частини першу і другу статті 3 викласти в такій редакції:
"Державне майно передається військовим частинам на праві узуфрукта державного майна.
З моменту передачі державного майна військовій частині на праві узуфрукта державного майна таке майно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують військове майно виключно за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України";статтю 6 викласти в такій редакції:
"Стаття 6. Відчуження військового майна
Відчуження військового майна на внутрішньому ринку здійснюється на конкурентних засадах шляхом проведення електронних аукціонів в електронній торговій системі за рішенням Міністерства оборони України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, крім майна, визначеного частиною другою цієї статті. Для цілей цього Закону термін "електронна торгова система" вживається у значенні, наведеному в Законі України "Про приватизацію державного і комунального майна".
Відчуження виробів військового призначення, товарів подвійного використання та продуктів утилізації військового майна (крім металобрухту) на внутрішньому та зовнішньому ринках здійснюється Міністерством оборони України на конкурентних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Міністерство оборони України для підготовки до відчуження військового майна, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, може залучати підприємства та організації, що діють відповідно до укладеного з ними договору.
Відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не використовується у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також єдиних майнових комплексів та іншого нерухомого майна здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України згідно з частиною першою цієї статті.
Продаж земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого військового майна, що підлягають реалізації, та земельних ділянок, які вивільняються у процесі реформування Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, здійснюється на земельних торгах у порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Стартова ціна військового майна, що відчужується на конкурентних засадах шляхом проведення електронних аукціонів в електронній торговій системі, визначається на рівні балансової вартості такого майна, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
У разі реалізації майна, передбаченого частиною другою цієї статті, а також у разі, якщо балансова вартість майна, що відчужується на конкурентних засадах шляхом проведення електронних аукціонів в електронній торговій системі, відсутня або дорівнює нулю, його вартість (стартова ціна) визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Кошти, одержані від реалізації військового майна, зараховуються до державного бюджету, крім плати за участь в електронному аукціоні.
Кошти, що надходять від реалізації продуктів утилізації озброєння, військової техніки і боєприпасів, зараховуються до державного бюджету, крім плати за участь в електронному аукціоні";
12) частини третю і четверту статті 28 Закону України "Про бібліотеки і бібліотечну справу" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 23, ст. 177) викласти в такій редакції:
"Бібліотечний фонд, будівлі, споруди, приміщення, обладнання та інше майно, що є державною або комунальною власністю, передаються засновником бібліотекам державної і комунальної власності на праві узуфрукта державного або комунального майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом.
Будівлі, споруди, приміщення, майно, бібліотечні фонди, передані державним бібліотекам на праві узуфрукта державного майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом, є державною власністю незалежно від їх місцезнаходження";
13) у частині другій статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 48, ст. 410; 2008 р., № 27-28, ст. 253) слова "належать їм на праві оперативного управління" замінити словами "передаються їм на праві узуфрукта державного майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом";
14) частину першу статті 17 Закону України "Про органи самоорганізації населення" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 48, ст. 254) викласти в такій редакції:
"Матеріальною основою діяльності органу самоорганізації населення є майно, передане йому радою на праві узуфрукта комунального майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом";
15) абзаци другий і третій частини першої статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 16, ст. 112 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
"юридичними особами, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням;
юридичними особами, у яких житловий фонд перебуває на праві узуфрукта державного або комунального майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом, до обов’язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання";
16) частину п’яту статті 28 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 27, ст. 208) викласти в такій редакції:
"Майно, яке перебуває в користуванні центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, органів Державної прикордонної служби України, її навчальних закладів, установ та організацій, є державною власністю і передається їм на праві узуфрукта державного майна або на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом";
17) у Законі України "Про іпотеку" (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 38, ст. 313 із наступними змінами):
