Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин

а) помічник державного ветеринарного інспектора оглядає та відокремлює м’ясо, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, від усього іншого м’яса оглянутої тварини. Зазначене м’ясо зберігається окремо від м’яса, одержаного з інших тварин;

б) державний ветеринарний інспектор оглядає відокремлене м’ясо, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, та все інше м’ясо, отримане з такої тварини, протягом 12 годин після забою. Відокремлене помічником державного ветеринарного інспектора м’ясо птиці та зайцеподібних, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, підлягає вибірковому огляду державним ветеринарним інспектором;

в) помічник державного ветеринарного інспектора документує всі виконані процедури та отримані результати у спосіб, що дозволяє державному ветеринарному інспектору упевнитися в дотриманні встановлених законодавством вимог.

3. Вимоги частини другої цієї статті не застосовуються:

1) до тварин, вимушено забитих за межами бійні;

2) до тварин, стосовно яких існує підозра щодо наявності будь-якого захворювання чи патологічного стану, що становить загрозу для здоров’я людини;

3) до великої рогатої худоби, яка походить зі стад, неблагополучних щодо туберкульозу;

4) до великої рогатої худоби, овець та кіз, які походять зі стад, неблагополучних щодо бруцельозу;

5) у разі спалаху захворювань, внесених до списку хвороб, затвердженого МЕБ.

4. На потужностях з розбирання та обвалювання м’яса компетентний орган забезпечує присутність державного ветеринарного інспектора або помічника державного ветеринарного інспектора під час розбирання та обвалювання м’яса з періодичністю, що гарантує безпечність м’яса.

5. Порядок визначення боєнь та потужностей з переробки диких тварин, на яких присутність державного ветеринарного інспектора не вимагається, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

1. Під час здійснення державного контролю свіжого м’яса державний ветеринарний інспектор у межах аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP, перевіряє також ефективність процедур, розроблених оператором ринку для дотримання вимог щодо:

1) забезпечення відсутності у свіжому м’ясі будь-якого забруднення та ознак патофізіологічних аномалій або змін;

2) забезпечення відсутності у свіжому м’ясі ризикового матеріалу, крім випадків, передбачених законодавством;

3) виробництва свіжого м’яса з дотриманням законодавства щодо трансмісивної губкоподібної енцефалопатії.

Під час здійснення державного контролю свіжого м’яса державний ветеринарний інспектор у межах аудиту постійно діючих процедур, розроблених оператором ринку з метою дотримання гігієнічних вимог, перевіряє також безперервність дотримання оператором ринку його власних процедур у частині практики збирання, транспортування, зберігання, поводження, переробки, використання та знищення побічних продуктів тваринного походження, у тому числі ризикового матеріалу.

2. Державний контроль на бійнях, потужностях з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса може включати:

1) перевірку інформації про харчовий ланцюг щодо тварин, призначених для забою;

2) передзабійний огляд;

3) перевірку дотримання законодавства про благополуччя тварин під час їх транспортування та забою;

4) післязабійний огляд;

5) перевірку процедур, що запобігають забрудненню м’яса ризиковим матеріалом;

6) відбір зразків для лабораторних досліджень (випробувань).

3. Перевірка державним ветеринарним інспектором інформації про харчовий ланцюг включає аналіз:

1) інформації, отриманої з господарства походження, про тварину, призначену для забою, у тому числі про стан її здоров’я, лікування та застосування ветеринарних препаратів;

2) інформації, що міститься у ветеринарних та інших документах, які супроводжують тварину.

4. Державний ветеринарний інспектор здійснює передзабійний огляд птиці протягом 12 годин, а інших тварин - протягом 24 годин після їх прибуття на бійню (крім визначених у встановленому законодавством порядку боєнь, на яких не вимагається присутність державного ветеринарного інспектора). Державний ветеринарний інспектор має право у будь-який час провести повторний передзабійний огляд тварини.

Забій тварини повинен бути здійснений протягом 24 годин після її передзабійного огляду на бійні або протягом 72 годин після її передзабійного огляду в господарстві походження. Якщо тварина, яка пройшла передзабійний огляд в господарстві походження, не була забита протягом 72 годин, вона підлягає повторному передзабійному огляду.

5. Безпосередньо після забою державний ветеринарний інспектор здійснює післязабійний огляд усіх зовнішніх поверхонь туші та нутрощів з цієї туші, звертаючи особливу увагу на виявлення ознак інфекційних захворювань. У разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності державний ветеринарний інспектор здійснює заходи з метою встановлення (перевірки):

1) остаточного діагнозу;

2) наявності інфекційних захворювань;

3) перевищення встановлених законодавством максимальних меж залишків (рівнів) забруднюючих та інших речовин;

4) відповідності мікробіологічним критеріям;

5) наявності інших факторів, через які м’ясо визнається не придатним для споживання людиною або підлягає використанню з відповідними обмеженнями.

