доповнити статтею 99-1такого змісту:
"Стаття 99-1. Посадові особи товариства
1. Керівник (одноосібний виконавчий орган), голова та члени колегіального виконавчого органу, голова та члени наглядової ради або ради директорів, ліквідатор, голова та члени комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), головний бухгалтер, корпоративний секретар, а також голова та члени іншого органу товариства (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або установчими документами товариства, є посадовими особами такого товариства. Установчими документами товариства посадовими особами товариства можуть бути визнані й інші особи.
2. Посадові особи товариства мають обов’язки перед товариством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління товариством (фідуціарні обов’язки).
3. Посадові особи товариства зобов’язані діяти:
1) в інтересах товариства;
2) добросовісно та розумно;
3) у такий спосіб, який, на їхнє добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності товариства;
4) у межах повноважень, наданих їм установчими документами товариства та законодавством.
4. Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:
1) діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;
2) діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;
3) діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої установчими документами товариства, якщо для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;
4) бездіяльністю посадової особи у випадку, якщо вона була зобов’язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов’язків;
5) іншими винними діями посадової особи";
частини другу і третю статті 167 викласти в такій редакції:
"2. Держава може створювати юридичні особи публічного та приватного права у випадках та порядку, встановлених Конституцією України та законом.
3. Держава бере участь у діяльності створених нею юридичних осіб приватного права на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом";
частини другу і третю статті 168 викласти в такій редакції:
"2. Автономна Республіка Крим може створювати юридичні особи публічного та приватного права у випадках та порядку, встановлених Конституцією України та законом.
3. Автономна Республіка Крим бере участь у діяльності створених нею юридичних осіб приватного права на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом";
частини другу і третю статті 169 викласти в такій редакції:
"2. Територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного та приватного права у випадках та порядку, встановлених Конституцією України та законом.
3. Територіальні громади беруть участь у діяльності створених ними юридичних осіб приватного права на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом";
абзац другий частини другої статті 388 викласти в такій редакції:
"Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продано такому набувачу на електронному аукціоні в порядку, визначеному законом";
частину третю статті 549 доповнити абзацом другим такого змісту:
"Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені";
частину першу статті 630 викласти в такій редакції:
"1. Законом або договором може бути встановлено, що окремі умови договорів визначаються відповідно до типових умов договорів (типових договорів) та примірних договорів певного виду.
Кабінет Міністрів України, органи державної влади, уповноважені Кабінетом Міністрів України або законом, можуть рекомендувати орієнтовні умови договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
Сторони не можуть відступати від змісту типових умов договорів (типових договорів), але мають право конкретизувати їх. Сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст.
Зміст договору, що укладається на підставі державного замовлення, має відповідати такому замовленню";
у статті 650:
назву викласти в такій редакції:
"Стаття 650. Особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах";
доповнити частиною другою такого змісту:
"2. Договори купівлі-продажу, найму (оренди) майна державної та комунальної власності, а також майна господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, Автономній Республіці Крим, територіальній громаді, іншій юридичній особі, у статутному капіталі якої більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, Автономній Республіці Крим або територіальній громаді, майна юридичних осіб інших організаційно-правових форм, єдиним учасником (засновником) яких є держава, Автономна Республіка Крим або територіальна громада, укладаються за результатами проведення електронних аукціонів (публічних торгів) в електронній торговій системі з урахуванням особливостей, визначених законом.
Для цілей цього Кодексу термін "електронна торгова система" вживається у значенні, наведеному у Законі України "Про приватизацію державного і комунального майна";
частину третю статті 1122 доповнити словами "є нікчемною";
3) у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436):
у частині першій статті 20:
у пункті 10 слова "суб’єктів господарювання" замінити словами "юридичних осіб", а після слів "та їх органів, посадових та службових осіб" доповнити словами "а також фізичних осіб - підприємців";
пункт 15 викласти в такій редакції:
"15) інші справи у спорах між юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність, та/або фізичними особами - підприємцями";
доповнити абзацами такого змісту:
"Для цілей цього Кодексу господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Некомерційною господарською діяльністю є самостійна систематична господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями, спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку";
у пункті 6 частини першої статті 175 слова "припинено суб’єкта господарювання" замінити словами "припинено юридичну особу";
4) у Кодексі України з процедур банкрутства (Відомості Верховної Ради України, 2019 р., № 19, ст. 74):
частину четверту статті 2 викласти в такій редакції:
"4. Провадження у справах про банкрутство боржників - казенних підприємств, державних некомерційних підприємств, державних некомерційних товариств і бюджетних установ, а також санація таких боржників до відкриття провадження у справі про банкрутство не допускаються";
роздiл I книги першої доповнити статтею 9-1 такого змісту:
"Стаття 9-1. Відповідальність за порушення законодавства про банкрутство
1. У випадках, передбачених цим Кодексом, боржник, його засновники (учасники, акціонери), власник майна (орган, уповноважений управляти майном), а також інші особи несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства, незаконні дії у разі банкрутства.
