Про хід структурної перебудови вугільної промисловості

Відповідно до Указів Президента України від 7 лютого 1996 р. N 116 "Про структурну перебудову вугільної промисловості" та від 9 січня 1996 р. N 41 "Про додаткові заходи щодо матеріального та морального заохочення працівників вугільної промисловості" і прийнятих на їх розвиток рішень Кабінет Міністрів України, Міністерство вугільної промисловості, інші центральні органи виконавчої влади, обласні державні адміністрації здійснюють організаційні та економічні заходи, спрямовані на стабілізацію роботи галузі та соціально-економічної обстановки в шахтарських регіонах.

Незважаючи на складне фінансове становище, в 1996 році для потреб вугільної промисловості виділено з державного бюджету 1124,5 млн. гривень, що становить 82,6 відсотка передбаченої для галузі суми, в тому числі за рахунок видатків на технічне переозброєння підприємств паливно-енергетичного комплексу - 946,5 млн. гривень, або 94,6 відсотка. Значну роль відіграла підтримка галузі з боку Кабінету Міністрів України в питаннях забезпечення розрахунків споживачів за відвантажене їм вугілля, виділення коштів на оплату палива для закладання до державного резерву на електростанціях, а також кредитів комерційних банків для обладнання нових лав. Зусиллями урядових робочих груп, контролюючих і правоохоронних органів на вугільних підприємствах наведено певний порядок, притягнуто до відповідальності посадових осіб, що допускали зловживання із коштами та іншими матеріальними цінностями.

Завдяки вжитим заходам відвернуто небезпеку некерованого саморуйнування вугільної промисловості, забезпечено нормальне функціонування більшості вугільних підприємств і, як результат, постачання народному господарству вугільної продукції, не допущено негативних соціальних наслідків реструктуризації галузі.

Це підтверджує правильність обраної Президентом України, Кабінетом Міністрів України лінії на посилення державної підтримки вугільної промисловості як галузі, що має стратегічне значення для розвитку сучасного виробництва, гарантує енергетичну незалежність держави.

Водночас передбачені указами Президента України та рішеннями Кабінету Міністрів України заходи здійснюються не в комплексі і не в повному обсязі, що знижує їх ефективність, зменшує вплив державної підтримки на стан справ у галузі. Основна ланка паливно-енергетичного комплексу поки що перебуває у глибокій кризі, ускладнюючи становище в економіці в цілому і залишаючись джерелом соціального напруження в країні.

У 1996 році видобуто 70,3 млн.тонн вугілля, що на 13,3 млн. тонн (15,9 відсотка) менше, ніж у 1995 році. Виробничі потужності вугледобувних підприємств використовуються лише на 56,2 відсотка.

Особливо незадовільно працювали об'єднання "Стахановвугілля" (завдання з видобутку вугілля виконано на 28,8 відсотка), "Антрацит" (31,1 відсотка), "Свердловантрацит" (31,5 відсотка), "Лисичанськвугілля" (38 відсотків) у Луганській області та "Орджонікідзевугілля" (49,3 відсотка) і "Дзержинськвугілля" (51,4 відсотка) у Донецькій області.

Основними причинами цього є зниження середньодобового навантаження на очисний вибій на 69 тонн проти планового, у тому числі на 83 тонни - на комплексно-механізований вибій; відплив гірників з очисних вибоїв (8,6 тис. чоловік); невиконання завдань щодо своєчасного введення в дію 156 очисних вибоїв. На підприємствах галузі значно погіршилася технологічна та виробнича дисципліна, залишається надзвичайно високим рівень аварійності і виробничого травматизму. Значної шкоди завдали галузі страйки, внаслідок яких недовидобуто 5,3 млн. тонн вугілля.

Непродуктивно працювали збагачувальні фабрики, завантаження яких становило лише 31,5 відсотка їх виробничої потужності.

Невиконання завдань з видобутку вугілля, погіршення якості продукції, утримання великих за кількістю працівників допоміжних служб поряд із зниженням обсягів вуглевидобутку та інші чинники негативно позначилися на фінансових показниках галузі.