6. Державний ветеринарний інспектор під час здійснення державного контролю свіжого м’яса зобов’язаний перевірити наявність та ефективність виконання процедур, що запобігають забрудненню м’яса ризиковим матеріалом, чи видалено такий матеріал та побічні продукти тваринного походження, а також за потреби перевірити їх маркування.

7. Державний ветеринарний інспектор з урахуванням передбачених цим Законом загальних принципів здійснення державного контролю та вимог до лабораторних досліджень (випробувань) повинен забезпечити відбір зразків, їх маркування та відправлення до уповноваженої лабораторії з метою:

1) виконання щорічного плану державного моніторингу та/або щорічного плану державного контролю;

2) виявлення трансмісивної губкоподібної енцефалопатії;

3) виявлення заборонених законодавством речовин та/або контролю за речовинами в рамках виконання щорічного плану державного моніторингу залишків ветеринарних препаратів та забруднюючих речовин у живих тваринах, кормах та харчових продуктах;

4) виявлення інфекційних захворювань, контролю зоонозів та їх збудників.

1. Помічник державного ветеринарного інспектора під час здійснення державного контролю свіжого м’яса допомагає державному ветеринарному інспектору у виконанні всіх його завдань з урахуванням таких обмежень (умов):

1) під час проведення аудиту помічник державного ветеринарного інспектора здійснює лише збір інформації щодо дотримання гігієнічних вимог, а також постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;

2) під час здійснення передзабійного огляду та перевірки дотримання законодавства про благополуччя тварин помічник державного ветеринарного інспектора надає виключно технічну допомогу, необхідну для виконання завдань державного ветеринарного інспектора;

3) державний ветеринарний інспектор регулярно перевіряє роботу свого помічника.

2. Компетентний орган на основі проведеного ним аналізу ризиків, що враховує, зокрема, результати попередніх заходів державного контролю та інформацію щодо виконання персоналом бійні своїх професійних обов’язків, має право у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, уповноважити працівників бійні на виконання обов’язків помічника державного ветеринарного інспектора у межах державного контролю свіжого м’яса птиці та зайцеподібних, за таких умов:

1) на потужності протягом щонайменше 12 останніх місяців дотримуються гігієнічні вимоги та ефективно застосовуються постійно діючі процедури, засновані на принципах НАССР;

2) працівники бійні пройшли підготовку та склали кваліфікаційні іспити, що є обов’язковими для помічника державного ветеринарного інспектора в частині функцій, які виконуватимуть такі працівники;

3) під час здійснення функцій помічника державного ветеринарного інспектора працівники бійні перебувають під наглядом, керівництвом та відповідальністю державного ветеринарного інспектора, який періодично проводить перевірку дотримання законодавства такими працівниками, зокрема під час передзабійних та післязабійних оглядів, та документує результати відповідних перевірок;

4) працівники бійні, що виконують функції помічника державного ветеринарного інспектора, є незалежними від працівників, відповідальних за процес виробництва на відповідній потужності, для уникнення конфлікту інтересів;

5) відбір зразків для лабораторних досліджень (випробувань) здійснюється лише працівниками бійні, які пройшли спеціальну практичну підготовку під наглядом державного ветеринарного інспектора.

3. У разі невиконання уповноваженими працівниками бійні функцій помічника державного ветеринарного інспектора компетентний орган позбавляє уповноваження таких працівників у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

1. Позначка придатності наноситься лише на туші свійських копитних тварин, диких ссавців, вирощених на фермі, відмінних від зайцеподібних, та великих диких тварин, а також на напівтуші, четвертини та шматки, що отримані шляхом розроблення напівтуш на три шматки, та лише якщо в результаті передзабійного та післязабійного огляду встановлено відсутність причин, через які це м’ясо визнається не придатним для споживання людиною. Нанесення позначки придатності здійснюється на бійні або на потужності з переробки диких тварин, якщо інше не передбачено законом. Обіг зазначених туш тварин та їх частин без нанесеної на них позначки придатності забороняється, якщо інше не передбачено законодавством.

Забороняється видалення позначки придатності, якщо цього не вимагає поводження з харчовим продуктом на наступних стадіях виробництва.

2. Ідентифікаційна позначка, яка містить реєстраційний номер потужності, наноситься з метою забезпечення простежуваності на харчові продукти тваринного походження, щодо яких цим Законом не передбачене нанесення позначки придатності та які вироблені на потужностях, на які видано експлуатаційний дозвіл. Ідентифікаційна позначка наноситься операторами ринку, які здійснюють виробництво чи первинне пакування та/або пакування відповідних продуктів, до моменту їх вивезення з потужності. У разі подальшої переробки або повторного пакування на іншій потужності наноситься нова ідентифікаційна позначка. Обіг зазначених харчових продуктів тваринного походження без ідентифікаційної позначки забороняється.

3. Вимоги до позначки придатності, ідентифікаційної позначки та порядок їх нанесення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

1. Результати державного контролю свіжого м’яса вносяться державним ветеринарним інспектором до журналів обліку та/або інформаційно-комунікаційної системи компетентного органу.

