піратство у сфері авторського права і суміжних прав - відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження піратських примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, незаконне використання програм організації мовлення, камкординг, а також Інтернет-піратство, тобто незаконне використання об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав із застосуванням мережі Інтернет;
ввезення на митну територію України без дозволу суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, записів передач організації мовлення;
камкординг - фіксування аудіовізуального твору під час публічного демонстрування аудіовізуального твору в кінотеатрах, інших кіновидовищних закладах особами, які перебувають у тому самому приміщенні, у якому відбувається таке публічне демонстрування, для будь-яких цілей без дозволу суб’єктів авторського права або суб’єктів суміжних прав, об’єкти яких складають аудіовізуальний твір;
3) використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, якщо такі дії не підпадають під передбачені цим Законом випадки вільного використання об’єктів авторського права або об’єктів суміжних прав, з дозволу суб’єкта таких прав, але з порушенням умов, на яких такий дозвіл було надано (перевищення передбаченого договором тиражу, використання об’єкта способом, не передбаченим договором, порушення умов публічної ліцензії тощо);
4) зловживання посадовими особами організації колективного управління службовим становищем, що призвело до невиплати або неналежних розподілу і виплати винагороди суб’єкту авторського права або суб’єкту суміжних прав;
5) будь-які дії з недозволеного обходу технологічного засобу захисту об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, у тому числі кардшейрінг, а також виготовлення, реклама, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;
кардшейрінг - це забезпечення у будь-якій формі та в будь-який спосіб доступу до програми організації мовлення, доступ до якої обмежено суб’єктом авторського права або суб’єктом суміжних прав шляхом застосування технологічних засобів захисту (абонентська карта, код тощо) або в інший спосіб, в обхід таких форм захисту, внаслідок чого така програма організацій мовлення може бути сприйнята публікою;
6) підроблення, зміна чи вилучення інформації про управління правами (інформації, що ідентифікує об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав і автора чи іншу особу, яка має на цей об’єкт авторське право та/або суміжні права, або інформації про умови використання об’єкта авторського права та/або об’єкта суміжних прав, або будь-які цифри чи коди, у яких представлена така інформація, коли будь-який із цих елементів інформації прикладений до копії об’єкта авторського права та/або об’єкта суміжних прав або вміщений у нього чи з’являється у зв’язку з його повідомленням до загального відома), зокрема в електронній (цифровій) формі, без дозволу відповідного суб’єкта авторського права або суб’єкта суміжних прав;
7) імпорт, розповсюдження примірників об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів майнових прав на ці об’єкти вилучено чи у яких змінено інформацію про управління правами, зокрема в електронній (цифровій) формі;
8) управління веб-сайтом, який шляхом індексації метаданих твору або об’єкта суміжних прав та наданням пошукової системи, дозволяє користувачам цього веб-сайту знаходити та поширювати твір або об’єкт суміжних прав у межах однорангової мережі без дотримання майнових прав суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав.
3. Діями, що створюють загрозу порушення особистих немайнових та майнових авторських і суміжних прав, є, зокрема:
1) розповсюдження, ввезення на митну територію України технічних пристроїв, обладнання, що включає комп’ютерну програму та надає доступ користувачам до об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав без дозволу відповідних суб’єктів авторського права або суб’єктів суміжних прав (у тому числі коли комп’ютерна програма, застосунки та додатки до неї, технології або технічні пристрої використовують сигнали інших Інтернет-ресурсів);
2) налаштування комп’ютерної програми, застосунків, додатків до них, технологій, технічних пристроїв, які надають доступ до об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав без дозволу відповідних суб’єктів авторського права або суб’єктів суміжних прав таких об’єктів (у тому числі коли комп’ютерна програма, застосунки та додатки до неї, технології або технічні пристрої використовують сигнали інших Інтернет-ресурсів);
3) надання інструкцій щодо налаштування комп’ютерної програми, застосунків та додатків до неї, технологій, технічних пристроїв для отримання доступу до об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав без дозволу відповідних суб’єктів авторського права або суб’єктів суміжних прав таких об’єктів у будь-якій формі з метою отримання винагороди від надання таких інструкцій.
Положення цієї частини не поширюються на випадки, передбачені статтями 22-29, 43-44 цього Закону, а також на твори, об’єкти суміжних прав, які стали суспільним надбанням, у разі якщо суб’єкти авторського права та/або суб’єкти суміжних прав надали особі, яка використовує правомірно виготовлені копії об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, право вжити дії для обходу технологічних засобів захисту.
( Абзац п'ятий частини третьої статті 53 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2974-IX від 20.03.2023 )
Стаття 54. Захист прав суб’єктів авторського права і суб’єктів суміжних прав
1. Захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством.
