1. Державний секретар Кабінету Міністрів визначає працівників Секретаріату Кабінету Міністрів, присутність яких необхідна на засіданні Кабінету Міністрів для організаційно-технічного забезпечення його проведення.
2. Секретаріат Кабінету Міністрів забезпечує реєстрацію учасників засідання.
3. Секретаріат Кабінету Міністрів здійснює стенографування засідання Кабінету Міністрів.
4. Стенограма засідання Кабінету Міністрів є внутрішнім робочим документом Кабінету Міністрів, що має конфіденційний характер, використовується лише для складення протоколу засідання і зберігається в установленому порядку.
5. Стенограма засідання Кабінету Міністрів надається Верховній Раді, Президентові України, членам Кабінету Міністрів на їх запит.
§ 34. Оприлюднення актів Кабінету Міністрів
1. Секретаріат Кабінету Міністрів забезпечує оприлюднення актів Кабінету Міністрів на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів (Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади) шляхом розміщення еталонних електронних текстів їх оригіналів. Еталонним електронним текстом вважається текст акта Кабінету Міністрів, що зберігається у формі комп’ютерного файла, цілісність якого забезпечується за допомогою спеціальних засобів захисту інформації.
Розділ 4. Урядові комітети
§ 35. Організаційні засади діяльності
1. Урядовий комітет є робочим колегіальним органом Кабінету Міністрів, який утворюється для забезпечення ефективної реалізації повноважень Кабінету Міністрів, координації дій органів виконавчої влади шляхом вироблення узгодженої позиції щодо проектів нормативно-правових актів, концепцій державної політики, інших документів, що подаються на розгляд Кабінету Міністрів.
2. Урядовий комітет:
1) врегульовує розбіжності щодо проектів концепцій державної політики, концепцій державних цільових програм, а також проектів законів, актів Президента України та Кабінету Міністрів, стосовно яких:
міністерствами, іншими органами, які брали участь в опрацюванні проекту, заявлено про потенційний негативний вплив державної політики, проект концепції якої опрацьовувався, чи реалізації акта на сфери, віднесені до їх компетенції, або висловлено інші застереження щодо суті проекту акта;
Мін’юстом чи Секретаріатом Кабінету Міністрів висловлені зауваження за результатами проведеної ними експертизи проекту акта, якщо такі зауваження залишилися неврахованими після розгляду на нараді державних секретарів;
2) готує пропозиції Кабінетові Міністрів, які оформляються у вигляді протоколу засідання, щодо прийняття рішень стосовно розглянутих проектів актів;
3) розглядає проекти експертних висновків Кабінету Міністрів до законопроектів, ініційованих народними депутатами України, в разі наявності розбіжностей у позиціях центральних органів виконавчої влади.
3. Урядовий комітет, до компетенції якого належать питання європейської та євроатлантичної інтеграції, розглядає інші питання, передбачені законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання реалізації зобов’язань України у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції, заслуховує комплексні звіти про стан виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, пропозиції щодо оновлення плану заходів з виконання зазначеної Угоди, інформацію щодо стану перекладів актів Європейського Союзу та пропозиції Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів.
За результатами розгляду комплексних звітів про стан виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, пропозицій щодо оновлення плану заходів з виконання зазначеної Угоди на засіданні урядового комітету, до компетенції якого належать питання європейської та євроатлантичної інтеграції, та прийняття рішення щодо їх підтримки відповідний документ виноситься на розгляд Кабінету Міністрів.
За результатами розгляду на урядовому комітеті, до компетенції якого належать питання європейської та євроатлантичної інтеграції, пропозиції органу виконавчої влади щодо оновлення плану заходів з виконання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони, можуть бути відхилені повністю або частково.
Урядовий комітет, до компетенції якого належать питання європейської та євроатлантичної інтеграції, у разі потреби:
заслуховує щоквартальні та річні звіти про виконання центральними органами виконавчої влади річних національних програм під егідою Комісії Україна - НАТО, інформацію про стан виконання індивідуальних програм, галузевих планів співробітництва з Організацією Північноатлантичного договору, політичного та політико-військового діалогу з НАТО в рамках Комісії Україна - НАТО та інших спільних органів, реалізації проектів у рамках трастових фондів НАТО на підтримку України, програм "Партнерство заради миру", "Наука заради миру та безпеки" та інших програм НАТО, адаптації законодавства України до вимог НАТО, розвитку договірно-правової бази між Україною і НАТО та інформування громадськості у сфері євроатлантичної інтеграції;
розглядає проекти річних національних програм під егідою Комісії Україна - НАТО та інших нормативно-правових актів щодо впровадження державної політики євроатлантичної інтеграції, у тому числі у сфері реформування сектору безпеки і оборони України відповідно до стандартів НАТО, інформування громадськості у сфері євроатлантичної інтеграції, а також щодо впровадження державної політики забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок у секторі безпеки і оборони;
заслуховує питання про стан досягнення Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року.
4. Урядовий комітет за пропозицією його голови (співголови) утворює в разі потреби підкомітети, експертні комісії та робочі групи для розгляду окремих питань, що належать до компетенції такого комітету.
5. Урядові комітети очолюють Прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, інші члени Кабінету Міністрів.
6. Для організаційно-технічного забезпечення проведення засідань урядового комітету, забезпечення дотримання процедури підготовки матеріалів, ведення протоколу засідання з числа працівників Секретаріату Кабінету Міністрів визначається відповідальний секретар урядового комітету.
