Про затвердження Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств

52. Облік витрат у сільськогосподарському виробництві повинен забезпечувати оперативне, достовірне та повне надходження інформації щодо кількості та вартості одержаної продукції (виконаних робіт і наданих послуг), трудових, матеріальних та грошових витрат на виробництво і реалізацію продукції по підприємству в цілому та окремих його структурних підрозділах (бригадах, цехах, фермах, орендних колективах чи кооперативах).

Облік витрат та виходу продукції здійснюється за статтями витрат в розрізі окремих об'єктів (виробництв, видів або груп культур чи тварин).

53. Оплата праці нараховується виходячи з обсягів виконаних робіт чи виходу продукції або відпрацьованого часу на підставі відповідних первинних документів і включається до витрат виробництва по відповідних об'єктах.

54. Відрахування на соціальні заходи розраховуються виходячи з витрат на оплату праці і списуються на відповідні об'єкти обліку виробництва.

55. Основним завданням обліку використання матеріальних ресурсів (кормів, насіння, добрив, нафтопродуктів, запасних частин тощо) є забезпечення контролю за раціональним їх використанням, об'єктивне відображення витрат на виробництво продукції та виявлення резервів ресурсозбереження.

Товарно-матеріальні цінності, використані на виробництво продукції, списуються згідно із лімітно-забірними картками, чеками-накладними та іншими документами, які оформляються посадовими особами, відповідальними за правильне використання матеріалів у виробництві.

Товарно-матеріальні цінності покупні та власного виробництва минулих років відносяться на витрати за їх фактичною вартістю, а продукція власного основного виробництва поточного року - за плановою собівартістю з коригуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат.

56. Роботи та послуги допоміжних виробництв списуються на відповідні об'єкти обліку виходячи з виконаного обсягу робіт та фактичної собівартості, яку визначають щомісяця.

57. Прямі витрати на ремонт кожного складного об'єкта (трактора, машини та обладнання) групуються в журналі обліку витрат ремонтної майстерні на аналітичних рахунках, відкритих за видами ремонтів (робіт), де роблять записи на підставі відомостей дефектів машин, лімітно-забірних карток, накладних, нарядів та ін. Витрати на ремонт інших сільськогосподарських машин та роботи, пов'язані з виготовленням виробів та інвентаря, обліковують в цілому.

В журналі обліку витрат ремонтної майстерні можуть обліковуватися і витрати з ремонту та технічного обслуговування, проведених безпосередньо в бригадах.

На окремому аналітичному рахунку у розрізі статей обліковуються цехові витрати ремонтної майстерні.

Для визначення собівартості закінченого ремонту машин, виготовлення інвентаря тощо та віднесення вартості робіт та послуг на споживачів до обчислених прямих витрат на ремонт об'єкта щомісяця додається сума цехових витрат у плановому відсотку.

58. Витрати на експлуатацію вантажного автомобільного транспорту групуються в накопичувальній відомості, записи в якій здійснюються на підставі дорожніх листів, товарно-транспортних накладних тощо. Витрати щомісяця відносяться на споживачів послуг автотранспорту виходячи з обсягу робіт в тонно-кілометрах та їх фактичної собівартості. При цьому витрати на перевезення людей та на роботу спеціальних машин списуються на відповідні об'єкти на підставі даних про кількість машино-годин (днів).

У разі ведення роздільного обліку витрат на вантажні та пасажирські перевезення цехові витрати автотранспорту розподіляються пропорційно машино-дням роботи.

59. Вартість транспортних робіт, виконаних тракторами, відноситься на відповідні об'єкти обліку виходячи з обсягу перевезень та планової собівартості одного еталонного гектара роботи з коригуванням її в кінці року до рівня фактичних витрат.

60. Облік витрат на утримання техніки, яка використовується на сільськогосподарських (включаючи землерийні), навантажувально-розвантажувальних роботах протягом року здійснюється на рахунку "Витрати на утримання машин та обладнання".

61. Облік витрат на організацію виробництва та управління передбачає накопичення сум бригадних (фермських, цехових), загальновиробничих та загальногосподарських витрат. Бригадні (фермські, цехові) витрати обліковуються у разі потреби по кожному внутрігосподарському підрозділу окремо, а загальновиробничі та загальногосподарські - в цілому по підприємству наростаючим підсумком з початку року.

62. Точність та обгрунтованість калькуляційних розрахунків є важливою передумовою об'єктивності цілого ряду важливих економічних показників.

Собівартість окремих видів сільськогосподарської продукції, одержаної від вирощування відповідних культур (груп культур) і видів (груп) тварин, визначається виходячи з витрат, віднесених на цю культуру (групу культур) чи вид (групу) тварин.

Фактична собівартість продукції (робіт та послуг) в сільськогосподарських формуваннях розраховується в цілому за рік, крім продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв, фактична собівартість яких визначається щомісяця.

Об'єктами визначення собівартості є конкретні види продукції, робіт та послуг (додаток N 5).

У рослинництві, крім продукції, одержаної від вирощування сільськогосподарських культур, об'єктами визначення собівартості можуть бути сільськогосподарські роботи, виконані в поточному році під урожай майбутнього року, та проведені за рахунок оборотних коштів підприємства роботи з поліпшення земель.

63. Розрахунок собівартості продукції (робіт, послуг) здійснюється в такій послідовності:

а) розподіляються між окремими об'єктами планування та об-

ліку витрати з утримання основних засобів;

б) визначається собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв;

в) розподіляються загальні витрати на зрошення та осушення земель, їх вапнування та гіпсування, списується на сільськогосподарські культури, що запилюються, частина витрат бджільництва;

г) розподіляються бригадні (фермські, цехові), загальновиробничі та загальногосподарські витрати;

д) підраховується загальна сума виробничих витрат на об'єктах планування та обліку;

е) визначається собівартість продукції рослинництва;

є) розподіляються витрати з утримання кормоцехів;

ж) визначається собівартість продукції тваринництва;

з) визначається собівартість продукції підсобних промислових виробництв з переробки сільськогосподарської продукції;

и) визначається повна собівартість товарної продукції рослинництва, тваринництва та підсобних промислових виробництв додаванням до виробничої собівартості витрат, пов'язаних з реалізацією цієї продукції.