2. Якщо за результатами державного контролю свіжого м’яса встановлено наявність ознак будь-якого захворювання або патологічного стану, що становить загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини або загрозу для благополуччя тварин (небезпечний фактор), державний ветеринарний інспектор повідомляє про це оператора ринку.

Якщо виявлений небезпечний фактор виник під час первинного виробництва, державний ветеринарний інспектор повідомляє про це ветеринара, який надає послуги господарству походження тварини, та відповідного оператора ринку.

Якщо тварини були вирощені на території іншої країни, компетентний орган зобов’язаний повідомити про виявлення небезпечного фактора компетентний орган країни походження цих тварин.

3. Якщо в результаті державного контролю свіжого м’яса з’являється обґрунтована підозра щодо наявності збудників інфекційних захворювань, державний ветеринарний інспектор зобов’язаний негайно повідомити про це компетентний орган. У такому разі державний ветеринарний інспектор та компетентний орган зобов’язані вжити усіх передбачених законодавством заходів, що запобігають поширенню збудників відповідних інфекційних захворювань.

1. Якщо інше не передбачено цим Законом, оператор ринку, відповідальний за господарство походження тварини, за 24 години до відправлення тварини на бійню надає інформацію про харчовий ланцюг оператору, відповідальному за бійню, який повинен її перевірити. Вимоги до змісту, форми та порядку надання інформації про харчовий ланцюг затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

2. Якщо інше не передбачено цим Законом, оператор ринку, відповідальний за бійню, зобов’язаний надати державному ветеринарному інспектору інформацію про харчовий ланцюг невідкладно після її отримання від господарства походження тварини, але у будь-якому разі не пізніше ніж за 24 години до прибуття тварини на бійню. Державний ветеринарний інспектор не має права дозволяти забій тварини без перевірки ним інформації про харчовий ланцюг, крім випадків, передбачених цим Законом.

3. Якщо інформація про харчовий ланцюг не надана вчасно з технічних або інших поважних причин, державний ветеринарний інспектор має право дозволити забій тварини за відсутності такої інформації. У такому разі відповідна туша зберігається окремо від іншого м’яса та може бути визнана придатною для споживання людиною не раніше отримання і перевірки державним ветеринарним інспектором інформації про харчовий ланцюг тварини. Запис про надання дозволу на забій тварини за відсутності інформації про харчовий ланцюг вноситься державним ветеринарним інспектором до відповідного журналу обліку та/або інформаційно-комунікаційної системи компетентного органу.

4. У разі ненадання інформації про харчовий ланцюг протягом 24 годин з моменту прибуття тварини на бійню все м’ясо, отримане з цієї тварини, відповідно до частини третьої цієї статті визнається не придатним для споживання людиною. Якщо тварина протягом зазначеного періоду не була забита, її забивають окремо від інших тварин, а отримане м’ясо визнається не придатним для споживання людиною.

5. Правила забою тварин, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, повинні передбачати окремий порядок прийняття на бійню та забою тварин, щодо яких є інформація про:

1) їх походження з господарства або території, де заборонено переміщення тварин або діють інші обмеження, пов’язані із захистом здоров’я людини та/або тварини;

2) порушення законодавства щодо застосування ветеринарних препаратів;

3) наявність загрози для життя та/або здоров’я людини та/або тварини.

6. Компетентний орган здійснює позапланові заходи державного контролю щодо оператора ринку, відповідального за господарство походження, якщо встановлено недостовірність інформації про тварину, яка походить з такого господарства. Компетентний орган у межах своїх повноважень вживає також інших заходів, передбачених законом, стосовно будь-якої особи, відповідальної за надання зазначеної недостовірної інформації.

1. Державний ветеринарний інспектор перевіряє дотримання оператором ринку таких вимог:

1) тварини, що підлягають забою для споживання людиною, повинні бути ідентифіковані відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин;

2) забій тварин, що не ідентифіковані відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин, а також зберігання відповідного м’яса здійснюються окремо від інших тварин;

3) тварини, стан шкіри або шерсті яких загрожує забрудненням м’яса під час забою, забиваються лише після очищення їх шкіри та шерсті, крім випадків, коли відповідне м’ясо не призначається для споживання людиною.

2. Державний ветеринарний інспектор має право прийняти рішення про забій коней на бійні за відсутності інформації щодо їх ідентифікації, яка вимагається законодавством, якщо цього вимагає гуманне поводження з тваринами. У такому разі туші коней зберігаються окремо від іншого м’яса та можуть бути визнані придатними для споживання людиною не раніше отримання і перевірки державним ветеринарним інспектором інформації щодо ідентифікації тварин.

3. Забій тварин із ознаками виснаження, захворювань або перебування у стані, що становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини, а також зберігання відповідного м’яса повинні здійснюватися окремо від інших тварин та/або м’яса та з дотриманням умов, що унеможливлюють їх зараження.

