Про затвердження Технічного регламенту канатних доріг

Відповідно до статті 5 Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності" Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Технічний регламент канатних доріг, що додається.

2. У пункті 10 переліку видів продукції, щодо яких органи державного ринкового нагляду здійснюють державний ринковий нагляд , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 р. № 1069 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 50, ст. 1550), у графі "Найменування нормативно-правового акта, дія якого поширюється на відповідний вид продукції" слова і цифри "постанова Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2009 р. № 1076 "Про затвердження Технічного регламенту канатних доріг для перевезення пасажирів" замінити словами і цифрами "постанова Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2019 р. № 342 "Про затвердження Технічного регламенту канатних доріг".

3. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

4. Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства забезпечити впровадження Технічного регламенту, затвердженого цією постановою.

5. Установити, що надання на ринку та/або введення в експлуатацію канатних доріг, які відповідають вимогам Технічного регламенту канатних доріг для перевезення пасажирів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 2009 р. № 1076 (Офіційний вісник України, 2009 р., № 79, ст. 2671), та були введені в обіг до набрання чинності цією постановою, не може бути заборонено або обмежено з причин невідповідності таких канатних доріг вимогам Технічного регламенту, затвердженого цією постановою.

6. Ця постанова набирає чинності через 12 місяців з дня її опублікування.

1. Цей Технічний регламент визначає вимоги щодо введення в обіг та надання на ринку компонентів безпеки та/або підсистем для канатних доріг, призначених для перевезення людей, а також щодо проектування, спорудження та введення в експлуатацію нових канатних доріг, призначених для перевезення людей, та розроблений на основі Регламенту ЄС 2016/424 Європейського Парламенту та Ради від 9 березня 2016 р. про канатні установки, що скасовує Директиву 2000/9/ЄС.

2. Дія цього Технічного регламенту поширюється на:

нові канатні дороги, призначені для перевезення людей;

модифіковані канатні дороги, які потребують нової оцінки відповідності;

компоненти безпеки та/або підсистеми для канатних доріг.

3. Вимоги цього Технічного регламенту не поширюються на:

ліфти, на які поширюється дія Технічного регламенту ліфтів і компонентів безпеки для ліфтів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 р. № 438 (Офіційний вісник України, 2017 р., № 54, ст. 1631);

канатні дороги, що віднесені до об’єктів культурної спадщини, які були введені в експлуатацію до 1 січня 1986 р. і досі функціонують. При цьому до проекту або конструкції таких доріг, у тому числі розроблених спеціально для них компонентів безпеки та/або підсистем, не було внесено жодних суттєвих змін;

об’єкти, призначені для цілей аграрного або лісового господарства;

канатні дороги для обслуговування гірських притулків та будиночків, що призначені виключно для транспортування вантажів та спеціально призначених осіб;

стаціонарне або мобільне обладнання, спроектоване суто для дозвілля та розваг, а не як засіб для транспортування людей;

гірничодобувні об’єкти або інші промислові стаціонарні об’єкти промислового використання;

об’єкти, в яких користувачі або засоби для їх перевезення розміщуються на воді.

4. У цьому Технічному регламенті терміни вживаються в такому значенні:

1) бугельний підйомник - канатна дорога, що буксирує людей за допомогою відповідного обладнання уздовж підготовленої траси;

2) вимоги до технічного обслуговування - технічні положення та інструменти, що необхідні для технічного обслуговування та розроблені для безпечної експлуатації канатної дороги;

3) інфраструктура - станційні споруди або споруди вздовж лінії, в тому числі фундамент, спеціально розроблені для кожної канатної дороги, споруджені з урахуванням проектної схеми та даних системи, що необхідні для спорудження та функціонування канатної дороги;

4) канатна дорога – цілісна стаціонарна система, що складається з інфраструктури та підсистем, для перезення людей, в якій силу тяги забезпечують канати, натягнуті вздовж лінії руху;

5) компонент безпеки - будь-яка частина обладнання або будь-який пристрій, призначений для вбудовування у підсистему або канатну дорогу з метою забезпечення функції безпеки, неспрацювання якого загрожує здоров’ю або безпеці пасажирів, обслуговуючого персоналу або третім особам;

6) підвісна канатна дорога - канатна дорога, в якій засоби перевезення підвішені на одному або кількох канатах, що забезпечують їх рух;

7) підсистема - складова з переліку відповідно до додатка 1 або комбінація таких складових, призначених для вбудування в канатну дорогу;

8) рейковий фунікулер - канатна дорога, на якій за допомогою одного або двох канатів відбувається рух засобів перевезення по колії, що може пролягати по землі або підтримуватися стаціонарними спорудами;

9) суб’єкти господарювання - виробник, уповноважений представник, імпортер та розповсюджувач пристрою безпеки або вузла;

10) технічні експлуатаційні вимоги - технічні положення та інструменти, необхідні для безпечної експлуатації канатної дороги.

Інші терміни у цьому Технічному регламенті вживаються у значеннях, наведених в Законах України "Про стандартизацію", "Про технічні регламенти та оцінку відповідності", "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції", "Про загальну безпечність нехарчової продукції" та "Про акредитацію органів з оцінки відповідності".

5. Компоненти безпеки та/або підсистеми повинні надаватися на ринку в разі їх відповідності вимогам цього Технічного регламенту.

