Про затвердження Методів відбору зразків та лабораторних досліджень (випробувань) для визначення рівнів діоксинів, діоксиноподібних поліхлорованих біфенілів і недіоксиноподібних поліхлорованих біфенілів у деяких харчових продуктах для цілей державного контролю

Відповідно до частини четвертої статті 21 Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин", пункту 23 Всеохоплюючої стратегії імплементації Глави IV (Санітарні та фітосанітарні заходи) Розділу IV "Торгівля і питання, пов'язані з торгівлею" Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 228-р, пункту 249 Плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 жовтня 2017 року № 1106, пункту 8 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124,

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методи відбору зразків та лабораторних досліджень (випробувань) для визначення рівнів діоксинів, діоксиноподібних поліхлорованих біфенілів і недіоксиноподібних поліхлорованих біфенілів у деяких харчових продуктах для цілей державного контролю, що додаються.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства економіки України від 24 вересня 2021 року № 610-21 "Про затвердження Методів відбору зразків для визначення максимально допустимих рівнів діоксинів, діоксиноподібних поліхлорованих біфенілів та недіоксиноподібних поліхлорованих біфенілів у деяких харчових продуктах для цілей державного контролю", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2021 року за № 1480/37102.

3. Департаменту державної політики у сфері санітарних та фітосанітарних заходів і продовольчої безпеки забезпечити в установленому порядку подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Цей наказ набирає чинності через один місяць з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики та продовольства України згідно з розподілом обов'язків.

 

 

1. Ці Методи встановлюють:

процедури, за якими відбирають зразки деяких харчових продуктів для лабораторних досліджень (випробувань) з метою визначення вмісту діоксинів, фуранів, діоксиноподібних поліхлорованих біфенілів (далі - діоксиноподібні ПХБ (PCBs)), та недіоксиноподібних поліхлорованих біфенілів (далі - недіоксиноподібні ПХБ (PCBs)) у деяких харчових продуктах для цілей державного контролю;

методики підготовки зразків та лабораторних досліджень (випробувань) для визначення рівнів діоксинів, фуранів і діоксиноподібних ПХБ (PCBs) у деяких харчових продуктах для цілей державного контролю;

методики лабораторних досліджень (випробувань) для визначення рівнів недіоксиноподібних ПХБ (PCBs) у деяких харчових продуктах для цілей державного контролю.

2. У цих Методах вживаються такі скорочення:

BEQ - біоаналітичні еквіваленти;

GC - газова хроматографія;

HRMS - мас-спектрометрія високої роздільної здатності;

LRMS - мас-спектрометрія низької роздільної здатності;

LOQ - межа кількісного визначення;

MS/MS - тандемна мас-спектрометрія;

PCB - поліхлорбіфеніл;

Недіоксиноподібні ПХБ (PCBs) - PCB 28, PCB 52, PCB 101, PCB 138, PCB 153 та PCB 180;

PCDD - поліхлорований дибензо-пара-діоксини;

PCDF - поліхлоровані дибензофурани;

QC - контроль якості;

REP - відносна ефективність;

RSDR- - відносне стандартне відхилення;

RSDr - відносне стандартне відхилення повторюванності;

TEF - коефіцієнт токсичної еквівалентності;

TEQ - токсичні еквіваленти;

TCDD - 2,3,7,8-тетрахлордибензо-пара-діоксин;

U - розширена невизначеність вимірювань.

3. У цих Методах терміни вживаються в таких значеннях:

1) біоаналітичні методи - методи, засновані на використанні біологічних принципів, таких як клітинні рецепторні або імунологічні лабораторні дослідження (випробування). Вони не дають результатів на рівні конгенерів, а лише вказують рівень TEQ, виражений у BEQ, щоб підтвердити той факт, що не всі сполуки, присутні в екстракті зразка, які викликають відповідь у тесті, можуть відповідати всім вимогам TEQ-принципу;

2) верхня межа - концепція, згідно з якою внесок кожного невизначеного конгенера прирівнюється до межі кількісного визначення;

3) відновлення, яке спостерігається під час біодослідження (випробування) - рівень BEQ, розрахований на основі калібрувальної кривої TCDD або PCB 126, після поправки на холосте значення, поділений на значення TEQ, визначене підтверджуючим методом. Це призначено для врахування таких факторів, як втрата поліхлорованих дибензо-пара-діоксинів і поліхлорованих дибензофуранів (ПХДД/Ф (PCDD/Fs)) та діоксиноподібних сполук під час етапів екстракції та очищення, спільно екстраговані сполуки, що посилюють або зменшують реакцію (агоністичні та антагоністичні ефекти), якість підгонки кривої або різниці між значеннями TEF і REP. Відновлення, яке спостерігається під час біодослідження (випробування) розраховується з використанням відповідних еталонних зразків, які знаходяться в межах максимального рівня або рівня дії та мають репрезентативні моделі конгенерів;

4) концентрація аналіту в екстракті зразка, яка створює вимірювальний сигнал на двох різних іонах, що підлягають моніторингу, із співвідношенням S/N (сигнал/шум) 3:1 для менш чутливого сигналу необроблених даних, або, якщо з технічних причин розрахунок співвідношення сигнал/шум не дає надійних результатів;

5) лабораторний зразок - призначений для лабораторного дослідження (випробування) зразок, довільно виділений з об'єднаного зразка, або цілий об'єднаний зразок, якщо згідно з цими Методами він не підлягає поділу на кілька лабораторних зразків;

