Коли відпадуть причини, що перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
При розгляді в суді цих справ необхідним є подання письмового висновку органів опіки і піклування, а також участь у судовому засіданні представника цього органу і прокурора.
При задоволенні позову про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав суд обов'язково вирішує питання про стягнення з батьків коштів на утримання дітей.
( Стаття 76 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 660-12 від28.01.91, Законом N 2488-12 від 23.06.91 )
Глава 11
ПРАВА БАТЬКІВ І ДІТЕЙ НА МАЙНО
С т а т т я 77. Роздільність майна батьків і дітей
За життя батьків діти не мають права на їх майно, так само як і батьки не мають права на майно дітей.
Права батьків і дітей на майно колгоспного двору регулюються Цивільним кодексом Української РСР.
С т а т т я 78. Управління майном дітей
Якщо у неповнолітніх є належне їм майно, батьки управляють ним як опікуни і піклувальники без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку і піклування.
С т а т т я 79. Спільна власність батьків і дітей
У разі виникнення спільної власності батьків і дітей правовідносини щодо цієї власності регулюються на загальних підставах Цивільним кодексом Української РСР.
Глава 12
АЛІМЕНТНІ ОБОВ'ЯЗКИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ
С т а т т я 80. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей
Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги. При ухиленні батьків від цього обов'язку кошти на утримання дітей стягуються з них в судовому порядку.
С т а т т я 81. Обов'язки дітей щодо батьків
Діти забов'язані піклуватися про батьків і подавати їм допомогу.
Утримання непрацездатних батьків, які потребують допомоги, є обов'язком їх повнолітніх дітей.
Повнолітні діти, які сплачують аліменти на батьків, можуть бути притягнуті до участі в додаткових витратах, викликаних винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво, оплата праці осіб, які доглядають за батьками, та ін.).
Діти можуть бути звільнені від обов'язків щодо утримання своїх батьків і стягнення витрат по догляду за ними, якщо судом буде встановлено, що батьки ухилялися від виконання батьківських обов'язків.
( Стаття 81 в редакції Указу ПВР N 660-12 від 28.01.91 )
С т а т т я 82. Розмір аліментів, що стягуються з батьків на неповнолітніх дітей
Аліменти на неповнолітніх дітей з їх батьків стягуються в розмірі: на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків, але не менше 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину, а з осіб, які працюють за контрактом в іноземних державах, - не менше двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на кожну дитину.
Розмір цих часток і мінімальний розмір аліментів може бути зменшено судом, якщо у того з батьків, який зобов'язаний платити аліменти, є інші неповнолітні діти, які при стягненні аліментів у встановленому цією статтею розмірі виявилися б менш забезпеченими матеріально, ніж діти, які одержують аліменти, а також у випадках, коли той з батьків, з якого стягуються аліменти, є інвалідом першої чи другої групи, або коли діти працюють і мають достатній заробіток, або з інших поважних причин.
Суд вправі зменшити розмір аліментів або звільнити від їх сплати, якщо діти перебувають на повному утриманні держави або громадської організації.
( Стаття 82 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3546-11від 10.02.87, Законами N 2488-12 від 23.06.92, N 11/96-ВР від30.01.96, N 2056-III від 19.10.2000 )
С т а т т я 83. Визначення розміру аліментів у випадках присудження їх за кількома рішеннями суду або постановами народного судді
Якщо з одного з батьків присуджені аліменти за кількома рішеннями суду або постановами народного судді на дітей від різних матерів, що перевищують в цілому розмір аліментів, передбачений статтею 82 цього Кодексу, платник аліментів може пред'явити позов до кожної особи, на користь якої винесено рішення суду або постанову народного судді про стягнення аліментів, про відповідне зниження аліментів за даним рішенням суду або постановою народного судді.
При розгляді такого позову суд, виходячи з встановленого в статті 82 цього Кодексу розміру аліментів, що підлягають виплаті за всіма рішеннями суду або постановами народного судді, визначає новий розмір аліментів за даним позовом у відповідній частці, що припадає на кожного з дітей, відносно яких є рішення суду або постанова народного судді.
( Стаття 83 в редакції Указу ПВР N 8520-10 від 01.03.85 )
С т а т т я 84. Види заробітку (доходу), що підлягає облікові при відрахуванні аліментів
Види заробітку (доходу), що підлягає облікові при відрахуванні аліментів, визначаються в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.
( Стаття 84 в редакції Закону N 2488-12 від 23.06.92 )
С т а т т я 85. Стягнення аліментів на неповнолітніх дітей у твердій грошовій сумі
У тих випадках, коли один з батьків, який зобов'язаний сплачувати аліменти, має нерегулярний, мінливий заробіток (доход) або коли частину заробітку (доходу) він одержує в натурі, а також в інших випадках, коли стягнення аліментів у частковому відношенні до заробітку (доходу) неможливе або утруднене, аліменти на прохання особи, яка їх вимагає, можуть бути визначені в твердій грошовій сумі, що має сплачуватися щомісяця.
В усіх випадках стягнення аліментів у твердій грошовій сумі розмір цієї суми визначається, виходячи з гаданого заробітку (доходу) одного з батьків стосовно до положень, викладених у статті 82 цього Кодексу.
