Про затвердження Правил експлуатації трамвая і тролейбуса

1. Під час експлуатації устаткування енергозабезпечення працівники повинні:

забезпечувати безперебійне електропостачання руху трамваїв і тролейбусів;

здійснювати заходи щодо скорочення втрат і витрат енергії в пристроях електропостачання, зниження собівартості перетворення електроенергії;

забезпечувати надійну та безпечну роботу пристроїв системи електропостачання, виконання заходів захисту підземних споруд від електрокорозії;

розробляти необхідну технічну і експлуатаційну документацію;

надавати встановлену звітність в порядку підпорядкування.

2. Споживання електричної енергії фіксується засобами вимірювальної техніки.

3. Витрати електроенергії на власні потреби тягових підстанцій визначаються на вторинних обмотках трансформаторів власних потреб та на вводі від міських розподільних мереж.

4. Утримання, технічне обслуговування та ремонт устаткування енергозабезпечення необхідно здійснювати згідно з ПТЕ ЕС, ПУЕ, НПАОП 40.1-1.32-01, НПАОП 60.2-1.01-06, СОУ 60.2-33886519-0003:2006 та цими Правилами.

5. Графік проведення технічного обслуговування та ремонту об’єктів затверджує керівник підприємства (служби).

6. Всі зміни в електроустановках і системі електропостачання трамвая і тролейбуса, що вносяться в процесі їх експлуатації, ремонту й реконструкції, повинні бути невідкладно відображені на схемах і креслениках за підписом особи, відповідальної за технічну документацію служби енергозабезпечення, із зазначенням підстав і дати внесення змін. Цю документацію зберігають в технічному архіві в паперовому або електронному виді.

7. Забороняється електроживлення сторонніх споживачів від шин змінного струму 10 (6) кВ чи в розріз високовольтної кабельної лінії від шин постійного струму чи контактної мережі 600 В, а також від шин трансформаторів власних потреб.

1. На кожній підстанції та диспетчерському районному пункті електропостачання повинен бути такий комплект технічної документації:

принципова однолінійна схема тягової підстанції та комплект схем вторинної комутації пристроїв керування, автоматики та телемеханіки;

схема зовнішнього електропостачання тягової підстанції;

схема району тягової мережі трамвая і тролейбуса із зазначенням місць розташування секційних ізоляторів, ліній електроживлення позитивного й негативного потенціалу напругою 600 В;

паспорт тягової підстанції;

оперативний (експлуатаційний) журнал;

списки осіб, які мають право одноосібно оглядати обладнання тягових підстанцій, та осіб, які мають право віддавати оперативні розпорядження та вести переговори з диспетчерськими працівниками;

інструкції з охорони праці та пожежної безпеки;

список телефонів оперативного зв’язку з відповідними працівниками об’єктів служби енергозабезпечення та підприємства електричного транспорту.

В оперативний (експлуатаційний) журнал вносять у хронологічному порядку записи щодо:

часу приймання та здавання зміни, вказівок та розпоряджень керівних працівників, виконаних перемикань, розпоряджень про допуск до роботи працівників, які проводили на підстанції ремонтно-налагоджувальні роботи, відомостей про зміну режиму роботи обладнання, апаратури захисту та автоматики, зміни у схемах секціонування та живлення тягової мережі, переліку та обсягів виконаної роботи під час ліквідації аварій та пошкоджень тощо.

2. На тяговій підстанції повинні бути:

запчастини, комплект інструменту, плакати з охорони праці, протипожежний інвентар за встановленою службою енергозабезпечення номенклатурою;

два комплекти ключів від дверей всіх приміщень тягової підстанції, які зберігаються у визначених службою енергозабезпечення місцях;

медична укладка для надання домедичної допомоги відповідного рівня.

3. На центральному диспетчерському пункті електропостачання повинні бути:

правила внутрішнього розпорядку служби енергозабезпечення, ПТЕ ЕС, а також ці Правила;

інструкції з охорони праці та пожежної безпеки для диспетчерських працівників;

схеми зовнішнього електропостачання усіх тягових підстанцій;

схеми маршрутів (ліній) трамвая і тролейбуса із зазначенням розташування тягових підстанцій, секційних ізоляторів та пунктів під’єднання позитивних і негативних ліній 600 В.

4. Працівники тягових підстанцій повинні забезпечувати:

контроль за станом та режимом роботи всього обладнання;

проведення оперативних перемикань;

підготовку робочих місць для ремонтних бригад, допуск їх до роботи, нагляд під час роботи.

5. Усі роботи, пов’язані з перемиканням у розподільних пристроях, а також з режимом роботи обладнання, оперативні та ремонтні працівники повинні виконувати з відома або за вказівками чергового диспетчера з електропостачання. Порядок та обсяг робіт, а також час виконання можуть бути передані телефоном із записом в оперативному журналі підстанції. Роботи, зазначені в наряді, дозволено виконувати тільки після перевірки наряду черговим диспетчером та з його дозволу з відповідним записом в оперативному журналі диспетчерського пункту.

6. Список осіб, які мають право виконувати оперативні перемикання, затверджує керівник служби енергозабезпечення.

7. В електроустановках напругою понад 1 кВ перемикання виконують:

без бланків перемикань, у разі виконання простих перемикань і за наявності діючих блокувальних пристроїв, що унеможливлюють помилкові операції з вимикачами, відокремлювачами, короткозамикачами, роз’єднувачами і заземлювальними ножами під час проведення перемикань;

за бланком перемикань, у разі відсутності блокувальних пристроїв або їх несправності, виконання блокування не в повному обсязі, а також під час проведення складних перемикань.

Під час ліквідації аварій перемикання здійснюють без бланків перемикань, виконуючи послідовно всі операції під контролем чергового оперативного працівника, який є старшим в зміні за посадою, з подальшим записом в оперативному журналі.

