У випадку коли керівником робіт не визначено місце припинення руху заданим маршрутом, командир відділення ДВАРФ визначає місце припинення руху самостійно за показниками манометра апарата працівника відділення ДВАРФ, у якого витрата кисню максимальна відповідно до зразку орієнтовного розрахунку витрат кисню з використанням табличних швидкостей руху (додаток 9).
15. У разі виникнення непередбачуваного ускладнення (непрохідний завал, підвищена температура тощо), якщо рух відділення ДВАРФ у загазованому аерогазовому середовищі неможливий, необхідно провести відбір проби та замір температури аерогазового середовища у цьому місці та за допомогою засобів зв’язку доповісти обстановку резервному відділенню (підземну базу, на КП). Після виходу відділення із загазованого середовища командир відділення ДВАРФ, зобов’язаний негайно повідомити керівника робіт про характер ускладнення та результати обстеження.
16. Командир відділення ДВАРФ повинен припинити виконання завдання підпорядкованими йому працівниками та повернутися до місця включення в респіратори (знаходження резервного відділення, підземної бази, КП) у разі:
витрачання розрахункової кількості кисню на рух вперед;
при перебуванні або руху вперед виробками з підвищеною температурою, у разі різкого зростання температури аерогазового середовища (на 3 °C за 5 хв.);
виходу з ладу респіратора або коли гірничорятувальник відчув себе погано;
виявлення постраждалого, якого необхідно евакуювати на струмінь свіжого повітря;
виявлення непрохідного завалу, що потребує тривалого часу для розбирання.
У разі виникнення будь-яких ускладнень відділення ДВАРФ зобов’язане повертатися до місця включення у респіратори (знаходження резервного відділення, підземної бази, КП) у повному складі. Розділятися на групи або залишати окремих працівників відділення ДВАРФ у загазованому середовищі заборонено.
У разі поганого самопочуття або втрати свідомості в загазованому середовищі будь-якого працівника відділення ДВАРФ йому надається відповідна допомога (переключення в допоміжний респіратор, охолоджування голови і грудей водою тощо) працівниками відділення ДВАРФ та вживаються заходи щодо евакуації постраждалого до найближчої виробки зі свіжим струменем повітря (місця знаходження резервного відділення, підземної бази, КП), на місті події відбирається проба, заміряється температура аерогазового середовища та повідомляється про зазначений випадок резервне відділення.
17. За відсутності масок з переговорними пристроями гірничорятувальники в загазованому середовищі зобов’язані володіти зоровими (запис крейдою та олівцем, подача сигналів жестами), кодовими звуковими або світловими методами передачі інформації.
18. Залежно від виду аварії і оперативного завдання відділення ДВАРФ повинне мати відповідне оснащення відповідно до табеля мінімального технічного оснащення відділень ДВАРФ (додаток 10).
Під час проведення АРІНР у загазованому середовищі на віддалених ділянках та в довгих тупикових виробках працівники відділення забезпечуються запасними балонами і регенеративними патронами з хімічним поглиначем вапняним (регенеративними патронами з хімічно зв’язаним киснем), які розміщуються в місцях, визначених керівником робіт, і встановлюються на робочі респіратори.
Перші відділення направляються в загазовану атмосферу без запасних балонів та патронів, які доставляються виставленими в резерв відділеннями або членами ДГК.
19. Після роботи в респіраторах протягом однієї зміни повторний допуск до роботи в цих апаратах дозволяється тільки після відпочинку гірничорятувальників на струмені свіжого повітря у руднику, шахті або на поверхні протягом строку, що дорівнює відпрацьованому часу. Відхилення від цього правила допускається тільки під час рятування людей, раптового ускладнення обстановки та в початковий момент до прибуття на підприємство достатньої кількості підрозділів.
Після завершення виконання завдань у загазованому середовищі працівники відділення ДВАРФ повинні повертатися раніше пройденим маршрутом.
Винятком вважається випадок, коли шлях для повернення ушкоджено завалом, пожежею, знаходиться під впливом підвищеної температури аерогазового середовища тощо, або маршрут повернення був змінений керівником робіт.
Після виконання завдання командир відділення ДВАРФ проводить огляд і оцінку справності технічного оснащення, яке повертається на підземну (наземну) базу та передається для застосування працівникам інших відділень ДВАРФ.
Прибувши до місця дислокації (після проведення АРІНР), працівники відділення ДВАРФ повинні привести в готовність до застосування апаратуру та оснащення, а водії та автомеханіки автомобільний транспорт.
VII. Організація проведення розвідки
1. Під час проведення розвідки встановлюється:
кількість людей у зоні аварії та зоні можливого ураження та місце їхнього знаходження;
зона можливого ураження, можливі напрямки розвитку аварії;
стан провітрювання, ступінь задимленості, загазованності, температура аерогазового середовища;
стан виробок, комунікацій, приміщень за маршрутом руху, наявність та розміри завалів, наявність підходів до місць проведення АРІНР;
наявність засобів пожежогасіння, зв’язку, вентиляційних пристроїв та їх стан.
2. Перша розвідка проводиться згідно з ПЛА, наступні згідно з оперативними планами.
3. Керівник робіт під час організації проведення розвідки зобов’язаний:
забезпечити розвідку виробок, комунікацій, приміщень у зоні аварії та зоні можливого ураження, в яких можуть знаходитися люди (у першу чергу, де знаходиться максимальна кількість людей);
забезпечити керівника підрозділу ДВАРФ, який очолює проведення розвідки, необхідними силами і спеціальними засобами для виконання завдання та здійснення заходів безпеки підпорядкованими працівниками;
докладно і точно інформувати керівника підрозділу ДВАРФ, який очолює проведення розвідки, про місце виникнення і вид аварії, можливі напрямки її поширення та ускладнення, які можуть виникнути під час проведення розвідки, заходи безпеки, завдання, місце знаходження резервного відділення або підземної бази, порядок передачі інформації до КП;
роз’яснити керівнику підрозділу ДВАРФ, який очолює розвідку, маршрут руху, за необхідності забезпечити схемою розташування виробок, комунікацій, приміщень і виконати орієнтовний розрахунок кисню для виконання завдання;
перевірити, як усвідомив керівник підрозділу ДВАРФ, який очолює розвідку, поставлене завдання.
