Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів

б) які використовуються як допоміжні матеріали для переробки харчового продукту;

3) носії та речовини, які не є харчовими добавками, але використовуються так само і з такою самою метою, що й носії, і виключно у необхідній кількості;

4) речовини, що не є харчовими добавками, які були використані у виробництві харчового продукту як допоміжний матеріал для переробки і містяться у готовому продукті, навіть у зміненій формі;

5) вода, якщо вона:

а) використовується у процесі виготовлення виключно для відновлення концентрованого або дегідратованого інгредієнта;

б) входить до складу рідких інгредієнтів, які зазвичай не споживаються як готові харчові продукти.

1. Обов’язкова інформація, передбачена пунктом 3 частини першої статті 6 цього Закону, повинна відповідати таким вимогам:

1) позначатися у переліку інгредієнтів згідно з правилами, встановленими частиною першою статті 12 цього Закону, з чітким зазначенням назви речовини або харчового продукту згідно з переліком, наведеним удодатку № 1 до цього Закону;

2) назва речовини або харчового продукту, наведеного у додатку № 1 до цього Закону, має бути виділена (шрифтом, кольоровим фоном, стилем тощо) серед решти інгредієнтів у переліку інгредієнтів у спосіб, визначений оператором ринку харчових продуктів, відповідальним за інформацію про харчовий продукт.

2. У разі ненадання переліку інгредієнтів інформація, передбачена пунктом 3 частини першої статті 6 цього Закону, повинна включати слово "містить" перед назвою речовини або харчового продукту згідно з переліком, наведеним у додатку № 1 до цього Закону.

3. У разі якщо декілька інгредієнтів або допоміжних матеріалів для переробки харчового продукту походять з однієї речовини або харчового продукту, включених до переліку, наведеного у додатку № 1 до цього Закону, це має бути чітко зрозуміло з інформації у маркуванні про кожен інгредієнт або допоміжний матеріал для переробки, що були застосовані.

4. Надання інформації, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 6 цього Закону, не вимагається у випадках, якщо назва харчового продукту чітко посилається на певну речовину чи харчовий продукт.

5. Позначення "без глютену" може бути застосовано лише за умови, що вміст глютену у харчових продуктах, що пропонуються до реалізації кінцевому споживачеві, не перевищує 20 міліграмів на 1 кілограм загальної маси харчового продукту.

6. Позначення "з дуже низьким вмістом глютену" може бути застосовано лише за умови, що харчові продукти, що складаються з або містять один чи більше інгредієнтів, виготовлених з пшениці, жита, ячменю, вівса або їх гібридних видів, що були спеціально оброблені для зменшення вмісту глютену, містять не більше ніж 100 міліграмів на 1 кілограм загальної маси харчових продуктів, що пропонуються до реалізації кінцевому споживачеві.

7. Інформація про харчовий продукт, зазначена у частинах п’ятій і шостій цієї статті, може супроводжуватися позначенням "підходить для осіб з непереносимістю глютену" або "підходить для осіб, хворих на целіакію".

8. Інформація про харчовий продукт, зазначена у частинах п’ятійі шостій цієї статті, може супроводжуватися позначенням "спеціально розроблено для осіб з непереносимістю глютену" або "спеціально розроблено для осіб, хворих на целіакію", якщо харчовий продукт спеціально вироблений, приготовлений та/або перероблений таким чином, щоб:

1) зменшити вміст глютену в одному або декількох інгредієнтах, що містять глютен;

2) замінити інгредієнти, що містять глютен, іншими інгредієнтами, що природно не містять глютену.

9. Овес, що міститься у харчових продуктах, заявлених як продукти без глютену або з дуже низьким вмістом глютену, має бути спеціально вироблений, приготовлений та/або перероблений таким чином, щоб уникнути забруднення домішками пшениці, жита, ячменю або їх гібридних видів, при цьому вміст глютену у такому вівсі не може перевищувати 20 міліграмів на 1 кілограм.

10. У маркуванні дитячих сумішей початкових та дитячих сумішей для подальшого годування забороняється зазначення інформації, передбаченої частинами п’ятою - дев’ятою цієї статті.

1. Кількість окремого інгредієнта або категорії інгредієнтів, використаних у виробництві або приготуванні харчового продукту, зазначається у маркуванні в обов’язковому порядку, якщо:

1) назва даного інгредієнта або категорії інгредієнтів зазначена у назві харчового продукту або зазвичай асоціюється споживачем з назвою харчового продукту;

2) назва даного інгредієнта або категорії інгредієнтів виділяється у маркуванні словесно або графічно;

3) зазначення назви даного інгредієнта або категорії інгредієнтів є суттєвим для того, щоб охарактеризувати харчовий продукт та вирізнити його серед продуктів, з якими його можна сплутати через його назву та/або зовнішній вигляд.

