Про режим спільного транзиту та запровадження національної електронної транзитної системи

5) строк дії фінансової гарантії завершився - з дня, наступного за останнім днем строку дії фінансової гарантії.

Зобов’язання фінансового гаранта за застосованою фінансовою гарантією, строк дії якої завершився до зняття з контролю операції режиму спільного транзиту, продовжують бути чинними та підлягають виконанню до моменту погашення митного боргу відповідно до статті 52 цього Закону.

3. Фінансові гарантії зберігаються митницею гарантії протягом 1095 днів з дати завершення строку їх дії.

4. Після реєстрації фінансової гарантії митниця гарантії невідкладно повідомляє суб’єкту режиму таку інформацію:

1) реєстраційний номер гарантії;

2) код доступу.

У разі застосування спеціального транзитного спрощення "загальна фінансова гарантія" або "загальна фінансова гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50 відсотків", або "загальна фінансова гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 70 відсотків" за запитом суб’єкта режиму митниця гарантії надає додаткові коди доступу до фінансової гарантії.

5. Митниця гарантії скасовує реєстрацію фінансової гарантії у разі, якщо:

1) реєстрацію фінансового гаранта призупинено або анульовано;

2) дію дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення "загальна фінансова гарантія" або "загальна фінансова гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50 відсотків", або "загальна фінансова гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 70 відсотків" зупинено або такий дозвіл анульовано.

Митниця гарантії зобов’язана невідкладно повідомити фінансового гаранта та суб’єкта режиму про скасування реєстрації фінансової гарантії, а також внести відповідну інформацію в електронну систему управління гарантіями із зазначенням дати набрання чинності рішенням про скасування реєстрації фінансової гарантії.

Рішення про скасування реєстрації фінансової гарантії набирає чинності на шістнадцятий день з дня направлення фінансовому гаранту повідомлення про скасування реєстрації фінансової гарантії.

6. Зобов’язання фінансового гаранта за фінансовою гарантією щодо товарів, випущених у режим спільного транзиту, на момент набрання чинності рішенням про скасування реєстрації відповідної фінансової гарантії продовжують бути чинними та підлягають виконанню до моменту погашення митного боргу відповідно до статті 52 цього Закону.

1. Фінансовий гарант має право відкликати фінансову гарантію. Про таке відкликання фінансовий гарант зобов’язаний повідомити митницю гарантії.

Рішення про відкликання фінансової гарантії набирає чинності на шістнадцятий день з дня отримання митницею гарантії повідомлення про відкликання фінансової гарантії.

2. Зобов’язання фінансового гаранта за фінансовою гарантією по відношенню до товарів, випущених у режим спільного транзиту, на момент набрання чинності рішення про відкликання відповідної фінансової гарантії продовжують бути чинними та підлягають виконанню до моменту погашення митного боргу відповідно до статті 52 цього Закону.

3. Митниця гарантії вносить інформацію про відкликання фінансової гарантії до електронної системи управління гарантіями із зазначенням дати набрання чинності рішення про відкликання фінансової гарантії.

1. Митниця гарантії вивільняє гарантію невідкладно, не пізніше двох годин з моменту отримання підтвердження щодо:

1) зняття з контролю операції режиму спільного транзиту; або

2) завершення будь-якої з таких митних процедур:

а) поміщення товарів, попередньо випущених у режим спільного транзиту, в митний режим зі сплатою митних платежів або наданням гарантії як забезпечення їх сплати;

б) поміщення товарів, попередньо випущених у режим спільного транзиту, в митний режим знищення або руйнування або в митний режим відмови на користь держави;

в) надання гарантії як забезпечення сплати митних платежів при поміщенні товарів на склад тимчасового зберігання;

г) підтвердження вивезення товарів за межі митної території України.

2. Вивільнення фінансової гарантії у разі часткового надходження товарів до митниці призначення здійснюється після завершення переміщення усієї кількості товарів, зазначених у митній декларації.

1. Інформаційна взаємодія між фінансовими гарантами, суб’єктами режиму та митними органами здійснюється із застосуванням електронних сервісів, доступних через Інтернет, цілодобово, з періодичністю не більше 30 хвилин. При здійсненні інформаційного обміну фінансовим гарантам та суб’єктам режиму надається інформація про:

1) прийняття, реєстрацію, відмову у прийнятті, скасування реєстрації, відкликання, припинення дії фінансових гарантій;

2) реквізити прийнятих фінансових гарантій та коди доступу до них;

3) недостатність фінансових гарантій для оформлення митних декларацій із зазначенням суми нестачі;

4) реквізити (номер і дата оформлення) митних декларацій, до яких прикріплені фінансові гарантії із зазначенням дати та часу прикріплення, номерів транспортних засобів, дати кінцевого строку доставки товарів до митниці призначення, кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, кількості товарів (в основних та додаткових одиницях виміру), суми митного боргу;

5) завершення операції режиму спільного транзиту із зазначенням дати та часу пред’явлення товарів митниці призначення;

6) зняття з контролю операції режиму спільного транзиту із зазначенням дати та часу зняття з контролю;

7) номер та дату складення акта про настання гарантійного випадку, вимоги про сплату митного боргу, дату погашення митного (податкового) боргу;

8) вивільнення фінансових гарантій із зазначенням дати та часу вивільнення та реквізитів (номер і дата оформлення) митних декларацій, за якими відбулося вивільнення прикріплених фінансових гарантій.

