Права вимоги щодо активів, включених до складу пулу сек’юритизованих активів або активів покриття, не можуть бути предметом заліку щодо вимог, які виникають поза межами відповідної транзакції із сек’юритизації або програми облігацій з покриттям, якщо інше прямо не передбачено законом та не відображено в умовах відповідної транзакції із сек’юритизації або випуску облігацій з покриттям.
3. З моменту відокремлення пулу сек’юритизованих активів або відокремлення активів покриття відповідно до цього Закону має бути забезпечено ведення окремого обліку відповідних фінансових активів або активів покриття, що дає змогу належним чином ідентифікувати:
1) кожний відповідний актив;
2) усіх осіб, які є боржниками та надавачами забезпечення за такими активами;
3) загальний залишок непогашеної заборгованості за такими активами;
4) графік здійснення та суми майбутніх платежів, що підлягають сплаті боржниками за такими активами;
5) майно, що становить предмет застави (іпотеки) або іншого виду забезпечення за такими активами.
4. Обов’язок щодо забезпечення ведення окремого обліку відповідних фінансових активів або активів покриття покладається на:
1) оригінатора спільно із СПФ – у разі традиційної сек’юритизації;
2) емітента облігацій з покриттям спільно із СПФ – у разі відокремлення активів покриття шляхом їх передачі СПФ;
3) емітента облігацій з покриттям – у разі відокремлення активів покриття шляхом їх внесення до реєстру активів покриття без їх передачі СПФ відповідно до статті 70 цього Закону.
5. З моменту переходу прав вимоги, що складають пул сек’юритизованих активів або активи покриття, до СПФ або з моменту внесення активів покриття до реєстру активів покриття на такі активи не може бути звернено стягнення, накладений арешт або інші приватні чи публічні обтяження за іншими вимогами кредиторів оригінатора або емітента, ніж вимоги у рамках відповідної транзакції із сек’юритизації або за відповідними облігаціями з покриттям.
У разі відокремлення активів покриття шляхом їх внесення до реєстру активів покриття без їх передачі СПФ відповідно до статті 70 цього Закону такі активи покриття, внесені до реєстру активів покриття, не включаються до ліквідаційної маси емітента облігацій з покриттям у разі настання його неплатоспроможності.
6. Активи покриття, відокремлені від іншого майна емітента, використовуються виключно для задоволення вимог власників облігацій з покриттям та інших кредиторів за програмою облігацій з покриттям до повного виконання зобов’язань перед ними.
У разі якщо на момент виконання в повному обсязі всіх зобов’язань за облігаціями з покриттям та здійснення всіх інших платежів, які мають бути здійснені за рахунок надходжень від активів покриття, процедура ліквідації емітента облігацій з покриттям не завершена, залишок коштів активів покриття включається до ліквідаційної маси емітента облігацій з покриттям.
У разі якщо на момент виконання в повному обсязі всіх зобов’язань за облігаціями з покриттям та здійснення всіх інших платежів, які мають бути здійснені за рахунок надходжень від активів покриття, процедура ліквідації емітента облігацій з покриттям є завершеною, залишок коштів після ліквідації СПФ перераховується з рахунку СПФ до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.
7. Оригінатор (чи управитель фінансовими активами) або емітент облігацій з покриттям (спеціальний адміністратор – у разі його призначення) зобов’язаний забезпечити, щоб грошові кошти, отримані за пулом сек’юритизованих активів або пулом покриття відповідно, були зараховані на один або декілька окремих поточних рахунків, власником яких є СПФ або емітент облігацій з покриттям (у разі відокремлення активів покриття шляхом їх внесення до реєстру активів покриття), та утримувалися окремо від інших коштів оригінатора, управителя фінансовими активами, емітента облігацій з покриттям, спеціального адміністратора чи будь-якої іншої особи.
8. Якщо відповідно до умов договорів та/або інших правочинів, укладених (вчинених) у рамках транзакції із сек’юритизації або здійснення емісії облігацій з покриттям, грошові кошти, зазначені у частині сьомій цієї статті, надходять на поточний рахунок оригінатора (управителя фінансовими активами) або емітента облігацій з покриттям (спеціального адміністратора – у разі його призначення) відповідно, такі кошти мають бути перераховані на відповідний окремий поточний рахунок у строк, що не перевищує максимального строку, визначеного відповідно до нормативно-правового акта Комісії, або коротшого строку, передбаченого умовами договорів та/або інших правочинів, укладених (вчинених) у рамках транзакції із сек’юритизації або здійснення емісії облігацій з покриттям.
9. Якщо при передачі фінансових активів СПФ при здійсненні нестандартизованої транзакції із сек’юритизації або при відокремленні активів покриття шляхом передачі їх СПФ при здійсненні емісії облігацій з покриттям не були здійснені реєстрація та/або внесення змін до відповідних записів у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та/або інші дії, необхідні для забезпечення чинності передачі фінансових активів або активів покриття у відносинах між оригінатором (емітентом облігацій з покриттям) та СПФ, а також у відносинах із третіми особами, така реєстрація, внесення змін до записів та/або інші дії здійснюються у найкоротший розумний строк в порядку та випадках, передбачених законом.
10. Вимоги до ідентифікації та відокремлення пулу сек’юритизованих активів або активів покриття, порядок такого відокремлення та інші вимоги щодо відокремлення грошових надходжень за пулом сек’юритизованих активів або пулом покриття встановлюються нормативно-правовими актами Комісії, крім випадків, визначених абзацом другим цієї частини.
У разі якщо оригінатором або емітентом облігацій з покриттям є банк або інша фінансова установа, регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, вимоги до ідентифікації та відокремлення пулу сек’юритизованих активів або активів покриття, порядок такого відокремлення та інші вимоги щодо відокремлення грошових надходжень за пулом сек’юритизованих активів або пулом покриття встановлює Національний банк України за погодженням з Комісією.
