Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією

2) розроблення і затвердження регіональних планів забезпечення хімічної безпеки;

3) забезпечення реалізації заходів Національного плану управління хімічною безпекою;

4) виконання заходів щодо запобігання та зменшення небезпечного впливу хімічних речовин на довкілля;

5) забезпечення проведення професійних навчань з підвищення кваліфікації фахівців у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

6) взаємодія з органами місцевого самоврядування у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

7) надання інформації та проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з населенням щодо дотримання вимог щодо забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією;

8) забезпечення надання невідкладної медичної допомоги та необхідної інформації у випадках отруєнь, травм, хвороб, порушень роботи систем організму, спричинених небезпечним впливом хімічних речовин та хімічної продукції;

9) забезпечення прогнозування масштабів можливого хімічного забруднення в разі виникнення хімічних інцидентів на об’єктах хімічної промисловості, розташованих на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

10) забезпечення виконання робіт з ліквідації наслідків хімічних інцидентів, пов’язаних з викидом небезпечних хімічних речовин, а також захисту населення від їх наслідків;

11) завчасне накопичення і підтримання у постійній готовності засобів індивідуального захисту для населення, яке проживає у прогнозованих зонах хімічного забруднення.

2. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією здійснюють інші повноваження відповідно до цього Закону.

1. До повноважень органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією належать:

1) здійснення заходів щодо запобігання забрудненню небезпечними хімічними речовинами, їх викидами та скидами території відповідної територіальної громади та довкілля;

2) надання засобам масової інформації та громадським об’єднанням інформації про небезпечні хімічні речовини, що виробляються та використовуються в межах території відповідної територіальної громади, у тому числі про випадки несанкціонованого та аварійного викиду хімічних речовин у довкілля та вжиті заходи реагування;

3) здійснення інших, передбачених законом заходів у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією.

2. Органи місцевого самоврядування у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією здійснюють інші повноваження відповідно до цього Закону.

1. Основними джерелами загроз хімічній безпеці є:

1) використання у промисловості технологій, що не забезпечують належний рівень хімічної безпеки;

2) низький рівень обізнаності персоналу та населення щодо небезпеки, яку становлять хімічні речовини, та відповідних заходів щодо забезпечення хімічної безпеки;

3) порушення вимог до інформаційного супроводу хімічної продукції;

4) забруднені небезпечними хімічними речовинами або хімічною продукцією території (ділянки);

5) розроблення, виробництво, імпорт та використання нових хімічних речовин, щодо яких не проведено оцінки ризиків;

6) обіг продукції, що містить особливо небезпечні хімічні речовини, отруйні хімічні речовини, з порушенням законодавства;

7) накопичення небезпечних хімічних речовин, а також не придатних та заборонених до використання пестицидів та агрохімікатів;

8) неналежне управління небезпечними відходами, що утворюються під час виробництва або використання хімічної продукції;

9) відсутність використання передового світового досвіду у сфері управління небезпечними відходами та відновлення забрудненого хімічними речовинами довкілля;

10) відсутність захисту цільових об’єктів від несанкціонованого доступу та технологічного тероризму;

11) можливість імпорту, створення або застосування хімічної зброї;

12) наявність хімічної зброї, затопленої у Чорному морі за часів колишнього СРСР;

13) наявність хімічних речовин, розміщених на території України без умов належного зберігання з часів колишнього СРСР;

14) здійснення бойових дій на території України внаслідок збройної агресії російської федерації.

2. Організацію заходів з виявлення джерел загроз хімічній безпеці здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки.

3. Порядок виявлення джерел загроз хімічній безпеці встановлюється Кабінетом Міністрів України.

1. Хімічні інциденти класифікуються за характером виникнення, ступенем впливу на довкілля і здоров’я людини та тяжкості наслідків від незначного вивільнення хімічних речовин до хімічних аварій, катастроф, забруднення довкілля та інших надзвичайних ситуацій.

2. Порядок класифікації хімічних інцидентів визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

1. Гарантія хімічної безпеки забезпечується шляхом здійснення заходів щодо мінімізації загроз хімічній безпеці та контролю ризиків, зокрема:

1) забезпечення охорони здоров’я населення, у тому числі забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя та охорони праці, відповідно до законодавства про охорону здоров’я, охорону праці та санітарного законодавства;

2) забезпечення охорони довкілля відповідно до законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

3) забезпечення безпечності хімічної продукції, що виробляється, імпортується або надається на ринку, відповідно до цього Закону та законодавчих актів у сфері забезпечення хімічної безпеки та технічного регулювання, а також міжнародних угод України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

4) безпечне управління відходами відповідно до законодавства про управління відходами;

5) здійснення моніторингу загроз хімічній безпеці;

6) проведення оцінки безпечності хімічної речовини для хімічних речовин чи хімічної продукції, що виробляється або надається на ринку в обсязі 10 тонн на рік і більше, для визначення заходів щодо мінімізації (контролю) ризиків;

