Про доповідь Президента України "Про основні засади економічної та соціальної політики"

2. Політика нагромадження інвестиційного потенціалу грунтуватиметься на тому, що основною умовою реалізації зазначених вище джерел нагромаджень має стати:

- проведення інвестиційно-стимулюючої фіскальної політики - політики помірних податків, звільнення від оподаткування частини прибутків, що йде на інвестування та перекваліфікацію кадрів, прискорену амортизацію, забезпечення державного страхування від збитків, пов'язаних зі зміною господарської кон'юнктури та інше;

- формування спеціальних бюджетних та позабюджетних інвестиційних та інноваційних фондів;

- розміщення кредитних ресурсів всіх суб'єктів інвестиційного процесу, включаючи державу лише на конкурентних засадах;

- всебічне використання в інвестиційній справі заставного права;

- реалізація комплексної програми розвитку фондового ринку.

3. Структурна політика Президента України враховуватиме і те, що Україна нині потребує інвестицій значно більших, ніж дають власні відтворювальні можливості національної економіки. Орієнтація тільки на внутрішні резерви розтягне період подолання існуючих структурних деформацій та оптимізації відповідних співвідношень до 25 і більше років. Це означає, що без забезпечення значної участі зарубіжного капіталу в інвестиційному процесі, повернення капіталу, що вивезено з України, нашій державі загрожує деіндустріалізація економіки, і її фактичний колапс. З урахуванням цього здійснення активної і в той же час виваженої політики залучення іноземних інвестицій займає чільне місце в економічній політиці Президента України.

1. Структурне розбалансування, що значною мірою поглибилося протягом останніх років, повною мірою пояснюється відсутністю аргументованого визначення пріоритетних галузей у здійсненні відповідної політики. Нова політика Президента України грунтуватиметься на тому, що основна державна підтримка буде надаватися наукомістким та високотехнологічним галузям виробництва, які в перспективі мають визначити облік економічного потенціалу України і які зазнали найбільших втрат за останні роки. Недопущення подальшого розпаду науково-технічного та інтелектуального потенціалу країни, застосування ефективних економічних механізмів не лише його відновлення, а й якісно нового розвитку стане особливо відповідальною справою Президента України. Що ж стосується галузей економіки зі швидким оборотом капіталу - виробництва товарів широкого вжитку, сфери побуту, торгівлі, то їх прискорення забезпечуватиметься суто ринковими стимуляторами, розвитком підприємництва, малого бізнесу тощо.

2. У зазначеному контексті основним напрямком розвитку економіки на шляху її структурної перебудови повинні стати всебічний розвиток найбільш пріоритетних галузей агропромислового комплексу (зернового господарства, льонарства, вирощування олійних культур та цукрових буряків) та обробної промисловості, забезпечення їх експортної переорієнтації, реалізація на основі цих галузей ініційованих українською стороною технологічно передових інвестиційних проектів, в яких зацікавлено світове співавторство. Визначення та реалізація зазначеного пріоритету призведе не лише до зміни структурної політики, що проводилася у попередні роки, а й відповідної моделі входження економіки України у світовий простір. Організаційною формою вирішення цього завдання повинні стати фінансово-аграрні групи, забезпечення їх всебічної державної підтримки.

3. Україна - найбільш потужна європейська держава в галузі металургії, енергетики, трубопровідного транспорту, аерокосмічних ракет і апаратів, виробництва мінеральних добрив. Вона має пакет нереалізованих науково-технічних проектів і розробок, представлених НАН, іншими організаціями. Саме вони можуть стати центром тяжіння економічних інтересів сусідніх держав, певною основою взаємного виживання країн східноєвропейського регіону, надійним шляхом досягнення енергетичної, продовольчої незалежності, встановлення економічної рівноваги, а згодом й процвітання економіки в цілому. Піонерні науково-технічні програми можуть стати віссю відродження України, дати величезний імпульс національній промисловості. З урахуванням цього Президент України здійснює комплексну систему заходів по реалізації цієї проблеми.

Передбачається, що відповідно до основних засад нової економічної політики Президента України структурна перебудова здійснюватиметься поетапно.

На першому етапі (1994-1995 рр.) зародком економічного зростання можуть стати галузі з високим і стійким ринковим попитом, тобто легка і харчова промисловість, наукомісткі промислові сфери. Тут треба негайно подолати катастрофічну руйнацію науково-дослідних і конструкторсько-технологічних структур, добитись енергетичної безпеки, не допустити нових цінових хвиль, що перекручують вартісні пропорції відтворення. Необхідно надати керованості інвестиційній діяльності, бо фактичні фінансові ресурси в декілька разів перевищують капітальні вкладення. На них спрямовується лише третина промислового прибутку. При належній ринковій мотивації активізація процесу капіталоутворення цілком реальна.

Другий етап може розпочатися за умови стабілізації грошово-фінансової системи, формування ринку цінних паперів і капіталу, відновлення довгострокового банківського кредитування, макроекономічного регулювання споживання і нагромадження, становлення інституціональних форм малого і великого бізнесу, в першу чергу фінансово-промислових груп, змішаних державно-приватних, великих акціонерних і транснаціональних корпорацій. Суть його - у всебічному розвиткові інвестиційної діяльності, підтриманні валового нагромадження основних фондів на рівні до 2 - 25% ВВП з тим, щоб розпочати технологічне переозброєння народного господарства.