Розділ II. СЕК’ЮРИТИЗАЦІЯ
Глава 4. Загальні положення
Стаття 17. Поняття сек’юритизації
1. Сек’юритизацією є транзакція щодо фінансових активів, яка передбачає, що:
1) здійснюється передача кредитного ризику або окремого траншу (окремих траншів) кредитного ризику за такими фінансовими активами від оригінатора до інвесторів у позиції сек’юритизації, у тому числі з використанням СПФ;
2) розподіл втрат за пулом сек’юритизованих активів залежить від субординації траншів кредитного ризику, встановленої в договірному порядку;
3) така транзакція не має ознак проектного фінансування, визначених актами Національного банку України.
2. Сек’юритизація залежно від способу передачі кредитного ризику може бути традиційною або синтетичною.
Традиційна сек’юритизація – це транзакція, в рамках якої оригінатор відчужує фінансові активи на користь СПФ згідно з договором про передачу.
Синтетична сек’юритизація – це транзакція, в рамках якої не здійснюється відчуження фінансових активів на користь СПФ, а передача кредитного ризику, пов’язаного з фінансовими активами, здійснюється за інструментом кредитного захисту.
3. Сек’юритизація залежно від можливості змін у складі пулу сек’юритизованих активів може бути револьверною або неревольверною.
Револьверна сек’юритизація – це транзакція, яка передбачає зміни у складі пулу сек’юритизованих активів протягом строку такої транзакції.
Неревольверна сек’юритизація – це транзакція, яка не передбачає змін у складі пулу сек’юритизованих активів, крім випадків поповнення пулу сек’юритизованих активів після передачі активів до СПФ протягом обмеженого періоду, визначеного умовами сек’юритизації, після закінчення якого такий склад пулу стає фіксованим та не підлягає подальшим змінам.
4. Транзакція із сек’юритизації залежно від виконання додаткових вимог, встановлених цим Законом та нормативно-правовими актами Комісії, може бути стандартизованою або нестандартизованою.
Стандартизована транзакція із сек’юритизації – це спрощена, прозора та стандартизована транзакція із сек’юритизації, щодо якої виконуються вимоги, визначені главами 8–11 цього Закону (залежно від виду транзакції), та/або вимоги до стандартизованої транзакції із сек’юритизації, встановлені нормативно-правовими актами Комісії.
Нестандартизована транзакція із сек’юритизації – це транзакція із сек’юритизації, яка не відповідає вимогам до стандартизованої транзакції із сек’юритизації. До нестандартизованої транзакції із сек’юритизації вимоги, встановлені главами 8–11 цього Закону, та інші вимоги до стандартизованої транзакції із сек’юритизації, встановлені законодавством, не застосовуються.
Укладення нестандартизованих транзакцій із сек’юритизації дозволяється з урахуванням вимог законодавства.
Національний банк України за погодженням з Комісією має право розробляти, затверджувати та публікувати на сторінці Офіційного інтернет-представництва Національного банку України методичні рекомендації щодо виконання вимог, встановлених для стандартизованої транзакції із сек’юритизації.
5. Транзакція із сек’юритизації може здійснюватися за іноземним правом, за умови дотримання вимог Закону України "Про міжнародне приватне право".
6. Особливості здійснення транзакції із сек’юритизації без здійснення емісії сек’юритизаційних цінних паперів встановлюються Комісією та/або Національним банком України згідно з розподілом повноважень, визначеним законодавством.
7. Комісія має право своїм нормативно-правовим актом визначати:
1) вимоги до транзакції із сек’юритизації та програми сек’юритизації ЗАКП, у тому числі особливості здійснення стандартизованих транзакцій та програм із сек’юритизації ЗАКП;
2) особливості віднесення прав та/або обов’язків, що виникають у рамках транзакції із сек’юритизації, до позицій сек’юритизації.
Стаття 18. Оригінатор
1. Оригінатором є юридична особа, яка на момент здійснення транзакції із сек’юритизації є кредитором за фінансовим активом або набуде статусу кредитора щодо майбутнього фінансового активу відповідно до цього Закону внаслідок:
1) укладення договору, вчинення іншого правочину або здійснення інших дій, які стали або стануть підставою для виникнення зобов’язань (майбутніх зобов’язань) боржника за фінансовим активом та призвели (призведуть) до виникнення сек’юритизованих активів; або
2) набуття у третьої особи за власний рахунок фінансового активу, що призвело (призведе) до виникнення сек’юритизованих активів.
2. Оригінатором за транзакцією із сек’юритизації може бути будь-яка юридична особа, у тому числі іноземна юридична особа, яка не відповідає жодному з критеріїв, визначених пунктами 1–9 частини першої статті 3 цього Закону, не підпадає під інші обмеження та відповідає іншим вимогам, встановленим нормативно-правовими актами Комісії (у разі встановлення).
Суб’єкт господарювання державного сектору економіки (крім банку) може бути оригінатором за транзакцією із сек’юритизації, за умови прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення щодо можливості такого суб’єкта бути учасником транзакцій із сек’юритизації.
3. Нормативно-правовими актами Комісії можуть встановлюватися обмеження та/або вимоги до юридичних осіб, які можуть виступати оригінатором за транзакцією із сек’юритизації.
Стаття 19. Управитель фінансовими активами
1. Управитель фінансовими активами – це особа, яка здійснює управління пулом сек’юритизованих активів у рамках транзакції із сек’юритизації.
2. Управителем фінансовими активами може бути особа, яка не відповідає жодному з критеріїв, визначених пунктами 1–9 частини першої статті 3 цього Закону, та яка у порядку та відповідно до вимог, визначених законодавством, є:
1) оригінатором;
2) банком;
3) інвестиційною фірмою;
4) компанією з управління активами.
3. Якщо транзакція із сек’юритизації передбачає активне управління фінансовими активами на дискреційній основі, управителем фінансовими активами за такою транзакцією може бути виключно інвестиційна фірма, яка має ліцензію на здійснення діяльності з управління портфелем фінансових інструментів, або компанія з управління активами.
