7) здійснюють іншу діяльність у сфері національної пам’яті, яка не заборонена законодавством України.
3. Держава надає всебічну підтримку діяльності громадських об’єднань та інших інститутів громадянського суспільства у сфері національної пам’яті.
Розділ IV. ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Стаття 20. Державна підтримка у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу
1. Державна підтримка у сфері відновлення та збереження національної пам’яті ґрунтується на таких принципах:
1) пріоритетність реалізації заходів та проектів, передбачених Державною стратегією та Планом заходів;
2) конкурсний відбір програм (проектів);
3) ефективність використання залучених ресурсів;
4) неупереджений розподіл коштів державного бюджету.
2. Державна підтримка у сфері збереження національної пам’яті спрямовується на фінансування:
1) програм і проектів, передбачених Планом заходів;
2) інших програм і проектів, які визначені пріоритетними за рішенням Кабінету Міністрів України.
3. Фінансова підтримка для виконання програм (проектів, заходів) у сфері національної пам’яті громадським об’єднанням та іншим інститутам громадянського суспільства надається на конкурсних засадах за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Конкурсний відбір таких програм (проектів, заходів), що реалізуються за рахунок коштів державного бюджету, здійснюється Українським інститутом національної пам’яті у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 21. Механізми фінансування державної політики національної пам’яті Українського народу
1. Фінансове забезпечення політики національної пам’яті здійснюється відповідно до цього Закону, Бюджетного та Податкового кодексів України, Закону України "Про Український культурний фонд", інших законодавчих актів України.
2. Механізмами фінансування політики національної пам’яті є:
1) видатки з Державного бюджету України або місцевих бюджетів;
2) державні цільові програми;
3) гранти Українського культурного фонду, підтримка за рахунок інших державних цільових фондів;
4) об’єднання на договірній основі фінансових ресурсів суб’єктів політики національної пам’яті, державних та приватних партнерів на принципах здійснення державно-приватного партнерства, міжнародних інституцій;
5) залучення коштів, що надходять до Державного бюджету України та місцевих бюджетів у рамках програм допомоги і грантів Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ;
6) залучення коштів з інших джерел, не заборонених законодавством, зокрема за рахунок добровільних внесків фізичних та юридичних осіб.
Розділ V. ЗАСАДИ МІЖНАРОДНОЇ СПІВПРАЦІ У СФЕРІ ВІДНОВЛЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Стаття 22. Основні засади та принципи міжнародної співпраці у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу
1. Держава розвиває міжнародну співпрацю для досягнення мети та завдань політики національної пам’яті.
2. Держава підтримує діалог та співпрацю з іншими країнами на принципах взаємоповаги, довіри, вільного обміну науковою та іншою інформацією, свободи дискусії, у тому числі академічної, неприпустимості нав’язування іншим народам та державам власного бачення та оцінки історичних подій, а також взаємин на основі спільних міждержавних інтересів.
3. Держава сприяє взаємодії з міжнародними організаціями, закордонними науковими установами, музеями та архівами для обміну інформацією, проведення спільних наукових досліджень, організації комеморативних та інших заходів.
4. Держава здійснює заходи з підвищення обізнаності щодо історії України за кордоном, зокрема забезпечує організацію наукових, культурних, інформаційних та інших заходів, що сприяють взаєморозумінню та культурному обміну, популяризує у світі роль Українського народу в боротьбі проти тоталітаризму, відстоюванні прав та свобод людини, вживає заходів із збереження місць пам’яті Українського народу за кордоном, повернення до України культурних цінностей Українського народу, сприяє охороні нематеріальної культурної спадщини та підтримці її носіїв, за потреби організовує перенесення праху видатних українців на Батьківщину.
5. Держава налагоджує співпрацю з громадськими організаціями (осередками) закордонних українців у сфері відновлення та збереження національної пам’яті.
6. Держава вживає заходів щодо засудження на міжнародному рівні тоталітаризму та людиноненависницьких практик.
Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Внести зміни до таких законів України:
1) у статті 9 Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 22, ст. 262 із наступними змінами):
частину першу викласти в такій редакції:
"Стаття 9. Центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері національної пам’яті Українського народу, збирає, узагальнює та оприлюднює інформацію про факти та обставини здійснення репресій, про репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій, надає роз’яснення та рекомендації щодо реалізації норм цього Закону, сприяє проведенню державних і громадських заходів, спрямованих на увічнення пам’яті жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років та засудження цього режиму, на загальнонаціональному і міжнародному рівнях";
частину другу доповнити пунктом 4 такого змісту:
"4) створюють умови для проведення досліджень та здійснення заходів, спрямованих на увічнення пам’яті жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років та засудження цього режиму, приймають відповідні програми, кошти на виконання яких щорічно передбачаються в державному та місцевих бюджетах";
2) частину другу статті 17 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 25, ст. 283; Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 13, ст. 66) викласти в такій редакції:
"Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони перебувають, у безоплатне користування у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями Кабінету Міністрів України, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій";
3) у Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425 із наступними змінами):
у пунктах 5, 6 і 8 статті 6 слово "фашистської" замінити словом "нацистської";
у пункті 10 статті 9 слова "німецько-фашистських загарбників" замінити словами "нацистських окупантів";
4) у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 24, ст. 170 із наступними змінами):статтю 6 доповнити частинами четвертою і п’ятою такого змісту:
"4. Територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, адміністративним центром якої визначено селище, - селищною територіальною громадою, адміністративним центром якої визначено село, - сільською територіальною громадою.
5. Назва територіальної громади, як правило, є похідною від назви населеного пункту (села, селища, міста), визначеного її адміністративним центром, або географічної чи історичної назви відповідної території і, як правило, визначається у формі прикметника, відповідної категорії територіальної громади (сільська, селищна, міська територіальна громада) та назви відповідних району, області, Автономної Республіки Крим у родовому відмінку";
статтю 16 доповнити частиною десятою такого змісту:
"10. Повне найменування сільської, селищної, міської ради як юридичної особи публічного права складається з частини, яка відповідає назві відповідної територіальної громади, загального найменування представницького органу місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська рада) та назви відповідних району, області, Автономної Республіки Крим у родовому відмінку. Скорочене найменування сільської, селищної, міської ради як юридичної особи публічного права не містить назви відповідних району, області, Автономної Республіки Крим.
Найменування районної у місті ради (у разі її створення) як юридичної особи публічного права є похідним від назви відповідних району в місті та міста.
Найменування районної ради як юридичної особи публічного права складається з частини, яка відповідає назві відповідного району, загального найменування представницького органу місцевого самоврядування (районна рада) та назви відповідної області, Автономної Республіки Крим у родовому відмінку.
Найменування обласної ради як юридичної особи публічного права складається з частини, яка відповідає назві відповідної області, та загального найменування представницького органу місцевого самоврядування (обласна рада).
Найменування виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті ради (у разі її створення) як юридичної особи публічного права складається з відповідного загального найменування виконавчого органу (виконавчий комітет, відділ, управління, інші створювані радами виконавчі органи), сфери або галузі діяльності такого виконавчого органу (крім виконавчого комітету) та найменування відповідного представницького органу місцевого самоврядування у родовому відмінку";
у статті 26:
частину першу доповнити пунктом 3-1 такого змісту:
"3-1) зміна найменування ради як юридичної особи публічного права, статусу сільського, селищного, міського голови, депутатів ради у разі зміни адміністративно-територіального устрою";
частину другу доповнити пунктом 3 такого змісту:
"3) зміна найменування районних у містах рад (у разі їх створення) як юридичних осіб публічного права, статусу депутатів таких рад у разі зміни адміністративно-територіального устрою";
частину першу статті 43 доповнити пунктом 3-1 такого змісту:
"3-1) зміна найменування ради як юридичної особи публічного права, статусу депутатів ради у разі зміни адміністративно-територіального устрою";
у розділі V "Прикінцеві та перехідні положення":
підпункт 20 пункту 6-1 виключити;
пункт 7-1 доповнити новими одинадцятьма абзацами такого змісту:
"Перейменування територіальних громад, зміна їх категорії (як сільських, селищних або міських) здійснюється шляхом внесення відповідної зміни до рішення Кабінету Міністрів України про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері розвитку місцевого самоврядування, територіальної організації влади та адміністративно-територіального устрою, у разі:
перейменування населеного пункту - адміністративного центру територіальної громади, назва якої є похідною від назви населеного пункту, визначеного її адміністративним центром;
необхідності приведення назви територіальної громади у відповідність із вимогами Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії";
необхідності приведення назви територіальної громади у відповідність із стандартами державної мови;
віднесення населеного пункту - адміністративного центру територіальної громади до іншої категорії.
