• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Кодекс торговельного мореплавства України

Верховна Рада України  | Кодекс України, Кодекс, Закон від 23.05.1995 № 176/95-ВР
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Кодекс України, Кодекс, Закон
  • Дата: 23.05.1995
  • Номер: 176/95-ВР
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Кодекс України, Кодекс, Закон
  • Дата: 23.05.1995
  • Номер: 176/95-ВР
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
Особи, які ухиляються від обов'язкової реєстрації судна, або зареєстрували його у Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України незаконним шляхом, або які порушили вимоги статті 30 цього Кодексу, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Стаття 32. Національна належність судна. Право плавання під Державним прапором України
Поняття "українське судно" або "судно України" означає національну належність судна, на яке поширюється юрисдикція України.
Національна належність судна визначається його державною реєстрацією в Україні і одержанням права плавання під Державним прапором України.
Право плавання під Державним Прапором України має судно, яке перебуває у власності фізичної особи - громадянина України, фізичної особи - підприємця, юридичної особи, зареєстрованих на території України, або судно, що використовується зазначеними особами на умовах договору бербоут-чартера (крім суден, власниками чи судновласниками яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом, юридичні особи, які зареєстровані на території держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом, юридичні особи, зареєстровані на території України, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами яких є громадяни держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом, чи юридичні особи, зареєстровані на території України, учасниками (акціонерами, членами) або кінцевими бенефіціарами яких є держава, визнана Україною державою-агресором або державою-окупантом, фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції").
( Стаття 32 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1054-IX від 03.12.2020 )
Стаття 33. Одержання права плавання під Державним прапором України
Судно одержує право плавання під Державним прапором України з часу реєстрації його у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України та отримання суднового патенту або суднового білета.
Судно, придбане за кордоном, користується правом плавання під Державним прапором України з часу видачі консулом України тимчасового свідоцтва, в якому засвідчується одержання цього права. Тимчасове свідоцтво є дійсним до реєстрації судна у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, але не більше одного року.
За підняття на судні Державного прапора України без одержання права плавання під цим прапором винні особи несуть відповідальність у встановленому законодавством порядку.
( Стаття 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1054-IX від 03.12.2020 )
Стаття 34. Тимчасова втрата українським судном права плавання під Державним прапором України
Якщо власник українського судна передає його за бербоут-чартером іноземній фізичній або юридичній особі, то це судно може тимчасово втрачати право плавання під Державним прапором України за умови, що:
( Зміни до абзацу першого статті 34 див. в Законі № 5502-VI від 20.11.2012 )
1) законодавство цієї іноземної держави не забороняє зміну прапора;
2) власник судна згоден на тимчасове переведення судна під прапор іноземної держави;
3) заставодержателі зареєстрованих застав судна згодні на тимчасове переведення судна під прапор іноземної держави.
( Стаття 34 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 1054-IX від 03.12.2020 )
ГЛАВА 3. СУДНОВІ ДОКУМЕНТИ
Стаття 35. Суднові документи
На українському самохідному морському судні повинні знаходитися такі суднові документи:
свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України (судновий патент);
класифікаційне свідоцтво;
обмірне свідоцтво (на судні з корпусом довжиною 24 метри і більше);
свідоцтво про мінімальний безпечний склад екіпажу;
пасажирське свідоцтво (на пасажирському судні);
суднова роль (список осіб суднового екіпажу);
список пасажирів, які перебувають на судні (за наявності);
судновий журнал;
машинний журнал (для суден з механічним двигуном), який може бути об’єднаний із судновим журналом;
дозвіл на експлуатацію суднової радіостанції (за наявності);
свідоцтво про вантажну марку, якщо судно використовується для цілей, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 15 цього Кодексу;
документи, передбачені правилами реєстрації операцій із шкідливими речовинами на суднах, у морських та річкових портах і терміналах;
документи щодо перевезення небезпечного вантажу (на судні, що перевозить такий вантаж).
Список пасажирів є обов’язковим для пасажирських суден із каютами для пасажирів на всю ніч.
На українському морському судні без екіпажу повинні знаходитися:
свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України (судновий патент);
обмірне свідоцтво (на судні довжиною 24 метри і більше).
Реєстрація операцій із шкідливими речовинами на суднах, визначення мінімального безпечного складу екіпажу суден, безперервна реєстрація історії судна ведуться за правилами, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, з урахуванням вимог міжнародних договорів України.
Судно, що здійснює міжнародні рейси, повинно також мати документи, передбачені міжнародними договорами України.
Перелік документів малих, спортивних суден і водних мотоциклів встановлюється Законом України "Про внутрішній водний транспорт".
( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3370-IV від 19.01.2006, № 5462-VI від 16.10.2012, № 5502-VI від 20.11.2012, № 1089-IX від 16.12.2020; в редакції Закону № 1054-IX від 03.12.2020 )
Стаття 36. Винятки щодо наявності суднових документів
Судно, що несе спеціальну державну службу, а також спортивне судно можуть не мати обмірного свідоцтва. Однак місткість судна, що несе спеціальну державну службу, може бути визначена спрощеним способом з видачею відповідного посвідчення.
Судно, що плаває в портових або прибережних водах, може не мати машинного і санітарного журналів, якщо інше не встановлено правилами ведення цих журналів.
( Статтю 37 виключено на підставі Закону № 1054-IX від 03.12.2020 )
Стаття 38. Видача суднових документів
Свідоцтво про право плавання під Державним Прапором України видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту.
Судновий білет видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері внутрішнього водного транспорту.
Суднові документи, передбачені міжнародними договорами України, видає визнана організація, уповноважена на це двостороннім договором, укладеним такою організацією з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту.
Класифікаційне свідоцтво, обмірне свідоцтво, пасажирське свідоцтво, свідоцтво про вантажну марку для суден, що не здійснюють міжнародних рейсів, видаються класифікаційним товариством. Відповідно до правил класифікаційного товариства окремі категорії суден можуть не мати обмірного свідоцтва або свідоцтва про вантажну марку.
Свідоцтво про мінімальний безпечний склад екіпажу і журнал безперервної реєстрації історії судна видаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту.
Збір за видачу свідоцтва про мінімальний склад екіпажу при первинній реєстрації під Державним Прапором України судна, побудованого в Україні, віком не більше п’яти років не справляється.
Збір за видачу свідоцтва про мінімальний склад екіпажу малих суден, що здійснюють комерційні перевезення до 12 пасажирів, становить 0,3 прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.
За видачу свідоцтва про мінімальний склад екіпажу справляється збір у таких розмірах:
для пасажирських суден - 1,5 прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року;
для танкерів (бункерівників) - 2,5 прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року;
для суден, що перевозять хімічні та небезпечні вантажі, - 1,9 прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року;
для суден спеціального призначення - 0,9 прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року;
для суховантажних та інших суден - 1,4 прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.
Збір за видачу журналу безперервної реєстрації історії судна становить 1,4 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.
Збір за видачу дубліката журналу безперервної реєстрації історії судна становить 0,7 розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного календарного року.
Свідоцтво про мінімальний безпечний склад екіпажу видається за заявою судновласника або уповноваженої ним особи. До заяви додається розрахунок мінімального безпечного складу екіпажу, що відповідає правилам визначення мінімального безпечного складу екіпажу суден і міжнародним договорам України, та копія документа, що підтверджує сплату збору.
Журнал безперервної реєстрації історії судна видається за письмовою заявою судновласника, до якої додаються анкета судна за формою, встановленою правилами безперервної реєстрації історії судна, та копія документа, що підтверджує сплату збору.
Видача свідоцтва про мінімальний склад екіпажу і журналу безперервної реєстрації історії судна здійснюється протягом п’яти робочих днів з дати прийняття відповідної заяви. За бажанням заявника видача може бути проведена протягом двох робочих днів з дати прийняття відповідної заяви. Заявнику, який бажає отримати документи поштою, такі документи направляються не пізніше наступного робочого дня після видачі. Відмова посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту, у прийнятті заяви з причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких не визначених цією статтею умов для прийняття заяви, забороняється.
Підставою для відмови у видачі свідоцтва про мінімальний безпечний склад екіпажу або журналу безперервної реєстрації історії судна є:
неподання документів, зазначених у цій статті;
подання документів, що містять недостовірні відомості;
невідповідність поданих документів вимогам закону.
У разі відмови у видачі свідоцтва про мінімальний безпечний склад екіпажу або журналу безперервної реєстрації історії судна центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту, зобов’язаний поінформувати про це заявника протягом п’яти робочих днів з дня отримання заяви або двох робочих днів, якщо за бажанням заявника видача мала бути проведена протягом двох робочих днів з дати прийняття відповідної заяви.
У разі отримання повідомлення про відмову у прийнятті заяви заявник має право:
подати виправлену заяву;
оскаржити рішення посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту, у порядку, передбаченому законодавством.
У разі відмови у видачі свідоцтва про мінімальний безпечний склад екіпажу або журналу безперервної реєстрації історії судна заявник має право на повернення коштів реєстраційного збору як надміру зарахованих до бюджету платежів у встановленому законодавством порядку.
Відомості про свідоцтва про мінімальний безпечний склад екіпажу і журнали безперервної реєстрації історії судна оприлюднюються на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту.
Дозвіл на експлуатацію суднової радіостанції видається національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, відповідно до закону.
( Стаття 38 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3370-IV від 19.01.2006, № 2189-VI від 13.05.2010, № 5502-VI від 20.11.2012, № 1089-IX від 16.12.2020; в редакції Закону № 1054-IX від 03.12.2020 )
Стаття 39. Дійсність суднових документів
Документи, зазначені у статті 35 цього Кодексу, повинні зберігатися на судні в оригіналах, крім свідоцтва про право власності на судно, яке може бути в нотаріально засвідченій копії.