Стаття 55. Цивільно-правовий захист авторського права і суміжних прав
1. За захистом авторського права або суміжних прав, а також права особливого роду (sui generis) у встановленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції мають право звертатися:
1) суб’єкти авторського права або суб’єкти суміжних прав для захисту свого авторського права або суміжних прав;
2) особи, яким надано виключне право на використання об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав та/або які мають право на отримання частки винагороди за використання об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, для захисту своїх прав та/або охоронюваних законом інтересів у межах договору із суб’єктом авторського права або суб’єктом суміжних прав від протиправних посягань будь-якої третьої особи на права такого ліцензіата або права отримувача частки зазначеної винагороди;
3) організації колективного управління відповідно до доручення правовласників-контрагентів з добровільного колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" з урахуванням сфери їх діяльності, зазначеної в реєстрі організацій колективного управління;
4) акредитовані організації колективного управління з урахуванням сфери їх акредитації, зазначеної в реєстрі організацій колективного управління;
5) особи, яким належить право особливого роду (sui generis).
2. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, мають право звертатися за захистом авторського права та/або суміжних прав до суду з будь-якими вимогами, не забороненими законом, зокрема про:
1) визнання авторського права або суміжних прав;
2) відновлення становища, яке існувало до порушення;
3) припинення та/або заборону вчиняти дії, що порушують авторське право та/або суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;
4) стягнення винагороди, передбаченої законодавством про авторське право і суміжні права;
5) відшкодування моральної шкоди;
6) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права або суміжних прав, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права або суміжних прав, або стягнення компенсації;
7) припинення підготовчих дій до порушення авторського права та/або суміжних прав, у тому числі шляхом призупинення митних процедур, якщо є підстави вважати, що на митну територію України чи з митної території України можуть бути пропущені піратські примірники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технологічного засобу захисту об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав тощо;
8) опублікування за рахунок порушника в засобах масової інформації даних про допущені порушення авторського права та/або суміжних прав та судові рішення щодо цих порушень;
9) вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов’язаних із захистом авторського права та/або суміжних прав.
3. Суд має право постановити рішення про:
1) відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої порушенням авторського права та/або суміжних прав, з визначенням розміру відшкодування;
2) відшкодування збитків, завданих порушенням авторського права та/або суміжних прав;
3) стягнення з порушника авторського права та/або суміжних прав доходу, отриманого внаслідок порушення;
4) стягнення компенсації (разового грошового стягнення), що визначається судом замість відшкодування збитків або стягнення доходу на розсуд суб’єкта авторського права та/або суб’єкта суміжних прав у розмірі від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб або як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, з приводу якого виник спір; на вимогу осіб, передбачених у пунктах 2-5 частини першої цієї статті, - як фіксована подвоєна, а в разі умисного порушення - потроєна сума винагороди, яка була б сплачена за надання дозволу на використання відповідного об’єкта, з приводу якого виник спір.
Розмір компенсації має бути ефективним, співрозмірним і стримуючим, спрямовуватися на відновлення порушених прав та застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення перешкод законній діяльності користувача і водночас забезпечити захист від зловживань користувача.
При визначенні розміру компенсації судом враховується тривалість та систематичність порушення, обсяг порушення (зокрема з урахуванням території його поширення), сфера господарювання та наміри порушника, вина та її форми, а також інші об’єктивні обставини;
5) припинення і заборону опублікування творів, виконань, фонограм, відеограм, вилучення (конфіскацію) піратських примірників творів, фонограм, відеограм чи записів програм організацій мовлення та обладнання і матеріалів, призначених для їх виготовлення і відтворення, публікацію у пресі інформації про допущене порушення тощо, якщо в ході судового розгляду буде доведено факт порушення авторського права та/або суміжних прав або факт наявності дій, що створюють загрозу порушення таких прав.
4. Суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до державного бюджету.
5. Суд може постановити рішення про вилучення чи конфіскацію всіх піратських примірників творів, фонограм, відеограм чи записів програм організації мовлення, щодо яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням авторського права та/або суміжних прав, а також засобів обходу технологічного засобу захисту об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав. Це стосується також усіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворюються примірники творів, фонограм, відеограм, записи програм організації мовлення, а також матеріалів і обладнання, що використовуються для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технологічного засобу захисту об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав.
За рішенням суду вилучені піратські примірники об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав на вимогу особи, яка є суб’єктом авторського права або суб’єктом суміжних прав і права якої порушено, можуть бути передані цій особі. Якщо ця особа не вимагає такої передачі, піратські примірники підлягають знищенню за рахунок правопорушника, а матеріали і обладнання, що використовувалися для відтворення піратських примірників, підлягають відчуженню із зарахуванням виручених коштів до державного бюджету.
Суд може постановити рішення про конфіскацію матеріалів і обладнання, що використовувалися для відтворення піратських примірників об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, та їх знищення за рахунок правопорушника.
6. Постачальник послуг проміжного характеру в інформаційній сфері несе відповідальність за зміст переданої та отриманої інформації та за шкоду, завдану суб’єктам авторського права та/або суб’єктам суміжних прав внаслідок використання результатів таких послуг, на загальних підставах за умови відсутності в його діях обставин, що звільняють його від відповідальності, встановлених Законом України "Про електронну комерцію", з урахуванням особливостей, передбачених статтями 56-58 цього Закону.
