Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік

5. Розвиток реального сектору економіки

5.1. Підвищення енергоефективності та оптимізація структури енергетичного балансу

Основні проблеми:

Енергоємність ВВП в Україні у 2-2,5 раза перевищує відповідний показник провідних країн світу і становить, за даними Міжнародного енергетичного агентства та органів державної статистики 0,5 кілограма нафтового еквівалента на 1 долар США з урахуванням паритету реальної купівельної спроможності, що у 2,6 раза перевищує середнє значення енергоємності ВВП розвинутих держав світу.

На даний час у структурі енергетичного балансу України переважають традиційні види палива, зокрема імпортований природний газ та нафтопродукти, що негативно впливає на рівень енергетичної безпеки держави, конкурентоспроможність вітчизняної продукції та стан навколишнього природного середовища.

Основні завдання:

Підвищення енергоефективності.

Оптимізація структури енергетичного балансу шляхом збільшення частки відновлюваних джерел енергії.

Оптимізація структури енергетичного балансу шляхом збільшення частки власних та відновлюваних джерел енергії.

Відновлення та розвиток буровугільного комплексу України.

5.1.1. Підвищення енергоефективності

Цілі та очікувані результати:

Зниження енергоємності ВВП на 3,3 відсотка.

5.1.2. Оптимізація структури енергетичного балансу шляхом збільшення частки відновлюваних джерел енергії

Цілі та очікувані результати:

Збільшення частки відновлюваних джерел енергії у енергетичному балансі України.

5.2. Енергозабезпечення

Основні проблеми:

На сьогодні рівень розвитку електроенергетики України не відповідає євроінтеграційним вимогам. Галузь характеризується практичним зношенням обладнання, використанням застарілих технологічних процесів, що призводить до суттєвого збільшення питомих витрат палива на виробництво електричної та теплової енергії. В енергетичному комплексі України 67,5 відсотка становлять теплові електростанції, від стану яких значною мірою залежить економічна та енергетична безпека держави. Вітчизняні ТЕС мають найнижчі техніко-економічні й екологічні показники в Європі, що завдає не лише великих збитків економіці України, у тому числі зменшуючи конкурентоспроможність вітчизняної продукції, а й створює проблеми для європейської інтеграції України. Впровадження заходів з оновлення основних фондів ТЕС стримується через відсутність механізму їх фінансування.

У балансі потужності енергосистеми України гідроелектростанції не перевищують 9,4 відсотка (за даними на кінець 2008 року), що зумовлює дефіцит як маневрових, так і регулюючих потужностей.

Стан магістральних електричних мереж рік у рік погіршується. Значні проблеми виникають у зв'язку з недостатньою пропускною спроможністю ліній електропередачі для видачі потужностей АЕС, недостатнім рівнем надійності енергопостачання Криму, півдня Одеської області, Східного Донбасу, унеможливленням передачі надлишкової енергії Західного регіону до центру і на схід країни.

Необ'єктивні ціни на електричну енергію не сприяють розвитку підприємств галузі, не здатні забезпечити реконструкцію та модернізацію обладнання, ремонти та закупівлю необхідної сировини, матеріалів тощо.

Ефективність функціонування ГТС, основні потужності якої було створено у 70-80-х роках минулого століття, не відповідає сучасним критеріям.

Коефіцієнт корисної дії (24-26 відсотків) парку газоперекачувальних агрегатів компресорних станцій нижчий від коефіцієнта сучасних енергоефективних агрегатів (34-37 відсотків).

На сьогодні близько 70 відсотків загальної довжини газопроводів та близько 80 відсотків газоперекачувальних агрегатів компресорних станцій відпрацювали понад 20 років.

Підземні сховища газу відпрацювали з початку закачування газу в пласт від 20 до 44 років і в умовах адаптації до сучасних вимог потребують проведення комплексної та пооб'єктної реконструкції, техпереоснащення та модернізації.

Відсутність в Україні необхідних запасів нафти і нафтопродуктів унаслідок суттєвої залежності національної економіки від імпорту енергоносіїв становить загрозу енергетичній безпеці країни. У разі припинення надходжень нафти і нафтопродуктів потребу в них країна зможе задовольняти протягом не більш як 30 днів за рахунок власного видобутку та наявних резервів.

У вугільній промисловості має місце прискорене згортання вуглевидобутку: у 2008 році видобуток вугілля рядового порівняно з попереднім роком зріс на 2,7 млн тонн, у 2009 році - скоротився на 5,7 млн тонн.

Крім того, через нестачу інвестиційних ресурсів та дефіцит коштів на поточну діяльність державних вугледобувних підприємств, їх фінансовий стан на сьогодні є критичним - обсяг кредиторської заборгованості перевищує 11 млрд гривень, заборгованості з відрахувань до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування наближається до 4 млрд гривень. Переважна більшість державних вугледобувних підприємств є банкротами.

Основні завдання:

Запровадження стратегічного планування у паливно-енергетичному комплексі, створення системи складання енергетичного балансу та його оптимізація.

Забезпечення розвитку уранового виробництва та створення ядерно-паливного циклу в Україні.

Продовження строків експлуатації, модернізація діючих енергоблоків АЕС та будівництво нових потужностей АЕС.

Введення необхідних обсягів маневрових потужностей та створення умов для збільшення експорту електроенергії.

Створення умов для забезпечення надійної роботи енергосистеми України.

Розвиток газотранспортної системи України.

Здійснення першочергових заходів із створення в Україні мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів.

Зміцнення спроможності та незалежності Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Стабілізація та поступове нарощування обсягів видобутку вугілля і виробництва товарної вугільної продукції.

Модернізація шахтного фонду і технічне переоснащення виробництва.

Реформування економічної сфери вугільних підприємств з метою переходу від пропорцій згортання до пропорцій розширеного відтворення.

Максимальне залучення інвестиційних ресурсів для розвитку вугільної галузі, в тому числі використання механізмів державно-приватного партнерства.

Диверсифікація джерел постачання ядерного палива.

Скорочення споживання імпортованого газу.

Збільшення обсягів власного видобутку нафти і газу.

5.2.1. Запровадження стратегічного планування у паливно-енергетичному комплексі, створення системи складання енергетичного балансу та його оптимізація

Цілі та очікувані результати:

Покращення управління паливно-енергетичним комплексом.

5.2.2. Забезпечення розвитку уранового виробництва та створення ядерно-паливного циклу в Україні

Цілі та очікувані результати:

Доведення річного обсягу виробництва уранового концентрату до 846 тонн.

Створення виробничих потужностей з виробництва двоокису цирконію до 220 тонн.

5.2.3. Продовження строків експлуатації, модернізація діючих енергоблоків АЕС та будівництво нових потужностей АЕС

Цілі та очікувані результати:

Збільшення долі електричної енергії, що виробляється атомними станціями в загальному обсязі виробленої електричної енергії в Україні.

Продовження строків експлуатації діючих енергоблоків АЕС.

5.2.4. Введення необхідних обсягів маневрових потужностей та створення умов для збільшення експорту електроенергії

Цілі та очікувані результати:

Створення додаткових робочих місць.

Зміцнення міжнародного іміджу України як транзитної держави.