7) запровадження Інформаційної системи управління хімічною безпекою;

8) запобігання технологічному тероризму та несанкціонованому доступу до хімічних речовин подвійного використання;

9) обмеження використання або заборона надання на ринку особливо небезпечних хімічних речовин, що становлять неконтрольований ризик;

10) відновлення довкілля після забруднення хімічними речовинами;

11) запровадження інформаційного супроводу хімічної продукції;

12) розроблення та впровадження сучасних методів визначення небезпечних хімічних речовин у об’єктах довкілля або організмі людини;

13) розроблення та впровадження сучасних методів ідентифікації нових хімічних речовин;

14) імплементація Узгодженої на глобальному рівні системи класифікації небезпеки та маркування хімічної продукції (Globally Harmonized System of Classification and Labelling of Chemicals (GHS) до законодавства України;

15) соціальний захист працівників, на яких може здійснюватися вплив небезпечних хімічних речовин, громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, які проживають на забруднених територіях або постраждали внаслідок хімічного інциденту;

16) інші заходи захисту людини та/або довкілля від небезпечного впливу хімічних речовин.

1. З метою визначення необхідних практичних заходів щодо мінімізації (контролю) ризиків для кожної хімічної речовини, що виробляється, імпортується або надається на ринку та може становити ризик виходячи з її небезпечних властивостей, обсягу виробництва або надання на ринку, суб’єкти господарювання проводять оцінку безпечності хімічної речовини, що включає такі етапи:

1) проведення оцінки небезпечності хімічної речовини, результатом якої є:

класифікація небезпечності хімічної речовини;

визначення безпечного рівня впливу хімічної речовини на здоров’я людини та довкілля;

2) проведення оцінки впливу хімічної речовини на здоров’я людини та довкілля;

3) проведення оцінки ризиків використання небезпечних хімічних речовин у виробничому процесі та здійснення заходів щодо їх мінімізації;

4) визначення відповідних заходів щодо мінімізації (контролю) ризиків;

5) фіксація даних у формі звіту про безпечність хімічної речовини.

2. Оцінка безпечності хімічної речовини проводиться для хімічних речовин, що виробляються, імпортуються або надаються на ринку, у тому числі у складі хімічної продукції, в обсязі 10 тонн або більше на рік.

3. Оцінка безпечності хімічної речовини проводиться перед державною реєстрацією хімічної речовини.

4. Оцінка безпечності хімічної речовини передбачає перевірку її належності до стійких, біоакумулятивних та токсичних для довкілля хімічних речовин відповідно до критеріїв, встановлених Кабінетом Міністрів України.

5. Проведення оцінки безпечності хімічної речовини та складання звіту про безпечність хімічної речовини здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

1. Моніторинг загроз хімічній безпеці здійснюється з метою оперативного виявлення загроз хімічній безпеці, перевірки рівня загроз хімічній безпеці з відомих джерел, здійснення відповідних заходів щодо мінімізації таких загроз і ризиків, а також з метою перевірки ефективності реалізованих заходів щодо мінімізації загроз хімічній безпеці та контролю ризиків.

2. Виявлені загрози хімічній безпеці, а також заходи щодо їх мінімізації вносяться до Реєстру загроз хімічній безпеці.

3. Моніторинг загроз хімічній безпеці включає:

1) пошук та збір даних за ознаками наявності загроз хімічній безпеці;

2) аналіз отриманих даних, розподіл виявлених загроз за ступенем ризику, пошук взаємозв’язку між виявленою загрозою та її джерелом;

3) звіт за результатами здійснення моніторингу.

4. Ознаками наявності загроз хімічній безпеці є інформація про:

1) забруднення небезпечними хімічними речовинами довкілля та/або його об’єктів, отримана державною системою моніторингу довкілля;

2) забруднення небезпечними хімічними речовинами питної води, отримана внаслідок здійснення моніторингу дотримання санітарних норм хімічних, бактеріологічних, радіологічних показників стану водних об’єктів, призначених для питного водопостачання, і систем питного водопостачання відповідно до законодавства;

3) рівень забруднювальних (небезпечних) речовин, залишків пестицидів та ветеринарних препаратів у харчових продуктах та кормах відповідно до законодавства про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження;

4) гострі та хронічні отруєння хімічними речовинами серед населення та інформація про встановлений взаємозв’язок між захворюванням та тривалим незначним впливом хімічних речовин, отримана внаслідок здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду відповідно до законодавства;

5) інша інформація про небезпеку та ризики, зазначена в Інформаційній системі забезпечення хімічної безпеки.

5. Моніторинг загроз хімічній безпеці здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, щорічно за результатами здійснення моніторингу загроз хімічній безпеці подає звіт із пропозиціями прийняти або вдосконалити відповідні заходи щодо мінімізації загроз хімічній безпеці та контролю ризиків до інших уповноважених центральних органів виконавчої влади у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією, а також до Служби безпеки України.