6. Канатні дороги, на які поширюється дія цього Технічного регламенту, можуть бути введені в експлуатацію за умови їх відповідності вимогам цього Технічного регламенту, належного монтажу, технічного обслуговування та використання за призначенням, а також не становлять загрози для безпеки пасажирів, обслуговуючого персоналу або третіх осіб, а також для безпеки майна.

7. Компоненти безпеки та/або підсистеми для канатних доріг можуть бути вбудовані в канатні дороги за умови, що вони дають змогу споруджувати канатну дорогу, що відповідає вимогам цього Технічного регламенту. При цьому такі компоненти безпеки та/або підсистеми не повинні загрожувати здоров’ю або безпеці пасажирів, обслуговуючого персоналу або третім особам, коли вони належним чином вмонтовані, обслуговуються та експлуатуються відповідно до їх призначення.

8. Канатні дороги, що відповідають національним стандартам, або частинам таких стандартів, вважаються такими, що відповідають суттєвим вимогам щодо безпечності, наведеним у додатку 2.

9. Заходи для забезпечення захисту людей, зокрема працівників під час експлуатації канатних доріг, не можуть передбачати модифікацію такого обладнання у спосіб, не передбачений цим Технічним регламентом.

10. Канатні дороги та їх інфраструктура, компоненти безпеки та/або підсистеми повинні відповідати застосовним до них суттєвим вимогам, наведеним у додатку 2.

11. На території України надання на ринку компонентів безпеки та/або підсистем, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту, не повинне заборонятися, обмежуватися чи перешкоджатися.

12. Визначена відповідно до законодавства особа, відповідальна за канатну дорогу, повинна провести аналіз стану безпеки запланованої канатної дороги, або застосувати результат такого аналізу, проведеного раніше.

13. Стосовно кожної канатної дороги проводиться аналіз стану безпеки, під час якого необхідно:

1) враховувати усі передбачені режими експлуатації;

2) застосовувати визнані або визначені методи;

3) враховувати поточний стан техніки та складність конструкції відповідної канатної дороги;

4) забезпечувати врахування у проекті та конфігурації канатної дороги особливість ландшафту та найбільш несприятливі ситуації з метою забезпечення належного рівня безпеки;

5) враховувати усі аспекти безпеки канатної дороги, а також зовнішні фактори під час її проектування, спорудження та введення в експлуатацію;

6) визначити на основі попереднього досвіду ризики, ймовірність виникнення яких під час експлуатації канатної дороги є високою.

14. Під час проведення аналізу стану безпеки необхідно також провести аналіз компонентів безпеки, які впливають на канатну дорогу та її підсистеми таким чином, щоб запобіжні пристрої були:

1) здатні реагувати на початкову відмову або несправність таким чином, щоб залишатися у стані, який гарантує безпеку, в режимі з меншим навантаженням або в аварійному режимі;

2) взаємозамінними та контрольованими; або

3) такими, щоб ймовірність їх відмови можливо було оцінити, а також перевірити їх відповідно до критеріїв, визначених у підпунктах 1 та 2 цього пункту.

15. Результати аналізу стану безпеки використовуються під час складання переліку ризиків та небезпечних ситуацій, для розроблення заходів, щодо опрацювання таких ризиків і визначення переліку компонентів безпеки та/або підсистем для вбудовування у канатну дорогу.

16. Результати аналізу стану безпеки необхідно включати до звіту про стан безпеки.

17. Організація будівництва та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом канатних доріг, які розташовані на території України, здійснюється відповідно до законодавства.

18. Особа, відповідальна за канатну дорогу, визначена згідно із законодавством, повинна подати центральному органові виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, звіт про виконані заходи аналізу стану безпеки канатної дороги, які передбачені у пунктах 12-16 цього Технічного регламенту, декларацію про відповідність компонентів безпеки та/або підсистем, інші документи щодо відповідності, а також документи, що стосуються характеристик канатної дороги. У документах, що стосуються канатної дороги, також повинні бути зазначені необхідні умови, в тому числі умови обмеження експлуатації, а також усі деталі, що стосуються роботи, нагляду, налагодження та технічного обслуговування канатної дороги. Примірник таких документів зберігається на канатній дорозі.

19. У разі модифікацій важливих характеристик, компонентів безпеки та/або підсистем існуючих канатних доріг, щодо яких необхідне проведення нової процедури прийняття в експлуатацію, такі модифікації та їх наслідки для канатної дороги в цілому повинні відповідати суттєвим вимогам щодо безпечності, наведеним у додатку 2.

20. На території України не повинні застосовувати процедури, що зазначені в пункті 17 цього Технічного регламенту, щоб забороняти, обмежувати або перешкоджати спорудженню та введенню в експлуатацію канатних доріг, які відповідають цьому Технічному регламенту та не становлять загрози для здоров’я і безпеки людини або безпеки майна за умови їх належного встановлення відповідно до призначення.

21. На території України не повинні застосовувати процедури, що зазначені в пункті 17 цього Технічного регламенту, щоб забороняти, обмежувати або перешкоджати введенню в обіг компонентів безпеки та/або підсистем, що відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

22. Канатна дорога може експлуатуватися лише за умови, що вона відповідає вимогам, зазначеним у звіті про стан безпеки.

23. У разі коли канатна дорога, що експлуатується і використовується за призначенням, може становити загрозу здоров’ю або безпеці пасажирів, обслуговуючого персоналу або безпеці майна, необхідно вжити заходів до обмеження умов експлуатації канатної дороги або заборонити її експлуатацію.

