Деякі питання виконання функцій медицини катастроф

Відповідно до частини першої статті 36 Кодексу цивільного захисту України Кабінет Міністрів України постановляє:

1. Установити, що Міністерство охорони здоров’я здійснює керівництво службою медицини катастроф.

2. Визначити, що:

суб’єктом національного рівня координації функціонування служби медицини катастроф є уповноважений заклад з питань координації функціонування служби медицини катастроф, яким є державний заклад "Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України";

суб’єктом регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф є Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації, центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

3. Затвердити Порядок виконання функцій медицини катастроф, що додається.

4. Внести до Типового положення про центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2012 р. № 1116 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 92, ст. 3739), зміни, що додаються.

5. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

1. Цей Порядок визначає загальні організаційні та процедурні засади виконання функцій медицини катастроф.

2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

догоспітальний етап надання медичної допомоги (далі - догоспітальний етап) - період надання медичної допомоги з моменту виявлення постраждалого у повсякденних умовах, в особливий період та в разі виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків таких надзвичайних ситуацій або звернення пацієнта за медичною допомогою до його госпіталізації у заклад охорони здоров’я або відмови від такої госпіталізації;

госпітальний етап надання медичної допомоги (далі - госпітальний етап) - період надання медичної допомоги пацієнту з моменту його прибуття до профільного відділення закладу охорони здоров’я до моменту його виписки або смерті;

заходи медицини катастроф - заходи, що здійснюються з метою зниження негативного впливу надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я, визначені пунктами 8 і 9 цього Порядку;

команди медицини катастроф - формування, які можуть створюватись у складі центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, уповноваженого закладу з питань координації функціонування служби медицини катастроф, а також залучених службою медицини катастроф закладів охорони здоров’я з метою здійснення заходів медицини катастроф, що включають медичних та немедичних працівників;

медичне рекогносцирування - комплекс заходів щодо аналізу доступності медичних послуг в районі надзвичайної ситуації, що здійснюються з метою подальшого залучення необхідних сил та засобів для забезпечення потреб населення у медичному обслуговуванні на відповідній території;

мобільний госпіталь - спеціалізований багатопрофільний медичний комплекс, що включає команди медицини катастроф відповідних рівня і чисельності з відповідним обладнанням, призначений для надання медичної допомоги постраждалим у повсякденних умовах, в особливий період та внаслідок виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків таких надзвичайних ситуацій (далі - постраждалі);

план реагування на надзвичайні ситуації службою медицини катастроф (далі - план реагування) - документ щодо організації реагування службою медицини катастроф на надзвичайні ситуації та ліквідації їх наслідків на національному і регіональному рівні, який включає заплановані заходи медицини катастроф у регіоні або на національному рівні, що здійснюються з метою прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій та їх наслідків у сфері охорони здоров’я, готовності служби медицини катастроф та реагування на такі надзвичайні ситуації, надання службою медицини катастроф постраждалим безоплатної медичної допомоги та їх медичної евакуації, участі служби медицини катастроф у рятувальних невідкладних роботах з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, та який на національному рівні розробляється уповноваженим закладом і затверджується МОЗ за погодженням з ДСНС, а на регіональному рівні - розробляється Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних (військових) адміністрацій і затверджується відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними (військовими) адміністраціями за погодженням із МОЗ, уповноваженим закладом і територіальними органами ДСНС;

ранній госпітальний етап надання медичної допомоги (далі - ранній госпітальний етап) - період надання медичної допомоги пацієнту з моменту його прибуття до відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги або приймального відділення закладу охорони здоров’я до моменту його виписки з цього відділення або переведення до іншого відділення/закладу охорони здоров’я;

суб’єкт національного рівня координації функціонування служби медицини катастроф - уповноважений заклад з питань координації функціонування служби медицини катастроф, яким є державний заклад "Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України" (далі - уповноважений заклад);

суб’єкт регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф - Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації, центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф;

