Важливі теми

Посилання скопійовано

Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки

Кабінет Міністрів України | Постанова, Стратегія від 05.08.2020 № 695

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 5 серпня 2020 р. № 695
Київ

Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021-2027 роки

( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 940 від 13.08.2024 № 272 від 07.03.2025 № 1686 від 12.12.2025 )

Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Затвердити Державну стратегію регіонального розвитку на 2021-2027 роки (далі - Стратегія), що додається.

2. Міністерству розвитку громад та територій разом з іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями забезпечити у тримісячний строк розроблення плану заходів з реалізації Стратегії.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади забезпечити врахування положень Стратегії під час розроблення та реалізації стратегічних та програмних документів у відповідних галузях.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям забезпечити у шестимісячний строк приведення регіональних стратегій розвитку у відповідність із Стратегією.

Прем'єр-міністр України	Д.ШМИГАЛЬ
Інд. 82

ЗАТВЕРДЖЕНО

постановою Кабінету Міністрів України

від 5 серпня 2020 р. № 695

(в редакції постанови Кабінету Міністрів України

від 13 серпня 2024 р. № 940

)

ДЕРЖАВНА СТРАТЕГІЯ

регіонального розвитку на 2021-2027 роки

Загальна частина

Ця Стратегія розроблена відповідно до Законів України "Про засади державної регіональної політики", "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", " Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", "Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об’єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України", постанов Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2023 р. № 817 "Деякі питання розроблення Державної стратегії регіонального розвитку України і плану заходів з її реалізації та проведення моніторингу реалізації зазначених Стратегії і плану заходів" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 77, ст. 4365), від 30 травня 2023 р. № 600 "Про затвердження Порядку надання компенсації за знищені об’єкти нерухомого майна" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 60, ст. 3382), від 27 вересня 2022 р. № 1073 "Про затвердження Порядку поводження з відходами, що утворились у зв’язку з пошкодженням (руйнуванням) будівель та споруд внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій або проведенням робіт з ліквідації їх наслідків, та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 80, ст. 4841).

Ця Стратегія розроблена відповідно до Цілей сталого розвитку України до 2030 року, визначених Указом Президента України від 30 вересня 2019 р. № 722.

Ця Стратегія враховує положення Плану України, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 березня 2024 р. № 244 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 32, ст. 2035), та плану заходів з реалізації Дорожньої карти реформування управління публічними інвестиціями на 2024-2028 роки, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 червня 2024 р. № 588 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 63, ст. 3773).

В Україні створено нормативно-правову основу і запроваджено нові підходи до стратегічного планування та фінансування регіонального розвитку. Реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади на засадах децентралізації, яка успішно реалізується починаючи з 2015 року, створила нові можливості для розвитку територіальних громад. Новий адміністративно-територіальний устрій та бюджетна децентралізація значно підвищили спроможність місцевого самоврядування.

Актуалізація Стратегії зумовлена необхідністю врахування:

наслідків повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України та їх впливу на територіальні громади і регіони, підвищення ролі безпеки та стійкості до зовнішніх чинників;

набуття Україною статусу кандидата на членство в ЄС, поглиблення ступеня виконання положень Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, та переходу до початку переговорів про вступ України до ЄС;

рекомендацій Організації економічного співробітництва та розвитку щодо необхідності оновлення Стратегії для забезпечення її зв’язку з процесом відновлення України;

змін, внесених до Закону України "Про засади державної регіональної політики";

кліматичних зобов’язань України, зокрема щодо:

- загальноекономічного зменшення обсягу викидів парникових газів на 65 відсотків до 2030 року порівняно з 1990 роком (Оновлений національно визначений внесок України до Паризької угоди);

- відмови від використання вугілля на державних електростанціях до 2035 року (СОР26, вступ до платформи Powering Past Coal Alliance (PPCA);

- зменшення обсягу викидів метану на 30 відсотків до 2030 року порівняно з 2020 роком (СОР26, долучення до ініціативи Global Methane Pledge).