Бланки перемикань повинні бути пронумеровані. Використані та зіпсовані бланки зберігають в установленому порядку, але не менше ніж 10 діб.

8. Перемикання в розподільному обладнанні здійснюють у такому порядку:

особа, яка отримує доручення про перемикання, зобов’язана записати завдання в оперативний журнал, виконати його та встановити за однолінійною схемою тягової підстанції порядок проведення операцій;

якщо перемикання виконують дві особи, особа, яка отримала доручення, зобов’язана роз’яснити іншій особі, яка бере участь у перемиканні, порядок та послідовність операцій за схемою;

у разі виникнення сумнівів щодо послідовності операцій перемикання треба припинити та перевірити послідовність операцій за схемою.

9. Обсяг завдання з оперативних перемикань визначають оперативні працівники вищого рівня та диспетчер.

Якщо виявлено несправності блокування вимикача з роз’єднувачем, працівник повинен повідомити про це старшу за посадою особу з оперативного складу або диспетчера. Виконувати перемикання з тимчасовим зняттям блокування можна тільки за умови наявності дозволу та у присутності особи, яка дає цей дозвіл.

10. На тягових підстанціях з постійним черговим працівником, обладнання, що перебувало на ремонті чи випробуванні вмикається під напругу тільки після приймання його оперативним працівником від відповідного керівника або виконавця робіт та з дозволу чергового диспетчера або особи, яка виконує його обов’язки.

У разі відсутності чергового працівника порядок вмикання обладнання встановлюється інструкцією, яка затверджується наказом керівника служби енергозабезпечення.

Роботи на тягових підстанціях, пов’язані із зняттям напруги на контактній мережі, повинні бути узгоджені з центральним диспетчером з руху.

11. Вимкнення, увімкнення під напругу або навантаження, приєднання в колі якого є вимикач, повинно виконуватись за його допомогою.

Допускається вимкнення та увімкнення відокремлювачами, роз’єднувачами відповідного ступеню напруги (не перевищуючи установлених значень комутуючих струмів):

намагнічувального струму силових трансформаторів на напругу 6-10 кВ;

сили зарядного струму і струму замикання на землю повітряних і кабельних ліній електропередавання силою до 30 А - для ліній напругою 10 кВ і нижче.

Допускається вимкнення та увімкнення навантажувального струму силою до 15 А триполюсними роз’єднувачами зовнішньої установки на напругу 10 кВ і нижче.

Допустимі значення сили струмів, що вимикаються і вмикаються роз’єднувачами, повинні бути визначені технічною документацією заводу виробника.

Порядок і умови виконання операцій з перемикань повинні бути регламентовані інструкцією, яка затверджується наказом керівника служби енергозабезпечення.

Дозволяється виконувати вмикання та вимикання роз’єднувачем навантажені лінії негативного потенціалу живлення 600 В за наявності паралельно працюючого іншого кабелю.

12. Можлива паралельна робота підстанцій за умови забезпечення захисту тягової мережі від струмів короткого замикання, а також у разі:

відсутності зон малих струмів короткого замикання та замикання на землю у тролейбусних тягових мережах без заземлення;

наявності надійного захисту підземних споруд від блукаючих струмів.

На ділянках швидкісного трамвая, які проходять у тунелях, паралельна робота суміжних підстанцій, як правило, не дозволяється.

13. Напруга на шинах постійного струму може змінюватися в робочому режимі в межах 600-700 В і в режимі холостого ходу (при схемі випрямлячів "зірка - дві зворотні зірки з урівнюючим реактором" до 780 В, а на струмоприймачах рухомого складу від 400 В до 700 В (на ділянках де застосовується рекуперативне гальмування - не повинна перевершувати 720 В).

14. Середня втрата напруги від тягової підстанції до струмоприймача рухомого складу на будь-якій секції контактної мережі за планової частоти руху не повинна перевищувати 15 відсотків номінальної напруги на шинах.

У вимушених режимах короткочасна розрахункова максимальна втрата напруги не повинна перевищувати 170 В.

15. У випадках, якщо ділянки контактної мережі проходять по відкритій і незабудованій місцевості (вилітні лінії) або по вулицях з малоповерховими будинками та однобічною забудівлею необхідно періодично контролювати стан систем захисту електрообладнання тягових підстанцій від атмосферних перенапруг з боку контактної мережі.

16. При експлуатації необхідно контролювати наявність написів на вхідних дверях та внутрішніх стінах камер силових трансформаторів, на камерах розподільних пристроїв 6-10 кВ та 600 В, шафах з обладнанням, щитах, панелях керування, із зазначенням диспетчерського (оперативного) найменування апаратів та приєднань, яке повинно бути єдиним для всіх підстанцій, а за потреби їх відновлювати.

На приводах комутаційних апаратів, кнопках та ключах управління повинні бути написи, які вказують положення апарата.

Апарати вторинної комутації, які перебувають під напругою 600 В, повинні бути позначені написом "600 В" або знаком електричної небезпеки.

17. У разі автоматичного вимикання перетворювального агрегату від газового захисту силового трансформатора, захисту від замикання на землю струмопровідних елементів постійного струму 600 В або у разі не вмикання резервного агрегату від пристроїв автоматичного увімкнення резерву агрегат може бути увімкнений тільки після виявлення та усунення причин вимикання.

18. У разі автоматичного вимикання лінійного вимикача 600 В, не обладнаного автоматичним повторним увімкненням (далі - АПВ) та струмочасозалежним захистом від короткого замикання, оперативному працівнику до отримання інформації про стан тягової мережі вмикання можна виконати один раз через (після витримки) 30 секунд, а другий - через 3 хвилини.