Фінансове становище підприємств украй ускладнюють неплатежі, велика частка бартеру у взаєморозрахунках, яка в цілому становить близько 78 відсотків, а на деяких вугільних підприємствах досягає 90 відсотків. Реалізувавши у 1996 році 54,3 млн. тонн вугільної продукції на суму 4450 млн. гривень, підприємства Міністерства вугільної промисловості одержали за розрахунками за неї лише 977,7 млн. гривень. На 1 березня 1997 р. заборгованість електростанцій Міністерства енергетики та електрифікації вугільним підприємствам за відвантажене їм паливо становила 172 млн. гривень, підприємств Міністерства промисловості - 16,4 млн. гривень, обласних паливопостачальних організацій - 28,5 млн. гривень, комерційних структур - 49,7 млн. гривень.

Становище ускладнюється масовими порушеннями фінансової дисципліни, нецільовим і неефективним використанням коштів, у тому числі бюджетних, які своєчасно не виявлялися і не усувалися Міністерством вугільної промисловості, керівниками виробничих об'єднань та контролюючими органами.

З цих причин за підсумками роботи в 1996 році на шахтах не виплачено заробітної плати на загальну суму 686,7 млн. гривень, з нарахуваннями - 1313,7 млн. гривень, а у вугільній галузі в цілому відповідно 742,9 і 1399,5 млн. гривень.

Структурна перебудова галузі здійснюється фрагментарно. Чітко не визначено перспективи підприємств, особливо шахт, які не увійшли до холдингових компаній. Реальною стала загроза розпаду шахтобудівного комплексу, вугільного машинобудування, втрати ремонтної бази, сервісних центрів з ремонту шахтного устаткування.

Таке становище пояснюється значною мірою тим, що Міністерство вугільної промисловості недостатньо виконує роль керівного центру. Керівники Міністерства, більшості вугільних підприємств виявляють невміння працювати в умовах реформування економічних відносин, мобілізувати внутрішні можливості галузі. Серед них посилюються утриманські настрої, сподівання лише на бюджетні кошти.

Міністерство економіки, Міністерство фінансів, Міністерство соціального захисту населення, Міністерство праці не надають галузі необхідної допомоги у розв'язанні проблем, зокрема в пошуку можливих шляхів і механізмів подолання кризи платежів, погашення заборгованості із заробітної плати, підвищення соціального статусу гірників та поліпшення соціально-економічної ситуації у шахтарських регіонах.

Міністерство енергетики та електрифікації, Міністерство промисловості, інші центральні органи виконавчої влади, обласні державні адміністрації не забезпечують своєчасних і повних розрахунків за відвантажену їм вугільну продукцію, що ще більше загострює фінансове становище галузі.

Кабінет Міністрів України

1. Роботу Міністерства вугільної промисловості, Міністерства фінансів, Кіровоградської та Луганської обласних державних адміністрацій щодо виконання указів Президента України і рішень Кабінету Міністрів України з питань структурної перебудови вугільної промисловості визнати недостатньою і такою, що не забезпечує виведення галузі з кризи, стабілізації її роботи і розв'язання соціально-економічних проблем шахтарських регіонів.

2. Вказати Міністру вугільної промисловості Русанцову Ю.О. на серйозні недоліки в організації виконання указів Президента України і рішень Кабінету Міністрів України щодо структурної перебудови галузі і стабілізації її роботи.

Русанцову Ю.О. вирішити питання про відповідальність керівників вугільних підприємств та їх об'єднань за недоліки у керівництві дорученими їм ділянками роботи.

3. Вказати Міністру енергетики та електрифікації Бочкарьову Ю.Г., Міністру промисловості Мазуру В.Л., головам обласних державних адміністрацій: Житомирської - Малиновському А.С., Вінницької - Матвієнку А.С., Сумської - Єпіфанову А.О. на невиконання вимоги Кабінету Міністрів України щодо забезпечення розрахунків з вугільними підприємствами за відвантажену вугільну продукцію і попередити їх про персональну відповідальність за своєчасне проведення цих розрахунків у повному обсязі.

Керівникам міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечити під особисту відповідальність ліквідацію організаціями, що належать до сфери їх управління, існуючої заборгованості за відвантажену вугледобувними (вуглепереробними) підприємствами продукцію, а також разом з Міністерством вугільної промисловості забезпечити укладення договорів (контрактів) на поставку вугільної продукції безпосередньо з її споживачами.

Міністерству вугільної промисловості терміново розробити механізм розрахунків підприємств, що видобувають коксівне вугілля, за використану електроенергію, передбачивши оплату не менш як 50 відсотків її вартості у грошовій формі.