7. За рішенням Прем’єр-міністра питання врегулювання розбіжностей щодо проектів актів та інших документів, зазначених у пункті 2 цього параграфа, може бути розглянуто на нараді під головуванням Прем’єр-міністра або за його дорученням на нараді під головуванням Першого віце-прем’єр-міністра чи віце-прем’єр-міністра.
§ 36. Склад урядового комітету
1. До складу урядового комітету входять члени Кабінету Міністрів відповідно до компетенції, а також можуть входити заступники міністрів, керівники державних колегіальних органів, центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується та координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів, та центральних органів виконавчої влади, що не належать до сфери спрямування і координації міністрів.
2. Посадовий склад урядового комітету затверджується Кабінетом Міністрів.
3. У роботі урядового комітету можуть брати участь члени Кабінету Міністрів, які не входять до складу урядового комітету.
§ 37. Засідання
1. Урядовий комітет здійснює свої функції шляхом обговорення питань та прийняття рішень на засіданнях.
2. Засідання урядового комітету проводяться в міру потреби за графіком, затвердженим Прем’єр-міністром, а у разі наявності питань для розгляду - не менше ніж один раз на тиждень.
3. Засідання урядового комітету скликає голова (співголова) урядового комітету.
У разі відсутності голови урядового комітету засідання за його дорученням проводить заступник голови урядового комітету.
4. Засідання урядового комітету є правоможним, якщо на ньому присутні більше ніж половина його посадового складу.
5. У разі коли міністр - член урядового комітету не може з поважних причин бути присутній на засіданні, замість нього в роботі комітету може брати участь його заступник на правах члена урядового комітету, про що Секретаріату Кабінету Міністрів надсилається повідомлення не пізніше ніж за 12 годин до початку проведення засідання.
6. Питання, що належить до спільної компетенції кількох урядових комітетів, за рішенням голів (співголів) відповідних урядових комітетів може бути розглянуто на спільному засіданні комітетів або кожним комітетом окремо.
7. За рішенням Прем’єр-міністра засідання будь-якого урядового комітету може бути скликано та проведено під його головуванням.
§ 38. Порядок денний
1. Проект порядку денного засідання урядового комітету формує відповідальний секретар урядового комітету на підставі матеріалів, підготовлених для розгляду в порядку, передбаченому цим Регламентом, та подає його для схвалення голові (співголові) комітету.
2. Порядок денний засідання урядового комітету та матеріали до нього після схвалення головою (співголовою) комітету Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає членам урядового комітету та іншим учасникам засідання в електронній формі із використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, крім матеріалів, що містять інформацію з обмеженим доступом, не пізніше ніж за 48 годин до його початку.
Порядок денний засідання урядового комітету та матеріали до нього надсилаються також членам Кабінету Міністрів, які не входять до складу комітету.
3. Порядок денний засідання урядового комітету та матеріали до нього у порядку, визначеному пунктом 2 цього параграфа, надсилаються до Офісу Президента України, Апарату Верховної Ради, а також у разі потреби - відповідним комітетам Верховної Ради.
4. Порядок денний засідання урядового комітету розміщується на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів (Єдиному веб-порталі органів виконавчої влади) не пізніше ніж за 24 години до початку засідання.
§ 39. Учасники засідання
1. На засідання урядового комітету запрошуються керівники органів та/або інші посадові особи, участь яких необхідна для обговорення включених до порядку денного питань.
На засідання урядового комітету під час розгляду питань, що стосуються функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого та регіонального розвитку, формування і реалізації державної соціальної та економічної політики та регулювання трудових, соціальних, економічних відносин запрошуються відповідно уповноважений представник всеукраїнських асоціацій органів місцевого самоврядування, уповноважений представник всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та уповноважений представник всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців.
2. Голова (співголова) урядового комітету може визначити окремих посадових осіб, які беруть постійну участь у засіданнях комітету з правом дорадчого голосу (постійні учасники). Постійну участь у засіданнях урядового комітету за рішенням його голови (співголови) можуть брати народні депутати України та представники Офісу Президента України.
3. У засіданні урядового комітету беруть участь працівники Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальні за підготовку включених до порядку денного питань.
4. Список осіб, які запрошуються на засідання урядового комітету, складає та подає для погодження голові (співголові) урядового комітету відповідальний секретар комітету.
5. Учасники засідання урядового комітету реєструються.
§ 40. Проведення засідання
1. Порядок денний урядового комітету затверджується на його засіданні.
2. Під час засідання не допускається включення до порядку денного додаткового питання про розгляд проекту акта, який не був внесений до Кабінету Міністрів та підготовлений до розгляду з дотриманням установлених цим Регламентом вимог.
3. На засіданні урядового комітету питання обговорюються в послідовності, передбаченій порядком денним.
4. Про проект акта доповідає на засіданні урядового комітету керівник органу, який є розробником відповідного проекту акта.
5. Під час обговорення проекту акта обов’язково заслуховуються доповіді керівників органів, які брали участь в його опрацюванні та якими заявлено про потенційний негативний вплив державної політики, проект концепції якої опрацьовувався, чи реалізації акта на сфери, віднесені до їх компетенції, або висловлено інші застереження щодо суті проекту акта, а також заслуховується позиція керівника органу, який є розробником проекту акта, щодо мотивів відхилення висловлених зауважень; пропозиції членів урядового комітету та інших учасників засідання щодо врегулювання спірних питань, а також розглядаються висновки Мін’юсту та Секретаріату Кабінету Міністрів.
