КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
| від 20 серпня 1993 р. № 661 Київ |
Про затвердження Положення про моніторинг земель
( Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 2041 від 26.12.2003 № 1048 від 12.10.2011 № 334 від 25.04.2012 № 413 від 07.06.2017 - зміни визнано неконституційними. Див. Рішення Конституційного Суду № 8-р/2019 від 25.06.2019 № 760 від 21.08.2019 № 916 від 06.11.2019 № 1065 від 04.12.2019 № 826 від 09.09.2020 № 489 від 19.05.2021 )
Кабінет Міністрів України
постановляє:
1. Затвердити Положення про моніторинг земель, що додається.
2. Установити, що роботи з ведення моніторингу земель здійснюються за рахунок державного бюджету в межах асигнувань на проведення земельної реформи та частини коштів від плати за землю, що надходять до місцевих бюджетів.
| Прем'єр-міністр України | Л.КУЧМА |
| Перший заступник Міністра Кабінету Міністрів України | В.НЕСМІХ |
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 20 серпня 1993 р. № 661
(в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 21 серпня 2019 р. № 760)
ПОЛОЖЕННЯ
про моніторинг земель
( У тексті Положення слово "Мінагрополітики" замінено словом "Мінекономіки" згідно з Постановою КМ № 916 від 06.11.2019 )( У тексті Положення слово "Мінекономіки" замінено словом "Мінагрополітики" згідно з Постановою КМ № 489 від 19.05.2021 )
1. Моніторинг земель - система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.
Об’єктом моніторингу є всі землі незалежно від форми власності на них.
Складовою частиною моніторингу земель є моніторинг ґрунтів.
Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення проводиться Мінагрополітики відповідно до затвердженого ним положення.
2. Залежно від мети спостережень та ступеня охоплення територій проводиться такий моніторинг земель:
національний - на всіх землях у межах території України;
регіональний - на територіях, що характеризуються єдністю фізико-географічних, екологічних та економічних умов;
локальний - на окремих земельних ділянках та в окремих частинах (елементарних структурах) ландшафтно-екологічних комплексів.
3. Моніторинг земель складається із систематичних спостережень за станом земель (агрохімічна паспортизація земельних ділянок, зйомка, обстеження і вишукування), виявлення у ньому змін, а також проведення оцінки:
процесів, пов’язаних із змінами родючості ґрунтів (розвиток водної і вітрової ерозії, втрата гумусу, погіршення структури ґрунту, заболочення і засолення), заростання сільськогосподарських угідь, забруднення земель пестицидами, важкими металами, радіонуклідами та іншими токсичними речовинами;
стану берегових ліній річок, морів, озер, заток, водосховищ, лиманів, гідротехнічних споруд;
процесів, пов’язаних з утворенням ярів, зсувів, сельовими потоками, землетрусами, карстовими, кріогенними та іншими явищами;
стану земель населених пунктів, територій, зайнятих нафтогазодобувними об’єктами, очисними спорудами, гноєсховищами, складами пально-мастильних матеріалів, добрив, стоянками автотранспорту, захороненням токсичних промислових відходів і радіоактивних матеріалів, а також іншими промисловими об’єктами.
Спостереження за станом земель залежно від строку та періодичності їх проведення поділяються на:
базові (вихідні, що фіксують стан об’єкта спостережень на момент початку ведення моніторингу земель);
періодичні (проводяться через рік і більше);
оперативні (фіксують поточні зміни).
4. Проведення моніторингу земель здійснюється у такому порядку:
виконання спеціальних зйомок і обстеження земель;
виявлення негативних факторів, вплив яких потребує здійснення контролю;
оцінка, прогноз, запобігання впливу негативних процесів.
На локальному та регіональному рівні моніторинг земель проводять територіальні органи Держгеокадастру, на національному рівні - Держгеокадастр.
5. Стан земельного фонду оцінюється за результатами проведення аналізу послідовних спостережень і порівняння одержаних показників.
6. Інформаційне забезпечення моніторингу земель складається з даних, які мають необхідну повноту для об’єктивної оцінки ситуації, її моделювання та прогнозування.
7. Ведення моніторингу земель здійснює Держгеокадастр за участю Міндовкілля, Мінагрополітики, Національної академії аграрних наук та ДКА.
( Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 1065 від 04.12.2019, № 826 від 09.09.2020 )
8. Основою технічного забезпечення моніторингу є автоматизована інформаційна система.
9. Інформація про результати моніторингу, одержана під час спостережень за станом земель, узагальнюється за районами, містами, областями, Автономній Республіці Крим, а також за окремими природними комплексами і передається у пункти збору автоматизованої інформаційної системи територіальних органів Держгеокадастру.
Форма та порядок надання інформації з моніторингу земель затверджується Мінагрополітики.
За результатами оцінки стану земель складаються звіти, прогнози та рекомендації, що подаються місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та Держгеокадастру для вжиття заходів до запобігання і ліквідації наслідків негативних процесів.
( Положення в редакції Постанови КМ № 760 від 21.08.2019 )