2. Кількісне зазначення інгредієнтів або категорій інгредієнтів харчового продукту не вимагається:

1) для інгредієнта або категорії інгредієнтів:

а) кількість яких зазначається відповідно до частини п’ятої статті 17 цього Закону;

б) які використовуються у малих кількостях з метою надання смаку та аромату; або

в) вміст яких не впливає на вибір споживача, оскільки коливання кількості інгредієнта або категорії інгредієнтів не є істотним для того, щоб охарактеризувати харчовий продукт чи вирізнити його серед інших аналогічних харчових продуктів;

2) якщо нормативно-правовим актом або, за його відсутності, національним стандартом визначена кількість інгредієнта або категорії інгредієнтів без вимоги зазначення переліку інгредієнтів у маркуванні; або

3) у випадках, передбачених пунктами 4 і 5розділу Iдодатка № 6 до цього Закону.

3. Вимоги пунктів 1 і 2 частини першої цієї статті не поширюються на:

1) будь-який інгредієнт або категорію інгредієнтів, що підпадають під визначення "з підсолоджувачем(ами)" або "з цукром(ами) та підсолоджувачем(ами)", якщо таке словосполучення супроводжує назву харчового продукту згідно з додатком № 2 до цього Закону; або

2) будь-які добавки вітамінів та мінеральних речовин, якщо надання у маркуванні інформації про їх поживну цінність є обов’язковим.

4. Зазначення кількості інгредієнта або категорії інгредієнта:

1) виражається у відсотках, що відповідає кількості інгредієнта або інгредієнтів під час його/їх використання;

2) зазначається в назві або відразу після назви харчового продукту або в переліку інгредієнтів поруч з відповідним інгредієнтом або категорією інгредієнтів.

5. Винятки з вимог положень частини четвертої цієї статті допускаються в таких випадках:

1) якщо харчовий продукт втратив вологу внаслідок теплової або інших видів обробки, кількість виражається як відсоткова частка, що відповідає кількості даних інгредієнтів у готовому продукті, якщо тільки ця кількість або сукупна кількість усіх інгредієнтів, зазначених на етикетці, не перевищує 100 відсотків. У разі якщо кількість або сукупна кількість усіх інгредієнтів, зазначених на етикетці, перевищує 100 відсотків, кількість зазначається на основі маси інгредієнтів, використаних для приготування 100 грамів готового продукту;

2) кількість летких інгредієнтів зазначається як їх масова частка у готовому продукті;

3) кількість інгредієнтів, що використовуються у концентрованій або дегідратованій формі та відновлюються у процесі виробництва, може зазначатися як їх масові частки до концентрування або зневоднення;

4) якщо концентровані чи зневоднені харчові продукти відновлюються перед споживанням шляхом додавання води, кількість інгредієнтів може зазначатися як їх масові частки у відновленому продукті.

1. У маркуванні фасованого харчового продукту зазначається його номінальна кількість, виражена у літрах, сантилітрах, мілілітрах, кілограмах або грамах чи в інших одиницях вимірювання об’єму або маси:

1) для рідких харчових продуктів - в одиницях вимірювання об’єму;

2) для інших харчових продуктів - в одиницях вимірювання маси;

3) для олій, маргаринів м’яких, майонезів, молока питного та продуктів його переробки, вершків, кисломолочних продуктів, меду - в одиницях вимірювання маси або об’єму за вибором оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про харчовий продукт.

2. Інформація про номінальну кількість не є обов’язковою для харчових продуктів:

1) які можуть значно втрачати об’єм або масу, які продаються поштучно, маса чи об’єм яких визначається у присутності покупця;

2) кількість яких є меншою за 5 грамів або 5 мілілітрів, крім прянощів і трав;

3) які, зазвичай, продаються поштучно, за умови що кількість одиниць товару є добре видимою і легко піддається підрахунку, або якщо такий підрахунок є неможливим - кількість одиниць (штук), зазначена у маркуванні.

3. У разі якщо фасована одиниця харчового продукту складається з двох або більше окремих фасованих одиниць, що містять однакову кількість одного й того самого продукту, номінальна кількість зазначається як номінальна кількість кожної окремої одиниці та загальна кількість таких окремих одиниць. Зазначення цієї інформації не є обов’язковим, якщо номінальна кількість окремо фасованих одиниць товару є добре видимою і вони легко піддаються підрахунку та якщо ззовні добре видно щонайменше один напис про номінальну кількість харчового продукту на окремій одиниці харчового продукту.

4. Якщо фасована одиниця харчового продукту складається з двох або більше фасованих одиниць, кожна з яких не призначена для окремої реалізації, номінальна кількість харчового продукту зазначається як загальна номінальна кількість і кількість окремих одиниць харчового продукту або зазначається номінальна кількість окремої одиниці харчового продукту і кількість окремих одиниць харчового продукту.

5. Якщо твердий харчовий продукт перебуває в рідкому середовищі, зазначається також маса продукту без урахування маси рідини. Якщо харчовий продукт вкритий крижаною глазур’ю (для заморожених продуктів), маса харчового продукту не повинна включати масу крижаної глазурі.