статтю 9 доповнити частиною шостою такого змісту:
"Відчуження предмета іпотеки у разі внесення майна, що є предметом іпотеки, до статутного капіталу юридичної особи - правонаступника, що утворилася шляхом перетворення державного підприємства, комунального підприємства, спільного комунального підприємства, здійснюється без згоди іпотекодержателя";
частину третю статті 12 доповнити словами "а також крім внесення майна, що є предметом іпотеки, до статутного капіталу юридичної особи - правонаступника, що утворилася шляхом перетворення державного підприємства, комунального підприємства, спільного комунального підприємства";
частину першу статті 14 викласти в такій редакції:
"Предметом іпотеки може бути об’єкт нерухомого майна, об’єкт незавершеного будівництва, майбутній об’єкт нерухомості, що є об’єктом права державної чи комунальної власності (спеціального майнового права держави або територіальної громади) і переданий суб’єкту господарювання державного або комунального сектору економіки на праві узуфрукта державного або комунального майна або на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом. Передача в іпотеку такого майна здійснюється після отримання у встановленому законом порядку згоди органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить відповідна юридична особа. Продаж предмета іпотеки, що є об’єктом права державної чи комунальної власності (спеціального майнового права держави або територіальної громади), здійснюється з урахуванням вимог Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна";
18) у частині четвертій статті 4 Закону України "Про використання земель оборони" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 14, ст. 209; 2012 р., № 37, ст. 444) слова "здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та у відповідності до цього закону" замінити словами "здійснюється на земельних торгах у порядку, встановленому Земельним кодексом України, та відповідно до цього Закону";
19) частину другу статті 2 Закону України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 51, ст. 547; 2016 р., № 3, ст. 25) викласти в такій редакції:
"Об’єкти майнового комплексу Національної академії наук України та об’єкти майнового комплексу національних галузевих академій наук передаються відповідно Національній академії наук України та національним галузевим академіям наук на праві узуфрукта державного майна або на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом, та передаються ними організаціям, що віднесені до відання Національної академії наук України та до відання національних галузевих академій наук, за договором оренди";
20) частини четверту і п’яту статті 16 Закону України "Про театри і театральну справу" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 26, ст. 350) викласти в такій редакції:
"Майно державних театрів є державною власністю і належить театрам на праві узуфрукта державного майна чи на іншому речовому праві, передбаченому законом.
Основні фонди та обігові кошти, інше майно державних та комунальних театрів не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених законом. Будівлі (споруди, приміщення) театрів, що належать до державної чи комунальної власності, передаються їм на праві узуфрукта державного або комунального майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом";
21) у Законі України "Про управління об’єктами державної власності" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 46, ст. 456 із наступними змінами):
у статті 3:
абзац дванадцятий частини першої викласти в такій редакції:
"державне майно, передане на праві узуфрукта державного майна або на іншому речовому праві на державне майно, передбаченому законом";
доповнити частинами третьою і четвертою такого змісту:
"3. Суб’єктами господарювання державного сектору економіки є юридичні особи, єдиним учасником (засновником) яких є держава, а також юридичні особи, у статутному капіталі яких 50 відсотків акцій (часток) належать державі або частка держави становить величину, що забезпечує їй право вирішального впливу на діяльність таких юридичних осіб.
Суб’єкти господарювання державного сектору економіки надають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об’єктами державної власності, інформацію для формування бази даних електронної звітності суб’єктів господарювання державного сектору економіки в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інформація бази даних електронної звітності суб’єктів господарювання державного сектору економіки підлягає оприлюдненню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому Кабінетом Міністрів України встановлюються критерії, відповідно до яких інформація про суб’єкти господарювання державного сектору економіки бази даних електронної звітності суб’єктів господарювання державного сектору економіки не підлягає оприлюдненню у період дії правового режиму воєнного стану або стану війни.
4. Продаж (відчуження), передача в оренду (найм) об’єктів державної власності здійснюються на конкурентних засадах шляхом проведення електронних аукціонів (публічних торгів) в електронній торговій системі з урахуванням особливостей, визначених законом.
Функціонування та розвиток електронної торгової системи (ЕТС) забезпечуються за рахунок плати на розвиток ЕТС, що становить третину суми максимальної винагороди оператора електронного майданчика (плати за участь в електронному аукціоні), якщо інше не встановлено законодавством.
