12. Відходи, що подаються до подрібнювача, проходять попереднє оброблення перед відправленням до подрібнювача. Використання методів попереднього оброблення здійснюється з метою збільшення ефективності установки, мінімізації часу простою подрібнювача та дозволяє досягти оптимального складу вхідного та вихідного матеріалів, що є економічно вигіднішим щодо кількості та якості вихідних потоків.
Відходи металу подрібнюються на подрібнювачах, за винятком відходів металу, таких як чавунні предмети/деталі та громіздкі предмети/деталі, які зазвичай проходять окреме оброблення.
13. Попереднє подрібнення відходів проводиться з метою:
зменшення розмірів сировини;
зменшення ризиків дефлаграції, включно з обробленням уламків транспортних засобів, що можуть містити сліди палива;
відокремлення матеріалів у вихідній сировині один від одного;
ущільнення металів для надання форми, розміру, котрий буде придатним для печей переплавлення.
14. Оператори, які працюють із подрібнювачем, під час застосування повітряної сепарації мають регулярно контролювати дрібнодисперсну фракцію відходів, щоб гарантувати, що металеві включення зведені до мінімуму і, за наявності, вони повторно перероблені.
15. На подрібнювальних установках повинні бути встановлені ізоляційні елементи з метою запобігання серйозним вібраціям під час роботи установки.
16. Механічне оброблення ВЕЕО, що містить холодоагенти, включає такі етапи:
видалення незакріплених внутрішніх частин й деталей термообмінного обладнання;
видалення охолоджувальних агентів, олив, мазутів та мастил;
вилучення піноутворювальних речовин летких вуглеводнів та летких хлорфторвуглеводнів з ізолюючих піноматеріалів на етапі подрібнення;
подрібнення на дрібніші деталі та компоненти на установці.
17. Холодоагенти і піноутворювальні речовини леткі вуглеводні є вибухонебезпечними, тому установки, які обробляють теплообмінне обладнання, що містить леткі вуглеводні, повинні відповідати заходам захисту від вибухів.
Необхідно контролювати концентрацію газів, щоб запобігти ризику вибуху. Контроль здійснюється:
шляхом підтримання концентрації кисню нижче граничного за допомогою введення № до подрібнювача, дробарки та пиловловлювача;
шляхом підтримання концентрації вуглеводнів нижче нижньої межі вибухонебезпечності за допомогою примусової аерації.
18. Основною метою механічного оброблення відходів з теплотворною здатністю є одержання горючого матеріалу з твердих відходів. Відходи, що поступають на оброблення, мають сортуватися і подрібнюватися з метою отримання однорідного горючого матеріалу, котрий не містить вологих матеріалів, які гниють, або важких інертних матеріалів.
Допускається використання сепараторів, дробарок, сортування екрануванням, відокремленням та просіюванням.
VII. Біологічне оброблення
1. Біологічне оброблення відходів передбачає анаеробне оброблення з виробництвом біогазу і дігестату та/або аеробне оброблення (суха стабілізація або компостування відходів).
2. Об'єкти оброблення відходів, призначені для оброблення біовідходів, поділяються на:
компостні установки з аеробного оброблення біовідходів;
вермікомпостні заводи з аеробного оброблення біовідходів за допомогою особливих видів черв'яків (червоний каліфорнійський гібрид тощо);
біогазові станції з аеробного оброблення біовідходів;
інші установки, що використовують технології, розроблені на основі прогресуючого розвитку науки і техніки;
обладнання, що використовується для біологічної стабілізації неперероблених відходів, що біологічно розкладаються, перед їх захороненням на полігоні.
3. Об'єкти оброблення відходів компостуванням відходів повинні бути обладнані:
засобами вимірювальної техніки для контролю температури завантаження;
засобами вимірювальної техніки для контролю вологості;
обладнанням для зволоження вантажної зони;
обладнанням для забезпечення аеробного середовища в установці;
засобами вимірювальної техніки для вимірювання концентрації кисню, у разі компостування відходів в залах з активною аерацією.
4. Об'єкти оброблення відходів вермікомпостуванням повинні мати:
зону для використання черв'яків для забезпечення прогресу процесу вермікомпостування;
засіб вимірювальної техніки для контролю температури;
обладнання для зволоження вантажної зони;
місця зосередження та розміщення відходів;
обладнання для завантаження;
обладнання для забезпечення аеробного середовища, у разі попереднього компостування відходів.