6) методи скринінгу - методи, що використовуються з метою визначення зразків з рівнем ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs), які перевищують максимально допустимі рівні або рівні дії. Вони призначені для забезпечення високої продуктивності зразків економічно ефективним способом, що збільшує ймовірність виявлення нових випадків високого впливу та може призвести до ризику для здоров'я споживачів. Методи скринінгу повинні базуватися на біоаналітичних методах або методах газової хроматографії/мас-спектрометрії ГХ-МС (GC-MS). Результати зразків, що перевищують допустимі рівні, встановлені для перевірки відповідності максимальному рівню, повинні бути перевірені шляхом повного повторного лабораторного дослідження (випробування) вихідного зразка з використанням підтверджуючого методу;

7) нижня межа - концепція, згідно з якою внесок кожного невизначеного конгенера дорівнює нулю;

8) об'єднаний зразок - комбінована загальна кількість усіх точкових зразків, відібраних з партії або частини партії;

9) партія - будь-яка визначена оператором ринку кількість харчового продукту з однаковою назвою, властивостями, який вироблений за визначений цим оператором ринку період часу за однакових умов виробництва на одній і тій самій потужності. У випадку риби та рибних продуктів розмір риби також має бути порівнянним. У випадку, якщо розмір та/або масу риби не можна порівняти в межах партії, партія все одно може розглядатися як партія, але повинна бути застосована спеціальна процедура відбору зразків;

10) підтверджуючі методи - методи, які надають повні або додаткові дані, що використовуються для ідентифікації та кількісного визначення максимально допустимих рівнів ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs) та рівнів дії. У таких методах використовується газова хроматографія/мас-спектрометрія високої роздільної здатності (GC-HRMS) або газова хроматографія/тандемна мас-спектрометрія (GC-MS/MS);

11) повторне лабораторне дослідження (випробування) - лабораторне дослідження (випробування) аналітів з використанням другої аліквоти цього ж гомогенізованого зразка;

12) прийнятий специфічний ліміт кількісного визначення окремого конгенеру в зразку - найнижчий вміст аналіту, який можна виміряти з достатньою статистичною достовірністю, відповідаючи критеріям ідентифікації, як описано в міжнародно визнаних стандартах щодо методів лабораторних випробувань. Межу кількісного визначення окремого конгенера можна визначити як: точка найнижчої концентрації на калібрувальній кривій, яка дає прийнятне (d 30 відсотків) і постійне (виміряне принаймні на початку та в кінці аналітичної серії зразків) відхилення від середнього відносного коефіцієнта відгуку, розрахованого для всіх точок на калібрувальній кривій в кожній серії зразків;

13) рівень дії - підвищений рівень речовини, визначений шляхом проведення лабораторного дослідження (випробування) з метою виявлення джерела цієї речовини, установлений Рекомендацією Комісії ЄС від 03 грудня 2013 року № 2013/711/ЄС щодо зменшення присутності діоксинів, фуранів і ПХБ у кормах і харчових продуктах;

14) середня межа - концепція, згідно з якою внесок кожного невизначеного конгенера дорівнює половині межі кількісного визначення;

15) точковий зразок - певна кількість матеріалу, довільно відібраного з одного місця партії або частини партії;

16) частина партії - фізично відокремлена та ідентифікована частина великої партії, щодо якої застосовується відповідний метод відбору зразків.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законах України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів", "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин".

4. Ці Методи є обов'язковими для:

1) державних ветеринарних інспекторів, державних інспекторів компетентного органу;

2) уповноважених лабораторій;

3) операторів ринку.

1. Зразки для визначення рівня ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs) та недіоксиноподібних ПХБ (PCBs) у деяких харчових продуктах для цілей державного контролю відбирають відповідно до процедур, установлених у цьому розділі. Об'єднані зразки вважаються репрезентативними для партій або частини партії, з яких вони були відібрані.

2. Відбір зразків проводиться державними ветеринарними інспекторами / державними інспекторами компетентного органу.

3. Зразки відбирають окремо від кожної партії або частини партії харчових продуктів, які підлягають лабораторним дослідженням (випробуванням) в цілях державного контролю.

4. Під час відбору зразків з великих партій харчових продуктів такі партії фізично розділяють на частини партії.

5. Поділ партій масою від 50 тонн до 1500 тонн і більше на частини партії наведено в додатку 1 до цих Методів. Поділ партій іншої маси на частини партії наведено в додатку 2 до цих Методів.

При цьому враховують, що маса партії харчових продуктів не завжди є точною сумою маси частин партії. Маса частини партії може перевищувати зазначену масу не більше ніж на 20 відсотків.

6. Відбір точкових зразків здійснюють з різних місць, розподілених максимально рівномірно по всій партії харчових продуктів або частині партії, крім випадків, коли це неможливо з певних причин. Про причини відхилення від процедури відбору зразків зазначають в акті відбору зразків.

7. Маса (об'єм) точкового зразка становить однакову масу - не менше ніж 100 г ± 20 відсотків (100 мл ± 20 відсотків).

8. Мінімальна кількість точкових зразків, які відбираються з партії або частини партії (в тому числі від партії або частини партії риби), визначається відповідно до додатка 3 до цих Методів.

9. Об'єднаний зразок утворюють шляхом об'єднання точкових зразків, відібраних від партії або частини партії ретельно перемішаних харчових продуктів.

10. Якщо це сипучі, рідкі харчові продукти, перед відбором зразків партію або частину партії ретельно розмішують (вручну або з використанням механічних засобів) так, щоб це не вплинуло на якість харчового продукту. У такому випадку забруднюючі речовини розподілені в партії харчових продуктів або частині партії рівномірно.

11. Маса (об'єм) об'єднаного зразка становить не менше ніж 1 кг (1 л).

