• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про електронні комунікації

Верховна Рада України  | Закон від 16.12.2020 № 1089-IX
Редакції
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 16.12.2020
  • Номер: 1089-IX
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 16.12.2020
  • Номер: 1089-IX
  • Статус: Документ діє
Редакції
Документ підготовлено в системі iplex
Регуляторна звітність подається через електронну регуляторну платформу відповідно до встановлених регуляторним органом інструкцій щодо їх заповнення, строків і порядку подання.
Регуляторний орган встановлює регуляторну звітність для виконання своїх повноважень, передбачених цим Законом.
2. Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг, які здійснюють діяльність також у сферах господарської діяльності, інших ніж електронні комунікації, з метою подання регуляторної звітності, у тому числі необхідної для аналізу ринків електронних комунікацій, повинні вести окремий бухгалтерський облік діяльності, пов’язаної з наданням електронних комунікаційних мереж та/або послуг, із метою визначення всіх складових елементів витрат і доходів, пов’язаних з такою діяльністю, підстав та методів, що використовуються для їх розрахунку, в тому числі деталізовану розбивку основних засобів та структурних витрат згідно із законодавством про фінансовий та бухгалтерський облік.
На суб’єктів підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, зазначені в цій частині вимоги поширюються в частині окремого обліку доходів.
3. У разі виявлення ознак невиконання вимог законодавства про електронні комунікації та/або радіочастотний спектр за результатами аналізу поданої постачальниками електронних комунікаційних мереж та послуг регуляторної звітності уповноважені посадові особи регуляторного органу звертаються до відповідного постачальника електронних комунікаційних мереж та/або послуг із запитом про надання пояснення щодо виявлених ознак невиконання вимог законодавства у сфері електронних комунікацій та/або радіочастотного спектра, а постачальник електронних комунікаційних мереж та/або послуг зобов’язаний у строки, зазначені в запиті, надати обґрунтовані пояснення по суті та за потреби підтвердити їх засвідченими в установленому порядку копіями документів (електронними копіями).
Строк для надання відповіді регуляторному органу залежить від обсягу інформації і не може бути меншим десяти та перевищувати двадцять п’ять робочих днів з дня відправлення відповідного звернення. Такий строк може бути продовжений не більше ніж на десять робочих днів уповноваженою посадовою особою регуляторного органу за обґрунтованим зверненням постачальника електронних комунікаційних мереж та/або послуг.
У разі отримання в установлені строки достатньої інформації, що підтверджує виконання постачальником електронних комунікаційних мереж та/або послуг вимог законодавства про електронні комунікації та радіочастотний спектр, уповноважена посадова особа регуляторного органу повідомляє про це відповідного постачальника електронних комунікаційних мереж та/або послуг протягом десяти робочих днів.
За наявності отриманої в установлені строки достатньої інформації, що підтверджує порушення вимог законодавства про електронні комунікації та/або радіочастотний спектр, регуляторним органом вживаються заходи реагування, передбачені статтею 14 цього Закону.
У разі ненадходження в установлений строк запитуваної інформації або надходження інформації, недостатньої для прийняття рішення про наявність чи відсутність порушень вимог законодавства про електронні комунікації та радіочастотний спектр, уповноважена посадова особа регуляторного органу повторно звертається до постачальника електронних комунікаційних мереж та/або послуг з вимогою надати пояснення або уточнити надані пояснення щодо виявлених ознак невиконання вимог законодавства у сфері електронних комунікацій та/або радіочастотного спектра у встановлений відповідно до вимог цієї частини строк.
У разі ненадходження після повторного звернення в установлений строк запитуваної інформації або в разі надходження інформації, недостатньої для прийняття рішення про наявність чи відсутність порушень вимог законодавства про електронні комунікації та/або радіочастотний спектр після повторного звернення уповноваженої посадової особи регуляторного органу, регуляторний орган приймає рішення про проведення позапланової перевірки постачальника електронних комунікаційних мереж та/або послуг.
( Абзац шостий частини третьої статті 20 в редакції Закону № 1971-IX від 16.12.2021 )
Стаття 21. Географічні огляди розгортання мереж широкосмугового доступу та доступності універсальних послуг
1. Регуляторний орган проводить географічні огляди доступності на всій території України мереж широкосмугового доступу (фіксованих та мобільних) та послуг голосових електронних комунікацій у фіксованому місці, а також оновлює їх не менше ніж раз на рік.
2. Географічний огляд повинен включати:
1) обстеження поточного географічного охоплення території України електронними комунікаційними мережами та послугами, передбаченими частиною першою цієї статті;
2) прогноз охоплення, не менше ніж на наступний за здійсненням огляду рік, території України електронними комунікаційними мережами та послугами, передбаченими частиною першою цієї статті, у тому числі інформацію про заплановані розгортання таких мереж, їх значні оновлення або розширення, а також про заплановане надання послуг голосових електронних комунікацій у фіксованому місці.
Такі географічні огляди включають набір даних, деталізований по кожному населеному пункту, що характеризують доступність відповідних електронних комунікаційних мереж та послуг, у тому числі щодо наявності електронних комунікаційних мереж, їх пропускної здатності, постачальників таких мереж та/або послуг та якості послуг, які можуть відображатися, в тому числі за допомогою цифрових інструментів на багаторівневій карті (геоінформаційній системі).
