Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів

Цей Закон регулює відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення здійснення виплати за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілих осіб під час використання наземних транспортних засобів в Україні.

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) власник наземного транспортного засобу (далі - власник транспортного засобу) - особа, яка є власником відповідно до закону або законним володільцем (користувачем) наземного транспортного засобу на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, договору оренди або на інших законних підставах;

2) дорожньо-транспортна пригода - подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої заподіяно шкоду життю, здоров’ю та/або майну потерпілої особи;

3) забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

4) наземні транспортні засоби (далі - транспортні засоби) - транспортні засоби таких категорій:

автомобілі, мотоцикли (у тому числі моторолери та мотоколяски), мопеди, причепи до автомобілів;

інші транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів, вантажу, багажу, пошти та/або обладнані спеціальним устаткуванням/обладнанням, за умови що відомості про такі транспортні засоби внесено до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, передбаченого Законом України "Про дорожній рух";

5) особа, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, - особа, яка використовує забезпечений транспортний засіб, крім особи, яка використовувала забезпечений транспортний засіб, що вийшов з її правомірного володіння внаслідок вчинення протиправних дій;

6) потерпіла особа - фізична особа, життю, здоров’ю та/або майну якої заподіяно шкоду, та/або юридична особа, майну якої заподіяно шкоду, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка має право на відшкодування такої шкоди відповідно до цього Закону;

7) регламентна виплата - страхова виплата (страхове відшкодування), що здійснюється Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) за рахунок коштів централізованих страхових резервних фондів у випадках, передбачених цим Законом;

8) страховий сертифікат "Зелена картка" - картка міжнародного автомобільного страхування, що застосовується у державах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" та посвідчує наявність у державах, зазначених і не викреслених у такому сертифікаті, чинного міжнародного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на умовах, встановлених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності держави перебування відповідного транспортного засобу;

9) страховик відповідальної особи - страховик, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу, під час використання якого заподіяно шкоду забезпеченому транспортному засобу потерпілої особи;

10) страховик потерпілої особи - страховик, з яким укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до якого застраховано цивільно-правову відповідальність потерпілої особи, транспортному засобу якої заподіяно шкоду;

11) страхувальник - особа, яка уклала із страховиком договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у законах України "Про фінансові послуги та фінансові компанії", "Про страхування" та інших законах України.

1. Відносини у сфері обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - цивільно-правова відповідальність) регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим Законом, іншими законами України і прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

2. Дія положень Закону України "Про страхування" поширюється на відносини, що регулюються цим Законом, якщо цим Законом не передбачено інше.

3. Для цілей законів України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" МТСБУ є підприємством, що становить суспільний інтерес.

4. У разі суперечності положень цього Закону положенням інших законодавчих актів України положення цього Закону мають перевагу.

1. Учасниками ринку обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, потерпілі особи (їхні законні представники, спадкоємці, правонаступники), інші особи, які відповідно до цього Закону мають право на отримання страхової виплати, страховики, надавачі супровідних послуг на ринку страхування, МТСБУ.

Страхувальники, які є фізичними особами, інші фізичні особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, фізичні особи, які відповідно до цього Закону мають право на отримання страхової виплати, є споживачами у значенні, наведеному в Законі України "Про страхування".

1. Предметом договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов’язаного з об’єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом.

2. Об’єктом страхування за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров’ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

1. Страховим випадком за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов’язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та/або майну потерпілих осіб.

1. Відповідно до цього Закону укладаються договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності таких видів:

1) договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє виключно на території України (далі - внутрішній договір страхування);

2) договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що діє на території держав - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", зазначених і не викреслених у страховому сертифікаті "Зелена картка" (далі - міжнародний договір страхування).

1. На території України дозволяється використання виключно забезпечених транспортних засобів.

Транспортний засіб має бути забезпеченим до початку його використання у дорожньому русі на вулично-дорожній мережі загального користування на території України.

Особою, відповідальною за укладення внутрішнього договору страхування щодо незабезпеченого транспортного засобу, є:

1) особа, за якою в Україні зареєстровано транспортний засіб;

2) фізична особа, яка тимчасово ввезла транспортний засіб на митну територію України;

3) особа, яка є власником незареєстрованого транспортного засобу.