7. Уповноважені органи виконавчої влади у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією у межах своїх повноважень беруть участь у здійсненні моніторингу загроз хімічній безпеці шляхом оперативного надання відповідної інформації, визначеної частиною четвертою цієї статті, а також інформації про інші виявлені ними ознаки наявності загроз хімічній безпеці центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки.

1. З метою гарантування хімічної безпеки та запобігання небезпечному впливу на здоров’я людини та/або довкілля небезпечних хімічних речовин встановлюються та затверджуються у встановленому законодавством порядку:

1) гігієнічні нормативи (гігієнічні регламенти):

гранично допустима концентрація хімічних речовин у повітрі робочої зони;

гранично допустима концентрація хімічних речовин в атмосферному повітрі населених місць;

гранично допустима концентрація хімічних речовин у питній воді;

гранично допустима концентрація хімічних речовин у воді водних об’єктів господарсько-питного та культурно-побутового водокористування;

гранично допустима концентрація хімічних речовин у воді водойм рибогосподарського призначення;

інші нормативи;

2) екологічні нормативи:

рівні гранично допустимих викидів забруднювальних речовин у водні об’єкти;

рівні гранично допустимих викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря із стаціонарних джерел;

рівні вмісту забруднювальних речовин у відпрацьованих газах пересувних джерел забруднення атмосферного повітря;

гранично допустима концентрація хімічних речовин у ґрунті;

інші нормативи;

3) технічні регламенти.

2. Розроблення та затвердження гігієнічних та екологічних нормативів здійснюються уповноваженими органами виконавчої влади у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією відповідно до цього Закону.

3. Оцінка відповідності у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією проводиться відповідно до Закону України "Про технічні регламенти та оцінку відповідності".

1. Інформаційна система забезпечення хімічної безпеки створюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, з метою забезпечення обліку, звітності, узагальнення та аналізу інформації у сфері забезпечення хімічної безпеки, інформаційного забезпечення центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, суб’єктів господарювання та громадян України, а також іноземних юридичних осіб, іноземців та осіб без громадянства для практичного визначення та реалізації заходів щодо мінімізації загроз хімічній безпеці та контролю ризиків.

2. Інформаційна система забезпечення хімічної безпеки - це комплекс інформаційних технологій та технологічних засобів надання, оброблення, збереження, захисту та оприлюднення інформації у сфері забезпечення хімічної безпеки в електронному вигляді та інформації, що міститься у відповідних електронних базах даних.

3. Інформаційна система забезпечення хімічної безпеки є функціональним модулем загальнодержавної екологічної автоматизованої інформаційно-аналітичної системи забезпечення доступу до екологічної інформації.

4. Інформаційна система забезпечення хімічної безпеки є державною власністю. Ведення інформаційної системи у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією здійснюється на основі програмного забезпечення, що забезпечує його сумісність і взаємодію з іншими базами даних та інформаційними системами.

5. Інформаційна система забезпечення хімічної безпеки складається із підсистем звітності, надання адміністративних послуг, переліків і реєстрів.

6. Підсистема звітності забезпечує отримання, аналіз та узагальнення інформації про:

1) небезпечні властивості хімічних речовин, що виробляються, імпортуються або надаються на ринку, а також про відповідні наявні результати проведеної оцінки безпечності хімічної речовини;

2) обсяги хімічної продукції, що виробляється, імпортується або надається на ринку;

3) встановлені гігієнічні та/або екологічні нормативи для хімічних речовин;

4) виявлені хімічні інциденти та відповідні заходи реагування чи про заходи щодо захисту здоров’я людини та/або довкілля;

5) результати здійснення моніторингу довкілля;

6) результати державного санітарно-епідеміологічного нагляду;

7) результати здійснення моніторингу загроз хімічній безпеці;

8) зупинені, виведені з експлуатації або зруйновані об’єкти, на яких вироблялася, використовувалася або зберігалася хімічна продукція чи її відходи;

9) сучасні новітні технології виробництва, використання, утилізації та/або видалення хімічних речовин та відходів хімічної продукції, а також про альтернативи для заміщення хімічних речовин, що є постійним джерелом загроз хімічній безпеці.

7. Підсистема надання адміністративних послуг забезпечує отримання суб’єктами господарювання адміністративних послуг та документів дозвільного характеру.

8. Підсистема переліків та реєстрів включає:

1) реєстр загроз хімічній безпеці;

2) Державний реєстр хімічних речовин;

3) реєстр класифікації небезпек та елементів інформації про небезпеку хімічної продукції;

4) перелік особливо небезпечних хімічних речовин, що виводяться з ринку;

5) перелік отруйних хімічних речовин;

6) перелік хімічних речовин подвійного використання;

7) реєстр цільових об’єктів;

8) перелік особливо небезпечних хімічних речовин;

9) перелік хімічних речовин, що становлять неконтрольований ризик для здоров’я людини та/або довкілля, що неможливо контролювати, виробництво, використання або обіг яких обмежується;

10) реєстр зупинених, виведених з експлуатації або зруйнованих об’єктів, на яких вироблялася, використовувалася або зберігалася хімічна продукція або її небезпечні відходи;

11) реєстр сучасних новітніх технологій виробництва, використання, утилізації та/або видалення хімічних речовин;

12) реєстр заміщення альтернативних хімічних речовин, що є постійним джерелом загроз хімічній безпеці;

13) інші реєстри та переліки хімічних речовин (хімічної продукції), що створюються відповідно до законодавства.