3. Методику проведення та оновлення географічних оглядів, передбачених частиною першою цієї статті, встановлює регуляторний орган за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра.
З метою проведення географічних оглядів регуляторний орган має право вимагати від постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, органів державної влади та органів місцевого самоврядування надання інформації, зазначеної у частині другій цієї статті, відповідно до зазначеної методики.
Органи державної влади, органи місцевого самоврядування зобов’язані надавати на запит регуляторного органу інформацію, передбачену частиною другою цієї статті.
4. Якщо географічний огляд свідчить, що на певній території відсутні мережі широкосмугового доступу чи послуги голосових електронних комунікацій у фіксованому місці та не планується протягом року з моменту проведення огляду розгортання таких мереж чи надання послуг, регуляторний орган приймає рішення про визначення цієї території (з чітким визначенням її географічних меж) такою, на якій має бути здійснено забезпечення доступу до мереж широкосмугового доступу чи послуг голосових електронних комунікацій у фіксованому місці відповідно до цього Закону.
5. Регуляторний орган надсилає до всіх постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, що здійснюють відповідні види діяльності на визначеній згідно з частиною четвертою цієї статті території, запити про надання інформації щодо їх наміру розгортати мережі широкосмугового доступу чи надавати послуги голосових електронних комунікацій у фіксованому місці протягом прогнозного періоду.
Регуляторний орган встановлює перелік інформації і форму повідомлення щодо наміру з розгортання мереж широкосмугового доступу з урахуванням інформації, що включається до географічних оглядів розгортання мереж відповідно до частини другої цієї статті.
6. Регуляторний орган, центральний орган виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані враховувати результати географічного огляду та призначення територій відповідно до частини четвертої цієї статті при:
1) розробленні національного плану розвитку мереж широкосмугового доступу;
2) визначенні зобов’язань щодо покриття електронними комунікаційними послугами при наданні ліцензії на користування радіочастотним спектром;
3) визначенні наявності доступу до універсальних послуг та вжитті відповідно до цього Закону заходів з їх забезпечення;
4) фінансуванні заходів з розвитку електронних комунікаційних мереж та послуг за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів;
5) прийнятті інших рішень відповідно до цього Закону.
7. З метою доступності для кінцевих користувачів інформації про наявність електронних комунікаційних послуг у різних населених пунктах регуляторний орган забезпечує розміщення даних географічного огляду на електронній регуляторній платформі з визначеним ним рівнем деталізації та в форматі, які є зручними для вибору постачальника електронних комунікаційних послуг.
Стаття 22. Консультації з учасниками ринку, іншими зацікавленими сторонами
1. Регуляторний орган проводить консультації з постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг, користувачами радіочастотного спектра, іншими зацікавленими сторонами при здійсненні передбачених цим Законом заходів, які мають суттєвий вплив на відповідний ринок, у тому числі щодо конкурсних засад розподілу радіочастотного спектра, аналізу ринків та прийняття рішень за його результатами, вжиття заходів із забезпечення доступності універсальних послуг, в інших випадках, передбачених законодавством, а також на вимогу асоціацій, громадських об’єднань та професійних спілок, учасників ринку чи суб’єктів, стосовно яких приймається рішення (вживається захід).
2. З метою належного врахування інтересів кінцевих користувачів регуляторний орган за участю інших зацікавлених органів державної влади забезпечує проведення консультацій з кінцевими користувачами, у тому числі споживачами з інвалідністю, виробниками та постачальниками електронних комунікаційних засобів, постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг з питань, пов’язаних з правами кінцевих користувачів, включаючи еквівалентний доступ і вибір для споживачів з інвалідністю.
3. Доступ до участі в консультаціях, передбачених частинами першою і другою цієї статті, та оприлюднення їх результатів забезпечуються регуляторним органом, у тому числі через електронну регуляторну платформу.
На електронній регуляторній платформі має бути оприлюднений проект рішення чи іншого документа, що підлягає процедурі консультації, дата його оприлюднення, строк подання коментарів і пропозицій та орієнтовний строк прийняття відповідних рішень за результатами консультацій.
Зазначена інформація також надсилається через електронний кабінет постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг, стосовно яких приймається рішення (захід), та в електронному вигляді іншим зацікавленим особам, які внесли свої електронні адреси до списку розсилки з питань консультацій на електронній регуляторній платформі.
4. Регуляторний орган повинен надати зацікавленим сторонам можливість прокоментувати проект відповідного рішення (заходів) у строк, встановлений ним з урахуванням складності питання, але не менше ніж 30 календарних днів.
Щодо рішень регуляторного органу, строк для прийняття яких визначений цим Законом менше ніж 30 календарних днів, регуляторний орган визначає період консультацій в межах відповідного строку, але не менше п’яти робочих днів.
Строк для консультацій щодо проектів нормативно-правових актів не може бути меншим 30 календарних днів.
5. Протягом п’яти робочих днів з моменту завершення строку консультацій регуляторний орган публікує узагальнену інформацію про результати обговорень, у тому числі щодо отриманих коментарів і пропозицій та позиції регуляторного органу щодо цих коментарів.