Перейменування територіальної громади у разі перейменування населеного пункту - адміністративного центру територіальної громади може не здійснюватися, якщо назва такої територіальної громади є похідною від географічної чи історичної назви відповідної території.
Сільська, селищна, міська рада шляхом внесення подання, схваленого рішенням відповідної ради, не менш як двома третинами депутатів від загального складу такої ради, може ініціювати перед Кабінетом Міністрів України питання щодо перейменування відповідної територіальної громади з метою присвоєння такій територіальній громаді назви, яка є похідною від географічної чи історичної назви відповідної території.
Проект рішення про перейменування територіальної громади подається у встановленому законодавством порядку до:
центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері національної пам’яті Українського народу, для надання відповідних рекомендацій;
Національної комісії зі стандартів державної мови для надання висновку щодо відповідності назви територіальної громади стандартам державної мови. Висновок Національної комісії зі стандартів державної мови є обов’язковим для врахування при прийнятті рішення про перейменування територіальної громади.
Перейменування територіальних громад, зміна їх категорії (як сільських, селищних або міських) не є підставою для призначення перших, позачергових або додаткових місцевих виборів депутатів сільських, селищних, міських рад і сільських, селищних, міських голів";
( Підпункт 5 пункту 2 розділу VI виключено на підставі Закону № 4783-IX від 11.02.2026 )
6) у Законі України "Про державні нагороди України" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 21, ст. 162 із наступними змінами):
в абзаці четвертому статті 8 слова "у визволенні України від фашистських загарбників" замінити словами "у вигнанні нацистських окупантів з України";
у розділі V "Прикінцеві положення":
пункт 3 доповнити новим абзацом такого змісту:
"борців за незалежність України у XX столітті, нагороджених нагородами (відзнаками), зазначеними у пункті 3-2 цього розділу";
доповнити пунктом 3-2 такого змісту:
"3-2. Державними нагородами України також визнаються такі нагороди (відзнаки), запроваджені органами влади Української Народної Республіки та Українською Головною Визвольною Радою, якими у період до відновлення незалежності України у 1991 році нагороджувалися борці за незалежність України у XX столітті:
Хрест Святого Архістратига Михаїла;
Залізний хрест "За Зимовий похід і бої";
Хрест (Орден) Симона Петлюри;
Хрест Бойової Заслуги (Золотий Хрест Бойової Заслуги I, II класу);
Срібний Хрест Бойової Заслуги I, II класу;
Бронзовий Хрест Бойової Заслуги;
Хрест Заслуги (Золотий Хрест Заслуги I, II класу);
Срібний Хрест Заслуги I, II класу;
Бронзовий Хрест Заслуги;
Медаль "За боротьбу в особливо важких умовах";
7) у Законі України "Про охорону культурної спадщини" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 39, ст. 333; 2005 р., № 5, ст. 114; 2023 р., № 73, ст. 256):
абзац перший преамбули викласти в такій редакції:
"Цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини як одного з головних елементів національних інтересів України з метою її збереження, використання об’єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь";
у статті 5:
пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:
"1) формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини як одного з головних елементів національних інтересів України";
пункт 2 частини другої викласти в такій редакції:
"2) реалізація державної політики у сфері охорони культурної спадщини як одного з головних елементів національних інтересів України";
частину четверту статті 13 доповнити абзацом четвертим такого змісту:
"написи та зображення на яких не приведено у відповідність із вимогами статті 4 Закону України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років";
частину другу статті 15 викласти в такій редакції:
"2. Якщо пам’ятка, що була занесена до Реєстру, є символікою комуністичного тоталітарного режиму відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" або символікою російської імперської політики відповідно до Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" або на ній розміщені написи чи зображення, визначені частиною п’ятою статті 4 Закону України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років", щодо такої пам’ятки приймається одне з рішень, передбачених частиною першою статті 15-1 цього Закону";
статтю 15-1 викласти в такій редакції:
"Стаття 15-1. Особливості вилучення з Реєстру об’єктів, які є символікою комуністичного тоталітарного режиму або символікою російської імперської політики або на яких розміщені написи чи зображення, визначені частиною п’ятою статті 4 Закону України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років"
1. За результатами розгляду питання щодо вилучення з Реєстру об’єкта, який є символікою комуністичного тоталітарного режиму відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" або символікою російської імперської політики відповідно до Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" чи містить таку символіку або на якому розміщені написи чи зображення, визначені частиною п’ятою статті 4 Закону України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років", з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування (у разі надання таких пропозицій), рекомендацій Українського інституту національної пам’яті та експертного висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, приймається одне або кілька таких рішень:
1) про вилучення об’єкта з Реєстру;
2) про надання згоди на переміщення об’єкта в інше місце;
3) про надання згоди на демонтаж (вилучення) окремих елементів об’єкта, які є символікою комуністичного тоталітарного режиму або символікою російської імперської політики або визначені частиною п’ятою статті 4 Закону України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років";
4) про залишення в Реєстрі об’єкта, що становить виняткову мистецьку цінність;
5) про внесення змін до відомостей Реєстру в частині назви та/або виду пам’ятки (для пам’яток, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму або символіку російської імперської політики)";
8) у Законі України "Про поховання та похоронну справу" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 7, ст. 47):статтю 7 викласти в такій редакції:
"Стаття 7. Гарантії конфіденційності інформації про померлого
До конфіденційної інформації про померлого належать відомості про адреси місць проживання, телефонні номери, інші контактні дані близьких осіб померлої особи або виконавця волевиявлення померлого. Держава гарантує конфіденційність такої інформації.
Не належить до конфіденційної інформація про померлих, розміщена на могилах, намогильних спорудах, склепах, кенотафах, інших місцях поховання, місцях почесного поховання.
З метою збереження пам’яті про померлих, похованих на території України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування здійснюють заходи щодо збирання, накопичення, обробки та зберігання інформації про могили, намогильні споруди, склепи, кенотафи, інші місця поховання, місця почесного поховання. Органи місцевого самоврядування ведуть облік інформації про померлих, похованих на території відповідної громади, і надають таку інформацію на запит громадян (стосовно осіб, з якими наявні родинні відносини) та за обґрунтованим запитом органів державної влади";
частину другу статті 33 викласти в такій редакції:
"На підставі міжнародних договорів держава забезпечує спорудження і збереження намогильних споруд на могилах учасників та жертв Другої світової війни 1939-1945 років, борців за незалежність України у XX столітті, а також військовослужбовців - учасників бойових дій, які загинули за межами території України";
9) статтю 5 Закону України "Про географічні назви" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 27, ст. 360 із наступними змінами) доповнити частиною п’ятнадцятою такого змісту:
"Порядок повернення історичних назв географічним об’єктам, які містять символіку російської імперської політики, у рамках відновлення історичної топонімії корінних народів України розробляється Кабінетом Міністрів України. Перейменування відповідних об’єктів топонімії на тимчасово окупованих територіях передбачає проведення консультацій із всеукраїнськими асоціаціями органів місцевого самоврядування, Національною академією наук України, представницькими органами корінних народів, погодження із центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері національної пам’яті Українського народу, та надання висновків Національною комісією зі стандартів державної мови та спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань географічних назв згідно із статтею 8 цього Закону";
10) підпункт "б" пункту 1 частини першої статті 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 49, ст. 517) викласти в такій редакції:
"б) пам’ятки культурної спадщини, меморіали, меморіальні комплекси, місця пам’яті Українського народу";