Кабінет Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері реалізації майна (майнових прав, інших активів) або прав на нього на конкурентних засадах у формі аукціонів, у тому числі електронних аукціонів, та здійснює контроль за її реалізацією, визначає порядок здійснення адміністратором ЕТС контролю за дотриманням операторами електронних майданчиків вимог до стандартів надання та розвитку сервісів, включаючи веб-сайти та служби.
Для цілей цього Закону терміни "електронна торгова система", "електронний майданчик", "оператор електронного майданчика" вживаються у значеннях, наведених у законах України "Про приватизацію державного і комунального майна" (для цілей продажу), "Про оренду державного та комунального майна" (для цілей оренди)";
у частині другій статті 5:
пункт 18 доповнити підпунктами "я-2-я-5" такого змісту:
"я-2) передачі державного та комунального майна на праві узуфрукта державного або комунального майна, контролю за використанням такого майна;
я-3) погодження залучення державними підприємствами та господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов’язаннями;
я-4) передачі державного майна на праві відання оператору системи передачі електричної енергії, оператору газотранспортної системи, оператору газосховища;
я-5) формування та ведення бази даних електронної звітності суб’єктів господарювання державного сектору економіки";
у пункті 28 слова і цифри "встановлює порядок відчуження та передачі в оренду (найм) майна державних акціонерних товариств, 100 відсотків акцій у статутному капіталі яких перебувають у державній власності" замінити словами і цифрами "встановлює порядок відчуження та передачі в оренду (найм) майна господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або іншій юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є держава";
доповнити пунктом 29 такого змісту:
"29) затверджує стратегію приватизації об’єктів права державної власності";
частину першу статті 5-2 доповнити пунктом 7-2 такого змісту:
"7-2) формує та веде базу даних електронної звітності суб’єктів господарювання державного сектору економіки в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";
у частині першій статті 6:
пункти 4-2 і 16-2 викласти в такій редакції:
"4-2) приймають рішення у випадках, визначених законом, про надання згоди на вчинення державним унітарним підприємством, господарським товариством, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, правочину, щодо якого є заінтересованість, та значного правочину або про відмову в наданні згоди та несуть встановлену законом відповідальність за прийняття таких рішень";
"16-2) приймають рішення про створення юридичних осіб, на баланс яких передається державне майно, що не увійшло до статутних капіталів ліквідованих господарських товариств та залишилося без балансоутримувача";
доповнити пунктом 32-1такого змісту:
"32-1) здійснюють контроль за використанням державного майна, переданого на праві узуфрукта державного майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом";
пункт 39 виключити;
доповнити пунктом 40 такого змісту:
"40) приймають рішення про передачу об’єктів державної власності на праві узуфрукта державного майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України";
доповнити статтями 9-1-9-10 такого змісту:
"Стаття 9-1. Особливості користування державним майном
1. Право особистого безоплатного володіння і користування державним майном (узуфрукт державного майна) є речовим правом на державне майно для узуфруктаріїв - органів державної влади, державних органів, державних організацій (установ, закладів), державних некомерційних товариств та інших юридичних осіб, які не мають на меті одержання прибутку та єдиним учасником (засновником) яких є держава.
Об’єкти права державної власності, що не підлягають приватизації, передаються у володіння та користування юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є держава, господарському товариству, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі або іншій юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є держава, на праві узуфрукта державного майна.
2. Узуфрукт державного майна встановлюється рішенням уповноваженого органу управління на будь-які види рухомого або нерухомого майна (крім земельних ділянок), яке перебуває у власності держави, строком на п’ять років або безстроково.
Рішенням уповноваженого органу управління, яким встановлений узуфрукт державного майна, можуть бути передбачені додаткові умови володіння і користування державним майном.
3. Крім права володіння і користування державним майном, узуфруктарію належить право отримання плодів, продукції і доходів від користування таким майном.
Узуфруктарій за попередньою письмовою згодою уповноваженого органу управління може покращувати майно, щодо якого встановлений узуфрукт державного майна, без права на вилучення таких покращень.
