С т а т т я 456. Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків
У разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, пов'язаних з виконанням ним трудових обов'язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому (членам сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого) одноразову допомогу в установленому законом порядку. При цьому пенсії та інші доходи, одержувані працівником, не враховуються.
В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Шкода відшкодовується:
1) неповнолітнім дітям - до досягнення шістнадцятирічного віку, а учням - вісімнадцятирічного віку;
2) жінкам, старшим п'ятдесяти п'яти років, і чоловікам, старшим шістдесяти років, - довічно;
3) інвалідам - на строк інвалідності;
4) одному з батьків або подружжя померлого незалежно від віку і працездатності, якщо він не працює і здійснює догляд за дітьми, братами, сестрами або онуками померлого, які не досягли восьми років, - до досягнення ними восьмирічного віку.
Правила відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я громадянина, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
(із змінами, внесеними Законом N 3128-12 від 22.04.93)
С т а т т я 457. Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, за якого той, хто заподіяв шкоду, не зобов'язаний сплачувати страхові внески
Якщо каліцтво або інше ушкодження здоров'я заподіяно організацією або громадянином, не зобов'язаними сплачувати за потерпілого внески по державному соціальному страхуванню, ця організація або громадянин повинні відшкодувати потерпілому шкоду за правилами статей 440, 441, 450 цього Кодексу у частині, що перевищує суму одержуваної ним допомоги або призначеної йому після ушкодження його здоров'я і фактично одержуваної ним пенсії.
В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають особи, зазначені в частині другій статті 456 цього Кодексу, на строки, зазначені у частині третій тієї ж статті.
С т а т т я 458.
( Стаття 458 виключена на підставі Закону N 3128-12 від 22.04.93 )
Відшкодування шкоди, зв'язаної з ушкодженням здоров'я громадянина, якому не призначені допомога або пенсія
Якщо громадянинові, який підлягає державному соціальному страхуванню, не призначені допомога або пенсія в зв'язку з заподіяним йому каліцтвом або іншим ушкодженням його здоров'я, то організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані відшкодувати понесену ним шкоду у повному обсязі (стаття 455 цього Кодексу).
С т а т т я 459. Відшкодування витрат на поховання
В разі смерті потерпілого витрати на поховання відшкодовуються особі, яка понесла ці витрати, організацією або громадянином, відповідальними за шкоду, пов'язану з смертю потерпілого.
С т а т т я 459-1. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину
Кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на стаціонарне лікування особи, потерпілої від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптом виникло внаслідок протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила злочин, у розмірі фактичних витрат.
У разі заподіяння шкоди здоров'ю потерпілого неповнолітніми, зазначеними у статтях 446 і 447 цього Кодексу, витрати на його стаціонарне лікування відшкодовуються особами, які за законом несуть за неповнолітніх матеріальну відповідальність.
Стягнені кошти зараховуються залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, який поніс витрати, до відповідного бюджету (державного, Республіки Крим, місцевого чи регіонального самоврядування) або на користь юридичної особи, якій належить відомчий заклад охорони здоров"я.
Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, а також зарахування стягнених коштів до відповідного бюджету та їх цільового використання визначається Кабінетом Міністрів України.
(Кодекс доповнений статтею згідно з Законом N 3132-12 від22.04.93)
С т а т т я 460. Регресні вимоги
Організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані за регресною вимогою органу державного соціального страхування чи Пенсійного фонду України відшкодувати суми допомоги або пенсій, що виплачені особам, зазначеним у статтях 456 і 457 цього Кодексу.
У випадках зменшення розміру відшкодування шкоди (стаття 454 цього Кодексу) відповідно зменшується і розмір відшкодування за регресною вимогою.
( Стаття 460 із змінами, внесеними згідно із Законами N 3128-12від 22.04.93, N 372/95-ВР від 06.10.95 )
С т а т т я 461. Відповідальність за ушкодження здоров'я і смерть громадянина, який не підлягає соціальному страхуванню
В разі ушкодження здоров'я громадянина, який не підлягає державному соціальному страхуванню, організація або громадянин, відповідальні за заподіяну шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому витрати, пов'язані з відновленням його здоров'я, а також шкоду, викликану втратою або зменшенням його працездатності, в розмірі, обчислюваному стосовно до заробітної плати (заробітку) відповідної категорії робітників і службовців, якщо інше не передбачено законом.
В разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди, що обчислюється у встановленому вище порядку, мають громадяни, зазначені в частині другій статті 456 цього Кодексу на строки, зазначені у частині третій тієї ж статті.
