Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань

У разі відсутності в день проведення побачення начальника установи виконання покарань, його першого заступника або осіб, які виконують їх обов'язки, право надавати дозвіл на проведення побачення надається ЧПНУ. Про факт надання такого дозволу ЧПНУ доповідає начальнику установи виконання покарань, його першому заступнику або особам, які виконують їх обов'язки, про що має свідчити їх підпис на заяві про надання побачення.

Громадянам, які прибули на побачення без документів, що посвідчують їх особу, з ознаками чи у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння побачення не надається. Також побачення не надається у разі письмової заяви засудженого про відмову від його проведення.

У разі відмови в наданні побачення на заяві засудженого або особи, яка бажає з ним зустрітися, робиться відмітка про причини відмови. На вимогу засудженого або особи, яка подала заяву про надання побачення, надається копія заяви з відміткою про причини відмови.

Адміністрація установи виконання покарань звільняє засуджених від роботи на період тривалих побачень.

У разі запровадження в установі виконання покарань режиму особливих умов побачення можуть бути тимчасово відмінені.

Час, протягом якого засудженим не надавалися побачення у зв'язку з карантином, стихійним лихом або переведенням установ виконання покарань на режим особливих умов, зараховується в строк, після закінчення якого засуджені можуть їх отримати.

Відповідно до положень Віденської конвенції "Про консульські зносини" від 24 квітня 1963 року, ратифікованої Україною 23 березня 1989 року, генеральний консул, консул, віце-консул і консульський агент дипломатичних представництв закордонних держав мають право на короткострокові побачення із засудженими громадянами своїх держав.

Побачення засуджених з дипломатичними представниками до кількості побачень, встановлених кримінально-виконавчим законодавством України, не враховуються, їх число не обмежується. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових побачень із зазначених осіб не стягується.

На побачення допускаються дорослі особи, з якими можуть бути неповнолітні особи.

Кількість осіб, які одночасно можуть бути присутні на побаченні із засудженим, визначається залежно від пропускної спроможності приміщень для надання побачень згідно з передбаченими нормами, а також можливостей забезпечення їхньої безпеки.

Тривалість побачень установлюється адміністрацією установи виконання покарань залежно від пропускної спроможності приміщень, у яких вони проводяться, а також з урахуванням поведінки засудженого, його ставлення до праці та навчання. У всіх випадках короткострокові побачення не можуть тривати менше двох годин, а тривалі - менше доби, якщо на коротших строках не наполягають особи, які перебувають на побаченні.

Облік наданих засудженому побачень (у тому числі наданих як заохочення) ведеться молодшими інспекторами чергової зміни в картках обліку побачень, видачі посилок (передач) і бандеролей.

2. Адміністрація установи виконання покарань забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не має перевищувати 15 хвилин.

Перша телефонна розмова надається засудженому відразу після прибуття його до установи виконання покарань.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв'язку, які знаходяться на обліку установи.

Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого під контролем представника адміністрації установи виконанням покарань протягом дня у вільний від роботи час і поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За необхідності та за погодженням з адміністрацією установи виконання покарань телефонну розмову може бути надано у будь-який час.

Телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються місцезнаходження, телефонний номер абонента та тривалість розмови.

У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених (додаток 13).

Засудженим, які відбувають стягнення у виді поміщення у ДІЗО, карцер або переведення до ПКТ (ОК), телефонна розмова, як виняток, може бути надана з метою виховного впливу або у зв'язку з винятковими особистими обставинами (смерть або тяжка хвороба близького родича, що загрожує життю хворого, стихійне лихо, що спричинило значну матеріальну шкоду засудженому або його сім'ї).

Телефонні розмови засуджених, які тримаються у виправних центрах, можуть здійснюватися за допомогою мобільних телефонів з будь-якою операційною системою, які вони мають право зберігати при собі, зареєстрованих в черговій частині установи виконання покарань. Засуджений має право зберігати при собі лише один мобільний телефон та використовувати не більше двох ідентифікаційних телекомунікаційних карток операторів зв'язку (SIM-картка).

Для користування мобільним телефоном засуджений повинен звернутися до начальника виправного центру з письмовою заявою із зазначенням найменування телефону, модифікації, коду міжнародного ідентифікатора мобільного обладнання (IMEI) або серійного номера та телефонних номерів, якими він користується.