Рідким середовищем для цілей цієї статті вважаються рідини та харчові продукти, що можуть бути, зокрема, сумішами, а також перебувати у замороженому або швидкозамороженому стані, за умови що вони є лише доповненням до істотних елементів напівфабрикату, що пропонується споживачу, та не є вирішальним фактором для прийняття рішення споживачем про придбання такого харчового продукту: вода, водні сольові розчини, розсіл, водні розчини харчових кислот, оцет, водні розчини цукру, інших підсолоджуючих речовин, фруктові або овочеві соки - для плодоовочевої продукції.

6. Якщо заморожені харчові продукти пропонуються до реалізації у нефасованому стані (нефасовані харчові продукти, вкриті крижаною глазур’ю), кінцевому споживачу надається інформація про загальну кількість харчового продукту (з урахуванням кількості глазурі) та кількість або відсотковий вміст крижаної глазурі у такому харчовому продукті. При цьому оператори ринку харчових продуктів визначають номінальну кількість глазурі з урахуванням метрологічних вимог до відхилень кількості твердого продукту та крижаної глазурі від номінального значення, що встановлюються технічними регламентами або іншими нормативно-правовими актами, а за їх відсутності - національним чи міжнародним стандартом.

1. Дата завершення мінімального терміну придатності зазначається з дотриманням таких вимог:

1) перед датою зазначаються слова "Краще спожити до…", якщо дата вказує на день, або "Краще спожити до кінця…" - в інших випадках;

2) безпосередньо після слів, наведених у пункті 1 цієї частини, зазначається дата або посилання на місце, де на маркуванні зазначена дата;

3) за потреби після інформації, передбаченої пунктами 1і 2 цієї частини, зазначаються умови зберігання, яких необхідно дотримуватися, щоб харчовий продукт не втратив своїх властивостей до спливу встановленого строку;

4) дата складається з дня, місяця та, за потреби, року у незакодованій формі у зазначеному порядку, між цифрами проставляються розділові знаки (крапка, скісна риска, дефіс тощо) або інтервал.

При цьому:

якщо харчовий продукт зберігається не більше трьох місяців, у даті достатньо вказати день і місяць;

якщо харчовий продукт зберігається більше трьох місяців, але менше 18 місяців, у даті достатньо вказати місяць і рік;

якщо харчовий продукт зберігається понад 18 місяців, у даті достатньо вказати рік;

5) мінімальний термін придатності зазначається добровільно за вибором оператора ринку харчових продуктів для таких харчових продуктів:

а) свіжі фрукти та овочі, включаючи картоплю, не очищені від шкіри, не порізані і не оброблені в інший аналогічний спосіб, крім пророщеного насіння та інших аналогічних продуктів, зокрема пророщених бобових культур;

б) вина, лікерні вина, ігристі вина, ароматизовані вина та інші аналогічні продукти, вироблені з фруктів (крім винограду) та напої, вироблені з винограду та виноградного сусла, що класифікуються за кодом 2206 00 згідно з УКТ ЗЕД;

в) напої, що містять 10 і більше відсотків об’ємних одиниць спирту;

г) хлібобулочні або кондитерські вироби, які зазвичай споживаються протягом 24 годин з моменту випікання;

ґ) оцет;

д) харчова сіль;

е) цукор у твердому стані;

є) кондитерські вироби, що складаються майже виключно з ароматизованих та/або підфарбованих цукрів;

ж) жувальна гумка та інші аналогічні продукти для жування.

2. Для харчових продуктів, які через свої мікробіологічні властивості є такими, що швидко псуються, і тому після завершення короткого періоду часу можуть вважатися небезпечними для здоров’я людини, замість дати завершення мінімального терміну придатності зазначається дата "вжити до…".

3. Дата "вжити до…" зазначається у такий спосіб:

1) перед датою зазначаються слова "вжити до…";

2) безпосередньо після слів, наведених у пункті 1 цієї частини, зазначається дата або посилання на місце, де на маркуванні зазначена дата. Після цієї інформації зазначаються спеціальні умови зберігання, яких необхідно дотримуватися, щоб харчовий продукт не втратив своїх властивостей до зазначеної дати;

3) дата складається з дня, місяця та, за потреби, року у незакодованій формі: у зазначеному порядку між цифрами проставляються розділові знаки (крапка, скісна риска, дефіс тощо) або інтервал;

4) дата "вжити до…" зазначається окремо на кожній фасованій одиниці харчового продукту або порції.

4. Дата замороження зазначається для харчових продуктів, наведених у пункті 6 додатку 2до цього Закону, таким чином:

1) перед датою зазначається слово "заморожений…";

2) безпосередньо після слова, наведеного в пункті 1 цієї частини, зазначається дата або посилання на місце, де на маркуванні зазначена дата, що складається з дня, місяця та року в незакодованій формі: у зазначеному порядку, між цифрами проставляються розділові знаки (крапка, скісна риска, дефіс тощо) або інтервал.