2. Фіктивним банкрутством визнається завідомо неправдива заява боржника про нездатність виконати зобов’язання перед кредиторами. Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд закриває провадження у справі. У такому разі боржник зобов’язаний відшкодувати кредиторам збитки, завдані затримкою виконання грошових зобов’язань, а відповідна особа боржника несе адміністративну відповідальність, передбачену законом.
3. Доведенням до банкрутства визнається стійка неплатоспроможність боржника, викликана умисними діями (бездіяльністю) керівника (органів управління), власника майна (органу, уповноваженого управляти майном), а також інших осіб, якщо це завдало матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів і господарським судом боржника визнано банкрутом.
4. Приховуванням банкрутства визнається умисне невиконання керівником (органом управління) боржника передбаченого цим Кодексом обов’язку у визначений строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі стійкої фінансової неспроможності боржника і відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора";
5) частину шістнадцяту статті 16 Основ законодавства України про охорону здоров’я (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 4, ст. 19 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
"За організаційно-правовою формою заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть створюватися та функціонувати як комунальні некомерційні товариства або комунальні установи. Заклади охорони здоров’я комунальної власності можуть створюватися та функціонувати шляхом здійснення співробітництва територіальних громад у формах, передбачених законом";
6) частину п’яту статті 15 Закону України "Про музеї та музейну справу" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 25, ст. 191; 2010 р., № 5, ст. 45) викласти в такій редакції:
"Музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання державної частини Музейного фонду України передаються музеям на праві узуфрукта державного майна або на іншому речовому праві, передбаченому законом";
7) частину сьому статті 7 Закону України "Про трубопровідний транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 29, ст. 139 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
"Дія частини шостої цієї статті не поширюється на передачу майна, що перебуває в державній власності та використовується у процесі провадження діяльності з транспортування природного газу магістральними трубопроводами і зберігання у підземних газосховищах на підставі права відання або іншого речового права на чуже майно, передбаченого законом, без права відчуження для здійснення функцій оператора газотранспортної системи України або оператора газосховища. Зазначене майно передається безстроково на підставі договору і на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням принципів додержання економічної безпеки держави. Для здійснення функцій газосховища на умовах, встановлених цією статтею, можуть передаватися лише підземні сховища газу (одне або декілька) та інші об’єкти державної власності, що будуть використовуватися під час провадження діяльності із зберігання (закачування, відбору) природного газу";
8) частини першу і другу статті 5 Закону України "Про залізничний транспорт" (Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 40, ст. 183; 2012 р., № 49, ст. 554) викласти в такій редакції:
"Магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об’єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт, є державною власністю, передаються АТ "Укрзалізниця" на праві узуфрукта державного майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом, та не підлягають приватизації.
АТ "Укрзалізниця" не може відчужувати, передавати в користування, оренду, лізинг, концесію, управління, заставу, вносити до статутного (складеного) капіталу юридичних осіб майно, що є державною власністю та передано АТ "Укрзалізниця" на праві узуфрукта державного майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом, а також вчиняти інші правочини, наслідком яких може бути відчуження такого майна";
9) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами):
статтю 17 викласти в такій редакції:
"Стаття 17. Відносини органів місцевого самоврядування з юридичними особами, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад
1. Відносини органів місцевого самоврядування з юридичними особами, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
2. Органи місцевого самоврядування при здійсненні повноважень у сфері контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення можуть проводити перевірки, що не належать до заходів державного нагляду (контролю), в юридичних особах, що перебувають у комунальній власності відповідної територіальної громади.
