6. Рейки опорних кранів і вантажних візків повинні кріпитися так, щоб унеможливлювати їх бічне і поздовжнє зміщення під час пересування та роботи крана. У випадку кріплення рейок за допомогою зварювання повинна бути виключена можливість їх теплової деформації.
7. Переїзд автомашин і автонавантажувачів через колії козлових і баштових кранів допускається у виняткових випадках, коли об’їзд колій неможливий. Заходи безпеки розробляються власником з урахуванням інтенсивності роботи кранів і руху транспорту.
8. Пересічення колій козлових, баштових і портальних кранів з рейковими коліями заводського транспорту, а також портального крана із залізничною колією дозволяється за умов розроблення заходів щодо попередження зіткнення працюючих кранів із рухомим складом, узгоджених власником з власником колії заводського транспорту або залізничної колії.
9. Відхилення кранової колії від проектного положення, що наведені в інструкції з експлуатації вантажопідіймального крана, не повинні перевищувати величин граничного відхилення рейкових колій від проектного положення. Дефекти рейок і шпал кранової колії не повинні перевищувати критеріїв бракування рейкових колій (додаток 3).
10. У проекті рейкової колії повинна бути визначена ділянка для стоянки вантажопідіймального крана в неробочому стані.
11. За наявності підземних комунікацій, прокладених раніше без урахування подальшого улаштування над ними рейкової колії, має бути виконаний розрахунок для унеможливлення пошкодження цих комунікацій та за необхідності розроблений проект їх перекриття.
12. Готовність рейкової колії до експлуатації повинна бути підтверджена актом здавання-приймання наземної кранової рейкової колії в експлуатацію (додаток 4), до якого додаються результати нівелювання профілів рейкової колії, а також перевірки розмірів колії. Акт здавання-приймання колії повинен зберігатися разом з паспортом крана.
21. Додаткові вимоги безпеки до кранів-штабелеукладальників мостових
1. Вантажні візки кранів-штабелеукладальників мостових обладнуються зворотними підхватами, що перешкоджають відриву коліс візка в разі наїзду нижньої частини колони на перешкоду.
2. Для кранів-штабелеукладальників мостових вантажопідіймальністю більше 2 т і кранів-штабелеукладальників мостових, керованих з кабіни, підхвати мають включати пристрої, що забезпечують поступове наростання навантаження.
3. Механізм підіймання кранів-штабелеукладальників мостових обладнується обмежниками вантажопідіймальності, слабини каната, а також двома обмежниками висоти підіймання, що спрацьовують послідовно.
4. Кабіна має бути закритою й обладнаною обертально-розкривними назовні дверима, а також уловлювачами, що спрацьовують від обмежника швидкості опускання кабіни. Канат обмежника швидкості опускання кабіни споряджається блокуванням, що унеможливлює зменшення його натягу.
5. Внутрішні розміри кабіни мають бути не менше: висота - 1800 мм, глибина - 800 мм, ширина - 800 мм. У робочій зоні машиніста в кабіні не повинно бути піднімальних фрамуг і скла.
6. Кабіна має переміщуватися вздовж спеціальних напрямних за допомогою підхвату на рухомій частині колони (вантажопідйомнику) чи власного механізму підіймання.
Посадка в кабіну і вихід з неї здійснюються тільки в нижньому положенні кабіни. У цьому випадку відстань по вертикалі від підлоги кабіни до підлоги приміщення не повинна перевищувати 250 мм.
7. Передбачаються блокування, що унеможливлюють увімкнення механізмів крана в разі:
незамкнених зсередини дверей кабіни;
ослаблення каната обмежника швидкості опускання кабіни;
спрацьовування будь-якого з двох обмежників верхнього положення захвата;
спрацьовування уловлювачів кабіни;
спрацьовування обмежника слабини вантажного каната;
спрацьовування обмежника вантажопідіймальності;
відриву коліс візка від рейок, викликаного наїздом нижньої частини колони, захвата чи вантажу на перешкоду.
8. Під час керування краном-штабелеукладальником мостовим з підлоги підвісний пульт не повинен кріпитися до поворотної частини вантажного візка.
9. Під час розроблення проектів установлення кранів-штабелеукладальників мостових виконуються такі умови:
1) відстань по вертикалі від підлоги чи від верху платформи транспортних засобів до нижньої точки не висувної частини колони має бути не менше 100 мм;
2) відстань по вертикалі від нижньої точки моста крана до верху стелажів, розташованих у зоні роботи крана, має бути не менше 100 мм;
3) під час роботи кранів у проходах між стелажами бічні зазори між частинами крана, що перебувають у проході (з вантажем на захваті), мають бути не менше:
150 мм на кожен бік у разі роботи з вантажами на стандартних піддонах, а також за довжини вантажу до 4 м (для кранів-штабелеукладальників мостових вантажопідіймальністю до 1 т, кранів-штабелеукладальників мостових, керованих з підлоги, у разі роботи з вантажами на стандартних піддонах дозволяється 75 мм на кожен бік);
200 мм на кожен бік за довжини вантажу від 4 до 6 м;
300 мм на кожен бік за довжини вантажу понад 6 м.
10. У зоні роботи крана-штабелеукладальника мостового присутність людей не дозволяється (крім машиніста під час керування з підлоги).
Транспортні засоби, що в’їжджають у зону роботи крана-штабелеукладальника мостового, мають розташовуватися на спеціально позначеному майданчику.
11. Крани-штабелеукладальники мостові, призначені для роботи на одній крановій колії в стелажних складах, обладнуються пристроями, що унеможливлюють їх зіткнення.
22. Додаткові вимоги безпеки до кранових підйомників, лебідок і колисок для підіймання людей
1. До кранових підйомників, лебідок і колисок для підіймання людей застосовуються вимоги цих Правил.