служба медицини катастроф - особливий вид аварійно-рятувальних служб у складі центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, формування та працівники яких атестовані для надання екстреної медичної допомоги постраждалим безпосередньо в зоні надзвичайної ситуації та внесені до відповідних реєстрів аварійно-рятувальних служб;

транспортні засоби медицини катастроф - транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, які належать або залучаються центрами екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також уповноваженим закладом та використовуються для здійснення заходів медицини катастроф;

функції медицини катастроф - мінімізація втрат та наслідків надзвичайних ситуацій шляхом надання службою медицини катастроф постраждалим безоплатної медичної допомоги та їх медичної евакуації, прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій та їх наслідків у сфері охорони здоров’я, готовність та реагування службою медицини катастроф на надзвичайні ситуації, участь служби медицини катастроф у рятувальних та невідкладних роботах з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, пов’язаних з наданням медичної допомоги, зокрема здійснення заходів телемедицини.

Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Кодексі цивільного захисту України, Основах законодавства України про охорону здоров’я, Законі України "Про екстрену медичну допомогу".

3. Служба медицини катастроф у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами МОЗ, а також цим Порядком.

4. Суб’єкт національного рівня координації функціонування служби медицини катастроф залучається МОЗ залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, з метою ліквідації наслідків такої надзвичайної ситуації на національному рівні чи у разі потреби - на іншому рівні.

Суб’єкти регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф залучаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міською державними (військовими) адміністраціями залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, з метою ліквідації наслідків такої надзвичайної ситуації на регіональному, місцевому та об’єктовому рівні.

Суб’єкти об’єктового рівня служби медицини катастроф залучаються суб’єктами регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, з метою ліквідації наслідків надзвичайної ситуації на місцевому та об’єктовому рівні.

5. З метою виконання функцій медицини катастроф уповноважений заклад здійснює такі заходи медицини катастроф:

1) координує взаємодію складових служби медицини катастроф між собою та на міжвідомчому рівні;

2) організовує залучення команд медицини катастроф, зокрема команд медицини катастроф уповноваженого закладу, центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, закладів охорони здоров’я за наявності, а також окремих працівників закладів охорони здоров’я, їх роботу на етапах медичної евакуації з метою забезпечення прийому постраждалих, надання необхідного обсягу медичної допомоги та підготовку до подальшої медичної евакуації;

3) координує діяльність суб’єктів регіонального рівня функціонування служби медицини катастроф в межах основних завдань служби медицини катастроф;

4) проводить медичне рекогносцирування;

5) бере участь в:

організації надання медичної допомоги на догоспітальному, ранньому госпітальному та госпітальному етапах надання медичної допомоги, зокрема в зоні надзвичайної ситуації;

організації медичної евакуації постраждалих до закладу охорони здоров’я, де постраждалим на кожному етапі надається медична допомога, та здійснює таку евакуацію;

організації та здійснює надання медичної допомоги під час медичної евакуації постраждалих до закладу охорони здоров’я;

організації заходів телемедицини, зокрема в умовах надзвичайних ситуацій, та здійснює такі заходи;

організації освітніх заходів, заходів оцінки якості знань (компетентностей) медичних та немедичних працівників команд медицини катастроф з метою удосконалення їх професійних компетентностей команд медицини катастроф, та здійснює такі заходи;

атестації формувань та працівників служби медицини катастроф відповідно до статті 48 Кодексу цивільного захисту України;

організації та здійснює розгортання мобільних госпіталів та надання медичної допомоги в них постраждалим;

6) створює на національному рівні та раціонально використовує резерви матеріально-технічних ресурсів, зокрема лікарських засобів, медичних виробів, транспорту, для здійснення заходів в межах основних завдань служби медицини катастроф та коштів, передбачених на їх утримання, в установленому уповноваженим закладом порядку;

7) на національному рівні аналізує та розробляє рекомендації щодо готовності та реагування системи охорони здоров’я на надзвичайні ситуації;

8) на національному рівні здійснює заходи, спрямовані на зниження кількості постраждалих, які потребуватимуть надання домедичної, медичної допомоги, та зниження негативного впливу надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я;