У роботі над актуалізацією Стратегії взяли участь понад 230 представників неурядових організацій, аналітичних центрів, міжнародних організацій, незалежних експертів, дослідників та громадських активістів. Такий підхід забезпечив інклюзивність та відкритість процесу.

Державна регіональна політика до 2027 року ґрунтується на врахуванні під час стратегічного планування ключових викликів, які впливають на людину, інфраструктуру, безпекове середовище, економіку та навколишнє природне середовище, а також включатиме побудову культури партнерства та співробітництва, орієнтовану на взаємодію органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадян щодо розвитку. Заходи державної регіональної політики формуватимуться на основі набутого досвіду, зібраних даних, висновків, рекомендацій, результатів аналізів та оцінки для забезпечення та підтримки високих стандартів управління та реалізації державної регіональної політики, що потребує функціонування відповідних спеціалізованих аналітичних засобів, баз даних для формування та оцінки політики.

Реалізація державної регіональної політики на період до 2027 року здійснюватиметься на основі комплексного територіально-орієнтованого підходу, який передбачає, що об’єктом у рамках регіональної політики є регіони та територіальні громади, які характеризуються специфічним набором соціальних, просторових, безпекових, екологічних та економічних особливостей.

З цією метою в Стратегії визначено основні завдання, спрямовані на розвиток різних функціональних типів територій.

Заходи щодо реалізації державної регіональної політики спрямовуватимуться на відновлення інфраструктури, економічної активності, публічних послуг та балансу екосистем, створення безпекових умов для повернення в регіони внутрішньо переміщених осіб, створення сприятливих умов для діяльності всіх суб’єктів господарювання на територіях відновлення, підтримку та ефективне використання потенціалу територій з особливими умовами для розвитку, поширення позитивного впливу регіональних полюсів зростання (міських агломерацій, міст) та територій сталого розвитку, що сприятиме зменшенню диспропорцій у розвитку територіальних громад та якості життя людини.

Тенденції та основні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів

Реформи управління в Україні та їх вплив на розвиток країни

Завдяки реформам багаторівневих структур управління, які розпочалися у 2014 році, було надано значний імпульс розвитку держави та її регіонів, зокрема створено нову законодавчу базу для місцевого самоврядування та державної регіональної політики. Фінансова децентралізація, формування нового адміністративно-територіального устрою та передача значних повноважень територіальним громадам підвищила спроможність місцевого самоврядування. Протягом 2020 і 2021 років значно збільшився обсяг фінансування заходів щодо регіонального та місцевого розвитку, що сприяло підвищенню якості та доступності публічних послуг, зростанню доходів та підвищенню рівня зайнятості населення. Внутрішні реформи забезпечували в цілому позитивну динаміку України в основних міжнародних рейтингах, що стосуються розвитку людського капіталу, конкурентоспроможності та відкритості для бізнесу.

Ключові макроекономічні індикатори розвитку України

Починаючи з 2015 року Україна стабільно демонструвала зростання Індексу людського розвитку (Human Development Index, HDI). У 2020 і 2021 роках значення індексу України знизилося внаслідок пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідків, що відповідає світовій тенденції. При цьому Україна стабільно посідає місце серед групи країн з високим значенням індексу.

З 2012 року Україна покращувала оцінки в рейтингу Doing Business. Так, у 2020 році країна піднялася на 64-те місце порівняно із 152-м у 2012 році. Незважаючи на це, Україна не демонструвала стабільної позитивної динаміки підвищення економічної конкурентоспроможності, оціненої за допомогою Індексу глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index, GCI). Рейтинг України коливався від 76-го (у 2015 році) до 89-го (у 2017 році) місця. Традиційно слабкими секторами України є "Фінансова система", "Макроекономічна стабільність" та "Інституції", а сильними - "Знання", "Ринок праці", "Внутрішній ринок".

Проблеми соціально-економічного розвитку

Найбільш актуальними є проблеми скорочення чисельності та старіння населення та наявності економічних диспропорцій у розвитку регіонів.

Протягом останніх років в Україні зберігалася тенденція до скорочення чисельності населення в більшості регіонів (зокрема зменшення чисельності населення в регіонах, у яких сільське господарство було основною галуззю) та інтенсивного зростання - у м. Києві та агломерації.