5. Технологічні вимоги до процесу вермікомпостування такі:
температура основи з біогумусу вище 2 м повинна вимірюватися в центрі основи на мінімальній глибині 1 м від поверхні основи;
температура нижніх біогумусних основ повинна вимірюватися у центрі основи на мінімальній глибині 0,5 м від поверхні основи;
найвища температура під час вермікомпостування може бути 35° C;
у покладі повинна бути достатня кількість черв'яків для забезпечення процесу вермікомпостування, що зазначається у проєктній документації;
під час процесу вологість установки знаходиться в діапазоні від 40 % до 80 %;
вологість і температуру сировини на складі вимірюють тричі на тиждень у робочі дні; отримані значення повинні бути записані, включаючи дані про час вимірювання;
частиною процесу вермікомпостування може бути фаза попереднього компостування відходів, на якій не використовуються черв'яки.
Відходи, що надходять на вермікомпостний завод за кодом 02 01 06 (тваринні фекалії, урина та гній (включаючи зіпсовану солому), стоки, зібрані окремо та оброблені поза місцями утворення) згідно з Національним переліком відходів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2023 року № 1102, або сировина того самого походження повинні бути оброблені шляхом попереднього компостування. Вермікомпостери або технології вермікомпостного заводу повинні проходити верифікацію на гігієнічну ефективність та регулярну перевірку граничних значень мікроорганізмів-індикаторів.
6. Під час оброблення біорозкладних відходів на біогазовій станції температура досягається протягом періоду, зазначеного в технічній і експлуатаційній документації.
Вимога цього пункту не застосовується, якщо технологія включає попереднє оброблення, під час якого біорозкладні відходи нагріваються до температури 70° C не менше 1 години, або продукт, отриманий цією технологією, підлягає подальшому обробленню за іншою технологією, яка використовується відповідно до цих Правил.
7. Час перебування біорозкладних відходів у процесі анаеробного зброджування має становити щонайменше 30 днів. Цей період можна скоротити, але не менше ніж до 20 днів, якщо оператор гарантує, що вироблений дігестат є стабільним і не має неприємного запаху. Вимога стабільності виконується, коли дігестат постійно відповідає значенням стабільності, визначеним модифікованим методом відповідно до ДСТУ ISO 11734-2001 "Якість води. Оцінювання здатності органічних сполук переробленого мулу до повного анаеробного біорозкладу. Метод вимірювання об'єму біогазу, що виділяється (ISO 11734:1995, IDT)".
8. У разі компостування відходів оператор повинен передбачити моніторинг технологічних процесів та/або управління основними параметрами відходів та процесів з метою зменшення викидів в атмосферне повітря, який включатиме:
характеристики відходів, що поступають на оброблення (співвідношення C до N, розмір часток);
температуру і вологість у різних точках штабелю (валки);
аерацію штабелю (валки) (наприклад, за частотою розвороту штабелю, концентрацією O2 та/або CO2 у штабелі, температурою повітряного потоку за умов примусової аерації);
контроль пористості штабелю, його висоти і ширини.
9. З метою зменшення викидів в атмосферне повітря під час анаеробного оброблення відходів оператор повинен:
передбачити застосування ручної та/або автоматичної системи моніторингу технологічних процесів та/або управління основними параметрами процесів оброблення;
забезпечити стабільну роботу установки анаеробного оброблення;
мінімізувати експлуатаційні ризики, пов'язані з піноутворенням, які можуть призвести до виділення запаху;
забезпечити раннє попередження у разі системних збоїв, які можуть призвести до витоку біогазу та вибухів.
10. Система моніторингу технологічних процесів повинна розроблятись таким чином, щоб у фіксованих точках процесу можна було провести відбір необхідних проб (зразків) сировини. За необхідності на великих установках на майданчику, де проводять аналіз проб, облаштовують лабораторне приміщення.
Для виявлення можливих системних збоїв в установці для анаеробного оброблення відходів та забезпечення раннього попередження здійснюється моніторинг таких параметрів:
рівень pH (лужність матеріалу), що надходить в установку;
робоча температура;
рівень гідравлічного та органічного завантаження від матеріалу, що надходить в установку;
концентрація летких жирних кислот (ЛЖК) і аміаку в установці та в продукті анаеробного оброблення;
кількість, склад (CH4, CO2, O2, H2S) і тиск біогазу;
рівень рідини та піни.