4. Керівник підрозділу ДВАРФ, який очолює проведення розвідки, зобов’язаний знати маршрут руху і його особливості (перетинання виробок або комунікацій, місця порушення кріплення, затоплення, можливих обвалів тощо), уточнити орієнтири, докладно роз’яснити підпорядкованим працівникам завдання та заходи безпеки, місце знаходження підземної бази і виставленого у резерв відділення, маршрут і порядок руху, провести попередній розрахунок кисню для виконання завдання, якщо він не був проведений керівником робіт.
Під час проведення розвідки працівники ДВАРФ у першу чергу надають допомогу постраждалим, виконують роботи із зменшення зони ураження (закриття і відкриття вентиляційних і протипожежних ляд і дверей, установлення тимчасових перемичок, розбирання невеликих завалів, укріплення виробок на шляху прямування тощо).
5. У разі виявлення постраждалого у загазованому аерогазовому середовищі працівники ДВАРФ зобов’язані надати йому домедичну допомогу, уключити в ізолюючий апарат або апарат штучної вентиляції легенів, відібрати пробу повітря і визначити склад аерогазового середовища газоаналізатором, прикріпити на зап’ястя руки постраждалого розпізнавальний жетон ДВАРФ. Опис розпізнавального жетона ДВАРФ відображено в додатку 11. Дублікат розпізнавального жетона ДВАРФ залишається на місці знаходження постраждалого. Робиться ескіз положення постраждалого у виробці. Після цього постраждалий найкоротшим шляхом транспортується до струменя свіжого повітря або на підземну базу і передати його працівникам резервного відділення та/або медичним працівникам. Після виконання завдання керівник підрозділу ДВАРФ, який виявив постраждалого, прибуває на КП, складає рапорт (додаток 12), та передає його керівнику робіт.
6. Штучне дихання постраждалим, які втратили свідомість, проводиться безперервно до появи стійкого самостійного дихання.
Після передачі постраждалого, працівники підрозділу ДВАРФ продовжують виконання отриманого завдання. Забороняється використовувати працівників підрозділу (відділення) ДВАРФ для евакуації людей виробками (комунікаціями, з приміщень) з потоком свіжого повітря, якщо в загазованих виробках є постраждалі, які потребують допомоги. У таких випадках евакуація постраждалих виробками зі свіжим повітрям виконується членами ДГК, працівниками, медперсоналом аварійного об’єкта.
7. Під час пересування виробками (комунікаціями, приміщеннями) зі зруйнованим кріпленням або у проходах, зроблених в породах (матеріалах), які обвалилися, в обов’язковому порядку зводиться тимчасове кріплення та приймаються інші заходи для забезпечення безпечного виходу гірничорятувальників відділення з аварійної виробки, комунікації, приміщення.
8. Під час виконання розвідки в задимлених тупикових та інших виробках великої довжини до виконання завдання залучаються декілька відділень, які направляються "хвилями" через розраховані відрізки часу відповідно до температурного або інших факторів.
9. Під час проведення розвідки в загазованому та/або задимленому середовищі аварійних ділянок із складною мережею виробок, комунікацій, приміщень відділення ДВАРФ може доповнюватися членами ДГК, ІТП та робітниками підприємства, але не більше однієї особи на відділення.
10. Під час проведення розвідки виробок в умовах недостатньої видимості працівники підрозділу (відділення) ДВАРФ повинні бути з’єднані між собою з’єднувальними шнурами, розташовуватися по діагоналі до осі виробок, щоб не пройти повз постраждалого, прокладати по маршруту руху лінію зв’язку з резервним відділенням (підземною базою). Керівник підрозділу, який очолює проведення розвідки, рухається попереду зі щупом тією стороною виробки, де до неї примикають рудоспуски, скати, гезенки та інші похилі або вертикальні виробки, щоб попередити падіння в них підпорядкованих працівників.
11. У разі виявлення постраждалих у виробках, комунікаціях, приміщеннях зі свіжим повітрям, насамперед, допомогу необхідно надавати тим, які знаходяться в більш важкому стані.
12. Для надання допомоги постраждалим у вертикальних виробках, не обладнаних драбинами або сходами, застосовуються лебідки зі спеціальним причіпним пристроєм для спуску-підйому людей та/або евакуація постраждалих здійснюється за допомогою рятувальної мотузки та запобіжного поясу.
13. У разі ураження електричним струмом постраждалого спочатку звільняють від дії струму, після чого приступають до надання домедичної допомоги.
14. Під час рятування людей, які знаходяться під обвалом, у місці прориву пульпи, пливунів або води необхідно:
установити місця знаходження і кількість людей;
визначити способи підходу до постраждалих, негайно приступити до виконання робіт, що забезпечують якнайшвидше проникнення до них і надання необхідної допомоги;
забезпечити підтримання з постраждалими постійного зв’язку, подачу їм свіжого повітря, харчування (використання наявних трубопроводів, буріння свердловин та інше);
проводити спеціальні виробки з можливо більшої кількості точок, у тому числі і обваленими породами.
15. Керівник робіт може організувати проведення повторної розвідки для уточнення обстановки на місці проведення АРІНР та визначення найбільш ефективних заходів з їх проведення. До складу підрозділу ДВАРФ, що проводить таку розвідку, можуть додатково залучатися відповідні фахівці, але не більше однієї особи на підрозділ (відділення) ДВАРФ.
16. Після проведення розвідки на аварійному об`єкті, посадова особа ДВАРФ, яка очолювала розвідку, особисто інформує керівника робіт про результати проведеної розвідки з наданням необхідних схем та ескізів аварійної ділянки, складає звіт про виконання завдання в оперативному журналі.
У випадку, якщо надавалася домедична допомога постраждалим, звіт в оперативний журнал також записує особа, яка відповідає за медичне забезпечення.
VIII. Застосування різних режимів вентиляції при проведенні аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт на підземних об’єктах
1. Застосування різних режимів вентиляції аварійного об’єкта визначаються під час розробки ПЛА або оперативних планів відповідно до вимог ПБ на основі обґрунтованих розрахунків за матеріалами депресійних зйомок, що відображають фактичний стан вентиляційної мережі. Застосовується режим вентиляції, при якому досягається максимальне скорочення зони ураження виробок, забезпечуються найбільш сприятливі умови для рятування людей та проведення АРІНР.