Третій етап - це перехід до нормального функціонування економіки, коли нагромадження і темпи інвестицій будуть визначатися товаровиробниками на ринкових засадах і вільним переливом капіталу при активній структурній політиці держави.

В кінцевому підсумку прогнозується, що в результаті відповідних поетапних перетворень в структурній моделі національної економіки будуть закладені принципово якісні зміни, що забезпечать її вихід на новий вищий рівень функціонування.

Потребує докорінної перебудови житлова політика, перехід до всебічного розвитку іпотечного кредитування будівництва та купівлі житла, становлення та розвитку ринку житла, послідовного нарощування житлового будівництва, переводу житлово-комунального господарства в режим бездотаційного функціонування.

Цілеспрямоване вирішення цих завдань надасть важливих імпульсів формуванню цивілізованого ринку робочої сили, а також ринку капіталів, активізації будівельного комплексу та пов'язаних з ним інших галузей виробництва, розширенню робочих місць, суттєвому послабленню соціально-політичної напруги в суспільстві. Йдеться про одну із визначальних ланок, за допомогою якої можливо забезпечити не лише подолання спаду, а є суттєвого прискорення виробничих процесів.

З огляду на це здійснення активної житлової політики розглядається Президентом України як одна з найбільш актуальних, ключових проблем нової економічної політики держави на сучасному етапі. Президент України ініціюватиме розробку Державної житлової програми, яка до кінця 1995 року буде внесена на розгляд Верховної Ради.

Успішне здійснення нової житлової політики потребує утвердження відповідної законодавчої бази.

Необхідно законодавчо відрегулювати:

- умови та перелік категорій населення, яким держава надає житло безкоштовно;

- визнати приватну власність на житло, а також податок на нерухомість в житловій сфері і на доходи, що надходять від неї;

- юридично оформити відносини на ринку житла (процеси купівлі-продажу, оренди, обміну, дарування, успадкування, застави житла, умови використання житлового держфонду, відомчих фондів, житлофонду підприємств, кооперативів), житла соціального використання в будинках та інтернатах;

- відрегулювати чисельні питання іпотечного фінансування житлового будівництва, умови та порядок оподаткування коштів, що спрямовуються на житлове будівництво, формування цільових сімейних накопичень на житлових рахунках, механізм обліку та обігу на фондовому ринку спеціальних цінних паперів-закладних та інші питання.

Державі потрібна всебічно науково обгрунтована, цілеспрямована конструктивна аграрна політика, яка за своєю логікою та принципами не лише повною мірою відповідала курсу на прискорену ринкову трансформацію економічної системи країни, а й була її провідною ланкою, стимулюючим фактором. Практично жодна з галузей виробництва України не має таких сприятливих передумов глибокої якісної перебудови, як сільське господарство та інші сфери агропромислового комплексу. Проте тупцювання на місці в проведенні аграрних реформ є не лише одним із суттєвих факторів поглиблення кризових процесів у цілому в усій економічній системі країни, а й, по суті, безвихідній ситуації, що склалася протягом останніх років у самому сільському господарстві. Лише упереджені люди не можуть не розуміти цього.

Стратегічна мета аграрної політики полягає в формуванні реального власника і господаря землі, соціально-економічній розбудові села, вирішенні продовольчої проблеми, виведення аграрного сектора економіки України на світовий рівень розвитку.

Визначальним у її досягненні має стати спрямованість аграрної політики на першочергове задоволення соціально-економічних інтересів селянина, незалежно від того, якій формі власності і господарювання він надає перевагу. Лише за цих умов можливий динамічний розвиток агропромислового комплексу.

Президент України вважає, що державна аграрна політика має зосередитися на прискореному реформуванні всього комплексу соціально-економічних відносин, які впродовж багатьох десятиліть складалися на селі, забезпеченні на ділі зваженої поетапної державно-регульованої лібералізації всіх ліній взаємозв'язку аграрного сектора з іншими галузями економіки, утвердженні їх реальної паритетності на засадах ринкових механізмів, зокрема, попиту та пропозиції, здорової конструктивної конкуренції, формуванні фінансово-кредитної політики, націленої на сприяння притоку капіталу в агропромислове виробництво, цілеспрямованій державній підтримці аграрної науки, системи консультативно-інформаційного забезпечення селянства, як головних чинників науково-технічного прогресу. Лише за цих умов можливий динамічний розвиток агропромислового комплексу. Такою має бути загальна логіка перетворень, що визначатиме суть аграрної політики, про яку йдеться. Іншого шляху у нас немає. Президент України розраховує на підтримку цієї аграрної політики народом і депутатським корпусом, сподівається на активну співпрацю.

Президент виходить з того, що суть, глибина, якість і темпи аграрної реформи будуть знаходитись у прямій залежності від удосконалення земельних відносин, які стали однією з основних причин занепаду сільського господарства. Державна монополія на землю виявилася згубною не тільки для селянства і сільського господарства, але й для держави в цілому.