3. Територіальні громади можуть створювати та бути учасниками господарських товариств та непідприємницьких товариств.
4. Для забезпечення досягнення соціальних та інших результатів у сфері охорони здоров’я, соціальній та/або гуманітарній сферах органи місцевого самоврядування можуть створювати комунальні некомерційні товариства, що діють на підставі статуту та не мають на меті одержання прибутку.
Комунальне некомерційне товариство є непідприємницьким товариством, єдиним учасником (засновником) якого є територіальна громада.
Територіальна громада як учасник комунального некомерційного товариства не несе відповідальності за його зобов’язаннями, крім випадків, передбачених законом.
5. Основним плановим документом комунального некомерційного товариства є фінансовий план, відповідно до якого товариство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом календарного року відповідно до установчих документів.
Фінансовий план підлягає затвердженню уповноваженим органом місцевого самоврядування до 1 вересня року, що передує плановому, якщо інше не передбачено законом, у порядку, встановленому органом місцевого самоврядування.
За несвоєчасне подання на розгляд, погодження або затвердження річного фінансового плану та звіту про його виконання посадові особи комунального некомерційного товариства несуть адміністративну відповідальність, встановлену законом.
6. Комунальне некомерційне товариство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним чи фізичним особам, крім випадків, визначених законом. Розподіл прибутку комунального некомерційного підприємства серед його учасників забороняється.
Відчуження майнових об’єктів, що належать до основних фондів, укладення правочинів, предметом яких є майно, роботи або послуги, вартість яких сукупно протягом календарного року перевищує 10 відсотків вартості активів комунального некомерційного товариства, за даними останньої річної фінансової звітності (крім вчинення правочину за державними регульованими цінами або тарифами відповідно до вимог законодавства), здійснюється комунальним некомерційним товариством за попередньою згодою органу місцевого самоврядування (або наглядової ради, якій уповноваженим органом місцевого самоврядування надано відповідні повноваження) та лише на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом";
у частині першій статті 26:
у пункті 29 слова "підприємств, установ та організацій" замінити словами "юридичних осіб";
в абзаці першому пункту 30 слова "про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади" замінити словами "про передачу об’єктів права комунальної власності на праві узуфрукта комунального майна, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання юридичних осіб комунальної власності відповідної територіальної громади";
пункт 32 після слів "підприємств, установ та організацій" доповнити словами "некомерційних товариств, господарських товариств";
у пункті 33 слова "підприємствами комунальної власності спільних підприємств" замінити словами "юридичних осіб";
у пункті "а" статті 27:
у підпункті 4 слова "підприємств і організацій" замінити словами "юридичних осіб";
у підпункті 6 слова "підприємств, установ та організацій" замінити словами "юридичних осіб";
у підпунктах 2 і 3 пункту "а" статті 29 слова "підприємств, установ та організацій" замінити словами "юридичних осіб";
у статті 30:
у підпункті 18 пункту "а" слово "підприємствами" замінити словами "юридичними особами";
у пункті "б":
у підпункті 7 слова "на підприємствах, в установах та організаціях" замінити словами "в юридичних особах";
у підпункті 13 слово "підприємствами" замінити словами "юридичними особами";
пункт 10 частини четвертої статті 42 викласти в такій редакції:
"10) призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, керівників юридичних осіб, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, якщо призначення керівників юридичних осіб віднесено законом до компетенції наглядових рад таких юридичних осіб, а також крім випадку, передбаченого частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру";
у пунктах 7 і 11 частини п’ятої статті 54-1 слова "підприємств, установ, організацій" замінити словами "юридичних осіб";
у частині третій статті 55 слова "підприємства або організації" замінити словами "юридичної особи";
у статті 60:
у частині першій слова "підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд" замінити словами "корпоративні права в юридичних особах, у тому числі банках, страхових компаніях чи інших господарських товариствах, майно житлового фонду";
у частині третій слова "комунальних підприємств, установ та організацій" замінити словами "юридичних осіб, що перебувають у комунальній власності";
у частині четвертій:
абзац другий викласти в такій редакції:
"Визначення місцезнаходження юридичної особи, що перебуває в комунальній власності територіальної громади, яке зазначається в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань при державній реєстрації або державній реєстрації змін до відомостей про таку юридичну особу, здійснюється відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України";
доповнити абзацами такого змісту:
"Суб’єктами господарювання комунального сектору економіки є юридичні особи, єдиним учасником (засновником) яких є територіальна громада, а також юридичні особи, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді або частка територіальної громади становить величину, що забезпечує органам місцевого самоврядування право вирішального впливу на діяльність таких юридичних осіб.