9) прогнозує наслідки надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я;

10) залучається у разі потреби до комплексу санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у районах надзвичайних ситуацій, які здійснюються центрами контролю та профілактики хвороб;

11) проводить збір, передачу та аналіз інформації про наслідки надзвичайних ситуацій в межах функціональної підсистеми медичного захисту населення і підсистеми забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення;

12) проводить науково-дослідні роботи, пов’язані з удосконаленням форм і методів організації надання екстреної медичної допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

13) взаємодіє з неурядовими, зокрема міжнародними організаціями, які беруть участь у наданні домедичної допомоги, медичних евакуаціях, інших заходах з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема розгортанні мобільних госпіталів, з метою координації діяльності щодо виконання основних завдань служби медицини катастроф.

6. З метою виконання функцій медицини катастроф суб’єкти регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф координуються уповноваженим закладом та здійснюють такі заходи медицини катастроф:

1) взаємодіють між собою та на міжвідомчому рівні;

2) організовують залучення команд медицини катастроф, зокрема команд медицини катастроф центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, закладів охорони здоров’я за наявності, а також окремих працівників закладів охорони здоров’я, за потреби ініціюють залучення команд медицини катастроф уповноваженого закладу, беруть участь в організації роботи зазначених команд медицини катастроф на етапах медичної евакуації з метою забезпечення прийому постраждалих, надання необхідного обсягу медичної допомоги та підготовки до подальшої медичної евакуації;

3) проводять медичне рекогносцирування;

4) беруть участь в організації надання медичної допомоги на догоспітальному, ранньому госпітальному і госпітальному етапах надання медичної допомоги в зоні надзвичайної ситуації;

5) забезпечують медичну евакуацію постраждалих до закладу охорони здоров’я, де постраждалим на кожному етапі надається медична допомога;

6) забезпечують надання медичної допомоги під час медичної евакуації постраждалих до закладу охорони здоров’я;

7) беруть участь у заходах телемедицини, організованих уповноваженим закладом, зокрема в умовах надзвичайних ситуацій;

8) забезпечують підготовку команд медицини катастроф та їх особового складу, участь медичних та немедичних працівників команд медицини катастроф у освітніх заходах та заходах оцінки якості знань (компетентностей), організованих з метою удосконалення їх професійних компетентностей уповноваженим закладом у порядку, визначеному МОЗ;

9) забезпечують участь формувань та працівників служби медицини катастроф у атестації команд медицини катастроф відповідно до статті 48 Кодексу цивільного захисту України;

10) залучаються до розгортання мобільних госпіталів та надання медичної допомоги в них постраждалим;

11) ініціюють створення на регіональному рівні та раціонально використовують оперативні резерви матеріально-технічних ресурсів, зокрема лікарських засобів, медичних виробів, транспорту, для здійснення заходів в межах основних завдань служби медицини катастроф; інформують про актуальний стан таких резервів МОЗ та уповноважений заклад щокварталу або за окремим запитом;

12) на регіональному рівні аналізують та розробляють рекомендації щодо готовності та реагування на надзвичайні ситуації, інформують про такі рекомендації МОЗ та уповноважений заклад;

13) на регіональному рівні здійснюють заходи, спрямовані на зниження кількості постраждалих, які потребуватимуть надання домедичної допомоги та госпіталізації, та зниження негативного впливу надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я, інформують про це МОЗ та уповноважений заклад;

14) прогнозують наслідки надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я;

15) залучаються у разі потреби до комплексу санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у районах надзвичайних ситуацій, які здійснюються центрами контролю та профілактики хвороб;

16) проводять збір, передачу та аналіз інформації про наслідки надзвичайних ситуацій в межах функціональної підсистеми медичного захисту населення; подають за результатами відповідні дані уповноваженому закладу;

17) взаємодіють з вітчизняними громадськими організаціями та їх об’єднаннями, міжнародними неурядовими організаціями, які беруть участь у наданні домедичної допомоги, медичних евакуаціях, інших заходах з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема розгортанні мобільних госпіталів, з метою координації діяльності щодо виконання основних завдань служби медицини катастроф.