У випадках, передбачених законодавством та/або міжнародними договорами України, суднові документи можуть бути на судні в електронному вигляді.
Допускається не зберігати на морському судні без екіпажу суднові документи, якщо на його борту міститься металева або пластикова пластина з даними про ідентифікаційний номер судна, назву класифікаційного товариства, номер класифікаційного свідоцтва та строк його дії. Інформація, зазначена на металевій або пластиковій пластині, повинна відповідати інформації класифікаційного свідоцтва, що підтверджується штампом, який проставляється на пластині класифікаційним товариством. Суднові документи у такому разі можуть знаходитися на буксирі (якщо це судно без екіпажу входить до складу суден) або зберігатися у судновласника.
( Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1054-IX від 03.12.2020 )
Стаття 40. Визнання суднових документів іноземних суден
Визнання обмірного свідоцтва, пасажирського свідоцтва, експлуатаційних документів на право користування судновою станцією, свідоцтва про відповідність спеціальним вимогам для суден, що перевозять небезпечні вантажі, свідоцтва про вантажну марку судна, що плаває під іноземним прапором і заходить в порти України, здійснюється на підставі міжнародних договорів України.
Судно, що плаває під прапором іноземної держави і не має при заходженні в порти України документів, вказаних у частині першій цієї статті, підлягає обов'язковому огляду з визначенням місткості, пасажиромісткості, найменшої висоти надводного борту та огляду його радіостанції на тих же підставах, що й судна, які плавають під Державним прапором України.
У разі виникнення сумніву щодо виконання вимог безпеки плавання будь-яким судном, що плаває під іноземним прапором, при заходженні в порти України, незалежно від наявності відповідних документів, воно може бути піддано огляду в порядку технічного нагляду на тих же підставах, що й судна, які плавають під Державним прапором України.
( Стаття 40 із змінами, внесеними згідно із Законами № 3370-IV від 19.01.2006, № 2189-VI від 13.05.2010, № 1089-IX від 16.12.2020 )
ГЛАВА 4. АРЕШТ СУДЕН
Стаття 41. Повноваження на арешт судна
Судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту тільки за рішенням суду, господарського суду або голови Морської арбітражної комісії.
Арешт судна означає будь-яке затримання судна або обмеження в його пересуванні, що здійснюються для забезпечення морських вимог, зазначених у статті 42 цього Кодексу, під час перебування судна в морському порту України.
Арешт не включає заходів, що здійснюються для виконання рішень суду чи господарського суду, що набрали чинності.
Право суду, господарського суду або Морської арбітражної комісії здійснювати арешт суден згідно з частиною першою цієї статті не обмежує прав капітана морського порту щодо затримання суден в порядку, передбаченому статтями 80-82 і 91 цього Кодексу.
( Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4709-VI від 17.05.2012 )
Стаття 42. Морські вимоги
Судно може бути арештоване тільки на морські вимоги. Морська вимога - це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію або комерційне використання судна, заставу судна чи здійснення заходів, пов'язаних з рятуванням судна, а саме вимога у зв'язку з:
1) заподіянням шкоди в результаті втрати або пошкодження майна у зв'язку з експлуатацією судна;
2) заподіянням шкоди в результаті позбавлення життя або ушкодження здоров'я на суші або на воді у прямому зв'язку з експлуатацією судна;
3) заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу;
4) винагородою, що належить за здійснення рятувальних заходів або виконання вимог будь-яких договорів про рятування;
5) компенсацією та іншими сумами, що належать за усунення або спробу усунення загрози заподіяння шкоди, за вжиття запобіжних заходів чи здійснення аналогічних операцій;
6) підняттям, віддаленням або знищенням судна, що стало уламками, чи його вантажу та викликаними цим витратами;
7) будь-яким договором використання або фрахтування судна;
8) будь-яким договором перевезення вантажу або пасажирів на судні;
9) втратою чи пошкодженням вантажу, включаючи багаж, під час перевезення або у зв'язку з ним;
10) загальною аварією;
11) лоцманським проведенням та сплатою лоцманських зборів;
12) буксируванням;
13) постачанням продуктів харчування, матеріалів, палива, запасів, обладнання, включаючи контейнери, для експлуатації судна або утримання його;
14) будівництвом, ремонтом, перебудовою або переобладнанням судна;
15) зборами в порту, каналі та інших судноплавних водах, а також у доці;
16) заробітною платою та іншими коштами, що належать капітану, членам командного складу та іншим членам екіпажу у зв'язку з виконанням ними своїх службових обов'язків на борту судна, включаючи витрати на репатріацію і внески за соціальним страхуванням, що сплачуються від їх імені;
17) дисбурсменськими витратами, які здійснюються щодо судна капітаном, власником, фрахтувальником або агентом;
18) страховою премією, включаючи внески за взаємне страхування, що сплачуються стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером;
19) будь-якою комісійною, брокерською або агентською винагородою, що сплачується стосовно судна його власником або фрахтувальником за бербоут-чартером;
20) будь-яким спором про право власності на судно або володіння ним;
21) будь-яким спором між двома або кількома власниками судна щодо використання судна і розподілу прибутку;
22) заставою судна;
23) будь-яким спором, що виникає з договору купівлі-продажу судна.