4. Враховуючи надзвичайну важливість вугільної промисловості для економіки та енергетичної незалежності України надавати і далі державну підтримку вугледобувним підприємствам.

5. Міністерству фінансів забезпечити виділення в повному обсязі коштів, які будуть передбачені Державним бюджетом на 1997 рік для фінансування вугільної промисловості, а Міністерству вугільної промисловості забезпечити в 1997 році видобуток не менш як 80 млн. тонн вугілля за графіком згідно з додатком та максимальну його переробку на збагачувальних фабриках для зменшення обсягів відвантаження споживачам рядового вугілля.

6. Затвердити Порядок визначення вугледобувних підприємств, яким надається державна підтримка, та механізм її надання, а також Програму закриття неперспективних вугільних шахт і розрізів торфодобувних підприємств (додаються).

7. Надати право Міністерству вугільної промисловості разом з Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції та Міністерством фінансів переглядати річні терміни виконання заходів, передбачених Програмою ліквідації та закриття неперспективних вугільних шахт і розрізів торфодобувних підприємств, залежно від обсягів виділених бюджетних коштів з урахуванням зміни форми власності на майно цих шахт.

Міністерству вугільної промисловості щорічно до 1 березня доповідати Кабінетові Міністрів України про хід реалізації Програми закриття неперспективних шахт і розрізів торфодобувних підприємств.

8. Міністерству вугільної промисловості, Міністерству фінансів, Міністерству економіки разом з Національним агентством з реконструкції та розвитку в тижневий термін розробити і затвердити графік фінансування заходів, спрямованих на закриття збиткових і неперспективних шахт, у обсягах, що передбачаються на 1997 рік.

9. Підтримати пропозицію Міністерства вугільної промисловості та Донецької обласної державної адміністрації про передачу в установленому порядку до статутних фондів державних холдингових компаній "Селидіввугілля", "Добропіллявугілля" і "Жовтеньвугілля", створених згідно з Указом Президента України від 7 лютого 1996 р. N 116, пакетів акцій акціонерних товариств, створених відповідно на базі Ясинівського, Донецького та Горлівського коксохімзаводів.

Міністерству вугільної промисловості, Міністерству промисловості та Донецькій обласній державній адміністрації разом з Фондом державного майна здійснити у першому півріччі ц. р. необхідні заходи у зв'язку з передачею зазначених пакетів акцій.

10. Установити, що державні холдингові компанії "Селидіввугілля", "Добропіллявугілля" і "Жовтеньвугілля" є власниками електроенергії та коксу, вироблених з використанням вугілля, що поставляється на електростанції та металургійні підприємства цими компаніями. Оплата електростанціями вартості переробки палива та транспортування електроенергії електричними мережами здійснюється холдинговими компаніями відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 р. N 894 "Про заходи щодо упорядкування реалізації електричної енергії і розрахунків за неї".

11. Міністерству економіки, Міністерству фінансів разом з Міністерством вугільної промисловості передбачити у проекті Державного бюджету на 1997 рік кошти на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, які перебувають на балансі вугледобувних підприємств і передаватимуться з державної у комунальну власність.

12. Міністерству вугільної промисловості спрямувати:

необхідну кількість коштів на будівництво пріоритетних об'єктів вугільної галузі, які споруджуватимуться, та тих, що підлягають консервації в 1997 році, погашення заборгованості за виконані в 1996 році роботи на тих об'єктах, будівництво яких передбачалося програмою на 1996 рік за рахунок централізованих капітальних вкладень, а також виплату вихідної допомоги і всіх належних сум, які згідно із законодавством сплачуються підприємствами і організаціями на день звільнення працівникам, що вивільняються у зв'язку з скороченням штатів та ліквідацією підприємств вугле-, шахтобудівного комплексу;

200 млн. гривень за рахунок коштів державної підтримки вугледобувних підприємств, що передбачаються на 1997 рік, на поповнення лінії діючих очисних вибоїв.

13. Міністерству вугільної промисловості разом з Агентством з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій у місячний термін розглянути перелік вугле-, шахтобудівних підприємств та організацій, проаналізувати їх фінансово-економічний стан і подати Кабінетові Міністрів України узгоджені пропозиції щодо занесення цих підприємств до реєстру неплатоспроможних.