Порядок інформаційної взаємодії між фінансовими гарантами, суб’єктами режиму та митними органами встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України та уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

1. Індивідуальна гарантія має покривати суму митного боргу, що може виникнути щодо товарів, поміщених у режим спільного транзиту.

2. Розмір індивідуальної гарантії визначається виходячи з суми митних платежів, що підлягають сплаті при випуску таких товарів для вільного обігу на митній території України. При цьому пільги та преференції в оподаткуванні, встановлені законодавством України для операцій з ввезення товарів на митну територію України, не враховуються.

3. Якщо суму митного боргу, що підлягає гарантуванню, неможливо точно визначити через ненадання митниці відправлення точних відомостей про характер, найменування, кількість, країну походження, митну вартість, код товарів згідно з УКТ ЗЕД, сума митного боргу, що підлягає гарантуванню, визначається виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та/або кількості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.

4. Митниця відправлення контролює правильність декларування суми митного боргу, що підлягає гарантуванню, у процесі оформлення митної декларації для поміщення товарів у режим спільного транзиту. Сума митного боргу, зазначена у митній декларації, митне оформлення якої завершено, вважається узгодженим податковим зобов’язанням.

1. Індивідуальна гарантія у формі грошової застави застосовується шляхом внесення коштів на рахунки, відкриті на ім’я митних органів в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, або в уповноваженому банку.

2. Внесення грошової застави здійснюється в національній валюті України. Внесення грошової застави в іноземній валюті здійснюється відповідно до положень частини другої статті 313 Митного кодексу України .

3. Відсотки на суму грошової застави не нараховуються.

4. Кошти, внесені як індивідуальна гарантія у формі грошової застави, підлягають вивільненню відповідно до статті 24 цього Закону.

5. Кошти, внесені як індивідуальна гарантія у формі грошової застави, після їх вивільнення можуть бути використані для сплати митного боргу або як інша індивідуальна гарантія у формі грошової застави, або для сплати митних платежів за іншим зобов’язанням особи перед митними органами, або повернені особі, яка їх вносила.

6. Кошти, внесені як індивідуальна гарантія у формі грошової застави, що перебувають на рахунку митного органу без розпорядження про їх використання протягом 1095 днів з дня їх внесення, у тридцятиденний строк підлягають поверненню особі, яка їх вносила, а в разі неможливості такого повернення перераховуються до державного бюджету.

7. Порядок внесення коштів як індивідуальної гарантії у формі грошової застави, їх вивільнення, повернення та перерахування до державного бюджету визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

1. Митниця гарантії як забезпечення сплати митного боргу приймає індивідуальні гарантії у формі документа фінансового гаранта.

2. Індивідуальна гарантія у формі документа фінансового гаранта є зобов’язанням фінансового гаранта виплатити на вимогу митного органу кошти в розмірі визначеної суми митного боргу в разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов’язань із сплати митного боргу.

1. Фінансовим гарантом можуть виступати:

1) фінансові установи:

а) банки;

б) страхові компанії;

2) незалежні фінансові посередники - юридичні особи, створені у формі повного або командитного товариства.

2. Особа, що претендує на отримання статусу фінансового гаранта, має відповідати таким умовам:

1) бути зареєстрованою в Україні;

2) провадити банківську діяльність або господарську діяльність з надання фінансових послуг протягом кожного кварталу упродовж попередніх трьох звітних років та поточного року;

3) не мати простроченої заборгованості перед митними органами за попередньо наданими фінансовими гарантіями відповідно до вимог Митного кодексу України та заборгованості перед митними органами, що оскаржується у судовому або адміністративному порядку;

4) не перебувати у процедурі санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство протягом попередніх трьох звітних років та поточного року;

5) щодо такої особи відсутні випадки порушення провадження у справі про банкрутство протягом попередніх трьох звітних років та поточного року;

6) для банку:

а) не бути об’єктом застосування заходів впливу у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій, у тому числі операцій із пов’язаними з банком особами, віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного, відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку;