6. Консультації щодо регуляторних актів здійснюються відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
7. Під час дії воєнного стану період консультацій з учасниками ринку, іншими зацікавленими сторонами, передбачених цією статтею щодо підготовки проектів рішень чи інших документів, не може становити менше п’яти днів з дати оприлюднення відповідного проекту, що підлягає процедурі консультації, про що регуляторний орган зазначає у супровідних документах до проекту.
( Статтю 22 доповнено частиною сьомою згідно із Законом № 2240-IX від 03.05.2022 )
Стаття 23. Загальні засади позасудового врегулювання спорів
1. Регуляторний орган здійснює врегулювання спорів, що виникають між постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг у зв’язку з реалізацією їх прав та/або виконанням їхніх обов’язків:
1) передбачених цим Законом або нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, зокрема:
взаємоз’єднання мереж, що виникають на будь-яких етапах укладення, зміни, виконання та розірвання договору про взаємоз’єднання мереж;
доступ до мереж та інфраструктури електронних комунікацій, що виникають на будь-яких етапах укладення, зміни, виконання та розірвання договору про доступ;
національний роумінг та перенесення номерів;
роумінг у роумінговій зоні Україна - ЄС;
( Пункт 1 частини першої статті 23 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3727-IX від 22.05.2024 )
здійснення передбачених цим Законом заходів із спільного інвестування та розгортання електронних комунікаційних мереж;
2) передбачених договором, який регулює відносини, визначені цим Законом.
2. Регуляторний орган на підставі звернення будь-якої із сторін відповідно до статті 24 цього Закону розглядає спір та приймає обов’язкове до виконання рішення у строк, що не перевищує двох місяців з моменту надходження звернення. Цей строк може бути продовжений на час, необхідний для отримання доказів чи вчинення інших необхідних процесуальних дій. Загальний строк врегулювання спору не повинен перевищувати чотирьох місяців з моменту надходження звернення.
У разі призначення експертизи перебіг строку може бути зупинений до виконання експертизи, про що регуляторним органом ухвалюється мотивоване рішення.
3. Регуляторний орган повинен вирішувати спори відповідно до принципів і завдань, зазначених у частині другій статті 3 та статті 4 цього Закону, а також принципів процесуальної рівності та змагальності сторін, гласності та відкритості вирішення спору.
4. Рішення регуляторного органу за результатами розгляду спору повинне містити обґрунтування та оприлюднюватися на електронній регуляторній платформі, крім їх положень (частин), що містять інформацію з обмеженим доступом.
5. Звернення до регуляторного органу щодо позасудового врегулювання спору не перешкоджає праву кожної із сторін звернутися до суду.
6. У разі виникнення спору між постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг України та інших країн регуляторний орган вживає заходів щодо сприяння їх врегулюванню згідно з міжнародними договорами України у співпраці з компетентними органами відповідних країн та міжнародними організаціями.
Стаття 24. Порядок позасудового розгляду спорів та прийняття рішень
1. Регуляторний орган встановлює порядок розгляду спорів між постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг, який визначає, зокрема, вимоги щодо:
1) форми, змісту і порядку подання заяв для вирішення спорів;
2) проведення переговорів між сторонами з метою врегулювання спору;
3) надання та збору доказів, проведення експертизи (у разі необхідності);
4) підготовки до розгляду спору, в тому числі щодо створення робочих груп для попереднього розгляду спору і надання пропозицій регуляторному органу про його вирішення;
5) порядку повідомлення сторін про проведення засідань, інших заходів з розгляду спору;
6) процедури розгляду спорів, у тому числі в електронній формі.
2. Сторони спору мають право:
1) ознайомлюватися з матеріалами розгляду спору;
2) надавати регуляторному органу докази, пояснення, запити, інші документи щодо предмета спору, обґрунтовувати свою позицію, в тому числі щодо заперечень іншої сторони або інших зацікавлених осіб, які беруть участь у розгляді спору;
3) одержувати копії рішень, інших процесуальних документів регуляторного органу щодо врегулювання спору;
4) оскаржувати рішення регуляторного органу до суду;
5) здійснювати інші права, передбачені цим Законом та правилами розгляду спорів, встановленими регуляторним органом.
Сторона спору має право відмовитися від своїх вимог.
Сторона спору має право визнати заявлену їй вимогу.
Сторони можуть закінчити розгляд спору шляхом укладення мирової угоди.
Сторони при розгляді спору повинні користуватися своїми правами на добросовісній та справедливій основі.
3. Заява щодо вирішення спору залишається без розгляду регуляторним органом у таких випадках:
1) предмет спору не належить до компетенції регуляторного органу;
2) спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав знаходиться на розгляді регуляторного органу, суду чи третейського суду або набрало законної сили рішення за результатами такого розгляду спору;
3) між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду чи його розгляд в інший передбачений законом спосіб позасудового врегулювання спору, засвідчену копію якого подано до регуляторного органу;
4) заява щодо врегулювання спору подана особою, яка не має відповідних повноважень.
4. Регуляторний орган припиняє розгляд спору в разі, якщо:
1) після початку розгляду спору стали відомі обставини, зазначені у частині третій цієї статті;
2) від заявника надійшла заява про відмову від звернення про врегулювання спору;
3) сторонами укладено мирову угоду;
4) відбулося припинення юридичної особи (державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця), яка була однією із сторін у справі.
