8. Посадові та службові особи компетентного органу, його територіальних органів, а також уповноважених установ повинні вживати заходів для недопущення виникнення потенційного та реального конфлікту інтересів під час здійснення оцінки матеріалів реєстраційного досьє, поданого відповідно до статті 55 цього Закону, та оцінки змін до умов державної реєстрації ветеринарного лікарського засобу, поданих відповідно до статті 66 цього Закону.
9. Компетентний орган повинен прийняти рішення про припинення дії уповноваження у разі:
1) якщо щодо уповноваженої установи та/або її посадових чи службових осіб встановлено хоча б один із таких фактів:
а) невідповідність критеріям, визначеним частиною п’ятою цієї статті;
б) невиконання або неналежне виконання обов’язків, що випливають із наданого уповноваження;
в) вчинення дій (допущення бездіяльності), що вплинули, впливають або можуть вплинути на достовірність результатів оцінки матеріалів реєстраційного досьє, поданого відповідно до статті 55 цього Закону, та/або оцінки змін до умов державної реєстрації ветеринарного лікарського засобу, поданих відповідно до статті 66 цього Закону, зокрема вчинення дій (допущення бездіяльності), прийняття рішень чи участь у їх прийнятті в умовах потенційного та/або реального конфлікту інтересів;
г) настання обставин, передбачених пунктами 1-4 частини п’ятої цієї статті;
ґ) встановлення факту порушення вимог, визначених частиною шостою, сьомою або восьмою цієї статті;
д) встановлення факту здійснення оцінки матеріалів реєстраційного досьє, поданого відповідно до статті 55 цього Закону, оцінки змін до умов державної реєстрації ветеринарного лікарського засобу, поданих відповідно до статті 66 цього Закону, за участю посадових або службових осіб, які притягалися до відповідальності за вчинення таких правопорушень (і термін погашення судимості за такі правопорушення ще не настав):
правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;
правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші правопорушення проти здоров’я населення;
кримінальне правопорушення у сфері господарської діяльності;
кримінальне правопорушення проти власності;
кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України;
правопорушення, пов’язане з недотриманням вимог законодавства про ветеринарну медицину;
2) припинення юридичної особи, яка є уповноваженою установою;
3) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким припинено чи унеможливлено дію уповноваження;
4) в інших випадках, передбачених законодавством.
10. Компетентний орган оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті актуальний перелік уповноважених установ із зазначенням щодо кожної з них щонайменше такої інформації:
1) повне найменування;
2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) номер телефону та адреса електронної пошти;
4) місцезнаходження;
5) сфера уповноваження.
11. Уповноважена установа зобов’язана інформувати компетентний орган про зміни у відомостях, передбачених пунктами 1-4 частини десятої цієї статті, протягом 10 робочих днів з дня їх настання.
12. У разі зміни відомостей, передбачених частиною десятою цієї статті, компетентний орган оновлює такі відомості на своєму офіційному веб-сайті протягом трьох робочих днів з дня, коли йому стало відомо про настання таких змін";
16) у статті 12:
а) у пункті 1 частини третьої слова "та експертизи" виключити;
б) доповнити частиною восьмою такого змісту:
"8. Критерії, яким повинні відповідати національні програми контролю, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини";
17) у статті 13:
а) у частині третій слово "кількісну" виключити;
б) у частині четвертій слово "ступеня" виключити;
18) частину десяту статті 15 виключити;
19) у статті 20:
а) у частині першій:
абзац перший викласти в такій редакції:
"1. До переліку хвороб тварин, що підлягають повідомленню, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини, за поданням компетентного органу включаються";
пункт 6 викласти в такій редакції:
"6) інші хвороби тварин за результатами аналізу, передбаченого частиною другою цієї статті, проведеного компетентним органом";
б) у частині другій:
в абзаці першому слова "компетентним органом" виключити;
у пункті 4 слова "забій тварин" замінити словами "умертвіння тварин";
пункт 7 викласти в такій редакції:
"7) стійкість збудника хвороби до лікування, зокрема стійкість до протимікробних речовин";
в) частину третю доповнити новим абзацом такого змісту:
"Перелік категорій, за якими здійснюється розподіл хвороб тварин, що підлягають повідомленню, видів тварин (груп видів тварин), сприйнятливих до таких хвороб, а також векторів, що є переносниками збудника таких хвороб, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини";
20) у статті 24:
а) у частині першій слова "зонування, регіоналізації та компартменталізації" замінити словами "зонування і компартменталізації";
б) частини п’яту і сьому викласти в такій редакції:
"5. Плани ліквідації хвороб тварин, що підлягають повідомленню, включають завдання та заходи, спрямовані на ліквідацію збудників таких хвороб тварин у межах всієї території України чи окремих її територій (зон) або компартментів, в яких виявлено наявність відповідної хвороби, а також завдання та заходи, спрямовані на запобігання повторному зараженню зазначених територій (зон) або компартментів";
"7. У плані ліквідації хвороби тварин, що підлягає повідомленню, зазначаються:
1) інформація про епізоотичну ситуацію щодо такої хвороби тварин;
2) межі території (зони) або компартмента, що охоплюється планом;
3) завдання та заходи, передбачені частиною п’ятою цієї статті;
4) порядок взаємодії компетентного органу з іншими виконавцями плану;
5) строки виконання заходів, передбачених планом;
6) матеріально-технічні ресурси, обсяги та джерела фінансування, передбачені для виконання плану;
7) мета, проміжні цілі та очікувані результати виконання плану";
21) у статті 26:
а) у пункті 2 частини першої слово "переміщення" замінити словом "транспортування";
б) у пункті 5 частини третьої слова "клінічних та" виключити;
в) у частині четвертій:
у пункті 1 слово "вага" замінити словом "маса";
у пункті 3 слово "забій" замінити словом "умертвіння";
22) у частині першій статті 27 слово "забій" замінити словом "умертвіння";
23) у статті 29:
а) у частині четвертій слова "що забезпечує формування та реалізацію державної політики" замінити словами "що забезпечує формування та реалізує державну політику";
б) перше речення частини шостої викласти в такій редакції:
6. "У разі якщо виконання ветеринарно-санітарних заходів у зв’язку з підозрою щодо спалаху хвороби тварин, що підлягає повідомленню, вимагає організації взаємодії (координації) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, за поданням головного державного ветеринарного інспектора відповідної адміністративно-територіальної одиниці розпочинає роботу місцева державна надзвичайна протиепізоотична комісія";
24) частину першу статті 31 доповнити новими абзацами такого змісту:
"У разі підтвердження спалаху хвороби тварин, що підлягає повідомленню, компетентний орган або його відповідний територіальний орган організовує здійснення ветеринарно-санітарних заходів, визначених відповідною інструкцією з профілактики та боротьби з хворобами тварин.
У разі якщо здійснення ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики та боротьби з хворобою тварин, що підлягає повідомленню, вимагає організації взаємодії (координації) органів державної влади, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, такі питання вирішуються місцевою державною надзвичайною протиепізоотичною комісією або Державною надзвичайною протиепізоотичною комісією при Кабінеті Міністрів України";
25) у статті 32:
а) пункт 5 частини першої викласти в такій редакції:
"5) умертвіння з подальшим знищенням або забій тварин, які можуть бути інфіковані або сприяти поширенню хвороби, що підлягає повідомленню";
б) у частині третій слова "та благополуччя тварин" виключити;
в) частину сьому викласти в такій редакції:
"7. У разі запровадження карантину тварин компетентний орган, його територіальні органи можуть приймати рішення про невідкладне застосування карантинних заходів (карантинних обмежень) із залученням усіх або окремих офіційних ветеринарних лікарів, ліцензованих ветеринарних лікарів та інших спеціалістів ветеринарної медицини";
26) у статті 35:
а) у частині першій слова "карантинних хвороб тварин" замінити словами "хвороб тварин, що підлягають повідомленню", а після слів "коштів державного бюджету" доповнити словами "та/або місцевого бюджету залежно від рівня надзвичайної ситуації";
б) у частині другій слово "особи" замінити словами "фізичні і юридичні особи";
27) статті 36-42 викласти в такій редакції:
"Стаття 36. Основні вимоги до забезпечення благополуччя тварин
1. Персонал, до обов’язків якого належить безпосереднє здійснення утримання, умертвіння, транспортування тварин та/або здійснення супутніх операцій, для виконання таких обов’язків повинен володіти достатніми знаннями та навичками щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин.
2. Персонал, передбачений частиною першою цієї статті, який не може підтвердити наявність достатніх знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин, не може бути допущений оператором ринку та/або державним ветеринарним інспектором до здійснення утримання, умертвіння, транспортування тварин, а також до здійснення супутніх операцій, крім випадку, передбаченого статтею 39 цього Закону.
