7) план облаштування та функціонування індустріального парку;
8) інформація про орієнтовні ресурси (фінансові, матеріальні, технічні, трудові, природні тощо), необхідні для облаштування та функціонування індустріального парку, очікувані джерела їх залучення;
9) орієнтовні сумарні обсяги споживання енергетичних ресурсів, води тощо;
10) очікувані результати функціонування індустріального парку, що визначають його економічну, фінансову, соціальну ефективність та вплив на показники відповідних бюджетів;
11) інформація про потенційних учасників та інших суб’єктів індустріального парку (за наявності);
12) інші відомості на розсуд ініціатора створення.
2. Концепцію індустріального парку затверджує ініціатор створення шляхом прийняття відповідного рішення.
3. Суб’єкти господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, ринку електричної енергії та ринку природного газу зобов’язані надавати інформацію про наявність ресурсів для створення індустріального парку на запит ініціатора створення, а також відповідно до законодавства видавати технічні умови на приєднання до електричних мереж, якщо ініціатор створення має інформацію про необхідну потужність енергоресурсів для функціонування індустріального парку. Технічні умови є невід’ємним додатком до договору про приєднання до електричних мереж.
4. Порядок приєднання та підключення до електричних мереж, газових, водопровідних мереж, мереж постачання теплової енергії (теплопостачання) та мереж зв’язку встановлюється відповідно до законодавства.
Стаття 18. Вибір керуючої компанії індустріального парку
1. Вибір керуючої компанії індустріального парку, створеного на землях державної чи комунальної власності, здійснює ініціатор створення на конкурентних засадах шляхом організації і проведення відкритого конкурсу в порядку, визначеному цим Законом.
2. Якщо земельні ділянки, на яких створено індустріальний парк, перебувають у приватній власності, ініціатор створення визначає керуючу компанію самостійно.
3. Якщо ініціатор створення є орендарем земельної ділянки, він визначає керуючу компанію самостійно та письмово повідомляє про це орендодавця протягом трьох робочих днів.
4. Ініціатор створення – суб’єкт господарювання може прийняти рішення про виконання ним функцій керуючої компанії самостійно. Ініціатор створення набуває статусу керуючої компанії та всіх прав і обов’язків керуючої компанії в день прийняття відповідного рішення. Ініціатор створення – суб’єкт господарювання повідомляє уповноважений державний орган про прийняте рішення про виконання ним функцій керуючої компанії самостійно протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
У випадку, визначеному цією частиною, положення статей 21 і 22 цього Закону щодо укладення договору про облаштування та функціонування індустріального парку не застосовуються.
Стаття 19. Організація і проведення відкритого конкурсу з вибору керуючої компанії індустріального парку
1. Організацію і проведення відкритого конкурсу з вибору керуючої компанії (далі у цій статті – конкурс) здійснює ініціатор створення. Конкурс проводиться у два етапи: на першому етапі проводиться прекваліфікація претендентів з метою виявлення потенційних учасників, які мають належний рівень компетентностей та фінансової спроможності, на другому – подання та оцінювання конкурсних пропозицій учасників конкурсу.
2. Ініціатор створення:
1) затверджує умови конкурсу;
2) утворює конкурсну комісію, затверджує її склад та порядок роботи;
3) готує конкурсну документацію;
4) публічно оголошує відкритий конкурс з повідомленням у медіа;
5) визначає порядок сплати реєстраційного внеску, розмір якого не може перевищувати однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
6) письмово підтверджує надходження заявок на участь у конкурсі;
7) забезпечує претендентів необхідною інформацією (документами) для підготовки заявок на участь у конкурсі та учасників конкурсу для підготовки конкурсних пропозицій;
8) приймає рішення про допущення або про недопущення претендентів до участі в конкурсі з обґрунтуванням причин у разі відмови;
9) повідомляє претендентів про допущення або про недопущення до участі в конкурсі.
3. Інформація про оголошення конкурсу має містити відомості про:
1) ініціатора створення;
2) концепцію індустріального парку;
3) умови конкурсу, затверджені ініціатором створення;
4) земельні ділянки, на яких створено індустріальний парк;
5) об’єкти, розміщені у межах індустріального парку (перелік, характеристики тощо);
6) строк, на який створено індустріальний парк;
7) орган, до якого слід звертатися за додатковою інформацією;
8) розмір реєстраційного внеску.
Реєстраційний внесок сплачується шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок ініціатора створення, що використовується для організації та підготовки проведення конкурсу.
За зверненням претендента ініціатор створення надає йому необхідну додаткову інформацію про концепцію індустріального парку, земельні ділянки в межах індустріального парку та розташовані на них об’єкти.