С т а т т я 86. Участь батьків у додаткових витратах на утримання дітей
Батьки, які сплачують аліменти на неповнолітніх дітей, можуть бути притягнуті до участі в додаткових витратах, викликаних винятковими обставинами (тяжка хвороба, каліцтво дитини та ін.).
С т а т т я 87. Кошти дітей, влаштованих у дитячі заклади
Кошти на утримання дітей, влаштованих у дитячі заклади, можуть бути стягнені з їх батьків у розмірах, встановлених у статті 82 цього Кодексу.
Кошти, зазначені у частині першій цієї статті, для дітей, влаштованих у дитячі заклади, і призначені їм державні пенсії та допомога перераховуються на особисті рахунки цих дітей в ощадні банки.
( Стаття 87 в редакції Указу ПВР N 660-12 від 28.01.91 )
С т а т т я 88. Час, з якого присуджуються аліменти на користь неповнолітніх дітей
Аліменти на користь неповнолітніх дітей присуджуються з дня подачі заяви до суду.
Аліменти за минулий час можуть бути стягнуті, коли позивач подасть суду докази, що він вживав заходів для одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати внаслідок ухилення останнього від їх сплати. В цьому разі з урахуванням обставин справи суд може присудити аліменти не більш як за три роки.
( Стаття 88 в редакції Указу ПВР N 8520-10 від 01.03.85 )
С т а т т я 89. Розмір аліментів на непрацездатних повнолітніх дітей
При стягненні аліментів з батьків на непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, розмір аліментів визначається у частковому відношенні до заробітку (доходу), виходячи з матеріального і сімейного становища особи, з якої стягуються аліменти, і особи, що одержує їх.
Розмір аліментів не може перевищувати на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) батьків і не може бути меншим 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходу громадян на кожну дитину.
( Стаття 89 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3546-11від 10.02.87, Законом N 11/96-ВР від 30.01.96 )
С т а т т я 90. Розмір аліментів на користь батьків
Аліменти на користь батьків стягуються з повнолітніх дітей у частковому відношенні до заробітку (доходу), виходячи з матеріального і сімейного становища кожного з дітей і батьків, та з урахуванням можливості батьків одержувати аліменти один від одного.
В разі, коли батьки мають кілька дітей, а позов пред'явлено до одного або кількох з них, суд при визначенні розміру аліментів повинен враховувати обов'язок й інших дітей утримувати батьків. При цьому сукупний розмір аліментів, що підлягають стягненню з повнолітніх дітей, не може бути меншим 1/2 неоподатковуваного мінімуму доходу громадян.
( Стаття 90 із змінами, внесеними згідно із Законом N 11/96-ВРвід 30.01.96 )
С т а т т я 91. Зміна розміру аліментів, стягуваних на користь повнолітніх дітей та батьків
У тих випадках, коли після визначення судом розміру аліментів, стягуваних на утримання повнолітніх дітей або батьків, змінилося матеріальне або сімейне становище особи, зобов'язаної надавати утримання, або особи, яка одержує аліменти, суд вправі за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів.
С т а т т я 92. Порядок сплати або стягнення аліментів
Аліменти сплачуються в добровільному порядку особисто особою, яка зобов'язана платити аліменти, або через власника або уповноважений ним орган за місцем її роботи чи одержання нею пенсії, стипендії.
Добровільний порядок сплати аліментів не виключає права стягувача аліментів у будь-який час звернутися з заявою про стягнення аліментів до суду.
Власник або уповноважений ним орган щомісяця відраховує аліменти з заробітної плати (пенсії, допомоги, стипендії та ін.) платника аліментів на підставі його письмової заяви і виплачує або переказує їх особі, вказаній у заяві, не пізніше триденного строку з дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії та інших сум. У той же строк виплачуються або переказуються аліменти, стягувані на підставі рішення суду або постанови народного судді.
При переході громадянина, з якого відраховуються аліменти за заявою, на іншу роботу або зміни ним місця проживання відрахування аліментів провадиться на підставі знову поданої ним заяви. Заборгованість за час несплати аліментів у цих випадках може бути відрахована з боржника за його заявою або стягнута в судовому порядку.
Відрахування аліментів на підставі заяви особи, яка виявила бажання добровільно платити аліменти, може провадитись і у випадках, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви і виконавчих документів, перевищує половину належних боржникові заробітної плати і прирівняних до неї платежів та видач, а також коли з боржника стягуються за рішенням суду або постановою народного судді аліменти на дітей від іншої матері.
При виїзді громадянина, який зобов'язаний сплачувати аліменти, за кордон на постійне місце проживання в держави, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги, стягнення аліментів провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
( Стаття 92 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 8520-10від 01.03.85, N 3546-11 від 10.02.87, Законами N 2488-12 від23.06.92, N 11/96-ВР від 30.01.96 )
С т а т т я 93. Визначення заборгованості по аліментах
Стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час може бути проведено не більш як за трирічний строк, що передував пред'явленню виконавчого листа до стягнення.
У тих випадках, коли за виконавчим листом, пред'явленим до стягнення, відрахування аліментів не провадилось у зв'язку з розшуком відповідача або якщо відповідач працював за контрактом в іноземній державі, стягнення аліментів повинно провадитися за весь минулий період.