9. Інформаційна система забезпечення хімічної безпеки містить відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом і функціонує відповідно до законодавства про інформацію, про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, про державну таємницю та про захист персональних даних.

10. Порядок створення та адміністрування Інформаційної системи забезпечення хімічної безпеки визначається Кабінетом Міністрів України.

11. Доступ до інформації, що міститься в Інформаційній системі забезпечення хімічної безпеки, здійснюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки.

1. З метою забезпечення досягнення гарантованого рівня безпеки громадян та суспільства здійснюється державне регулювання у сфері забезпечення хімічної безпеки на основі ризик-орієнтованого підходу.

2. Державне регулювання у сфері забезпечення хімічної безпеки здійснюється уповноваженими органами у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією.

Державне регулювання у сфері забезпечення хімічної безпеки включає:

1) систему управління ризиками;

2) дозвільну систему;

3) технічне регулювання;

4) державний ринковий нагляд;

5) державний нагляд (контроль);

6) страхування.

3. Система управління ризиками у сфері управління хімічною продукцією на основі ризик-орієнтованого підходу включає такі етапи:

1) визначення безпечних рівнів впливу хімічної речовини або хімічної продукції на здоров’я людини та довкілля під час її виробництва та/або всіх видів передбачуваного використання протягом життєвого циклу, включаючи етапи оброблення відходів. Безпечні рівні впливу хімічної речовини або хімічної продукції визначаються окремо для кожного виду використання та відповідних етапів діяльності в межах виду використання або виробництва;

2) визначення дози (концентрації) прогнозованого або реального впливу хімічної речовини або хімічної продукції на здоров’я людини та/або довкілля, який здійснюється під час виробництва та/або всіх видів передбачуваного використання відповідної хімічної речовини або хімічної продукції. Доза (концентрація) реального або прогнозованого впливу хімічної речовини або хімічної продукції визначається окремо для кожного виду використання та відповідних етапів діяльності в межах виду використання або виробництва;

3) проведення оцінки ризику:

у разі якщо відповідна доза (концентрація) прогнозованого або реального впливу хімічної речовини або хімічної продукції є нижчою за безпечний рівень впливу, ризик визнається контрольованим;

у разі якщо відповідна доза (концентрація) прогнозованого або реального впливу хімічної речовини або хімічної продукції є вищою за безпечний рівень впливу, ризик визнається неконтрольованим;

4) визначення заходів та засобів стримування або зменшення небезпечного впливу хімічної речовини або хімічної продукції, що здійснюються під час виробництва та/або визначеного виду передбачуваного використання, у разі якщо ризик є неконтрольованим;

5) здійснення повторного порівняння етапів проведення оцінки ризику та встановлення чи є ризик контрольованим, після визначення необхідних заходів та засобів стримування або зменшення впливу хімічної речовини або хімічної продукції з урахуванням їх застосування.

Етапи системи управління ризиками у сфері управління хімічною продукцією циклічно повторюються до досягнення стану, коли ризик визнається контрольованим.

4. Порядок управління ризиками у сфері управління хімічною продукцією на основі ризик-орієнтованого підходу затверджується Кабінетом Міністрів України.

1. Заходи щодо мінімізації ризиків виникнення аварій та надзвичайних ситуацій на об’єктах хімічної промисловості, а також щодо ліквідації їх наслідків здійснюються відповідно до законодавства у сфері цивільного захисту.

1. З метою мінімізації загроз терористичних актів з використанням хімічних речовин подвійного використання здійснюються такі заходи щодо мінімізації загроз хімічній безпеці та контролю ризиків:

1) ідентифікація хімічних речовин подвійного використання, які розміщуються на території України;

2) ідентифікація та інвентаризація цільових об’єктів із веденням Реєстру цільових об’єктів;

3) аналіз загроз та уразливості цільових об’єктів, імовірності та наслідків несанкціонованого доступу до хімічних речовин подвійного використання та/або інформаційних систем;

4) розроблення та схвалення планів захисту цільових об’єктів;

5) аналіз та внесення змін до планів захисту цільових об’єктів;

6) заходи щодо забезпечення захисту хімічних речовин подвійного використання та інформаційних систем цільових об’єктів від несанкціонованого доступу та кібератак відповідно до ухвалених планів захисту цільових об’єктів;

7) заходи щодо реагування на терористичний акт, диверсію або несанкціонований доступ відповідно до ухвалених планів захисту цільових об’єктів.

2. Ідентифікація хімічних речовин подвійного використання та встановлення лімітів кількості здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, на основі даних, отриманих від суб’єктів господарювання під час державної реєстрації хімічних речовин відповідно до статті 38 цього Закону.