2. Кранові підйомники, колиски і методи їх випробування мають відповідати вимогам НД.
3. У кабіні кранового підйомника та біля дверей нижнього посадкового майданчика мають бути встановлені таблички з правилами користування підйомником.
4. Лебідки з ручним приводом мають бути споряджені запобіжними рукоятками, конструкція яких допускає підіймання або опускання тільки шляхом безперервної дії на рукоятку, у цьому випадку швидкість опускання не повинна перевищувати 0,33 м/с.
5. Лебідки з електричним приводом мають бути споряджені гальмом нормально закритого типу, що автоматично замикається під час вимикання приводу. Коефіцієнт запасу гальмування має бути не менше 2.
6. Зв’язок вала електродвигуна з валом барабана має здійснюватися за допомогою зубчастої або черв’ячної передачі. Використовувати для цієї мети пасові та фрикційні передачі, фрикційні та кулачкові муфти не дозволяється.
7. Лебідки мають бути укріплені на фундаменті або споряджені баластом, виготовленим відповідно до вимог пунктів 1, 2 глави 15 цього розділу, для забезпечення їх стійкості під час дії подвійного робочого навантаження.
8. Лебідки з електричним приводом із швидкістю підіймання й опускання більше 0,33 м/с мають забезпечувати плавне посадження колиски, закріпленої до каната лебідки.
9. Стаціонарна лебідка з електричним приводом має бути обладнана кінцевим вимикачем, що вимикає електродвигун у разі наближення колиски до верхнього робочого положення.
10. Керування стаціонарною лебідкою з електричним приводом має провадитися з колиски шляхом безперервного натискання на кнопку апарата керування. Після припинення натискання на кнопку лебідка має зупинятися.
11. Розрахунок канатів та блоків повинен провадитися за умов групи класифікації (режиму роботи) М8.
12. Колиски мають споряджатися з неробочих боків огорожею (перилами) заввишки не менше 1200 мм, а з боку фронту роботи не нижче 1000 мм. Огорожа (перила) має оснащуватися проміжною перекладиною відповідно до пункту 17 глави 17 цього розділу і суцільним бордюром понизу заввишки не менше 150 мм. Улаштування дверцят в огорожі не дозволяється. Конструкція колиски має забезпечувати кріплення карабінів запобіжних поясів осіб, які там знаходяться, і фалів для інструменту.
13. Спосіб підвішування колиски для підіймання людей має унеможливлювати її перекидання та довільне відчеплення. Елементи підвішування колиски повинні мати коефіцієнт запасу розривного зусилля відносно навантаження окремої вітки не менше 9.
14. У разі підвішування колисок до гака останній споряджається запобіжним замком, що унеможливлює падіння колиски. Консольні колиски повинні мати противагу, що забезпечує відхилення робочої платформи колиски від горизонталі не більше 5, під час пересування осіб, які залучені до робіт, і вантажу вздовж робочої платформи. Колиски, які підвішуються до спредера, мають бути оснащені запобіжними пристроями, що унеможливлюють повертання головки поворотного замка спредера в кутових фітингах колиски після її з’єднання зі спредером.
15. У разі якщо можливе зачеплення колиски за частини споруди, що виступають, а також якщо швидкість руху колиски перевищує 0,33 м/с, мають бути встановлені жорсткі або гнучкі напрямні та вжиті заходи для захисту осіб, що підіймаються, від можливого їх зачеплення за частини споруди, що виступають.
16. Лебідки після встановлення, перед введенням в експлуатацію, а також періодично через кожні 12 місяців повинні підлягати повному технічному огляду.
17. Статичне випробування лебідок проводиться навантаженням, що перевищує їхнє тягове зусилля під час підіймання на 50 %, а динамічне - на 10 %.
18. Під час технічного огляду кранового підйомника необхідно проводити: візуальний контроль; випробування на холостому ходу; випробування під час переміщення підйомника вручну (якщо це передбачено конструкцією підйомника); статичне випробування; динамічне випробування; випробування на спрацьовування уловлювачів.
19. Статичне випробування кранових підйомників проводиться навантаженням, що перевищує їх номінальну вантажопідіймальність на 100 %, а динамічне - на 10 %.
23. Додаткові вимоги безпеки до кранів-маніпуляторів
1. Секції стріли з ручним висуванням повинні мати пристрій для їхньої фіксації від мимовільного руху під час роботи і транспортуванні кранів-маніпуляторів.
2. У здвоєних поліспастах механізмів підіймання і висування секцій стріли має бути встановлений зрівняльний блок або важіль. Дозволяється застосувати як зрівняльний пристрій нерухливий сектор з профілем, що повторює рівчак канатного блоку, у цьому разі кут сектора і його розташування має забезпечувати сходження з нього каната без перегинів.
3. Кріплення гака до траверси має унеможливлювати мимовільне відгвинчування гайки. Якщо стопоріння гайки здійснюється планкою, вона повинна вкладатися в пази, профрезовані у верхній частині хвостовика гака і гайки, та фіксуватися в пазах болтом (болтами) з унеможливленням мимовільного відгвинчування. Дозволяється стопоріння гайки гаків вантажопідйомністю менше 5 т здійснювати штифтами.
4. Змінні вантажозахватні органи з гідроприводом повинні мати пристрої для їх підключення до гідросистеми крана-маніпулятора.
5. Сталеві канати повинні бути перевірені розрахунком відповідно до пунктів 12, 13 глави 7 цього розділу.
6. Мінімальні коефіцієнти використання каната (мінімальні коефіцієнти запасу міцності каната) Zp повинні становити при групах класифікації (режиму роботи) механізму:
М3 - для рухомих канатів 3,55;
М3 - для нерухомих канатів 3,0;
М4 - для рухомих канатів 4,00;
М4 - для нерухомих канатів 3,5;
М5 - для рухомих канатів 4,50;
М5 - для нерухомих канатів 4,0;
М6 - для рухомих канатів 5,60;
М6 - для нерухомих канатів 4,5.