4. Заявки на участь у конкурсі подаються протягом 30 днів з дня його оголошення.
Заявка на участь у конкурсі має містити:
повне найменування претендента, його місцезнаходження;
документи, що підтверджують відсутність обмежень, встановлених статтею 7-1 цього Закону;
відомості, що підтверджують спроможність претендента забезпечити належне функціонування індустріального парку, наявність досвіду, необхідних ресурсів, можливостей технологічного та організаційного забезпечення такої діяльності;
інші відомості, передбачені умовами конкурсу.
Підставами для недопущення претендента до участі в конкурсі є:
неподання у заявці на участь у конкурсі необхідної інформації та/або подання її в неповному обсязі;
подання у заявці на участь у конкурсі недостовірної інформації;
невідповідність вимогам до керуючої компанії, визначеним статтею 7-1 цього Закону;
на дату подання заявки на участь у конкурсі визнання претендента у встановленому законом порядку банкрутом та відкриття стосовно нього ліквідаційної процедури.
5. Конкурсна комісія розглядає заявки на участь у конкурсі, подані претендентами, протягом 15 днів з останнього дня, встановленого для подання заявок, та за результатами розгляду приймає рішення про допущення або про недопущення до участі в конкурсі, яке оформлює протоколом. Конкурсна комісія наступного робочого дня після прийняття рішення про допущення або про недопущення до участі в конкурсі письмово повідомляє про це претендентів. Допущені до участі в конкурсі претенденти стають учасниками конкурсу.
6. Заявки на участь у конкурсі, отримані після закінчення строку для їх подання, не розглядаються.
7. Учасники конкурсу протягом строку, встановленого конкурсною документацією, подають конкурсні пропозиції. Конкурсна пропозиція включає бізнес-план щодо облаштування та функціонування індустріального парку, залучення учасників та інших суб’єктів індустріального парку. Вимоги щодо змісту та форми зазначеного бізнес-плану визначає конкурсна документація.
Конкурсна комісія розглядає конкурсні пропозиції учасників конкурсу та готує висновки щодо визначення найкращих умов облаштування та функціонування індустріального парку, залучення учасників та інших суб’єктів індустріального парку.
Переможцем конкурсу визнають учасника конкурсу, який запропонував найкращі умови облаштування та функціонування індустріального парку, залучення учасників та інших суб’єктів індустріального парку.
8. У разі подання конкурсної пропозиції лише одним учасником конкурсу такий учасник може бути визнаний переможцем конкурсу, за умови виконання ним визначених ініціатором створення умов конкурсу, а конкурс вважається таким, що відбувся.
9. На підставі висновків конкурсної комісії ініціатор створення протягом 10 днів з останнього дня, встановленого для розгляду конкурсних пропозицій, приймає рішення про визначення переможця конкурсу.
10. Повідомлення про визначення переможця конкурсу надсилається переможцю не пізніше п’яти днів з дня прийняття відповідного рішення.
11. Ініціатор створення укладає з переможцем конкурсу договір про облаштування та функціонування індустріального парку після погодження всіх умов договору, але не пізніше 10 робочих днів з дня визначення переможця конкурсу.";
12) у частині першій статті 20 слово "створення" замінити словом "облаштування";
13) частину четверту статті 21 викласти в такій редакції:
"4. Форму типового договору про облаштування та функціонування індустріального парку затверджує уповноважений державний орган.";
"Стаття 22. Істотні умови договору про облаштування та функціонування індустріального парку
1. Істотними умовами договору про облаштування та функціонування індустріального парку є:
1) предмет договору;
2) строк договору;
3) кадастрові номери, місце розташування та розміри земельних ділянок, на яких створено індустріальний парк;
4) порядок і умови облаштування та функціонування індустріального парку;
5) порядок і умови залучення учасників та інших суб’єктів індустріального парку;
6) порядок і умови надання учасникам та іншим суб’єктам індустріального парку прав на земельні ділянки та об’єкти у межах індустріального парку;
7) порядок і умови надання учасникам та іншим суб’єктам індустріального парку послуг та прав користування інженерно-транспортною інфраструктурою;
8) порядок і умови страхування керуючою компанією активів ініціатора створення, отриманих у користування;
9) правовий режим майна, створеного керуючою компанією у межах індустріального парку, а також переданого для використання майна, що є власністю ініціатора створення;
10) порядок і умови подання керуючою компанією звітності до ініціатора створення та уповноваженого державного органу;
11) порядок і умови повернення земельних ділянок у межах індустріального парку, переданих керуючій компанії у користування, та об’єктів у межах індустріального парку;
12) порядок набрання договором чинності.
