ходові колеса візків повинні бути обладнані запобіжними щитками із зазором між щитком і рейкою не більше ніж 10 мм.
7. Експлуатацію та ремонт механізованих візків безрейкового транспорту необхідно проводити відповідно до положення, затвердженого роботодавцем.
8. Зарядження акумуляторів необхідно проводити у спеціально обладнаних приміщеннях.
9. Конструкція та експлуатація візків повинна виключати можливість самоперекидання під час навантаження та транспортування.
Відстань між частинами, що найбільше виступають, та конструкціями будівель, устаткування та матеріалами, що складаються в цеху, або виробами повинна бути не менше ніж 0,6 м з обох боків візка.
10. Електролафет повинен бути обладнаний звуковим сигналом, надійним гальмом, обмежувачами для утримання вагонів і вагонеток на майданчику, пристосуванням для загальмування зупиненого лафета та захисним козирком.
11. Працівникам, які супроводжують вантаж, дозволяється проїзд на електролафетах і електротягачах тільки в спеціально обладнаних кабінах або майданчиках.
12. Рейки лафетної колії повинні бути заземлені.
13. На випадок обриву тролейних проводів повинні бути пристрої для автоматичного знеструмлення тролеїв. Тролеї повинні бути забезпечені світловими сигналізаторами про наявність напруги.
14. Відстань між двома електролафетами, що рухаються по одному шляху, повинна бути не менше ніж 5 м.
15. Вздовж електролафетної колії на всю відстань з одного боку повинен бути передбачений прохід шириною не менше ніж 1 м від конструкцій, що виступають, та устаткування, що знаходиться на лафеті.
16. Відстань від габариту вантажу, що транспортується на електролафетах, до тролейних проводів повинна бути не менше ніж 0,5 м.
Перехід людей через лафетні колії не дозволяється. За необхідності влаштування переходу через лафетну колію з обох боків кювету повинні бути передбачені східці з кроком не більше ніж 0,3 м, а в місцях переходу необхідно виставляти попереджувальні знаки. При під’їзді до місця переходу машиніст електролафету повинен подавати звуковий сигнал.
9. Вагони та вагонетки, ковші та чаші
1. Переміщення вагонеток вузькоколійного транспорту в цехах повинно бути механізовано.
Швидкість руху тунельних та сушильних вагонів при механізованому способі переміщення не повинна перевищувати 0,12 м/с, а інших вагонів - 0,15 м/с.
2. Перед включенням у роботу подавачів на обгінних та виставочних коліях повинна вмикатися сигналізація. Сигнали треба також подавати на кожній обгінній колії під час руху вагонів.
3. Біля печей вузької та широкої колій для сушильних та пічних вагонів повинен бути забезпечений прохід з одного боку шириною не менше ніж 1 м. У разі місцевого звуження проходу за рахунок частин устаткування, що виступають (у скрутних умовах діючих виробництв), з боку колій повинні бути обладнані загороджувальні поручні відповідно до вимог пункту 3 глави 9 розділу VI цих Вимог.
4. Вагонетки, які переміщують працівники вручну, повинні бути обладнані гальмівними пристроями. На кожній вагонетці необхідно позначити її граничну вантажопідіймальність. Під час переміщення вагонеток працівники повинні перебувати позаду вагонетки.
5. Конструкція вагонетки з перекидним кузовом повинна забезпечувати стійкість вагонетки на рейках під час перекидання кузова (повинен бути запірний пристрій, що запобігає перекиданню кузова вагонетки під час руху).
6. Стрілки відкотних колій вагонеток повинні бути обладнані пристроями, що виключають неконтрольоване переведення стрілок під час руху вагонеток коліями.
7. У кінці відкотних колій вагонеток повинні бути обладнані запобіжні тупики, що перешкоджають сходженню вагонеток з рейок.
8. У місцях підходу відкотних колій до колій електропередавальних візків необхідно встановлювати пристрої (стопори, упори, автоматичні вмикачі гальм тощо), що запобігають скочуванню вагонеток на колії електропередавальних візків.
9. Поворотні круги повинні бути обладнані пристроями, що забезпечують точне стикування рейок поворотного круга з рейками відкотних колій вагонеток і нерухомість поворотних кругів під час накочування та скочування вагонеток.
10. Поворотні круги вузькоколійних колій повинні бути обладнані кульковими або роликовими опорами із запорами, що запобігають зміщенню кругів. Поворотні круги необхідно періодично оглядати та змащувати.
11. Тягнути вагонетки на себе, ходити попереду вагонетки, що рухається, та їздити на вагонетках не дозволяється.
12. У місцях складування виробів повинні бути передбачені стопорні пристрої вагонеток.
13. Обприскування технологічної тари вапняним молоком або іншими матеріалами повинно бути механізоване.
Тару перед заповненням необхідно оглядати.
14. Цапфи розливних ковшів повинні бути ковані та мати не менше ніж восьмиразовий запас міцності.
Дозволяється улаштовувати запобіжні кільця на цапфах розливних ковшів за умови проточування цапф не більше ніж на 5 % діаметра.
15. Знос цапф ковшів в усіх вимірах не повинен перевищувати 10 % від початкових розмірів.
Цапфи чавуновізних ковшів, що захищені втулками, повинні підлягати візуальному та інструментальному контролю згідно з графіком підприємства, затвердженим роботодавцем.
Перевірка цапф методом неруйнівного контролю повинна здійснюватися під час кожної заміни втулок, але не менше одного разу на три роки.
10. Пневматичний транспорт
1. Усі трубопроводи та елементи, що входять до системи транспортування курних матеріалів, повинні бути герметичні.
Перед уведенням системи пневмотранспорту в експлуатацію її необхідно перевірити на щільність під робочим тиском.
2. Перед пуском пневматичної установки з камерними насосами необхідно перевірити:
тиск стисненого повітря у мережі;
справність усієї системи та апаратури, особливо манометрів, що розташовані на камерних насосах.
3. У разі несправності апаратури, насоса або трубопроводів, а також у разі падіння тиску стисненого повітря нижче норми не дозволяється починати цикл розвантаження камерного насоса.