Особи, зазначені у цій частині, зобов’язані укласти внутрішній договір страхування з дотриманням таких строків:

не пізніше дня реєстрації транспортного засобу у встановленому порядку - якщо транспортний засіб є незабезпеченим;

до початку використання транспортного засобу у дорожньому русі - якщо транспортний засіб незареєстрований (неперереєстрований), знятий з обліку, за умови наявності номерного знака для разових поїздок;

не пізніше останнього дня строку дії попереднього внутрішнього договору страхування;

перед в’їздом на територію України (крім випадку наявності щодо транспортного засобу чинного страхового сертифіката "Зелена картка", що діє на території України).

2. Керування на території України транспортним засобом, щодо якого відсутній чинний договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Невиконання власником транспортного засобу обов’язку з укладення внутрішнього договору страхування щодо такого транспортного засобу тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

3. Виїзд з України до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" зареєстрованого в Україні транспортного засобу, щодо якого відсутній міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка" або страховим полісом, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, забороняється.

1. З метою організації накопичення, зберігання інформації про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності, обміну такою інформацією, забезпечення отримання потерпілими особами інформації щодо договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також забезпечення контролю за здійсненням обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності МТСБУ забезпечує функціонування Єдиної централізованої бази даних щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - Єдина централізована база даних).

Єдина централізована база даних містить відомості про страховиків, які провадять діяльність з обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, про договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені страховиками - членами МТСБУ, про страхові випадки, що настали, стан та результати їх врегулювання, про транспортні засоби та їх страхувальників, у тому числі персональні дані таких страхувальників, а також іншу інформацію щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Особами, які вносять інформацію до Єдиної централізованої бази даних, є страховики, МТСБУ, а також органи державної влади, інші державні органи та установи у випадках, визначених законодавством.

Вимоги до функціонування Єдиної централізованої бази даних та переліку інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, встановлюються Національним банком України. МТСБУ має право надавати пропозиції та зауваження до таких вимог (проекту таких вимог) з обґрунтуванням необхідності їх врахування. Національний банк України розглядає пропозиції та зауваження МТСБУ протягом 30 днів після їх отримання та повідомляє МТСБУ про подальше їх врахування у відповідному нормативно-правовому акті або про відхилення (з обґрунтуванням відхилення).

Порядок внесення інформації до Єдиної централізованої бази даних затверджується МТСБУ.

2. МТСБУ з метою надання доступу до інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, забезпечує використання інформаційних ресурсів Єдиної централізованої бази даних відповідно до законодавства.

Інформація, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, надається безоплатно і відповідно до порядку доступу до неї поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

До відкритої інформації належать відомості про наявність чи відсутність в Єдиній централізованій базі даних інформації про чинний на запитувану дату (крім майбутньої) договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо конкретного транспортного засобу, відомості про страховика, який уклав відповідний договір страхування, а також відомості щодо укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності з особливостями, визначеними статтею 13 цього Закону, та/або обмеження щодо умов використання забезпеченого транспортного засобу (для внутрішніх договорів страхування).

МТСБУ забезпечує можливість постійного цілодобового доступу користувачів до відкритої інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних у мережі Інтернет.

МТСБУ забезпечує можливість отримання страховиками та Національним банком України інформації (у тому числі з обмеженим доступом), що міститься в Єдиній централізованій базі даних.

Перелік інформації з обмеженим доступом, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, та порядок її надання визначаються МТСБУ відповідно до закону.

МТСБУ надає інформацію з обмеженим доступом, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, на письмову вимогу органів судової влади, органів прокуратури, органів дізнання і досудового слідства та інших органів державної влади (посадових осіб) у зв’язку із здійсненням ними повноважень, визначених законом.

3. МТСБУ з метою забезпечення функціонування системи обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснює обробку даних, що зберігаються в Єдиній централізованій базі даних, у тому числі персональних даних, без згоди суб’єкта таких даних.

МТСБУ зобов’язано забезпечувати зберігання інформації про договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності в Єдиній централізованій базі даних не менше семи років з дати припинення такого договору.

4. Фінансування створення та функціонування Єдиної централізованої бази даних здійснюється за рахунок коштів МТСБУ.

Власником, держателем та адміністратором Єдиної централізованої бази даних є МТСБУ. МТСБУ зобов’язано забезпечувати відповідність Єдиної централізованої бази даних порядку, вимогам та заходам із забезпечення захисту інформації, встановленим законодавством.

