Про Державну прикордонну службу України

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України мають право взяти до рук вогнепальну зброю і привести її в готовність, якщо вважають, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.

Під час затримання особи, стосовно якої у військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України виникла підозра у вчиненні нею злочинного діяння, відповідальність за яке передбачена законом, а також під час перевірки документів у такої особи військовослужбовець чи працівник Державної прикордонної служби України має право привести у готовність вогнепальну зброю та попередити особу про можливість її застосування.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України мають право використати вогнепальну зброю для подання сигналу тривоги, виклику допомоги, здійснення попереджувального пострілу або для знешкодження тварини, яка загрожує (або існує висока імовірність здійснення твариною нападу) життю і здоров’ю військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України та/або інших осіб.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України мають право застосовувати озброєння та бойову техніку для:

1) відбиття збройного нападу та вторгнення на територію України озброєних військових груп і злочинних угруповань;

2) припинення збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України, на межі з тимчасово окупованою територією України та у контрольованому прикордонному районі;

3) відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охороною (у тому числі пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон України, контрольні пункти в’їзду-виїзду, місця тимчасового розташування підрозділів), прикордонні наряди, конвой, службовий транспортний засіб, вертоліт, корабель, катер чи судно забезпечення Державної прикордонної служби України, жилі та нежилі приміщення, а також звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення з використанням транспортних засобів, броньованої техніки;

4) проведення спеціальних операцій, пов’язаних із знешкодженням озброєних осіб, ліквідацією незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій;

5) зупинки транспортного засобу, броньованої та бойової техніки під час запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, якщо водій відмовляється виконати законну вимогу зупинитися;

6) виконання завдань територіальної оборони;

7) в інших випадках, передбачених законом.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України, які перебувають на кораблі (катері, судні забезпечення) чи борту повітряного судна Державної прикордонної служби України, застосовують вогнепальну зброю з дозволу командира відповідного корабля (катера, судна забезпечення), командира відповідного екіпажу повітряного судна.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України зобов’язані негайно усно або письмово повідомити свого начальника (керівника) про застосування (використання) вогнепальної зброї, а у разі якщо внаслідок застосування (використання) вогнепальної зброї особі було заподіяно тілесні ушкодження, каліцтво або смерть - начальник (керівник) повинен невідкладно письмово поінформувати про це відповідний орган досудового розслідування.

Зброя кораблів, катерів та суден забезпечення Державної прикордонної служби України застосовується:

1) без попередження з метою:

а) відбиття збройного нападу та вторгнення на територію України озброєних військових груп і злочинних угруповань;

б) припинення збройних конфліктів та збройних провокацій;

в) відбиття нападу (надання допомоги для відбиття нападу) на кораблі, катери і судна забезпечення Державної прикордонної служби України, інші судна (у тому числі повітряні) під Державним Прапором України, а також на пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон України;

г) припинення збройного опору;

ґ) примусового припинення польоту шляхом пошкодження або знищення безпілотного повітряного судна поблизу або над кораблем, катером або судном забезпечення Державної прикордонної служби України;

д) проведення спеціальних операцій, пов’язаних із знешкодженням озброєних осіб, ліквідацією незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій;

2) після здійснення попереджувальних пострілів з метою:

а) затримання судна, що порушило законодавство про державний кордон України, її прилеглу зону або виключну (морську) економічну зону (у тому числі під час переслідування по гарячих слідах, що розпочалося у внутрішніх водах України, її територіальному морі, прилеглій зоні або виключній (морській) економічній зоні) у разі невиконання вимоги зупинитися, якщо судно намагається зникнути, а інші можливості для його зупинення вичерпані;

б) припинення ворожих дій суден щодо узбережжя України, підводних та надводних об’єктів України.

Зброя кораблів, катерів та суден забезпечення Державної прикордонної служби України може використовуватися для подання сигналу тривоги, виклику допомоги, здійснення попереджувальних пострілів.

Рішення про виконання попереджувальних пострілів приймає командир корабля, катера, судна забезпечення Державної прикордонної служби України залежно від обстановки, що склалася.

Попереджувальні постріли мають виконуватися у секторі, який забезпечує безпеку всіх об’єктів (суден), що перебувають у відповідному районі, з гарантованим невлучанням у ціль.

Дозвіл на застосування зброї після виконання попереджувальних пострілів командир корабля (катера, судна забезпечення) Державної прикордонної служби України одержує від командира (начальника), у підпорядкуванні якого він перебуває.

Отримання дозволу на застосування зброї у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, не потрібно.