VIII. Експлуатація техніки, машин, механізмів та устаткування
1. Для виконання всіх технологічних операцій об'єкти оброблення відходів мають бути оснащені технікою, машинами, механізмами та устаткуванням у відповідній кількості. Потреба у них визначається у проєктній документації об'єкта оброблення відходів залежно від потужності об'єкта оброблення відходів, продуктивності техніки і тривалості робочого дня.
2. Техніку, машини, механізми та устаткування, що використовують на об'єкті оброблення відходів, необхідно зберігати в господарській зоні об'єкта - у приміщеннях (боксах, навісах) та/або на спеціально відведених майданчиках, які мають відповідну розмітку.
3. Після закінчення кожного робочого дня техніка, машини, механізми та устаткування мають бути повернені на місце зберігання. Залишати пересувну техніку, машини, механізми та устаткування на місці виконання робіт заборонено.
4. Технічне обслуговування та ремонт техніки, машин, механізмів та устаткування проводиться в межах господарської зони. Для ремонту техніка, машини, механізми та устаткування або їх частини, після чистки та знезаражування, можуть буксируватися на виробничі потужності обслуговуючих підприємств.
5. Технічний огляд та обстеження машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки проводяться відповідно до Порядку проведення технічного огляду, випробування та експертного обстеження (технічного діагностування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 687.
Засоби вимірювальної техніки для вимірювання і зважування повинні бути працездатними та відповідати вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
6. Під час здійснення вагового і радіометричного контролю, вимірювання обсягу відходів застосовуються справні засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.
7. Система планово-попереджувальних ремонтів (далі - ППР) техніки, машин, механізмів та устаткування оператора являє собою комплекс організаційно-технічних заходів попереджувального характеру, що проводяться в плановому порядку з метою забезпечення постійної технічної готовності до роботи і запобігання підвищеного його зносу.
ППР здійснюються періодично згідно з планом, який заздалегідь розробляє керівник оператора та затверджує своїм розпорядчим документом.
8. Огляди техніки, машин, механізмів та устаткування повинні проводитись періодично згідно із графіком оглядів, який заздалегідь розробляє керівник оператора та затверджує своїм розпорядчим документом.
9. На основі даних цих оглядів і профілактичного обслуговування складаються дефектні відомості, розробляється проєктна документація і проводяться поточний та капітальний ремонти.
10. Впровадження систем ППР входить до обов'язків керівника оператора.
Керівництво проведенням ППР покладається на головного інженера оператора або іншу відповідальну особу оператора.
Безпосередньо за проведення ППР на об'єктах оброблення відходів відповідають спеціально призначені особи, на яких покладається проведення таких робіт:
розробка планів ремонту згідно із затвердженими графіками оглядів поточного і капітального ремонтів;
організація технічного інструктажу працівників, зайнятих на ремонтних роботах;
складання заявок на матеріали, запасні частини і устаткування;
перевірка забезпеченості робіт матеріалами, запасними частинами, механізмами, робочою силою;
складання кошторисів та необхідної технічної документації;
організація виготовлення запасних частин, деталей та конструкцій;
контроль за раціональним використанням механізмів, матеріалів, електроенергії і палива;
перевірка комплектності і технічного стану нового обладнання;
проведення заходів з організації і охорони праці;
ведення обліку усіх видів ремонтних робіт;
підготовка до здачі і участь у прийманні в експлуатацію відремонтованих об'єктів.
IX. Моніторинг та контроль об'єкта оброблення відходів
1. Керівник оператора зобов'язаний здійснювати моніторинг відповідно до програми проведення моніторингу, яку він щорічно затверджує своїм розпорядчим документом відповідно до Порядку проведення моніторингу об'єкта оброблення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2023 року № 1166.
Результати моніторингу повинні зберігатися протягом всього життєвого циклу об'єкта оброблення відходів.
2. Оператор повинен здійснювати догляд за прилеглою до об'єкта оброблення відходів територією та проводити прибирання відходів, що були винесені за межі об'єкта оброблення відходів, не рідше ніж один раз на чотирнадцять днів.
3. Оператор забезпечує контроль за станом атмосферного повітря, поверхневих і підземних вод, ґрунту, шумового навантаження на території об'єкта оброблення відходів та на межі його санітарно-захисної зони, який проводиться згідно з переліком показників забруднюючих речовин, з періодичністю та в точках відбору проб, визначених в програмі проведення моніторингу, розробленій згідно з пунктом 1 цього розділу.