Річна фінансова звітність (у тому числі консолідована) господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді, може підлягати обов’язковій перевірці незалежним аудитором у порядку, визначеному відповідною місцевою радою. Критерії віднесення господарських товариств до таких, фінансова звітність яких підлягає обов’язковій перевірці незалежним аудитором, визначаються відповідною місцевою радою";
частину шосту доповнити абзацами такого змісту:
"Відчуження та передача в оренду комунального майна, а також майна господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді або іншій юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є територіальна громада, майна юридичних осіб інших організаційно-правових форм, єдиним учасником (засновником) яких є територіальна громада, здійснюються на конкурентних засадах шляхом проведення електронних аукціонів (публічних торгів) в електронній торговій системі, крім випадків та з урахуванням особливостей, визначених законом.
Функціонування та розвиток електронної торгової системи (ЕТС) забезпечуються за рахунок плати на розвиток ЕТС, що становить третину суми максимальної винагороди оператора електронного майданчика (плати за участь в електронному аукціоні), якщо інше не встановлено законодавством.
Для цілей цього Закону термін "електронна торгова система" вживається у значенні, наведеному в законах України "Про приватизацію державного і комунального майна" (для цілей відчуження), "Про оренду державного та комунального майна" (для цілей оренди)";
частину десяту викласти в такій редакції:
"10. Публічна інформація у формі відкритих даних щодо об’єктів права комунальної власності оприлюднюється та регулярно оновлюється, в тому числі за результатами інвентаризації, що проводиться згідно із законодавством, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на офіційних веб-сайтах органів місцевого самоврядування відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Інформація про об’єкти права комунальної власності оприлюднюється та регулярно оновлюється в функціональному сервісі Єдиного державного реєстру об’єктів державної власності";
доповнити частиною одинадцятою такого змісту:
"11. Господарське товариство, яке не є замовником у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі" та у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді або іншій юридичній особі, у статутному капіталі якої більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді, здійснює закупівлю товарів, робіт або послуг, вартість яких дорівнює або перевищує межі, визначені частиною першою статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі", з дотриманням таких умов:
1) господарське товариство здійснює закупівлю відповідно до положення про здійснення закупівель, затвердженого уповноваженим органом такого господарського товариства відповідно до вимог цієї статті, яке оприлюднюється на його власному веб-сайті;
2) господарське товариство оприлюднює на власному веб-сайті оголошення про здійснення закупівлі в порядку та строки, визначені положенням про закупівлі такого господарського товариства;
3) господарське товариство оприлюднює на веб-порталі уповноваженого органу, визначеного Законом України "Про публічні закупівлі", звіт про укладення договору про закупівлю товарів, робіт або послуг та інформацію про зміну його істотних умов у строки, визначені положенням про закупівлі такого господарського товариства. У звіті зазначаються назва договору, дата укладення договору, номер договору (за наявності), найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - постачальника товарів, виконавця робіт чи надавача послуг, ціна договору та інша інформація, передбачена положенням про закупівлі такого господарського товариства.
Керівник господарського товариства, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді або іншій юридичній особі, у статутному капіталі якої більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді, несе відповідальність за дотримання порядку здійснення закупівель, визначеного законодавством та внутрішніми документами такого господарського товариства";
доповнити статтями 60-1-60-3 такого змісту:
"Стаття 60-1. Особливості користування комунальним майном
1. Право особистого безоплатного володіння і користування комунальним майном (узуфрукт комунального майна) є речовим правом на комунальне майно для узуфруктаріїв - органів місцевого самоврядування, комунальних організацій (установ, закладів), комунальних некомерційних товариств та інших юридичних осіб, які не мають на меті одержання прибутку та єдиним учасником (засновником) яких є територіальна громада.
Об’єкти права комунальної власності, що не підлягають приватизації, передаються у володіння та користування юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є територіальна громада, господарському товариству, у статутному капіталі якого більше 50 відсотків акцій (часток) належать територіальній громаді або іншій юридичній особі, єдиним учасником (засновником) якої є територіальна громада, на праві узуфрукта комунального майна.