Так, на 1 січня 2015 р. без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя чисельність постійного населення становила 42,8 млн. осіб. На початок 2019 року чисельність постійного населення України скоротилася до 42 млн. осіб і становила 7,6 млн. осіб віком 0-17 років і 9,8 млн. осіб - віком 60 років і старше.

На 1 січня 2022 р. без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя чисельність постійного населення в Україні становила 41 млн. осіб, серед яких постійне населення у віці 0-17 років становило 7,3 млн. осіб, у віці 60 років і старше - 10,2 млн. осіб. Таким чином, з 2015 року населення України скоротилося на 1,8 млн., а чисельність осіб у віці 60 років і старше зросла на 400 тисяч, що означає сталу динаміку старіння населення.

У 2014-2021 роках на м. Київ та Київську область припадало майже 30 відсотків сукупного приросту валового внутрішнього продукту. Подібна диспропорція спостерігається і на рівні показника середньої заробітної плати. У січні 2022 р. середня заробітна плата по Україні становила 14577 гривень, а в Києві та Київській області - 21347 гривень (найвищі показники по Україні).

На основі аналізу, досліджень та оцінки ситуації соціально-економічного розвитку країни було визначено такі актуальні виклики розвитку країни, що потребують постійної координації регіональної політики з політикою відновлення та галузевими політиками з фокусом на територію:

збройна агресія Російської Федерації, тимчасова окупація частини території України та втрата інституційної спроможності влади на місцевому рівні;

збільшення кількості територій, які потребують державної підтримки;

знищення і значні пошкодження інфраструктури та її невідповідність актуальним потребам людини, економіки та вимогам безпеки;

різкі просторові та структурні зміни в економіці, втрата експортного потенціалу регіонів;

втрата людського капіталу та прискорення депопуляції;

зміна клімату та погіршення екологічної ситуації внаслідок бойових дій на території України;

неготовність системи управління регіональним розвитком до процедур та кращих практик ЄС.

Збройна агресія Російської Федерації, тимчасова окупація частини території України та втрата інституційної спроможності влади на місцевому рівні

З початком повномасштабної збройної агресії майже 3800 населених пунктів у 231 територіальній громаді 11 областей України - Донецькій, Луганській, Житомирській, Запорізькій, Київській, Миколаївській, Харківській, Херсонській, Чернігівській, Сумській та Одеській - зазнали тимчасової окупації. В тимчасово окупованих територіальних громадах була зруйнована державна система управління, припинено надання адміністративних та інших публічних послуг, здійснювалися спроби запровадити освітні програми держави-агресора, було заблоковано роботу українського теле- та радіомовлення.

До основних проблем, які постають після деокупації територій, належать відсутність доступу до базових житлово-комунальних, адміністративних та соціальних послуг внаслідок руйнування інженерних мереж, соціальної інфраструктури та житлового фонду, забруднення територій вибухонебезпечними предметами та пошкодження транспортної інфраструктури; дефіцит кадрів для забезпечення роботи військових адміністрацій, комунальних закладів; відсутність кваліфікованих працівників закладів соціального спрямування, в тому числі загальних та спеціалізованих служб підтримки осіб, які постраждали від ведення бойових дій. На деокупованих територіях спостерігається також поглиблення гендерної нерівності та збільшення кількості осіб, що постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, зокрема сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією.

Збільшення кількості територій, які потребують державної підтримки

Протягом 2022 року відбулося суттєве зниження фінансової спроможності значної кількості територіальних громад. Незважаючи на номінальне зростання власних доходів територіальних громад (у середньому на 9,5 відсотка), фактично рівень їх фінансової спроможності значно знизився - з урахуванням рівня інфляції власні доходи територіальних громад у 2022 році зменшилися на 17 відсотків порівняно з 2021 роком. Значні зміни відбулися у структурі доходів місцевих бюджетів, також скоротилися надходження значущих податків - податку на доходи фізичних осіб (без урахування податку, сплаченого з доходів військовослужбовців), акцизного податку з пального, плати за землю, єдиного податку.

