11. Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) військовослужбовців НГУ приймаються в формулюваннях, передбачених Положенням про ВЛЕ у ЗС України.
12. При медичному огляді ВЛК поліцейських, у яких разом із захворюваннями діагностовано наслідки поранень (контузій, травм, каліцтв), постанови про їх причинний зв'язок комісія приймає в окремих формулюваннях, передбачених цим Положенням.
13. При медичному огляді військовослужбовців, у яких разом із захворюванням діагностовано також наслідки поранень (контузій, травм, каліцтв), ВЛК приймає постанови про їх причинний зв'язок в окремих формулюваннях, передбачених Положенням про ВЛЕ у ЗС України.
14. Якщо в особи, що проходить медичний огляд, виявлено декілька захворювань чи поранень (контузій, травм, каліцтв) та їх наслідків, що отримані за різних обставин, то постанови про їх причинний зв'язок приймаються ВЛК в окремих формулюваннях залежно від обставин виникнення патології.
15. При медичному огляді у ВЛК поліцейських, які перебувають під слідством, постанова про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) не приймається, якщо відсутній відповідний акт про нещасний випадок. Якщо слідство завершено, то питання вирішується в установленому порядку.
16. У Свідоцтві про хворобу (додаток 15), складеному щодо поліцейського чи військовослужбовця, у яких за результатами медичного огляду діагностовано наслідки поранення (контузії, травми, каліцтва), вказуються обставини їх отримання з обов'язковим зазначенням документів, на підставі яких зроблено запис, зазначаються дані об'єктивного обстеження щодо цих наслідків, повністю вказується їх діагноз.
17. ВЛК можуть приймати постанови щодо поліцейських про причинний зв'язок контузії, отриманої у зв'язку з участю в АТО, з виконанням службових обов'язків на підставі записів у відповідних документах, у яких є відомості про поранення голови, шиї чи одночасно отримані множинні осколкові поранення (двома і більше осколками) будь-якої локалізації.
18. Визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузії, травми, каліцтва) у колишніх поліцейських, колишніх осіб рядового й начальницького складу органів внутрішніх справ, колишніх військовослужбовців покладено на штатні ВЛК. Такі постанови приймаються, якщо при медичному огляді в період проходження служби зазначеним особам був установлений відповідний діагноз. Звільнені зі служби поліцейські, яким постановою ВЛК встановлено причинний зв'язок захворювань відповідно до Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 лютого 2001 року № 85, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2001 року за № 165/5356, мають право на внесення змін до зазначених постанов згідно з цим Положенням.
19. Встановлення причинного зв’язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що призвели до смерті колишніх поліцейських, колишніх військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, проводиться штатними ВЛК за наявності раніше прийнятої постанови ВЛК про причинний зв’язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) на час звільнення зазначених осіб зі служби та висновку патологоанатомічного дослідження (судово-медичної експертизи) про причину їх смерті. Постанова ВЛК в таких випадках приймається в редакції одного з формулювань, що вказані в підпунктах 1-9 пункту 9 розділу VІІІ цього Положення та відповідних пунктах Положення про ВЛЕ у ЗС України.
20. Причину інвалідності звільнених зі служби осіб установлюють медико-соціальні експертні комісії (далі - МСЕК), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" та з урахуванням висновку ВЛК про причинний зв’язок їх захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв).
21. Постанови ВЛК про причинний зв’язок травм, травматичних уражень, зумовлених радіоактивними речовинами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітного поля, а також дією токсичних речовин, які виникли у поліцейських у зв'язку із виконанням службових обов'язків у мирний час, приймаються за участю радіолога-токсиколога.
22. Для розгляду питань причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) звільнених зі служби осіб з участю в АТО, в бойових діях до штатної ВЛК необхідно надати відомості щодо їх медичного огляду у ВЛК перед вступом на службу та в період проходження служби, довідку про час та місце служби, дату та причину звільнення, час перебування в АТО, участь в інших бойових діях, медичні документи щодо лікування під час служби, посвідчення учасника бойових дій, документи про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), додаткові документи, що підтверджують цей факт: висновок судово-медичної експертизи, службові характеристики тощо.
Щодо осіб, які не проходили медичний огляд у ВЛК при звільненні, крім зазначених вище документів, до ВЛК надаються направлення, складені підрозділами кадрового забезпечення (військовими комісаріатами) за встановленою формою із зазначенням мети проведення експертизи.
У довідках чи медичних характеристиках військових комісаріатів мають бути посилання на документи (із зазначенням, ким і коли їх видано), на підставі яких вони складені.
23. Надання архівних документів про проходження служби, участь в бойових діях, перебування у полоні проводять підрозділи кадрового забезпечення або військові комісаріати в установленому порядку. Архівні документи про перебування на лікуванні у військових, відомчих, цивільних лікувально-профілактичних установах надають колишні поліцейські, колишні військовослужбовці, особи рядового чи начальницького складу за запитом ВЛК. Штатні ВЛК за потреби можуть проводити розшук додаткових документів.
24. Для встановлення характеру і давності очевидних тілесних ушкоджень (відсутність кінцівки, дефект кісток черепа, рубці після поранень, наявність сторонніх тіл) у спірних випадках учасники бойових дій за направленням підрозділу кадрового забезпечення (військового комісара) підлягають огляду судово-медичним експертом. Результати зазначеної експертизи заносяться до акта судово-медичного дослідження.