4. Договір про управління фінансовими активами має передбачати надання управителю фінансовими активами повноважень, достатніх для виконання вимог законодавства щодо захисту прав споживачів, у тому числі для укладення від імені СПФ правочинів про зміну умов договору про споживчий кредит у випадках та межах, визначених законом.
Умови договорів про споживчий кредит, що складають пул сек’юритизованих активів або активи покриття, або рішення інвесторів не можуть обмежувати виконання вимог законодавства щодо захисту прав споживачів фінансових послуг. Відступлення права вимоги не може бути підставою для застосування до споживача несприятливих умов реструктуризації.
Управитель фінансовими активами має приймати та розглядати звернення споживача щодо реструктуризації заборгованості та зміни умов договору про споживчий кредит відповідно до законодавства з питань захисту прав споживачів фінансових послуг.
5. Припинення повноважень управителя фінансовими активами щодо прав вимоги за договорами про споживчий кредит допускається лише за умови одночасного набуття відповідних повноважень іншим управителем фінансовими активами. Заміна управителя фінансовими активами не може призводити до перерви в обслуговуванні, обмеження прав споживачів фінансових послуг та/або зміни порядку реалізації таких прав.
Управитель фінансовими активами, повноваження якого припиняються, зобов’язаний повідомити про це споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України "Про споживче кредитування" та передбачений договором про споживчий кредит, і надати інформацію про нового управителя фінансовими активами (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв’язку – номер телефону, адресу, адресу електронної пошти).
Стаття 20. Адміністратор за випуском сек’юритизаційних цінних паперів та збори власників сек’юритизаційних цінних паперів
1. Емітент сек’юритизаційних цінних паперів повинен призначити адміністратора за кожним випуском сек’юритизаційних цінних паперів до початку їх розміщення.
Якщо у рамках транзакції із сек’юритизації здійснюється емісія більше одного класу сек’юритизаційних цінних паперів, за всіма такими класами може призначатися один адміністратор.
2. Адміністратором за випуском сек’юритизаційних цінних паперів не може бути особа, яка відповідає принаймні одному з критеріїв, визначених пунктами 1–9 частини першої статті 3 цього Закону.
Інші вимоги до адміністратора встановлюються Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" та нормативно-правовими актами Комісії.
Призначення та припинення повноважень адміністратора здійснюються в порядку, встановленому Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" та нормативно-правовими актами Комісії, з урахуванням положень проспекту (рішення про емісію) відповідних цінних паперів.
3. Компетенція зборів власників сек’юритизаційних цінних паперів визначається відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" та нормативно-правових актів Комісії з урахуванням положень проспекту (рішення про емісію) відповідних цінних паперів.
Проведення зборів власників сек’юритизаційних цінних паперів та прийняття ними рішень здійснюються в порядку, встановленому Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" та нормативно-правовими актами Комісії, з урахуванням положень проспекту (рішення про емісію) відповідних цінних паперів.
Стаття 21. Інвестори у позиції сек’юритизації
1. Фізичні та юридичні особи, у тому числі фізичні особи – іноземці та іноземні юридичні особи, крім осіб, які відповідають принаймні одному з критеріїв, визначених пунктами 1–9 частини першої статті 3 цього Закону, можуть набувати права та/або обов’язки за позицією сек’юритизації з урахуванням вимог цієї статті.
2. Інституційні інвестори (крім оригінатора, спонсора та первинного кредитора за відповідною транзакцією із сек’юритизації) набувають права та/або обов’язки за позицією сек’юритизації, за умови позитивних результатів перевірки:
1) критеріїв, які застосовувалися оригінатором або іншим первинним кредитором при укладенні договорів, вчиненні інших правочинів, придбанні фінансових інструментів, за якими виникають фінансові активи, що включаються до пулу сек’юритизованих активів (крім придбання комерційних паперів, емісія яких здійснена в рамках програми сек’юритизації ЗАКП з повною підтримкою);
2) дотримання вимог до збереження оригінатором, спонсором або первинним кредитором мінімальної частки економічного інтересу в пулі сек’юритизованих активів;
3) дотримання вимог щодо розкриття інформації про пул сек’юритизованих активів та умови транзакції із сек’юритизації;
4) дотримання вимог відбору та оцінки непрацюючих фінансових активів у разі їх включення до пулу сек’юритизованих активів.
У разі програми сек’юритизації ЗАКП з повною підтримкою перевірку, передбачену пунктом 1 цієї частини, здійснює спонсор.
3. Інституційні інвестори (крім оригінатора, спонсора та первинного кредитора за відповідною транзакцією із сек’юритизації), які набувають права та/або обов’язки за позицією сек’юритизації:
1) перед набуттям прав та/або обов’язків за позицією сек’юритизації здійснюють оцінку ризиків, пов’язаних із такою інвестицією;
2) встановлюють належні внутрішні процедури з метою виконання вимог частини другої цієї статті та пункту 1 цієї частини;
3) протягом усього періоду такої інвестиції здійснюють моніторинг ризикових характеристик позицій сек’юритизації, пулу сек’юритизованих активів, у разі включення до нього позицій сек’юритизації – пулу сек’юритизованих активів за такими позиціями сек’юритизації, у разі програми сек’юритизації ЗАКП з повною підтримкою – платоспроможності спонсора;
4) запроваджують інші належні механізми управління ризиками, пов’язаними з інвестицією в позиції сек’юритизації, та належні механізми внутрішньої звітності;
5) надають відповідному регулятору інформацію щодо виконання ними вимог цієї частини і частини другої цієї статті;
6) на регулярній основі здійснюють стрес-тестування грошових потоків за пулом сек’юритизованих активів та оцінку впливу можливого погіршення якості таких активів на виконання зобов’язань за позиціями сек’юритизації, у які вони інвестують;
7) розробляють, затверджують, застосовують та переглядають письмові процедури комплексної перевірки позицій сек’юритизації;
8) ведуть і зберігають документи та інформацію, достатні для підтвердження виконання вимог цієї статті, протягом строку, встановленого нормативно-правовими актами Комісії, надають такі документи та інформацію на вимогу Комісії.