5. МТСБУ зобов’язано оприлюднювати на своєму веб-сайті узагальнену інформацію про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності згідно з переліком та в порядку, встановленими Національним банком України.

1. Перевірка наявності чинних договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється:

1) відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди;

2) органами Державної прикордонної служби України в місцях здійснення ними прикордонного контролю незалежно від належності та місця реєстрації транспортного засобу;

3) посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, під час здійснення заходів державного нагляду (контролю).

Перевірка наявності чинного договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначеного статтею 6 цього Закону, здійснюється на підставі інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних.

2. У разі використання зареєстрованого в іноземній державі транспортного засобу, щодо якого не укладено внутрішній договір страхування, належним доказом наявності міжнародного договору страхування є чинний на території України страховий сертифікат "Зелена картка", виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка". Водій такого транспортного засобу зобов’язаний пред’являти зазначений сертифікат посадовим особам органів, визначених частиною першою цієї статті, на їхню вимогу.

3. Під час в’їзду на територію України водій транспортного засобу, зареєстрованого в іноземній державі, зобов’язаний мати на весь строк перебування такого транспортного засобу на території України страховий сертифікат "Зелена картка", виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", або внутрішній договір страхування та пред’явити документ, що посвідчує наявність чинного на території України договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, посадовим особам органів Державної прикордонної служби України на їхню вимогу.

У разі недотримання водієм транспортного засобу вимог абзацу першого цієї частини пропуск посадовими особами Державної прикордонної служби України такого транспортного засобу на територію України не здійснюється.

4. У разі виїзду транспортного засобу, зареєстрованого в Україні, до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" водій такого транспортного засобу зобов’язаний мати чинний міжнародний договір страхування, укладений із страховиком - повним членом МТСБУ і посвідчений відповідним страховим сертифікатом "Зелена картка", або страховий поліс, що посвідчує наявність міжнародного договору страхування, чинного на території такої іноземної держави, та пред’явити його посадовим особам органів Державної прикордонної служби України на їхню вимогу.

У разі недотримання водієм транспортного засобу вимог абзацу першого цієї частини пропуск посадовими особами Державної прикордонної служби України такого транспортного засобу до держави - члена міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка" не здійснюється.

1. Власник транспортного засобу має право вибору страховика для укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

2. Страховик не може відмовити власнику транспортного засобу в укладенні договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо належного такому власнику транспортного засобу, якщо інше не передбачено законом.

3. Нав’язування послуг обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності конкретних страховиків забороняється.

4. Укладення договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності в місцях проведення реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, у місцях оформлення дозвільних документів, у місцях контролю наявності таких договорів (страхових полісів), крім мультимодальних терміналів та зон сервісного обслуговування перед пунктами пропуску через державний кордон України, забороняється.

5. Забороняється вимагати придбання будь-яких інших послуг страховика як обов’язкової умови укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

1. Договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладається виключно в електронній формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України до письмової форми правочину та вимог цього Закону та створюється у формі електронного документа з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" і "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" або в порядку, передбаченому законодавством про електронну комерцію.

Договір страхування складається з публічної частини договору страхування, якою є загальні умови страхового продукту, та індивідуальної частини договору страхування - страхового поліса (поліса).

2. Особа, яка звернулася за укладенням договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, надає страховику відомості, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, та/або інформацію про інші обставини, що враховуються під час визначення розміру страхової премії за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у формі та у спосіб, визначені страховиком.

Страховик зобов’язаний розмістити на своєму веб-сайті перелік відомостей, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, та/або інформації про інші обставини, що враховуються під час визначення розміру страхової премії за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо особа звернулася за укладенням договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності до страхового посередника, страховий посередник зобов’язаний ознайомити її з відомостями, передбаченими абзацом другим цієї частини.

3. Внутрішній договір страхування набирає чинності з дати і часу початку строку його дії, визначених у такому договорі, але не раніше дати і часу внесення запису про такий договір до Єдиної централізованої бази даних, та припиняється о 24 годині дати, визначеної таким договором як дата припинення строку дії договору.

Міжнародний договір страхування набирає чинності з 0 годин дати початку строку його дії, визначеної таким договором, але не раніше початку доби, наступної після внесення запису про такий договір до Єдиної централізованої бази даних, та припиняється о 24 годині дати, визначеної таким договором як дата припинення строку дії договору.