У нас єдине прагнення у визначенні мети аграрної політики - створити на селі високоефективний багатоукладний ринково спрямований сектор виробництва, що зможе забезпечити населення дешевими та якісними продуктами харчування, реалізувати на ділі потенційні можливості та конкурентні переваги України в розвитку сільського господарства, а також істотно розширити експортний потенціал країни. Реалізувати ці мету можливо лише на основі проведення радикальної земельної реформи, яка має стати фундаментом докорінної перебудови всієї системи виробничих відносин на селі.

Основна мета земельної реформи - утвердити на селі такі економічні відносини, які б забезпечили на ділі формування дбайливого господаря на землі. Для цього необхідно з врахуванням особливостей окремих регіонів України йти по шляху максимального використання потенційних можливостей різних форм власності - державної, колективної, приватної. Йдеться про те, що при розв'язанні корінного завдання земельної реформи - питання власності на землю - не можна керуватися суто політичними та ідеологічними догмами правового чи лівого характеру. Тут має бути, з одного боку, виважений підхід. з іншого - розуміння того, що в здійсненні реформування власності на землю не існує уніфікованих рішень.

У той же час державна політика з питань земельної реформи має бути спрямована на всебічну підтримку перш за все нових функціональних форм економічних відносин, які мають прийти на зміну тим структурам, що довели впродовж багатьох десятиріч свою неефективність. У цьому зв'язку нам потрібна глибоко продумана, соціально і економічно виважена, активно підтримувана всіма гілками влади, політичними партіями та рухами державна політика, спрямована на енергійне утвердження достатньо широкого простору приватної власності на землю. Приватна власність на землю має стати домінуючою базою аграрних перетворень. Такою є принципова позиція Президента України в цьому ключовому питанні аграрної політики, яка неухильно проводитиметься в життя очолюваною ним виконавчою владою.

Світовий досвід доводить, що для вирішення аграрної проблеми іншого немає і бути не може. При цьому передбачається, з одного боку, активне використання перехідних форм, з іншого - збереження жорстких регуляторів стосовно реалізації права приватної власності на землю. Одночасно необхідно забезпечити ефективне використання і збереження державних земель, особливо природоохоронного значення, лісового фонду дослідних господарств, котрі повинні стати головними індикаторами використання сучасних високих технологій у сільському господарстві і забезпечення його високоякісним насінням та племінною худобою.

Земля є національним богатством, і всі ми, як законодавча, так і виконавча влада, зобов'язані забезпечити її раціональне і ефективне використання. В іншому випадку ми не виправдаємо високого довір'я, даного нам в кредит нашим багатостраждальним і вщент виснаженим перш за все політичними перепитіями народом. Хотілося б, щоб всі це добре розуміли. Прискорене і в той же час виважене, державно регульоване запровадження в сферу аграрного виробництва приватної власності на землю - це шлях не до розбазарювання, а навпаки - реального утвердження землі як національного богатства держави. Лише приватна власність на землю зможе не на словах, а на ділі зробити селянина повним власником вироблюваної ним продукції. Таким є розуміння цієї проблеми Президентом України, яке визначатиме його практичні дії.

Верховною Радою попереднього скликання напрацьована правова база, яка може служити необхідною основою ефективного здійснення земельної реформи.

В той же час Президент України вважає за доцільне порушити перед Верховною радою питання про внесення цілого ряду вкрай необхідних змін та доповнень до чинного земельного законодавства, зокрема, до Земельного кодексу України. Йдеться про законодавче визначення слідуючих вельми важливих питань:

- визнання права власності на землю і майно кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства. Закон має чітко утвердити положення про те, що майнові паї членів колективних сільськогосподарських підприємств є їх приватною власністю у найширшому розумінні цієї категорії. Необхідно створити такий механізм руху земельних паїв, який би запобігав роздрібленню земельних ділянок;

- передбачення норми, за якою розпайовані підприємства поєднували б приватну власність не лише на землю, а й майно, що знаходилося в колективних господарствах;

- утвердження права розпорядження землями, переданими у колективну власність та надання земельних ділянок членам колективу, що побажали вийти з колективного сільськогосподарського підприємства;

- врегулювання розміру земельних ділянок, що успадковуються разом з жилими будинками та іншими господарськими будівлями по їх обслуговуванню;

- ліквідацію шестирічного мораторію на продаж земельних ділянок, переданих громадянам у власність, та зменшення розміру державного мита за операцію по купівлі-продажу землі; - спрощення процедури передачі земельних ділянок у колективну власність на постійне користування.

У зв'язку із вищевикладеним вельми важливо, щоб Верховна Рада у найкоротші строки прийняла законодавчий акт щодо паювання землі колективних сільськогосподарських підприємств. В порядку законодавчої ініціативи Президент України має намір внести на розгляд Верховної Ради відповідний законопроект.

