Про заходи щодо виконання актів Президента України та Кабінету Міністрів України з питань соціально-економічного розвитку м. Севастополя

З метою забезпечення належного соціально-економічного розвитку м. Севастополя Кабінет Міністрів України

1. Севастопольській міській державній адміністрації, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади вжити необхідних заходів до забезпечення виконання у повному обсязі Указу Президента України від 13 березня 2000 р. N 460 "Про заходи щодо соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим та міста Севастополя", інших актів Президента України та Кабінету Міністрів України.

2. Затвердити розроблену Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції Програму сталого розвитку м. Севастополя на 2001-2005 роки (додається до оригіналу).

3. Севастопольській міській державній адміністрації:

забезпечити оплату підприємствами, установами та організаціями, які належать до сфери її управління, енергоносіїв, що ними споживаються, виключно у грошовій формі;

вжити заходів для підвищення ефективності роботи підприємств, функції з управління державними корпоративними правами яких їй передано;

під час розроблення проектів бюджету міста на 2002-2005 роки передбачати фінансування заходів на виконання регіональних програм.

4. Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерству фінансів, іншим центральним органам виконавчої влади щороку під час розроблення проектів Державного бюджету України, Державної програми економічного і соціального розвитку України передбачити фінансування заходів Програми сталого розвитку м. Севастополя на 2001-2005 роки.

Місто Севастополь розташоване на площі 76,83 тис. гектарів. Кількість його населення на 1 січня 2001 року становила 388,4 тис. чоловік (0,8 відсотка населення України), щільність - 441 чол./кв. кілометр проти 84 чол./кв. кілометр у середньому по Україні.

Місто Севастополь знаходиться у південно-західній частині Кримського півострова, на його території багато морських бухт із сприятливим суднохідним фарватером і транспортними підходами до них; переважає гірський та пагористий ландшафт з родючими долинами та незначною рівнинною територією.

Клімат у районі Севастопольської агломерації наближається до субтропічного клімату Південного берега Криму (сухий клімат з незамерзаючим морем, чистим гірським та лісовим повітрям). Він є головною цінністю в природному комплексі цієї території.

Середньомісячна температура взимку становить -2 град. C ... +7 град. C. Літня спека пом'якшується прохолодними морськими бризами. Річна кількість опадів становить 500-700 міліметрів.

Частка промисловості і сільського господарства міста в Україні за вартістю основних виробничих фондів становить 0,7 відсотка, а в Автономній Республіці Крим - 14 відсотків. Якщо взяти за показник ступеня господарського освоєння території вартість фондів, що припадають на 1 кв. кілометр загальної земельної площі, то в м. Севастополі цей показник був нижчим від середнього по Україні та Автономній Республіці Крим майже у 9 разів.

Наявність на території міста значної кількості історичних і культурних пам'яток, безпосередня близькість до добре освоєної рекреаційної території Південного берега Криму та інших рекреаційних зон надає місту великого соціально-економічного значення.

Разом з тим, враховуючи особливу цінність природного комплексу міста, звичайні економіко-статистичні оцінки навряд чи можуть служити обгрунтуванням для прийняття господарських рішень щодо розвитку і розміщення продуктивних сил у місті, зокрема підприємств промисловості.

Місто Севастополь відіграє важливу роль в оборонному комплексі країни. Оборонна сфера посідає значне місце у житті міста, що обумовлено не лише його вигідним географічним розташуванням, сприятливою гідрографічною ситуацією, але й наявністю спеціальної інфраструктури, розвиток якої вимагає тривалого часу.

Чисельність населення міста на 1 січня 2001 р. становила 388,4 тис. чоловік, що на 0,3 відсотка нижче ніж на початку 2000 року. Перспективи розвитку міста передбачають сповільнення темпів зростання його населення у зв'язку із зменшенням міграції.

Досягнення програмних цілей соціально-економічного розвитку м. Севастополя потребує, з одного боку, відповідного забезпечення господарського комплексу робочою силою, а з іншого - дотримання певних соціальних гарантій оплати праці, допомоги у разі безробіття або травмування тощо.

Виходячи з очікуваних змін у галузевій структурі виробництва, соціально-трудових відносинах та стратегічних напрямах економічного розвитку міста, формування трудоресурсної ситуації, зайнятості та ринку праці може відбуватися щонайменше за двома варіантами, які мають різні вихідні дані щодо розвитку демографічних процесів, структурних зрушень в економіці (таблиці 1 і 2).

Перший варіант грунтується на передбаченні збереження кризових явищ в економіці і перебуванні її в такому стані протягом усього прогнозного періоду, а також погіршення демографічної ситуації, накопичення соціальних проблем. Фактично цей варіант ілюструє результат пасивного підходу до розвитку міста.

Кількісно-якісні показники трудових ресурсів та зайнятості в м. Севастополі в 2001-2005 роки можуть мати стійку тенденцію до погіршення. Крім того, слід очікувати подальше скорочення населення у працездатному віці, яке ймовірно зменшуватиметься щороку приблизно на 2 тис. чоловік. Низька конкурентоспроможність вітчизняних підприємств, відсутність достатніх інвестицій можуть призвести до регресивних процесів у сфері зайнятості, зокрема до скорочення її обсягів у 2001-2005 роки на 7,7 тис. чоловік, зрушення в її галузевій структурі швидше відбуватимуться за рахунок випереджаючого скорочення осіб, зайнятих у промисловості. Серед основних галузей економіки міста будівництво, торгівля, транспорт завдяки кращим адаптаційним властивостям зберігатимуть продуктивно функціонуючі робочі місця. У результаті цього частка зайнятих у промисловості може зменшитися з 28,1 відсотка у 2000 році до 22,2 відсотка у 2005 році.

