Про режим спільного транзиту та запровадження національної електронної транзитної системи

2. Митниця призначення невідкладно, протягом чотирьох робочих годин після отримання повідомлення про доставку товарів до об’єкта авторизованого вантажоодержувача, повідомляє митницю відправлення про надходження таких товарів.

Митниця призначення після отримання повідомлення про результати контролю, зазначеного в пункті 4 частини першої цієї статті, невідкладно, не пізніш як на шостий день після доставки товарів до авторизованого вантажоодержувача, надсилає результати такого контролю митниці відправлення.

3. За зверненням суб’єкта режиму або перевізника від імені суб’єкта режиму авторизований вантажоодержувач засвідчує розписку, яка підтверджує пред’явлення товарів і транзитного супровідного документа авторизованому вантажоодержувачу.

Така розписка не може використовуватися як альтернативний доказ належного завершення режиму спільного транзиту.

4. Особливості виконання митних формальностей при застосуванні спеціального транзитного спрощення "авторизований вантажоодержувач" визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

1. За заявою підприємства центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, може надати дозвіл на застосування спеціального транзитного спрощення "митна декларація з обмеженим обсягом даних".

2. У дозволі на застосування спеціального транзитного спрощення "митна декларація з обмеженим обсягом даних" обов’язково визначається порядок обміну комерційною та транспортною інформацією між підприємством і митними органами з використанням відповідних вебсервісів та інших електронних сервісів, доступних через мережу Інтернет.

3. Форма митної декларації з обмеженим обсягом даних встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок заповнення митної декларації з обмеженим обсягом даних та особливості виконання митних формальностей при застосуванні спеціального транзитного спрощення "митна декларація з обмеженим обсягом даних" визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

1. Митний борг у режимі спільного транзиту виникає у зв’язку з:

1) невиконанням умов поміщення товарів у режим спільного транзиту, встановлених цим Законом;

2) порушенням вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту, встановлених цим Законом та статтею 93 Митного кодексу України;

3) вилученням товарів, що перебувають під митним контролем у режимі спільного транзиту.

2. Невиконання умов поміщення товарів у режим спільного транзиту може виникнути з моменту прийняття митної декларації для поміщення товарів у режим спільного транзиту до моменту випуску товарів у режим спільного транзиту.

Невиконанням умов поміщення товарів у режим спільного транзиту, встановлених цим Законом, зокрема, є:

1) порушення вимог щодо надання чинної фінансової гарантії для забезпечення сплати митного боргу (фінансова гарантія втратила чинність, відкликана, визнана недійсною, реєстрацію фінансової гарантії скасовано, перевищено розмір базової суми фінансової гарантії);

2) порушення авторизованим вантажовідправником умов, установлених відповідним дозволом, зокрема, якщо:

а) авторизованим вантажовідправником порушено умови самостійного накладання пломб спеціального типу для забезпечення ідентифікації товарів;

б) авторизованим вантажовідправником не визначено строк доставки товарів до митниці призначення або не визначено маршрут переміщення товарів;

3) використання підприємством спеціального транзитного спрощення після зупинення дії, визнання недійсним або анулювання дозволу на застосування відповідного спеціального транзитного спрощення;

4) невиконання підприємством умов застосування спеціального транзитного спрощення.

3. Порушення вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту може виникнути з моменту випуску товарів у режим спільного транзиту до моменту завершення режиму спільного транзиту.

Порушенням вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту, встановлених цим Законом, зокрема, є:

1) недотримання маршруту, визначеного статтею 8 цього Закону;

2) порушення цілісності пломб або порушення інших засобів забезпечення ідентифікації товарів під час їх транспортування;

3) розвантаження або перевантаження товарів, випущених у режим спільного транзиту, з одного транспортного засобу на інший або виникнення інших особливих обставин без внесення відповідним митним органом інформації про такі обставини до електронної транзитної системи;

4) пред’явлення митниці призначення товарів після завершення строку доставки, встановленого митницею відправлення відповідно до статті 9 цього Закону, без належного підтвердження причин затримки;

5) невиконання підприємством умови застосування спеціального транзитного спрощення.

Якщо порушення вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту призводить до вилучення товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються у режимі спільного транзиту, вважається, що митний борг виникає у зв’язку з вилученням товарів, що перебувають під митним контролем у режимі спільного транзиту.

4. Під вилученням товарів, що перебувають під митним контролем у режимі спільного транзиту, для цілей цього Закону вважається:

1) непред’явлення товарів митниці призначення або авторизованому вантажоодержувачу, якщо:

а) всі товари або частина товарів були втрачені, видані без дозволу митного органу, викрадені чи зникли під час переміщення в режимі спільного транзиту;

б) перевізник пред’явив товари безпосередньо вантажоодержувачу, який не є авторизованим вантажоодержувачем;

в) задекларовані товари були повністю або частково замінені на інші товари;

2) підміна митного статусу товарів шляхом застосування типу митної декларації, що не відповідає митному статусу товарів, випущених у режим спільного транзиту, або використання документів, що підтверджують інший митний статус товарів, ніж той, який фактично мають товари.

Не є вилученням товарів, що перебувають під митним контролем у режимі спільного транзиту:

виявлення порушення цілісності пломб або порушення інших засобів забезпечення ідентифікації товарів, за умови що товари у встановленому порядку пред’явлені митниці призначення;

помилкове застосування типу митної декларації, що не відповідає митному статусу товарів, випущених у режим спільного транзиту, або помилкове використання документів, що підтверджують інший митний статус товарів, ніж той, який фактично мають товари, за умови що суб’єкт режиму або перевізник від імені суб’єкта режиму самостійно заявив митниці призначення про виявлену помилку до моменту пред’явлення товарів.

5. Не є підставою для виникнення митного боргу:

1) недекларування товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей про товари, які підлягають обов’язковому декларуванню в разі їх переміщення через митний кордон України;

2) зберігання, перевезення, придбання чи використання товарів, переміщених через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю і без виконання митних формальностей;

3) подання митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування), кількості, країни походження, відправника, одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, або неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товарів згідно з УКТ ЗЕД та/або їх митної вартості;

4) переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем, тобто поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для нього, а також без виконання митних формальностей або з незаконним звільненням від митного контролю внаслідок зловживання службовим становищем посадовими особами митного органу.

6. У разі вчинення порушень, передбачених частиною п’ятою цієї статті, винні особи притягаються до відповідальності у порядку, визначеному законодавством.

1. Митний борг виникає:

1) у випадку, передбаченому пунктом 1 частини першої статті 50 цього Закону, - з дня прийняття митної декларації для поміщення товарів у режим спільного транзиту;

2) у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 50 цього Закону, - з дня невиконання вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту;

3) у випадку, передбаченому пунктом 3 частини першої статті 50 цього Закону, - з дня втрати або видачі без дозволу митного органу товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються в режимі спільного транзиту.

У разі якщо неможливо точно визначити день виникнення митного боргу відповідно до пункту 2 цієї частини, днем виникнення митного боргу вважається день встановлення факту невиконання вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту.

У разі якщо неможливо точно визначити день виникнення митного боргу відповідно до пункту 3 цієї частини, днем виникнення митного боргу вважається перший робочий день після закінчення строку доставки товарів, визначеного відповідно до статті 9 цього Закону.

2. На суму митного боргу нараховується пеня у розмірі та порядку, визначених Податковим та Митним кодексами України. Для цілей цього Закону пеня нараховується з дня виникнення митного боргу.

1. Митний борг, що виник відповідно до частини першої статті 50 цього Закону, погашається:

1) у разі виконання таких умов:

а) якщо порушення, яке призвело до виникнення митного боргу, не мало істотного впливу на операцію режиму спільного транзиту;

б) якщо всі митні формальності щодо товарів, необхідні для належного завершення режиму спільного транзиту, згодом були виконані;

2) у разі виконання обов’язку щодо сплати митного боргу;

3) якщо підстави виникнення митного боргу, визначені частиною першою статті 50 цього Закону, виникли внаслідок повного знищення або безповоротної втрати товарів через:

а) природні зміни якісних та/або кількісних характеристик товарів за нормальних умов їх транспортування та зберігання, що підтверджено відповідними документами;

б) аварію або дію обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту втрати (знищення) товарів внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

4) якщо товари конфіскуються за порушення митного та/або податкового законодавства;

5) якщо товари знищуються або передаються у власність держави відповідно до вимог Митного кодексу України.

Для цілей цього Закону вважається, що порушення, яке призвело до виникнення митного боргу, не мало істотного впливу на операцію режиму спільного транзиту, якщо за результатами здійснення митного контролю та виконання митних формальностей щодо товарів встановлено, що режим спільного транзиту завершено належним чином.

У разі прийняття рішення посадовими особами митних органів або інших правоохоронних органів про накладення на товари арешту (крім арешту внаслідок позовів приватних осіб) або про вилучення товарів перебіг строку сплати митного боргу зупиняється на час такого арешту (вилучення).

У разі погашення митного боргу відповідно до цієї частини фінансові санкції, встановлені Податковим кодексом України, не застосовуються.

2. Моментом виконання обов’язку щодо погашення митного боргу відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті є:

1) у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету:

а) момент списання коштів з банківського рахунку;

б) момент внесення готівкових коштів у касу банку;

2) момент отримання митним органом розпорядження про використання суми грошових коштів, достатньої для погашення митного боргу та наявної на єдиному казначейському рахунку;

3) момент списання коштів, внесених як індивідуальна гарантія у формі грошової застави, в рахунок сплати митного боргу.

3. Митниця гарантії невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після зарахування до державного бюджету коштів у рахунок погашення митного боргу, інформує митницю відправлення про погашення митного боргу.

Митниця відправлення невідкладно, не пізніш як через дві години після отримання повідомлення, зазначеного в абзаці першому цієї частини, знімає операцію режиму спільного транзиту з контролю.

4. У разі несплати або неповної сплати суми митного боргу у строки, визначені цим Законом, несплачена сума митного боргу вважається податковим боргом та стягується в порядку та строки, визначені Податковим кодексом України.

5. Порядок здійснення митних формальностей при погашенні митного боргу в режимі спільного транзиту встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

1. Особою, відповідальною за сплату митного боргу, є будь-яка з таких осіб:

1) особа, яка зобов’язана виконувати умови поміщення товарів у режим спільного транзиту та/або вимоги до переміщення товарів у режимі спільного транзиту;

2) особа, яка знала або мала знати про порушення умов поміщення та/або вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту та діяла від імені особи, на яку покладено обов’язок щодо виконання умов поміщення та/або вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту, або особа, яка брала участь у діяннях, що призвели до невиконання таких умов та/або вимог;

3) особа, яка набула у володіння та/або користування, та/або розпорядження товари та яка в момент такого набуття знала або мала знати про порушення умов поміщення та/або вимог до переміщення товарів у режимі спільного транзиту, та/або про незаконне вилучення товарів, що перебували під митним контролем у режимі спільного транзиту;

4) суб’єкт режиму.

2. У разі оформлення митної декларації для поміщення товарів у режим спільного транзиту з використанням недостовірних відомостей або документів, що містять неправдиві відомості та були надані для поміщення товарів у режим спільного транзиту, що призвело до виникнення боргу, особою, відповідальною за сплату митного боргу, також є особа, яка надала такі відомості та/або документи для складення митної декларації або яка знала або мала знати, що вони є недостовірними.

3. Якщо декілька осіб несуть відповідальність за сплату митного боргу, вони несуть солідарну відповідальність.

1. Після закінчення процедури запиту інформації відповідно до статті 17 цього Закону, ідентифікації осіб, відповідальних за сплату митного боргу, митного органу, відповідального за здійснення контролю погашення митного боргу та розрахунку суми митного боргу, митниця гарантії невідкладно, не пізніш як на третій робочий день, складає та направляє акт про настання гарантійного випадку та вимогу про сплату митного боргу кожній особі, відповідальній за сплату митного боргу, разом з іншими документами щодо відповідної операції режиму спільного транзиту.

Документи, зазначені в абзаці першому цієї частини, не направляються, якщо розмір несплаченої суми митного боргу щодо товарів, зазначених в одній митній декларації, становить менше 20 гривень та в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

2. Форми акта про настання гарантійного випадку та вимоги про сплату митного боргу визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

3. Особа, відповідальна за сплату митного боргу, протягом десяти днів з дня направлення вимоги про сплату митного боргу відповідно до частини першої цієї статті зобов’язана перерахувати належну суму митного боргу на відповідні рахунки державного бюджету.

4. У разі невиконання зобов’язання із сплати митного боргу, забезпеченого індивідуальною гарантією у формі грошової застави, митні органи перераховують суму грошових коштів у рахунок погашення суми митного боргу особи, відповідальної за його сплату, до державного бюджету із сум такої грошової застави наступного робочого дня після закінчення строку сплати митного боргу відповідно до частини третьої цієї статті.

5. Сума митного боргу, сплачена будь-якою з осіб, відповідальних за сплату митного боргу відповідно до статті 53 цього Закону, зменшує відповідне зобов’язання інших осіб, які несуть солідарну з такою особою відповідальність.

Якщо будь-якою з осіб, відповідальних за сплату митного боргу відповідно до статті 53 цього Закону, сплачено всю суму митного боргу, митний борг погашається.

6. Особа, відповідальна за сплату митного боргу, має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів в адміністративному або судовому порядку. Таке оскарження не звільняє відповідальну особу від обов’язку щодо сплати митного боргу.

1. У разі якщо особа, відповідальна за сплату митного боргу, не перерахувала належну суму митного боргу протягом строку, визначеного частиною третьою статті 54 цього Закону, митниця гарантії невідкладно, не пізніш як на третій день після завершення строку, визначеного частиною третьою статті 54 цього Закону, направляє фінансовому гаранту, який видав фінансову гарантію, акт про настання гарантійного випадку та вимогу про сплату митного боргу разом з іншими документами щодо відповідної операції режиму спільного транзиту.

У разі якщо особа, відповідальна за сплату митного боргу, частково виконала обов’язок щодо погашення митного боргу, вимога про сплату митного боргу направляється фінансовому гаранту на суму несплаченої частини митного боргу.

2. Фінансовий гарант протягом 30 днів, наступних за днем направлення вимоги про сплату митного боргу відповідно до частини першої цієї статті, зобов’язаний перерахувати належну суму митного боргу на відповідні рахунки державного бюджету.

Якщо операція режиму спільного транзиту була знята з контролю, фінансовий гарант звільняється від зобов’язання щодо сплати суми митного боргу, за умови надання фінансовим гарантом або особою, відповідальною за сплату митного боргу, протягом строку, визначеного в абзаці першому цієї частини, належних доказів зняття з контролю операції режиму спільного транзиту. У такому разі митниця гарантії зобов’язана протягом п’яти робочих днів перевірити таку інформацію з метою підтвердження її точності та достовірності.

Після проведення перевірки інформації митниця гарантії невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після завершення перевірки інформації, повідомляє фінансового гаранта про результати такої перевірки.

Якщо митниця гарантії за результатами проведення перевірки інформації встановила, що викладена у наданих доказах інформація є достовірною та операція режиму спільного транзиту знята з контролю, фінансовий гарант звільняється від зобов’язання щодо сплати суми митного боргу, а вимога про сплату митного боргу анулюється.