4. Узуфруктарій зобов’язаний використовувати державне майно згідно з цільовим призначенням, визначеним уповноваженим органом управління, утримувати передане на праві узуфрукта державне майно в належному стані, за власний рахунок проводити його поточний ремонт, а за попередньою письмовою згодою уповноваженого органу управління або наглядової ради акціонерного товариства, склад якої відповідає вимогам частини четвертої статті 72 Закону України "Про акціонерні товариства", у разі якщо статутом передбачено, що вирішення такого питання належить до компетенції наглядової ради, - капітальний ремонт.
Узуфруктарій також несе витрати, пов’язані з утриманням, користуванням та обслуговуванням майна, щодо якого встановлений узуфрукт державного майна.
5. Узуфруктарій не може відчужувати майно, передане йому на праві узуфрукта державного майна, передавати його у довірчу власність або довірче управління, вносити його до статутного капіталу юридичних осіб, виділяти його для спільної діяльності, а також не може вчиняти щодо такого майна інші дії, наслідком яких може бути його відчуження або зміна цільового призначення, крім передачі такого майна в оренду у випадках та порядку, встановлених законом.
6. Узуфруктарій має право вживати заходів для відшкодування шкоди, завданої власником або третьою особою майну, щодо якого встановлено узуфрукт державного майна.
7. Узуфрукт державного майна припиняється у разі:
1) припинення узуфруктарія в результаті його ліквідації;
2) загибелі або припинення існування майна, щодо якого встановлений узуфрукт державного майна;
3) закінчення строку, на який було встановлено узуфрукт державного майна;
4) погіршення стану майна, щодо якого встановлено узуфрукт державного майна, внаслідок чого воно стає непридатним для використання за призначенням;
5) прийняття уповноваженим органом управління рішення про припинення узуфрукта державного майна, встановленого безстроково;
6) поєднання в одній особі особи узуфруктарія і власника державного майна;
7) припинення узуфрукта комунального майна за рішенням суду.
Стаття 9-2. Особливості діяльності державних унітарних підприємств
1. Державним унітарним підприємством є юридична особа, утворена органом державної влади в розпорядчому порядку на базі державного майна.
Державні унітарні підприємства функціонують як державні комерційні підприємства, державні некомерційні підприємства або казенні підприємства.
2. Орган державної влади, до сфери управління якого належить державне унітарне підприємство, є представником держави як власника і виконує його функції у межах повноважень, визначених законом. У разі перетворення державного унітарного підприємства в господарське товариство орган державної влади, який виконує повноваження власника, виступає засновником та акціонером (учасником) господарського товариства і діє в межах повноважень, визначених законом та статутом.
3. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і передається такому підприємству на речовому праві на державне майно, передбаченому законом. У разі перетворення державного унітарного підприємства в господарське товариство майно, внесене як вклад до статутного капіталу такого товариства, є його власністю, якщо інше не визначено законом.
4. Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями власника і органу державної влади, до сфери управління якого воно належить.
5. Органами управління державного унітарного підприємства є:
1) керівник підприємства, який призначається (обирається) суб’єктом управління об’єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, або наглядовою радою такого підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав);
2) наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і регулює діяльність керівника підприємства.
Наглядова рада державного унітарного підприємства утворюється за рішенням суб’єкта управління об’єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством. Порядок утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради державного унітарного підприємства (крім підприємств оборонно-промислового комплексу) та її комітетів визначається Кабінетом Міністрів України та переглядається не менше одного разу на п’ять років. Порядок утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради державного унітарного підприємства оборонно-промислового комплексу визначається відповідно до Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Посадові особи державного унітарного підприємства визначаються відповідно до Цивільного кодексу України. Статутом державного унітарного підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи державного унітарного підприємства мають обов’язки перед державним унітарним підприємством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління державним унітарним підприємством (фідуціарні обов’язки).
Особливості управління державним унітарним підприємством оборонно-промислового комплексу визначаються законами України "Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" та "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
6. Законом можуть визначатися особливості статусу керівника державного унітарного підприємства, у тому числі встановлюватися підвищена відповідальність керівника за результати роботи підприємства.