Реєстрація мобільних телефонів здійснюється у журналі реєстрації мобільних телефонів та телефонних номерів, якими користуються засуджені (додаток 14), що зберігається в черговій частині виправного центру. Якщо у засудженого буде виявлено незареєстрований мобільний телефон або SIM-картку, вони вилучаються у встановленому цими Правилами порядку, зберігаються на складі виправного центру та повертаються засудженому після його звільнення.

Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються.

3. Для одержання правничої допомоги, конфіденційних юридичних консультацій засуджені за власною ініціативою, ініціативою їхніх родичів та/або ініціативою осіб, визначених статтею 110 Кримінально-виконавчого кодексу України, мають право на невідкладні побачення без обмеження в часі та кількості в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні у будь-який час з 8 години до 20 години із особами, які надають правничу допомогу. Побачення забезпечується при пред'явленні документа, що посвідчує особу, та одного з документів, визначених статтею 50 Кримінального процесуального кодексу України, або довіреності, договору із засудженим чи договору з його родичами про представлення інтересів засудженого в Європейському суді з прав людини, копії ухвали про залучення особи як законного представника або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення із засудженим.

Побачення засуджених з особами, які надають правничу допомогу, є конфіденційними. Оплата послуг за користування кімнатами короткострокових побачень не стягується.

Присутність на побаченні персоналу установи виконання покарань можлива виключно за письмовою заявою особи, яка надає правничу допомогу, або засудженого, складеної ним у присутності особи (осіб), яка (які) прибула (прибули) до нього.

Аудіофіксація такого побачення забороняється.

Відеофіксація такого побачення здійснюється відкрито. Засуджений та особи, які до нього прибули, мають бути повідомлені про місце встановлення камери. Відеофіксація побачення камерою, про яку не повідомлено учасників побачення, забороняється.

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту документів, якими користуються засуджений та/або особа (особи), яка (які) до нього прибула (прибули).

Відеофіксація побачення здійснюється у спосіб, що унеможливлює фіксацію змісту розмови засудженого з особою (особами), яка (які) до нього прибула (прибули).

Адміністрація установи виконання покарань зобов'язана негайно в розумний строк забезпечити побачення засудженого з особами, які надають правничу допомогу, при пред'явленні ним (ними) документа, що посвідчує особу, та одного з документів, визначених статтею 50 Кримінального процесуального кодексу України, або довіреності, договору із засудженим чи договору з його родичами про представлення інтересів засудженого в Європейському суді з прав людини або інших документів, що підтверджують їх право на таке побачення із засудженим.

Якщо ініціатором побачення є особи, які надають правничу допомогу, але засуджений відмовляється від побачення, адміністрація установи виконання покарань зобов'язана організувати таке побачення.

У разі якщо засуджений особисто та безпосередньо повідомляє осіб, які надають правничу допомогу, про небажання продовжувати побачення, таке побачення припиняється.

Не є підставою для відмови адміністрації установи виконання покарань у побаченні засудженого з особами, які надають правничу допомогу, наявність письмової відмови засудженого від такого побачення, якщо така відмова заявлена безпосередньо особі (особам), яка (які) прибула (прибули) до засудженого.

Відмова з цієї підстави адміністрації установи виконання покарань у забезпеченні побачення засудженого з особами, які надають правничу допомогу, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Засудженому забезпечується можливість спілкування з особами, які надають правничу допомогу, у приміщенні без суцільного розмежувального скла за згодою таких осіб. Засудженим до довічного позбавлення волі, які тримаються в ПКТ, побачення надаються в кімнатах для короткострокових побачень, що розташовані, як правило, у будівлі ПКТ виправної колонії (сектору) максимального рівня безпеки.

Для необхідності ознайомлення засуджених з документами, що містяться на електронних носіях, особам, які надають правничу допомогу, за рішенням начальника установи виконання покарань або особи, яка виконує його обов'язки, може бути дозволено використання комп'ютерної техніки, що знаходиться на балансі установи виконання покарань, за наявності технічної можливості її використання у відповідний період часу.

Засуджені, які перебувають на лікуванні у стаціонарних закладах охорони здоров'я, мають право на одержання правничої допомоги, конфіденційних юридичних консультацій (побачень).

1. Осіб, які прибули на побачення, приймають начальник установи або його заступник, начальник відділення або ЧПНУ. Їх попереджають про обов'язкове дотримання правил поведінки під час побачення, заборону нелегальних передач та про негайне припинення побачення, якщо буде виявлено порушення встановленого цими Правилами порядку.

Гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах, здаються молодшому інспектору чергової зміни з проведення побачень, вносяться до журналу обліку предметів та цінностей, що здаються для зберігання на час побачення (додаток 15), і зберігаються у сейфі, який встановлюється у службовому приміщенні молодшого інспектора чергової зміни.

У разі наявності достатніх підстав убачати, що особа, яка прибула на побачення, має намір передати засудженому гроші, цінні папери і речі, а також предмети, заборонені для використання в установах виконання покарань, або отримати їх від засудженого начальник установи виконання покарань оголошує такій особі про те, що побачення їй буде надано тільки тоді, коли вона погодиться на огляд її речей і одягу до і після побачення. Такий огляд проводиться у порядку, встановленому пунктом 1 розділу XXIV цих Правил.

Якщо особа, яка прибула на побачення, відмовилась від огляду речей і одягу, їй може бути надане із засудженим лише короткострокове побачення у закритих умовах.

У разі виявлення прихованих від огляду грошей, цінних паперів і речей, а також предметів, заборонених для використання в установах виконання покарань, особам, які намагалися передати їх засудженим, тривале побачення не надається або припиняється і складаються матеріали для притягнення таких осіб до адміністративної відповідальності.

На період тривалих побачень засудженим можуть видаватися одяг, білизна і взуття з обмінного фонду, який постійно зберігається у молодшого інспектора чергової зміни з проведення побачень, або цивільний одяг, який принесли родичі. Засуджені до і після побачень підлягають особистому обшуку з роздяганням. Їм надається дозвіл проносити в кімнати тривалих побачень засоби особистої гігієни, тютюнові вироби, попільнички, власні альбоми, літературу і періодичні видання, які вони бажають передати родичам.

Пронесення особами, які прибули на короткострокове побачення із засудженими, будь-яких продуктів або речей не дозволяється.

До кімнат тривалих побачень дозволяється проносити продукти харчування (за винятком напоїв із вмістом алкоголю та енергетичної дії, пива, дріжджів) та цивільний одяг для використання під час побачень, а також предмети і вироби, зберігання яких засудженим не заборонено.

Родичам засуджених, які перебувають на тривалих побаченнях, дозволяється у денний час виходити за межі установи виконання покарань для придбання продуктів харчування, предметів першої потреби, а у разі дострокового закінчення побачення (з невідкладних обставин) - у будь-який час доби.

Засуджений має право передати документи захиснику у кримінальному провадженні, який здійснює свої повноваження відповідно до статті 45 Кримінального процесуального кодексу України, безпосередньо під час побачення з ним. Інші особи можуть передавати засудженим документи, записи тощо тільки через адміністрацію установи виконання покарань.

У разі порушення встановленого законодавством порядку поведінки на побаченні воно негайно припиняється, про що молодший інспектор чергової зміни доповідає посадовій особі, яка дозволила побачення, або ЧПНУ, які приймають остаточне рішення.

2. Кімнати побачень, як правило, розташовуються в будівлі КПП для пропуску людей.

1. Право відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії в супроводі персоналу або виходу за межі виховної колонії у супроводі батьків чи інших близьких родичів для проведення короткострокових побачень надається засудженим на підставах та в порядку, встановлених статтями 143, 144 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Вихід за межі виховної колонії може бути призупинений у разі запровадження в установі режиму особливих умов.

На період виходу за межі виховної колонії засудженим за їх бажанням може видаватися цивільний одяг.

Засуджені перед виходом за межі виховної колонії і після повернення підлягають особистому обшуку з роздяганням.

Короткострокове побачення за межами виховної колонії надається засудженим лише з батьками чи іншими близькими родичами (повнолітніми) у межах населеного пункту за місцем дислокації виховної колонії і закінчується не пізніше двадцятої години. Тривалість виходу засуджених за межі виховної колонії встановлюється начальником виховної колонії, але не може перевищувати норм, установлених частиною другою статті 144 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Дозвіл на короткострокове побачення за межами виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів надається постановою начальника виховної колонії або особи, яка виконує його обов'язки, за заявами засудженого та особи, яка прибула на побачення.

Батьків чи інших близьких родичів, які прибули на побачення, приймають начальник виховної колонії або його заступник, начальник відділення, ЧПНУ. Їх під розписку за формою згідно з додатком 16 до цих Правил інформують про порядок супроводу засудженого за межами виховної колонії, правила його поведінки та відповідальність за їх порушення.

ЧПНУ під розписку за формою згідно з додатком 17 до цих Правил доводить засудженому правила поведінки за межами виховної колонії та відповідальність за їх порушення.