14. Міністерству вугільної промисловості разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, обласними державними адміністраціями та галузевими профспілками в десятиденний термін доопрацювати проект Положення про соціальний захист працівників вугільної промисловості, вивільнених у зв'язку з ліквідацією шахт (розрізів), і подати його в установленому порядку на затвердження Кабінету Міністрів України.

15. Дозволити Міністерству вугільної промисловості спрямувати, як виняток, частину бюджетних коштів, передбачених на реструктуризацію вугільної промисловості, для фінансування:

цільових комплексних галузевих науково-технічних програм і заходів щодо реформування галузевих наукових організацій - 5 млн. гривень;

введення в експлуатацію в поточному році цеху з виробництва довгомірних сталевих канатів на Харцизькому канатному заводі (ВАТ "Силур") - 12 млн. гривень;

створення на базі відкритого акціонерного товариства "Лисичанський завод гумотехнічних виробів" потужностей з виробництва важкозаймистих конвеєрних стрічок з виділенням для цього 4 млн. гривень як внеску держави до його статутного фонду.

Міністерству промисловості забезпечити починаючи з III кварталу 1997 р. випуск зазначеної продукції.

16. Міністерству вугільної промисловості, Міністерству фінансів разом з Національним банком у першому півріччі ц.р. вирішити питання щодо залучення в 1997 році вугледобувними підприємствами кредитних ресурсів комерційних банків для обладнання лав. З метою підтримки вітчизняних товаровиробників спрямувати зазначені ресурси, а також бюджетні кошти, які виділяються вугільній промисловості, для придбання продукції матеріально-технічного призначення, передусім виробленої на машинобудівних заводах України.

Міністерству фінансів передбачити у проекті державного бюджету на 1998 рік кошти на часткове погашення зазначених кредитів та оплату відсотків за користування ними.

17. Міністерству вугільної промисловості, Міністерству праці, Міністерству економіки, Міністерству фінансів разом з галузевими профспілками в місячний термін проаналізувати структуру боргів із заробітної плати, що утворилися за попередній період, розробити та подати конкретні пропозиції щодо розв'язання цієї проблеми.

18. Міністерству фінансів з метою зменшення заборгованості обласних паливопостачальних організацій виділяти Міністерству вугільної промисловості кошти з державного бюджету в частині різниці між оптовою та роздрібною ціною вугільної продукції, а також субсидій населенню на придбання твердого палива з віднесенням зазначених видатків на взаєморозрахунки між державним бюджетом та місцевими бюджетами дотаційних областей.

19. Міністерству вугільної промисловості, Міністерству економіки, Міністерству фінансів разом з Фондом державного майна до 1 липня 1997 р. подати Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо запровадження механізму, який би стимулював передачу в оренду збиткових шахт, що підлягають закриттю, зокрема шляхом звільнення орендаря від попередніх боргових зобов'язань та зниження орендної плати.

20. Міністерству зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі разом з Міністерством вугільної промисловості, Міністерством економіки, Міністерством фінансів продовжити практику сезонного цінового стимулювання реалізації вугільної продукції, запроваджену ними в 1996 році.

21. Міністерству транспорту, Міністерству економіки, Міністерству фінансів, Міністерству вугільної промисловості розробити і ввести в дію на період з 1 квітня по 31 жовтня 1997 р. спеціальний (сезонний) тариф на перевезення залізничним транспортом експортної вугільної продукції, яка реалізується за сезонними цінами.

22. Міністерству вугільної промисловості, Міністерству праці, Державному комітетові по нагляду за охороною праці разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та галузевими профспілками в місячний термін здійснити комплексну перевірку стану безпеки праці на вугільних підприємствах, проаналізувати причини високого рівня травматизму та аварійності, вишукати всі можливі внутрішні резерви та вжити дієвих заходів для його зниження.

23. Державному комітетові по нагляду за охороною праці виділити Міністерству вугільної промисловості з Державного фонду охорони праці 5 млн. гривень для придбання засобів індивідуального захисту шахтарів.

24. Міністерству вугільної промисловості, Міністерству праці, Міністерству охорони здоров'я, Міністерству соціального захисту населення, Державному комітетові по нагляду за охороною праці разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, обласними державними адміністраціями та галузевими профспілками в місячний термін провести комплексну перевірку обгрунтованості встановлення органами медико-соціальної експертизи після прийняття Закону України "Про охорону праці" ( стаття 11) стійкої втрати професійної працездатності працівниками, потерпілими на виробництві, а також правильності визначення сум та відшкодування підприємствами, організаціями, установами збитків, заподіяних працівникам ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ними трудових обов'язків.