24. У разі введення в обіг компонентів безпеки та/або підсистем або під час включення їх у канатну дорогу їх виробники повинні гарантувати, що такі компоненти безпеки та або підсистеми розроблені та виготовлені відповідно до суттєвих вимог щодо безпечності, викладених у додатку 2.

25. Виробники компонентів безпеки та/або підсистем складають технічну документацію, зазначену в додатку 8, та проводять належну процедуру оцінки відповідності, зазначену в пунктах 52-54 цього Технічного регламенту, або забезпечують її проведення.

У разі коли у результаті проведення процедури оцінки відповідності підтверджено відповідність компонента безпеки та/або підсистеми застосовним вимогам, виробники наносять на них знак відповідності технічним регламентам та складають декларацію про відповідність.

26. Виробники повинні зберігати технічну документацію та декларацію про відповідність протягом 30 років після введення в обіг компонента безпеки та/або підсистеми.

27. Виробники повинні забезпечувати застосування процедур, необхідних для підтримання відповідності серійного виробництва вимогам цього Технічного регламенту. Зміни в конструкції чи робочих параметрах компонента безпеки та/або підсистеми, а також зміни в національних стандартах або інших технічних специфікаціях, посиланням на які декларується відповідність компонента безпеки та/або підсистеми вимогам цього Технічного регламенту, повинні бути враховані.

У разі визнання доцільності врахування ризиків, які становлять компоненти безпеки та/або підсистеми, виробники з метою захисту здоров’я або безпеки пасажирів, обслуговуючого персоналу або третіх осіб проводять випробування зразків компонентів безпеки та/або підсистем, наданих на ринку, досліджують компоненти безпеки та/або підсистеми, що не відповідають вимогам, і випадки відкликань таких компонентів безпеки та/або підсистем та у разі потреби ведуть облік таких звернень і випадків їх відкликання, а також інформують розповсюджувачів про результати такого моніторингу.

28. Виробники повинні забезпечити зазначення на компонентах безпеки та/або підсистемах, які вони надають на ринку, типу, партії, серійного номера або іншого елемента, що дозволяє їх ідентифікувати.

Якщо розмір чи інші особливості компонента безпеки та/або підсистеми не дозволяє їх ідентифікувати, зазначена інформація розміщується на упаковці або в документі, що супроводжує компонент безпеки та/або підсистеми.

29. Виробники повинні зазначати на компоненті безпеки та/або підсистемі своє найменування, комерційне найменування або зареєстровану торговельну марку і контактну поштову адресу, за якою можна зв’язатися з виробником. Якщо це неможливо, така інформація зазначається на упаковці або в документі, що супроводжує компонент безпеки та/або підсистему.

Інформація зазначається відповідно до закону про порядок застосування мов.

Якщо виробник зазначає адресу веб-сайта, він повинен забезпечувати регулярне оновлення та доступ до інформації до нього.

30. Виробники забезпечують наявність таких супровідних документів до компонента безпеки та/або підсистем, як копія декларації про відповідність, інструкція та інформація щодо безпеки, що складені відповідно до закону про порядок застосування мов. Зазначені інструкції та інформація щодо безпеки повинні бути викладені чітко, зрозуміло та доступно.

У разі коли велика кількість компонентів безпеки та/або підсистем постачається одному суб’єкту господарювання або користувачеві, відповідна партія вантажу може супроводжуватися одним примірником декларації про відповідність.

31. Виробники, які вважають або мають підстави вважати, що компонент безпеки та/або підсистема, що введені в обіг, не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, повинні негайно вжити заходів для приведення такого компонента безпеки та/або підсистеми у відповідність з вимогами Технічного регламенту, вилучення його з обігу або відкликання залежно від ситуації. У разі коли компонент безпеки та/або підсистема створює ризик, виробники повинні негайно повідомити про це відповідному органові державного ринкового нагляду, зокрема, шляхом подання йому відомостей про невідповідність та вжиті заходи.

32. Виробники повинні на запит органу державного ринкового нагляду надати йому інформацію та документацію, що необхідні для доведення відповідності компонента безпеки та/або підсистеми вимогам цього Технічного регламенту, що складаються державною мовою. Зазначені інформація та документація можуть бути надані в паперовій чи електронній формі. На вимогу органу державного ринкового нагляду виробники повинні співпрацювати з ним стосовно будь-яких дій, які вживаються для усунення ризиків, що становлять введені ними в обіг компоненти безпеки та/або підсистеми, які вони ввели в обіг.

33. Виробник може на підставі письмового доручення визначити уповноваженого представника.

Обов’язки, визначені у пункті 24 цього Технічного регламенту, та обов’язки щодо складення технічної документації не повинні включатися до доручення, одержаного уповноваженим представником.

34. Уповноважений представник повинен виконувати завдання, визначені в дорученні, одержаному від виробника. Доручення повинне давати уповноваженому представникові змогу виконувати обов’язки, зокрема, щодо:

зберігання декларації відповідності та технічної документації для надання їх на запити органів державного ринкового нагляду протягом 30 років після введення в обіг компонента безпеки та/або підсистеми;

надання на запит органу державного ринкового нагляду інформації та документації, що необхідні для доведення відповідності компонентів безпеки та/або підсистем;

забезпечення на вимогу органу державного ринкового нагляду співпраці з ним стосовно будь-яких дій, які вживаються для усунення ризиків, що становлять компонент безпеки та/або підсистема, на які поширюється дія доручення, одержаного уповноваженим представником.

