ЗАКОН УКРАЇНИ
Про засади державної політики національної пам’яті Українського народу
( Із змінами, внесеними згідно із Законом № 4783-IX від 11.02.2026 )
Верховна Рада України від імені Українського народу,
беручи до уваги резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи № 1096 (1996) від 27 червня 1996 року щодо ліквідації спадщини колишніх комуністичних тоталітарних режимів, № 1481 (2006) від 25 січня 2006 року щодо необхідності міжнародного засудження злочинів тоталітарних комуністичних режимів, резолюцію Парламентської Асамблеї ОБСЄ SC (09) 3 R від 29 червня - 3 липня 2009 року щодо неприпустимості звеличення тоталітарних режимів,
враховуючи, що Український народ зазнав величезних втрат у результаті вчинення злочинними комуністичним та націонал-соціалістичним (нацистським) тоталітарними режимами на території України злочинів геноциду, злочинів проти людяності, злочинів агресії, воєнних злочинів та інших порушень прав людини, наслідки яких дотепер остаточно не подолано,
беручи до уваги, що Український народ чинив опір іноземному пануванню та вів боротьбу за незалежність, наслідком якої стало відновлення української державності 24 серпня 1991 року,
визнаючи відповідальність демократичної, правової держави за відновлення історичної справедливості та вшанування пам’яті осіб, які боролися за незалежність України, та жертв тоталітарних режимів,
прагнучи до порозуміння навколо складних питань минулого, консолідації суспільства навколо спільної історії, цінностей людської гідності, свободи, демократії, рівності, верховенства права і дотримання прав людини,
розуміючи рашизм як новий різновид тоталітарної ідеології та практик, які лежать в основі режиму, сформованого у державі-агресорі, та ґрунтуються на традиціях російського шовінізму й імперіалізму, практиках комуністичного режиму СРСР та націонал-соціалізму (нацизму),
враховуючи, що у збройній агресії проти України, яка розпочалася у лютому 2014 року, держава-агресор маніпулює інтерпретаціями історичних подій,
розуміючи, що однією із складових збройної агресії Російської Федерації є прагнення позбавити українців їхньої історичної пам’яті,
враховуючи підвищення інтересу суспільства до історії, а надто історії України XX століття,
приймає цей Закон, яким визначає мету, основні принципи, завдання, правову основу державної політики національної пам’яті Українського народу, а також основні напрями діяльності суб’єктів політики національної пам’яті.
Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
1) Війна за Незалежність України - боротьба за незалежність, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України проти агресії Російської Федерації, яка розпочалась 19 лютого 2014 року. Війна є наслідком послідовної російської імперської політики, спрямованої на заперечення та знищення української державності та ідентичності Українського народу, та включає тимчасову окупацію Російською Федерацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; протидію агресії шляхом проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України;
2) державна політика національної пам’яті Українського народу (далі - політика національної пам’яті) - напрям державної політики, спрямований на створення правових, організаційних, економічних умов і гарантій відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу, дослідження та популяризацію історії України;
3) злочини проти Українського народу - геноциди, масові вбивства, катування, депортації та інші злочини проти людяності, воєнні злочини, переслідування з політичних, соціальних, класових, національних, релігійних та інших мотивів, інші злочини, вчинені проти Українського народу комуністичним та націонал-соціалістичним (нацистським) тоталітарними режимами, іншими політичними режимами, зокрема Голодомор 1932-1933 років, масові штучні голоди 1921-1923, 1946-1947 років, репресії комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, Голокост та нацистські переслідування, геноцид кримськотатарського народу, інші репресивні заходи російської імперської політики, а також злочини, вчинені державою-агресором;
4) історична антиукраїнська пропаганда - поширення завідомо недостовірної інформації про історію України з метою публічної глорифікації або виправдання імперіалізму та тоталітаризму, відповідних політичних режимів, публічного заперечення злочинів проти Українського народу, впливу на суспільну думку в Україні чи інших державах для заперечення суб’єктності України та прав Українського народу, закріплених у Конституції України;
5) комеморативний захід - захід, що організовується органами державної влади, органами місцевого самоврядування, установами, організаціями, їх посадовими особами, іншими особами або суб’єктами, метою якого є вшанування історичних подій та/або осіб;
6) меморіал - об’єкт монументального мистецтва, який може включати архітектурну, художню, скульптурну, ландшафтну складову і споруджений з метою увічнення пам’яті про значущих осіб або значущі події в історії народу, держави, краю, населеного пункту;
7) меморіальна дошка - пам’ятний знак, встановлений на нерухомих об’єктах культурної спадщини, інших спорудах або інших місцях пам’яті, із текстом, що розкриває зв’язок даного об’єкта або місця пам’яті з історичними подіями та/або особами;
8) меморіальний комплекс - комплекс об’єктів монументального мистецтва, архітектурних, художніх, скульптурних, ландшафтних елементів, споруджений з метою увічнення пам’яті про значущих осіб або значущі події в історії народу, держави, краю, населеного пункту;
9) місце пам’яті Українського народу (далі - місце пам’яті) - локалізована в просторі територія та розміщені (встановлені, споруджені) на ній об’єкти, що пов’язані з історією України і використовуються, у тому числі, для здійснення комеморативних заходів. Позначеннями місць пам’яті можуть бути пам’ятник, пам’ятний знак, меморіальна дошка;
10) національна пам’ять - збережена Українським народом сукупність знань, уявлень та ціннісних оцінок тих подій минулого, які справили вирішальний вплив на його історію, самоідентифікацію, державотворення та/або сприймаються в суспільстві як найбільш значущі;
11) рашизм - різновид тоталітарної ідеології та практик, які лежать в основі російського нацистського тоталітарного режиму, сформованого у державі-агресорі, та ґрунтуються на традиціях російського шовінізму й імперіалізму, практиках комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів;
12) Український інститут національної пам’яті - центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері національної пам’яті Українського народу, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
2. Інші терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у законах України "Про поховання та похоронну справу", "Про охорону культурної спадщини" та інших законодавчих актах України.