(із змінами, внесеними Законом N 3128-12 від 22.04.93)
С т а т т я 462. Відшкодування шкоди при ушкодженні здоров'я неповнолітнього
В разі ушкодження здоров'я неповнолітнього, який не досяг п'ятнадцяти років (учні вісімнадцяти років) і не має заробітку на час заподіяння шкоди, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати необхідні витрати, пов'язані з ушкодженням здоров'я потерпілого (лікування, протезування, сторонній догляд тощо).
По досягненні потерпілим п'ятнадцяти років (учнями - вісімнадцяти років) організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов'язані відшкодувати потерпілому також шкоду, зв'язану з втратою чи зменшенням його працездатності, виходячи з розміру середньої заробітної плати (заробітку) некваліфікованого робітника в даній місцевості.
Якщо на момент ушкодження здоров'я неповнолітній, який не досяг п'ятнадцяти років, мав заробіток, то шкода повинна бути відшкодована йому виходячи з розміру його заробітку, але не нижче ніж з мінімальної заробітної плати (заробітку) некваліфікованого працівника в даній місцевості.
Після початку трудової діяльності відповідно до одержаної потерпілим кваліфікації він має право вимагати збільшення відшкодування за шкоду, пов'язану з зменшенням його працездатності внаслідок ушкодження здоров'я, виходячи з розміру винагороди працівника його кваліфікації.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
С т а т т я 463. Зміна розміру відшкодування за вимогою потерпілого в разі зміни стану його працездатності
Потерпілий, який частково втратив працездатність, вправі в будь-який час зажадати від організації або громадянина, відповідальних за заподіяне йому каліцтво або інше ушкодження його здоров'я, відповідного збільшення відшкодування, якщо його працездатність в дальшому зменшилась в зв'язку з заподіяним ушкодженням здоров'я порівняно з тією, яка залишилась у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди, або коли зменшився розмір пенсії, що він одержує в порядку державного соціального страхування.
С т а т т я 464. Зміна розміру відшкодування на вимогу осіб, що заподіяли шкоду
Організація або громадянин, які відшкодовують шкоду, пов'язану з зменшенням працездатності потерпілого внаслідок заподіяння йому каліцтва або іншого ушкодження його здоров'я, вправі в будь-який час зажадати відповідного зменшення розміру відшкодування, що сплачується ними, якщо працездатність потерпілого збільшилась в порівнянні з тією, яка у нього залишалась на момент вирішення питання про відшкодування йому шкоди, або коли розмір пенсії, одержуваної ним в порядку державного соціального страхування, збільшиться.
С т а т т я 465. Строки виплати відшкодування
Відшкодування за шкоду, пов'язану з зменшенням працездатності потерпілого, а також за шкоду, пов'язану з смертю, провадиться щомісячними платежами.
С т а т т я 466. Відшкодування шкоди в разі припинення юридичної особи, зобов'язаної до відшкодування
В разі реорганізації юридичної особи виплата щомісячних платежів (стаття 465 цього Кодексу), належних з неї в зв'язку з заподіянням каліцтва або іншого ушкодження здоров'я чи заподіянням смерті, покладається на правонаступників юридичної особи.
При ліквідації юридичної особи без правонаступника належні потерпілому або особам, зазначеним у частині другій статті 456 цього Кодексу, платежі повинні бути капіталізовані за правилами державного страхування і внесені його органам для виплати їх у розмірі і строки, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.
В разі ліквідації юридичної особи позови про відшкодування шкоди, заподіяної ликвідованою юридичною особою, зв'язані з ушкодженням здоров'я чи смертю громадянина, пред'являються до вищестоящої організації або до організації, зазначеної в рішенні про ліквідацію юридичної особи.
Вимога про збільшення або зменшення розміру одержуваного потерпілим відшкодування шкоди на підставах, передбачених у статтях 463 і 464 цього Кодексу, пред'являється до правонаступника або відповідно до організацій, зазначених у частині третій цієї статті, або відповідно правонаступником юридичної особи чи організаціями, зазначеними в частині третій цієї статті, які провадять відшкодування за заподіяну шкоду.
Глава 41.
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК РЯТУВАННЯ СОЦІАЛІСТИЧНОГО МАЙНА
С т а т т я 467. Відшкодування шкоди, зазнаної при рятуванні соціалістичного майна
Шкода, якої зазнав громадянин при рятуванні соціалістичного майна від небезпеки, що йому загрожувала, повинна бути відшкодована тією організацією, майно якої рятував потерпілий.