Передбачається, що суттєво розшириться практика застосування праці тимчасових працівників, осіб, зайнятих неповний робочий день, а також тих, що працюють за строковим трудовим договором, тощо. Вони використовуватимуться переважно при скороченні чи різкому розширенні виробництва, технологічній перебудові або технічному переозброєнні.

Зважаючи на недостатнє фінансування галузей науки, освіти, культури і мистецтва протягом 2001-2005 років цілком реальним уявляється збереження негативної тенденції зменшення чисельності зайнятих у невиробничій сфері.

За умови виконання завдань, передбачених Указом Президента України "Про заходи щодо забезпечення підтримки та подальшого розвитку підприємницької діяльності" від 15 липня 2000 р. N 906, та з урахуванням прогнозних і програмних документів, що стосуються розвитку міста, очікується зростання числа зайнятих у приватно-підприємницькому секторі економіки (протягом п'яти років на 11,9 відсотка).

Може погіршитися стан місцевого ринку праці, який у цьому випадку характеризуватиметься невідповідністю між попитом і пропозицією робочої сили. Протягом найближчих років зберігатимуться значні масштаби прихованого безробіття. Рівень зареєстрованого безробіття у кінці 2000 року становив 1,66 відсотка населення у працездатному віці, а до кінця 2005 року він зросте до 2,53 відсотка за рахунок легалізації прихованого безробіття, реорганізації та реструктуризації виробництва. Сьогодні в умовах неповної зайнятості працює 14 відсотків загальної чисельності робітників, зайнятих у галузях економіки міста, тобто кожний шостий знаходиться у відпустках за ініціативою адміністрації підприємств або працює у режимі неповного робочого дня.

Другий варіант передбачає нарощування стабілізаційних процесів в економіці і соціальній сфері.

Суть завдань полягає у:

відновленні тенденції до стабілізації заміщення поколінь працездатного віку та зростання обсягів трудової маятникової міграції;

поступовому здійсненні перерозподілу робочої сили у сферах, орієнтованих, перш за все, на надання послуг населенню (із сфери матеріального виробництва до сфери соціального обслуговування), що відбуватиметься на основі дії об'єктивних економічних факторів;

забезпеченні введення (головним чином у переробних галузях) не менш як 4,5-5 тис. додаткових робочих місць, що розширить можливості для реалізації потенціалу трудової активності як осіб працездатного віку, так і інших вікових категорій.

Позитивні зміни в основних галузях економіки, насамперед у промисловості, будівництві, транспорті, зв'язку і торгівлі, суттєво вплинуть на зайнятість населення. Зокрема, планується, що у промисловості протягом 2001-2005 років вона буде утримуватися на рівні 2000 року.

Наслідки технологічних нововведень та тісно пов'язаних з цим організаційних змін, безумовно, позначаться на структурі зайнятості, якісних характеристиках робочої сили, її професійно-кваліфікаційному складі. Відбуватиметься поступове переміщення робочої сили до наукоємких виробництв та підприємств з високою часткою доданої вартості.

Запровадження у виробництво нових технологій, устаткування, новітніх форм і методів управління персоналом вимагатиме наявності у працівників високопрофесійних та інших якісних знань. За таких умов зростаючий обсяг виробництва буде забезпечуватися меншим числом робочих місць, що неминуче призведе до зростання структурного безробіття. Сприятливі (на відміну від першого варіанта) соціально-економічні умови дозволять, застосовуючи відомі в світі методи досягнення економічного зростання, своєчасно розв'язувати цю проблему. Крім того, ринок праці повинен отримати нові потужні важелі розвитку - його структура урізноманітниться, з'являться альтернативні, не пов'язані з державним сектором економіки можливості працевлаштування і заробітків. Поліпшення економічної кон'юнктури ринку дозволить протягом п'яти років наростити величину трудового потенціалу чисельності зайнятих у будівництві.

Початок економічного зростання матиме своїм наслідком зміну структури розподілу працездатного населення за видами зайнятості. Так, на кінець реалізації Програми частка зайнятих у загальній чисельності трудових ресурсів може досягти 68,1 відсотка, зайнятих на навчанні - 8,1, а незайнятого населення - 23,7 проти відповідно 67,7, 7,9, 24,4 відсотка - у 2000 році.

До кінця прогнозного періоду, виходячи з перспективи просування країни шляхом технологічного оновлення і досягнення сталого економічного зростання, з'являться можливості перепідготовки кадрів та підвищення кваліфікації працівників.

За цим варіантом розвитку ринку праці передбачається створення сприятливих умов для розширення зайнятості у сфері малого бізнесу, залучення до нього значної частки незайнятого населення, а також активізація діяльності щодо створення нових ефективних робочих місць за рахунок усіх джерел фінансування.

Такі процеси можуть спричинити, з одного боку, відчутне зростання обсягів вивільненої робочої сили внаслідок перепрофілювання підприємств або їх банкрутства, а з іншого, - певну компенсацію на основі активізації функціонування недержавного сектору, який зможе прийняти значну частину вивільнених працівників.

Незважаючи на зменшення обсягів та рівня зареєстрованого безробіття, залишається дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили.