35. Імпортери повинні вводити в обіг компоненти безпеки та/або підсистеми, які відповідають вимогам цього Технічного регламенту.

36. Перед введенням компонента безпеки та/або підсистеми в обіг імпортери повинні пересвідчитися, що: виробник провів відповідну процедуру оцінки відповідності згідно з пунктами 52-54 цього Технічного регламенту; склав технічну документацію; на компонент безпеки та/або підсистему безпеки нанесено знак відповідності технічним регламентам і такий компонент безпеки та/або підсистема супроводжуються копією декларації про відповідність, інструкціями, інформацією про безпеку та в разі потреби іншими необхідними документами, а виробник дотримався вимог, визначених у пунктах 28, 29 цього Технічного регламенту.

Якщо імпортер вважає чи має підставу вважати, що компонент безпеки та/або підсистема не відповідає суттєвим вимогам щодо безпечності, що наведені у додатку 2, він не повинен вводити компонент безпеки та/або підсистему в обіг до приведення у відповідність з вимогами Технічного регламенту. У разі коли компонент безпеки та/або підсистема становить ризик, імпортер повинен повідомити про це виробника та органи державного ринкового нагляду.

37. Імпортери повинні зазначити на компоненті безпеки та/або підсистемі своє найменування, зареєстроване комерційне найменування чи зареєстровану торговельну марку та поштову адресу, за якою з ними можна зв’язатися, а якщо це неможливо - на упаковці чи в документі, що супроводжує компонент безпеки та/або підсистему. Така інформація наводиться відповідно до закону про порядок застосування мов.

Якщо імпортер наводить адресу веб-сайта, він повинен забезпечити регулярне оновлення та доступ до інформації на ньому.

38. Імпортери повинні забезпечити супроводження компонента безпеки та/або підсистеми інструкціями та інформацією щодо безпеки, які складені відповідно до закону про порядок застосування мов.

39. Імпортери повинні забезпечувати, щоб умови зберігання чи транспортування компонента безпеки та/або підсистеми під час перебування під їх відповідальністю не ставили під загрозу його відповідність вимогам щодо охорони здоров’я та безпеки, зазначеним у додатку 2.

40. У разі визнання доцільності врахування ризиків, які становить компонент безпеки та/або підсистема, імпортери з метою захисту здоров’я та безпеки пасажирів, обслуговуючого персоналу та третіх осіб проводять випробування зразків компонентів безпеки та/або підсистем, що надані на ринку, розглядають звернення, досліджують і в разі потреби ведуть облік таких звернень на компоненти безпеки та/або підсистеми, що не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, і випадків їх відкликання, а також інформують розповсюджувачів про поточні результати такого моніторингу.

41. Імпортери, які вважають або мають підстави вважати, що компонент безпеки та/або підсистема, які вони ввели в обіг, не відповідають вимогам цього Технічного регламенту, повинні негайно вжити коригувальних заходів для приведення такого компонента безпеки та/або підсистеми у відповідність з вимогами цього Технічного регламенту, його вилучення з обігу та/або відкликання (у разі потреби). У разі коли компонент безпеки та/або підсистема становить ризик, імпортери повинні повідомити про це відповідному органові державного ринкового нагляду та подати йому докладні відомості про невідповідність такого компонента безпеки та/або підсистеми вимогам цього Технічного регламенту та вжиті коригувальні заходи.

42. Імпортери повинні протягом 30 років після введення в обіг компонента безпеки та/або підсистеми зберігати копію декларації про відповідність для надання її на запити органів державного ринкового нагляду та забезпечувати можливість надання таким органам на їх запити доступу до технічної документації.

43. Імпортери повинні на запит органу державного ринкового нагляду надати йому інформацію та документацію, що необхідні для доведення відповідності компонента безпеки та/або підсистеми вимогам цього Технічного регламенту, яка складається державною мовою. Зазначена інформація та документація можуть бути надані в паперовій чи електронній формі. На вимогу органу державного ринкового нагляду імпортери повинні співпрацювати з ним стосовно будь-яких дій, які вживаються для усунення ризиків, що становлять введені ними в обіг компоненти безпеки та/або підсистеми.

44. Під час надання на ринку компонента безпеки та/або підсистеми розповсюджувачі повинні діяти відповідно до вимог цього Технічного регламенту.

45. Розповсюджувачі перед наданням на ринку компонента безпеки та/або підсистеми перевіряють наявність на компоненті безпеки та/або підсистемі знака відповідності технічним регламентам, декларації про відповідність і необхідних документів та інструкцій, що складені відповідно до закону про порядок застосування мов, та виконання виробником і імпортером вимог, визначених у пунктах 28, 29 та 37 цього Технічного регламенту.

Якщо розповсюджувач вважає чи має підставу вважати, що компонент безпеки та/або підсистема не відповідають суттєвим вимогам щодо безпечності, визначеним у додатку 2, він не надає їх на ринок, до приведення у відповідність з вимогами Технічного регламенту. У разі коли компонент безпеки та/або підсистема становлять ризик, розповсюджувач повинен повідомити про це виробника або імпортера та відповідний орган державного ринкового нагляду.

46. Розповсюджувачі повинні забезпечувати такі умови зберігання чи транспортування компонента безпеки та/або підсистеми під час перебування під їх відповідальністю, що не ставлять під загрозу їх відповідність суттєвим вимогам щодо безпечності, зазначеним у додатку 2.