64. Собівартість одиниці продукції (робіт, послуг) допоміжних виробництв визначається діленням суми витрат на обсяг продукції (робіт та послуг).

65. Фактична собівартість продукції, робіт та послуг допоміжних виробництв визначається щомісяця і за цією оцінкою відноситься на споживачів. При цьому, враховуючи значний обсяг послуг, наданих одним допоміжним виробництвом іншому, пропонується калькуляційні розрахунки і відповідно закриття аналітичних рахунків виконувати з дотриманням такої черговості: газо-, тепло-, електро-, водопостачання, ремонтна майстерня, холодильні установки, вантажний автотранспорт, жива тяглова сила. Вартість цих послуг оцінюється за плановою собівартістю і не коригується.

66. Витрати на утримання газового господарства обліковуються на одному аналітичному рахунку в розрізі окремих статей, включаючи вартість одержаного газу. Обліковою і калькуляційною одиницею в газопостачанні є 1 куб.метр. У підприємствах, де використовується лише скраплений (балонний) газ, доцільно розраховувати собівартість 1 кілограма.

Для розрахунку фактичної собівартості 1 куб.метра газу необхідно облічені витрати на газопостачання, включаючи вартість придбаного газу, поділити на його кількість і за цією оцінкою надані послуги відносити на споживачів (з урахуванням кількості відпущеного кожному з них газу). Газ, відпущений іншим допоміжним виробництвам, оцінюється за плановою собівартістю.

Аналогічний порядок віднесення витрат розповсюджується на інші допоміжні виробництва (пункти 67-73 цього Положення).

67. Собівартість 10 одиниць теплоенергії (ГКал) визначається діленням суми витрат на виробництво, придбання та передачу споживачам теплоенергії на її загальну кількість (без урахування енергії, що використана на власні потреби котельні, та втрат її в мережі). Собівартість теплоенергії відноситься щомісяця на користувачів виходячи з її кількості, спожитої кожним з них.

68. Для розрахунку собівартості 10 одиниць електроенергії (кіловат-годин) потрібно всі витрати, пов'язані з її виробництвом на власних електростанціях, вартість електроенергії, одержаної від державної мережі, і витрати на електрогосподарство поділити на загальну кількість спожитої електроенергії (без урахування електроенергії, використаної електрогосподарством). Собівартість електроенергії щомісяця списується на споживачів виходячи з її кількості, відпущеної кожному з них. Витрати на утримання електрогенераторів, змонтованих з доїльними, стригальними, зварювальними та іншими агрегатами, відносять безпосередньо на відповідні виробництва.

69. У водопостачанні визначається собівартість 1 куб.метра води, добутої власною водокачкою і одержаної зі сторони. Для цього витрати на водопостачання (витрати на утримання водокачки, вартість води, одержаної зі сторони, витрати на утримання внутрігосподарської водорозподільної мережі тощо) діляться на загальну кількість одержаної води. Щомісяця собівартість відпущеної води відноситься на споживачів виходячи з її кількості, відпущеної кожному з них.

Витрати на утримання насосних установок, які обслуговують поля, ферми, ставки, пасовища, відносяться на витрати рослинництва і тваринництва.

70. Фактична собівартість виконаних робіт в ремонтно-механічній майстерні визначається щомісяця. В бухгалтерському обліку витрати відображаються за окремими замовленнями (групою однорідних замовлень), а загальновиробничі витрати ремонтно-механічної майстерні щомісяця розподіляються між окремими замовленнями пропорційно до прямої оплати праці. При цьому зняті з відремонтованого об'єкта вузли і деталі оцінюються після їх відновлення на рівні не більш як 80 відсотків договірної вартості нових без кошторисної вартості ремонту чи відновлення. На вартість знятих вузлів (деталей) зменшуються витрати на ремонт об'єкта.

Фактична собівартість закінчених ремонтних робіт щомісяця списується на споживачів послуг.

71. Облік витрат на утримання холодильних установок (оплата праці та відрахування на соціальні заходи, вартість палива і електроенергії, амортизація і ремонт обладнання тощо) ведеться на окремому аналітичному рахунку.

На підставі журналу обліку руху та зберігання продукції в холодильних камерах і спеціальних сховищах щомісяця розраховується кількість центнеро-днів зберігання кожного виду продукції. Це дає змогу визначати фактичну собівартість послуг холодильних камер та щомісяця відносити її на споживачів чи на подорожчання продукції, що зберігається.

72. Облік витрат на утримання вантажного автотранспорту ведеться на одному аналітичному рахунку незалежно від кількості, видів, вантажопідйомності та характеристики кузова машин.

Перевезення вантажів обліковується в тонно-кілометрах, а робота спеціальних маших та обсяг перевезень людей вантажним автотранспортом - в машино-годинах, кількість яких в кінці звітного періоду перераховується в машино-дні.

Для визначення собівартості виконаних робіт спочатку розраховується собівартість машино-дня роботи вантажного автотранспорту. Для цього всі витрати на його утримання діляться на кількість машино-днів, відпрацьованих на всіх видах робіт, що дає змогу відокремити витрати, пов'язані з перевезенням людей. Решта витрат становитиме собівартість робіт з перевезення вантажів, для визначення якої витрати на перевезення вантажів діляться на обсяг виконаних робіт у тонно-кілометрах (калькуляційною одиницею роботи є 10 тонно-кілометрів). Щомісяця фактичні витрати списуються на відповідні об'єкти.

Витрати на утримання автокранів відображаються окремо і відносяться на споживачів виходячи з обсягу виконаних робіт чи відпрацьованого часу на обслуговуванні кожного з них. Витрати на утримання пожежних машин обліковуються в складі загальногосподарських витрат.

