Про затвердження Мінімальних вимог щодо безпеки та здоровя на роботі в металургійній промисловості

Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці", Положення про Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 459 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2021 року № 124),

1. Затвердити Мінімальні вимоги щодо безпеки та здоров’я на роботі в металургійній промисловості, що додаються.

2. Директорату розвитку ринку праці та умов оплати праці забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України згідно з розподілом функціональних обов’язків.

1. Мінімальні вимоги щодо безпеки та здоров’я на роботі в металургійній промисловості (далі - Вимоги) встановлюють загальні вимоги щодо забезпечення безпеки та здоров’я працівників під час виконання робіт та експлуатації устаткування на металургійних підприємствах і у виробничих цехах та є обов’язковими для всіх суб’єктів господарювання, які використовують найману працю, що пов’язана з виконанням робіт і експлуатацією устаткування на металургійних підприємст-вах та у виробничих цехах усіх підгалузей чорної та кольорової металургії.

2. У цих Вимогах терміни та скорочення вживаються у таких значеннях:

АСКТП - автоматична система керування технологічним процесом;

ГДВК - граничнодопустима вибухонебезпечна концентрація;

ГДК - граничнодопустима концентрація;

ГДР - граничнодопустимий рівень;

ЕМП - електромагнітне поле;

ЗІЗ - засоби індивідуального захисту;

ЗІЗОД - засоби індивідуального захисту органів дихання;

КВП і А - контрольно-вимірювальні прилади і апарати;

ЛЗР - легкозаймиста речовина;

МПК - мікропроцесорний контролер;

НД - нормативні документи;

НПАОП - нормативно-правовий акт з охорони праці;

НГЗ - нижня границя займання;

НКГЗ - нижня концентраційна границя займання;

ПК - персональний комп’ютер;

ПОР - проєкт організації робіт;

ПЛАС - план локалізації і ліквідації аварійних ситуацій та аварій.

Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

1. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров’я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов’язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця.

Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується відповідно до вимог законодавства.

2. На всіх виробництвах повинні бути розроблені відповідно до типових положень і затверджені роботодавцем такі інструкції (акти підприємства з охорони праці):

з охорони праці для працівників кожної професії та за видами робіт;

технологічні;

з технічного обслуговування та експлуатації устаткування, у тому числі електрообладнання;

з ремонту та очищення устаткування;

з безпечної експлуатації та ремонту об’єктів газового господарства з обов’язковою схемою міжцехових газопроводів і розподілом їх між цехами.

3. У кожному структурному підрозділі підприємства повинен бути затверджений роботодавцем перелік інструкцій з охорони праці (акти підприємства з охорони праці).

4. Працівники цехів металургійних підприємств, робота яких пов’язана з рухом поїздів і маневровими роботами, повинні складати екзамени на знання чинних нормативно-правових актів і інструкцій, що регламентують роботу залізничного транспорту, в комісіях при залізничних цехах. Перелік цих працівників, періодичність перевірок і обсяг знань, що перевіряються, повинні затверджуватися роботодавцем.

5. На підприємстві в кожному цеху повинен бути перелік газонебезпечних місць і газонебезпечних робіт, затверджений роботодавцем.

6. Роботи з підвищеною небезпекою необхідно проводити за нарядом-допуском.

До місця роботи бригаду повинна супроводжувати особа, відповідальна за виконання робіт підвищеної небезпеки або уповноважений підрядника.

У наряді-допуску, виданому на проведення робіт підвищеної небезпеки, повинен бути зазначений повний обсяг організаційних та технічних заходів, вжиття яких забезпечить безпечне проведення робіт у конкретних умовах.

Під час підготовки проведення робіт підвищеної небезпеки можуть бути застосовані додаткові документи, що містять заходи необхідні для захисту здоров’я та безпеки працівників розроблені за результатами проведеної оцінки ризиків на робочому місці.

7. Роботодавець забезпечує інформування працівників під розпис, а також інформування представників працівників про:

фактори ризику для безпеки та здоров’я працівника, а також про запобіжні та захисні заходи та способи їх застосування, як по відношенню до виконуваної роботи, так і по відношенню до робочого середовища;

заходи та інструкції на випадок серйозної та прямої загрози;

заходи домедичної допомоги, пожежогасіння, евакуація працівників і дії в аварійних ситуаціях, а також про працівників і служби, які відповідають за їх запровадження.

8. На підприємствах повинні бути складені ПЛАС, які необхідно пеpеглядати і затвеpджувати не рідше одного разу у 5 років. ПЛАС або викопіювання з ПЛАС мають знаходитись у доступних для ознайомлення місцях на основних технологічних дільницях. Забоpонено допускати до pоботи осіб, не ознайомлених під особистий підпис з ПЛАС і тих, що не знають його в частині, яка стосується їхнього робочого місця та/або робочої зони.

1. Роботодавець зобов’язаний забезпечити всіх працівників спецодягом, спецвзуттям та іншими ЗІЗ, а також запобіжними пристосуваннями, відповідно до встановлених норм та ризиків, з якими стикаються працівники під час роботи.

Забороняється допускати до роботи осіб без відповідних ЗІЗ.

Роботодавець повинен забезпечити використання працівниками ЗІЗ на робочому місці.

2. Роботодавець зобов’язан забезпечити дотримання на робочих місцях санітарного законодавства.

1. Територія підприємства, а також будівлі, споруди, приміщення повинні бути забезпечені знаками безпеки. Зовнішнє освітлення повинне бути вздовж автошляхів, тротуарів, на переїздах. Освітленість повинна відповідати встановленим вимогам.