7. З метою забезпечення готовності та реагування на надзвичайні ситуації служба медицини катастроф об’єднує команди медицини катастроф, які утворюються центрами екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також уповноваженим закладом.

З метою забезпечення функціонування служби медицини катастроф центри екстреної медичної допомоги та медицини катастроф залучають не менш як 10 відсотків власних медичних та немедичних працівників для формування команд медицини катастроф, що можуть залучатися до здійснення заходів медицини катастроф.

Суб’єкти національного та регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф можуть ініціювати створення команд медицини катастроф у складі закладів охорони здоров’я, залучення яких з метою забезпечення готовності та реагування службою медицини катастроф на надзвичайні ситуації є необхідним, перед обласними, Київською та Севастопольською міськими державними (військовими) адміністраціями відповідних регіонів.

Порядок утворення та взаємодії команд медицини катастроф затверджується МОЗ.

8. Заклади охорони здоров’я, зокрема команди медицини катастроф закладів охорони здоров’я, можуть залучатися до здійснення заходів медицини катастроф суб’єктами національного та регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф через обласні, Київську та Севастопольську міські державні (військові) адміністрації відповідних регіонів у зв’язку з необхідністю забезпечення готовності та реагування службою медицини катастроф на надзвичайні ситуації.

Порядок залучення службою медицини катастроф закладів охорони здоров’я та їх структурних підрозділів визначається МОЗ.

9. Суб’єкти національного та регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф забезпечують створення у разі потреби у закладах охорони здоров’я команд медицини катастроф, які класифікуються на такі типи:

1) команди медицини катастроф першого типу - мобільні команди медицини катастроф, оснащені транспортними засобами медицини катастроф, які утворюються центрами екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а також уповноваженим закладом з метою надання екстреної медичної допомоги постраждалим на місці події та їх медичної евакуації;

2) команди медицини катастроф другого типу - мобільні команди медицини катастроф, які утворюються центрами екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, закладами охорони здоров’я та уповноваженим закладом з метою надання екстреної медичної допомоги постраждалим за місцем їх проживання/перебування та можуть надавати таку допомогу не більше ніж 100 пацієнтам на день;

3) команди медицини катастроф третього типу - мобільні команди медицини катастроф, які утворюються центрами екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, закладами охорони здоров’я та уповноваженим закладом з метою надання екстреної медичної допомоги постраждалим за місцем їх проживання/перебування та можуть надавати таку допомогу більше ніж 100 пацієнтам на день; для розміщення таких команд можуть використовуватися намети або стаціонарні будівлі;

4) команди медицини катастроф четвертого типу - команди медицини катастроф, які утворюються з метою цілодобового надання медичної допомоги, зокрема на базі мобільного госпіталю або закладу охорони здоров’я, постраждалим в умовах розгортання не менше ніж 20 ліжкомісць та забезпечують проведення більше ніж семи великих або 15 малих оперативних втручань на добу;

5) команди медицини катастроф п’ятого типу - команди медицини катастроф, які утворюються з метою цілодобового надання медичної допомоги, зокрема на базі мобільного госпіталю або закладу охорони здоров’я, постраждалим в умовах розгортання не менше ніж 40 ліжкомісць і чотирьох ліжок інтенсивної терапії та забезпечують проведення більше ніж 15 великих або 30 малих оперативних втручань на добу;

6) команди медицини катастроф шостого типу - команди медицини катастроф різного профілю відповідно до спеціалізації залежно від специфічних потреб у наданні медичної допомоги, які можуть приєднуватися до існуючих закладів охорони здоров’я або команд медицини катастроф четвертого та п’ятого типів для надання спеціалізованої медичної допомоги.

10. Служба медицини катастроф в межах здійснення заходів медицини катастроф залучає команди медицини катастроф, транспортні засоби медицини катастроф, мобільні госпіталі та інші матеріальні засоби за згодою центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, уповноваженого закладу, а також залучених службою медицини катастроф закладів охорони здоров’я.