Страхове покриття за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності діє протягом усього строку дії договору страхування цивільно-правової відповідальності.

Страхова премія у повному обсязі сплачується до або під час укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

У разі сплати страхової премії у повному обсязі страховик зобов’язаний внести до Єдиної централізованої бази даних у порядку, встановленому МТСБУ, запис про договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності до або під час укладення такого договору.

У разі несплати у встановлений строк або сплати не в повному обсязі страхової премії запис до Єдиної централізованої бази даних про договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності не вноситься.

4. Після укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності страховик зобов’язаний не пізніше дати і часу початку строку його дії надіслати (надати) страхувальнику страховий поліс у спосіб, обраний таким страхувальником із запропонованих страховиком, з використанням контактних даних, зазначених страхувальником під час укладення договору.

5. У страховому полісі обов’язково зазначаються:

1) номер договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності в Єдиній централізованій базі даних;

2) дата і час початку дії, строк дії договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності;

3) інформація про страхувальника та забезпечений транспортний засіб;

4) найменування страховика, його місцезнаходження, у тому числі поштова адреса, номер телефону, адреса електронної пошти для подання письмових вимог та заяв;

5) розмір страхової премії;

6) розмір страхової суми;

7) посилання на запис про договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності в Єдиній централізованій базі даних про такий договір;

8) відомості про укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності з особливостями, визначеними статтею 13 цього Закону, та/або обмеження щодо умов використання забезпеченого транспортного засобу (для внутрішніх договорів страхування);

9) територія дії договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (для міжнародного договору страхування);

10) інша інформація, обов’язковість зазначення якої встановлено МТСБУ.

Після укладення міжнародного договору страхування страховик зобов’язаний не пізніше дати і часу початку строку його дії також надіслати (надати) страхувальнику страховий сертифікат "Зелена картка".

Страховик зобов’язаний надати на вимогу страхувальника безоплатно у паперовій формі бланк повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та інструкцію із заповнення такого бланка.

6. Форми страхових полісів, страхового сертифіката "Зелена картка", бланка повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, інструкція із заповнення такого бланка затверджуються МТСБУ та розміщуються на його веб-сайті у відкритому доступі.

7. Внутрішній договір страхування укладається строком на шість місяців або один рік, крім випадків, передбачених цією частиною.

Укладення внутрішнього договору страхування на строк менше шести місяців (строком на 15 календарних днів, 21 календарний день, один місяць, два місяці, три місяці, чотири місяці, п’ять місяців) допускається виключно щодо транспортного засобу:

1) незареєстрованого відповідно до Закону України "Про дорожній рух" - на час до його реєстрації;

2) який тимчасово перебуває на території України та зареєстрований в іноземній державі, - на час його перебування на території України.

8. Міжнародний договір страхування може укладатися строком на 15 календарних днів, 21 календарний день, один місяць, два місяці, три місяці, чотири місяці, п’ять місяців, шість місяців, сім місяців, вісім місяців, дев’ять місяців, десять місяців, одинадцять місяців або один рік.

9. Усі заяви і вимоги, пов’язані з укладенням та розірванням договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, складаються у письмовій формі, у тому числі у формі електронного документа, відповідно до законодавства.

10. Укладення внутрішнього договору страхування щодо одного й того самого забезпеченого транспортного засобу достроково припиняє дію попереднього укладеного внутрішнього договору страхування щодо такого транспортного засобу з дати і часу набрання чинності новим внутрішнім договором страхування.

1. Розмір страхової премії за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності визначається страховиком самостійно на підставі методики розрахунку страхового тарифу за відповідним страховим продуктом, розробленої та затвердженої страховиком з дотриманням вимог законодавства у сфері страхування, у тому числі з урахуванням потреби забезпечення виконання вимог законодавства щодо платоспроможності страховика, формування гарантійних фондів МТСБУ та інших встановлених законодавством вимог. Під час визначення розміру страхової премії страховик може враховувати історію дорожньо-транспортних пригод з вини страхувальника та/або власника (власників) транспортного засобу (транспортних засобів) за обов’язковим страхуванням цивільно-правової відповідальності.

2. За договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності застосування франшизи забороняється.

3. Страхова премія за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності сплачується одноразово у повному обсязі.

