Про фінансові послуги та фінансові компанії

для юридичних осіб - власників - повне найменування, ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

и) факт проведення аудиту фінансової звітності боржника або консолідованої/комбінованої фінансової звітності групи, до складу якої входить боржник;

і) наявність статусу компанії спеціального призначення відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України.

Національний банк України надає надавачам фінансових послуг, що беруть участь у реалізації державних програм з підтримки кредитування, на їхній запит інформацію з Кредитного реєстру про кредити боржників та їх пов’язаних осіб, надані в рамках таких програм.

Спеціальним законом може бути встановлено інший перелік інформації, що надається кредитодавцю з Кредитного реєстру.

9. Національний банк України у встановленому ним порядку надає кредитодавцю доступ до інформації з Кредитного реєстру про будь-які кредитні операції боржника, необхідної для виконання кредитодавцем вимог Національного банку України щодо управління кредитним ризиком. Така інформація надається кредитодавцю лише стосовно боржників (та/або їх пов’язаних осіб), які є боржниками (та/або їх пов’язаними особами) цього кредитодавця, та включає відомості про:

1) найнижчий скоригований клас боржника та фактори відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, які використали кредитодавці при його визначенні, без урахування інформації з Кредитного реєстру;

2) входження боржника до групи пов’язаних контрагентів або групи контрагентів під спільним контролем, зміни у складі цих груп;

3) пов’язаність боржника з кредитодавцем;

4) загальну заборгованість боржника за всіма кредитними операціями;

5) загальну заборгованість групи пов’язаних контрагентів або групи контрагентів під спільним контролем за всіма кредитними операціями;

6) наявність прострочення виконання зобов’язань хоча б за однією кредитною операцією;

7) максимальну кількість днів прострочення;

8) ознаки високого кредитного ризику та подій дефолту.

10. Національний банк України використовує інформацію з Кредитного реєстру з метою, визначеною частиною першою цієї статті, у визначеному його нормативно-правовими актами порядку, зокрема з дотриманням вимоги щодо обмеження використання інформації, що містить дані, які ідентифікують боржника або іншу особу.

11. Кредитодавець, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб отримує інформацію з Кредитного реєстру без права передачі її третім особам. Національний банк України не має права передавати інформацію з Кредитного реєстру третім особам, крім випадків, визначених законом.

Використання кредитодавцем, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб та Національним банком України інформації з Кредитного реєстру для інших цілей, ніж передбачені законом, забороняється.

Кредитодавець зобов’язаний використовувати інформацію, отриману з Кредитного реєстру, з метою управління кредитним ризиком.

12. Інформація у Кредитному реєстрі зберігається безстроково. Інформація про кредитні операції, зобов’язання за якими виконані боржниками в повному обсязі або зобов’язання за якими припинені, не надається кредитодавцям після отримання інформації про погашення кредиту або припинення зобов’язання.

13. Національний банк України надає кредитодавцям доступ до Кредитного реєстру в режимі реального часу на безоплатній основі.

1. Ненадання, несвоєчасне надання споживачу визначеної законодавством інформації про умови надання фінансових послуг, надання недостовірної інформації про фінансову послугу або порушення встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог до етичної поведінки), порушення прав споживачів при наданні послуг на платіжному ринку тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

2. Регулятор застосовує до надавачів фінансових та/або супровідних послуг заходи впливу у вигляді накладення штрафу за такі порушення прав споживачів:

1) ненадання або надання не в повному обсязі споживачу перед укладенням договору про надання фінансових послуг визначеної законом інформації про умови надання фінансових послуг в обсязі, передбаченому законодавством, або надання недостовірної інформації про таку послугу - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого ненадання, надання не в повному обсязі чи надання недостовірної інформації;

2) ненадання за письмовим запитом споживача проекту договору про надання фінансової послуги, якщо такий обов’язок передбачено законом, - у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого ненадання;

3) ненадання споживачу у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 9 цього Закону, примірника договору про надання фінансової послуги та додатків до нього (за наявності) - у розмірі 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

4) непроведення оцінювання кредитоспроможності споживача (якщо обов’язковість проведення такого оцінювання встановлена законодавством) - у розмірі від 3 тисяч до 7 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

5) укладення договору про надання фінансової послуги не в письмовій формі (якщо укладення договору в письмовій формі передбачено законом) - у розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

6) збільшення в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки, зміна в односторонньому порядку механізму обчислення змінюваної процентної ставки або неповідомлення споживача у строк та порядку, встановлені законом, про зміну змінюваної процентної ставки - у розмірі від 500 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

7) неповідомлення надавачем фінансової послуги споживача про відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги, якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена законом, - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний випадок такого неповідомлення;

8) недотримання встановлених законодавством вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки) - у розмірі від 3 тисяч до 6 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