3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, ідентифікує цільові об’єкти відповідно до наявності на їхній території хімічних речовин подвійного використання в обсязі, що перевищує встановлений ліміт.

4. На основі даних щодо ідентифікованих цільових об’єктів створюється та ведеться Реєстр цільових об’єктів.

5. Порядок формування Реєстру цільових об’єктів, його ведення, встановлення Порядку розроблення плану захисту цільових об’єктів суб’єктами господарювання та їх затвердження здійснюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

6. Реєстр цільових об’єктів є складовою Інформаційної системи забезпечення хімічної безпеки.

7. Суб’єкти господарювання, які виробляють, імпортують або використовують хімічні речовини подвійного використання в обсязі, що перевищує встановлений ліміт, надають Службі безпеки України інформацію про:

1) хімічні речовини подвійного використання, які вони виробляють, імпортують або використовують;

2) масову кількість для кожної хімічної речовини подвійного використання;

3) місця розташування цільових об’єктів;

4) персональні дані працівників, які мають доступ до хімічних речовин подвійного використання або можуть його отримати з урахуванням посадових обов’язків.

8. Суб’єкти господарювання, які здійснюють діяльність на цільових об’єктах або є їх власниками, проводять аналіз загроз та уразливості цільових об’єктів, імовірності та наслідків несанкціонованого доступу до хімічних речовин подвійного використання та/або інформаційних систем, розробляють та надають Службі безпеки України плани захисту цільових об’єктів для їх схвалення.

9. У разі ненадання плану захисту цільового об’єкта у встановлений строк суб’єкти господарювання несуть відповідальність згідно із законодавством.

10. Суб’єкти господарювання та суб’єкти, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, відповідно до своїх повноважень реалізують заходи щодо забезпечення захисту хімічних речовин подвійного використання та інформаційних систем цільових об’єктів від несанкціонованого доступу та кібератак, а також повинні бути готовими здійснити заходи щодо реагування на терористичний акт, диверсію або несанкціонований доступ відповідно до ухвалених планів захисту цільових об’єктів.

11. Інформація, зазначена у цій статті, є інформацією з обмеженим доступом.

1. Відповідно до Конвенції про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення забороняються розробка, виробництво, накопичення, зберігання та застосування хімічної зброї або її пряма чи опосередкована передача фізичними чи юридичними особами на території України, а також на територіях, які перебувають під юрисдикцією України.

2. Забороняється брати участь у військовій підготовці до використання хімічної зброї або вчиняти дії із застосуванням хімічної зброї на території України.

3. Боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельного ураження або завдання іншої шкоди за рахунок токсичних властивостей, а також будь-яке обладнання, спеціально призначене для використання безпосередньо у зв’язку із застосуванням таких боєприпасів та пристроїв, у разі їх виявлення підлягають знищенню відповідно до законодавства.

4. З метою запобігання виготовленню та використанню хімічної зброї виробництво, імпорт та експорт хімічних речовин подвійного використання, які проявляють токсичну дію або які є прекурсорами для створення хімічної зброї, контролюються відповідно до законодавства.

5. Інформація про цільові об’єкти, отримана відповідно до статті 31 цього Закону, використовується для здійснення контролю відповідно до частини четвертої цієї статті.

1. З метою забезпечення захисту здоров’я громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства, крім заходів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої статті 24 цього Закону, здійснюються такі заходи:

1) підвищення рівня обізнаності громадян України, а також іноземців та осіб без громадянства щодо джерел загроз хімічній безпеці, отруйних, особливо небезпечних та інших небезпечних хімічних речовин, що містяться в будь-якій продукції, яка ними споживається, а також щодо небезпеки, яку вони становлять;

2) розроблення та впровадження методів та засобів ідентифікації хімічних речовин, а також продуктів їх розкладу або перетворення, що спричинили отруєння живих організмів;

3) розроблення та впровадження методів і засобів лікування та профілактики погіршення стану здоров’я працівників об’єктів хімічної промисловості, що виникає внаслідок впливу небезпечних хімічних речовин;

4) розроблення та впровадження заходів надання невідкладної допомоги внаслідок впливу хімічної продукції, яка використовується населенням, а також методів подальшого лікування постраждалих від такого небезпечного впливу;

5) розроблення та впровадження регуляторних норм та методів захисту вразливих категорій населення (дітей, вагітних жінок, людей похилого віку, спортсменів та людей, схильних до алергічних реакцій) від небезпечного впливу хімічної продукції;

6) розроблення, виробництво та забезпечення обігу достатньої кількості засобів індивідуального захисту, антидотів та інших технічних засобів захисту населення від негативного впливу небезпечних хімічних речовин, включаючи медичні засоби для надання невідкладної допомоги та лікування внаслідок ураження;