Заборгованість по аліментах визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу), одержаного відповідачем за час, протягом якого не провадилося стягнення. Якщо відповідач у цей період не працював або якщо не будуть пред'явлені документи, які підтверджували б його заробіток (доход), заборгованість визначається, виходячи із заробітку (доходу), одержуваного на час стягнення заборгованості, а для осіб, які працювали за контрактом в іноземній державі, - виходячи з розміру ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час проведення розрахунків.
Розмір заборгованості по аліментах обчислюється державним виконавцем, а при наявності спору питання про розмір заборгованості вирішується судом.
Стягнення заборгованості повинно провадитися незалежно від досягнення повноліття особою, на утримання якої були присуджені аліменти.
( Стаття 93 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-III від 19.10.2000 )
С т а т т я 94. Повне або часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах
Суд вправі за позовом особи, яка сплачує аліменти, звільнити її повністю або частково від сплати заборгованості по аліментах, що утворилася, коли встановить, що несплата аліментів мала місце внаслідок хвороби цієї особи або з інших поважних причин і що її матеріальне та сімейне становище не дає можливості сплатити цю заборгованість.
Суд вправі також звільнити від сплати заборгованості, коли встановить, що вона утворилась внаслідок непред'явлення виконавчого листа до виконання з вини особи, на користь якої присуджені аліменти.
Глава 13
АЛІМЕНТНІ ОБОВ'ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ'Ї ТА РОДИЧІВ
С т а т т я 95. Інші особи, які зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей
Обов'язок по утриманню неповнолітніх дітей, якщо вони не мають батьків або якщо батьки з поважних причин не в змозі їх утримувати, може бути покладений на інших родичів - діда, бабу, брата, сестру, а також на вітчима і мачуху дитини й на осіб, які постійно виховували дитину і утримували її як члена своєї сім'ї, подаючи їй систематичну матеріальну допомогу.
( Стаття 95 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2488-12 від23.06.92 )
С т а т т я 96. Особи, які зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх членів сім'ї
Обов'язок по утриманню непрацездатних повнолітніх членів сім'ї, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка або жінки, батьків або повнолітніх дітей, може бути покладений на онуків, пасинків і падчерок, а також на осіб, яких вони виховували і подавали їм систематичну матеріальну допомогу протягом не менш як п'яти років.
С т а т т я 97. Розмір аліментів, стягуваних з інших членів сім'ї та родичів. Порядок сплати аліментів
Розмір аліментів, стягуваних з інших членів сім'ї та родичів на утримання неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх осіб, які потребують матеріальної допомоги, визначається у частковому відношенні до заробітку (доходу), виходячи з матеріального і сімейного становища осіб, з яких стягуються аліменти, і особи, яка їх одержує.
В разі, коли пред'являється позов не до всіх зобов'язаних осіб, а лише до деяких з них, розмір аліментів, що належить стягувати, визначається стосовно до вимог, передбачених частиною другою статті 90 цього Кодексу, і не може перевищувати на одну дитину - чверті, на двох дітей - третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) осіб, які зобов'язані утримувати непрацездатних повнолітніх членів їх сім'ї.
Порядок сплати аліментів визначається за правилами, передбаченими в статті 92 цього Кодексу.
( Стаття 97 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3546-11від 10.02.87, Законом N 11/96-ВР від 30.01.96 )
С т а т т я 98. Зміна розміру аліментів
У тих випадках, коли матеріальне або сімейне становище особи, зобов'язаної надавати утримання, або особи, що одержує аліменти, змінилося, суд вправі за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів.
С т а т т я 99. Звільнення від сплати аліментів
Якщо матеріальне становище особи, зобов'язаної сплачувати аліменти, істотно погіршало, суд вправі звільнити її від сплати аліментів.
Суд вправі звільнити пасинка і падчерку від обов'язку утримувати вітчима і мачуху, якщо останні належним чином не виконували своїх обов'язків по вихованню неповнолітніх пасинка та падчерки або якщо вони виховували їх протягом нетривалого часу.
С т а т т я 100. Визначення заборгованості по аліментах, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів. Повне або часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах
Визначення заборгованості по аліментах, стягуваних з інших членів сім'ї та родичів, а також повне або часткове звільнення їх від сплати заборгованості провадиться стосовно до правил, передбачених статтями 93 і 94 цього Кодексу.
Глава 14
УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ)
С т а т т я 101. Поняття усиновлення (удочеріння)
Усиновлення (удочеріння) є оформлене спеціальним юридичним актом прийняття в сім'ю неповнолітньої дитини на правах сина чи дочки.
( Стаття 101 в редакції Закону N 11/96-ВР від 30.01.96 )
С т а т т я 101-1. Особи, які можуть бути усиновлені
Усиновлення допускається щодо дітей та виключно в їх інтересах.
Діти, від яких відмовилися батьки в пологовому будинку, можуть бути усиновлені за наявності письмової згоди батьків на усиновлення після досягнення ними двомісячного віку.
( Кодекс доповнено статтею 101-1 згідно із Законом N 11/96-ВР від30.01.96 )
С т а т т я 102. Органи, що приймають рішення про усиновлення
Усиновлення дітей провадиться за заявою особи, яка бажає усиновити дитину, у судовому порядку.