Стаття 2. Сфера дії Закону
1. Цей Закон визначає основні правові засади формування та реалізації політики національної пам’яті.
2. Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами владних повноважень, юридичними та фізичними особами, інститутами громадянського суспільства у процесі формування та реалізації політики національної пам’яті.
Стаття 3. Правова основа державної політики національної пам’яті Українського народу
1. Правову основу політики національної пам’яті становлять Конституція України, цей Закон та інші закони України, акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти України, видані на виконання Конституції та законів України, а також міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
2. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності у встановленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.
3. Якщо законом України, іншим нормативно-правовим актом встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила, встановлені цим Законом.
Стаття 4. Мета державної політики національної пам’яті Українського народу
1. Метою політики національної пам’яті є формування спільного розуміння минулого шляхом відновлення та збереження національної пам’яті, підтримки досліджень з історії України та її популяризації для зміцнення єдності Українського народу.
2. Політика національної пам’яті є складовою основ національної безпеки України, важливим чинником формування суспільного імунітету проти порушень прав людини.
Стаття 5. Основні принципи державної політики національної пам’яті Українського народу
1. Основними принципами політики національної пам’яті є:
1) верховенство права;
2) відкритість і прозорість ухвалення та виконання управлінських рішень;
3) рівність прав і недискримінаційність;
4) повага до людської гідності;
5) системність;
6) політична неупередженість;
7) науковість і дотримання історичної достовірності;
8) недопущення виправдання геноциду, злочинів проти людяності, агресії, воєнних злочинів, порушень прав людини;
9) визнання злочинності тоталітарних режимів, російської імперської політики та рашизму;
10) визнання тяглості боротьби за незалежність України;
11) свобода академічної дискусії та суспільного діалогу;
12) всебічна підтримка держави у здійсненні наукових досліджень з історії України, діяльності громадських об’єднань та інших інститутів громадянського суспільства з дослідження і популяризації історії України, проведення комеморативних заходів;
13) міжвідомча і міжсекторальна взаємодія у формуванні та реалізації політики національної пам’яті.
Стаття 6. Основні завдання державної політики національної пам’яті Українського народу
1. Основними завданнями політики національної пам’яті є:
1) забезпечення сталого суспільного діалогу щодо минулого України;
2) протидія історичній антиукраїнській пропаганді та подолання її наслідків;
3) сприяння збереженості та відкритому доступу до документів Національного архівного фонду, зокрема до архівної інформації репресивних органів;
4) вшанування, увічнення пам’яті та відновлення історичної справедливості стосовно жертв злочинів проти Українського народу;
5) збереження пам’яті про історію українського державотворення, етапи боротьби за відновлення державності та поширення відповідної інформації в Україні та світі;
6) увічнення пам’яті про:
визначні події в історії Українського народу;
осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, опорі тоталітарним режимам, зокрема у Війні за Незалежність України, борців за незалежність України у XX столітті;
осіб, які здійснили героїчний вчинок, звершення в ім’я Батьківщини;
осіб, які здійснили вагомий внесок у розбудову Української держави, підтримання міжнародного миру і безпеки, зміцнення міжнародного авторитету України;
осіб, які зробили значний особистий внесок у захист політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвиток української науки, культури;
7) створення належних умов та сприяння науковим дослідженням з історії України, відновлення і збереження національної пам’яті;
8) популяризація історії України та культурної спадщини Українського народу;
9) створення, упорядкування і збереження місць пам’яті.