73. На собівартість послуг живої тяглової сили відноситься вартість кормів, амортизаційні відрахування від вартості коней та інших основних засобів (транспортного інвентаря, збруї тощо), оплата праці робітників, що доглядають за тваринами, витрати на профілактичні ветеринарні заходи та інші.

Окремим об'єктом планування і обліку в тваринництві є витрати на утримання молодняка робочої худоби.

Собівартість однієї голови приплоду обчислюється за вартістю 60 кормо-днів утримання однієї голови дорослої робочої худоби. Собівартість одного кормо-дня (для оцінки вартості приплоду) розраховується діленням всієї суми витрат з утримання робочої худоби на кількість кормо-днів.

Собівартість одного робочого дня визначається щомісяця діленням загальної суми витрат на утримання живої тяглової сили (без вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції) на кількість відпрацьованих робочих днів (без днів роботи на самообслуговуванні). Кількість відпрацьованих робочих днів визначається за даними документів. При цьому робочий день коней і волів умовно береться за одиницю роботи.

Визначена собівартість одиниці послуг живої тяглової сили є підставою для віднесення їх на споживачів виходячи з кількості використаних ними робочих днів (коне-днів).

74. Собівартість продукції за видами сільськогосподарських культур визначається:

а) зерна, насіння соняшнику - франко-тік (інше місце первинної доробки);

б) соломи, сіна - франко-місце зберігання;

в) цукрових буряків, картоплі, баштанних культур, овочів, маточників цукрових буряків, коренеплодів - франко-поле (місце зберігання);

г) плодів, ягід, винограду, листя тютюну, продукції лікарських та ефіроолійних культур і квітництва, овочів закритого грунту - франко-пункт приймання (зберігання);

д) соломки та трести льону, конопель - франко-пункт зберігання чи переробки (в підприємстві);

е) насіння трав, льону, конопель, овочевих та інших культур - франко-пункт зберігання;

є) зеленої маси на корм - франко-місце споживання;

ж) зеленої маси на силос, трав'яного борошна, сінажу, гранул - франко-місце силосування, сінажування, виробництва борошна, гранул.

75. Витрати на обробіток площ, на яких повністю загинув урожай внаслідок стихійного лиха, списуються на збитки. Якщо площа повністю загиблих посівів була пересіяна, на збитки відносяться лише вартість насіння, витрати на передпосівний обробіток грунту, посів та інші роботи, які виконуються знову при пересіві новою культурою (повторювані витрати). Витрати на лущення стерні, підняття зябу і снігозатримання, вартість добрив та витрачені на їх внесення суми тощо (неповторювані витрати) списуються в розрізі статей на пересіяну культуру.

В державних сільськогосподарських підприємствах витрати на вирощування культур, які частково загинули або по яких стався недобір продукції внаслідок стихійного лиха, списуються на збитки в межах одержаних страхових відшкодувань, які за цих умов розглядаються як прибутки підприємства.

Собівартість соломи, гички, стебел кукурудзи і соняшнику, капустяного листя та іншої побічної продукції рослинництва визначається виходячи із розрахунково-планових витрат на збирання, транспортування, пресування, скиртування та інші роботи, пов'язані із заготівлею побічної чи основної продукції. Під час складання звітної калькуляції із загальної суми витрат на вирощування певної культури виключається вартість побічної продукції згідно з додатком N 6.

76. Витрати на вирощування і збирання зернових культур (включаючи вартість з доробки зерна на току, що проводиться в межах календарного року) становлять собівартість зерна, зерновідходів та соломи.

Загальна сума витрат (без вартості соломи) розподіляється між зерном і зерновідходами, при цьому зерно береться за одиницю, а зерновідходи прирівнюються до нього за коефіцієнтом, який розраховується за вмістом в них повноцінного зерна.

Наприклад, в підприємстві зібрано 20000 центнерів повноцінного зерна озимої пшениці та 1500 центнерів зерновідходів із вмістом в них зерна 60 відсотків. Витрати на вирощування цієї культури (без вартості соломи) становили 1254 млн. карбованців. Розрахунок собівартості одержаної продукції виконується таким чином. Кількість повноцінного зерна у зерновідходах становить 900 центнерів - (1500 х 60 )/100. Загальна його кількість з урахуванням зерновідходів дорівнюватиме 20900 центнерів (20000 + 900). Собівартість 1 центнера повноцінного зерна становитиме 60 тис. крб. - (1254 млн.крб. : 20900 центнерів), а собівартість 1 центнера зерновідходів становитиме 36 тис. крб. - (60 х 900)/1500.

У разі вирощування насіння зернових культур загальна сума витрат, включаючи додаткові витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням насіннєвого зерна відповідних репродукцій (без вартості рядового зерна та зерновідходів), розподіляється між цими класами насіння (супереліта, еліта, І і ІІ репродукції) пропорційно його вартості за реалізаційними цінами. Собівартість 1 центнера насіння визначається діленням суми витрат, віднесених на насіння відповідного класу, на його масу після доробки.

Собівартість 1 центнера зерна кукурудзи визначається шляхом ділення витрат на вирощування і збирання продукції (без вартості кукурудзиння) на масу сухого зерна повної стиглості. Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно здійснюється за фактичним виходом зерна з качанів, який визначається хлібоприймальними пунктами шляхом обмолоту середньодобових зразків з урахуванням базової вологості зерна в качанах (базова вологість зерна в качанах кукурудзи береться на рівні 14 відсотків). Перерахунок качанів кукурудзи повної стиглості в сухе зерно, залишених на кінець року в підприємстві та перероблених для внутрігосподарських потреб, виконується за середнім відсотком виходу зерна базової вологості, який встановлюється за даними реєстрів накладних на прийняте заготівельними організаціями зерно.

Собівартість 1 центнера кукурудзи визначається діленням витрат на виробництво (без вартості кукурудзиння) на масу зерна. Оскільки в поточному обліку відображається рух кукурудзи в качанах, то додатково розраховується фактична собівартість 1 центнера кукурудзи в качанах.