Протягом 2000 року 6,7 тис. чоловік (6,9 відсотка середньооблікової чисельності працівників) перебували у вимушених відпустках різної тривалості, 6,3 тис. працювали в режимі неповного робочого дня. За цей період у зв'язку з реорганізацією виробництва було вивільнено 0,7 тис. чоловік.

Станом на 1 січня 2001 року на обліку в службі зайнятості м. Севастополя перебувало 1,9 тис. зареєстрованих незайнятих осіб, що в 1,4 раза перевищило попит на робочу силу в місті; рівень зареєстрованого безробіття становив 0,8 відсотка.

Протягом 2000 року створено 1193 робочих місць, у тому числі в торгівлі та громадському харчуванні - 597, промисловості - 234, житлово-комунальному господарстві - 128, галузі охорони здоров'я і туризму - 66, інших галузях - 168, але їх кількість не задовольняє зростаючої потреби на ринку праці.

Для розв'язання проблеми пропонуються такі шляхи:

стимулювання роботодавців у створенні нових робочих місць;

створення сприятливих передумов для забезпечення зайнятості населення;

визначення галузевих пріоритетів підтримки зайнятості і створення робочих місць;

орієнтація державних і іноземних інвестицій на створення робочих місць;

удосконалення системи перепідготовки кадрів на виробництві;

підтримка підприємницької ініціативи серед незайнятого населення і безробітних;

державна підтримка та соціальний захист незаможних верств населення.

Більше третини території м. Севастополя займають сільськогосподарські кормові угіддя, які мають відносно низький рівень сільськогосподарського освоєння. Зростання виробництва сільськогосподарської продукції можливе за рахунок інтенсифікації виробництва, що забезпечить зберігання і відтворення родючості грунтів. Особливої уваги заслуговує проблема захисту грунтів від водної ерозії, від якої потерпають практично всі сільськогосподарські угіддя (понад 5 відсотків території займають яри). Актуальними є також проблеми зберігання гумусу й охорони грунтів від забруднення пестицидами і мінеральними добривами, здійснення комплексу заходів щодо відтворення і зберігання родючості грунтів, підвищення продуктивності сільськогосподарських угідь.

За сільськогосподарськими землекористувачами закріплено біля 51 тис. гектарів, з них безпосередньо під забудовою - 8 тис. гектарів. Подальший розвиток промислових підприємств буде здійснюватися, в основному, за рахунок технічного переозброєння, спрямованого на поліпшення використання існуючих виробничих потужностей і площ. У той же час розвиток міського, сільського і сільськогосподарського будівництва, а також лінійних споруд і об'єктів неминуче пов'язаний з відчуженням нових земель для зазначених цілей.

З метою більш ощадливого використання землі для будівництва житла в міру зростання житлової заможності необхідно ширше використовувати під нове будівництво тереторії, зайняті одноповерховим житловим фондом, що не має історико-культурної цінності, особливо в екстенсивно забудованих районах, максимально використовувати для забудови ресурси, що є всередині міської території, освоювати ділянки з крутими схилами, ярами тощо.

Одним з напрямів поліпшення використання земельних ресурсів, особливо в прибережній смузі у районі масової забудови, є упорядкування землекористування з боку військових частин і організацій. Таке впорядкування повинно поліпшити для туристсько-оздоровчої інфраструктури виходи до моря.

Площа ярів, земель, зайнятих зсувами, глинищами, щебенем, галечником, та інших непридатних земель становить 7544 гектари. Після проведення відповідних інженерних робіт частина земель може бути використана під забудову легкими спорудами і посадки деревно-чагарникових насаджень. Рельєфні умови місцевості дозволяють розміщення торгових і складських приміщень, гаражів тощо.

Подальший розвиток сільського будівництва повинен здійснюватися за рахунок ущільнення селітебних територій. Необхідно ширше практикувати будівництво сейсмостійких будинків і споруд як малої, так і підвищеної поверховості шляхом кооперування окремих виробництв і блокування приміщень.

Використання наявних резервів дозволяє до кінця прогнозованого періоду підвищити ефективність використання землі в сфері несільськогосподарської діяльності приблизно в 1,5-1,6 разів.

Водні ресурси м. Севастополя досить обмежені, вони представлені поверхневим стоком і підземними водоносними горизонтами. Середній багаторічний річковий стік, що визначає потенційні запаси поверхневих вод, орієнтовно становить 0,056 куб. кілометра. У маловодні роки водність поверхневих джерел знижується в 1,6-2,1 раза.

Експлуатаційні запаси підземних вод питного призначення на сьогодні становлять 0,034 куб. кілометра. На території міста відсутні підземні води, гідравлічно не пов'язані з річковим стоком. У зв'язку з цим сумарний розмір потенційних водних ресурсів має оцінюватися за розміром повного річкового стоку.

Водозабезпеченість території низька. У середній за водністю рік на одного жителя м. Севастополя припадає біля 138 куб. метрів води, що майже у 8 разів нижче відповідного середньодержавного показника. Для задоволення водою населення і галузей національної економіки в місті побудоване Чорноріченське водоймище, повний і корисний об'єм якого досягає відповідно 64,2 і 61,2 куб. метрів, а корисна водовіддача 44,3 куб. метрів на рік.