2. Під час ліквідації наслідків аварій на аварійному об’єкті можуть застосуватися такі режими вентиляції:
нормальний зі збереженням провітрювання, що існувало до виникнення аварії;
нормальний зі збільшенням або зменшенням кількості повітря;
реверсивний, при якому змінюється напрям руху повітря у виробках усього об’єкта за допомогою вентиляторів головного провітрювання;
реверсивний загальношахтний зі збільшенням або зменшенням кількості повітря;
місцеве реверсування, при якому напрям руху повітря змінюється на протилежний тільки у виробках аварійного об’єкта (ділянки) за нормальної роботи вентиляторів головного провітрювання;
закорочення вентиляційного струменя до або після місця виникнення аварії;
припинення штучного (зупинка вентиляторів головного провітрювання) або повного (ізоляція) провітрювання (нульовий режим);
комбінований, що поєднує в собі окремі способи та ознаки різних режимів вентиляції.
3. Установлений вентиляційний режим має бути стійким і керованим. Вибір вентиляційного режиму і способу його здійснення в кожному конкретному випадку залежить від місця виникнення аварії, знаходження людей, розмірів зони ураження, довжини і складності мережі виробок, інтенсивності виділення у виробках аварійної і суміжних ділянок горючих і вибухонебезпечних газів та часу досягнення ними вибухонебезпечної концентрації, особливості схеми вентиляції та наявного вентиляційного обладнання, можливості некерованого перевертання вентиляційного струменя під дією теплової депресії.
4. У разі виникнення пожежі на початку струменя повітря, що надходить, найбільш ефективним є режим, при якому здійснюється загальношахтне реверсування вентиляційного струменя.
5. У разі виникнення пожежі в середині струменя повітря встановлюються режими, що перешкоджають проникненню продуктів горіння у виробки, де знаходяться люди. У таких випадках може проводитися закорочування вентиляційного струменя повітря, місцеве або загальношахтне реверсування вентиляційного струменя, а також зупинка вентилятора, якщо останнє не призведе до загрози перевертання вентиляційного струменя під дією теплової депресії або накопичення у виробках горючих газів до вибухонебезпечної концентрації та забезпечить стійкий напрям струменя повітря.
6. Під час пожежі у виробках з вихідним струменем повітря (квершлаги, штреки, збійки, шурфи, стволи тощо), як правило, зберігається існуючий напрям вентиляційного струменя.
7. Під час пожежі в будівлях та каналах вентиляторів при всмоктуючому провітрюванні встановлюється вентиляційний режим, що перешкоджає проникненню продуктів горіння у рудник, шахту в результаті зупинки вентилятора шляхом реверсування інших вентиляторів рудника, шахти, передбачається закриття шиберів каналу аварійного вентилятора, розгерметизація надшахтної будівлі.
При нагнітальному способі провітрювання аварійний вентилятор зупиняється та забезпечується робота решти вентиляторів у режимі нагнітання.
8. Під час пожежі у стволах з вихідним потоком повітря вище каналу вентилятора, у надшахтних будівлях цих стволів (при всмоктуючому провітрюванні) необхідно забезпечити нормальну роботу вентилятора головного провітрювання аварійного ствола, реверсувати решту вентиляторів головного провітрювання рудника, шахти (за їх наявності) з метою утворення стійкого вихідного струменя повітря по аварійному стволу в разі раптової зупинки його вентилятора.
9. Під час пожежі в похилих виробках з низхідним провітрюванням, з метою запобігання некерованого перевертання вентиляційного струменя під дією теплової депресії необхідно передбачати заходи зі збільшення опору в паралельних виробках і збійках між ними, а в разі неможливості забезпечити стійке низхідне провітрювання передбачити місцеве або загальношахтне реверсування вентиляційного струменя.
Закорочення вентиляційного струменя до осередку пожежі, зупинка вентилятора головного провітрювання або зменшення його продуктивності забороняється, якщо ці заходи не передбачені для штучного перевертання вентиляційного струменя під дією теплової депресії. Зразок розрахунку стійкості вентиляційного струменя наведено у додатку 13.
10. Під час пожежі в похилих виробках з висхідним провітрюванням з метою запобігання порушення режиму вентиляції в паралельних виробках, зміни напряму руху витоку повітря та проникнення продуктів горіння в струмені свіжого повітря необхідно передбачити заходи зі зниження ступеня впливу напору утвореної теплової депресії (закриття протипожежних дверей, установка тимчасових перемичок нижче осередку пожежі тощо).
11. Під час виникнення пожежі в інших виробках необхідно зберігати нормальний режим роботи вентиляторів головного провітрювання.
12. У випадку виникнення пожежі у руднику, шахті, де існує небезпека утворення вибухонебезпечної суміші газів, установлюється спеціальний режим вентиляції, який виключає утворення вибухонебезпечної суміші газів, доступу її до осередку пожежі та інших виробок, забезпечує зниження швидкості розповсюдження пожежі.
13. Під час виникнення пожежі в загазованому тупиковому забої необхідно передбачати збереження нормального режиму його провітрювання.
Під час вибухів газу або пилу зберігається існуючий до аварії напрям вентиляційного струменя. У тих випадках, якщо після вибуху газу або пилу відсутні осередки горіння, передбачаються способи збільшення об`єму подачі повітря в аварійні виробки.
14. Оперативним планом обов’язково передбачається контроль аварійного вентиляційного режиму, який здійснюється безперервно шляхом виміру витрат повітря на аварійній ділянці, визначення вмісту горючих газів, виявлення місць їх шарових накопичень, суфлярних виділень тощо.
IX. Гасіння підземних пожеж
1. Гасіння підземних пожеж здійснюється:
впливом на осередок пожежі вогнегасними речовинами безпосередньо або шляхом їх дистанційної подачі (активне безпосереднє або дистанційне гасіння);
ізоляцією осередку пожежі від доступу свіжого повітря;
комбінованим впливом на осередок пожежі, що включає одночасне або послідовне застосування вищеназваних способів.
Складовою частиною гасіння пожежі є її локалізація, яка здійснюється:
зменшенням подачі кількості свіжого повітря до осередку пожежі (горіння);
створенням перешкод на шляху розповсюдження пожежі (закриття протипожежних ляд та дверей, установлення перемичок, вилучення горючого матеріалу та інше);
утворенням охолоджувальних завіс (водяних, пінних) на шляху розповсюдження пожежі;
комбінованим застосуванням вищеназваних способів локалізації.
2. Обираючи спосіб гасіння пожежі, ураховується місце її виникнення, вид горючого матеріалу, швидкість розповсюдження пожежі, наявність необхідних засобів гасіння пожеж у гірничих виробках, підземних спорудах.
Технологія і організація робіт із гасіння пожеж у виробках повинні забезпечувати відповідність параметрів гасіння пожежі параметрам її розвитку або перевищувати їх. Зразок визначення параметрів розвитку пожежі у гірничих виробках, підземних спорудах наведений у додатку 14. Застосування засобів пожежогасіння у гірничих виробках, підземних спорудах наведено в додатку 15, довідкові дані для розрахунків протипожежного водопостачання наведено в додатку 16.
3. Гасіння пожежі безпосередньою дією на осередок горіння здійснюється зі сторони струменя повітря, який поступає.
Дозволяється проводити гасіння прямим впливом на осередок пожежі (горіння) зі сторони вихідного струменя повітря, якщо пожежа знаходиться поблизу від виробок зі струменем свіжого повітря та температура аерогазового середовища дозволяє вести ці роботи.
4. При безпосередньому гасінні пожежі вживаються вичерпні заходи щодо запобігання висипанню мас, що горять, або обваленню порід, які можуть перекрити вихід підрозділу ДВАРФ до струменя свіжого повітря.
5. Під час гасіння пожежі на аварійному об’єкті, діяльність якого пов’язана з випуском корисних копалин та породи, вживаються заходи щодо попередження загоряння в місці випуску горючих матеріалів (кріплення, стрічок, кабелів та інше), зосередження розрахункової кількості вогнегасних засобів, здійснення контролю складу рудничної атмосфери. Випуск нагрітих мас корисних копалин та породи необхідно проводити у вагони з обов’язковим заливанням нагрітої маси водою.
6. З метою запобігання опіків забороняється знімати спецодяг під час гасіння пожежі безпосереднім впливом вогнегасними речовинами на її осередок.
7. Якщо до моменту прибуття підрозділів ДВАРФ на аварійний об’єкт, пожежа набула розмірів, які не дозволяють наявними засобами запобігти її розповсюдженню, необхідно, насамперед, ужити заходів щодо локалізації пожежі.
8. Підрозділи ДВАРФ, направлені на гасіння відкритих осередків пожежі, зобов’язані максимально використовувати засоби гасіння пожежі, які є на аварійному об’єкті. З початком гасіння пожежі, незалежно від її розміру та характеру розвитку, організовується постійна подача води трубопроводами та зосередження на аварійному об’єкті відповідних технічних засобів пожежогасіння.
9. У випадку, коли на шляху розповсюдження пожежі є сполучення з виробкою, якою подається струмінь свіжого повітря ("підсвіження"), вживаються заходи для запобігання проникнення пожежі в цю виробку (охолодження газоподібних речовин горіння водою з пожежних стволів, установка на сполученні водяних завіс, усунення "підсвіження").
10. У випадку, коли під час пожежі на аварійному об`єкті створюється загроза особливо важливим вузлам та об’єктам (стволи, склади вибухових матеріалів (речовин), електропідстанції, камери центральних водовідводів), основні сили і технічні засоби зосереджуються для захисту цих об’єктів.
11. У випадку, коли швидкість розповсюдження пожежі (горіння) перевищує швидкість гасіння безпосереднім або дистанційним впливом на осередок пожежі вогнегасними речовинами або осередок пожежі недоступний, його необхідно ізолювати шляхом установлення перемичок.
Обсяг виробок, що ізолюються, повинен бути мінімальним. Місця встановлення перемичок повинні вибиратися на ділянках з найбільш стійкими боковими породами, без тріщин, куполів та інших недоліків, що можуть впливати на розвиток пожежі.
12. При підвищеній температурі рудничної атмосфери та сильній задимленості в місцях зведення перемичок на вихідному вентиляційному струмені спочатку зводяться перемички на свіжому струмені повітря, а після того як ужито заходів щодо зниження температури (реверсуванням або іншими способами), зводять ізоляційні перемички на вихідному струмені повітря.
13. У випадку, коли ізоляція пожежі на аварійній ділянці не дає позитивного результату, ізольовану аварійну ділянку заповнюють інертними газами або затоплюють водою. Указані роботи виконуються через спеціально пробурені свердловини, пульпопроводи, трубопроводи.
Пульпа може подаватися як безпосередньо в осередок пожежі, так і в виробки, якими вона розповсюджується та/або якими до неї проникає свіже повітря. Ізоляція ділянки з подальшим замуленням проводиться з попереднім зведенням фільтруючих або замулюючих перемичок.
Ізоляція ділянки з подальшим затопленням водою проводиться водостійкими перемичками, розрахованими на максимально можливий тиск води.
Конструкції ізолюючих, водостійких, фільтруючих, тимчасових перемичок вибираються залежно від гірничо-геологічних умов і способів ліквідації осередку пожежі.
14. До гасіння пожеж у надшахтних будівлях, стволах, шурфах та інших виробках, що виходять на поверхню, залучаються пожежно-рятувальні підрозділи. У цьому випадку пожежно-рятувальний підрозділ діє згідно з ПЛА та завданням, отриманим від керівника робіт.
15. У випадку, коли у виробках вміст сірчаного газу (SO2) перевищує 0,5 %, роботи в них необхідно припинити та вжити заходів зі зниження його вмісту.
16. Розкриття ізольованої аварійної ділянки з метою проведення розвідки, скорочення ізольованого об’єму виробок, виконання інших робіт здійснюється згідно з проектом, на основі якого розробляються заходи відповідних оперативних планів, що передбачають запобігання проникненню свіжого повітря в ізольований простір, розвитку пожежі, вибуху газоповітряної суміші (шлюзування, вирівнювання тиску повітря тощо). Якщо під час розвідки буде встановлено, що горіння продовжується, ізоляція ділянки відновлюється.
17. Пожежа вважається ліквідованою, коли в місці її виникнення та в прилеглих до нього виробках відсутній оксид вуглецю (СО), відновлений нормальний режим провітрювання, а температура аерогазового середовища не перевищує звичайну температуру для цих виробок.
18. Особливості гасіння пожеж залежно від виду горючого матеріалу:
гасіння твердих матеріалів (дерево, конвеєрна стрічка, корисні копалини та інше) здійснюється водою, піною;
гасіння вогнегасним порошком ефективне тільки на початку стадії горіння (протягом перших 10-20 хв.). В умовах масштабної пожежі можливе гасіння порошком відкритого вогню, у подальшому необхідно застосовувати воду або піну для охолодження та запобігання повторного займання;
рідини, що горять, доцільно гасити вогнегасним порошком, піною, піском, розпиленою водою, вогнегасниками з інертним газом;
вибухові матеріали (речовини) необхідно гасити розпиленою водою або піною. Гасіння вогнегасним порошком, піском забороняється, аби уникнути вибуху;
електрообладнання (кабелі, електродвигуни та інше) необхідно гасити після відключення електроенергії. Електрообладнання, що знаходиться під напругою, дозволяється гасити тільки вогнегасним порошком, піском, інертними газами;
акумуляторні батареї електровозів необхідно гасити в захисних окулярах на випадок розбризкування електроліту. Акумуляторну батарею, що знаходиться на зарядці, необхідно заздалегідь відключити від зарядного пристрою. Гасіння акумуляторної батареї проводиться вогнегасним порошком, піском;
метан можна гасити будь-якими вогнегасними речовинами;
для унеможливлення повторного займання метану одночасно з його гасінням необхідно охолоджувати оточуючи предмети (конструкції машин і механізмів, кріплення, породу, руду), які могли нагрітись у місцях контакту з полум’ям;
під час гасіння кріплення виробок струменем води воду необхідно направляти на найвіддаленіші рами, що горять, по всьому розрізу виробок, ведучи гасіння за напрямком "до себе". Якщо довжина зони горіння перевищує довжину струменя, гасіння проводиться частинами в такому ж порядку.
19. Особливості гасіння пожеж водою:
під час гасіння пожеж у вертикальних виробках з висхідним струменем повітря розпиленою водою, що подається з поверхні, потрібно контролювати напрям вентиляційного струменя, що виходить зі ствола. У разі появи ознак його перекидання необхідно зменшити кількість води, що подається у вертикальну виробку;
при виборі місця встановлення водяної завіси необхідно виключити можливість обходу завіси нагрітими газами по куполах або пустотах за кріпленням виробки;
для запобігання можливого утворення передумов для вибуху водню, теплового травмування працівників ДВАРФ у результаті великого пароутворення, забороняється подача струменів води у центр осередку пожежі при безпосередньому гасінні пожеж у тупикових забоях, камерах, виробках, які погано провітрюються;
не допускається проведення робіт у безпосередній близькості від осередку пожежі під час подачі в нього великої кількості води або пульпи зверху, а також перебування відділень та контрольних постів біля перемичок при інтенсивному затопленні цієї ділянки водою.
20. Особливості гасіння пожеж на аварійних об`єктах, на яких існує небезпека накопичення вибухонебезпечних сумішей:
у випадках, коли під час гасіння пожежі створюється небезпека накопичення горючих газів або зростає його концентрація в струмені повітря, що поступає до осередку пожежі, уживаються заходи зі зниження концентрації метану (посилення провітрювання, дегазація джерела надходження, зміна схеми подачі повітря до осередку пожежі тощо);
у разі, коли після вжитих заходів вміст метану досяг 2 % і продовжує рости, посадова особа ДВАРФ, яка керує гасінням пожежі, зобов’язана вивести людей із небезпечної зони і перейти до виконання інших заходів, передбачених оперативним планом;
у випадку непередбаченої зміни режиму провітрювання на аварійній ділянці люди, які гасили пожежу, відводяться в безпечне місце до з’ясування обстановки;
гасіння горючих газів у відпрацьованому просторі повинно здійснюватися дегазацією джерела газовиділення та дистанційним подаванням по свердловинам, пробуреним у зону горіння, інертних газів, піни та інше. У разі неефективності такого гасіння аварійна ділянка ізолюється та здійснюються заходи із запобігання вибуху;
роботи у виробках ізольованої аварійної ділянки можуть виконуватися тільки після утворення безпечної атмосфери та за умови, що процес підтримки інертного середовища є керованим;
у разі ускладнення пожежі вибухом, роботи на аварійній ділянці припиняють, а людей евакуюють у безпечне місце. Поновлення робіт можливе тільки після здійснення заходів, що виключають повторні вибухи (посилення провітрювання). Коли вжиті заходи не дають позитивних результатів і вибухи повторюються, аварійна ділянка ізолюється або затоплюється водою;
у разі, якщо під час гасіння пожежі можливе значне пилоутворення, вибухонебезпечний пил змивається водою зі стінок виробок, що примикають до осередку пожежі.
21. У тупикових виробках забороняється гасіння пожежі зі сторони забою тупикової виробки, безпосереднім впливом на осередок пожежі в пройдених до гори тупикових виробках з кутом нахилу більше 20°. Під час гасіння пожежі біля гирла крутих або вертикальних тупикових виробок необхідно враховувати можливість вигорання кріплення та обвалу гирла з утворенням воронки.
22. Якщо працівники ДВАРФ залишають виробку через різке ускладнення обстановки, то перед цим вони зобов’язані залишити відкритим кінцевий пожежний кран, приєднати до нього водорозбризкувач або пожежний ствол та відібрати пробу повітря.
23. У тупикових виробках руднику, шахти, у яких існує небезпека вибуху газу першочергові дії працівників відділень ДВАРФ разом із евакуацією людей і гасінням пожежі спрямовуються на отримання достовірної інформації щодо газової обстановки та розвитку пожежі.
Безпосереднє гасіння пожежі або інші роботи не допускаються, якщо вміст метану досяг 2 % і продовжує збільшуватися, сталося порушення нормального провітрювання виробки (зупинка вентилятора, перегорання вентиляційних труб), виробка не провітрюється, відсутня інформація про наявність у ній метану.
24. Дистанційне подавання вогнегасного порошку по вентиляційному трубопроводу необхідно проводити, коли зменшення об’єму повітря в аварійній виробці, викликане його подачею, не створює загрози накопичення метану вище 2 %.
Незалежно від обстановки, яка склалася в початковий період, разом з іншими роботами повинні розроблятися заходи з підготовки аварійної ділянки до інертизації середовища аварійних виробок та їхньої ізоляції.
25. Гасіння пожеж у похилих виробках з кутом нахилу більше 20° незалежно від напряму вентиляції, як правило, повинно здійснюватися зверху шляхом дистанційного впливу на осередок пожежі вогнегасними речовинами (піна, інертні гази, порошки, розпилена вода).
При цьому вибирають найкоротші шляхи підходу до осередку пожежі (з паралельних виробок, збійок тощо).
26. Гасіння безпосереднім впливом на осередок пожежі здійснюється:
зверху при провітрюванні виробки зверху вниз, відсутності небезпеки перекидання вентиляційного струменя під дією теплової депресії;
знизу за умови провітрювання виробки знизу вверх, відсутності небезпеки травмування працівників ДВАРФ у результаті падіння предметів, що горять, обвалених порід тощо.
27. Для підходу до осередку пожежі повинні бути використані проміжні збійки, штреки та ходки. Сили і засоби ДВАРФ спрямовуються на гасіння пожежі та запобігання її розповсюдженню виробками, що примикають, до верхнього і нижнього горизонтів рудника, шахти.
З метою запобігання активізації пожежі її необхідно ізолювати шляхом закриття протипожежних дверей зверху та знизу аварійної виробки, а в разі їх відсутності тимчасовими перемичками. При цьому необхідно забезпечити стійкий вентиляційний режим.
За наявності в похилій виробці канатної відкатки вживаються заходи з фіксації підйомних посудин на верхньому і нижньому майданчиках.
28. Під час горіння конвеєрної стрічки (якщо осередок пожежі не ліквідовано протягом 20-30 хвилин з моменту його виникнення), у першу чергу, одночасно з рятуванням людей, повинні бути прийняті заходи з локалізації пожежі (скорочення витрати повітря, видалення частини конвеєрної стрічки, встановлення або включення водяної завіси на вихідному від пожежі повітряному струмені тощо).
Незалежно від розміру та характеру пожежі повинні доставлятися і вводитися в дію наявні потужні засоби пожежогасіння (порошкові установки об’ємного пожежогасіння, піногенератори тощо).
29. Під час гасіння та локалізації пожежі в похилій виробці, обладнаній стрічковим конвеєром, уживаються заходи щодо запобігання травмування працівників ДВАРФ та розповсюдження пожежі внаслідок обриву і "відходу" конвеєрної стрічки вниз.
З моменту виникнення пожежі в конвеєрній виробці необхідно збільшити (за рахунок інших ділянок) подачу води по трубопроводах до місця гасіння з метою компенсації її витрат на роботу установок автоматичного пожежогасіння.
30. Гасіння пожеж у вертикальних стволах і шурфах незалежно від напряму вентиляційного струменя проводиться зверху вниз шляхом включення водяної завіси в гирлі виробки, розпиленим струменем води з водорозбризкувачів, повітряно-механічною піною або вогнегасними порошками.
Направляти підрозділи (відділення) ДВАРФ у вертикальні виробки для гасіння пожеж забороняється, за винятком, коли є повна впевненість у безпеці цих робіт.
31. Під час гасіння пожеж у камерах залежно від їх призначення вживають заходи щодо:
закриття протипожежних дверей для зниження активності горіння та запобігання розповсюдженню пожежі;
видалення зі складів вибухових матеріалів (речовин);
припинення зарядки, вилучення акумуляторних батарей електровозів та посилення вентиляції депо електровозів у разі загрози накопичення водню;
установлення підйомних посудин на кулаки при пожежі в лебідочних камерах для попередження обриву канатів від перегорання, за неможливості закріплення вантажної і порожнякової гілки каната нижче осередку пожежі.
Х. Особливості організації АРІНР у виробках в умовах високих та низьких температур
1. Для забезпечення безпечного проведення АРІНР в умовах високої температури аерогазового середовища здійснюються заходи відповідно до зразку розрахунку допустимої тривалості роботи в зоні з підвищеною температурою аерогазового середовища під час проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт (додаток 17).
Стан аерогазового середовища у виробках характеризується трьома показниками: температурою, відносною вологістю та швидкістю руху повітря.
У разі підвищеної температури непридатного для дихання повітря повинні застосовуватися засоби індивідуального протигазового та протитеплового захисту відповідно до таблиці 1 додатка 17 до цього Статуту.
2. Рішення про типи засобів індивідуального протигазового та протитеплового захисту, які застосовуються, приймає керівник робіт.
Під час виконання трудомістких аварійно-рятувальних робіт на значному віддаленні від свіжого струменя повітря, у тому числі в умовах підвищеної до +40 °C температури аерогазового середовища, для колективного протигазового та протитеплового захисту гірничорятувальників застосовується комплект бокс-бази.
3. У зоні з підвищеною температурою повітря (далі - ЗПТ) обмежені тривалість і інтенсивність безперервної роботи працівників ДВАРФ у респіраторах та в засобах індивідуального протитеплового захисту для попередження шкідливого для здоров’я накопичення тепла в його організмі.
4. Під час роботи у ЗПТ в респіраторах та у респіраторах з протитепловими куртками швидкість пересування працівників ДВАРФ регламентується відповідно до додатка 17 до цього Статуту. Під час роботи в протитеплових костюмах обмежується відстань, на яку може віддалятися працівник ДВАРФ у костюмі від свіжого струменя повітря згідно з інструкцією з експлуатації костюма.
5. Визначення допустимої тривалості роботи у ЗПТ. Під узагальнюючим терміном "робота" розуміють всю діяльність працівників ДВАРФ у руднику, шахті: рух виробками, виконання конкретної роботи на місці, відпочинок у респіраторі між періодами роботи або руху.
Допустима тривалість безперервної роботи (далі - ДТР) залежить від температури та відносної вологості аерогазового середовища, швидкості його руху, фізичного навантаження на гірничорятувальника і типу респіратора, який використовується. При роботі відділення в руднику, шахті ДТР визначається за даними таблиці 2 додатка 17 до цього Статуту. Зазначена таблиця оформлюється у вигляді картки, що запаяна в прозорий водонепроникний пакет та постійно знаходиться в сумці командира відділення.
Більш точне визначення ДТР залежно від інших вказаних факторів провадиться по розширеним таблицям 3 та 4 або по номограмі для визначення допустимої тривалості роботи в респіраторах у ЗПТ зображеній на рис. 1 додатка 17 до цього Статуту (далі - номограма), що знаходиться на КП та підземній базі.
6. Якщо технічними засобами знизити температуру аерогазового середовища до нормального рівня неможливо, то тривалість безперервної роботи в респіраторах в умовах підвищеної температури аерогазового середовища обмежується згідно з вимогами номограми.
7. Забороняється проведення АРІНР:
у респіраторах при температурі аерогазового середовища у виробках вище 40 °C, за винятком випадків, коли роботи пов’язані з рятуванням людей або місце роботи знаходиться поблизу від виробок зі свіжим струменем повітря;
у виробках з підвищеною температурою аерогазового середовища без протитеплових засобів, стійкого зв’язку з резервним відділенням (підземною базою або КП), за винятком роботи перших відділень з рятування людей у початковий період ліквідації аварії та її наслідків;
шляхом подачі води (замулення) безпосередньо осередку пожежі для запобігання значного пароутворення, що може загрожувати життю респіраторників, які проводять розвідку або беруть участь у проведенні АРІНР, у виробках з вихідним від аварійної ділянки струменем повітря.
8. Для забезпечення безпечного проведення АРІНР в умовах високої температури аерогазового середовища вживаються заходи з її зниження та захисту працівників ДВАРФ від перегріву (реверсування вентиляційного струменя, збільшення подачі повітря до місця роботи, використання охолоджуючої дії води, індивідуальних та групових протитеплових засобів, підземного транспорту для перевезення працівників ДВАРФ та доставки обладнання тощо).
9. Застосування індивідуальних та групових засобів протитеплового захисту працівників ДВАРФ проводиться відповідно до вимог таблиці 1 додатка 17 до цього Статуту.
10. Керівник робіт, організовуючи роботу в умовах високої температури та непридатного для дихання аерогазового середовища, при розробці оперативного плану зобов’язаний передбачити порядок дій підрозділів ДВАРФ, контролю складу і температури аерогазового середовища, організації зв’язку та передачі інформації на КП, забезпечення безпечних умов виконавцям.
11. З працівниками ДВАРФ, що направляються в аварійні виробки з високою температурою аерогазового середовища, керівник робіт проводить інструктаж щодо особливостей завдання, режиму роботи, можливих ускладнень, заходів безпеки.
12. При заході у виробку, у якій очікується висока температура аерогазового середовища, керівник підрозділу ДВАРФ (командир відділення) зобов’язаний заміряти температуру та зафіксувати час. У подальшому заміри необхідно виконувати через кожні 5 хвилин.
13. Час руху відділення вперед в умовах високої температури (залежно від кута нахилу виробки) не повинен перевищувати:
половини допустимого часу безперервної роботи - під час слідування горизонтальними і вгору пологими, похилими, крутими та вертикальними виробками;
третини допустимого часу безперервної роботи - під час слідування вниз по виробках з кутом нахилу більше 10°.
У разі руху відділення виробкою в умовах підвищеної температури механічним транспортом, час на зворотній шлях резервується із розрахунку повернення пішки.
14. Якщо під час руху відділення виробкою з високою температурою повітря, проти вихідного струменя, або при роботі на вихідному струмені температура повітря підвищується на 3 °C і більше за 5 хвилин, відділення зобов’язане повертатися на свіжий струмінь (підземну базу), або у виробку з нормальною температурою.
15. У разі, коли відділення пересувається виробками з температурою аерогазового середовища, що зростає проти вихідного струменя повітря і повернення його на підземну базу, передбачено тим же маршрутом, час фактичного перебування в цих виробках враховується з моменту входу в ці виробки.
Для визначення допустимого часу пересування відділення виробкою у випадку зростання температури аерогазового середовища під час руху необхідно із часу, що відповідає максимально визначеній температурі, відняти час, затрачений на рух загазованими виробками як з високою температурою аерогазового середовища, так і з нормальною, оскільки на зворотному шляху в усіх цих виробках може бути висока температура аерогазового середовища.
16. У разі появи ознак поганого самопочуття у будь-якого працівника, відділення ДВАРФ у повному складі негайно виходить із зони високої температури аерогазового середовища, повідомивши про це працівників резервного відділення (підземної бази) або КП.
17. Під час роботи в респіраторах в умовах підвищеної температури аерогазового середовища на підземній базі працівники ДВАРФ забезпечуються питною водою та змінним одягом.
18. Працівникам ДВАРФ після виходу із ЗПТ надається відпочинок на свіжому струмені повітря в руднику, шахті або на поверхні не менше 2 годин. Місце відпочинку встановлюється керівником робіт.
19. Після закінчення двогодинного відпочинку відділення може бути направлене для повторної роботи у ЗПТ ще раз протягом доби. До повторної роботи в умовах підвищеної температури не допускаються підрозділи ДВАРФ (відділення), які мають у складі працівників ДВАРФ, які за час відпочинку не відновилися та не можуть виконувати завдання за призначенням. Відпочиваючи в руднику, шахті при температурі аерогазового середовища нижче +25 °C, респіраторники зобов’язані одягати теплий одяг для запобігання "різкого" охолодження. Під час відпочинку на поверхні ті, хто вийшли із ЗПТ, приймають у шахтній лазні теплий душ не менше 15 хвилин.
20. Для забезпечення надійної роботи респіраторів в умовах низьких температур необхідно:
зберігати та транспортувати респіратори в оперативних автомобілях з обігрівом;
ретельно просушувати повітропровідну систему респіратора після кожної зміни під час проведення АРІНР в аварійній виробці;
наповнювати балони респіраторів осушеним киснем;
розташовувати підземні бази, за можливості, у виробках з температурою вище 0 °C;
включатися в респіратори в приміщенні або підземній виробці з температурою вище 0 °C після відігрівання респіратора; якщо це робиться при температурі нижче 0 °C, то заходити в загазоване середовище (атмосферу) необхідно не раніше як через 10 хвилин після включення в респіратори. Зразок розрахунку граничного часу безперервного перебування та руху у респіраторах в умовах низьких температур визначається відповідно додатку 18.
21. Забороняється повторне включення в респіратори під час виключення в них більше ніж на 15 хвилин при температурі від -5 °C до 0 °С та 5 хвилин при температурі нижче -5 °C. У разі виключення на більш тривалий час респіратор просушується та перезаряджається у теплому приміщенні.
XI. Ліквідація наслідків аварій інших видів
1. У разі вибуху газу, пилу або передчасному вибуху вибухових матеріалів (речовин), насамперед, необхідно:
установити місце вибуху та напрям його розповсюдження;
визначити місце знаходження людей та поставити завдання працівникам підрозділу (відділення) з рятування людей і надання їм допомоги;
оцінити площу зони ураження та визначити заходи щодо її зменшення;
зосередити на аварійному об’єкті та його виробках необхідну кількість відділень ДВАРФ, спеціальної апаратури, медикаментів для надання допомоги постраждалим;
установити зв’язок між аварійною виробкою (ділянкою) та КП.
2. Головним завданням підрозділів ДВАРФ під час ліквідації наслідків вибуху газу, пилу або вибухових матеріалів (речовин) у руднику, шахті є рятування людей, які знаходяться в зоні аварії та зоні можливого ураження, гасіння осередків пожеж та відновлення провітрювання.
На ділянці, куди можуть розповсюдитися газоподібні продукти вибуху, направляються два відділення: перше - по вихідному струменю повітря, друге - по вхідному.
Рухаючись установленим маршрутом, відділенню ДВАРФ необхідно переміститися в глибину аварійної ділянки, де можуть знаходитися люди, які потребують допомоги.
3. У разі виникнення вибуху газоповітряної суміші у руднику, шахті з розвинутою мережею виробок для евакуації людей з уражених вибухом аварійних ділянок необхідно максимально використовувати транспортні засоби аварійного об’єкта (електровози та вагонетки, підйоми похилими та вертикальними виробками, кар’єрний транспорт тощо).
Одночасно з рятуванням людей уживаються заходи щодо відновлення вентиляції аварійної ділянки, збільшення кількості свіжого повітря як за рахунок других ділянок, так і шляхом додаткової подачі стисненого повітря по повітропроводу в найбільш вірогідні місця, де знаходяться люди, які потребують допомоги.
Якщо вибух ускладнено пожежею, дії підрозділів ДВАРФ повинні бути спрямовані на її локалізацію та ліквідацію.
4. Під час ліквідації наслідків раптових викидів гірничої маси та газу першочерговими є заходи щодо:
рятування людей;
дегазації аварійних виробок та відновлення нормального провітрювання;
попередження вибухів газу та пилу в місці ведення робіт та під час руху вихідного струменя повітря;
забезпечення безпечних умов для виконавців робіт.
5. Працівники відділення ДВАРФ, направлені на аварійний об’єкт для надання допомоги людям, зобов’язані мати саморятівники або кисневі респіратори в кількості, що забезпечить рятування людей, які знаходяться в зоні аварії та зоні можливого ураження.
Рятування людей, які знаходяться в зоні аварії, спричиненої виверженням гірничих порід, здійснюється шляхом прибирання виверженої гірничої маси, а також прокладанням спеціальних виробок.
Одночасно з рятуванням людей здійснюються заходи щодо провітрювання загазованих виробок, забезпечення безперервної подачі стисненого повітря існуючими повітропроводами до місць найбільш вірогідного місцезнаходження людей, збільшення подачі кількості свіжого повітря на аварійну ділянку.
6. Під час ліквідації наслідків обвалення у виробках та гірничих ударів дії підрозділів ДВАРФ спрямовуються на рятування людей і відновлення провітрювання, для цього необхідно:
визначити місце та зону обвалення;
установити кількість людей, які знаходяться в зоні аварії, зоні можливого ураження, та місце їх знаходження шляхом опитування працівників аварійного об`єкта за допомогою окликів, перестукування, використання технічних засобів;
визначити дії підрозділів (відділень) ДВАРФ із розбирання завалу, проведення спеціальних пошукових виробок та свердловин для підходу до людей, які знаходяться в зоні аварії та зоні можливого ураження;
організувати зв’язок відповідно до прикладу організації звязку з людьми, які опинилися за завалом (додаток 19), забезпечити постраждалих свіжим повітрям, водою, їжею, теплим одягом, використовуючи трубопроводи або спеціально пробурені свердловини;
передбачити та здійснити заходи із забезпечення безпечних умов під час рятування людей та ліквідації наслідків обвалів порід у виробках.
7. Роботи з розбирання обваленої маси та проведення пошукових виробок по масиву і порушених породах проводяться одночасно з декількох місць. Для прискорення проведення цих робіт залучаються працівники аварійного об’єкта, які мають досвід участі в проведенні АРІНР, застосовуються засоби механізації робіт.
Під час розбирання завалу або прокладання обхідних виробок працівники відділення ДВАРФ зобов’язані постійно стежити за станом покрівлі, гірничим тиском та своєчасно підкріплювати виробки, щоб уникнути повторного обвалення і мати безпечний вихід.
Під час рятування людей, які знаходяться під завалом, на об’єктах, що обслуговуються, де використовується пневматична енергія, припинення подачі стисненого повітря на аварійну ділянку забороняється.
8. У разі обвалення виробок, у безпосередній покрівлі яких є обводнені піски та пливуни, для рятування постраждалих, як правило, потрібно проходити обхідні виробки. Проходження таких виробок здійснюється за спеціальними проєктами або технологічними паспортами згідно з ПБ.
У разі значних обвалів у виробках (унаслідок гірничих ударів тощо) буряться розвідувальні та рятувальні свердловини для надання допомоги постраждалим.
Перед бурінням пошукових виробок необхідно підсилити кріплення в необваленій частині виробок, ужити заходів для підтримки навислих порід.
Під час проведення АРІНР у похилих та вертикальних виробках застосовуються запобіжні пояси та підвісні пристрої.
9. Забороняється використання вибухових матеріалів (речовин) під час проведення АРІНР із рятування людей, а також ведення вибухових робіт на розташованих поблизу ділянках, за винятком таких випадків, коли немає іншого способу рятувати людей, які знаходяться в зоні аварії та зоні можливого ураження. Проходження такої виробки здійснюється за спеціальним проєктом та технологічним паспортом відповідно до ПБ.
10. При виникненні прориву води (пульпи) у виробки, дії підрозділів ДВАРФ спрямовуються на визначення місця знаходження людей та надання їм допомоги, захист виробок від подальшого затоплення та провітрювання їх у разі загазування.
Ліквідація наслідків прориву води, пливунів та пульпи після виконання заходів ПЛА проводиться за спеціальним проектом, який розробляється головним інженером об`єкта, що обслуговується з урахуванням рекомендацій спеціалізованих інститутів.