3. На вимогу оператора ринку, державного ветеринарного інспектора та/або уповноважених осіб, зазначених у частині сьомій статті 40-8 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я тварин та благополуччя тварин", персонал, передбачений частиною першою цієї статті, зобов’язаний пред’явити за власним вибором:
1) державний сертифікат; або
2) тимчасовий допуск; або
3) витяг з Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, що містить актуальні відомості про наявність у персоналу, передбаченого частиною першою цієї статті, документів, зазначених у пункті 1 або 2 цієї частини.
4. Під час здійснення утримання, умертвіння, транспортування тварин, а також під час здійснення супутніх операцій персонал, передбачений частиною першою цієї статті, та інші утримувачі (власники) тварин зобов’язані:
1) не завдавати тваринам невиправданих болю, страждань, травм, стресу та виснаження;
2) вживати всіх необхідних заходів, передбачених законодавством про благополуччя тварин, зокрема, дотримуватися вимог, затверджених відповідно до частини п’ятої цієї статті.
5. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, затверджує вимоги до:
1) забезпечення благополуччя тварин під час їх утримання;
2) забезпечення благополуччя тварин під час їх транспортування та здійснення супутніх операцій;
3) контрольних постів, призначених для відпочинку тварин під час їх транспортування;
4) забезпечення благополуччя тварин під час їх умертвіння та здійснення супутніх операцій;
5) забезпечення благополуччя робочих тварин, що належать до родини Equidae.
Вимоги, передбачені пунктами 1, 2 і 4 цієї частини, повинні визначати, зокрема, вид (групу видів) тварин, на який (яку) вони поширюються.
6. Вимоги до забезпечення благополуччя тварин під час їх утримання, серед іншого, мають визначати вимоги щодо:
1) мінімальної частоти огляду тварин, що утримуються;
2) забезпечення належного догляду та лікування тваринам, що проявляють симптоми та/або ознаки хвороби, і тваринам, які зазнали травмування;
3) забезпечення тварин відповідним простором;
4) приміщень (загонів), в яких утримуються тварини, і щодо обладнання, з яким вони контактують;
5) систем вентиляції і якісних показників повітря, зокрема щодо температури і концентрації газів;
6) освітлення, зокрема щодо його режиму, рівня освітленості;
7) доступу тварин, що утримуються, до корму і води.
7. Вимоги до забезпечення благополуччя тварин під час їх транспортування та здійснення супутніх операцій, серед іншого, мають визначати вимоги щодо:
1) стану тварин, транспортування яких планується здійснити та здійснюється;
2) транспортних засобів, зокрема щодо їх конструкції та обладнання, яким вони мають бути оснащені;
3) обладнання і пристосувань, призначених для завантаження і розвантаження тварин;
4) організаторів транспортування, перевізників, водіїв, супроводжуючих осіб;
5) практики здійснення транспортування та супутніх операцій, зокрема визначати:
а) граничні показники забезпечення тварин відповідним простором;
б) граничні показники тривалості рейсу, періоду відпочинку тварин під час рейсу, інтервалу між годівлею, інтервалу між напуванням, температур під час рейсу;
в) зміст рейсового журналу і порядку його ведення;
г) порядок видачі та припинення дії:
сертифіката придатності транспортного засобу до транспортування тварин;
дозволу на здійснення короткотривалих рейсів і дозволу на здійснення довготривалих рейсів;
ґ) наявності плану дій на випадок виникнення надзвичайних обставин під час запланованого транспортування;
6) оператора ринку, який є центром збору тварин;
7) інспектування транспортних засобів та тварин.
8. Вимоги до контрольних постів, призначених для відпочинку тварин під час їх транспортування, серед іншого, мають визначати вимоги щодо:
1) державної реєстрації контрольних постів та складання їх переліку;
2) умов допуску тварин на територію контрольного поста;
3) умов, пов’язаних з перебуванням тварин на території контрольного поста;
4) умов залишення тваринами території контрольного поста;
5) забезпечення заходів із біобезпеки на території контрольного поста;
6) обладнання і пристосувань, призначених для завантаження і розвантаження тварин;
7) приміщень, що використовуються для розміщення тварин та для інших цілей, пов’язаних із функціонуванням контрольного поста;
8) практики поводження з тваринами на території контрольного поста.