77. Виробнича собівартість 1 центнера цукрових буряків (фабричних і маточних) визначається діленням загальної суми витрат на їх вирощування і збирання (без вартості гички, оціненої за нормативно-розрахунковими витратами) на фізичну масу буряків.

Для розрахунку собівартості продукції буряків-маточників від витрат, віднесених на всю вироблену продукцію, віднімається вартість гички і забракованих буряків та додаються витрати на доочищення буряків, кагатування і догляд за кагатами в звітному році. Поділивши цю суму на кількість центнерів буряків, вкладених в кагати, визначають собівартість одного центнера.

Облік витрат на догляд за кагатами починаючи з 1 січня, а також наступних витрат на розкриття кагатів, вибирання коренів, їх сортування та інші роботи ведеться на окремому аналітичному рахунку, на який списується після розкриття кагатів собівартість закладених на зберігання коренів. У результаті сортування одержують буряки, придатні для висадки та забраковані, які оцінюються за середньою собівартістю кормових буряків з урахуванням їх якості. Після цього визначається собівартість 1 центнера буряків-висадків діленням витрат (без вартості забракованих буряків) на фізичну масу одержаних буряків-висадків.

Вирощене насіння цукрових буряків калькулюється в порядку, передбаченому для продукції зернових культур.

Аналогічно розраховується собівартість насіння кормових буряків.

78. Для визначення собівартості продукції льону та конопель одержане насіння оцінюється за нормативно-розрахунковою (плановою) вартістю виходячи із витрат на підготовку та обмолот стебел, транспортування та обробку насіння. Решта (без вартості насіння) загальної суми витрат на вирощування льону чи конопель відноситься на соломку. Собівартість соломки визначається діленням зазначених витрат на фізичну масу. Собівартість трести льону-довгунця чи конопель включає вартість соломки і витрати на її розстилання, перегортання, підняття із стелищ.

79. Собівартість 1 центнера насіння соняшнику визначається діленням загальної суми витрат на вирощування та збирання продукції цієї культури (без вартості соняшничиння та кошиків у оцінці за нормативно-розрахунковими цінами) на фізичну масу насіння після його доробки.

80. Для визначення собівартості тютюнової сировини, продукції лікарських та ефіроолійних культур обчислені витрати на вирощування відповідних культур розподіляються між окремими видами одержаної продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

81. Для розрахунку собівартості 1 центнера картоплі із загальної суми витрат на її вирощування та збирання виключається вартість бадилля (якщо воно було використане) за нормативно-розрахунковою оцінкою та вартість тієї картоплі, яка не могла бути використана за своїм призначенням і згодована худобі, за собівартістю кормових буряків з урахуванням кормових властивостей. Решта суми витрат ділиться на кількість повноцінної продукції.

82. Собівартість 1 центнера продукції овочівництва відкритого і закритого грунту визначається діленням витрат (без вартості побічної продукції) на фізичну масу основної продукції. До побічної продукції, яка оцінена в порядку, передбаченому для картоплі (пункт 98 цього Положення), відноситься бадилля (якщо воно було використане), та продукція, яка не була з різних причин реалізована і згодована худобі.

Якщо облік витрат ведеться по групі овочевих культур, розраховується середня собівартість на продукцію цих культур. При необхідності визначення собівартості продукції кожної окремої культури витрати, обчислені в цілому на групу культур, розподіляються між окремими видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

До собівартості продукції теплиць включаються і витрати на утримання сімей бджіл для запилення (без вартості одержаного меду та іншої продукції бджільництва за релізаційними цінами).

Між окремими культурами, що вирощуються в теплицях, витрати розподіляються пропорційно вартості одержаної продукції за реалізаційними цінами.

83. Для розрахунку собівартості 1 центнера продукції баштанних культур всі витрати діляться на кількість оприбуткованої продукції. При цьому фактичні витрати на вирощування баштанних культур можуть розподілятися між окремими видами продукції пропорційно їх вартості за реалізаційними цінами.

84. Собівартість 1 центнера насіння овочевих та баштанних культур визначається діленням витрат на їх вирощування, збирання, сушіння та сортування (без вартості відходів та побічної продукції за цінами можливого використання) на кількість одержаної продукції.

85. Собівартість кормових буряків та цукрових буряків, вирощених для годівлі худоби, визначається діленням витрат (без вартості гички за нормативно-розрахунковими витратами) на кількість одержаної продукції.

86. Витрати на вирощування та збирання кормових культур становлять собівартість одержаної продукції (зеленої маси, сіна та ін.).

87. Витрати на вирощування і догляд за сіяними травами, поліпшеними і природними сіножатями, культурними пасовищами, які використовуються для одержання одного виду продукції, повністю відносяться на її собівартість. У разі одержання декількох видів продукції трав загальнотехнологічні витрати на їх вирощування минулого і поточного років розподіляються пропорційно площам, використаним для одержання відповідного виду продукції, а витрати на збирання, транспортування, доробку певного виду продукції відносяться безпосередньо на її собівартість. Якщо з окремих площ сіяних трав одержують декілька видів продукції, то загальнотехнологічні витрати, віднесені на цю площу, розподіляються між видами продукції пропорційно кількості зібраної зеленої маси.

У разі збирання сіяних трав на насіння солома оцінюється за нормативно-розрахунковою вартістю і виключається із загальних витрат, а решта суми становитиме собівартість одержаного насіння.

88. Витрати, пов'язані з підготовкою грунту, посівом багаторічних трав, вартість насіння та інші разові витрати, зокрема вартість незавершеного виробництва, рівномірно розподіляються за роками залежно від терміну експлуатації посівів. Ці витрати в розрізі статей додаються до витрат поточного року, що й становитиме собівартість одержаної продукції.

Витрати на поліпшення природних сіножатей та створення культурних пасовищ (дискування, підсів трав, вартість насіння тощо) розглядаються як витрати на незавершене виробництво, які розподіляються між продукцією, одержаною протягом 3-4 років.

Продукція природних пасовищ відображається лише в кількісному виразі і вартісної оцінки не має.