11) у Законі України "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 50, ст. 504):статтю 3 доповнити абзацом шостим такого змісту:
"забезпечувати умови для проведення досліджень та здійснення заходів з увічнення пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, приймати місцеві або регіональні програми, кошти на виконання яких щорічно передбачаються в місцевих бюджетах";
статтю 4 доповнити частиною другою такого змісту:
"Український інститут національної пам’яті сприяє проведенню державних та громадських заходів, спрямованих на увічнення пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, а також надає роз’яснення та рекомендації щодо проблемних питань, пов’язаних із такими заходами та практиками вшанування пам’яті";
12) частину першу статті 3 Закону України "Про засади внутрішньої і зовнішньої політики" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., № 40, ст. 527) доповнити абзацом десятим такого змісту:
"всебічний розвиток і захист державної мови, охорона культурної спадщини, відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу";
13) у Законі України "Про культуру" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 24, ст. 168 із наступними змінами):
абзаци другий і четвертий частини першої статті 3 викласти в такій редакції:
"визнання культури пріоритетом стратегічних національних інтересів України і одним із основних факторів самобутності Українського народу - громадян України всіх національностей (далі - Український народ)";
"охорона культурної спадщини, захист, збереження, відновлення і охорона культурних цінностей як основа стратегічних національних інтересів України та національної культури, турбота про розвиток культури";
у частині першій статті 4:
абзац третій викласти в такій редакції:
"актуалізація ролі культури як системи цінностей, ресурсу для формування української національної та громадянської ідентичності, забезпечення сталого розвитку та консолідації суспільства";
доповнити абзацом сімнадцятим такого змісту:
"відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу";
частину третю статті 22 доповнити абзацом третім такого змісту:
"У разі невиконання комунальним або державним закладом культури або закладом освіти сфери культури вимог частини другої статті 4 Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" перейменування такого закладу здійснює його засновник або уповноважений ним орган";
14) у Законі України "Про центральні органи виконавчої влади" (Відомості Верховної Ради України, 2011 р., № 38, ст. 385 із наступними змінами):
частину першу статті 16 доповнити словами "Український інститут національної пам’яті";
частину другу статті 17 доповнити абзацом шостим такого змісту:
"У разі якщо завданням центрального органу виконавчої влади є забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері національної пам’яті Українського народу, центральний орган виконавчої влади утворюється як Український інститут національної пам’яті";
у статті 24:
назву після слів "Державний комітет телебачення і радіомовлення України" доповнити словами "Український інститут національної пам’яті";
абзац перший частини першої після слів "Державний комітет телебачення і радіомовлення України" доповнити словами "Український інститут національної пам’яті";
частину третю доповнити абзацом третім такого змісту:
"Питання діяльності Українського інституту національної пам’яті у Кабінеті Міністрів України представляє голова Українського інституту національної пам’яті";
15) частини першу і четверту статті 3 Закону України "Про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій" (Відомості Верховної Ради України, 2013 р., № 17, ст. 150) викласти в такій редакції:
"1. Імена фізичних осіб присвоюються з метою увічнення пам’яті про:
1) військовослужбовців, інших осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, зокрема у Війні за Незалежність України, і яким, починаючи з 2014 року, присвоєно звання Героя України з врученням ордена "Золота Зірка", осіб, яких, починаючи з 2014 року, нагороджено орденом Богдана Хмельницького, орденом "За мужність";
2) борців за незалежність України у XX столітті;
3) осіб, які здійснили героїчний вчинок, звершення в ім’я Батьківщини;
4) осіб, які зробили вагомий внесок у розбудову Української держави, підтримання міжнародного миру і безпеки, зміцнення міжнародного авторитету України;
5) осіб, які зробили значний особистий внесок у захист політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвиток української науки, культури.