Присутність усиновителів при прийнятті рішення про усиновлення є обов'язковою.
( Стаття 102 в редакції Законів N 2488-12 від 23.06.92, N 11/96-ВРвід 30.01.96 )
С т а т т я 102-1. Централізований облік дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків
Керівники закладів, у яких перебувають, утримуються або виховуються діти, зобов'язані в тижневий термін з дня, коли їм стало відомо, що дитина залишилася без опіки (піклування) батьків, повідомити про це відділи та управління районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських чи районних у містах Рад, на які покладається безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню.
Відділи та управління районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських або районних у містах Рад, на які покладається безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню, у місячний термін з дня надходження інформації щодо зазначених дітей та в разі неможливості їх усиновлення, передачі під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України надсилають дані про них до Уряду Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.
Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації у місячний термін з дня надходження інформації та в разі неможливості усиновлення дітей, передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України на території даної або будь-якої іншої області України зобов'язані передати цю інформацію до Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України для централізованого обліку.
За невиконання вимог, передбачених частинами першою, другою і третьою цієї статті, надання недостовірних даних, а також за дії, пов'язані з приховуванням дитини від усиновлення, передачі під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України, керівники закладів, в яких перебувають, утримуються або виховуються діти, посадові особи відповідних органів державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та органів місцевого самоврядування несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
( Кодекс доповнено статтею 102-1 згідно із Законом N 11/96-ВР від30.01.96 )
С т а т т я 102-2. Облік дітей, які можуть бути усиновлені, та облік осіб, які бажають усиновити дитину
Облік дітей, які можуть бути усиновлені, а також облік осіб, які бажають усиновити дитину, ведеться відділами та управліннями районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах Рад, на які покладається безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій, а також Центром по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Облік іноземних громадян, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно Центром по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
( Кодекс доповнено статтею 102-2 згідно із Законом N 11/96-ВР від30.01.96 )
С т а т т я 102-3. Недопустимість посередницької комерційної діяльності щодо усиновлення дітей
Посередницька комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ї громадян України або громадян інших держав забороняється.
( Кодекс доповнено статтею 102-3 згідно із Законом N 11/96-ВР від30.01.96 )
С т а т т я 103. Усиновителі
Усиновителем може бути кожний повнолітній дієздатний громадянин. Між усиновителем і усиновленою дитиною повинна бути різниця у віці не менше 15 років. За наявності поважних причин цю різницю може бути скорочено під час розгляду заяви про усиновлення. У разі усиновлення дітей родичами різниця у віці між усиновителями та усиновленими до уваги не береться.
Не можуть бути усиновителями:
1) особи, позбавлені батьківських прав;
2) особи, які подали завідомо неправдиві документи щодо усиновлення;
3) особи, які бажають оформити усиновлення з метою отримання матеріальної чи іншої вигоди;
4) особи, які були усиновителями, якщо з їх вини усиновлення було скасовано або визнано недійсним;
5) особи, які перебувають на обліку у психоневрологічних та наркологічних диспансерах або лікуються в зазначених установах;
6) особи, які на час усиновлення не мають постійного заробітку або інших установлених законом видів доходу.
( Стаття 103 в редакції Закону N 11/96-ВР від 30.01.96 )
С т а т т я 103-1. Особи, які мають переважне право на усиновлення
За наявності кількох осіб, які бажають усиновити одну й ту ж дитину, переважне право надається:
1) родичам незалежно від місця їх проживання;
2) громадянам України;
3) особам, у сім'ї яких проживає дитина, яка усиновлюється;
4) особам, які усиновлюють двох або більше дітей (сестер, братів), не розриваючи родинних зв'язків.
( Кодекс доповнено статтею 103-1 згідно із Законом N 11/96-ВР від30.01.96 )
С т а т т я 104. Згода дитини на усиновлення
Для усиновлення потрібна згода усиновлюваного, якщо він досяг десятирічного віку.
Коли до подачі заяви про усиновлення дитина проживала в сім'ї усиновителя і вважає усиновителя своїм батьком (матір'ю), усиновлення, як виняток, може бути проведене без одержання згоди усиновлюваного.
С т а т т я 105. Згода батьків на усиновлення їх дітей
Для усиновлення дитини необхідна письмова згода батьків. Згода батьків повинна бути свідомою, непримусовою, без отримання будь-якої винагороди, засвідчена державним нотаріусом або адміністрацією державного дитячого закладу, в якому перебуває, утримується чи виховується дитина.
Батьки можуть дати згоду на усиновлення лише після народження дитини.
( Стаття 105 в редакції Закону N 11/96-ВР від 30.01.96 )
С т а т т я 106. Усиновлення без згоди батьків
Усиновлення може бути проведено без згоди батьків, якщо:
1) батьки невідомі;
2) батьків позбавлено батьківських прав;
3) батьків визнано недієздатними або безвісно відсутніми;
4) батьки понад 6 місяців не проживають разом з дитиною і без поважних причин не беруть участі в її вихованні та утриманні, не виявляють щодо дитини батьківської уваги і турботи.