89. Собівартість 1 центнера готового силосу чи сінажу визначається вартістю закладеної зеленої маси і витрат на транспортування, закладання в силосну споруду, трамбування (включаючи вартість використаної плівки, консервантів та інших компонентів). Загальна сума витрат ділиться на фізичну вагу одержаного готового силосу чи сінажу.

Інші компоненти, використані для силосування чи виготовлення сінажу (коренеплоди, солома, капустяне листя, кошики соняшнику тощо), списуються на виробництво силосу (сінажу) за їх вартістю, яка визначається у встановленому порядку.

90. Для визначення собівартості продукції садівництва та ягідників із загальної суми витрат поточного року виключається вартість живців, відсадків, паростків, вусів, оцінених за реалізаційними цінами, та падалиці, оціненої за цінами можливого використання.

Собівартість 1 центнера плодів, ягід, винограду визначається діленням загальної суми витрат на вирощування певної культури (а при потребі - за її видами та сортами) на кількість центнерів одержаної продукції.

У неспеціалізованих підприємствах, де витрати обчислюються в цілому по садівництву, визначається середня собівартість усіх видів одержаної продукції. У разі необхідності визначення собівартості кожного виду продукції обчислені витрати розподіляються між окремими видами оприбуткованої продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

91. Для визначення собівартості вирощеного садивного матеріалу (саджанців насіннячкових, саджанців кісточкових тощо) загальна сума витрат на вирощування окремих культур чи груп з кожного поля (без витрат на викопування) розподіляється пропорційно кількості саджанців, викопаних для реалізації і залишених в грунті для дорощування.

Для визначення собівартості 1000 викопаних саджанців необхідно до витрат, що припадають на їх вирощування, додати витрати на викопування і загальну суму поділити на кількість викопаних саджанців.

92. Витрати на вирощування і збирання хмелю розподіляються між окремими видами одержаної продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

93. У спеціалізованих підприємствах облік витрат на вирощування квітів ведеться за культурами, а собівартість продукції розраховується діленням витрат на її кількість. У разі вирощування кількох культур на одній площі (в одній теплиці) сума витрат розподіляється між видами одержаної продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

Неспеціалізовані підприємтсва облік витрат на вирощування квітів ведуть в розрізі відкритого і закритого грунту; окремий рахунок відкривають для обліку витрат на вирощування насіння. Між видами продукції сума витрат розподіляється пропорційно її вартості за реалізаційними цінами.

94. Витрати на утримання худоби і птиці (без витрат на незавершене виробництво на кінець року та вартості побічної продукції, методика оцінки якої наведено в додатку N 6), становлять собівартість продукції тваринництва, причому:

а) вартість тварин, що загинули внаслідок стихійного лиха, відноситься на фінансові результати підприємства;

б) вартість тварин, що загинули з інших причин (без сум, віднесених на матеріально відповідальних осіб), відображається в окремій статті в складі витрат на утримання відповідних видів і груп тварин.

Маса загиблого чи вимушено забитого молодняка тварин, птиці та дорослої худоби на відгодівлі не виключається з приросту живої маси, одержаного за звітний рік.

95. Вартість гною, одержаного від групи тварин, визначається виходячи з нормативно-розрахункових витрат і витрат на його прибирання та вартості підстилки. Собівартість 1 тонни гною визначається діленням загальної суми витрат на його фізичну масу. Кількість рідкого гною переводиться в звичайний гній виходячи з вмісту сухих речовин.

Інша побічна продукція, така, як вовна-линька, пух, перо, міражні яйця, м'ясо півників яєчних курей , забитих в добовому віці, м'ясо забитих звірів, шкури загиблих тварин, оцінюється за цінами можливої реалізації чи іншого використання. Її вартість відноситься на зменшення витрат на утримання відповідних видів і груп худоби (птиці).

96. Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці (великої рогатої худоби, свиней, овець, кролів, птиці) є приріст живої маси, одержаний в звітному періоді, та жива маса. Від тварин, які не зважуються (молодняк робочих тварин, звірів тощо), продукція не оприбутковується, а витрати спрямовуються на дооцінку поголів'я виходячи із кількості кормо-днів та собівартості 1 кормо-дня.

97. Приріст живої маси молодняка тварин та тварин на відгодівлі і птиці певного виду та групи визначається як різниця між живою масою поголів'я, яке було на кінець року та яке вибуло протягом року (включаючи загиблих), і живою масою приплоду та масою тварин і птиці, які надійшли в групу протягом року та які були на початок року.

Собівартість 1 центнера приросту живої маси визначається діленням загальної суми витрат на утримання відповідної групи худоби чи птиці (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси.

98. Собівартість живої маси молодняка тварин і тварин на відгодівлі та птиці всіх вікових груп визначається виходячи з витрат на їх вирощування і відгодівлю в поточному році (без вартості побічної продукції), вартості худоби і птиці, що були в групі на початок року та надійшли з основного стада чи з інших груп, ферм і підприємств, та вартості приплоду (без вартості загиблих тварин).

Кількість живої маси становитиме масу тварин, що реалізовані, забиті, переведені в інші групи та залишені на кінець року.

Собівартість 1 центнера живої маси худоби і птиці визначається діленням їх вартості на кількість центнерів живої маси (без маси тварин, що загинули).

На підставі розрахованої собівартості 1 центнера живої маси обчислюється фактична собівартість худоби, яка реалізована, переведена в основне стадо, забита на м'ясо, а також та, що залишилася в підприємстві на кінець року. Вартість худоби, що загинула з різних причин, в кінці року не міняється.

99. У молочному скотарстві розраховується собівартість 1 центнера молока і однієї голови приплоду. Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови.

Собівартість одного кормо-дня розраховується діленням всієї суми витрат на утримання основного стада корів на кількість кормо-днів.

Для визначення собівартості 1 центнера молока необхідно загальну суму витрат на утримання корів (без вартості приплоду та побічної продукції) розділити на кількість центнерів одержаного молока.