7. Річна фінансова звітність державного унітарного підприємства підлягає обов’язковій перевірці суб’єктом аудиторської діяльності відповідно до законодавства.
Державне унітарне підприємство оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, установлених законом, шляхом розміщення її на своїй веб-сторінці (веб-сайті) та на офіційному веб-сайті суб’єкта управління об’єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством, у порядку та строки, визначені Кабінетом Міністрів України. Доступ до таких веб-сторінок та веб-сайтів є цілодобовим і безоплатним.
Обов’язковому оприлюдненню підлягає така інформація:
1) цілі діяльності державного унітарного підприємства та стан їх досягнення;
2) квартальна, річна фінансова звітність державного унітарного підприємства за останні три роки, включаючи видатки на виконання некомерційних цілей державної політики (за наявності) та джерела їх фінансування;
3) аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності державного унітарного підприємства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимоги закону або за рішенням наглядової ради державного унітарного підприємства (у разі її утворення) чи суб’єкта управління об’єктами державної власності, що здійснює функції з управління підприємством;
4) статут державного унітарного підприємства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли раніше;
5) біографічна довідка (включаючи професійну характеристику) керівника державного унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних);
6) біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) членів наглядової ради (у разі її утворення) державного унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, інформація про членство таких осіб у наглядових радах інших суб’єктів господарювання, а також зазначення, хто із членів наглядової ради державного унітарного підприємства є незалежним;
7) річні звіти наглядової ради та керівника державного унітарного підприємства;
8) структура, принципи формування і розмір винагороди керівника та членів наглядової ради державного унітарного підприємства, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов’язків, а також у зв’язку із звільненням. Термін "додаткове благо" вживається в цьому Законі у значенні, наведеному в Податковому кодексі України;
9) рішення суб’єкта управління об’єктами державної власності щодо державного унітарного підприємства;
10) опис істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності державного унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками;
11) відомості про договори, учасником яких є державне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів";
12) інформація про операції та зобов’язання державного унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов’язання державного унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті публічно-приватного партнерства.
Державне унітарне підприємство оприлюднює річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком щодо неї до 30 квітня року, що настає за звітним періодом.
Відповідальність за оприлюднення та достовірність інформації, визначеної цією статтею, несе керівник державного унітарного підприємства відповідно до закону та умов укладеного з ним контракту.
Стаття 9-3. Особливості діяльності державних комерційних підприємств
1. Державне комерційне підприємство є юридичною особою, що діє на основі статуту і несе відповідальність за результати своєї діяльності усім майном, належним їй на праві господарського відання або на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом, згідно із законом.
2. Державне комерційне підприємство (крім банків) зобов’язано розробляти та затверджувати стратегічний план розвитку, а також складати і виконувати річний фінансовий план, інвестиційні плани на рік та на середньострокову перспективу (три - п’ять років) відповідно до закону та у строки, встановлені цією статтею.
3. Фінансовий план державного комерційного підприємства та інвестиційний план на рік підлягають затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому (крім електроенергетичних підприємств та суб’єктів ринку природного газу, діяльність яких регулюється шляхом затвердження ліцензійних умов Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), якщо інше не встановлено законом, та можуть переглядатися протягом усього планового періоду.
Стратегічний план розвитку, інвестиційний план на рік та інвестиційний план на середньострокову перспективу, фінансовий план державного комерційного підприємства затверджуються наглядовою радою такого підприємства. Протягом п’яти робочих днів після затвердження фінансового плану наглядова рада подає фінансовий план та зведені основні фінансові показники державного комерційного підприємства до органу, до сфери управління якого належить таке підприємство, а також до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку та строки, передбачені законодавством. Стратегічний план розвитку після його затвердження підлягає оприлюдненню на веб-сайті державного комерційного підприємства та офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, а також розміщується для ознайомлення із забезпеченням постійного вільного доступу в повному обсязі, крім інформації, віднесеної відповідно до законодавства до інформації з обмеженим доступом.