47. Розповсюджувачі, які вважають або мають підставу вважати, що компонент безпеки та/або підсистема, які вони надали на ринку, не відповідають цьому Технічному регламенту, забезпечують вжиття коригувальних заходів, необхідних для приведення таких компонента безпеки та/або підсистеми у відповідність з вимогами Технічного регламенту, їх вилучення або відкликання залежно від ситуації. У разі коли компонент безпеки та/або підсистема становлять ризик, розповсюджувачі повинні повідомити відповідному органові державного ринкового нагляду та подати йому докладні відомості, зокрема, про невідповідність компонента безпеки та/або підсистеми вимогам цього Технічного регламенту та вжиті коригувальні заходи.

48. Розповсюджувачі повинні на запит органу державного ринкового нагляду подати йому інформацію та документацію, необхідну для доведення відповідності компонента безпеки та/або підсистеми вимогам цього Технічного регламенту. Зазначена інформація та документація можуть бути надані у паперовій чи електронній формі. На вимогу органу державного ринкового нагляду імпортери повинні співпрацювати з ним стосовно будь-яких дій, які вживаються для усунення ризиків, що становлять надані ними на ринку компоненти безпеки та/або підсистеми.

49. У разі коли імпортер або розповсюджувач вводить в обіг під своїм найменуванням чи торговельною маркою або модифікує вже введені в обіг компонент безпеки та/або підсистему у такий спосіб, що може вплинути на їх відповідність вимогам цього Технічного регламенту, він вважається виробником та повинен виконувати обов’язки виробника, визначені у пунктах 24-32 цього Технічного регламенту.

50. Суб’єкти господарювання повинні надавати органам державного ринкового нагляду на їх запити інформацію, що дає змогу ідентифікувати:

суб’єкта господарювання, який поставив їм компонент безпеки та/або підсистему;

суб’єкта господарювання, якому такі органи поставили компонент безпеки та/або підсистему.

Суб’єкти господарювання надають інформацію, визначену в цьому пункті, протягом 30 років після того, як їм було поставлено компонент безпеки та/або підсистему, та протягом 30 років після того, як вони поставили компонент безпеки та/або підсистему.

51. Перелік національних стандартів, що є ідентичними гармонізованим європейським стандартам, відповідність яким надає презумпцію відповідності компонентів безпеки та/або підсистем, суттєвим вимогам щодо безпечності, зазначеним у додатку 2, затверджується та оприлюднюється відповідно до закону.

52. Перед введенням в обіг компонента безпеки та/або підсистеми, виробник застосовує процедуру оцінки відповідності згідно з пунктом 53 цього Технічного регламенту.

53. Компоненти безпеки та/або підсистем підлягають таким процедурам оцінки відповідності:

1) процедурі експертизи типу (модуль B - тип виробництва) відповідно до додатка 3, і за виробом виробника одній з таких:

процедурі відповідності типові на основі забезпечення якості виробничого процесу (модуль D) відповідно до додатка 4;

процедурі відповідності типові на основі перевірки компонента безпеки та/або підсистеми (модуль F) відповідно до додатка 5;

2) процедурі відповідності на основі перевірки одиниці продукції (модуль G) відповідно до додатка 6;

3) процедурі відповідності на основі цілковитого забезпечення якості з експертизою проекту (модуль H 1) відповідно до додатка 7.

54. Записи та кореспонденція щодо процедур оцінки відповідності здійснюються державною мовою.

55. У декларації про відповідність зазначається інформація про дотримання суттєвих вимог щодо безпечності, зазначених у додатку 2.

56. Декларація про відповідність повинна складатися згідно з примірною структурою, визначеною в додатку 9, містити відомості, визначені у процедурах оцінки відповідності, відповідно до додатків 3-7, та постійно оновлюватися. Декларація про відповідність складається державною мовою.

57. У разі коли на компонент безпеки та/або підсистему поширюється дія кількох технічних регламентів, що передбачають складення декларації про відповідність, повинна бути складена єдина декларація про відповідність таким технічним регламентам. У декларації про відповідність повинні бути зазначені відповідні технічні регламенти, включаючи відомості про їх офіційне опублікування.

58. Виробник шляхом складення декларації про відповідність бере на себе відповідальність за відповідність компонента безпеки та/або підсистеми вимогам, визначеним у цього Технічного регламенту.

Загальні принципи маркування знаком відповідності технічним регламентам

59. Знак відповідності технічним регламентам застосовується згідно із загальними принципами маркування зазначеним знаком, що визначені законом.

60. Знак відповідності наноситься на компонент безпеки та/або підсистему чи на табличку з технічними даними таким чином, щоб він був видимим, розбірливим і незмивним. Якщо знак відповідності технічним регламентам неможливо нанести або гарантувати через властивості компонента безпеки та/або підсистеми, він наноситься на паковання та зазначається у супровідних документах.

61. Знак відповідності наноситься до введення в обіг компонента безпеки та/або підсистеми.

62. Знак відповідності технічним регламентам повинен супроводжуватися ідентифікаційним номером призначеного органу з оцінки відповідності, що залучений до проведення оцінки відповідності на етапі контролю виробництва. Ідентифікаційний номер призначеного органу з оцінки відповідності наноситься таким органом самостійно або згідно з його інструкціями виробником чи його уповноваженим представником.

63. Після знака відповідності технічним регламентам та ідентифікаційного номера призначеного органу з оцінки відповідності можуть бути нанесені інші маркування, що інформують про особливий ризик або використання.

64. Обмежувальні (корегувальні) заходи в разі неналежного застосування знака відповідності технічним регламентам вживаються в установленому законом порядку.