2. Узуфрукт комунального майна встановлюється уповноваженим органом місцевого самоврядування на будь-які види рухомого або нерухомого майна (крім земельних ділянок), що перебуває у власності територіальної громади, строком на п’ять років або безстроково.
Рішенням уповноваженого органу місцевого самоврядування, яким встановлений узуфрукт комунального майна, можуть бути передбачені додаткові умови володіння і користування комунальним майном.
3. Крім права володіння і користування комунальним майном, узуфруктарію належить право отримання плодів, продукції і доходів від користування таким майном. Узуфруктарій за попередньою письмовою згодою уповноваженого органу місцевого самоврядування може покращувати майно, щодо якого встановлений узуфрукт комунального майна, без права на вилучення таких покращень.
4. Узуфруктарій зобов’язаний використовувати комунальне майно згідно з цільовим призначенням, визначеним уповноваженим органом місцевого самоврядування, утримувати передане на праві узуфрукта комунальне майно в належному стані, за власний рахунок проводити його поточний ремонт, а за попередньою письмовою згодою уповноваженого органу місцевого самоврядування - капітальний ремонт.
Узуфруктарій також несе витрати, пов’язані з утриманням, користуванням та обслуговуванням майна, щодо якого встановлений узуфрукт комунального майна.
5. Узуфруктарій не може відчужувати майно, передане йому на праві узуфрукта комунального майна, передавати його у довірчу власність або довірче управління, вносити його до статутного капіталу юридичних осіб, виділяти його для спільної діяльності, а також не може вчиняти щодо такого майна інші дії, наслідком яких може бути його відчуження або зміна цільового призначення, крім випадку передання такого майна в оренду у порядку, встановленому законом.
6. Узуфруктарій має право вживати заходів для відшкодування шкоди, завданої власником або третьою особою майну, щодо якого встановлено узуфрукт комунального майна.
7. Узуфрукт комунального майна припиняється у разі:
1) припинення узуфруктарія в результаті його ліквідації;
2) загибелі або припинення існування майна, щодо якого встановлений узуфрукт комунального майна;
3) закінчення строку, на який було встановлено узуфрукт комунального майна;
4) погіршення стану майна, щодо якого встановлено узуфрукт комунального майна, внаслідок чого воно стає непридатним для використання за призначенням;
5) прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про припинення узуфрукта комунального майна, встановленого безстроково;
6) поєднання в одній особі особи узуфруктарія і власника комунального майна;
7) припинення узуфрукта комунального майна за рішенням суду.
Стаття 60-2. Особливості діяльності комунальних унітарних підприємств
1. Комунальне унітарне підприємство створюється уповноваженим органом місцевого самоврядування у розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і належить до сфери його управління.
Комунальні унітарні підприємства створюються як комунальні комерційні підприємства або комунальні некомерційні підприємства.
2. Орган місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його повноваження у межах, визначених законом.
3. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і передається такому підприємству на праві узуфрукта комунального майна або на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом.
4. Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.
Статутний капітал комунального унітарного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства.
5. Найменування комунального унітарного підприємства повинно містити загальну назву "комунальне підприємство" та зазначення органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно належить.
6. Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно належить.
7. Органами управління комунального унітарного підприємства є:
1) керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав);
2) наглядова рада підприємства (у разі її утворення), яка в межах компетенції, визначеної статутом підприємства та законом, контролює і спрямовує діяльність керівника підприємства.
Наглядова рада комунального унітарного підприємства утворюється за рішенням органу, до сфери управління якого належить таке підприємство. Критерії, відповідно до яких утворення наглядової ради комунального унітарного підприємства є обов’язковим, а також порядок утворення, організації діяльності та ліквідації наглядової ради та її комітетів, порядок призначення членів наглядової ради затверджуються рішенням відповідної місцевої ради.
8. Річна фінансова звітність комунального унітарного підприємства може підлягати обов’язковій перевірці незалежним аудитором у порядку, передбаченому рішенням відповідної місцевої ради. Критерії відбору незалежного аудитора та критерії віднесення комунальних унітарних підприємств до таких, фінансова звітність яких підлягає обов’язковій перевірці незалежним аудитором, встановлюються рішенням відповідної місцевої ради.