4. Порядок і строки виконання вимог частин другої і третьої цієї статті, а також вимоги до внутрішніх процедур, механізмів управління ризиками та механізмів внутрішньої звітності, передбачених частиною третьою цієї статті, встановлюються Комісією та/або Національним банком України згідно з розподілом повноважень, визначеним законодавством.
5. Інвестиційна фірма не має права укладати з клієнтом (потенційним клієнтом), який є некваліфікованим інвестором, або від його імені договори щодо продажу такому клієнту (потенційному клієнту) сек’юритизаційних цінних паперів до виконання всіх таких умов:
1) інвестиційна фірма здійснила оцінювання придатності сек’юритизаційних цінних паперів для клієнта (потенційного клієнта) відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки";
2) за результатами здійснення оцінювання придатності інвестиційна фірма визначила сек’юритизаційні цінні папери придатними для клієнта (потенційного клієнта);
3) інвестиційна фірма невідкладно після завершення оцінювання придатності надала клієнту (потенційному клієнту) повідомлення про результати такого оцінювання.
6. У разі якщо клієнт (потенційний клієнт), який є некваліфікованим інвестором та щодо якого були виконані всі умови, передбачені частиною п’ятою цієї статті, є власником коштів на рахунках та/або цінних паперів на загальну суму, що не перевищує еквівалент 500000 євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день проведення оцінювання придатності, інвестиційна фірма зобов’язана забезпечити (на підставі інформації, наданої клієнтом (потенційним клієнтом) згідно з частиною сьомою цієї статті) дотримання таких вимог:
1) розмір початкової інвестиції такого клієнта (потенційного клієнта) у сек’юритизаційні цінні папери одного або декількох випусків становить не менше еквівалента 10000 євро за офіційним курсом валют, встановленим Національним банком України на день здійснення такої інвестиції;
2) сукупний розмір інвестицій такого клієнта (потенційного клієнта) у сек’юритизаційні цінні папери не перевищує 10 відсотків загальної суми коштів на банківських рахунках та цінних паперів такого клієнта (потенційного клієнта).
7. Клієнт (потенційний клієнт), який є некваліфікованим інвестором, зобов’язаний надавати інвестиційній фірмі повну і точну інформацію про його кошти, розміщені на рахунках, та фінансові інструменти у його власності, у тому числі про сек’юритизаційні цінні папери.
8. Цінні папери, надані відповідним клієнтом (потенційним клієнтом) як забезпечення зобов’язань, не враховуються для цілей визначення загальної суми цінних паперів клієнта (потенційного клієнта) відповідно до частини шостої цієї статті.
Глава 5. Вимоги до фінансових активів
Стаття 22. Пул сек’юритизованих активів
1. Пул сек’юритизованих активів може включати фінансові активи:
1) щодо яких відсутні заборони, передбачені частиною другою статті 3 цього Закону; та
2) які при здійсненні традиційної сек’юритизації відчужуються на користь СПФ, виплати за якими обумовлюють розмір виплат за відповідними позиціями сек’юритизації; або
3) щодо яких оригінатор отримує кредитний захист при здійсненні синтетичної сек’юритизації; або
4) інші фінансові активи у випадках та з дотриманням вимог, визначених нормативно-правовими актами Комісії.
2. Пул сек’юритизованих активів може включати існуючі фінансові активи та майбутні фінансові активи.
3. Заборона або обмеження включення окремих фінансових активів до пулу сек’юритизованих активів можуть встановлюватися нормативно-правовими актами Комісії.
Стаття 23. Заборона вибірки фінансових активів з підвищеним рівнем ймовірних втрат (збитків) від кредитного ризику
1. Оригінатору забороняється здійснювати вибірку фінансових активів, що включаються до пулу сек’юритизованих активів, таким чином, що рівень ймовірних втрат (збитків) від кредитного ризику таких фінансових активів протягом всього строку обігу сек’юритизаційних цінних паперів, строку дії інструмента кредитного захисту, укладеного у формі незабезпеченого гарантійного зобов’язання чи деривативного контракту, або протягом чотирьох років, якщо строк обігу сек’юритизаційних цінних паперів чи строк дії інструмента кредитного захисту перевищує чотири роки, перевищує рівень ймовірних втрат (збитків) від кредитного ризику порівняних фінансових активів оригінатора, не включених до такого пулу сек’юритизованих активів, протягом того самого періоду.
2. У разі виявлення ознак порушення вимог цієї статті Комісія та/або Національний банк України можуть здійснити перевірку дотримання таких вимог.
3. У разі порушення вимог цієї статті оригінатор несе відповідальність, встановлену законом.
4. Порядок та особливості виконання вимог цієї статті, а також порядок та строки проведення перевірки дотримання вимог цієї статті встановлюються нормативно-правовими актами Комісії.
Стаття 24. Вимоги до прав вимоги за кредитними договорами
1. Якщо до пулу сек’юритизованих активів включаються права вимоги за кредитними договорами, такі фінансові активи мають відповідати таким вимогам:
1) при наданні відповідного кредиту застосовувалися такі самі критерії кредитування, як і до кредитів, права вимоги за якими не включаються до пулу сек’юритизованих активів;
2) при погодженні надання кредиту або внесення змін до умов кредитування застосовуються такі самі процедури, як і до кредитів, права вимоги за якими не включаються до пулу сек’юритизованих активів.
2. Оригінатори, спонсори та первинні кредитори повинні мати ефективні системи для застосування критеріїв і процедур, зазначених у частині першій цієї статті, з метою забезпечення того, щоб надання кредиту ґрунтувалося на належній перевірці кредитоспроможності позичальника, наявності забезпечення (за необхідності) та інших факторів, які можуть впливати на здатність позичальника виконувати свої зобов’язання за кредитним договором.
3. Якщо оригінатор включає до пулу сек’юритизованих активів фінансові активи, придбані ним у третьої особи, він зобов’язаний перевірити та забезпечити, щоб особою, яка була кредитодавцем за такими фінансовими активами, були виконані вимоги частин першої і другої цієї статті.