Стаття 43. Умови, за яких судно може бути арештовано
Судно, стосовно якого виникли морські вимоги, може бути арештовано тільки за наявності хоча б однієї з таких умов:
а) вимога входить до категорії привілейованих вимог згідно з пунктами 1, 2, 3-5 і 7 статті 359 цього Кодексу;
б) вимога грунтується на зареєстрованій заставі судна;
в) вимога стосується права власності на судно або володіння ним;
г) вимога, не зазначена у підпунктах "а", "б" і "в" цієї статті, але якщо особа, якій судно належить на праві власності на час виникнення вимоги, несе відповідальність за цією вимогою і є його власником на момент початку процедури, пов'язаної з арештом судна;
- фрахтувальник судна за бербоут-чартером несе відповідальність за цією вимогою і є фрахтувальником судна за бербоут-чартером або власником його на момент початку процедури, пов'язаної з арештом судна.
Будь-яке судно або судна можуть бути арештовані, якщо на момент початку процедури, пов'язаної з арештом судна або суден, вони перебувають у власності особи, яка несе відповідальність за морською вимогою і яка на час виникнення вимоги була власником судна, стосовно якого морська вимога виникла, або фрахтувальником такого судна за бербоут-чартером, тайм-чартером або рейсовим чартером.
Це правило не застосовується до вимог про право власності на судно чи володіння ним.
Стаття 44. Звільнення судна з-під арешту
Арештоване судно звільняється з-під арешту у разі надання забезпечення морської вимоги в прийнятній формі та достатнього за розміром.
За відсутності згоди сторін щодо форми і розміру забезпечення морської вимоги суд, господарський суд або Морська арбітражна комісія визначають форму і розмір забезпечення, який не повинен перевищувати вартості судна.
Будь-яке прохання про звільнення судна з-під арешту у зв'язку з наданням забезпечення морської вимоги не означає визнання відповідальності, відмови від засобів захисту або права на обмеження відповідальності.
Особа, яка забезпечила морську вимогу згідно з частиною першою цієї статті, може в будь-який час звернутися до суду або в Морську арбітражну комісію з проханням про зменшення, зміну або анулювання забезпечення.
Стаття 45. Подальший арешт
Судно, що було вже арештовано і звільнено з-під арешту або стосовно якого забезпечення морської вимоги уже було надано, може бути арештовано знову або арештовано на ту ж морську вимогу лише за наявності хоча б однієї з таких умов:
а) розмір забезпечення тієї ж вимоги, одержаного раніше, є недостатнім за умов, що загальний розмір забезпечення морської вимоги не може перевищувати вартості судна;
б) особа, яка вже надала забезпечення морської вимоги, не спроможна виконати своє зобов'язання повністю або частково;
в) судно, що вже було арештовано, або забезпечення морської вимоги, що вже було надано, було звільнено на прохання або за згодою особи, яка заявила вимогу, при наявності для цього підстав;
г) особа, яка заявила вимогу, не змогла вжити всіх необхідних заходів до того, щоб перешкодити звільненню.
Будь-яке судно, яке могло бути арештовано на ту ж морську вимогу, не підлягає арешту, якщо:
а) розмір забезпечення такої вимоги, що вже отримана, не є недостатнім або
б) не застосовуються правила, що містяться в пунктах "б" і "в" частини першої цієї статті.
Правила цієї статті не застосовуються щодо незаконного звільнення судна з-під арешту.
Стаття 46. Захист інтересів власника арештованого судна або фрахтувальника його за бербоут-чартером
Особа, на вимогу якої судно арештовано, несе відповідальність за будь-які збитки, завдані власнику судна або фрахтувальнику його за бербоут-чартером у результаті необгрунтованого арешту судна або надання надмірного забезпечення морської вимоги.
Суд, господарський суд або голова Морської арбітражної комісії можуть як умову арешту судна або продовження арешту, накладеного раніше, зобов'язати особу, яка заявила вимогу про це, надати забезпечення морської вимоги в розмірі та на умовах, визначених судом або головою Морської арбітражної комісії, у зв'язку з будь- якими збитками, що можуть бути заподіяні власникові судна чи фрахтувальникові його за бербоут-чартером в результаті необгрунтованого арешту судна або надмірного забезпечення морської вимоги і за що така особа може нести відповідальність.