1. Розмір страхової премії за внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків для страхувальника, який є:

1) громадянином України - учасником бойових дій, постраждалим учасником Революції Гідності, учасником війни, особою з інвалідністю II групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до I або II категорії, пенсіонером, - щодо транспортного засобу, який має робочий об’єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних або потужність електродвигуна до 100 кіловат включно та належить йому на праві власності, за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу;

2) громадянином України - особою з інвалідністю I групи, - щодо транспортного засобу, який має робочий об’єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних або потужність електродвигуна до 100 кіловат включно та належить йому на праві власності (володіння), за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або іншою особою за присутності страхувальника, або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу.

2. Зменшення розміру страхової премії, визначене частиною першою цієї статті, може бути застосовано одночасно лише щодо одного транспортного засобу страхувальника.

3. У разі порушення умов використання транспортного засобу, щодо якого укладено внутрішній договір страхування відповідно до частин першої і другої цієї статті, у страховика (МТСБУ) виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, відповідно до пункту 4 частини першої статті 37 цього Закону.

4. Страховик за внутрішніми договорами страхування, укладеними з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, має право на отримання компенсації з Державного бюджету України у розмірі не більше страхової премії за внутрішнім договором страхування, укладеним на умовах, передбачених частиною першою цієї статті, у випадках та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України може встановлювати особливості визначення розміру страхової премії на відповідний рік для інших, ніж зазначені у частині першій цієї статті, категорій фізичних осіб, за умови що у Державному бюджеті України на відповідний рік передбачені захищені видатки бюджету для компенсації страховикам неотриманої страхової премії (частини страхової премії).

1. У разі настання страхового випадку страховик зобов’язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

2. Розміри страхових сум за внутрішніми договорами страхування встановлюються за шкоду, заподіяну:

1) життю та здоров’ю потерпілих осіб, - у розмірі, еквівалентному не менше 1,3 мільйона євро на одну потерпілу фізичну особу, та у розмірі, еквівалентному не менше 6,45 мільйона євро на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб;

2) майну потерпілих осіб, - у розмірі, еквівалентному не менше 1,3 мільйона євро на один страховий випадок незалежно від кількості потерпілих осіб.

Національний банк України кожні п’ять років, починаючи з року введення в дію положень цієї частини, перераховує розміри страхових сум за внутрішніми договорами страхування відповідно до процентної зміни Гармонізованого індексу споживчих цін Європейського Союзу за відповідний період та затверджує їх своїм нормативно-правовим актом.

Розміри страхових сум, кратні 50 тисячам гривень, встановлюються Національним банком України у гривні за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 жовтня року, в якому здійснено перегляд, починають застосовуватися для всіх договорів, укладених з 1 січня року, наступного за роком, у якому здійснено перегляд, та оприлюднюються на веб-сайті МТСБУ та веб-сайтах страховиків - членів МТСБУ.

3. Страхові (регламентні) виплати за внутрішнім договором страхування, крім регламентних виплат, що здійснюються МТСБУ відповідно до пунктів 1-3 і 5 частини першої статті 43 цього Закону, обмежуються страховими сумами, встановленими відповідно до законодавства на день укладення такого договору.

Регламентна виплата, що здійснюється МТСБУ відповідно до пунктів 1-3 і 5 частини першої статті 43 цього Закону, обмежується страховими сумами, встановленими відповідно до законодавства на день настання страхового випадку.

4. У разі якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди заподіяно шкоду життю, здоров’ю та/або майну декількох потерпілих осіб і страхової суми недостатньо для відшкодування шкоди таким особам у повному обсязі, страхова (регламентна) виплата здійснюється у межах страхової суми пропорційно до розміру шкоди, заподіяної кожній потерпілій особі, яка звернулася за страховою виплатою протягом 30 днів після дорожньо-транспортної пригоди.

5. Якщо після здійснення страхової (регламентної) виплати виявлено інших потерпілих осіб, які мають право на отримання страхової (регламентної) виплати внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і не отримали її, відповідний страховик або МТСБУ зобов’язані здійснити страхову (регламентну) виплату таким потерпілим особам пропорційно до розміру шкоди, заподіяної кожній такій потерпілій особі, яка звернулася за страховою (регламентною) виплатою, у межах залишку відповідної страхової суми.