На підставі акта судово-медичного дослідження та інших документів ВЛК приймає постанову про причинний зв'язок поранення чи каліцтва, яка разом із довідкою про проходження служби, перебування в АТО та іншими необхідними документами подається поліклінікою за місцем медичного нагляду до МСЕК (для встановлення причинного зв'язку інвалідності у випадку її настання).
25. Якщо в документі, на підставі якого ВЛК раніше прийняла постанову про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва), діагноз сформульовано неточно, ВЛК, враховуючи дані складеної під час служби медичної документації, вказує уточнений діагноз і приймає постанову у новій редакції, чинній на цей час.
26. Якщо раніше складене свідоцтво про хворобу втрачено, то додатковою документацією для прийняття постанови про причинний зв'язок захворювання (поранення) можуть бути записи в архівних документах (книзі протоколів засідань ВЛК, історії хвороби, медичній довідці) лікувально-профілактичного закладу, який надавав медичну допомогу особі під час її служби.
27. Якщо у медичних документах, складених у період участі в АТО або в інших бойових діях, є згадки про поранення або в цих самих документах зазначені тільки окремі його наслідки, то ВЛК може враховувати ці дані та висновки розслідування нещасного випадку для встановлення його причинного зв'язку.
28. Покази свідків не є підставою для встановлення у поліцейських, військовослужбовців та колишніх поліцейських і військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу факту перенесеного захворювання, поранення (контузії, травми, каліцтва).
29. Якщо питання про причинний зв'язок захворювання (поранення) розглядалось за заявою звільненої зі служби особи, то ВЛК повідомляє заявника про своє рішення, а якщо за результатами розгляду прийнято постанову, - надсилає чи видає її заявнику особисто.
30. При здійсненні лікарської експертизи і встановленні причинного зв'язку захворювань з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (іншого ядерного об’єкта) ВЛК розглядає такі документи: направлення підрозділу кадрового забезпечення чи заяву особи, довідку підрозділу кадрового забезпечення про час роботи особи в зоні радіоактивного забруднення (за наявності), копію посвідчення особи, що потерпіла від зазначеної катастрофи, витяг з медичної карти амбулаторного хворого, копію Свідоцтва про хворобу, складеного щодо особи на час звільнення зі служби (у випадку його складення).
IX. Оформлення постанов ВЛК
1. Постанови ВЛК, прийняті за результатами лікарської (військово-лікарської) експертизи, записуються:
1) щодо кандидатів на службу в поліцію - до Акта медичного огляду, Книги (журналу) обліку документації ВЛК, Довідки;
2) щодо кандидатів до вступу до навчальних закладів - цивільних осіб - до Картки медичного обстеження вступника до навчального закладу, Довідки та Книги (журналу) обліку документації ВЛК, щодо кандидатів, що є поліцейськими та військовослужбовцями, крім того, - до медичної карти амбулаторного хворого;
3) щодо поліцейських, військовослужбовців за результатами медичного огляду - до Акта медичного огляду, Довідки або Свідоцтва про хворобу, медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, Книги (журналу) обліку документації ВЛК, в інших випадках - до Книги протоколів засідань ВЛК (додаток 16) та Постанови (додаток 17).
2. При проведенні лікарської чи військово-лікарської експертизи особам, які перебувають на стаціонарному обстеженні (лікуванні) в закладі охорони здоров’я МВС, за наявності в ньому госпітальної ВЛК, складається Свідоцтво про хворобу або Довідка, залежно від рішення комісії.
За відсутності у закладі госпітальної ВЛК складається Акт дослідження, що передається до штатної ВЛК.
3. В Книзі протоколів засідань ВЛК зазначаються документи, на підставі яких прийнята постанова (витяги із медичної документації, документація щодо участі в АТО, у бойових діях, щодо обставин отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), щодо часу виникнення і загострення захворювання). Наводиться скорочений зміст вказаних документів.
4. Оформлення протоколів засідань ВЛК за дорученням голови комісії здійснюють лікар та медичний реєстратор ВЛК. Протокол засідання ВЛК підписується головою та членами комісії.
5. Книги протоколів засідань ВЛК та книги (журнали) обліку документації ВЛК зберігаються в реєстратурі ВЛК. Реєстрація постанов ВЛК здійснюється секретарем (реєстратором) ВЛК. Реєстрація постанов ВЛК проводиться окремо для кожної категорії осіб.
6. У разі оформлення Свідоцтва про хворобу один його примірник долучається до Акта медичного огляду.
Окремі постанови штатних ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтва) оформлюються протоколом у Книзі протоколів засідань ВЛК та Постановою (додаток 17).
7. Постанова госпітальної ВЛК заноситься до медичної карти стаціонарного хворого, Книги протоколів засідань ВЛК, Книги обліку документації ВЛК, в якій вказується постанова штатної ВЛК, що затверджує експертне рішення, і до якої додається один примірник Свідоцтва про хворобу (у випадку визнання особи, що проходить медичний огляд, непридатною до служби).
8. Постанова госпітальної (гарнізонної) ВЛК, що не підлягає затвердженню штатною ВЛК, оформлюється в день закінчення медичного огляду і у триденний термін передається до підрозділу кадрового забезпечення.