Ретроспективний аналіз використання води в промисловості і сільському господарстві показує, що за останні роки спостерігалася тенденція зниження об'ємів водоспоживання відповідно в 2 і 3,7 раза. Надалі слід очікувати зниження економії водних ресурсів. До кінця прогнозованого періоду приріст потреби у воді має бути орієнтовно компенсований (60-80 відсотків) за рахунок її економії. Можна припустити, що сумарне водоспоживання у всіх галузях народного господарства до 2005 року може перевищити сучасний рівень.

Для міського будівництва значною мірою використовуються місцеві ресурси стінового і штучного каменю, буто-щебеневої продукції і в'яжучих матеріалів. Великі масштаби гірських робіт у районі Балаклави і Інкермана ведуть до ландшафтно-екологічної деградації навколишнього середовища і повинні бути в перспективі обмежені.

Балаклавським рудоуправлінням добувається біля 27 відсотків об'єму флюсових вапняків. Крім чорної металургії, вапняки поставляються для хімічної, цукрової і цементної промисловості, використовуються у будівництві.

Однак аналіз соціально-екологічних показників і ресурсів визначає доцільність відмови від розвитку видобутку флюсової сировини в районі Балаклави. Великомасштабні гірські роботи, що зайняли понад 400 гектарів площі цього району, вже сьогодні призвели до погіршення стану природно-рекреаційного комплексу всього регіону.

У перспективі значно зростуть потреби в природному лицювальному камені. До резервних родовищ відноситься Севастопольське родовище мармурових вапняків із запасами 388 тис. куб. метрів.

Завдання подальшого розвитку сировинної бази будівництва може ефективно вирішуватися лише з урахуванням збільшення масштабів використання вторинних мінеральних ресурсів.

На промислових підприємствах міста протягом 2000 року утворилося 672,4 тис. тонн відходів виробництва і споживання.

Значно зросло використання полімерної сировини, відходів лісопиляння і деревообробки, скельних розкривних порід для виробництва щебеню тощо. Вивозяться з міста і утилізуються на перегінному заводі в м. Херсоні оброблені нафтопродукти. Збільшилося ввезення з Донецької області і використання у виробництві будівельних матеріалів відходів вуглевидобутку і вуглезбагачення (з 8,2 до 18-20 тис. тонн на рік).

Севастопольський район відчуває дефіцит у будівельних матеріалах: стінових (рівень забезпечення потреби - від 1,7 до 18,9 відсотка); в'язких (задовольняться лише 20 відсотків потреби у вапні, 35,5 відсотка - в алебастрі), будівельних пісках.

Важливим сировинним резервом задоволення потреби в будматеріалах є вапнякові відходи видобутку пильного каменю - черепашнику (Інкерманський завод будівельних матеріалів) і карбонатні піски (Балаклавське рудоуправління).

Потребують вирішення питання утилізації вторинних ресурсів, таких як люмінесцентні лампи, зношені шини з металокордом, токсичні відходи.

Вирішення зазначених питань вимагає використання екологічно виважених підходів до комплексного розв'язання проблеми вторинних ресурсів, у тому числі за участю закордонних партнерів.

Потенціал рибної галузі становить 25 відсотків загального по Україні, в тому числі 39 відсотків виробництва міста. Незважаючи на значне падіння обсягів виробництва рибної продукції в попередньому році, галузь є одним з головних пріоритетів у формуванні ресурсної і галузевої регіональної політики.

Традиційним сільськогосподарським ресурсом регіону є виноград, виробництво якого становить до 17 відсотків загального збору по Україні. На реконструкцію виноградників з державного бюджету виділено у 1999 році 670 тис. гривень, у 2000 році - 1392 тис. гривень. Послідовне здійснення заходів щодо реконструкції виноградників і впровадження інтенсивних сортів винограду дозволить збільшити його виробництво до 25 відсотків по Україні.

Протягом 1998-2000 років в реальному секторі економіки міста відбувалися стабілізаційні процеси. Обсяги промислового виробництва зросли у 1998 році на 11,2 відсотка, у 1999 році - 11,9, у 2000 році - 38,4 відсотка.

Погоджені дії центральних та місцевих органів виконавчої влади дозволили досягти забезпеченості на одного жителя міста в 1998 році 326,8 гривні (4 рейтингова позиція по Україні), у 1999 році - 404,5 гривні (3 позиція), у 2000 році - 466,0 грн., що створило визначений рівень бюджетної захищеності міського населення. Крім того, фактично отримані з державного бюджету цільові субвенції в сумі 91 млн. грн. у 1999 році та 0,55 млн. грн в 2000 році і дотації в 1999 році - 7 млн. грн. та в 2000 році - 33,7 млн. грн. дозволили місту ліквідувати заборгованість з виплати заробітної плати в бюджетних галузях, соціальних виплат, забезпечити на 90 відсотків обслуговування заборгованості попередніх років щодо енергоносіїв, пільг, дотацій.

В 2000 році мобілізовано в консолідований бюджет податки, збори і обов'язкові платежі у сумі 247,6 млн. гривень, що становить 121,6 відсотка від установленого прогнозного завдання. Бюджет Севастопольського міського управління Пенсійного фонду за 2000 рік у цілому виконано на суму 136,8 млн. гривень, що становить 118 відсотків планового.

Заборгованість з виплати заробітної плати знижено з 30 млн. грн. до 21,2 млн.грн. на підприємствах усіх форм власності і видів діяльності.

У зв'язку з дислокацією в місті двох військово-морських баз України і Російської Федерації м. Севастополь є єдиною в Україні територією, де глобально співіснують військові формування з інфраструктурою цивільного сектору економіки, тому цивільне населення міста постійно перебуває в умовах підвищеного ризику, у зв'язку з чим виникає необхідність визначення компенсаційних платежів.