Договором про облаштування та функціонування індустріального парку за згодою сторін можуть бути визначені також інші умови.
2. Зміни до договору про облаштування та функціонування індустріального парку вносять за взаємною згодою сторін.
3. Реорганізація керуючої компанії – юридичної особи не є підставою для розірвання договору про облаштування та функціонування індустріального парку.
4. Невід’ємними частинами договору про облаштування та функціонування індустріального парку є:
1) рішення про створення індустріального парку;
2) концепція індустріального парку;
3) бізнес-план керуючої компанії щодо облаштування та функціонування індустріального парку, залучення учасників та інших суб’єктів індустріального парку.
Стаття 23. Припинення договору про облаштування та функціонування індустріального парку
1. Договір про облаштування та функціонування індустріального парку є припиненим після закінчення строку, на який його укладено, якщо сторони не уклали угоду про продовження строку дії договору в межах строку, на який створено індустріальний парк.
2. Договір про облаштування та функціонування індустріального парку може бути припинений достроково у разі:
1) невиконання однією із сторін зобов’язань за договором;
2) ліквідації керуючої компанії, у тому числі у зв’язку з визнанням її банкрутом;
3) взаємної згоди сторін.
3. У разі припинення договору про облаштування та функціонування індустріального парку керуюча компанія зобов’язана повернути ініціатору створення земельні ділянки та об’єкти у межах індустріального парку в порядку та на умовах, визначених договором. Якщо керуюча компанія допустила псування земельної ділянки, погіршення стану або знищення об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури та/або іншого майна ініціатора створення, розташованого у межах індустріального парку, вона зобов’язана відшкодувати збитки, якщо ініціатор створення доведе, що це сталося внаслідок дій або бездіяльності керуючої компанії.
4. У разі припинення договору про облаштування та функціонування індустріального парку в межах строку, на який створено індустріальний парк, ініціатор створення визначає керуючу компанію згідно з цим Законом, а у випадку, визначеному частиною четвертою статті 18 цього Закону, – самостійно набуває статусу керуючої компанії.
5. Нова керуюча компанія зобов’язана протягом п’яти робочих днів з дня укладення договору про облаштування та функціонування індустріального парку підписати договори про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку з усіма учасниками та іншими суб’єктами індустріального парку на умовах, які не погіршують становище учасників порівняно з попередніми договорами.
Стаття 24. Набуття і втрата статусу керуючої компанії індустріального парку
1. Юридична особа набуває статусу керуючої компанії з дня укладення договору про облаштування та функціонування індустріального парку, крім випадку, передбаченого частиною четвертою статті 18 цього Закону. Ініціатор створення зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня набуття юридичною особою статусу керуючої компанії письмово повідомити про це уповноважений державний орган.
Інформацію про набуття юридичною особою статусу керуючої компанії індустріального парку, включеного до Реєстру індустріальних парків, уповноважений державний орган вносить до Реєстру індустріальних парків та розміщує на своєму офіційному веб-сайті не пізніше трьох робочих днів з дня надходження такого повідомлення від ініціатора створення.
2. Юридична особа втрачає статус керуючої компанії з дня припинення договору про облаштування та функціонування індустріального парку, а в разі набуття статусу керуючої компанії відповідно до частини четвертої статті 18 цього Закону – з дня прийняття ініціатором створення рішення про припинення виконання ним функцій керуючої компанії. Про втрату юридичною особою статусу керуючої компанії ініціатор створення зобов’язаний повідомити уповноважений державний орган протягом того самого дня. Інформацію про втрату юридичною особою статусу керуючої компанії індустріального парку, включеного до Реєстру індустріальних парків, уповноважений державний орган вносить до Реєстру індустріальних парків та розміщує на своєму офіційному веб-сайті не пізніше наступного робочого дня з дня надходження такого повідомлення від ініціатора створення.";
"Стаття 25. Права та обов’язки ініціатора створення індустріального парку
1. Ініціатор створення має право:
1) здійснювати контроль за дотриманням керуючою компанією умов укладених договорів;
2) надавати керуючій компанії право на облаштування індустріального парку та/або управління (експлуатацію) об’єктами, розміщеними у межах індустріального парку;
3) вимагати від керуючої компанії дотримання концепції індустріального парку та виконання умов договору про облаштування та функціонування індустріального парку;
4) щопівроку отримувати від керуючої компанії звіт про функціонування індустріального парку;
5) вимагати від керуючої компанії усунення порушень, допущених нею у процесі функціонування індустріального парку;
6) вимагати від керуючої компанії відшкодування збитків у разі погіршення стану об’єктів або псування земельної ділянки індустріального парку, що сталося внаслідок дій або бездіяльності керуючої компанії;
7) здійснити викуп майна керуючої компанії у межах індустріального парку у разі дострокового розірвання договору про облаштування та функціонування індустріального парку в першочерговому порядку;
8) за зверненням керуючої компанії або за власним рішенням здійснювати заходи щодо розширення меж індустріального парку з метою підвищення ефективності його функціонування;
9) передавати керуючій компанії, учасникам, іншим суб’єктам індустріального парку в оренду (суборенду), відчужувати об’єкти (частини об’єктів) нерухомого майна у межах індустріального парку;
10) здійснювати господарську діяльність у межах індустріального парку відповідно до цього Закону;
11) прийняти рішення про виконання ним самостійно функцій керуючої компанії та набути статусу керуючої компанії.