С т а т т я 468. Порядок відшкодування шкоди, зазнаної при рятуванні соціалістичного майна
Відшкодування шкоди, зазнаної громадянином при рятуванні соціалістичного майна, провадиться у безспірних випадках за рішенням керівного органу організації, майно якої рятував потерпілий, а при наявності спору - за рішенням суду.
До відшкодування цієї шкоди застосовуються відповідно правила частини четвертої статті 78, частини першої статті 440, статей 451, 453, 455, частин другої і третьої статті 456, статей 457, 461-466 цього Кодексу.
(із змінами, внесеними Законом N 3128-12 від 22.04.93)
Глава 42.
ЗОБОВ'ЯЗАННЯ, ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК ПРИДБАННЯ АБО ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА ЗА РАХУНОК КОШТІВ ІНШОЇ ОСОБИ БЕЗ ДОСТАТНІХ ПІДСТАВ
С т а т т я 469. Зобов'язання повернути безпідставно придбане або безпідставно збережене майно
Особа, яка одержала майно за рахунок іншої особи без достатньої підстави, встановленої законом або договором, зобов'язана повернути безпідставно придбане майно цій особі.
Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбано майно, згодом відпала.
В разі неможливості повернути безпідставно придбане майно в натурі повинна бути відшкодована його вартість, що визначається на момент придбання.
Особа, яка безпідставно одержала майно, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, які вона мала або повинна була мати з цього майна з того часу, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про безпідставність одержання майна. З свого боку ця особа має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно з того часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
Ці правила поширюються на випадок збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав, встановлених законом або договором.
С т а т т я 470. Стягнення безпідставно придбаного майна в доход держави
Майно, придбане за рахунок іншої особи не за угодою, а внаслідок інших дій, вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам соціалістичної держави і суспільства, якщо воно не підлягає конфіскації, стягується в доход держави.
Особа, яка безпідставно одержала майно, зобов'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, що вона мала або повинна була мати з безпідставно придбаного майна.
С т а т т я 471. Майно, що не підлягає витребуванню
Не підлягає витребуванню як безпідставно придбане:
1) майно, передане на виконання зобов'язання до настання строку виконання;
2) майно, передане на виконання зобов'язання по закінченні строку позовної давності у випадках, коли таке виконання допускається статтею 82 цього Кодексу;
3) сплачена зайво або на підставі, що згодом відпала, авторська винагорода або винагорода за відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію і промисловий зразок, якщо виплата проведена організацією добровільно при відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку одержувача.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 278-11 від 20.05.85)
Р О З Д І Л IV.
АВТОРСЬКЕ ПРАВО
Стаття 472. Законодавство України про авторське право і суміжні права
Законодавством України охороняються особисті (немайнові) і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміжні права).
Відносини, що складаються у зв'язку із створенням і використанням об'єктів авторського права і суміжних прав, регулюються Законом України "Про авторське право і суміжні права" та іншими законодавчими актами України.
( В редакції Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
С т а т т я 473.
( Стаття 473 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 04.02.94 )
Твори, випущені в світ
Твір вважається випущеним у світ (опублікованим), якщо він виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо чи телебаченню або будь-яким іншим способом повідомлений невизначеному колу осіб.
Не вважається випуском твору в світ (опублікуванням) інформація про твір з викладенням його змісту, а у випадках, передбачених постановами Ради Міністрів Української РСР, також розмноження твору на правах рукопису.
С т а т т я 474.
( Стаття 474 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 04.02.94 )
Авторське право на твори, випущені в світ на території СРСР і за кордоном
Авторське право на твір, уперше випущений в світ на території СРСР або не випущений в світ, але такий, що знаходиться на території СРСР у будь-якій об'єктивній формі, визнається за автором і його спадкоємцями незалежно від їх громадянства, а також за іншими правонаступниками автора.
Авторське право визнається також за громадянами Української РСР і інших союзних республік, твори яких уперше випущено в світ або знаходиться в будь-якій об'єктивній формі на території іноземної держави, а так само за їх правонаступниками.
За іншими особами авторське право на твір, уперше випущений в світ або такий, що знаходиться в будь-якій об'єктивній формі на території іноземної держави, визнається відповідно до міжнародних договорів СРСР. У цих випадках факт випуску твору в світ на території іноземної держави визначається згідно з положеннями відповідного міжнародного договору.