4. Державний ветеринарний інспектор здійснює безпосередній нагляд за поводженням із тваринами в рамках заходів з ліквідації та контролю туберкульозу, бруцельозу, сальмонельозу та інших зоонозів.

5. Тварини, доставлені на бійню для забою, мають бути забиті на цій бійні. Якщо з технічних або інших поважних причин забій на такій бійні неможливий, державний ветеринарний інспектор має право дозволити пряме перевезення відповідних тварин для забою на іншу бійню.

1. Державний ветеринарний інспектор, який виявив ознаки порушення оператором ринку законодавства про здоров’я та благополуччя тварин під час забою, перевіряє застосування таким оператором ринку коригувальних дій та запобіжних заходів.

2. Державний ветеринарний інспектор, який виявив порушення законодавства про здоров’я та благополуччя тварин під час транспортування, зобов’язаний вжити необхідних заходів, встановлених законом.

3. Помічник державного ветеринарного інспектора, який виявив ознаки порушення оператором ринку законодавства про здоров’я та благополуччя тварин, зобов’язаний негайно повідомити про це державного ветеринарного інспектора та в разі необхідності до його прибуття вжити відповідних заходів, визначених частинами першою і другою цієї статті.

1. Державний ветеринарний інспектор визнає м’ясо не придатним для споживання людиною, якщо воно:

1) отримане із тварин, що не були піддані передзабійному огляду, крім диких тварин, які були забиті на полюванні;

2) отримане із тварин, нутрощі яких не були піддані післязабійному огляду, якщо інше прямо не передбачено цим Законом або законодавством про харчові продукти;

3) отримане із тварин, які померли до забою або в утробі, були народжені мертвими або забиті у віці до семи днів;

4) отримане внаслідок вирізання з туші точок забою;

5) отримане із тварин, заражених хворобою, що підлягає повідомленню згідно із законодавством;

6) отримане із тварин, заражених генералізованою хворобою, такою як генералізований сепсис, піемія, токсемія або віремія;

7) не відповідає мікробіологічним критеріям, встановленим законодавством;

8) має ознаки паразитичної інвазії, якщо інше не встановлено законодавством;

9) містить залишки та/або забруднюючі речовини у кількостях, що перевищують встановлені законодавством допустимі рівні;

10) отримане із тварин або туш, що містять залишки речовин, використання яких у годуванні та/або лікуванні тварин забороняється законодавством;

11) піддане знезараженню методами, забороненими законодавством;

12) оброблене іонізуючим та/або ультрафіолетовим випромінюванням, якщо така обробка заборонена законодавством;

13) містить сторонні предмети (крім матеріалу в диких тваринах, що використовується для полювання на них);

14) перевищує встановлений законодавством максимально допустимий рівень радіоактивності;

15) свідчить про патофізіологічні зміни, аномалії у консистенції, недостатній крововилив (крім диких тварин) або органолептичні патологічні зміни, зокрема чіткий статевий запах;

16) отримане із тварин, що мали ознаки виснаження;

17) містить ризиковий матеріал, якщо інше не передбачено законодавством;

18) має ознаки забруднення землею або іншого забруднення;

19) містить кров, що становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини внаслідок стану тварини, з якої отримано це м’ясо, та/або забруднюючі речовини, що потрапили в це м’ясо під час забою;

20) отримане із тварини, що не ідентифікована відповідно до законодавства про ідентифікацію та реєстрацію тварин;

21) з будь-яких інших причин становить загрозу для здоров’я людини та/або тварини.

1. З метою організації державного контролю компетентний орган встановлює місцезнаходження та кордони територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків, а також здійснює класифікацію відповідних територій.

2. Компетентний орган здійснює класифікацію територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків, з яких дозволяється збирання живих двостулкових молюсків, шляхом присвоєння їм класів "A", "B" або "C" залежно від рівня забруднення.

3. Компетентний орган приймає рішення щодо класифікації територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків після їх санітарного обстеження.

4. З урахуванням результатів санітарного обстеження компетентний орган регулярно здійснює моніторинг територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків.

5. Компетентний орган веде перелік класифікованих територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків та забезпечує відкритий доступ до інформації про зміни місцезнаходження, кордонів, класів відповідних територій, а також інші зміни в діяльності відповідних потужностей (операторів ринку).

6. Дія положень частин першої - п’ятої цієї статті поширюється на живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, крім живих морських черевоногих, що не є фільтраторами, та живих голкошкірих, що не є фільтраторами.

7. Вимоги до виробництва та обігу живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, вимоги до класифікації територій виробництва і територій повторного заселення живих двостулкових молюсків, а також вимоги до санітарного обстеження, моніторингу та ведення переліку відповідних територій затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

1. Державний контроль за виробництвом та обігом рибних продуктів включає планові та позапланові інспектування суден та інших потужностей щодо дотримання оператором ринку гігієнічних та інших встановлених законодавством вимог до виробництва та обігу рибних продуктів, у тому числі до їх розвантаження, зберігання, транспортування та реалізації.