12. Об'єднаний зразок для курячих яєць становить не менше ніж 12 яєць.

13. Кількість упаковок або одиниць необхідних для формування об'єднаного зразка партії або частини партії, що складається з окремих упаковок або одиниць, визначається відповідно до додатка 4 до цих Методів.

14. Під час відбору зразків уживають заходів для уникнення будь-яких змін, що впливають на:

1) вміст рівнів ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та недіоксиноподібних ПХБ (PCBs);

2) репрезентативність об'єднаного зразка;

3) безпечність деяких харчових продуктів партій, від яких відбираються зразки.

15. Кожний зразок:

1) поміщають у чистий інертний контейнер, який забезпечує належний захист від забруднення (контамінації), впливу на склад зразка та його пошкодження під час транспортування;

2) забезпечують необхідними умовами та запобіжними заходами для унеможливлення змін у складі зразка під час його зберігання та/або транспортування.

16. Відбір зразків оформляється актом відбору зразків (кожний зразок, відібраний для цілей державного контролю, підлягає реєстрації, із зазначенням дати і місця відбору зразків). Зразки опечатуються в місці відбору зразка, на упаковку обов'язково наноситься ідентифікаційний код, який відповідає ідентифікаційному коду акта відбору зразків і дає змогу чітко ідентифікувати партію або частину партії харчових продуктів, від яких було відібрано зразки.

17. Відбір зразків здійснюють з урахуванням вимог Порядку відбору зразків та їх перевезення (пересилання) до уповноважених лабораторій для цілей державного контролю, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2018 року № 490, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 грудня 2018 року за № 1464/32916.

1. Партія риби вважається однорідною, якщо ціла риба (тушка риби) має однаковий (подібний) розмір та/або масу, при цьому різниця в розмірі та масі риби (тушки риби) не перевищує 50 відсотків.

2. Кількість точкових зразків, що відбираються від партії або частини партії риби, визначається відповідно до пунктів 8, 9 глави 1 цього розділу.

3. Маса точкового зразка з партії риби становить не менше ніж 1 кг.

4. Якщо партія містить дрібну рибу масою, що не перевищує 1 кг, для точкового зразка відбирають цілу рибу, яка буде об'єднаним зразком.

5. Якщо маса об'єднаного зразка більше ніж 3 кг, точкові зразки складаються із середньої частини риби, кожна масою не менше ніж 100 г, із яких формують об'єднаний зразок.

6. Середня частина риби знаходиться в ділянці спинного плавця, якщо риба має спинний плавець, або між зябровою щілиною та анусом. Ці частини риби використовують для гомогенізації зразка.

7. Якщо партія містить велику рибу масою близько 1 кг, точковий зразок відбирають із середньої частини риби масою не менше ніж 100 г.

8. Якщо партія містить рибу середнього розміру масою від 1 кг до 6 кг, для точкового зразка відбирають зріз від хребта до черева, проведений у середній частині риби.

9. Якщо партія містить дуже велику рибу масою більше ніж 6 кг, для точкового зразка відбирають зріз з правої (фронтальної) сторони спинно-бокових м'язів середньої частини риби.

Якщо відбір такого зразка із середньої частини риби призводить до неприйнятних для оператора ринку наслідків комерційного характеру через порушення цілісності риби, застосовують альтернативний метод відбору зразків з партії риби за умови, що такий метод відбору зразків забезпечує репрезентативність об'єднаного зразка, про що зазначають в акті відбору зразків. При альтернативному методі відбору зразків відбирають три точкові зразки масою не менше ніж 350 г (незважаючи на розмір партії): із м'язів, розташованих біля хвостової частини, та м'язів, розташованих біля голови риби.

1. Якщо в партії риба однакового розміру та/або маси зразок відбирають відповідно до процедур, установлених у главі 2 цього розділу.

2. Якщо в партії риба відрізняється за розміром та/або масою (більше ніж 80 відсотків партії риби), для точкових зразків відбирають рибу переважного розміру та/або маси. Такий зразок вважається репрезентативним відповідно до всієї партії риби.

3. Якщо риба має різний (неподібний) розмір та/або масу та різниця в розмірі та/або масі риби перевищує 50 відсотків партії риби, для відбору зразків партії риби застосовують такі вимоги:

1) якщо риба відрізняється за розміром та/або масою більше ніж на 50 відсотків, але менше ніж на 100 відсотків, від партії риби відбирають два окремі точкові зразки переважного розміру та/або маси риби, які вважаються репрезентативними;

2) якщо риба відрізняється за розміром та/або масою більше ніж на 100 відсотків, від партії риби відбирають три окремі точкові зразки переважного розміру та/або маси риби, які вважаються репрезентативними.

1. Відбір зразків риби на стадії роздрібної торгівлі здійснюється відповідно до процедур, установлених главою 1 цього розділу.

Якщо використання відбору зразків призводить до неприйнятних для оператора ринку наслідків комерційного характеру через порушення цілісності партії (у зв'язку з особливостями виду упаковки, способу транспортування тощо), застосовують альтернативний метод відбору зразків за умови, що такий метод відбору зразків забезпечує репрезентативність об'єднаного зразка, про що зазначають в акті відбору зразків.

2. Лабораторії проводять послідовні лабораторні дослідження (випробування) зразків різного розміру та/або маси риби однієї партії. Зразок, що містить дуже велику рибу масою більше ніж 6 кг, досліджується (випробовується) першим.

3. Якщо результат лабораторного дослідження (випробування) зразка риби не перевищує максимально допустимі рівні ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs), партія риби відповідає встановленим вимогам законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин.