9) залучення до врегулювання простроченої заборгованості юридичної особи, не включеної до реєстру колекторських компаній, - у розмірі від 5 тисяч до 8 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

10) недотримання встановлених законодавством вимог до договору про споживчий кредит - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

11) недотримання встановлених законодавством вимог щодо обов’язку та строків подання інформації про споживчий кредит до бюро кредитних історій, включеного до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, - у розмірі від 3 тисяч до 7 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

12) недотримання вимог закону щодо максимального розміру денної процентної ставки - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

13) нездійснення розрахунку денної процентної ставки за договором про споживчий кредит відповідно до вимог законодавства - у розмірі від 7 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

14) вимогу сплати платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит, - у розмірі від 5 тисяч до 8 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок;

15) порушення встановлених законодавством вимог до реклами на ринках фінансових послуг - у розмірі від 5 тисяч до 10 тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

16) недотримання встановлених законодавством вимог щодо забезпечення доступності фінансових та супровідних послуг для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення - у розмірі від п’яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Штрафні санкції, передбачені пунктами 4 і 11 цієї частини, не застосовуються, якщо порушення відповідних вимог законодавства сталося внаслідок технічного збою чи через настання інших невідворотних обставин, що об’єктивно унеможливлювали їх виконання, за умови що особи, зазначені в абзаці першому цієї частини, у порядку, встановленому Регулятором, попередили його про факт технічного збою чи настання інших невідворотних обставин.

Максимальний розмір штрафної санкції, передбаченої цією частиною, що застосовується до кредитної спілки на підставі рішення про застосування відповідного заходу впливу, встановлюється відповідно до пункту 7 частини другої статті 46 Закону України "Про кредитні спілки".

3. Порядок застосування до надавачів фінансових або супровідних послуг заходів впливу у вигляді накладення штрафних санкцій за порушення прав споживачів, встановлених цієї статтею, визначається нормативно-правовими актами Регулятора, чинними на момент прийняття рішення Регулятора про застосування відповідних заходів впливу.

Рішення Регулятора про застосування до надавачів фінансових або супровідних послуг заходу впливу у вигляді накладення штрафу набирає чинності з дня прийняття такого рішення, та визнається виконавчим документом відповідно до частини сімнадцятої статті 48 цього Закону.

4. Заходи впливу у вигляді накладення штрафу за порушення прав споживачів, передбачені пунктами 4, 6-15 частини другої цієї статті, застосовуються також до юридичної особи, якій анульовано ліцензію на надання фінансових послуг та яку виключено з Реєстру, до завершення виконання всіх договорів із споживачами.

1. Фінансова компанія - це фінансова установа, яка на підставі відповідної ліцензії має право здійснювати діяльність з надання одного або декількох з таких видів фінансових послуг:

1) надання коштів та банківських металів у кредит;

2) надання гарантій;

3) факторинг;

4) фінансовий лізинг;

5) торгівля валютними цінностями;

6) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів.

2. Фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті, та за умови внесення відомостей про таку фінансову компанію як фінансову установу, що має право на надання платіжних послуг, до Реєстру платіжної інфраструктури у порядку, визначеному законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

3. Якщо юридична особа має намір надавати лише фінансові платіжні послуги, передбачені пунктом 6 частини першої цієї статті, та/або інші фінансові платіжні послуги, передбачені Законом України "Про платіжні послуги", така юридична особа повинна отримати ліцензію на надання фінансових платіжних послуг у порядку, передбаченому Законом України "Про платіжні послуги", і на неї не поширюються положення цього розділу.

4. Фінансова компанія надає фінансові послуги, передбачені пунктами 1-4, 6 частини першої цієї статті, на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії.

Фінансова компанія надає фінансову послугу з торгівлі валютними цінностями та/або інші фінансові послуги, якщо вони є валютними операціями, на підставі ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій згідно з вимогами, встановленими Законом України "Про валюту і валютні операції".

5. Фінансова компанія має право також здійснювати іншу господарську діяльність з урахуванням обмежень, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора, крім діяльності у сфері матеріального виробництва і торгівлі.

Обмеження, про які йдеться в абзаці першому цієї частини, не поширюються на продаж фінансовими компаніями, які мають право надавати послугу фінансового лізингу, майна, що відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 6 Закону України "Про фінансовий лізинг", а також на здійснення такими компаніями іншої діяльності у сфері торгівлі з урахуванням обмежень, встановлених Регулятором.

Обмеження, про які йдеться в абзаці першому цієї частини, не поширюються на продаж фінансовими компаніями майна, набутого ними в результаті звернення стягнення на предмет застави (іпотеки).