5. Регуляторний орган на підставі заяви будь-якої із сторін спору приймає рішення у визначеному законом порядку про застосування тимчасових заходів захисту прав заявника, відповідно до передбачених цим Законом повноважень, шляхом видання припису утриматися від певних дій, заходів, які можуть ускладнити або унеможливити виконання рішення про врегулювання спору. Тимчасові заходи діють протягом періоду, визначеного рішенням регуляторного органу, але не довше ніж до набрання чинності рішенням щодо спору, крім випадків їх скасування чи зміни регуляторним органом за зверненням будь-якої із сторін спору, або в судовому порядку.
6. Рішення регуляторного органу, прийняті в ході розгляду спору, набувають чинності з дня їх прийняття.
Розділ V. ЕЛЕКТРОННІ КОМУНІКАЦІЙНІ МЕРЕЖІ
Стаття 25. Розгортання електронних комунікаційних мереж
( Назва статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4321-IX від 25.03.2025 )
1. Розміщення на земельних ділянках об’єктів будівництва, що є частиною електронних комунікаційних мереж чи їх інфраструктури, здійснюється відповідно до Земельного кодексу України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Розміщення на земельних ділянках тимчасових технічних засобів та/або споруд електронних комунікаційних мереж здійснюється на підставі угоди із власником земельної ділянки або землекористувачем.
( Частину першу статті 25 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 4321-IX від 25.03.2025 )
2. Уздовж повітряних, підземних кабельних ліній електронних комунікаційних мереж та споруд електронних комунікацій встановлюються охоронні зони, а в разі необхідності утворюються просіки, особливо захисні лісові ділянки з дотриманням вимог Земельного кодексу України та Лісового кодексу України.
Порядок установлення та визначення розмірів охоронних зон і просік, порядок їх маркування та проведення робіт у цих зонах, у тому числі перелік робіт, здійснення яких потребує погодження з операторами електронних комунікацій, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
3. Оператори мають право вимагати від власників земельних ділянок або землекористувачів установлення сервітутів до категорії земель, визначених Земельним кодексом України, для розгортання, експлуатації електронних комунікаційних мереж.
( Абзац перший частини третьої статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4321-IX від 25.03.2025 )
Встановлення сервітуту для розгортання та експлуатації електронних комунікаційних мереж та його припинення здійснюються відповідно до Земельного та Цивільного кодексів України з урахуванням особливостей, встановлених цією статтею.
4. Використання державного майна, комунального майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, для розміщення елементів інфраструктури електронних комунікацій чи пов’язаних засобів, а також електричних мереж та/або ліній електропередачі, що використовуються для розгортання електронних комунікаційних мереж здійснюється в порядку та спосіб, визначених Законом України "Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж".
( Частина четверта статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4321-IX від 25.03.2025 )
5. Доступ до елементів інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі, що не перебувають у власності постачальників електронних комунікаційних послуг та/або мереж для розгортання загальнодоступних електронних комунікаційних мереж, здійснюється відповідно до Закону України "Про доступ до об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики з метою розвитку електронних комунікаційних мереж".
Доступ до фізичної інфраструктури постачальників електронних комунікаційних послуг та/або мереж для розгортання загальнодоступних електронних комунікаційних мереж здійснюється відповідно до цього Закону.
6. Оператору або уповноваженим ним особам дозволяється в порядку, встановленому законодавством, прокладати кабельні підземні, підводні та наземні лінії електронних комунікацій через мости, тунелі, колектори, вулиці, шляхи, будівлі, ліси і води, а також використовувати для цього опори ліній електропередачі та опори інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики.
7. Встановлення (розміщення) технічних засобів електронних комунікацій, споруд електронних комунікаційних мереж на елементах інфраструктури об’єктів будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі, об’єктах фізичної інфраструктури електронних комунікацій, до яких отримано доступ, здійснюється на підставі проектної документації з доступу.
8. Забороняється вимагати від операторів отримання або подання будь-яких додаткових дозвільних документів для розміщення технічних засобів електронних комунікацій, споруд електронних комунікаційних мереж на елементах інфраструктури відповідного об’єкта будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі, об’єктах фізичної інфраструктури електронних комунікацій, крім передбачених законом.
9. Дообладнання технічних засобів електронних комунікацій, споруд електронних комунікаційних мереж, розміщених на елементах інфраструктури відповідного об’єкта будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі, об’єктах фізичної інфраструктури електронних комунікацій потребує погодження з власником такої інфраструктури та не потребує отримання і подання будь-яких інших дозвільних документів, погодження органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.
10. Порядок введення в експлуатацію технічних засобів електронних комунікацій, споруд електронних комунікаційних мереж, розміщених на елементах інфраструктури відповідного об’єкта будівництва, транспорту, електроенергетики, кабельної каналізації електрозв’язку, будинкової розподільної мережі, об’єктах фізичної інфраструктури електронних комунікацій визначається оператором або уповноваженими ним особами.
11. Забудовники зобов’язані обладнати нові об’єкти житлово-побутового, культурного, лікувального та іншого призначення всіх форм власності мережами і пристроями для організації надання електронних комунікаційних послуг, у тому числі в багатоквартирних будинках, - до кожної квартири.