2. Державний контроль виробництва та/або обігу рибних продуктів на рибоморозильних чи рибопромислових суднах, які плавають під Державним прапором України, здійснюється у будь-якому місці перебування таких суден.

Здійснення державного контролю рибних продуктів, що розвантажуються в порту України, не залежить від прапора судна, під яким воно плаває.

Компетентний орган може уповноважити капітана рибоморозильного чи рибопромислового судна, яке плаває під Державним прапором України, на видачу міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення щодо рибних продуктів.

Порядок уповноваження капітана рибоморозильного чи рибопромислового судна, яке плаває під Державним прапором України, на видачу міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення щодо рибних продуктів, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

3. Система заходів державного контролю виробництва та обігу рибних продуктів має забезпечувати:

1) інспектування на предмет відповідності рибних продуктів показникам свіжості, встановленим законодавством. У разі появи за результатами органолептичного дослідження обґрунтованої підозри щодо невідповідності рибних продуктів показникам свіжості здійснюється відбір зразків та проводяться лабораторні дослідження (випробування) для визначення рівня вмісту загальних азотлетких основ та триметиламіназоту. У разі появи за результатами органолептичного дослідження обґрунтованої підозри щодо наявності в рибних продуктах інших небезпечних факторів здійснюється відбір зразків та проводяться лабораторні дослідження (випробування) на предмет наявності таких факторів;

2) моніторинг рибних продуктів для визначення рівня вмісту гістаміну, залишків та забруднюючих речовин, а також наявності паразитів;

3) інспектування та інші заходи державного контролю з метою недопущення обігу рибних продуктів, отриманих із отруйних риб родин Tetraodontidae, Molidae, Diodontidae та Canthigasteridae. Свіжі, приготовані, заморожені чи перероблені рибні продукти, отримані із водних тварин, що належать до родини Gempylidae, зокрема Ruvettus pretiosus та Lepidocybium flavobrunneum, можуть реалізовуватися та перебувати в обігу лише запакованими та за наявності маркування, яке містить інформацію для споживача про способи приготування таких рибних продуктів та про ризик, пов’язаний із вмістом речовин, що мають потенційно шкідливі гастроентерологічні наслідки. Звичайна назва рибних продуктів на етикетці повинна супроводжуватися їх науковою назвою. Забороняється обіг рибних продуктів, що містять біотоксини, такі як Ciguatera, або інші види токсинів, які становлять загрозу для здоров’я людини, крім рибних продуктів, отриманих із живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, якщо такі продукти вироблені з дотриманням гігієнічних вимог, встановлених законодавством для цих видів продуктів.

4. Рибні продукти визнаються не придатними для споживання людиною, якщо:

1) за результатами органолептичних досліджень, лабораторних досліджень (випробувань) на наявність паразитів встановлено невідповідність рибних продуктів законодавству;

2) у їстівних частинах рибних продуктів містяться забруднюючі речовини або залишки у кількості, що перевищує рівень, встановлений законодавством або розрахований на підставі обсягу очікуваного (допустимого) щоденного (щотижневого) споживання людиною таких продуктів;

3) рибні продукти не відповідають вимогам пункту 3 частини третьої цієї статті;

4) рибні продукти отримані із живих двостулкових молюсків, живих голкошкірих, живих кишковопорожнинних та живих морських черевоногих, вміст біотоксинів у яких перевищує рівень, встановлений законодавством;

5) державний ветеринарний інспектор, капітан рибоморозильного чи рибопромислового судна, яке плаває під Державним прапором України, уповноважений на видачу міжнародних сертифікатів та інших документів, які вимагаються законодавством країни призначення щодо рибних продуктів, має достатні підстави вважати, що рибні продукти становлять загрозу для життя чи здоров’я людини та/або тварин з будь-яких інших причин, ніж зазначено у пунктах 1-4 цієї частини.

1. Тварини, що використовуються для виробництва сирого молока та/або молозива, підлягають огляду з періодичністю не менше одного разу на місяць та за необхідності проведенню діагностичних заходів, що здійснюються державним ветеринарним інспектором або уповноваженим ветеринаром з метою перевірки дотримання законодавства щодо виробництва сирого молока та/або молозива, стану здоров’я тварин та використання ветеринарних препаратів.

2. Господарства, де утримуються тварини, що використовуються для виробництва сирого молока та/або молозива, підлягають державному контролю з метою перевірки дотримання операторами ринку гігієнічних вимог, встановлених законодавством про харчові продукти. У разі виявлення порушення гігієнічних вимог державний ветеринарний інспектор вживає заходів, спрямованих на впровадження оператором ринку коригувальних дій.

3. Під час державного контролю беруться до уваги результати лабораторних досліджень (випробувань) показників безпечності сирого молока та/або молозива, проведених оператором ринку або на його замовлення.