б) мати коефіцієнт покриття ліквідністю (LCR), який відповідає нормативу, встановленому Національним банком України, протягом попередніх трьох звітних років та поточного року;

в) відповідати нормативам мінімального розміру регулятивного капіталу та достатності (адекватності) регулятивного капіталу, встановленим Національним банком України, протягом попередніх трьох звітних років та поточного року;

7) для страхової компанії та незалежного фінансового посередника:

а) дотримуватися критеріїв ліквідності, прибутковості та якості активів страховика або незалежного фінансового посередника, нормативу платоспроможності та достатності капіталу, нормативу ризиковості операцій та нормативу якості активів;

б) мати сформовані резерви для відшкодування у повному обсязі можливих витрат за 75 відсотками одночасно наданих фінансових гарантій.

Для цілей застосування пункту 2 цієї частини до досвіду провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг не враховується досвід провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів або діяльності ломбарду.

Для страхових компаній для цілей застосування пункту 7 цієї частини під резервами для відшкодування у повному обсязі можливих витрат за одночасно наданими фінансовими гарантіями розуміються страхові резерви.

3. Фінансовий гарант повинен виконувати умови, визначені частиною другою цієї статті, а також не мати простроченої заборгованості перед митними органами за наданими фінансовими гарантіями відповідно до вимог цього Закону протягом усього періоду провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу.

4. Фінансовий гарант набуває право на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу з моменту внесення його до реєстру фінансових гарантів, якщо:

1) фінансова установа має чинну ліцензію для провадження відповідного виду господарської діяльності та виконує умови, визначені частиною другою цієї статті;

2) незалежний фінансовий посередник має чинний дозвіл на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу та виконує умови, визначені частиною другою цієї статті.

Дозвіл на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу видається безоплатно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, за заявою особи, що претендує на отримання статусу фінансового гаранта, безоплатно протягом 120 днів з дати реєстрації відповідної заяви.

5. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, здійснює нагляд та контроль за виконанням фінансовим гарантом умов, визначених цією статтею.

Національний банк України або уповноважений орган, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у разі виявлення невиконання умов, визначених цією статтею, невідкладно інформує про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

6. Кабінет Міністрів України затверджує:

1) порядок надання незалежному фінансовому посереднику дозволу на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу, нагляду та контролю за дотриманням ним умов отримання такого дозволу, обмеження дії або анулювання дозволу;

2) критерії ліквідності, прибутковості та якості активів незалежного фінансового посередника, норматив платоспроможності та достатності капіталу, норматив ризиковості операцій та норматив якості активів для незалежних фінансових посередників;

3) порядок формування незалежним фінансовим посередником резервів для відшкодування у повному обсязі можливих витрат за наданими фінансовими гарантіями.

7. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, веде реєстр фінансових гарантів та забезпечує його регулярне оприлюднення на своєму офіційному вебсайті.

Внесення фінансового гаранта до реєстру фінансових гарантів здійснюється безоплатно у такому порядку:

1) для фінансових установ - за заявою такої фінансової установи протягом 20 днів з дати її реєстрації після оцінки виконання умов, визначених цією статтею, але не пізніш як протягом п’яти днів після отримання від Національного банку України або уповноваженого органу, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, підтвердження виконання фінансовими установами вимог, встановлених цією статтею;

2) для незалежних фінансових посередників - невідкладно після видачі дозволу на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу.

Оцінку виконання умов, визначених цією статтею, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику. Підтвердження виконання фінансовими установами умов, визначених пунктами 2, 6 і 7 частини другої та пунктом 1 частини четвертої цієї статті, здійснює Національний банк України або уповноважений орган, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за запитом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

У разі якщо за результатами оцінки виконання умов, визначених цією статтею, встановлена відповідність фінансової установи зазначеним умовам або якщо незалежному фінансовому посереднику видано дозвіл на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, не має права відмовити їм у внесенні до реєстру фінансових гарантів.

8. Інформація про реєстрацію фінансового гаранта, її призупинення, поновлення або анулювання вноситься центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, до реєстру фінансових гарантів невідкладно, не пізніше ніж протягом одного робочого дня, з одночасним інформуванням відповідного фінансового гаранта.

9. Інформаційний обмін щодо реєстрації фінансового гаранта, її призупинення, поновлення та анулювання, іншої інформації, необхідної для здійснення нагляду та контролю за виконанням фінансовим гарантом умов, встановлених цією статтею, здійснюється із застосуванням електронних сервісів, доступних через Інтернет, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Національним банком України та уповноваженим органом, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

1. Реєстрація фінансового гаранта призупиняється у таких випадках:

1) за заявою фінансового гаранта - на шістнадцятий день з дня, наступного за днем отримання такої заяви центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, на період, зазначений у заяві;

2) за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику:

а) у разі невиконання умов, встановлених частинами другою - четвертою статті 29 цього Закону, - на шістнадцятий день з дня виявлення такого невиконання на період до 150 днів;

б) у разі перебування фінансового гаранта у процесі припинення - на шістнадцятий день з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про прийняття рішення про припинення фінансового гаранта як юридичної особи.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, зобов’язаний невідкладно повідомити фінансового гаранта про призупинення його реєстрації, а також внести відповідну інформацію до електронної системи управління гарантіями із зазначенням дати набрання чинності рішенням про призупинення реєстрації фінансового гаранта.

2. У разі призупинення реєстрації фінансового гаранта на підставі абзацу четвертого частини першої цієї статті фінансовий гарант протягом 90 днів з дня прийняття рішення про таке призупинення має право вжити заходів для відновлення виконання відповідних умов та повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, протягом 60 днів з дня отримання такого повідомлення здійснює контроль за дотриманням умов, визначених частинами другою - четвертою статті 29 цього Закону, та приймає рішення про поновлення реєстрації фінансового гаранта або про її анулювання.

3. Реєстрація фінансового гаранта анулюється у таких випадках:

1) за заявою фінансового гаранта - на шістнадцятий день з дня, наступного за днем отримання такої заяви центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

2) за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику:

а) у разі відкликання або анулювання ліцензії на провадження видів діяльності, зазначених у частині першій статті 29 цього Закону, - з дня відкликання або анулювання такої ліцензії;

б) у разі анулювання дозволу на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу - з дня анулювання такого дозволу;

в) у разі прийняття рішення про анулювання реєстрації фінансового гаранта відповідно до частини другої цієї статті - з дня прийняття такого рішення;

г) у разі припинення фінансового гаранта - з дня внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про припинення фінансового гаранта як юридичної особи.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, зобов’язаний невідкладно повідомити фінансового гаранта про анулювання його реєстрації, а також внести відповідну інформацію до електронної системи управління гарантіями із зазначенням дати набрання чинності рішенням про анулювання реєстрації фінансового гаранта.

4. У період призупинення або після анулювання реєстрації фінансового гаранта митниця гарантії не має права приймати фінансові гарантії, видані таким фінансовим гарантом. Рішення про призупинення або анулювання реєстрації фінансового гаранта не звільняє його від зобов’язань за фінансовими гарантіями, виданими до моменту такого призупинення або анулювання.

1. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, може дозволити підприємству в порядку та на умовах, визначених цим розділом, застосування таких спеціальних транзитних спрощень:

1) загальна фінансова гарантія, загальна фінансова гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50 відсотків, загальна фінансова гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 70 відсотків, звільнення від гарантії;

2) самостійне накладання пломб спеціального типу;

3) авторизований вантажовідправник;

4) авторизований вантажоодержувач;

5) митна декларація з обмеженим обсягом даних.

2. Дозвіл на застосування спеціального транзитного спрощення, передбаченого пунктом 5 частини першої цієї статті, надається для перевезення товарів залізничним або авіаційним видом транспорту без перевантаження.

3. Дозволи на застосування спеціальних транзитних спрощень, передбачених частиною першою цієї статті, діють безстроково з 0 годин дня, наступного за днем прийняття центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, рішення про надання дозволу, якщо інше не передбачено самим рішенням, але не раніше дати його прийняття.

4. За зверненням підприємства центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, може визначити іншу дату набрання чинності дозволом на застосування спеціального транзитного спрощення. У такому разі дозвіл на застосування спеціального транзитного спрощення набирає чинності з дати, зазначеної у зверненні, за умови що така дата настає пізніше дати, яка визначається у порядку, передбаченому частиною третьою цієї статті.

1. Дозвіл на застосування спеціального транзитного спрощення "загальна фінансова гарантія", передбаченого пунктом 1 частини першої статті 31 цього Закону, надається, якщо підприємство:

1) є резидентом;

2) регулярно виступає суб’єктом режиму (здійснено митне оформлення не менше 50 митних декларацій для поміщення товарів у режим спільного транзиту протягом попередніх 12 місяців) або відповідає критерію забезпечення практичних стандартів компетенції чи професійної кваліфікації відповідальної посадової особи підприємства;

3) відповідає критерію дотримання вимог митного та податкового законодавства України, а також відсутності фактів притягнення до кримінальної відповідальності.

Дозволи на застосування спеціальних транзитних спрощень "загальна фінансова гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 50 відсотків", "загальна фінансова гарантія із зменшенням розміру забезпечення базової суми на 70 відсотків", "звільнення від гарантії" надаються у разі виконання додаткових умов, визначених статтею 41 цього Закону.

2. Дозволи на застосування спеціальних транзитних спрощень, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 31 цього Закону, надаються, якщо підприємство:

1) є резидентом;

2) регулярно виступає суб’єктом режиму (здійснено митне оформлення не менше 50 митних декларацій для поміщення товарів у режим спільного транзиту протягом попередніх 12 місяців);

3) відповідає критерію дотримання вимог митного та податкового законодавства України, а також відсутності фактів притягнення до кримінальної відповідальності;

4) відповідає критерію належної системи ведення бухгалтерського обліку, комерційної та транспортної документації;

5) відповідає критерію забезпечення практичних стандартів компетенції або професійної кваліфікації відповідальної посадової особи підприємства.

3. У разі якщо підприємство має діючу авторизацію авторизованого економічного оператора про надання права на застосування спеціальних спрощень, критерії, зазначені у статті 33 цього Закону, вважаються виконаними. У разі якщо підприємство має діючу авторизацію авторизованого економічного оператора про підтвердження безпеки та надійності, критерії, зазначені у частинах першій - третій статті 33 цього Закону, вважаються виконаними.

Дозвіл на застосування спеціального транзитного спрощення, за умови що його дія не була зупинена і такий дозвіл не був анульований, є підтвердженням відповідності підприємства визначеним умовам, необхідним для надання дозволу на застосування іншого спеціального транзитного спрощення.

4. Підприємство має право подати заяву на отримання декількох дозволів на застосування спеціальних транзитних спрощень, якщо інше не встановлено цим розділом.

5. Дозволи на застосування спеціальних транзитних спрощень надаються безоплатно та діють безстроково. У випадках, встановлених цим Законом, дія дозволу може бути зупинена, дозвіл може бути анульований, а умови, визначені відповідним дозволом, можуть бути змінені.

6. Рішення про надання, відмову в наданні, зміну умов, зупинення (поновлення) дії або анулювання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення оформлюється наказом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, невідкладно, не пізніше наступного робочого дня з дня прийняття рішення:

1) надсилає підприємству з використанням інформаційних технологій копію відповідного наказу в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису;

2) вносить відомості про надання, зміну умов, зупинення (поновлення) дії або анулювання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення до єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів.

7. Підприємство, якому надано дозвіл на застосування спеціального транзитного спрощення, має право застосовувати таке спрощення в порядку та на умовах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи.

8. Після отримання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення підприємство повинно дотримуватися умов, передбачених частинами першою і другою цієї статті та частинами першою - третьою статті 41 цього Закону. Митні органи здійснюють моніторинг відповідності підприємства зазначеним умовам.

9. Кабінет Міністрів України затверджує:

1) форму заяви про надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

2) форму дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

3) форму анкети самооцінки підприємства щодо відповідності умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

4) форму звіту про результати оцінки (повторної оцінки) дотримання підприємством умов для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

5) форму висновку про відповідність (невідповідність) підприємства умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

6) порядок проведення митними органами оцінки (повторної оцінки) відповідності підприємства умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

7) форму плану, порядок планування та здійснення митними органами моніторингу відповідності підприємства умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення.

10. Для цілей застосування цього розділу оцінці (повторній оцінці) відповідності та моніторингу відповідності підприємства умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення підлягають виключно умови для надання відповідного виду дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення, передбачені частинами першою і другою цієї статті та частинами першою - третьою статті 41 цього Закону.

1. Підприємство відповідає критерію дотримання вимог митного та податкового законодавства України, а також відсутності фактів притягнення до кримінальної відповідальності, у разі дотримання таких умов:

1) кінцеві бенефіціарні власники (контролери), власники істотної участі, члени правління або іншого виконавчого органу підприємства, члени наглядової ради, керівник підприємства, головний бухгалтер, керівник підрозділу роботи з митницею, уповноважені особи підприємства, відомості про яких внесені до облікової картки осіб, що здійснюють операції з товарами, не мають не погашеної або не знятої в установленому законом порядку судимості за вчинення:

а) контрабанди наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів;

б) злочинів у сфері господарської діяльності;

в) злочинів у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов’язаної з наданням публічних послуг;

2) на осіб підприємства, зазначених у пункті 1 цієї частини, агентів з митного оформлення інших підприємств (митних брокерів), а також посадових осіб інших підприємств у зв’язку з виконанням ними дій, пов’язаних із здійсненням митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інтересах такого підприємства, протягом календарного року, в якому здійснюється оцінка відповідності підприємства цьому критерію, або будь-якого з попередніх трьох календарних років не були накладені адміністративні стягнення за порушення митних правил, які відносяться до систематичних або серйозних порушень митних правил відповідно до цієї статті.

Для цілей оцінки відповідності підприємства цьому критерію:

1) систематичними порушеннями митних правил вважаються три та більше порушення митних правил, вчинені протягом календарного року однією або кількома особами, зазначеними в абзаці другому цієї частини. При цьому вчинення однією або кількома із зазначених осіб двох і більше порушень митних правил, пов’язаних із здійсненням митних формальностей щодо товарів, транспортних засобів комерційного призначення при їх одночасному переміщенні через митний кордон України у межах однієї зовнішньоекономічної операції, вважається вчиненням одного порушення митних правил;

2) серйозними порушеннями митних правил вважаються порушення митних правил, за вчинення яких накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу або конфіскації товарів, транспортних засобів комерційного призначення - безпосередніх предметів порушення митних правил, якщо загальний розмір таких накладених штрафів та/або вартість конфіскованих предметів правопорушень протягом календарного року перевищує:

а) 0,5 відсотка загальної фактурної вартості товарів, що переміщені підприємством через митний кордон України за відповідний рік; або

б) суму у розмірі, визначеному законом для кваліфікації ухилення від сплати податків і зборів як кримінального правопорушення для відповідного року.

2. Підприємство відповідає критерію належної системи ведення бухгалтерського обліку, комерційної та транспортної документації у разі дотримання таких умов:

1) система обліку підприємства:

а) відповідає основним принципам бухгалтерського обліку в Україні;

б) забезпечує фіксування у хронологічному порядку усіх господарських операцій, що дає змогу митним органам прослідкувати факт реєстрації господарської операції від її виникнення в первинному обліковому документі до внесення до відповідних облікових та/або звітних документів, а також перевірити правильність та достовірність облікових записів шляхом вивчення послідовності зафіксованих фактів господарських операцій;

в) забезпечує можливість виокремлення відомостей про товари з різним митним статусом;

г) забезпечує фізичний та/або із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних технологій доступ посадових осіб митних органів до первинних облікових документів і регістрів бухгалтерського та складського обліку;

2) організаційно-штатна структура підприємства, впроваджені на ньому процедури щодо прийняття і виконання управлінських рішень відповідають змісту і масштабам його діяльності, забезпечують управління і контроль за операціями з товарами, а також запобігання та виявлення несанкціонованих дій і правопорушень;

3) підприємством запроваджено процедури для забезпечення контролю за здійсненням передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) підприємством вжито всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних облікових документах і регістрах бухгалтерського та складського обліку;

5) підприємством запроваджено процедури для забезпечення належного зберігання, запобігання втраті та для захисту облікових записів, документів та інформації щодо його господарської діяльності;

6) працівники підприємства зобов’язані (відповідно до посадових інструкцій, настанов тощо) інформувати митні органи про випадки порушення вимог податкового законодавства та законодавства з питань митної справи;

7) підприємством вжито всіх необхідних заходів для захисту первинних облікових та інших документів, регістрів бухгалтерського та складського обліку, інформаційно-телекомунікаційних і комп’ютерних систем від несанкціонованого доступу до них.

3. Підприємство відповідає критерію стійкого фінансового стану за умови дотримання таких вимог:

1) підприємство не перебуває у процедурі санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також щодо такого підприємства не відкрито провадження у справі про банкрутство;

2) протягом календарного року, в якому здійснюється оцінка відповідності підприємства цьому критерію, та попередніх трьох календарних років підприємство не мало податкового боргу із сплати митних платежів, а також не має податкового боргу із сплати інших податків, що не належать до митних платежів, на момент прийняття рішення щодо відповідності підприємства цьому критерію;

3) розрахункові показники (коефіцієнти) платоспроможності (фінансової стійкості) та ліквідності підприємства за даними річної (проміжної) фінансової звітності відповідають нормативним значенням, встановленим Кабінетом Міністрів України;

4) підприємство не має від’ємних чистих активів за даними річної (проміжної) фінансової звітності.

У разі якщо підприємство зареєстроване менше трьох років, оцінка виконання умов, зазначених у цій частині, проводиться за період з дати реєстрації заявника.

4. Підприємство відповідає критерію забезпечення практичних стандартів компетенції або професійної кваліфікації відповідальної посадової особи підприємства у разі дотримання будь-якої з таких умов:

1) підприємство має досвід здійснення діяльності в межах міжнародного ланцюга постачання товарів протягом календарного року, в якому здійснюється оцінка відповідності підприємства цьому критерію, та попередніх трьох календарних років, а також має працівника, відповідального за митні питання;

2) підприємство має працівника, відповідального за митні питання, який має досвід практичної роботи за напрямом здійснення митних формальностей не менше трьох років.

Крім вищезазначеного, для забезпечення відповідності підприємства цьому критерію:

1) працівник, відповідальний за митні питання, повинен підтвердити свою кваліфікацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у тому числі за результатами успішного проходження спеціального курсу на знання законодавства України з питань митної справи;

2) на працівника, відповідального за митні питання, повинні бути покладені, зокрема, але не виключно, такі обов’язки:

а) взаємодія з митними органами з питань відповідності підприємства умовам для надання дозволів на застосування спеціальних транзитних спрощень;

б) проведення самостійного контролю за дотриманням підприємством відповідності умовам для надання дозволів на застосування спеціальних транзитних спрощень, а також за дотриманням умов, визначених наданими підприємству дозволами на застосування спеціальних транзитних спрощень;

в) невідкладного інформування митних органів про виникнення подій та/або обставин, що можуть мати вплив на дотримання підприємством відповідності умовам для надання дозволів на застосування спеціальних транзитних спрощень, а також умов, визначених наданими підприємству дозволами на застосування спеціальних транзитних спрощень.

1. Для надання підприємству дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, проводить оцінку відповідності підприємства умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення (оцінка відповідності).

2. Для отримання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення підприємство подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, заяву про надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення та анкету самооцінки у формі електронних документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис.

Підприємством разом із документами, зазначеними в абзаці першому цієї частини, можуть подаватися додаткові відомості та документи, надання яких зумовлено особливостями його діяльності та видом дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення, який воно бажає отримати.

Для цілей оцінки відповідності підприємства умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення не вимагається надання згоди на обробку персональних даних особами, відомості про яких зазначаються в анкеті самооцінки.

3. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, протягом 30 робочих днів з дати реєстрації документів, визначених частиною другою цієї статті, здійснює їх попередній розгляд, за результатами якого приймає рішення:

1) про проведення оцінки відповідності; або

2) про відмову у проведенні оцінки відповідності.

У рішенні про проведення оцінки відповідності визначаються посадова особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідальна за організацію та проведення оцінки відповідності, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та митниць, які проводитимуть оцінку відповідності.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, залучає до проведення оцінки відповідності посадових осіб митниць з урахуванням місця реєстрації такого підприємства та/або місця здійснення ним операцій з товарами, а також місцезнаходження об’єктів підприємства, які використовуються таким підприємством та мають значення для оцінки відповідності.

Копія рішення про проведення оцінки відповідності або рішення про відмову у проведенні оцінки відповідності надсилається підприємству невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення, в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису.

4. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відмовляє підприємству у проведенні оцінки відповідності, якщо:

1) подано не всі документи, визначені частиною другою цієї статті, або такі документи заповнено не в повному обсязі з урахуванням обраного підприємством виду дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

2) підприємство не перебуває на обліку в митних органах згідно із статтею 455 Митного кодексу України;

3) підприємство перебуває у процедурі санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство або щодо такого підприємства відкрито провадження у справі про банкрутство;

4) підприємство перебуває у процесі припинення;

5) не минуло шести місяців з дати відмови в наданні дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

6) не минуло трьох років з дати анулювання виданого підприємству дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення будь-якого виду, крім випадків, якщо такий дозвіл анульований:

а) за заявою підприємства;

б) у зв’язку з невідповідністю підприємства умовам, передбаченим відповідно частинами першою, другою статті 32, частинами першою - третьою статті 41 цього Закону, якщо відповідність таким умовам не вимагається для отримання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення, щодо якого подано заяву.

У рішенні про відмову у проведенні оцінки відповідності зазначаються підстави такої відмови з посиланням на норми законодавства, а також строк і порядок оскарження рішення.

5. Оцінка відповідності проводиться протягом 120 днів з дня прийняття рішення про її проведення.

Строк проведення оцінки відповідності може бути подовжений:

1) за заявою підприємства, але не більше як на 30 днів;

2) за рішенням посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідальної за організацію та проведення оцінки відповідності, на 30 днів у разі повідомлення підприємством про усунення виявленої невідповідності умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення до завершення строку проведення оцінки відповідності;

3) на час розгляду проекту звіту про результати оцінки дотримання підприємством умов для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення згідно з частиною тринадцятою цієї статті.

6. Оцінка відповідності в частині дотримання умов, визначених частиною другою статті 33 цього Закону, здійснюється з обов’язковим виїздом на відповідні об’єкти підприємства.