4. Вимоги до систем кредитодавця для застосування критеріїв і процедур кредитування та щодо перевірки кредитоспроможності позичальника, передбачених цією статтею, встановлюють Комісія і Національний банк України згідно з розподілом повноважень, визначеним законодавством.
5. Оригінатор протягом строку дії сек’юритизаційної транзакції та п’яти років після її завершення зобов’язаний зберігати інформацію про критерії та процедури кредитування, що застосовувалися під час надання кредитів, права вимоги за якими включені до пулу сек’юритизованих активів, інформацію про суттєві зміни таких критеріїв та процедур, а також документи та інформацію, що підтверджують застосування таких критеріїв і процедур до відповідних фінансових активів.
Якщо оригінатор включає до пулу сек’юритизованих активів фінансові активи, придбані ним у третьої особи, він зобов’язаний зберігати документи та інформацію, що підтверджують здійснення перевірки дотримання кредитодавцем вимог частин першої і другої цієї статті.
Стаття 25. Заборона ресек’юритизації
1. До пулу сек’юритизованих активів не можуть включатися позиції сек’юритизації, якщо інше не передбачено цією статтею.
2. Порядок та строки погодження щодо включення позицій сек’юритизації до пулу сек’юритизованих активів визначаються нормативно-правовими актами Комісії, якщо таке включення необхідне для:
1) здійснення ліквідації неплатоспроможного банку, ліквідаційної процедури фінансової компанії або інвестиційної фірми;
2) уникнення ліквідації в ході виведення неплатоспроможного банку з ринку, провадження у справі про банкрутство фінансової компанії або інвестиційної фірми;
3) захисту прав та інтересів інвесторів у позиції сек’юритизації, якщо фінансові активи, що є базовими активами за такими позиціями сек’юритизації, є непрацюючими фінансовими активами, за умови що включення таких позицій до пулу сек’юритизованих активів здійснюється в межах реструктуризації, врегулювання або іншого обґрунтованого заходу, спрямованого на збереження чи відновлення вартості таких фінансових активів або пов’язаних з ними грошових потоків.
3. Комісія приймає рішення про погодження включення позицій сек’юритизації до пулу сек’юритизованих активів лише після проведення консультацій з Національним банком України щодо впливу такого включення на капітал банку, його ліквідність та дотримання ним пруденційних нормативів, а також з Фондом гарантування вкладів фізичних осіб згідно з розподілом повноважень, визначеним законодавством, відповідно до встановленого порядку інформаційної взаємодії.
4. Програма сек’юритизації ЗАКП з повною підтримкою не вважається ресек’юритизацією для цілей цієї статті, якщо виконуються всі такі умови:
1) жодна транзакція із сек’юритизації ЗАКП в рамках такої програми не є ресек’юритизацією;
2) поліпшення кредитної якості не створює другий рівень траншу на рівні програми сек’юритизації ЗАКП з повною підтримкою.
5. Нормативно-правовими актами Комісії встановлюються порядок, строки, умови та перелік документів для погодження включення позицій сек’юритизації до пулу сек’юритизованих активів у випадках, визначених частиною другою цієї статті. Такий порядок має передбачати вимоги до обґрунтування мети включення, оцінки очікуваного впливу на права та інтереси інвесторів, очікувані грошові потоки, вартість відповідних активів або інший економічний ефект для інвесторів, а також вимоги до розкриття відповідної інформації інвесторам.
Комісія може встановлювати додаткові умови та критерії застосування випадків, визначених частиною другою цієї статті, а також інші випадки допустимості включення позицій сек’юритизації до пулу сек’юритизованих активів лише у межах цілей, визначених цією статтею, з урахуванням законодавства Європейського Союзу у сфері сек’юритизації.
6. Не є ресек’юритизацією програма сек’юритизації ЗАКП з повною підтримкою, якщо жодна транзакція із сек’юритизації в межах такої програми не є ресек’юритизацією, а кредитне покращення, передбачене такою програмою, не створює додаткового рівня поділу кредитного ризику між різними позиціями сек’юритизації на рівні програми.
Стаття 26. Збереження економічного інтересу фінансових активів
1. Оригінатор, спонсор або первинний кредитор зобов’язаний на постійній основі протягом строку транзакції із сек’юритизації зберігати мінімальну частку економічного інтересу у пулі сек’юритизованих активів на рівні не менше 5 відсотків.
Забороняється розподіляти мінімальну частку економічного інтересу між двома або більше особами.
За відсутності домовленості між такими особами щодо виконання обов’язку збереження мінімальної частки економічного інтересу такий обов’язок покладається на оригінатора.
2. Порядок розрахунку розміру суттєвого обсягу економічного інтересу, а також особливості такого розрахунку для окремих категорій фінансових активів, вимоги щодо заборони хеджування, зниження кредитного ризику та продажу суттєвого обсягу економічного інтересу встановлюються нормативно-правовими актами Комісії, крім випадків, визначених абзацом другим цієї частини.
У разі якщо оригінатором є банк або інша фінансова установа, регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, порядок розрахунку розміру суттєвого обсягу економічного інтересу, а також особливості такого розрахунку для окремих категорій фінансових активів, вимоги щодо заборони хеджування, зниження кредитного ризику та продажу суттєвого обсягу економічного інтересу встановлює Національний банк України за погодженням із Комісією.
3. У разі здійснення транзакції із сек’юритизації, що передбачає здійснення емісії сек’юритизаційних цінних паперів, вимога щодо мінімальної частки економічного інтересу застосовується до кожного випуску сек’юритизаційних цінних паперів окремо.
У разі здійснення транзакції із сек’юритизації, що не передбачає емісії сек’юритизаційних цінних паперів, вимога щодо мінімальної частки економічного інтересу застосовується до відповідної транзакції із сек’юритизації.
4. Особа, на яку згідно з частиною першою цієї статті покладено обов’язок збереження мінімальної частки економічного інтересу, не може використовувати будь-які засоби хеджування мінімальної частки економічного інтересу.