4. На об'єкті оброблення відходів викиди в атмосферне повітря здійснюються:
неорганізованими стаціонарними джерелами викидів, до яких відносяться поверхневі (резервуари) або точкові (фланці для труб), а також до них належать викиди від компостування відходів у валках;
організованими стаціонарними джерелами викидів, до яких відносяться канали, труби, димоходи, також до них належать викиди з відкритих біофільтрів.
5. З метою зменшення викидів в атмосферне повітря з неорганізованих стаціонарних джерел викидів в атмосферне повітря оператор здійснює:
вибір і використання обладнання з ефективним ущільненням (використання відповідної конструкції трубних з'єднань з мінімальною довжиною труби та кількістю фланців, клапанів; надання переваги гравітації замість використання насосів; обмеження висоти спусків матеріалу; обмеження швидкості);
збирання та спрямування викидів через систему випуску та/або систему всмоктування повітря поблизу джерел викидів;
вибір і використання антикорозійних матеріалів, футерування або покриття обладнання та фарбування труб інгібіторами корозії;
забезпечення доступу до обладнання, яке є потенційним джерелом викидів забруднюючих речовин;
регулярний огляд захисних засобів, таких як рейкові штори, швидкохідні двері;
зволожування потенційних джерел розсіяних викидів пилу (місць для зберігання відходів, зон переміщення та відкритих процесів оброблення);
регулярне прибирання зони оброблення відходів (зал, доріг, складських приміщень, конвеєрних стрічок, обладнання та спеціальної тари);
запровадження структурованого підходу до зменшення викидів органічних сполук, що ґрунтується на оцінці ризику, з урахуванням, зокрема, конструкції установки, а також кількості та природи відповідних органічних сполук.
6. З метою зменшення викидів в атмосферне повітря з організованих стаціонарних джерел викидів оператор використовує такі методи:
адсорбція (для ртуті, летких органічних сполук, сірководню, пахучих сполук);
очищення в біофільтрі (для аміаку, сірководню, летких органічних сполук, пахучих сполук);
конденсація та кріогенна конденсація, термічне окиснення (для летких органічних сполук);
очищення в вологому лужному скрубері (для пилу, летких органічних сполук, сполук газоподібних кислот);
очищення в вологому кислотному скрубері (для газоподібних лужних сполук);
очищення в фільтрі, циклоні, електростатичному пиловловлювачі (для пилу).
7. Оператор забезпечує здійснення заходів по контролю за дотриманням встановлених нормативів гранично допустимих викидів, передбачених дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами або інтегрованим довкіллєвим дозволом.
8. З метою запобігання або зменшення утворення стічних вод і скорочення використання води оператор використовує:
плани економії води (блок-схеми і баланси потоків води);
раціональне використання води для змивання (хімічне сухе очищення замість змивання зі шлангу, використання механізму управління спуском води в усьому мийному обладнанні);
рециркуляцію та сегрегацію потоків води;
непроникні поверхні на місцях для зберігання та оброблення відходів залежно від ризиків забруднення ґрунту та/або води;
криті приміщення для зберігання та оброблення відходів, що дозволить звести до мінімуму кількість забруднених стічних вод, утворених в результаті контакту з дощовою водою;
належну дренажну інфраструктуру;
контроль вмісту вологи у відходах з метою зменшення утворення інфільтрату.
9. Результати вимірювання показників стічних вод не повинні перевищувати показники, що визначені місцевими правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення населеного пункту, затвердженими органами місцевого самоврядування. За відсутності правил, затверджених на місцевому рівні, слід приймати показники стічних вод, що визначені Правилами приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення, затвердженими наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 01 грудня 2017 року № 316, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15 січня 2018 року за № 56/31508.
У разі скиду забруднюючих речовин у водні об'єкти нормативи гранично допустимих скидів повинні відповідати встановленим нормативам екологічної безпеки водокористування.
У разі виявлення перевищень встановлених нормативів екологічної безпеки водокористування оператор вживає вичерпні заходи для ліквідації наслідків цього впливу.
10. Результати вимірювання показників ґрунту не повинні перевищувати допустимий вміст небезпечних речовин у ґрунті відповідно до Нормативів гранично допустимих концентрацій небезпечних речовин у ґрунтах, а також переліку таких речовин, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 року № 1325, та відповідати санітарно-гігієнічним показникам придатності ґрунту ділянки під забудову населеного пункту відповідно до Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 19 червня 1996 року № 173, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за № 379/1404.