( Стаття 106 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 660-12від 28.01.91, Законом N 11/96-ВР від 30.01.96 )
С т а т т я 107. Згода другого з подружжя на усиновлення
При усиновленні дитини особою, яка перебуває в шлюбі, якщо дитина не усиновлюється обома з подружжя, потрібна письмова згода другого з подружжя на усиновлення.
С т а т т я 108. Усиновлення без згоди другого з подружжя
Усиновлення може бути проведене, як виняток, без згоди другого з подружжя у випадках, якщо останнього визнано недієздатним внаслідок душевної хвороби або недоумства чи визнано безвісно відсутнім.
С т а т т я 109. Усиновлення дітей, які перебувають на вихованні та утриманні в державних дитячих закладах
Для усиновлення дітей, які перебувають на вихованні та утриманні в державних дитячих закладах (будинку дитини, дитячому будинку та інших дитячих закладах), при відсутності батьків необхідна згода адміністрації цього дитячого закладу.
Адміністрація дитячого закладу, приймаючи дитину, вправі з'ясувати, чи згодні батьки на усиновлення в майбутньому їх дитини без зазначення особи усиновителя. До прийняття рішення про усиновлення батьки мають право в будь-який час анулювати дану раніше згоду.
С т а т т я 110. Усиновлення неповнолітнього, який перебуває під опікою (піклуванням)
Для усиновлення неповнолітнього, який перебуває під опікою (піклуванням), необхідна засвідчена державним нотаріусом письмова згода опікуна (піклувальника) на усиновлення, а також батьків дитини, за винятком випадків, передбачених статтею 106 цього Кодексу.
При відмові опікуна (піклувальника) дати згоду питання про усиновлення вирішується органами опіки і піклування.
( Стаття 110 із змінами, внесеним згідно із Законом N 11/96-ВРвід 30.01.96 )
С т а т т я 111. Подача заяви про усиновлення
Заява про усиновлення громадянами України, а також іноземними громадянами, які перебувають у шлюбі з громадянами України подається за місцем проживання особи, яка бажає усиновити дитину, або за місцем проживання усиновлюваного.
Заява про усиновлення дітей-сиріт, які проживають на території України, іноземними громадянами подається до Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
( Стаття 111 із змінами, внесеними згідно із Законом N 11/96-ВРвід 30.01.96 )
С т а т т я 112. Забезпечення таємниці усиновлення
Таємниця усиновлення охороняється законом.
Для забезпечення таємниці усиновлення на прохання усиновителя може бути змінено місце народження усиновленої дитини, а також у виняткових випадках дату її народження, але не більш як на шість місяців. Про зміну місця і дати народження повинно бути зазначено в рішенні про усиновлення.
Забороняється без згоди усиновителів, а в разі їх смерті без згоди органів опіки і піклування повідомляти будь-які відомості про усиновлення, а також видавати виписки з книг актів громадянського стану, з яких було б видно, що усиновителі не є кровними батьками усиновленого.
Особи, які розголосили таємницю усиновлення проти волі усиновителя, можуть бути притягнуті до встановленої законом відповідальності.
Таємниця усиновлення не поширюється на випадки усиновлення дітей іноземними громадянами.
( Стаття 112 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3625-07від 14.05.71, Законом N 11/96-ВР від 30.01.96 )
С т а т т я 113. Час виникнення усиновлення
Усиновлення настає з часу набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
( Стаття 113 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2488-12від 23.06.92, N 11/96-ВР від 30.01.96 )
С т а т т я 113-1. Порядок передачі дітей на усиновлення та здійснення контролю за умовами їх проживання і виховання
Порядок передачі дітей на усиновлення, а також здійснення контролю за умовами їх проживання і виховання в сім'ях усиновителів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
( Кодекс доповнено статтею 113-1 згідно із Законом N 11/96-ВР від30.01.96 )
С т а т т я 114. Право усиновителя визначати прізвище, ім'я та по батькові усиновлюваного
На прохання усиновителя в рішенні про усиновлення повинно бути зазначено, що усиновлюваному присвоюється прізвище усиновителя і по батькові за його іменем. При усиновленні жінкою по батькові присвоюється за її вказівкою. На бажання усиновителя може бути також змінено й ім'я усиновлюваної дитини.
С т а т т я 115. Запис усиновителів батьками усиновленого
На прохання усиновителів вони можуть бути записані в книгах записів народжень як батьки усиновленого. Такий запис робиться відділом реєстрації актів громадянського стану на підставі рішення про усиновлення.
У разі присвоєння усиновленому прізвища усиновителя, імені і по батькові за іменем усиновителя або ж запису усиновителя як батька усиновленого відділи реєстрації актів громадянського стану вносить до актового запису про народження усиновленого відповідні зміни і видає нове свідоцтво про народження з урахуванням зроблених змін. Раніше видане свідоцтво про народження анулюється.
( Стаття 115 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 783-10від 01.09.80, Законом N 2488-12 від 23.06.92 )
С т а т т я 116. Згода усиновлюваного на зміну прізвища, імені та по батькові
Присвоєння усиновлюваному, який досяг десяти років, прізвища та по батькові за іменем усиновителя, зміна імені, а також запис усиновителів як батьків усиновлюваного може бути проведено тільки за згодою усиновлюваного, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 104 цього Кодексу.