Зазначені розписки долучаються до особової справи засудженого.

Для виходу за межі виховної колонії засудженому видаються посвідчення на право перебування засудженого за межами виховної колонії за формою, наведеною у додатку 18 до цих Правил, та довідка про надання засудженому права виходу за межі виховної колонії (додаток 19).

Після повернення до виховної колонії засуджений повертає посвідчення та довідку ЧПНУ, яка долучається до особової справи засудженого.

У разі встановлення порушень правил поведінки під час перебування засудженого за межами виховної колонії в супроводі батьків чи інших близьких родичів, виявлення у нього під час обшуку прихованих від огляду заборонених предметів, виробів і речовин, ознак сп'яніння або тілесних ушкоджень уживаються заходи щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

2. Під час перебування за межами виховної колонії у супроводі батьків чи інших близьких родичів засуджені зобов'язані:

дотримуватися правил громадського порядку;

повертатися до виховної колонії в строк, установлений адміністрацією виховної колонії;

у разі виникнення об'єктивних обставин, що не дають змоги повернутися до виховної колонії в установлений строк, особисто або через батьків чи інших близьких родичів негайно повідомити про це ЧПНУ, зазначивши місце свого перебування;

на вимогу персоналу виховної колонії або працівників Національної поліції пред'являти посвідчення на право перебування засудженого за межами виховної колонії та довідку про надання засудженому права виходу за межі виховної колонії.

3. Засудженим забороняється:

залишати межі населеного пункту, в якому дислокується виховна колонія;

пересуватися без супроводу батьків або інших близьких родичів, з якими дозволено вихід за межі виховної колонії;

вживати алкогольні напої та інші вироби на спиртовій основі;

курити;

проносити у виховну колонію предмети, вироби і речовини, зберігання яких засудженим заборонено.

Список осіб, яким у порядку заохочення надано право відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії, оголошується наказом начальника виховної колонії.

Відвідування засудженими культурно-видовищних і спортивних заходів за межами виховної колонії здійснюється в супроводі персоналу. При цьому кількість засуджених, які одночасно виводяться за межі виховної колонії, не має перевищувати п'ятнадцяти осіб.

Про виведення засуджених за межі виховної колонії відповідальний від керівництва або ЧПНУ інформує чергового міжрегіонального управління, а при поверненні засуджених до виховної колонії доповідає про їх прибуття.

Засуджені мають право зняти кошти зі своїх особових рахунків для оплати квитків на відвідування культурно-видовищних і спортивних заходів.

1. Засуджені до позбавлення волі мають право працювати. Праця здійснюється на добровільній основі в порядку, встановленому статтею 118 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Засуджені до позбавлення волі, які мають заборгованість за виконавчими документами, зобов'язані працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, до погашення такої заборгованості.

При організації працевикористання засуджених у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівнів безпеки виключається можливість їх проживання на виробничих об'єктах.

У виправних центрах, виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації (адаптації) засуджені залучаються до праці відповідно до частини першої статті 60, частини першої статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України. Залучення засуджених до праці за межами адміністративного району установи виконання покарань здійснюється за рішенням начальника установи виконання покарань за умови забезпечення постійного нагляду за ними та щоденного повернення до житлової зони.

У виняткових випадках з метою працевлаштування осіб, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та виправних центрах, за неможливості щоденного повернення засуджених до установи виконання покарань або якщо тривалість дороги до місця роботи перевищує одну годину, за рішенням начальника установи виконання покарань допускається проживання цих засуджених у місцях їх роботи у спеціально обладнаних гуртожитках поза територією житлових зон установ виконання покарань за умови забезпечення надійного нагляду за ними та створення належних комунально-побутових умов.

2. Забороняється використовувати працю засуджених:

на всіх роботах і посадах у міжрегіональних управліннях, адміністративних будівлях, у яких розміщується персонал з охорони установ виконання покарань, у розплідниках службових собак;

у приміщеннях, де розміщені зброя, спеціальні засоби, система сигналізації для попередження втеч, система контролю доступом, службова документація;

на роботах, пов'язаних з устаткуванням для розмноження документів, радіотелеграфною та телефонною технікою (за винятком лінійних монтерів у присутності представників адміністрації установи виконання покарань);

на посадах продавців, бухгалтерів-операціоністів, касирів, завідувачів продовольчих та речових складів, комірників;

на роботах, пов'язаних з обліком, зберіганням та видачею медикаментів, а також вибухових та отруйних речовин;

як фотографів (крім засуджених до обмеження волі), зубопротезистів, водіїв легкових та оперативних автомобілів і мотоциклістів;

на посадах з підпорядкуванням їм вільнонайманих працівників;

на роботах, пов'язаних з обслуговуванням та ремонтом технічних засобів охорони і нагляду, обробкою контрольно-слідової смуги;

на роботах, пов'язаних з наданням медичної допомоги.