Під час обговорення проекту позиція заступника міністра, який бере участь у засіданні урядового комітету в разі відсутності міністра, повинна збігатися з позицією міністра, доведеною в установленому порядку розробникові проекту акта під час проведення узгоджувальних процедур.
6. У разі коли у членів урядового комітету та інших учасників засідання за результатами вивчення поданих для розгляду матеріалів виникли принципові зауваження щодо суті проекту акта, вони повинні бути письмово оформлені для надання членам урядового комітету та іншим учасникам засідання під час обговорення.
7. Обговорення питання припиняється за рішенням головуючого.
8. Головуючий на засіданні урядового комітету на підставі результатів обговорення питання, висловлених учасниками засідання зауважень і пропозицій та висновку Секретаріату Кабінету Міністрів оголошує прийняте рішення.
§ 41. Рішення урядового комітету
1. Якщо за результатами розгляду проекту акта на засіданні урядового комітету розбіжності щодо нього врегульовано та позицію розробника проекту акта підтримано, такий проект подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів.
2. Якщо за результатами розгляду проекту акта на засіданні урядового комітету розбіжності щодо нього врегульовано та розробник проекту акта погодився з висловленими зауваженнями, такий проект повертається розробнику для доопрацювання. Якщо строк доопрацювання не визначено, проект вноситься до Кабінету Міністрів не пізніше ніж через 10 днів після його розгляду на засіданні урядового комітету та подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів після проведення Секретаріатом Кабінету Міністрів повторної експертизи.
3. Якщо за результатами розгляду проекту акта на засіданні урядового комітету розбіжності не врегульовано, такий проект подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів у редакції розробника для прийняття остаточного рішення.
4. Проект акта, у тому числі проект концепції державної політики, додатково може розглядатися на засіданні урядового комітету, до повноважень якого віднесені питання європейської та євроатлантичної інтеграції, за пропозицією його голови, якщо такий акт відповідно до висновку Секретаріату Кабінету Міністрів за предметом регулювання стосується зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правових, та/або належить до сфер, правовідносини в яких регулюються правом Європейського Союзу (acquis ЄС). Якщо за висновком Секретаріату Кабінету Міністрів проект акта, у тому числі проект концепції державної політики, не відповідає чи частково не відповідає зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та/або праву Європейського Союзу (acquis ЄС), такий проект акта обов’язково розглядається на засіданні урядового комітету, до повноважень якого віднесені питання європейської та євроатлантичної інтеграції.
5. Урядовий комітет може визнати за недоцільне прийняття акта Кабінету Міністрів. Остаточне рішення щодо проекту такого акта приймає Кабінет Міністрів, крім випадків, коли проти рішення урядового комітету щодо недоцільності прийняття акта не заперечує розробник відповідного проекту акта.
6. Розглянутий на засіданні урядового комітету та доопрацьований в разі потреби проект акта подається для розгляду на засіданні Кабінету Міністрів разом з матеріалами до нього, висновком Секретаріату Кабінету Міністрів та витягом з протоколу засідання урядового комітету.
§ 42. Стенограма та протокол
1. Засідання урядового комітету стенографується.
2. Стенограма засідання урядового комітету є внутрішнім робочим документом, що використовується лише для складення протоколу засідання. Стенограма зберігається протягом 10 днів після підписання протоколу.
3. За результатами засідання урядового комітету складається протокол, який є офіційним документом.
У протоколі засідання зазначаються прізвища та ініціали членів урядового комітету, а також інших посадових осіб, які взяли участь у засіданні, питання, що розглядалися, прізвища осіб, які брали участь в їх обговоренні, та рішення, прийняті за результатами розгляду.
4. Відповідальний секретар урядового комітету складає протокол засідання і не пізніше ніж протягом доби після закінчення засідання подає його для підписання голові (співголові) комітету.
5. Протокол засідання зберігається разом з матеріалами засідання в установленому порядку.
6. Протокол засідання надсилається в електронній формі (крім питань, що містять інформацію з обмеженим доступом) членам урядового комітету, членам Кабінету Міністрів, які брали участь у засіданні, а також державним органам та посадовим особам, визначеним Державним секретарем Кабінету Міністрів.
7. Рішення, прийняті на засіданні урядового комітету, доводяться до виконавців у формі витягів з протоколу засідання протягом одного робочого дня з моменту його підписання.
Розділ 5. Підготовка проектів документів державної політики
Глава 1. Документи державної політики
§ 43. Концепція державної політики
1. Концепція державної політики є документом державної політики, який за результатами поглибленого аналізу суспільних проблем визначає курс дій та комплекс заходів, необхідних для їх розв’язання, та який, зокрема, спрямовано на досягнення пріоритетних цілей, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів, або на уточнення (деталізацію) курсу, визначеного іншою концепцією державної політики.
2. Проекти концепцій державної політики розробляються та вносяться на розгляд Кабінету Міністрів міністерствами.
3. Проект концепції державної політики оформляється згідно з додатком 1.
4. Концепція державної політики схвалюється розпорядженням Кабінету Міністрів, яким одночасно затверджується план реалізації такої державної політики, розроблений на період повноважень Кабінету Міністрів.