1. Якщо харчові продукти потребують спеціальних умов зберігання та/або умов використання, такі умови мають бути зазначені в інформації про харчовий продукт.

2. Для забезпечення належного зберігання та використання харчових продуктів після відкриття упаковки в інформації про харчовий продукт може зазначатися інформація про умови зберігання та/або строк споживання після відкриття упаковки.

1. Зазначення країни походження або місця походження харчового продукту є обов’язковим у таких випадках:

1) якщо неповідомлення цієї інформації може ввести споживача в оману, зокрема, якщо інформація, що супроводжує харчовий продукт, або інформація на маркуванні може навести на думку, що даний харчовий продукт має іншу країну походження або місце походження;

2) для окремих типів м’яса, що класифікується за кодами УКТ ЗЕД, наведеними у додатку № 7до цього Закону.

2. У разі якщо зазначені країна походження або місце походження харчового продукту не збігаються з країною походження або місцем походження основного інгредієнта, необхідно вказати:

1) країну походження або місце походження основного інгредієнта; або

2) зазначення, що країна походження або місце походження основного інгредієнта відрізняється від країни походження або місця походження харчового продукту.

3. Порядок, спеціальні вимоги до маркування та перелік харчових продуктів, для яких обов’язковим є зазначення країни походження або місця походження відповідно до частин першої і другої цієї статті, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

1. Інструкції з використання або приготування харчових продуктів повинні містити інформацію, достатню для використання харчового продукту споживачем за призначенням.

1. Фактичний вміст спирту в напоях з вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотка об’ємних одиниць, крім продукції, що класифікується за кодом 2204 згідно з УКТ ЗЕД, зазначається відповідно до додатка № 8 до цього Закону.

1. Обов’язкова інформація про поживну цінність харчових продуктів має включати інформацію про:

1) енергетичну цінність;

2) вміст жирів, насичених жирів, вуглеводів, цукрів, білків та солі.

За потреби поряд з інформацією про поживну цінність може розміщуватися напис про те, що наявність солі зумовлена виключно вмістом натрію, який має природне походження, а не додавався у процесі виробництва харчового продукту.

2. Зміст обов’язкової інформації про поживну цінність харчових продуктів, зазначеної в частині першій цієї статті, може бути доповнено зазначенням вмісту однієї або декількох таких речовин:

1) мононенасичені жири;

2) поліненасичені жири;

3) поліоли;

4) крохмаль;

5) харчові волокна;

6) вітаміни або мінеральні речовини, наведені в додатку № 9 до цього Закону, якщо вони містяться в харчовому продукті у значних кількостях.

3. У разі якщо маркування фасованих харчових продуктів містить обов’язкову інформацію про поживну цінність, допускається повторення інформації про енергетичну цінність або про енергетичну цінність та про вміст жирів, насичених жирів, цукрів та солі.

4. Вимоги статей 23-27 цього Закону не застосовуються до дієтичних добавок та води природної мінеральної.

1. Обчислення енергетичної цінності здійснюється за допомогою перевідних коефіцієнтів, наведених удодатку № 10 до цього Закону.

2. Значення енергетичної цінності та кількості поживних речовин вказуються для харчових продуктів у тому стані, в якому вони запропоновані для реалізації.

3. Зазначення енергетичної цінності може стосуватися харчових продуктів після їх приготування, за умови надання достатньо докладних інструкцій щодо приготування цих продуктів для цілей споживання.

4. Величини енергетичної цінності харчового продукту та кількості поживних речовин - це середні значення, обчислені за допомогою одного або декількох таких методів залежно від вибору оператора ринку харчових продуктів:

1) аналіз харчових продуктів, проведений виробником;

2) обчислення, виконані з використанням добре відомих або фактичних середніх значень (величин) інгредієнтів;

3) обчислення, виконані з використанням загально встановлених і прийнятих даних.

5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, затверджує:

1) допустимі відхилення між зазначеними в інформації про харчовий продукт величинами енергетичної цінності, кількості поживних речовин та фактичними значеннями цих параметрів, визначеними під час проведення державного контролю;

2) за зверненням заінтересованих осіб - на основі наукового обґрунтування та/або відповідних положень законодавства Європейського Союзу перевідні коефіцієнти для визначення вмісту вітамінів і мінеральних речовин у харчових продуктах.

1. Показники енергетичної цінності та вмісту поживних речовин харчових продуктів зазначаються в одиницях вимірювання, наведених у додатку № 11 до цього Закону.

2. Показники енергетичної цінності та вмісту поживних речовин зазначаються на 100 грамів або 100 мілілітрів харчового продукту.

3. Якщо повідомляється інформація про вміст вітамінів та мінеральних речовин, додатково до способу зазначення, встановленого частиною другою цієї статті, така інформація має виражатися у відсотках до референсних величин споживання, встановлених у розділі I додатка № 9 до цього Закону.