7) створення та утримання достатнього обсягу державних запасів засобів індивідуального захисту, антидотів та технічних засобів для захисту населення від впливу отруйних, токсичних, особливо небезпечних хімічних речовин або хімічної зброї на випадок хімічних інцидентів, катастроф та терористичних актів;

8) пріоритетна ліквідація зруйнованих об’єктів хімічної промисловості, складів безхазяйних відходів, заборонених до використання пестицидів або невідомої хімічної продукції, які розміщуються у безпосередній близькості до населених пунктів чи на їхній території або які є потенційним джерелом забруднення довкілля;

9) посилення контролю за будівництвом житлових будинків, об’єктів інфраструктури, виробничих приміщень на територіях, які можуть бути забруднені отруйними, особливо небезпечними та іншими небезпечними хімічними речовинами, за здійсненням інженерно-технічних заходів цивільного захисту, а також за подальшою експлуатацією приміщень і територій, на яких були розміщені об’єкти хімічної промисловості;

10) проведення досліджень у сфері пошуку взаємозв’язків між здоров’ям населення та станом довкілля.

2. З метою забезпечення захисту довкілля від впливу небезпечної хімічної продукції здійснюються такі заходи захисту довкілля, крім зазначених у пункті 2 частини першої статті 24 цього Закону:

1) створення та забезпечення функціонування підприємств для утилізації та/або видалення небезпечних відходів на території України;

2) розроблення та впровадження методів якісного та кількісного виявлення у довкіллі хімічних речовин, які надаються на ринку та є токсичними для довкілля та/або людини, включаючи продукти їх абіотичної або біотичної деградації;

3) розроблення відповідних методів очищення територій, забруднених хімічними речовинами, які є токсичними для довкілля та/або людини;

4) визначення та інвентаризація засобів, необхідних для забезпечення захисту довкілля від забруднення небезпечними хімічними речовинами.

3. Підвищення рівня інформованості населення з питань хімічної безпеки реалізується шляхом:

1) розроблення та реалізації програм, спрямованих на забезпечення хімічної безпеки та раціональне використання хімічної продукції із залученням засобів масової інформації та використанням засобів мережі Інтернет;

2) розроблення та впровадження спеціальних занять з питань забезпечення хімічної безпеки та сталого розвитку суспільства у відповідні освітні програми та навчальні плани закладів загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти;

3) запровадження спеціальних правил рекламування небезпечної хімічної продукції.

1. Відновлення земельних ділянок та водних об’єктів, забруднених хімічними речовинами, здійснюється відповідно до законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

2. Відновлення земельних ділянок та водних об’єктів, забруднених хімічними речовинами, здійснюється за розробленими програмами залежно від рівня забруднення на основі ризик-орієнтованого підходу наслідків такого забруднення за фактичними показниками порівняно з моніторинговими даними або відповідно до встановлених нормативів.

3. Якщо забруднення хімічними речовинами спричинило надзвичайну ситуацію, відновлення земельних ділянок та водних об’єктів здійснюється відповідно до законодавства про цивільний захист.

1. Для хімічної продукції, яка виробляється або надається на ринку, проводиться оцінка її небезпеки, що є основою для проведення класифікації небезпечності хімічної продукції.

2. Класифікація небезпечності хімічної продукції проводиться з метою визначення та прийняття відповідних заходів для забезпечення захисту здоров’я людини та/або довкілля.

3. Класифікація небезпечності хімічної продукції проводиться на основі Узгодженої на глобальному рівні системи класифікації небезпеки та маркування хімічної продукції (GHS).

4. Хімічна продукція класифікується за відповідними класами небезпечності, диференціаціями, категоріями, підкатегоріями та типами у межах класу небезпечності.

5. Хімічна продукція класифікується за такими класами небезпечності:

1) вибухова хімічна продукція;

2) легкозаймисті гази;

3) легкозаймисті аерозолі та аерозолі;

4) гази, які окиснюють;

5) гази, які перебувають під тиском;

6) легкозаймисті рідини;

7) легкозаймисті тверді речовини;

8) самореактивна хімічна продукція;

9) пірофорні рідини;

10) пірофорні тверді речовини;

11) хімічна продукція, яка самонагрівається;

12) хімічна продукція, яка при контакті з водою виділяє легкозаймисті гази;

13) рідини, які окиснюють;

14) тверді речовини, які окиснюють;

15) органічні пероксиди;

16) хімічна продукція, яка спричиняє корозію металів;

17) десенсибілізована вибухова хімічна продукція;

18) хімічна продукція, яка проявляє гостру токсичність у разі впливу на організм людини;

19) хімічна продукція, яка спричиняє ураження (подразнення) шкіри;

20) хімічна продукція, яка спричиняє серйозні пошкодження (подразнення) органів зору;

21) хімічна продукція, яка спричиняє сенсибілізацію (алергічну реакцію) у дихальних шляхах або на шкірі;

22) хімічна продукція, яка має мутагенні властивості;

23) хімічна продукція, яка має канцерогенні властивості;

24) хімічна продукція, яка проявляє токсичність для репродуктивної системи людини;

25) хімічна продукція, яка проявляє вибіркову токсичність для органів-мішеней та (або) систем органів за умови одноразового впливу;

26) хімічна продукція, яка проявляє вибіркову токсичність для органів-мішеней та (або) систем органів за умови багаторазового впливу;

27) хімічна продукція, яка спричиняє небезпеку токсичної аспірації;

28) хімічна продукція, яка проявляє токсичність для водних біоресурсів;

29) хімічна продукція, яка руйнує озоновий шар.