5. Після схвалення концепцій державної політики Кабінет Міністрів забезпечує перегляд чинних документів державної політики, в тому числі стратегічних та програмних документів, а також відповідних планів заходів та у разі потреби приймає рішення про їх оновлення або про припинення їх виконання.
6. Якщо для реалізації державної політики, проект концепції якої розробляється, необхідне розроблення законопроекту, додатком до такої концепції повинні бути концептуальні положення відповідного законопроекту.
§ 44. Концепція державної цільової програми
1. Проект концепції державної цільової програми розробляється та подається на розгляд Кабінету Міністрів відповідно до вимог, установлених Законом України "Про державні цільові програми".
Глава 2. Підготовка проекту концепції державної політики
§ 45. Організація роботи з підготовки проекту концепції державної політики
1. Для підготовки проекту концепції державної політики відповідний міністр утворює робочу групу, до складу якої входять представники міністерства, що є розробником, а також інших міністерств, які надали згоду на участь у її роботі.
2. У разі потреби робоча група забезпечує в установленому порядку залучення до участі у її роботі представників інших, крім міністерств, державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також незалежних експертів з метою обговорення пропозицій, наданих щодо проекту концепції державної політики за результатами публічних та/або міжвідомчих консультацій.
3. У процесі роботи голова робочої групи узгоджує питання стосовно змісту проекту концепції державної політики з міністром, інші члени робочої групи забезпечують узгодження позиції щодо проекту концепції державної політики з керівництвом міністерства, яке вони представляють.
§ 46. Аналіз проблеми та визначення оптимального варіанта її розв’язання
1. Розробленню проекту концепції державної політики повинне передувати проведення аналізу проблеми, яка потребує розв’язання відповідно до цілей державної політики.
2. Під час проведення аналізу проблеми розробник, зокрема:
1) збирає необхідну інформацію (звіти, дослідження, статистичні, адміністративні та інші дані тощо);
2) організовує в разі потреби проведення додаткових досліджень та залучає з цією метою незалежних експертів, інших фахівців для отримання необхідної інформації;
3) проводить консультації із заінтересованими сторонами;
4) на основі зібраної інформації та за результатами консультацій із заінтересованими сторонами:
досліджує суть проблеми, а саме - аналізує причини її виникнення, масштаб, динаміку, гостроту, наслідки та вплив проблеми на суспільну групу, інтересам якої існування проблеми завдає безпосередню шкоду, а також на інтереси інших заінтересованих сторін (зокрема, на різні групи чоловіків і жінок);
формулює проблему;
визначає показники ефективності та цільові показники результативності державної політики, досягнення яких свідчитиме про розв’язання проблеми;
визначає можливі варіанти розв’язання проблеми та здійснює їх порівняння відповідно до визначених критеріїв;
оцінює вартість варіантів розв’язання проблеми, потенційний вплив та можливі ризики, пов’язані з реалізацією кожного з визначених варіантів розв’язання проблеми.
3. За результатами аналізу проблеми готується аналітична довідка (додаток 2).
4. Розробник за результатами порівняння можливих варіантів розв’язання проблеми, які ним описані в аналітичній довідці, обирає оптимальний варіант, на основі якого розробляє проект концепції державної політики, а також план реалізації державної політики (додаток 3), який включає комплекс заходів з нормативно-правового, ресурсного, організаційного і комунікаційного забезпечення реалізації державної політики та може містити заходи з розроблення інших проектів документів державної політики. Такі заходи повинні бути спрямовані на досягнення цілей державної політики, проект концепції якої розробляється, а їх реалізація, зокрема в частині підготовки проектів актів законодавства, повинна узгоджуватися з відповідною концепцією.
5. Під час підготовки проекту концепції державної політики розробник забезпечує відсутність у ньому положень нормативно-правового характеру.
§ 47. Публічні консультації
1. Розробник проекту концепції державної політики організовує проведення публічних консультацій щодо зазначеного проекту.
2. Публічні консультації проводяться у формі консультацій з громадськістю, а також консультацій з представниками об’єднаних спільними інтересами суспільних груп, на яких впливатиме державна політика (далі - представники заінтересованих сторін).
3. Консультації з громадськістю проводяться з метою забезпечення відкритого доступу та можливості ознайомлення з підготовленим розробником проектом концепції державної політики. Такі консультації проводяться відповідно до Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 84, ст. 2945), зокрема шляхом оприлюднення проекту та матеріалів до нього на офіційному веб-сайті розробника.
4. Консультації з представниками заінтересованих сторін проводяться у формі адресних консультацій з метою з’ясування позиції заінтересованих сторін стосовно проекту концепції державної політики.
5. Перелік представників заінтересованих сторін, що будуть залучені до проведення адресних консультацій, розробник визначає на основі переліку заінтересованих сторін, який ведеться в установленому порядку на постійній основі в єдиній електронній системі планування діяльності Кабінету Міністрів.
6. З метою проведення адресних консультацій розробник:
організовує проведення фокус-груп, засідань за круглим столом, аудіо- та відеоконференцій, інших заходів, на які запрошуються представники заінтересованих сторін для обговорення проблем, на розв’язання яких спрямована державна політика, та/або відповідного проекту концепції державної політики;
надсилає представникам заінтересованих сторін опитувальники, аналітичну довідку та/або проект концепції державної політики для висловлення ними своєї позиції.