Водночас, враховуючи правову неврегульованість цих питань, найближчим часом буде видано Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи в Україні", в якому передбачається здійснення таких заходів:

1. Завершити до 1 січня 1995 р. у відповідності з чинним законодавством перерозподіл наявних земель за цільовим призначенням та формами власності, забезпечивши при цьому вилучення і передачу сільськогосподарських угідь до земель запасу та створення резервного фонду земель.

2. Передати безплатно у колективну власність землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, площа яких визначається, як різниця між загальною площею цих підприємств і площею земель, які залишаються у приватній власності громадян і у державній власності (природоохоронний, лісовий, водний, резервний фонди тощо).

Право колективної власності на землю настає після прийняття рішення відповідної Ради народних депутатів.

3. Здійснити за рішенням членів колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств паювання земель, наданих у колективну власність. До загальної площі, що підлягає паюванню, включається і площа земельної ділянки, наданої для ведення особистого підсобного господарства в частині, що припадає на пайовика з розрахунку на члена сім'ї.

4. Передати кожному члену колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі створеного на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, включаючи пенсіонерів з їх числа, безплатно у приватну власність земельну ділянку, без виділення в натурі в розмірі визначеного паю в кадастрових (у повних) гектарах з урахуванням середньої якості землі господарства.

5. До видачі державних актів посвідченням права колективної власності на землю і приватної власності на земельний пай є рішення відповідної Ради народних депутатів, на території якої знаходиться земельна ділянка.

6. Власники земельних ділянок мають право добровільного об'єднання належних їм земельних ділянок (паїв) для створення спільних підприємств, асоціацій, спілок, акціонерних товариств та інших кооперативних підприємств і організацій, передавати їх у спадщину, дарувати, обмінювати, здавати під заставу, безперешкодного (без згоди з іншими співвласниками) виходу з колективного сільськогосподарського підприємства із своїм земельним паєм для створення самостійних і кооперованих виробництв, надавати в оренду і продавати громадянам України без зміни цільового призначення. Першочергове право на придбання земельної ділянки (паю) при рівних цінових умовах надається членам колективного сільськогосподарського підприємства.

При виході громадянина з колективного сільськогосподарського підприємства за рішенням відповідної Ради народних депутатів йому надається земельна ділянка в натурі, площа якої визначається з урахуванням якості землі і місцерозташування земельної ділянки.

Президент України розраховує на активну підтримку всіх зацікавлених осіб у повній та ефективній реалізації основних положень цього Указу.

Потрібно законодавчо відрегулювати і таке вельми важливе питання. Йдеться про сприяння з боку держави розвитку особистих підсобних господарств населення. Вони мають користуватися всіма формами та видами пільг, передбачених чинним законодавством щодо фермерських господарств. Президент України має намір відрегулювати це питання своїм Указом.

Нам необхідно також у найкоротші строки законодавчо відрегулювати всі наявні проблеми, пов'язані з утвердженням приватної власності на земельні ділянки під виробничі площі та службові приміщення. Потрібно передбачити механізми купівлі та продажу цих ділянок. Як перехідний захід Президент України має намір запропонувати механізм продажу майнового права на довгострокову оренду землі на 49 і більше років. Власник цього права може продати, закласти, подарувати його без згоди орендодавця.

У здійсненні сільськогосподарської політики Президент України виходитиме з того, що ефективне здійснення земельної реформи можливе лише на основі комплексного поєднання її основних заходів із реалізацією радикальної програми комерціалізації всього комплексу аграрних відносин. Без забезпечення відповідної синхронізації в аграрному секторі економіки можуть отримати розвиток деструктивні тенденції, які призведуть до його ще більшого розбалансування.

Основні заходи комерціалізації аграрних відносин включатимуть:

а) ефективну приватизацію з наданням пріоритетних прав сільськогосподарським товаровиробникам об'єктів переробної промисловості, заготівлі сільгосппродукції та підприємств торгівлі продовольчою групою товарів. Цивілізована приватизація продовольчих магазинів із забезпеченням протягом 3-річного періоду збереження їх профілю має відбутися у першочерговому порядку;

б) заміну існуючого механізму закупок сільськогосподарської продукції та продовольства. Йдеться про ліквідацію, починаючи з 1995 року, державної монополії не лише на переробку, а й заготовку сільськогосподарської продукції. З цією метою передбачається утворити дволанцюгову структуру закупок сільгосппродукції:

- державно-контрактну систему, яка має охоплювати лише закупки продукції для спеціальних потреб держави, здійснювані на основі бюджетних асигнувань. Це буде складати 20-30% сьогоднішніх державних закупок. Такі закупки мають доводитись сільськогосподарським товаровиробникам по основних видах продукції в натуральному вираженні з урахуванням розмірів і якісної оцінки землі та їх регіональної (зональної) спеціалізації;

- біржово-контрактна система може охоплювати закупки будь-якої кількості, якості та асортименту продукції з урахуванням інтересів підприємств-виробників і покупців продукції, у т.ч. посередників. Покупцями і продавцями продукції можуть бути державні підприємства, організації, установи і уповноважені органи;

в) ефективна реалізація всього комплексу заходів по комерціалізації аграрних відносин передбачає поетапне здійснення лібералізації цін на сільгосппродукцію та продукти харчування, їх визначення на основі реально існуючого попиту та пропозицій. Цей виключно складний і відповідальний захід дозволить забезпечити поступове утвердження незалежно від адміністративних важелів управління і "волі" державного чиновника, надійного, соціально справедливого ринкового механізму забезпечення цінового паритету на продукцію сільського господарства та промислових виробів і послуг, що споживаються селом.