2. Не дозволяється захаращувати територію підприємства матеріалами, устаткуванням, відходами. Для їх зберігання треба відводити спеціальні майданчики, відкриті та закриті складські приміщення, обладнані транспортними та вантажопідіймальними механізмами та пристроями, які призначені для переміщення всіх видів вантажів.

3. На території підприємства не повинно бути відкритих і неогороджених ям, канав, колодязів, траншей. Необхідно, щоб усі вони були огороджені огорожею висотою не менше 1 м, а вночі освітлювалися.

4. Басейни на території підприємства, що не мають обвалувань, необхідно огороджувати поручнями висотою не менше 1 м.

5. Земляні роботи на території підприємства дозволяється проводити тільки за нарядом--допуском з письмового дозволу роботодавця. До наряду-допуску необхідно додати викопіювання з виконавчих креслень із позначенням на ньому місця виконання робіт. Земляні роботи в зоні діючих підземних комунікацій дозволяється проводити лише після погодження з організаціями, що експлуатують ці комунікації. Ці роботи необхідно виконувати під керівництвом фахівців, а в охоронній зоні кабелів під напругою або діючого газопроводу ще й під наглядом працівників електро- та газового господарства. Після закінчення робіт усі зміни, які відбулися, повинні бути внесені у виконавчі схеми комунікацій підприємства.

1. На території підприємства для безпечного та зручного пересування працівників повинні бути влаштовані тротуари або перехідні галереї.

2. Біля прохідних підприємства та в усіх цехах (відділеннях) повинні бути вивішені схеми пішохідного руху по території підприємства та цехів, а також схеми пішохідного руху під час аварій та надзвичайних ситуацій.

3. У місцях масового переходу людей через залізничні колії повинні бути обладнані перехідні містки або тунелі. На інших переходах повинні бути обладнані настили, укладені в рівень з головкою рейок, обладнані відповідними огородженнями та сигналами.

Перехід людей через колії в невстановлених місцях не дозволяється.

4. Автомобільні шляхи та пішохідні доріжки на території підприємства (цеху) повинні мати тверде покриття, влітку їх необхідно поливати водою, а взимку очищати від льоду та снігу. Під час ожеледиці шляхи та доріжки необхідно посипати піском або дрібним шлаком або сумішами призначеними для цього. Майданчики, містки, сходи для обслуговування та переходів, що розташовані поза будівлями, взимку необхідно очищати від льоду, а під час ожеледиці посипати сумішшю піску з сіллю або дрібним шлаком.

5. Необхідність та вимоги щодо руху індивідуального транспорту по території підприємства визначається роботодавцем.

1. Не дозволяється, щоб у конструкціях елементів будівель, у яких розташовані виробництва, що використовують водень, могли створюватись застійні зони та дільниці, які не вентилюються.

2. Усі будівельні конструкції будівель і споруд, що перебувають під впливом агресивного середовища, повинні бути захищені від корозії.

3. Майданчики пічних, розливних і ливарних прогонів і міксерних відділень, що розташовані в зоні випуску розплавлених і розжарених продуктів із печей і міксерів, повинні бути теплоізольованими.

Колони та інші будівельні конструкції будівель у місцях можливого торкання до розплавленого продукту повинні мати вогнетривкий захист.

4. Виробничі приміщення повинні утримуватися в чистоті. У кожному цеху повинен бути визначений та затверджений його керівником порядок прибирання підлоги та будівельних конструкцій, устаткування, робочих майданчиків, сходів, проходів, проїздів.

5. Не дозволяється захаращувати робочі місця, проходи, виходи з приміщень, доступи до протипожежного устаткування, засобів пожежогасіння та зв’язку.

Деталі устаткування та матеріали необхідно складувати у відведених для цього місцях і тільки у встановленій кількості з дотриманням правил їх зберігання. Місця короткочасного відпочинку для працівників повинні бути упорядковані та обладнані зовнішнім освітленням.

6. Стіни, стелі та інші внутрішні будівельні конструкції цехів і відділень повинні мати рівну (оздоблену) поверхню, що не заважає ефективному очищенню їх від пилу.

7. Накопичення пилу на стінах, конструкціях і устаткуванні не дозволяється.

У приміщеннях, де виробляються і використовуються в технологічних процесах легкозаймисті порошкові матеріали та їх суміші, прибирати пил необхідно з дотриманням заходів для безпечного виконання робіт.

8. Усі стулки вікон і ліхтарів, що відкриваються, повинні бути обладнані надійними в експлуатації пристроями, за допомогою яких вони повинні легко відчинятися та встановлюватися у необхідне положення.

9. Усі засклені поверхні необхідно очищати від бруду. Для їх очищення та ремонту необхідно застосовувати спеціальні пристрої та пристосування (майданчики, підвісні колиски, балкони тощо), що забезпечать зручне та безпечне виконання зазначених робіт.

10. Очищення скла у приміщеннях зі значним виділенням пилу необхідно проводити в міру забруднення, але не менше одного разу на два місяці.

11. Вимоги до підлоги повинні бути такими:

у приміщеннях, де в технологічних процесах використовуються рідини, підлога повинна бути вологонепроникною, з неслизьким покриттям і з ухилом до трапа або зумпфа для стікання рідини;

у приміщеннях, де застосовуються агресивні речовини,- стійкими до їх впливу;

у цехах електролізу - неструмопровідними, вологонепроникними та теплостійкими;

на робочих майданчиках металургійних агрегатів і в розливних прогонах цехів - з міцних, стійких до спрацювання матеріалів, з неслизькою поверхнею, без вибоїв і виступів;

у вибухонебезпечних і пожежонебезпечних зонах приміщень - безіскровим покриттям.