2. Ініціатор створення зобов’язаний:
1) здійснити облаштування індустріального парку, забезпечити його необхідною інженерно-транспортною інфраструктурою самостійно або відповідно до умов договору про облаштування та функціонування індустріального парку;
2) надати керуючій компанії, учасникам та іншим суб’єктам індустріального парку права на земельні ділянки, наявні об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури та інші об’єкти, розміщені у межах індустріального парку;
3) зберігати комерційну таємницю керуючої компанії;
4) не втручатися в поточну господарську діяльність керуючої компанії, учасників та інших суб’єктів індустріального парку;
5) розглядати пропозиції керуючої компанії щодо надання згоди на здійснення невід’ємних поліпшень його майна, переданого у користування керуючій компанії;
6) здійснювати контроль за дотриманням концепції індустріального парку;
7) у разі відсутності керуючої компанії щопівроку подавати до уповноваженого державного органу та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, звіт про функціонування індустріального парку;
8) передбачити в договорі про облаштування та функціонування індустріального парку умову щодо пріоритетного права працевлаштування працівників – громадян України.
3. Ініціатор створення має також інші права і обов’язки, передбачені договором про облаштування та функціонування індустріального парку і законодавством.
Стаття 26. Права і обов’язки керуючої компанії індустріального парку
1. Керуюча компанія має право:
1) здійснювати господарську діяльність відповідно до договору про облаштування та функціонування індустріального парку та законодавства з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом;
2) передавати учасникам, іншим суб’єктам індустріального парку в суборенду з дотриманням вимог земельного законодавства надані їй в оренду земельні ділянки або їх частини у межах індустріального парку з правом забудови;
3) передавати учасникам, іншим суб’єктам індустріального парку в оренду (суборенду), відчужувати рухоме та нерухоме майно для використання у межах індустріального парку відповідно до законодавства;
4) забезпечувати умови для підключення (приєднання) учасників, інших суб’єктів індустріального парку до інженерних мереж і комунікацій;
5) у разі порушення ініціатором створення умов договору про облаштування та функціонування індустріального парку вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, завданих його невиконанням;
6) на продовження строку дії договору про облаштування та функціонування індустріального парку в разі виконання його умов;
7) залучати на контрактній основі до виконання робіт і надання послуг з облаштування та функціонування індустріального парку третіх осіб;
8) щопівроку отримувати від учасників, інших суб’єктів індустріального парку звіт про виконання умов договору про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку, якщо інше не визначено таким договором;
9) ініціювати розгляд питання щодо зміни меж індустріального парку з метою підвищення ефективності його функціонування;
10) самостійно або за дорученням учасників, інших суб’єктів індустріального парку одержувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування документи дозвільного характеру та погодження, у тому числі для здійснення будівництва об’єктів виробничого призначення, інших об’єктів, необхідних для здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку, представляти інтереси учасників та інших суб’єктів індустріального парку у відносинах з органами державної влади, підприємствами, установами та організаціями;
11) здійснювати заходи, спрямовані на запобігання утворенню відходів і забезпечення дотримання ієрархії управління відходами, мінімізацію негативних наслідків діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновлення з метою запобігання їхньому негативному впливу на здоров’я людей та навколишнє природне середовище.