Враховуючи складність всього комплексу проблем, пов'язаних із необхідністю суттєвого поглиблення та радикального прискорення аграрних перетворень, Президент України виступатиме за прийняття Державної програми розвитку в Україні аграрних реформ.

Здійснення радикальних перетворень в економіці України потребує глибоких змін у зовнішній політиці держави, суттєвого підвищення її ефективності, якісної перебудови на принципах демократизації, демонополізації та деідеологізації. З урахуванням цього зовнішньоекономічна політика Президента України зосереджуватиметься на вирішенні слідуючих завдань:

1. Забезпеченні переходу до активної експортноорієнтованої стратегії економічного розвитку на базі цілеспрямованого формування і ефективної реалізації експортного потенціалу України в пріоритетних галузях економіки. Саме така стратегія має стати матеріальною основою поступової інтеграції нашої країни в світовий економічний простір, служити одним з тих "локомотивів", які витягуватимуть українську економіку з глибокої кризи, в якій вона перебуває, забезпечуватимуть структурну перебудову господарства.

2. Другою найважливішою особливістю нової зовнішньоекономічної політики стане органічне поєднання заходів щодо послідовної лібералізації сфери зовнішньоекономічних зв'язків, створення справді рівних можливостей для суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності різних форм власності і управління з ефективною регулюючою роллю держави в цій сфері при переважному використанні ринкових, а не адміністративних засобів такого регулювання. Такий підхід передбачає активне використання валютних, податкових, кредитних, страхових та інших ринкових важелів регулювання зовнішньоекономічних зв'язків.

3. Можливості інтеграції України в світове господарство і суттєвої динамізації її зовнішньоекономічних зв'язків в значній мірі залежать від того, наскільки правові та інституційні засади зовнішньоекономічної діяльності в Україні будуть відповідати загальновизнаним принципам, які сформульовані ООН та її спеціалізованими організаціями. Політика Президента України буде спрямована на послідовне наближення до вимог ГАТТ і Світової торговельної організації, що створюється за рішенням Уругвайського раунду переговорів в рамках Генеральної Угоди по тарифах і торгівлі.

4. Президент України приділятиме постійну увагу вдосконаленню регіонального спрямування зовнішньоекономічної політики.

- Виходячи з об'єктивної історичної взаємозалежності економік країн, що утворились після розпаду СРСР, активна участь України в економічному співробітництві з Росією та іншими країнами колишнього Радянського Союзу та розвиток відносин у зв'язку з існуванням економічного союзу країн СНД буде одним з найголовніших зовнішньоекономічних пріоритетів нашої держави. В цьому напрямку буде вжито рішучих заходів щодо відновлення штучно розірваних господарських зв'язків, ліквідації економічно необгрунтованих митних і платіжних перешкод для здійснення експортно-імпортних операцій. Разом з цим здійснюватимуться заходи, спрямовані на радикальну перебудову діючої системи співробітництва з цими країнами на засадах взаємної вигоди та економічної доцільності. Першочергова увага приділятиметься виробничій і науково-технічній кооперації, створенню спільних підприємств, фінансово-промислових структур, розвитку спільних об'єктів інфраструктури, взаємодії на ринках третіх країн.

Водночас Президент України виходитиме з того, що Україна не зможе повернутися до рубльової зони. Такий крок був би не лише безперспективним, а й таким, що загрожуватиме втратою нашої державності. У цьому зв'язку Президент України виступатиме за укладання між країнами СНД заснованої на функціонуванні наднаціональної грошової одиниці рівноправної та симетричної валютно-платіжної угоди.

- Україна послідовно проводитиме політику географічної диверсифікації своїх зовнішніх економічних зв'язків. Цього потребують інтереси економічної безпеки держави, яка не може бути надійно гарантована при однобічній залежності від окремих країн або ринків збуту і постачання. Економічна безпека держави має бути обумовлена не господарською самоізоляцією, а більш рівномірним, збалансованим розвитком економічних зв'язків з різними країнами світу.

У відносинах з країнами з розвинутою ринковою економікою та з країнами, що розвиваються, буде вестися пошук нових джерел критичного імпорту і нових ринків збуту української продукції. Особливо слід підкреслити те, що Президент України надаватиме перевагу не тим країнам та їх регіональним угрупованням, які бачать в Україні лише джерело дешевих сировини і робочої сили (причому в царині як фізичної, так і розумової праці) або ринок збуту за завищеними цінами товарів невищої якості. Пріоритет буде віддаватися тим, хто вбачає в нашій країні рівноправного партнера по співробітництву в галузях високої технології, хто виявляє готовність сприяти інвестиціям у пріоритетні переробні галузі промисловості, сільське господарство, транспорт, зв'язок, інші об'єкти, які будуть допомагати значно підвищити якість економічного потенціалу суспільства. Держава всіляко заохочуватиме вкладення іноземного капіталу в Україну, пов'язаного з новітніми технологіями, передовими формами організації виробництва і менеджменту при дотриманні найжорстокіших вимог щодо охорони навколишнього середовища і здоров'я населення.