Адміністрація установ виконання покарань може залучати засуджених до робіт з благоустрою установ виконання покарань і прилеглих до них територій, а також поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення установ виконання покарань продовольством.

До цих робіт засуджені залучаються в порядку, встановленому частиною п'ятою статті 60 та частиною п'ятою статті 118 Кримінально-виконавчого кодексу України.

1. У виправних колоніях максимального рівня безпеки роботи з господарського обслуговування виконуються засудженими, які згідно зі статтею 89 Кримінально-виконавчого кодексу України направлені зі слідчого ізолятора для виконання таких робіт.

Відбір засуджених для виконання робіт з господарського обслуговування проводиться за погодженням з підрозділами нагляду і безпеки, соціально-виховної та психологічної роботи, контролю за виконанням судових рішень та оперативними підрозділами.

Засуджені, призначені для виконання робіт з господарського обслуговування, формуються в одне відділення соціально-психологічної служби. Їхні обов'язки визначає начальник установи виконання покарань.

Таким засудженим оформлюються санітарні книжки з відміткою про проходження медичного огляду.

2. В установах виконання покарань для підтримання чистоти в місцях проживання засуджених, дотримання правил зберігання особистих речей у відведених для цього місцях, інформування адміністрації установи про стан порядку у відділенні соціально-психологічної служби (камері) відбираються старші днювальні та днювальні (чергові камери) з числа засуджених.

Виконання обов'язків старших днювальних та днювальних відділення соціально-психологічної служби (чергові камери) не належить до роботи з господарського обслуговування.

Відбір засуджених для виконання обов'язків старшого днювального та днювального відділення соціально-психологічної служби в установах виконання покарань проводиться підрозділами соціально-виховної та психологічної роботи за погодженням з підрозділами нагляду і безпеки, контролю за виконанням судових рішень та оперативними підрозділами установи, з урахуванням останньої наявної оцінки поведінки засудженого.

Не можуть виконувати обов'язки старшого днювального та днювального відділення соціально-психологічної служби особи, які злісно порушують режим відбування покарання або перебувають на профілактичному обліку.

Для виконання обов'язків чергового камери залучаються засуджені, які в них тримаються, у порядку черговості.

Відповідно до типових обов'язків старшого днювального, днювального відділення соціально-психологічної служби (чергового камери) (додаток 20) розробляються і затверджуються обов'язки старшого днювального та днювального відділення соціально-психологічної служби (чергового камери).

Для проведення інших робіт в місцях проживання засуджених старші днювальні та днювальні відділення соціально-психологічної служби можуть залучатися до роботи на підставі договору цивільно-правового характеру.

1. З метою ізоляції засуджених на підприємствах та у майстернях, де використовується праця засуджених, допускається спільна робота вільнонайманого персоналу, який безпосередньо керує працею засуджених, а також вільнонайманих кваліфікованих робітників у межах, необхідних для забезпечення нормальної діяльності виробництва установи виконання покарань.

Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів для того, щоб вільнонайманий персонал комплектувався з осіб однієї статі із засудженими.

2. Особи, які працюють спільно із засудженими, повинні дотримуватися порядку спілкування з ними, про що зобов'язані давати розписку за формою згідно з додатком 21 до цих Правил.

Не дозволяється передавання засудженим, а також приймання від них продуктів харчування, грошей, кореспонденції, речей, інших предметів, виробів і речовин.

3. Педагогічним працівникам дозволяється проносити із собою підручники, навчальні посібники, необхідні для проведення занять, медичним працівникам - науково-популярну літературу, брошури, плакати, пам'ятки на медичну тематику, фотоапарати та портативні відеореєстратори для фіксації наявних тілесних ушкоджень у осіб, взятих під варту, та засуджених.

Фотоапарати та портативні відеореєстратори підлягають обов'язковому огляду на контрольно-пропускному пункті без ознайомлення зі змістом матеріалів на їх носіях інформації.