Озброєння повітряних суден Державної прикордонної служби України застосовується:

1) без попередження з метою:

а) відбиття збройного нападу та вторгнення на територію України озброєних військових груп і злочинних угруповань;

б) припинення збройних конфліктів і збройних провокацій;

в) відбиття нападу (надання допомоги для відбиття нападу) на підрозділи, кораблі, катери, судна забезпечення та повітряні судна Державної прикордонної служби України, інших військових формувань та правоохоронних органів України, а також на пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон України або контрольні пункти в’їзду-виїзду;

г) припинення збройного опору;

ґ) примусового припинення польоту безпілотного повітряного судна в зоні з особливим режимом використання повітряного простору;

д) проведення спеціальних операцій, пов’язаних із знешкодженням озброєних осіб, ліквідацією незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних та злочинних організацій;

2) після здійснення попереджувальних пострілів з метою:

а) затримання осіб, транспортних засобів, повітряних суден, морських (річкових) суден, які порушили законодавство України про державний кордон України, її прилеглу зону або виключну (морську) економічну зону (у тому числі під час переслідування по гарячих слідах, що розпочалося у внутрішніх водах України, її територіальному морі, прилеглій зоні або виключній (морській) економічній зоні) у разі невиконання вимоги зупинитися, якщо таке судно намагається зникнути, а інші можливості для його зупинення вичерпані;

б) припинення ворожих дій суден щодо узбережжя України, підводних та надводних об’єктів України.

Озброєння повітряних суден Державної прикордонної служби України може використовуватися для подання сигналу тривоги, виклику допомоги, здійснення попереджувальних пострілів.

Рішення про виконання попереджувальних пострілів приймає командир екіпажу (зовнішній пілот) повітряного судна Державної прикордонної служби України залежно від обстановки, що склалася.

Попереджувальні постріли мають виконуватися у секторі, який забезпечує безпеку всіх об’єктів (суден), що перебувають у відповідному районі, з гарантованим невлучанням у ціль.

Дозвіл на застосування озброєння після виконання попереджувальних пострілів командир екіпажу (зовнішній пілот) повітряного судна Державної прикордонної служби України одержує від командира (начальника), у підпорядкуванні якого він перебуває.

Отримання дозволу на застосування озброєння у випадках, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, не потрібно.

Військовослужбовці Державної прикордонної служби України у разі залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, а також при виконанні завдань щодо участі в обороні держави в особливий період мають право застосовувати і використовувати зброю та бойову техніку у встановлених для з’єднань, військових частин та підрозділів Збройних Сил України порядку та випадках.

Поверхнева перевірка здійснюється щодо осіб, речей, товарів (вантажів) і транспортних засобів, які перебувають у контрольованому прикордонному районі, в пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України або контрольному пункті в’їзду-виїзду, а саме:

1) у разі порушення особою чи спроби особи порушити прикордонний режим, режим у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, режим у контрольних пунктах в’їзду-виїзду або зашкодити інтересам національної безпеки України;

2) у разі перебування особи в межах прикордонної смуги без відповідного дозволу;

3) у разі наявності підстав вважати, що в транспортному засобі перебуває правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;

4) у разі наявності підстав вважати, що в особи чи в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю і здоров’ю людини;

5) якщо транспортний засіб або річ особи є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходяться в місці, в якому могло бути вчинено правопорушення;

6) в інших випадках, передбачених законодавством або рішенням суду.

Поверхнева перевірка полягає у здійсненні візуального огляду особи, у тому числі проведенні по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, а також візуального огляду речей особи для перевірки наявності речей, обіг яких заборонено чи обмежено або які становлять загрозу життю і здоров’ю такої особи або інших осіб.

Поверхнева перевірка не здійснюється стосовно осіб, які відповідно до законодавства користуються правом недоторканності або мають дипломатичний імунітет.

Поверхнева перевірка здійснюється військовослужбовцями та працівниками Державної прикордонної служби України однієї статі з особою, стосовно якої проводиться така поверхнева перевірка. У невідкладних випадках поверхневу перевірку може здійснити будь-яка уповноважена посадова особа Державної прикордонної служби України, за умови використання спеціального приладу або засобу.

Поверхнева перевірка речей та/або транспортного засобу здійснюється шляхом візуального огляду речей та/або транспортного засобу або візуального огляду вмісту особистих речей, салону, багажника, підкапотного простору транспортного засобу та вантажів (товарів та інших предметів), що переміщуються у такому транспортному засобі, без втручання в їх конструктивні особливості та без порушення цілісності пакування.

Під час поверхневої перевірки військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України мають право вимагати відкрити сумку, рюкзак, портфель, мішок чи інші засоби переміщення речей, капот, кришку багажника та/або двері салону транспортного засобу, показати вміст кишень одягу особи, стосовно якої проводиться перевірка, а особа зобов’язана показати, відповідно, вміст особистих речей, кишень, надати доступ до конструктивних елементів транспортного засобу, забезпечити відкриття капоту, кришки багажника та/або дверей транспортного засобу, причепу, вантажу (контейнера).