11. Уповноважений заклад забезпечує створення для закладів охорони здоров’я можливості дистанційного консультування щодо надання медичної допомоги постраждалим, які перебувають у таких закладах та які потребують такого консультування і звернулись щодо його організації до уповноваженого закладу, медичними працівниками закладів охорони здоров’я, залученими уповноваженим закладом для такого консультування.

Суб’єкти регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф та заклади охорони здоров’я можуть звертатись до уповноваженого закладу щодо організації заходів телемедицини з метою надання медичної допомоги постраждалим.

Уповноважений заклад може залучати до заходів телемедицини медичних працівників інших закладів охорони здоров’я.

Заклади охорони здоров’я залучають медичних працівників до заходів телемедицини за запитом уповноваженого закладу.

12. Суб’єкти національного та регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф:

1) забезпечують рівень підготовки медичних та немедичних працівників, достатній для організації надання медичної допомоги у разі виникнення надзвичайної ситуації та роботи в екстремальних умовах;

2) забезпечують комплектування команд медицини катастроф, зокрема лікарськими засобами, медичними виробами, транспортними засобами відповідно до чинних нормативів таких команд, затверджених МОЗ, з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду;

3) можуть взаємодіяти в установленому порядку з органами державної влади, силами безпеки та оборони, органами місцевого самоврядування, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними (військовими) адміністраціями та їх підрозділами, громадськими об’єднаннями, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами та організаціями.

13. Атестація формувань та працівників служби медицини катастроф, а також особового складу залучених команд медицини катастроф щодо відповідності фахового рівня підготовки та стану здоров’я для надання медичної допомоги постраждалим безпосередньо в зоні надзвичайної ситуації здійснюється атестаційною комісією МОЗ за участю уповноваженого закладу відповідно до статті 48 Кодексу цивільного захисту України.

Дані про атестованих медичних та немедичних працівників команд медицини катастроф вносяться до відповідних реєстрів аварійно-рятувальних служб.

Права, обов’язки, гарантії соціального захисту та відповідальність атестованого особового складу команд медицини катастроф у складі служби медицини катастроф як рятувальників визначаються згідно з відповідними положеннями Кодексу цивільного захисту України.

14. Команди медицини катастроф можуть проходити міжнародну сертифікацію за процедурами відповідної сертифікації.

Команди медицини катастроф можуть брати участь у роботі міжнародних команд.

15. Служба медицини катастроф організовує свою діяльність відповідно до планів реагування на надзвичайні ситуації службою медицини катастроф, які:

на національному рівні - розробляються уповноваженим закладом та затверджуються МОЗ за погодженням з ДСНС;

на регіональному рівні - розроблюються Міністерством охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних (військових) адміністрацій і затверджуються відповідно Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними (військовими) адміністраціями за погодженням з МОЗ, уповноваженим закладом та територіальними органами ДСНС.

16. Фінансування витрат, пов’язаних з функціонуванням служби медицини катастроф, здійснюється в межах бюджетних призначень, що передбачаються у державному та місцевих бюджетах, а також за рахунок благодійних грантів чи благодійних пожертв юридичних і фізичних осіб, інших джерел фінансування, не заборонених законодавством.

17. Суб’єкти національного та регіонального рівня координації функціонування служби медицини катастроф під час реагування на надзвичайні ситуації, а також ліквідації їх наслідків можуть залучати інші заклади охорони здоров’я.

1. Пункти 4 і 5 викласти в такій редакції:

"4. Основними завданнями центру є:

1) забезпечення організації:

надання безоплатної екстреної медичної допомоги пацієнтам і постраждалим у повсякденних умовах, в особливий період та в разі виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації наслідків таких надзвичайних ситуацій (далі - постраждалі);

готовності та реагування служби медицини катастроф на надзвичайні ситуації;

медичної евакуації постраждалих;

надання консультаційної медичної допомоги у разі звернення до оперативно-диспетчерської служби;

2) організація:

виконання нормативу прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги (далі - бригади) до місця події;

медико-санітарного забезпечення під час проведення масових заходів та заходів за участю осіб, щодо яких здійснюється державна охорона;

участі у рятувальних та інших невідкладних роботах з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема заходах телемедицини.