У разі якщо юридичній особі чи об’єкту права власності присвоєно ім’я особи, яка відповідає критеріям, визначеним частиною першою цієї статті, зміна назви такої юридичної особи чи об’єкта права власності не допускається протягом 10 років з дня такого найменування, крім випадку зміни назви у зв’язку з реорганізацією юридичної особи або якщо ім’я (псевдонім) фізичної особи, назву або дату історичної події, яку присвоєно такому об’єкту права власності, присвоєно більшому за розміром або значенням об’єкту права власності у тому самому населеному пункті";
"4. Ювілейні та святкові дати, назви і дати історичних подій присвоюються з метою:
1) зміцнення єдності Українського народу, формування у громадян України спільного розуміння минулого;
2) збереження пам’яті про традиції українського державотворення, етапи боротьби за відновлення державності;
3) вшанування, увічнення пам’яті та відновлення історичної справедливості щодо жертв злочинів проти Українського народу;
4) збереження та популяризації наукової та культурної спадщини Українського народу;
5) сприяння розвитку науки, літератури, архітектури, мистецтва та інших сфер суспільного життя";
16) пункт 3 частини першої статті 2 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 13, ст. 222 із наступними змінами) доповнити словами "національної пам’яті Українського народу";
17) частину другу статті 13 Закону України "Про вищу освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 37-38, ст. 2004 із наступними змінами) після пункту 6 доповнити новим пунктом такого змісту:
"7) перейменовують підпорядковані їм заклади вищої освіти в разі невиконання такими закладами вимог частини другої статті 4 Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії".
У зв’язку з цим пункт 7 вважати пунктом 8;
18) текст статті 5 Закону України "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 25, ст. 190) викласти в такій редакції:
"1. Держава та органи місцевого самоврядування забезпечують всебічне вивчення історії про боротьбу за незалежність України у XX столітті.
2. Держава та органи місцевого самоврядування вживають заходів, спрямованих на підвищення поінформованості суспільства та привернення уваги громадськості до історії боротьби та борців за незалежність України у XX столітті, розробляє та вдосконалює навчальні плани, підручники, програми та заходи з метою вивчення історії боротьби та борців за незалежність України у XX столітті, поширює об’єктивну інформацію в Україні та світі про боротьбу та борців за незалежність України у XX столітті.
3. Держава та органи місцевого самоврядування заохочують та підтримують діяльність неурядових установ та організацій, що здійснюють дослідницьку та просвітницьку роботу з питань вивчення історії боротьби та борців за незалежність України у XX столітті.
4. Держава та органи місцевого самоврядування сприяють увічненню пам’яті про борців за незалежність України у XX столітті, зокрема, шляхом пошуку, обліку, впорядкування та збереження місць їх поховання на території України та за кордоном, створення меморіальних комплексів та поховань, спорудження та відновлення пам’ятників, пам’ятних знаків, увічнення імен або псевдонімів борців та формувань, зазначених у статті 1 цього Закону, у назвах об’єктів топоніміки населених пунктів або адміністративно-територіальних одиниць, назвах географічних об’єктів, виготовлення друкованої, кіно- та відеопродукції, сприяння діяльності щодо сценічного та іншого художнього втілення образів борців за незалежність України у XX столітті, прийняття державних, регіональних, місцевих програм, кошти на виконання яких щорічно передбачаються у відповідних бюджетах";
19) у Законі України "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 25, ст. 191; 2023 р., №№ 47-50, ст. 120, № 73, ст. 258):
статтю 1 доповнити частиною третьою такого змісту:
"3. Центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу, сприяє проведенню державних та громадських заходів, спрямованих на увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років, вшанування пам’яті її ветеранів, учасників українського визвольного руху та жертв нацизму, та надає роз’яснення і рекомендації щодо проблемних питань, пов’язаних із вшануванням пам’яті та увічненням перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років";
у пункті 1 частини першої статті 2 слово "нацистів" замінити словами "нацистських окупантів";
статтю 4 викласти в такій редакції:
"Стаття 4. Місця пам’яті Другої світової війни 1939-1945 років
1. Місцями пам’яті Другої світової війни 1939-1945 років визнаються військові кладовища, військові ділянки на цивільних кладовищах, військові братські та одинокі могили, намогильні споруди, розташовані на місцях поховань, місцях почесних поховань, пам’ятники, пам’ятні знаки, меморіальні дошки, будівлі, споруди, комплекси (ансамблі), їх частини, об’єкти монументального мистецтва, інші об’єкти, визначні місця, що увічнюють пам’ять про події Другої світової війни 1939-1945 років, її учасників та жертв.