100. У підприємствах, які спеціалізуються на вирощуванні призначених для реалізації корів-первісток, витрати на їх утримання до розтелення (без вартості побічної продукції) відносяться на приріст живої маси корів-первісток і живу масу одержаного приплоду, а витрати на їх утримання з часу розтелення до релізації становитимуть собівартість одержаного від них молока.

101. Собівартість приросту маси та живої маси молодняка великої рогатої худоби і тварин, вибракуваних з основного стада, в молочному скотарстві розраховується відповідно до пунктів 96-98 цього Положення.

102. У м'ясному скотарстві одна голова приплоду оцінюється виходячи з його живої маси і планової собівартості 1 центнера живої маси телят при відлученні.

Собівартість приросту живої маси телят до 8-місячного віку (включаючи масу одержаного приплоду) складається із витрат на утримання корів і нетелів (останні за 2 місяці до розтелення переводяться в основне стадо) і телят до 8-місячного віку (без вартості побічної продукції та молока, яке оцінюється за реалізаційними цінами).

Собівартість 1 центнера живої маси визначається діленням суми витрат, віднесених на приплід і приріст живої маси телят до 8-місячного віку, і балансової вартості телят, що були в цій групі на початок року та надійшли в групу протягом року, на загальну живу масу телят до 8 місяців, відлучених від маток (без маси тварин, що загинули) та тих, що залишилися під матками на кінець року. Розрахована собівартість 1 центнера використовується для оцінки телят, що залишилися під матками на кінець року та переведені в старші групи.

Собівартість приросту маси та живої маси молодняка старше 8 місяців та худоби на відгодівлі визначається відповідно до пунктів 97 і 98 цього Положення.

103. Витрати на утримання основного стада свиней (свиноматок з поросятами до їх відлучення та кнурів) становитимуть собівартість приросту живої маси і ділового приплоду.

Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду на момент його відлучення від свиноматок визначається діленням загальної суми витрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси при відлученні (включаючи живу масу одержаного приплоду).

Собівартість 1 центнера живої маси поросят на момент їх відлучення від свиноматок визначається діленням вартості поросят під матками на початок року і витрат на основне стадо за поточний рік на живу масу (без загиблих) поросят, які відлучені від маток та які залишилися під матками на кінець року.

Собівартість 1 центнера приросту маси та живої маси свиней інших груп (на дорощуванні та відгодівлі) визначається відповідно до пунктів 97 і 98 цього Положення.

У неспеціалізованих підприємствах собівартість валового приросту живої маси свиней (включаючи живу масу приплоду) визначається в цілому по галузі діленням витрат на утримання всіх груп свиней на кількість приросту. Собівартість 1 центнера живої маси свиней визначається відповідно до пункту 98 цього Положення.

104. Витрати на утримання дорослого поголів'я і молодняка овець, а також на їх стрижку розподіляються між видами основної продукції (вовною, приростом живої маси, приплодом). Молоко, а також шкури загиблих тварин вважаються побічною продукцією і оцінюються за реалізаційними цінами, а гній - за нормативно-розрахунковою вартістю.

105. На собівартість приплоду ягнят відноситься в романівському вівчарстві 12 відсотків, каракульському - 15, а в усіх інших напрямах - 10 відсотків загальної суми на утримання овець основного стада. В підприємствах, де не створюються отари маточного стада і вівці всіх груп утримуються разом, на приплід відноситься частина (у зазначеному розмірі) загальної суми витрат.

106. Витрати на утримання овець (без вартості побічної продукції та приплоду) розподіляються між вовною (1 центнер вовни прирівнюється до 5 одиниць) та приростом живої маси, один центнер якого береться за одиницю.

107. Витрати на утримання стригального пункту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносяться прямо на собівартість вовни.

108. Вартість ягнят на момент відлучення від маток складається з собівартості приплоду та витрат на приріст їх живої маси до відлучення.

Собівартість 1 центнера живої маси інших груп молодняка і овець на відгодівлі визначається відповідно до пунктів 97 і 98 цього Положення.

109. Собівартість продукції птахівництва визначається діленням витрат на утримання чи вирощування відповідної групи птиці (без вартості посліду та іншої продукції) на кількість відповідної продукції. Обчислюється собівартість 1 тис.яєць основного стада птиці та 1 центнер приросту живої маси молодняка (кількість приросту живої маси визначається розрахунково).

110. Яйця батьківського стада птиці, не придатні для інкубації, оцінюються за собівартістю яєць промислового стада, а за його відсутності - за реалізаційними цінами. За цими ж цінами оприбутковуються яйця, одержані від молодняка птиці.

111. Процес інкубації може мати незавершене виробництво. Для його визначення і оцінки слід планову собівартість однієї голови добового молодняка птиці поділити на тривалість інкубації в днях і одержаний результат помножити на кількість яєць, що залишилися в інкубаторах на кінець року, та фактичний період їх інкубації в днях.

Для визначення суми витрат, віднесених на одержану продукцію, необхідно до вартості незавершеного виробництва на початок року додати витрати за рік і відняти вартість незавершеного виробництва на кінець року. Розділивши цю суму (без вартості яєць, вилучених при першому і другому міражі, шкаралупи, тушок півників, забитих в добовому віці, за цінами можливого використання) на кількість голів, визначають собівартість голови ділового добового молодняка птиці.

112. Собівартість приплоду лошат робочих коней визначається виходячи із вартості (витрат) 60 кормо-днів утримання дорослих коней.

113. У племінному конярстві собівартість приплоду на момент відлучення визначається сумою річних витрат на утримання коней (без вартості гною за встановленою оцінкою, іншої продукції за реалізаційними цінами) та вартості виконаних робіт за нормативною або плановою собівартістю робочого дня робочих коней.

Річні витрати на вирощування молодняка у конярстві загального призначення (без вартості побічної продукції) приєднуються до балансової вартості молодняка на початок року або до вартості приплоду, одержаного в поточному році.