65. Призначення органів з оцінки відповідності для виконання ними як третіми сторонами завдань з оцінки відповідності згідно з цим Технічним регламентом здійснюється відповідно до закону.

66. Призначені органи з оцінки відповідності повинні відповідати загальним вимогам до призначених органів з оцінки відповідності, установленим законом, та спеціальним вимогам до призначених органів з оцінки відповідності, визначеним у пунктах 67-87 цього Технічного регламенту.

67. Для цілей призначення орган з оцінки відповідності повинен відповідати вимогам, визначеним у пунктах 68-76 цього Технічного регламенту.

68. Призначений орган з оцінки відповідності повинен бути третьою стороною, незалежною від особи, яка надає на ринку чи вводить в обіг компоненти безпеки та/або підсистеми, які він оцінює.

Призначений орган з оцінки відповідності, що є членом об’єднання підприємців, яке представляє юридичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців, що беруть участь у розробленні, виготовленні, постачанні, складенні, використанні чи технічному обслуговуванні компонентів безпеки та/або підсистем, які оцінює такий орган, може вважатися третьою стороною за умови доведення незалежності такого органу та відсутності будь-якого конфлікту інтересів.

69. Призначений орган з оцінки відповідності, його керівництво та персонал, відповідальний за виконання завдань з оцінки відповідності не повинні бути проектувальником, виробником, постачальником, установником, покупцем, власником, користувачем або спеціалістом з технічного обслуговування компонентів безпеки та/або підсистем, які вони оцінюють, а також представником будь-якої з таких сторін. Зазначене не повинне виключати можливості використання компонентів безпеки та/або підсистем, що оцінюються, які необхідні для функціонування органу з оцінки відповідності, або використання такого обладнання для особистих цілей.

Призначений орган з оцінки відповідності, його керівництво та персонал, відповідальний за виконання завдань з оцінки відповідності, не повинні бути прямо залученими до проектування, виробництва або конструювання, продажу, встановлення, використання або технічного обслуговування компонентів безпеки та/або підсистем або представляти сторони, залучені до такої діяльності, а також не повинні провадити діяльність, що може негативно впливати на незалежність їх суджень або добропорядність у зв’язку з діяльністю щодо оцінки відповідності, для якої їх призначають. Зазначене, зокрема, стосується консультаційних послуг.

Призначені органи з оцінки відповідності забезпечують, щоб діяльність їх дочірніх підприємств або субпідрядників не впливала на конфіденційність, об’єктивність або неупередженість діяльності з оцінки відповідності.

70. Призначені органи з оцінки відповідності та їх персонал, відповідальний за виконання завдань з оцінки відповідності, повинні провадити діяльність з оцінки відповідності на належному рівні та бути компетентними у визначеній галузі, вільними від будь-якого тиску осіб чи груп осіб, заінтересованих у результатах такої діяльності і стимулів, зокрема фінансового характеру, що може вплинути на результати їх діяльності з оцінки відповідності.

71. Призначений орган з оцінки відповідності повинен бути здатним виконувати всі завдання з оцінки відповідності, визначені додатками 3-7 та у зв’язку з якими його призначено, незалежно від того, чи зазначені завдання виконуються таким призначеним органом з оцінки відповідності або від його імені та під його відповідальність.

72. Призначений орган з оцінки відповідності для кожної процедури оцінювання відповідності та кожного виду чи категорії компонентів безпеки та/або підсистем, стосовно яких він був призначений, повинен мати:

1) кваліфікований та досвідчений персонал, який володіє технічними знаннями для виконання завдань з оцінки відповідності;

2) описи процедур, згідно з якими проводиться оцінка відповідності, що забезпечує прозорість та можливість їх відтворення. Призначений орган з оцінки відповідності повинен застосовувати відповідні документи (правила, методики, настанови тощо), а також процедури, що дають змогу розрізняти завдання, які він виконує як призначений орган з оцінки відповідності;

3) процедури для провадження діяльності, що враховують розмір підприємства, галузь, в якій воно функціонує, його структуру, рівень складності технології виробництва відповідної продукції та масовий чи серійний характер виробничого процесу.

Призначений орган з оцінки відповідності повинен мати засоби, необхідні для виконання у відповідний спосіб технічних та адміністративних завдань, пов’язаних з діяльністю з оцінки відповідності, та доступ до необхідного обладнання або устатковання.

73. Персонал, відповідальний за виконання завдань з оцінки відповідності, повинен мати:

технічну та професійну підготовку для провадження діяльності з оцінки відповідності, стосовно якої орган з оцінки відповідності призначається чи призначений;

достатній рівень знань про вимоги, що стосуються оцінки відповідності, яку вони проводять, та відповідні повноваження;

відповідні знання та розуміння суттєвих вимог щодо безпечності, зазначених у додатку 2, застосовних національних стандартів та відповідних положень законодавства;

навички складення сертифікатів, протоколів та звітів, які підтверджують проведення оцінки відповідності.

74. Необхідно гарантувати неупередженість призначених органів з оцінки відповідності, їх керівництва та персоналу, відповідального за виконання завдань з оцінки відповідності.

Оплата праці керівника, заступників керівника призначеного органу з оцінки відповідності та персоналу, відповідального за виконання завдань з оцінки відповідності, не повинна залежати від кількості проведених оцінок або їх результатів.