Фінансовий план, стратегічний план розвитку, інвестиційний план на середньострокову перспективу державного комерційного підприємства, яке є суб’єктом природних монополій або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку якого перевищує 50 мільйонів гривень, включає окремі фінансові показники, а саме коефіцієнти рентабельності, ліквідності та платоспроможності, а також обсяги виплат на користь держави, бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, що визначені у листі очікувань власника, після їх погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, а в окремих випадках - за додатковою участю Кабінету Міністрів України, на основі пропозицій загальних зборів такого господарського товариства, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Державні комерційні електроенергетичні підприємства, діяльність яких регулюється шляхом затвердження ліцензійних умов Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щороку складають фінансовий план з урахуванням затвердженої цією комісією структури тарифів на електричну та теплову енергію. Фінансові плани таких державних комерційних електроенергетичних підприємств підлягають затвердженню до 31 грудня року, що передує плановому.
За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи державного комерційного підприємства несуть відповідальність, встановлену законом.
4. Органи, до сфери управління яких належать державні комерційні підприємства, подають до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, до 1 вересня року, що передує плановому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних комерційних підприємств, що належать до сфери їх управління.
5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об’єктами державної власності, затверджує типову форму подання зведених показників фінансових планів та методичні рекомендації щодо розроблення фінансового плану державного комерційного підприємства.
6. Державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майно державного комерційного підприємства, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право виключно шляхом продажу на електронному аукціоні в електронній торговій системі з урахуванням вимог цього Закону та особливостей, визначених законом. Якщо ринкова вартість майна, що належить до основних фондів та підлягає відчуженню шляхом вчинення одного або кількох правочинів протягом календарного року, становить від 10 відсотків до 25 відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, відчуження здійснюється шляхом продажу на електронному аукціоні за рішенням наглядової ради такого державного комерційного підприємства. Якщо ринкова вартість майна, що належить до основних фондів та підлягає відчуженню шляхом вчинення одного або кількох правочинів протягом календарного року, становить менше 10 відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, відчуження здійснюється згідно із законом за рішенням виконавчого органу такого державного комерційного підприємства.
Відчуження здійснюється шляхом продажу на електронному аукціоні за рішенням органу, до сфери управління якого належить державне комерційне підприємство, якщо ринкова вартість майна, що підлягає відчуженню шляхом вчинення одного або кількох правочинів протягом календарного року, становить 25 і більше відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності.
Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне комерційне підприємство має право виключно у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відчуження нерухомого майна, повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту, які є державною власністю, здійснюється за умови отримання додаткового погодження Фонду державного майна України у встановленому порядку.
7. Кошти, одержані від продажу майнових об’єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану, якщо інше не встановлено законом.
Кошти, одержані від продажу нерухомого майна, що перебувало в державній власності, за вирахуванням балансової (залишкової) вартості такого майна, якщо інше не встановлено законом, зараховуються до державного бюджету.
8. Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів та прискорена амортизація основних фондів державного комерційного підприємства можуть проводитися за рішенням наглядової ради такого підприємства, якщо ринкова вартість основних фондів, що списуються чи амортизуються протягом календарного року, становить від 10 відсотків до 25 відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності.
Якщо ринкова вартість основних фондів, що списуються чи амортизуються протягом календарного року, становить менше 10 відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, їх списання та прискорена амортизація проводяться за рішенням виконавчого органу державного комерційного підприємства.
Якщо ринкова вартість основних фондів, що списуються чи амортизуються протягом календарного року, становить 25 і більше відсотків вартості активів державного комерційного підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності, їх списання та прискорена амортизація проводяться за рішенням органу, до сфери управління якого належить державне комерційне підприємство.
9. Державне комерційне підприємство може утворювати за рахунок прибутку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття витрат, пов’язаних з його діяльністю.
Порядок використання коштів таких фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
10. Розподіл прибутку (доходу) державних комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердженого фінансового плану з урахуванням вимог законодавства.