4. Якщо результат лабораторного дослідження (випробування) зразка риби перевищує максимально допустимі рівні ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs), проводять лабораторне дослідження (випробування) зразка риби, отриманого з наступного зразка риби середнього розміру масою від 1 кг до 6 кг цієї партії риби.

5. Якщо результат лабораторного дослідження (випробування) зразка риби середнього розміру, масою від 1 кг до 6 кг, не перевищує максимально допустимих рівнів ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs), лабораторне дослідження (випробування) не проводиться для зразків дрібної риби, масою менше ніж 1 кг або 1 кг, цієї партії (за умови, що партія риби поділена на три класи за розміром та/або масою).

6. Якщо результат лабораторного дослідження (випробування) зразка риби середнього розміру масою від 1 кг до 6 кг перевищує максимально допустимі рівні ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs), проводять лабораторне дослідження (випробування) зразка дрібної риби масою, що не перевищує 1 кг цієї партії.

7. Ураховуючи результати лабораторного дослідження (випробування) одного або декількох зразків риби партія або частини партії риби підлягають визначенню оцінки (відповідність або невідповідність установленим вимогам законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин).

1. Визначення відповідності (оцінка) партії харчових продуктів або частин партії за результатами лабораторних досліджень (випробувань) здійснюється таким чином:

1) щодо недіоксиноподібних ПХБ (PCBs):

партія або частини партії харчових продуктів відповідають установленим вимогам законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, якщо аналітичний результат для суми недіоксиноподібних ПХБ (PCBs) з урахуванням розширеної невизначеності вимірювань (U), не перевищує максимально допустимий рівень недіоксиноподібних ПХБ (PCBs), установлений Державними санітарними правилами і нормами "Максимально допустимі рівні окремих забруднюючих речовин у харчових продуктах", затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 травня 2013 року № 368, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 18 травня 2013 року за № 774/23306 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 22 травня 2020 року № 1238) (далі - ДСанПіН);

партія харчових продуктів або частини партії не відповідають установленим вимогам законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, якщо середнє значення двох аналітичних результатів, отриманих шляхом повторного лабораторного дослідження (випробування) з урахуванням розширеної невизначеності вимірювань (U), перевищує максимально допустимий рівень недіоксиноподібних ПХБ (PCBs), установлений ДСанПіН.

Проведення повторного лабораторного дослідження (випробування) необхідно в разі:

якщо результат першого лабораторного дослідження (випробування) - невідповідний;

виключення можливості внутрішнього перехресного забруднення та випадкового перемішування лабораторних зразків.

Невизначеність вимірювання визначається відповідно до одного з таких підходів:

обчислення розширеної невизначеності з використанням коефіцієнта охоплення 2, що забезпечує рівень достовірності близько 95 відсотків. Партія або частини партії не відповідають установленим вимогам законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, якщо різниця середнього значення виміряних значень, враховуючи розширену невизначеність вимірювань (U), перевищує максимально допустимий рівень недіоксиноподібних ПХБ (PCBs), установлений ДСанПіН;

шляхом установлення значення рівня (CCa) відповідно до положень Виконавчого регламенту Комісії (ЄС) 2021/808 від 22 березня 2021 року про застосування аналітичних методів (методик) щодо залишків фармакологічно активних речовин у продуктивних тваринах, та про інтерпретацію результатів, а також про методи (методики), які повинні використовуватися для відбору зразків, та про скасування Рішень 2002/657/ЄС і 98/179/ЄС (пункт 2.6). Партія або частини партії харчових продуктів не відповідають встановленим вимогам законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, якщо отримане значення дорівнює або вище значення рівня (CCa).

У разі проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) застосовують підтверджувальні (референс) методи (методики);

2) щодо ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs) партія харчових продуктів або частини партії відповідають установленим вимогам законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, якщо результат лабораторного дослідження (випробування):

проведеного з використанням методу скринінгу з "хибно-відповідним" коефіцієнтом на рівні 5 відсотків вказує на те, що аналітичний результат не перевищує відповідний максимальний рівень ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та суму ПХДД/Ф (PCDD/Fs) і діоксиноподібних ПХБ(PCBs), установлений ДСанПіН;

проведеного підтверджуючим методом, не перевищує відповідний максимально допустимий рівень ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та суму ПХДД/Ф (PCDD/Fs) і діоксиноподібних ПХБ (PCBs), установлений ДСанПіН, з урахуванням розширеної невизначеності вимірювань (U).

2. Для скринінгових досліджень установлюють граничне значення щодо рішень про відповідність максимально допустимим рівням, установленим для ПХДД/Ф (PCDD/Fs), або для суми ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs).

3. Партія харчових продуктів або частини партії не відповідають установленим вимогам законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин, якщо в результаті лабораторного дослідження (випробування) середнє значення двох аналітичних результатів (повторне лабораторне дослідження (випробування)), отримане з урахуванням підтверджуючого методу та з урахуванням розширеної невизначеності вимірювань (U), перевищує максимальний допустимий рівень ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs), установлений ДСанПіН.

Проведення повторного лабораторного дослідження (випробування) здійснюється:

у разі невідповідного результату визначення із застосуванням підтверджуючих методів та маркованого внутрішнього еталона для відповідних аналітів;

для унеможливлення внутрішнього перехресного забруднення та випадкового перемішування лабораторних зразків.

4. Якщо лабораторне дослідження (випробування) здійснюється в разі забруднення, підтвердження шляхом повторного лабораторного дослідження (випробування) можна не проводити, якщо відібрані зразки пов'язані з випадком забруднення і виявлений максимально допустимий рівень ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs), перевищує максимальний допустимий рівень, установлений ДСанПіН.

5. Розширена невизначеність вимірювань повинна розраховуватися на основі коефіцієнта охоплення 2, що забезпечує рівень достовірності близько 95 відсотків. Партія харчових продуктів або частин партії невідповідна, якщо різниця між середнім арифметичним вимірюваних значень, включаючи розширену невизначеність вимірювань (U), перевищує максимально допустимий рівень ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs), установлений ДСанПіН.

Суму розрахункових розширених невизначеностей для окремих аналітичних результатів ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs), використовують для розрахункової розширеної невизначеності суми ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs).

У разі проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань) застосовують підтверджувальні (референс) методи (методики).

6. Методи скринінгу застосовують для визначення порогових значень та в разі перевищення рівнів дії проводять відбір зразків для ідентифікації, зменшення або усунення джерела забруднення. У разі якщо ідентифікація, зменшення або усунення джерела забруднення потребують значних зусиль проводять повторне лабораторне дослідження (випробування) зразка з використанням підтверджуючого методу та врахуванням розширеної невизначеності вимірювань (U).

1. Вимоги, установлені в цьому розділі, застосовуються:

1) для цілей державного контролю рівнів 2, 3, 7, 8-заміщених поліхлорованих дибензо-пара-діоксинів і поліхлорованих дибензофуранів ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs);

2) з метою підготовки зразків для визначення рівнів ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs) у деяких харчових продуктах та інших цілей, що здійснюються операторами ринку харчових продуктів для забезпечення відповідності гігієнічним вимогам щодо поводження з харчовими продуктами, установленим законодавством про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів.

2. З метою запобігання перехресному забрудненню зразка на кожному етапі його відбору та під час проведення лабораторного дослідження (випробування):

1) зразки зберігають та транспортують з підтриманням їх цілісності у скляних, алюмінієвих, поліпропіленових або поліетиленових контейнерах, придатних для зберігання без будь-якого впливу на рівні ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs) у зразках. Сліди паперового пилу видаляють з контейнерів;

2) лабораторні зразки подрібнюють та ретельно перемішують для досягнення повної їх гомогенізації (наприклад, подрібнення, яке дозволяє просіювання через сито з вічками 1 мм). Якщо вміст вологи високий, перед подрібненням такі зразки висушують;

3) забезпечують контроль реактивів, реагентів, скляного посуду та обладнання щодо можливого їх впливу на результати лабораторних досліджень (випробувань) щодо TEQ або BEQ;

4) проведення "холостого" лабораторного дослідження (випробування) здійснюють шляхом проведення всієї аналітичної процедури, за винятком зразка;

5) у разі використання біоаналітичних методів скляні контейнери, розчинники для лабораторних досліджень (випробувань) випробовують на відсутність речовин (сполук), які перешкоджають виявленню цільових речовин у робочому діапазоні. Скляні контейнери промивають розчинниками та/або нагрівають за температури, придатної для видалення слідів ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs) та інтерферуючих сполук з поверхні контейнерів;

6) кількість зразків для лабораторних досліджень (випробувань) повинна бути достатньою для визначення низького робочого діапазону, у тому числі концентрації максимально допустимих рівнів ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs) або рівня їх дії. Специфічні процедури підготовки зразків, що використовуються для деяких харчових продуктів, повинні відповідати міжнародно визнаним рекомендаціям щодо методів лабораторних випробувань;

7) під час лабораторних досліджень (випробувань) риби, шкіру з неї видаляють (знімають), оскільки максимально допустимі рівні ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs) визначаються в м'ясі (м'язах) без шкіри. М'ясо і жирова тканина, що залишилися на внутрішньому боці шкіри, ретельно і повністю відділяють від шкіри та додають до зразка для проведення лабораторного дослідження (випробування).

3. Для визначення максимально допустимих рівнів ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs) у деяких харчових продуктах використовують два типи аналітичних методів, а саме:

1) методи скринінгу використовуються з метою визначення ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs), які перевищують максимально допустимі рівні або рівні дії.

Методи скринінгу забезпечують економічно ефективну та високу пропускну здатність досліджень (випробувань), у такий спосіб підвищуючи можливість виявлення нових випадків, коли високий рівень експозиції може призвести до ризику для здоров'я людини, та направлені на уникнення "хибно відповідних" результатів лабораторних досліджень (випробувань).

Для проведення лабораторних досліджень (випробувань) методами скринінгу використовують біоаналітичні методи або методи газової хроматографії з масс-спектрометричним детектуванням ГХ-МС (GC-MS).

Під час лабораторних досліджень (випробувань) методами скринінгу здійснюють порівняння аналітичного результату з пороговим значенням, забезпечуючи можливість прийняття рішення щодо можливого перевищення максимально допустимих рівнів ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ(PCBs) чи рівня їх дії. Концентрація ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та сума ПХДД/Ф (PCDD/Fs) і діоксиноподібних ПХБ (PCBs), у зразках, щодо яких існує підозра невідповідності максимально допустимим рівням ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs), визначають або підтверджують шляхом використання для лабораторного дослідження (випробування) підтверджуючих методів.

У разі застосування біоаналітичних методів скринінгу результат визначається в біоаналітичних еквівалентах (BEQ), для фізико-хімічних методів ГХ-МС (GC-MS) - в токсичних еквівалентах (TEQ). Кількісно виражені результати методів скринінгу демонструють відповідність, невідповідність чи перевищення рівнів вмісту ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs) та рівні їх дії та вказують на спектр таких рівнів у разі подальшого лабораторного дослідження (випробування) з використанням для дослідження підтверджуючих методів.

Методи скринінгу не використовують для таких цілей, як:

оцінка фонових рівнів;

оцінка надходження (споживання);

моніторинг часових тенденцій рівнів або повторної оцінки рівнів реагування та визначення максимально допустимих рівнів вмісту ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs).

2) підтверджуючі методи використовуються для ідентифікації та кількісного визначення вмісту ПХДД/Ф (PCDD/Fs) і діоксиноподібних ПХБ (PCBs) в зразку та забезпечують інформацію в частині ідентифікації конгенерів.

Підтверджуючі методи дозволяють контролювати максимальні рівні та рівні дії, а також підтверджувати результати, отримані методами скринінгу.

Результати підтверджуючих методів використовують для таких цілей, як:

визначення низьких фонових рівнів у рамках моніторингу деяких харчових продуктів;

відстеження часових тенденцій;

оцінка експозиції населення;

створення бази даних для потенційної переоцінки рівнів дії та визначення максимально допустимих рівнів ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs).

Підтверджуючі методи мають важливе значення для встановлення типів конгенерів для ідентифікації джерела потенційного забруднення.

Для проведення лабораторних досліджень (випробувань) підтверджуючими методами використовують метод газової хроматографії з масс-спектрометрією високої роздільної здатності - ГХ-ВРМС (GC-HRMS). Для підтвердження відповідності або невідповідності максимально допустимим рівням ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs) використовують метод газової хроматографії з тандемним масс-спектрометричним детектуванням ГХ-МС/МС (GC-MS/MS).

4. Для розрахунку концентрацій токсичних еквівалентів (TEQ) концентрації окремих речовин у зразку необхідно помножити на відповідний коефіцієнт токсичної еквівалентності (TTF), встановлений Всесвітньою організацією охорони здоров'я, та додати отримані значення вмісту кожного окремого конгенера для отримання загальної сумарної концентрації ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs), виражених у токсичних еквівалентах (TEQ).

Скринінгові та підтверджуючі методи застосовуються лише для контролю певної матриці, якщо методи є досить чутливими для виявлення максимального рівня вмісту ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs) або рівня їх дії.

1. Лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю проводяться акредитованими лабораторіями, уповноваженими компетентним органом відповідно до вимог Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин".

2. Компетентність лабораторії щодо визначення ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs) у відповідних харчових матрицях і діапазонах концентрацій повинна бути підтверджена відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10 січня 2019 року № 10 "Про затвердження Порядку та критеріїв уповноваження акредитованих лабораторій, у тому числі референс-лабораторій, та Порядку перевірки дотримання уповноваженими акредитованими лабораторіями, у тому числі референс-лабораторіями, критеріїв уповноваження та позбавлення такого уповноваження".

3. Лабораторії, які застосовують методи скринінгу для звичайного контролю зразків, повинні налагодити тісну співпрацю з лабораторіями, які застосовують підтверджувальний метод, як для контролю якості, так і для підтвердження результату дослідження (випробування) підозрілих зразків.

1. Для ПХДД/Ф (PCDD/Fs) виявлені кількості мають бути у верхньому діапазоні фемтограми (10--15 г) через надзвичайну токсичність деяких із цих сполук. Для більшості конгенерів ПХБ (PCBs) межа кількісного визначення в діапазоні нанограмів (10--9 г) вже є достатньою. Однак для вимірювання більш токсичних діоксиноподібних конгенерів PCB (PCBs) (зокрема, не орто-заміщених конгенерів) нижня межа робочого діапазону повинна досягати низьких пікограмових рівнів (10--12 г).

2. Необхідно розрізняти ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібні ПХБ (PCBs) від інших, спільно екстрагованих заважаючих сполук, присутніх у концентраціях, що на кілька порядків перевищують концентрації досліджуваних речовин. Для методів ГХ-МС (GC/MS) необхідна диференціація між різними конгенерами, наприклад, між токсичними (сімнадцять 2, 3, 7, 8-заміщених діоксинів ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та дванадцять діоксиноподібних ПХБ (PCBs)) та іншими конгенерами.

Біоаналітичні методи повинні бути здатними виявляти цільові сполуки як суму ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та/або діоксиноподібних ПХБ (PCBs). Очищення зразків має бути спрямоване на видалення сполук, що спричиняють хибні невідповідні результати, або сполук, які можуть знизити відповідь, спричиняючи хибні невідповідні результати.

3. Для методів ГХ-МС (GC-MS) визначення повинно забезпечити оцінку справжньої концентрації у зразку. Висока точність (точність вимірювання: близькість узгодження результату вимірювання з істинним або приписаним значенням вимірюваної величини) необхідна, щоб уникнути відхилення результату лабораторного дослідження (випробування) зразка на основі низької надійності визначеного TEQ рівня. Точність виражається як істинність (різниця між середнім значенням, виміряним для аналіту в сертифікованому матеріалі, і його сертифікованим значенням, вираженим у відсотках від цього значення) і прецизійністю (відносне стандартне відхилення (RSDR), розраховане на основі результатів, отриманих в умовах відтворюваності).

Для біоаналітичних методів має бути визначено відновлення, яке спостерігається під час біодослідження (випробування).

4. Лабораторії повинні продемонструвати продуктивність методу в діапазоні максимального рівня, наприклад 0,5Ч, 1Ч та 2Ч максимального рівня з прийнятним коефіцієнтом варіації для повторного дослідження (випробування) під час процедури валідації та/або під час рутинного дослідження (випробування).