11. З метою запобігання та/або зменшення рівня шуму та вібрацій, які виникають в процесі оброблення відходів, оператор забезпечує:
ідентифікацію джерел шуму та вібрацій;
вимірювання/оцінювання впливу шуму та вібрацій;
заходи із запобігання та/або зменшення рівня шуму та вібрацій;
оцінку рівня шуму та вібрацій та/або оцінку впливу шуму та вібрацій.
Оператор забезпечує такі заходи із запобігання та/або зменшення рівня шуму та вібрацій:
належне розміщення обладнання та споруд (зменшення рівня шуму завдяки збільшенню відстані між джерелом та приймачами шуму, використання шумових екранів та переміщення виходів чи входів до будівель);
регулярний огляд і технічне обслуговування обладнання;
закриття дверей і вікон у приміщеннях виробничої зони за наявності витяжної вентиляції;
експлуатацію обладнання кваліфікованим персоналом;
виконання шумних видів діяльності вдень або відповідно до технологічного регламенту;
виконання правил контролю рівня шуму, зокрема під час технічного обслуговування обладнання, транспортування та здійснення операцій з оброблення відходів;
використання обладнання з низьким рівнем шуму (двигунів прямого приводу, компресорів, насосів та вентиляторів);
використання обладнання для регулювання рівня шуму та вібрації, а саме: пристроїв для зниження рівня шуму; звукоізоляції та віброізоляції обладнання; огородження шумного обладнання; звукоізоляції будівель; використання захисних стін, насипів, огорож та будівель.
Результати вимірювання шумового впливу не повинні перевищувати допустимі рівні шуму відповідно до ДСН 3.3.6.037-99 "Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку", затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37.
12. З метою запобігання та/або зменшення розповсюдження неприємних запахів, які виникають в процесі оброблення відходів, оператор забезпечує:
ідентифікацію джерела (джерел) запаху;
оцінку внесків окремих джерел запаху;
заходи із запобігання та/або зменшення рівня запахів;
оцінку рівня розповсюдженості запаху та/або оцінку впливу запаху.
З метою запобігання та/або зменшення рівня запаху оператор здійснює:
оптимізацію часу перебування відходів із потенційно неприємним запахом на майданчиках приймання, зберігання та оброблення відходів (трубах, тарі), у разі необхідності розраховуються сезонні пікові обсяги відходів;
використання хімічних речовин для усунення або зменшення утворення пахучих сполук (окиснення або осадження сірководню);
оптимізацію аеробного оброблення шляхом контролю вмісту кисню та періодичного технічного обслуговування задіяного обладнання. У разі аеробного оброблення рідких відходів на водній основі оптимізація також може включати використання кисню та/або видалення поверхневого шару речовин у резервуарах;
накриття або огородження майданчиків для приймання, зберігання та оброблення відходів із неприємним запахом, а також уловлювання відхідних газів із неприємним запахом для подальшого оброблення;
очищення обладнання та виробничої зони доступними способами в кінці кожного виробничого циклу.
З метою запобігання та/або зменшення рівня запаху з відкритої системи компостування відходів оператор запроваджує такі заходи:
негайне та ефективне оброблення доставлених відходів із високим потенціалом утворення запаху (відходи харчових продуктів та від зелених насаджень);
змішування з добре подрібненими та структурованими відходами від зелених насаджень для забезпечення відповідного співвідношення C до № та пористості;
регулярне перевертання штабелів за умови сприятливого напрямку вітру відносно сусідніх районів, які потенційно можуть зазнати впливу;
утримання об'єкта в чистоті (регулярне прибирання поверхонь, обладнання та всіх маршрутів транспортування).
13. На об'єкті оброблення відходів керівник оператора розробляє та затверджує своїм розпорядчим документом план управління залишками від оброблення відходів. Цей план може бути частиною плану управління відходами, який розробляється відповідно до Порядку розроблення планів управління відходами підприємств, установ та організацій, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 09 серпня 2024 року № 1003, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 вересня 2024 року за № 1446/42791, і передбачає перелік заходів, спрямованих на мінімізацію утворення залишків від оброблення відходів та забезпечення їх безпечного для навколишнього природного середовища видалення.