2. Місця пам’яті Другої світової війни 1939-1945 років перебувають під охороною держави та за наявності підстав, передбачених Законом України "Про охорону культурної спадщини", вносяться до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
3. Заходи щодо обліку, запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування, музеєфікації місць пам’яті Другої світової війни 1939-1945 років здійснюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами відповідно до повноважень, визначених законом, та фінансуються за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та з інших джерел, не заборонених законодавством.
4. Написи на пам’ятниках, пам’ятних знаках, інших об’єктах місць пам’яті Другої світової війни 1939-1945 років виконуються державною мовою. Такі написи можуть дублюватися іншими мовами, при цьому напис іншою мовою не може бути більшим за обсягом, розміром та шрифтом, ніж напис державною мовою. Написи іншою мовою розміщуються нижче або праворуч від напису державною мовою. Інформація для загального ознайомлення, інша інформація про місця пам’яті Другої світової війни 1939-1945 років та їх окремі об’єкти надається та розміщується з урахуванням вимог Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
5. На пам’ятниках, пам’ятних знаках, інших об’єктах місць пам’яті Другої світової війни 1939-1945 років забороняється розміщення:
1) символіки комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму;
2) символіки російської імперської політики;
3) зображень георгіївської (гвардійської) стрічки, зображень або копій прапора Перемоги, бойових прапорів (знамен), емблем, іншої символіки радянських органів державної безпеки, репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;
4) зображень державних нагород, інших відзнак СРСР, союзних або автономних радянських республік у складі СРСР або елементів таких державних нагород чи відзнак;
5) напису "Велика Вітчизняна війна" або похідних від нього, дати початку та дати закінчення Великої Вітчизняної війни;
6) написів або зображень, пов’язаних із пропагандою комуністичного тоталітарного режиму, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, російського нацистського тоталітарного режиму, пропагандою російської імперської політики;
7) назв населених пунктів, розташованих на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, яким присвоєно звання "місто-герой";
8) назв населених пунктів, розташованих на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, яким присвоєно звання "місто військової слави".
6. Положення частин четвертої і п’ятої цієї статті не поширюються на місця пам’яті Другої світової війни 1939-1945 років (їх окремі об’єкти), створені та/або споруджені до набрання чинності Законом України "Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу", які розташовані на місцях поховань, місцях почесного поховання на території кладовищ.
7. Наруга над місцями пам’яті Другої світової війни 1939-1945 років, їх руйнування або знищення тягне за собою відповідальність згідно із законом";
доповнити статтею 4-1 такого змісту:
"Стаття 4-1. Пошук, ексгумація та перепоховання останків осіб, загиблих унаслідок Другої світової війни 1939-1945 років
1. Пошук невідомих поховань жертв Другої світової війни 1939-1945 років, непохованих останків осіб, загиблих унаслідок Другої світової війни 1939-1945 років, ексгумація та перепоховання останків осіб, загиблих унаслідок Другої світової війни 1939-1945 років, упорядкування місць їх поховань здійснюються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
2. Поховання учасників Другої світової війни 1939-1945 років, які відповідно до закону мають статус ветеранів війни, здійснюється згідно із Законом України "Про поховання та похоронну справу" з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та цим Законом";
20) у Законі України "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 26, ст. 218):
у частині четвертій статті 8 слово "працівників" замінити словом "співробітників";
пункт 10 частини п’ятої статті 12 викласти в такій редакції:
"10) ведення переліку жертв репресивних органів та осіб, зазначених у статті 9 цього Закону, які обмежили доступ до інформації про себе";
абзац третій пункту 9 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" викласти в такій редакції:
"забезпечити створення переліку осіб, зазначених у статті 9 цього Закону, які обмежили доступ до інформації про себе";
21) у Законі України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 26, ст. 219):
у підпункті "є" пункту 4 частини першої статті 1 слова "областей, районів, населених" замінити словами "областей, районів, територіальних громад, населених";
у статті 1 слова і цифри "учасників боротьби за незалежність України у XX столітті" замінити словами і цифрами "борців за незалежність України у XX столітті";
статтю 3 доповнити частиною шостою такого змісту:
"6. Перейменування географічних об’єктів, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об’єктів топонімії населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, здійснюється з урахуванням висновку Українського інституту національної пам’яті. Такий висновок додається до проекту рішення, оприлюднюється на сайті відповідного органу місцевого самоврядування і надається на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації";