Статус Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, розміщення його основної бази у м. Севастополі визначається міждержавними угодами від 28 травня 1997 року "Про параметри поділу Чорноморського флоту" та "Про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України".

Чисельність військовослужбовців Чорноморського флоту Російської Федерації і членів їх сімей становить 25 тис. чоловік, військовослужбовців - 16,5 тис. чоловік, або відповідно 6,5 і 4 відсотки загальної середньорічної чисельності міського населення.

З метою створення умов для забезпечення життєдіяльності членів сімей військовослужбовців Чорноморського флоту його будівельним комплексом реалізовано такі соціальні програми:

програма "Житло" - введено в дію 1200 квартир, побудовано дитячий садок;

програма "Освіта" - здано в експлуатацію школу на 1100 учнів, створено філіал Московського державного університету імені Ломоносова.

Російська Сторона відповідно до законодавства України відраховує до місцевого бюджету на розвиток інженерних комунікацій міста 10,9 відсотка вартості всіх об'єктів, що вводяться, або розраховується шляхом взаємозаліку проведених робіт.

Питання власності зазначених об'єктів регулюються Угодою між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації "Про взаємне визнання прав і регулювання відносин власності Чорноморського флоту Російської Федерації на житловий фонд і об'єкти соціально-побутового призначення в місцях дислокації його військових формувань на території України" від 16 березня 2000 року.

На обліку в органах державної податкової служби м. Севастополя перебуває 115 військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації.

16 березня 2000 року в м. Києві підписано пакет міжурядових угод з питань функціонування Чорноморського флоту, у тому числі "Про участь Російської Федерації в розвитку соціально-економічної сфери м. Севастополя та інших населених пунктів, в яких дислокуються військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації" і "Про порядок розрахунків у зв'язку з реалізацією військовослужбовцями Чорноморського флоту Російської Федерації на території України і членами їх сімей - громадянами Російської Федерації рівних з громадянами України прав на навчання в учбових закладах загальної освіти, початкової, середньої та вищої професійної освіти, на прийом до дитячих дошкільних установ, а також на охорону здоров'я та інші види соціального обслуговування", які регулюють взаємовідносини місцевих органів виконавчої влади і командування Чорноморського флоту з питань участі Російської Сторони в соціально-економічному розвитку міста.

Динаміка частки податкових надходжень від військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації в загальному обсязі податкових надходжень по м. Севастополю виглядає таким чином:

Відповідно до зазначених угод здійснюються заходи щодо врегулювання механізму визначення обсягів фінансування Російською Федерацією розвитку соціально-економічної сфери м. Севастополя. При цьому передбачається розроблення спільних заходів за такими напрямами:

реконструкція і капітальний ремонт об'єктів берегової інфраструктури;

реконструкція інженерних мереж і комунікацій водопостачання, теплопостачання і каналізування;

реконструкція і будівництво доріг місцевого і загального користування;

здійснення природоохоронних заходів, у тому числі реконструкція і капітальне будівництво стаціонарних об'єктів.

Проблемні питання, пов'язані з перебуванням на території м. Севастополя військових частин та формувань Чорноморського флоту Російської Федерації, що вимагають вирішення на рівні центральних органів виконавчої влади:

1. Погашення заборгованості військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації за надані комунальні послуги і відпущену електроенергію.

Погашення заборгованості військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації перед міськими комунальними службами здійснюється шляхом взаємозаліків через комерційні фірми згідно з встановленим механізмом.

На сьогоднішній день взаємні зобов'язання по договорах про погашення заборгованості бюджетних військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації за надані комунальні послуги і відпущену електроенергію шляхом проведення взаємозаліків через фірми-агенти, товариство з обмеженою відповідальністю "Континенталь" і науково-виробнича фірма "Євротрейдинг" виконані. Загальна сума заборгованості, що була обслугована, склала 40,9 млн. гривень.

З липня 2001 року військові формування Чорноморського флоту Російської Федерації здійснюють розрахунки з міськими комунальними підприємствами та підприємствами - енергопостачальниками прямими фінансовими платежами.

2. Погашення заборгованості військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації з податків і обов'язкових платежів.

У відповідності зі ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом і цільовими фондами" органами податкової служби і Пенсійного фонду міста Севастополя було здійснене списання і реструктуризація наявної заборгованості бюджетних і госпрозрахункових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації по податках, зборах і інших обов'язкових платежах у сумі 8127,8 тис. гривень та 1995,8 тис. гривень відповідно. У результаті поточна заборгованість на 1 серпня 2001 року становила:

по податках перед бюджетом 3,2 млн. гривень;

з них заборгованість госпрозрахункових формувань 3,2 млн. гривень;

перед Пенсійним фондом 0,01 млн. гривень;

з них заборгованість госпрозрахункових формувань 0,01 млн. гривень.

3. Погашення заборгованості військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації і Міністерства оборони Російської Федерації перед міськими промисловими підприємствами.

Заборгованість військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації і Міністерства оборони Російської Федерації станом на 1 серпня 2001 року складає 3,3 млн. гривень, у т.ч.:

по замовленнях головного технічного управління Військово-Морського флоту Російської Федерації - 0,8 млн. гривень;

по замовленнях технічного управління Чорноморського флоту Російської Федерації - 2,5 млн. гривень.