2. Керуюча компанія зобов’язана:
1) виконувати умови договору про облаштування та функціонування індустріального парку та дотримуватися концепції індустріального парку;
2) здійснити облаштування індустріального парку, забезпечити його необхідною інженерно-транспортною інфраструктурою відповідно до умов договору про облаштування та функціонування індустріального парку;
3) забезпечувати виконання бізнес-плану щодо облаштування та функціонування індустріального парку, залучення учасників та інших суб’єктів індустріального парку;
4) залучати учасників, інших суб’єктів індустріального парку та укладати з ними договори;
5) за дорученням ініціатора створення, учасників, інших суб’єктів індустріального парку одержувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування документи дозвільного характеру та погодження, у тому числі для здійснення будівництва об’єктів виробничого призначення, інших об’єктів, необхідних для здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку, представляти інтереси ініціатора створення, учасників, інших суб’єктів індустріального парку у відносинах з дозвільними органами, службами, підприємствами, установами та організаціями;
6) звертатися за узгодженням невід’ємних поліпшень майна, переданого ініціатором створення їй у користування;
7) утримувати в належному стані передані за відповідними договорами земельну ділянку, інженерно-транспортну інфраструктуру та інші об’єкти, розміщені у межах індустріального парку, забезпечувати належні умови їх використання;
8) після закінчення строку, на який укладено договір про облаштування та функціонування індустріального парку, передати земельну ділянку разом з об’єктами інфраструктури, розміщеними на ній, ініціатору створення, якщо інше не визначено договором;
9) щопівроку подавати ініціатору створення, а також до уповноваженого державного органу та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, звіт про функціонування індустріального парку;
10) зберігати комерційну таємницю ініціатора створення.
3. Керуюча компанія має також інші права і обов’язки, визначені договором про облаштування та функціонування індустріального парку і законодавством.
4. Керуюча компанія екоіндустріального парку, крім обов’язків, визначених частиною другою цієї статті, додатково повинна забезпечувати:
1) впровадження та функціонування систем екологічного та енергетичного менеджменту;
2) планування та здійснення заходів, спрямованих на підвищення ефективності використання ресурсів, відходів і побічних продуктів, енергоефективності, зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище внаслідок виробничих та інших процесів;
3) створення інформаційної платформи для обміну виробничими ресурсами, відходами, побічними продуктами та продукцією, у тому числі у сфері промислового симбіозу.
Реалізація здійснення заходів, визначених цією частиною, відображається у звіті про функціонування екоіндустріального парку.
Стаття 27. Повноваження уповноваженого державного органу
1. Уповноважений державний орган:
1) щопівроку отримує від керуючої компанії та оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті звіт про функціонування індустріального парку. У разі відсутності керуючої компанії такий звіт подає ініціатор створення. Порядок та форму подання звіту про функціонування індустріального парку затверджує уповноважений державний орган за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;
2) звертається до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо вирішення питань, пов’язаних із створенням, облаштуванням та функціонуванням індустріальних парків;
3) забезпечує сприятливі умови для створення та функціонування індустріальних та екоіндустріальних парків;
4) веде Реєстр індустріальних парків;
5) здійснює моніторинг функціонування індустріальних парків, розробляє та забезпечує реалізацію Стратегії розвитку індустріальних парків;
6) забезпечує інформаційну та консультаційну підтримку ініціаторів створення та керуючих компаній, сприяє залученню учасників та інших суб’єктів індустріальних парків;
7) забезпечує доступ до публічної інформації, пов’язаної з діяльністю індустріальних та екоіндустріальних парків, а також інформаційну підтримку потенційних учасників та інших суб’єктів індустріальних та екоіндустріальних парків з питань, що належать до його компетенції;
8) інформує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідні місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування про ініціаторів створення, керуючі компанії та учасників індустріальних парків у випадках, визначених цим Законом;
9) забезпечує державне стимулювання ініціаторів створення, керуючих компаній та учасників індустріальних та екоіндустріальних парків відповідно до статті 34 цього Закону за рахунок коштів державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
10) здійснює аналіз та узагальнення міжнародного досвіду у сфері забезпечення функціонування індустріальних та екоіндустріальних парків та залучення інвестицій;
11) забезпечує до 1 квітня поточного року оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті узагальненої та в розрізі індустріальних парків інформації про стан їх функціонування.
Уповноважений державний орган здійснює також інші повноваження, передбачені законом.