7. Під час проведення адресних консультацій з’ясовуються позиції кожної із заінтересованих сторін щодо суті державної політики, проект концепції якої розробляється, зокрема у частині її впливу на інтереси таких сторін.
8. Адресні консультації можуть проводитися в один або декілька раундів.
Кількість раундів адресних консультацій та питання, які виносяться для обговорення, або тематику кожного з раундів розробник визначає самостійно.
Для проведення адресних консультацій розробник готує опитувальник, до якого включає питання, відповіді на які дають змогу, зокрема, з’ясувати ставлення заінтересованих сторін до пропонованого курсу державної політики, визначених показників ефективності та цільових показників результативності такої державної політики, до проблеми та варіантів її розв’язання, можливого впливу державної політики на інтереси заінтересованих сторін, а також зібрати інформацію, необхідну для визначення інших можливих варіантів розв’язання проблеми та підготовки прогнозу впливу державної політики, проект концепції якої розробляється. Для кожного раунду адресних консультацій готується окремий опитувальник.
9. Розробник в обов’язковому порядку надсилає проект концепції державної політики та матеріали до нього і проводить адресні консультації з питань, що стосуються:
формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, - з уповноваженими представниками всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців;
функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого і регіонального розвитку (згідно з тематикою консультацій, визначеною Законом України "Про асоціації органів місцевого самоврядування"), - із всеукраїнськими асоціаціями органів місцевого самоврядування;
прав осіб з інвалідністю, - із всеукраїнськими громадськими організаціями осіб з інвалідністю, їх спілками відповідно до статутної діяльності.
Під час підготовки проекту концепції державної політики з питань, що стосуються сфери наукової та науково-технічної діяльності, такий проект в обов’язковому порядку надсилається Науковому комітету Національної ради України з питань розвитку науки і технологій для проведення його експертизи та підготовки відповідних рекомендацій у строк, визначений статтею 21 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
10. Строк проведення кожного раунду адресних консультацій визначається розробником, але не може бути меншим, ніж 15 днів з дня їх початку.
11. Представники заінтересованих сторін, залучені до адресних консультацій, надають розробнику свої відповіді та пропозиції у визначені ним спосіб і строк, який не може бути меншим, ніж 5 днів з моменту отримання відповідних матеріалів.
12. Розробник розглядає позиції, надані представниками заінтересованих сторін за результатами кожного раунду адресних консультацій, під час розроблення проекту концепції державної політики та матеріалів до неї.
13. Результати адресних консультацій відображаються розробником у звіті, який оформляється згідно з додатком 4 та надсилається представникам заінтересованих сторін, які взяли участь у таких консультаціях.
§ 48. Прогнозування впливу державної політики
1. Розробник здійснює прогнозування впливу державної політики, проект концепції якої розробляється, та готує прогноз впливу, в якому відображаються очікувані результати та прогноз можливих наслідків реалізації відповідної державної політики, шляхи мінімізації чи компенсації потенційного негативного впливу (додаток 5).
2. Прогноз впливу на інтереси заінтересованих сторін готується для проведення адресних консультацій із заінтересованими сторонами.
Інші прогнози впливу не є предметом консультацій із заінтересованими сторонами та готуються розробником перед початком проведення міжвідомчих консультацій.
3. Визначення вартісної оцінки впливу на показники державного та/або місцевого бюджетів, потреби у додатковому фінансуванні здійснюється розробником за методикою, затвердженою Мінфіном, та супроводжується відповідними фінансово-економічними розрахунками.
§ 49. Міжвідомчі консультації
1. Розробник надсилає проект концепції державної політики, завізований міністром або особою, що його заміщує, разом з планом реалізації державної політики, аналітичною довідкою, прогнозом впливу та фінансово-економічними розрахунками, проведеними відповідно до пункту 3 § 48 цього Регламенту, для проведення міжвідомчих консультації до усіх міністерств, а також до Секретаріату Кабінету Міністрів.
2. Міністерства за результатами опрацювання надісланих розробником матеріалів прогнозують можливий вплив державної політики, проект концепції якої розглядається, на:
показники, що характеризують стан справ у сферах, віднесених до компетенції міністерств;
показники ефективності та цільові показники результативності державної політики у сферах, віднесених до компетенції міністерств;
інтереси заінтересованих сторін у сферах, віднесених до компетенції міністерств.
За наявності такого впливу міністерства готують власний прогноз впливу за формою згідно з додатком 5 та надсилають його розробникові за підписом відповідного міністра у строк, встановлений розробником, який становить не менше ніж п’ять та не більше ніж 30 днів з дня надходження проекту концепції державної політики. Строк, встановлений розробником, повинен враховувати складність та обсяг матеріалів, характер терміновості та пріоритетності відповідного завдання і бути достатнім для належного опрацювання надісланих розробником матеріалів.
3. Мінфін під час проведення міжвідомчих консультацій здійснює прогнозування впливу згідно з пунктом 2 цього параграфа, а також опрацьовує підготовлені розробником фінансово-економічні розрахунки вартісної оцінки впливу на показники державного та/або місцевого бюджетів, потреби додаткового фінансування і за результатами оформляє висновок за встановленою ним формою.
4. Мінекономіки під час проведення міжвідомчих консультацій здійснює прогнозування впливу згідно з пунктом 2 цього параграфа, а також проводить перевірку проекту концепції державної політики на відповідність економічним засадам управління об’єктами державної власності та на відповідність зобов’язанням України щодо співробітництва із СОТ і за результатами такої перевірки оформляє висновок за встановленою ним формою.
5. Мінцифри під час проведення міжвідомчих консультацій здійснює прогнозування впливу згідно з пунктом 2 цього параграфа, а також проводить цифрову експертизу проекту концепції державної політики з метою виявлення положень, що не узгоджуються із засадами реалізації принципів державної політики цифрового розвитку, зокрема перешкоджають створенню сучасних електронних форм взаємодії та доступності для громадян і суб’єктів господарювання переваг і можливостей цифрових технологій.
За результатами експертизи Мінцифри оформляє висновок за встановленою ним формою.
6. Секретаріат Кабінету Міністрів проводить перевірку проекту концепції державної політики на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), за результатами якої оформляє висновок за формою, встановленою Державним секретарем Кабінету Міністрів.
7. У разі коли міністерство в установлений розробником строк не повідомило про можливий вплив, вважається, що державна політика, проект концепції якої розглядається, не має такого впливу.
У разі коли Мінфін, Мінекономіки, Мінцифри та Секретаріат Кабінету Міністрів у встановлений розробником строк не надали свої висновки, вважається, що до проекту концепції державної політики зауваження відсутні.
8. Під час проведення міжвідомчих консультацій розробником повинні бути вжиті вичерпні заходи для врегулювання розбіжностей (проведені узгоджувальні наради, консультації, робочі зустрічі тощо).
Розробник забезпечує проведення у разі потреби узгоджувальних процедур з учасниками міжвідомчих консультацій.
Якщо у позиціях розробника і учасників міжвідомчих консультацій щодо проекту концепції державної політики є розбіжності, які не можуть бути врегульовані на рівні фахівців таких органів, керівники відповідних органів зобов’язані особисто провести узгоджувальні процедури з метою вироблення спільної позиції.
Результати узгоджувальних процедур фіксуються у відповідному розділі звіту про міжвідомчі консультації.
9. За результатами проведення міжвідомчих консультацій розробник забезпечує в разі потреби доопрацювання проекту концепції державної політики та прогнозу впливу.
Якщо за результатами доопрацювання проект зазнав суттєвих змін, розробник може провести повторні міжвідомчі консультації.
10. За результатами проведення міжвідомчих консультацій розробник готує звіт про міжвідомчі консультації (додаток 6), до якого додаються надані міністерствами прогнози впливу.
Глава 3. Внесення до Кабінету Міністрів
§ 50. Порядок внесення
1. Проект концепції державної політики візується відповідним міністром або особою, що його заміщує, та вноситься до Кабінету Міністрів разом із супровідним листом (додаток 7).
2. Супровідний лист, аналітичну довідку, прогноз впливу, звіт про консультації з представниками заінтересованих сторін та звіт про міжвідомчі консультації підписує міністр або особа, що його заміщує.
3. Проект концепції державної політики та матеріали до нього готуються та вносяться до Кабінету Міністрів в електронній формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису. Зазначені матеріали готуються у форматі RTF, шрифт Times New Roman чотирнадцятого розміру, а таблиці та діаграми у разі наявності готуються у форматі XLS.
§ 51. Обов’язкові додатки
1. До проекту концепції державної політики додаються:
1) проект розпорядження Кабінету Міністрів про схвалення концепції державної політики та затвердження плану реалізації державної політики, завізований відповідним міністром або особою, що його заміщує;
2) аналітична довідка (пункт 3 § 46 цього Регламенту);
3) фінансово-економічні розрахунки, проведені відповідно до пункту 3 § 48 цього Регламенту;
4) план реалізації державної політики (пункт 4 § 46 цього Регламенту);
5) звіт про консультації з представниками заінтересованих сторін (пункт 13 § 47 цього Регламенту);
6) прогноз впливу (пункт 1 § 48 цього Регламенту);
7) звіт про міжвідомчі консультації (пункт 10 § 49);
8) висновки Мінфіну, Мінекономіки та Мінцифри (крім випадків, передбачених пунктом 7 § 49 цього Регламенту).
Глава 4. Опрацювання у Секретаріаті Кабінету Міністрів
§ 52. Порядок опрацювання
1. Внесений до Кабінету Міністрів проект концепції державної політики опрацьовується у порядку, встановленому главою 3 розділу 6 цього Регламенту (крім підпунктів 4 і 5 пункту 2 § 65).
2. У разі порушення вимог, передбачених пунктами 2-4 § 43, пунктом 1 § 49, пунктами 1 і 2 § 50 та пунктом 1 § 51 цього Регламенту, Секретаріат Кабінету Міністрів повертає проект концепції державної політики розробникові у порядку, встановленому пунктом 2 § 64 цього Регламенту, для приведення у відповідність із зазначеними вимогами.
Розділ 6. Підготовка проектів постанов Кабінету Міністрів
Глава 1. Вимоги та процедура підготовки
§ 53. Загальні вимоги та особливості
1. Акти Кабінету Міністрів нормативного характеру видаються у формі постанов.
2. Проекти постанов Кабінету Міністрів (далі - проекти постанов) готуються у разі необхідності затвердження положень, статутів, порядків, правил, методик, в інших випадках, коли суспільні відносини потребують нормативно-правового врегулювання, а також з питань затвердження, прийняття міжнародного договору України або приєднання до нього.