За іноземними правонаступниками авторів - громадян Української РСР і інших союзних республік авторське право визнається на території Української РСР у випадках передачі їм цього права в порядку, встановленому законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 475.
( Стаття 475 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 04.02.94 )
Права автора
Авторові належить право:
1) на опублікування, відтворення і розповсюдження свого твору всіма дозволеними законом способами під своїм ім'ям, під умовним ім'ям (псевдонім) або без позначення імені (анонімно);
2) на недоторканність твору;
3) на одержання винагороди за використання твору іншими особами, крім випадків, зазначених у законі.
Ставки авторської винагороди встановлюються Радою Міністрів Української РСР, крім випадків, коли вони встановлюються законодавством Союзу РСР.
При відсутності затверджених ставок авторської винагороди розмір винагороди авторові за використання його твору визначається за угодою сторін.
Порядок передачі автором - громадянином Української РСР або іншої союзної республіки права на використання його твору на території іноземної держави встановлюється законодавством Союзу РСР.
С т а т т я 476.
( Стаття 476 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 04.02.94 )
Охорона недоторканності творів і імені автора при його житті
При виданні, публічному виконанні або іншому використанні твору забороняється без згоди автора вносити будь-які зміни як в самий твір, так і в його назву і позначення імені автора.
Забороняється також без згоди автора супроводжувати твір при його виданні ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментаріями і будь-якими поясненнями.
Згода автора, дана при укладенні авторського договору, не може бути відкликана в односторонньому порядку.
( Стаття 476 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
С т а т т я 477.
( Стаття 477 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 04.02.94 )
Охорона авторських прав на твори, випущені під псевдонімом або анонімно
Майнові та особисті права автора твору, випущеного під псевдонімом або анонімно, поки автор не доведе до загального відома своє дійсне ім'я, охороняються організацією, на яку покладено охорону прав авторів.
С т а т т я 478.
( Стаття 478 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 04.02.94 )
Охорона недоторканності твору після смерті автора
Автор вправі в тому ж порядку, в якому призначається виконавець заповіту (стаття 546 цього Кодексу), вказати особу, на яку він покладає охорону недоторканності свого твору після своєї смерті. Ця особа здійснює свої права довічно.
При відсутності таких вказівок охорона недоторканності твору після смерті автора здійснюється його спадкоємцями, а також організаціями, на які покладено охорону авторських прав. Ці організації здійснюють охорону недоторканності творів також, якщо спадкоємців немає або їх авторське право припинилось (статті 494 і 495 цього Кодексу).
С т а т т я 479.
( Стаття 479 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 04.02.94 )
Співавторство
Авторське право на твір, створений спільною працею двох або більше осіб (колективний твір), належить співавторам спільно незалежно від того, становить такий твір одно нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких має також і самостійне значення.
Кожний з співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину колективного твору, яка має самостійне значення.
Частина колективного твору також визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору.
Відносини між співавторами можуть бути визначені їх угодою. При відсутності такої угоди авторське право на колективний твір здійснюється всіма співавторами спільно, а винагорода розподіляється між ними в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.
С т а т т я 480.
( Стаття 480 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 04.02.94 )
Авторське право юридичних осіб
За юридичними особами авторське право визнається у випадках і межах, встановлених законодавством Союзу РСР і Української РСР.
С т а т т я 481.
( Стаття 481 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 04.02.94 )
Авторське право на твір, створений в порядку виконання службового завдання
Авторові твору, створеного в порядку виконання службового завдання в науковій або іншій організації, належить авторське право на цей твір.
Порядок використання організацією такого твору і випадки виплати винагороди авторові встановлюються законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР.
С т а т т я 482.
( Стаття 482 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 04.02.94 )
Авторське право організації на періодичні і інші видання
Організаціям, що випускають у світ самостійно або через будь-яке видавництво наукові збірники, енциклопедичні словники, журнали або інші періодичні видання, належить авторське право на ці видання в цілому.
Авторам творів, включених у такі видання, належить авторське право на їх твори.
С т а т т я 483.
( Стаття 483 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 04.02.94 )
Авторське право на кінофільми, радіо- і телевізійні передачі
Авторське право на кінофільм або телевізійний фільм належить підприємству, яке здійснило його зйомку.
Авторське право на любительський кінофільм належить його авторові (або співавторам).
Авторові сценарія, композиторові, режисеру-постановникові, головному операторові, художнику-постановникові і авторам інших творів, які увійшли складовою частиною в кінофільм або в телевізійний фільм, належить авторське право кожному на свій твір.