Собівартість молодняка коней, переведеного в основне стадо, реалізованого і залишеного на кінець року для подальшого вирощування, визначається додаванням до його вартості на початок року, в момент придбання чи відлучення від маток, витрат на утримання лошат у звітному році, розрахованих за кількістю кормо-днів і середньою їх собівартістю.

114. Собівартість однієї голови приплоду кролів визначається в розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови молодняка на момент його відлучення. При відлученні приплід дооцінюється (на 50 відсотків планової собівартості).

Собівартість однієї голови ділового приплоду визначається діленням загальної суми витрат на утримання дорослих кролів основного стада та молодняка до відлучення (без вартості побічної продукції - гною, шкурок забитих звірів) на кількість голів ділового (відлученого) приплоду.

Для визначення собівартості ділового приплоду, якщо в підприємстві на кінець року залишається певна кількість невідлученого молодняка, його вартість (на рівні 50 відсотків планової собівартості голови при відлученні) виключається із загальної суми витрат.

Собівартість приросту маси та живої маси молодняка після відлучення визначається відповідно до пунктів 97 і 98 цього Положення.

115. У звірівництві собівартість однієї голови приплоду визначається в розмірі 50 відсотків планової собівартості однієї голови молодняка на час відлучення. При відлученні приплід дооцінюється ще на 50 відсотків. Собівартість однієї голови молодняка на час відлучення визначається діленням витрат на утримання дорослих звірів з приплодом до відлучення (без вартості шкурок загиблих тварин та м'яса забитих звірів за реалізаційними цінами) на кількість відлученого молодняка. Загальна сума витрат (без вартості молодняка, що залишився під матками на кінець року) становитиме собівартість ділового приплоду.

Молодняк звірів після відлучення дооцінюється виходячи із середніх витрат на утримання однієї голови протягом дня та відповідної кількості кормо-днів.

Собівартість ділового виходу молодняка звірів приплоду минулих років (забитого на шкурки, переведеного в основне стадо, реалізованого та залишеного на кінець року) визначається на основі балансової вартості молодняка на початок року і витрат на його утримання, які розраховуються виходячи із витрат на утримання 1 голови протягом дня та кількості кормо-днів.

116. Собівартість 1 центнера товарної риби, що вирощується в ставках та інших водоймах, складається із витрат на зариблення водоймищ (включаючи вартість мальків), витрат на вирощування та вилову оприбуткованої риби. В спеціалізованих підприємствах з повносистемним рибним господарством (включаючи риборозведення) визначається собівартість 1 тис.мальків шляхом ділення суми витрат на утримання плідників, що знаходяться протягом року в маточниках і нерестових ставках, на кількість мальків, пересаджених з нерестових ставків. Собівартість 1 центнера цьоголіток визначається діленням загальної вартості мальків та витрат на вирощування риборозсадницького матеріалу (цьоголіток) на кількість центнерів обчисленої продукції. При цьому середня маса цьоголітки береться за 30 грамів.

Вартість цьоголіток, що залишилися в ставках-зимівниках, розглядається як витрати на незавершене виробництво, що переходить на майбутній рік. Після вилову риби в ставках-зимівниках і пересадки цьоголіток у вигульні ставки всі наступні витрати відносяться на вирощування товарної риби. В ці витрати включається як вартість самих цьоголіток, так і витрати на їх вирощування до вилову і реалізації. Собівартість 1 центнера товарної риби визначається діленням всіх витрат на її вирощування на кількість одержаної товарної риби.

У риболовецьких підприємствах визначається собівартість 1 центнера валової риби, що складається із витрат на виловлення, транспортування, охолодження, підмороження та підсолення риби з метою збереження її якості та на утримання суден і флоту, а також засобів виловлення.

Витрати суден і флоту, які виконують функції транспортних або пошукових, враховуються в загальних транспортних витратах.

Крім того, розраховується собівартість 1 тонни готової рибопродукції, яка включає в себе вартість сирцю або мороженого напівфабрикату та витрати на обробку починаючи з операцій приймання риби до випуску готової продукції.

117. Собівартість окремих видів продукції бджільництва визначається шляхом розподілу витрат, включаючи вартість незавершеного виробництва на початок року, між видами продукції пропорційно її вартості за реалізаційними цінами. Собівартість приросту кількості сот розраховується за собівартістю топленого кондиційного воску.

Нові бджолині сім'ї оцінюються за реалізаційними цінами. Собівартість 1 кілограма бджіл прирівнюється до собівартості 10 кілограмів меду. У бджільництві калькулюється валовий вихід меду, до складу якого входить товарний мед і мед, залишений у вуликах, що розглядається як вартість незавершеного виробництва на кінець календарного року.

Певна частина витрат на утримання бджіл повинна бути віднесена на роботи із запилення сільськогосподарських культур. Тому одним з перших етапів калькулювання собівартості продукції бджільництва медово-запилювального напряму є розмежування витрат, що відносяться на вироблену продукцію і на запилювальні культури.

У разі використання більшої кількості бджолосімей, ніж передбачено нормами, витрати бджільництва, віднесені на запилювальні культури, не збільшуються.

118. Собівартість грени складається з вартості племінних коконів і витрат на приготування грени (без вартості гренажних коконів з метеликами, що не вийшли, оцінених за цінами реалізації).

До собівартості сирих коконів включається вартість грени за собівартістю її приготування або за ціною придбання, витрати на інкубацію грени, вигодовуванню черв'яків і одержанню коконів. Собівартість 1 центнера сирих коконів визначається діленням витрат (без вартості побічної продукції) на масу вирощених сирих коконів.

119. На підприємствах і в організаціях з племінної справи і штучного осіменіння сільськогосподарських тварин собівартість сперми розраховується за видами плідників. Готовою продукцією є вироблена і реалізована в звітному періоді спермопродукція.

На собівартість розбавленої свіжоодержаної і реалізованої сперми плідників відносяться витрати на їх утримання та технологічні витрати (вартість хімікатів і азоту, оплата праці спеціалістів, включаючи відрахування на соціальні заходи, тощо). Для визначення собівартості сперми із загальної суми виключаються вартість побічної продукції.