12. Отвори (технологічні, монтажні), канали в підлозі, а також приямки необхідно огороджувати поручнями заввишки не менше 1 м з додатковою штабою на висоті 0,5 м і з суцільною обшивкою по низу заввишки 0,14 м або перекривати по всій поверхні.

13. Отвори для в’їзду в будівлі транспортних засобів повинні обладнуватися воротами зі світловою та звуковою сигналізацією, зблокованою з механізмом їх відкриття та закриття, або бути обладнані відповідними знаками безпеки.

Звукова сигналізація для сповіщення людей повинна бути передбачена як для тих, хто працює у приміщеннях, так і зовні для осіб, які можуть опинитися у зоні воріт.

На воротах з механічним відкриттям необхідно виконати напис "Не дозволяється відчиняти ворота, якщо відкрита хвіртка".

14. Межі проїздів і проходів у виробничих будівлях (приміщеннях) повинні бути огороджені або чітко позначені видимими лініями чи знаками безпеки.

15. У будівлях цехів і складів, де працюють вантажопідіймальні крани, двері для проходу людей у крановий прогін і в’їзні ворота повинні бути обладнані світловою сигналізацією, що попереджує про роботу кранів незалежно від їхнього місця розташування від дверей та в’їзних воріт.

16. Покрівлі будівель і споруд необхідно періодично очищувати від пилу, сторонніх предметів, снігу та льоду відповідно до вимог інструкції підприємства.

За відсутності огороджень, спеціальних місць кріплення запобіжних пристроїв або неможливості перебування на покрівлі працівників необхідно використовувати спеціальні підйомні механізми з майданчиками.

17. У похилих галереях за ухилу підлоги більше 6 градусів необхідно укладати трапи з поперечними планками або влаштовувати сходини.

18. Елементи будівельних конструкцій, що можуть призвести до травмування, місця, де є небезпека падіння або наїзду внутрішньозаводського транспорту, повинні бути пофарбовані відповідними смугами.

19. Постійні та тимчасові огородження або елементи огороджень, що встановлюються на межах небезпечних зон, необхідно фарбувати в жовтий колір.

1. Для опалення будівель і споруд підприємств металургійних виробництв повинні бути передбачені системи, прилади та теплоносії, що не утворюють додаткових виробничих шкідливих речовин.

2. Опалювальні виробничі будівлі та побутові будівлі, що стоять окремо, необхідно з’єднувати опалювальними переходами.

Місця прилягання галерей до будівель повинні бути облаштовані так, щоб холодне повітря не надходило на робочі місця.

3. Для працівників, які перебувають у неопалюваних виробничих і складських приміщеннях, повинні бути передбачені спеціальні приміщення для обігріву.

Відстань від неопалюваних робочих місць, що розташовані в будівлях, до приміщень для обігріву працівників не повинна бути більша ніж 75 м, а від робочих місць на майданчику підприємства - більша ніж 150 м.

1. В усіх виробничих приміщеннях, де можливе виділення пожежонебезпечних або токсичних речовин під час виробничого процесу, припливно-витяжна вентиляція повинна працювати постійно та забезпечувати зниження вмісту шкідливих речовин у цих приміщеннях до ГДК.

Якщо система вентиляції несправна, експлуатація технологічного устаткування, робота якого супроводжується виділенням токсичних, вибухопожежонебезпечних речовин, не дозволяється.

Перевірку ефективності роботи вентиляційних систем необхідно проводити не менше ніж один раз на рік, а також після кожного їх капітального ремонту та реконструкції. Акти перевірки повинні затверджуватися роботодавцем.

2. Не дозволяється проводити технологічні процеси без працюючих аспіраційних установок.

3. У кожному цеху (відділенні, дільниці) повинні бути спеціальні агрегатні журнали, до яких необхідно заносити всі дані про ремонти вентиляційних установок. Зміни схем вентиляції або реконструкції вентиляційної системи повинні вноситися в їх паспорти.

4. Регулювальні пристрої вентиляційних установок повинні бути легкодоступні для обслуговування або мати дистанційне керування.

5. Пуск устаткування, що виділяє пил та інші шкідливі речовини, дозволяється тільки після вмикання вентиляційних систем, що обслуговують це устаткування.

6. У кожному цеху, відділенні, на кожній дільниці підприємства повинен бути визначений перелік шкідливих та вибухонебезпечних речовин, що можуть виділятися у виробничих приміщеннях і в робочих зонах зовнішніх установок під час ведення технологічного процесу, ремонтів і в аварійних ситуаціях. При цьому повинен бути зазначений клас небезпеки шкідливих речовин.

У переліку, затвердженому роботодавцем, повинні бути зазначені НГЗ і ГДК газів, парів, пилу в об’ємних (%) і вагових (мг/куб.м) одиницях. У переліку необхідно зазначити прилади для визначення концентрацій цих речовин методом експресного та лабораторного аналізу.

7. У разі перевищення у приміщеннях рівня концентрації газів, необхідно негайно вжити заходів до ліквідації загазованості.

У приміщеннях, де здійснюється виробництво, зберігання або можлива поява вибухонебезпечних та шкідливих речовин 1-го класу небезпеки, необхідно контролювати склад повітряного середовища за допомогою автоматичних газоаналізаторів з улаштуванням світлової та звукової сигналізації, що спрацьовує, якщо концентрація вибухонебезпечних газів або парів ЛЗР у повітрі наближається до 20 % нижньої концентраційної межі займання, а для шкідливих вибухонебезпечних газів, шкідливих газів, парів і аерозолю - при наближенні їх концентрації до граничнодопустимої.