2. Уповноважений державний орган має право утворювати постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи та/або залучати у встановленому порядку підприємства, установи, організації для здійснення підтримки ініціаторів створення, керуючих компаній та учасників індустріальних та екоіндустріальних парків за такими напрямами:
1) розроблення короткострокових та довгострокових планів розвитку індустріальних та екоіндустріальних парків;
2) забезпечення налагодження співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, урядовими та неурядовими організаціями іноземних держав з питань залучення фінансових ресурсів для розвитку індустріальних та екоіндустріальних парків;
3) проведення консультацій щодо розроблення концепції індустріальних та екоіндустріальних парків;
4) сприяння ініціаторам створення та керуючим компаніям у залученні потенційних учасників та інших суб’єктів індустріальних та екоіндустріальних парків;
5) надання ініціаторам створення, керуючим компаніям, учасникам консультаційної підтримки щодо розроблення бізнес-плану та залучення фінансування, а також з інших питань створення та функціонування індустріальних та екоіндустріальних парків;
6) сприяння в організації проведення наукових, науково-практичних конференцій, освітньо-інформаційних заходів (виставок, семінарів) з питань діяльності індустріальних та екоіндустріальних парків;
7) сприяння в реалізації інших заходів, передбачених Стратегією розвитку індустріальних парків;
8) сприяння формуванню та діяльності професійних об’єднань представників індустріальних парків в Україні, а також відповідних професійних мереж за участю іноземних індустріальних та екоіндустріальних парків та їх об’єднань.";
15) частину першу статті 28 після слова "учасники" доповнити словами ", інші суб’єкти індустріальних парків";
16) частини першу – третю статті 29 викласти в такій редакції:
"1. Суб’єкт господарювання набуває статусу учасника, за умови виконання таких критеріїв:
1) укладення з керуючою компанією договору про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку та ведення господарської діяльності, передбаченої пунктом 10 статті 1 цього Закону;
2) набуття права на земельну ділянку на підставах та в порядку, встановлених земельним законодавством України, та/або на інший об’єкт (частину об’єкта) нерухомого майна у межах індустріального парку;
3) реєстрація юридичної особи в межах індустріального парку.
2. Керуюча компанія зобов’язана протягом трьох робочих днів з дня укладення договору письмово повідомити уповноважений державний орган про набуття суб’єктом господарювання статусу учасника шляхом подання повідомлення з додаванням копій документів, що підтверджують виконання вимог, визначених частиною першою цієї статті. У разі зміни учасником видів діяльності або власника учасник повинен протягом п’яти робочих днів повідомити про це керуючу компанію.
3. Якщо індустріальний парк включений до Реєстру індустріальних парків, уповноважений державний орган після перевірки повноти поданих відповідно до частини другої цієї статті документів зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня надходження від керуючої компанії відповідного повідомлення письмово повідомити центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та відповідні місцеві державні адміністрації про набуття суб’єктом господарювання статусу учасника.";
17) статтю 30 викласти в такій редакції:
"Стаття 30. Договір про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку
1. Договір про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку укладається між керуючою компанією та суб’єктом господарювання, який має намір набути статус учасника або іншого суб’єкта індустріального парку.
2. Істотними умовами договору про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку є:
1) види діяльності, роботи, послуги, що здійснюються відповідно до умов договору про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку;
2) переважне використання праці працівників – громадян України;
3) умови, обсяги та порядок створення і поліпшення об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури та інших об’єктів на земельній ділянці учасника;
4) строк дії договору;
5) фінансові відносини сторін;
6) відповідальність за невиконання сторонами зобов’язань;
7) порядок припинення і продовження строку дії договору про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку;
8) права і обов’язки сторін;
9) порядок вирішення спорів.
3. Об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури індустріального парку та інші об’єкти, розміщені у межах індустріального парку, які надані керуючій компанії у користування (управління), не передаються у власність учасникам та іншим суб’єктам індустріального парку.
4. Учасник та інший суб’єкт індустріального парку не мають права передавати третім особам свої права та/або обов’язки за договором про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку.
5. Договір про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку є припиненим після закінчення строку, на який його укладено, якщо сторони не домовилися про інше.
6. Договір може бути припинений достроково у разі:
1) невиконання однією із сторін зобов’язань за договором;
2) ліквідації учасника або іншого суб’єкта індустріального парку;
3) ліквідації керуючої компанії;
4) взаємної згоди сторін.
7. У разі ліквідації керуючої компанії статус учасників та інших суб’єктів індустріального парку є незмінним до підписання договору про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку між новою керуючою компанією та учасниками, іншими суб’єктами індустріального парку в межах строку, на який створено індустріальний парк.";
18) назву, частини першу і другу статті 31 викласти в такій редакції:
"Стаття 31. Втрата статусу учасника індустріального парку
1. Суб’єкт господарювання втрачає статус учасника з дня припинення укладеного з керуючою компанією договору про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку та/або припинення прав на земельну ділянку та/або на всі інші об’єкти (частини об’єктів) нерухомого майна у межах індустріального парку.
Суб’єкт господарювання втрачає статус учасника у разі порушення вимог, встановлених цим Законом.
У разі втрати суб’єктом господарювання статусу учасника внаслідок порушення ним вимог, встановлених цим Законом, такий суб’єкт господарювання набуває статусу іншого суб’єкта індустріального парку.