3. Проекти постанов оформляються згідно з Правилами підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 6 вересня 2005 р. № 870 (Офіційний вісник України, 2005 р., № 36, ст. 2200).
4. Проекти постанов готуються і вносяться до Кабінету Міністрів у встановлені відповідними завданнями строки. Розроблення проекту постанови починається невідкладно після отримання відповідного завдання та триває виходячи з необхідності врахування у загальному часі підготовки проекту акта вимог, установлених цим Регламентом щодо часу, достатнього для проведення усіх консультацій та правової експертизи Мін’юсту.
5. Проекти постанов, що стосуються укладення, виконання та припинення дії міжнародних договорів України, готуються відповідно до Закону України "Про міжнародні договори України".
6. Проекти постанов регуляторного характеру готуються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", та відповідно до Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2004 р. № 308 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 10, ст. 612).
7. Проекти постанов, якими затверджуються технічні регламенти, розроблені на основі актів законодавства Європейського Союзу, оформляються з урахуванням особливостей, визначених Правилами розроблення проектів технічних регламентів, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, на основі актів законодавства Європейського Союзу, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 18 червня 2012 р. № 708 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 59, ст. 2370).
8. Проекти постанов, якими затверджуються документи державного планування, визначені Законом України "Про стратегічну екологічну оцінку", готуються з урахуванням особливостей здійснення стратегічної екологічної оцінки, передбачених зазначеним Законом.
9. Проекти постанов з питань реалізації Кабінетом Міністрів функцій з управління корпоративними правами держави у державному банку готуються з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про банки і банківську діяльність".
10. Проект постанови та матеріали до нього готуються в електронній формі із застосуванням кваліфікованого електронного підпису, крім випадків наявності обґрунтованих підстав для їх підготовки в паперовій формі, зокрема:
проект акта містить інформацію з обмеженим доступом;
неможливість застосування матеріалів до відповідного проекту акта як оригіналів в електронній формі згідно з вимогами законодавства;
підготовка проекту акта з питань, пов’язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідацією їх наслідків, або з інших питань, пов’язаних з виникненням загрози життю та/або здоров’ю населення, а також з невідкладних питань щодо проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та обороноздатності держави.
Проект постанови та матеріали до нього готуються у форматі RTF, шрифт Times New Roman чотирнадцятого розміру, а таблиці та діаграми готуються у форматі XLS.
§ 54. Суб’єкти підготовки та внесення
1. Проекти постанов готуються та вносяться на розгляд Кабінету Міністрів міністерствами, а також іншими центральними органами виконавчої влади (крім тих, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів), державними колегіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями.
Проекти постанов з питань, що належать до компетенції центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через відповідних міністрів, готуються за участю таких органів та вносяться на розгляд Кабінету Міністрів відповідними міністерствами.
Інші державні органи для вирішення питань, які потребують прийняття рішення Кабінетом Міністрів, ініціюють підготовку відповідних проектів актів шляхом внесення пропозицій міністерствам відповідно до компетенції.
2. Проекти постанов можуть вноситися в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів Прем’єр-міністром, віце-прем’єр-міністрами та міністром, який не очолює міністерство.
За дорученням зазначених членів Кабінету Міністрів підготовку таких проектів може здійснювати Секретаріат Кабінету Міністрів, якщо питання, що передбачається врегулювати, не належать до компетенції міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
§ 55. Підстави для розроблення
1. Проекти постанов розробляються на підставі Програми діяльності Кабінету Міністрів, законів України, міжнародно-правових зобов’язань України, актів Президента України та постанов Верховної Ради, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів, протокольних рішень Кабінету Міністрів та доручень Прем’єр-міністра, а також за власною ініціативою органів, що є суб’єктами підготовки проектів актів та внесення їх на розгляд Кабінету Міністрів.
2. Проекти постанов, які розробляються за власною ініціативою органів, що є суб’єктами підготовки проектів актів та внесення їх на розгляд Кабінету Міністрів, повинні бути спрямовані на досягнення пріоритетних цілей, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів. Про початок роботи над такими проектами актів орган, що є ініціатором розроблення, інформує Прем’єр-міністра із зазначенням цілі, визначеної Програмою діяльності Кабінету Міністрів, на досягнення якої спрямовано проект акта.
§ 56. Аналіз, прогнози та розрахунки
1. Під час розроблення проекту постанови розробник вивчає стан справ у відповідній сфері, визначає проблему, яка потребує розв’язання, аналізує причини її виникнення, визначає цілі та обирає шляхи їх досягнення, визначає перелік заінтересованих сторін та прогнозує вплив реалізації акта на їх інтереси, прогнозує інші впливи реалізації акта та визначає критерії (показники), за якими оцінюватиметься результативність його реалізації.
2. Якщо реалізація акта призведе до зміни показників державного та/або місцевого бюджетів, потребує додаткового фінансування, розробник проводить необхідні фінансово-економічні розрахунки за методикою, затвердженою Мінфіном.
3. Розробник готує та оформляє прогноз впливу реалізації акта, проект якого розробляється, відповідно до вимог, визначених у § 48 цього Регламенту для проекту концепції державної політики.