14. З метою забезпечення енергоефективності та контролю споживання/вироблення енергії оператор забезпечує і фіксує:
ідентифікацію джерела (джерел) споживання/вироблення енергії;
планування періодичних цілей із покращення основних показників та пов'язаних із ними дій;
споживання та виробництво енергії за типом джерела (електроенергія, газ, рідке та тверде паливо, відходи), що включає:
споживання енергії;
виробництво енергії, яка експортується;
розподіл потоків енергії (наприклад, діаграми або енергетичні баланси розподілу енергії у процесах оброблення відходів), що показує, як саме енергія використовується в процесі;
питоме споживання енергії для кожного процесу (процесів) оброблення відходів;
основні показники ефективності на щорічній основі (питоме споживання енергії, виражене у кВт/год на тонну оброблених відходів).
X. Охорона праці
1. Організація охорони праці на об'єкті оброблення відходів має здійснюватися відповідно до Кодексу законів про працю України, Законів України "Про охорону праці", "Про забезпечення хімічної безпеки та управління хімічною продукцією", інших нормативно-правових актів і передбачати виконання заходів, спрямованих на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасних випадків та збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.
2. Оператор повинен забезпечувати безпечні та здорові умови праці на робочих місцях, у виробничих приміщеннях та на території об'єкта оброблення відходів, контролювати їх відповідність вимогам законодавства з охорони праці, виробничої санітарії, здійснювати нагляд за їх дотриманням, своєчасно організовувати навчання, інструктажі працівників та перевірку знань з охорони праці та безпечного виконання робіт.
Керівник оператора розробляє та затверджує своїм розпорядчим документом обов'язкові для дотримання працівниками інструкції з охорони праці відповідно до Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 квітня 1998 року за № 226/2666 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 30 березня 2017 року № 526).
3. Оператор забезпечує працівників, які здійснюють операції з оброблення відходів:
спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, а також мийними та знешкоджувальними засобами;
виробничим обладнанням, яке відповідає виконуваній роботі або було належним чином пристосоване для виконання роботи та не становить загрози життю або здоров'ю працівників.
4. Працівники об'єкта оброблення відходів зобов'язані:
дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;
знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди;
проходити навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, з надання домедичної допомоги потерпілим від нещасних випадків і правил поведінки у разі виникнення аварії.
5. Нещасні випадки на об'єкті оброблення відходів підлягають обліку та розслідуванню, встановленню факту порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, встановленню осіб, дії або бездіяльність яких призвели до настання нещасного випадку.
XI. Пожежна та техногенна безпека
1. Пожежна та техногенна безпека на об'єкті оброблення відходів повинна забезпечуватися відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697, Правил техногенної безпеки, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05 листопада 2018 року № 879, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 27 листопада 2018 року за № 1346/32798, та інших нормативно-правових актів з питань пожежної та техногенної безпеки і передбачає виконання заходів і використання технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам та надзвичайним ситуаціям, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж, ліквідації надзвичайних ситуацій та їх наслідків.
2. Керівник оператора розробляє та затверджує своїм розпорядчим документом інструкцію про заходи пожежної безпеки, інструкцію щодо порядку забезпечення техногенної безпеки та дій працівників об'єкта у разі виникнення надзвичайної ситуації, встановлює протипожежний режим, видає накази з питань пожежної безпеки, у тому числі щодо призначення особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за забезпечення пожежної безпеки будівель, споруд (обладнання) і установок, а також за утримання та експлуатацію засобів протипожежного захисту, здійснення контролю за їх виконанням.
Керівник оператора затверджує положення про підрозділ з питань цивільного захисту (посадову інструкцію особи з питань цивільного захисту).
3. З метою попередження пожеж впроваджуються такі заходи:
запобігання можливості утворення парогазоповітряних вибухонебезпечних та легкозаймистих сумішей;
застосування пожежо- та вибухобезпечного електротехнічного устаткування;
застосування матеріалів для будівельних конструкцій і оздоблювальних матеріалів, що відповідають категорії приміщення з вибухопожежної та пожежної небезпеки;
заборона зберігання на об'єкті оброблення відходів горючих речовин і матеріалів, які не передбачені умовами виробництва.
4. Кожний транспортний засіб, який знаходиться на об'єкті оброблення відходів, має бути оснащений вогнегасниками відповідно до Норм оснащення вогнегасниками колісних транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1997 року № 1128 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2009 року № 934).
5. Розміщення первинних засобів пожежогасіння та здійснення вогневих робіт на території об'єкта оброблення відходів проводиться відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697.