Стаття 47. Арешт державних суден
Правила цієї глави застосовуються також до суден, що перебувають у державній власності та здійснюють виключно комерційну діяльність.
РОЗДІЛ III. ЕКІПАЖ СУДНА
ГЛАВА 1. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА
Стаття 48. Правове становище екіпажу судна
Правове становище екіпажу судна, що плаває під прапором України, а також відносини між членами екіпажу, які беруть участь в експлуатації цього судна, між членами екіпажу цього судна і судновласником визначаються чинним законодавством України.
Відносини, зазначені у частині першій цієї статті, що виникають на судні, яке знаходиться в територіальному морі та внутрішніх водах України і плаває під прапором іншої держави, регулюються законодавством держави, під прапором якої плаває судно, договорами між судновласником і членами екіпажу судна, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Стаття 49. Склад екіпажу
До екіпажу судна входять капітан, інші особи командного складу і суднова команда.
До командного складу судна, крім капітана, належать: помічники капітана, суднові механіки, електромеханіки, радіоспеціалісти, судновий лікар, боцман. До командного складу судновласник може віднести інших суднових спеціалістів.
Суднова команда складається з осіб, які виконують службові обов'язки на судні та не належать до командного складу судна.
Стаття 50. Мінімальний склад екіпажу
Мінімальний склад екіпажу, при якому допускається вихід судна в море, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, залежно від типу, району плавання, призначення судна та відповідно до чинного законодавства України.
( Стаття 50 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 1054-IX від 03.12.2020 )( Зміни до статті 50 див. в Законі № 5502-VI від 20.11.2012 )
Стаття 51. Вимоги до кваліфікації членів екіпажу
До зайняття посад капітана та інших осіб командного складу судна допускаються особи, які мають відповідні звання та пройшли обов’язкову підготовку на умовах, визначених Міжнародною конвенцією про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 року, з поправками .
Присвоєння звань засвідчується видачею диплома (сертифіката компетентності) та підтвердження до нього після успішного підтвердження компетентності у державній кваліфікаційній комісії.
Обов’язкова підготовка моряків для осіб, які займають певні посади на судні або виконують спеціальні обов’язки на судні, здійснюється за програмами підготовки, схваленими центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського та річкового транспорту, та підтверджується отриманням особою Свідоцтва фахівця після успішного завершення схваленої програми підготовки та, у разі необхідності, підтвердження кваліфікації у державній кваліфікаційній комісії.
Повторне підтвердження диплома здійснюється через строк, що не перевищує п’ять років з дати видачі попереднього підтвердження без складання іспитів у державній кваліфікаційній комісії у разі дотримання таких вимог:
1) придатності особи для роботи на суднах за станом здоров’я;
2) наявності чинних свідоцтв про схвалену обов’язкову підготовку, необхідну для диплома, що підтверджується;
3) наявності підтвердженого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику на морському та річковому транспорті, стажу роботи на суднах з виконанням при цьому функцій, що відповідають диплому, що підтверджується, на строк не менше загалом дванадцяти місяців з попередніх п’яти років, або сумарно трьох місяців з попередніх шести місяців перед повторним підтвердженням диплома, або вважаються еквівалентними, стажу роботи на судні, який вимагається абзацом першим пункту третього частини п’ятої цієї статті, або успішного закінчення схваленого курсу або курсів підготовки, або завершення підтвердженого стажу роботи на судні з виконанням при цьому функцій, відповідних наявному диплому, протягом не менше трьох місяців на понадштатній посаді чи на посаді командного складу, нижчій за ту, яка передбачена дійсним наявним дипломом, безпосередньо перед зайняттям посади, для якої цей диплом є дійсним.
Повторне підтвердження диплома для роботи на танкерах здійснюється через строк, що не перевищує п’ять років без складання іспитів у державній кваліфікаційний комісії у разі:
наявності стажу роботи на судні, з виконанням при цьому функцій відповідно до отриманого диплома або підтвердження, протягом сумарно не менше трьох місяців з попередніх п’яти років, або
успішного закінчення схваленого навчального курсу або курсів.
Позбавлення звання і вилучення диплома або кваліфікаційного свідоцтва допускається тільки за рішенням суду.
До зайняття посад командного складу, для яких не передбачено присвоєння звання, а також членів суднової команди допускаються особи, які мають видані у встановленому порядку відповідні документи, що підтверджують їх кваліфікацію, необхідну для виконання обов’язків на судні.
( Стаття 51 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5502-VI від 20.11.2012; текст статті 51 в редакції Закону № 1578-IX від 29.06.2021 )
Стаття 52. Вимоги до стану здоров'я членів екіпажу
До роботи на судні допускаються особи, визнані придатними для цього за станом здоров'я. Висновок про придатність особи для роботи на судні за станом здоров'я надається закладом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, відповідно до правил, установлених цим органом.