Активні бойові дії на території України призвели до поглиблення диспропорцій у розвитку регіонів та збільшення кількості територій, які потребують державної підтримки і застосування спеціальних механізмів та інструментів стимулювання їх розвитку.

( Підрозділ розділу в редакції Постанови КМ № 1686 від 12.12.2025 )

Знищення і значні пошкодження інфраструктури та її невідповідність актуальним потребам людини, економіки та вимогам безпеки

На 1 грудня 2023 р. пошкоджено 1,4 млн. житлових приміщень, зокрема 135 тис. індивідуальних житлових будинків, особливо у східних регіонах. На 25 березня 2024 р. пошкоджено 3282 та зруйновано 391 заклад освіти (у Донецькій області постраждали майже всі заклади освіти). Пошкоджено 1675 об’єктів інфраструктури у 663 закладах охорони здоров’я. До 2022 року нараховувалося 3118 автомобілів швидкої медичної допомоги, з яких 650 (20,8 відсотка) були пошкоджені або викрадені внаслідок ведення бойових дій. Пошкоджено 863 пам’ятки культурної спадщини, з них 119 - національного значення. Також збитків зазнали 1750 об’єктів культурної інфраструктури.

Значних руйнувань та пошкоджень зазнала транспортна та енергетична інфраструктура. Найбільші втрати спостерігаються в регіонах, у яких ведуться (велися) активні бойові дії, - Донецькій, Луганській, Херсонській та Запорізькій областях, на які разом припадає понад 70 відсотків руйнувань. За попередніми оцінками, в цілому внаслідок ведення бойових дій руйнувань зазнали дороги протяжністю 25,4 тис. кілометрів, 344 мости і мостових переходи державного та місцевого значення. Пошкоджено 2862 та знищено 2891 майновий об’єкт залізничної транспортної інфраструктури та залізничного рухомого складу. На 1 грудня 2023 р. 47 відсотків об’єктів енергетичної інфраструктури зазнало руйнувань внаслідок масованих ракетних обстрілів.

До наслідків руйнування греблі Каховської гідроелектростанції належить потрапляння до р. Дніпро щонайменше 150 тонн мастила, яке далі потрапило в Дніпро-Бузький лиман і Чорне море. Внаслідок техногенної катастрофи постраждало 150 тис. гектарів природоохоронних територій загальноєвропейського значення. Підтоплено чи пошкоджено 64 тис. гектарів лісу, 17 мисливських угідь площею 403 тис. гектарів. Без водопостачання залишилися 94 відсотки зрошувальних систем у Херсонській області, 74 відсотки - в Запорізькій та 30 відсотків - у Дніпропетровській області. Відбулися перебої в роботі Запорізької АЕС.

Різкі просторові та структурні зміни в економіці, втрата експортного потенціалу регіонів

У 2022 році валовий внутрішній продукт зменшився на 28,8 відсотка порівняно з 2021 роком. У березні - липні 2023 р. спостерігався приріст реального валового внутрішнього продукту, але він залишився на понад 25 відсотків нижчим за рівень 2021 року. Валова додана вартість у сфері будівництва зменшилася на 66,9 відсотка, у сфері транспорту - на 40,5 відсотка, у сфері торгівлі - на 33,2 відсотка, у секторі переробної промисловості - на 42,2 відсотка (обсяг реалізованої продукції переробної промисловості зменшився на 29,3 відсотка, а продукції металургійних виробництв - на 50,3 відсотка). Водночас спостерігається збільшення обсягу реалізованої продукції у легкій промисловості на 3,4 відсотка та на деяких машинобудівних виробництвах у зв’язку з переорієнтацією на військові потреби. Порівняно незначне скорочення обсягів виробництва відбулося в харчовій, деревообробній та фармацевтичній промисловості, що пояснюється стабільним внутрішнім попитом на їх продукцію та експортною орієнтацією.