4. Додатково до способу зазначення, встановленого частиною другою цієї статті, інформація про енергетичну цінність та вміст поживних речовин, передбачена частинами першою - третьою статті 23 цього Закону, може виражатися у відсотках до референсних величин споживання, встановлених у розділі II додатка № 9 до цього Закону.

5. У разі повідомлення споживачам інформації відповідно до частини четвертої цієї статті поряд з такою інформацією у маркуванні додатково зазначається: "Референсна величина споживання для дорослих становить 8400 кДж/2000 ккал".

1. У харчових продуктах показники енергетичної цінності та вмісту поживних речовин для зручності споживача можуть зазначатися на порцію та/або на одиницю споживання, за умови що величина порції або одиниці споживання та кількість порцій або одиниць споживання, що знаходяться в упаковці, зазначена на етикетці, у таких випадках:

1) додатково до способу зазначення, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону;

2) додатково до способу зазначення, встановленого частиною третьою статті 25 цього Закону, щодо вмісту вітамінів і мінеральних речовин;

3) додатково до або замість способу зазначення, встановленого частиною четвертою статті 25 цього Закону.

2. Як виняток з положень частини другої статті 25 цього Закону, у випадках, передбачених частиною третьою статті 23 цього Закону, вміст поживних речовин та/або відсотки до референсних величин споживання, встановлених розділом II додатка № 9 до цього Закону, можуть зазначатися в розрахунку лише на порцію або на одиницю споживання.

3. У разі зазначення вмісту поживних речовин лише на порцію або на одиницю споживання значення показника енергетичної цінності зазначається на 100 грамів або на 100 мілілітрів з розрахунку на порцію або на одиницю споживання.

4. Показники енергетичної цінності та вмісту поживних речовин та/або референсні величини споживання, встановлені розділом II додатка № 9 до цього Закону, можуть зазначатися в розрахунку лише на порцію або на одиницю споживання.

5. Величина порції або одиниці споживання зазначається разом з інформацією про поживну цінність.

1. Інформація, зазначена у частинах першій і другій статті 23 цього Закону, наводиться в одному полі видимості, у чіткому форматі та, за доцільності, у порядку, встановленому додатком № 11 до цього Закону.

2. Інформація, зазначена в частинах першій і другій статті 23 цього Закону, надається у формі таблиці. За відсутності вільного місця інформація наводиться у форматі рядків.

3. Інформація, зазначена в частині третій статті 23 цього Закону, має бути представлена в основному полі видимості, а розмір шрифту має задовольняти вимоги частини п’ятої статті 8 цього Закону.

4. Інформація, зазначена у частині третій статті 23 цього Закону, наводиться у форматі, відмінному від формату, встановленого частиною другою цієї статті.

5. У разі якщо показники енергетичної цінності або вмісту поживних речовин у харчовому продукті є незначними, інформація про них може бути замінена словами "містить незначну кількість…", що розміщуються поряд з інформацією про поживну цінність (за наявності).

6. Додатково до форми зазначення, встановленої частинамидругою і четвертою статті 25, статтею 26 та частиною другою цієї статті, енергетичну цінність та кількість поживних речовин можна зазначати в іншій формі та/або представляти за допомогою графічних форм або символів, якщо вони:

1) базуються на результатах наукових досліджень, є зрозумілими для споживачів та не вводять споживачів в оману;

2) розроблялися з урахуванням результатів консультацій із широким колом заінтересованих сторін та громадськістю;

3) застосовуються з метою сприяння розумінню споживачами цінності або важливості харчового продукту щодо калорійності та вмісту поживних речовин у раціоні харчування людини;

4) базуються на науково обґрунтованих доказах розуміння пересічним споживачем таких способів зазначення чи надання інформації;

5) у разі застосування інших форм надання інформації базуються на референсних величинах споживання, встановлених у додатку № 9 до цього Закону, або, за їх відсутності, на загальновизнаних наукових рекомендаціях щодо норм споживання поживних речовин або калорійності;

6) є об’єктивними та недискримінаційними;

7) у разі застосування не створюють перешкод для вільного обігу харчових продуктів.

1. Харчовий продукт може бути введений в обіг та перебувати в обігу лише у разі, якщо він супроводжується позначенням, що ідентифікує партію або лот, до якої (якого) належить такий харчовий продукт.

2. Вимоги частини першої цієї статті не застосовуються:

1) до первинної продукції, яка після відправлення з первинного виробництва:

а) реалізується та/або поставляється на склад тимчасового зберігання та/або до потужності з її обробки чи пакування;

б) транспортується до потужності з її переробки та/або обробки;

в) зібрана для негайної переробки та/або обробки;

2) якщо в місцях продажу кінцевому споживачу нефасований харчовий продукт фасується на прохання споживача або для продажу в зазначеному місці;

3) до упаковки та контейнерів, найбільша поверхня яких має площу менше 10 квадратних сантиметрів;

4) до індивідуальних порцій морозива. При цьому позначення, що ідентифікує партію (лот) морозива, до якої (якого) воно належить, наноситься на гуртову упаковку.