Собівартість 1 мілілітра розбавленої сперми визначається діленням суми витрат поточного року на фактично реалізовану сперму певного виду тварин.

Собівартість 1 мілілітра розбавленої сперми плідників власного виробництва та придбаної визначається діленням загальної суми витрат, що складаються із собівартості сперми власного виробництва і вартості придбаної сперми, на загальну кількість реалізованої розбавленої сперми.

Повна собівартість однієї дози реалізованої замороженої сперми визначається діленням загальної суми витрат поточного року та вартості реалізованої придбаної сперми на кількість проданої в поточному році продукції.

Заморожена сперма плідників, одержана в поточному році, відображається в оперативному обліку на забалансовому рахунку за кількістю (без вартісної оцінки).

Облік витрат на заморожену сперму ведеться за окремими галузями тваринництва.

Витрати на доставку рідкого азоту і сперми та вартості азоту, що використовується для дозаправлення посудин Д'юара, на пунктах штучного осіменіння щомісяця списуються на витрати з реалізації.

120. У підсобних (промислових) виробництвах собівартість виробленої продукції визначається на умовах франко-склад.

Собівартість продукції підсобних виробництв, що здійснюють переробку сільськогосподарської продукції, розраховується діленням витрат на переробку та вартості переробленої продукції за договірною ціною (без побічної продукції) на кількість одержаної основної продукції.

У разі переробки власної і давальницької сировини калькуляція собівартості продукції здійснюється двома етапами: спочатку обчислюється собівартість переробки одиниці сировини, для чого всі витрати на переробку (без вартості побічної продукції) слід поділити на кількість переробленої (власної та давальницької) сировини (переробка давальницької сировини розглядається як виконання робіт на сторону), а потім визначається собівартість власної готової продукції, для чого вартість сировини та суми витрат, пов'язаних з її переробкою (без вартості використаних відходів та побічної продукції за реалізаційними цінами), діляться на кількість власної готової продукції.

121. У плодоовочеконсервному виробництві розраховується собівартість кожного виду продукції. Для цього вартість перероблених овочів і фруктів (без вартості відходів за цінами можливого їх використання) та інших компонентів (оцту, спецій, солі) та оплата праці, відрахування на соціальні заходи працівників прямо відносяться на відповідні види консервів. Витрати, які не можуть бути прямо віднесені на певний вид продукції (непрямі витрати), розподіляються між окремими її видами пропорційно кількості вироблених умовних банок.

Аналогічним чином розраховується собівартість продукції пункту соління, однак між видами продукції вартість компонентів (солі, спецій тощо) розподіляється за технологічними нормами, передбаченими рецептурою, а непрямі витрати - пропорційно кількості виробленої продукції.

Непрямі витрати в сушильному виробництві розподіляються між видами продукції пропорційно центнеро-дням.

122. Собівартість продукції виноробного виробництва визначається діленням суми витрат на виготовлення продукції, включаючи сировину і допоміжні матеріали, використані у виробництві (без вартості відходів за реалізаційними цінами) на кількість готової продукції. Непрямі витрати на виготовлення вина та виноматеріалів розподіляються між видами продукції пропорційно кількості, а при потребі враховується ще й тривалість її зберігання.

123. У разі виготовлення вітамінно-трав'яного борошна, комбікормів, гранульованих кормів, кормосумішей тощо розраховується собівартість кожного виду одержаної продукції. Для цього вартість переробленої маси і добавок відноситься прямо на конкретний вид продукції, а непрямі витрати на переробку розподіляються пропорційно масі переробленої сировини.

124. Собівартість виробленої продукції млинів і крупорушок включає в себе вартість переробленої сировини та витрати, пов'язані з її переробкою.

Для визначення собівартості кожного виду продукції (борошна, дерті) вартість переробленого зерна та інші прямі витрати відносяться безпосередньо на конкретний вид продукції, а непрямі витрати на переробку розподіляються між видами продукції пропорційно умовній кількості переробленої сировини. Для розрахунку використовується показник продуктивності млина у разі виготовлення конкретного виду продукції. Наприклад, якщо продуктивність млина при переробці зерна на дерть на 30 відсотків вища, ніж при його розмелюванні на борошно, то зерно, перероблене на борошно, перераховується в умовну продукцію із застосуванням коефіцієнта 1,0, а на дерть - 0,7.

125. У хлібопекарному виробництві витрати відносяться на собівартість певного виду продукції, а суми, які не можуть бути віднесені безпосередньо, розподіляються між видами продукції пропорційно виручці від реалізації.

126. Собівартість окремих видів продукції переробки молока (вершки, сметана, масло, сир тощо) визначається діленням витрат на виробництво конкретного виду продукції на її масу. При цьому з загальної суми витрат виключається вартість використаних відвійок та іншої побічної продукції за цінами реалізації. Непрямі витрати розподіляються між окремими видами продукції пропорційно виручці від реалізації.

127. Для обчислення собівартості продукції забою тварини і птиця оцінюються за договірними цінами. Розраховується фактична собівартість м'яса окремих видів тварин. Для цього до вартості тварин додаються витрати на забій і виключається вартість побічної продукції (шкур, субпродуктів першої та другої категорії тощо) за встановленими цінами чи цінами можливої реалізації. Результат ділиться на кількість одержаного м'яса.

На птахозабійних цехах калькулюється собівартість 1 центнера охолодженого м'яса. Побічну продукцію (пух, пір'я, підкрилок, нестандартні тушки, субпродукти, кров, кишки) слід оцінювати за цінами можливої реалізації.

У разі переробки декількох видів птиці непрямі витрати птахозабійного цеху розподіляються з урахуванням продуктивності конвеєрної лінії для переробки окремих видів птиці шляхом розрахунку кількості умовних голів з використанням таких коефіцієнтів: дорослі кури і курчата - 1,0, качки - 2,0, індики і гуси - 4,0. На конкретний вид продукції відносять безпосередньо вартість забитої птиці та використаних матеріалів.