Загальна сума збитків, завданих аграрному сектору держави на 1 квітня 2023 р., становила 8,7 млрд. доларів США, або близько третини всієї вартості активів. Значних втрат зазнала інфраструктура для зберігання виробленої сільськогосподарської продукції. Сумарна місткість зруйнованих зерносховищ становила 8,2 млн. тонн, а пошкоджених зерносховищ - 3,25 млн. тонн.

У рамках виконання плану невідкладних заходів з переміщення у разі потреби виробничих потужностей суб’єктів господарювання з територій, де ведуться бойові дії та/або є загроза бойових дій, на безпечну територію, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25 березня 2022 р. № 246 (Офіційний вісник України, 2022 р., № 28, ст. 1552), надано державну допомогу понад 800 суб’єктам господарювання, серед яких переважають металообробні та машинобудівні підприємства, суб’єкти господарювання, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, підприємства легкої промисловості та підприємства, що провадять діяльність у галузі інформаційних технологій. Найбільшу кількість підприємств переміщено до Львівської області (майже чверть загальної кількості переміщених підприємств). Водночас понад 50 підприємств уже повернулися на попередні місця провадження господарської діяльності в результаті покращення безпекової ситуації, зокрема в Харківську, Чернігівську та Сумську області.

На 1 липня 2023 р. підприємства у західних регіонах працювали на повну або майже повну потужність. Водночас складною залишається ситуація у прилеглих до зони активних бойових дій Запорізькій та Харківській областях, у яких лише 10 відсотків підприємств працювали на повну потужність. У Сумській, Черкаській та Кіровоградській областях лише третина підприємств працювали на повну або майже повну потужність.

За підсумками 2022 року частка експорту товарів і послуг у валовому внутрішньому продукті (у фактичних цінах) скоротилася до 35,5 відсотка (проти 40,7 відсотка у 2021 році). У 2022 році обсяги товарного експорту з України зменшилися на 35,2 відсотка, зокрема внаслідок порушення логістики, передусім морської, а також блокади морських портів Російською Федерацією. Найбільших втрат експортного потенціалу зазнала економіка Донецької, Луганської і Херсонської областей (зменшення становило 96, 94,8 та 86,2 відсотка відповідно). Водночас у західних регіонах, крім Івано-Франківської області, експортна активність підвищилася. Найбільшого приросту товарного експорту протягом 2022 року було досягнуто у Черкаській і Одеській областях.

У товарній структурі вітчизняного експорту скорочення зазнала частка продукції металургійної промисловості, обсяги експорту якої зменшилися на 62,5 відсотка. Також значно зменшилися обсяги експорту продукції хімічної промисловості (на 54,3 відсотка) і мінеральних продуктів (на 48,6 відсотка). Водночас обсяги експорту продуктів рослинного походження скоротилися лише на 13,3 відсотка, а жирів та олій - на 15,5 відсотка. Обсяг експорту послуг скоротився у 2022 році на 12,5 відсотка порівняно з попереднім роком і становив 16,1 млрд. доларів США. Частка послуг у галузі інформаційних технологій в загальному обсязі експорту становила 46,5 відсотка у 2022 році, проте в першому півріччі 2023 р. вона скоротилася на 9,3 відсотка, що свідчить про тенденцію до зменшення обсягів українського експорту послуг у галузі інформаційних технологій.

Спостерігається підвищення інтенсивності використання транспортної інфраструктури у регіонах, віддалених від територій активних бойових дій, що призводить до зростання рівня зношеності автомобільних доріг у таких регіонах. В умовах переорієнтації транспортно-логістичних потоків гостро відчувається невідповідність прикордонної інфраструктури на ділянці державного кордону України з державами - членами ЄС сучасним потребам. Блокада українських морських портів на Чорному морі, розірвання торговельно-економічних відносин з Російською Федерацією і Республікою Білорусь вплинули на логістику транспортування вантажів.

Частка міжнародних перевезень сухопутним транспортом збільшилася з 48 відсотків у 2021 році до 68 відсотків у 2022 році. Інтенсивність вантажопотоків через ділянку державного кордону України з державами - членами ЄС у 2022 році збільшилася в середньому на 21 відсоток. На Закарпатську, Волинську та Львівську області у 2022 році припадало 88,4 відсотка всіх вантажопотоків у міжнародному сполученні та 90 відсотків транзитних вантажопотоків.