При автоматичному вимиканні та блокуванні лінійного вимикача 600 В, обладнаного АПВ, оперативному працівнику до отримання інформації про стан тягової мережі дозволено виконати одне пробне вмикання через (після витримки) 30 секунд - для вимикачів, не обладнаних струмочасозалежним або іншим захистом від малих струмів короткого замикання, і (після витримки) через 3-4 хвилини - для вимикачів, обладнаних таким захистом.

19. Струм вставки лінійного вимикача повинен бути вибраний залежно від довжини ділянки контактної мережі та частоти руху. Якщо вставка вимикача перевищує найменше значення струму короткого замикання, то вимикач повинен бути обладнаний додатковим захистом для запобігання відпалюванню контактного проводу. Вставка струму запасного вимикача повинна бути більшою за максимальну вставку лінійних вимикачів даної підстанції.

1. Технічне обслуговування й ремонт контактних мереж проводиться згідно з СОУ 60.2-33886519-0003:2006.

2. На кожну ділянку контактної мережі в електрогосподарстві повинна бути така технічна документація:

паспорт ділянки;

схема електропостачання ділянки;

схема підвішування контактних проводів із зазначенням розташування кріплень ізоляторів, спеціальних частин, компенсаторів, анкерування, виводів кабелів тощо;

плани розміщення опор з допустимими навантаженнями та із зазначенням відстаней до підземних (споруд) мереж;

робочі креслення пристроїв контактної мережі;

технічні умови, технічні паспорти встановлених виробів;

графіки ремонту й регулювання;

акти приймання ділянок в експлуатацію;

журнал ремонтів й регулювання контактної мережі.

Будь-які зміни у пристроях контактної мережі повинні бути невідкладно внесені в технічну документацію за підписом особи, відповідальної за технічну документацію служби енергозабезпечення.

3. На ділянках контактної мережі, не обладнаних пристроями автоматичного натягу контактних проводів, необхідно проводити сезонне регулювання, забезпечуючи такий натяг:

45-125 Н/мм-2 для мідних (бронзових) проводів жорстких і напівжорстких контактних підвісок;

35-130 Н/мм-2 для мідних (бронзових) проводів простих, ланцюгових підвісок.

Регулювання натягу повинно проводитися за графіком відповідно до інструкцій, затверджених керівником служби енергозабезпечення.

4. У разі стикування контактних проводів затискачами, стики, як правило, розташовують на відстані не більше ніж 5 м від точок підвішування. Холодне стикове зварювання мідних (бронзових) проводів можна виконувати в будь-якому місці. Міцність кожного стику повинна бути не меншою ніж міцність проводу, що стикується.

5. Забороняється розміщувати на фіксуючих та несучих поперечинах будь які предмети, які не відносяться до контактної мережі.

6. Контактний провід підлягає заміні у разі, якщо є:

більше ніж 75 відсотків стиків та підпалів з числа точок підвішування проводу на ділянці;

зниження механічних характеристик унаслідок дії високих температур;

розшарування, скручування на значній довжині та відпалювання алюмінієвої частини сталеалюмінієвого проводу;

зменшення площі перерізу на 25 відсотків проводу марки МФ-85, що відповідає висоті перерізу 7,9 мм (трамвайна мережа), і на 15 відсотків, що відповідає висоті перерізу 9,1 мм (тролейбусна мережа);

зменшення площі перерізу на 30 відсотків проводу марки МФ-100, що відповідає висоті перерізу 8,1 мм (трамвайна мережа) і 16 відсотків, що відповідає висоті перерізу 9,5 мм (тролейбусна мережа).

7. Для забезпечення належного струмознімання при встановлених швидкостях руху підвіска контактних проводів підлягає регулюванню якщо:

1) відхилення показників висоти підвішування контактних проводів у точках підвішування над рівнем дорожнього покриття або рівнем головки рейки перевищує проектні: вниз на 0,15 м, вгору - на 0,10 м;

2) висота підвішування контактних проводів нижче:

всередині виробничих приміщень - 5,2 м;

у прорізі воріт будівель - 4,7 м;

під інженерними спорудами та у приміщеннях закритих стоянок - 4,4 м;

у тунелях швидкісного трамвая - 3,7 м;

в місцях перехрещення на одному рівні трамвайної та (або) тролейбусної ліній з неелектрифікованими залізничними коліями за найгірших поєднань температури та навантаження (з урахуванням вітру та ожеледі) - 5,75 м від рівня головки залізничної рейки;

3) ухил контактних проводів відносно поздовжнього профілю трамвайної колії або дороги у місцях сполучення контактних ліній різної висоти підвішування перевищує:

на лініях звичайного руху трамвая і тролейбуса - 20 проміле;

на лініях швидкісного руху трамвая - 10 проміле;

на територіях та у виробничих приміщеннях депо і заводів, на ділянках ліній, де швидкість руху складає до 15 км/год - 40 проміле;

4) величина відхилення зигзагу контактних підвісок трамвайних ліній від осі струмоприймача вагону (осі трамвайної колії) становить більше 250 мм на прямих або більше 300 мм на кривих ділянках;

5) кути злому контактних проводів трамвайних ліній у плані перевищують величини, встановлені технічними умовами на відповідну арматуру та фіксуючі пристрої (затискачі, фіксатори, зворотні фіксатори, держаки кривої тощо);

6) кути злому контактного проводу на секційному ізоляторі перевищують 4 градуси на один затискач, а на вузлах та перехрестях, де швидкість руху зменшується - перевищують 8 градусів;

7) кути злому контактних проводів в особливо утруднених умовах підвішування контактної мережі (на територіях депо, заводів, на ділянках вантажних колій, тощо), де швидкість руху обмежена до 5 км/год, перевищують 15 градусів для мідних та 12 градусів для сталеалюмінієвих проводів;

8) стався злом контактного проводу у горизонтальній площині на спеціальних частинах конструкцій.