3. Партія (лот) визначається оператором ринку, який здійснює виробництво або пакування харчового продукту, або оператором ринку, який першим вводить харчовий продукт в обіг.

4. За визначення і нанесення/зазначення позначення, передбаченого частиною першою цієї статті, несуть відповідальність оператори ринку, визначені частиною третьою цієї статті.

5. Позначенню, зазначеному в частині першій цієї статті, повинна передувати велика літера "L" латинської абетки, крім випадків, якщо таке позначення чітко відрізняється від інших позначень на етикетці (стікері).

6. Для фасованих харчових продуктів позначення, зазначене в частині першій цієї статті, та, за потреби, велика літера "L" латинської абетки наносяться на упаковку або на етикетку (стікер), доданий до нього.

7. Для нефасованих харчових продуктів позначення, зазначене в частині першій цієї статті, та, за потреби, велика літера "L" латинської абетки наносяться на упаковку або на контейнер, а в разі їх відсутності зазначаються в документах, що супроводжують харчовий продукт.

8. Позначення, зазначене в частині першій цієї статті, повинно легко розпізнаватися, бути чітким (розбірливим) і нанесеним у спосіб, що унеможливлює його видалення.

9. Як виняток з вимог частини першої цієї статті, нанесення позначення, що ідентифікує партію (лот), не є обов’язковим, якщо етикетка (стікер) уже містить інформацію про мінімальний термін придатності харчового продукту або дату "вжити до…", що складається щонайменше з дня і місяця у зазначеному порядку та у незакодованій формі.

1. Інформація про харчові продукти, що надається в добровільному порядку:

1) не повинна вводити споживачів в оману;

2) не повинна бути незрозумілою чи заплутаною для споживача;

3) за потреби має ґрунтуватися на відповідних наукових даних.

2. Інгредієнт харчового продукту може називатися натуральним, якщо він відповідає всім таким вимогам:

1) вироблений лише з рослин, водоростей, грибів, харчових продуктів тваринного походження, мікроорганізмів, води природної мінеральної, морських мінеральних відкладень, морської води;

2) вироблений виключно із застосуванням одного або декількох процесів, передбачених частиною третьою цієї статті.

3. До процесів, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті, із застосуванням яких здійснюється виробництво натуральних харчових інгредієнтів, натуральних харчових продуктів та/або їх окремих видів, належать:

1) фізичний (у тому числі екструзія, пастеризація, стерилізація), мікробіологічний, ферментативний. Ферментативний та мікробіологічний процеси заборонено використовувати для виробництва речовин, які не зустрічаються в природі;

2) використання та/або додавання води питної;

3) видалення одного або декількох компонентів;

4) коригування рівня pH.

4. Складний інгредієнт може називатися натуральним, за умови відповідності кожного його інгредієнта вимогам, передбаченим частинами другою і третьою цієї статті.

5. Якщо всі інгредієнти харчового продукту відповідають вимогам, передбаченим частинами другою і четвертою цієї статті, у назві такого продукту може міститися зазначення "виготовлений з натуральних інгредієнтів" або інші похідні від нього.

6. Харчовий продукт може називатися натуральним, якщо він відповідає всім таким критеріям:

1) всі інгредієнти харчового продукту відповідають вимогам, передбаченим частинами другою і четвертою цієї статті;

2) харчовий продукт вироблений виключно із застосуванням одного або декількох процесів, передбачених частиною третьою цієї статті;

3) процеси, із застосуванням яких вироблено харчовий продукт, істотно не змінюють початковий фізичний, хімічний чи біологічний стан інгредієнтів.

7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, затверджує за зверненням заінтересованих осіб (на основі наукового обґрунтування та/або відповідних положень законодавства Європейського Союзу, документів відповідних міжнародних організацій) вимоги до процесів, із застосуванням яких здійснюється виробництво натуральних харчових інгредієнтів, натуральних харчових продуктів та/або їх окремих видів.

8. Інші вимоги до натуральних харчових продуктів, що застосовуються без урахування вимог, передбачених частинами другою - сьомою цієї статті, встановлюються законодавством щодо надання споживачам інформації про харчові продукти.

9. У маркуванні харчового продукту або інгредієнта може використовуватися слово "вегетаріанський" або його похідні та/або міститися зазначення, що харчовий продукт або інгредієнт призначений для ово-лакто-вегетаріанців, якщо відповідає всім таким критеріям:

1) є харчовим продуктом, на жодній стадії виробництва якого не використовувалися інгредієнти тваринного походження, крім таких інгредієнтів чи похідних із них:

молоко, молочні продукти, молозиво;

яйця чи яєчні продукти, отримані від живих тварин;

мед чи продукти бджільництва (прополіс, бджолиний віск тощо);

продукти, отримані з вовни живих тварин (ланолін тощо);

2) на всіх етапах виробництва та обігу вживалися всі необхідні заходи для уникнення наявності речовин, які не споживаються ово-лакто-вегетаріанцями, крім випадків ненавмисного потрапляння таких речовин;

3) операторами ринку харчових продуктів та/або особами, що діють за їхнім дорученням, не проводилися на тваринах будь-які дослідження харчового продукту або інгредієнта.