Нормативно-правовими актами Регулятора не обмежується діяльність фінансової компанії щодо:

1) обслуговування, управління майном, набутим фінансовою компанією в результаті звернення стягнення на предмет застави (іпотеки), за умови відчуження такого майна або передачі його в управління довірчому власнику не пізніше двох років з моменту набуття;

2) надання в оренду (суборенду) майна, що належить фінансовій компанії на праві власності та/або користування та не використовується для здійснення діяльності;

3) купівлі фінансовими компаніями, які мають право надавати послугу фінансового лізингу, майна, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства, а також майна, яке використовується для забезпечення введення в експлуатацію, обслуговування та ремонту таких основних засобів, за умови що вільний обіг такого майна не заборонений законом.

6. Фінансова компанія має право набувати (придбавати) права вимоги за договорами з реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі за договорами про надання фінансових послуг, а також здійснювати управління заборгованістю за такими договорами.

7. Фінансова компанія має право вчиняти правочини, необхідні для надання нею фінансових послуг та здійснення іншої діяльності, визначеної цією статтею.

8. Фінансова компанія зобов’язана мати свій веб-сайт (веб-сторінку) та розміщувати на ньому інформацію, визначену законом та нормативно-правовими актами Регулятора.

1. Ломбард - це фінансова установа, яка на підставі ліцензії на діяльність ломбарду має право надавати фізичним особам фінансові послуги з надання коштів та банківських металів у кредит у вигляді ломбардних кредитів.

2. Ломбард має право надавати фізичним особам також такі фінансові послуги:

1) фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів;

2) торгівля валютними цінностями в готівковій формі.

Ломбард має право надавати фізичним особам фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність ломбарду лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з основною діяльністю ломбарду, передбаченою частиною першою цієї статті, та за умови внесення відомостей про такий ломбард як фінансову установу, що має право на надання платіжних послуг, до Реєстру платіжної інфраструктури у порядку, визначеному законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

3. Ломбард має право надавати фінансову послугу з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та фінансові платіжні послуги, передбачені пунктом 1 частини другої цієї статті, якщо вони є валютними операціями, за умови отримання ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій згідно з вимогами, встановленими Законом України "Про валюту і валютні операції".

4. Для включення до ліцензії на діяльність ломбарду фінансової послуги такий ломбард повинен відповідати вимогам, встановленим законом та нормативно-правовими актами Регулятора, до діяльності з надання відповідної фінансової послуги.

5. Зобов’язання позичальника за ломбардним кредитом при зверненні стягнення на предмет застави обмежуються вартістю предмета застави, визначеною в договорі про надання такого кредиту.

6. Предметом застави (закладу) за ломбардним кредитом може бути будь-яке рухоме майно, яке має індивідуальні ознаки та належить позичальнику на праві власності, крім майна, визначеного частиною восьмою цієї статті. Предмет застави (закладу) підлягає передачі його власником (співвласником) у володіння та/або на збереження кредитору. Забороняється передача предметів застави (закладу) поштою (експрес-поштою).

7. У межах договору про надання ломбардного кредиту:

1) ломбард зобов’язаний здійснити ідентифікацію фізичної особи, яка бажає стати позичальником, відповідно до законодавства;

2) предмет застави (закладу) позичальника може бути продано або передано у володіння третій особі без згоди позичальника виключно після спливу строку, встановленого договором з урахуванням вимог цього Закону.

8. Не можуть бути предметом застави в межах договору про надання ломбардного кредиту:

1) нерухоме майно (включаючи землю), фінансові інструменти, корпоративні права, а також пов’язані з ними майнові права позичальника;

2) кошти в національній або іноземних валютах (крім готівкових банкнот та монет, що мають нумізматичну цінність та вилучені з обігу в Україні);

3) електронні гроші, віртуальні активи;

4) об’єкти, зазначені у частині четвертій статті 576 Цивільного кодексу України.

9. Предмет застави (закладу), переданий на зберігання ломбарду, повинен зберігатися у спеціально призначеному для цього місці. Таким місцем має бути окреме приміщення, окрема територія, інше місце з обмеженим доступом, що розташовані за місцезнаходженням ломбарду чи його відокремленого підрозділу або за іншою адресою, визначеною договором застави (закладу).

10. Вимоги до приміщення ломбарду, відокремлених підрозділів ломбарду, місць зберігання предметів застави (закладу), а також вимоги до обліково-реєстраційної системи ломбарду встановлюються цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора.

11. Ломбарду забороняється користуватися та розпоряджатися предметом застави (закладу), крім випадків, визначених законом.

12. Порядок звернення стягнення на предмет застави (закладу) визначається законом та умовами договору застави (закладу).