5. Визначаючи курс на суттєву динамізацію розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, їхню лібералізацію Президент України в той же час виходитиме з неприпустимості такого становища, коли реальний розвиток процесів у сфері зовнішньоекономічних зв'язків породжує вкрай негативні наслідки для економіки України. Йдеться про потужний відток національного капіталу за межі України, що ставить під знак питання інвестиційно-фінансове забезпечення національних програм реформування економіки. Боротьба з цим явищем вимагає вжиття комплексних заходів щодо радикального поліпшення інвестиційного клімату в Україні. В той же час наша держава не може більше існувати без ефективної системи експортного і валютного контролю. Впровадження такої системи розглядатиметься як один з пріоритетів зовнішньоекономічної політики держави.

Сучасний стан економічних перетворень потребує від держави втручання в процес формування структури імпорту України, тимчасового застосування в окремих випадках заходів обмеженого протекціонізму з метою створення належних умов структурної перебудови для пріоритетних галузей економіки. З врахуванням того митна політика України буде виходити з необхідності заохочення ввозу інвестиційного, особливо високотехнологічного, обладнання, деталей і вузлів, що використовуються по кооперації, запасних частин до обладнання. Водночас враховуватиметься і те, що Україна здатна сама ефективно багато з того, що складає сьогодні імпорт товарів широкого вжитку.

6. Враховуючи складність реалізації зазначених вище завдань, Президентом України буде вжито заходів щодо завершення роботи над проектом концепції довгострокової зовнішньоекономічної політики України і внесення її на розгляд Верховної Ради. Буде також розроблено Державну програму розвитку експортного потенціалу України.

Весь комплекс заходів, що обійматиме соціальна політика Президента України, зосереджуватиметься на тому, щоб у відповідності із наявними фінансовими можливостями забезпечити органічне поєднання макроекономічної трансформації із соціальною спрямованістю реформ. У цьому зв'язку здійснювана соціальна політика базуватиметься на реалізації того, що вона має бути, по-перше, адекватною стану економіки, по-друге, сприяти виходу з кризи, і по-третє, забезпечувати задоволення мінімально необхідних стандартів життєвого рівня населення. Водночас весь комплекс заходів соціальної політики спрямовуватиметься на збереження та відтворення трудового потенціалу народу, утвердження необхідної мотивації продукуючої праці, запобігання масовому безробіттю, прогресуючому розпаду соціальної сфери - охорони здоров'я, освіти, культури, інших галузей сфери соціальної інфраструктури. Вся суть діяльності Президента та Уряду України - їх висока відповідальність перед народом в кінцевому підсумку визначатиметься здатністю втілення в життя цих складних завдань: їх реалізація здійснюватиметься по таких основних напрямках.

1. Основний зміст політики соціального захисту працездатного населення зводитиметься до утворення необхідних умов підвищення кожним трудівникам свого добробуту за рахунок особистого трудового вкладу, підприємництва та ділової активності. З цією метою Президент України ініціюватиме скасування існуючих нині штучних обмежень фонду споживання, проведення політики не стримування, а стимулювання ефективного платоспроможного попиту.

2. Стрижневим питанням, на якому буде зосереджено першочергову увагу, стане поетапне здійснення глибокої структурної реформи заробітної плати, що матиме за мету забезпечення переходу від діючої моделі, що зорієнтована на низьку ціну робочої сили і високу частку безкоштовних соціальних послуг до нової моделі, яка передбачає високу ціну робочої сили і платне задоволення відповідних послуг. Проведення такої реформи дасть змогу не лише суттєво збільшити частку заробітної плати в структурі суспільного доходу, підняти її обсяги до зрослого масштабу цін, а й істотно зменшити тиск соціальних втрат на бюджет держави. Суттєве зростання ціни робочої сили матиме винятково важливе значення і з точки зору її захисту в процесі входження України в світовий економічний простір.

В процесі реформи оплати праці будуть здійснені заходи щодо впорядкування регулюючої функції мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата не повинна бути нижче офіційно встановленої межі малозабезпеченності. У зв'язку з цим протягом 1995 р. буде здійснено поступове підвищення мінімальної заробітної плати до рівня 30-40% середньої заробітної плати в народному господарстві, а на кінець 1996 р. - до 60%, як це рекомендує Міжнародна Організація Праці. Якісним кроком вперед в реформуванні оплати праці і підвищення її функціональної ролі стане встановлення, починаючи з середини 1997 р., мінімального рівня погодинної оплати. Удосконалюватиметься система і механізм визначення оплати праці у виробничих та невиробничих галузях економіки.

Принциповою позицією Президента України є й те, що в період між черговим введенням нового розміру мінімальної заробітної плати повинен діяти механізм його індексації. Рівень такої індексації визначатиметься відповідно до конкретної економічної ситуації.