1. Виховні заходи із засудженими проводяться на підставі програм диференційованого виховного впливу в установлений розпорядком дня час у межах установи виконання покарань і спрямовані на формування та закріплення у засуджених прагнення до заняття суспільно корисною діяльністю, сумлінного ставлення до праці, дотримання вимог законодавства та прийнятих у суспільстві правил поведінки, підвищення їх освітнього і культурного рівнів.

Проводити спільні заходи за участю засуджених з різних установ виконання покарань не дозволяється.

2. В установах виконання покарань проводиться безкоштовна демонстрація художніх відео- та кінофільмів, які мають позитивний вплив на закріплення процесу виправлення та ресоціалізації засуджених.

У виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівнів безпеки (для засуджених, які тримаються у звичайних жилих приміщеннях, та засуджених, залишених для роботи з господарського обслуговування) художні кіно- та відеофільми демонструються один раз на тиждень.

Кількісні обмеження не стосуються навчальних, документальних і науково-популярних кінофільмів, які мають виховне значення.

Додатково дозволяється демонструвати художні кіно- та відеофільми у святкові дні.

Особам, яких тримають у ДІЗО, ПКТ (ОК), ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки та у карцерах установ виконання покарань, а також засудженим до довічного позбавлення волі, які тримаються у ПКТ, кінофільми не демонструються.

3. Жилі приміщення, клуби, бібліотеки, кімнати для виховної роботи у відділеннях соціально-психологічної служби, ДІЗО, ПКТ (ОК), карцери, камери для засуджених до довічного позбавлення волі, палати лікарняних закладів радіофікуються. У жилих приміщеннях виправних центрів, виправних колоній мінімального, середнього, максимального рівнів безпеки, виховних колоніях, ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки можуть установлюватись телевізори. Час радіотрансляції і перегляду телепередач визначається розпорядком дня установи виконання покарань.

Гучність радіопередач та телетрансляцій не має бути надмірною. За бажанням засуджені можуть відмовитись прослуховувати певні радіопередачі, тому на час їх трансляції гучномовці в певних камерах можуть вимикатися.

Радіотрансляції для засуджених здійснюються централізовано від єдиного радіотрансляційного вузла. За наявності технічних можливостей у виправних колоніях обладнуються кабельні телемережі.

Радіотрансляційні вузли та телецентри розміщуються за межами установ виконання покарань або в приміщеннях, доступ до яких засудженим заборонено.

4. Засудженим дозволяється користуватися літературою, яка є в бібліотеках установ виконання покарань, а також газетами і журналами.

Книжковий фонд бібліотек створюється з розрахунку забезпечення кожного засудженого не менше ніж п'ятьма книжками. Обмін книг у ПКТ (ОК) установ, у ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки, дільницях посиленого контролю проводиться один раз на 10 днів. Засуджені, які тримаються у гуртожитках, забезпечуються газетами з розрахунку одна газета на 50 засуджених. На камеру передбачається по одній газеті. Якщо в камері утримується понад 20 засуджених, додатково надається ще одна газета.

Книжковий фонд бібліотек забезпечується у достатній кількості текстами Конституції України, Кримінального кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Цивільного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Законів України "Про попереднє ув'язнення", "Про прокуратуру", "Про Національну поліцію", "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейських в'язничних правил, Мінімальних стандартних правил ООН поводження із в'язнями, інших актів, що визначають статус та повноваження правоохоронних органів, права та обов'язки засуджених, порядок відшкодування збитків, завданих неправомірними діями або бездіяльністю працівників правоохоронних органів та установ виконання покарань.

Тексти зазначених нормативно-правових актів та міжнародних документів за дорученням начальника установи виконання покарань повинні систематично, але не рідше одного разу на рік, перевірятися та оновлюватися.

Бібліотеки установ виконання покарань за необхідності забезпечуються художньою, науково-технічною і довідковою літературою із застосуванням шрифту Брайля, збільшувальним склом (з ручкою та на підставці/кронштейні) для читання засудженими з порушенням зору.

Індивідуальна передплата засудженими періодичних видань здійснюється в добровільному порядку. З дозволу адміністрації установи виконання покарань передплата періодичних видань може здійснюватися за рахунок родичів засудженого.

Засуджені можуть мати при собі не більше 10 примірників книжок, а ті, які навчаються, - відповідні підручники у необхідній кількості без урахування художніх книжок. Решту літератури засуджені здають для зберігання на склад, або за особистим бажанням передають до бібліотеки установи виконання покарань, або віддають з дозволу адміністрації родичам.

Кількість газет і журналів, які засуджені можуть мати при собі, не обмежується.

Засудженим забороняється мати при собі книжки, газети і журнали, які пропагують насилля, міжнаціональну ворожнечу або мають порнографічний зміст.

5. В установах виконання покарань можуть створюватися самодіяльні організації засуджених.

В установах виконання покарань для засуджених можуть організовуватись гуртки соціально корисної спрямованості. Порядок та організація роботи гуртків визначаються адміністрацією установи виконання покарань. Виступи гуртків художньої самодіяльності можуть проводитись у межах установи виконання покарань.

У виправних колоніях (крім виправних колоній максимального рівня безпеки) дозволяється проводити безкоштовні (благодійні) та платні (за рахунок коштів засуджених і за їх згодою) виступи професійних творчих колективів (театрів, філармоній тощо) при погодженні цих заходів з керівництвом міжрегіональних управлінь.

6. Фізкультурно-оздоровчі заходи серед засуджених проводяться у встановлений розпорядком дня час та в межах установи виконання покарань. У виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, виправних центрах та дільницях соціальної реабілітації (адаптації) такі заходи можуть проводитися за межами жилої зони установи виконання покарань, але в межах дислокації установи.

Адміністрація установи виконання покарань вживає заходів щодо забезпечення засуджених спортивним обладнанням, інвентарем та настільними іграми (шахи, шашки, нарди, доміно), користуватися якими засуджені можуть у вільний від роботи час.

Для засуджених у локальних секторах встановлюються перекладина і бруси, а також за можливості їх розміщення - стіл для гри в настільний теніс, велотренажер, кардіотренажер, силовий тренажер, лава для жиму з прикріпленими до неї сталевими тросами штангою та гантелями.

Для засуджених, які тримаються у ДІЗО, ПКТ (ОК), карцері та ПКТ виправних колоній (секторів) максимального рівня безпеки, у прогулянкових двориках встановлюються перекладина і бруси, лавка, яка надійно кріпиться до підлоги, а також за можливості їх розміщення - стіл для гри в настільний теніс, велотренажер, кардіотренажер, силовий тренажер, лава для жиму з прикріпленими до неї сталевими тросами штангою та гантелями.

7. Організація здобуття повної загальної середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти засуджених на виробництві здійснюється відповідно до Законів України "Про освіту", "Про повну загальну середню освіту", "Про професійну (професійно-технічну) освіту" та в порядку, встановленому законодавством.

Час проведення занять у закладах загальної середньої освіти, закладах професійної (професійно-технічної) освіти визначається розпорядком дня установи виконання покарань.

На період проходження державної підсумкової або кваліфікаційної атестації засуджені звільняються від роботи на строк, передбачений Кодексом законів про працю України і Законом України "Про оплату праці". Заробітна плата їм за цей час не нараховується.

Адміністрація установ виконання покарань всебічно сприяє здобуттю освіти засудженими, у разі потреби надає їм допомогу в отриманні консультацій, придбанні засобів навчання.

Під час освітнього процесу засуджені можуть мати обмежений доступ до мережі Інтернет під контролем адміністрації установи виконання покарань для користування публічними освітніми, науковими та інформаційними ресурсами.

8. Адміністрація установ виконання покарань сприяє забезпеченню релігійних потреб засуджених відповідно до Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації".

Релігійні обряди проводяться на прохання засуджених або за ініціативою релігійних організацій, але з відповідними обмеженнями, передбаченими кримінально-виконавчим законодавством України для різних категорій засуджених. Пропаганда будь-яких релігійних учень серед засуджених здійснюється тільки за їх бажанням та згодою, а щодо неповнолітніх - за згодою їхніх батьків або осіб, які їх замінюють.

У разі відсутності окремих приміщень для віруючих декількох релігійних конфесій обряди проводяться в одному приміщенні за графіком. У такому приміщенні передбачається можливість тимчасового розміщення предметів культу на період обряду.

1. Правом застосовувати в повному обсязі заходи заохочення і стягнення (за винятком переведення до ПКТ (ОК)) до засуджених користується начальник установи виконання покарань або особа, яка виконує його обов'язки.

Заходи заохочення і стягнення у виховних колоніях також можуть застосовувати старші вихователі та вихователі.

Старші вихователі та вихователі виховних колоній мають право застосовувати до засуджених заохочення у виді подяки та дострокового зняття раніше накладеного ними стягнення, а також накладати стягнення у виді попередження або догани.

Заходи заохочення і стягнення у виправних центрах застосовуються також заступниками начальників виправних центрів та начальниками відділень соціально-психологічної служби виправних центрів.