11. У складі фінансового плану затверджується прогнозований фінансовий результат, включаючи прогнозований розрахунок частини чистого прибутку (доходу), а також прогнозовані суми податків і зборів, що підлягають сплаті до державного бюджету, що визначаються на основі прогнозованого рівня прибутку з урахуванням оцінювання ризиків діяльності державного комерційного підприємства та листа очікувань власника.
12. Органи, до сфери управління яких належать державні комерційні підприємства, до 15 липня року, що передує плановому, подають до Кабінету Міністрів України та до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, інформацію про прогнозні обсяги чистого фінансового результату державних комерційних підприємств та прогнозні обсяги перерахування частини чистого прибутку в середньостроковій перспективі державних комерційних підприємств для врахування при формуванні державного бюджету.
13. У разі зміни керівника державного комерційного підприємства наглядова рада має право ініціювати проведення незалежного аудиту або державного фінансового аудиту діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом.
14. Державні унітарні підприємства, господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать державі, здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов’язаннями за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов’язаннями - за погодженням органу виконавчої влади, що здійснює функції з управління державною власністю. Порядок надання таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Стаття 9-4. Особливості діяльності державних некомерційних підприємств
1. Державне некомерційне підприємство є юридичною особою, діяльність якої спрямована на досягнення соціальних та інших результатів, що утворюється у сфері охорони здоров’я, соціальній та/або гуманітарній сферах без мети одержання прибутку і діє на підставі статуту.
Розподіл прибутку (доходу) державних некомерційних підприємств забороняється.
2. Державне некомерційне підприємство зобов’язано приймати та виконувати доведені у встановленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний фінансовий план з поквартальною розбивкою.
Державне некомерційне підприємство здійснює свою діяльність відповідно до:
1) виробничих завдань, визначених органом, до сфери управління якого воно належить;
2) самостійно встановлених завдань згідно з укладеними договорами про надання відповідних послуг;
3) державних замовлень.
3. Основним плановим документом державного некомерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом календарного року відповідно до установчих документів.
Фінансовий план державного некомерційного підприємства підлягає затвердженню органом, до сфери управління якого належить таке підприємство, до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не встановлено законом.
За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи державного некомерційного підприємства несуть адміністративну відповідальність, встановлену законом.
4. Органи, до сфери управління яких належать державні некомерційні підприємства, подають до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, до 1 вересня року, що передує плановому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних некомерційних підприємств, що належать до сфери їх управління.
5. Форма та методичні рекомендації щодо розроблення фінансового плану державного некомерційного підприємства затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.
6. Державне некомерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним чи фізичним особам, крім випадків, передбачених законом. Відчуження майнових об’єктів, що належать до основних фондів, здійснюється державним комерційним підприємством за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, та лише на конкурентних засадах - шляхом продажу на електронному аукціоні в електронній торговій системі з урахуванням вимог цього Закону та особливостей, визначених законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, державне некомерційне підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. Відчуження нерухомого майна (у тому числі єдиних майнових комплексів) здійснюється за умови додаткового погодження у встановленому порядку з Фондом державного майна України, крім випадків, передбачених законом. Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Будь-яке обтяження майна державного некомерційного підприємства здійснюється за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить.
7. Кошти, одержані від продажу майнових об’єктів, що належать до основних фондів державного некомерційного підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану, якщо інше не встановлено законом.
Кошти, одержані від продажу нерухомого майна, що перебувало в державній власності, за вирахуванням балансової (залишкової) вартості такого майна, якщо інше не встановлено законом, зараховуються до державного бюджету.
8. Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів та прискорена амортизація основних фондів державного некомерційного підприємства можуть проводитися лише за згодою органу, до сфери управління якого належить таке підприємство.
9. Джерелами формування майна державного некомерційного підприємства є:
1) державне майно, передане підприємству на праві оперативного управління;
2) кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;
3) цільові кошти, виділені з державного бюджету;
4) банківські кредити;
5) частина доходів підприємства, одержаних ним у результаті господарської діяльності, передбаченої статутом;
6) інші джерела, не заборонені законом.
Порядок використання коштів, зазначених у цій частині, визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.