Авторське право на радіо- і телевізійні передачі належить радіотелевізійним організаціям, що передають їх, а на твори, включені в ці передачі, - їх авторам.
С т а т т я 484.
( Стаття 484 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Авторське право укладачів збірників
Авторське право на збірники творів, що не є об'єктом чийогось авторського права, як-то закони, судові рішення, інші офіціальні документи, твори народної творчості, автори яких невідомі, стародавні акти і пам'ятки, а також інші твори, що не охороняються авторським правом, належить укладачам збірників, якщо вони піддали включений до збірника матеріал самостійній обробці або систематизації.
Таке ж право належить громадянам, які самостійно обробили окремі твори того ж роду.
Визнання авторських прав у зазначених вище випадках не перешкоджає іншим громадянам видавати ці твори в самостійній обробці або систематизації.
Укладач збірника, який обробив або систематизував включені у збірник твори, що є об'єктом чийогось авторського права, користується авторським правом на збірник при умові додержання прав авторів цих творів.
С т а т т я 485.
( Стаття 485 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Використання твору автора іншими особами
Використання твору автора (в тому числі переклад на іншу мову) іншими особами допускається не інакше, як на підставі договору з автором або його правонаступниками, крім випадків, зазначених у законі.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)
С т а т т я 486.
( Стаття 486 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Переклад твору на іншу мову
Переклад твору на іншу мову з метою випуску в світ допускається не інакше, як за згодою автора або його правонаступників.
Компетентні органи СРСР можуть у порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР, дозволити переклад твору на іншу мову і випуск цього перекладу в світ з додержанням у відповідних випадках умов міжнародних договорів СРСР.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)
С т а т т я 487.
( Стаття 487 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Авторське право перекладача
Перекладачеві належить авторське право на виконаний ним переклад.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)
С т а т т я 488.
( Стаття 488 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Право автора на винагороду за використання його твору в перекладі на іншу мову
Автор оригіналу має право на винагороду за використання твору в перекладі на іншу мову, крім випадків, зазначених у законі.
(із змінами, внесеними Указом ПВР N 3050-08 від 13.09.74)
С т а т т я 489.
( Стаття 489 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Використання твору без згоди автора і без сплати авторської винагороди
Допускається без згоди автора і без сплати авторської винагороди, але з обов'язковим зазначенням прізвища автора, твір якого використано, і джерела запозичення:
1) використання чужого виданого твору для створення нового, творчо самостійного твору, крім переробки розповідного твору в драматичний або в сценарій і навпаки, а також переробки драматичного твору в сценарій і навпаки;
2) відтворення в наукових і критичних працях, учбових і політико-освітніх виданнях окремих виданих творів науки, літератури і мистецтва та уривків з них; при цьому відтворення у вигляді цитат допускається у межах, обумовлених метою видання, а відтворення в іншому вигляді, в тому числі в збірниках, допускається в обсязі, що не перевищує в цілому одного авторського аркуша з творів одного автора;
3) інформація в періодичній пресі, кіно, по радіо і телебаченню про випущені в світ твори літератури, науки і мистецтва, в тому числі у вигляді анотацій, рефератів, оглядів і в інших документально-інформаційних формах;
4) відтворення в кіно, по радіо і телебаченню публічно виголошених промов, доповідей, а також випущених у світ творів літератури, науки і мистецтва. Відтворенням вважається також транслювання по радіо і телебаченню творів, що публічно виконуються, безпосередньо з місць їх виконання;
5) відтворення в газетах публічно виголошених промов, доповідей, а також випущених у світ творів літератури, науки і мистецтва в оригіналі і перекладі;
6) відтворення будь-яким способом, крім механічно-контактного копіювання, творів образотворчого мистецтва, які знаходяться у місцях, відкритих для вільного відвідування, за винятком виставок і музеїв;
7) репродукування друкованих творів у наукових, навчальних та освітніх цілях без одержання прибутків;
8) видання рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих випущених у світ творів.
( Із змінами, внесеними Указами ПВР N 3050-08 від 13.09.74, N 1515-09 від 6.12.76)
С т а т т я 490.