1. Дія договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності достроково припиняється:

1) за згодою страхувальника та страховика з ініціативи будь-якої із сторін;

2) в односторонньому порядку за письмовою вимогою страхувальника у випадку, передбаченому частиною другою цієї статті;

3) у випадку, передбаченому частиною десятою статті 11 цього Закону.

Дія договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності не може бути припинена достроково за вимогою страховика, крім випадків, встановлених законом.

2. У разі подання страхувальником письмової вимоги про дострокове припинення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності у зв’язку з виходом забезпеченого транспортного засобу з володіння страхувальника проти його волі або знищення такого транспортного засобу дія такого договору припиняється з дня отримання страховиком такої вимоги.

3. У разі дострокового припинення внутрішнього договору страхування відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті страхувальник протягом трьох років з дати дострокового припинення внутрішнього договору страхування має право звернутися до страховика із заявою про повернення частини страхової премії, а страховик зобов’язаний повернути страхувальнику частину страхової премії протягом 30 днів з дня отримання ним відповідної заяви.

4. Дострокове припинення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті здійснюється у порядку, встановленому Законом України "Про страхування".

5. У разі дострокового припинення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до пунктів 1-3 частини першої цієї статті страховик зобов’язаний повернути страхувальнику страхову премію (її частину) у розмірі, визначеному відповідно до Закону України "Про страхування".

6. У разі дострокового припинення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до пунктів 1 і 2 частини першої цієї статті страховик зобов’язаний забезпечити внесення до Єдиної централізованої бази даних інформації про факт, дату і час припинення строку дії такого договору страхування не пізніше дати і часу припинення дії такого договору.

У разі дострокового припинення внутрішнього договору страхування відповідно до пункту 3 частини першої цієї статті МТСБУ зобов’язано під час внесення до Єдиної централізованої бази даних інформації про укладення нового договору забезпечити одночасне відображення інформації про дату і час припинення строку дії попереднього договору обов’язкового страхування цивільно-правої відповідальності та її надсилання (передавання) страховику, з яким укладено такий договір.

Страховик за достроково припиненим внутрішнім договором страхування повідомляє про дострокове припинення такого договору страхувальника за таким договором (якщо страхувальник є іншим, ніж страхувальник за новим договором).

7. У разі дострокового припинення міжнародного договору страхування страховик сплачує належну до повернення частину страхової премії після повернення страховику страхового сертифіката "Зелена картка" (якщо його видано у паперовій формі).

1. У разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу в результаті його правомірного відчуження договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності зберігає чинність до закінчення строку його дії, а права та обов’язки страхувальника переходять до нового власника зазначеного транспортного засобу.

2. У разі смерті страхувальника - фізичної особи його права та обов’язки за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності переходять до особи, яка одержала транспортний засіб, зазначений у такому договорі, у спадок та/або яка у випадку, передбаченому Цивільним кодексом України, вважається особою, яка прийняла спадщину.

Право на отримання частини страхової премії у разі дострокового припинення договору страхування у зв’язку із смертю страхувальника - фізичної особи переходить до особи, яка одержала транспортний засіб, зазначений у такому договорі, у спадок та/або яка у випадку, передбаченому Цивільним кодексом України, вважається особою, яка прийняла спадщину.

3. У разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу новий власник зобов’язаний протягом 15 календарних днів з дня набуття права власності на транспортний засіб письмово повідомити про це страховика та надати страховику свої особисті дані.

1. Власник транспортного засобу має право на безоплатне отримання від МТСБУ наявної в Єдиній централізованій базі даних інформації про історію страхових випадків за договорами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними щодо транспортного засобу, яким він володів, а також про історію дорожньо-транспортних пригод за участю транспортних засобів, якими така особа володіла протягом останніх семи років, за період такого володіння. МТСБУ зобов’язане надати відповідь на такий запит не пізніше 15 календарних днів з дня його отримання. МТСБУ може визначати зміст і форму запиту про історію страхових випадків.

2. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та юридичні особи зобов’язані безоплатно надавати на запит страховиків та/або МТСБУ інформацію, якою вони володіють, у тому числі інформацію з обмеженим доступом у визначеному законом порядку, необхідну для укладення договорів обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у тому числі про реєстрацію транспортних засобів, про порушення особою Правил дорожнього руху, про належність фізичних осіб до категорій громадян України, зазначених у статті 13 цього Закону) та яка пов’язана із страховими випадками щодо обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності або з подіями, що стали підставою для подання потерпілими особами заяв про страхові виплати. Надання та обробка запитів страховиків та МТСБУ можуть здійснюватися з використанням автоматизованих засобів обміну інформацією.