С т а т т я 117. Права і обов'язки усиновителів, усиновлених та їх родичів
Усиновлені та їх потомство у відношенні до усиновителів та їх родичів, а усиновителі та їх родичі у відношенні до усиновлених та їх потомства прирівнюються в особистих і майнових правах та обов'язках до родичів за походженням.
Усиновлені втрачають особисті та майнові права і звільняються від обов'язків щодо своїх батьків та їх родичів. При усиновленні дитини однією особою ці права і обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновитель чоловік, або батька, якщо усиновитель жінка.
С т а т т я 118. Право неповнолітнього усиновленого на пенсію або допомогу у зв'язку з втратою годувальника
Неповнолітні, які мають на момент усиновлення право на пенсію або допомогу від державних чи громадських організацій у зв'язку з втратою годувальника, зберігають це право також і при їх усиновленні.
С т а т т я 119. Порядок визнання усиновлення недійсним і скасування усиновлення
Визнання усиновлення недійсним і скасування усиновлення допускаються тільки в судовому порядку.
При розгляді таких справ необхідним є подання письмового висновку органів опіки і піклування, а також участь в судовому засіданні представника цього органу і прокурора.
С т а т т я 120. Підстави визнання усиновлення недійсним
Усиновлення визнається недійсним, якщо воно було проведено на підставі підроблених документів, або без наміру породити відносини, встановлені для батьків і дітей (фіктивне усиновлення), або особою, яка не може бути усиновителем.
С т а т т я 121. Особи, які мають право вимагати визнання усиновлення недійсним
Усиновлення може бути визнано недійсним лише за заявою особи, права якої були порушені усиновленням, а також за заявою органів опіки і піклування та прокурора.
С т а т т я 122. Наслідки визнання усиновлення недійсним
Усиновлення, визнане недійсним, вважається таким з моменту прийняття рішення про усиновлення. В цьому разі щодо усиновителя і його родичів та усиновленого ніяких прав і обов'язків, що випливають з усиновлення, не виникає. Дитина за рішенням суду передається батькам, а якщо це суперечить її інтересам - на опікування органів опіки і піклування.
С т а т т я 123. Підстави до скасування усиновлення
Усиновлення скасовується, якщо воно суперечить інтересам дитини.
Усиновлення може бути скасоване, якщо воно було проведено без згоди батьків усиновленого, самого усиновленого, другого з подружжя усиновителя, коли згода їх на усиновлення необхідна за законом ( частина перша статті 104, статті 105 і 107 цього Кодексу), при умові, що скасування усиновлення не суперечить інтересам дитини.
При скасуванні усиновлення має бути враховано бажання усиновленого, якщо він досяг десятирічного віку.
С т а т т я 124. Скасування усиновлення після досягнення усиновленим повноліття
Скасування усиновлення не допускається, якщо до моменту пред'явлення вимоги про його скасування усиновлений досяг повноліття.
Скасування усиновлення після досягнення усиновленим повноліття допускається, якщо діяння усиновленого (усиновителя) загрожують життю або здоров'ю усиновителя (усиновленого), другому з подружжя або їх дітям.
( Стаття 124 із змінами, внесеними згідно із Законом N 11/96-ВРвід 30.01.96 )
С т а т т я 125. Особи, які мають право вимагати скасування усиновлення
Усиновлення без згоди батьків усиновленого може бути скасовано за позовом батьків, якщо повернення їм дитини відповідає інтересам останньої.
Скасування усиновлення з інших підстав, передбачених статтею 123 цього Кодексу, може бути проведено тільки на вимогу органів опіки і піклування або прокурора. Інші державні та громадські організації і окремі особи звертаються в цих випадках до органів опіки і піклування від яких залежить вирішення питання про дальше направлення матеріалів про скасування усиновлення до суду.
С т а т т я 126. Наслідки скасування усиновлення
При скасуванні усиновлення останнє припиняється з часу набрання рішенням суду про його скасування законної сили. З цього ж моменту відповідно поновлюються всі права і обов'язки між дитиною і її батьками та родичами за походженням. Дитина за рішенням суду передається батькам, а якщо це суперечить її інтересам - на опікування органів опіки і піклування. За дитиною зберігається право одержувати утримання від колишнього усиновителя, якщо усиновлення було скасовано внаслідок неналежного виконання усиновителем своїх обов'язків, а у дитини немає батьків або останні не мають можливості її утримувати.
С т а т т я 127. Порядок поновлення актового запису про народження в разі визнання усиновлення недійсним або його скасування
При скасуванні усиновлення або визнанні його недійсним суд зобов'язаний надіслати копію рішення до відділу реєстрації актів громадянського стану за місцем реєстрації народження дитини для внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини.
При визнанні усиновлення недійсним або його скасуванні в актовому записі про народження усиновленого поновлюються всі дані, записані до усиновлення. Раніше видане усиновителю свідоцтво про народження анулюється.
( Стаття 127 в редакції Закону N 2488-12 від 23.06.92 )
РОЗДІЛ IV
ОПІКА І ПІКЛУВАННЯ
Глава 15
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
С т а т т я 128. Завдання опіки і піклування
Опіка і піклування встановлюються для виховання неповнолітніх дітей, які внаслідок смерті батьків, позбавлення батьків батьківських прав, хвороби батьків чи з інших причин лишилися без батьківського піклування, а також для захисту особистих і майнових прав та інтересів цих дітей.