3) організація та здійснення:

прогнозування виникнення надзвичайних ситуацій та їх наслідків у сфері охорони здоров’я;

взаємодії з аварійно-рятувальними службами та підрозділами міністерств та інших органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування під час виникнення надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків;

транспортування пацієнтів і постраждалих, які потребують медичного супроводу, а також медичної та аеромедичної евакуації пацієнтів і постраждалих;

організаційно-методичної допомоги Міністерству охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, структурним підрозділам з питань охорони здоров’я, обласних, Київської та Севастопольської міських державних (військових) адміністрацій під час розроблення плану реагування на надзвичайні ситуації;

інформаційно-аналітичного забезпечення Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій;

контролю за своєчасністю, повнотою та якістю надання екстреної медичної допомоги бригадами.

5. Відповідно до покладених на нього завдань центр:

1) забезпечує:

приймання від населення викликів щодо надання екстреної медичної допомоги, надісланих за допомогою усіх засобів зв’язку, зокрема екстериторіально;

надання безоплатної екстреної медичної допомоги, зокрема в зоні надзвичайної ситуації та під час медичної евакуації постраждалих з таких зон, відповідно до затверджених МОЗ протоколів і стандартів; здійснення медичної евакуації постраждалих від надзвичайних ситуацій до закладу охорони здоров’я;

надання консультаційної медичної допомоги;

підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації особового складу, зокрема бригад та команд медицини катастроф, в частині медицини невідкладних станів медичних та немедичних працівників, зокрема щодо реагування на надзвичайні ситуації;

участь медичних та немедичних працівників команд медицини катастроф у освітніх заходах, а також заходах оцінки якості знань (компетентностей), організованих з метою удосконалення їх професійних компетентностей уповноваженим закладом у порядку, визначеному МОЗ;

розроблення планів заходів щодо розвитку служби екстреної медичної допомоги;

ведення статистичного обліку і звітності щодо надання екстреної та виїзної консультаційної медичної допомоги;

пально-мастильними матеріалами, а також технічне обслуговування спеціалізованого санітарного транспорту центру;

зв’язок з бригадами;

прогнозування виникнення медико-санітарних наслідків (санітарних втрат) надзвичайної ситуації та розроблення рекомендацій щодо запобігання їм, їх мінімізації та ліквідації;

проведення збору, аналізу та передачі інформації про наслідки надзвичайної ситуації з використанням Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій;

залучення команд медицини катастроф з числа власних та команд медицини катастроф закладів охорони здоров’я, їх розгортання на етапах медичної евакуації з метою забезпечення прийому постраждалих, надання необхідного обсягу медичної допомоги та підготовку до подальшої медичної евакуації;

розгортання мобільних госпіталів;

взаємодію з:

- відділеннями екстреної (невідкладної) медичної допомоги багатопрофільних лікарень з метою забезпечення безперервності та послідовності надання екстреної медичної допомоги бригадами і закладами охорони здоров’я;

- державним закладом "Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Міністерства охорони здоров’я України" як уповноваженим закладом з питань координації функціонування служби медицини катастроф (далі - уповноважений заклад);

- органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, закладами, підприємствами, установами та організаціями;

- Державною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій;

- закладами охорони здоров’я відповідної адміністративно-територіальної одиниці щодо створення регіональних резервів лікарських засобів і медичних виробів;

- складовими служби медицини катастроф з питань готовності та реагування на надзвичайні ситуації, зокрема на міжвідомчому рівні;

2) проводить розрахунок кількості та визначає місцезнаходження пунктів постійного і тимчасового базування бригад з метою виконання нормативу прибуття таких бригад до місця події;

3) визначає потребу в:

кадровому забезпеченні, лікарських засобах, медичних виробах для надання екстреної медичної допомоги згідно з табелями оснащення, затвердженими МОЗ;