Міністерство внутрішніх справ України надає безоплатно за запитом страховика та/або МТСБУ інформацію про реєстрацію транспортних засобів, щодо яких такі страховики укладають договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності або за участю яких сталися страхові випадки, інформацію про дорожньо-транспортні пригоди.

Міністерство внутрішніх справ України забезпечує безоплатне надання МТСБУ інформації про зареєстровані транспортні засоби, їхніх власників та належних користувачів з Єдиного державного реєстру транспортних засобів у зв’язку із здійсненням МТСБУ повноважень, визначених цим Законом, у порядку та обсязі, встановлених Кабінетом Міністрів України.

3. Страховики та МТСБУ за порушення вимог щодо збереження, захисту та обробки інформації несуть відповідальність, встановлену законом.

1. У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов’язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв’язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.

2. У разі настання події, що є підставою для здійснення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, чинних на день настання такої події, а для регламентної виплати, визначеної пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - у межах страхових сум, встановлених на день укладення внутрішнього договору страхування, за яким здійснюється така виплата, зобов’язано у встановленому цим Законом порядку здійснити регламентну виплату у зв’язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю та/або майну потерпілої особи.

1. У разі дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю лише двох забезпечених транспортних засобів або за участю лише двох транспортних засобів, з яких забезпеченим є транспортний засіб, власником якого є потерпіла особа, і в якій потерпілій особі заподіяно шкоду виключно у вигляді пошкодження або фізичного знищення такого транспортного засобу, потерпіла особа має право на пряме врегулювання страхового випадку.

Пряме врегулювання страхового випадку передбачає виконання страховиком потерпілої особи визначених цим Законом прав і обов’язків страховика відповідальної особи щодо розгляду заяви про страхову виплату, прийняття рішення за результатами її розгляду та здійснення страхової виплати в разі прийняття відповідного рішення.

У разі якщо шкоду забезпеченому транспортному засобу потерпілої особи заподіяно транспортним засобом у випадках, передбачених пунктами 1, 3-5 частини першої статті 43 цього Закону, обов’язки страховика відповідальної особи покладаються на МТСБУ.

Потерпіла особа, яка скористалася правом на пряме врегулювання страхового випадку і звернулася із заявою про страхову виплату до страховика потерпілої особи, втрачає право на звернення до страховика відповідальної особи за отриманням страхової виплати. Потерпіла особа, яка не скористалася правом на пряме врегулювання страхового випадку і звернулася із заявою про страхову виплату до страховика відповідальної особи, втрачає право на звернення до страховика потерпілої особи за отриманням страхової виплати.

У разі настання іншої дорожньо-транспортної пригоди, ніж визначено абзацом першим цієї частини, заява про страхову виплату подається виключно страховику відповідальної особи, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ.

2. Страховик потерпілої особи, якому подано заяву про страхову виплату, зобов’язаний прийняти таку заяву, якщо на момент її подання такий страховик є членом МТСБУ, обставини дорожньо-транспортної пригоди відповідають умовам, визначеним абзацом першим частини першої цієї статті, і потерпіла особа письмово повідомила про те, що заява про страхову виплату не подавалася страховику відповідальної особи.

Страховик потерпілої особи, який прийняв заяву про страхову виплату відповідно до цього Закону, зобов’язаний її розглянути, прийняти рішення за результатами розгляду та, за умови відсутності випадків, визначених статтею 30 цього Закону, здійснити страхову виплату.

У разі виявлення страховиком потерпілої особи факту подання заяви про страхову виплату страховику відповідальної особи раніше дня подання заяви про страхову виплату страховику потерпілої особи такий страховик потерпілої особи має право повернути відповідній потерпілій особі заяву про страхову виплату без розгляду.

3. Відповідальним за дотримання вимог цього Закону під час прямого врегулювання страхового випадку є страховик, який здійснив таке врегулювання.

4. Страховик потерпілої особи, який здійснив пряме врегулювання страхового випадку, має право зворотної вимоги до страховика відповідальної особи у розмірі фактично здійснених витрат на врегулювання страхового випадку та здійсненої страхової виплати з урахуванням положень частини п’ятої цієї статті. Розмір такої вимоги не може перевищувати розміру витрат, розрахованих відповідно до вимог цього Закону.