7. Посадові особи митних органів під час проведення оцінки відповідності для з’ясування питань, пов’язаних з такою оцінкою, мають право:

1) здійснювати перевірку відомостей, зазначених підприємством в анкеті самооцінки;

2) отримувати доступ до грошових, фінансових і бухгалтерських документів, звітів, контрактів, декларацій, калькуляцій, інших документів та відомостей, у тому числі тих, які є в розпорядженні підприємства в електронному вигляді;

3) отримувати безоплатно від підприємства інформацію, пояснення, письмові довідки з питань, що виникають під час проведення оцінки відповідності, копії документів, засвідчені підписом керівника підприємства або уповноваженої ним особи, електронні (скановані) копії паперових документів, на які накладено кваліфікований електронний підпис керівника підприємства або уповноваженої ним особи;

4) отримувати доступ до інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно-телекомунікаційних систем та програмного забезпечення для ведення бухгалтерського обліку, комерційної та транспортної документації, що використовує підприємство;

5) отримувати доступ та проводити огляд об’єктів (будівель, споруд, відкритих або закритих майданчиків тощо), які використовуються підприємством та мають значення для оцінки відповідності, з відображенням результатів такого огляду у відповідному акті;

6) здійснювати опитування працівників та посадових осіб підприємства;

7) направляти запити до державних органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, уповноважених органів іноземних держав, у розпорядженні яких перебуває або може перебувати інформація, що потребує підтвердження;

8) використовувати інформацію, що надійшла від митних та інших державних органів відповідно до законодавства;

9) використовувати висновки або інші документи, надані фахівцями або експертами;

10) брати до уваги сертифікати про дотримання стандартів безпеки та надійності, отримані підприємством відповідно до міжнародних договорів або міжнародних стандартів;

11) користуватися іншими правами, передбаченими Митним кодексом України та законами України.

8. Посадові особи митних органів під час проведення оцінки відповідності зобов’язані:

1) користуватися правами, передбаченими частиною сьомою цієї статті, та використовувати інформацію, отриману під час проведення оцінки відповідності, виключно з метою та в обсягах, необхідних для оцінки відповідності;

2) дотримуватися вимог щодо конфіденційності інформації відповідно до статті 11 Митного кодексу України, забезпечувати збереження документів, отриманих та складених під час проведення оцінки відповідності, не розголошувати їх зміст без згоди підприємства, крім випадків, передбачених законодавством;

3) поважати права та законні інтереси працівників підприємства, інформувати посадових осіб підприємства про їхні права та обов’язки під час проведення оцінки відповідності;

4) невідкладно повідомляти підприємство про виявлення під час проведення оцінки відповідності невідповідності підприємства умовам для надання дозволу на застосування спеціального транзитного спрощення;

5) надавати на вимогу посадових осіб підприємства інформацію щодо положень законодавства, які стосуються питань оцінки відповідності;

6) здійснювати виїзд на об’єкти підприємства відповідно до графіка, узгодженого з керівником підприємства або уповноваженою ним особою;

7) не порушувати нормального режиму роботи підприємства, не допускати заподіяння підприємству шкоди неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю;

8) подовжувати строки подання підприємством документів та строки проведення оцінки відповідності у випадках, передбачених частиною п’ятою цієї статті;

9) виконувати інші обов’язки, передбачені Митним кодексом України та законами України.

9. Посадові особи підприємства під час проведення оцінки відповідності мають право:

1) вимагати від посадових осіб митних органів, які проводитимуть оцінку відповідності, пред’явлення службових посвідчень та надання копії рішення про проведення оцінки відповідності;

2) надавати посадовим особам митних органів, які проводять оцінку відповідності, зауваження, письмові заяви, пояснення та інші документи, вимагати їх розгляду посадовими особами митних органів по суті;

3) запитувати у посадових осіб митних органів та отримувати від них інформацію щодо положень законодавства, які стосуються питань оцінки відповідності;

4) вимагати від посадових осіб митних органів, які проводять оцінку відповідності, перевірки відомостей та фактів, що можуть свідчити на користь підприємства;

5) звертатися до посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідальної за організацію та проведення оцінки відповідності, з клопотанням про подовження строку подання документів, строку проведення оцінки відповідності;

6) користуватися іншими правами, передбаченими Митним кодексом України та законами України.

10. Посадові особи підприємства під час проведення оцінки відповідності зобов’язані:

1) не перешкоджати законній діяльності посадових осіб митних органів, які проводять оцінку відповідності, та виконувати законні вимоги таких осіб;

2) забезпечувати відповідно до графіка, узгодженого з посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідальною за проведення оцінки відповідності, безперешкодний доступ посадових осіб митних органів, які проводять оцінку відповідності, на об’єкти підприємства та забезпечувати умови для виконання ними своїх обов’язків;

3) у разі необхідності забезпечувати посадових осіб митних органів робочим місцем на підприємстві, комп’ютерною та іншою оргтехнікою (за наявності);

4) визначати осіб, відповідальних за надання інформації посадовим особам митних органів, які здійснюють оцінку відповідності, не пізніше трьох робочих днів з дня початку такої оцінки;