13. Крім діяльності з надання фінансових послуг, ломбард має право:

1) оплачувати за дорученням своїх клієнтів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданих їм кредитів, якщо це передбачено кредитним договором;

2) здійснювати посередницьку діяльність із страхування предмета застави, яким забезпечено зобов’язання за кредитним договором;

3) здійснювати управління предметом застави в період до його реалізації в порядку звернення стягнення;

4) здійснювати продаж предмета застави, на який ломбардом звернено стягнення;

5) здійснювати передпродажну підготовку, ремонт, переробку майна, яке було предметом застави за кредитним договором та на яке ломбардом звернено стягнення;

6) надавати послуги із зберігання майна;

7) виключно з метою надання кредиту надавати послуги оцінки майна, що передається в заставу, з урахуванням встановлених законодавством України вимог щодо проведення оцінки окремих видів майна;

8) здійснювати діяльність з надання в оренду (суборенду) майна, яке належить ломбарду на праві власності та/або користування та не використовується для здійснення діяльності ломбарду;

9) інвестувати власні кошти.

14. Ломбард має право вчиняти правочини, необхідні для надання ним фінансових послуг та здійснення іншої діяльності, визначеної цією статтею.

15. Ломбард зобов’язаний мати свій веб-сайт (веб-сторінку) та розміщувати на ньому інформацію, визначену законом та нормативно-правовими актами Регулятора.

1. Фінансова компанія, ломбард мають право створювати відокремлені підрозділи у порядку, визначеному законодавством України.

2. Фінансова компанія, ломбард зобов’язані забезпечити відповідність діяльності своїх відокремлених підрозділів вимогам законодавства України.

3. Відомості про відокремлені підрозділи фінансових компаній, ломбардів включаються до Реєстру, який ведеться Регулятором та містить відомості про фінансові компанії, ломбарди. Фінансова компанія, ломбард можуть здійснювати діяльність через відокремлений підрозділ лише після включення відомостей про такий відокремлений підрозділ до Реєстру.

4. Фінансова компанія, ломбард зобов’язані повідомляти Регулятора про відкриття, зміни у діяльності або місцезнаходженні (розташуванні) чи припинення діяльності відокремленого підрозділу у порядку та строки, встановлені нормативно-правовими актами Регулятора.

5. Діяльність ломбарду (його відокремленого підрозділу) здійснюється виключно за його місцезнаходженням (місцезнаходженням його відокремленого підрозділу) у приміщенні, що має відповідати таким вимогам:

1) приміщення має бути нежитловим та належати ломбарду на праві власності або користування;

2) приміщення повинно бути облаштовано для надання послуг ломбарду, зокрема місцем, спеціально відведеним для зберігання заставленого майна;

3) приміщення повинно бути розташовано у капітальній будівлі;

4) площа приміщення не може бути меншою за розмір, встановлений Регулятором;

5) забороняється розташування приміщення в малих архітектурних формах, тимчасових або некапітальних спорудах;

6) приміщення повинно бути обладнано засобами охоронної та пожежної сигналізації, відеоспостереженням та відповідати іншим вимогам, визначеним Регулятором.

1. Іноземні фінансові установи або юридичні особи, що відповідно до законодавства країни реєстрації мають право надавати фінансові послуги (далі - іноземні установи), мають право відкривати свої філії та здійснювати через них діяльність фінансової компанії або ломбарду на території України.

2. Філія іноземної установи має право надавати всі або окремі фінансові послуги, передбачені частиною першою статті 29 цього Закону для фінансової компанії, або частиною другою статті 30 цього Закону для ломбарду, крім фінансової платіжної послуги з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів, за умови акредитації в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора.

3. Іноземна установа має право відкривати свої філії в Україні за таких умов:

1) держава, в якій зареєстровано іноземну установу, не віднесена до держав (юрисдикцій), що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення;

2) у державі, в якій зареєстровано іноземну установу, здійснюються державне регулювання та нагляд за діяльністю з надання фінансових послуг, які є еквівалентними до здійснення державного регулювання та нагляду за діяльністю фінансових компаній, ломбардів Регулятором в Україні;

3) наявність письмового зобов’язання іноземної установи про безумовне виконання нею зобов’язань, які виникнуть у зв’язку з діяльністю її філії на території України;

4) мінімальний розмір приписного капіталу філії на момент її акредитації є не меншим ніж розмір мінімального статутного капіталу для надання відповідних видів фінансових послуг, встановлений статтею 33 цього Закону.

4. Іноземна установа не має права на відкриття своєї філії в Україні, якщо держава, в якій зареєстровано іноземну установу, визнана Україною державою-агресором або державою-окупантом та учасники (засновники, члени, акціонери) або кінцеві бенефіціарні власники такої іноземної установи є громадянами держави, визнаної Україною державою-агресором або державою-окупантом.

5. Регулятор здійснює акредитацію філій іноземних установ на території України в порядку та на умовах, визначених цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора.

6. Акредитація філії іноземної установи здійснюється шляхом видачі ліцензії на діяльність фінансової компанії або ліцензії на діяльність ломбарду відповідно до цього Закону.

7. Філія іноземної установи здійснює свою діяльність відповідно до вимог, встановлених цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора для фінансових компаній або ломбардів.