8. На дільницях, де під час роботи поблизу топок, місць завантаження та розвантаження печей працівники можуть піддаватися впливу інтенсивного інфрачервоного випромінювання, необхідно застосовувати душувальні установки, екрани та інші пристрої для захисту від теплових випромінювань.

Температура поверхонь нагрітого обладнання не повинна перевищувати 43 oС, тому ці поверхні необхідно теплоізолювати.

9. Особам, робота яких не пов’язана з обслуговуванням вентиляційних систем, не дозволяється заходити до вентиляційних приміщень, вмикати та вимикати вентилятори, а також відкривати та закривати арматуру вентиляційних систем.

1. У приміщеннях, де виробляються, застосовуються або зберігаються речовини, що від контакту з водою або водяною парою можуть вибухнути або зайнятися, улаштування систем водопостачання, каналізації та опалення повинно виключати можливість потрапляння води на технологічний продукт.

2. Необхідно, щоб господарсько-питні водопроводи, що живляться від міського водопроводу, не мали безпосереднього з’єднання з іншими господарсько-питними водопроводами, що живляться від місцевих джерел водопостачання.

На підприємстві туалетні кімнати повинні бути теплими та обладнані водопостачанням і каналізацією.

3. З’єднувати мережі господарсько-питного водопостачання з мережами водопроводів, якими подається технічна вода, не дозволяється.

4. У виробничих приміщеннях, де можливі займання одягу або хімічні опіки, повинні бути фонтанчики, крани, раковини самодопомоги, ванни та аварійні душі. Ці пристрої повинні бути розташовані в легкодоступних місцях і підключені до господарсько-питного водопроводу.

Не дозволяється розміщувати зазначені пристрої в приміщеннях, де застосовують або зберігають речовини, що від контакту з водою можуть вибухнути або зайнятися.

5. У гарячих цехах роботодавець повинен забезпечувати працівників охолодженою, підсоленою газованою водою для пиття з розрахунку 4–5 л на зміну для однієї людини, а також іншими видами напоїв для профілактики зневоднення організму.

6. Оглядати та очищувати каналізаційні мережі та колодязі необхідно за нарядом-допуском відповідно до вимог чинних нормативно-правових актів. Пересування біля колодязів і вздовж каналізаційних мереж повинно відбуватися за розробленими схемами пішохідного руху та затвердженим роботодавцем графіком.

7. Спуск отруйних продуктів і реагентів у каналізацію, у тому числі й під час аварій, не дозволяється. Ці продукти необхідно спрямовувати в спеціальні технологічні ємності для подальшої переробки або знешкоджувати. Не можна допускати потрапляння доменного та інших газів через каналізацію в туалети.

8. Очисні споруди, станції перекачування та інші установки для стічних вод, які є власністю підприємства, необхідно утримувати в справному стані, чистоті та не допускати, щоб вони забруднювали води, ґрунт і повітряне середовище.

1. У виробничих цехах металургійних підприємств необхідно застосовувати робоче, аварійне та евакуаційне освітлення.

2. Робоче освітлення повинно забезпечувати освітленість на робочих поверхнях не нижче нормативної.

3. Кріплення світильників робочого та аварійного освітлення повинно бути надійним, а розташовані вони повинні бути так, щоб забезпечити безпеку та зручність їх обслуговування. Обслуговування світильників з переносних драбин, з вантажопідіймальних кранів, зі спеціальних пересувних вишок повинно бути безпечним.

4. Заходи з обслуговування світильників для постійного забезпечення необхідної освітленості робочих місць, повинні бути передбачені інструкціями, що затверджені роботодавцем.

5. У процесі експлуатації освітлювальних установок необхідно періодично проводити такі види обслуговування:

не менше ніж один раз на рік перевіряти рівень освітленості в контрольних точках і рівень загальної освітленості приміщень;

перевіряти наявність у світильниках скла, ґрат, сіток, справність світильників спеціального виконання тощо в строки, визначені особою, відповідальною за електрогосподарство;

виконувати очищування ламп і освітлювальної арматури для приміщень з інтенсивним пиловиділенням - 4 рази на місяць, для приміщень з незначним виділенням пилу, кіптяви - 2 рази на місяць;

не менше ніж один раз у квартал перевіряти справність аварійного та евакуаційного освітлення.

6. Під час засклення ліхтарів будівель віконним склом необхідно під засклення встановлювати горизонтальні металеві сітки шириною не менше ніж 0,7 м при вертикальному склінні, а при нахиленому та горизонтальному ширина сіток повинна визначатися розрахунком з величини горизонтальної проекції засклених рам.

7. Світильники, що розташовані на висоті не більше ніж 4,5 м над рівнем підлоги, обслуговують з переносних драбин. Не дозволяється розташовувати світильники над устаткуванням і стрічками конвеєрів. У випадку, коли обслуговування світильників з драбин ускладнено, необхідно облаштовувати спеціальні майданчики. Для обслуговування світильників, розташованих над мостовими кранами або кран-балками, на підприємствах, що будуються та реконструюються, необхідно передбачати спеціальні майданчики, що не повинні перешкоджати обслуговуванню та ремонту кранів.

8. Для запобігання затіненню робочих місць кранами повинно бути передбачено додаткове підкранове освітлення світильниками, які повинні розташовуватись на нижніх частинах мостів кранів.