9. Свідоцтво про хворобу, що підлягає затвердженню, направляється до вищої за статусом ВЛК у триденний термін після закінчення медичного огляду, де має бути розглянуто упродовж двох днів від часу його надходження, за винятком експертних випадків, що вимагають уточнення (запити документації про обставини одержання травми, поранення, медичних документів, виклик на очний медичний огляд до штатної ВЛК тощо).
10. Затверджене Свідоцтво про хворобу передається до підрозділу (кадрового апарату поліції або військової частини), який направив особу на медичний огляд, у порядку, зазначеному в направленні.
11. Свідоцтво про хворобу складається у випадках визнання поліцейських, військовослужбовців, здобувачів вищої освіти навчальних закладів МВС, ад’юнктів непридатними до служби. В усіх інших випадках постанова ВЛК оформлюється довідкою або постановою.
12. У мирний час штатною ВЛК Свідоцтво про хворобу складається у чотирьох примірниках. Один примірник Свідоцтва про хворобу у триденний термін після його складення передається до відповідного підрозділу кадрового забезпечення, два примірники видаються особі, що пройшла медичний огляд, один примірник залишається у справах комісії.
У разі складання Свідоцтва про хворобу позаштатною ВЛК воно оформлюється у п’яти примірниках. Додатковий примірник після затвердження постанови вищою за статусом комісією повертається і зберігається у ВЛК, яка його склала.
13. Свідоцтво про хворобу госпітальної (гарнізонної) ВЛК з незатвердженою штатною ВЛК постановою повертається до ВЛК, яка його склала, з викладенням мотивів, за якими вона не затверджена, та з необхідними вказівками.
14. Постанови ВЛК про придатність поліцейських до служби у поліції, придатність військовослужбовців до військової служби можуть бути реалізовані у термін, що не перевищує один рік від часу проведення їм медичного огляду.
Постанови ВЛК про придатність кандидатів на службу та кандидатів до вступу до навчальних закладів можуть бути реалізовані у термін, що не перевищує 6 місяців від часу проведення їм медичного огляду.
Якщо в цей період відбулися суттєві зміни в стані здоров'я особи (за її заявою або за висновком лікарів), вона потребує повторного медичного огляду у ВЛК.
15. Свідоцтва про хворобу з постановою ВЛК щодо поліцейських та військовослужбовців, які визнані непридатними до подальшої служби, реалізуються невідкладно.
16. Експертна медична документація, утворена в процесі діяльності ВЛК, підлягає зберіганню в її архіві. Термін зберігання та порядок передачі зазначеної документації до іншого архіву визначаються нормативними актами МВС.
17. У разі втрати Свідоцтва про хворобу, Постанови чи Довідки їх дублікати видаються ВЛК на підставі запитів підрозділу кадрового забезпечення, командира військової частини чи заяви особи, щодо якої складені документи.
| Начальник Управління охорони здоров’я та реабілітації МВС | В.І. Коробка |
Додаток 1
до Положення про діяльність
медичної (військово-лікарської)
комісії МВС
(пункт 5 розділу І)
ПЕРЕЛІК
захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції
( Див. текст )
Додаток 2
до Положення про діяльність
медичної (військово-лікарської)
комісії МВС
(пункт 5 розділу І)
ПОЯСНЕННЯ
щодо застосування статей переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в поліції
Деякі інфекційні та паразитарні хвороби
Стаття 1. Стаття передбачає стани після перенесених тяжких гострих форм інфекційних і паразитарних захворювань (черевного тифу, паратифу, лептоспірозу, дифтерії, малярії, сальмонельозної інфекції тощо) з ускладненнями, а також хронічні рецидивні форми цих захворювань, які не піддаються або важко піддаються лікуванню. За наслідками цих захворювань у разі збереження стійких порушень функцій органів та систем експертне рішення щодо ступеня придатності до служби слід приймати з урахуванням відповідних статей Переліку захворювань.
У разі затяжного, рецидивного перебігу гострого інфекційного або паразитарного захворювання, паразитоносійства, коли протягом 2 місяців зберігаються стійкі зміни у функціональному стані органу або системи, формуються різноманітні ускладнення, особам зі стійким виділенням збудників кишкових захворювань, що не піддіються лікуванню, після завершення курсу лікування медичний огляд проводиться за пунктом "а". За цим самим пунктом проводиться медичний огляд осіб, у яких за даними стаціонарного обстеження виявлено хронічний перебіг інфекційного або паразитарного захворювання зі значним або помірним порушенням функцій, що знижують працездатність.
До пункту "б" належать наслідки перенесених гострих інфекційних і паразитарних захворювань, хронічні захворювання за наявності стійких незначних порушень функцій, що виявляються протягом року та більше.
До пункту "в" належать стани після перенесених гострих інфекційних, паразитарних захворювань за наявності тимчасових функціональних розладів, коли після завершення стаціонарного лікування у хворих залишаються загальна астенізація, занепад сил, розлади харчування (протягом року після захворювання).
Медичний огляд кандидатів на службу та вступ на навчання до навчальних закладів, які перенесли гострі інфекційні та паразитарні хвороби (незалежно від ступеня тяжкості) проводиться за результатами стаціонарного обстеження не раніше ніж через шість місяців після завершення курсу лікування. У разі якщо при стаціонарному обстеженні осіб, які перенесли інфекційні та паразитарні хвороби, функціональних порушень з боку органів та систем не виявлено, стаття 1 не застосовується.
Стаття 2. До пункту "а" належать:
усі форми туберкульозу легень, респіраторної системи з бактеріовиділенням, розпадом легеневої тканини (або без них) з вираженими симптомами інтоксикації, що унеможливлюють проходження служби;
генералізований (міліарний) туберкульоз з переважним ураженням легень та плеври;
фістульозна (норицева) форма туберкульозного бронхоаденіту, фістульозні ураження бронхів із виділенням мікобактерій;
великі залишкові зміни в легенях, плеврі, що супроводжуються значними порушеннями функції зовнішнього дихання;
наслідки хірургічного лікування туберкульозу легень, рубцеві зміни легень та плеври зі зміщенням легень та міжстіння, які супроводжуються значними або помірними порушеннями функції зовнішнього дихання, за неефективного лікування або відмови від його продовження.
Питання щодо придатності поліцейських до служби вирішується при визначеному лікарсько-експертному наслідку (результаті) лікування захворювання, загальний термін якого, ураховуючи госпітальний та санаторний періоди, може сягати 12 місяців (але не менше 3 місяців). Медичний огляд проводиться не раніше ніж через 3 місяці повного курсу лікування.
До пункту "б" належать усі встановлені в результаті стаціонарного обстеження форми активного туберкульозу легень, плеври або наслідки радикального хірургічного лікування без виділення мікобактерій, без розпаду легеневої тканини з помірно вираженими клінічними симптомами.
До пункту "в" належать усі форми туберкульозу легень, внутрішньогрудних лімфовузлів та плеври, коли в результаті тривалого госпітального та санаторно-курортного лікування досягнуто зникнення клініко-рентгенологічних симптомів хвороби: симптоми інтоксикації зникли, інфільтративні зміни в легенях переважно розсмоктались, порожнини розпаду зарубцювалися і виділення мікобактерій закінчилося. За цим самим пунктом оглядаються особи із великими залишковими змінами, з неактивними комбінованими змінами в межах 3 і більше сегментів, а також особи в найближчі 3 роки після клінічного вилікування із залишковими змінами унаслідок перенесеного туберкульозного ексудативного плевриту, наслідками хірургічного лікування при незначному порушенні або без порушення функції зовнішнього дихання.
Медичний огляд осіб, які перенесли туберкульозний плеврит понад 3 роки тому і не мають рентгенологічних змін в легенях, здійснюється за статтею 48 Переліку захворювань залежно від ступеня порушення функції зовнішнього дихання.
До пункту "г" належать малі залишкові зміни після вилікуваного (у тому числі спонтанного) туберкульозу легень без порушень функцій.
За поєднання двох і більше ознак, характерних для малих залишкових змін, слід розцінювати ці залишкові зміни як великі.
Повторний медичний огляд осіб, вилікуваних від туберкульозу легень, з метою медичної та професійної реабілітації проводиться після обстеження у стаціонарі не раніше ніж через 3 роки після клінічного вилікування.
Особи, які контактні по туберкульозу та яким проводиться специфічна профілактика, визнаються непридатними до служби та вступу на навчання до завершення курсу специфічної профілактики.
Стаття 3. До пункту "а" належать:
туберкульоз мозкових оболонок, головного та спинного мозку;
генералізований туберкульоз із багатоваріантним перебігом, сукупним ураженням різних органів і систем (легень, плеври, периферичних лімфатичних залоз, мозкових оболонок, очеревини, кишечника, сечостатевих органів, кісток і суглобів, очей, шкіри тощо) незалежно від результатів лікування;
активний прогресуючий туберкульоз хребта, кісток і суглобів з розладами функцій у вигляді значних паралічів і парезів, напливними абсцесами чи норицями;
туберкульоз сечостатевих органів з розпадом та\або бациловиділенням;
туберкульоз очей з прогресуючим зниженням зору;
розповсюджені і спотворювальні форми туберкульозу шкіри;
прогресуючий туберкульоз перикарда, очеревини і внутрішньочеревних лімфатичних залоз шлунка, кишечника, печінки, селезінки, ЛОР-органів;
метатуберкульозний нефросклероз;
залишкові зміни, наслідки перенесеного туберкульозу сечостатевої системи, стан після видалення нирки та іншого хірургічного лікування нирок і сечовивідних шляхів зі значними порушеннями функцій (рубцеві зміни сечового міхура зі значними розладами сечовипускання, стан після двосторонньої кастрації внаслідок туберкульозу) та ХНН другої-третьої стадій.
До пункту "б" належать активний обмежений туберкульоз хребта, кісток і суглобів, сечостатевих органів та інших позагрудних локалізацій у стадії згасання без натічників і нориць; залишкові зміни чи наслідки перенесеного туберкульозу органів сечової системи, стани після хірургічного лікування туберкульозу нирок і сечовивідних шляхів із ХНН першої стадії чи помірними розладами сечовипускання, стан після хірургічного лікування інших органів з помірними розладами функції.
До цього пункту належить активний згасаючий туберкульоз позагрудної локалізації після закінчення основного курсу специфічної терапії протягом 3-5 років.
До пункту "в" належить туберкульоз позагрудних локалізацій після клінічного вилікування (через 3 роки, а туберкульоз хребта, трубчастих кісток та суглобів - через 5 років).