4. Контрольно-вимірювальна апаратура та прилади (манометри, витратоміри стисненого повітря) повинні бути освітлені та встановлені на помітному місці.
5. Не дозволяється експлуатація пневматичного транспорту в разі виявлення:
витоку повітряно-порошкової суміші через болтові з’єднання, арматуру, запірні пристрої, ущільнення та інші елементи насоса, витоку стисненого повітря через елементи пневмокерування та ущільнення трубопроводів;
несправності манометрів;
несправності або неповної кількості кріпильних деталей арматури.
6. Не дозволяється експлуатація камерних насосів при рівнях тиску вище допустимих.
7. Повітроводи систем пневмотранспорту повинні бути обладнані люками для їх очищення. Фланцеві з’єднання та люки повітроводів повинні бути ущільнені так, щоб під час роботи пневмотранспорту виключалась можливість вибивання пилу через нещільності у з’єднаннях.
8. Хомути вузлів підвісок повинні охоплювати повітроводи по всьому обводу та бути прикріплені до підвісок болтами. Кріпити підвіски до фланців повітропроводів не дозволяється.
9. Приєднання повітропроводів систем пневмотранспорту до вентиляторів необхідно робити із застосуванням гумових вставок, що унеможливлюють передавання вібрації та забезпечують звукоізоляцію повітропроводів.
10. Арматура, що встановлена на повітропроводах, повинна бути доступною для зручного та безпечного обслуговування та ремонту.
11. Використовувати повітроводи систем пневмотранспорту для підвішування талів, блоків та інших вантажопідіймальних пристроїв, а також як опорні конструкції під час встановлення стрем’янок, кранів, драбин, пересувних площадок, риштувань, помостів не дозволяється.
12. Прийомні та розвантажувальні пристрої пневматичного та вібраційного транспорту повинні бути герметичними та обладнані пристосуваннями пиловловлення.
13. Не дозволяється перебування людей в ємності для матеріалів, що транспортуються пневмотранспортом, а також під час ліквідації зависання матеріалів у силосах і бункерах.
14. Під час роботи пневматичного розвантажувача пиловидних матеріалів підходити до його приймального пристрою ближче ніж на 1 м не дозволяється.
Вільний простір навколо камери осаджування пневморозвантажувача повинен бути не менше ніж 0,8 м. У разі підвищення тиску в змішувальній камері розвантажувача всмоктувально-нагнітальної дії більше ніж на 0,14 МПа необхідно вимкнути електродвигун привода шнека та перекрити подачу стисненого повітря в камеру.
15. У приміщеннях компресорних установок не дозволяється розміщувати апаратуру та устаткування, технологічно та конструктивно не пов’язаних з компресорами. Розміщення компресорів у приміщеннях не дозволяється, якщо в суміжному приміщенні розташовані вибухонебезпечні та хімічні виробництва, що викликають корозію устаткування та шкідливо впливають на організм людини.
16. Загальні розміри приміщення компресорної повинні забезпечувати безпечне обслуговування та ремонт устаткування компресорної установки та окремих її вузлів, машин і апаратів.
Проходи в машинній залі повинні забезпечувати можливість монтажу та обслуговування компресора та електродвигуна і повинні бути не менше ніж 1,5 м, а відстань між устаткуванням і стінами приміщень (до їхніх частин, що виступають) - не менше ніж 1 м.
Підлога приміщень компресорної установки повинна бути рівною, з неслизькою, маслостійкою поверхнею, зробленою з неспалимого зносостійкого матеріалу.
17. На повітропроводах не повинно бути глухих відводів і заглушених штуцерів, що може призводити до накопичення та самозаймання масляних відкладень. Усі пристрої для видалення води та масла, що накопичується в повітропроводі, повинні бути справні та регулярно перевірятися.
Вентилі, засувки та клапани повинні бути справні й давати можливість швидкого та надійного припинення доступу повітря. Арматура повинна мати номер і чітко видимі стрілки, що вказують напрям обертання маховиків, а також стрілки, що позначають - "відкрито" та "закрито".
VIII. Вантажно-розвантажувальні роботи
1. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні виконуватися під керівництвом відповідальної особи, яка призначається роботодавцем.
Для забезпечення безпеки робіт особа відповідальна за безпечне виконання робіт з переміщення вантажів кранами, повинна:
стежити, щоб такелажники, стропальники, які обслуговують кран пройшли професійну підготовку;
забезпечити стропальників справними, перевіреними та відповідними до маси та характеру вантажу вантажозахоплювальними пристроями, зазначеними у схемі стропування;
стежити, щоб на місцях виконання робіт були вивішені схеми стропування, що транспортуються краном, а також таблиці із зазначенням маси переміщуваних вантажів;
вимагати дотримання наведених у схемах стропування вказівок, інструктувати на робочому місці кранівників і стропальників про правильні способи стропування або обв’язування під час переміщення нетипових вантажів і бути присутнім під час їх розвантаження та монтажу, визначати порядок прийому та здачі зміни стропальниками та виділяти час, необхідний для огляду знімних вантажозахватних пристосувань і тари;
забезпечувати контроль здачі та приймання зміни кранівниками на крані;
забезпечувати зону роботи кранів достатнім освітленням;
зупиняти роботу кранів у разі недостатнього освітлення місця роботи, сильного снігопаду або туману, а також в інших випадках, коли кранівник погано розрізняє сигнали або переміщуваний вантаж;
стежити, щоб силові щити, через які подається електроживлення до кранів, були замкнуті на замок.
2. Вантажно-розвантажувальні роботи необхідно виконувати відповідно до вимог карт технологічних процесів, ПОР, нарядів-допусків, де зазначені послідовність виконання кожної операції та конкретні заходи із забезпечення безпеки виконання робіт, а також заходи з охорони праці під час проведення цих робіт.
3. Кабіни машиністів кранів, що працюють у загазованих і запилених умовах, повинні бути герметичними та забезпечені подачею свіжого повітря. Кабіни кранів, що працюють на відкритих майданчиках, повинні бути обладнані пристроями для обігріву.