75. Персонал призначеного органу з оцінки відповідності повинен зберігати комерційну таємницю стосовно інформації, отриманої під час виконання завдань згідно з додатками 3-7 (крім її надання у визначених законом випадках відповідним уповноваженим органам), а також захищати права власності суб’єктів господарювання на їх власну інформацію.

76. Призначені органи з оцінки відповідності повинні брати участь у провадженні діяльності із стандартизації та діяльності секторальної групи призначених органів з оцінки відповідності, утвореної згідно з відповідним законодавством, або інформувати про таку діяльність персонал, відповідальний за виконання завдань з оцінки відповідності, а також застосовувати документи, підготовлені за результатами роботи зазначеної групи як загальні настанови.

77. У разі коли призначений орган з оцінки відповідності залучає до виконання робіт, пов’язаних з оцінкою відповідності, субпідрядника або дочірнє підприємство, він повинен пересвідчитися в тому, що такий субпідрядник або підприємство є юридичною особою (резидентом чи нерезидентом України), уклав договір добровільного страхування професійної відповідальності за шкоду, яку може бути заподіяно третім особам, і відповідає спеціальним вимогам, визначеним у пунктах 68-76 цього Технічного регламенту (крім участі в діяльності секторальної групи призначених органів з оцінки відповідності), та повідомляти про це органу, що призначає.

78. Призначені органи з оцінки відповідності несуть відповідальність за роботи, що виконуються субпідрядниками або дочірніми підприємствами, незалежно від їх місцезнаходження.

79. Субпідрядник або дочірнє підприємство можуть бути залучені до виконання робіт з оцінки відповідності лише за згодою замовника.

80. Призначені органи з оцінки відповідності зберігають для надання на запити органу, що призначає, відповідні документи стосовно оцінювання кваліфікації залучених субпідрядників або дочірніх підприємств і робіт, що виконуються ними згідно з додатками 3-7.

81. Призначені органи з оцінки відповідності повинні проводити оцінку відповідності згідно з процедурами оцінки відповідності, зазначеними в додатках 3-7.

82. Оцінка відповідності проводиться призначеним органом з оцінки відповідності без зайвого навантаження на суб’єкт господарювання з урахуванням величини підприємства, що замовляє роботи з оцінки відповідності, галузі, в якій діє підприємство, його характеристик, а саме структури, ступеня складності технології виробництва відповідних компонентів безпеки та/або підсистем та масового чи серійного характеру виробничого процесу.

При цьому призначені органи з оцінки відповідності повинні дотримуватися ступеня вимогливості та рівня захисту, що є необхідними для забезпечення відповідності компонентів безпеки та/або підсистем вимогам цього Технічного регламенту.

83. У разі коли призначений орган з оцінки відповідності вважає, що виробником не виконані суттєві вимоги щодо безпечності, зазначені в додатку 2 або відповідних національних стандартах, включених до переліку національних стандартів, чи в інших технічних специфікаціях, він вимагає від виробника вжити необхідних коригувальних заходів та не видає сертифікат.

84. У разі коли призначеним органом з оцінки відповідності під час проведення моніторингу відповідності після видачі сертифіката або документа щодо схвалення системи управління якістю виявлено невідповідність компонента безпеки та/або підсистеми вимогам, такий орган вимагає від виробника вжити коригувальних заходів і в разі потреби зупиняє дію чи скасовує сертифікат або документ щодо схвалення системи управління якістю.

85. У разі коли коригувальні заходи не вжиті або вони не дали необхідних результатів, призначений орган з оцінки відповідності залежно від обставин повинен обмежити сферу призначення і в разі потреби зупинити або скасувати дію будь-яких сертифікатів чи документів щодо схвалення системи управління якістю.

86. Подання та розгляд апеляцій на рішення призначених органів з оцінки відповідності здійснюється відповідно до закону.

87. Призначені органи з оцінки відповідності повинні інформувати орган, що призначає, про:

відмову у видачі, обмеження сфери призначення, зупинення дії або скасування сертифіката чи документа щодо схвалення системи управління якістю;

обставини, що впливають на сферу та умови призначення таких органів;

запити щодо надання інформації про діяльність з оцінки відповідності, одержані ними від органів державного ринкового нагляду;

на запит про діяльність з оцінки відповідності, що провадиться у межах сфери їх призначення, будь-яку іншу діяльність, у тому числі транскордонну, та роботи за договорами субпідряду.

88. Призначені органи з оцінки відповідності повинні надавати іншим призначеним органам з оцінки відповідності, які призначені згідно з цим Технічним регламентом та провадять подібну діяльність з оцінки відповідності, інформацію з питань, які стосуються негативних результатів оцінки відповідності, а на запит - також позитивних результатів оцінки відповідності.

89. Відповідна координація та співпраця між призначеними органами з оцінки відповідності здійснюється секторальною групою призначених органів з оцінки відповідності.

Призначені органи з оцінки відповідності повинні брати участь у роботі секторальної групи призначених органів з оцінки відповідності безпосередньо або через визначених представників.

90. Державний ринковий нагляд і державний контроль за компонентами безпеки та/або підсистемами здійснюється відповідно до закону з урахуванням вимог цього Технічного регламенту.