8. Регулятор має право анулювати ліцензію філії іноземної установи з підстав та у порядку, встановлених статтею 50 цього Закону, та ініціювати процедуру ліквідації філії іноземної установи у порядку, передбаченому законодавством України.

1. Статутний (складений) капітал (далі в цьому розділі - статутний капітал) юридичної особи, яка має намір здійснювати діяльність фінансової компанії або ломбарду (далі - особа-заявник), на дату подання Регулятору заяви про видачу ліцензії на діяльність фінансової компанії або ліцензії на діяльність ломбарду має бути сформований та сплачений в обсязі, встановленому цим Законом.

Статутний капітал особи-заявника, фінансової компанії, ломбарду повинен формуватися та збільшуватися з підтверджених джерел.

Вимоги щодо джерел формування та збільшення статутного капіталу особи-заявника, фінансової компанії, ломбарду та порядку їх підтвердження (перевірки) встановлюються цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора.

2. Формування та збільшення статутного капіталу особи-заявника, фінансової компанії, ломбарду відбувається виключно у грошовій формі, а кошти розміщуються на банківських рахунках.

Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти - в іноземній валюті або у гривнях.

3. Мінімальний розмір статутного капіталу особи-заявника не може бути меншим ніж:

1 мільйон гривень - у разі якщо особа-заявник має намір здійснювати діяльність ломбарду та надавати виключно фінансову послугу з надання коштів та банківських металів у кредит відповідно до частини першої статті 30 цього Закону;

5 мільйонів гривень - у разі якщо особа-заявник має намір здійснювати діяльність ломбарду та надавати всі чи будь-яку з фінансових послуг, передбачених частиною другою статті 30 цього Закону;

3 мільйони гривень - у разі якщо особа-заявник має намір здійснювати діяльність фінансової компанії та надавати лише одну з фінансових послуг, передбачених пунктами 1, 3-5 частини першої статті 29 цього Закону;

5 мільйонів гривень - у разі якщо особа-заявник має намір здійснювати діяльність фінансової компанії та надавати дві та більше фінансових послуг, передбачених пунктами 1, 3-6 частини першої статті 29 цього Закону;

10 мільйонів гривень - у разі якщо особа-заявник має намір здійснювати діяльність фінансової компанії та надавати фінансову послугу, передбачену пунктом 2 частини першої статті 29 цього Закону.

4. У разі якщо законом встановлено вимогу до мінімального розміру статутного капіталу юридичної установи, створеної у певній організаційно-правовій формі, мінімальний розмір статутного капіталу особи-заявника на момент її державної реєстрації повинен бути не меншим за розмір, встановлений законом для юридичної особи, створеній у такій організаційно-правовій формі.

5. Особа-заявник на дату подання заяви про видачу ліцензії, протягом строку розгляду такої заяви Регулятором, а фінансова компанія, ломбард - протягом всього строку дії такої ліцензії зобов’язані підтримувати розмір власного капіталу у розмірі не меншому, ніж встановлений частинами третьою і четвертою цього Закону розмір статутного капіталу.

1. Фінансові компанії, ломбарди можуть створюватися у будь-якій організаційно-правовій формі, якщо інше не встановлено законом.

2. Найменування фінансової компанії, ломбарду складається з організаційно-правової форми та назви фінансової компанії, ломбарду. Фінансова компанія, ломбард має повне найменування українською мовою, а також може мати повне/скорочене найменування іноземною мовою та/або скорочене найменування українською мовою.

3. Назва фінансової компанії може містити слова та словосполучення, які вказують на фінансові послуги, які надаються такою фінансовою компанією, у тому числі синонімічні назви або похідні від них. Допускається використання зазначених слів у непрямих відмінках у найменуванні юридичних осіб, засновником яких є фінансові компанії.

4. Назва ломбарду має містити слово "ломбард". Допускається використання слова "ломбард" у непрямих відмінках у найменуванні юридичних осіб, засновником яких є ломбарди.

5. Вживання у найменуванні фінансової компанії, ломбарду слів "Україна", "національний" та похідних від них можливе лише за згодою Регулятора. Додавати до свого найменування слово "державний", використовувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України фінансовій компанії, ломбарду забороняється, якщо власником такої установи не є держава.

6. Забороняється використовувати для найменування фінансової компанії, ломбарду назву, яка повторює вже існуючу назву іншої фінансової установи, є тотожною назві іншої фінансової установи або може ввести в оману щодо видів діяльності, які здійснює фінансова компанія, ломбард.