( Текст статті 52 в редакції Закону № 5462-VI від 16.10.2012 )
Стаття 53. Громадянство членів екіпажу
Члени екіпажу судна, зареєстрованого у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, можуть бути громадянами будь-якої держави. Капітаном судна може бути тільки громадянин України.
Стаття 54. Трудові відносини на судні
Порядок прийняття на роботу суднового екіпажу, їх права і обов'язки, умови роботи на судні та оплати праці, соціально-побутового обслуговування на морі і в порту, а також порядок і підстави звільнення регулюються законодавством і міжнародними договорами України, цим Кодексом, генеральними та галузевими тарифними угодами, колективними і трудовими договорами (контрактами).
( Частину другу статті 54 виключено на підставі Закону № 1054-IX від 03.12.2020 )( Стаття 54 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 5502-VI від 20.11.2012, № 1054-IX від 03.12.2020 )
Стаття 55. Репатріація членів екіпажу
Репатріація за рахунок судновласника здійснюється у таких випадках:
у разі звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу;
у разі захворювання і травми;
у разі загибелі судна;
якщо судновласник не може виконувати свої обов'язки, що випливають з чинного законодавства України, договору (контракту).
Судновласник репатріює моряка в порт, зазначений у контракті, колективному договорі, а у разі їх відсутності - в порт прийняття на роботу. Судновласник несе відповідальність за організацію і витрати на репатріацію в обсязі затрат на проїзд (як правило, літаком), оплату проживання і харчування, оплату праці і допомогу, перевезення багажу в кількості, передбаченій договором (контрактом), лікування (до тих пір, коли моряк не буде транспортабельним).
Якщо судновласник не може організувати репатріацію і оплатити витрати, ці обов'язки виконують уповноважені на те Кабінетом Міністрів України органи з подальшим стягненням ними з судновласника понесених затрат в безакцептному порядку.
Стаття 56. Особисте майно членів суднового екіпажу
Член суднового екіпажу має право перевозити на судні майно, призначене для особистого користування.
У разі втрати або пошкодження цього майна внаслідок аварійної морської події судновласник повинен відшкодувати членові суднового екіпажу заподіяні збитки виходячи з діючих цін на майно такого ж роду і якості.
Не підлягає відшкодуванню вартість майна членів екіпажу, які винні в аварійній морській події.
Перевезення на судні майна, не призначеного для особистого користування, без дозволу судновласника не допускається. Член екіпажу, який перевозить таке майно, повинен відшкодувати судновласникові заподіяні у зв'язку з цим збитки.
Стаття 57. Обов'язки судновласника
Судновласник судна відповідно до правил, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, а також міжнародних договорів України забезпечує:
1) комплектування судна кваліфікованим екіпажем у необхідному складі, що підтверджується судновими документами і кваліфікаційними документами членів екіпажу;
2) наявність та ефективне функціонування на судні і у судновласника системи управління безпечною експлуатацією судна та запобігання забрудненню;
3) безпечні умови і режим праці на судні;
4) охорону здоров’я членів екіпажу на борту судна і на березі, обладнання судна всіма необхідними для цього засобами та устаткуванням;
5) постачання продовольства і води в достатній кількості та належної якості;
6) належні суднові приміщення.
Мінімальні норми, які забезпечують власники торговельних суден, що не здійснюють міжнародних рейсів, не можуть бути нижче рівня, встановленого міжнародними договорами України для таких суден, що здійснюють міжнародні рейси.
( Стаття 57 із змінами, внесеними згідно із Законами № 5462-VI від 16.10.2012, № 5502-VI від 20.11.2012; текст статті 57 в редакції Закону № 1054-IX від 03.12.2020 )
ГЛАВА 2. КАПІТАН СУДНА
Стаття 58. Управління судном
На капітана судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.
Капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.
Під час аварійних морських подій з судном, а також у разі зіпсуття, пошкодження і втрати вантажу або багажу, що перевозиться, заподіяння травм людям та інших випадків, у результаті яких можуть бути пред'явлені претензії або позови до судновласника, капітан судна повинен вжити всіх необхідних заходів для документального оформлення цих випадків у порядку, встановленому чинним законодавством України, а також провести попереднє розслідування аварійної морської події незалежно від її класифікування.
( Стаття 58 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2705-IV від 23.06.2005 )
Стаття 59. Обов'язки надання допомоги людям, які зазнали лиха в морі
Капітан судна зобов'язаний, якщо це він може зробити без серйозної загрози для свого судна і осіб, які перебувають на ньому:
1) подати допомогу будь-якій виявленій у морі особі, якій загрожує загибель;
2) прямувати з найбільшою швидкістю на допомогу гинучим, якщо йому повідомлено, що вони потребують допомоги, і якщо на такі дії з його боку можна розумно розраховувати.
За невиконання зазначених у цій статті обов'язків капітан судна несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Судновласник не несе ніякої відповідальності за невиконання капітаном судна обов'язків надання допомоги.