7. Мінімальні коефіцієнти запасу міцності зварних вантажопідіймальних ланцюгів зазначені у пункті 5 глави 9 цього розділу.
8. На механізмах пересування рейкових кранів-маніпуляторів мають установлюватися гальма нормально закритого типу.
9. На механізмах повертання кранів-маніпуляторів, що працюють просто неба, а також на кранах-маніпуляторах групи класифікації (режиму роботи) М3 і вище мають бути встановлені гальма нормально закритого типу. Дозволяється не встановлювати гальма на рейкові механізми повертання. У обґрунтованих випадках дозволяється встановлення додаткового пристрою для плавного гальмування.
10. Виносні опори кранів-маніпуляторів мають бути оснащені підп’ятниками і за необхідності додатковими підкладками. Балки виносних опор повинні мати пристрої для надійного їх фіксування в транспортному положенні. У разі ручного висування балки повинні мати ручки.
11. Крани-маніпулятори з машинним приводом мають бути обладнані такими обмежниками робочих рухів (кінцевими вимикачами) для автоматичної зупинки: вантажозахоплювального органа крана-маніпулятора з канатною підвіскою в крайніх верхньому і нижньому положеннях; механізму пересування рейкового крана-маніпулятора; механізму повертання для обмеження обертання, крім рейкових механізмів.
12. На кранах-маніпуляторах з піднімальною кабіною має бути встановлений пристрій, що запобігає робочим рухам і підійманню (опусканню) кабіни у разі незачинених дверей кабіни.
13. Крани-маніпулятори для попередження їх руйнування та (або) перекидання мають бути обладнані обмежником вантажопідіймальності (обмежником вантажного моменту), що автоматично вимикає механізми підіймання вантажу і зміни вильоту у випадку підіймання вантажу, маса якого перевищує вантажопідіймальність для такого вильоту більш ніж на 10 %. Дозволяється не обладнувати обмежником вантажопідіймальності (вантажного моменту) крани-маніпулятори вантажопідіймальністю до 1 т включно або вантажним моментом до 40 кН м включно. У цьому разі захист від перевантаження мають виконувати запобіжні клапани гідросистеми, які мають спрацьовувати в межах робочих перевантажень крана від 100 % до 110 % розрахункової вантажопідіймальності.
14. На бічних поверхнях секцій стріли з ручним висуванням мають бути нанесені написи, що вказують номінальну вантажопідіймальність крана-маніпулятора в різних положеннях висунутих секцій. Написи мають бути чітко видимі з робочого місця машиніста крана.
15. Якщо в кабіну до апаратів подається напруга більше 42 В, на підлозі кабіни має бути влаштований настил з ізоляційного матеріалу, покритий діелектричним килимком.
16. Внутрішні розміри кабін стаціонарних і причіпних кранів-маніпуляторів мають бути не менше: висота - 2 м, ширина - 0,9 м, довжина в зоні важелів керування - 1,3 м. Внутрішні розміри кабін самохідних кранів-маніпуляторів мають бути не менше: висота - 1,8 м, ширина - 0,92 м, довжина в зоні важелів керування - 1,5 м. В обґрунтованих випадках дозволяється зменшувати висоту кабіни до 1,45 м, ширину до 0,7 м, довжину в зоні важелів керування до 1,1 м.
17. У разі використання для керування краном-маніпулятором більше одного пульта керування мають бути передбачені пристрої, що унеможливлюють одночасну роботу з двох пультів, за винятком випадків, коли органи керування пов’язані один з одним механічно.
18. Кожний пульт управління крана з електроприводом має бути обладнаний пристроєм аварійної зупинки, який вимикає всі механізми крана-маніпулятора. Усі пульти керування незалежно від типу приводу мають бути обладнані кнопкою звукового сигналу.
19. Сидіння машиніста, розташоване на висоті (у кранах-маніпуляторах без кабіни), повинне мати пом’якшене, теплоізоляційне і таке, що не промокає, покриття як безпосередньо на сидінні та спинці, так і на підлокітниках. У транспортному положенні крісло має бути встановлене так, щоб на його поверхні не накопичувалась волога (атмосферні опади). Несучі металоконструкції сидіння і його кріплення до крана-маніпулятора повинні без залишкових деформацій витримувати вертикальне навантаження 1600 Н, що діє на горизонтальну поверхню сидіння. Регулювання сидіння по горизонталі повинно здійснюватися без застосування будь-якого інструменту.
20. Настил майданчиків і проходів має відповідати вимогам пункту 15 глави 17 цього розділу. Настил має витримувати навантаження 1500 Н, прикладене в колі діаметром 125 мм у будь-якому місці на поверхні, без залишкових деформацій. Пружна деформація настилу не повинна перевищувати 2 % відстані між опорами або 10 мм.
21. Майданчики мають бути обгороджені перилами відповідно до вимог пункту 17 глави 17 цього розділу. Поручні мають витримувати без залишкових деформацій горизонтальне навантаження 300 Н, розподілене по довжині 100 мм. Пружна деформація поручня не повинна перевищувати 2 % відстані між стійками або 10 мм.
22. Засоби доступу на майданчики кранів-маніпуляторів мають відповідати вимогам пункту 25 глави 17 цього розділу. Щаблі та східці засобів доступу повинні витримувати без залишкових деформацій навантаження до 1500 Н, розподілене по довжині 100 мм. Пружна деформація щаблів і східців не повинна перевищувати 2 % відстані між стійками або 10 мм.
III. Виготовлення, реконструкція, ремонт, монтаж
1. Виготовлення
1. Вантажопідіймальні крани і машини, їх складові частини повинні виготовлятися відповідно до вимог тактико-технічного завдання, технічних умов та цих Правил.
2. Поставлення на виробництво вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, вантажозахоплювальних органів і пристроїв, тари та колисок здійснюється відповідно до вимог НД.
3. У разі комплектування вантажопідіймальних кранів або машин з вузлів і деталей, механізмів і приладів безпеки, що виготовлені декількома підприємствами, за якість виготовлення вантажопідіймального крана або машини в цілому, за його відповідність цим Правилам, державним стандартам та іншим нормативним документам, а також за оформлення технічної документації відповідає підприємство, що випускає вантажопідіймальні крани або машини у зібраному вигляді та є виконавцем оборонного замовлення на зазначену продукцію.
Паспорт вантажопідіймального крана чи машини складається за даними документів на окремі складові частини, що виготовлені іншими підприємствами. Документи цих підприємств зберігаються на підприємстві, що комплектує вантажопідіймальний кран або машину.
4. Для перевірки якості виготовлених вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, вантажозахоплювальних органів, знімних вантажозахоплювальних пристроїв, тари та колисок, відповідності їх вимогам цих Правил і технічних умов виробник повинен проводити їх випробування (приймальні, приймально-здавальні, типові, періодичні, сертифікаційні тощо), під час яких мають проводитися статичне та динамічне випробування з такими коефіцієнтами навантаження відносно номінальної вантажопідіймальності чи тягового зусилля (крім зазначених у пунктах 17, 19 глави 22 розділу II, пункті 22 цієї глави):
1) коефіцієнт статичного навантаження вантажопідіймальних кранів та машин:
з ручним приводом - 1,5;
машинним приводом - 1,25;
2) коефіцієнт динамічного навантаження вантажопідіймальних кранів та машин - 1,1.
5. Приймальні випробування дослідного зразка (головного зразка) вантажопідіймального крана чи машини, їх складових частин, вантажозахоплювальних органів і пристроїв, тари та колисок проводяться в установленому порядку за участю представника органу державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України.
Програма та методика приймальних випробувань дослідного зразка (головного зразка) повинна передбачати випробування на відповідність його паспортним даним і включати: візуальний огляд, статичне та динамічне випробування, перевірку дії приладів та пристроїв безпеки, а також випробування кранів стрілового типу на стійкість.
6. Приймально-здавальні випробування проводяться виробником за програмою і методикою випробувань, розробленою і затвердженою виробником. Результати випробувань мають бути записані в паспорті виробу.
7. Періодичні випробування вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин проводяться виробником за розробленою ним програмою і методикою випробувань. Періодичним випробуванням піддається один із серійно виготовлених виробів один раз на три роки. Періодичні випробування кранів вантажопідіймальністю 100 т і більше провадяться не рідше одного разу на п’ять років.
8. Типові випробування проводить виробник за розробленою ним програмою.
9. Сертифікаційні випробування вантажопідіймальних кранів і машин проводяться в порядку відповідно до вимог НД за участю представника органу державного нагляду за охороною Міністерства оборони України.
10. Технічні умови на виготовлення вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, вантажозахоплювальних органів і пристроїв, тари та колисок мають бути узгоджені з органом державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України.
11. В технічних умовах повинні бути передбачені вимоги щодо контролю якості зварювання і бракувальні показники з урахуванням цих Правил та НД, порядок приймання складових частин і готового виробу, а також відомості про застосовані для виготовлення матеріали.
12. Кожен виготовлений вантажопідіймальний кран або машина повинні бути укомплектовані:
паспортом (формуляром);
настановою з експлуатації;
інструкцією з монтажу, пуску, регулювання та обкатки (якщо буде потрібен монтаж вантажопідіймального крана чи машини);
документацією відповідно до технічних умов на конкретний вантажопідіймальний кран або машину.
13. Допускається об’єднання документів, зазначених в пункті 12 цієї глави, в один експлуатаційно-технічний документ.
14. Паспорти на вантажопідіймальну машину, самохідний стріловий, баштовий крани, кран мостового типу і таль електричний складаються виробником.
15. У разі виготовлення окремих, призначених для самостійного постачання, металоконструкцій, механізмів та приладів безпеки вантажопідіймальних кранів або машин вони повинні бути укомплектовані паспортами, які зберігаються разом з паспортом вантажопідіймального крана чи машини.
16. Відомості про виготовлені вантажопідіймальні крани або машини, окремі складові частини, призначені для самостійного постачання, виробник повинен занести в книгу обліку вантажопідіймальних кранів і машин, що випускаються. Вантажопідіймальні крани і машини, окремі складові частини, призначені для самостійного постачання, повинні мати укріплену на видному місці табличку із зазначенням найменування виробника або його товарного знака, максимальної вантажопідіймальності (вантажного моменту), дати випуску, порядкового номера і інших відомостей, що встановлені вимогами технічних умов на конкретний виріб. Табличка повинна зберігатися протягом усього строку служби виробу. У кранів із пересувним вантажним візком такі таблички закріплюються на металоконструкції і на візку, а в стрілових самохідних, баштових і портальних кранів, крім таблички, що закріплюється на видному місці, на кожній із секцій башт і стріл повинно бути нанесене клеймо виробника.
17. Настанова з експлуатації вантажопідіймального крана чи машини повинна бути розроблена виробником відповідно до вимог НД і цих Правил. У настанові повинні бути зазначені:
періодичність технічного обслуговування та ремонту;
можливі пошкодження металоконструкцій та способи їх усунення;
періодичність та способи перевірки приладів безпеки;
способи регулювання гальм;
перелік деталей, що швидко спрацьовуються, і допуски на їх спрацювання;
порядок проведення технічного огляду;
умови застосування грейфера та магніту для грейферних і магнітних кранів;
вимоги до будови та експлуатації рейкової кранової наземної (або надземної) колії;
вказівки щодо приведення вантажопідіймального крана чи машини в безпечне положення у неробочому стані;
вимоги безпеки в аварійних ситуаціях;
критерії граничного стану вантажопідіймального крана чи машини для відправки її до капітального ремонту;
строк служби;
група класифікації (режиму роботи);
інші вимоги щодо обслуговування та експлуатації вантажопідіймального крана чи машини з урахуванням специфіки її конструкції.
18. Виробник має враховувати виявлені в процесі експлуатації недоліки конструкції та виготовлення вантажопідіймальних кранів і машин, їх складових частин, приладів безпеки, вантажозахоплювальних органів і пристроїв, тари та колисок і вживати заходів щодо їх усунення. У тих випадках, коли виявлені недоліки можуть вплинути на безпечність користування вантажопідіймальними кранами або машинами, їх складовими частинами, приладами безпеки, вантажозахоплювальними органами і пристроями, тарою та колисками, виробник має повідомити всі організації, що експлуатують їх, про необхідність та методи усунення таких недоліків, а також надіслати технічну документацію та необхідні матеріали, деталі і вузли, які підлягають заміні.
19. Керівник монтажної організації або власник крана, який під час монтажу або експлуатації вантажопідіймального крана чи машини виявив недоліки в їх конструкції або виготовленні, а також невідповідність вимогам цих Правил, надсилає виробнику рекламацію (претензію), а її копію - до органу державного нагляду за охороною праці, який погодив технічні умови на виготовлення.
20. Виробник, отримавши претензію, має усунути усі виявлені недоліки.
21. Виробник має вести облік рекламацій (претензій) та інших повідомлень про недоліки конструкції та виготовлення вантажопідіймальних кранів і машин, що надійшли, із зазначенням їх пред’явника, заводського номера вантажопідіймального крана чи машини, їх складових частин, приладів безпеки, вантажозахоплювальних органів і пристроїв, тари та колисок, короткого змісту рекламації (претензії) та вжитих заходів.
22. Знімні вантажозахоплювальні пристрої і тара виготовляються відповідно до технологічних карт. У разі застосування зварювання в документації на виготовлення мають бути зазначені вимоги до його виконання та контролю якості.
23. Знімні вантажозахоплювальні пристрої (стропи, ланцюги, траверси, захоплювачі тощо) і колиски для підіймання людей після виготовлення підлягають приймально-здавальним випробуванням виробником, а після ремонту (крім стропів) - підприємством, на якому вони ремонтувалися, за програмою і методикою випробувань, розробленою і затвердженою виробником або ремонтним підприємством. Стропи ремонту не підлягають.
Знімні вантажозахоплювальні пристрої оглядаються та випробовуються протягом 10 хвилин навантаженням, що на 25 % перевищує їх вантажопідіймальність, а колиски для підіймання людей - навантаженням, що на 100 % перевищує їх вантажопідіймальність.
24. Тара для дрібноштучних, сипких та інших вантажів після виготовлення оглядається. Випробування тари вантажем не є обов’язковим.
25. Відомості про виготовлені знімні вантажозахоплювальні пристрої і тару повинні заноситися до журналу обліку виготовлених вантажозахоплювальних пристроїв. У журналі зазначаються найменування пристрою або тари, вантажопідіймальність, позначення НД, технологічної карти, номери документів про якість матеріалів, що були застосовані під час виготовлення, результати контролю якості зварювання, результати випробувань вантажозахоплювальних пристроїв або огляду тари.
26. Знімні вантажозахоплювальні пристрої повинні мати клеймо або міцно прикріплену бирку із зазначенням номера, вантажопідіймальності та дати випробування. Знімні вантажозахоплювальні пристрої, виготовлені для сторонніх організацій, крім клейма (бірки), повинні бути укомплектовані паспортом.
27. На тарі повинні бути указані її призначення, номер, власна маса та вантажопідіймальність.
2. Реконструкція, ремонт
1. Реконструкцію і ремонт кранів і їх складових частин можуть виконувати спеціалізовані організації або підприємства.
2. Реконструкція або ремонт виконуються за технічною документацією. До складу документації мають входити технічні умови.
3. Технічні умови на реконструкцію і ремонт розроблюються відповідно до вимог НД і узгоджуються з органом державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України.
4. Технічні умови повинні містити вимоги, показники і норми, яким повинні відповідати складові частини та вантажопідіймальний кран або машина в цілому після реконструкції чи ремонту, в тому числі вимоги щодо контролю якості зварювання і бракувальні показники з урахуванням вимог цих Правил та НД, вимоги безпеки, порядок приймання складових частин і готового виробу, а також відомості про застосовані для ремонту і виготовлення матеріали.
5. Підприємство, яке проводило ремонт або реконструкцію крана, відображає в його паспорті характер виконаних робіт, усі зміни параметрів, характеристик і показників, відомості про застосовані матеріали із зазначенням номерів документів про їх якість. Якщо ці дані неможливо відобразити в паспорті крана, оформлюється новий паспорт. У цьому випадку до нового паспорта долучається попередній паспорт. Документи, що підтверджують якість застосованих матеріалів і зварювання, зберігаються на підприємстві, яке виконувало роботи, а їх копії - в паспорті крана.
6. Після ремонту вантажопідіймальні крани і машини піддаються повному технічному огляду з урахуванням вимог пунктів 4 ( z1727-16 ), 6 глави 3 розділу V цих Правил.
7. Після реконструкції вантажопідіймального крана чи машини проводяться приймальні випробування в обсязі повного технічного огляду. Крім того, додатково мають перевірятися складові частини вантажопідіймального крана чи машини, піддані реконструкції, а для кранів стрілового типу проводяться випробування на стійкість.
За результатами випробувань складається акт, який затверджується в порядку, встановленому технічними умовами на реконструкцію. Результати випробувань відображаються в паспорті вантажопідіймального крана чи машини, якщо був складений новий паспорт. У випадку внесення змін до старого паспорта, до документації, зазначеної у пункті 6 глави 1 розділу V цих Правил, додається акт приймання.
8. Реконструкція будівельних машин (екскаваторів, трубоукладачів тощо) з метою переведення їх у вантажопідіймальні крани може провадитися за умов приведення цих машин у відповідність до вимог цих Правил.
3. Монтаж
1. Монтаж (демонтаж) та (або) налагодження вантажопідіймальних кранів і машин можуть виконувати спеціалізовані організації.
2. Монтаж (демонтаж) має виконуватися відповідно до документації на встановлення та проекту виконання робіт на монтаж (демонтаж), а також згідно з експлуатаційною документацією.
3. Монтаж (демонтаж) серійних вантажопідіймальних кранів, у тому числі кранів, що самомонтуються, може виконуватися за типовими проектами виконання робіт, розробленим виконавцем оборонного замовлення.
4. Матеріали
1. Матеріали для виготовлення, монтажу, реконструкції і ремонту вантажопідіймальних кранів і машин, металоконструкцій, їх елементів мають відповідати вимогам НД.
2. Якість матеріалу, застосовуваного під час виготовлення, реконструкції, ремонту, монтажу вантажопідіймальних кранів і машин, має бути підтверджена вхідним контролем та документом виробника цих матеріалів про їх якість. За відсутності документа про якість матеріалу допускається його застосовувати після випробування відповідно до вимог НД. Вибір матеріалу здійснюється з урахуванням нижніх граничних значень температури навколишнього середовища для робочого та неробочого стану вантажопідіймального крана чи машини, ступеня завантаженості елементів та агресивності навколишнього середовища. Дані про застосований матеріал і нижні граничні значення температури для робочого та неробочого стану вантажопідіймального крана чи машини зазначаються в їх паспорті.
3. Матеріали, що не зазначені в НД і не застосовувалися раніше для виготовлення, реконструкції, ремонту і монтажу вантажопідіймальних кранів і машин, можуть бути застосовані за умови, що їх якісні характеристики мають бути не нижчими за характеристики матеріалів, зазначені у НД.
4. Чавунне литво за якістю не нижче марки СЧ15 може застосовуватися для виготовлення:
зубчастих, черв’ячних і ходових коліс вантажопідіймальних кранів і машин із ручним приводом;
черв’ячних коліс вантажопідіймальних кранів і машин із машинним приводом, призначених для групи класифікації механізмів не вище М5 за колової швидкості колеса не більш 1,5 м/с;
черв’ячних коліс з ободом із бронзи незалежно від типу приводу і режиму роботи вантажопідіймального крана чи машини;
барабанів, корпусів редукторів і блоків, за винятком блоків для кранів стрілового типу;
колодок гальм, кронштейнів барабанів і корпусів підшипників.
5. Для гальмівних шківів механізму пересування і повертання вантажопідіймальних кранів допускається застосування литва з чавуну за якістю не нижче марки СЧ20.
6. Для виготовлення противаг і несилових деталей марки виливків не регламентуються.
5. Зварювання
1. До зварювання та прихоплювання несучих елементів металоконструкцій вантажопідіймальних кранів і машин, приварювання кабін, майданчиків, поручнів та сходів на вантажопідіймальному крані допускаються зварники, атестовані відповідно до вимог Правил атестації зварників, затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 19 квітня 1996 року № 61, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 31 травня 1996 року за № 262/1287.
2. Зварювальні матеріали мають забезпечувати механічні властивості металу шва і зварного з’єднання (межа міцності, відносне видовження, кут загину, ударна в’язкість, твердість) не менше нижньої межі зазначених властивостей основного металу конструкції, встановленого для цієї марки сталі стандартами або технічними умовами. У разі застосування в одному з’єднанні сталей різних марок механічні властивості металу шва повинні відповідати властивостям сталі з більшою границею міцності. Марки присадних матеріалів, флюсів і захисних газів зазначаються в технічних умовах на виготовлення, реконструкцію і ремонт вантажопідіймальних кранів і машин.
3. Для виготовлення елементів металоконструкція із труб, прокату листового, сортового, фасонного тощо допускається застосування всіх способів різання, які забезпечують якісне одержання форм і розмірів цих елементів відповідно до робочих креслень. Різання проводиться за технологією, що унеможливлює утворення тріщин або погіршення якості металу на крайках, а також у зоні термічного впливу.
4. Під час складання конструкції під зварювання має забезпечуватися точність з’єднань у межах розмірів і допусків, установлених робочими кресленнями і технологічними процесами.
5. Зварювання має проводитися в приміщеннях, які унеможливлюють вплив несприятливих атмосферних умов на якість зварних з’єднань. Зварювання просто неба допускається за спеціальною технологією за умови захисту місць зварювання від атмосферних опадів і вітру.
6. Зварювання виконується за технологічними документами, розробленими виробником або спеціалізованою організацією.
7. Можливість та порядок зварювання при температурі повітря нижче 0 °С встановлюються НД.
8. Допускається виготовлення зварних виробів із застосуванням у тому самому зварному вузлі різних методів зварювання, про що повинно бути зроблене застереження в технічних умовах.
9. Прихоплювання, виконані під час складання металоконструкції, можуть не видалятися, якщо під час зварювання вони будуть цілком переплавлені. Перед зварюванням прихоплювання очищуються від шлаку.
10. Зварні з’єднання повинні мати клеймо або інше умовне позначення, що дозволяє визначити прізвище зварника, який виконав зварювання. Метод маркування, що застосовується для зварних з’єднань, не повинен погіршувати якості виробів, які маркуються. Маркування здійснюється методами, що забезпечують його збереження впродовж експлуатації вантажопідіймального крана чи машини. Метод і місце маркування зазначаються на робочих кресленнях.
11. Необхідність і методи термічної обробки зварних з’єднань несучих елементів металоконструкцій встановлюються технічними умовами на виготовлення, реконструкцію, ремонт вантажопідіймальних кранів і машин.
6. Контроль якості зварних з’єднань
1. Контроль якості зварних з’єднань, що проводиться під час виготовлення, монтажу, реконструкції та ремонту, здійснюється методами неруйнівного контролю (зовнішнім оглядом і вимірюваннями, ультразвуковим, радіографічним тощо) і механічними випробуваннями.
2. Контроль якості зварних з’єднань здійснюється після проведення термічної обробки, якщо вона передбачена для цього зварного з’єднання. Результати контролю зварних з’єднань мають бути зафіксовані у відповідних документах (висновках, журналах, протоколах, картах тощо).
3. Зовнішньому огляду та вимірюванню підлягають всі зварні з’єднання з метою виявлення в них таких можливих зовнішніх дефектів:
кутового зміщення або відхилення від перпендикулярності осей зварюваних елементів;
лінійного зміщення крайок зварюваних елементів;
відступів розмірів і порушення форми швів від зазначених в технічних умовах (за опуклістю, шириною та катетом шва, за рівномірністю опуклості тощо);
тріщин;
напливів, натікання, підрізів, пропалювання, незаварених кратерів, непроварів, несплавлень, пористості тощо.
4. Перед зовнішнім оглядом поверхня зварного шва та прилеглих до нього ділянок основного металу завширшки не менше 20 мм по обидва боки шва має бути очищена від шлаку, бризок металу, натікання та інших забруднень.
Огляд і вимірювання стикових з’єднань проводиться по обидва боки на всій довжині з’єднання. У разі неможливості огляду внутрішньої поверхні зварного з’єднання огляд і вимірювання здійснюється тільки із зовнішнього боку.
5. Контроль зварних з’єднань радіографічним і ультразвуковим методами проводиться відповідно до НД.
6. Контроль стикових з’єднань несучих елементів металоконструкцій проводять тільки після усунення виявлених зовнішнім оглядом дефектів, зокрема:
обов’язковому контролю підлягають початок і закінчення стикових з’єднань поясів і стінок коробчастих металоконструкцій балок, колон, стріл, ріжків;
сумарна довжина з’єднання, що контролюється, на кожному стику розтягнутого пояса коробчастої або ґратчастої металоконструкції має бути не менша 50 % довжини стику;
сумарна довжина контрольованого з’єднання на кожному стику стиснутого пояса або стиснутих ділянок стінок має бути не менша 25 % довжини стику або стиснутої ділянки стінки;
сумарна довжина контрольованого з’єднання на кожному стику конструкцій стріл, ріжків і рейкових коробок портальних кранів має бути не менша 75 % довжини стику;
сумарна довжина контрольованого з’єднання у всіх інших випадках стикових з’єднань має бути не менша 25 % довжини стику.
7. У зварних з’єднаннях, що не зазначені у пункті 6 цієї глави, сумарна довжина контрольованих ультразвуковим методом ділянок має становити не менше 25 % довжини шва.
8. Перед проведенням радіографічного контролю відповідні ділянки зварного з’єднання мають бути промарковані так, щоб їх можна було легко виявити на знімках.
9. Оцінка якості зварних з’єднань за результатами неруйнівного контролю здійснюється відповідно до вимог технічних умов на виготовлення, реконструкцію або ремонт вантажопідіймальних кранів і машин.
10. У зварних з’єднаннях не допускаються такі дефекти, бракувальні ознаки яких перевищують норми, зазначені в НД, а саме:
тріщини, розташовані в металі шва, на межі сплавлення, в зоні термічного впливу та в основному металі, в тому числі й мікротріщини, що виявляються під час мікродосліджень;
непровари та несплавлення;
пори, розташовані у вигляді суцільної сітки;
підрізи, напливи та натікання;
незаварені кратери;
свищі;
незаварені пропалювання;
пропалювання та підплавлення основного металу (під час стикового контактного зварювання труб);
міщення крайок вище норм, передбачених кресленнями.
11. У разі виявлення під час неруйнівного контролю неприпустимих дефектів у зварних з’єднаннях контролю підлягає все з’єднання, яке контролюється. Ділянки зварних швів з дефектами видаляються механічним способом і переварюються.
12. Механічні випробування провадяться з метою перевірки відповідності механічних властивостей зварного з’єднання на контрольних зразках, зварених в умовах, що цілком відповідають умовам виготовлення елементів металоконструкцій (ті самі основні і присадні матеріали, ті самі зварювальні режими, методи зварювання і те саме положення шва).
13. На спеціалізованих підприємствах з виготовлення, монтажу, реконструкції та ремонту вантажопідіймальних кранів і машин механічні випробування мають проводитися періодично відповідно до вимог технологічних документів.
14. Перевірка механічних властивостей зварного з’єднання на контрольних зразках провадиться залежно від виду зварного з’єднання виробів шляхом випробування на розтягання та на вигин зразків, з’єднаних стиковим швом. Результати механічних випробувань вважаються задовільними, якщо:
тимчасовий опір не нижче нижньої межі тимчасового опору металу, зазначеного в НД для цієї марки сталі;
кут вигину для вуглецевих сталей не менше 120°, для низьколегованих за товщини зразка до 20 мм - не менше 80° і більше 20 мм - не менше 60°.