6. До робіт у приміщеннях з підвищеною пожежною небезпекою забороняється допускати осіб, які не пройшли навчання з питань пожежної безпеки, протипожежного інструктажу та не отримали відповідних посвідчень.
7. Кожний випадок пожежі або займання розслідується комісією, яка створюється розпорядчим документом оператора. Під час розслідування встановлюються причини та особи, винні у виникненні пожежі або займанні. За результатами розслідування розробляються і впроваджуються протипожежні заходи.
XII. Запобігання виникненню аварій
1. З метою запобігання та зниження ризику виникнення аварій оператор вживає управлінських та технічних заходів, а саме:
формує перелік небезпечних речовин, наявних або які можуть бути наявні на території об'єкта оброблення відходів, які здійснюють шкідливий вплив на навколишнє природне середовище;
забезпечує захист об'єкта оброблення відходів від проникнення сторонніх осіб;
забезпечує наявність та можливість використання обладнання для ліквідації наслідків аварії, а також системи протипожежного захисту;
підтримання в належному стані обладнання за допомогою профілактичного технічного обслуговування, регулярного контролю і тестування;
вільний доступ працівників до всіх засобів для вимірювання і контролю;
використання сигналізації, автоматичних відключень та інших видів автоматизованого управління;
вмикання резервного джерела живлення у разі збоїв електропостачання;
використання бар'єрів для запобігання пошкодженню обладнання від руху транспортних засобів;
використання обладнання та захисних систем, призначених для використання у потенційно вибухонебезпечних середовищах (у разі необхідності);
використання резервуарів для зберігання технічних та дренажних вод для аварійного пожежогасіння (у разі необхідності);
використання резервуарів для зберігання стічних вод, об'єм яких визначається з використанням підходу, що ґрунтується на оцінці ризику з урахуванням природи забруднюючих речовин та впливу очищених стічних вод нижче за течією. Злив стічних вод із цих резервуарів можливий лише після вжиття відповідних заходів (контролю, оброблення, повторного використання);
можливість направлення забруднених вод та розлитих хімічних речовин (у разі виникнення аварійної ситуації) до резервуарів для зберігання стічних вод;
упровадження заходів для стримування або зменшення рівня випадкових викидів із вентиляційних отворів та запобіжних клапанів / мембранних запобіжних пристроїв.
2. З метою визначення небезпеки, яку може створювати об'єкт, оператор ідентифікує об'єкт оброблення відходів, який він експлуатує, відповідно до Порядку ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки та ведення їх обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2022 року № 1030.
У разі віднесення об'єкта до об'єкта підвищеної небезпеки оператор зобов'язаний дотримуватися норм та вимог Кодексу цивільного захисту України та Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки".
На об'єкті оброблення відходів, віднесеному до об'єктів підвищеної небезпеки, керівник оператора розробляє та затверджує своїм розпорядчим документом плани локалізації і ліквідації наслідків аварій на об'єктах підвищеної небезпеки, на інших об'єктах оброблення відходів - плани реагування на надзвичайні ситуації або інструкції щодо дій персоналу у разі загрози або виникнення надзвичайних ситуацій відповідно до Порядку розроблення планів діяльності єдиної державної системи цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2017 року № 626.
3. Оператор під час визначення загроз для навколишнього природного середовища враховує такі ситуації:
переповнення ємності з оброблення відходів;
несправність обладнання (надлишковий тиск у ємності і трубопроводах, блокування дренажів);
негерметичність захисних конструкцій (дамб, відстійників та/або переповнення дренажних стічних колодязів);
відсутність води для гасіння;
неправильне підключення до каналізації чи інших систем, що створить умови для контакту несумісних речовин, внаслідок якого можуть виникнути неконтрольовані реакції;
вандалізм/підпал;
стихійне лихо (повінь або смерч).
4. У разі аварії, що спричинила забруднення навколишнього природного середовища, оператор зобов'язаний негайно приступити до ліквідації її наслідків. Одночасно оператор повинен повідомити про аварію і заходи, вжиті для ліквідації її наслідків, виконавчому комітету сільської, селищної, міської ради, відповідній обласній, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям (військовим адміністраціям), а на території Автономної Республіки Крим - органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та населенню.
| Заступник директора департаменту - начальник відділу формування державної політики у сфері управління відходами | Дмитро СОРОЧЕНКО |