Розділ II. ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Стаття 7. Основні напрями державної політики національної пам’яті Українського народу
1. Політика національної пам’яті здійснюється за такими напрямами:
1) здійснення комплексу заходів з увічнення пам’яті про визначних осіб та події в історії Українського народу;
2) планування, організація та проведення комеморативних заходів;
3) встановлення та відзначення державних та інших свят, пам’ятних днів і дат;
4) забезпечення пошуку, ведення обліку, облаштування, забезпечення збереження та утримання місць поховання жертв злочинів проти Українського народу, жертв воєн, осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, зокрема у Війні за Незалежність України;
5) популяризація історії України, у тому числі сприяння створенню інформаційного, культурного, освітнього і туристичного продуктів у сфері відновлення та збереження національної пам’яті;
6) організація всебічного вивчення історії українського державотворення, етапів боротьби за відновлення державності та поширення відповідної інформації в Україні та світі;
7) сприяння вивченню історії України у закладах освіти всіх рівнів;
8) сприяння зберіганню, накопиченню, реставрації та забезпеченню доступу до архівних документів, зокрема до архівної інформації репресивних органів;
9) організація записування та збереження усноісторичних свідчень;
10) організація міжнародного співробітництва у сфері національної пам’яті;
11) реабілітація та відновлення доброго імені жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;
12) сприяння створенню музеїв, експозицій та історико-культурних заповідників;
13) реалізація інших напрямів, визначених законодавством України у сфері національної пам’яті.
Стаття 8. Державна стратегія відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу
1. Державну стратегію відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу (далі - Державна стратегія) та План заходів з її реалізації (далі - План заходів) затверджує Кабінет Міністрів України один раз на п’ять років за поданням Українського інституту національної пам’яті. Державна стратегія та План заходів розробляються відповідно до цього Закону в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 9. Увічнення національної пам’яті Українського народу
1. Основними формами увічнення національної пам’яті Українського народу є:
1) створення, упорядкування та збереження місць пам’яті, у тому числі місць поховань, встановлення (спорудження) меморіалів, меморіальних комплексів, намогильних споруд, меморіальних споруд (кенотафів), пам’ятників, пам’ятних знаків;
2) створення мартирологів, поіменних книг пам’яті та інших меморіальних видань, баз даних, у тому числі електронних;
3) встановлення свят і пам’ятних дат;
4) проведення комеморативних заходів, присвячених подіям і особам, пам’ять про яких підлягає увічненню;
5) присвоєння географічним об’єктам, юридичним особам та об’єктам права власності, які за ними закріплені, об’єктам права власності, які належать фізичним особам, імен осіб, назв подій, пам’ять про яких підлягає увічненню;
6) створення та поширення інформаційних і наукових матеріалів, творів мистецтва та літератури про події та осіб, пам’ять про яких підлягає увічненню;
7) інші форми увічнення пам’яті.
Стаття 10. Місця пам’яті
1. Місцями пам’яті є:
1) об’єкти культурної спадщини, у тому числі будівлі та споруди, комплекси, визначні місця, пов’язані з визначними подіями та особами в історії Українського народу;
2) місця почесних поховань;
3) місця поховань жертв злочинів проти Українського народу; борців за незалежність України у XX столітті, осіб, які брали участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, зокрема у Війні за Незалежність України, осіб, які здійснили героїчний вчинок, звершення в ім’я Батьківщини, осіб, які зробили значний особистий внесок у захист політичних, економічних, культурних прав Українського народу, розвиток української державності, науки, культури; військові поховання;
4) меморіали, пам’ятники, меморіальні дошки, інші пам’ятні знаки, інші меморіальні об’єкти, що встановлені з метою увічнення пам’яті про події та осіб, визначених статтею 6 цього Закону;
5) музеї;
6) історико-меморіальні та інші історико-культурні заповідники.
2. Загальнонаціональними місцями пам’яті, відвідування яких у встановленому порядку включається до Державного Протоколу та Церемоніалу України, є:
1) Національний музей Голодомору-геноциду;
2) Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні - Музей Революції Гідності;
3) Національне військове меморіальне кладовище;
4) Український національний пантеон;
5) Національний історико-меморіальний заповідник "Бабин Яр";
6) Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили".
3. Місця пам’яті за наявності підстав і в порядку, визначеному Законом України "Про охорону культурної спадщини", можуть включатися до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
4. Державні органи та органи місцевого самоврядування несуть у межах компетенції відповідальність за збереження місць пам’яті.
5. При створенні нових та переоблаштуванні існуючих місць пам’яті державні органи та органи місцевого самоврядування враховують роз’яснення та рекомендації Українського інституту національної пам’яті.
6. Збереження та утримання місць пам’яті Українського народу, що розташовані на територіях інших держав, здійснюються згідно з міжнародними договорами України.