4. Вантажопідіймальні машини, повинні бути обладнані ключем-биркою, а знімні вантажо-захоплювальні пристрої - мати індивідуальний номер і під цим номером бути записаними в журналі обліку знімних вантажозахоплювальних пристроїв підприємства або цеху.
5. Роботодавець повинен забезпечити експлуатацію знімних вантажозахоплювальних пристроїв і тари у справному стані та у строки, встановлені підприємством-виробником знімних вантажо-захоплювальних пристроїв і тари. Результати огляду необхідно заносити в журнал огляду знімних вантажозахоплювальних пристроїв.
6. Експлуатація домкратів, лебідок повинна здійснюватися відповідно до інструкцій, затверджених роботодавцем.
7. Під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт у закритих приміщеннях необхідно виконувати вимоги пункту 3 глави 3 розділу VII цих Вимог.
Не дозволяється залишати без нагляду машини з увімкненими двигунами та не приведеним у дію гальмом стоянки.
8. Під час транспортування сипких матеріалів у контейнерах необхідно:
передбачати майданчики для приймання та зберігання контейнерів;
забезпечувати механізоване їх навантаження та розвантаження;
забезпечувати механічне очищення;
контролювати стан контейнерів.
9. Під час захвату вантажу вилами навантажувача необхідно:
розміщувати вантаж впритул до вертикальної частини вил, щоб забезпечити найменший перекидний момент;
щоб вантаж виступав за межі вил не більше як на третину меншої його сторони;
під’їжджати до штабеля навантажувачем з вантажем з опущеними захватами та відхиленою назад рамою. Переведення рами у вертикальне положення, підіймання та опускання вантажу на штабель дозволяється у безпосередній близькості від останнього при нерухомому навантажувачі;
щоб під час транспортування вантажу навантажувачем рама підйомника була відхилена назад, а захоплююче пристосування забезпечувало переміщення вантажу від поверхні землі на висоту не менше ніж 0,3 м.
Підтримувати вантаж руками під час транспортування не дозволяється.
10. Навантаження та кріплення вантажів у вагонах, що використовуються на підприємстві без виходу у мережу загального користування, повинні відповідати актам з охорони праці, що діють у межах підприємства.
11. Заходи безпеки під час навантаження та розвантаження думпкарів, а також інших спеціалізованих вагонів, що використовуються на підприємстві, повинні визначатися роботодавцем.
12. Подачу залізничних вагонів під навантаження або розвантаження необхідно проводити локомотивом або маневровою лебідкою. Перед відчепленням локомотива під колеса крайніх вагонів складу необхідно підкладати гальмівні башмаки.
13. Подачу вагонів під навантаження або розвантаження необхідно проводити зі швидкістю не більше ніж 5 км/год. При підході на зачеплення швидкість вагонів не повинна перевищувати 3 км/год.
14. Якщо на залізничних коліях перебувають працюючі залізничні крани, то складач повинен подавати рухомий склад тільки після накладання на рейки гальмівних башмаків для зупинки вагонів.
Маневри з вагонами, завантаження або розвантаження яких не закінчено, дозволяється проводити лише після узгодження з особою, відповідальною за проведення навантажувально-розвантажувальних робіт.
15. Не дозволяється пересувати залізничні вагони та платформи вздовж фронту розвантаження (навантаження) вручну або за допомогою механізмів нерейкового транспорту (автомобілів, тракторів тощо).
16. Розвантаження залізничного рухомого складу, що прибув, необхідно розпочинати лише після його повної зупинки, огородження його сигналами безпеки, встановлення гальмівних башмаків і одержання дозволу особи, відповідальної за проведення вантажно-розвантажувальних робіт.
Не дозволяється проводити ремонт несправних вагонів на розвантажувальному майданчику приймальних пристроїв.
17. Відчиняти вручну двері залізничних вагонів, борти платформ і люки напіввагонів необхідно спеціальними важелями, крюками або штангами. При цьому не дозволяється перебувати в зоні можливого випадання або обвалювання вантажу з рухомого складу та поблизу дверей, бортів або кришок люків.
Відчиняти двері та люки вагонів-самоскидів необхідно із застосуванням спеціальних пристроїв.
18. Не дозволяється завантажувати бункери, якщо їхні люки або затвори відкриті, а також перебувати обслуговуючому персоналу проти люків або затворів під час розвантаження бункерів.
19. Закривати люки та борти за відсутності пристосувань і обладнань необхідно в місцях, що забезпечують безпечне виконання цієї роботи.
Не дозволяється відчиняти та зачиняти люки, борти та двері вагонів під час їх руху, крім випадків, коли застосовуються спеціальні засоби механізації, що передбачають виконання цих операцій без присутності працівників.
20. Для розігрівання матеріалів, що змерзлися у вагонах, повинні бути влаштовані розморожувальні пристрої. Для розпушування змерзлого матеріалу у вагонах необхідно застосовувати вібророзпушувачі, вібратори та інші пристрої, що забезпечують безпеку робіт.
На воротах гаражів розморожування необхідно влаштовувати двері з клямкою, що відчиняються зсередини.
Ручне розпушування сипких матеріалів, що змерзлися та застоялися під час розвантаження, дозволяється тільки зверху.
21. Не дозволяється перебування людей і рух транспортних засобів у зоні можливого обвалювання або падіння вантажів під час навантаження та розвантаження рухомого складу, а також під час пересування вантажів підіймально-транспортним устаткуванням.
22. Не дозволяється одночасне розвантаження вагонів вручну та підіймальними механізмами, а також пересування вантажів кранами над місцем ручного розвантаження вагонів.
23. Для очищення вагонів від залишків сипкого матеріалу повинні застосовуватися вібратори.
У разі, якщо очищення вагонів виконується лопатами вручну, працівник повинен виконувати цю роботу, стоячи на спеціально обладнаних майданчиках.
Шурувати матеріал знизу через люк вагона не дозволяється. Цю роботу необхідно виконувати за допомогою стисненого повітря.
24. Очищати залізничні колії під час розвантаження рухомого складу, що стоїть на цих коліях, не дозволяється.