( Стаття 490 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Використання твору без згоди автора з виплатою авторської винагороди
Допускається без згоди автора, але з зазначенням його прізвища і з виплатою авторської винагороди:
1) публічне виконання випущених у світ творів; проте, якщо плата з відвідувачів не береться, автор має право на винагороду лише у випадках, встановлених Радою Міністрів Української РСР;
2) запис з метою публічного відтворення або розповсюдження випущених у світ творів на плівку, пластинку, магнітну стрічку або інший пристрій, за винятком використання творів у кіно, по радіо або телебаченню (пункт 4 статті 489 цього Кодексу);
3) використання композитором виданих літературних творів для створення музичних творів з текстом. В цих випадках винагорода сплачується організацією, що використовує такий твір;
4) використання випущених у світ творів образотворчого мистецтва, а також фотографічних творів у промислових виробах; у цих випадках зазначення прізвища автора не обов'язкове.
( Стаття 490 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 278-11від 20.05.85 )
С т а т т я 491.
( Стаття 491 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Використання твору для особистої потреби
Допускається без згоди автора і без виплати авторської винагороди відтворення або інше використання чужого випущеного в світ твору з метою особистої потреби.
С т а т т я 492.
( Стаття 492 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Авторське право особи, яка використала чужий твір для створення нового
Особі, яка використала чужий твір для створення нового твору (пункт перший статті 489 цього Кодексу), належить авторське право на створений нею твір.
Це право не перешкоджає іншим особам використати той же твір для створення свого твору.
С т а т т я 493.
( Стаття 493 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Строк дії авторського права
Авторське право діє протягом усього життя автора і 25 років після його смерті, рахуючи з 1 січня року, який настає за роком смерті автора.
( Стаття 493 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
С т а т т я 494.
( Стаття 494 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Спадкування авторського права
Авторське право переходить у спадщину. Не переходить у спадщину право автора на ім'я і право на недоторканність твору.
Після смерті автора охорона імені автора і недоторканності твору здійснюється у відповідності з положеннями статей 476, 477 та 478 цього Кодексу.
( Стаття 494 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
С т а т т я 495.
( Стаття 495 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Строк дії і спадкування авторського права на колективний твір
Авторське право на колективний твір діє протягом усього життя кожного з авторів і переходить у спадщину.
Спадкоємці кожного з співавторів користуються авторським правом протягом 25 років, рахуючи з 1 січня року, який настає за роком смерті автора.
( Стаття 495 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
С т а т т я 496.
( Стаття 496 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Строк дії авторського права, що належить організаціям
Авторське право організації діє безстроково. В разі її реорганізації авторське право, що належить їй, переходить до її правонаступника, а в разі ліквідації - до держави.
С т а т т я 497.
( Стаття 497 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Захист авторського права
В разі використання чужого твору без договору з автором або його правонаступниками (стаття 485 цього Кодексу), недодержання умов використання твору без згоди автора (статті 489 і 490 цього Кодексу), а також в разі порушення недоторканності твору (стаття 476 цього Кодексу) або інших особистих немайнових прав автора, автор, а після його смерті - спадкоємці та інші особи, зазначені в статті 478 цього Кодексу, вправі вимагати поновлення порушених прав (внесення відповідних виправлень, публікації в пресі або іншим способом при допущені порушення), або заборони випуску твору в світ, або припинення його розповсюдження.
Якщо рішення суду, що зобов'язує виконати певні дії, не виконано, суд вправі накласти на порушника штраф, що стягується на користь держави. Сплата штрафу не звільняє порушника від обов'язку виконати передбачену рішенням суду дію.
Якщо порушенням авторських прав автору або його правонаступникам заподіяно збитки (стаття 203 цього Кодексу), то, незалежно від вимог, зазначених вище, автор або його правонаступники вправі вимагати відшкодування збитків.
( Стаття 497 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
С т а т т я 498.
( Стаття 498 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Викуп авторського права державою
Авторське право на видання, публічне виконання та інше використання твору може бути примусово викуплене державою у автора або його спадкоємців за особливою у кожному окремому випадку постановою Ради Міністрів Української РСР.
Порядок і умови використання твору, авторське право на яке викуплено, встановлюються Радою Міністрів Української РСР.
С т а т т я 499.
( Стаття 499 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Оголошення твору надбанням держави
Твір, на який строк авторського права закінчився, може бути оголошений надбанням держави постановою Ради Міністрів Української РСР. Порядок і умови використання творів, оголошених надбанням держави, встановлюються Радою Міністрів Української РСР.
В тому ж порядку може бути оголошено монополією держави право перекладу на українську мову творів, випущених у світ на іноземних мовах як в Українській РСР, так і за її межами.
( Стаття 499 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
С т а т т я 500.