Комунальне унітарне підприємство оприлюднює інформацію про свою діяльність, крім випадків, установлених законом, шляхом розміщення її на своїй веб-сторінці (веб-сайті) та на офіційному веб-сайті суб’єкта управління об’єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством, у порядку та строки, визначені рішенням відповідної місцевої ради. Доступ до таких веб-сторінок та веб-сайтів є цілодобовим і безоплатним.
Обов’язковому оприлюдненню підлягає така інформація:
1) цілі діяльності комунального унітарного підприємства;
2) квартальна, річна фінансова звітність комунального унітарного підприємства за останні три роки, включаючи видатки на виконання некомерційних цілей державної політики (за наявності) та джерела їх фінансування;
3) аудиторські висновки щодо річної фінансової звітності комунального унітарного підприємства за останні три роки, якщо аудит проводився відповідно до вимог закону або за рішенням наглядової ради комунального унітарного підприємства (у разі її утворення) чи суб’єкта управління об’єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством;
4) статут комунального унітарного підприємства у чинній редакції, а також у редакціях, що діяли раніше;
5) біографічна довідка (включаючи професійну характеристику) керівника комунального унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних);
6) біографічні довідки (включаючи професійні характеристики) членів наглядової ради (у разі її утворення) комунального унітарного підприємства (з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних), принципи їх добору, інформація про членство таких осіб у наглядових радах інших суб’єктів господарювання, а також зазначення, хто із членів наглядової ради комунального унітарного підприємства є незалежним;
7) річні звіти керівника та наглядової ради (у разі її утворення) комунального унітарного підприємства;
8) структура, принципи формування і розмір винагороди керівника та членів наглядової ради комунального унітарного підприємства, включаючи компенсаційні пакети і додаткові блага, які вони отримують (або на отримання яких мають право) під час виконання посадових обов’язків, а також у зв’язку із звільненням;
9) рішення суб’єкта управління об’єктами комунальної власності щодо комунального унітарного підприємства;
10) опис істотних передбачуваних факторів ризику, що можуть вплинути на операції та результати діяльності комунального унітарного підприємства, та заходи щодо управління такими ризиками;
11) відомості про договори, учасником яких є комунальне унітарне підприємство, інформація про які підлягає оприлюдненню відповідно до Закону України "Про відкритість використання публічних коштів";
12) інформація про операції та зобов’язання комунального унітарного підприємства з державним та/або місцевим бюджетом, державними та/або місцевими установами, підприємствами та організаціями, включаючи договірні зобов’язання комунального унітарного підприємства (фінансові та нефінансові), що виникають у результаті публічно-приватного партнерства.
Комунальне унітарне підприємство оприлюднює річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком щодо неї, якщо аудит проводився відповідно до вимог закону або за рішенням наглядової ради комунального унітарного підприємства (у разі її утворення) чи суб’єкта управління об’єктами комунальної власності, що здійснює функції з управління підприємством, до 30 квітня року, що настає за звітним періодом.
Відповідальність за оприлюднення та достовірність інформації, визначеної цією статтею, несе керівник комунального унітарного підприємства відповідно до закону та умов укладеного з ним контракту.
9. Збитки, завдані комунальному унітарному підприємству внаслідок виконання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підлягають відшкодуванню зазначеними органами добровільно або за рішенням суду.
10. Особливості господарської діяльності комунальних унітарних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановлених законом щодо діяльності державних комерційних або казенних підприємств, а також інших вимог, передбачених законом.
Стаття 60-3. Правочин комунального підприємства, щодо вчинення якого є заінтересованість
1. Правочин комунального унітарного підприємства, предмет якого підпадає під ознаки, визначені частиною третьою цієї статті, який укладається з особою, заінтересованою у його вчиненні, від імені або за рахунок чи в інтересах такої особи, є правочином, щодо вчинення якого є заінтересованість.
2. Особою, заінтересованою у вчиненні правочину, є:
1) посадова особа органу управління комунального унітарного підприємства;
2) посадова особа органу, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство, якщо така особа є особою, відповідальною за прийняття рішення щодо надання згоди на вчинення таким комунальним унітарним підприємством господарського договору;
3) член сім’ї посадової особи, зазначеної у пунктах 1 і 2 цієї частини, - чоловік (дружина), особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, батьки (усиновителі), опікун (піклувальник), брат, сестра, діти та їхні чоловіки (дружини);
4) юридична особа, в якій будь-яка з осіб, зазначених у пунктах 1-3 цієї частини, є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) або членом органу управління.