Стаття 60. Обов'язки надання допомоги після зіткнення суден
Капітан кожного із суден, що зіткнулися, зобов'язаний після зіткнення, наскільки він може зробити це без серйозної загрози для своїх пасажирів, екіпажу і судна, подати допомогу іншому судну, його пасажирам і екіпажу. Капітани суден зобов'язані, наскільки це можливо, повідомити один одному назву своїх суден, порти приписки, а також порти відправлення і призначення або найближчий порт, в який судно зайде.
За невиконання зазначених у цій статті обов'язків капітан несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Судновласник не несе відповідальності за невиконання капітаном судна обов'язків подання допомоги після зіткнення суден.
Стаття 61. Обов'язок подання невідкладної медичної допомоги
Якщо особа, що перебуває на борту судна, потребує невідкладної медичної допомоги, яку неможливо надати в морі, капітан зобов'язаний зайти в найближчий порт, повідомити про це судновласника, а у разі заходження в іноземний порт - також консула України.
Стаття 62. Обов'язки капітана судна у разі воєнної небезпеки, піратських дій, небезпеки захоплення судна
У випадку воєнної небезпеки, піратських дій капітан судна зобов'язаний вжити всіх необхідних і можливих заходів до рятування людей, які перебувають на судні, і недопущення захоплення судна, документів, вантажу та іншого майна, що знаходяться на ньому.
Стаття 63. Право капітана судна на володіння вогнепальною зброєю
Капітан судна має право на володіння табельною вогнепальною зброєю і застосування її для забезпечення особистої безпеки і безпеки людей та майна, що перебувають на судні, у порядку і межах, установлених чинним законодавством України.
Стаття 64. Дії капітана судна у разі небезпеки загибелі судна
Якщо, на думку капітана, судну загрожує неминуча загибель, після вжиття всіх заходів для рятування пасажирів капітан дозволяє судновому екіпажу залишити судно.
Капітан залишає судно останнім після вжиття всіх можливих заходів для рятування суднового, радіо- і машинного журналів, карт цього рейсу, документів, цінностей.
У разі загибелі судна, куди б його екіпаж не було доставлено, капітан зберігає свої права і виконує обов'язки стосовно екіпажу.
Стаття 65. Підтримання порядку на судні
Розпорядження капітана судна в межах його повноважень повинні беззаперечно виконуватися всіма особами, які перебувають на судні.
У разі невиконання ким-небудь з осіб, які перебувають на судні, законних розпоряджень капітана він вживає щодо цих осіб необхідних заходів.
Капітан судна має право застосовувати заходи заохочення і накладати дисциплінарні стягнення на осіб суднового екіпажу аж до усунення від виконання службових обов'язків у випадках і в порядку, передбачених чинним законодавством України про працю.
Якщо дії особи, яка перебуває на судні, не містять кримінально караного діяння, але загрожують безпеці судна або людей і майна, що на ньому перебувають, капітан судна має право ізолювати цю особу в окремому приміщенні. За незаконне утримання в окремому приміщенні або інше перевищення повноважень щодо підтримання порядку на судні капітан несе відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Стаття 66. Згода капітана судна на прийняття на роботу членів екіпажу
Ніхто з осіб суднового екіпажу не може бути призначений на судно без згоди капітана.
Відмова капітана судна прийняти до складу екіпажу особу, яку направив на судно судновласник, повинна бути обгрунтована. Така відмова з відповідним обгрунтуванням оформляється у письмовій формі та передається судновласникові і особі, якій відмовлено у прийнятті на роботу.
Стаття 67. Капітан судна як службова особа, уповноважена на вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні
Якщо на судні, що перебуває у плаванні, вчиняються діяння, передбачені законом України про кримінальну відповідальність, капітан судна уповноважений на вчинення процесуальних дій в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України та відповідною Інструкцією, яка затверджується Генеральним прокурором за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і внутрішнього водного транспорту, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.
( Зміни до частини першої статті 67 див. в Законі № 5462-VI від 16.10.2012 )
Капітан судна має право затримати особу, яка підозрюється у вчиненні кримінально караного діяння, до передачі її відповідним правоохоронним органам у першому порту України. У разі необхідності капітан судна може направити цю особу і зібрані матеріали в Україну на іншому судні, зареєстрованому в Україні.
У разі вчинення діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, під час перебування судна в порту України капітан судна зобов'язаний передати особу, яка підозрюється у вчиненні цього діяння, відповідним правоохоронним органам в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством України.
( Стаття 67 із змінами, внесеними згідно із Законами № 4652-VI від 13.04.2012, № 5502-VI від 20.11.2012, № 1798-VIII від 21.12.2016, № 1054-IX від 03.12.2020 )
Стаття 68. Права капітана судна у разі нестачі продовольства
Якщо усі життєві припаси, у тому числі незнижуваний запас продовольства, вичерпані, з метою загального розподілу капітан судна має право провести реквізицію необхідної кількості продовольства, що є в розпорядженні осіб, які перебувають на судні, і реквізицію вантажу, що перебуває на судні і який може бути використаний для харчування. Про реквізицію складається акт.