У разі виявлення в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України повинні забезпечити їх схоронність та негайно повідомити (усно або письмово) про це свого начальника (керівника).

Поверхнева перевірка товарів і транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, здійснюється з урахуванням законодавства України з питань митної справи.

Проведення огляду транспортних засобів і вантажів під час прикордонного контролю здійснюється відповідно до Закону України "Про прикордонний контроль".

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, їх службові і посадові особи в межах своїх повноважень сприяють Державній прикордонній службі України в охороні державного кордону та суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Державна прикордонна служба України має право для виконання покладених на неї завдань залучати до співробітництва на платній та безоплатній основі осіб за їх згодою, а також громадські формування з охорони громадського порядку і державного кордону у порядку, встановленому законами, що регулюють оперативно-розшукову діяльність та участь громадян в охороні державного кордону України.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, видаються службові та спеціальні посвідчення, а також відповідні знаки (жетони).

Законні вимоги і розпорядження військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень залучені до оперативно-службової діяльності, є обов’язковими для виконання громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, посадовими і службовими особами.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України під час виконання покладених на них обов’язків керуються тільки законами, діють на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ніхто інший, за винятком уповноважених посадових осіб державних органів у передбачених Конституцією та законами України випадках, не вправі втручатися у законну діяльність військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України.

Ніхто не має права покласти на особовий склад Державної прикордонної служби України виконання завдань і обов’язків, не передбачених законами України.

З метою попередження корупції військовослужбовцям та працівникам Державної прикордонної служби України під час здійснення прикордонного контролю забороняється:

1) приймати будь-які предмети (речі) від будь-яких осіб та передавати предмети (речі) будь-кому, якщо інше не встановлено законодавством України;

2) надавати будь-кому інформацію про осіб, транспортні засоби, вантажі, що переміщуються через державний кордон або через контрольні пункти в’їзду - виїзду, якщо інше не передбачено законом;

3) надавати переваги в перетинанні державного кордону або в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї особам, транспортним засобам та вантажам, крім випадків, установлених законами;

4) мати будь-які особисті засоби зв’язку, що не належать Державній прикордонній службі України та не входять до предметів екіпірування прикордонного наряду;

5) мати при собі грошові кошти понад розмір, встановлений центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Зазначені особи зобов’язані на вимогу своїх прямих начальників або посадових чи службових осіб підрозділів внутрішньої безпеки надати можливість перевірити дотримання ними зазначених обмежень.

Втручання в діяльність Державної прикордонної служби України тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Військовослужбовці Державної прикордонної служби України мають право на носіння військової форми одягу із знаками розрізнення, зразки яких затверджуються відповідно до Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу".

Використання військових звань, відзнак, форменого одягу, службових чи спеціальних посвідчень, знаків (жетонів) особою, яка не належить до особового складу Державної прикордонної служби України, тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України під час виконання покладених на них обов’язків є представниками влади, недоторканність особи, честь і гідність яких охороняються законом.

Недоторканність особи військовослужбовця, а також працівника Державної прикордонної служби України, який відповідно до його службових повноважень залучений до оперативно-службової діяльності, їх честь і гідність охороняються законом.

Привід, затримання та арешт і пов’язані з цим обшук, особистий огляд та огляд речей військовослужбовця, працівника Державної прикордонної служби України під час здійснення ним прикордонного контролю проводиться після закінчення несення ним служби або заміни його іншим військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України, а у разі нагальної необхідності здійснити це невідкладно - лише в присутності уповноваженого представника органу охорони державного кордону.

Вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень щодо членів сімей військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Вчинення кримінальних та адміністративних правопорушень щодо військовослужбовців або працівників Державної прикордонної служби України, які звільнилися зі служби чи з роботи, а також членів їхніх сімей, у зв’язку з їх попередньою службовою діяльністю, а так само і щодо особи, яка відповідно до закону бере участь в охороні державного кордону України, та членів її сім’ї тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України, які виконують завдання за кордоном, перебувають під захистом України.

Держава забезпечує соціальний захист особового складу Державної прикордонної служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших актів законодавства.

Пенсійне забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України здійснюється у порядку та у розмірах, встановлених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Військовослужбовці Державної прикордонної служби України користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", цього Закону, інших актів законодавства.

Соціальний захист працівників Державної прикордонної служби України забезпечується на загальних підставах відповідно до законодавства про працю, якщо інше не передбачено трудовим договором.

Особовому складу Державної прикордонної служби України гарантується безоплатне медичне забезпечення, яке здійснюється в лікувально-профілактичних закладах Державної прикордонної служби України.

Діти загиблих під час виконання службових обов’язків військовослужбовців, а також працівників Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень були залучені до оперативно-службової діяльності, мають право вступу до навчальних закладів Державної прикордонної служби України поза конкурсом.