6. Критерії та правила класифікації небезпечності хімічної продукції затверджуються Кабінетом Міністрів України.

7. Класифікація небезпечності хімічної продукції проводиться виробниками або імпортерами хімічної продукції до початку виробництва хімічної продукції або надання на ринку.

8. Виробники або імпортери подають дані про класифікацію небезпечності для хімічних речовин, які вводяться в обіг, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки.

9. На основі отриманих даних про класифікацію небезпечності хімічних речовин формується реєстр класифікації небезпечності та елементів інформації про небезпеку хімічної продукції.

10. Реєстр класифікації небезпечності та елементів інформації про небезпеку хімічної продукції є складовою Інформаційної системи забезпечення хімічної безпеки.

11. Відповідно до визначеної класифікації небезпечності хімічних речовин, а також потенційної можливості їх використання для усвідомленого завдання шкоди здоров’ю людини та/або довкіллю, здійснення терористичного акту або для створення хімічної, вогнепальної, запалювальної, ракетної та самохідної підводної вибухової зброї центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, формуються такі переліки:

1) особливо небезпечних хімічних речовин;

2) отруйних хімічних речовин;

3) хімічних речовин подвійного використання.

12. Порядок формування та ведення переліків, визначених частиною одинадцятою цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України.

1. На упаковку або іншу тару небезпечної хімічної продукції, яка виробляється або надається на ринку, наноситься інформація про небезпеку відповідно до Узгодженої на глобальному рівні системи класифікації небезпеки та маркування хімічної продукції (GHS) із зазначенням таких елементів:

1) назва, адреса та телефонний номер постачальника;

2) номінальна кількість хімічної продукції в упаковці;

3) ідентифікатор хімічної продукції;

4) піктограма (піктограми) небезпеки;

5) сигнальне слово;

6) види небезпечного впливу;

7) попередження щодо небезпечного впливу;

8) додаткова інформація.

2. Маркування небезпечної хімічної продукції проводиться з метою інформування користувачів щодо небезпечних властивостей та заходів із запобігання та реагування на негативний вплив.

3. Правила використання інформації про небезпеку хімічної продукції визначаються Кабінетом Міністрів України.

4. Вимоги до упаковки хімічної продукції:

1) дизайн та конструкція упаковки повинні унеможливлювати вивільнення хімічної продукції з неї, крім випадків, якщо додатково передбачено застосування спеціальних захисних пристроїв;

2) матеріали упаковки та кріплень мають бути стійкими до руйнування або утворення небезпечних речовин внаслідок взаємодії з хімічною продукцією;

3) упаковка та кріплення повинні бути достатньо міцними та цілісними для унеможливлення випадкового послаблення кріплень та для забезпечення стійкості до механічних навантажень і напруги, які можуть виникати під час поводження з хімічною продукцією;

4) упаковка, обладнана змінними кріпленнями, повинна мати конструкцію, яка передбачає можливість повторної фіксації кріплення без можливості вивільнення хімічної продукції.

5. Упаковка небезпечної хімічної продукції не повинна мати вигляд чи дизайн, який приваблює дітей або здатний викликати їх цікавість чи який схожий на упаковки харчових продуктів, кормів для тварин, лікарських та/або косметичних засобів.

6. Обіг небезпечної хімічної продукції без нанесення інформації про небезпеку хімічної продукції або в упаковці, яка не відповідає вимогам цієї статті, забороняється.

1. Для хімічної речовини, яка виробляється, імпортується або надається на ринку, проводиться її ідентифікація.

2. Ідентифікація хімічної речовини проводиться з метою однозначного та чіткого визначення структури і складу хімічної речовини.

3. Відповідальними за проведення ідентифікації хімічної речовини є виробник чи імпортер хімічної речовини або хімічної продукції.

4. Ідентифікація хімічної речовини включає визначення:

1) назви хімічної речовини відповідно до номенклатури Міжнародного союзу теоретичної та прикладної хімії (ІЮПАК) або її тривіальної назви, або іншої міжнародної визнаної назви;

2) реєстраційного номера, встановленого Хімічною реферативною службою (CAS) (за наявності);

3) хімічної та структурної формул хімічної речовини;

4) складу хімічної речовини.

5. Залежно від визначеного складу хімічної речовини додатково визначається один з таких типів хімічної речовини:

1) однокомпонентна хімічна речовина;

2) багатокомпонентна хімічна речовина;

3) хімічна речовина невизначеного або змінного складу.