Стаття 56. Порядок припинення порушень авторського права і суміжних прав з використанням мережі Інтернет
1. При порушенні будь-якою особою авторського права та/або суміжних прав, вчиненому з використанням мережі Інтернет, суб’єкт авторського права або суб’єкт суміжних прав (надалі - заявник) має право звернутися до власника веб-сайту (особи, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту, або реєстранта відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, та/або отримувача послуг хостингу (за відсутності доказів іншого), та/або власника веб-сторінки (особи, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє та/або розміщує цифровий контент в межах такої веб-сторінки), на якому (якій) розміщено або в інший спосіб використано відповідний цифровий контент, із заявою про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав.
Заява про припинення порушення подається в порядку, передбаченому цією статтею.
Власник веб-сторінки, навіть якщо володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею, не вважається власником веб-сайту.
2. Заява про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав повинна містити:
1) відомості про заявника, необхідні для його ідентифікації: ім’я (найменування), місце проживання (перебування) або місцезнаходження, адреса електронної пошти або поштова адреса, на яку власник веб-сайту або інші особи в передбачених цим Законом випадках мають направляти інформацію; для заявників-юридичних осіб - ідентифікаційні дані про реєстрацію юридичної особи у країні місцезнаходження, зокрема в торговельному, банківському, судовому або державному реєстрі, у тому числі реквізити реєстру, реєстраційний номер;
2) вид і назву об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, іншу інформацію, що дає можливість ідентифікувати об’єкт, про порушення права на який йдеться у заяві;
3) вмотивоване твердження, зазначене у відповідній заяві, про наявність у заявника майнових прав на об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав чи виключних прав на використання такого об’єкта з посиланням на підстави виникнення таких прав чи виключних прав та строк чинності таких прав (підстави не вказуються, якщо заявник є первинним суб’єктом відповідних майнових прав);
4) гіперпосилання на електронну (цифрову) інформацію, розміщену або в інший спосіб використану на веб-сайті, або гіперпосилання на веб-сторінку, до якої здійснювалося інтерактивне надання доступу об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав, про порушення майнових прав на який йдеться у заяві;
5) вимогу до власника веб-сайту про унеможливлення доступу до цифрового контенту на веб-сайті та/або вимогу до власника веб-сайту і провайдера послуг обміну контентом щодо недопущення ними (ним) подальшого розміщення на веб-сайті зазначеного цифрового контенту;
6) відомості про постачальника послуг хостингу, який надає послуги та/або ресурси для розміщення відповідного веб-сайту або їх частин у мережі Інтернет та забезпечення доступу до них через мережу Інтернет, а саме: найменування; адреса електронної пошти або поштова адреса, на яку в передбачених цим Законом випадках власник веб-сайту або інші особи мають надсилати інформацію. Власник веб-сайту, який розміщує свій веб-сайт або його частину в мережі Інтернет на власних ресурсах та/або самостійно забезпечує доступ до нього з використанням мережі Інтернет, який надає можливість іншим особам розміщувати цифровий контент на його веб-сайті, є постачальником послуг хостингу;
7) твердження заявника, що наведена в заяві інформація є достовірною, а наявність у заявника прав, про порушення яких заявлено, перевірена адвокатом або представником у справах інтелектуальної власності (патентним повіреним), за представництвом (посередництвом) якого подається заява.
Заявник, який є юридичною особою, звертається із заявою про припинення порушення виключно за представництвом (посередництвом) адвоката або представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного). Адвокат або представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) надсилає відповідну заяву, за умови ідентифікації заявника, встановлення його контактних даних та підтвердження наданими заявником документами факту наявності в заявника прав, про припинення порушення яких висувається вимога.
До заяви про припинення порушення додається копія одного з документів, що відповідно до законодавства посвідчує повноваження адвоката або представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного).
Заявник (посадова особа заявника) несе відповідальність за надання завідомо недостовірної інформації щодо наявності у нього майнових прав на об’єкт авторського права або об’єкт суміжних прав, про порушення яких йдеться у заяві.
Заява про припинення порушення надсилається власнику веб-сайту та/або веб-сторінки з одночасним направленням її копії постачальнику послуг хостингу, який надає послуги та/або ресурси для розміщення відповідного веб-сайту.
3. За відсутності обставин, передбачених частиною четвертою цієї статті, власник веб-сайту та/або веб-сторінки невідкладно, не пізніше 48 годин з моменту отримання заяви про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав, з урахуванням частини четвертої цієї статті, зобов’язаний унеможливити доступ до цифрового контенту, щодо якого подано заяву, та надати заявнику і постачальнику послуг хостингу інформацію про вжиті заходи відповідно до вимог цієї статті.
4. Власник веб-сайту та/або веб-сторінки, який отримав заяву про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав, може відмовити в її задоволенні у разі, якщо:
1) він має право на використання цифрового контенту, зазначеного в заяві, і надав документальне підтвердження (крім випадку, якщо він є первинним суб’єктом відповідних майнових прав) наявності у нього відповідних майнових прав чи повноважень;
2) заяву про припинення порушення оформлено з порушенням вимог, визначених цією статтею.
5. Про відмову в задоволенні заяви про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав з підстав, передбачених частиною четвертою цієї статті, власник веб-сайту та/або веб-сторінки протягом 48 годин з моменту її отримання направляє повідомлення про відмову заявнику, а також постачальнику послуг хостингу згідно з відомостями, зазначеними у відповідній заяві згідно з пунктом 6 частини другої цієї статті.
Повідомлення про відмову повинно містити таку інформацію:
1) відомості про власника веб-сайту та/або веб-сторінки в обсязі, достатньому для пред’явлення позовної заяви: ім’я (найменування) власника веб-сайту та/або веб-сторінки; місце проживання (перебування) або місцезнаходження, адреса електронної пошти або поштова адреса; якщо власник веб-сайту є юридичною особою, - ідентифікаційні дані про реєстрацію юридичної особи у країні місцезнаходження, зокрема в торговельному, банківському, судовому або державному реєстрі, у тому числі реквізити реєстру, реєстраційний номер;
2) зазначення цифрового контенту, щодо унеможливлення доступу до якого відмовлено;
3) зазначення підстави для відмови у задоволенні заяви про припинення порушення відповідно до частини четвертої цієї статті.
6. У разі якщо власник веб-сайту, який отримав заяву про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав, не є власником веб-сторінки, на якій розміщено цифровий контент, щодо унеможливлення доступу до якої заявлено, права і обов’язки між власником веб-сайту і заявником встановлюються з урахуванням особливостей, передбачених цією частиною.
Власник веб-сайту невідкладно, не пізніше 24 годин з моменту отримання заяви про припинення порушення, зобов’язаний направити її копію власнику веб-сторінки засобами електронної пошти або іншою прийнятою на відповідному веб-сайті системою відправлення повідомлень. Заява направляється за контактними даними, які власник веб-сторінки повідомив власнику веб-сайту.
Власник веб-сайту одночасно з направленням заяви про припинення порушення власнику веб-сторінки надсилає заявнику повідомлення, в якому інформує, що він не є власником веб-сторінки, зазначає час відправлення копії заяви власнику веб-сторінки та надає гіперпосилання на умови публічного правочину, який визначає правила користування веб-сайтом третіми особами.
Власник веб-сторінки розглядає отриману від власника веб-сайту заяву про припинення порушення та зобов’язаний надати відповідь власнику веб-сайту в порядку та строки, встановлені частинами третьою - п’ятою цієї статті, із зазначенням гіперпосилання на веб-сторінку, на якій розміщено відповідний цифровий контент. При цьому власник веб-сторінки здійснює права і виконує обов’язки, встановлені частинами третьою - п’ятою цієї статті для власника веб-сайту.
Власник веб-сайту протягом 24 годин з моменту отримання від власника веб-сторінки відповіді на заяву про припинення порушення надсилає її заявнику та постачальнику послуг хостингу за реквізитами, зазначеними у відповідній заяві. У разі якщо протягом 48 годин з моменту направлення власнику веб-сторінки заяви про припинення порушення власник веб-сторінки не направив власнику веб-сайту повідомлення про відмову згідно з частиною п’ятою цієї статті, власник веб-сайту самостійно унеможливлює доступ до цифрового контенту, зазначеного в заяві про припинення порушення. Про вжиті заходи власник веб-сайту повідомляє заявника та постачальника послуг хостингу протягом 96 годин з моменту отримання власником веб-сайту заяви про припинення порушення та надає відомості про себе в обсязі, визначеному частиною п’ятою цієї статті.
У разі якщо протягом 48 годин з моменту направлення власнику веб-сторінки заяви про припинення порушення власник веб-сторінки надав власнику веб-сайту повідомлення про відмову згідно з частиною п’ятою цієї статті, копія такого повідомлення надсилається власником веб-сайту заявнику не пізніше 96 годин з моменту отримання власником веб-сайту заяви про припинення порушення.
7. Заявник має право звернутися безпосередньо до постачальника послуг хостингу, який надає послуги та/або ресурси для розміщення відповідного веб-сайту, із заявою про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав, допущеного власником веб-сайту, у таких випадках:
1) якщо власник веб-сайту у встановлені цією статтею строки не здійснив або здійснив не в повному обсязі дії, передбачені частиною третьою або п’ятою цієї статті, або якщо власник веб-сайту, який не є власником веб-сторінки, не здійснив або здійснив не в повному обсязі дії, передбачені частиною шостою цієї статті;
2) якщо на веб-сайті та в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) відсутні відомості про власника веб-сайту в обсязі, що дає змогу звернутися до нього із заявою про припинення порушення, передбаченою частиною другою цієї статті. Такими відомостями є інформація про адресу електронної пошти для зв’язку з власником веб-сайту та інші відомості, розміщення яких передбачено частиною одинадцятою цієї статті.
Заява про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту, повинна містити обґрунтування наявності підстав для звернення до постачальника послуг хостингу, передбачених пунктом 1 або 2 цієї частини.
Заявник звертається до постачальника послуг хостингу, який надає послуги та/або ресурси для розміщення відповідного веб-сайту, з відповідною заявою за представництвом (посередництвом) адвоката або представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного). Адвокат або представник у справах інтелектуальної власності (патентний повірений) надсилає заяву, за умови ідентифікації заявника, встановлення його контактних даних, підтвердження наданими заявником документами факту наявності у заявника прав, про припинення порушення яких йдеться у відповідній заяві.
Заява про припинення порушень, допущених власником веб-сайту, має містити відомості, передбачені пунктами1, 4, 5, 7 частини другої цієї статті. До заяви додається копія одного з документів, що відповідно до законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги заявнику або повноваження представника у справах інтелектуальної власності (патентний повірений).
У випадках, передбачених пунктом 1 цієї частини, у заяві зазначаються час направлення власнику веб-сайту та постачальнику послуг хостингу заяви про припинення порушення, час, коли власник веб-сайту мав вчинити передбачені цією статтею дії, а також пояснення, яким чином заявник визначив контактні дані власника веб-сайту.
За відсутності підстав для залишення заяви про припинення порушення з боку власника веб-сайту без розгляду, встановлених частиною восьмою цієї статті, постачальник послуг хостингу зобов’язаний невідкладно, не пізніше 24 годин з моменту отримання такої заяви, надіслати власнику веб-сайту її копію. Надсилаючи власнику веб-сайту копію заяви, постачальник послуг хостингу повинен пояснити власнику веб-сайту його права і обов’язки, пов’язані з такою заявою, а також правові наслідки невчинення ним дій, передбачених цією статтею.
Власник веб-сайту протягом 24 годин з моменту отримання від постачальника послуг хостингу копії заяви про припинення порушення з боку власника веб-сайту вчиняє дії, передбачені частиною третьою або п’ятою цієї статті, і повідомляє про це постачальника послуг хостингу шляхом направлення повідомлення про вжиті заходи згідно з вимогами частини дванадцятої цієї статті або повідомлення про відмову згідно з частиною п’ятою цієї статті.
У разі якщо протягом 24 годин з моменту направлення власнику веб-сайту копії заяви про припинення порушення власник веб-сайту не вчинив дій, передбачених абзацом восьмим цієї частини, постачальник послуг хостингу самостійно унеможливлює доступ до цифрового контенту, зазначеного у заяві про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту. Про вжиті заходи постачальник послуг хостингу повідомляє заявника і власника веб-сайту протягом 48 годин з моменту отримання постачальником послуг хостингу заяви про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту.
У разі неможливості встановлення заявником коректних даних, достатніх для належного надсилання ним заяви про припинення порушення, такий заявник може звернутися до Установи для сприяння у визначенні власника веб-сайту та/або до постачальника послуг хостингу.
8. Постачальник послуг хостингу вправі залишити без розгляду заяву про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав, допущеного власником веб-сайту, у разі, якщо:
1) заява не відповідає вимогам, встановленим частиною сьомою цієї статті;
2) постачальник послуг хостингу не надає послуги, ресурси для розміщення веб-сайту, щодо якого подана заява;
3) заявник звернувся до постачальника послуг хостингу за відсутності підстав, передбачених частиною сьомою цієї статті.
Постачальник послуг хостингу повідомляє заявника про залишення без розгляду заяви про припинення порушення із зазначенням відповідних правових підстав, передбачених цією частиною, протягом 24 годин з моменту її отримання.
Якщо заявник на належно оформлену та надіслану заяву своєчасно не отримав відповідь від власника веб-сайту та/або постачальника послуг хостингу про вжиті заходи щодо припинення порушення або повідомлення про відмову в задоволенні заяви, такий заявник звертається до Установи з наданням копій, підтвердних документів для розгляду питання про ініціювання притягнення до відповідальності відповідного власника веб-сайту та/або постачальника послуг хостингу.
9. Власник веб-сайту має право звернутися до постачальника послуг хостингу, від якого він отримав інформацію про вжиті заходи відповідно до частини сьомої цієї статті, з повідомленням про відмову згідно з частиною п’ятою цієї статті, вимагаючи відновлення доступу до цифрового контенту. Якщо таке повідомлення відповідає вимогам, встановленим частиною п’ятою цієї статті для повідомлення про відмову, постачальник послуг хостингу повинен невідкладно, не пізніш як через 48 годин після його отримання, надіслати заявнику копію такого повідомлення. У разі якщо повідомлення не відповідає вимогам, встановленим частиною п’ятою цієї статті для повідомлення про відмову, постачальник послуг хостингу інформує про це власника веб-сайту.
10. Постачальник послуг хостингу відновлює доступ до цифрового контенту на десятий робочий день з дня надсилання заявнику копії повідомлення, передбаченого частиною дев’ятою цієї статті, якщо протягом цього часу заявник не надав йому підтвердження відкриття судового провадження про захист його прав на об’єкт (об’єкти) авторського права та/або суміжних прав, розміщених як цифровий контент, щодо якого (яких) подано заяву про припинення порушення.
11. Власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, зобов’язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та/або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе:
1) повне ім’я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;
2) повна адреса місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу;
3) контактна інформація власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адреса електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв’язатися.
Фізичні особи, які не є суб’єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом 3 цієї частини.
12. Повідомлення про вжиті заходи, яке направляється заявнику відповідно до цієї статті, крім іншого, повинно містити достовірну та повну інформацію про зазначеного в заяві власника веб-сайту.
У разі направлення повідомлення про вжиті заходи постачальником послуг хостингу, у повідомленні також повинна міститися інформація про цього постачальника та повна інформація, надана йому власником веб-сайту, без будь-яких змін або спотворень. Інформація про власника веб-сайту складається з відомостей про його повне ім’я (найменування), адресу проживання (місцезнаходження), адресу для листування, номер телефону, адресу електронної пошти і, за наявності, іншу контактну інформацію для зв’язку.
У разі отримання від власника веб-сайту (або власника веб-сторінки при здійсненні процедур, передбачених частиною шостою або сьомою цієї статті) повідомлення про відмову його копія має бути додана до повідомлення про вжиті заходи.
13. На підставі цього Закону допускається унеможливлення доступу виключно до цифрового контенту, зазначеного в заяві про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав.
У разі якщо доступ до цифрового контенту не може бути унеможливленим з технічних причин, власник веб-сайту або постачальник послуг хостингу може унеможливити доступ до веб-сторінки, яка містить відповідний цифровий контент.
14. Заява про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав та заява про припинення порушення власником веб-сайту викладаються письмово у паперовій та/або електронній формі.
Заява в електронній формі оформлюється згідно з вимогами законодавства у сфері електронних документів та електронного документообігу з обов’язковим накладанням кваліфікованого електронного підпису адвоката, який надає правову допомогу заявнику, або представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного). Одночасно з направленням такої заяви в електронній формі заявник направляє за тією самою адресою її копію у звичайній електронній формі без накладення електронного цифрового підпису.
У разі якщо заява в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису адвоката або представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) за змістом відрізняється від заяви у звичайній електронній формі, надісланій одному й тому самому адресату, така заява вважається неподаною.
Заява в паперовій формі оформлюється з обов’язковим власноручним підписом адвоката або представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) та надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Датою і часом отримання заяви, передбаченої цією статтею, вважаються:
у разі направлення електронною поштою - дата і час направлення засобами електронного зв’язку;
у разі направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення - дата і час, зазначені в повідомленні про вручення.
У разі якщо адресат відмовляється від отримання заяви або відсутній за зазначеною адресою, днем та датою отримання заяви є день та дата проставлення оператором поштового зв’язку у повідомленні про вручення інформації про відмову адресата від отримання заяви або інформації про відсутність адресата за зазначеною адресою.
Відповідь (повідомлення) на заяву, пересилання копії заяви, передбачені цією статтею, викладаються письмово у паперовій та/або електронній формі.
Датою і часом отримання відповіді (повідомлення) на заяву, передбачену цією статтею, та/або направленої заяви вважаються:
у разі направлення електронною поштою - дата і час направлення засобами електронного зв’язку;
у разі направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення - дата і час, зазначені в повідомленні про вручення.
У разі якщо адресат відмовляється від отримання відповіді (повідомлення) на заяву або відсутній за зазначеною адресою, днем та датою отримання відповіді (повідомлення) на заяву є день та дата проставлення оператором поштового зв’язку у повідомленні про вручення інформації про відмову адресата від отримання відповіді (повідомлення) на заяву або інформації про відсутність адресата за зазначеною адресою.
15. Власник веб-сайту, веб-сторінки не несе відповідальності за порушення авторського права та/або суміжних прав, вчинені з використанням мережі Інтернет, якщо він вчасно вчинив дії, передбачені частиною третьою цієї статті.
Положення абзацу першого цієї частини не застосовуються, якщо:
1) власник веб-сайту протягом трьох місяців, незважаючи на отримані та задоволені ним заяви про припинення порушень, допустив не менше двох випадків використання на одній чи декількох веб-сторінках, власником яких він є, одного й того самого об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав на одному й тому самому веб-сайті;
2) власник веб-сторінки, який не є власником веб-сайту, протягом трьох місяців, незважаючи на отримані та задоволені ним заяви про припинення порушень, допустив не менше двох випадків використання одного й того самого об’єкта авторського права або об’єкта суміжних прав на одному й тому самому веб-сайті.
16. Якщо заяву про припинення порушення авторського права та/або суміжних прав подано особі, яка не є власником веб-сайту та/або веб-сторінки, така особа протягом 24 годин з моменту отримання заяви зобов’язана повідомити заявника про залишення її без розгляду із зазначенням правової підстави, передбаченої цією частиною.
Стаття 57. Зобов’язання постачальників послуг хостингу щодо забезпечення захисту авторського права і суміжних прав з використанням мережі Інтернет
1. Постачальники послуг хостингу зобов’язані передбачати у договорах про надання послуг хостингу умови і правила, що забороняють замовникам послуг вчиняти дії з розміщення цифрового контенту з порушенням авторського права та/або суміжних прав третіх осіб, а також зобов’язують замовників послуг зазначати достовірну і коректну інформацію про себе, у тому числі свої контактні дані, а в разі їх зміни - невідкладно інформувати про це в порядку, визначеному законодавством.
2. Постачальник послуг хостингу не несе перед замовником послуг хостингу відповідальності за наслідки вжиття заходів, передбачених статтею 56 цього Закону, за умови виконання вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Постачальник послуг хостингу не несе відповідальності за порушення авторського права та/або суміжних прав, за умови виконання вимог, передбачених статтею 56 цього Закону.