25. Міністерству вугільної промисловості в місячний термін:

з метою збільшення обсягів вуглевидобутку переглянути програми розвитку гірничих робіт в частині їх оптимізації та забезпечення за рахунок мобілізації всіх внутрішніх резервів і ресурсів підприємств збільшення обсягів проведення гірничих виробок, підготовки нових лав, будівництва нових горизонтів, зменшення довжини гірничих виробок, що підтримуються, удосконалення схем транспорту і провітрювання, доведення використання наявних потужностей з видобутку вугілля до 80 відсотків;

на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 1997 р. N 189 забезпечити до 1 травня 1997 р. укладення (переукладення) контрактів з директорами шахт, передбачивши в них показники ефективності використання державного майна та відповідальність за нарахування фонду оплати праці, формування собівартості видобутку вугілля, цільове використання бюджетних коштів, що виділяються на державну підтримку збиткових вугледобувних підприємств;

проаналізувати на всіх рівнях і на кожному підприємстві структуру управління та чисельність працюючих, особливо не зайнятих в основному виробництві, та розробити конкретні програми скорочення штатів за рахунок оптимізації процесів, удосконалення гірничого господарства, запровадження прогресивних технологій та техніки, які відповідають сучасному світовому рівню;

з метою розв'язання за відсутності необхідних обігових коштів проблеми забезпечення вугільних підприємств необхідним обладнанням, устаткуванням, засобами автоматики, контролю та безпеки, особливо продукцією власного машинобудівного комплексу, запровадити нові форми надання в експлуатацію цієї продукції, в тому числі шляхом широкого запровадження лізингу.

26. Міністерству вугільної промисловості, Міністерству промисловості, Міністерству енергетики та електрифікації, Державному комітетові по стандартизації, метрології та сертифікації розробити до 1 травня 1997 р. порядок незалежної сертифікації вугілля та продуктів його переробки.

27. Міністерству вугільної промисловості, Міністерству у справах науки і технологій, Міністерству економіки разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, Національною академією наук та обласними державними адміністраціями в двомісячний термін провести перевірку стану експлуатації шламонакопичувачів з відходами вуглезбагачення і за її результатами внести до Кабінету Міністрів України узгоджений проект програми розроблення та запровадження технологій промислового використання шламів, поліпшення екологічної ситуації у вигледобувних регіонах та відвернення можливих надзвичайних ситуацій, пов'язаних з проривами дамб хвостосховищ.

28. Визнати такими, що втратили чинність, деякі постанови Кабінету Міністрів України (додаються).

29. Контроль за виконанням цієї постанови покласти на Першого віце-прем'єр-міністра України Дурдинця В.В.

1. До вугледобувних підприємств (далі - підприємства), що потребують державної підтримки, належать підприємства, обсяг товарної продукції яких у цінах реалізації, що складаються на ринку вугілля в розрахунковому періоді (далі - ціни реалізації), не покриває розрахункової собівартості на її виробництво та мінімально необхідних витрат, що покриваються за рахунок прибутку.

2. Розрахункова собівартість вугільної продукції та мінімально необхідні витрати, що покриваються за рахунок прибутку, які використовуються для визначення підприємств, яким надається державна підтримка, визначаються в розрізі елементів та напрямів з урахуванням організаційно-технічних заходів підвищення продуктивності праці та зниження витрат на виробництво. Розрахунки виконуються підприємствами виходячи з річних планових показників видобутку вугілля.

Мінвуглепром затверджує суму коштів на покриття витрат собівартості товарної продукції на річний обсяг та на 1 тонну видобутку вугілля, на капітальні вкладення (розширення, реконструкція, технічне переозброєння, підтримання потужностей діючих вугледобувних підприємств, придбання обладнання для оснащення очисних та підготовчих вибоїв), на покриття збитків, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної сфери.

Кошти державної підтримки, призначені на покриття збитків, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної сфери, виділяються вугледобувним підприємствам, державним холдинговим компаніям та виробничим об'єднанням з видобутку вугілля.

3. За економічним та виробничим станом підприємства поділяються на такі групи:

перша - рентабельні;

друга - збиткові, які протягом року мають стати рентабельними;

третя - збиткові, які підлягають закриттю у середньостроковій перспективі;

четверта - ті, що ліквідуються.

Визначення групи підприємства провадиться за його плановими показниками щорічно з урахуванням результатів аналізу за звітний період з метою встановлення напрямів державної підтримки. Надання державної підтримки підприємствам здійснюється цілеспрямовано з урахуванням їх економічного і виробничого стану.

4. До першої групи належать рентабельні підприємства, обсяг товарної продукції яких у цінах реалізації перевищує розрахункову собівартість.

Державна підтримка підприємствам першої групи надається на поворотній основі тільки на капітальні вкладення відповідно до затверджених обсягів.

5. До другої групи належать збиткові підприємства, які за умови надання державної підтримки можуть протягом року перейти до першої групи.

Державна підтримка підприємствам другої групи надається на покриття витрат собівартості товарної продукції (у тому числі на виплату заробітної плати), на капітальні вкладення, на покриття збитків, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної сфери.

6. До третьої групи належать збиткові підприємства, які не мають перспектив розвитку і після узгодження проектів та виділення необхідних бюджетних коштів на закриття перейдуть до четвертої групи.

Державна підтримка підприємствам третьої групи надається тільки на покриття витрат собівартості товарної продукції (у тому числі на виплату заробітної плати) та збитків, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної сфери.

7. До четвертої групи належать збиткові підприємства, які ліквідуються згідно з переліком, затвердженим наказом Мінвуглепрому та узгодженим з Державною міжвідомчою комісією з соціально-економічних питань вугільних регіонів.

Державна підтримка надається підприємствам четвертої групи до припинення видобутку вугілля тільки на покриття витрат собівартості виробництва товарної продукції та збитків, пов'язаних з утриманням соціальної сфери.

8. Державна підтримка надається в межах коштів, передбачених Законом про Державний бюджет України.

9. Підприємства другої групи одержують державну підтримку:

а) на покриття витрат собівартості - на фактичний обсяг видобутку вугілля в розрахунку на 1 тонну;

б) на капітальні вкладення і на покриття збитків, пов'язаних з утриманням об'єктів соціальної сфери, відповідно до затверджених обсягів.

10. Підприємства третьої та четвертої групи одержують державну підтримку згідно із затвердженим кошторисом. При цьому Мінвуглепром затверджує кошторис на утримання апарату управління підприємств цих груп, чисельність працюючих, фонд оплати праці та їх граничний рівень згідно з статтею 8 Закону України "Про оплату праці" та постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 1997 р. N 189 "Про затвердження особливостей застосування Типової форми контракту з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності, під час укладання контрактів з директорами шахт Міністерства вугільної промисловості".

Вугілля займає провідне місце серед природних ресурсів органічного палива України. При нинішньому рівні видобутку його вистачить більше ніж на 200 років.

На частку вугілля припадає 60 відсотків власних енергетичних ресурсів, у загальному споживанні ресурсів органічного палива воно становить 22 відсотки.

Виробничі потужності з видобутку вугілля станом на 1 січня 1997 року становлять 120,97 млн.тонн.

На початок 1997 року у вугільній галузі працювало 636 тис. чоловік, у тому числі 534,5 тис.чоловік промислово-виробничого персоналу.

Гірничо-геологічні умови розробки родовищ вугілля, особливо в Донецькому басейні, складні. Вони характеризуються малою потужністю вугільних пластів, великою глибиною їх залягання, високою газоносністю, схильністю до раптових викидів вугілля і газу, слабкістю вміщуючих порід тощо. Більш як 38 відсотків шахт розробляють пласти, небезпечні раптовими викидами вугілля та газу (76 відсотків належать до шахт з високою газоносністю). Температура гірничих порід на освоєних глибинах становить 45-52 град. С. Майже на третині шахт нагрівання повітря у вибоях перевищує допустимі норми.

Складні гірничо-геологічні умови, несвоєчасне оновлення шахтного фонду, зниження продуктивності праці та зменшення обсягів видобутку вугілля призвели до значного підвищення його собівартості. У зв`язку з цим на окремих шахтах вона сьогодні перевищує ціну імпортованого.

Обсяг видобутку вугілля знизився в Україні в 2,3 раза - з 164,8 млн.тонн у 1990 році до 71,7 млн.тонн у 1996 році, тоді як чисельність зайнятих у галузі працівників лише в 1,3 раза. У 1990 році в галузі працювало 961 тис.чоловік, в 1996 році - 671 тис.чоловік.