5. Страховик відповідальної особи зобов’язаний на вимогу страховика потерпілої особи, який здійснив пряме врегулювання страхового випадку, компенсувати заявлений ним розмір вимог, визначений частиною четвертою цієї статті, протягом п’яти робочих днів з дня отримання вимоги, якщо інший розмір компенсації чи строк її здійснення не передбачено положенням про пряме врегулювання страхових випадків.

Положення про пряме врегулювання страхових випадків затверджується радою МТСБУ із загальних питань та оприлюднюється на веб-сайті МТСБУ.

Положення про пряме врегулювання страхових випадків може визначати особливості взаємодії страховиків, а також МТСБУ та страховиків при здійсненні прямого врегулювання страхових випадків, у тому числі порядок та умови розрахунків, порядок визначення розміру компенсації, порядок та умови функціонування компенсаційного фонду МТСБУ для забезпечення безперервності виконання зобов’язань у процесі прямого врегулювання страхових випадків (у разі необхідності його створення), а також порядок вирішення спорів між ними.

1. У разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди життю та здоров’ю потерпілої фізичної особи здійснюється страхова (регламентна) виплата у зв’язку з:

1) лікуванням потерпілої фізичної особи;

2) тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою;

3) стійкою втратою чи зменшенням професійної або загальної працездатності потерпілої фізичної особи;

4) моральною шкодою, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала потерпіла фізична особа у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

5) смертю потерпілої фізичної особи.

2. Розмір страхової (регламентної) виплати у разі заподіяння шкоди життю та здоров’ю потерпілої фізичної особи зменшується на документально підтверджену суму отриманого потерпілою фізичною особою (особою, яка має право на отримання відшкодування) від відповідальної за заподіяння шкоди особи, чи від іншої особи відшкодування (компенсації), здійсненого у зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою. У такому разі компенсація витрат особи, яка здійснила таке відшкодування (компенсацію), здійснюється на умовах та в порядку, визначених статтею 34 цього Закону.

3. Загальний розмір усіх здійснених страхових (регламентних) виплат у разі заподіяння шкоди життю та здоров’ю однієї потерпілої фізичної особи не може перевищувати розмір страхової суми за таку шкоду, встановлений цим Законом.

1. Страхова (регламентна) виплата у зв’язку з лікуванням потерпілої фізичної особи здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі витрат, пов’язаних з доправленням, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілої фізичної особи у відповідному закладі охорони здоров’я, включаючи витрати на спеціальний медичний, постійний сторонній догляд та придбання лікарських засобів (лікарських препаратів). Необхідність здійснення таких витрат документально підтверджується відповідним закладом охорони здоров’я, а розмір витрат - розрахунковим документом.

Витрати, пов’язані з лікуванням потерпілої фізичної особи в іноземній державі, відшкодовуються за умови їх попереднього узгодження із страховиком, який має здійснити страхову виплату, або із МТСБУ (у разі здійснення регламентної виплати).

2. Якщо страховику (МТСБУ) не надано документи на підтвердження розміру витрат, зазначених у частині першій цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим за мінімальний розмір, визначений відповідно до частини третьої цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює страхову (регламентну) виплату в розмірі, передбаченому частиною третьою цієї статті.

3. Мінімальний розмір страхової (регламентної) виплати у зв’язку з лікуванням потерпілої фізичної особи становить 1/30 розміру мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування (тимчасової непрацездатності), але не більше ніж за 120 днів.

4. Не підлягають відшкодуванню витрати на лікування захворювань, клінічних станів потерпілої фізичної особи, які не мають клінічно вираженої картини перебігу, не підтверджені клінічними методами діагностики та/або не є наслідком дорожньо-транспортної пригоди.

1. Страхова (регламентна) виплата у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілою фізичною особою здійснюється страховиком, а у випадках, передбачених частиною першою і пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, у розмірі суми втрачених (неотриманих) доходів за підтверджений відповідним закладом охорони здоров’я період втрати працездатності.

2. Втрачені (неотримані) доходи потерпілої фізичної особи оцінюються у розмірі:

1) для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотриманої середньої заробітної плати (середнього розміру доходу) за період втрати працездатності, зазначений у листку непрацездатності, яка визначається відповідно до Цивільного кодексу України в частині визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров’я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором;