• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та обєднань юридичних осіб

Верховна Рада України  | Закон від 09.01.2025 № 4196-IX
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 09.01.2025
  • Номер: 4196-IX
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 09.01.2025
  • Номер: 4196-IX
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб
(Відомості Верховної Ради (ВВР), 2025, №№ 28-29, ст.94)( Із змінами, внесеними згідно із Законом № 4510-IX від 19.06.2025 )
Цей Закон визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб.
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
перехідний період - трирічний строк, що починається з дня введення в дію цього Закону;
підприємство - юридична особа, яка на день введення в дію цього Закону зареєстрована в організаційно-правовій формі державного підприємства (державного комерційного підприємства, державного некомерційного підприємства, казенного підприємства), комунального підприємства (комунального комерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства), спільного комунального підприємства, приватного підприємства, дочірнього підприємства, іноземного підприємства, підприємства об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації.
Стаття 2. Господарська діяльність
1. Під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом. Під некомерційною господарською діяльністю розуміється господарська діяльність, що здійснюється без мети одержання прибутку.
Не можуть здійснювати господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.
2. Суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законом.
3. Суб’єктами господарювання є:
господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку;
громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
4. Суб’єкти господарювання залежно від кількості працівників та обсягу доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб’єктів мікропідприємництва, суб’єктів малого підприємництва, суб’єктів середнього підприємництва або суб’єктів великого підприємництва.
Суб’єктами мікропідприємництва є:
фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та обсяг річного доходу від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України (середній за звітний період - календарний рік);
юридичні особи - суб’єкти господарювання незалежно від організаційно-правової форми чи форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та обсяг річного доходу від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України (середній за звітний період - календарний рік).
Суб’єктами малого підприємництва є:
фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного доходу від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України (середній за звітний період - календарний рік);
юридичні особи - суб’єкти господарювання незалежно від організаційно-правової форми чи форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного доходу від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України (середній за звітний період - календарний рік).
Суб’єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб’єкти господарювання незалежно від організаційно-правової форми чи форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та обсяг річного доходу від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України (середній за звітний період - календарний рік).
Інші юридичні особи та фізичні особи - підприємці, не передбачені абзацами другим - восьмим цієї частини, належать до суб’єктів середнього підприємництва.
Стаття 3. Підприємство
1. Приватне підприємство є юридичною особою, що створена на основі приватної власності однієї чи кількох фізичних осіб або юридичної особи і діє відповідно до статуту.
2. Іноземне підприємство є юридичною особою, що створена згідно із законодавством України і діє виключно на основі власності іноземців або іноземних юридичних осіб.
3. Дочірнє підприємство є юридичною особою, єдиним учасником (засновником) якої є інше підприємство або підприємницьке товариство.
4. Підприємство об’єднання громадян є юридичною особою, що створена об’єднанням громадян (громадською організацією, політичною партією) релігійною організацією з метою здійснення діяльності для виконання своїх статутних завдань.
5. Підприємство споживчої кооперації є юридичною особою, що створена споживчим товариством (товариствами) або спілкою (об’єднанням) споживчих товариств з метою здійснення діяльності для виконання своїх статутних завдань.
6. Порядок створення, діяльності та припинення підприємств визначається законом, а також установчими документами підприємства.
7. Особливості діяльності та управління державними унітарними підприємствами визначаються Законом України "Про управління об’єктами державної власності".
Особливості діяльності та управління державними підприємствами оборонно-промислового комплексу визначаються Законом України "Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".
8. Особливості діяльності та управління комунальними підприємствами визначаються Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Особливості діяльності та управління спільними комунальними підприємствами визначаються Законом України "Про співробітництво територіальних громад".
Стаття 4. Об’єднання юридичних осіб
1. Об’єднання юридичних осіб - це організація, створена у складі двох або більше юридичних осіб з метою координації їхньої виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.
2. Об’єднання юридичних осіб створюються на невизначений строк або як тимчасові об’єднання.
3. Об’єднання юридичних осіб є юридичною особою.
Стаття 5. Види об’єднань юридичних осіб
1. Залежно від порядку заснування об’єднання юридичних осіб може створюватися як господарське об’єднання або як державне чи комунальне господарське об’єднання.
2. Господарське об’єднання - це об’єднання юридичних осіб, створене за ініціативою юридичних осіб незалежно від їхнього виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність.
3. Господарські об’єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, що затверджується їхніми засновниками.
4. Державне або комунальне господарське об’єднання - це об’єднання юридичних осіб, створене юридичними особами, єдиним учасником (засновником) яких є держава або територіальна громада, та/або юридичними особами, у статутному капіталі яких частка держави або територіальної громади перевищує 50 відсотків, за рішенням Кабінету Міністрів України, а у визначених законом випадках - за рішенням міністерства (іншого органу, до сфери управління якого належать юридичні особи, що створюють об’єднання), або за рішенням уповноваженого органу місцевого самоврядування.
5. Державне або комунальне господарське об’єднання діє на основі рішення про його створення та статуту, що затверджується органом, що прийняв рішення про створення такого об’єднання.
Стаття 6. Форми об’єднань юридичних осіб
1. Об’єднання юридичних осіб створюються та діють у формі асоціації, корпорації, консорціуму, концерну, іншого об’єднання юридичних осіб, передбаченого законом.
2. Асоціація - це договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності юридичних осіб, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність юридичних осіб - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їхні інтереси у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами.
3. Корпорація - це договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів юридичних осіб, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.
4. Консорціум - це тимчасове статутне об’єднання юридичних осіб для досягнення його учасниками спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, у порядку, визначеному його статутом. Консорціум припиняє свою діяльність після досягнення мети його створення.
5. Концерн - це статутне об’єднання юридичних осіб на основі їхньої фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їхні інтереси у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами. Учасник концерну не може одночасно бути учасником іншого концерну.
Стаття 7. Статус юридичної особи - учасника об’єднання юридичних осіб
1. Юридичні особи - учасники об’єднання юридичних осіб зберігають статус юридичної особи незалежно від виду і форми об’єднання, на них поширюється дія законів України щодо регулювання діяльності юридичних осіб.
2. Юридична особа - учасник господарського об’єднання має право:
добровільно вийти з об’єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором чи статутом об’єднання;
бути членом інших об’єднань юридичних осіб, якщо законом, засновницьким договором чи статутом об’єднання не встановлено інше;
одержувати від об’єднання у встановленому порядку інформацію, пов’язану з інтересами юридичної особи;
одержувати частину прибутку від діяльності об’єднання відповідно до його статуту.
Юридична особа може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом об’єднання відповідно до законодавства.
3. Юридична особа, що входить до складу державного (комунального) господарського об’єднання, не має права без згоди об’єднання виходити з його складу, а також об’єднувати на добровільних засадах свою діяльність з іншими юридичними особами.
Стаття 8. Управління об’єднанням юридичних осіб
1. Об’єднання юридичних осіб має вищий орган управління (загальні збори учасників або інший орган, визначений статутом об’єднання) та утворює виконавчі органи, передбачені установчим документом об’єднання.
2. Вищий орган об’єднання юридичних осіб:
затверджує статут об’єднання юридичних осіб та вносить зміни до нього;
вирішує питання про прийняття до складу господарського об’єднання нових учасників та про припинення участі в об’єднанні юридичних осіб;
утворює виконавчий орган об’єднання юридичних осіб відповідно до його статуту чи договору;
вирішує фінансові та інші питання відповідно до установчих документів об’єднання юридичних осіб.
3. Виконавчий орган об’єднання юридичних осіб (колегіальний чи одноособовий) вирішує питання поточної діяльності, які відповідно до статуту або договору належать до його компетенції.
4. Управління державним або комунальним господарським об’єднанням здійснює виконавчий орган об’єднання, склад якого визначається установчим документом об’єднання. Одноосібний виконавчий орган або члени колегіального виконавчого органу призначаються на посаду та звільняються з посади органом, що прийняв рішення про створення об’єднання. Порядок управління державним або комунальним господарським об’єднанням визначається установчим документом об’єднання відповідно до закону.
Законом може бути передбачено інший порядок управління державним або комунальним господарським об’єднанням в оборонно-промисловому комплексі.
5. Здійснення управління поточною діяльністю об’єднання юридичних осіб може бути доручено адміністрації однієї з юридичних осіб (головної юридичної особи об’єднання) на умовах, передбачених установчими документами відповідного господарського об’єднання.
6. Спори, що виникають між учасниками об’єднання юридичних осіб, вирішуються в порядку, передбаченому установчим документом господарського об’єднання, в судовому порядку або можуть бути передані на розгляд постійно діючого третейського суду, утвореного при такому господарському об’єднанні, за наявності між учасниками такого об’єднання третейської угоди, яка відповідає вимогам закону.
Стаття 9. Майнові відносини в об’єднанні юридичних осіб
1. Учасники об’єднання юридичних осіб можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).
2. Майно передається об’єднанню юридичних осіб його учасниками у власність або на іншому речовому праві, передбаченому законом. Вартість майна об’єднання відображається у його балансі.
3. Господарське об’єднання має право за рішенням його вищого органу управління створювати філії та представництва.
4. Об’єднання юридичних осіб не відповідає за зобов’язаннями його учасників, а юридичні особи - учасники не відповідають за зобов’язаннями об’єднання, якщо інше не передбачено установчим документом об’єднання.
Стаття 10. Припинення участі в об’єднанні. Припинення об’єднання юридичних осіб
1. Юридичні особи - учасники об’єднання можуть вийти з його складу із збереженням взаємних зобов’язань та укладених договорів з іншими юридичними та фізичними особами.
2. Вихід юридичної особи із складу державного або комунального господарського об’єднання здійснюється за рішенням органу, що прийняв рішення про створення об’єднання.
3. Юридичні особи - учасники об’єднання можуть бути виключені із складу об’єднання з підстав і в порядку, передбачених установчим документом об’єднання.
4. Припинення об’єднання юридичних осіб здійснюється в результаті його перетворення в інший вид об’єднання юридичних осіб або ліквідації.
5. Перетворення господарського об’єднання здійснюється за рішенням юридичних осіб - учасників, а перетворення державного або комунального господарського об’єднання - за рішенням органу, що прийняв рішення про створення об’єднання.
6. Ліквідація господарського об’єднання здійснюється за рішенням юридичних осіб - учасників, а ліквідація державного або комунального об’єднання - за рішенням органу, що прийняв рішення про створення об’єднання. Майно, що залишилося після ліквідації об’єднання, розподіляється між учасниками згідно з установчим документом об’єднання юридичних осіб.
Стаття 11. Право господарського відання
1. Право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, що володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим суб’єктом управління об’єктами державної власності, уповноваженим органом місцевого самоврядування), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника (уповноваженого суб’єкта управління об’єктами державної власності, уповноваженого органу місцевого самоврядування) у випадках, передбачених законом та установчими документами.
У випадках, визначених законом, майно держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади може бути закріплено на праві господарського відання за господарськими товариствами без права його відчуження. Законом можуть встановлюватися особливості здійснення права господарського відання господарськими товариствами.
2. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись у діяльність підприємства.
3. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб’єкт підприємництва, що здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Стаття 12. Право оперативного управління
1. Право оперативного управління є речовим правом суб’єкта господарювання, що володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим суб’єктом управління об’єктами державної власності, уповноваженим органом місцевого самоврядування) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених законом та власником майна (уповноваженим суб’єктом управління об’єктами державної власності, уповноваженим органом місцевого самоврядування).
2. Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується не за призначенням.
Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Стаття 13. Особливості створення і діяльності юридичних осіб та державної реєстрації змін до відомостей про юридичних осіб
1. Створення юридичних осіб в організаційно-правових формах державного підприємства (державного комерційного підприємства, державного некомерційного підприємства, казенного підприємства), комунального підприємства (комунального комерційного підприємства, комунального некомерційного підприємства), спільного комунального підприємства, приватного підприємства, іноземного підприємства, дочірнього підприємства, підприємства об’єднання громадян (релігійної організації, профспілки), підприємства споживчої кооперації забороняється.
2. Забороняється внесення змін до відомостей про державні підприємства (державні комерційні підприємства, казенні підприємства), комунальні підприємства, спільні комунальні підприємства, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, крім:
державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом перетворення або ліквідації та пов’язаних з цим змін до відомостей про юридичну особу;
державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов’язаних із зміною керівника юридичної особи, або державної реєстрації зміни складу комісії з припинення, голови комісії або ліквідатора, керуючого припиненням;
державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов’язаних із передачею єдиного майнового комплексу державного підприємства до сфери управління Фонду державного майна України;
державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, пов’язаних із відкриттям провадження у справі про банкрутство такої юридичної особи.
( Щодо введення в дію частини другої статті 13 див. абзац другий пункту 1 статті 17 )
3. Закріплення (передача) майна за юридичними особами на праві господарського відання або на праві оперативного управління забороняється.
Стаття 14. Особливості припинення підприємств у перехідний період
1. Протягом шести місяців з дня введення в дію цього Закону учасники (засновники) підприємства, уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності приймають рішення про припинення підприємства (крім державних некомерційних підприємств), єдиним учасником (засновником) якого є держава, крім підприємств, щодо яких відкрито провадження у справі про банкрутство.
Уповноважений орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про припинення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є територіальна громада (територіальні громади).
Рішення про припинення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава, щодо якого станом на день введення в дію цього Закону відкрито провадження у справі про банкрутство, приймається протягом шести місяців з дня закриття провадження у справі про банкрутство.
Припинення підприємства здійснюється в порядку, встановленому законодавством, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
2. Підприємство, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), припиняється в результаті перетворення або ліквідації.
У разі перетворення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності або уповноважений орган місцевого самоврядування самостійно обирає організаційно-правову форму юридичної особи - правонаступника такого підприємства відповідно до положень цієї статті.
3. Державне комерційне підприємство, казенне підприємство перетворюється в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, або в державне некомерційне товариство.
Порядок перетворення державного підприємства в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Порядок перетворення державного підприємства в державне некомерційне товариство затверджується Кабінетом Міністрів України.
Комунальне комерційне підприємство перетворюється в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) якого належать відповідній територіальній громаді, або в комунальне некомерційне товариство.
Спільне комунальне підприємство перетворюється в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю або в комунальне некомерційне товариство із збереженням пропорцій участі відповідних територіальних громад.
4. Одночасно з прийняттям рішення про припинення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності або уповноважений орган місцевого самоврядування призначає комісію з припинення підприємства (комісію з перетворення, ліквідаційну комісію).
Виконання функцій комісії з припинення підприємства (комісії з перетворення, ліквідаційної комісії) може бути покладено на виконавчий орган підприємства.
Одночасно з прийняттям рішення про припинення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), шляхом перетворення уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності або уповноважений орган місцевого самоврядування призначає інвентаризаційну комісію та приймає рішення про проведення інвентаризації майна підприємства.
Відповідальність за правильність проведення інвентаризації майна підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), у зв’язку з його припиненням шляхом перетворення та за достовірність її результатів покладається на голову та членів інвентаризаційної комісії.
На основі результатів інвентаризації майна підприємства комісія з перетворення складає передавальний акт, який затверджується уповноваженим суб’єктом управління об’єктами державної власності або уповноваженим органом місцевого самоврядування.
Внесення державного та комунального майна до статутного капіталу юридичної особи - правонаступника підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), здійснюється за балансовою вартістю такого майна без проведення його оцінки.
5. Кредитор підприємства, що припиняється в результаті перетворення, не може вимагати припинення або дострокового виконання зобов’язання, а в разі якщо виконання зобов’язання такого підприємства не забезпечено - забезпечення виконання зобов’язання.
6. Майно, права та обов’язки підприємства, що припиняється в результаті реорганізації, переходять до правонаступників, крім права господарського відання та права оперативного управління майном усіх форм власності.
Право на земельну ділянку державної або комунальної власності, що належала на праві постійного користування державному або комунальному підприємству, переходить до акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, створеного шляхом перетворення такого підприємства, в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Дія цієї частини поширюється на підприємства всіх форм власності (у тому числі на підприємства змішаної форми власності).
7. Документи дозвільного характеру, дозволи, ліцензії, сертифікати, декларації, погодження, повідомлення та інші публічні послуги, видані (погоджені, надані) підприємству, щодо якого прийнято рішення про його перетворення, є чинними для юридичної особи - правонаступника такого підприємства протягом строку, на який вони видані, за умови дотримання правонаступником вимог ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності та інших вимог законодавства, передбачених для надання документів дозвільного характеру, дозволів, сертифікатів, декларацій, погоджень, повідомлень чи інших публічних послуг, крім випадків, передбачених законом.
Дія цієї частини поширюється на підприємства всіх форм власності (у тому числі на підприємства змішаної форми власності).
8. Якщо на день прийняття рішення про перетворення за підприємством, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), закріплено майно на праві господарського відання або на праві оперативного управління, уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності або уповноважений орган місцевого самоврядування на основі результатів інвентаризації майна підприємства приймає рішення:
про внесення майна, закріпленого на праві господарського відання, до статутного капіталу юридичної особи - правонаступника такого підприємства, крім майна, що не підлягає приватизації;
про передачу майна, закріпленого на праві господарського відання, що не підлягає приватизації, та майна, закріпленого на праві оперативного управління, юридичній особі - правонаступнику такого підприємства на праві узуфрукта державного або комунального майна.
До статутного капіталу юридичної особи, створеної шляхом перетворення підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), не може бути внесене речове право на державне або комунальне майно (в тому числі узуфрукт державного або комунального майна), крім випадків, передбачених законом.
Статутом юридичної особи - правонаступника підприємства, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), встановлюється порядок погодження органами управління правочинів щодо відчуження та обтяження (застава, іпотека, передача в оренду, управління, користування, концесію, спільну діяльність та інші види обтяжень) майна, внесеного до статутного капіталу такої юридичної особи, а також визначаються повноваження відповідних органів управління щодо прийняття рішень з питань вчинення таких правочинів відповідно до порогових значень вартості майна, робіт, послуг, що є предметом таких правочинів.
9. У разі неприйняття уповноваженим суб’єктом управління об’єктами державної власності або уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про внесення майна, закріпленого за підприємством, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), на праві господарського відання, до статутного капіталу юридичної особи - правонаступника такого підприємства подальше володіння та користування таким майном здійснюються такою юридичною особою за правилами, встановленими для майна, переданого на праві узуфрукта державного або комунального майна.
У разі неприйняття уповноваженим суб’єктом управління об’єктами державної власності або уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передання майна, закріпленого за підприємством, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада (територіальні громади), на праві оперативного управління, юридичній особі - правонаступнику такого підприємства на праві узуфрукта державного або комунального майна володіння та користування таким майном здійснюються такою юридичною особою за правилами, встановленими для майна, переданого на праві узуфрукта державного або комунального майна.
10. Якщо уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності не прийняв рішення про перетворення або ліквідацію державного підприємства (державного комерційного підприємства, казенного підприємства) у строк, передбачений частиною першою цієї статті, Кабінет Міністрів України приймає рішення про передачу єдиного майнового комплексу такого підприємства до сфери управління Фонду державного майна України, крім єдиних майнових комплексів підприємств, що не підлягають приватизації.
Якщо уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності не затвердив передавальний акт, а юридична особа - правонаступник державного підприємства (державного комерційного підприємства, казенного підприємства) не зареєстрована протягом перехідного періоду, передбаченого цим Законом (у тому числі якщо рішення про перетворення прийнято до введення в дію цього Закону), Кабінет Міністрів України приймає рішення про передачу єдиного майнового комплексу такого підприємства до сфери управління Фонду державного майна України, крім єдиних майнових комплексів підприємств, що не підлягають приватизації.
Передача єдиних майнових комплексів державних підприємств до сфери управління Фонду державного майна України здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
11. Фонд державного майна України протягом одного року з дня оформлення передачі функцій з управління єдиним майновим комплексом державного комерційного підприємства, казенного підприємства приймає рішення:
про перетворення підприємства в акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі;
про ліквідацію підприємства в порядку, встановленому законом;
про приватизацію єдиного майнового комплексу підприємства в порядку, встановленому законом.
12. Наглядова рада або рада директорів акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, створеного шляхом перетворення державного підприємства (державного комерційного підприємства, казенного підприємства), комунального комерційного підприємства, спільного комунального підприємства, утворюється за наявності критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України або відповідним органом місцевого самоврядування.
Порядок утворення, організації діяльності та ліквідації, повноваження наглядової ради або ради директорів, порядок призначення її членів визначаються законодавством.
13. Наявність заборони відчуження або накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту, крім арешту, накладеного за рішенням суду, майна підприємства, у тому числі закріпленого за підприємством на праві господарського відання або на праві оперативного управління, відсутність згоди кредитора або іпотекодержателя на відчуження такого майна, а також відсутність згоди контролюючого органу на відчуження такого майна, якщо воно перебуває в податковій заставі, не є перешкодою для внесення такого майна до статутного капіталу юридичної особи, створеної шляхом перетворення такого підприємства. Такі обтяження майна є дійсними для правонаступника такого підприємства, крім випадків, встановлених законом.
Заборона проведення реєстраційних дій, наявність заборгованості із сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування не є підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій, передбачених законодавством, у зв’язку з перетворенням підприємства відповідно до цієї статті.
Дія цієї частини поширюється на підприємства всіх форм власності (у тому числі на підприємства змішаної форми власності).
14. Підготовка до перетворення та перетворення державних підприємств, у тому числі казенних підприємств, які на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" входили до його складу, а також державних підприємств, єдині майнові комплекси яких передані в управління акціонерного товариства "Українська оборонна промисловість", функціонування таких державних підприємств та господарських товариств в оборонно-промисловому комплексі здійснюються відповідно до Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".
Стаття 15. Адміністративно-господарські санкції
1. За порушення встановлених законодавством правил здійснення підприємницької діяльності уповноважені органи державної влади або органи місцевого самоврядування застосовують до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адміністративно-господарські санкції - заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Законом та іншими законами України.
2. Уповноважені органи державної влади або органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, застосовують до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців такі адміністративно-господарські санкції:
вилучення прибутку (доходу);
адміністративно-господарський штраф;
стягнення зборів (обов’язкових платежів);
застосування антидемпінгових заходів;
припинення експортно-імпортних операцій;
зупинення дії ліцензії (патенту) на право здійснення юридичною особою чи фізичною особою - підприємцем певних видів підприємницької діяльності;
припинення дії ліцензії (патенту) на право здійснення юридичною особою окремих видів господарської діяльності;
обмеження або зупинення діяльності юридичної особи;
ліквідація юридичної особи;
інші адміністративно-господарські санкції, встановлені законом.
3. Адміністративно-господарські санкції застосовуються до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не більш як через один рік з дня його вчинення, крім випадків, визначених законом.
Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законодавчими актами, контроль за дотриманням яких покладено на податкові та митні органи.
Дія цієї статті не поширюється на адміністративно-господарські санкції, передбачені законами України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції" та "Про загальну безпечність нехарчової продукції".
Дія цієї статті не поширюється на застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, санкцій до суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, та суб’єктів, що належать до особливої групи споживачів.
Дія цієї статті не поширюється на застосування Національним банком України коригувальних заходів, заходів раннього втручання та заходів впливу до банків, інших осіб, що здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, операторів платіжних систем та/або учасників платіжних систем, технологічних операторів платіжних послуг.
Стаття 16. Укладення договору за рішенням суду
1. Спори, що виникають при укладенні договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов’язковим відповідно до закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду, якщо це передбачено за домовленістю сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
2. День набрання законної сили рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного договору, якщо інше не визначено рішенням суду.
Стаття 17. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності, крім:
частини другої статті 13, яка вводиться в дію через три роки та шість місяців з дня набрання чинності цим Законом;
пункту 4 цієї статті, який вводиться в дію з дня набрання чинності цим Законом.
2. Статті 11 і 12 цього Закону втрачають чинність через три роки з дня введення в дію цього Закону.
3. Визнати Господарський кодекс України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 18-22, ст. 144) таким, що втратив чинність, з дня введення в дію цього Закону.
4. Положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов’язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.
5. Положення частини сьомої статті 9-2 та частини третьої статті 9-6 Закону України "Про управління об’єктами державної власності" в частині оприлюднення інформації про діяльність державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, шляхом розміщення її на власній веб-сторінці (веб-сайті) вводяться в дію через три роки з дня набрання чинності цим Законом.
6. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 3-4, ст. 27):
частину першу статті 77 викласти в такій редакції:
"1. Землями оборони визнаються земельні ділянки, призначені для забезпечення діяльності Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Міністерства оборони України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, для розміщення військових частин, військових навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, що перебувають у сфері управління зазначених органів та/або входять до структури Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також для розміщення господарських товариств, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток) належать державі та функції з управління корпоративними правами держави у статутних капіталах яких здійснюють зазначені органи, за винятком господарських товариств, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, набуті в результаті примусового відчуження майна в умовах правового режиму воєнного стану відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану";
у частині другій статті 92:
пункт "а" доповнити словами "державні та комунальні некомерційні товариства";
пункт "г" викласти в такій редакції:
"г) господарське товариство, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", акціонерне товариство, утворене відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", господарське товариство, у статутному капіталі якого 100 відсотків акцій (часток) належать державі, утворене шляхом перетворення Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України";
доповнити пунктом "з" такого змісту:
"з) господарські товариства, у статутному капіталі яких 100 відсотків акцій (часток) належать державі та функції з управління корпоративними правами держави у статутному капіталі яких здійснює Міністерство оборони України";
назву та частини першу - четверту статті 120-1 викласти в такій редакції:
"Стаття 120-1. Перехід права на земельну ділянку у разі перетворення державного або комунального підприємства в акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі або територіальній громаді
1. Земельна ділянка державної власності, що належала на праві постійного користування державному підприємству, переходить до акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке створилося шляхом перетворення такого державного підприємства і є його правонаступником, на праві оренди строком на 50 років. Земельна ділянка комунальної власності, що належала на праві постійного користування комунальному підприємству, переходить до акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать територіальній громаді, яке створилося шляхом перетворення такого комунального підприємства і є його правонаступником, на праві оренди строком на п’ять років. Орендна плата щодо земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності в такому разі встановлюється у розмірі не менше 12 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а якщо нормативну грошову оцінку земельної ділянки не проведено - не менше 12 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або області.
2. Акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі або територіальній громаді, яке утворилося шляхом перетворення державного або комунального підприємства, звертається до органу виконавчої влади, органу Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, з клопотанням про передачу в оренду земельної ділянки державної або комунальної власності, що належала державному або комунальному підприємству на праві постійного користування, у порядку, передбаченому статтею 123 цього Кодексу.
3. Рішенням про надання земельної ділянки державної або комунальної власності в оренду акціонерному товариству, товариству з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі або територіальній громаді, яке утворилося шляхом перетворення державного або комунального підприємства, також здійснюється припинення права постійного користування такою земельною ділянкою.
4. Якщо акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі або територіальній громаді, яке утворилося шляхом перетворення державного або комунального підприємства і є його правонаступником, протягом одного року з дня його державної реєстрації не звернулося у встановленому законодавством порядку до органу виконавчої влади, органу Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельною ділянкою державної або комунальної власності, яка належала державному або комунальному підприємству на праві постійного користування, з клопотанням про передачу її в оренду, право постійного користування такою земельною ділянкою (крім земельної ділянки, на якій розташовані об’єкти нерухомого майна (будівлі, споруди) припиняється на підставі рішення зазначеного органу виконавчої влади, органу Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (із залишенням її у державній або комунальній власності), а земельна ділянка (щодо земель сільськогосподарського призначення - право її оренди) виставляється на земельні торги";
пункт "в" частини першої статті 141 викласти в такій редакції:
"в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, державних чи комунальних некомерційних товариств, крім перетворення державних чи комунальних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу";
2) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356):
статтю 85 викласти в такій редакції:
"Стаття 85. Непідприємницькі товариства
1. Непідприємницьким товариством є товариство, діяльність якого спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів і яке не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між учасниками.
Учасники непідприємницького товариства не можуть брати участі в розподілі прибутку такого товариства. Виплата дивідендів непідприємницьким товариством забороняється.
2. Особливості корпоративного управління в непідприємницьких товариствах визначаються в їхніх установчих документах з урахуванням положень цієї статті та інших актів цивільного законодавства.
На непідприємницьке товариство, єдиним учасником (засновником) якого є держава або територіальна громада, поширюються вимоги щодо корпоративного управління, визначені для господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі.
3. Особливості правового статусу окремих видів непідприємницьких товариств встановлюються законом";
частину першу статті 86 викласти в такій редакції:
"1. Непідприємницькі товариства (сільськогосподарські кооперативи та сільськогосподарські кооперативні об’єднання, що діють без мети одержання прибутку, інші кооперативи, крім виробничих, об’єднання громадян, державні та комунальні некомерційні товариства тощо) та установи можуть, поряд із своєю основною діяльністю, здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо така діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню";
у частині першій статті 96-1 слова "статуту товариства" замінити словами "установчих документів товариства";
частини першу і другу викласти в такій редакції:
"1. Управління товариством здійснюють його органи або безпосередньо його єдиний учасник - фізична особа у разі прийняття таким учасником рішення про це та після внесення відповідних відомостей до єдиного державного реєстру.
2. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом або установчими документами товариства";
у частині третій слово "заподіяні" замінити словом "заподіянні";
частину другу викласти в такій редакції:
"2. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа учасників юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.
Рішення про внесення змін до установчих документів товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів від числа учасників товариства, якщо інше не встановлено законом";
частини третю і четверту виключити;