7. Пошук невідомих військових поховань, останків воїнів, загиблих у війнах, жертв злочинів проти Українського народу здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 11. Музеї та архіви у державній політиці національної пам’яті Українського народу
1. Музеї у своїй діяльності з формування експозицій, присвячених історії України, керуються цим Законом, іншими законодавчими актами України, Державною стратегією, а також рекомендаціями Українського інституту національної пам’яті.
2. Держава забезпечує відкритість архівної інформації, що стосується історії України, тяглості українського державотворення, злочинів проти Українського народу, зокрема архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років.
Розділ III. ПОВНОВАЖЕННЯ СУБ’ЄКТІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ПАМ’ЯТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ
Стаття 12. Суб’єкти державної політики національної пам’яті Українського народу
1. Суб’єктами політики національної пам’яті є:
Кабінет Міністрів України;
Український інститут національної пам’яті;
інші центральні органи виконавчої влади;
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування;
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації;
наукові установи, заклади освіти та культури, архівні установи;
громадські об’єднання та інші інститути громадянського суспільства.
Стаття 13. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері державної політики національної пам’яті Українського народу
1. Кабінет Міністрів України:
1) забезпечує проведення політики національної пам’яті;
2) забезпечує розроблення та реалізацію загальнодержавних програм у сфері національної пам’яті;
3) визначає порядок формування та використання фондів для реалізації заходів у сфері національної пам’яті;
4) спрямовує і координує діяльність Українського інституту національної пам’яті як центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері національної пам’яті Українського народу;
5) затверджує Державну стратегію та План заходів;
6) призначає на посаду та звільняє з посади Голову Українського інституту національної пам’яті відповідно до законодавства про державну службу;
7) за поданням Голови Українського інституту національної пам’яті призначає на посади та звільняє з посад заступників Голови Українського інституту національної пам’яті відповідно до законодавства про державну службу;
8) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Стаття 14. Повноваження Українського інституту національної пам’яті
1. Український інститут національної пам’яті:
1) забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері національної пам’яті Українського народу;
2) узагальнює практику застосування законодавства, за зверненням або з власної ініціативи надає висновки, роз’яснення та рекомендації з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України та в установленому порядку вносить їх на розгляд Кабінету Міністрів України;
3) у встановленому порядку погоджує проекти законів, інших актів законодавства, які надходять на погодження від інших центральних органів виконавчої влади, готує експертні висновки і пропозиції у межах компетенції, що підлягають обов’язковому розгляду суб’єктом видання відповідного акта з документальним підтвердженням їх врахування або вмотивованого відхилення, зокрема щодо проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд Кабінету Міністрів України, та проектів законів, внесених на розгляд Верховної Ради України іншими суб’єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
4) здійснює нормативно-правове регулювання та методичне забезпечення у сфері національної пам’яті;
5) здійснює у встановленому законодавством порядку міжнародне співробітництво у сфері національної пам’яті, бере відповідно до законодавства участь у підготовці проектів міжнародних договорів України, готує пропозиції щодо укладення і денонсації таких договорів, укладає міжнародні договори у сфері національної пам’яті;
6) розробляє проект Державної стратегії та Плану заходів у встановленому законодавством порядку;
7) визначає перспективи та пріоритетні напрями розвитку у сфері національної пам’яті;
8) координує, ініціює та бере участь у діяльності органів виконавчої влади у сфері національної пам’яті, взаємодіє з органами місцевого самоврядування, погоджує акти інших органів у межах компетенції та скликає дорадчі органи, ініціює міжвідомчі рішення;
9) збирає, узагальнює, оприлюднює та поширює в Україні та за кордоном інформацію про: факти та обставини вчинення злочинів проти Українського народу; історію українського державотворення; історію боротьби за незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, зокрема події Війни за Незалежність України, у тому числі збирає, фіксує, зберігає та популяризує усноісторичні свідчення;
10) сприяє відповідним державним органам у здійсненні заходів щодо засудження злочинів проти Українського народу;
11) за зверненням або з власної ініціативи надає обов’язкові для розгляду висновки, роз’яснення та рекомендації щодо реалізації норм законів України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії", "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", "Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті", "Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років", "Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні", "Про заборону пропаганди російського нацистського тоталітарного режиму, збройної агресії Російської Федерації як держави-терориста проти України, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну" та цього Закону;