( Стаття 500 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Авторський договір і його типи
З метою використання твору автор або його правонаступник вправі укласти з відповідною організацією авторський договір.
Авторські договори можуть бути двох типів:
авторський договір про передачу твору для використання;
авторський ліцензійний договір.
За авторським договором про передачу твору для використання автор або його правонаступник передає чи то автор зобов'язується створити і в установлений договором строк передати твір організації для використання обумовленим за договором способом, а організація зобов'язується здійснити або почати це використання в установлений договором строк (стаття 507 цього Кодексу), а також сплатити авторові або його правонаступнику винагороду, крім випадків, зазначених у законі.
За авторським ліцензійним договором автор або його правонаступник надає організації право використати твір, в тому числі шляхом перекладу на іншу мову або переробки, в обумовлених договором межах і на визначений ним строк, а організація зобов'язується сплатити винагороду за надання цього права або за використання твору у формі, передбаченій договором, якщо інше не встановлено законодавством Союзу РСР і Української РСР або сторони не домовились про інше.
( Стаття 500 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
С т а т т я 501.
( Стаття 501 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Види авторських договорів про передачу твору для використання
До авторських договорів про передачу твору для використання належать:
договір про видання або перевидання твору в оригіналі (видавничий договір);
договір про депонування рукопису;
договір про публічне виконання неопублікованого твору (постановочний договір); причому постановочний договір, що передбачає виплату одноразової винагороди, може бути укладений автором на один і той же твір лише з однією організацією;
договір про використання неопублікованого твору в кінофільмі чи телевізійному фільмі (сценарний договір), в радіо- чи телевізійній передачі;
договір про створення твору образотворчого мистецтва з метою публічного виставлення (договір художнього замовлення);
договір про використання у промисловості неопублікованого твору декоративно-прикладного мистецтва;
а також інші договори про передачу творів літератури, науки чи мистецтва для використання будь-яким іншим способом.
( Стаття 501 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
С т а т т я 502.
( Стаття 502 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Форма авторського договору
Авторський договір повинен бути укладений у письмовій формі (стаття 46 цього Кодексу).
Письмова форма не є обов'язковою для договорів про опублікування творів у періодичних виданнях і енциклопедичних словниках.
С т а т т я 503.
( Стаття 503 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Типові авторські договори
Типові авторські договори затверджуються Радою Міністрів Української РСР або за її дорученням відповідними відомствами і творчими спілками, крім випадків, коли законодавство Союзу РСР відносить затвердження цих договорів до відання Союзу РСР.
Авторський договір може містити умови, що не передбачені типовим договором. Умови укладеного з автором договору, що погіршують його становище, порівнюючи з становищем, установленим в законі або в типовому договорі, недійсні і змінюються умовами, встановленими законом або типовим договором.
( Стаття 503 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
С т а т т я 504.
( Стаття 504 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Розмір винагороди авторові за авторським договором
Розмір винагороди, що сплачується за авторським договором, установлюється за угодою сторін у межах затверджених ставок при їх наявності (стаття 475 цього Кодексу).
С т а т т я 505.
( Стаття 505 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Передача і схвалення твору
За авторським договором про передачу твору для використання автор зобов'язаний виконати замовлений йому твір відповідно до умов договору і передати його організації у встановлений договором строк та в обумовленому порядку.
Організація повинна не пізніше строку, встановленого типовим договором, письмово повідомити автора або про схвалення переданого їй за авторським договором твору, або про його відхилення за підставами, передбаченими договором, або про потребу внести до твору поправки з точним зазначенням суті виправлень, що вимагаються в межах умов договору. Якщо письмове повідомлення не направлено авторові в установлений типовим договором строк, твір вважається схваленим організацією.
( Стаття 505 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
С т а т т я 506.
( Стаття 506 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Обмеження використання третіми особами твору, на який укладено договір
Якщо автором укладено договір про передачу твору для використання, він не вправі без письмової згоди другої сторони передавати іншим особам зазначений у договорі твір або частину його для використання тим же способом, що обумовлений договором, крім випадків, передбачених типовими договорами. Строк такого обмеження встановлюється типовими договорами, але не може перевищувати трьох років з дня схвалення твору організацією. В типових договорах можуть передбачатися випадки, коли автор не вправі передавати твір для використання також іншими, ніж обумовлено договором, способами.
( Стаття 506 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
С т а т т я 507.