Для вирішення цього питання пропонується розробити і прийняти на міжурядовому рівні механізм погашення заборгованості Чорноморського флоту і Міністерства оборони Російської Федерації перед промисловими підприємствами міста.

4. Упорядкування рішень щодо управління державним майном.

Затягування вирішення питання щодо передачі Севастопольській міськдержадміністрації як місцевому органу виконавчої влади функцій з управління ділянками морських акваторій севастопольських бухт, внутрішніх морських вод, територіального моря, гідротехнічними причальними спорудами, а також державним майном, яке орендується Російською Федерацією і є власністю України, не дозволяє впорядкувати питання, пов'язані з оформленням орендних і суборендних відносин, відчуженням державного майна і передачею його в комунальну власність. Крім того, до цього часу не врегульовано проблему забезпечення допуску представників місцевих органів виконавчої влади в місця дислокації Чорноморського флоту Російської Федерації з метою контролю за дотриманням законодавства України, проведення податкових перевірок, інвентаризації державного майна, а також запобігання техногенним і екологічним аваріям.

Вирішити це питання пропонується шляхом прийняття законодавчого акта щодо делегування Севастопольській міськдержадміністрації повноважень центральних органів виконавчої влади в частині управління державним майном, що тимчасово знаходиться в розпорядженні Російської Федерації, а також про управління ділянками морських акваторій севастопольських бухт, внутрішніх морських вод територіального моря. Необхідно створити постійно діючу комісію з вирішення проблемних питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України.

5. Втрати місцевого бюджету.Відповідно до базових угод від 28 травня 1997 року з місцевого бюджету повністю вилучені надходження від Чорноморського флоту Російської Федерації за джерелом "плата за землю", до цього часу конкретний механізм уточненого розрахунку цих втрат не визначено і їх відшкодування бюджету м. Севастополя не передбачено.

У результаті податкові надходження від військових формувань Чорноморського флоту Російської Федерації зменшилися з 25,8 млн. гривень, або 15 відсотків загального обсягу податкових надходжень за 1998 рік, до 15,6 млн. гривень (8 відсотків) в 2000 році.

6. Відновлення аварійного житлового фонду.

Комунальні служби міста обслуговують 310 житлових будинків, залишених командуванням Чорноморського флоту Російської Федерації в 1997 році в односторонньому порядку. Компенсація витрат на капітальний ремонт, утримання і відселення громадян з аварійного житла, на передачу мереж і споруд водопроводу і каналізації становить 16,2 млн. гривень. Відсутність необхідного фінансування на відновлення аварійного житлового фонду створює суттєві соціальні проблеми із забезпеченням безпеки проживання понад трьох тисяч сімей.

Для вирішення цього питання пропонується на міжурядовому рівні та у рамках Підкомісії з питань функціонування Чорноморського флоту Російської Федерації та його перебування на території України вирішити питання компенсації витрат Севастопольської міськдержадміністрації на капітальний ремонт та реалізацію заходів щодо відновлення аварійного житлового фонду, залишеного в односторонньому порядку командуванням Чорноморського флоту Російської Федерації.

На обліку в органах державної податкової служби м. Севастополя нараховується 65 військових формувань Військово-Морських Сил України.

Сума їх податкових надходжень до бюджету збільшилася з 2,5 млн. гривень за 1998 рік (1 відсоток загального обсягу податкових надходжень по місту) до 4 млн. гривень у 2000 році (2 відсотки).

Динаміка заборгованості військових формувань Військово-Морських Сил України за податковою недоплатою і платежами за комунальні послуги і відпущену електроенергію виглядає таким чином:

Заборгованість Міністерства оборони України та Державного комітету у справах охорони Державного кордону України перед промисловими підприємствами станом на 1 серпня 2001 року становила 2,9 млн. гривень, у т.ч. 2,7 та 0,2 млн.гривень відповідно.

Основні тенденції розвитку економіки м. Севастополя у 2000-2005 роках:

1. Стабілізація соціально-економічних процесів і припинення падіння виробництва у всіх галузях, перехід до стабільного економічного зростання. У цілому за цей період валовий випуск продукції зросте більш як на 60 відсотків (середньорічний темп приросту становитиме 10 відсотків), валова додана вартість збільшиться майже на 65 відсотків (середньорічний темп приросту 10,4). Обсяги проміжного споживання міста зростатимуть дещо нижчими темпами і збільшаться на 59 відсотків. Цей процес відбуватиметься під дією фактора зменшення ресурсоємності виробництва, зокрема матеріаломісткості. У результаті частка проміжного споживання у випуску продукції зменшиться за цей період з 56,2 до 54,4 відсотка.

2. Відновлення функціонування реального сектору економіки на новій техніко-технологічній основі, що поліпшить екологічну ситуацію в місті.

Відповідно до цієї тенденції валовий випуск продукції галузей, які виробляють товари по місту, зростатиме у середньому на 12,2 відсотка, а валова додана вартість на 13,2 відсотка на рік. У цілому за цей період випуск продукції збільшиться на 78, а валова додана вартість цих галузей - на 86 відсотків. Проміжне споживання зростатиме менше, у середньому на 12,1 відсотка. Частка проміжного споживання у випуску за галузями, які виробляють товари, зменшиться з 65,4 до 62,2 відсотка.