7. Фінансовим компаніям, ломбардам за відсутності на це законних підстав забороняється:

1) використовувати торговельні марки, комерційні найменування інших фінансових установ, захищені в установленому законодавством порядку;

2) імітувати, копіювати або в інший спосіб відтворювати торговельні марки, найменування (повні, скорочені, комерційні), тотожні існуючим торговельним маркам, найменуванням інших фінансових установ, зареєстровані в установленому законодавством порядку, а також похідні від найменувань, торгових марок, позначень чи словосполучень, зображувальних елементів та комбінацій кольорів, що є їх складовими частинами, якими володіють та/або користуються (та/або володіли, та/або користувалися протягом попередніх 12 місяців) інші фінансові установи та/або особи, які мали ліцензію Регулятора, якщо таке використання може призвести до змішування з діяльністю такої іншої фінансової установи та/або ввести в оману споживачів фінансових послуг чи інших осіб або може створити враження, що існує зв’язок між торговельною маркою, найменуванням такої фінансової компанії, ломбарду та існуючими торговельними марками, найменуваннями інших фінансових установ.

Передбачені цим пунктом заборони не поширюються на випадки, якщо такі фінансова компанія, ломбард є правонаступниками осіб, зазначених у цьому пункті.

8. Особам, які не є фінансовими компаніями, ломбардами та не мають наміру здійснювати діяльність фінансової компанії, ломбарду, забороняється вживати у своєму найменуванні, торговельній марці та/або комерційному найменуванні слова "фінансова компанія" та/або "ломбард" та/або похідні від них, а також забороняється використовувати найменування, торговельну марку та/або комерційне найменування, які вводять в оману щодо діяльності з надання фінансових послуг, яку здійснює така особа.

9. У разі порушення вимог цієї статті Регулятор має право вимагати від фінансової компанії, ломбарду приведення найменування у відповідність з вимогами цього Закону або припинення неправомірного використання торговельної марки (знаку для товарів та послуг), комерційного (фірмового) найменування, а також позначень, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з торговельними марками, комерційними (фірмовими) найменуваннями інших фінансових установ, у визначений Регулятором строк.

1. Юридична особа, яка має намір здійснювати діяльність фінансової компанії, ломбарду, набуває статусу фінансової установи і права на здійснення діяльності з надання певних фінансових послуг після отримання ліцензії, передбаченої статтею 29 або30 цього Закону.

2. У ліцензії зазначаються всі фінансові послуги, які дозволяється надавати фінансовій компанії, ломбарду на підставі такої ліцензії, крім випадків, встановлених законом.

3. Ліцензія не може відступатися чи передаватися іншій особі у будь-який спосіб, крім випадків, передбачених статтею 49 цього Закону. Не є передачею ліцензії передача функцій та/або процесів за договором аутсорсингу відповідно до цього Закону.

1. Юридична особа, яка має намір отримати ліцензію на діяльність фінансової компанії або ліцензію на діяльність ломбарду (далі - заявник), подає до Регулятора відповідно до вимог, у порядку та за формою, що встановлені нормативно-правовими актами Регулятора:

1) заяву про видачу ліцензії;

2) документи, що містять загальний опис бачення започаткування, організації та подальшого розвитку бізнесу заявника;

3) документи, необхідні для ідентифікації та оцінки відповідності засновників та/або учасників (для засновника або учасника - юридичної особи - також і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради) заявника вимогам, установленим цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора;

4) документи, необхідні для ідентифікації та оцінки відповідності власників істотної участі (для власника істотної участі - юридичної особи - також і членів її виконавчого органу та/або наглядової ради) та всіх осіб, які здійснюють опосередковане володіння істотною участю у заявнику, вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора;

5) документи, необхідні для перевірки джерел походження коштів для формування статутного капіталу заявника;

6) документи, необхідні для ідентифікації та оцінки відповідності керівників заявника (а в разі передачі на аутсорсинг функції з ведення бухгалтерського обліку та/або функції з управління ризиками, якщо Регулятором встановлені вимоги до системи управління ризиками, - також осіб, які відповідатимуть за здійснення відповідної функції) кваліфікаційним вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора, а також документи, що підтверджують проведену заявником перевірку відповідності його керівників кваліфікаційним вимогам;

7) документи, що містять відомості про структуру власності заявника;

8) документи, що містять інформацію про систему управління заявником, у тому числі систему корпоративного управління, систему внутрішнього контролю, організаційну структуру заявника;

9) документи, що підтверджують наявність затверджених політик та внутрішніх положень заявника, визначених законом та нормативно-правовими актами Регулятора, або копії таких політик та положень;

10) висновок (попередній висновок) Антимонопольного комітету України стосовно концентрації та/або дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законодавством України;

11) копії зареєстрованого Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати приватного розміщення акцій та свідоцтва про реєстрацію випуску акцій (у разі якщо заявник є акціонерним товариством);

12) документи, що підтверджують відповідність заявника умовам здійснення відповідного виду діяльності з надання фінансових послуг, установленим цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора;

13) документи, що містять інформацію про комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку (знак для товарів та послуг), веб-сайт (веб-сайти) (за наявності);

14) копію зареєстрованого статуту або іншого установчого документа (далі в цьому розділі - статут) заявника та інформацію про дату та номер державної реєстрації статуту, крім випадку наявності такого статуту в повному обсязі та актуальному стані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Заявник, що створений та/або діє на підставі модельного статуту, затвердженого Кабінетом Міністрів України, подає копію рішення про його створення або про здійснення діяльності на підставі модельного статуту, підписаного всіма засновниками;

15) документ, що підтверджує внесення заявником плати за розгляд пакета документів, розмір якої встановлюється Регулятором.