8. Під час експлуатації контактної мережі не допускається:

1) встановлення спеціальних частин контактної мережі на ділянках траси з ухилом більше 15 проміле, крім випадків встановлення спеціальних частин з ізольованими ходовими елементами на таких поздовжніх ухилах траси:

перехрещень тролейбусних ліній - до 20 проміле;

перехрещень трамвайної і тролейбусної ліній - до 25 проміле;

стрілочні вузлів керованих - до 25 проміле;

стрілочних вузлів східних - до 30 проміле;

секційних ізоляторів - до 20 проміле для трамваїв та до 30 проміле - для тролейбусів.

На підйомах з граничними ухилами конструкція перехрещення на контактній мережі повинне забезпечувати рух рухомого складу на підйом під струмом;

2) встановлення на контактній мережі перехрещення трамвайної і тролейбусної ліній конструкція якого не забезпечує можливість проходження перехрещення тролейбусом під струмом, а трамваєм - на вибігу;

3) відсутність або несправність передбачених конструкцією дугогасних пристроїв на вході ізольованих елементів спеціальних частин контактної мережі та секційних ізоляторах;

4) довжина струн поперечно-ланцюгового підтримуючого пристрою контактної мережі менше 0,5 м;

5) відстань від контактного проводу до натяжного ізолятора на поперечці більше ніж 2 м;

6) кріплення контактної мережі (крюків, розеток) до стін житлових і громадських будинків в точках, що розташовані на відстані менше ніж 0,5 м від краю будинків, віконних і дверних прорізів, а також без пристосувань для поглинання шуму (шумоглушників);

7) менше двох ступенів ізоляції всіх пристроїв контактної мережі трамвая і тролейбуса, що перебувають під напругою відносно:

опорних конструкцій (опор, будинків, інженерних споруд);

струмопровідних елементів контактної підвіски найближчих ліній трамвая і тролейбуса;

проводів та обладнання іншого призначення;

8) один ступень ізоляції між проводами позитивної і негативної полярності однієї контактної мережі тролейбуса у разі, якщо ця ізоляція не розрахована на випробування напругою 5 кВ. Шумоглушники і дерев’яні опори ізоляцією не вважаються. Ізоляційні щити і бруски, до яких кріпляться контактні проводи на стельових підвісках, можуть вважатися другим ступенем ізоляції лише у випадку, якщо вони розраховані на випробувальну напругу 5 кВ;

9) відсутність ізоляції несучих гнучких поперечок із сталевого каната від:

контактних і підсилюючих проводів;

спеціальних частин контактної мережі;

поздовжніх несучих тросів ланцюгових підвісок;

опорних конструкцій;

10) наближення елементів контактної мережі, що перебувають під напругою, на відстань менше ніж:

до опорних конструкцій - 1,5 м;

до балконів будинків і віконних прорізів - 2,0 м;

до ізольованих кронштейнів - 0,25 м;

до стовбурів дерев - 1,5 м;

до гілок дерев - 1,0 м;

до металевих частин інженерних споруд за умови вільного підвішування (в прольоті) - 0,2 м;

при жорсткому кріпленні - 0,1 м.

У разі неможливості дотримання зазначених вимог повинні бути передбачені спеціальні захисні пристрої (ізоляційні кожухи, щити, тощо);

11) наближення усіх поперечок, що вільно перетинають контактну мережу на відстань менше ніж 0,7 м до контактних проводів. Якщо не можна дотриматись цих вимог, між поперечкою і контактними проводами, що перетинаються нею, повинно бути забезпечено жорстке ізольоване кріплення;

12) відсутність або порушення цілісності ізоляційних щитів над контактними проводами, розташованими під сталевими конструкціями споруд, а також у випадках незабезпечення виступу їх країв на 0,25 м за межі споруди.

1. На кожну кабельну лінію в електрогосподарстві повинна бути така документація:

затверджена схема кабельних ліній;

журнал змін траси з переліком виконаних робіт, поясненням причин, з прив’язуванням до місцевості та зазначенням дати і органу, що узгоджував ці зміни;

виконавчі кресленики траси в масштабі 1 : 200 або 1 : 500;

кабельний журнал на кабельні лінії 600 В, 0,4 і 6-10 кВ;

протоколи випробувань кабелів після прокладання, які укладені випробувальною (вимірювальною) лабораторією, акредитованою (атестованою) відповідно до законодавства;

акти на захист кабелів від корозії, що спричинюється блукаючими струмами.

2. До технічної документації (виконавчих креслеників) повинні невідкладно вноситися відомості про будь-яку зміну траси кабелів і кожне застосування з’єднувальних муфт за підписом особи, відповідальної за технічну документацію служби енергозабезпечення. У разі неможливості поновити документи, яких бракує, повинен бути складений акт із зазначенням тих даних, які можна поновити.

3. Залежно від інтенсивності руху на лініях маршрутної мережі повинні бути визначені схеми нормального та аварійного режимів живлення контактної мережі.

Схеми живлення і секціонування контактної мережі повинні передбачати можливість вимкнення будь-якого кабелю для його огляду і ремонту без зупинки або зміни інтенсивності руху на лінії.

4. В аварійних випадках та в процесі ремонту можна змінювати схему нормального режиму живлення за розпорядженням диспетчера служби енергозабезпечення.

5. Технічне обслуговування та ремонт кабельної мережі здійснюють згідно з графіком, затвердженим керівником служби енергозабезпечення.

6. Експлуатація кабельних мереж повинна забезпечувати надійне енергопостачання споживачів і відповідати ПТЕ ЕС, НПАОП 40.1-1.21-98, цим Правилам та забезпечувати захист підземних металевих споруд від корозії блукаючими струмами.