9. На складах готової продукції та у відділеннях, у яких немає кранів, обслуговування світильників необхідно проводити з пересувних підйомників, та інших пристроїв.

10. Вмикання та вимикання рубильників загального освітлення в будівлях цехів, зміна та очищення світильників, арматури та ламп, зміна штепсельних розеток і запобіжників, монтаж проводів може проводити тільки електротехнічний персонал.

11. Для переносного електричного освітлення необхідно застосовувати світильники напругою не вище ніж 50 В. Під час роботи всередині металевих ємностей, печей, котлів, колодязів, млинів напруга в освітлювальній мережі повинна бути не вище ніж 12 В. У місцях, де в повітрі є або можуть бути вибухонебезпечні гази, пари та пил, для переносного освітлення необхідно застосовувати світильники у вибухозахищеному виконанні напругою не вище ніж 12 В.

12. Захаращувати світлові прорізи приміщень матеріалами, виробами, інструментом та іншими предметами не дозволяється.

1. Технічний огляд машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки проводиться з метою визначення якості монтажу, ремонту, реконструкції і модернізації, умов та строку подальшої безпечної експлуатації устатковання підвищеної небезпеки.

2. У кожному цеху металургійного виробництва, з огляду на наявність устаткування та виконуваних робіт, наказом роботодавця з числа посадових осіб призначаються особи, які мають право видавати наряди-допуски на проведення робіт підвищеної небезпеки, а також особи, відповідальні за технічний стан і безпечну експлуатацію:

електроустаткування;

вантажопідіймальних кранів;

газового господарства;

кисневого устаткування;

котлів і посудин, що працюють під тиском;

транспортних засобів.

Якщо обладнання передається на повне обслуговування підряднику, такими особами можуть бути призначені посадові особи підрядника. У такому випадку у наказі роботодавця, щодо призначення таких осіб, та у відповідних положеннях договору підряду має бути описано порядок безпечної організації робіт та інформування залучених осіб.

3. Експлуатацію та технічне обслуговування устаткування необхідно здійснювати відповідно до вимог інструкцій, розроблених згідно з експлуатаційною документацією з урахуванням місцевих виробничих умов і цих Вимог. Робота на несправному устаткуванні не дозволяється.

4. На підприємстві повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік механізмів і устаткування, ремонт яких необхідно проводити за нарядом-допуском з оформленням ПОР та із застосуванням биркової системи або іншої системи, що виключатиме виникнення небезпечних ситуацій пов’язаних з несанкціонованою подачею електроенергії, газів, рідин та гарантують безпечне відключення устаткування підвищеної небезпеки і запобігають їх повторному запуску до завершення всіх робіт з обслуговування та ремонту.

5. Устаткування перед початком роботи необхідно перевіряти щодо безпечної роботи на ньому, наявності та цілісності огорож, надійності дії пускових і гальмівних пристроїв, заземлення, справності захисних кожухів, справності ізоляції, сигналізації пуску та зупинки, автоблокування.

Усі технологічні лінії, потокові системи, механізми, якими керують дистанційно з пультів і щитових, повинні бути обладнані звуковою та світловою сигналізацією, що працює автоматично та має затримку перед пуском обладнання, достатню для виходу людей з небезпечної зони.

Пуск устаткування, розташованого поза зоною видимості з пульта керування, а також при змішаному керуванні (ручному та автоматичному), повинен здійснюватися лише після одержання відповідних сигналів від працівників, які підтверджують безпеку його пуску на закріплених за ними дільницях. Перед самим пуском устаткування необхідно подавати сигнал тривалістю не менше 30 с. Пускові пристрої механізмів і устаткування необхідно блокувати так, щоб повністю забезпечити дотримання зазначеної витримки. Робота найбільш важливого виробничого устаткування повинна контролюватися за допомогою телекомунікаційних систем.

Перед включенням у роботу устаткування, вузли якого або весь агрегат у процесі роботи переміщуються, повинні подаватися звукові та світлові сигнали тривалістю не менше ніж 10 с.

Пускові пристрої механізмів повинні бути обладнані ключем-биркою.

У разі виявлення несправностей або недоліків у забезпеченні безпечної експлуатації устаткування робота на ньому повинна негайно припинятися.

Пуск виробничого устаткування дозволяється проводити тільки працівникам, які обслуговують та здійснюють контроль за ним.

6. Необхідно, щоб у цехах і на робочих місцях були вивішені інструкції про порядок пуску, експлуатації та зупинки устаткування, що затверджуються роботодавцем.

7. У кожному цеху повинен бути складений та затверджений роботодавцем перелік елементів устаткування, знімні огородження якого повинні мати автоматичне блокування з пусковими пристроями цього устаткування.

8. Періодичність перевірки стану блокувань безпеки, систем сигналізації та протиаварійного захисту агрегатів і устаткування та порядок оформлення результатів перевірки повинні визначатися інструкцією, затвердженою роботодавцем.

9. У небезпечних зонах повинні бути вивішені знаки безпеки, а також написи та плакати про безпечні способи ведення робіт і застережні заходи.

Входи в газонебезпечні місця 1 групи (за винятком доменних печей) повинні бути обладнані дверима із запором, що відчиняються зсередини без ключа. Газонебезпечні місця необхідно позначати попереджувальними плакатами із зазначенням групи газонебезпеки.

10. Робота на несправному устаткуванні, а також використання несправних пристосувань та інструментів не дозволяється.

Інструменти та пристосування, що застосовуються в приміщеннях з вибухопожежонебезпечними виробництвами, не повинні давати іскри під час роботи з ними.

11. На робочих місцях інструмент і пристосування необхідно зберігати у відведених для цього місцях або в спеціальних інструментальних шафах.

12. Під час застосування механізованих інструментів і пристосувань необхідно додержуватися вимог, зазначених в експлуатаційній документації заводу-виготовлювача.

13. Приєднання гнучких рукавів до інструментів і штуцерів трубопроводів повітря, газу, рідини та роз’єднання їх необхідно здійснювати лише за відключеної подачі зазначених речовин.

Закріплення гнучких рукавів на штуцерах трубопроводів та інструментах необхідно здійснювати спеціальними затискачами, що виключають можливість зривання рукавів. Застосовувати для кріп-лення рукавів дріт і саморобні затискачі не дозволяється.

Рукави, що застосовуються для подавання під тиском газу, повітря, рідин, насиченої пари та сипких матеріалів, повині використовуватися за призначенням і за своїми технічними характеристиками повинні відповідати умовам середовища, що транспортується.

14. Вручну змащувати машини і механізми дозволяється тільки під час їх повної зупинки, а на ходу - за наявності спеціальних пристосувань, що забезпечують безпеку виконання цієї операції.

Вручну змащувати рухомі частини, а також прибирати під час роботи машини і механізми не дозволяється.

15. Легкозаймисті та горючі рідини, мастильні та обтиральні матеріали, хімічні речовини, що застосовуються в технологічних процесах і під час обслуговування машин і механізмів, необхідно зберігати у відповідній тарі у визначених актами з охорони праці підприємства місцях.

16. Температура нагрітих поверхонь апаратів, устаткування, трубопроводів і огорож на робочих місцях не повинна перевищувати 43 оС. У разі неможливості з технічних причин дотримання (неперевищення) зазначеної температури поблизу джерела інтенсивного інфрачервоного випромінювання та конвекційного тепла необхідно вжити заходів (екранування, водоповітряне душування) щодо захисту працівників від можливого перегрівання.

17. Вентилятори, димососи, повітродувки, рівень шуму яких перевищує допустимі норми, необхідно розташовувати у звукоізольованих камерах або у звукоізолювальних укриттях (кожухах), обладнувати глушниками шуму з боку всмоктування та нагнітання засобами віброізоляції, що запобігають передачі вібрацій трубопроводам і фундаментам.

18. Дробарки, млини, грохоти, вібраційні пресові установки та інше устаткування, що має шумові характеристики, які перевищують граничнодопустимі норми, повинні бути оснащені засобами зниження шуму та розташовані у звукоізольованих боксах або їх необхідно ізолювати звукоізолювальними перегородками чи екранами. У місцях з підвищеним рівнем шуму працівники повинні застосовувати відповідні ЗІЗ.

19. Під час використання на підприємствах кольорової металургії природного, нафтового, штучного, змішаних і зріджених вуглеводневих газів як палива необхідно дотримуватися вимог інших чинних нормативно-правових актів з охорони праці.

20. Ємнісна технологічна апаратура повинна бути оснащена стаціонарними рівнемірами та сигналізацією при переповненні, а також переливними пристроями. Вимірювання рівня рідини у резервуарах необхідно здійснювати дистанційно.

21. Усі крани та дроселі повинні мати чітко позначені положення пробки крана, лопаті дроселя рискою, що пропилена на торці вала та пофарбована білою фарбою.

На маховиках арматури (вентилів, засувок), шківах і приводах до них, а також кожухах огорож повинні бути нанесені стрілки, що позначають напрямок їх закривання. Якщо немає стрілок, то на зазначену арматуру необхідно нанести позначки: відкрито - "В", закрито - "З".

Автоматичні відсікачі повинні мати покажчик граничних положень (відчинено-зачинено).

Для автоматично регульованих засувок, клапанів, напрямних апаратів такі покажчики не потрібні.

1. Технологічне устаткування повинно забезпечувати його безпечну експлуатацію, зручність обслуговування та ремонту.

2. У виробничих приміщеннях цехів повинні бути передбачені зони обслуговування (майданчики):

для постійних робочих місць довжиною вздовж фронту обслуговування не менше ніж 1,5 м і шириною - не менше ніж 1 м;

якщо обслуговування проводиться періодично - шириною не менше ніж 0,8 м;

якщо обслуговування проводиться з усіх боків, ширина зони спереду повинна бути - не менше ніж 0,8 м, збоку та ззаду - не менше ніж 0,6 м;

для монтажу та демонтажу устаткування - розмірами, достатніми для його розміщення, ремонту та розташування необхідних матеріалів, пристосувань, інструменту.

Висота зон обслуговування від настилу до конструктивних елементів приміщення повинна бути не менше ніж 2 м, а у галереях, тунелях і на естакадах - не менше ніж 1,8 м.

3. Устаткування та оснащення робочого місця повинні забезпечувати безпеку праці та унеможливлювати погіршення здоров’я та працездатності працівників.

4. Конструктивні та ергономічні особливості робочого місця повинні забезпечувати безперешкодне та зручне виконання всіх робочих операцій.

1. Безпеку виконання виробничих процесів необхідно забезпечувати:

вибором найбільш досконалої технології виробництва;

раціональним розташуванням, режимом роботи та порядком обслуговування виробничого устаткування;

якістю вихідних матеріалів;

механізацією та автоматизацією важких і небезпечних робіт;

запровадженням дистанційного керування механізмами у небезпечних зонах;

професійним добором та навчанням персоналу;

дотриманням вимог безпеки, нормативно-технічної та технологічної документації.

2. Технологічні процеси повинні здійснюватися відповідно до технологічних інструкцій, затверджених роботодавцем і узгоджених службою охорони праці.

3. Не можна допускати наявності вологи на робочих майданчиках плавильних агрегатів та інших місцях можливого потрапляння розплавленого металу та шлаку, а також у приямках конверторів, штейнових і шлакових траншеях.

4. Експлуатація плавильних агрегатів у разі витікання води з систем охолодження цих агрегатів не дозволяється.

5. Стан ємнісної технологічної апаратури та трубопроводів, які експлуатуються в умовах, що можуть спричинити корозію, повинен постійно контролюватися - необхідно проводити періодичні огляди, під час ремонтів перевіряти товщину їхніх стінок для визначення ступеня зносу.

6. Технологічне устаткування, апарати та трубопроводи, призначені для роботи з вибухопожежонебезпечними та шкідливими парами, газами та пилом, повинні бути герметичними, а у разі неможливості забезпечення повної герметизації місць, де можливі шкідливі виділення, вони повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами або слід ужити заходів з локалізації впливу небезпечного фактора. Герметизуючі пристрої необхідно систематично оглядати. Порушення герметизації треба негайно усувати.

7. Обладнання дослідних установок і проведення дослідних робіт на діючому технологічному устаткуванні дозволяється лише з оформленням наряда-допуску на проведення робіт підвищеної небезпеки та за наявності розробленої і затвердженої роботодавцем інструкції, у яких повинні бути передбачені заходи, що забезпечують безпеку під час виконання зазначених робіт.

1. Система керування устаткуванням і технологічними процесами повинна бути простою, з мінімальною кількістю пускових і керуючих пристроїв, безпечних і зручних під час обслуговування та мати блокування, що виключають помилкове вмикання - вимикання механізмів.

2. Пости керування необхідно розташовувати у місцях, зручних і безпечних під час обслуговування, з достатнім сектором огляду, чіткою видимістю агрегату, що обслуговується, та прилеглих до нього дільниць, а також повинні бути обладнані індивідуальними ключами-бирками, які видають особі, що має право на керування ними.

Пости, пульти та приміщення АСКТП повинні бути обладнані приладами контролю, керування, регулювання тощо, мікропроцесорними програмованими контролерами, ПК, що забезпечують безпечне ведення технологічних процесів, а також світлозвуковою сигналізацією для сповіщення про пуск і зупинку агрегатів, що обслуговуються, та про випадки порушення штатного режиму їхньої роботи.

Пускові кнопки пультів керування повинні бути утоплені в його корпус чи закриті захисними козирками та мати відповідні підписи та позначення для виключення можливості помилкового або раптового увімкнення агрегатів.

Пульти та панелі керування повинні бути розміщені в ізольованих приміщеннях з оптимальними умовами мікроклімату, із захистом від електромагнітних полів, з допустимими нормами шуму, вібрації та освітленості.

3. Пульти керування повинні мати засоби зв’язку.

4. Механізми керування для обслуговування несумісних операцій необхідно заблоковувати так, щоб запобігти можливості їхнього одночасного вмикання. Важелі та рукоятки керування повинні фіксуватися, щоб виключалася можливість самочинного або випадкового їх вмикання.

5. За наявності ручної та педальної систем керування однією і тією самою операцією повинно бути влаштовано блокування, що виключає можливість одночасного вмикання обох систем керування.

6. Оперативні та неоперативні щити систем автоматизації у вибухонебезпечних установках повинні бути обладнані в плитових приміщеннях з умовами, ідентичними середовищу звичайних приміщень.

У разі необхідності встановлення щитів і пультів безпосередньо у вибухонебезпечних зонах прилади та апарати, що розташовуються на них, повинні мати відповідне виконання, при цьому необхідно застосовувати щити, що призначені для використання в умовах вибухонебезпечних зон.

Не дозволяється встановлювати щити живлення систем автоматизації з апаратами захисту та керування (запобіжниками, автоматичними вимикачами, пакетними вмикачами) у межах вибухонебезпечних зон.

1. Агрегати та апарати з дистанційним керуванням повинні бути обладнані контрольно-вимірювальними приладами, які одночасно дають показники параметрів технологічного процесу на місці встановлення агрегату та на щиті керування.

Експлуатація несправних або з простроченим строком перевірки контрольно-вимірювальних приладів не дозволяється.

Контрольно-вимірювальні прилади необхідно встановлювати у зручних і безпечних місцях для нагляду та регулювання.

Агрегати та апарати зі складними технологічними процесами (аглофабрики, газозмішувальні станції та інші об’єкти) в обґрунтованих випадках повинні бути обладнані МПК і промисловими ПК.

2. У кожному цеху на кожний агрегат повинен бути складений і затверджений роботодавцем перелік параметрів безприладового контролю, без чого не дозволяється робота технологічного устаткування.

3. Мережі стисненого повітря та азоту для приладів і засобів автоматизації повинні мати буферні ємності, що забезпечують запас стисненого повітря або азоту для їхньої роботи протягом не менше однієї години.

Ці вимоги не поширюються на установки, в яких вмикання компресорів здійснюється автоматично за тиском повітря або газу у ресивері.

4. Під час використання осушеного повітря чи азоту з технологічних установок для приладів і засобів автоматизації відключення мереж повітря або азоту від трубопроводів цих установок необхідно здійснювати автоматично зворотним клапаном або іншим автоматичним пристроєм, встановленим перед буферною ємністю.