статтю 4 доповнити частинами четвертою і п’ятою такого змісту:
"4. Демонтаж пам’ятників, пам’ятних знаків, які містять символіку комуністичного або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, окремих елементів таких пам’ятників, пам’ятних знаків здійснюється з урахуванням висновку Українського інституту національної пам’яті. Такий висновок додається до проекту рішення, оприлюднюється на сайті відповідного органу місцевого самоврядування і надається на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
5. У разі якщо пам’ятник, пам’ятний знак містить окремий елемент, який містить символіку комуністичного або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, за рішенням сільської, селищної, міської ради, військової адміністрації населеного пункту (населених пунктів), військово-цивільної адміністрації населеного пункту (населених пунктів) такий елемент демонтується (вилучається) з публічного простору";
22) частину першу статті 3 Закону України "Про Український культурний фонд" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 19, ст. 238 із наступними змінами) доповнити абзацом шістнадцятим такого змісту:
"підтримка програм, проектів і заходів у сфері національної пам’яті";
23) у Законі України "Про національну безпеку України" (Відомості Верховної Ради України, 2018 р., № 31, ст. 241):
абзац перший преамбули викласти в такій редакції:
"Цей Закон відповідно до статей 1, 2, 17, 18 і 92 Конституції України визначає основи та принципи національної безпеки і оборони, цілі та основні засади державної політики, що гарантуватимуть суспільству і кожному громадянину захист від загроз та сприятимуть утвердженню української національної та громадянської ідентичності";
у статті 3:
частину першу викласти в такій редакції:
"1. Державна політика у сферах національної безпеки і оборони спрямована на захист: людини і громадянина - життя і гідності, конституційних прав і свобод, безпечних умов життєдіяльності людини; суспільства - його демократичних цінностей, добробуту та умов для сталого розвитку; держави - її конституційного ладу, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності; території, навколишнього природного середовища - від надзвичайних ситуацій; української мови як державної; національної пам’яті Українського народу та культурної спадщини";
частину третю доповнити пунктами 4-6 такого змісту:
"4) захист державної мови;
5) розвиток культури, охорона культурної спадщини України;
6) відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу";
24) у Законі України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії" (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 65, ст. 221):
у підпункті "є" пункту 4 частини першої статті 2 слова "назви областей, районів, населених" замінити словами "назви областей, районів, територіальних громад, населених";
у статті 4:
у частині другій слова "географічним об’єктам, юридичним" замінити словами "географічним об’єктам, територіальним громадам, юридичним";
доповнити частиною третьою такого змісту:
"3. Перейменування географічних об’єктів, населених пунктів, районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів, інших об’єктів топонімії населених пунктів, назви яких містять символіку російської імперської політики, здійснюється з урахуванням висновку Українського інституту національної пам’яті. Такий висновок додається до проекту рішення, оприлюднюється на сайті відповідного органу місцевого самоврядування і надається на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації";
статтю 5 після частини п’ятої доповнити новою частиною такого змісту:
"6. Демонтаж пам’ятників, пам’ятних знаків, які містять символіку російської імперської політики, окремих елементів таких пам’ятників, пам’ятних знаків здійснюється з урахуванням висновку Українського інституту національної пам’яті. Такий висновок додається до проекту рішення, оприлюднюється на сайті відповідного органу місцевого самоврядування і надається на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
У зв’язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою;
у частині другій статті 7:
в абзаці першому слова "об’єднаннями громадян" замінити словами "громадськими об’єднаннями";
після абзацу першого доповнити трьома новими абзацами такого змісту:
"У разі невиконання юридичною особою публічного права вимог цього Закону щодо приведення найменування та/або символіки у відповідність із цим Законом таке приведення здійснює її засновник або уповноважений ним орган.
Рішення про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, політичної партії, її обласної, міської, районної організації або іншого структурного утворення, передбаченого статутом політичної партії, іншого громадського об’єднання вимогам цього Закону приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку.
Рішення про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, вимогам цього Закону приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку. Рішення про невідповідність діяльності, найменування та/або символіки юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, вимогам цього Закону може бути оскаржено до суду".