12. Оператор має право за власний рахунок розгорнути свою мережу до точки доступу до внутрішньобудинкової фізичної інфраструктури. У разі відсутності в будівлі внутрішньобудинкової фізичної інфраструктури для розгортання мережі, у тому числі високошвидкісної, оператор, постачальник електронних комунікаційних мереж має право довести свою мережу до приміщення абонента за наявності згоди абонента та за умови скорочення до мінімуму впливу на приватну власність третіх осіб.
13. Розгортання, реконструкція і модернізація електронних комунікаційних мереж мають забезпечувати дотримання показників якості послуг електронних комунікацій, встановлених законодавством.
( Частина тринадцята статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4321-IX від 25.03.2025 )
Стаття 26. Спільне розташування і використання елементів інфраструктури електронних комунікаційних мереж
1. Оператор має право пропонувати іншим операторам, постачальникам електронних комунікаційних мереж доступ до фізичної інфраструктури своєї електронної комунікаційної мережі, спільне встановлення та/або використання елементів мережі та інфраструктури з метою розміщення елементів їх електронних комунікаційних мереж.
2. Технічні, організаційні та фінансові умови доступу та спільного розташування і використання операторами елементів мереж та/або фізичної інфраструктури для розгортання електронних комунікаційних мереж визначаються відповідно до законодавства на договірних засадах, крім випадків, встановлених частиною третьою цієї статті та статтею 27 цього Закону.
( Частина друга статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4321-IX від 25.03.2025 )
3. Якщо оператор відповідно до закону отримав право встановлювати об’єкти фізичної інфраструктури електронних комунікацій, використовуючи державну, комунальну або приватну власність, регуляторний орган з метою захисту навколишнього природного середовища, охорони здоров’я, громадської безпеки або виконання цілей планування територій може прийняти згідно із затвердженим порядком та після консультацій відповідно до статті 22 цього Закону такі рішення:
1) про зобов’язання здійснення спільного розміщення та/або спільного використання встановлених з використанням таких прав елементів електронної комунікаційної мережі та фізичної інфраструктури електронних комунікацій;
2) про заходи з координації робіт, пов’язаних із розгортанням електронних комунікаційних мереж на відповідних територіях, згідно з цією частиною.
( Пункт 2 частини третьої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4321-IX від 25.03.2025 )
Рішення регуляторного органу, передбачені цією частиною, приймаються відповідно до законодавства на підставі звернення зацікавленого оператора, постачальника електронних комунікаційних мереж після проведення консультацій та з урахуванням принципів об’єктивності, прозорості, недискримінації та пропорційності.
4. У випадках, передбачених частиною третьою цієї статті, регуляторний орган здійснює у встановленому ним порядку такі заходи:
1) координація процесу спільного розташування і використання елементів мереж та пов’язаних з ними об’єктів операторами, постачальниками електронних комунікаційних мереж;
2) забезпечення створення і функціонування із застосуванням електронної регуляторної платформи єдиного інформаційного пункту з питань спільного розташування і використання елементів електронних комунікаційних мереж та їх фізичної інфраструктури;
3) встановлення методики розподілу витрат, пов’язаних із спільним користуванням об’єктами та координацією робіт з розгортання електронних комунікаційних мереж.
( Пункт 3 частини четвертої статті 26 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4321-IX від 25.03.2025 )
Стаття 27. Особливості доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікаційних мереж для розгортання високошвидкісних мереж
1. Оператор зобов’язаний в установленому регуляторним органом порядку задовольняти обґрунтовані письмові запити інших операторів на надання доступу до елементів фізичної інфраструктури своєї електронної комунікаційної мережі з метою розміщення елементів високошвидкісних мереж.
Доступ до фізичної інфраструктури електронних комунікацій має надаватися на справедливих та обґрунтованих умовах, у тому числі щодо плати за доступ.
2. Регуляторний орган затверджує порядок надання доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій для розгортання високошвидкісних мереж, який повинен зокрема, містити:
1) вимоги до оформлення запиту на надання доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій;
2) вимоги та строки для надання відповіді на запит на надання доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій;
3) критерії наявності чи відсутності підстав для відмови в доступі до фізичної інфраструктури електронних комунікацій, у тому числі щодо придатності фізичної інфраструктури для розміщення високошвидкісних мереж;
4) строки розроблення, видачі та дії технічних умов з доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій;
5) порядок та строки розроблення і погодження проектної документації з доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій;
6) порядок та строки укладення договору з доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій;
7) методику визначення плати за доступ до фізичної інфраструктури електронних комунікацій;
8) порядок та умови припинення користування елементами інфраструктури об’єкта доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій;
9) порядок розміщення інформації, передбаченої статтями 28, 30 цього Закону, в єдиному пункті доступу до інформації про фізичну інфраструктуру електронних комунікацій на електронній регуляторній платформі.
3. У разі отримання запиту про надання доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій, оформленого з порушенням законодавства, оператор повинен протягом десяти робочих днів з моменту його отримання повідомити про це оператора, постачальника електронних комунікаційних мереж, що надіслав запит, зазначивши суть порушень.
У разі отримання оформленого відповідно до законодавства запиту про надання доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій оператор повинен розглянути запит та надати відповідь у строк, що не перевищує двох місяців з дати його отримання.