Випереджаючими темпами розвиватиметься промисловість міста, особливо конкурентоспроможна на внутрішньому ринку: харчова, легка, суднобудування. Передбачається, що валовий випуск у промисловості збільшиться за 2000-2005 роки більш як на 82 відсотки (середньорічний темп приросту 12,8). Найбільш інтенсивно процес відбудови промисловості відбуватиметься у 2000-2002 роках, що частково пов'язано із завантаженням підприємств військово-промислового комплексу замовленнями, що фінансуються з державного бюджету та інноваційного фонду.

Валова додана вартість у промисловості зросте на 96 відсотків (середньорічний темп приросту - 14,4), проміжне споживання на 77,4 відсотка. Частка проміжного споживання у валовому випуску галузі зменшиться з 70,8 до 68,7 відсотка, що означатиме економію ресурсів, у тому числі природних.

3. Стабільне нарощування обсягів виробництва у галузях, які надають послуги. Особливого розвитку в період 2000-2005 років набуватимуть галузі транспорту, зв'язку та сфери обігу.

Розвитку транспорту і зв'язку сприятимуть такі заходи: введення нових тарифів на перевезення пасажирів автобусами і катерами; повне або часткове звільнення транспортних підприємств від сплати податку на землю і комунального податку за рахунок коштів, які виділяються з бюджету; повна або часткова оплата містом вартості палива і мастильних матеріалів; ефективне використання нових видів зв'язку. Середньорічний темп приросту випуску послуг на транспорті і у сфері зв'язку становитиме 10 відсотків, проміжного споживання - 9,5, валової доданої вартості - 10,6 відсотка.

У галузях сфери обігу активно розвиватиметься торгівля та громадське харчування: валова додана вартість тут зросте на 59,4 відсотка.

Прогнозовані зміни в структурі економіки м. Севастополя можна узагальнити таким чином: зростання обсягів реального сектору економіки з одночасним розвитком сфери матеріальних і нематеріальних послуг. У загальній структурі валового випуску, проміжного споживання і валової доданої вартості збільшиться питома вага галузей, які виробляють товари, відповідно - з 48,4 до 53,4 відсотка, з 56,5 до 61,8 і з 37,9 до 42,9 відсотка.

Детальні розрахунки макроекономічних показників (у системі національних рахунків) наведено в таблицях 3 - 12.

Основу для цього створюють обрані пріоритети: суднобудування і судноремонт, рибогосподарський комплекс, АПК.

Протягом останніх років питома вага промисловості міста в загальному обсязі промисловості України дорівнювала 0,2 відсотка. Основні галузі промисловості міста: харчова (37,1 відсотка), машинобудування і металообробка (33,5), електроенергетика (8,5), чорна металургія (5,6), промисловість будівельних матеріалів - (5,3 відсотка). Розташовані в м. Севастополі підприємства займають чільне місце у загальному з Автономною Республікою Крим виробництві: електроенергетика - 12,4 відсотка, чорна металургія - 35, машинобудування і металообробка - 20,3, деревообробна і целюлозно-паперова - 15, промисловість будівельних матеріалів - 16,2, легка - 21, харчова - 14,2 відсотка. У промисловості м. Севастополя починаючи з 1999 року почалося помітне зростання виробництва. Якщо за 1999 рік обсяги промислового виробництва по м. Севастополю зросли на 11,9 відсотка (по Автономній Республіці Крим - на 18,4, по Україні - на 4,3), то за 2000 рік у порівнянні з 1999 роком - на 38,4 (Автономна Республіка Крим - на 11,6, Україна - на 12,9 відсотка).

Промисловість міста представлена в основному великими промисловими підприємствами рибної та рибопереробної галузей, судноремонтними підприємствами, які можуть проводити ремонт суден всіх типів та класів, підприємствами радіоелектроніки та приладобудування, будівельними підприємствами, що випускають вироби з інкерманського каменю, підприємствами швейної та трикотажної промисловості.

Виходячи із спеціального статусу міста та враховуючи динаміку розвитку промисловості та її окремих галузей за останні роки, можна вважати, що в період до 2005 року м. Севастополь має поступово набувати рис промислово розвиненого міста, а темпи приросту валового випуску стабілізуються на рівні 12,8 відсотка середньорічного приросту. Передбачається вдосконалення галузевої структури за рахунок підвищення частки харчової та легкої промисловості (для забезпечення потреб міста та бази Військово-Морського флоту), машинобудування та металообробки, електроенергетики, обслуговування рибопереробної промисловості, що у свою чергу буде позитивно впливати на характер докорінних змін у соціально-економічній ситуації регіону.

Подальший розвиток галузей промисловості потребує розроблення для них інноваційної програми з метою досягнення якісного оновлення продукції, її конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому ринку, отримання імпортозамінної продукції.

Особливої уваги заслуговує провідна галузь промисловості - машинобудування і металообробка. Головною спеціалізацією галузі є ремонт машин та устаткування, де будування і ремонт суден займає більше половини обсягу продукції галузі.

Необхідно розвивати потенціал високонаукових галузей, які в основному зорієнтовані на забезпечення ремонту і модернізації техніки. Це підприємства та організації електротехнічної, радіотехнічної та електронної промисловості, засобів зв'язку, чия продукція може бути корисною для створення систем морського і приморського зв'язку, виробництва медичної і побутової техніки. Потужності галузі можуть бути використані для модернізації об'єктів житлово-комунального господарства міста. Але повноцінне функціонування таких підприємств можливе лише за умови, що вони стануть органічною частиною цілісних виробничо-технічних комплексів: корпорацій, концернів, промислово-фінансових груп тощо, які в сучасних умовах уособлюють і визначають перспективи розвитку машинобудування.