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця Державної прикордонної служби України здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

У разі загибелі (смерті) військовослужбовця Державної прикордонної служби України під час виконання ним обов’язків військової служби за його сім’єю зберігається право на одержання жилого приміщення для постійного проживання.

Шкода, заподіяна майну військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України чи його близьким родичам у зв’язку з виконанням ним обов’язків військової служби з безпосередньої охорони державного кордону України чи її суверенних прав у виключній (морській) економічній зоні, компенсується в установленому законом порядку за рахунок коштів державного бюджету.

Фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, передбачених законодавством.

Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом, надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Забезпечення діяльності органів Державної прикордонної служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Забезпечення озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами прикордонних загонів та загонів морської охорони, залучених відповідно до закону відповідними органами військового управління Збройних Сил України до прикриття державного кордону України, ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту, відсічі збройній агресії проти України, здійснюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування сприяють Державній прикордонній службі України, її органам у розв’язанні житлових та інших соціально-побутових проблем, забезпеченні транспортними засобами і зв’язком. Державна прикордонна служба України звільняється від передачі місцевим державним адміністраціям або органам місцевого самоврядування частини житла, побудованого за рахунок цільових державних капітальних вкладень та інших коштів. Житло державного житлового фонду, що звільняється військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, передається у встановленому порядку її відповідним органам для його повторного заселення.

Державна прикордонна служба України має службові приміщення та інші споруди, об’єкти охорони здоров’я, навчального, науково-дослідного, господарського та соціально-культурного призначення, службовий житловий фонд.

Майно, закріплене за центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, органами Державної прикордонної служби України, її навчальними закладами, установами та організаціями, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Голова Державної прикордонної служби України систематично інформує Верховну Раду України про виконання Державною прикордонною службою України покладених на неї завдань, додержання законодавства, забезпечення прав і свобод людини та з інших питань.

Голова Державної прикордонної служби України щороку, не пізніше 1 березня, подає Верховній Раді України письмовий звіт про діяльність Державної прикордонної служби України.

Контроль за діяльністю Державної прикордонної служби України здійснюється Президентом України відповідно до повноважень, визначених Конституцією України.

Голова Державної прикордонної служби України систематично інформує Президента України, Раду національної безпеки і оборони України з основних питань діяльності Державної прикордонної служби України, а також щороку подає Президенту України письмовий звіт про діяльність Державної прикордонної служби України.

Контроль за господарською і фінансовою діяльністю Державної прикордонної служби України здійснюється в порядку, визначеному законами України.

Нагляд за додержанням законності в діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється в порядку, визначеному Конституцією та законами України.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень, керуючись Конституцією і законами України, іншими нормативно-правовими актами та наказами прямих начальників. Наказ, який є явно злочинним, виконанню не підлягає. Посадові особи, які віддали такий наказ, несуть відповідальність і відшкодовують заподіяну внаслідок його виконання шкоду згідно із законом.

За протиправні дії чи бездіяльність військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України несуть відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України, які виконують свої обов’язки відповідно до наданих цим Законом повноважень, не несуть відповідальності за заподіяну не з їх вини іншим особам майнову шкоду. Така шкода у разі недоведення вини цих осіб компенсується відповідно до законів за рахунок Державного бюджету України.

Непокора або опір законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

1. Цей Закон набирає чинності з 1 серпня 2003 року, крім частини другої статті 6 цього Закону, яка набирає чинності з 1 січня 2005 року. До набрання нею чинності загальна чисельність Державної прикордонної служби України становитиме:

до 1 січня 2004 року - 45000 осіб, у тому числі 42000 військовослужбовців;

з 1 січня 2004 року - 48000 осіб, у тому числі 42000 військовослужбовців.

2. З набранням чинності цим Законом втрачають чинність:

1) Закон України "Про Прикордонні війська України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 2, ст. 7; 1996 р., № 37, ст. 167; 1999 р., № 48, ст. 419; 2002 р., № 16, ст. 113, № 33, ст. 236);

2) Закон України "Про загальну структуру і чисельність Прикордонних військ України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 18, ст. 158; 2002 р., № 48, ст. 360);

3) Постанова Верховної Ради України від 4 листопада 1991 року "Про порядок комплектування, військового, матеріально-технічного і фінансового забезпечення Прикордонних військ України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 2, ст. 9, № 29, ст. 400; 1996 р., № 37, ст. 167);

4) Постанова Верховної Ради України від 4 листопада 1991 року "Про порядок введення в дію Закону України "Про Прикордонні війська України" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 2, ст. 8).

3. Державна прикордонна служба України є правонаступником Прикордонних військ України, створюється на їх основі, у тому числі матеріально-технічній базі, у межах штатної чисельності та фінансування за станом на 1 січня 2003 року.

4. До приведення у відповідність із Законом України "Про Державну прикордонну службу України" закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

5. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.