Втрата людського капіталу та прискорення депопуляції

Згідно з прогнозами, в Україні посилюватиметься негативна динаміка народжуваності. Триваюча збройна агресія Російської Федерації неминуче спричинить зростання рівня смертності та скорочення тривалості життя. Різкі зміни у динаміці народжуваності відбуваються протягом останніх двох років.

Тривають міграційні процеси. Статус тимчасового захисту у країнах Європи на початок червня 2023 р. отримали близько 5,1 млн. громадян України. У Російській Федерації та Республіці Білорусь перебували близько 1,5 млн. громадян України. Більшість вимушених мігрантів мають вищу або незакінчену вищу освіту. Майже 4,9 млн. громадян України отримали офіційний статус внутрішньо переміщеної особи.

До 1 січня 2022 р. в Україні налічувалося близько 500 тис. учасників бойових дій, з них понад 38 тис. - жінки. Однак після повномасштабного вторгнення Російської Федерації кількість учасників бойових дій та ветеранів війни постійно зростає.

За прогнозними розрахунками, вже у найближчі роки кількість ветеранів війни, членів їх сімей та сімей загиблих може досягти 2 млн. осіб, що становить близько 10 відсотків населення держави.

Зміна клімату та погіршення екологічної ситуації внаслідок бойових дій на території України

За оцінками Світового банку, пошкодження від пожеж зазнали 183,2 тис. гектарів лісів, що зумовлює знищення орієнтовно 43,1 млн. куб. метрів деревини (еквівалент дворічної заготівлі для всієї України). Серед найбільш постраждалих областей - Чернігівська, Сумська, Луганська, Київська, Житомирська та Харківська. Станом на початок травня 2023 р. загальні викиди CO2e (еквівалент вуглекислого газу) від лісових та інших пожеж становлять 17,7 млн. тонн.

Внаслідок ведення бойових дій постраждало 20 відсотків природоохоронних територій, 160 територій Смарагдової мережі (29 тис. кв. кілометрів) та 16 водно-болотних угідь, що охороняються Рамсарською конвенцією (6,3 тис. кв. кілометрів), перебувають під загрозою знищення. Станом на 1 жовтня 2023 р. зафіксовано майже 2,6 тис. фактів завдання шкоди навколишньому природному середовищу внаслідок ведення бойових дій на суму майже 48,7 млрд. доларів США (без урахування наслідків руйнування греблі Каховської гідроелектростанції). Серед найбільш постраждалих областей - Донецька, Житомирська, Київська, Луганська, Миколаївська, Сумська, Чернігівська та Харківська.

Від початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації знищено або пошкоджено близько 800 об'єктів водогосподарської інфраструктури. Ведення бойових дій та пересування військової техніки спричиняють масштабне забруднення та руйнування ґрунтового покриву. Основним джерелом забруднення під час проведення вогневих стрільб є продукти вибуху, які проникають у ґрунт разом з водою, та уламки боєприпасів. Найбільш постраждалими регіонами є Донецька, Луганська, Миколаївська, Херсонська, Харківська та Запорізька області.

На 1 червня 2023 р. кількість відходів, утворених внаслідок руйнувань житлової інфраструктури, становила близько 450 тис. тонн. Найбільший обсяг будівельних відходів накопичився в Київській, Житомирській, Сумській, Миколаївській, Херсонській, Чернігівській та Харківській областях. Значна частина таких відходів може бути повторно використана в будівництві або перероблена за умови їх сортування та/або демонтажу за типами відходів у місцях утворення.

Неготовність системи управління регіональним розвитком до процедур та кращих практик ЄС

До ключових завдань та викликів України в частині адаптації до процедур та кращих практик ЄС належать створення нормативно-правової бази для управління структурними фондами (статті 174 і 175 Договору про функціонування ЄС), посилення ролі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної регіональної політики, запровадження багаторівневого управління та координації між різними суб’єктами, що беруть участь у розробленні програм та управлінні коштами ЄС, а також створення відповідних інструментів підготовки, управління, моніторингу та контролю програм і проектів.