2. Для отримання ліцензії заявник зобов’язаний подати до Регулятора всі документи та інформацію, визначені цією статтею.

3. Регулятор протягом строку розгляду документів, визначеного частиною першою статті 37 цього Закону, має право вимагати від заявника:

1) надання додаткової інформації, документів та/або пояснень, необхідних для уточнення або перевірки відомостей, поданих відповідно до вимог цієї статті та/або нормативно-правових актів Регулятора; та/або

2) виправлення недоліків у поданих документах.

Заявник зобов’язаний надати Регулятору на його вимогу та у встановлений ним строк таку інформацію, документи та/або пояснення та/або виправити недоліки в поданих документах.

У разі якщо заявник не виправив недоліки та/або не надав додаткової інформації, документів та/або пояснень у визначений Регулятором строк, документи, подані для видачі ліцензії, вважаються такими, що містять неповну інформацію.

1. Регулятор у встановленому ним порядку розглядає пакет документів для видачі ліцензії, визначений частиною першою статті 36 цього Закону, та приймає рішення за результатами його розгляду протягом двох місяців з дати отримання від заявника повного пакета документів для видачі ліцензії.

2. Регулятор протягом одного місяця з дати отримання від заявника пакета документів для видачі ліцензії має право залишити такий пакет документів без розгляду та повернути його заявнику з таких підстав:

1) подано неповний пакет документів;

2) документи оформлено з порушенням вимог цього Закону або нормативно-правових актів Регулятора;

3) заявник не виправив недоліки в поданих документах або не надав додаткової інформації, документів та/або пояснень у визначений Регулятором строк.

Регулятор повідомляє заявника про залишення пакета документів для видачі ліцензії без розгляду в письмовій формі (у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг") із зазначенням підстави такого рішення.

Заявник має право повторно подати до Регулятора пакет документів для видачі ліцензії після усунення причин, що були підставою для залишення пакета документів про видачу ліцензії без розгляду, який розглядається в порядку, встановленому цією статтею.

При повторному розгляді документів не допускається залишення їх Регулятором без розгляду з причини невідповідності вимогам цього Закону або нормативно-правових актів Регулятора документів, які раніше подавалися у складі пакета документів, якщо такі невідповідності не були зазначені у повідомленні про залишення пакета документів без розгляду (крім неусунення чи усунення не в повному обсязі заявником причин, що були підставою для залишення пакета документів без розгляду та/або наявності в новому пакеті документів підстав для прийняття рішення про залишення без розгляду), за умови що до таких документів не вносилися інші зміни, ніж пов’язані з їх доопрацюванням на виконання зауважень Регулятора, а інформація, яку вони містять, на момент повторного розгляду залишається актуальною.

3. У разі висунення Регулятором вимоги, передбаченої частиною третьою статті 36 цього Закону, перебіг строку для розгляду пакета документів для видачі ліцензії, визначений частиною першою цієї статті, зупиняється до дати отримання від заявника додаткової інформації, документів та/або пояснень та/або виправлення недоліків, але не більше ніж на два місяці сукупно за усіма такими вимогами Регулятора.

4. За результатами розгляду пакета документів для видачі ліцензії, у разі якщо він не був залишений без розгляду, Регулятор приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії.

5. Регулятор не пізніше ніж через три дні з дня прийняття рішення про видачу заявнику ліцензії вносить відомості про заявника та фінансові послуги, які йому дозволяється надавати на підставі такої ліцензії, до Реєстру.

6. Регулятор протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі повідомляє заявника про прийняте ним рішення та надсилає заявнику його копію в письмовій формі (у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг").

У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави для такої відмови.

Регулятор разом з повідомленням про прийняття рішення про видачу ліцензії надсилає заявнику витяг з Реєстру.