Регулювання, ремонт приладів і засобів автоматизації повинні виконувати тільки працівники служби КВПіА.

1. Між взаємопов’язаними дільницями та агрегатами повинен бути встановлений гучномовний та телефонний та/або інший зв’язок. У разі необхідності його необхідно дублювати. В окремих випадках для попередження про небезпеку, що виникає за нормального ходу технологічного процесу, необхідно застосовувати світлові та звукові або тільки світлові сигналізатори.

Для попередження про небезпеку під час аварійних ситуацій, особливо тих, що супроводжуються викидами великої кількості шкідливих і небезпечних газів, а також рідин, необхідно застосовувати спеціально призначені системи гучномовного оповіщення.

2. Засоби зв’язку та сигналізації повинні бути легкодоступні та безпечні в обслуговуванні, а розташовувати їх необхідно у зонах максимальної видимості та чутності для персоналу.

3. Значення сигналів і правила поведінки працівників під час їх подачі, а також перелік посад працівників, які мають право подавати сигнали, повинні бути зазначені в інструкції з охорони праці, затвердженій роботодавцем.

4. Експлуатувати агрегати технологічного устаткування, усі види рейкового та нерейкового транспорту та механізмів у разі несправності сигнальних пристроїв не дозволяється.

5. Блокування, контрольно-вимірювальні прилади та сигналізацію необхідно перевіряти та ремонтувати згідно з графіком.

6. На підприємстві наказом роботодавця повинні бути розподілені обов’язки та межі відповідальності посадових осіб щодо технічного обслуговування та планово-попереджувальних ремонтів засобів вимірювання, систем і засобів автоматизації.

7. На підприємстві повинен бути письмово узгоджений з уповноваженою посадовою особою підприємства дозвіл на планові або позапланові відключення засобів вимірювання, систем і засобів автоматизації, відмова яких може призвести до зупинення виробничого процесу, шкідливого впливу на навколишнє середовище, а також до порушення вимог чинних нормативно-правових актів.

8. Засоби вимірювання, системи та засоби автоматизації, дистанційне керування та пристрої захисних блокувань повинні перебувати під наглядом відповідальної особи для забезпечення їх надійної роботи.

1. Аспіраційні установки повинні забезпечувати видалення шкідливих та небезпечних речовин (газів, пари, пилу, аерозолю) від місць їх виділення таким чином, щоб уміст їх у повітрі робочої зони виробничих приміщень не перевищував встановлених ГДК.

2. У виробничих приміщеннях експлуатація транспортних засобів і устаткування, що забруднюють повітря шкідливими та небезпечними речовинами, без аспіраційних пристроїв не дозволяється.

3. Якщо технологічне устаткування працює, аспіраційна система повинна теж працювати постійно. Обладнання в системі резервних приладів або двох приладів з 50 % продуктивності повинно спеціально обумовлюватися та обґрунтовуватися.

4. Системи аспірації повинні бути централізовані, мати вертикальні колектори та з’єднані з апаратами очищення повітропроводів. Застосування децентралізованих систем повинно бути обґрунтовано техніко-економічним розрахунком. Робота технологічного устаткування повинна бути зблокована з роботою аспіраційної системи.

Включення в роботу аспіраційної системи необхідно здійснювати за 10 хвилин до включення технологічного устаткування, а відключення - через 10 хвилин після відключення технологічного устаткування. Згідно з технологічною інструкцією час включення та відключення аспіраційної системи може бути змінено.

5. За наявності блокування аспіраційних приладів з технологічним устаткуванням повинні бути передбачені додаткові пускові пристрої безпосередньо біля аспіраційного обладнання.

6. У разі, якщо під час вимкнення місцевої витяжної вентиляції зупинка виробничого устаткування неможлива або якщо під час зупинки устаткування триває виділення шкідливих речовин у робочу зону в кількостях, що перевищують ГДК, необхідно передбачати резервні вентилятори для місцевого відсмоктування з автоматичним їх перемиканням.

7. Аспіраційні системи повинні бути герметичні. Конструкція місцевого відсмоктування не повинна ускладнювати контроль за роботою устаткування та його ремонт. Стан герметичності аспіраційних систем необхідно систематично перевіряти, а виявлені порушення негайно ліквідовувати.

8. Очищення аспіраційних повітропроводів необхідно проводити згідно з графіком, затвердженим роботодавцем. Для зменшення пилоосадження у повітропроводах аспіраційних систем необхідно прокладати їх за можливості з нахилом не менше ніж кут природного зсуву матеріалу.

Аспіраційні системи повинні бути змонтовані так, щоб була забезпечена можливість їх очищення. У місцях можливого забруднення повітропроводу (за відводами) та на прямих ділянках через кожні 15 м повинні бути обладнані оглядові люки.

9. В аспіраційному приладі у вибухопожежонебезпечних виробництвах необхідно постійно конт-ролювати такі параметри:

вміст вибухопожежонебезпечних речовин після тягодуттьових машин;

перепад тиску до пиловловлювача та після нього.

Експлуатація аспіраційної системи повинна здійснюватись при концентрації таких речовин не більше ніж 50 % об’ємів від НКГЗ.

Аспіраційний прилад та технологічне обладнання повинні вимикатися:

у разі підвищення концентрації вибухопожежонебезпечних речовин більше ніж на 50 % об’ємних від НКГЗ. У цьому випадку необхідно вмикати продувну вентиляцію;

у разі різкого падіння перепаду тиску до 500 Па (50 кгс/кв.см) до пиловловлювача та після нього.