9. Вимоги до забезпечення благополуччя тварин під час їх умертвіння та здійснення супутніх операцій, серед іншого, мають визначати вимоги щодо:
1) дозволених методів оглушення тварин, зокрема їх опис, сферу застосування та ключові параметри;
2) процедури моніторингу ефективності оглушення тварин;
3) наявності і застосування стандартних операційних процедур забою тварин та здійснення супутніх операцій;
4) обладнання, що використовується для знерухомлення та оглушення тварин, та щодо змісту експлуатаційних документів на таке обладнання;
5) планування, конструкції та обладнання бійні;
6) практики поводження з тваринами, зокрема їх знерухомлення;
7) призначення особи, відповідальної за благополуччя тварин, визначення її прав, обов’язків, особливостей підпорядкування та звітування;
8) операційних правил для бійні;
9) здійснення заходів з депопуляції та вимушеного умертвіння тварин.
10. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, схвалює рекомендації та/або погоджує настанови щодо будь-яких аспектів благополуччя відповідного виду (групи видів) тварин, а також щодо будь-яких аспектів застосування законодавства про благополуччя тварин.
Настанови, передбачені абзацом першим цієї частини, розробляються і погоджуються за процедурою, визначеною статтею 13 Закону України "Про безпечність та гігієну кормів".
11. Розміщення на ринку, ввезення (пересилання) на митну територію України і вивезення (пересилання) з митної території України хутра котів і собак, а також будь-яких товарів, що містять таке хутро, заборонені, за винятком випадків, передбачених частинами дванадцятою і тринадцятою цієї статті.
12. Як виняток із положень частини одинадцятої цієї статті, дозволяється розміщення на ринку, ввезення (пересилання) на митну територію України і вивезення (пересилання) з митної території України хутра котів і собак, а також будь-яких товарів, що містять таке хутро, якщо вони призначені для навчальних цілей або для цілей таксидермії.
13. Як виняток із положень частини одинадцятої цієї статті, дозволяється здійснення операцій із збирання (вилучення, конфіскації), знезараження, знешкодження, видалення та утилізації (знищення) хутра котів і собак, а також будь-яких товарів, що містять таке хутро, виходячи з необхідності забезпечення захисту життя і здоров’я людей та/або тварин, а також з метою дотримання заборони, передбаченої частиною одинадцятою цієї статті.
Стаття 37. Підготовка персоналу і перевірка знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин
1. Підготовку персоналу і перевірку знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин здійснюють уповноважені особи. Уповноваженою особою може бути юридична особа незалежно від форми власності.
2. Рішення про уповноваження юридичної особи на здійснення підготовки персоналу і перевірки знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин, відмову в уповноваженні, зупинення дії уповноваження, відновлення дії уповноваження і припинення дії уповноваження приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
3. Державний контроль за діяльністю уповноважених осіб у частині виконання повноважень, наданих їм відповідно до цієї статті, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
4. Порядок уповноваження юридичної особи на здійснення підготовки персоналу і перевірки знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин, відмови в уповноваженні, зупинення дії уповноваження, відновлення дії уповноваження та припинення дії уповноваження, строк уповноваження і критерії, яким повинні відповідати юридичні особи для їх уповноваження, затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
5. Посадові особи уповноважених осіб зобов’язані вживати заходів для недопущення виникнення потенційного та реального конфлікту інтересів під час перевірки знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин.
6. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, повинен прийняти рішення про припинення уповноваження у разі:
1) встановлення хоча б одного з таких фактів:
а) невідповідність критеріям, затвердженим відповідно до частини четвертої цієї статті;
б) невиконання або неналежного виконання обов’язків, що випливають із наданого уповноваження;
в) вчинення дій (допущення бездіяльності), що вплинули, впливають або можуть вплинути на достовірність результатів перевірки знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин, зокрема вчинення дій (допущення бездіяльності), прийняття чи участь у прийнятті рішень, що стосуються перевірки знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин, за наявності потенційного та/або реального конфлікту інтересів;
г) здійснення підготовки персоналу і перевірки знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин стосовно осіб, притягнутих до відповідальності за порушення законодавства про благополуччя тварин та/або законодавства про захист тварин від жорстокого поводження, якщо з часу притягнення до відповідальності минуло менше трьох років;
2) припинення юридичної особи;
3) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким припинено чи унеможливлено дію уповноваження;
4) в інших випадках, передбачених законодавством.