5. Збереження особою, на яку згідно з частиною першою цієї статті покладено обов’язок збереження мінімальної частки економічного інтересу, здійснюється в один із таких способів або шляхом їх поєднання:
1) шляхом збереження такою особою кредитного ризику за кожним переданим інвесторам у позиції сек’юритизації траншем кредитного ризику у рамках відповідної транзакції із сек’юритизації у розмірі не менше 5 відсотків номінальної вартості траншу;
2) у разі транзакції із револьверної сек’юритизації або здійснення транзакції із сек’юритизації револьверних фінансових активів – шляхом збереження оригінатором кредитного ризику за кожним фінансовим активом, включеним до пулу сек’юритизованих активів, у розмірі не менше 5 відсотків номінальної вартості фінансового активу;
3) шляхом збереження такою особою кредитного ризику за траншем з найвищим кредитним ризиком, а якщо номінальна вартість такого траншу становить менше 5 відсотків загальної номінальної вартості пулу сек’юритизованих активів – також кредитного ризику за іншими траншами кредитного ризику з таким самим або вищим рівнем ризику та не меншим строком погашення порівняно з позиціями сек’юритизації, переданими інвесторам у позиції сек’юритизації, що у сукупності має становити не менше 5 відсотків загальної номінальної вартості пулу сек’юритизованих активів;
4) в іншій спосіб, визначений нормативно-правовими актами Комісії.
6. Вимоги цієї статті щодо збереження мінімальної частки економічного інтересу не застосовуються до транзакції із сек’юритизації у разі включення до відповідного пулу сек’юритизованих активів фінансових активів, які є правами вимоги до держави Україна, Національного банку України, інших осіб, визначених нормативно-правовими актами Комісії, або фінансових активів, які повністю, безумовно та безвідклично гарантовані (шляхом надання гарантії, поруки або в інший спосіб) такими особами.
7. При визначенні мінімальної частки економічного інтересу мають бути враховані комісійні платежі та/або збори, що можуть впливати на розрахунок частки економічного інтересу, в порядку, встановленому нормативно-правовим актом Комісії.
Стаття 27. Сек’юритизація непрацюючих фінансових активів
1. До транзакції із сек’юритизації, в рамках якої не менше 90 відсотків пулу сек’юритизованих активів за номінальною вартістю складають непрацюючі фінансові активи, застосовуються такі вимоги:
1) вимога щодо збереження мінімальної частки економічного інтересу, встановлена статтею 26 цього Закону, має бути виконана шляхом збереження особою, на яку покладено обов’язок збереження такої мінімальної частки, не менше 5 відсотків чистої вартості непрацюючих активів, розрахованої відповідно до порядку, встановленого нормативно-правовими актами Комісії, та повної номінальної суми фінансових активів, які не є непрацюючими, за умови їх включення до пулу сек’юритизованих активів;
2) особою, на яку покладено обов’язок збереження мінімальної частки економічного інтересу, може бути визначений управитель фінансовими активами, якщо така особа має належну кваліфікацію та досвід у здійсненні управління фінансовими активами з характеристиками, подібними до включених до пулу сек’юритизованих активів, та має належним чином задокументовані внутрішні політики і процедури щодо управління такими фінансовими активами та механізми управління ризиками;
3) до відповідних фінансових активів не застосовуються вимоги частин першої і другої статті 24 цього Закону, а оригінатор повинен застосовувати належні критерії до відбору та оцінки фінансових активів при їх придбанні у третьої особи;
4) така транзакція не може бути стандартизованою.
2. Вимоги до кваліфікації та досвіду управителя фінансовими активами, його внутрішніх політик і процедур, а також до критеріїв відбору та оцінки фінансових активів, передбачених частиною першою цієї статті, встановлюються нормативно-правовими актами Комісії.
Глава 6. Транзакція із сек’юритизації
Стаття 28. Вимоги до транзакції із сек’юритизації
1. Емісія сек’юритизаційних цінних паперів здійснюється СПФ або оригінатором відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та нормативно-правовими актами Комісії.
2. До початку вчинення правочинів про набуття інвесторами прав та/або обов’язків за позиціями сек’юритизації, зокрема до початку розміщення сек’юритизаційних цінних паперів, оригінатор, спонсор або СПФ в порядку та строки, встановлені нормативно-правовими актами Комісії, подає до Комісії:
1) копії або опис умов договорів, інших правочинів та документів, які встановлюють або містять інформацію про умови здійснення транзакції із сек’юритизації, у тому числі:
а) у разі традиційної сек’юритизації – договір про передачу;
б) у разі синтетичної сек’юритизації – інструмент кредитного захисту та правочин (правочини) (за наявності) щодо забезпечення зобов’язань за ним;
в) договір про управління пулом сек’юритизованих активів та інші договори (за наявності) про надання послуг у зв’язку із здійсненням транзакції із сек’юритизації та емісією сек’юритизаційних цінних паперів;
г) договори та інші правочини (за наявності) про встановлення обтяження фінансових активів, що входять до пулу сек’юритизованих активів, для забезпечення виконання зобов’язань СПФ у межах відповідної транзакції із сек’юритизації, а у разі програми сек’юритизації ЗАКП з повною підтримкою – також зобов’язань, що виникають у зв’язку з наданням спонсором підтримки такій програмі;
ґ) договори (за наявності) щодо підтримки ліквідності СПФ.