залученні додаткових бригад, забезпеченні їх технічними засобами та засобами індивідуального захисту, необхідними для виконання робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

4) забезпечує бригади лікарськими засобами, зокрема наркотичними засобами, психотропними речовинами, прекурсорами та сильнодіючими лікарськими засобами, а також медичними виробами для надання екстреної медичної допомоги;

5) бере участь у проведенні навчання та практичної підготовки медичних працівників з питань надання екстреної медичної допомоги;

6) організовує та проводить навчально-тренувальні заходи щодо ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

7) координує заходи щодо забезпечення готовності закладів охорони здоров’я незалежно від підпорядкування та форми власності, систем зв’язку та оповіщення, спеціалізованих формувань до виконання робіт з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

8) вивчає досвід закладів охорони здоров’я щодо надання екстреної медичної допомоги;

9) координується уповноваженим закладом в межах основних завдань служби медицини катастроф;

10) бере участь у заходах телемедицини, організованих уповноваженим закладом, зокрема в умовах надзвичайних ситуацій;

11) створює на регіональному рівні та раціонально використовує резерви матеріально-технічних ресурсів, зокрема лікарських засобів, медичних виробів, транспорту, для здійснення заходів в межах основних завдань служби медицини катастроф та коштів, передбачених на їх утримання; інформує про актуальний стан таких резервів уповноважений заклад щокварталу або за окремим запитом;

12) на регіональному рівні аналізує та розробляє рекомендації щодо готовності та реагування на надзвичайні ситуації, інформує про такі рекомендації уповноважений заклад;

13) на регіональному рівні здійснює заходи, спрямовані на зниження кількості постраждалих, які потребуватимуть надання домедичної допомоги та госпіталізації, та зниження негативного впливу надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я, інформує про такі рекомендації уповноважений заклад;

14) прогнозує наслідки надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я;

15) залучає у разі потреби до комплексу санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів у районах надзвичайних ситуацій, які здійснюються центрами контролю та профілактики хвороб;

16) проводить збір, передачу та аналіз інформації про наслідки надзвичайних ситуацій в межах функціональної підсистеми медичного захисту населення; за результатами подає відповідні дані уповноваженому закладу;

17) проводить науково-дослідні роботи, пов’язані з удосконаленням форм і методів організації надання екстреної медичної допомоги у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

18) взаємодіє з вітчизняними громадськими об’єднаннями та міжнародними неурядовими організаціями, які беруть участь у наданні домедичної допомоги, медичних евакуаціях, інших заходах з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, зокрема розгортанні мобільних госпіталів, з метою координації діяльності щодо виконання основних завдань служби медицини катастроф.".

2. Доповнити Типове положення пунктом 7-1 такого змісту:

"7-1. З метою здійснення заходів медицини катастроф, визначених Порядком виконання функцій медицини катастроф, центр утворює у своєму складі команди медицини катастроф, які класифікуються на такі типи:

команди медицини катастроф першого типу - мобільні команди медицини катастроф, оснащені транспортними засобами медицини катастроф, які утворюються з метою надання екстреної медичної допомоги постраждалим на місці події та їх медичної евакуації;

команди медицини катастроф другого типу - мобільні команди медицини катастроф, які утворюються з метою надання екстреної медичної допомоги постраждалим за місцем їх проживання/перебування, та можуть надавати таку допомогу не більше ніж 100 пацієнтам на день;

команди медицини катастроф третього типу - мобільні команди медицини катастроф, які утворюються з метою надання екстреної медичної допомоги постраждалим за місцем їх проживання/перебування та можуть надавати таку допомогу більше ніж 100 пацієнтам на день, для розміщення яких можуть використовуватись намети або стаціонарні будівлі.".

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 343 "Про створення державної служби медицини катастроф" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 16, с. 63).

2. Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. № 827 "Про затвердження Положення про Державну службу медицини катастроф" (Офіційний вісник України, 2001 р., № 29, ст. 1314).

3. Пункт 7 змін, що вносяться до актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 травня 2013 р. № 380 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 41, ст. 1477).