4. Важливим заходом реформування системи оплати праці має стати забезпечення прогресивних змін у співвідношенні між тарифною і надтарифною частками оплати праці. Йдеться про необхідність підвищення частки тарифу в середній заробітній платі від критичного рівня (15-25%) до оптимальних розмірів (70-80%). Це сприятиме підвищенню продуктивності праці і забезпечуватиме оптимальну, обгрунтовану міжгалузеву, міжкваліфікаційну, міжпосадову диференціацію заробітної плати.

При реформуванні системи оплати праці особлива увага приділятиметься обгрунтованому встановленню міжгалузевих коефіцієнтів у Генеральній тарифній угоді, які передбачали б встановлення рівнів оплати праці в різних галузях народного господарства в залежності від трудомісткості, шкідливості виробництва і кваліфікації працівників. Використання прийнятих коефіцієнтів по оплаті праці має бути обов'язковим для підприємств усіх форм власності.

5. У зв'язку зі здійсненням лібералізації цін та валютного курсу буде вжито комплекс заходів з метою нагромадження необхідних фінансових ресурсів для здійснення відповідної допомоги по безробіттю, збереженню робочих місць в процесі роздержавлення та приватизації, стимулювання розвитку малих підприємств та індивідуальної трудової діяльності, запровадження системи громадських робіт, фахової перепідготовки осіб, що втратили роботу. Водночас будуть вжиті заходи по суттєвому піднесенню функціональної ролі та рівня роботи служби зайнятості.

Водночас буде реалізовано спеціальну програму захисту малозабезпечених багатодітних і неповних сімей, непрацюючих пенсіонерів, інвалідів. Буде запроваджено щомісячне індексування грошових виплат зазначеним категоріям населення відповідно до фактичних темпів інфляції.

6. У зв'язку з лібералізацією квартирної плати та комунальних платежів буде встановлено відшкодування витрат на оплату житла з урахуванням матеріального розшарування населення. Рівень дотацій передбачається поступово знижувати таким чином, щоб оплата житла не перевищувала 15% середньомісячного грошового доходу окремої сім'ї. Для соціально незахищених громадян допомогу у зв'язку з підвищенням плати за житло передбачається надавати адресно, використовуючи при цьому таку форму компенсацій, як майнові сертифікати (житлові ваучери).

7. Президент та Уряд України ініціюватимуть проведення глибокої пенсійної реформи, забезпечення справедливої системи пенсійних виплат з урахуванням трудового вкладу особи.

8. Увага місцевих органів самоврядування зосереджуватиметься на ефективній реалізації принципу адресності соціальної допомоги, що здійснюватиметься на диференційній основі в грошовій та натуральній формах, у вигляді необхідної медичної допомоги, різного виду комунальних та побутових послуг, фінансових пільг. Держава запроваджуватиме моральні та фіскальні стимули утворення та розширення сфери діяльності територіальних фондів соціальної підтримки населення, розвитку благодійних організацій.

9. Важливим напрямком соціальної політики стане передача у приватне користування населення державного майна, забезпечення на цій основі формування широкого прошарку акціонерів, їх реальної участі у розподілі прибутків. Президентом України буде ініційовано прийняття законодавства, що надійно захищатиме права акціонерів. Будуть внесені пропозиції по створенню системи державного страхування депозитних вкладів населення, поточної індексації заощаджень в ощадних касах, поетапної компенсації втрат минулих заощаджень шляхом їх конверсії у майнові активи.

10. Предметом постійної турботи Президента та Уряду України буде сприяння всебічному державному захисту інтелектуального потенціалу суспільства, його ефективному використанню та примноженню, неухильному зростанню ролі та престижу інженерно-технічних кадрів, менеджерів, наукової та творчої інтелегенції - вчених, діячів літератури та мистецтва, медиків, вчителів, працівників закладів культури, еквівалентній оцінці та оплаті їх праці.

11. Президент України все робитиме для запобігання комерціалізації та забезпечення стабільного фінансування та державної підтримки розвитку духовної сфери, освіти, науки і культури. Водночас стимулюватиметься розвиток недержавних закладів науки, культури, освіти, як і становлення страхової медицини, здійснення партнерства держави з приватними інституціями у вирішенні багатоаспектних питань соціальної політики.

12. Президентом України проводитиметься активна молодіжна політика, політика підтримки сім'ї, материнства та дитинства. Здійснюватимуться заходи по соціальній адаптації молоді до умов ринкової економіки, наданню юнакам та дівчатам гарантованих можливостей на отримання освіти, професійної підготовки та працевлаштування. Буде запроваджено систему довгострокового кредитування підготовки кадрів, розвитку студенства та молодіжного підприємництва.