Регулярні бланк-контролі та експерименти з додаванням або дослідження (випробування) контрольних зразків (за наявності сертифікованого еталонного матеріала) повинні виконуватися як заходи внутрішнього контролю якості. Схеми контролю якості (QC) для холостих контролів, експериментів

з додаванням або дослідження (випробування) контрольних зразків повинні бути записані та перевірені, щоб переконатися, що аналітична продуктивність відповідає вимогам встановленим цими методами.

5. Для методу біоаналітичного скринінгу встановлення LOQ не є обов'язковою вимогою, але метод повинен довести, що він може диференціювати холосте значення та граничне значення. При наданні рівня BEQ необхідно встановити рівень звітності для зразків, які демонструють відгук нижче цього рівня. Необхідно продемонструвати, що рівень звітності відрізняється від процедурних холостих зразків принаймні в три рази, з відгуком нижче робочого діапазону. Тому його слід розраховувати на основі зразків, що містять цільові сполуки приблизно на необхідному мінімальному рівні, а не на основі співвідношення S/N або холостого дослідження (випробування).

Межа кількісного визначення (LOQ) для підтверджувального методу повинна становити приблизно одну п'яту від максимального рівня.

6. Для отримання надійних результатів підтверджувальних або скринінгових методів необхідно відповідати критеріям у діапазоні максимального рівня для значення TEQ відповідно значення BEQ, наведених у додатку 5 до цих Методів, незалежно від того, визначається як загальний TEQ або загальний BEQ (як сума ПХДД/Ф (PCDD/Fs) і діоксиноподібного ПХБ (PCBs) або окремо для ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs)).

7. Для скринінгу використовується як ГХ-МС (GC-MS), так і біоаналітичні методи. Для методів ГХ-МС (GC-MS), необхідно використовувати вимоги, зазначені в главі 4 цього розділу. Спеціальні вимоги до біоаналітичних методів на основі клітин викладені в главі 5 цього розділу.

8. Лабораторії, які застосовують методи скринінгу для звичайного контролю зразків, повинні налагодити тісну співпрацю з лабораторіями, які застосовують підтверджувальний метод.

9. Перевірка ефективності методу скринінгу необхідна під час рутинного дослідження (випробування), шляхом аналітичного контролю якості та поточної перевірки методу. Повинна бути безперервна програма для контролю відповідних результатів.

10. Під час звичайного скринінгу 20 відсотків екстрактів зразків повинні бути досліджені без і з додаванням TCDD відповідно до максимального рівня або рівня дії, щоб перевірити можливість/наявність реакції пригнічення заважаючими речовинами, присутніми в екстракті зразка. Виміряна концентрація зразка з додаванням порівнюється із сумою концентрації екстракту без додавання плюс концентрація доданого зразка. Якщо ця виміряна концентрація більш ніж на 25 відсотків нижча за розраховану (сумову) концентрацію, це свідчить про потенційне пригнічення сигналу, і відповідний зразок повинен бути поданий на підтверджуюче лабораторне дослідження (випробування). Результати слід відстежувати за допомогою таблиць контролю якості.

11. З метою контролю якості зразків, визнаних як відповідні має бути підтверджено від 2 до 10 відсотків сумісних зразків, залежно від матриці зразків і лабораторного досвіду.

12. Для визначення показників хибної відповідності з даних контролю якості необхідно визначити частоту хибно негативних результатів під час скринінгу зразків нижче та вище максимального рівня або рівня дії. Фактична частка хибно негативних результатів має бути менше 5 відсотків.

13. Після отримання як мінімум 20 підтверджених результатів на матрицю / групу матриць з контролю якості сумісних зразків, з цієї бази даних повинні бути зроблені висновки щодо частки помилкових відповідностей. Результати зразків, досліджених у кільцевих випробуваннях або під час інцидентів забруднення, що охоплюють діапазон концентрацій, наприклад, 2 Ч максимальний рівень (ML) також можуть бути включені до мінімуму з 20 результатів для оцінки рівня хибної відповідності. Зразки повинні охоплювати найпоширеніші моделі конгенерів, що представляють різні джерела.

14. Скринінгові дослідження переважно спрямовані на виявлення зразків, які перевищують рівень дії. При цьому критерієм для визначення показників хибної відповідності є максимальний рівень, враховуючи розширену невизначеність вимірювання підтверджуючого методу.

15. Потенційні невідповідні результати скринінгу завжди перевіряються повним повторним дослідженням (випробуванням) оригінального зразка підтверджуючим методом. Ці зразки також можуть бути використані для оцінки рівня хибно негативних результатів. Для методів скринінгу рівень хибно негативних результатів є часткою результатів, підтверджених як відповідні підтверджуючим дослідженням (випробуванням), тоді як під час попереднього скринінгу зразок було оголошено як підозрілий невідповідний. Однак оцінка переваги методу скринінгу повинна ґрунтуватися на порівнянні хибно невідповідних зразків із загальною кількістю перевірених зразків. Цей показник має бути достатньо низьким, щоб використовувати інструмент скринінгу.

16. За умов валідації біоаналітичні методи повинні забезпечувати дійсну індикацію рівня TEQ, розрахованого та вираженого як BEQ.

Крім того, для біоаналітичних методів, які проводяться в умовах повторюваності, внутрішньолабораторне RSDr зазвичай буде меншим, ніжRSDR відтворюваності.

1. Для підтвердження перевищення максимального рівня або, у разі потреби, рівнів дії, різниця між верхньою межею та нижньою межею рівня WHO-TEQ не повинна перевищувати 20 відсотків.

