Про створення державної служби медицини катастроф

Відповідно до статті 37 Основ законодавства України про охорону здоров'я та з метою створення єдиної державної системи медичної допомоги на випадок екстремальних ситуацій на території України Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Утворити державну службу медицини катастроф (далі-Служба) на базі існуючих медичних закладів і в межах виділених на їх утримання коштів.

2. Установити, що основним завданням Служби є надання громадянам в екстремальних ситуаціях (стихійне лихо, катастрофи, аварії, масові отруєння, епідемії, епізоотії, радіаційне бактеріологічне і хімічне забруднення тощо) безоплатної медичної допомоги.

Служба складається з медичних сил і засобів та лікувальних закладів центрального та територіального рівня незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначених Міністерством охорони здоров'я за погодженням з Державною службою з надзвичайних ситуацій, Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту, Національною гвардією, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями:

координацію діяльності Служби на випадок виникнення екстремальних ситуацій здійснюють центральна та територіальні координаційні комісії, що утворюються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями;

організаційно-методичне керівництво Службою здійснює Міністерство охорони здоров'я.

3. Затвердити Положення про державну службу медицини катастроф, Положення про координаційні комісії державної служби медицини катастроф (додаються).

4. Міністерству охорони здоров'я у місячний термін:

визначити за погодженням з центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим медичні сили і засоби та лікувальні заклади, які будуть включені до складу Служби, з визначенням обов'язкової кількості спеціалізованих бригад постійної готовності служби екстреної медичної допомоги на відповідній території;

подати Кабінетові Міністрів України погоджений в установленому порядку з центральними та місцевими органами виконавчої влади та Радою міністрів Автономної Республіки Крим проект Програми розвитку державної служби медицини катастроф на 1998 - 2001 роки;

утворити Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф у межах бюджетних асигнувань, виділених Міністерству, та затвердити його Статут;

подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо складу Центральної координаційної комісії державної служби медицини катастроф.

5. Київській міській державній адміністрації вирішити у місячний термін питання про розміщення на базі Київської лікарні швидкої медичної допомоги Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф і забезпечити створення належних умов для його функціонування.

6. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям створити протягом двох місяців відповідні територіальні координаційні комісії державної служби медицини катастроф.

1. Координацію роботи державної служби медицини катастроф (далі - Служба) здійснюють відповідні координаційні Комісії.

2. Координаційні комісії державної служби медицини катастроф (далі - комісії) є постійно діючими дорадчими позаштатними органами, утвореними з метою узгодження складу та порядку використання в екстремальних ситуаціях медичних сил і засобів Служби, визначених МОЗ України за погодженням з ДСНС, Міноборони, МВС, Мінтрансу, Національної гвардії, Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, які входять до складу Служби.

Комісії узгоджують:

склад та порядок використання в екстремальних ситуаціях медичних сил і засобів, які входять до складу Служби;

програми розвитку Служби відповідних рівнів;

плани медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення екстремальних ситуацій;

заходи щодо удосконалення організаційної структури та функціонування Служби відповідного рівня;

плани заходів щодо забезпечення постійної готовності Служби до виконання покладених на неї завдань;

заходи щодо підготовки фахівців для Служби;

координують роботу із створення і використання резервів, медичних і матеріально-технічних ресурсів Служби на відповідному рівні.

3. Комісії утворюються на центральному рівні в системі МОЗ України і на територіальних рівнях (в Автономній Республіці Крим, областях та мм. Києві та Севастополі).

4. До складу Центральної комісії входять повноважні представники МОЗ України, медичних (медико-санітарних) служб ДСНС, Міноборони, МВС, Мінтрансу, Національної гвардії та Українського науково-практичного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також представники, визначені відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.

Роботою Центральної комісії керує її голова, а у разі відсутності голови - за його дорученням один з його заступників. Головою Центральної комісії є Міністр охорони здоров'я України. Заступники голови призначаються головою Центральної комісії.

Загальний склад Центральної комісії визначається рішенням Кабінету Міністрів України, а персональний - затверджується її головою.

Організаційне забезпечення роботи Центральної координаційної комісії здійснює МОЗ України.

5. До складу відповідних територіальних комісій входять представники територіальних органів управління охорони здоров'я, територіальних центрів екстреної медичної допомоги та медичних закладів відомчого підпорядкування, а також представники, визначені Міноборони, МВС, Мінтрансу, СБУ та інших центральних органів виконавчої влади.

Роботою відповідної територіальної комісії керує її голова, а у разі відсутності голови - за його дорученням один із його заступників. Головою територіальної комісії є відповідно Міністр охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальники управлінь (відділів) охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Заступники голови територіальної комісії призначаються її головою.

Загальний склад територіальної комісії визначається відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями після погодження із заінтересованими органами, представники яких входять до складу комісії, а персональний склад затверджує її голова.

6. Комісії здійснюють свої повноваження у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

7. Центральна та територіальні комісії провадять свою діяльність згідно з планами роботи, які затверджуються головами комісій.

8. У разі виникнення екстремальної ситуації засідання комісії проводяться того ж чи наступного дня. Рішення комісії може бути прийнято шляхом оповіщення.

9. У разі потреби комісії можуть залучати до роботи фахівців та працівників підприємств, установ, організацій (за згодою їх керівників).