13. Суттєвим моментом соціальної політики Президента України стане її децентралізація та роздержавлення. передбачається, що основний обсяг соціальних витрат все більшою мірою переноситиметься на місцевий та регіональний рівні. Здійснюватимуться заходи по збереженню в процесі приватизації профілю установ соціального призначення, що знаходяться на балансі державних підприємств та організацій, та їх передачі місцевим органам влади. Для їх фінансування будуть запроваджені місцеві комунальні податки. Водночас засобами фіскальної політики стимулюватимуться соціальні інвестиції підприємств та організацій недержавного сектора. Передбачається, що їх частка в загальній структурі соціальних витрат буде невпинно зростати.

Завданням держави залишається будівництво об'єктів соціальної сфери республіканського підпорядкування і тих, що передбачені національними програмами.

14. Президент України стоятиме на позиції запровадження системи платних соціальних послуг для високооплачуваних верств населення.

15. Президент та Уряд України проводитимуть активну екологічну політику. Для забезпечення раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища першочергове значення надаватиметься розробці та впровадженню відповідної правової бази. Буде розроблено та представлено на розгляд Верховній Раді Національну програму охорони навколишнього середовища і використання природних ресурсів.

Як засвідчує світовий та власний досвід, успішне здійснення ринкової трансформації економіки залежить не лише від наявності цілісної науково обгрунтованої стратегії та тактики її проведення, а й цілого ряду організаційних, соціально-політичних та ідеологічних факторів. Вони мають особливу вагу на нинішньому переломному етапі реформ, коли першочергової значимості набуло забезпечення радикальної зміни здійснюваного в попередні роки економічного курсу, уточнення довгострокових орієнтирів.

Щодо сучасної політичної та економічної ситуації в країні, то першочергове значення має забезпечення:

- жорсткої виконавчої вертикалі та відновлення на цій основі керованості соціально-економічними процесами;

- глибокої координації в діяльності органів законодавчої та виконавчої влади;

- комплексності та взаємної узгодженості виконавських заходів та механізмів, що мають за мету забезпечити реформування тих чи інших ланок економічної діяльності;

- розширення соціальної бази ринкових реформ, забезпечення їх масової підтримки.

З метою реалізації цих передумов Президент України здійснюватиме такі заходи:

1. Президент України вважає за доцільне звернутися до Верховної Ради з пропозицією про утворення Вищої економічної ради України, до складу якої могли б увійти Голова Верховної Ради, Прем'єр-міністр України, міністри економіки та фінансів, Голова Національного банку України, представники профспілок, Президент УСПП, Президенти провідний асоціацій приватного бізнесу. Вища економічна рада могла б взяти на себе прийняття рішень з найважливіших питань стратегії та тактики економічних реформ, здійснювати відповідні координаційні функції.

2. Для забезпечення вертикальної узгодженості та координації заходів при Президентові України утворено консультативну Раду регіонів.

3. Президентом України здійснюватимуться подальші заходи в напрямку структурної перебудови та забезпечення більш жорсткої централізації загальнодержавних органів виконавчої влади. Без такої централізації реалізація складних завдань реформування економіки неможлива.

4. Для забезпечення наукової обгрунтованості стратегії та тактики економічних реформ при Президентові України утворено Колегію радників та групу наукових консультантів. Розроблено заходи, що мають забезпечити відповідну координацію діяльності наукових колективів вчених-економістів, залучення до цього необхідних джерел фінансування, в тому числі з іноземних, використання консультативної допомоги іноземних фахівців.

5. Президент України виступатиме за всебічне посилення конструктивного впливу на розвиток економічних реформ четвертої влади - засобів масової інформації - газет, радіо, телебачення.

6. З метою утворення сприятливих умов успішної реалізації всього комплексу соціально-економічних перетворень Президент України ініціюватиме проведення активної політики соціального партнерства, конструктивного співробітництва та узгодження шляхом діалогу інтересів виробничників, підприємців та держави. вважаючи, що це справа надзвичайної державної ваги, було б доцільним, якби Верховна Рада ухвалила спеціальний закон "Про соціальне партнерство в Україні", в якому мають бути чітко визначені основні суб'єкти соціального партнерства, процедура узгодження їх інтересів, механізми прийняття рішень та їх виконання.

Президент України виступатиме на всебічну підтримку та підвищення ролі профспілок у всіх сферах суспільного життя і перш за все соціально-економічної політики.

Президент України має також намір за прикладом Росії ініціювати укладення загальнонаціональної Угоди про суспільну злагоду в Україні. Без досягнення такої злагоди, без реальної консолідації законодавчої та виконавчої влади, консолідації політичних партій та рухів, всієї громадськості ефективне здійснення курсу на економічні реформи і подолання на цій основі кризових явищ і подальшого падіння життєвого рівня населення неможливе.

Україна сьогодні як ніколи раніше готова до конструктивних дій у справі радикального оновлення своєї економічної системи і забезпечення на цій основі не лише зупинення стрімкого падіння життєвого рівня населення, а й виходу у стислі строки на якісно нові параметри з метою задоволення всього комплексу життєвих потреб народу. Вся суть економічної та соціальної політики Президента України, основні напрямки якої обгрунтовано в цій доповіді, полягає в тому, щоб спираючись на висловлену йому політичну довіру виборців, волю народу на всебічну підтримку Верховної Ради, основних політичних сил та громадськості, реалізувати цю готовність.