10. Складний інгредієнт може називатися таким, що призначений для ово-лакто-вегетаріанців, за умови відповідності кожного його інгредієнта критеріям, визначеним частиною дев’ятою цієї статті.

11. У маркуванні харчового продукту або інгредієнта може використовуватися слово "вегетаріанський" або його похідні та/або міститися зазначення, що харчовий продукт або інгредієнт призначений для ово-вегетаріанців, якщо він відповідає всім таким критеріям:

1) є харчовим продуктом, на жодній стадії виробництва якого не використовувалися інгредієнти тваринного походження, крім таких інгредієнтів чи похідних із них:

яйця чи яєчні продукти, отримані від живих тварин;

мед чи продукти бджільництва (прополіс, бджолиний віск тощо);

продукти, отримані з вовни живих тварин (ланолін тощо);

2) на всіх етапах виробництва та обігу вживалися всі необхідні заходи для уникнення наявності речовин, які не споживаються ово-вегетаріанцями, крім випадків ненавмисного потрапляння таких речовин;

3) операторами ринку харчових продуктів та/або особами, що діють за їхнім дорученням, не проводилися на тваринах будь-які дослідження харчового продукту або інгредієнта.

12. Складний інгредієнт може називатися таким, що призначений для ово-вегетаріанців, за умови відповідності кожного його інгредієнта критеріям, визначеним частиною одинадцятою цієї статті.

13. У маркуванні харчового продукту або інгредієнта може використовуватися слово "вегетаріанський" або його похідні та/або міститися зазначення, що харчовий продукт або інгредієнт призначені для лакто-вегетаріанців, якщо він відповідає всім таким критеріям:

1) є харчовим продуктом, на жодній стадії виробництва якого не використовувалися інгредієнти тваринного походження, крім таких інгредієнтів чи похідних із них:

молоко, молочні продукти, молозиво;

мед чи продукти бджільництва (прополіс, бджолиний віск тощо);

продукти, отримані з вовни живих тварин (ланолін тощо);

2) на всіх етапах виробництва та обігу вживалися всі необхідні заходи для уникнення наявності речовин, які не споживаються лакто-вегетаріанцями, крім випадків ненавмисного потрапляння таких речовин;

3) операторами ринку харчових продуктів та/або особами, що діють за їхнім дорученням, не проводилися на тваринах будь-які дослідження харчового продукту або інгредієнта.

14. Складний інгредієнт може називатися таким, що призначений для лакто-вегетаріанців, за умови відповідності кожного його інгредієнта критеріям, визначеним частиною тринадцятою цієї статті.

15. У маркуванні харчового продукту або інгредієнта може використовуватися слово "веганський" або його похідні та/або міститися зазначення, що харчовий продукт або інгредієнт призначені для веганців, якщо він відповідає всім таким критеріям:

1) є харчовим продуктом, на жодній стадії виробництва якого не використовувалися інгредієнти тваринного походження;

2) на всіх етапах виробництва та обігу вживалися всі необхідні заходи для уникнення наявності речовин, які не споживаються веганцями, крім випадків ненавмисного потрапляння таких речовин;

3) операторами ринку харчових продуктів та/або особами, що діють за їхнім дорученням, не проводилися на тваринах будь-які дослідження харчового продукту або інгредієнта.

16. Складний інгредієнт може називатися "веганським" або таким, що може споживатися веганцями, за умови відповідності кожного його інгредієнта критеріям, визначеним частиною п’ятнадцятою цієї статті.

17. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, затверджує вимоги до такої інформації про харчові продукти, рішення про надання якої та порядок надання якої приймається оператором ринку харчових продуктів, відповідальним за інформацію про харчовий продукт, у добровільному порядку:

1) інформація про можливу або випадкову присутність у харчових продуктах речовин або продуктів, що спричиняють алергічні реакції або непереносимість;

2) за зверненням заінтересованих осіб (на основі наукового обґрунтування та/або відповідних положень законодавства Європейського Союзу, документів відповідних міжнародних організацій) - інформація, пов’язана з придатністю харчового продукту для споживання вегетаріанцями та веганцями;

3) значення і зазначення референсних величин споживання додатково до референсних величин споживання, наведених у додатку № 9 до цього Закону;

4) за зверненням заінтересованих осіб (на основі наукового обґрунтування та/або відповідних положень законодавства Європейського Союзу, документів відповідних міжнародних організацій) - перевідні коефіцієнти для обчислення енергетичної цінності додатково до наведених у додатку № 10 до цього Закону;

5) твердження про зниження ризику захворювання, твердження про користь для здоров’я, твердження про поживну цінність.