Діагноз туберкульозу позагрудної локалізації повинен бути підтверджений цитологічними, мікробіологічними, гістологічними, імунологічними та іншими методами. Лікування хворих на кістково-суглобовий туберкульоз триває, не менше 9 - 12 місяців (сечостатевої системи - не менше 4-6 місяців).
Повторний медичний огляд поліцейських, вилікуваних від туберкульозу хребта, великих кісток та суглобів, з метою медичної та професійної реабілітації проводиться після обстеження у стаціонарі не раніше ніж через 5 років після клінічного вилікування.
Стаття 4. Передбачає стани після перенесених гострих та хронічні вірусні гепатити, діагнози яких встановлені після обстеження крові на маркери гепатитів, консультації інфекціоніста (за можливості - гематолога).
Придатність до служби поліцейських визначається залежно від ступеня порушень функцій печінки та їх стійкості. Виявлення у поліцейських антигенів вірусного гепатиту "В" або "С" є основою для ретельного обстеження з метою виключення хронічного захворювання печінки. Експертне рішення приймається після обстеження в стаціонарі.
До пункту "а" належать гострі та хронічні вірусні гепатити, диференційовані за маркерами, що мають тяжкий або тривалий перебіг, важко лікуються або не піддаються лікуванню, після закінчення якого зберігаються стійкі (протягом року) значно виражені порушення функцій печінки, інших органів, систем.
Пункт "б" передбачає хронічний та рецидивний перебіг вірусних гепатитів, диференційованих за маркерами, встановлених у стаціонарі після проведення курсу лікування зі стійкими помірними порушеннями функції печінки (збільшення трансаміназ у 5-10 разів понад норму).
До пункту "в" належить хронічний перебіг вірусних гепатитів з проведенням лікування або без нього з незначним порушенням функції печінки або мінімальною активністю. До цього пункту також належить хронічний перебіг вірусних гепатитів з проведенням лікування за відсутності порушення функції печінки.
Кандидати на службу в поліцію та кандидати на вступ на навчання в навчальні заклади МВС у разі виявлення антигенів вірусного гепатиту "В" або "С", діагностування у них хронічних вірусних гепатитів або вірусоносійства, незалежно від ступеня порушення функції печінки, визнаються непридатними до служби (навчання) за відповідними пунктами цієї статті.
Кандидати, які перенесли гострий вірусний гепатит, за відсутності у них порушень функцій печінки і шлунково-кишкового тракту можуть бути визнані придатними до служби (вступу на навчання) не раніше ніж через 12 місяців після закінчення лікування.
Стаття 5. Передбачає різні клінічні стадії хвороби, зумовленої вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) за рубриками МКХ В20-В24, та безсимптомне носійство ВІЛ - Z21.
Діагноз має підтверджуватись результатами імунологічного дослідження сироватки крові на наявність антитіл до ВІЛ та за неохідності визначення рівнів CD4 клітин. Тестування на наявність антитіл до ВІЛ у крові обстежуваного має базуватися та проводитись відповідно до принципів ДКТ, регламентованих ВООЗ. Позитивний результат ІФА на наявність антитіл до ВІЛ потребує обов’язкового підтвердження методом імунного блоту або ПЛР крові.
У разі виникнення у поліцейського важких СПІД-індикаторних захворювань (В20-В22), що передбачає тривале більше 4-х місяців стаціонарне лікування, а також при низькому рівні CD4 клітин ( <200) медичний огляд проводиться за пунктом "а". Якщо термін стаціонарного лікування СНІД-індикаторних захворювань буде менше 4 місяців, а рівень CD4 клітин >200, медичний огляд проводиться за пунктом "б". Поліцейським, які отримують ВААРТ і мають рівень CD4 клітин >200, медичний огляд проводиться за пунктом "б".
З метою забезпечення конфіденційності відомостей про ВІЛ-статус особи в експертному документі дозволяється зазначати діагноз "Хронічна ретровірусна інфекція".
У разі захворювання поліцейського протягом перших трьох місяців від початку служби захворювання на ВІЛ не пов'язується з проходженням служби.
Стаття 6. Діагнози захворювань, що належать до пунктів "а", "б", встановлюються у спеціалізованих закладах охорони здоров'я (відділеннях) після ретельного обстеження. У разі ураження сифілісом внутрішніх органів, кісток, нервової системи залежно від ступеня порушення їх функцій огляд проводиться також за відповідними статтями Переліку захворювань.
При діагностуванні у кандидатів на службу первинного, вторинного, прихованого або неуточненого сифілісу, під час лікування або одразу після завершення курсу протисифілітичного лікування вони визнаються непридатними до вилікування. Критеріями вилікування слід вважати документально підтверджений факт зняття їх з диспансерного клініко-серологічного нагляду у дерматовенеролога після закінчення курсу лікування в термін, який регламентований відповідними діючими інструкціями МОЗ України, негативні результати лабораторних досліджень та відсутність клінічних ознак захворювання. У разі сповільненої негативації класичних серологічних реакцій на сифіліс огляд проводиться за пунктом "б".
При незадовільних результатах лікування аногенітальної герпесвірусної інфекції (рецидиви виникають два і більше разів на рік), клінічних проявах папіломовірусних інфекцій урогенітального тракту, що порушують функцію, медичний огляд проводиться за відповідними пунктами статей Переліку захворювань.
Стаття 7. Під дію пункту "а" підпадають поліцейські, що хворіють на мікози, у разі незадовільних результатів їх лікування. Діагнози захворювань мають бути підтверджені результатами лабораторних досліджень.
До пункту "б" належать:
мікози гладкої шкіри, шкіри великих складок, волосистої частини голови, видимих слизових оболонок (висівкоподібний лишай, пахова епідермофітія, трихофітія, мікроспорія, фавус, кандидоз), еритразма;
мікози кистей;
інтертригінозна, дисгідротична, сквамозна (сквамозно-гіперкератотична) форми мікозів стоп у разі помітних явищ запалення і наявності свербежу шкіри цієї ділянки, при виявленні значних гіперкератотичних нашарувань, тріщин на п'ятах та/або оніхомікозу;
оніхомікоз стоп та/або кистей.
Критерієм вилікування оніхомікозу для вирішення питання щодо придатності осіб до служби за наявності у них мікотичного ураження 1-3 нігтьових пластинок може вважатися факт видалення уражених нігтів або їх уражених частин при проведенні курсу системної та/або місцевої протигрибкової терапії.
Рішення про придатність поліцейських до служби приймається після проведення курсу лікування.
Новоутворення
Стаття 8. До пункту "а" належать:
новоутворення головного мозку та спинного мозку;
злоякісні новоутворення кісток та суглобів незалежно від поширеності та стадії;
злоякісні новоутворення органів та систем з віддаленими та регіонарними метастазами, рецидивами пухлин, стани після хірургічного лікування, цитостатичної, променевої терапії злоякісних новоутворень при неможливості радикального вилікування або при відмові хворого від лікування;
стани після радикального лікування злоякісних новоутворень органів і систем незалежно від наявності або відсутності функціональних порушень протягом перших 3 років.
До пункту "б" належать: стани після радикального лікування злоякісних новоутворень органів і систем за відсутності функціональних порушень.
Після завершення 5-тирічного строку після успішного радикального лікування первинної пухлини у поліцейських медичний огляд проводиться за його наслідками за відповідними статтями Переліку захворювань залежно від ступеня порушення функції.
Стаття 9. До пункту "а" належать злоякісні та інші новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин, мієлодиспластичні синдроми з прогресуючим перебігом, значними змінами в складі крові, періодичними загостреннями, відсутністю або недостатнім ефектом лікування, наявністю рецидивів.
До пункту "а" належать:
хронічні лейкози в стадії виражених клініко-гематологічних проявів та в термінальній стадії;
лімфогранулематоз та неходжкінська лімфома ІV стадії;
лімфогранулематоз та неходжкінська лімфома І-ІІІ стадій у разі неможливості досягнення стійкої ремісії з використанням препаратів І лінії, рецидиву захворювання;
справжня поліцітемія в еритремічній та анемічній стадіях.
До пункту "б" належать злоякісні та інші новоутворення лімфоїдної, кровотворної та споріднених тканин без прогресуючого перебігу, з тривалим позитивним ефектом від лікування та загостреннями не частіше одного разу на рік.
До пункту "б" належать:
хронічні мієло- та лімфопроліферативні захворювання в початковій стадії за відсутності показань до специфічного лікування або тривалий (більше 1 року) позитивний ефект від лікування препаратами І лінії;
лімфогранулематоз та неходжкінська лімфома І-ІІІ стадій за відсутності ранніх (до завершення стандартного курсу лікування) рецидивів та при досягненні стійкої (більше 1 року) ремісії після проведеного лікування;
гостра лейкемія при досягненні повної клініко-гематологічної ремісії після проведення курсів індукції та консолідації ремісії при збереженій працездатності;
справжня поліцитемія в початковій стадії;
мієлодиспластичний синдром з рефрактерною анемією за наявності незначної дисплазії лише одного еритроїдного паростка за відсутності показань до трансфузій еритромаси і збереження працездатності.
До пункту "в" належать:
лімфогранулематоз І-ІІІ стадій у фазі тривалої стійкої (понад 5 років після останнього курсу специфічного лікування) ремісії;
розлади стану здоров'я тимчасового характеру, зумовлені проведенням променевого або цитостатичного лікування.
Стаття 10. За наявності доброякісних новоутворень особам, що проходять медичний огляд, пропонується лікування та проведення експертизи за його результатами.
До пункту "а" належать:
новоутворення центральної чи периферичної нервової системи такі, що прогресують або призводять до паралічів, парезів кінцівок зі стійкими порушеннями чутливості або трофіки (гіпотрофії м'язів; контрактури, хронічні трофічні виразки); такі, що супроводжуються розладом функцій кори або підкоркових утворень, порушенням функції черепних нервів, ендокринними розладами, а також стійким больовим синдромом (каузалгія, неврома, що викликає різкі болі, тощо);
фіброми носоглотки з прогресуючим перебігом, середостіння з порушенням функцій органів (зміщення, здавлення, руйнування навколишніх органів);
новоутворення бронхолегеневого апарату, що супроводжуються кровохарканням, бронхостенозом, ателектазом або іншими клінічними проявами;
новоутворення органів травлення, що призводять до зниження ступеня вгодованості і потребуть стаціонарного лікування;
новоутворення залоз внутрішньої секреції, що викликають порушення функції прилеглих органів внаслідок зміщення, здавлення без ендокринних розладів;
міоми матки при розмірах, що відповідають 12-тижневій і більше вагітності і супроводжуються кровотечами, які призводять до анемії, а також наявність субмукозних або субсерозних вузлів з порушенням їх кровопостачання, швидким ростом (збільшення пухлини за рік до розмірів, що відповідають більш як 5-тижневій вагітності);
поширені або множинні папіломи сечового міхура, які супроводжуються дизурічними явищами або кровотечею, що знижують працездатність.
До пункту "б" належать новоутворення:
органів травлення з незначним порушенням функції або без порушення функції, що не потребують стаціонарного лікування;
жіночих статевих органів, що підлягають видаленню (поліпи цервікального каналу, кісти, фіброми піхви тощо);
міоми матки, що не потребують хірургічного лікування (які призводять до збільшення матки до розмірів 11-тижневої вагітності);
куприкові кісти та рецидивні дермоїдні куприкові кісти після хірургічного лікування.
До пункту "в" належать доброякісні новоутворення шкіри:
новоутворення шкіри, підшкірної тканини, відповідних кровоносних або лімфатичних судин на ділянках, які може натерти формений одяг, спорядження, взуття, що утруднює їх носіння;
пігментні невуси значних розмірів на відкритих ділянках шкіри, що спричиняють косметичний дефект;
меланомонебезпечні невуси (гігантський пігментний невус, синій невус Яддосона, меланоз Дюбрея тощо).
За наявності кіст, поліпів, гемангіом внутрішніх органів придатність кандидатів на службу визначається індивідуально залежно від локалізації та ступеня порушення їх функції, в тому числі за відповідними статтями Переліку захворювань.
Радикальне хірургічне лікування доброякісних новоутворень без порушення функції не обмежує придатності осіб до служби в поліції і вступу до навчальних закладів МВС України.
Ендокринні хвороби, розлади харчування та обміну речовин
Стаття 11. До цієї статті належать різновиди нетоксичного зоба (простий зоб, нетоксичний вузловий зоб), гіпотиреоз, тиреотоксикоз, тиреоідит, хвороби щитоподібної залози та близькі стани, пов’язані з йодною недостатністю, інші розлади щитоподібної залози. Наявність хвороби і ступінь її проявів мають бути підтверджені ендокринологом.
До пункту "а" належать захворювання та патологічні стани, що знижують працездатність хворого:
вузловий та дифузний токсичний зоб тяжкого або середнього ступеня тяжкості;
гіпотиреоз тяжкого та середнього ступеня тяжкості за наявності ускладнень, що потребують призначення в складі замісної терапії тиреоїдних гормонів у дозі 50 мкг та більше на добу.
До цього пункту слід відносити стани після тотальної струмектомії.
До пункту "б" належать:
легкі форми гіпотиреозу, що потребують призначення в складі замісної терапії тироідних гормонів у дозі до 50 мкг на добу;
легкі зворотні форми дифузно-токсичного зоба;
стани після часткової струмектомії з порушенням функції залози.
За цим пунктом також проводиться медичний огляд осіб, у яких за результатами стаціонарного обстеження вперше виявлено тиреотоксикоз.
До пункту "в" належить дифузний зоб ІІІ стадії за відсутності ендокринних порушень. За цим пунтом проводиться медичний огляд поліцейських, які перенесли гострі та підгострі тиреоідити, та поліцейських після хірургічних втручань на щитоподібній залозі при нормалізації її функцій після лікування.
При підозрі на наявність вузлів особам проводять ультразвукове обстеження з повторним оглядом ендокринологом. За відсутності функціональних порушень (гормони тиреоідного профілю в межах норми) та структурних змін щитовидної залози пальпаторні розміри 1А, 1Б, II патологією не вважаються. За наявності вузлового зоба та змішаного зоба ІІІ стадії рішення щодо кандидатів на службу приймається за пунктом "б".
У разі виявлення вузлового зоба пропонується пункційна біопсія щитовидної залози під контролем ультразвукового дослідження з цитологією біоптату. У разі відсутності даних про новоутворення або виявлення доброякісного новоутворення медичний огляд проводиться за відповідними пунктами цієї статті або статті 10 залежно від розміру щитоподібної залози і наявності функціональних порушень, у разі виявлення злоякісних новоутворень - за пунктами статті 8.
За наявності аутоімунного тиреоідиту (зоба Хошимото) оцінка проводиться після інструментальних та клінічних обстежень залежно від наявності порушень функції.
Стаття 12. Наявність хвороби і ступінь її проявів мають бути підтверджені ендокринологом. Медичний огляд поліцейських проводиться після стаціонарного обстеження та лікування.
До пункту "а" належать:
цукровий діабет тяжкого ступеня та середнього ступеня тяжкості зі стійкими вираженими розладами, з гіперглікемією і глюкозурією, ацетонурією, кетозом, універсальною діабетичною ангіопатією;
цукровий діабет, що потребує для компенсації вуглеводного обміну регулярного введення інсуліну;
цукровий діабет з лабільним перебігом за відсутності стійкого ефекту від лікування, за наявності в анамнезі діабетичної коми;
нецукровий діабет, що потребує постійного проведення замісної терапії;
хвороби залоз внутрішньої секреції (гіпофіза, наднирникової, щитовидної, паращитовидних і статевих залоз) із незворотними змінами органів і систем та порушенням їх функцій, коли працездатність особи стійко знижена.