7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті актуальний перелік уповноважених осіб із зазначенням щодо кожної з них щонайменше такої інформації:
1) повне найменування;
2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) номер телефону та адреса електронної пошти;
4) місцезнаходження;
5) сфера уповноваження, зокрема:
а) вид (види) поводження з тваринами (утримання, транспортування, умертвіння тварин та/або здійснення супутніх операцій), якого стосується уповноваження;
б) види (групи видів) тварин, яких стосується уповноваження;
в) у разі якщо сфера уповноваження стосується такого виду поводження з тваринами, як умертвіння, у переліку також зазначається інформація про тип обладнання та, окремо, про конкретні операції, яких стосується таке уповноваження.
8. Уповноважені особи зобов’язані інформувати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, про зміни, що відбулися у відомостях, зазначених у пунктах 1-4 частини сьомої цієї статті, протягом 10 робочих днів з дня їх настання.
9. У разі зміни відомостей, зазначених у частині сьомій цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, оновлює такі відомості на своєму офіційному веб-сайті протягом трьох робочих днів з дня, коли йому стало відомо про настання таких змін.
10. Базовий перелік тем програм підготовки персоналу, до обов’язків якого належить безпосереднє здійснення утримання, умертвіння, транспортування тварин та/або здійснення супутніх операцій, щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
11. Після проходження підготовки щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин здійснюється перевірка знань та навичок у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
Стаття 38. Підтвердження наявності достатніх знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин
1. Наявність достатніх знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин підтверджується такими документами:
1) державний сертифікат;
2) витяг з Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, що містить актуальні відомості про державний сертифікат.
2. Документи, зазначені у частині першій цієї статті, видає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
3. Для отримання державного сертифіката заявник подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, заяву, письмову декларацію та інші документи у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
У письмовій декларації заявник декларує, що він не притягався до відповідальності за порушення законодавства про благополуччя тварин та/або законодавства про захист тварин від жорстокого поводження протягом останніх трьох років, що передують даті подання заяви.
4. Порядок видачі державного сертифіката, форми заяви та письмової декларації, що подаються для його отримання, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин. Зазначений порядок також повинен містити перелік документів, що додаються до заяви про отримання державного сертифіката.
5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, перевіряє достовірність відомостей (документів), поданих заявником для отримання державного сертифіката, до прийняття рішення про його видачу.
6. Рішення про видачу державного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, приймає протягом 10 робочих днів з дня отримання заяви, декларації та інших документів, поданих заявником для отримання державного сертифіката.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про видачу державного сертифіката центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, вносить до Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, інформацію про державний сертифікат, зазначену у рішенні про його видачу.
7. Державний сертифікат складається державною мовою та англійською мовою.
8. За видачу державного сертифіката справляється плата в розмірі 0,03 мінімальної заробітної плати, встановленої законом на дату подання заяви про отримання державного сертифіката.
Плата за видачу державного сертифіката зараховується до спеціального фонду державного бюджету як власні надходження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
9. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, приймає рішення про відмову у видачі державного сертифіката у разі:
1) подання неповного комплекту документів, виявлення у поданих документах неповних відомостей, за умови що заявнику було надано можливість усунути недоліки;
2) виявлення факту притягнення заявника до відповідальності за порушення законодавства про благополуччя тварин та/або законодавства про захист тварин від жорстокого поводження протягом останніх трьох років, що передують даті подання заяви про отримання державного сертифіката;
3) виявлення у поданих документах відомостей, що суперечать законодавству про благополуччя тварин, крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї частини;
4) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким заборонено чи унеможливлено вчинення дій щодо видачі державного сертифіката;
5) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким особу, якій видано державний сертифікат, визнано обмежено дієздатною або недієздатною;
6) смерті заявника;
7) якщо заявник вже має державний сертифікат, дія якого не припинена, такого самого обсягу (за видом поводження з тваринами, видом (групами видів) тварин, типом обладнання, конкретними операціями);
8) несплати або сплати не в повному обсязі плати за видачу державного сертифіката.
10. Строк дії державного сертифіката становить п’ять років з дати прийняття рішення про його видачу.
11. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, достроково припиняє дію державного сертифіката у разі:
1) звернення особи, якій видано державний сертифікат, із заявою про припинення його дії;
2) виявлення у поданих документах відомостей, які є неповними, та/або недостовірними, та/або суперечать законодавству про благополуччя тварин, якщо такі відомості стали підставою для прийняття неправильного по суті рішення про видачу державного сертифіката;
3) притягнення особи, якій видано державний сертифікат, до відповідальності за порушення законодавства про благополуччя тварин та/або законодавства про захист тварин від жорстокого поводження у період дії державного сертифіката;
4) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким припинено дію державного сертифіката чи в інший спосіб унеможливлено його подальшу дію;
5) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким особу, якій видано державний сертифікат, визнано обмежено дієздатною або недієздатною;
6) смерті особи, якій видано державний сертифікат, або наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким таку особу визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою;
7) виявлення помилок у відомостях, що містить виданий державний сертифікат, та/або виявлення факту помилкової видачі державного сертифіката.
12. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, інформує відповідних осіб про прийняті рішення про відмову у видачі державного сертифіката, про дострокове припинення дії державного сертифіката, про повернення поданих документів без розгляду шляхом надсилання копії такого рішення протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
13. Особа, дію державного сертифіката якої припинено достроково, крім випадку, передбаченого пунктом 6 частини одинадцятої цієї статті, зобов’язана повернути такий державний сертифікат до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, протягом 30 днів з дня отримання копії рішення про дострокове припинення дії державного сертифіката.
14. У рішенні про відмову у видачі державного сертифіката, про повернення поданих документів без розгляду зазначаються:
1) посилання на положення законодавства (статтю, частину, пункт), що є підставою для прийняття такого рішення;
2) пояснення щодо змісту порушення та/або невідповідності;
3) посилання на конкретну частину поданого заявником документа (відомості у поданому документі), що не відповідає законодавству, або документи, не подані заявником, подання яких вимагається відповідно до законодавства.
15. У рішенні про дострокове припинення дії державного сертифіката зазначаються:
1) відомості, передбачені пунктами 1 і 2 частини чотирнадцятої цієї статті;
2) інформація про те, що особа, дію державного сертифіката якої припинено достроково, зобов’язана виконати вимогу частини тринадцятої цієї статті.
16. Перелік відомостей, які зазначаються у державному сертифікаті, форму державного сертифіката затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
Стаття 39. Тимчасовий допуск
1. Оператор ринку має право допустити персонал до виконання обов’язків з умертвіння тварин та/або здійснення супутніх операцій на підставі тимчасового допуску.
2. Тимчасовий допуск видає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
3. Для отримання тимчасового допуску заявник подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, заяву, письмову декларацію та інші документи у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин. У письмовій декларації заявник декларує, що він:
1) вже проходить підготовку щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин за видом поводження з тваринами, видом (групами видів) тварин, типом обладнання, конкретними операціями, що зазначені у заяві про отримання тимчасового допуску;
2) у період дії тимчасового допуску працюватиме у присутності та під безпосереднім керівництвом (наглядом) конкретно визначеного працівника, який має державний сертифікат за видом поводження з тваринами, видом (групами видів) тварин, типом обладнання, конкретними операціями, що зазначені у заяві про отримання тимчасового допуску;
3) ніколи не отримував тимчасового допуску за видом поводження з тваринами, видом (групами видів) тварин, типом обладнання, конкретними операціями, що зазначені у заяві про отримання тимчасового допуску;
4) ніколи не проходив перевірку знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин за видом поводження з тваринами, видом (групами видів) тварин, типом обладнання, конкретними операціями, що зазначені у заяві про отримання тимчасового допуску;
5) не притягався до відповідальності за порушення законодавства про благополуччя тварин та/або законодавства про захист тварин від жорстокого поводження протягом останніх трьох років, що передують даті подання заяви про отримання тимчасового допуску.
4. Порядок видачі тимчасового допуску, форми заяви та письмової декларації, що подаються для його отримання, затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин. Зазначений порядок також повинен містити перелік документів, що додаються до заяви про отримання тимчасового допуску.
5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, перевіряє достовірність відомостей (документів), поданих заявником для отримання тимчасового допуску, до прийняття рішення про його видачу.
6. Рішення про видачу тимчасового допуску центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, приймає протягом трьох робочих днів з дня отримання заяви, декларації та інших документів, поданих заявником для отримання тимчасового допуску.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття рішення про видачу тимчасового допуску центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, вносить до Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, інформацію про тимчасовий допуск, зазначену у рішенні про його видачу.
7. Тимчасовий допуск складається державною мовою.