Така інформація повинна визначати пріоритетність платежів за позиціями сек’юритизації та за іншими зобов’язаннями в рамках транзакції із сек’юритизації;
2) інформацію про структурні елементи транзакції із сек’юритизації, яка має містити діаграми з описом структури транзакції, грошових потоків та корпоративної структури учасників транзакції;
3) інформацію про характеристики пулу сек’юритизованих активів, грошові потоки в рамках транзакції із сек’юритизації, пріоритетність платежів за позиціями сек’юритизації та за іншими зобов’язаннями в рамках транзакції та/або порядок розподілу втрат між ними, інструменти покриття кредитного ризику, інструменти підтримки ліквідності;
4) інформацію про збори власників сек’юритизаційних цінних паперів, порядок їх скликання та голосування на них (за наявності), положення договорів та інших правочинів, які укладаються (вчиняються) в рамках транзакції із сек’юритизації, а також вимоги законодавства щодо правовідносин з іншими учасниками транзакції;
5) перелік всіх обставин, визначених умовами договорів та інших правочинів, укладених (вчинених) у рамках транзакції із сек’юритизації, які можуть мати істотний вплив на виконання грошових зобов’язань за позиціями сек’юритизації;
6) інформацію про наявність у боржників за фінансовими активами, включеними до пулу сек’юритизованих активів, права на дострокове погашення або дострокове виконання грошових зобов’язань; припущення щодо очікуваного рівня дострокового погашення, використані під час структурування транзакції із сек’юритизації; опис впливу дострокового погашення на черговість платежів за позиціями сек’юритизації та іншими зобов’язаннями у межах транзакції із сек’юритизації;
7) найменування особи, визначеної згідно з частиною другою статті 29 цього Закону відповідальною за розкриття інформації, визначеної законодавством, інвесторам (потенційним інвесторам) у позиції сек’юритизації, реквізити репозиторію даних сек’юритизації або визначеного вебсайту, на якому оприлюднюється проспект (за наявності), регульована інформація емітента, інша інформація щодо транзакції із сек’юритизації, передбачена законодавством;
8) у разі здійснення стандартизованої транзакції із сек’юритизації – повідомлення про здійснення стандартизованої транзакції із сек’юритизації;
9) іншу інформацію відповідно до нормативно-правових актів Комісії.
3. Проспект сек’юритизаційних цінних паперів, емісія яких здійснюється в рамках стандартизованої транзакції із сек’юритизації, має містити застереження про те, що надання повідомлення про стандартизовану транзакцію із сек’юритизації, внесення транзакції із сек’юритизації до Реєстру стандартизованих транзакцій із сек’юритизації не свідчать про відсутність ризиків, пов’язаних з такими цінними паперами та оригінатором, і не є гарантією вартості таких цінних паперів.
4. Проспект сек’юритизаційних цінних паперів вважається оприлюдненим у разі його розміщення в електронній формі у базі даних репозиторію даних сек’юритизації, а за відсутності осіб, які здійснюють діяльність репозиторію даних сек’юритизації, – на вебсайті, що відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 30 цього Закону.
5. Оригінатор, спонсор або СПФ щокварталу розкриває проміжну інформацію щодо транзакції із сек’юритизації, що не передбачає здійснення емісії сек’юритизаційних цінних паперів, шляхом подання її до Комісії у порядку та строки, встановлені нормативно-правовими актами Комісії.
Проміжною інформацією є:
1) інформація щодо пулу сек’юритизованих активів;
2) інформація щодо кредитної якості фінансових активів, включених до пулу сек’юритизованих активів;
3) інформація про обставини, які спричиняють зміну пріоритетності платежів за різними позиціями сек’юритизації та за іншими зобов’язаннями в рамках транзакції із сек’юритизації та/або в порядку розподілу втрат між ними, зміни у складі осіб, що надають послуги в рамках транзакції;
4) інформація про збереження оригінатором частки економічного інтересу та спосіб, у який це досягається.
6. Оригінатор, спонсор або СПФ розкриває особливу інформацію щодо транзакції із сек’юритизації, що не передбачає здійснення емісії сек’юритизаційних цінних паперів, шляхом подання її до Комісії у порядку та строки, встановлені нормативно-правовими актами Комісії.
Особливою інформацією є:
1) інформація про істотні порушення зобов’язань за договорами та іншими правочинами, укладеними (вчиненими) в рамках транзакції із сек’юритизації, а також про дії, які були здійснені для виправлення такого порушення;
2) інформація про будь-які зміни структурних елементів у рамках транзакції із сек’юритизації, які можуть вплинути на здійснення платежів інвесторам у позиції сек’юритизації;
3) у разі стандартизованої транзакції із сек’юритизації – інформація про припинення статусу стандартизованої транзакції із сек’юритизації, а також про будь-які заходи впливу контрольного характеру та інші заходи правозастосування, вжиті Комісією;
4) інформація про істотні зміни до договорів та інших правочинів, укладених (вчинених) у рамках транзакції із сек’юритизації;
5) інформація про будь-яку суттєву зміну рівня ризиків, пов’язаних з пулом сек’юритизованих активів або транзакцією із сек’юритизації, у тому числі про суттєву зміну очікуваних показників виконання фінансових активів, включених до пулу сек’юритизованих активів, або виконання зобов’язань за позиціями сек’юритизації.
Стаття 29. Особливості розкриття інформації інвесторам у позиції сек’юритизації
1. Інформація, зазначена у частинах другій, п’ятій і шостій статті 28 цього Закону, розкривається інвестору у відповідні позиції сек’юритизації та потенційному інвестору у позиції сек’юритизації на його запит.
Інформація, передбачена пунктами 3 і 4 частини другої статті 28 цього Закону, включається до проспекту сек’юритизаційних цінних паперів або рішення про емісію сек’юритизаційних цінних паперів, якщо відповідна транзакція із сек’юритизації передбачає емісію таких цінних паперів. Якщо транзакція із сек’юритизації не передбачає емісії сек’юритизаційних цінних паперів, інформація, передбачена пунктами 3 і 4 частини другої статті 28 цього Закону, розкривається інвестору у відповідні позиції сек’юритизації та потенційному інвестору у позиції сек’юритизації до набуття ним відповідної позиції сек’юритизації у порядку, встановленому Комісією.
2. Особою, відповідальною за розкриття інвесторам (потенційним інвесторам) у позиції сек’юритизації інформації, визначеної законодавством (далі у цій статті – відповідальна особа), є оригінатор, у разі якщо у випадках, передбачених законодавством, іншу особу не визначено відповідальною особою.