7. Регулятор має право відмовити у видачі ліцензії з таких підстав:

1) документи, подані для видачі ліцензії, містять неповну та/або недостовірну інформацію та/або не відповідають вимогам законів України та/або нормативно-правових актів Регулятора;

2) керівники та/або інші особи заявника, щодо яких встановлені кваліфікаційні вимоги, не відповідають кваліфікаційним вимогам, встановленим законом та/або нормативно-правовими актами Регулятора;

3) заявник не відповідає вимогам закону та нормативно-правових актів Регулятора для ведення діяльності з надання фінансових послуг;

4) заявник не має політик та/або внутрішніх положень, які вимагаються законодавством України, або такі документи не відповідають вимогам законодавства України;

5) засновник та/або учасник заявника (для засновника або учасника - юридичної особи - також і члени його виконавчого органу та/або наглядової ради) та/або хоча б одна особа, яка здійснює опосередковане володіння істотною участю в заявнику, не відповідає (не відповідають) вимогам, встановленим нормативно-правовими актами Регулятора;

6) структура власності заявника не відповідає вимогам, встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора;

7) зареєстрований статутний капітал заявника не відповідає вимогам щодо мінімального розміру статутного капіталу, встановленим статтею 33 цього Закону;

8) джерела походження коштів, які використовуються для формування статутного капіталу заявника, не підтверджено;

9) відсутній дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, в яких такий дозвіл вимагається відповідно до закону.

8. У разі прийняття Регулятором рішення про відмову у видачі ліцензії з підстав, передбачених пунктом 1 частини сьомої цієї статті, заявник має право повторно подати до Регулятора новий пакет документів для отримання ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття Регулятором рішення про відмову у видачі ліцензії, за умови усунення причин, що були підставою для відмови у видачі ліцензії.

9. У разі прийняття Регулятором рішення про відмову у видачі ліцензії з інших підстав, ніж передбачені пунктом 1 частини сьомої цієї статті, заявник має право повторно подати до Регулятора новий пакет документів для отримання ліцензії, за умови усунення причин, що були підставою для відмови у видачі ліцензії.

1. Фінансова компанія, ломбард з урахуванням обмежень, встановлених цим Законом, має право звернутися до Регулятора з клопотанням про:

1) включення до ліцензії додаткових видів фінансових послуг (розширення обсягу ліцензії);

2) виключення з ліцензії окремих видів фінансових послуг (звуження обсягу ліцензії).

2. Фінансова компанія, ломбард, які мають намір розширити обсяг ліцензії, подають до Регулятора заяву за встановленою нормативно-правовими актами Регулятора формою, а також:

1) оновлений загальний опис бачення започаткування, організації та подальшого розвитку бізнесу заявника з урахування нових видів фінансових послуг;

2) інші документи, що підтверджують відповідність такої фінансової компанії, ломбарду встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Регулятора вимогам до надання такого виду фінансової послуги.

3. Для включення до ліцензії додаткових фінансових послуг фінансова компанія, ломбард повинні відповідати вимогам, встановленим законом та нормативно-правовими актами Регулятора до кожного з видів таких фінансових послуг.

4. Порядок звуження обсягу ліцензії визначається нормативно-правовими актами Регулятора.

Фінансова компанія може звертатися з клопотанням про виключення з ліцензії всіх фінансових послуг виключно у порядку анулювання ліцензії на діяльність фінансової компанії відповідно до статті 50 цього Закону.

Ломбард може звертатися з клопотанням про виключення з ліцензії фінансової послуги з надання коштів та банківських металів у кредит виключно у порядку анулювання ліцензії на діяльність ломбарду відповідно до статті 50 цього Закону.

5. Рішення про надання погодження або про відмову у погодженні зміни обсягу ліцензії приймається протягом одного місяця з дня подання заяви та повного пакета документів у визначеному нормативно-правовими актами Регулятора порядку.

6. Регулятор вносить запис до Реєстру про розширення обсягу ліцензії в день прийняття відповідного рішення.

7. Регулятор відмовляє у погодженні розширення обсягу ліцензії у разі:

1) невідповідності фінансової компанії, ломбарду вимогам до надання виду фінансових послуг, встановленим законом та/або нормативно-правовими актами Регулятора; та/або

2) якщо подані документи містять неповну та/або недостовірну інформацію та/або не відповідають вимогам закону та нормативно-правових актів Регулятора.

8. Повідомлення про прийняття рішення про надання погодження або про відмову у погодженні зміни обсягу ліцензії надсилається фінансовій компанії, ломбарду в письмовій формі (у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг") протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у погодженні зміни обсягу ліцензії зазначаються підстави такої відмови.

9. Регулятор має право виключити окремий вид фінансових послуг з ліцензії з підстав та в порядку, що передбачені статтею 50 цього Закону, за умови що такі підстави стосуються виключно відповідного виду фінансових послуг.

10. З дати, зазначеної у рішенні Регулятора про звуження обсягу ліцензії, але не раніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення, така фінансова компанія, ломбард не має права здійснювати діяльність з надання виключеного з ліцензії виду фінансової послуги (у тому числі укладати нові договори про надання відповідного виду фінансових послуг та/або продовжувати строк дії укладених договорів про надання таких фінансових послуг, та/або збільшувати розмір зобов’язань за укладеними договорами про надання таких фінансових послуг). Зобов’язання за раніше укладеними договорами про надання такої фінансової послуги виконуються сторонами в повному обсязі до моменту виконання договору.