8. За видачу тимчасового допуску справляється плата в розмірі 0,03 мінімальної заробітної плати, встановленої законом на дату подання заяви про отримання тимчасового допуску.
Плата за видачу тимчасового допуску зараховується до спеціального фонду державного бюджету як власні надходження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
9. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, приймає рішення про відмову у видачі тимчасового допуску у разі:
1) виявлення у поданих документах відомостей, що є неповними та/або недостовірними;
2) виявлення факту невідповідності хоча б одній із вимог, передбачених частиною третьою цієї статті;
3) виявлення у поданих документах відомостей, що суперечать законодавству про благополуччя тварин, крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї частини;
4) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким особу, якій видано тимчасовий допуск, визнано обмежено дієздатною або недієздатною;
5) наявності судового рішення, що набрало законної сили, згідно з яким заборонено чи унеможливлено вчинення дій щодо видачі тимчасового допуску;
6) смерті заявника;
7) несплати або сплати не в повному обсязі плати за видачу тимчасового допуску.
10. Строк дії тимчасового допуску визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, з урахуванням часу, необхідного заявнику для завершення підготовки, зазначеної у пункті 1 частини третьої цієї статті, та отримання державного сертифіката, але не може перевищувати три місяці.
Дія тимчасового допуску припиняється достроково з дня прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, рішення про видачу державного сертифіката або рішення про відмову у видачі державного сертифіката залежно від того, яке з них буде прийнято раніше.
11. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, інформує особу, якої це стосується, про прийняті рішення про відмову у видачі їй тимчасового допуску, про припинення дії тимчасового допуску шляхом надсилання копії такого рішення протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.
12. У рішенні про відмову у видачі тимчасового допуску, про повернення поданих документів без розгляду зазначаються:
1) посилання на положення законодавства (статтю, частину, пункт), що є підставою для прийняття такого рішення;
2) пояснення щодо змісту порушення та/або невідповідності;
3) посилання на конкретну частину поданого заявником документа (відомості у поданому документі), що не відповідає законодавству, або документи, не подані заявником, подання яких вимагається відповідно до законодавства.
13. Перелік відомостей, які зазначаються у тимчасовому допуску, форму тимчасового допуску затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
Стаття 40. Визнання документів про освіту, документів, що підтверджують наявність достатніх знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин, виданих у державах - членах Європейського Союзу
1. Успішне проходження підготовки у закладах професійної, фахової передвищої, вищої освіти може бути визнано таким, що є еквівалентним успішному проходженню підготовки персоналу і перевірки знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин, за умови що освітня програма підготовки за відповідною спеціальністю (спеціалізацією) у закладі освіти включала базовий перелік тем, затверджений відповідно до частини десятої статті 37 цього Закону.
2. Рішення про визнання успішного проходження підготовки у закладах професійної, фахової передвищої, вищої освіти таким, що є еквівалентним успішному проходженню підготовки персоналу і перевірки знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин, приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті актуальний перелік закладів професійної, фахової передвищої, вищої освіти із зазначенням щодо кожного з них щонайменше такої інформації:
1) повне найменування;
2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) номер телефону та адреса електронної пошти;
4) місцезнаходження;
5) перелік спеціальностей (спеціалізацій), освітні програми яких включають базовий перелік тем, затверджений відповідно до частини десятої статті 37 цього Закону;
6) сфера благополуччя тварин, якій спеціальність (спеціалізація), зазначена у пункті 5 цієї частини, є еквівалентною, зокрема:
а) вид (види) поводження з тваринами (утримання, умертвіння, транспортування тварин та/або здійснення супутніх операцій);
б) види (групи видів) тварин;
в) тип обладнання, операції, пов’язані із здійсненням умертвіння тварин, - якщо сфера благополуччя тварин стосується такого виду поводження з тваринами, як здійснення умертвіння тварин;
7) період проходження підготовки, який визнається таким, що є еквівалентним успішному проходженню підготовки персоналу і перевірки знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин.
4. Заклад освіти, щодо якого прийнято рішення, передбачене частиною другою цієї статті, інформує центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, про зміни у відомостях, зазначених у пунктах 1-4 частини третьої цієї статті.
5. У разі зміни відомостей, зазначених у частині третій цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, оновлює такі відомості на своєму офіційному веб-сайті протягом трьох робочих днів з дня, коли йому стало відомо про настання таких змін.