У разі здійснення транзакції із сек’юритизації з використанням СПФ оригінатор та СПФ можуть за домовленістю між собою визначити СПФ відповідальною особою.
Якщо транзакція із сек’юритизації передбачає участь спонсора, відповідальною особою може бути визначено СПФ або спонсора, за домовленістю між ними та оригінатором.
3. При розкритті / оприлюдненні інформації, визначеної законодавством, відповідальна особа зобов’язана дотримуватися законодавства про інформацію (зокрема вимог до інформації з обмеженим доступом, у тому числі інформації, що містить банківську або професійну таємницю), а також вимог законодавства про захист персональних даних. Якщо інше не встановлено законодавством, інформація, що може містити банківську або професійну таємницю, розкривається / оприлюднюється в агрегованому або анонімному вигляді (без розкриття даних, що ідентифікують особу).
4. Відповідальна особа та/або особа, яка здійснює управлінські функції в ній, несе відповідальність за повноту, достовірність та своєчасність розкриття інформації, передбаченої цією статтею, та регульованої інформації емітента.
Глава 7. Розкриття регульованої інформації у разі емісії сек’юритизаційних цінних паперів
Стаття 30. Особливості розкриття регульованої інформації у разі емісії сек’юритизаційних цінних паперів
1. Регульована інформація у разі емісії сек’юритизаційних цінних паперів розкривається відповідно до вимог, в обсязі та строки, встановлені Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та нормативно-правовими актами Комісії.
2. У разі необхідності оформлення та оприлюднення проспекту сек’юритизаційних цінних паперів регульована інформація емітента таких сек’юритизаційних цінних паперів оприлюднюється у базі даних репозиторію даних сек’юритизації, а за відсутності осіб, які здійснюють діяльність репозиторію даних сек’юритизації, – на вебсайті, що відповідає всім таким вимогам:
1) наявність належної системи контролю даних;
2) наявність належної системи управління та організаційної структури, яка має забезпечувати безперервність функціонування вебсайту;
3) наявність необхідних систем та процедур для визначення джерел операційного ризику;
4) наявність технічних засобів та систем для забезпечення захисту інформації, підтримання цілісності інформації, а також для оперативного збереження інформації;
5) забезпечення збереження інформації щонайменше п’ять років після закінчення строку обігу сек’юритизаційних цінних паперів.
3. Вимоги до систем, процедур і технічних засобів вебсайту, передбачених частиною другою цієї статті, встановлюються нормативно-правовими актами Комісії.
Стаття 31. Особливості розкриття регулярної інформації у разі емісії сек’юритизаційних цінних паперів
1. Проміжна інформація про емітента сек’юритизаційних цінних паперів є регульованою інформацією та підлягає розкриттю емітентом щокварталу, а в разі сек’юритизації ЗАКП – щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним періодом, за винятком:
1) проміжної консолідованої фінансової звітності, яка підлягає розкриттю не пізніше останнього числа другого місяця, що настає за звітним;
2) інформації, зазначеної у частині другій цієї статті, яка підлягає розкриттю не пізніше ніж через один місяць з дати сплати процентів або відсоткових доходів за сек’юритизаційними цінними паперами, крім випадку здійснення сек’юритизації ЗАКП.
2. Проміжна інформація про емітента, крім інформації, передбаченої Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", повинна містити:
1) інформацію щодо пулу сек’юритизованих активів;
2) інформацію щодо кредитної якості фінансових активів, включених до пулу сек’юритизованих активів;
3) інформацію про грошові надходження за пулом сек’юритизованих активів та виплати за сек’юритизаційними цінними паперами, іншими зобов’язаннями в рамках транзакції із сек’юритизації;
4) інформацію про обставини, які спричиняють зміну у пріоритетності платежів за різними класами сек’юритизаційних цінних паперів та за іншими зобов’язаннями в рамках транзакції із сек’юритизації та/або в порядку розподілу втрат між ними, зміни у складі осіб, що надають послуги в рамках транзакції;
5) інформацію про збереження оригінатором частки економічного інтересу та спосіб, у який це досягається.
Стаття 32. Особливості розкриття особливої інформації у разі емісії сек’юритизаційних облігацій
1. До особливої інформації про емітента сек’юритизаційних облігацій, крім інформації, передбаченої Законом України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", належить така інформація, якщо вона не підлягає розкриттю в порядку, передбаченому для розкриття інсайдерської інформації:
1) інформація про істотні порушення зобов’язань за договорами та іншими правочинами, укладеними (вчиненими) в рамках транзакції із сек’юритизації, а також про дії, які були здійснені для виправлення такого порушення;
2) інформація про будь-які зміни структурних елементів у рамках транзакції із сек’юритизації, які можуть вплинути на здійснення платежів власникам сек’юритизаційних цінних паперів;
3) у разі стандартизованої транзакції із сек’юритизації – інформація про припинення статусу стандартизованої транзакції із сек’юритизації, а також про будь-які заходи впливу контрольного характеру та інші заходи правозастосування, вжиті Комісією;
4) інформація про істотні зміни до договорів та інших правочинів, укладених (вчинених) у рамках транзакції із сек’юритизації;
5) інформація про будь-яку суттєву зміну рівня ризиків, пов’язаних з пулом сек’юритизованих активів або транзакцією із сек’юритизації, у тому числі про суттєву зміну очікуваних показників виконання фінансових активів, включених до пулу сек’юритизованих активів, або виконання зобов’язань за позиціями сек’юритизації.
Глава 8. Вимоги до стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації
Стаття 33. Вимоги до учасників стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації
1. Оригінатором, спонсором та СПФ у рамках стандартизованої транзакції із традиційної сек’юритизації:
1) можуть бути виключно юридичні особи, створені за законодавством України та з місцезнаходженням в Україні, або юридичні особи, створені за законодавством держав – членів Європейського Союзу та з місцезнаходженням у державах – членах Європейського Союзу;
2) не можуть бути юридичні особи, які відповідають принаймні одному з критеріїв, визначених пунктами 1–9 частини першої статті 3 цього Закону.