Роботи з очищення залізничних колій під вагонами необхідно виконувати за нарядом-допуском згідно з інструкцією підприємства. На час очищення особа, відповідальна за проведення робіт, повинна забезпечити постійне спостереження за рухом залізничного транспорту на під’їзних коліях.
25. Після закінчення розвантажування вагонів естакаду необхідно очистити від шматків матеріалу та сміття, що залишилися на ній.
На ділянці проведення робіт з очищення естакади повинні бути встановлені сигнали зупинки та гальмівні башмаки.
26. Під час використання навантажувачів з вилочними захватами пакети та інші вантажі необхідно укладати на піддони або дерев’яні підкладки, що забезпечують вільний вихід захватів з-під вантажу.
На розвантажувальному майданчику піддони з вантажем необхідно встановлювати вздовж залізничних колій штабелями в один ярус по висоті.
Відстань між штабелями повинна бути не менше ніж 1 м, а від краю рампи (естакади) - не менше ніж 3 м.
27. Завантаження пакетів з виробами у залізничні вагони (піввагони), що закріплені з обох боків гальмівними башмаками, необхідно здійснювати мостовими кранами, навантажувачами.
28. Для проїзду навантажувачів і проходу людей у вагони необхідно встановлювати інвентарні трапи. Конструкція та розміри інвентарних трапів повинні бути обґрунтовані розрахунком на міцність.
29. Перед підійманням і пересуванням вантажів необхідно перевірити стійкість вантажів і правильність їх стропування.
У місцях виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинні бути обладнані щити з графічним зображенням дозволених на підприємстві способів стропування вантажів.
30. Укладати вантажі в напіввагони, на платформи, в автомашини та контейнери необхідно так, щоб було зручно та безпечно їх стропувати під час розвантаження. Для цього необхідно застосовувати прокладки, багатооборотні стропи, контейнери тощо.
Навантаження та розвантаження напіввагонів, платформ, автомашин, вагонеток, контейнерів необхідно виконувати без порушень їх рівноваги. Укладання вантажів у напіввагони та платформи необхідно проводити відповідно до вимог НД, що визначають технічні умови навантаження та кріп-лення вантажів, за згодою одержувача вантажу.
Вимоги безпеки під час вантажно-розвантажувальних робіт необхідно вносити в карту технологічного процесу переміщення вантажів.
31. Під час вантажно-розвантажувальних робіт з контейнеризованими та пакетованими вантажами не дозволяється:
перебування сторонніх осіб у кузовах та кабінах автотранспортних засобів і на контейнерних майданчиках у зоні дії вантажопідіймальних машин;
перебування сторонніх осіб у місцях завантаження та розвантаження контейнерів і засобів пакетування;
переміщення стропальників по контейнерах і пакетах.
32. Не дозволяється перебування людей і виконання будь-яких робіт у зоні дії магнітних і грейферних кранів. На ділянці, де експлуатуються крани, забезпечення заходів безпеки повинно бути визначено в технологічних картах на процеси переміщення та складування вантажів.
33. Завантаження та розвантаження бутлів з їдкими та токсичними рідинами повинні здійснювати двоє працівників.
Бутлі повинні бути у плетених або дерев’яних корзинах і упаковані в солому або стружку.
Переносити бутлі за ручки корзини необхідно тільки після попередньої перевірки цілісності та міцності дна, ручок і стінок корзини.
IX. Складське господарство
1. Загальні вимоги безпеки
1. На складах необхідно дотримуватися вимог з охорони праці до:
технологічних процесів складування, транспортування та зберігання вантажів;
вантажів і тари;
складського устаткування (стелажів, ємностей);
підіймально-транспортних машин (кранів, конвеєрів, рейкового та безрейкового транспорту, промислових робіт тощо);
електроустаткування та системи керування;
обслуговуючого персоналу.
2. Вантажі масою більше ніж 30 кг необхідно переміщувати за допомогою підіймально-транс-портних машин. Транспортувати вантажі на відстань більше ніж 25 м необхідно механізованим способом. Рампи з боку під’їзду транспортних засобів повинні бути завширшки не менше ніж 1,5 м з нахилом не більше ніж 5°. Естакади повинні бути завширшки не менше ніж 3 м.
3. Під час штабелювання вантажів необхідно забезпечувати стійкість штабеля та безпеку працівників, які працюють на штабелі або біля нього.
Знімати вантажі зі штабеля необхідно тільки зверху вниз. Стропувати великогабаритні вантажі необхідно за визначені частини вантажу з урахуванням його маси та розташування центра ваги.
4. Поверхні майданчиків для складування вантажів повинні бути рівними, без вибоїн і мати уклін не більше ніж 5°. З майданчиків відкритого складування повинно бути забезпечено відведення поверхневих вод.
5. Майданчики для відкритого складування необхідно регулярно очищати від сторонніх матеріалів, снігу, льоду та посипати піском, попелом або шлаком.
6. На майданчиках для навантаження та розвантаження тарних штучних вантажів, що зберігаються в складах, повинні бути влаштовані платформи, естакади або рампи заввишки врівень з підлогою транспортних засобів.
7. Естакади повинні бути обладнані майданчиками для обслуговування бункерів, а майданчики повинні бути розташовані на відстані не ближче ніж 2 м від осі колії. Ширина майданчиків повинна бути не менше ніж 0,8 м. Вони повинні бути розміщені так, щоб виключалась можливість падіння на них матеріалів з люків вагонів, що розвантажуються, та забезпечувалась зручність обслуговування люків.
8. Естакади всередині приміщень повинні бути обладнані автоматично діючими світловою та звуковою сигналізаціями, що попереджають про наближення рухомого складу, тупикові естакади - упорами відповідних сигнальних кольорів, обладнаними світловими сигналами.
9. Межі проїжджої частини транспортних колій усередині складу повинні бути на відстані не менше ніж 0,5 м від конструкцій приміщення та устаткування, а в місцях проходу людей - не менше ніж 0,8 м.
10. Проїзди під естакадами повинні бути захищені перекриттями, що запобігають падінню матеріалів, які транспортуються.
11. Міжрейковий простір естакади повинен мати настил на одному рівні з головками рейок.
12. В усіх стаціонарних сталевих ємностях для зберігання сировини, реактивів і готової продукції не менше одного разу на рік необхідно проводити перевірку товщини стінок неруйнівним методом контролю. Аналогічну перевірку необхідно проводити в баках водонапірних башт не менше одного разу на три роки.
2. Склади сировини
1. Безпека виробничих процесів на складах сипких, шихтових і допоміжних матеріалів (руди, котунів, твердого палива, вапняку, доломіту, вогнетривких глин, граншлаку) підприємств металургійної промисловості пов’язана з вимогами безпеки під час експлуатації конвеєрного транспорту, за допомогою якого здійснюється як формування штабелів матеріалів, так і видача їх зі складу, а також під час експлуатації машин і механізмів періодичної дії (грейферних кранів, екскаваторів, ковшових навантажувачів на гусеничному та пневмоході).
2. Сипкі матеріали, що зберігаються навалом на відкритих майданчиках (вугілля, вапняк, доломіт, вогнетривкі глини, руда, магнезит, пісок), повинні мати ухили з крутістю, що відповідає куту природного ухилу для даного виду матеріалу. За будь-якої зміни кількості матеріалів, що зберігаються, кут природного уклону повинен зберігатися.
Розбирання штабелів сипких матеріалів необхідно здійснювати зверху, проводити роботи підкопом не дозволяється.
3. Подачу рухомого складу або окремих вагонів і виконання маневрових робіт на естакадах і бункерах необхідно проводити після виведення людей.
Довжина рухомого складу, який подано в склад шихтових матеріалів, повинна бути такою, щоб була можливість закрити ворота.
4. Подачу вагонів для розвантаження сировини та палива в приймальні пристрої та на склади необхідно здійснювати за допомогою механізованої тяги.
5. Не дозволяється особам, які обслуговують штабелювальні та забірні машини та механізми складів сировини, перебувати:
у зоні штабелювання сипких і навалочних матеріалів;
на укосах штабелів складів хребтового типу;
у зоні роботи вантажно-розвантажувальних машин і механізмів;
у зоні підштабельних приймальних пристроїв, що оголилися;
у зоні щілин, траншей, приймальних бункерів, прорізів.
6. Уздовж приймальних бункерів, розташованих у складах сировини та твердого палива, повинен бути прохід для технічного обслуговування, ремонтних і монтажних робіт шириною не менше ніж 0,8 м. Прохід повинен бути поза зоною переміщення грейфера мостового крана та з боку бункерів мати огородження згідно з вимогами пункту 3 глави 9 розділу VI цих Вимог.
7. Під час складування сировини в бункерах завантажувальні та розвантажувальні пристрої повинні бути герметизовані, а розвантажувальні пристрої - забезпечені механічними приводами.
8. Бункери та інші ємності заввишки більше ніж 2 м для зберігання сипких і пиловидних матеріалів повинні бути обладнані пристроями для запобігання утворенню склепінь і зависань матеріалів або примусовому їх обваленню.
9. Склади сировини повинні бути оснащені автоматичною звуковою сигналізацією, що попереджає про подачу вагонів до складу.
10. Під час подачі вагонів до складу сировини роботу вантажопідіймального грейферного крана необхідно припинити.
11. Перебування працівників у складах сировини та на майданчиках приймальних бункерів у зоні пересування грейферних кранів не дозволяється.
12. Під час ремонтних і очисних робіт подача поїздів з вагонами до складу сировини не дозволяється. На в’їздах повинні бути включені заборонні сигнали світлофора, а робота грейферних кранів припинена.
13. Не дозволяється пересування вагонів, що перебувають під завантаженням або розвантаженням, без попереднього виведення з них працівників.
Колеса вагонів, що перебувають під завантаженням або розвантаженням (без локомотива), повинні бути закріплені гальмівними башмаками з обох боків.
14. Бункери, що завантажуються грейферними кранами, повинні бути з одного боку обладнані майданчиком для обслуговування, відокремленим від бункера бар’єром. Вхід у зону дії крана дозволяється тільки під час його зупинки.
15. У разі застосування на складах скреперних лебідок та механічних лопат їх кріплення, а також кріплення блоків для тросів необхідно проводити з виконанням заходів, що передбачають безпеку обслуговування механізмів.
3. Склади палива
1. Вуглеприймальні пристрої повинні бути розташовані вздовж залізничних колій та обладнані майданчиками шириною не менше ніж 1 м. Майданчики повинні бути обладнані огородженням згідно пункту 3 глави 9 розділу VI цих Вимог.
2. Самозаймисте вугілля під час укладення в штабелі необхідно ущільнювати пошаровим коткуванням за допомогою бульдозера або інших шляхових машин.
3. Відстань між суміжними штабелями вугілля повинна бути не менше ніж 1 м при висоті штабеля не більше ніж 3 м і не менше ніж 2 м при більшій висоті штабеля.
4. Відстань від підошви штабеля до огорожі повинна бути не менше ніж 3 м, до залізничної колії або брівки автошляху - не менше ніж 1,5 м.
5. Склади рідкого палива повинні бути обладнані блискавкозахистом та заземлювальними пристроями.
Майданчики для зливання рідкого палива повинні бути обладнані світильниками у вибухозахищеному виконанні.
6. Естакади для зливання рідкого палива повинні бути обладнані майданчиками для обслуговування зливних лотків і люків залізничних цистерн.
Майданчики для обслуговування зливних лотків повинні бути на рівні головок рейок з обох боків естакади. Відстань від частин залізничних цистерн, що виступають, до поручнів майданчиків повинна бути не менше ніж 0,7 м.
7. Майданчики для обслуговування люків залізничних цистерн повинні бути обладнані відкидними містками. У робочому положенні відкидні містки повинні бути розташовані горизонтально та спиратися вільними кінцями на майданчики біля люків залізничних цистерн. Відкидні містки повинні бути обладнані механічними приводами.
8. Пару в залізничні цистерни для підігріву мазуту необхідно подавати гнучкими гумовими шлангами, що приєднуються через вентилі до паропроводів. Зливання мазуту необхідно проводити після перекриття подачі пари та видалення шланга з цистерн.
9. Після закінчення робіт із зливання рідкого палива та вивезення з естакади залізничних цистерн зливні лотки необхідно звільнити від залишків рідкого палива, закрити кришками з неспалимих і неіскроутворювальних матеріалів, а майданчики, відкидні містки, естакади очистити від розлитого палива.
10. Під час приймання та зберігання рідкого палива, а також під час заміру залишків рідкого палива, огляду, очищення резервуарів для освітлення необхідно використовувати акумуляторні ліхтарі у вибухозахищеному виконанні.
11. Роботи, пов’язані з перебуванням працівників усередині резервуарів для зберігання рідкого палива, необхідно прирівнювати до робіт з підвищеною небезпекою та виконувати за нарядом-допуском і ПОР, затвердженим роботодавцем.
12. Перед допуском працівників усередину резервуарів необхідно:
перекрити всі паливопроводи та паропроводи, що підходять до резервуарів;
закрити на замки приводи засувок;
встановити між фланцевими з’єднаннями заглушки;
на приводах засувок вивісити заборонні знаки безпеки "Не відкривати! Працюють люди!";
провітрити ємності до повної ліквідації в них вибухонебезпечної концентрації пари рідкого палива та охолодити до температури не вище 40 °С;
провести аналіз повітря в резервуарі на повну відсутність шкідливих і отруйних речовин.
13. Здійснювати ремонтні роботи на мазутопроводах, засувках та інших вузлах, що перебувають під тиском, не дозволяється. Перед виконанням зварювальних робіт необхідно провести пропарювання внутрішніх порожнин і заповнити їх інертним газом.
4. Склади готової продукції
1. Готову продукцію та матеріали необхідно зберігати у складських приміщеннях або на спеціально обладнаних майданчиках, що захищені дахом від атмосферних опадів.
2. У разі відкритого зберігання матеріалів габарити штабелів і ширина проходів між ними повинні відповідати вимогам інструкції, затвердженої роботодавцем.
3. Зберігання отруйних речовин необхідно проводити відповідно до вимог інструкції, затвердженої роботодавцем.
4. Об’єм приймальних ємностей для токсичних рідких речовин повинен перевищувати об’єм транспортних ємностей.
5. Порожня тара з-під легкозаймистих рідин, а також отруйних речовин повинна бути закупореною та зберігатися на спеціально відведеному майданчику.
6. Повітря, що витискується з приймальних цистерн і ємностей під час зливання та переливання токсичних і легкозаймистих речовин (бензолу тощо), необхідно очищати від пари цих речовин.
7. Ємності для приймання рідких токсичних речовин повинні бути обладнані клапанами, що закриваються автоматично.
8. Зберігання, облік і перевезення сильнодіючих отруйних речовин необхідно проводити відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів, та затвердженої роботодавцем інструкції.
9. Зберігати та транспортувати кислоти та луги необхідно в упаковці заводів-виготовлювачів.
Складські приміщення для зберігання кислот і лугів необхідно обладнувати водопроводом з кранами та переносними шлангами для видалення кислоти або лугу в разі їх потрапляння на підлогу або тіло працюючих.
10. Склади для зберігання кислот і лугів необхідно розміщувати в окремих приміщеннях.
Під час відкривання люків цистерн і резервуарів з кислотою, лугом та іншими токсичними рідинами, під час відбору проб і вимірювання рівня рідини працівники повинні перебувати з навітряного боку від люка.
5. Бункери та силоси
1. Верх силосів повинен бути огороджений по периметру. Нижні та бокові люки силосів повинні бути обладнані майданчиками для обслуговування. Майданчики повинні мати ширину не менше ніж 1 м і огородження по периметру. Огородження повинно відповідати вимогам пункту 3 глави 9 розділу VI цих Вимог.
2. Роботи з внутрішнього огляду, очищення та ремонту силосів і бункерів необхідно проводити за нарядом-допуском і ПОР, затвердженим роботодавцем. Виконання цих робіт без ПОР і наряду-допуску не дозволяється.
3. Перед спуском працюючих у силос необхідно закрити на замки приводи засувок на всіх пневмотрасах, що ведуть у силос, а на приводах вивісити заборонні знаки безпеки "Не відкривати! Працюють люди!"
Під час роботи в силосах необхідно застосовувати переносні електричні світильники напругою не вище 12 В та використовувати необхідні для проведення робіт інструменти та пристрої, ЗІЗ, засоби сигналізації та зв’язку.
4. Вхід у силос через нижні або бокові люки дозволяється тільки для виконання ремонтних робіт. Стіни та перекриття силосу необхідно заздалегідь очистити від завислого матеріалу.
5. Спускатися у силос необхідно за допомогою самопідйомних колисок. Дозволяється застосовувати колиски, що опускаються за допомогою лебідок, призначених для підіймання людей.
6. Перед спуском колиски у силос повинні бути перевірені:
надійність кріплення лебідок до перекриття силосу;
надійність закріплення каната на барабані лебідок;
справність стального каната, блоків, гальм і приводу лебідки;
міцність настилу та огородження колиски.
7. Під час роботи у силосі не дозволяється:
відкривати кришки нижніх і бокових люків і заходити в силос за наявності в ньому шару матеріалу, що перевищує 0,5 м, дашків і навісів;
сходити з колиски на шар матеріалу під час оглядів і очисних робіт;
здійснювати обвалення матеріалів підрубкою знизу.
8. Бункери, що призначені для зберігання курних матеріалів, повинні бути перекриті суцільними знімними укриттями, а завантажувальні люки щільно закриті кришками.
Бункери для курних матеріалів повинні бути обладнані аспіраційними установками.
9. Відкриті завантажувальні отвори бункерів по периметру повинні бути огороджені знімними поручнями та обладнані ґратами, що пропускають матеріал того розміру, що обумовлений технологічними вимогами.
10. Під час очищення залізничних колій на бункерах на ділянці проведення робіт повинні бути встановлені сигнали зупинки та гальмівні башмаки.
11. Затвори бункерів повинні виключати можливість випадання матеріалів при їх закритому положенні. Затвори необхідно обладнувати покажчиками положення "відкрито-закрито".
12. Рівень матеріалу в бункерах необхідно контролювати.
13. Подачу курних матеріалів у бункери необхідно проводити за допомогою пневматичного герметизованого транспорту. Під час завантаження бункерів матеріали повинні надходити по герметизованих жолобах, отвори, через які завантаження не відбувається, необхідно закривати. Необхідно передбачати відсмоктування повітря з бункерів.
14. Приймальні майданчики бункерів для курних матеріалів повинні бути обладнані ефективними засобами пилопридушення. Зволоження курних матеріалів під час розвантаження можливе у випадку, коли це дозволяє технологічний процес.
15. Розбиття негабаритних шматків матеріалу на ґратах бункерів необхідно здійснювати механізованим способом за допомогою бутобоїв, розпушувачів та інших пристроїв.
16. Бункери повинні бути обладнані пристроями (електровібраторами, пневмошуровками) для ліквідації склепінь і зависань матеріалів, що утворюються в бункерах.
17. Ручне шурування матеріалів, які застрягли в бункерах, дозволяється проводити через шуровочні люки за допомогою ломів або довгих пік. Біля шуровочних люків повинні бути передбачені майданчики.
Спуск працівників у бункери для шурування матеріалу, що застряг, не дозволяється.
18. Про проведення робіт у бункері повинен бути письмово попереджений черговий диспетчер залізничного цеху, машиніст вагона-ваг або іншого транспортного пристрою на розвантажувальному майданчику бункера.
Роботи в бункері необхідно виконувати під керівництвом особи, яка здійснює технічний нагляд.
Перед допуском до роботи в бункері працівник повинен бути проінструктований з охорони праці, забезпечений спецодягом, спецвзуттям, каскою, запобіжним поясом, страхувальним канатом (мотузкою), а в окремих випадках, передбачених у наряді-допуску, респіратором або протигазом. Запобіжні пояси (мотузки) повинні бути випробувані, промарковані та мати бирку із зазначенням наступного терміну випробувань.
19. Не дозволяється допускати працівників у бункер за наявності в жолобі гарячого матеріалу, а також при надходженні цього матеріалу в бункер.
20. Перед спуском людей у бункер необхідно:
виключити можливість завантаження бункера матеріалами, що розвантажуються з автомобільного або залізничного транспорту. З цією метою необхідно забезпечити наявність спостерігача руху транспорту на надбункерному майданчику, включити світлові сигнали або сигнали світлофора, що забороняють завантаження бункера, та встановити тупикові упори;
очистити ґрати бункера та залізничні колії, що проходять через бункер, від залишків матеріалу;
перекрити бункер суцільним настилом з отворами для його провітрювання;
закрити шибери завантажувальних жолобів;
звільнити бункер від матеріалу, що в ньому знаходиться;
відключити завантажувальне та розвантажувальне устаткування (конвеєри, живильники, дозатори тощо);
вивісити на пускових пристроях устаткування знаки безпеки "Не вмикати! Працюють люди!"
21. Перед спуском людей у бункер повинна бути опущена підвісна драбина, що закріплена гачками верхнього кінця до спеціально замурованої балки або до іншого міцного пристрою. При цьому необхідно користуватися переносним електричним світильником напругою не більше 12 В.
22. Для роботи в бункері необхідно виділяти бригаду не менше ніж з трьох працівників, двоє з яких - спостерігачі, які повинні перебувати у надбункерній частині, а решта (один або більше) - працювати в бункері.
Між спостерігачами та працівниками в бункері повинен бути забезпечений переговорний зв’язок і визначено сигнали, що передаються через запобіжний канат (мотузку), для забезпечення негайного підіймання працівника нагору за його першою вимогою.
23. Працівник перед спуском у бункер повинен за вказівкою особи, відповідальної за проведення роботи, закріпити мотузку-фал запобіжного пояса до міцної опори так, щоб під час роботи мотузка-фал була натягнута або мала слабину не більше ніж 0,5 м.
Прив’язувати мотузку-фал (мотузку) до рейок залізничних колій, рам реверсивних живильників, а також до іншого рухомого устаткування забороняється.
24. Роботу в бункері необхідно проводити зі спеціальних пристроїв або з підвісних драбин. Працювати, стоячи на матеріалі, що завис у бункері, не дозволяється.
25. Обвалення матеріалу в бункері необхідно проводити тільки зверху вниз. У разі зависання матеріалу з одного боку бункера спуск працівників у бункер дозволяється на глибину не більше ніж 1 м від верхнього рівня матеріалу, при цьому канат від запобіжного пояса працюючого повинен бути прив’язаний з боку, протилежного до матеріалу, що завис, без ослаблення каната.
26. Працюючі в бункері повинні переходити з одного місця на друге тільки з відома та під контролем спостерігачів.
Спостерігачі повинні негайно евакуювати працюючих з бункера у разі одержання від них встановленого сигналу або в разі виявлення будь-якої небезпеки для працюючих у бункері.
27. Після закінчення робіт та після виходу працюючих з бункера необхідно повністю відновити робочий стан надбункерного майданчика та одержати письмовий дозвіл на подачу напруги до пускових пристроїв завантажувальних та розвантажувальних пристроїв бункера та на відновлення руху на бункерних залізничних коліях.
28. Перед оглядом і ремонтом приймальні пристрої та бункери необхідно перевірити і звільнити від матеріалу.
29. Для ремонту та заміни футеровки днища бункера необхідно застосовувати пристрої, що забезпечують безпеку роботи на похилих стінках, днищах з дотриманням вимог пунктів 21–26 глави 5 розділу IX цих Вимог. Випускні отвори та розвантажувальні отвори днища бункера під час ремонту та заміни футеровки повинні бути перекриті.
У всіх випадках, коли випускні отвори обладнані живильниками, пуск останніх під час ремонтних робіт у бункері не дозволяється.
30. Необхідно, щоб конструкції живильників і дозаторів унеможливлювали просипання матеріалу, що подається.