10. У разі зміни керівника державного некомерційного підприємства обов’язково проводиться ревізія фінансово-господарської діяльності підприємства в порядку, передбаченому законом.
Стаття 9-5. Особливості діяльності казенних підприємств
1. Казенні підприємства здійснюють діяльність у галузях економіки, в яких:
1) законом дозволено здійснення діяльності лише державним підприємствам;
2) основним (понад 50 відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) є держава;
3) за умовами діяльності неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;
4) переважаючим (понад 50 відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;
5) приватизація майнових комплексів державних підприємств заборонена законом.
2. Казенне підприємство здійснює діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно належить.
3. Казенне підприємство самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
4. Орган, до сфери управління якого належить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.
5. Казенне підприємство не має права відчужувати або в інший спосіб розпоряджатися переданим йому майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно належить.
Відчуження нерухомого майна, повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови отримання додаткового погодження Фонду державного майна України у встановленому порядку, крім випадків, передбачених законом.
Фонд державного майна України виступає організатором продажу нерухомого майна у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
6. Джерелами формування майна казенного підприємства є:
1) державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення;
2) кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;
3) цільові кошти, виділені з державного бюджету;
4) банківські кредити;
5) частина доходів підприємства, одержаних ним у результаті господарської діяльності, передбаченої статутом;
6) інші джерела, не заборонені законом.
7. Казенне підприємство одержує кредити для виконання статутних завдань під гарантію органу, до сфери управління якого воно належить.
8. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями лише коштами, наявними у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава в особі органу, до сфери управління якого належить таке підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями казенного підприємства.
9. Порядок розподілу та використання прибутку (доходу) казенного підприємства визначається фінансовим планом, який затверджується у порядку, встановленому цим Законом для державних комерційних підприємств.
Стаття 9-6. Особливості діяльності господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі
1. Господарське товариство (крім банку), у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, зобов’язано розробляти та затверджувати стратегічний план розвитку, а також складати і виконувати річний фінансовий план, інвестиційний план та інвестиційний план на середньострокову перспективу (три - п’ять років) у порядку та строки, визначені цим Законом.
Фінансовий та інвестиційний плани, стратегічний план розвитку затверджуються наглядовою радою, якщо утворення наглядової ради є обов’язковим відповідно до закону та/або передбачено статутом. Фінансовий план, стратегічний план розвитку та інвестиційний план на середньострокову перспективу господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, яке є суб’єктом природних монополій або плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку якого перевищує 50 мільйонів гривень, включає окремі фінансові показники, а саме коефіцієнти рентабельності, ліквідності та платоспроможності, а також обсяги виплат на користь держави, бюджетного фінансування та квазіфіскальних операцій, що визначені у листі очікувань власника, після їх погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, а в окремих випадках - за додатковою участю Кабінету Міністрів України, на основі пропозицій загальних зборів такого господарського товариства, у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Господарське товариство (крім банку), у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, яке відповідно до закону зобов’язано складати та подавати консолідовану фінансову звітність, на кожний наступний рік складає і виконує консолідований фінансовий план, який включає показники дочірніх підприємств та господарських товариств, що входять до його консолідованої фінансової звітності. Консолідований фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому.
Господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, які провадять господарську діяльність, що підлягає ліцензуванню Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, складають фінансовий план з урахуванням затвердженої цією комісією структури тарифів на електричну та теплову енергію. Фінансові плани таких господарських товариств підлягають затвердженню до 31 грудня року, що передує плановому.
Фінансові плани господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, що провадять діяльність в оборонно-промисловому комплексі, затверджуються відповідно до Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
2. Органи, до сфери управління яких належать господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, до 15 липня року, що передує плановому, подають до Кабінету Міністрів України та до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову, бюджетну та боргову політику, інформацію про прогнозні обсяги чистого фінансового результату таких господарських товариств та прогнозні обсяги перерахування частини чистого прибутку в середньостроковій перспективі для врахування при формуванні державного бюджету.
3. Достовірність та повнота річного балансу і звітності господарського товариства у випадках, визначених законом, повинні бути підтверджені суб’єктом аудиторської діяльності.