Про деякі питання удосконалення роботи відділень анестезіології та інтенсивної терапії закладів охорони здоровя

Відповідно до частини шостої статті 52 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров’я" та абзаців сто четвертого і сто п’ятого підпункту 10 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), а також з метою покращення надання медичної допомоги НАКАЗУЮ:

1. Затвердити такі, що додаються:

1) Порядок припинення активних заходів щодо підтримання життя пацієнта;

2) Порядок констатації та діагностичні критерії смерті мозку людини;

3) Положення про консиліум лікарів;

4) Форму первинної облікової документації № 012/о "Акт про констатацію смерті мозку людини";

5) Форму первинної облікової документації № 012/о/д "Акт про констатацію смерті мозку дитини";

6) Критерії безпечного переведення пацієнтів із відділення анестезіології та інтенсивної терапії.

2. Внести до наказу Міністерства охорони здоров’я України від 23 вересня 2013 року № 821 "Про встановлення діагностичних критеріїв смерті мозку та процедури констатації моменту смерті людини", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 жовтня 2013 року за № 1757/24289, такі зміни:

1) заголовок наказу викласти в такій редакції:

"Про внесення змін до наказів Міністерства охорони здоров’я України від 25 вересня 2000 року № 226 та від 26 липня 1999 року № 184";

2) пункт 1 визнати таким, що втратив чинність.

У зв’язку з цим пункти 2–8 вважати відповідно пунктами 1–7.

3. Директорату високотехнологічної медичної допомоги та інновацій (Стрілка В.Є.) забезпечити подання цього наказу в установленому законодавством порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції Іващенка І. А.

5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Цим Порядком визначається механізм припинення активних заходів щодо підтримання життєдіяльності пацієнта з діагностовою смертю мозку.

2. До активних заходів щодо підтримання життя пацієнта належать штучна вентиляція легень (далі - ШВЛ), вазопресорна підтримка гемодинаміки, екстракорпоральна мембранна оксигенація, ентеральне та парентеральне харчування тощо.

3. Активні заходи щодо підтримання життєдіяльності пацієнта припиняються у випадку підтвердження незворотної смерті - констатації смерті мозку пацієнта консиліумом лікарів, за винятком випадків, коли померла людина розглядається як потенційний донор.

4. Близькі родичі та члени сім’ї пацієнта повинні отримати повну та достовірну інформацію щодо стану та прогнозу пацієнта, а також обсягу наданої медичної допомоги.

5. Згода близьких родичів та членів сім’ї на припинення активних заходів щодо підтримання життя не є обов’язковою після констатації смерті мозку пацієнта.

6. Припинення активних заходів щодо підтримання життя пацієнта із констатованою смертю мозку здійснюється лікуючим лікарем або черговими медичними працівниками відділення анестезіології та інтенсивної терапії закладу охорони здоров’я, в якому перебуває пацієнт на момент констатації смерті мозку. Відповідний запис про припинення ШВЛ та інших заходів інтенсивної терапії вноситься до форми первинної облікової документації № 003/о "Медична карта стаціонарного хворого", затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров’я України від 21 січня 2016 року № 29).

1. Ці Критерії визначають клініко-лабораторні умови для безпечного переведення пацієнтів із відділення анестезіології та інтенсивної терапії до інших відділень закладу охорони здоров’я.

2. Переведенню в інші відділення закладу охорони здоров’я із відділення анестезіології та інтенсивної терапії підлягають пацієнти, стан яких відповідає таким критеріям:

1) з боку центральної нервової системи:

рівень притомності:

вище 13 балів за шкалою ком Глазго за умови відсутності негативної неврологічної динаміки протягом останньої доби (для пацієнтів без первинного ушкодження головного мозку);

вище 11 балів за шкалою ком Глазго за умови відсутності негативної неврологічної динаміки протягом останньої доби (для пацієнтів із первинним ушкодженням головного мозку);

пацієнти із стійкими або незворотними розладами функції головного мозку, які не потребують подальшого заміщення вітальних функцій;

відсутність гострого судомного синдрому протягом останньої доби (у тому числі у пацієнтів, які приймають пероральні протисудомні препарати);

відсутність галюцинаторного синдрому (якщо це не пов’язано із хронічними психічними розладами), психомоторного збудження та за умови, що збудження пацієнта коригується пероральними препаратами;

2) з боку серцево-судинної системи:

контрольований рівень артеріального тиску (із врахуванням індивідуальних особливостей конкретного пацієнта) без необхідності застосування вазопресорів та/або інотропних препаратів для медикаментозної корекції протягом останньої доби;

відсутність гострих порушень серцевого ритму;

відсутність негативної динаміки на ЕКГ;

3) з боку дихальної системи:

прохідні верхні дихальні шляхи або трахеостомічна трубка (за наявності);

відсутність вираженого тахіпное (більше 26 дихальних рухів за 1 хвилину) або патологічних видів дихання (за виключенням випадків хронічних захворювань дихальної системи, що приводять до появи стійких порушень);

відсутність потреби в апаратній респіраторній підтримці;

SpO2 > 92 для хворих без хронічної патології дихальної системи, SpO2 > 88 для хворих із хронічною патологією дихальної системи при FiO2 не більше 0,4;

4) з боку сечовидільної системи:

відсутність клінічних ознак та нормальні значення основних біохімічних маркерів гострого ушкодження нирок у стадії олігоанурії;

5) з боку інших систем:

відсутність ознак кровотечі, що продовжується;

відсутність постгеморагічної анемії важкого ступеня;

відсутність суттєвих порушень водно-електролітного балансу;

відсутність декомпенсованих станів при ендокринних захворюваннях;

відсутність суттєвих проявів коагулопатії.