Під час розроблення проекту постанови, яким передбачається нормативно-правове врегулювання суспільних відносин та який стосується прав і обов’язків об’єднаних спільним інтересом суспільних груп, обов’язковою складовою прогнозу впливу реалізації акта є прогноз впливу на інтереси заінтересованих сторін.
4. Вимоги пункту 3 цього параграфа не поширюються на проект постанови про схвалення Бюджетної декларації, а також проект постанови, зазначений у пункті 5 § 59 цього Регламенту.
§ 57. Врахування спеціальних вимог
1. Під час розроблення проекту постанови розробник забезпечує врахування принципу недискримінації та принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також передбачає правила і процедури, які унеможливлювали б вчинення корупційних правопорушень.
2. У разі проведення громадської антидискримінаційної, громадської антикорупційної та громадської гендерно-правової експертизи проекту постанови результати таких експертиз підлягають обов’язковому розгляду розробником.
3. Проект постанови, який стосується зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правових, та/або права Європейського Союзу (acquis ЄС), підлягає опрацюванню на відповідність таким зобов’язанням. Під час підготовки такого проекту розробник:
1) визначає:
джерела права Європейського Союзу (acquis ЄС), що регулюють правовідносини, аналогічні тим, що планується врегулювати проектом постанови;
наявність зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правових, щодо предмета правового регулювання проекту постанови;
наявність програмних документів у сфері європейської інтеграції з предмета, що планується врегулювати проектом постанови;
2) проводить порівняльний та/або порівняльно-правовий аналіз;
3) наводить обґрунтування та оцінку наслідків прийняття акта в разі його невідповідності праву Європейського Союзу (acquis ЄС), міжнародним домовленостям у сфері європейської інтеграції, передбачає строк його дії.
Результати опрацювання проекту постанови на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, у тому числі міжнародно-правовим, та праву Європейського Союзу (acquis ЄС) відображаються розробником у довідці (додаток 8).
4. Під час розроблення проекту постанови, що зачіпає права та свободи, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, розробник забезпечує врахування положень зазначеної Конвенції та практики Європейського суду з прав людини і зазначає про це у пояснювальній записці до проекту акта.
§ 58. Публічні консультації
1. Розробник забезпечує проведення консультацій з громадськістю щодо проекту постанови відповідно до Порядку проведення консультацій з громадськістю з питань формування та реалізації державної політики, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 2010 р. № 996 (Офіційний вісник України, 2010 р., № 84, ст. 2945), зокрема шляхом оприлюднення проекту та матеріалів до нього на своєму офіційному веб-сайті.
2. Розробник в обов’язковому порядку проводить консультації з представниками заінтересованих сторін щодо проекту постанови, яким передбачається нормативно-правове врегулювання суспільних відносин та який стосується прав і обов’язків об’єднаних спільним інтересом суспільних груп.
Проведення таких консультацій та оформлення їх результатів здійснюються розробником за процедурою, визначеною у § 47 цього Регламенту, крім пункту 10. Кількість раундів консультацій та питання, які виносяться для обговорення, або тематика кожного з раундів, а також строки їх проведення визначаються розробником.
3. Розробник в обов’язковому порядку надсилає проект постанови та матеріали до нього та проводить адресні консультації з питань, що стосуються:
формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, - з уповноваженими представниками всеукраїнських профспілок, їх об’єднань та всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців;
функціонування місцевого самоврядування, прав та інтересів територіальних громад, місцевого і регіонального розвитку (згідно з тематикою консультацій, визначеною Законом України "Про асоціації органів місцевого самоврядування"), - із всеукраїнськими асоціаціями органів місцевого самоврядування;
прав осіб з інвалідністю, - із всеукраїнськими громадськими організаціями осіб з інвалідністю, їх спілками відповідно до статутної діяльності.
§ 59. Міжвідомчі консультації
1. Розробник забезпечує проведення міжвідомчих консультацій щодо проекту постанови, учасниками яких є всі міністерства, Секретаріат Кабінету Міністрів, а також можуть бути інші державні органи, якщо проект постанови стосується питань їх компетенції (далі - задіяні органи).
2. У разі коли питання, що пропонується врегулювати, належить до компетенції центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра, позицію щодо проекту постанови надає відповідне міністерство, яке в разі потреби з’ясовує позицію відповідного центрального органу виконавчої влади.
3. Розробник надсилає задіяним органам проект постанови, завізований керівником органу, який є розробником, разом з пояснювальною запискою, прогнозом впливу, фінансово-економічними розрахунками (у випадках, передбачених пунктом 2 § 56 цього Регламенту), а також порівняльною таблицею (якщо проектом передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).
4. Опрацювання проекту постанови та матеріалів до нього задіяними органами, встановлення строку такого опрацювання, проведення узгоджувальних процедур та оформлення результатів міжвідомчих консультацій здійснюється відповідно до вимог, визначених пунктами 2-10 § 49 цього Регламенту для проекту концепції державної політики.
5. Міжвідомчі консультації щодо проекту акта з питань, пов’язаних із запобіганням виникненню надзвичайних ситуацій, ліквідацією їх наслідків, або з інших питань, пов’язаних з виникненням загрози життю та/або здоров’ю населення, а також з невідкладних питань щодо проведення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях та обороноздатності держави проводяться за такою процедурою:
1) розробник надсилає завізований керівником проект разом з матеріалами до нього центральним органам виконавчої влади відповідно до компетенції, Мінфіну, Мінекономіки та Мін’юсту;