2. Для контролю рівня відновлення, додавання мічених -13C 2, 3, 7, 8-хлорзаміщених внутрішніх стандартів ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та мічених -13C внутрішніх діоксиноподібних стандартів ПХБ (PCBs) необхідно проводити на самому початку аналітичного методу, наприклад, перед екстракцією, щоб підтвердити аналітичну процедуру. Принаймні один конгенер повинен бути доданий до кожної з тетра-окта-хлорованих гомологічних груп для ПХДД/Ф (PCDD/Fs) і до кожної з гомологічних груп для діоксиноподібних ПХБ (PCBs) (як альтернатива, принаймні один конгенер для кожного мас-спектрометричного вибрана функція запису іонів, яка використовується для моніторингу ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs). У випадку підтверджуючих методів повинні використовуватися всі сімнадцять мічених -13C 2, 3, 7, 8-заміщених внутрішніх стандартів ПХДД/Ф (PCDD/Fs) і всі дванадцять мічених -13C внутрішніх діоксиноподібних стандартів ПХБ (PCBs).

Відносні коефіцієнти відповіді також повинні бути визначені за допомогою відповідних калібрувальних розчинів для тих конгенерів, для яких не додано міченого -13C аналога.

Для харчових продуктів рослинного походження та харчових продуктів тваринного походження, що містять менше 10 відсотків жиру, додавання внутрішніх стандартів є обов'язковим перед екстрагуванням. Для харчових продуктів тваринного походження, що містять понад 10 відсотків жиру, внутрішні стандарти можна додавати до або після екстракції жиру. Необхідно провести відповідну перевірку ефективності екстракції залежно від стадії, на якій запроваджуються внутрішні стандарти, і від того, чи повідомляються результати на основі продукту чи жиру.

Перед дослідженням (випробуванням) ГХ-МС (GC-MS), необхідно додати один або два стандарти відновлення (сурогатних).

Для підтверджуючих методів вилучення окремих внутрішніх стандартів повинно бути в діапазоні від 60 до 120 відсотків. Нижче або вище вилучення для окремих конгенерів, зокрема для деяких гепта- та октахлорованих дибензо-пара-діоксинів і дибензофуранів, є прийнятними за умови, що їхній внесок у значення TEQ не перевищує 10 відсотків загального значення TEQ (на основі сумарного значення ПХДД/Ф (PCDD/Fs) та діоксиноподібних ПХБ (PCBs)). Для методів скринінгу ГХ-МС (GC-MS), вихід має бути в діапазоні від 30 до 140 відсотків.

3. Відокремлення ПХДД/Ф (PCDD/Fs) від зайвих хлорованих сполук, таких як недіоксиноподібні ПХБ (PCBs) та хлоровані дифенілові ефіри, повинно здійснюватися за допомогою відповідних хроматографічних методів.

Газохроматографічне розділення ізомерів має бути достатнім (< 25 відсотків від піку до піку між 1,2,3,4,7,8-HxCDF і 1,2,3,6,7,8-HxCDF).

4. Діапазон калібрувальної кривої повинен охоплювати відповідний діапазон максимальних рівнів або рівнів дії.

5. Підтверджуючі методи повинні відповідати таким специфічним критеріям:

1) для методу GC-HRMS:

у HRMS роздільна здатність, як правило, повинна бути більшою або дорівнювати 10000 для всього діапазону маси при 10 відсотковому падінні;

чутливість за діоксином (2,3,7,8 TCCD) має бути більше 200:1 для 20 fg, точність вимірювання мас 2 ppm;

повинні виконуватися інші критерії ідентифікації та підтвердження, як описано в міжнародно визнаних стандартах щодо методів лабораторних випробувань.

2) для методу ГХ-МС/МС (GC-MS/MS):

чутливість за діоксином (2,3,7,8 TCCD) інжектування 1 мкл (500 ag на колонку) повинно давати співвідношення сигнал шум не менше ніж 20;

моніторинг щонайменше двох конкретних іонів-попередників, кожен з яких має один конкретний відповідний іон-продукт переходу для всіх мічених і немічених аналітів у межах дослідження (випробування);

максимально дозволений допуск відносної інтенсивності іонів ±15 відсотків для вибраних іонів продукту переходу в порівнянні з розрахованими або виміряними значеннями (середнє за стандартами калібрування), застосовуючи ідентичні умови MS/MS, зокрема енергію зіткнення та тиск газу зіткнення, для кожного переходу аналіту;

роздільна здатність для кожного квадруполя повинна бути рівною або перевищувати роздільну здатність одиниці маси (роздільна здатність одиниці маси: достатня роздільна здатність, щоб відокремити два піки на одну одиницю маси), щоб мінімізувати можливі перешкоди для досліджуваних речовин.

1. За результатами проведення лабораторних досліджень (випробувань) оформляється експертний висновок, протокол, звіт або інший аналогічний документ (далі - експертний висновок про результати дослідження (випробування)).

2. Експертний висновок про результати дослідження (випробування) проведеного підтверджуючими методами повинен містити рівні окремих конгенерів ПХДД/Ф (PCDD/Fs) і діоксиноподібних ПХБ (PCBs), а також значення TEQ, подані як нижні концентрації, верхні концентрації та проміжні значення. Повідомлення про результати повинно надавати максимальну кількість інформації та уможливлювати інтерпретацію результатів на основі спеціальних вимог.

Експертний висновок про результати дослідження (випробування) також повинен включати метод, використаний для екстракції ПХДД/Ф (PCDD/Fs), діоксиноподібних ПХБ (PCBs) та ліпідів. Вміст ліпідів у зразку необхідно визначати та повідомляти для харчових матриць, де граничні значення вказані на грам жиру та де очікувана концентрація жиру знаходиться в діапазоні 0 - 2 відсотків (відповідно до чинного законодавства). Для інших зразків визначення вмісту ліпідів є необов'язковим.