Тим часом вугільна промисловість є однією з найважливіших галузей національної економіки. Тому вона потребує державної підтримки, яку необхідно використати для проведення в середньостроковий період реструктуризації і тим самим для пом'якшення критичної соціально-економічної ситуації у вугледобувних регіонах.

Реструктуризація вугільної промисловості сприятиме розв'язанню завдань загальної стабілізації економіки та структурних реформ у країні.

Реформа у вугільній промисловості у довгостроковій перспективі повинна привести до збільшення обсягів видобутку вугілля та відповідного скорочення дотацій за рахунок підвищення продуктивності праці і адресного спрямування коштів на вирішення невідкладних виробничих і соціальних питань. Вона також сприятиме ефективнішому використанню трудових та фінансових ресурсів на інших ділянках виробництва.

Здійснення реформ на першому етапі має на меті створення у середньостроковий період виробництва меншого обсягу, але значно ефективнішого. Таким чином, економічно життєздатний сектор вугільної промисловості збережеться і забезпечить створення основних передумов для виконання Програми розвитку вугільної промисловості та соціальної сфери шахтарських регіонів на період до 2005 року, а також Національної енергетичної програми України до 2010 року, тобто вугілля залишиться і в довгостроковій перспективі основним енергоносієм, потреба у якому задовольнятиметься за рахунок власного виробництва.

Основні напрями реформ у вугільній промисловості визначено в Указі Президента України від 7 лютого 1996 року N 116 "Про структурну перебудову вугільної промисловості".

Передбачені Указом заходи спрямовані на поглиблення реформ, здійснення подальшої лібералізації ринку вугільної продукції і підвищення її конкурентоспроможності та створення сприятливих умов для залучення інвестицій - важливих важелів підвищення продуктивності праці та нарощування обсягів видобутку вугілля.

Закриття економічно неперспективних шахт покладено в основу стратегії реструктуризації вугільної галузі і підвищення ефективності її роботи.

Основні критерії закриття шахт:

вичерпання промислових запасів вугілля або їх обмеженість (не більш як на 3-4 роки);

низькі техніко-економічні показники, що призводить до значного перевищення собівартості видобутку вугілля над цінами на нього на внутрішньому ринку;

складні гірничо-геологічні умови видобутку.

На 32 шахтах та 2 розрізах, які підлягають закриттю до 1999 року, практично вичерпано промислові запаси. Собівартість 1 тонни вугілля на 69 шахтах перевищує світовий рівень цін у два і більше разів. На 38 шахтах гірничі роботи ведуться на глибині 1000 - 1300 метрів.

Основним критерієм прийняття рішення про закриття торфодобувних підприємств є вичерпання промислових запасів торфу.

Перелік шахт і розрізів торфодобувних підприємств, що підлягають закриттю, наведено в додатку N 1.

Закриття шахт, розрізів і торфодобувних підприємств пов'язане з розв'язанням складних соціальних, технічних та економічних проблем.

Міністерство вугільної промисловості розробило проект і методику розрахунку витрат, пов'язаних із закриттям шахт, згідно з якою витрати на закриття шахт, розрізів і торфодобувних підприємств складаються із витрат на:

фізичне закриття шахт, розрізів і торфодобувних підприємств;

проведення природоохоронних заходів;

передачу у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури;

забезпечення соціального захисту працівників, що звільняються;

створення робочих місць на підприємствах вугільної промисловості або в інших галузях;

будівництво житла для сімей шахтарів.

Фізичне закриття шахт, розрізів і торфодобувних підприємств передбачає демонтаж обладнання, ліній електропередачі і зв'язку, засипання стволів, шурфів, водовідливів, здійснення заходів, пов`язаних з ліквідацією непридатних будівель, гірничих виробок. Демонтаж обладнання передбачається здійснювати за умови економічної доцільності.

Природоохоронні заходи спрямовані на розв'язання проблем водовідливу, запобігання вибухам і викидам газу, гасіння та озеленення відвалів, проведення рекультиваційних робіт.

Паралельно із закриттям шахт, розрізів і торфодобувних підприємств передбачається передача у комунальну власність об'єктів соціальної інфраструктури, які перебувають на їх балансі.

Розподіл чисельності робітників за напрямами працевлаштування та соціального захисту в розрізі областей наведено в додатку N 2.