Опіка і піклування встановлюються також для захисту особистих і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки.
С т а т т я 129. Органи опіки і піклування
Опіка і піклування встановлюються державною адміністрацією районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчими комітетами міських чи районних у містах, сільських, селищних Рад.
Безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню покладається на відповідні відділи і управління місцевої державної адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчих комітетів міських чи районних у містах Рад: щодо осіб, які не досягли 18 років; щодо осіб, визнаних судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства; щодо осіб, визнаних судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами; щодо дієздатних осіб, які потребують піклування за станом здоров'я.
У селищах і селах справами опіки і піклування безпосередньо відають виконавчі комітети селищних і сільських Рад.
Органи опіки і піклування здійснюють свою діяльність відповідно до цього Кодексу і правил, що затверджуються у порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.
( Стаття 129 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 783-10від 01.09.80, N 4452-11 від 21.08.87, Законом N 2488-12 від23.06.92 )
С т а т т я 130. Керівництво органами опіки і піклування та контроль за їх діяльністю
Керівництво органами опіки і піклування та контроль за їх діяльністю здійснюється обласними, Київською та Севастопольською міською державною адміністрацією та виконавчими комітетами вищестоящих Рад.
( Стаття 130 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 783-10 від 01.09.80, Законом N 2488-12 від 23.06.92 )
Глава 16
ВСТАНОВЛЕННЯ ОПІКИ І ПІКЛУВАННЯ
С т а т т я 131. Особи, над якими встановлюється опіка
Опіка встановлюється над неповнолітніми, які не досягли п'ятнадцяти років, і над громадянами, визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.
С т а т т я 132. Особи, над якими встановлюється піклування
Піклування встановлюється над неповнолітніми віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років і над громадянами, визнаними судом обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами. Піклування також може бути встановлено над особами, які за станом здоров'я не можуть самостійно захищати свої права.
( Стаття 132 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4452-11від 21.08.87 )
С т а т т я 133. Місце встановлення опіки і піклування
Опіка і піклування встановлюються за місцем проживання особи, яка підлягає опіці чи піклуванню, або за місцем проживання опікуна (піклувальника).
С т а т т я 134. Обов'язок повідомляти про осіб, які потребують опіки чи піклування
Установи і особи, яким стане відомо про неповнолітніх, які залишилися без опікування батьків, або неналежне виконання батьками (одним з них) обов'язків по вихованню чи про зловживання батьківськими правами та про громадян, які потребують опіки чи піклування, зобов'язані негайно повідомити про це органи опіки і піклування за фактичним місцезнаходженням осіб, які підлягають опіці чи піклуванню.
( Стаття 134 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 660-12від 28.01.91, в редакції Закону N 2488-12 від 23.06.92 )
С т а т т я 135. Обов'язки органів опіки і піклування по тимчасовому забезпеченню неповнолітніх, які підлягають опіці чи піклуванню.
При одержанні відомостей про неповнолітніх, які лишилися без опікування батьків, органи опіки і піклування зобов'язанні негайно провести обслідування і при встановленні факту відсутності опікування батьків забезпечити тимчасове влаштування неповнолітніх до вирішення питання про призначення опікуна чи піклувальника.
С т а т т я 136. Опіка над майном
Якщо у особи, над якою встановлена опіка чи піклування, є майно, що знаходиться в іншій місцевості, то опіка над цим майном встановлюється органами опіки і піклування за місцем знаходження майна.
Опіка над майном може також встановлюватись в інших окремо передбачених законом випадках.
С т а т т я 137. Строк винесення рішення про встановлення опіки чи піклування
Рішення про встановлення опіки чи піклування повинно відбутися не пізніше місячного строку з моменту, коли відповідний орган опіки і піклування дізнається про необхідність встановити опіку чи піклування.
Глава 17
ПРИЗНАЧЕННЯ ОПІКУНІВ І ПІКЛУВАЛЬНИКІВ, ЇХ ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ
С т а т т я 138. Призначення опікуна чи піклувальника
Для безпосереднього здійснення опіки і піклування призначається опікун чи піклувальник, переважно з осіб, близьких підопічному, або з числа осіб, виділених громадською організацією, або з числа інших осіб з урахуванням їх можливості виконувати опікунські обов'язки і стосунків між опікуном (піклувальником) і особою, над якою встановлюється опіка (піклування).
Опікун чи піклувальник призначається тільки з його згоди.
Над повнолітніми дієздатними особами, які не можуть за станом здоров'я самостійно захищати свої права і виконувати свої обов'язки, піклувальник може бути призначений тільки на прохання цих осіб.
( Стаття 138 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2488-12від 23.06.92 )
С т а т т я 139. Опіка і піклування над особами, які перебувають на опікуванні державних закладів
Якщо над дітьми, які виховуються в державних дитячих закладах, і тими особами, що потребують опіки або піклування і влаштовані у відповідні лікувальні заклади або заклади органів соціального забезпечення, опікуни і піклувальники не призначені, виконання обов'язків опікунів і піклувальників покладається на ці заклади.
Призначити опікуна (піклувальника) можливо і після влаштування зазначених у цій статті осіб у відповідні державні заклади.