4. Оператор має право відмовити у доступі до фізичної інфраструктури своєї мережі, в тому числі у видачі технічних умов, погодженні проекту технічної документації, з таких підстав:
1) фізична інфраструктура, доступ до якої запитується, технічно не придатна для розміщення елементів високошвидкісних мереж;
2) відсутності місця для розміщення елементів високошвидкісної мережі з урахуванням запланованих потреб оператора, постачальника електронних комунікаційних мереж, які він повинен обґрунтувати;
3) документально підтвердженої компетентними органами загрози громадській безпеці та здоров’ю населення у разі надання доступу, що запитується;
4) документально підтвердженої загрози цілісності і безпеці мереж електронних комунікацій, об’єктів критичної інформаційної інфраструктури;
5) наявності ризику суттєвих перешкод для запланованого оператором надання електронних комунікаційних послуг, а також послуг, що надаються з використанням фізичної інфраструктури, доступ до якої запитується, ризику суттєвого зниження якості таких послуг;
6) наявності інших засобів фізичного доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій, придатних для розміщення елементів високошвидкісних мереж, за умови надання такого доступу на справедливих і обґрунтованих умовах.
Відмова в наданні доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій повинна містити підстави та обґрунтування причин відмови.
Забороняється відмова у наданні доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій, передбаченого частиною першою цієї статті, з інших підстав, ніж визначені цією частиною.
5. У разі відмови у наданні доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій або ненадання відповіді протягом двох місяців з дати отримання запиту на доступ, або недосягнення згоди щодо умов доступу, в тому числі щодо ціни, будь-яка із сторін має право звернутися до регуляторного органу щодо позасудового врегулювання спору відповідно до цього Закону.
Рішення регуляторного органу з врегулювання спору щодо ціни доступу до фізичної інфраструктури електронних комунікацій має враховувати:
завдання, визначені статтею 4 цього Закону;
необхідність відшкодування витрат оператора на надання доступу до його інфраструктури;
вплив запитуваного доступу на бізнес-плани оператора, в тому числі інвестиції у фізичну інфраструктуру для високошвидкісних мереж.
Стаття 28. Прозорість інформації про фізичну інфраструктуру електронних комунікаційних мереж для розгортання високошвидкісних мереж
1. З метою подання запиту на доступ до фізичної інфраструктури електронних комунікацій відповідно до статті 27 цього Закону оператор має право на отримання інформації про існуючу фізичну інфраструктуру, в тому числі інших операторів - відомостей щодо наявності існуючої фізичної інфраструктури в конкретній географічній точці території (розташування і прокладення існуючої фізичної інфраструктури) з рівнем деталізації та у порядку, визначених регуляторним органом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, Генеральним штабом Збройних Сил України та Службою безпеки України.
2. Оператори мають право розміщувати передбачену частиною першою цієї статті інформацію в єдиній точці доступу до інформації про фізичну інфраструктуру електронних комунікацій.
3. Доступ до зазначеної у частині першій цієї статті інформації надається шляхом:
1) оприлюднення її в електронній формі через єдину точку доступу до інформації про фізичну інфраструктуру електронних комунікацій на електронній регуляторній платформі;
2) надання володільцем інфраструктури на письмовий запит оператора інформації, відсутньої в єдиній точці доступу до інформації про фізичну інфраструктуру електронних комунікацій. У такому запиті має зазначатися конкретна географічна точка території, на якій планується розгортання високошвидкісних мереж.
4. Термін надання інформації про фізичну інфраструктуру електронних комунікацій становить 30 календарних днів з моменту надходження запиту.
5. Оператор за відсутності підстав для відмови в доступі, передбачених частиною четвертою статті 27 цього Закону, зобов’язаний задовольняти обґрунтовані письмові запити інших операторів щодо надання технічних умов доступу до їх інфраструктури.
У такому запиті мають зазначатися конкретні складові фізичної інфраструктури щодо розміщення елементів мережі високої пропускної здатності.
Запит має бути задоволений протягом одного місяця з дати його отримання на основі пропорційних, недискримінаційних і прозорих умов та з урахуванням обмежень щодо доступу до інформації, передбачених частиною четвертою цієї статті.
6. У разі виникнення спору щодо передбачених цією статтею прав та зобов’язань кожна із сторін має право звернутися до регуляторного органу щодо позасудового врегулювання спору відповідно до цього Закону. Регуляторний орган повинен вирішити такий спір протягом двох місяців.
7. Оператори, які отримали доступ до інформації відповідно до цієї статті, повинні забезпечити захист інформації з обмеженим доступом.
Стаття 29. Взаємодія операторів при розгортанні фізичної інфраструктури високошвидкісних електронних комунікаційних мереж
1. Кожен оператор має право на проведення переговорів з іншими операторами щодо укладення договорів про взаємодію з розгортання фізичної інфраструктури з метою розміщення елементів високошвидкісних мереж. Такі переговори та діяльність не є предметом обов’язкового погодження Антимонопольним комітетом України.
2. Оператор при здійсненні робіт з розгортання фізичної інфраструктури, що повністю або частково фінансуються за рахунок державних коштів, повинен задовольняти на прозорих і недискримінаційних умовах будь-який обґрунтований запит щодо взаємодії з розгортання мереж, поданий іншим оператором з метою розміщення елементів високошвидкісної мережі.