Заступники начальників виправних центрів користуються такими самими правами щодо застосування заохочень та стягнень, що й начальники виправних центрів, за винятком нагородження похвальною грамотою, грошовою премією, нагородження подарунком, заборони проживання поза гуртожитком строком до трьох місяців та виходу за межі гуртожитку у вільний від роботи час на той самий строк, поміщення в ДІЗО.

Начальники відділень виправних центрів можуть застосовувати заходи заохочення у виді оголошення подяки та дострокового зняття раніше накладеного ними стягнення, а також заходи стягнення у виді попередження, догани та суворої догани.

Абзац сьомий пункту 1 розділу XXI виключено

Абзац восьмий пункту 1 розділу XXI виключено

Абзац дев'ятий пункту 1 розділу XXI виключено

Інші посадові особи установ виконання покарань не мають права застосовувати заходи заохочення і стягнення щодо засуджених.

Засуджений може оскаржити накладене на нього стягнення до органу виконання покарань вищого рівня, прокурора чи суду, однак подання скарги не зупиняє виконання стягнення. Посадова особа, яка наклала стягнення, за наявності для того підстав може його скасувати або замінити іншим - більш м'яким стягненням. Вища посадова особа може скасувати стягнення у разі, якщо посадова особа, яка наклала стягнення, перевищила свої повноваження або стягнення було накладено нею за відсутності порушення з боку засудженого.

При накладенні стягнення на засудженого адміністрація установи виконання покарань надає йому змогу повідомити про це близьких родичів, осіб, які надають правничу допомогу.

2. Застосування начальниками установ виконання покарань заходів заохочення оформлюється постановами про заохочення (додаток 22) або наказами.

Застосування начальниками установ виконання покарань заходів стягнення оформлюється постановами про накладення стягнення та про поміщення засудженого в дисциплінарний ізолятор, карцер, переведення засудженого до ПКТ (ОК) (після винесення відповідного рішення судом) установи виконання покарань (додатки 23, 24).

Перед накладенням стягнення на засудженого, який відбуває покарання у виправній колонії, дисциплінарною комісією установи вирішується питання про доцільність застосування стягнення у порядку, визначеному статтями 134, 135 Кримінально-виконавчого кодексу України.

Про місце і час засідання дисциплінарної комісії засуджений повідомляється письмово не пізніше ніж за одну добу до його проведення. За письмовою заявою засудженого цей термін може бути продовжено, але не більш як на дві доби.

Результати розгляду дисциплінарною комісією питання про доцільність застосування стягнення до засудженого оформлюється відповідним письмовим рішенням.

Постанови, витяги з наказів, рішення суду про переведення засудженого до ПКТ (ОК) та копії рішень дисциплінарної комісії долучаються до особових справ засуджених протягом трьох діб після їх підписання або відбуття засудженим стягнення.

Застосування заходів стягнення у виді поміщення у ДІЗО до осіб, засуджених до обмеження волі, а також заходів стягнення до засуджених у виховних колоніях здійснюється після розгляду дисциплінарною комісією установи питання про доцільність застосування стягнення та винесення відповідного письмового рішення.

Застосовані заходи заохочення та стягнення заступниками начальників виправних центрів та начальниками відділень соціально-психологічної служби виправних центрів, старшими вихователями та вихователями виховних колоній відображаються у статистичному обліку та у щоденниках індивідуальної роботи із засудженими (для неповнолітніх - у щоденниках соціально-виховної роботи із засудженим неповнолітнім), а також беруться до уваги при визначенні ступеня виправлення засудженого та при складанні на нього характеристики.

Облік заохочень і стягнень кожного засудженого ведеться начальниками відділень (старшими вихователями). Облік заохочень і стягнень засуджених по установі в цілому ведеться відділом соціально-виховної та психологічної роботи.

3. У випадках, передбачених статтями 138-140, 143 Кримінально-виконавчого кодексу України, засуджені у виправних та виховних колоніях можуть бути переведені на поліпшені умови тримання. Надання засудженим такого права здійснюється начальником виправної (виховної) колонії за постановою про надання засудженому права на поліпшені умови тримання (додаток 25).

Відповідно до статей 132, 145 Кримінально-виконавчого кодексу України за порушення встановленого порядку відбування покарання засуджені після прийняття відповідного рішення дисциплінарною комісією можуть бути позбавлені начальником виправної (виховної) колонії права на поліпшені умови тримання на підставі постанови про скасування поліпшених умов тримання (додаток 26).