С т а т т я 140. Особи, які не можуть бути опікунами і піклувальниками
Не можуть бути опікунами і піклувальниками особи, які: не досягли 18 років; визнані у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; позбавлені батьківських прав, а також особи, інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці або піклуванню.
С т а т т я 141. Право опікунів і піклувальників вимагати повернення їм дітей від осіб, які незаконно удержують дітей
Опікуни і піклувальники вправі вимагати по суду повернення їм дітей, які перебувають у них під опікою і піклуванням, від будь-яких осіб, що удержують дітей у себе без законних підстав.
С т а т т я 142. Піклування про підопічних
Опікуни і піклувальники зобов'язані піклуватися про осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, про створення цим особам необхідних побутових умов і про забезпечення їх доглядом і лікуванням.
С т а т т я 143. Права і обов'язки опікунів і піклувальників по вихованню неповнолітніх і захисту їх прав та інтересів
Опікуни і піклувальники над неповнолітніми мають право і зобов'язані виховувати підопічних, піклуватися про їх здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, готувати їх до праці, захищати їх права та інтереси.
( Стаття 143 в редакції Закону N 2488-12 від 23.06.92 )
С т а т т я 144. Порядок укладення угод з участю опікунів або піклувальників
Опікуни при здійсненні прав і виконанні обов'язків підопічних укладають угоди від імені і в інтересах підопічних, діючи як їх законні представники.
Піклувальники над неповнолітніми дають згоду на укладення тих угод, які за законом ці особи не вправі укладати самостійно.
Піклувальники над особами, обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, дають згоду на укладення цими особами угод і розпорядження майном відповідно до правил, встановлених статтею 15 Цивільного кодексу Української РСР.
Піклувальники над дієздатними особами подають цим особам допомогу при здійсненні ними своїх прав і виконанні обов'язків, а також охороняють їх від зловживань з боку третіх осіб.
( Стаття 144 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4452-11від 21.08.87 )
С т а т т я 145. Угоди, для укладення яких потрібен дозвіл органів опіки і піклування
Опікун не вправі без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, а піклувальник - давати згоду на їх укладення, якщо вони виходять за межі побутових.
Такими угодами, зокрема, є договори, що потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації, відмова від належних підопічному майнових прав, поділ майна, поділ або обмін жилої площі, видача письмових зобов'язань тощо.
Органи опіки і піклування вправі, якщо це необхідно для захисту інтересів підопічних, обмежити право одного з батьків або опікуна (піклувальника) розпоряджатися вкладом, внесеним будь-ким на ім'я підопічного.
С т а т т я 146. Угоди, які не вправі укладати опікун і піклувальник
Опікун і піклувальник, їх дружини і близькі родичі не вправі укладати угоди з підопічними, а також не вправі представляти осіб, які перебувають у них під опікою і піклуванням, при укладенні угод або веденні судових справ між підопічним і дружиною опікуна чи піклувальника та їх близькими родичами.
Опікун і піклувальник не вправі здійснювати дарування від імені підопічного, а також зобов'язуватися від його імені порукою.
С т а т т я 147. Розпорядження доходами осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням
Суми, що належать підопічним у вигляді пенсій, допомоги або аліментів, інших поточних надходжень або доходів від належного їм майна, переходять у розпорядження опікуна і витрачаються на утримання цих осіб.
Піклувальник вправі одержувати зазначені суми і витрачати їх на утримання осіб, які перебувають під піклуванням, якщо того вимагають інтереси цих осіб.
Заробітком, стипендією, винагородою, одержуваною внаслідок здійснення своїх авторських і винахідницьких прав, неповнолітні віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років розпоряджаються самостійно відповідно до правил Цивільного кодексу Української РСР.
С т а т т я 148. Управління майном осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням
Управління майном осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням, умови відчуження їх майна, зберігання належного їм майна, сум та інших цінностей, виконання інших дій, пов'язаних із збереженням майна і управлінням ним, а також порядок звіту опікунів і піклувальників по управлінню майном і збереженню його визначаються правилами про опіку і піклування (частина четверта статті 129 цього Кодексу).
( Стаття 148 із змінами, внесеними згідно з Указом N 8474-10 від27.02.85 )
С т а т т я 149. Безоплатність обов'язків по опіці і піклуванню
Обов'язки по опіці і піклуванню виконуються безоплатно.
С т а т т я 150. Оскарження дій опікунів і піклувальників
Дії опікунів і піклувальників можуть бути оскаржені кожною особою, у тому числі й підопічним, до органів опіки і піклування за місцем проживання підопічного.
С т а т т я 151. Контроль за діяльністю опікунів і піклувальників
Контроль за діяльністю опікунів і піклувальників здійснюється органами опіки і піклування за місцем проживання підопічного.
С т а т т я 152. Відшкодування майнової шкоди, заподіяної опікуном чи піклувальником
Органи опіки і піклування зобов'язані, а після припинення опіки і піклування особа, яка перебувала під опікою чи піклуванням, вправі вимагати від опікуна або піклувальника відшкодування майнової шкоди, заподіяної їй несумлінним чи недбалим виконанням опікунських обов'язків.
С т а т т я 153. Оскарження рішень органів опіки і піклування