2. Керуюча компанія зобов’язана протягом одного робочого дня з дня втрати суб’єктом господарювання статусу учасника письмово повідомити про це уповноважений державний орган.";
19) статтю 32 викласти в такій редакції:
"Стаття 32. Правовий режим майна у межах індустріального парку
1. Створені керуючою компанією у межах індустріального парку об’єкти інфраструктури належать керуючій компанії на праві власності, якщо інше не визначено договором про облаштування та функціонування індустріального парку або законодавством. Використання таких об’єктів здійснюється відповідно до договору про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку, укладеного між керуючою компанією та учасником або іншим суб’єктом індустріального парку.
2. У разі відчуження земельної ділянки у власність учасника або іншого суб’єкта індустріального парку розташовані на ній об’єкти інфраструктури не передаються у власність учасника або іншого суб’єкта індустріального парку, якщо інше не визначено договором про облаштування та функціонування індустріального парку.
3. У разі припинення діяльності індустріального парку правовий режим майна ініціатора створення, керуючої компанії, учасників та інших суб’єктів індустріального парку визначається відповідно до вимог договору про облаштування та функціонування індустріального парку і законодавства.";
20) назву і частину третю статті 34 викласти в такій редакції:
"Стаття 34. Державне стимулювання облаштування та функціонування індустріальних та екоіндустріальних парків";
"3. З метою облаштування та функціонування індустріальних парків за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та з інших джерел, не заборонених законом:
1) керуючим компаніям та ініціаторам створення – суб’єктам господарювання індустріального парку надаються кошти на безповоротній основі для облаштування індустріальних парків та/або забезпечення будівництва об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури (автомобільних шляхів, під’їзних колій, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо), необхідних для створення та функціонування індустріальних парків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
2) керуючим компаніям та ініціаторам створення – суб’єктам господарювання індустріального парку здійснюється компенсація витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
3) учасникам надається податкове та митне стимулювання відповідно до законодавства;
4) майно, отримане органами державної влади або органами місцевого самоврядування в межах реалізації проектів міжнародної технічної, гуманітарної та/або грантової допомоги, може передаватися у власність керуючим компаніям, ініціаторам створення – суб’єктам господарювання, учасникам та іншим суб’єктам індустріальних парків для облаштування та/або забезпечення будівництва об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури (автомобільних доріг, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інших інженерних комунікацій тощо).
Передання майна, визначеного пунктом 4 цієї частини, здійснюється на підставі відповідного рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування відповідно до актів приймання-передачі.";
"Стаття 37. Підстави для ліквідації індустріального парку
1. Індустріальний парк ліквідується до завершення строку, на який його створено, у разі прийняття ініціатором створення відповідного рішення.
Ініціатор створення може прийняти рішення про ліквідацію індустріального парку лише після отримання на це згоди керуючої компанії та учасників.
Ініціатор створення повідомляє уповноважений державний орган про прийняття ним рішення про ліквідацію індустріального парку протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
Стаття 38. Правові наслідки ліквідації індустріальних парків
1. У разі ліквідації індустріального парку керуюча компанія, учасники, інші суб’єкти індустріального парку можуть продовжувати свою діяльність як суб’єкти господарювання на загальних засадах.
2. Ліквідація керуючої компанії державної чи комунальної форми власності здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
3. У разі ліквідації індустріального парку права на земельні ділянки, не відчужені у власність керуючої компанії, учасників або інших суб’єктів індустріального парку, передаються ініціатору створення.";
22) частину другу статті 39 викласти в такій редакції:
"2. Сторонами зазначеного спору можуть бути ініціатор створення (крім органу державної влади, органу місцевого самоврядування, що згідно з Конституцією України здійснює право власності на землю від імені Українського народу і відповідно до закону наділений повноваженнями розпоряджатися землею), керуюча компанія, учасник.";
23) у тексті Закону слова "договір про створення та функціонування індустріального парку" в усіх відмінках і числах замінити словами "договір про облаштування та функціонування індустріального парку" у відповідному відмінку і числі.