31. У бункерах для зберігання матеріалів, що можуть змерзатися, необхідно передбачити пристрої, що забезпечують можливість нормального розвантаження бункерів (підігрів стінок бункера, застосування механізмів, що розпушують матеріал).
32. Для виконання ремонту живильника бункер перед ним необхідно обладнати пристроєм, що перекриває горловину бункера (ручний затвор), щоб матеріали не потрапляли на живильник.
X. Дрібнення, подрібнення та грохочення матеріалів
1. Завантаження матеріалів у дробильні та здрібнювальні машини, а також транспортування роздрібненого (здрібненого) матеріалу повинні бути механізовані.
Працівники, які обслуговують зазначене обладнання, повинні бути забезпечені ЗІЗОД та ЗІЗ зору і слуху.
2. Завантажувальні та розвантажувальні отвори дробильних і здрібнювальних машин повинні бути укриті, герметизовані та приєднані до аспіраційних установок або обладнані гідрознепилювальними пристроями.
3. Дробильні машини, що розташовані на відкритих майданчиках, необхідно розміщувати під навісом, що захищає працюючих і устаткування від атмосферних опадів. Дробильні машини необхідно обладнувати кабінами спостереження для обслуговувального персоналу та огородженням.
4. Пускові пристрої дробильних і подрібнювальних машин повинні бути зблоковані з пусковими пристроями живильників. Блокування повинно виключати подачу матеріалу в непрацюючі машини під час випадкових зупинок.
5. Пристрої для зволоження матеріалу та гідрознепилювання під час його дрібнення або подрібнення повинні бути зблоковані з дробильним або подрібнювальним устаткуванням. Системи зволоження повинні автоматично виключатися у разі холостої роботи устаткування.
6. Пуск, експлуатацію та обслуговування дробильного та подрібнювального устаткування необхідно проводити відповідно до інструкцій, затверджених роботодавцем.
Перед спуском працівників у жолоби або в робочий простір дробильних і здрібнювальних машин для очищення їх від матеріалу або сторонніх предметів, що потрапили в них, а також огляду та ремонту електродвигуни зазначених машин повинні бути вимкнені, запобіжники зняті та вжиті організаційно-технічні заходи безпеки, передбачені нарядом-допуском. На пускових пристроях повинен бути вивішений плакат "Не вмикати! Працюють люди!". Роботи повинні проводитися за нарядом-допуском і під постійним наглядом посадової особи, відповідальної за організацію та безпечне проведення робіт.
7. Експлуатація дробильних машин не дозволяється, якщо:
ослаблено шпонки та зубчасті колеса, шківи, маховики на валу, а також кріпильні та фундаментні болти;
пошкоджено пружину натягу у щокової дробарки;
немає запобіжників до муфти приводного шківа молоткової дробарки.
8. Зберігання на робочих майданчиках біля дробильних і подрібнювальних машин стрижнів, куль, футеровки, запасних деталей та інших предметів не дозволяється. Для їх зберігання повинна бути передбачена тара або стелажі, встановлені у спеціально відведених місцях.
9. Для запобігання викиду шматків матеріалу завантажувальні отвори щокових дробарок повинні бути обладнані суцільним боковим огородженням висотою не менше ніж 1 м; конусні - суцільним знімним; молоткові - у вигляді захисних дашків.
10. Робочий майданчик оператора (дробильника) повинен бути обладнаний знімним ґратчастим металевим огородженням, що запобігає можливому потраплянню на майданчик шматків матеріалу, що викидаються з дробарки.
Приміщення, в якому розміщено пульт керування, повинно бути засклене небитким склом з огородженням його зовні металевими ґратами з чарунками не більше ніж 15 х 15 мм.
11. Кулачкові, горизонтальні та прямовисні молоткові дробарки повинні бути обладнані блокуванням, що виключає можливість запуску дробарки при відкритій кришці корпусу. Відкривати та закривати кришки корпусів кулачкових і горизонтальних молоткових дробарок масою понад 50 кг необхідно механізованим способом.
12. Зупинка дробарки (крім аварійних випадків) дозволяється тільки після переробки всього завантаженого матеріалу.
13. У разі аварійної зупинки дробарок, що працюють "під завалом", розбутування та запуск необхідно проводити за нарядом-допуском.
14. Завантаження матеріалу в дробильні машини, що не працюють "під завалом", необхідно проводити тільки після того, як вал дробарки досягне номінального числа обертів або коливань.
Пуск таких дробарок дозволяється тільки у разі відсутності в них матеріалу.
15. Витягання та розбиття кусків матеріалу, що застрягли в робочому просторі машини, ручним інструментом не дозволяється.
Різання металу, що потрапив у дробарку, необхідно проводити за нарядом-допуском і під на-глядом посадової особи, відповідальної за проведення робіт.
16. Дроблення матеріалів, що під час подрібнення утворюють вибухонебезпечний пил, необхідно проводити з вживанням заходів, що виключають вибух пилу.
17. Кожний випадок заклинювання камери дроблення, всі ремонти та відхилення від нормальної роботи інерційної дробарки необхідно фіксувати в журналі експлуатації дробарки.
18. Перед запуском інерційної дробарки в роботу необхідно перевірити наявність мастила у маслостанції.
19. Під час виконання робіт у жолобах або в робочому просторі дробильних і здрібнювальних машин з їх очищення від матеріалів або сторонніх предметів, що потрапили до них, під час огляду або ремонту необхідно додержуватись вимог пунктів 21–26 глави 5 розділу IX цих Вимог.
20. Млини з барабанами, що обертаються, необхідно встановлювати в окремих приміщеннях або герметичних звукоізольованих камерах.
21. При місцевому керуванні пускові пристрої млинів необхідно розташовувати так, щоб особа, яка вмикає млин, могла наглядати за його роботою.
22. Завантаження та вивантаження з млинів куль та стрижнів повинні бути механізовані.
Під час завантаження у млин молольних тіл вантажопідіймальним електромагнітом діаметр завантажувальної воронки повинен перевищувати діаметр шайби електромагніту не менше ніж на 0,5 м.