До пункту "б" належать:
цукровий діабет середнього ступеня тяжкості, коли компенсація вуглеводного обміну досягається введенням інсуліну до 60 одиниць на добу або регулярним пероральним уживанням цукрознижуючих препаратів на фоні постійної дієтотерапії, за відсутності в анамнезі ацетонурії, кетозу, діабетичної коми;
стійкі розлади, зумовлені хворобами ендокринних залоз середньої тяжкості, коли при відповідному лікуванні зберігається зниження працездатності;
аліментарне ожиріння ІV ступеня.
До пункту "в" належать:
цукровий діабет легкого ступеня тяжкості з невисокою гіперглікемією, яка нормалізується дієтотерапією і не потребує стаціонарного лікування, вперше виявлений цукровий діабет (без діабетичної коми в анамнезі);
функціональна гіпербілірубінемія (синдром Жильбера) з постійним підвищенням білірубіну 30 ммоль/л та більше;
аліментарне ожиріння III ступеня.
Кандидати з гіпоталамічним синдромом нейроендокринної форми визнаються непридатними до служби в поліції та вступу на навчання у навчальних закладах за всіма графами, з аліментарним ожирінням ІІ ступеня - за ІІ та ІІІ графами Переліку захворювань.
При ожирінні іншого походження ступінь придатності до служби визначається з урахуванням тяжкості основного захворювання за відповідними статтями Переліку захворювань.
Для оцінки стану вгодованості використовується індекс маси тіла. Можуть використовуватись дані таблиці 1.
Таблиця 1
Рекомендована вага тіла та її діапазон залежно від зросту (особи 18-25 років)
Медичний огляд осіб з незбалансованим харчуванням та недостатнім фізичним розвитком проводиться за статтею 83 Переліку захворювань.
Хвороби крові і кровотворних органів
Стаття 13. Передбачає хвороби крові і кровотворної системи, окремі порушення із залученням імунного механізму, їх наслідки, встановлені стаціонарним обстеженням і оглядом гематолога.
При імунодефіцитних станах, які супроводжуються, крім патологічних змін кровотворної системи, порушеннями інших органів, огляд проводиться залежно від ступеня порушень функцій ураженого органу або системи органів за відповідними статтями Переліку захворювань.
До пункту "а" належать апластичні та сідеробластичні анемії, спадкові форми гемолітичних анемій, спадкові форми тромбоцитопатій, гемофілій, коагулопатій, які супроводжуються кровотечами, крововиливами, швидкопрогресуючі системні захворювання крові та кровотворних органів, стійкі імунодефіцитні стани (крім хвороби, викликаної вірусом імунодефіциту людини), що супроводжуються частими (2 та більше разів на рік) рецидивами інфекційних ускладнень, коли працездатність стійко втрачена і відсутній позитивний ефект від лікування.
Щодо поліцейських за відсутності ознак прогресування у разі стійкого ефекту від лікування при досягненні ремісії захворювання крові і кровотворних органів та окремих порушень із залученням імунного механізму застосовується пункт "б", у випадку тривалої стійкої ремісії (понад 5 років після останнього курсу специфічного лікування) може бути застосований пункт "в".
Особи з аліментарними, набутими гемолітичними анеміями, набутими порушеннями системи гемостазу, іншими порушеннями, що належать до непухлинних хвороб системи крові, оглядаються за пунктами "а", "б", "в" залежно від перебігу захворювання, стійкості змін у складі крові та функції системи гемостазу, порушення функції кровотворних органів та ефекту від проведеного лікування. Особи, які перенесли епізод аліментарної або постгеморагічної анемії, набутої гемолітичної анемії, набутого порушення системи гемостазу та інших набутих минущих змін у системі крові більше ніж за рік до проходження медичного огляду і у яких на момент огляду дані про патологію відсутні, під дію цієї статті не підпадають.
Обстеження хворих з підозрою на саркоїдоз проводиться в умовах спеціалізованого відділення. Діагноз саркоїдозу повинен бути підтверджений морфологічно. За неможливості морфологічної верифікації або відмови від неї діагноз встановлюється на основі комплексу клініко-рентгенологічних ознак. Експертне рішення приймається за пунктами "а", "б" чи "в" залежно від ступеня порушень функцій уражених органів, поширеності та перебігу захворювання.
Кандидати на службу при вперше виявлених тимчасових розладах функцій крові та кровотворних органів (симптоматичні анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, порушення функцій еритроцитів та тромбоцитів), не зумовлених системними захворюваннями крові протягом місяця, визнаються непридатними до служби з повторним оглядом комісією.
Психічні розлади, розлади особистості та поведінки
Стаття 14. До пункту "а" належать слабоумство (деменція), амнестичний синдром, за винятком обумовленого зловживанням психоактивними речовинами, затяжні (більше 1 місяця) психотичні (галюцинаторні, маячні, афективні, дисоціативні) розлади, органічні розлади особистості та поведінки зі стійкою соціальною дезадаптацією.
До пункту "б" належать короткочасні (до 1 місяця) психотичні розлади з розвитком стійких непсихотичних порушень, повторні непсихотичні розлади та первинні стійкі (хронічні) непсихотичні розлади, що постійно обмежують працездатність.