( Стаття 507 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Обов'язок організації використати твір
За авторським договором про передачу твору для використання організація зобов'язана здійснити або почати використання твору обумовленим за договором способом у встановлений тим же договором строк, який не може перевищувати двох років з дня схвалення нею твору. Цей обов'язок не поширюється на організацію, що уклала сценарний договір чи договір художнього замовлення.
Типовими договорами можуть бути передбачені більш короткі, ніж зазначені в цій статті, граничні строки з врахуванням обсягу твору і характеру його використання.
( Стаття 507 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
С т а т т я 508.
( Стаття 508 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Відповідальність автора за порушення договору
Автор зобов'язаний повернути авторську винагороду, одержану за договором про передачу твору для використання, якщо договір розірваний організацією внаслідок того, що автор з своєї вини не передав їй твір у встановлений договором строк; виконав замовлену роботу не відповідно до умов договору чи несумлінно; відмовився від внесення виправлень, запропонованих йому в порядку і в межах, установлених договором; порушив обов'язок особисто виконати роботу або порушив правила статті 506 цього Кодексу.
Якщо організація відхилила твір на підставах, передбачених договором (стаття 505 цього Кодексу), і не довела по суду несумлінності автора у виконанні замовленої роботи, одержана за договором винагорода зберігається за автором в цілому або в частині, що визначається типовими договорами. Ця частина не може бути менша двадцяти п'яти процентів суми договору.
( Стаття 508 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
С т а т т я 509.
( Стаття 509 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Відповідальність організації за порушення договору
Якщо організація не здійснить або не почне використання схваленого нею твору в строк, установлений договором про передачу твору для використання (стаття 507 цього Кодексу), вона зобов'язана за вимогою автора сплатити йому обумовлену винагороду повністю. В цьому разі автор вправі також відмовитися від договору і вимагати повернення переданих за договором примірників твору. Організація звільняється від обов'язку сплатити авторові частину винагороди, яку він мав би одержати після початку використання твору, якщо доведе, що не могла використати твір з обставин, залежних від автора.
( Стаття 509 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
С т а т т я 510.
( Стаття 510 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Перехід права власності на твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням
Твір образотворчого мистецтва, створений за замовленням, переходить у власність замовника, якщо інше не передбачено договором. Автор зберігає авторське право на цей твір.
Власник твору має право вміщувати його на публічних виставках без виплати авторові додаткової винагороди.
С т а т т я 511.
( Стаття 511 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Охорона інтересів громадянина, зображеного в творі образотворчого мистецтва
Опублікування, відтворення і розповсюдження твору образотворчого мистецтва, в якому зображено іншу особу, допускається лише за згодою того, кого зображено, а після його смерті за згодою його дітей та пережилої дружини. Такої згоди не потрібно, якщо це робиться в державних чи громадських інтересах або зображена особа позувала авторові за плату.
С т а т т я 512.
( Стаття 512 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Порядок використання виконаних за замовленнями архітектурних, інженерних та інших технічних планів
Виконані за замовленнями організацій архітектурні, інженерні та інші технічні плани, креслення і рисунки, можуть бути використані замовниками для своїх потреб, передані ними для використання іншим особам або відтворені в пресі без виплати авторам додаткової винагороди.
С т а т т я 513.
( Стаття 513 виключена на підставі Закону N 3942-12 від 4.02.94 )
Авторський ліцензійний договір про надання права використати твір шляхом перекладу на іншу мову або переробки
Умови авторського ліцензійного договору про надання права використати твір шляхом перекладу на іншу мову або шляхом переробки на твір іншого виду (зокрема розповідного твору на драматичний або в сценарій чи навпаки) визначаються сторонами при його укладенні, якщо інше не передбачено законодавством Союзу РСР і Української РСР.
( Стаття 513 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3050-08від 13.09.74 )
Р О З Д І Л V.
ПРАВО НА ВІДКРИТТЯ
С т а т т я 514. Права автора відкриття
Автор відкриття має право вимагати визнання його авторства і пріоритету у відкритті, посвідчуваних дипломом, який видається у випадках і в порядку, передбачених Положенням про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції, затверджуваним Радою Міністрів СРСР.
Автор відкриття має право на винагороду, виплачувану йому при одержанні диплома, а також на пільги, передбачені Положенням про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції.
С т а т т я 515. Перехід права автора відкриття за спадкоємством
Право одержати диплом померлого автора відкриття, а також винагороду за відкриття переходить за спадкоємством у встановленому законом порядку.
С т а т т я 516. Спори про авторство на відкриття
Спори про авторство (співавторство) на відкриття розв'язуються судом.