7. У Законі України "Про державну допомогу суб’єктам господарювання" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 34, ст. 1173; 2020 р., № 43, ст. 371):
1) у частині першій статті 1:
пункт 1 викласти в такій редакції:
"1) державна допомога суб’єктам господарювання (далі – державна допомога) – підтримка у будь-якій формі суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави, що спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції, створюючи переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності;";
пункт 4 виключити;
пункти 6 і 17 викласти в такій редакції:
"6) надавачі державної допомоги – органи влади, органи адміністративно-господарського управління та контролю, а також юридичні особи, які діють від їхнього імені, що уповноважені розпоряджатися ресурсами держави та ініціюють та/або надають державну допомогу;";
"17) ризиковий капітал – внесок до статутного капіталу суб’єктів малого та середнього підприємництва за рахунок ресурсів держави з метою забезпечення певного виду діяльності на період розроблення техніко-економічного обґрунтування, бізнес-плану, заснування підприємства, налагодження чи розширення виробництва;";
2) частину першу статті 3 викласти в такій редакції:
"1. Дія цього Закону поширюється на будь-яку підтримку суб’єктів господарювання надавачами державної допомоги за рахунок ресурсів держави для виробництва товарів або провадження окремих видів господарської діяльності, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.";
3) абзац перший частини першої статті 4 викласти в такій редакції:
"1. Державна допомога полягає у переданні ресурсів держави окремим суб’єктам господарювання, а також у втратах доходів державного бюджету.";
4) пункти 2 і 3 частини другої статті 8 викласти в такій редакції:
"2) визначення належності до державної допомоги заходів з підтримки суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави, оцінювання допустимості державної допомоги для конкуренції, прийняття рішень, передбачених цим Законом;
3) збирання та проведення аналізу інформації про заходи з підтримки суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави, вимагання від надавачів та отримувачів державної допомоги, їх посадових осіб інформації, у тому числі з обмеженим доступом, необхідної для прийняття рішень, передбачених цим Законом;";
5) частину першу статті 9 викласти в такій редакції:
"1. Надавачі державної допомоги подають повідомлення про нову державну допомогу з пропозиціями щодо підготовки проектів законів, інших нормативно-правових та розпорядчих актів, спрямованих на підтримку суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави, внесення змін до умов чинної державної допомоги.";
6) у розділі 9 "Прикінцеві та перехідні положення":
пункт 2 викласти в такій редакції:
"2. Усі надавачі державної допомоги протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом зобов’язані подати до Уповноваженого органу повідомлення про програми підтримки суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави, що існували на день набрання чинності цим Законом. Подання повідомлення, його розгляд та розгляд справи про державну допомогу здійснюються у порядку, визначеному розділом 4 цього Закону.";
абзац перший пункту 5 викласти в такій редакції:
"5. Установити, що тимчасово, на період дії карантину, запровадженого Кабінетом Міністрів України у встановленому законом порядку на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, та до 31 грудня 2020 року подання, розгляд повідомлення про нову державну допомогу з пропозиціями щодо підготовки проектів законів, інших нормативно-правових та розпорядчих актів, спрямованих на підтримку суб’єктів господарювання за рахунок ресурсів держави, внесення змін до умов чинної державної допомоги для цілі, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 6 цього Закону, здійснюються у порядку, визначеному розділом 4 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.".
8. Абзац перший частини 4-1 статті 49 Закону України "Про ринок електричної енергії" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 27–28, ст. 312; 2023 р., № 82, ст. 301) після слів "визначених частиною четвертою цієї статті" доповнити словами і цифрою "(крім пункту 5)".
9. Абзац другий пункту 10 частини третьої статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 29, ст. 315; 2021 р., № 44, ст. 354) виключити.
10. У пункті 3 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про індустріальні парки" та деяких інших законодавчих актів України щодо залучення інвестицій у промисловий сектор економіки шляхом стимулювання створення індустріальних парків" (Відомості Верховної Ради України, 2021 р., № 49, ст. 390):
підпункти 1 і 2 виключити;
підпункт 3 викласти в такій редакції:
"3) під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на кожний наступний рік передбачати видатки в обсязі не менше 2000000 тисяч гривень на державне стимулювання облаштування індустріальних парків;".
II. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 3 розділу I та пунктів 2–4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня, наступного за днем опублікування цього Закону:
1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
2) забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
3. Усі договори між ініціаторами створення індустріальних парків та керуючими компаніями індустріальних парків про створення та облаштування індустріальних парків, укладені до набрання чинності цим Законом, є чинними протягом строку, на який їх укладено.
4. Установити, що у випадках, якщо відповідно до пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та пункту 9-3 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" цільове призначення земельної ділянки може бути встановлено або змінено на підставі мотивованого висновку уповноваженого органу містобудування та архітектури, визначення території індустріального парку, облаштування такого індустріального парку, визначення містобудівних умов та обмежень забудови земельних ділянок, на яких передбачається розмістити індустріальний парк, здійснюються відповідно до такого висновку. Відсутність затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні у такому разі не перешкоджає створенню, включенню до Реєстру та функціонуванню індустріального парку.
| Президент України | В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ |
| м. Київ 2 вересня 2026 року № 4961-IX | |