Резервом розвитку галузі є активне використання можливості експорту судноремонтних робіт, ураховуючи не лише можливості підприємств міста, а й потенціал електротехнічної, радіоелектронної та інших галузей машинобудування. Прогноз базується на врахуванні тенденцій зростання, які склалися у 1999-2000 роках, та особливостей спеціалізації підприємств міста. Враховано також те, що у складі продукції зростає частка виробництва металоконструкцій і металовиробів.

За прогнозною оцінкою, обсяг продукції машинобудування і металообробки у 2005 році може зрости на 82,9 відсотка порівняно з 2000 роком (у цінах 1999 року). Головним чинником цього є можливість використання кваліфікованого персоналу, зокрема того, який вивільняється із флоту.

Прогнозуючи розвиток машинобудування і металообробки в м. Севастополі, слід виділити питання, які доцільно розглядати і вирішувати на місцевому та загальнодержавному рівні, в рамках великих організаційних структур.

Об'єктивними передумовами для подальшого зростання виробництва у галузях промисловості є:

технічне переозброєння підприємств і розширення асортименту продукції, найбільш конкурентоспроможної на внутрішньому ринку (харчова, легка промисловість);

завантаження підприємств військово-промислового комплексу замовленнями, що фінансуються з державного бюджету та державною інноваційною компанією (будівництво рефрижераторів проекту RF-100, RF-200, 13314, будівництво автопасажирського порома, Програма будівництва суден промислового флоту Азово-Чорноморського басейну);

реалізація програм підтримки підприємництва на всіх етапах діяльності.

З огляду на специфіку м. Севастополя, пріоритетними завданнями в розвитку виробництва товарів народного споживання мають бути:

збільшення частки виробництва товарів непродовольчої групи;

збереження і розвиток позицій на регіональному ринку;

розширення представництва місцевих підприємств.

У результаті реалізації програмних заходів буде досягнуто зростання обсягів промислового виробництва, закріплення кваліфікованої робочої сили, завантаження виробничих потужностей, розширення асортименту і конкурентоспроможності продукції, що випускається.

Аграрна зона, що займає біля 33 тис. гектарів, сприятлива для вирощування винограду, виробництво якого становить 17 відсотків всього виробництва в Україні.

На підприємствах агропромислового комплексу необхідно здійснити заходи, спрямовані на створення основних економічних механізмів функціонування в умовах ринку, організацію раціонального використання наявного ресурсного потенціалу, концентрацію фінансових і матеріально-технічних ресурсів на пріоритетних напрямах (виноградарство і садівництво), а саме:

садіння інтенсивних сортів винограду і фруктових дерев на площі 350 гектарів, у тому числі садів - 70 гектарів;

здійснення постачання нафтопродуктів підприємствам у вигляді авансу і кредитування під розрахунки продукцією вирощеного врожаю, що дасть можливість забезпечити проведення агротехнічних заходів і вплине на рівень ринкових цін;

стабілізація виробництва продукції виноробства. Обсяг виробництва виноградного вина щороку зростатиме на 10-15 відсотків, шампанського - на 12-15 відсотків.

Для сприяння подальшого розвитку фермерських і особистих підсобних господарств необхідно здійснити:

розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств;

збільшення площ господарств до оптимальних розмірів за рахунок оренди земельних часток (паїв) членів колективних сільськогосподарських підприємств, земель запасу;

кооперування господарств у переробці і збуті продукції, матеріально-технічному забезпеченні, сервісному обслуговуванні.

Підсумком реалізації Програми буде збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, виноматеріалів, відновлення садів і виноградників.

Пріоритетними напрямами розвитку рибного господарства в середньостроковій перспективі будуть:

раціональне використання наявних суден, проведення їх модернізації і технічного переоснащення;

виділення цільових довгострокових кредитних ліній судновласникам регіону під будівництво суден на вітчизняних судноремонтних заводах, у тому числі у м. Севастополі;

створення лізингового фонду для будівництва суден.

За 1990-2000 роки роздрібний товарооборот зменшився по м. Севастополю у порівнянних цінах 1996 року в 1,8 раза: з 459,1 млн. гривень у 1990 році до 251,6 млн. гривень у 2000 році (таблиця 13).

Аналогічно зменшувався в місті і товарооборот у розрахунку на душу населення, скорочення становило в 1,7 раза.

Забезпечення населення торговою площею магазинів за 1990-2000 роки в розрахунку на 10 тис. чоловік збільшилося на 12,7 відсотка, тобто з 1619 до 1825 місць.

У протилежному напрямі відбувалося забезпечення населення місцями на підприємствах громадського харчування. За цим показником відбулося значне скорочення - у 2,3 раза (з 843 до 363 місць).

При прогнозуванні на середньострокову перспективу очікується збільшити в 2005 році товарооборот порівняно з 1999 роком на 14 відсотків, або у середньому на рік - 2,3 відсотка. Обмеженість обігових коштів у торговельних підприємств та низька платоспроможність населення є основними причинами, які не дозволяють прогнозувати зростання товарообороту на перспективу.

Забезпечення населення торговими площами та об'єктами громадського харчування прогнозується довести в 2005 році до 1742 кв. метрів торгової площі і 375 місць на підприємствах громадського харчування в розрахунку на 10 тис. чоловік. Ці показники є досить низькими.