Вартість реквізованого продовольства та вантажу відшкодовується судновласником.
Стаття 69. Права капітана судна у разі невідкладної потреби в грошах
Якщо під час рейсу виникла невідкладна потреба в грошах для продовження плавання, особливо для ремонту судна або утримання екіпажу, у разі відсутності можливості або часу для отримання розпорядження судновласника, капітан судна має право продати частину дорученого йому майна, яке не є необхідним для продовження плавання.
Капітан судна має право обрати той спосіб придбання грошей для продовження плавання, який є найменш збитковим для судновласника і вантажовласника.
Вартість проданого вантажу повинна бути відшкодована його власнику, за винятком випадків, коли викликані цим збитки підпадають під ознаки загальної аварії або коли продаж було проведено тільки в інтересах вантажу.
Стаття 70. Засвідчення факту народження дитини і укладення шлюбу
Про кожний випадок народження дитини, укладення шлюбу на судні капітан зобов'язаний скласти акт у присутності двох свідків, а також зробити запис у судновому журналі.
Цей акт підлягає поданню до органів реєстрації актів цивільного стану для одержання свідоцтва про народження чи шлюб.
( Стаття 70 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5462-VI від 16.10.2012 )
Стаття 71. Засвідчення заповіту і факту смерті
Капітан судна зобов'язаний засвідчити складений особою, яка перебуває на судні, заповіт, взяти його на зберігання і зберігати по одному примірнику посвідчених ним заповітів до передачі начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для наступного надсилання їх до державного нотаріального архіву за місцем проживання заповідача.
Про кожний випадок смерті на судні капітан зобов'язаний скласти акт у присутності двох свідків, а якщо на судні є лікар або фельдшер, то і в його присутності, а також зробити запис у судновому журналі.
До акта про смерть додається опис майна померлого на судні. Капітан судна вживає заходів до збереження майна померлого.
Капітан судна передає акт про смерть і опис майна консулу України, якщо судно прибуває в іноземний порт, де є консул України, або судновласнику, якщо судно прибуває в порт України, і вживає заходів до поховання померлого. У надзвичайних випадках, коли судно має тривалий час перебувати у відкритому морі і тіло померлого не може бути збережено, капітан судна має право віддати тіло морю згідно з морськими звичаями, про що складається відповідний акт і вноситься відповідний запис до суднового журналу.
( Стаття 71 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1276-VI від 16.04.2009, № 2435-VI від 06.07.2010 )
Стаття 72. Взаємовідносини з консулами України
Взаємовідносини капітана судна та інших осіб суднового екіпажу з консулами України регулюються Консульським статутом України.
РОЗДІЛ IV. МОРЕПЛАВСТВО У ТЕРИТОРІАЛЬНОМУ МОРІ, ВНУТРІШНІХ ВОДАХ, АКВАТОРІЯХ МОРСЬКИХ ПОРТІВ
( Назва розділу IV в редакції Закону № 4709-VI від 17.05.2012 )
ГЛАВА 1. МОРСЬКИЙ ПОРТ ТА БЕЗПЕКА МОРЕПЛАВСТВА У МОРСЬКИХ ПОРТАХ
( Назва глави 1 розділу IV в редакції Закону № 4709-VI від 17.05.2012 )
Стаття 73. Регулювання діяльності у морських портах
Правові, економічні, соціальні та організаційні основи діяльності в морських портах визначаються цим Кодексом та Законом України "Про морські порти України". До функціонування морських рибних портів застосовуються норми цього Кодексу щодо морських портів з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів".
Перелік морських портів України, відкритих для заходження іноземних суден, визначається Кабінетом Міністрів України та оприлюднюється в Повідомленнях мореплавцям України.
( Стаття 73 в редакції Закону № 4709-VI від 17.05.2012 )
Стаття 74. Забезпечення безпеки мореплавства
Організація та забезпечення безпеки мореплавства у морському порту покладаються на адміністрацію морських портів України.
Власники (користувачі) морських терміналів, судновласники, інші суб'єкти господарювання, що здійснюють свою діяльність у межах території та акваторії морського порту, забезпечують безпеку мореплавства відповідно до правил, визначених обов'язковими постановами по порту.
( Стаття 74 в редакції Закону № 4709-VI від 17.05.2012 )
Стаття 75. Державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту
Державний нагляд за безпекою мореплавства у морському порту, на підходах до нього та в суміжних акваторіях здійснюється капітаном морського порту. Межі зони нагляду, на яку поширюються повноваження капітана морського порту щодо здійснення ним державного нагляду за безпекою мореплавства, визначаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері морського транспорту.