91. Заходи до усунення формальної невідповідності вживаються в разі встановлення органом державного ринкового нагляду будь-якої з таких невідповідностей:

нанесення знака відповідності технічним регламентам з порушенням загальних принципів маркування зазначеним знаком, установлених законом, або вимог, визначених у пунктах 60-64 цього Технічного регламенту;

ненанесення знака відповідності технічним регламентам;

нанесення ідентифікаційного номера призначеного органу з оцінки відповідності, залученого на етапі здійснення контролю за виробництвом, з порушенням вимог, визначених у пунктах 60-64 цього Технічного регламенту, або ненанесення такого номера;

відсутності декларації про відповідність компонента безпеки та/або підсистеми;

відсутність складеної декларації про відповідність;

складення декларації про відповідність з порушенням;

ненадання органові державного ринкового нагляду доступу до технічної документації або її надання не в повному обсязі чи її відсутності;

відсутність інформації, зазначеної відповідно до пункту 29 або 37 цього Технічного регламенту, її неправдивість або надання не в повному обсязі;

недотримання однієї з вимог, визначених у пунктах 24-32 або 35-43 цього Технічного регламенту.

92. Якщо зберігається формальна невідповідність, зазначена у пункті 91 цього Технічного регламенту, органи ринкового нагляду повинні вжити необхідних заходів до обмеження чи заборони надання на ринку компонента безпеки та/або підсистеми або переконатися, що такий компонент безпеки та/або підсистему вилучено з обігу або відкликано.

93. Таблиця відповідності положень Регламенту ЄС 2016/424 Європейського Парламенту та Ради від 9 березня 2016 р. про канатні установки, що скасовує Директиву 2000/9/ЄС, та цього Технічного регламенту, наведена в додатку 10.

1. Канатні дороги складаються з інфраструктури та таких підсистем:

1) канати і з’єднання канатів;

2) приводи та гальма;

3) механічне устатковання:

підіймальний механізм;

стаціонарне обладнання;

механічні пристрої уздовж траси;

4) транспортні засоби:

кабіни, крісла або транспортери;

підвісна система;

привід;

з’єднання з канатом;

5) електротехнічні пристрої:

пристрої для здійснення контролю, керування і запобіжні пристрої;

засоби зв’язку та інформаційне устатковання;

устатковання для захисту від впливу блискавки;

6) рятувальне устаткування:

стаціонарне рятувальне устатковання;

пересувне рятувальне устатковання.

1. Цей додаток встановлює основні вимоги до проектування, будівництва та введення в експлуатацію канатних доріг, компонентів безпеки та/або підсистем, у тому числі вимоги до їх експлуатації та технічного обслуговування.

Безпека людини

2. Безпека пасажирів, обслуговуючого персоналу і третіх осіб є основною вимогою до проектування, спорудження та експлуатації канатних доріг.

Положення безпеки

3. Усі канатні дороги необхідно проектувати, експлуатувати та обслуговувати трьома такими етапами:

1) усунення ризиків або в разі неможливості їх зниження шляхом виконання проектно-конструкторських робіт;

2) визначення і вжиття необхідних заходів щодо захисту від ризиків, які неможливо усунути шляхом виконання проектно-конструкторських робіт;

3) виконання запобіжних заходів для уникнення ризиків, яких не вдалося повністю усунути шляхом дотримання положень і виконання заходів, передбачених першим та другим етапами.

Урахування зовнішніх факторів

4. Канатна дорога повинна бути розроблена і споруджена для безпечної експлуатації з урахуванням типу такої дороги, природних та геоморфологічних особливостей місцевості, в якій вона змонтована, навколишніх, атмосферних та метеорологічних факторів, а також наявності споруд і перешкод, що можуть бути розташовані в безпосередній близькості на земній поверхні або в повітрі.

Розрахунки

5. Канатна дорога, компоненти безпеки та/або підсистеми повинні бути розраховані, розроблені та виготовлені таким чином, щоб вони могли витримувати з достатнім рівнем безпеки всі навантаження, що виникають за всіх передбачуваних умов, у тому числі тих, які виникають не під час експлуатації, зокрема зовнішнього впливу, динамічних навантажень і втоми матеріалів, а також сучасного стану розвитку науки і техніки, зокрема, щодо вибору матеріалів.

Монтаж

6. Канатні дороги, компоненти безпеки та/або підсистеми повинні бути розроблені та сконструйовані у спосіб, що забезпечує можливість їх безпечного монтажу та розміщення.

7. Компоненти безпеки та/або підсистеми повинні бути розроблені таким чином, щоб унеможливити помилки під час їх монтажу, а саме за рахунок конструкції або засобів відповідного маркування на самих пристроях.

Надійність канатної дороги

8. Компоненти безпеки необхідно проектувати конструювати та використовувати таким чином, щоб у всіх випадках забезпечити їх власну експлуатаційну надійність та/або безпечність канатної дороги, як визначено у звіті про стан безпеки, передбаченому у пунктах 12-16 Технічного регламенту канатних доріг (далі - Технічний регламент), щоб їх відмова була маловірогідною, а також достатній запас міцності.

9. Канатна дорога повинна бути розроблена та побудована таким чином, щоб забезпечити своєчасне вжиття необхідних заходів безпеки у разі відмови будь-якого компонента під час її експлуатації.

10. Запобіжні заходи, зазначені у пунктах 9 і 10 цього додатка, застосовуються протягом періоду між двома плановими перевірками таких компонентів. Строки проведення планової перевірки компонентів безпеки повинні бути чітко зазначені у настанові з експлуатації.

11. Компоненти безпеки, вбудовані в канатну дорогу як запасні частини, повинні відповідати основним вимогам Технічного регламенту та умовам, що стосуються правильної взаємодії таких компонентів з іншими частинами канатної дороги.