12) забезпечує діяльність Галузевого державного архіву Українського інституту національної пам’яті як архівної установи, що здійснює збирання, оцифрування, ведення обліку, постійне зберігання, надання доступу та використання документів щодо діяльності репресивних органів колишнього СРСР;
13) сприяє реалізації норм законодавства про перехідне правосуддя;
14) організовує та сприяє проведенню комеморативних та інших заходів, інформаційних кампаній з реалізації політики національної пам’яті;
15) сприяє виготовленню друкованої продукції, кіно- та відеопродукції, сценічному та іншому художньому втіленню образів історичного минулого, а також з питань національної пам’яті, в тому числі забезпечує підготовку наукових та науково-популярних видань щодо популяризації історії України, результатів наукових досліджень, монографій, збірників статей, наукових доповідей, їх розповсюдження на безоплатній основі;
16) сприяє формуванню музейних та бібліотечних фондів, що стосуються історії України, підготовці музейних експозицій та модельних навчальних програм;
17) сприяє діяльності громадських об’єднань, зокрема молодіжних, у сфері національної пам’яті;
18) ініціює встановлення премій, стипендій, інших заохочень за особливі досягнення у сфері відновлення та збереження національної пам’яті;
19) залучає закордонних українців та іноземців до збирання і вивчення матеріалів про історію України, реалізації спільних проектів;
20) організовує проведення наукових досліджень у сфері національної пам’яті, сприяє оприлюдненню їх результатів, взаємодіє з науковими установами, закладами освіти та культури, архівними установами в Україні та за кордоном з метою обміну досвідом щодо проведення таких досліджень;
21) сприяє пошуку невідомих поховань, ексгумації та перепохованню останків, веденню обліку, облаштуванню, збереженню та утриманню місць поховань жертв злочинів проти Українського народу, учасників воєн, боротьби за незалежність України;
22) збирає, узагальнює та оприлюднює інформацію про злочини (репресивні заходи) російської імперської політики в Україні;
23) утворює Національну комісію з реабілітації, здійснює організаційно-технічне та фінансове забезпечення її діяльності;
24) утворює експертну комісію з метою надання фахових висновків з питань реалізації норм Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії", зокрема щодо належності об’єктів до символіки російської імперської політики;
25) здійснює організаційне, інформаційне, матеріально-технічне забезпечення діяльності державної міжвідомчої комісії, яка утворена з метою сприяння забезпеченню пошуку, ведення обліку, облаштування, забезпечення збереження і утримання місць поховання учасників антитерористичної операції, жертв війни та репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років на території України, інших держав;
26) розміщує на офіційному веб-сайті перелік осіб та подій, які містять символіку російської імперської політики, а також перелік осіб та подій, які не містять символіки російської імперської політики, змінює та доповнює ці переліки відповідно до висновків, наданих експертною комісією, утвореною відповідно до абзацу другого частини другої статті 6 Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії", та Українським інститутом національної пам’яті;
27) є головним розпорядником коштів Державного бюджету України;
28) затверджує структуру Українського інституту національної пам’яті, положення про структурні підрозділи, здійснює кадрове управління в межах своїх повноважень. Граничну чисельність працівників апарату Українського інституту національної пам’яті затверджує Кабінет Міністрів України за поданням Голови Українського інституту національної пам’яті;
29) готує, забезпечує і надає Кабінету Міністрів України подання щодо граничної чисельності працівників апарату Українського інституту національної пам’яті;
30) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Стаття 15. Повноваження інших центральних органів виконавчої влади у сфері державної політики національної пам’яті Українського народу
1. Центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки:
1) бере участь у розробленні проекту Державної стратегії та Плану заходів, у встановленому порядку подає до них пропозиції Українському інституту національної пам’яті;
2) бере участь у межах компетенції у реалізації Державної стратегії;
3) взаємодіє у встановленому порядку з Українським інститутом національної пам’яті з питань, що стосуються сфери національної пам’яті, зокрема враховує та використовує у своїй роботі відповідні роз’яснення та рекомендації;
4) сприяє реалізації політики національної пам’яті засобами, формами та методами громадянської та історичної освітніх галузей;
5) забезпечує включення до стандартів освіти, типових освітніх програм, модельних навчальних програм із предметів громадянської та історичної освітніх галузей питань збереження національної пам’яті;
6) залучає Український інститут національної пам’яті до:
визначення перспектив і пріоритетних напрямів розвитку дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, спеціалізованої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, освіти дорослих, у тому числі післядипломної освіти;
розроблення Державних стандартів загальної середньої освіти та здійснення навчально-методичного забезпечення їх реалізації у рамках реалізації політики національної пам’яті;
проведення експертизи та апробації навчальної літератури для закладів загальної середньої освіти, визначення видів навчальної літератури, що підлягають експертизі та апробації, забезпечення підготовки і видання підручників, посібників, методичної літератури для закладів освіти, у тому числі схвалення їх видання для закладів загальної середньої освіти;