4. Оператор ринку зобов’язаний розробити та впровадити процедури періодичної перевірки сирого молока для визначення рівня загального бактеріологічного забруднення та кількості соматичних клітин.

Зразки сирого молока підлягають дослідженню (випробуванню) в уповноваженій лабораторії, яке проводиться за рахунок оператора ринку.

Уповноважена лабораторія повідомляє оператора ринку та компетентний орган про результати лабораторних досліджень (випробувань) із застосуванням інформаційно-комунікаційної системи компетентного органу.

Компетентний орган здійснює моніторинг впровадження процедур періодичної перевірки сирого молока та результатів лабораторних досліджень (випробувань). Якщо за результатами такої перевірки виявляється невідповідність, оператор ринку має негайно вжити коригувальних заходів з метою виправлення ситуації. Якщо протягом трьох місяців з дати першого повідомлення про невідповідність за показниками рівня загального бактеріологічного забруднення та/або кількості соматичних клітин зазначену невідповідність не усунуто, відправлення сирого молока з відповідного господарства забороняється. Така заборона застосовується до моменту надання оператором ринку компетентному органу підтвердження усунення невідповідності.

1. Здійснення державного контролю продуктів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, забезпечується компетентним органом відповідно до законодавства.

2. Якщо інше не передбачено законодавством, вантажі із продуктами, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, підлягають заходам державного контролю, що здійснюються державним ветеринарним інспектором у формі перевірок на призначеному прикордонному інспекційному посту.

3. Заходи державного контролю харчових продуктів тваринного походження та кормів тваринного походження, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, повинні охоплювати всі вимоги законодавства про харчові продукти та корми (вимоги до безпечності та гігієни, маркування, простежуваності, вимоги до харчових та кормових добавок, вимоги до предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами тощо) та здійснюватися з урахуванням вимог статей 59-62 цього Закону.

4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує перелік продуктів (із зазначенням їх коду згідно з УКТ ЗЕД, назви та, за необхідності, інших характеристик), які підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах.

5. Ввезення (пересилання) на митну територію України вантажів із продуктами, включеними до затвердженого відповідно до частини четвертої цієї статті переліку, дозволяється тільки через призначені прикордонні інспекційні пости.

6. Вантаж із продуктами приймається до перевірки державним ветеринарним інспектором, якщо оператор ринку або особа, відповідальна за вантаж, надіслала за 24 години до фактичного прибуття вантажу на відповідний призначений прикордонний інспекційний пост повідомлення в електронній або паперовій формі про надходження вантажу, яке містить усю необхідну інформацію (опис продуктів у вантажі, копії міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом, орієнтовний час прибуття вантажу на призначений прикордонний інспекційний пост), або відповідну заповнену частину загального ветеринарного документа на ввезення.

Порушення строку надсилання повідомлення, передбаченого абзацом першим цієї частини, є підставою для відтермінування державним ветеринарним інспектором початку здійснення відповідних перевірок до 24 годин з моменту отримання відповідним призначеним прикордонним інспекційним постом відповідного повідомлення.

7. Вантаж із продуктами, який ввозиться (пересилається) на митну територію України через призначений прикордонний інспекційний пост, повинен супроводжуватися оригіналами міжнародного сертифіката та інших документів, які вимагаються згідно із законом, а також оригіналом загального ветеринарного документа на ввезення, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. Загальний ветеринарний документ на ввезення заповнюється англійською та українською мовами, крім найменування відправника (експортера) та отримувача (імпортера) вантажу, їхніх адрес, торговельної марки та назви (опису) продукту, зазначення яких українською мовою не є обов’язковим. Оригінали міжнародного сертифіката та інших документів (крім загального ветеринарного документа на ввезення), які вимагаються згідно із законом, залишаються на призначеному прикордонному інспекційному посту.

8. Вимоги частин першої - сьомої цієї статті не поширюються на продукти, які:

1) складають частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними, походять з країни, ввезення з якої не заборонено, і загальна маса/кількість яких у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;

2) походять з країни, ввезення з якої не заборонено, та пересилаються фізичним особам, за умови, що відповідні продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності, а їх загальна маса/кількість у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України;

3) знаходяться на борту транспортних засобів, що використовуються для міжнародних перевезень, та призначені для споживання персоналом і пасажирами, за умови, що вони не ввозяться на митну територію України. Такі продукти або отримані з них у процесі приготування харчових продуктів відходи повинні бути знищені при розвантаженні, крім випадків їх перевантаження безпосередньо з транспортного засобу, що використовується для міжнародних перевезень, на інший у тому самому порту та під тим самим митним наглядом;

4) пройшли термічну обробку у герметично закритому контейнері до значення F0 не нижче 3,00, загальна маса/кількість яких у розрахунку на одну особу не перевищує граничних норм, затверджених Кабінетом Міністрів України, та які:

а) становлять частину особистого багажу пасажирів та призначені для особистого споживання ними;

б) пересилаються малими партіями фізичним особам за умови, що такі продукти не призначені для подальшого використання у підприємницькій діяльності;

5) ввозяться (пересилаються) як торговельні (виставкові) зразки або об’єкти наукових досліджень, за умови попереднього надання компетентному органу інформації про такі продукти та відсутності обґрунтованого заперечення компетентного органу проти такого ввезення (пересилання), надісланого (наданого) відповідному оператору ринку протягом 10 робочих днів з дня отримання інформації про такі продукти. Заперечення компетентного органу проти ввезення (пересилання) продуктів у такому порядку вважаються обґрунтованими лише у разі, якщо їх ввезення (пересилання) може створити загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини.

9. У разі якщо оператор ринку попередньо не надав компетентному органу інформацію про продукти, ввезення (пересилання) яких він планує здійснити як торговельних (виставкових) зразків або об’єктів наукових досліджень, або якщо компетентний орган надіслав (надав) оператору ринку свої обґрунтовані заперечення проти такого ввезення (пересилання), відповідні продукти не можуть бути ввезені на митну територію України в порядку, передбаченому пунктом 5 частини восьмої цієї статті.

Продукти можуть бути ввезені на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки або об’єкти наукових досліджень у порядку, передбаченому пунктом 5 частини восьмої цієї статті, якщо вони супроводжуються документом, що підтверджує попереднє повідомлення компетентного органу про їх ввезення у зазначеному порядку, здійснене не пізніше ніж за 10 робочих днів до прибуття відповідного вантажу на призначений прикордонний інспекційний пост, та за відсутності на відповідному призначеному прикордонному інспекційному посту обґрунтованих заперечень компетентного органу проти такого ввезення. Відповідне попереднє повідомлення повинно містити опис вантажу з продуктами, інформацію про призначений прикордонний інспекційний пост, на який планується прибуття вантажу, орієнтовний час прибуття вантажу та кінцевий пункт його призначення.

Продукти, ввезені (переслані) на митну територію України згідно з пунктом 5 частини восьмої цієї статті, після їх використання за призначенням мають бути знищені або вивезені (переслані) за межі України у спосіб, що унеможливлює заподіяння шкоди здоров’ю людини та/або тварини. Правила поводження з продуктами, ввезеними (пересланими) на митну територію України як торговельні (виставкові) зразки або об’єкти наукових досліджень, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.

10. Композитні продукти, не включені до затвердженого відповідно до частини четвертої цієї статті переліку продуктів, що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах, контролюються у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

11. Не підлягають включенню до переліку продуктів, що підлягають державному контролю на призначених прикордонних інспекційних постах, композитні продукти, які відповідають одночасно таким умовам:

1) не містять у своєму складі м’ясних продуктів;

2) складаються менше ніж наполовину з переробленого молочного продукту та є придатними для тривалого зберігання при температурі навколишнього середовища або під час виробництва були піддані кулінарній чи термічній обробці всього продукту у спосіб, за якого відбувається повна денатурація сировини, або з переробленого рибного чи яєчного продукту;

3) запаковані або герметично закриті в чистих контейнерах;

4) містять маркування українською мовою та супроводжуються документом, що в сукупності забезпечує надання інформації про категорію/вид композитного харчового продукту, країну походження, виробника, інгредієнти, обсяг і кількість упаковок композитного харчового продукту.

12. Оператори ринку - резиденти України, які ввозять (пересилають) на митну територію України вантажі з продуктами, повинні мати експлуатаційний дозвіл та/або документ про державну реєстрацію потужності.

13. Вимоги частин першої - сьомої цієї статті не поширюються на випадки ввезення (пересилання) на митну територію України з використанням Форми 302, передбаченої Митним кодексом України, харчових продуктів тваринного походження (вантажів з харчовими продуктами тваринного походження):

а) підрозділів Збройних Сил України, направлених згідно із законом до інших держав;

б) підрозділів збройних сил держав - членів Європейського Союзу, держав - членів Організації Північноатлантичного договору та інших держав, які у встановленому законом порядку допущені на територію України, крім випадків, якщо такі харчові продукти походять з країни, ввезення (пересилання) вантажів з якої на митну територію України заборонено.