6. Видача державного сертифіката на підставі рішення про визнання успішного проходження підготовки в закладі освіти здійснюється в порядку, визначеному статтею 38 цього Закону.
7. Документи про освіту, видані освітніми установами іноземних держав, можуть бути визнані еквівалентними успішному проходженню підготовки персоналу і перевірки знань та навичок щодо дотримання законодавства про благополуччя тварин, за умови визнання таких документів про освіту:
1) або у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки;
2) або відповідно до міжнародного договору України.
8. Видача державного сертифіката на підставі документа про освіту, виданого освітніми установами іноземних держав, здійснюється в порядку, визначеному статтею 38 цього Закону.
9. Документи, що підтверджують наявність достатніх знань та навичок у сфері дотримання законодавства про благополуччя тварин, видані у встановленому порядку в державі - члені Європейського Союзу, визнаються і приймаються в Україні для цілей здійснення державного контролю на умовах взаємності.
Стаття 41. Річний звіт про стан дотримання законодавства про благополуччя тварин
1. За результатами здійснення державного контролю центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, щороку, до 1 квітня року, наступного за звітним, складає щорічний звіт про стан дотримання законодавства про благополуччя тварин та оприлюднює його на своєму офіційному веб-сайті.
2. Щорічний звіт про стан дотримання законодавства про благополуччя тварин повинен щонайменше містити:
1) інформацію про виявлені порушення законодавства про благополуччя тварин та аналіз найбільш істотних із них;
2) план дій щодо усунення порушень законодавства про благополуччя тварин, зазначених у звіті, та запобігання виникненню таких порушень у майбутньому.
3. Форма щорічного звіту про стан дотримання законодавства про благополуччя тварин та порядок його складання затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин, щороку, до 1 квітня року, наступного за звітним, направляє щорічний звіт про стан дотримання законодавства про благополуччя тварин:
1) міністру, через якого спрямовується та координується діяльність центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин;
2) до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
Стаття 42. Державний реєстр документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин
1. Державний реєстр документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, - це інформаційно-комунікаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, захист, облік, відображення, оброблення реєстрових даних та надання реєстрової інформації щодо документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин.
2. Державний реєстр документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, є публічним електронним реєстром, ведення якого здійснюється відповідно до вимог Закону України "Про публічні електронні реєстри", цього Закону і порядку ведення Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
3. Державний реєстр документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, призначений для збирання, накопичення, зберігання, захисту, обліку, відображення, оброблення, використання, поширення, надання реєстрових даних та іншої реєстрової інформації щодо документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин.
4. Держателем Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері благополуччя тварин.
5. Адміністратором Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, може бути юридична особа публічного права, що належить до сфери управління компетентного органу, щодо якої керівник держателя зазначеного реєстру або його заступник відповідно до розподілу обов’язків прийняв рішення про покладення на неї повноважень адміністратора зазначеного реєстру.
Адміністратором Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, не може бути юридична особа, яка відповідає хоча б одному з таких критеріїв:
до юридичної особи застосовано заходи кримінально-правового характеру у зв’язку з вчиненням корупційного правопорушення і відомості про таку юридичну особу внесено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов’язані з корупцією правопорушення;
до юридичної особи застосовано спеціальні економічні та/або інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до Закону України "Про санкції";
юридична особа включена до переліку осіб, пов’язаних з провадженням терористичної діяльності та/або стосовно яких застосовано міжнародні санкції;
юридична особа є кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) юридичної особи, створеної та зареєстрованої відповідно до законодавства держави, що здійснює або здійснила збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України".
Порядок ведення Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, може визначати й інші вимоги до адміністратора зазначеного реєстру.
Адміністратором Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, може бути юридична особа, яка відповідає усім вимогам, встановленим цією частиною та порядком ведення Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин.
Адміністратор Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, зобов’язаний здійснювати свої повноваження з дотриманням вимог Закону України "Про публічні електронні реєстри".
До прийняття рішення, передбаченого абзацом першим цієї частини, повноваження адміністратора Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, виконує держатель зазначеного реєстру.
6. Публічним реєстратором Державного реєстру документів, виданих відповідно до законодавства про благополуччя тварин, може бути посадова особа держателя зазначеного реєстру, стосовно якої керівник держателя зазначеного реєстру або його заступник відповідно до розподілу обов’язків прийняв рішення про покладення на неї повноважень публічного реєстратора.