Важливим є також формування спроможних структур та механізмів управління коштами ЄС на регіональному та місцевому рівні. Це стосується визначення територіальної моделі управління коштами ЄС, зміцнення інституцій на регіональному рівні, яке включає розбудову спроможності до програмування, розвиток навичок у сфері організації конкурсних відборів проектів, системи їх оцінки, моніторингу та впровадження результатів реалізації проектів.

Державна регіональна політика до 2027 року

Стратегічною метою державної регіональної політики до 2027 року є посилення соціально-гуманітарної, економічної, просторової згуртованості України, підвищення рівня безпеки і добробуту громадян шляхом задоволення потреб регіонів та територіальних громад у відновленні інфраструктури та модернізації економіки за принципом "краще, ніж було", ефективного використання внутрішнього потенціалу територій, розвитку системи демократичного, децентралізованого та інклюзивного багаторівневого врядування.

Стратегічна мета державної регіональної політики до 2027 року досягається на основі трьох стратегічних цілей:

формування згуртованої держави в соціальному, гуманітарному, економічному, екологічному, безпековому та просторовому вимірах;

підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів;

розбудова ефективного багаторівневого врядування.

Оперативні цілі та основні завдання, що забезпечують досягнення стратегічних цілей, наведені у додатку 1.

Пріоритетами регіонального розвитку на період до 2027 року є:

( Абзац сьомий розділу в редакції Постанови КМ № 1686 від 12.12.2025 )

створення безпекових умов для проживання та повернення громадян України в регіони та територіальні громади, що передбачає:

( Абзац восьмий розділу в редакції Постанови КМ № 1686 від 12.12.2025 )

- всебічну підтримку сил безпеки і оборони України у відстоюванні державного суверенітету та територіальної цілісності;

( Абзац дев'ятий розділу в редакції Постанови КМ № 1686 від 12.12.2025 )

- підтримку співробітництва регіонів України з державами - членами ЄС з питань безпеки та антикризового управління, зокрема з метою реагування на існуючі та можливі загрози;

( Абзац десятий розділу в редакції Постанови КМ № 1686 від 12.12.2025 )

- сприяння діяльності правоохоронних органів з метою зниження рівня злочинності, захисту прав, свобод і законних інтересів громадян України;

( Абзац одинадцятий розділу в редакції Постанови КМ № 1686 від 12.12.2025 )

- створення умов для повернення внутрішньо переміщених осіб та вимушено переміщених осіб за межі України до своїх громад, передусім шляхом забезпечення безпеки, доступності до житла та створення належних умов для проживання, можливостей працевлаштування за фахом, розвитку та навчання дітей, а також самореалізації та професійного розвитку;

( Абзац дванадцятий розділу в редакції Постанови КМ № 1686 від 12.12.2025 )

- відновлення безпечних умов життєдіяльності на територіях, що постраждали внаслідок бойових дій;

( Абзац тринадцятий розділу в редакції Постанови КМ № 1686 від 12.12.2025 )

- розбудову системи цивільного захисту на регіональному та місцевому рівнях, розвиток фонду захисних споруд цивільного захисту, забезпечення пожежної та техногенної безпеки;

( Абзац чотирнадцятий розділу в редакції Постанови КМ № 1686 від 12.12.2025 )

- забезпечення екологічної та техногенної безпеки, запобігання виникненню надзвичайних ситуацій та ліквідацію їх наслідків;

( Абзац п'ятнадцятий розділу в редакції Постанови КМ № 1686 від 12.12.2025 )

реалізація стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в ЄС, що передбачає:

( Абзац шістнадцятий розділу в редакції Постанови КМ № 1686 від 12.12.2025 )

- імплементацію процедур та кращих практик ЄС в регіональному та місцевому управлінні, зокрема з використанням принципів смарт-спеціалізації;

( Абзац сімнадцятий розділу в редакції Постанови КМ № 1686 від 12.12.2025 )

- підготовку та підвищення кваліфікації кадрів регіонального і місцевого управління для ефективної роботи з фінансовими інструментами ЄС;