7. Під час технічного обслуговування та ремонтів кабельної мережі необхідно дотримуватися наступних вимог:

1) для кабелів постійного струму позитивного і негативного потенціалу повинні застосовуватися одножильні броньовані кабелі, що мають не менше двох контрольних жил.

До переобладнання кабельних ліній дозволяється експлуатація прокладених трижильних, а також одножильних броньованих кабелів на напругу 1000 В без контрольних жил;

2) повинен контролюватися показник навантаження кожного кабелю на його відповідність розрахунковим значенням та вимогам ПТЕ ЕС;

3) на період усунення аварійного режиму допускається перевантаження струмом:

кабелів напругою до 10 кВ включно з ізоляцією з поліетилену та полівінілхлоридного пластику на 15 відсотків;

кабелів з гумовою ізоляцією і вулканізованого поліетилену - на 18 відсотків від тривало допустимого навантаження протягом до 6 годин на добу упродовж 5 діб, але не більше ніж 100 годин на рік, якщо навантаження в інші періоди не перевищувало тривало допустимого.

Для кабелів, що експлуатуються понад 15 років, перевантаження струмом не повинно перевищувати 10 відсотків;

4) у всіх кінцевих заділках, а також у всіх доступних огляду місцях прокладання кабелів, вони повинні маркуватися. Спосіб нанесення маркування на бирку визначається відповідно до інструкції, затвердженої керівником електрогосподарства.

Шини постійного струму, повинні мати розпізнавальне забарвлення: кабелі позитивного потенціалу - червоне, негативного - синє.

Шини змінного струму повинні мати розпізнавальне забарвлення: фаза А - жовте, фаза В - зелене, фаза С - червоне;

5) для вирівнювання потенціалів пунктів приєднання кабелів до рейок повинні застосовуватися регулюючі пристрої (статичні вольто-додаткові установки або додаткові резистори);

6) кабельна мережа підлягає періодичним випробуванням відповідно до ПТЕ ЕС. Випробування кабелів здійснюється підвищеною напругою з періодичністю:

кабельні лінії напругою до 1 кВ - після ремонту;

кабельні лінії напругою 6-10 кВ - протягом перших двох років експлуатації - один раз на рік;

кабельні лінії, які не пошкоджувалися під час випробувань протягом перших двох років експлуатації - один раз на 3 роки;

7) випробувальна напруга для кабелів:

змінного струму 6-10 кВ напругою, яка повинна дорівнювати п’ятикратній, а у разі введення в експлуатацію - шестикратній номінальній лінійній напрузі;

постійного струму напругою 600 В - 5 кВ.

Тривалість випробування кожної жили кабелю має бути 5 хвилин.

Для кабелів постійного струму з великим строком служби залежно від технічного стану дозволяється зниження випробувальної напруги до 3 кВ.

Кабелі негативного потенціалу рейкової мережі після капітального ремонту дозволяється випробувати мегомметром напругою 1000-1500 В;

8) ізоляцію контрольних жил кабелів постійного струму з напругою до 1000 В треба випробувати відносно землі одночасно з ізоляцією робочої жили напругою 5 кВ, а відносно одна одної - напругою 1 кВ.

8. Мережу кабелів негативного потенціалу треба періодично перевіряти згідно з ДСТУ Б В.2.5-29.

9. Якщо ремонт кабелю виконують взимку, коли температура повітря нижче від нуля градусів, кабельна вставка перед укладенням до траншеї повинна бути підігріта.

10. Для охорони кабелів від механічних пошкоджень за кабельними трасами повинно бути встановлено технічний нагляд.

Результати нагляду записуються на паперовий або електронний носій інформації.

11. Під час експлуатації кабельної мережі не допускається:

1) введення силових кабелів у будинки, проходження ними через перекриття і капітальні стіни не в трубах виготовлених з не електропровідного матеріалу;

2) розриви у броні свинцевих і алюмінієвих оболонок кабелів. Під час ремонту з використанням з’єднувальних муфт броня зрощуваних кінців кабелів та їх оболонки повинні бути електрично з’єднані.

1. Під час технічного обслуговування та ремонтів технічний стан пристроїв заземлення контролюється згідно з інструкцією, затвердженою наказом керівника служби енергозабезпечення.

2. Для визначення технічного стану заземлення необхідно:

виконати зовнішній огляд його видимої частини;

перевірити стан елементів заземлення;

перевірити пробивні запобіжники трансформаторів;

виміряти опір заземлення;

перевірити електричне коло "фаза-нуль";

вибірково розкрити ґрунт для огляду його елементів.

За результатами огляду заземлювачів повинен бути виконаний відповідний запис в оперативному журналі тягової підстанції, в якому зазначають виявлені несправності та вжиті заходи щодо їх усунення.

Величина опору заземлення повинна підтримуватися на рівні, визначеному ПУЕ.

3. Тимчасові переносні заземлювачі, які використовують для заземлення струмопровідних частин під час ремонту електроустановок, виконують з неізольованих гнучких мідних багатожильних проводів, що мають переріз відповідно до вимог термічної стійкості під час коротких замикань, але не менше ніж 25 мм-2.

4. На кожний стаціонарний заземлювач, що перебуває в експлуатації, повинен бути паспорт, який містить схему заземлення, основні технічні дані, інформацію про результати перевірок. Будь-які зміни в заземлювачах повинні бути невідкладно відображені в технічній документації за підписом особи, відповідальної за технічну документацію служби енергозабезпечення.

1. Оперативне керівництво експлуатацією та ліквідацією аварійних режимів на об’єктах системи електропостачання трамвая і тролейбуса здійснює диспетчер служби енергозабезпечення або інша особа, на яку покладено виконання цих функцій.

Для оперативного зв’язку чергового диспетчера з автотранспортом швидкої технічної допомоги і ремонтно-налагоджувальними бригадами треба використовувати засоби зв’язку із записом розмови та можливості її збереження.

Диспетчер служби енергозабезпечення повинен мати зв’язок з центральним диспетчером руху для прийняття узгоджених рішень.

2. На диспетчерському пункті служби енергозабезпечення повинні бути:

засоби індивідуального захисту відповідно до вимог законодавства про охорону праці;

медична укладка для надання домедичної допомоги відповідного рівня;

посадові інструкції працівників диспетчерського пункту та інструкції, що визначають порядок оперативного зв’язку з бригадами швидкої технічної допомоги, затверджені керівником служби енергозабезпечення;

комплект програм порядку відновлення нормативного режиму електропостачання трамвая і тролейбуса у разі виникнення аварійних ситуацій та пошкодженнях обладнання тягових підстанцій, контактної або кабельної мереж;

схеми зовнішнього електропостачання всіх тягових підстанцій;

однолінійні схеми підстанцій з основними технічними даними обладнання;

схеми секціонування контактної мережі трамвая і тролейбуса районів електропостачання кожної тягової підстанції із зазначенням місць приєднання ліній позитивного й негативного потенціалів 600 В та їх технічні дані, значення струму вставки всіх лінійних автоматів 600 В;

оперативний журнал у паперовому або електронному форматі для реєстрації у хронологічному порядку всіх вказівок і розпоряджень керівництва служби енергозабезпечення, а також обсягу робіт виконаного працівниками швидкої технічної допомоги;

список осіб, що мають право одноосібно оглядати об’єкти системи електропостачання трамвая і тролейбуса, і осіб, що мають право вести оперативні переговори з диспетчером електропостачального підприємства;

перелік всіх номерів телефонів, за якими можна вести оперативні переговори, включаючи адміністрацію підприємства;

комплект нормативних документів (ПУЕ, ПТЕ ЕС, НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 60.2-1.01-06 та ці Правила).

Програми, технічні дані обладнання, схеми тощо повинні бути оформлені для застосуванням комп’ютерної техніки. Дозволено їх дублювання у паперовому вигляді.

1. Забезпечення оперативного відновлення нормального режиму електропостачання трамвая і тролейбуса у разі виникнення аварійних ситуацій та пошкоджень на об’єктах системи електропостачання повинно бути покладено на швидку технічну допомогу служби енергозабезпечення.

2. Склад бригад швидкої технічної допомоги повинен бути укомплектований працівниками з досвідом роботи не менше трьох років. Ці бригади повинні перебувати в оперативному підпорядкуванні диспетчера служби енергозабезпечення.

3. Диспетчер служби енергозабезпечення має право залучати до ремонтно-відновлювальних робіт інших працівників, які на період робіт підпорядковується керівникові бригади швидкої технічної допомоги.

4. У розпорядженні чергових бригад швидкої технічної допомоги повинен бути спеціальний рухомий склад та автотранспорт призначений для ремонту й відновлення контактної та кабельної мереж, а також обладнання тягових підстанцій.

5. Керівництво бригадою швидкої технічної допомоги на місці ремонтно-відновлювальних робіт здійснює бригадир (майстер). Якщо роботи виконують кілька бригад одночасно, керівництво роботами покладають на бригадира (майстра), який відповідає за цю ділянку, або на працівника служби енергозабезпечення, що прибув спеціально для керівництва роботою. У випадку їх відсутності - на бригадира (майстра), який прибув на місце робіт першим.

Керівник робіт зобов’язаний підтримувати з диспетчером служби енергозабезпечення регулярний зв’язок.

6. Залежно від обсягу робіт і ступеня пошкодження відновлювальні роботи можуть бути виконані в два етапи:

часткове відновлення, що забезпечує можливість руху трамвая і тролейбуса (за необхідності навіть з обмеженням швидкості руху), яке виконує обов’язково бригада швидкої технічної допомоги;

повне відновлення до відповідності проектній документації, яке виконують в терміни, встановлені керівництвом служби енергозабезпечення.

7. Якщо одночасно з елементами системи електропостачання трамвая або тролейбуса пошкоджені будь-які об’єкти сторонніх організацій (міські низьковольтні повітряні розподільні мережі, мережі вуличного освітлення тощо), бригадир швидкої технічної допомоги повинен повідомити про це диспетчера служби енергозабезпечення, який в свою чергу зобов’язаний поінформувати відповідну організацію або підприємство для здійснення узгоджених заходів.

1. Обмеження блукаючих струмів під час експлуатації треба досягати за рахунок:

регулярного контролю ефективності заходів щодо обмеження блукаючих струмів;

контролю поздовжньої провідності рейкових колій;

контролю потенціалу рейок.

2. Під час контролю заходів щодо обмеження блукаючих струмів треба визначити, що:

1) середня величина різниці потенціалів між будь-якими пунктами приєднання ліній негативного потенціалу однієї підстанції в період інтенсивного руху не перевищує:

0,5 В - у разі автоматичного регулювання;

1,0 В - у разі реостатного регулювання;

2) електричний опір роз’ємних контактів приєднання кабелів негативного потенціалу до рейкових ниток не повинен перевищувати 0,0015 Ом;

3) електричний опір рейкового стика не повинен перевишувати опір рейки довжиною 2,5 м.

1. Кріплення сигнальних пристроїв не повинно порушувати механічної міцності та електричної ізоляції несучих конструкцій та споруд.

2. Для забезпечення безпеки пасажироперевезень трамваями і тролейбусами устаткування, обладнання і системи сигналізації повинні оглядатися персоналом підрозділу підприємства що здійснює їх експлуатацію за графіком затвердженим керівником цього підрозділу.

3. Технічне обслуговування та ремонт устаткування сигналізації здійснюється з дотриманням вимог проектної документації, а також НПАОП 40.1-1.21-98, НПАОП 40.1-1.32-0-01, НПАОП 60.2-1.01-06, ПУЕ, ПТЕ ЕС.

4. Експлуатація світлофорів, маршрутних знаків, призначених для регулювання руху та інформування водіїв трамваїв і тролейбусів про режим і умови руху, здійснюється відповідно до вимог ДСТУ 4092, ДСТУ 3308 та ДСТУ 4100.

5. У підрозділі підприємства що здійснює експлуатацію обладнання систем сигналізації повинен бути комплект технічної документації (креслень, електричних схем, настанов з експлуатації, тощо) із зазначенням змін, що відбулися упродовж часу експлуатації.

6. Технічне обслуговування і поточний ремонт засобів автоматики та телемеханіки руху поїздів (далі - АТРП) повинні здійснюватися за окремим графіком та інструкцією, затвердженими керівником відповідного підрозділу підприємства.

7. Заборонено проводити будь-які роботи із АТРП працівникам, у яких відсутні дозволи на проведення таких робіт.

8. Приміщення та пристрої автоматики АТРП (шафи, апарати та інші електротехнічні та електрон­ні пристрої) на лінії трамвая повинні бути замкнені і опломбовані. Доступ до них може бути дозволений тільки уповноваженим на це особам з попереднім записом в журналі огляду АТРП і зв’язку.

9. Виконання робіт з ремонту АТРП, що призводить до порушення графіка руху поїздів, повинно бути узгоджено з диспетчером руху трамвая з попереднім записом у журналі огляду АТРП і зв’язку.

10. За умови тривалої перерви дії автоматичного блокування руху трамвайних вагонів, пасажироперевезення треба здійснювати за принципом прямої видимості згідно з вказівками диспетчера руху.

11. Під час експлуатації устаткування сигналізації не допускається:

1) встановлювати на опорах, будинках і колонах світлові та звукові сигнальні пристрої, знаки дорожні та маршрутні покажчики на висоті нижче 2,5 м від поверхні землі в місці встановлення. Їх розташування не повинно заважати рухові транспорту і пішоходів.

2) використовувати для світлосигнальних пристроїв, що живляться постійним струмом від контактної мережі трамвая, як негативного (мінусового) провідника, будь які конструкції заземлення, окрім приєднання до рейки колії;

3) порушення ізоляції електрообладнання колійної сигналізації відносно заземлених частин;

4) відсутність або порушення заземлення металевих шаф, корпусів кожухів, пультів керування сигналізації, а також розташування їх на висоті менше ніж 2,5 м від землі;

5) відсутність освітлення сигнальних пристроїв у темний час доби або відсутність їх видимості водію трамвайного вагону чи тролейбуса, що наближається, з відстані не менше довжини гальмівного шляху під час повного службового гальмування з максимальної швидкості руху, встановленої для даної лінії.

1. Усі структурні підрозділи підприємства повинні бути забезпечені надійним зв’язком.

Види зв’язку (адміністративно-службовий, диспетчерський, технологічний тощо) та його технічні засоби встановлюються і використовуються в залежності від місцевих умов, технічних можливостей та особливостей системи управління підприємства.

2. Персонал структурних підрозділів підприємства, що бере безпосередню участь у контролі, проведенні аварійно-відновлювальних робіт на маршрутах та забезпеченні пасажироперевезень повинен мати засоби зв’язку із центральним диспетчером з руху.

3. Використання виробничого зв’язку не за призначенням заборонено.

4. Технічне обслуговування та ремонт засобів зв’язку треба виконувати згідно з графіком та інструкцією, затвердженою наказом керівника підприємства.

1. Рухомий склад повинен бути прийнятий від постачальника комісією, утвореною наказом підприємства, із складанням відповідного приймального акту та зареєстровані відповідно до законодавства.

2. На рухомому складі, що приймається, повинно перевірятися функціонування всього обладнання, надійність його кріплення та проводитись обкатка без пасажирів на визначених підприємством маршрутах із загальним пробігом не менше ніж 50 км та пробна експлуатація.

3. До початку експлуатації нового рухомого складу (моделі, типу), який раніше на підприємстві не перебував в експлуатації, повинно бути організовано підприємством навчання водіїв та працівників з його обслуговування та ремонту.

4. Реєстраційні номери рухомого складу повинні визначати їх належність до конкретного транспортного підприємства і не повторюватися у межах міста.

5. Реєстраційні номери рухомого складу наносяться на передній і задній частинах, бокових бортах та у пасажирському салоні рухомого складу.

6. Рухомий склад, що відпрацював установлений строк експлуатації, підлягає списанню після оформлення акта встановленої форми, який підписується членами комісії, зазначеної в пункті 1 цієї глави та отримання дозволу (погодження) власника транспортних засобів.

Строк експлуатації визначається підприємством-виробником рухомого складу. За відсутності в експлуатаційній документації виробника інформації щодо строку експлуатації його приймають:

10 років для тролейбуса;

15 років для трамвайного вагона.

Строк експлуатації може бути подовжено шляхом проведення капітального (капітально-відновлювального) ремонту або заміни кузова рухомого складу та оформлення технічного рішення відповідно до зразка технічного рішення про продовження терміну експлуатації трамвайного вагона (тролейбуса) (Додаток 4 ).

Рішення щодо можливості та необхідності проведення капітального (капітально-відновлювального) ремонту приймається за результатами оцінки методами неруйнівного контролю технічного стану складових кузова, які впливають на термін і безпеку подальшої експлуатації транспортного засобу, а також складання обсягу ремонтних робіт.

7. Агрегати, машини, вузли та деталі, які демонтують із списаного рухомого складу та придатні для подальшого використання, мають бути оприбутковані в установленому порядку для поповнення фонду, призначеного для ремонту іншого рухомого складу.

1. Не дозволяється без погодження з підприємствами-виробниками рухомого складу переобладнання, що веде до зміни повної маси та її розподілу по осях, розташування центру ваги, типу двигуна, його ваги та потужності, колісної бази та колісної формули, гальмівних систем, рульового управління та трансмісії.

2. За неможливості здійснити погодження з підприємством-виробником, внесення змін у конструкцію виконується відповідно до ДСТУ 8634, а експлуатація такого рухомому складу дозволена на підставі позитивних результатів випробувань на відповідність нормативним документам, які визначено обов’язковими для застосування в Україні та цих Правил, виконаних акредитованою (атестованою) випробувальною лабораторією відповідно до законодавства та складених за їх результатами документів (протоколів, актів, тощо).

3. Внесення зазначених в пункті 1 цієї глави змін в конструкцію рухомого складу повинно бути відображено в його реєстраційних документах.

1. Конструкція і технічний стан трамвайних вагонів і тролейбусів, що перебувають в експлуатації, у частині, яка стосується безпеки пасажирів та водія, безпеки дорожнього руху і охорони навколишнього середовища, повинні відповідати вимогам цих Правил, а також нормам і правилам, які визнано обов’язковими для застосування в Україні.

2. Експлуатація трамвайних вагонів і тролейбусів забороняється у разі:

відсутності реєстрації або невідповідності реєстраційних даних записам у документах про реєстрацію;

відсутності реєстраційних номерів;

відсутності завірених записів у технічних журналах вагонів та тролейбусів про проведення відповідного технічного обслуговування, ремонту та усунення несправностей за заявками водіїв;

досягнення граничного пробігу (граничного терміну служби), якщо строк його експлуатації не подовжено відповідно до вимог пункту 6 глави 1 цього розділу;

повної або часткової відсутності екіпіровки, передбаченого цими Правилами;

відсутності підтверджуючих документів про проходження обов’язкового технічного контролю;

наявності технічних несправностей, визначених главою 4 цього розділу.

1. Забороняється експлуатація рухомого складу у разі виникнення технічних несправностей, які можуть спричинити аварійну ситуацію:

1) гальмівні системи, якщо:

гальмівний шлях визначений згідно з вимогами до випробувань ефективності гальмування та норми гальмівного шляху трамвайних вагонів і тролейбусів (Додаток 5) при початковій швидкості 20 км/год або 40 км/год перевищує показник, наведений у таблиці 4 цього додатка. Допускається визначення ефективності гальмування тролейбуса згідно з ДСТУ 3649 та ДСТУ 13452;

не працює манометр гальмівної системи;

не діє хоча б один з видів гальм;

не фіксується важіль (педаль, рукоятка) стоянкового гальма у положенні "загальмовано";

несправний хоча б один з приводів механічних гальм;

не діє хоча б один з рейкових електромагнітних гальм (на трамвайних вагонах);

2) колісні пари та візки, якщо:

висота реборди бандажа менше ніж 13 мм та товщина менше ніж 8 мм, а для вагона швидкісної лінії менше ніж 15 мм та 10 мм відповідно (висота реборди вимірюється від точки на поверхні катання бандажа на відстані 33 мм від бокової грані бандажа зі сторони реборди, товщина реборди - на висоті, віддаленій на 5 мм від верхнього канта реборди);

є викришені місця на реборді бандажа;

послаблений бандаж на колісному центрі;

товщина бандажа менше 25 мм, а для вагона швидкісної лінії - менше 30 мм (товщину вимірюють на відстані 33 мм від внутрішньої грані);

є тріщини на бандажі або колісному центрі;

ослаблено центральну гайку колеса;

ослаблено або зрушено маточину колеса;

є видимі дефекти гумових амортизаторів;

ушкодження понад 25 відсотків площі перерізу шунта заземлення колеса з гумовими прокладками;

тріщини, ослаблення кріплень та знос елементів візка;

"заїдання" в поворотному шарнірі візка;

відстань між внутрішніми поверхнями бандажів не відповідає показникам:

для широкої колії - 1474-+2-2 мм;

для вузької колії - 950-+1-1 мм.

Відстань між внутрішніми поверхнями бандажів вимірюється в трьох місцях (через 120 градусів повороту коліс);

3) колеса та шини, якщо:

залишкова висота малюнка протектора у центрі бігової доріжки менше ніж 2,0 мм на довжині більше четвертої частини поверхні шини;

мають місце місцеві ушкодження (порізи, розриви тощо), які оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора та боковин;

на одній осі встановлено діагональні шини разом з радіальними, або шини, що мають різний малюнок протектора чи розмір;

зламана, ослаблена або відсутня хоча б одна шпилька чи гайка кріплення колеса або є тріщини дисків та ободів коліс;

на передніх колесах встановлено шини, відновлені за другою групою ремонту;

тиск у шинах не відповідає встановленим нормам;

несправні замкові кільця або ослаблено їх кріплення на ободі;

4) рульове управління, якщо:

незатягнуті та не застопорені нарізні з’єднання деталей та вузлів рульового керування;

наявні деталі із слідами залишкової деформації та іншими дефектами, а також застосовано деталі і робочі рідини, що не передбачені для даної моделі транспортного засобу або не відповідають вимогам підприємства-виробника;

окружний (сумарний) люфт рульового колеса при працюючому підсилювачі руля перевищує 20 градусів у положенні керованих коліс відповідно до прямолінійного руху;