Якщо митниця гарантії за результатами проведення перевірки інформації встановила, що викладена у наданих доказах інформація є недостовірною, фінансовий гарант зобов’язаний сплатити суму митного боргу протягом п’яти днів з дня направлення повідомлення про результати перевірки інформації.

3. Сума митного боргу, сплачена фінансовим гарантом, зменшує відповідне зобов’язання осіб, відповідальних за сплату митного боргу, визначених відповідно до статті 53 цього Закону.

Якщо фінансовим гарантом сплачено всю суму митного боргу, митний борг погашається.

4. Фінансовий гарант має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів в адміністративному або судовому порядку. Таке оскарження не звільняє фінансового гаранта від обов’язку щодо сплати митного боргу, забезпеченого фінансовою гарантією.

5. Фінансовий гарант звільняється від зобов’язання щодо сплати суми митного боргу, якщо:

1) повідомлення, зазначене в частині сьомій статті 17 цього Закону, не було направлено фінансовому гаранту протягом дев’яти місяців з дня завершення строку доставки товарів, визначеного відповідно до статті 9 цього Закону;

2) вимога про сплату митного боргу не була направлена фінансовому гаранту протягом 1095 днів з дня прийняття митним органом митної декларації для поміщення товарів у режим спільного транзиту.

6. За порушення законодавства з питань оподаткування фінансові гаранти несуть відповідальність, передбачену Податковим кодексом України та законами України.

7. У разі направлення фінансовому гаранту повідомлення, передбаченого частиною восьмою статті 17 цього Закону, та/або вимоги про сплату митного боргу відповідно до частини першої цієї статті після зняття з контролю операції режиму спільного транзиту митні органи інформують про це фінансового гаранта невідкладно, не пізніш як на третій робочий день.

1. Цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня, наступного за днем його опублікування, та діє до набрання чинності для України Конвенцією про процедуру спільного транзиту від 20 травня 1987 року.

2. Статтю 62 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30 із наступними змінами) після частини дванадцятої доповнити новою частиною такого змісту:

"Національний банк України має право надавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, інформацію про банки, що збирається під час проведення банківського нагляду і становить банківську таємницю, у випадках, передбачених Законом України "Про режим спільного транзиту та запровадження національної електронної транзитної системи".

У зв’язку з цим частини тринадцяту - сімнадцяту вважати відповідно частинами чотирнадцятою - вісімнадцятою.

3. При застосуванні режиму спільного транзиту (у тому числі при здійсненні митних формальностей під час поміщення товарів у режим спільного транзиту, переміщення в режимі спільного транзиту, завершення режиму спільного транзиту та зняття з контролю операції режиму спільного транзиту) положення Митного кодексу України застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

У разі застосування митного режиму транзиту відповідно до Митного кодексу України норми цього Закону не застосовуються.

4. Для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 24 цього Закону при здійсненні митних формальностей можуть надаватися гарантії як забезпечення сплати митних платежів на умовах, визначених Митним кодексом України.

5. Для цілей застосування глави 3 розділу III цього Закону гаранти, внесені до реєстру гарантів відповідно до вимог Митного кодексу України, набувають права на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу в разі переоцінки їх відповідності умовам, визначеним статтею 29 цього Закону. Подальший контроль за їхньою діяльністю здійснюється відповідно до глави 3 розділу ІІІ цього Закону.

Фінансові гаранти, які отримали право на провадження діяльності з видачі фінансових гарантій для забезпечення сплати суми митного боргу відповідно до положень цього Закону, також набувають права щодо видачі фінансових гарантій у порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України.

6. Для цілей проведення оцінки фінансової установи на відповідність умовам фінансового гаранта, визначеним у пункті 6 частини другої статті 29 цього Закону, за період, коли норматив коефіцієнта покриття ліквідністю (LCR) не був встановлений, застосовується показник миттєвої ліквідності активів на рівні не менше 20 відсотків.

7. Кабінету Міністрів України протягом шести місяців з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону;

забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

8. Національному банку України та Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та прийняти акти, необхідні для реалізації цього Закону.