1. Державний ветеринарний інспектор, який перебуває на призначеному прикордонному інспекційному посту, здійснює такі перевірки вантажів з продуктами, що ввозяться (пересилаються) на митну територію України:

1) документальну перевірку кожного вантажу;

2) перевірку відповідності кожного вантажу, яка включає:

а) у разі ввезення продуктів у контейнерах: перевірку неушкодженості опломбування, здійсненого представником компетентного органу країни-експортера, якщо це вимагається законодавством, та відповідності нанесеної на контейнерах інформації тій, що вказана у міжнародному сертифікаті та інших документах, які вимагаються згідно із законом;

б) в усіх інших випадках - перевірку наявності печаток, офіційних позначок та позначки придатності, які вказують країну та потужність походження цих продуктів, а також їх відповідності печаткам та позначкам, що містяться на міжнародному сертифікаті та на інших документах, які вимагаються згідно із законом. Щодо первинно запакованих або запакованих продуктів здійснюється перевірка спеціального маркування, передбаченого законодавством;

3) фізичну перевірку кожного вантажу, крім випадків застосування зменшеної періодичності фізичних перевірок, затвердженої відповідно до цього Закону. Незалежно від затвердженої періодичності фізична перевірка вантажу обов’язково проводиться у разі появи за результатами його документальної перевірки та перевірки відповідності обґрунтованої підозри щодо невідповідності.

2. Документальні перевірки вантажів з продуктами проводяться відповідно до таких правил:

1) для кожного вантажу державний ветеринарний інспектор встановлює режим поводження, відповідно до якого відбуватиметься відповідний контроль;

2) кожен міжнародний сертифікат та інший документ, що вимагається згідно із законом, перевіряється з метою підтвердження, що такий сертифікат та інший документ:

а) є оригіналом відповідно міжнародного сертифіката та іншого документа, що вимагається згідно із законом;

б) виданий компетентним органом країни, яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України (для міжнародного сертифіката);

в) має зовнішній вигляд та зміст, що відповідають формі, яка затверджена (узгоджена) для відповідного виду продукту;

г) правильно заповнений;

ґ) виданий на продукт, що походить з потужності, яка внесена до реєстру країн та потужностей, з яких дозволяється ввезення (пересилання) продуктів на митну територію України;

д) підписаний представником компетентного органу країни походження або країни-експортера (для міжнародного сертифіката);

3) перевіряється, чи правильно заповнена відповідна частина загального ветеринарного документа на ввезення і чи зазначена у ній інформація відповідає інформації, зазначеній в інших документах, що супроводжують вантаж.

3. Після завершення необхідних перевірок вантажу з продуктами державний ветеринарний інспектор:

1) заповнює відповідну частину загального ветеринарного документа на ввезення, підписує його та засвідчує печаткою;

2) підписує та засвідчує печаткою копію цього документа та повертає його оригінал оператору ринку;

3) надає митному органу інформацію, необхідну для здійснення митних формальностей з використанням єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" відповідно до Митного кодексу України;

4) перевіряє наявність експлуатаційного дозволу та/або документа про державну реєстрацію потужності оператора ринку у випадках, передбачених частиною дванадцятою статті 41 цього Закону.

4. Взаємодія компетентного органу з митними органами, іншими державними органами, установами та організаціями, уповноваженими на здійснення дозвільних або контрольних функцій щодо переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, та іншими заінтересованими особами під час проведення державного контролю вантажів з продуктами, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється з використанням механізму "єдиного вікна" відповідно до Митного кодексу України.

Відомості про результати здійснення державного контролю у формі електронного документа, на який накладено електронний підпис відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", вносяться державним ветеринарним інспектором до єдиного державного інформаційного веб-порталу "Єдине вікно для міжнародної торгівлі" протягом строків, встановлених статтею 319 Митного кодексу України.

5. Якщо інше не передбачено цим Законом, продукти, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України через призначені прикордонні інспекційні пости, можуть бути випущені в обіг, лише якщо результати документальної перевірки, перевірки відповідності, а також фізичної перевірки (якщо така є необхідною) підтверджують їх відповідність законодавству.

6. Компетентний орган забезпечує зберігання на призначеному прикордонному інспекційному посту оригіналів міжнародного сертифіката та інших документів, що вимагаються згідно із законом, а також копії загального ветеринарного документа на ввезення протягом щонайменше трьох років.

7. Вантаж з продуктами повинен супроводжуватися оригіналом загального ветеринарного документа на ввезення протягом усього періоду, коли він перебуває під митним контролем та/або прямує до зазначеного в такому документі місця призначення на митній території України.

8. У разі поділу вантажу з продуктами на частини до кожної з них застосовуються положення частин третьої - сьомої цієї статті.

9. У разі якщо під час ввезення продуктів у контейнерах на митну територію України морським, залізничним або повітряним транспортом відбулася заміна транспортного засобу, на якому здійснювалося перевезення таких контейнерів, оператор ринку зобов’язаний надати документи щодо простежуваності переміщення відповідного вантажу (час і місце перевантаження, назва транспортних засобів) та відобразити таке перевантаження при заповненні відповідної частини загального ветеринарного документа на ввезення. Така заміна транспортного засобу здійснюється лише за умови неушкодженості опломбування відповідного контейнера з продуктами.

1. Фізична перевірка вантажів із продуктами здійснюється з метою з’ясування відповідності стану продуктів їх характеристикам, зазначеним у міжнародному сертифікаті та інших документах, що вимагаються згідно із законом, а також визначення відповідності таких продуктів іншим вимогам законодавства.