18. Інформація про харчові продукти, що надається в добровільному порядку, не повинна зазначатися у спосіб, що зменшує площу поверхні для надання обов’язкової інформації про харчові продукти.

19. Слово "ремісничий" та будь-які похідні від нього можуть використовуватися лише в інформації про ремісничі харчові продукти.

1. Державний контроль за додержанням законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти здійснюється відповідно до Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин".

1. Оператори ринку харчових продуктів, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність у межах діяльності, яку вони провадять, відповідно до Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин".

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня його опублікування, крім:

частини одинадцятої статті 6 цього Закону, яка вводиться в дію з дня набрання чинності цим Законом;

підпункту "г" підпункту 2 пункту 4 та пункту 5цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом.

2. Установити, що харчові продукти, які відповідають вимогам законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, що діяло до введення в дію цього Закону, але не відповідають вимогам цього Закону, можуть вироблятися та/або вводитися в обіг протягом трьох років після введення в дію цього Закону. Такі харчові продукти можуть перебувати в обігу до настання кінцевої дати споживання або закінчення строку придатності.

Як виключення з положень абзацу першого цього пункту тимчасово установити, що на період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", та протягом шести місяців після його припинення чи скасування харчові продукти, які відповідають вимогам законодавства щодо надання споживачам інформації про харчові продукти, що діяло до введення в дію цього Закону, але не відповідають вимогам цього Закону, можуть вироблятися та/або вводитися в обіг. Такі харчові продукти можуть перебувати в обігу до настання кінцевої дати споживання або закінчення строку придатності.

3. Додатки №№ 1-11 до цього Закону є його невід’ємною частиною.

4. Внести зміни до таких законів України:

1) у Законі України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 345 із наступними змінами):

а) абзаци тридцять третій і сорок шостий статті 1 викласти в такій редакції:

"спирт етиловий ректифікований неденатурований - спирт етиловий з вмістом спирту більше 80 відсотків об’ємних одиниць, отриманий шляхом фракційної перегонки етилового спирту-сирцю або брагоректифікацією дозрілої бражки";

"зерновий дистилят - спирт харчовий питний етиловий дистильований, отриманий шляхом дистиляції, міцністю до 70 відсотків об’ємних одиниць, що використовується для виробництва алкогольних напоїв та спиртовмісних харчових напоїв і виробляється із зернової сировини/зернових культур";

б) у статті 11:

у частині першій:

абзац перший викласти в такій редакції:

"1. Маркування алкогольних напоїв (крім продукції, зазначеної у частині другій цієї статті), які реалізуються в Україні, здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, та має містити таку інформацію";

абзац другий виключити;

абзац четвертий викласти в такій редакції:

"найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за інформацію про алкогольний напій, а для імпортованих алкогольних напоїв - найменування та місцезнаходження імпортера (у разі зміни найменування виробника у зв’язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв’язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство виробник має право зазначати на етикетці своє попереднє найменування протягом 18 місяців з дня зміни його найменування у зв’язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв’язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство)";

у частині другій:

абзац перший викласти в такій редакції:

"2. Маркування виноробної продукції, у тому числі сидру і перрі (без додавання спирту), зброджених напоїв, одержаних виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 відсотка об’ємних одиниць (без додавання спирту), яка реалізується в Україні, здійснюється відповідно до Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів" з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Маркування виноробної продукції, у тому числі сидру і перрі (без додавання спирту), зброджених напоїв, одержаних виключно в результаті природного (натурального) бродіння фруктових, ягідних та фруктово-ягідних соків, з вмістом спирту не більше 8,5 відсотка об’ємних одиниць (без додавання спирту), яка реалізується в Україні, має містити таку інформацію";

абзац другий виключити;

абзац четвертий викласти в такій редакції:

"найменування та місцезнаходження оператора ринку харчових продуктів, відповідального за надання інформації про алкогольний напій, а для імпортованих алкогольних напоїв - найменування та місцезнаходження імпортера (у разі зміни найменування виробника у зв’язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв’язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство виробник має право зазначати на етикетці своє попереднє найменування протягом 18 місяців з дня зміни його найменування у зв’язку із зміною типу акціонерного товариства або у зв’язку з перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство)";

абзац сімнадцятий виключити;

абзац п’ятий частини четвертої викласти в такій редакції:

"Зміни до цієї статті набирають чинності не раніше ніж через 24 місяці з дня опублікування закону про внесення відповідних змін";

2) у Законі України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 41-42, ст. 2024 із наступними змінами):

а) у статті 1:

у частині першій:

пункти 23, 28, 29, 38 і 66 виключити;

пункт 27 викласти в такій редакції:

"27) заклад громадського харчування - ресторан, бар, кафе, їдальня, закусочна, піцерія, кулінарія, кіоск чи інший заклад незалежно від територіальних ознак (місця) провадження господарської діяльності з громадського харчування та ступеня доступності харчування будь-яким особам";