Такий запит має бути задоволений оператором у разі, якщо:
1) це не призведе до додаткових витрат оператора, в тому числі через перенесення термінів попередньо запланованих робіт з розгортання інфраструктури;
2) це не перешкоджатиме розгортанню власної електронної комунікаційної мережі;
3) запит поданий не пізніше ніж за один місяць до подання звернення до уповноважених органів щодо затвердження чи погодження проектів робіт, проведення їх експертизи чи повідомлення про початок їх проведення (за необхідності).
3. У разі недосягнення домовленостей щодо взаємодії з розгортання мереж у випадках, передбачених частиною другою цієї статті, протягом одного місяця з дати отримання запиту на проведення переговорів кожна із сторін має право звернутися до регуляторного органу щодо позасудового врегулювання спору відповідно до цього Закону.
Регуляторний орган має вирішити такий спір протягом двох місяців з дотриманням принципу пропорційності та визначити, за необхідності, справедливі і недискримінаційні умови, у тому числі щодо оплати.
4. Передбачені цією статтею та статтею 30 цього Закону вимоги не поширюються на роботи невеликого за їх вартістю масштабу, обсягами та тривалістю, критерії яких встановлює регуляторний орган, або в інших передбачених законом випадках, пов’язаних з розгортанням критичної інформаційної інфраструктури.
( Частина четверта статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4321-IX від 25.03.2025 )
Стаття 30. Прозорість у плануванні робіт з розгортання фізичної інфраструктури високошвидкісних електронних комунікаційних мереж
1. З метою ведення переговорів щодо договорів із взаємодії з розгортання електронних комунікаційних мереж, зазначених у статті 29 цього Закону, оператор повинен на письмовий запит (у тому числі в електронній формі) іншого оператора надавати інформацію про поточні або заплановані роботи з розгортання фізичної інфраструктури його мережі, для яких отримані передбачені законодавством документи або подані заявки на їх отримання, зокрема:
1) відомості про розташування і вид робіт;
2) відомості про елементи інфраструктури електронних комунікацій, щодо яких заплановані роботи;
3) запланована дата початку робіт та їх тривалість;
4) точку доступу.
Оператор, що звертається із запитом про надання інформації про поточні або заплановані роботи з розгортання фізичної інфраструктури електронних комунікацій повинен зазначити в запиті територію, на якій він планує розгортати елементи високошвидкісних мереж, та іншу інформацію відповідно до законодавства.
2. Оператор забезпечує надання доступу до зазначеної у частині першій цієї статті інформації одним або декількома з таких способів:
1) оприлюднення в електронній формі через єдину точку доступу до інформації про фізичну інфраструктуру електронних комунікацій на електронній регуляторній платформі;
2) оприлюднення на своєму веб-сайті;
3) надання на запит оператора інформації, відсутньої в єдиній точці доступу до інформації, про фізичну інфраструктуру електронних комунікацій.
3. Оператор має право відмовити в задоволенні запиту:
1) якщо він забезпечив доступ до запитуваної інформації відповідно до пункту 1 чи 2 частини другої цієї статті;
2) щодо інформації, визначеної регуляторним органом за погодженням із центральним органом виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра, Генеральним штабом Збройних Сил України та Службою безпеки України.
4. У разі виникнення спору щодо передбачених цією статтею прав та обов’язків кожна із сторін має право звернутися до регуляторного органу щодо позасудового врегулювання спору відповідно до цього Закону. Регуляторний орган має вирішити такий спір протягом двох місяців.
5. Уся необхідна інформація про вимоги законодавства щодо умов і порядку здійснення робіт із розгортання фізичної інфраструктури електронних комунікацій повинна бути оприлюднена в електронній формі через єдину точку доступу до інформації про фізичну інфраструктуру електронних комунікацій на електронній регуляторній платформі.
Стаття 31. Забезпечення безпеки електронних комунікаційних мереж
1. Відповідальність за забезпечення безпеки та сталості електронних комунікаційних мереж загального користування покладається на постачальників мереж та/або послуг електронних комунікацій, крім випадків пошкоджень мереж внаслідок умисних протиправних дій третіх осіб. Вимоги законодавства щодо безпеки та сталості мереж повинні враховуватися при розгортанні та експлуатації електронних комунікаційних мереж.
( Частина перша статті 31 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4321-IX від 25.03.2025 )
2. Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг зобов’язані вживати відповідних технічних та організаційних заходів для забезпечення безпеки електронних комунікаційних мереж та послуг з метою гарантування цілісності власних електронних комунікаційних мереж, безперервності надання електронних комунікаційних послуг, недопущення несанкціонованого доступу до електронних комунікаційних мереж.
Стаття 32. Оперативно-технічне управління електронними комунікаційними мережами в умовах надзвичайного та воєнного стану
1. Управління електронними комунікаційними мережами та відповідальність за забезпечення їх сталості в умовах надзвичайного та воєнного стану покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сферах організації спеціального зв’язку, захисту інформації.
2. Для забезпечення можливості оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами всіх постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг в умовах надзвичайного та воєнного стану створюється національний центр оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України.
4. В умовах надзвичайного та воєнного стану національний центр оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України виконує оперативно-технічне управління електронними комунікаційними мережами у межах повноважень, наданих йому Кабінетом Міністрів України.
5. Національний центр оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України взаємодіє з центрами управління постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг, у тому числі іноземних.