розроблення модельних навчальних програм із предметів громадянської та історичної освітньої галузі для здобувачів освіти старшої профільної школи;
7) у межах компетенції реалізує комеморативні та інші заходи у сфері національної пам’яті, у тому числі з відзначення ювілейних, пам’ятних та історичних дат, увічнення пам’яті осіб, визначених статтею 6 цього Закону;
8) здійснює інші повноваження, визначені законом.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб та членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України:
1) бере участь у розробленні проекту Державної стратегії та Плану заходів, у встановленому порядку подає до них пропозиції Українському інституту національної пам’яті;
2) у межах компетенції бере участь у реалізації Державної стратегії;
3) у встановленому порядку взаємодіє з Українським інститутом національної пам’яті з питань, що стосуються сфери національної пам’яті, зокрема враховує та використовує у своїй роботі відповідні роз’яснення та рекомендації;
4) бере участь у плануванні та здійснює заходи щодо гідного вшанування ветеранів, організовує здійснення заходів щодо формування позитивного образу ветеранів, популяризації військової історії, а також у межах компетенції відзначення на державному рівні ювілейних, пам’ятних та історичних дат, міжнародних днів, пов’язаних із вшануванням ветеранів;
5) у межах компетенції здійснює заходи щодо пошуку, поховання та перепоховання осіб, які загинули (померли) внаслідок безпосередньої участі в бойових діях під час захисту Батьківщини або виконання обов’язків військової служби на території України та інших держав, збереження та облаштування військових кладовищ, військових ділянок на цивільних кладовищах, військових братських та одиночних могил, створення меморіальних комплексів, встановлення намогильних споруд та пам’ятників, увічнення пам’яті тощо;
6) ініціює увічнення імен або псевдонімів Захисників і Захисниць України, борців за незалежність України у XX столітті, назв військових формувань у назвах об’єктів топонімії населених пунктів, назвах юридичних осіб та об’єктів права власності, назвах географічних об’єктів;
7) у межах компетенції бере участь у залученні військовослужбовців і ветеранів війни до заходів у сфері національної пам’яті, підтримці проектів громадських об’єднань щодо збереження пам’яті про Захисників і Захисниць України, борців за незалежність України у XX столітті;
8) у межах компетенції реалізує комеморативні та інші заходи у сфері національної пам’яті, у тому числі з відзначення ювілейних, пам’ятних та історичних дат, увічнення пам’яті осіб, визначених статтею 6 цього Закону;
9) здійснює інші повноваження, визначені законом.
3. Міністерство оборони України:
1) бере участь у розробленні проекту Державної стратегії та Плану заходів, у встановленому порядку подає до них пропозиції Українському інституту національної пам’яті;
2) у межах компетенції бере участь у реалізації Державної стратегії;
3) у встановленому порядку взаємодіє з Українським інститутом національної пам’яті з питань, що стосуються сфери національної пам’яті, зокрема враховує та використовує у своїй роботі відповідні роз’яснення та рекомендації;
4) ініціює присвоєння з’єднанням, військовим частинам, вищим військовим навчальним закладам, установам та організаціям Збройних Сил України та об’єктам права власності, які за ними закріплені, імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій з урахуванням рекомендацій Українського інституту національної пам’яті;
5) у межах компетенції реалізує комеморативні та інші заходи у сфері національної пам’яті, у тому числі з відзначення ювілейних, пам’ятних та історичних дат, увічнення пам’яті осіб, визначених статтею 6 цього Закону;
6) здійснює інші повноваження, визначені законом.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної молодіжної політики:
1) бере участь у розробленні проекту Державної стратегії та Плану заходів, у встановленому порядку подає до них пропозиції Українському інституту національної пам’яті;
2) у межах компетенції бере участь у реалізації Державної стратегії;
3) взаємодіє у встановленому порядку з Українським інститутом національної пам’яті з питань, що стосуються сфери національної пам’яті, зокрема враховує та використовує у своїй роботі відповідні роз’яснення та рекомендації;
4) сприяє в межах компетенції реалізації у молодіжному середовищі заходів, спрямованих на відновлення та збереження національної пам’яті;
5) у межах компетенції реалізує комеморативні та інші заходи у сфері національної пам’яті, у тому числі з відзначення ювілейних, пам’ятних та історичних дат, увічнення пам’яті осіб, визначених статтею 6 цього Закону;
6) залучає Український інститут національної пам’яті до:
розроблення проектів Національної молодіжної стратегії, державних цільових програм та методичного забезпечення їх виконання;
організації та проведення просвітницьких заходів, розроблення видань, методичних, інформаційно-просвітницьких матеріалів та рекомендацій для молодіжного середовища України з популяризації історії України, її визначних подій та осіб, традицій українського державотворення;
співпраці з молодіжними центрами, молодіжною інфраструктурою та молодіжними просторами щодо організації та проведення заходів, спрямованих на популяризацію історії України, її визначних подій та осіб, традицій українського державотворення;
7) здійснює інші повноваження, визначені законом.