( Абзац другий частини другої статті 57 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2974-IX від 20.03.2023 )
Стаття 58. Відповідальність провайдерів послуг обміну контентом за порушення авторського права та/або суміжних прав
1. Власники веб-сайтів, єдиним або одним з основних видів послуг яких є зберігання та надання публіці доступу до значної кількості об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, розміщених користувачами на веб-сайтах, які зазначені власники веб-сайтів упорядковують і популяризують (провайдери послуг обміну контентом), залежно від характеру таких послуг надають зазначені послуги шляхом інтерактивного надання доступу та/або публічного сповіщення об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав.
2. Провайдери послуг обміну контентом у разі відсутності у них відповідного дозволу на використання об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав шляхом інтерактивного надання доступу та/або публічного сповіщення об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав несуть відповідальність за порушення авторського права та/або суміжних прав незалежно від виконання зобов’язань, які покладаються на постачальників послуг хостингу статтями 56-57 цього Закону, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
3. Провайдери послуг обміну контентом не несуть відповідальності за порушення авторського права та/або суміжних прав, за умови що вони:
1) вжили всіх можливих заходів для отримання відповідного дозволу;
2) вжили всіх можливих заходів для унеможливлення обміну контентом стосовно об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, щодо яких суб’єкти авторського права та/або суб’єкти суміжних прав подали в порядку, визначеному статтею 58 цього Закону, заяву з вимогою унеможливлення доступу до цифрового контенту та недопущення подальшого розміщення на веб-сайті відповідного контенту;
3) вжили заходів для припинення порушень авторського права та/або суміжних прав з використанням мережі Інтернет, передбачених статтею 58 цього Закону, а також для недопущення повторного розміщення на веб-сайті (веб-сторінці) відповідних об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, доступ до яких було унеможливлено.
При цьому за відсутності інформації, отриманої від суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав про порушення прав на конкретні об’єкти таких прав, провайдери послуг обміну контентом не зобов’язані здійснювати загальний моніторинг контенту, тобто пошук фактів та обставин, які вказують на порушення авторського права та/або суміжних прав.
4. При визначенні, чи було вжито належних заходів, передбачених частиною третьою цієї статті, зокрема враховуються:
1) кількість користувачів відповідних послуг обміну контентом;
2) кількість об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав, які використовуються;
3) наявність та ефективність технічних засобів, необхідних для реалізації заходів, передбачених пунктами 2 і 3частини третьої цієї статті.
5. Положення пунктами 2 і 3 частини третьої цієї статті не застосовуються до провайдерів послуг обміну контентом, які здійснюють діяльність менше трьох років та обсяг річного доходу яких становить менше 10 мільйонів гривень, крім випадків, якщо місячна середня кількість унікальних відвідувачів його веб-сайту за попередній календарний рік перевищує 5 мільйонів осіб. При цьому на зазначених у цьому абзаці провайдерів послуг обміну контентом поширюються зобов’язання, передбачені пунктом 1 частини третьої цієї статті, а також зобов’язання, які покладаються на провайдерів послуг обміну контентом як постачальників послуг хостингу, передбачені статтями 56-57 цього Закону.
Положення частини третьої цієї статті не застосовуються до провайдерів послуг обміну контентом, які беруть участь у відборі цифрового контенту, доступ до якого незаконно інтерактивно надається публіці, та/або які надають на своєму веб-сайті інструменти, спеціально призначені для незаконного використання цифрового контенту, та/або свідомо сприяють такому використанню, що може бути підтверджено тим фактом, що провайдер послуг обміну контентом прийняв фінансову модель, яка заохочує користувачів його веб-сайту незаконно надавати публіці інтерактивний доступ до цифрового контенту через такий веб-сайт.
6. Провайдери послуг обміну контентом на запит суб’єктів авторського права та/або суб’єктів суміжних прав зобов’язані надавати їм інформацію про застосування заходів, передбачених частиною третьою цієї статті, та якщо було укладено договір з суб’єктом авторського права та/або суб’єктом суміжних прав - інформацію про використання відповідних об’єктів авторського права та/або об’єктів суміжних прав відповідно до договору.
7. Провайдери окремих послуг, таких як неприбуткові онлайн-енциклопедії, неприбуткові освітні та наукові сховища інформації, платформи для розробки та спільного використання комп’ютерної програми з відкритим вихідним кодом, онлайн-ринки, хмарні сервіси "бізнес для бізнесу" та хмарні сервіси, що дозволяють користувачам розміщувати контент у сховищі інформації для власного використання, не вважаються провайдерами послуг обміну контентом для цілей цієї статті.
Розділ VI. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України "Про авторське право і суміжні права" (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 13, ст. 64 із наступними змінами).
3. Установити, що з дня набрання чинності цим Законом:
1) застосовуються строки чинності авторського права, передбачені статтею 31 цього Закону, у випадках, коли строк чинності авторського права, що діяв до набрання чинності цим Законом, не закінчився до дня набрання чинності цим Законом;
2) застосовуються строки чинності суміжних прав, передбачені статтею 45 цього Закону, у випадках, коли строк чинності суміжних прав, що діяв до набрання чинності цим Законом, не закінчився до дня набрання чинності цим Законом.
4. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356):
у главах 35, 37 слова "передача (програма)" у всіх відмінках і числах замінити словом "програма" у відповідному відмінку і числі;
частину другу статті 437 викласти в такій редакції:
"2. Суб’єкти авторського права для повідомлення про свої майнові права можуть використовувати спеціальний знак, встановлений законом";
текст статті 438 викласти в такій редакції:
"1. Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього Кодексу та іншими законами";
частину першу статті 439 викласти в такій редакції:
"1. Автор має право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, включаючи супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора";
частини третю та четверту статті 440 викласти в такій редакції:
"3. Майнові права інтелектуальної власності на твір, створений у зв’язку з виконанням трудового договору (контракту), переходять до юридичної або фізичної особи, де або у якої працює автор, з моменту створення службового твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором чи законом.
4. Майнові права інтелектуальної власності на твір, створений за замовленням, переходять до замовника з моменту створення твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором чи законом";
статтю 441 викласти в такій редакції:
"Стаття 441. Здійснення майнових прав інтелектуальної власності на твір
1. Суб’єкти авторського права можуть здійснювати свої майнові права особисто, через представника чи іншу уповноважену особу або через організацію колективного управління відповідно до закону";
у статті 442:
назву, частини першу та другу викласти в такій редакції:
"Стаття 442. Оприлюднення твору
1. Оприлюдненням твору вважається будь-яка дія, що вперше робить твір доступним для необмеженого кола осіб.
2. Твір не може бути оприлюднений, якщо це порушує права людини на таємницю її особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, фізичному і моральному здоров’ю населення";
"Стаття 443. Використання твору з дозволу суб’єкта авторського права
1. Використання твору здійснюється виключно з дозволу суб’єкта авторського права або іншої уповноваженої на надання такого дозволу особи, крім випадків правомірного використання твору без такого дозволу, встановлених законом.
Стаття 444. Публічна ліцензія на використання твору
1. Суб’єкт авторського права може надати дозвіл на використання твору будь-якою особою на визначених ним умовах (публічна ліцензія).
2. Особа, яка використовує твір на основі публічної ліцензії, зобов’язана дотримуватися визначених суб’єктом авторського права умов, на яких її було видано.
Стаття 445. Право на справедливу винагороду за використання твору
1. Автор має невідчужуване право на справедливу винагороду за використання його твору у випадках, в розмірах і на умовах, передбачених законом. Право на справедливу винагороду належить автору твору, а після його смерті переходить до спадкоємців автора";
"Стаття 448. Право слідування
1. Автор має невідчужуване право на одержання справедливої винагороди як частки відрахувань від кожного продажу оригіналу художнього твору, оригіналу рукопису літературного або музичного твору, наступного за продажом оригіналу, здійсненим автором (право слідування).
Для цілей цієї статті до оригіналів творів, зазначених у частині першій цієї статті, прирівнюються їх примірники, виготовлені в обмеженій кількості самим автором або під його керівництвом, які пронумеровані, підписані автором або містять інші позначення, що засвідчують його авторство.
2. Право слідування належить автору, а після його смерті переходить до спадкоємців автора та спадкоємців цих спадкоємців і діє до спливу строків чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір.
3. Умови здійснення права слідування визначаються законом";
текст статті 450 викласти в такій редакції:
"1. Первинними суб’єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого, виконавцем, виробником фонограми, виробником відеограми вважаються особи, імена (найменування) яких зазначені у фонограмі, відеограмі та їх копіях або на упаковці, що містить примірники фонограми, відеограми";
у статті 451:
частину першу викласти в такій редакції:
"1. Суміжні права виникають внаслідок факту:
1) здійснення виконання;
2) вироблення фонограми;
3) вироблення відеограми;
4) першої трансляції програми організації мовлення";
частини другу - четверту виключити;
пункт 3 частини першої статті 452 викласти в такій редакції:
"3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання";
статті 453-456 викласти в такій редакції:
"Стаття 453. Здійснення майнових прав інтелектуальної власності на виконання, фонограму, відеограму, програму організації мовлення
1. Суб’єкти суміжних прав можуть здійснювати свої майнові права особисто, через представника чи іншу уповноважену особу або через організацію колективного управління відповідно до закону.
Стаття 454. Використання виконання, фонограми, відеограми, програми організації мовлення з дозволу суб’єкта суміжних прав
1. Використання виконання, фонограми, відеограми, програми організації мовлення здійснюється виключно з дозволу відповідного суб’єкта суміжних прав або іншої уповноваженої на надання такого дозволу особи, крім випадків правомірного використання, встановлених законом.
Стаття 455. Публічна ліцензія на використання об’єкта суміжних прав
1. Суб’єкт суміжних прав може надати дозвіл на використання відповідного об’єкта будь-якою особою на визначених ним умовах (публічна ліцензія).
2. Особа, яка використовує об’єкт суміжних прав на основі публічної ліцензії, зобов’язана дотримуватися визначених суб’єктом суміжних прав умов, на яких її було видано.
Стаття 456. Строки чинності суміжних майнових прав
1. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через 50 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання. Якщо запис виконання протягом цього строку правомірно оприлюднено, строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через 50 років, що обчислюються з 1 січня року, наступного за роком такого оприлюднення.