6. З метою забезпечення можливості виконання функцій, покладених на національний центр оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України, постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг зобов’язані надавати інформацію про електронні комунікаційні мережі, які вони експлуатують, їх стан в обсязі та порядку, що встановлює Кабінет Міністрів України.
7. Взаємодія постачальників електронних комунікаційних мереж та/або послуг з національним центром оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України здійснюється на договірних засадах у порядку та відповідно до умов типового договору, що затверджуються центральним органом виконавчої влади у сферах електронних комунікацій та радіочастотного спектра.
8. Національний центр оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України в умовах надзвичайного або воєнного стану видає розпорядження щодо оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами, які є обов’язковими для виконання постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг.
Під час дії воєнного стану на підставі звернення національного центру оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України регуляторний орган може прийняти за погодженням з Кабінетом Міністрів України рішення про виключення з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг тих постачальників, які не виконали розпорядження національного центру оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України.
У такому разі припиняється обмін інформацією з мережами суб’єкта господарювання, якого виключено з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг.
Розглядаючи можливість прийняття рішення про виключення постачальника електронних комунікаційних мереж та/або послуг з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг на підставі звернення національного центру оперативно-технічного управління електронними комунікаційними мережами України регуляторний орган враховує необхідність продовження забезпечення споживачів послугами іншими постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг.
Суб’єкт господарювання, якого виключено з реєстру постачальників електронних комунікаційних мереж та послуг на підставі цієї статті, не може бути включений до зазначеного реєстру протягом одного року.
( Статтю 32 доповнено частиною восьмою згідно із Законом № 2240-IX від 03.05.2022 )
Розділ VI. ДОСТУП ТА ВЗАЄМОЗ’ЄДНАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ КОМУНІКАЦІЙНИХ МЕРЕЖ ЗАГАЛЬНОГО КОРИСТУВАННЯ
Стаття 33. Вимоги щодо взаємоз’єднання електронних комунікаційних мереж при наданні послуг міжособистісних електронних комунікацій з використанням нумерації
1. Взаємоз’єднання електронних комунікаційних мереж при наданні послуг міжособистісних електронних комунікацій з використанням нумерації здійснюється з дотриманням таких принципів:
1) організаційні, технічні та економічні умови взаємоз’єднання електронних комунікаційних мереж повинні бути предметом договору між постачальниками електронних комунікаційних мереж та/або послуг (операторами);
( Пункт 1 частини першої статті 33 із змінами, внесеними згідно із Законом № 4345-IX від 15.04.2025 )
2) організаційні, технічні та економічні умови взаємоз’єднання електронних комунікаційних мереж визначаються у порядку, затвердженому регуляторним органом.
2. Постачальники електронних комунікаційних мереж та/або послуг (оператори), що надають послуги міжособистісних електронних комунікацій з використанням нумерації, зобов’язані:
1) дотримуватися технічних вимог, установлених для електронних комунікаційних мереж;
2) надавати іншим постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг (операторам), які бажають укласти договори про взаємоз’єднання електронних комунікаційних мереж, інформацію, необхідну для підготовки таких договорів, а також запропонувати умови взаємоз’єднання, не гірші запропонованих іншим постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг (операторам);
3) забезпечувати взаємоз’єднання електронних комунікаційних мереж у всіх технічно можливих місцях із пропускною спроможністю, необхідною для якісного надання електронних комунікаційних послуг. При цьому постачальникам електронних комунікаційних мереж та/або послуг (операторам) забороняється при проведенні взаємоз’єднання електронних комунікаційних мереж вимагати один від одного виконання будь-яких робіт, послуг, нести витрати, спрямовані на дообладнання своїх електронних комунікаційних мереж, або витрати на послуги та технічні засоби електронних комунікацій, які не потрібні для забезпечення взаємоз’єднання мереж;
4) надавати на запит регуляторного органу інформацію про умови взаємоз’єднання електронних комунікаційних мереж;
5) дотримуватися розрахункових такс за термінацію трафіка, встановлених регуляторним органом у випадках, передбачених цим Законом;
6) своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки відповідно до умов договору про взаємоз’єднання електронних комунікаційних мереж;
7) не створювати перешкоди для взаємоз’єднання електронних комунікаційних мереж;
8) вживати заходів для забезпечення сталої роботи взаємоз’єднаних електронних комунікаційних мереж та пропуску передбаченого договором трафіка, протягом доби повідомляти один одного про пошкодження електронної комунікаційної мережі або виникнення інших обставин, що призвели або можуть призвести до зниження до неприпустимих значень показників якості електронних комунікаційних послуг;
9) обмінюватися даними обліку електронних комунікаційних послуг, що були надані через точки взаємоз’єднання їх електронних комунікаційних мереж;
10) додержуватися встановленого порядку маршрутизації трафіка при наданні послуг міжособистісних електронних комунікацій з використанням нумерації, у тому числі не здійснювати пропуск трафіка з використанням ресурсу нумерації, щодо якого не здійснювався передбачений статтею 75 цього Закону первинний розподіл.
3. Укладення договору про взаємоз’єднання електронних комунікаційних мереж здійснюється відповідно до обов’язкових вимог до договору про взаємоз’єднання електронних комунікаційних мереж, які встановлює регуляторний орган.