5. Центральний орган виконавчої влади, що бере участь у забезпеченні формування та реалізує державну політику у сфері медіа, інформаційній та видавничій сфері:
1) бере участь у розробленні проекту Державної стратегії та Плану заходів, у встановленому порядку подає до них пропозиції Українському інституту національної пам’яті;
2) у межах компетенції бере участь у реалізації Державної стратегії;
3) у встановленому порядку взаємодіє з Українським інститутом національної пам’яті з питань, що стосуються сфери національної пам’яті, зокрема враховує та використовує у своїй роботі відповідні роз’яснення та рекомендації;
4) у межах компетенції вживає заходів щодо протидії ввезенню та розповсюдженню іноземної видавничої продукції антиукраїнського змісту;
5) у межах компетенції реалізує заходи щодо запобігання внутрішньому і зовнішньому культурно-інформаційним впливам, які підривають засади національної інформаційної безпеки чи перешкоджають реалізації політики національної пам’яті;
6) здійснює інші повноваження, визначені законом.
6. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини:
1) бере участь у розробленні проекту Державної стратегії та Плану заходів, у встановленому порядку подає до них пропозиції Українському інституту національної пам’яті;
2) у межах компетенції бере участь у реалізації Державної стратегії;
3) у встановленому порядку взаємодіє з Українським інститутом національної пам’яті з питань, що стосуються сфери національної пам’яті, зокрема враховує та використовує у своїй роботі відповідні роз’яснення та рекомендації;
4) у співпраці з Українським інститутом національної пам’яті із залученням відповідних фахівців сприяє створенню нових місць пам’яті, зокрема в населених пунктах, що постраждали від збройної агресії Російської Федерації;
5) здійснює інші повноваження, визначені законом.
7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності:
1) бере участь у розробленні проекту Державної стратегії та Плану заходів, у встановленому порядку подає до них пропозиції Українському інституту національної пам’яті;
2) у межах компетенції бере участь у реалізації Державної стратегії;
3) у встановленому порядку взаємодіє з Українським інститутом національної пам’яті з питань, що стосуються сфери національної пам’яті, зокрема враховує та використовує у своїй роботі відповідні роз’яснення та рекомендації;
4) у межах компетенції реалізує комеморативні та інші заходи у сфері національної пам’яті, у тому числі з відзначення ювілейних, пам’ятних та історичних дат, увічнення пам’яті осіб, визначених статтею 6 цього Закону;
5) залучає Український інститут національної пам’яті до:
розроблення проектів державних цільових програм та методичного забезпечення їх виконання;
розроблення проектів Стратегії утвердження української національної та громадянської ідентичності, Державної цільової програми з утвердження української національної та громадянської ідентичності;
6) здійснює інші повноваження, визначені законом.
8. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства:
1) бере участь у розробленні проекту Державної стратегії та Плану заходів, у встановленому порядку подає до них пропозиції Українському інституту національної пам’яті;
2) у межах компетенції бере участь у реалізації Державної стратегії;
3) у межах компетенції сприяє забезпеченню відкритості архівної інформації репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років;
4) здійснює інші повноваження, визначені законом.
Стаття 16. Повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування у сфері державної політики національної пам’яті Українського народу
1. Верховна Рада Автономної Республіки Крим:
1) затверджує програми Автономної Республіки Крим у сфері національної пам’яті;
2) присвоює юридичним особам, майно яких входить до складу майна, що належить Автономній Республіці Крим, та об’єктам права власності, які за ними закріплені, імена фізичних осіб, ювілейні та святкові дати, назви і дати історичних подій з урахуванням рекомендацій Українського інституту національної пам’яті;
3) у межах компетенції бере участь у реалізації Державної стратегії;
4) у встановленому порядку взаємодіє з Українським інститутом національної пам’яті з питань, що стосуються сфери національної пам’яті, зокрема враховує та використовує у своїй роботі відповідні роз’яснення та рекомендації;
5) у межах компетенції реалізує комеморативні та інші заходи у сфері національної пам’яті, у тому числі заходи з відзначення ювілейних, пам’ятних та історичних дат, увічнення пам’яті осіб, визначених статтею 6 цього Закону;
6) сприяє науковим та краєзнавчим дослідженням;
7) ініціює створення та в межах компетенції вживає заходів для збереження місць пам’яті;
8) здійснює інші повноваження, визначені законом.
2. Районні, обласні ради:
1) затверджують цільові програми у сфері національної пам’яті;
2) присвоюють юридичним особам, майно яких перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, та об’єктам права власності, які за ними закріплені, імена фізичних осіб, ювілейні та святкові дати, назви і дати історичних подій з урахуванням рекомендацій Українського інституту національної пам’яті;
3) у межах компетенції беруть участь у реалізації Державної стратегії;
4) у встановленому порядку взаємодіють з Українським інститутом національної пам’яті з питань, що стосуються сфери національної пам’яті, зокрема враховують та використовують у своїй роботі відповідні роз’яснення та рекомендації;
5) у межах компетенції реалізують комеморативні та інші заходи у сфері національної пам’яті, у тому числі з відзначення ювілейних, пам’ятних та історичних дат, увічнення пам’яті осіб, визначених статтею 6 цього Закону;
6) сприяють науковим та краєзнавчим дослідженням, приймають відповідні регіональні програми, кошти на виконання яких щороку передбачаються в районному, обласному бюджетах;
7) ініціюють створення та в межах компетенції вживають заходів для збереження місць пам’яті;
8) здійснюють інші повноваження, визначені законом.