Особи (разом або окремо), зазначені у пунктах 1-4 цієї частини, мають відповідати принаймні одній із таких ознак:
бути стороною такого правочину або членом виконавчого органу юридичної особи, яка є стороною правочину;
отримувати винагороду за вчинення такого правочину від комунального унітарного підприємства (посадових осіб органів управління комунального унітарного підприємства) або від особи, яка є стороною правочину;
внаслідок такого правочину набувати майно, будь-які майнові права, вигоди або блага;
брати участь у правочині як представник або посередник (крім представництва комунального унітарного підприємства посадовими особами).
3. Дія цієї статті поширюється на правочини комунальних унітарних підприємств, предметом яких є:
1) відчуження або придбання за одним договором чи кількома пов’язаними договорами товарів або іншого майна, робіт або послуг, вартість яких перевищує 100 мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому вчинено відповідний правочин (крім випадків отримання комунальним унітарним підприємством у власність товарів або майна безоплатно чи за 1 гривню);
2) передача або отримання в оренду, інше платне користування товарів або майна, балансова вартість яких перевищує 100 мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому вчинено відповідний правочин;
3) передача комунальним унітарним підприємством у безоплатне користування третім особам товарів або іншого майна, балансова вартість яких перевищує 20 мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому вчинено відповідний правочин;
4) виконання або замовлення робіт чи надання послуг, ринкова вартість яких перевищує 100 мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому вчинено відповідний правочин (крім випадків отримання комунальним унітарним підприємством результатів робіт або послуг безоплатно чи за 1 гривню);
5) надання або отримання позики, іншого фінансування на поворотній основі на суму, що перевищує 50 мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому вчинено відповідний правочин (крім випадків отримання комунальним унітарним підприємством позики або іншого фінансування безоплатно чи за 1 гривню);
6) надання комунальним унітарним підприємством застави, поручительства або іншого забезпечення виконання зобов’язань, розмір яких перевищує 100 мінімальних заробітних плат виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року, в якому вчинено відповідний правочин.
Статутом комунального унітарного підприємства може бути встановлено нижче граничне значення щодо вартості майна, робіт або послуг чи суми коштів, що є предметом правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість.
4. Особа, яка є заінтересованою у вчиненні правочину, повинна протягом трьох робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості, але до вчинення правочину, подати на розгляд наглядової ради, а у випадках, передбачених частиною дев’ятою цієї статті, - органу, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство:
1) проект правочину із зазначенням вартості одиниці товару або послуг, якщо вона передбачена правочином, і загальної суми правочину, передбаченого частиною третьою цієї статті;
2) інформацію про заінтересованість особи у вчиненні правочину із зазначенням відповідного пункту частини другої цієї статті.
5. Наглядова рада комунального унітарного підприємства протягом 10 робочих днів з дня отримання інформації, передбаченої частиною четвертою цієї статті, приймає одне з таких рішень про:
1) надання згоди на вчинення відповідного правочину;
2) відмову у вчиненні відповідного правочину;
3) передачу питання на розгляд органу, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство, із зазначенням мотивів такого рішення.
6. Наглядова рада або орган, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство, може залучити суб’єкта оціночної діяльності для проведення оцінки правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, на відповідність його умов звичайним ринковим умовам.
7. У разі якщо заінтересована у вчиненні правочину особа є членом наглядової ради комунального унітарного підприємства, вона не має права голосу під час прийняття рішення щодо надання згоди на вчинення такого правочину.
Якщо заінтересована у вчиненні правочину особа є особою, передбаченою пунктом 2 частини другої цієї статті, врегулювання конфлікту інтересів здійснюється в порядку, визначеному законодавством про запобігання корупції.
8. Рішення про надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, приймається більшістю голосів членів наглядової ради, які не є заінтересованими у вчиненні такого правочину.