6. Ідентифікація хімічної речовини здійснюється за результатами аналітичного дослідження за такими методами:

1) абсорбційна спектроскопія в ультрафіолетовому та видимому спектрі випромінювання (UV/Vis);

2) інфрачервона спектроскопія (IR);

3) ядерна магнітно-резонансна спектроскопія (NMR);

4) мас-спектроскопія (MS);

5) рентгенодифракційний аналіз (XRD);

6) рентгенофлуоресцентний аналіз (XRF);

7) атомно-абсорбційний спектральний аналіз (AAS);

8) газова хроматографія (GC);

9) високоефективна рідинна хроматографія (HPLC).

7. Уповноважені органи виконавчої влади у сфері забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією за необхідності можуть визначати додаткові сучасні методи аналітичного дослідження хімічних речовин.

1. Хімічна речовина, яка виробляється, імпортується або надається на ринку, підлягає обов’язковій державній реєстрації.

2. Державна реєстрація хімічних речовин здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

3. Підставою для проведення державної реєстрації хімічної речовини є річна сумарна масова кількість її надання на ринку суб’єктом господарювання або хімічної продукції, яка становить 1 тонну на рік або більше.

4. Суб’єкти господарювання, які є наступними в ланцюгу постачання хімічної речовини або хімічної продукції, не повинні проходити процедуру державної реєстрації хімічної речовини за умови проходження процедури державної реєстрації для такої хімічної речовини попереднім учасником ланцюга постачання, яка враховує річну сумарну масову кількість використання хімічної речовини суб’єктом господарювання, який є наступним у ланцюгу постачання.

5. Для проходження процедури державної реєстрації хімічної речовини суб’єкт господарювання подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, заяву про проведення державної реєстрації хімічної речовини.

6. Подання суб’єктом господарювання заяви про проведення державної реєстрації хімічної речовини до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері забезпечення хімічної безпеки, здійснюється у друкованому вигляді або електронній формі через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, у тому числі через інтегровані з ним інформаційні системи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, Інформаційну систему управління хімічною безпекою, а рішення про державну реєстрацію (відмову в державній реєстрації) - виключно в електронній формі. Заяву може подавати особа, уповноважена суб’єктом господарювання.

7. До заяви про проведення державної реєстрації хімічної речовини додаються:

1) відомості про хімічну речовину:

а) назва хімічної речовини відповідно до номенклатури ІЮПАК;

б) інші назви хімічної речовини (тривіальні назви, торгові назви, абревіатура);

в) реєстраційний номер, установлений Хімічною реферативною службою (номер CAS) (за наявності);

г) інші ідентифікатори хімічної речовини (за наявності);

ґ) хімічна і структурна формули хімічної речовини (включаючи позначення специфікації спрощеного представлення молекул у рядку введення, за наявності);

д) інформація щодо оптичної активності та типового співвідношення (стерео) ізомерів хімічної речовини (у разі наявності та відповідності);

е) молекулярна маса або діапазон молекулярних мас хімічної речовини;

є) ступінь чистоти хімічної речовини (концентрація основного компонента або основних компонентів у відсотках);

ж) ідентифікатори домішок, включаючи ізомери та побічні продукти;

з) концентрація основних домішок у відсотках;

и) ідентифікатори та концентрація у порядку зменшення (у мільйонних долях або у відсотках) добавок (наприклад стабілізуючі або інгібіторні реагенти);

і) результати аналітичних досліджень, проведених з метою ідентифікації хімічної речовини відповідно до статті 37 цього Закону;

2) відомості щодо визначених видів використання хімічної речовини або хімічної продукції, для яких надається заява про державну реєстрацію;

3) дані щодо класифікації небезпеки хімічної речовини відповідно до статті 35 цього Закону;

4) резюме досліджень небезпечних властивостей хімічної речовини, які включають опис цілей, методів, результатів та висновків цих досліджень;

5) інструкція з безпечного використання хімічної речовини;

6) звіт про безпечність хімічної речовини як результат проведеної оцінки безпечності хімічної речовини відповідно до статті 25 цього Закону або інформація щодо рівнів впливу на здоров’я людини та/або довкілля хімічної речовини, якщо проведення оцінки безпечності хімічної речовини не вимагається;

7) пропозиції щодо проведення нових випробувань хімічної речовини, якщо для проведення оцінки безпечності хімічної речовини необхідні результати нових випробувань;

8) запит щодо збереження конфіденційної інформації, що надається у заяві про проведення державної реєстрації хімічної речовини;

9) документальне підтвердження інформації про реєстрацію хімічної речовини у відповідному діапазоні масової кількості надання хімічної речовини на ринку Європейського Союзу (за наявності);

10) відомості про розрахунок розміру та здійснення оплати за проведення державної реєстрації хімічної речовини.

8. У разі подання заяви про проведення державної реєстрації ідентичної хімічної речовини суб’єкт господарювання може посилатися на відповідні документи, які надавалися раніше іншими суб’єктами господарювання, якщо вони офіційно дозволяють робити такі посилання.