3. Сільські, селищні, міські ради:
1) присвоюють юридичним особам, майно яких перебуває у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, та об’єктам права власності, які за ними закріплені, імена фізичних осіб, ювілейні та святкові дати, назви і дати історичних подій з урахуванням рекомендацій Українського інституту національної пам’яті;
2) у межах компетенції беруть участь у реалізації Державної стратегії;
3) у встановленому порядку взаємодіють з Українським інститутом національної пам’яті з питань, що стосуються сфери національної пам’яті, зокрема враховують та використовують у своїй роботі відповідні роз’яснення та рекомендації;
4) у межах компетенції реалізують комеморативні та інші заходи у сфері національної пам’яті, у тому числі з відзначення ювілейних, пам’ятних та історичних дат, увічнення пам’яті осіб, визначених статтею 6 цього Закону;
5) сприяють науковим та краєзнавчим дослідженням, приймають відповідні місцеві програми, кошти на виконання яких щороку передбачаються в місцевому бюджеті;
6) ініціюють створення та в межах компетенції вживають заходів для збереження місць пам’яті;
7) здійснюють інші повноваження, визначені законом.
Стаття 17. Повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій у сфері державної політики національної пам’яті Українського народу
1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні державні адміністрації:
1) у межах компетенції беруть участь у реалізації Державної стратегії;
2) у встановленому порядку взаємодіють з Українським інститутом національної пам’яті з питань, що стосуються сфери національної пам’яті, зокрема враховують та використовують у своїй роботі відповідні роз’яснення та рекомендації;
3) у межах компетенції реалізують комеморативні та інші заходи у сфері національної пам’яті, у тому числі з відзначення ювілейних, пам’ятних та історичних дат, увічнення пам’яті осіб, визначених статтею 6 цього Закону;
4) сприяють науковим та краєзнавчим дослідженням, розробляють відповідні регіональні програми, кошти на виконання яких щороку передбачаються в обласному бюджеті;
5) ініціюють створення та в межах компетенції вживають заходів для збереження місць пам’яті;
6) сприяють забезпеченню збереженості архівних документів та відкритого доступу до них;
7) здійснюють інші повноваження, визначені законом.
Стаття 18. Участь наукових установ, закладів освіти та культури, архівних установ у реалізації державної політики національної пам’яті Українського народу
1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування залучають наукові установи, заклади освіти та культури, архівні установи до реалізації політики національної пам’яті.
2. Наукові установи, заклади освіти та культури, архівні установи у межах компетенції:
1) у встановленому порядку можуть подавати пропозиції до проекту Державної стратегії, Плану заходів Українському інституту національної пам’яті;
2) беруть участь у реалізації Державної стратегії;
3) у встановленому порядку взаємодіють з Українським інститутом національної пам’яті з питань, що стосуються сфери національної пам’яті, зокрема враховують та використовують у своїй роботі відповідні роз’яснення та рекомендації;
4) реалізують комеморативні та інші заходи у сфері національної пам’яті, у тому числі з відзначення ювілейних, пам’ятних та історичних дат, увічнення пам’яті осіб, визначених статтею 6 цього Закону;
5) проводять і сприяють проведенню наукових і краєзнавчих досліджень;
6) ініціюють створення та вживають заходів для збереження місць пам’яті;
7) здійснюють інші повноваження, визначені законом.
Стаття 19. Участь громадських об’єднань та інших інститутів громадянського суспільства у реалізації державної політики національної пам’яті Українського народу
1. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування залучають громадські об’єднання та інші інститути громадянського суспільства до реалізації політики національної пам’яті.
2. Громадські об’єднання та інші інститути громадянського суспільства у межах компетенції:
1) у встановленому порядку можуть подавати пропозиції до проекту Державної стратегії, Плану заходів Українському інституту національної пам’яті;
2) можуть брати участь у реалізації Державної стратегії;
3) самостійно та спільно з іншими суб’єктами політики національної пам’яті організовують просвітницькі, наукові, культурно-мистецькі, інші заходи у сфері національної пам’яті;
4) можуть реалізовувати комеморативні та інші заходи у сфері національної пам’яті, у тому числі з відзначення ювілейних, пам’ятних та історичних дат, увічнення пам’яті осіб, визначених статтею 6 цього Закону;
5) сприяють і беруть участь у наукових та краєзнавчих дослідженнях;
6) ініціюють створення та сприяють збереженню місць пам’яті;