9. Рішення про надання згоди на вчинення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, виноситься на розгляд органу, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство, якщо:
1) на підприємстві не утворена наглядова рада;
2) наглядова рада ухвалила рішення про передачу питання на розгляд органу, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство, із зазначенням мотивів такого рішення;
3) більшість членів наглядової ради є заінтересованими у вчиненні правочину;
4) балансова вартість майна або послуг чи сума коштів, що підлягають наданню, відчуженню, отриманню або передачі відповідно до правочину, передбаченого частиною третьою цієї статті, перевищує 10 відсотків вартості активів підприємства, за даними останньої річної фінансової звітності підприємства;
5) предметом договору є нерухоме або інше майно, якщо режим його оренди або відчуження регулюється спеціальним законодавством;
6) у результаті правочину обтяжується майно комунального підприємства;
7) в інших випадках, передбачених статутом комунального підприємства.
10. Якщо наглядова рада або орган, до сфери управління якого належить підприємство комунальної власності, не прийняли жодного рішення протягом 10 робочих днів з дня отримання наглядовою радою інформації, передбаченої частиною четвертою цієї статті, правочин, щодо вчинення якого є заінтересованість, вважається схваленим.
У разі залучення наглядовою радою суб’єкта оціночної діяльності для проведення оцінки правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, на відповідність його звичайним ринковим умовам строк, необхідний для прийняття рішення наглядовою радою або органом, до сфери управління якого належить комунальне унітарне підприємство, збільшується на строк, необхідний для здійснення такої оцінки, але не більш як на 30 календарних днів, які обчислюються з дня отримання інформації, передбаченої частиною четвертою цієї статті.
11. Правочин, щодо вчинення якого є заінтересованість, вчинений з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє права та обов’язки його сторін лише у разі подальшого схвалення такого правочину у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення. У разі нездійснення подальшого схвалення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, такий правочин визнається судом недійсним за позовом комунального унітарного підприємства або органу, до сфери управління якого належить таке підприємство.
12. Подальше схвалення правочину, щодо вчинення якого є заінтересованість, у порядку, встановленому для прийняття рішення про надання згоди на його вчинення, створює, змінює, припиняє права та обов’язки комунального унітарного підприємства з дня вчинення такого правочину.
13. Відповідальність за шкоду, заподіяну комунальному унітарному підприємству правочином, щодо вчинення якого є заінтересованість, вчиненим з порушенням вимог цієї статті, несе особа, заінтересована у вчиненні комунальним унітарним підприємством такого правочину.
14. Керівник (виконавчий орган) комунального унітарного підприємства або особа, спеціально уповноважена керівником (виконавчим органом) чи установчими документами комунального унітарного підприємства, у разі порушення ними вимог, передбачених цією статтею, підлягають адміністративній, дисциплінарній відповідальності за неналежне виконання своїх посадових обов’язків, а також повинні відшкодувати шкоду, заподіяну їхніми діями комунальному унітарному підприємству";
у частині другій статті 70 слова "підприємств, установ та організацій" замінити словами "юридичних осіб";
( Підпункт 9 пункту 6 статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4510-IX від 19.06.2025 )
10) частини другу, п’яту і шосту статті 4 Закону України "Про Національний банк України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 29, ст. 238 із наступними змінами) викласти в такій редакції:
"Національний банк є юридичною особою, має відокремлене майно, що є об’єктом права державної власності і передане йому на праві узуфрукта державного майна чи на іншому речовому праві на чуже майно, передбаченому законом";
"Національний банк для забезпечення своєї діяльності та виконання визначених цим Законом функцій має право створювати юридичні особи, відокремлені підрозділи (філії та представництва в Україні, а також представництва Національного банку за кордоном).
Національний банк, створені ним юридичні особи, його відокремлені підрозділи (філії та представництва в Україні, а також представництва Національного банку за кордоном) мають печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням";
11) у Законі України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 48, ст. 407 із наступними змінами):
перше речення частини першої статті 1 викласти в такій редакції:
"Військове майно - це державне майно, передане в користування органам військового управління, військовим частинам, закладам, установам та організаціям Збройних Сил України (далі - військові частини) на праві узуфрукта державного майна";
у статті 2:
у частині першій слова "Вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном" замінити словами "Вирішення питань щодо забезпечення військових частин військовим майном";
частину другу викласти в такій редакції:
"Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі передає військове майно військовим частинам на праві узуфрукта державного майна, приймає рішення щодо передачі цього майна між військовими частинами, встановлює порядок приймання та оприбуткування військового майна";