15. Якість зварних з’єднань вважається незадовільною, якщо в них під час будь-якого контролю будуть виявлені дефекти, що виходять за межі норм, установлених цими Правилами та НД на виготовлення, монтаж, реконструкцію і ремонт вантажопідіймальних кранів і машин.
IV. Вимоги до вантажопідіймальних кранів, машин і їх складових частин, отриманих з-за кордону
1. Експлуатація вантажопідіймальних кранів, машин або їх складових частин, вантажозахоплювальних органів, вантажозахоплювальних пристроїв, тари і колисок, отриманих для потреб Збройних Сил України з-за кордону, в тому числі в якості гуманітарної або іншої допомоги, повинна здійснюватись згідно з інструкцією з експлуатації та іншою наданою постачальником експлуатаційною документацією.
2. Паспорти, настанови з експлуатації та інша експлуатаційна документація, яка поставляється з вантажопідіймальними кранами, машинами або з їх складовими частинами, мають бути викладені українською або, як виняток, російською мовою і відповідати вимогам цих Правил.
V. Вимоги до експлуатації
1. Реєстраційний облік
1. Реєстраційному обліку в органі державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України до введення в експлуатацію підлягають:
вантажопідіймальні машини, призначені для роботи з вантажозахоплювальними пристроями (гаки, кліщові захвати, траверси, тощо) та установлені на бойовій техніці і озброєнні або застосовуються для обслуговування цієї техніки і озброєння;
вантажопідіймальні крани всіх типів, за винятком зазначених у пункті 2 цієї глави цього розділу;
крани-екскаватори, призначені для роботи з гаком або електромагнітом;
однорейкові візки.
2. Не підлягають реєстраційному обліку в органі державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України:
вантажопідіймальні крани всіх типів з ручним приводом, а також ті, у яких при ручному приводі механізмів пересування як механізм підіймання застосований пневматичний циліндр;
крани мостового типу та пересувні або поворотні консольні вантажопідіймальністю до 10 т включно, що керуються з підлоги або зі стаціонарного пульта;
крани стрілового типу вантажопідіймальністю до 1 т включно;
крани стрілового типу (крім баштових стаціонарних приставних) з постійним вильотом або не споряджені виробником механізмом повертання або пересування;
переставні крани для монтажу щогл, веж, труб, які встановлюються на споруді, що монтується;
вантажопідіймальні крани (крім автомобільних) навчальних закладів, що використовуються виключно для навчання;
вантажопідіймальні крани, встановлені на пересувних комплексах і агрегатах (роторні комплекси, крокуючі екскаватори тощо) та призначені тільки для виконання ремонтних робіт на них;
лебідки для підіймання вантажу та (або) людей;
колиски для підіймання людей.
3. Власник вантажопідіймального крана або машини, який має намір їх експлуатувати, повинен забезпечити постановку їх на реєстраційний облік в органі державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України. Для цього він подає письмову заяву.
До заяви про постановку на реєстраційний облік (додаток 5) додається паспорт (формуляр) вантажопідіймального крана або машини.
Якщо у власника відсутні необхідні фахівці, до заяви додається копія договору зі спеціалізованою організацією, яка виконує роботи з обслуговування та ремонту.
Під час постановки на реєстраційний облік крана мостового типу, баштового або портального крана до паспорта додається копія дозволу органу державного нагляду за охороною праці на право виконання монтажних і налагоджувальних робіт організації, яка провела ці роботи, а також копія атестата акредитації випробувальної лабораторії, яка провела необхідні електровимірювальні роботи.
Під час постановки на реєстраційний облік мостового крана або однорейкового візка до паспорта додається креслення його встановлення з позначенням розташування головних тролеїв і посадкового майданчика для входу на кран (візок), а також зазначаються фактичні розміри, регламентовані пунктом 7 глави 18 розділу II цих Правил.
Якщо плити противаги та баласту для баштових і портальних кранів виготовлені не виробником цих кранів, подається акт про приймання плит із зазначенням їх фактичної маси.
У випадку постановки на реєстраційний облік вантажопідіймального крана або машини, що відпрацювали строк служби, також подається експертний висновок про можливість, умови та строк їх подальшої експлуатації.
4. Постановка на реєстраційний облік в органі державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України вантажопідіймального крана чи машини здійснюється за наявності паспорта виробника або дубліката паспорта.
Якщо паспорт складається не виробником, до нього додаються:
висновок, що складений на підставі розрахунку міцності та стійкості крана та його окремих елементів і підтверджує вантажопідіймальність, зазначену в паспорті. Підтвердження вантажопідіймальності може бути подано також на підставі порівняння несучих елементів крана з такими самими елементами іншого вантажопідіймального крана чи машини такої самої моделі;
висновок акредитованої лабораторії про хімічний аналіз та механічні властивості матеріалу металоконструкції;
розрахунок гака, якщо його розміри не відповідають вимогам НД, а також дані хімічного аналізу матеріалу гака, якщо гак не споряджений клеймом виробника;
висновок про стан металоконструкцій та якість зварних або клепаних з’єднань.
Стружка для хімічного аналізу матеріалу металоконструкції береться у вибірковому порядку з основних елементів вантажопідіймального крана:
у мостових кранів - із верхнього та нижнього поясів ферм (мостів), розкосів, кінцевих балок і рами візка;
у козлових кранів та перевантажувальних мостів - крім того, з поясів і розкосів опор;
у баштових та портальних кранів - із поясів і розкосів порталу, башти, стріли, поворотної платформи та ходової рами;
у самохідних стрілових кранів - із поясів стріли та рами ходової платформи.
5. Вантажопідіймальні крани і машини підлягають повторній постановці на реєстраційний облік після:
реконструкції;
ремонту, якщо був складений новий паспорт;
передачі іншому власнику;
перестановки крана мостового типу на нове місце.
6. У разі повторної постановки на реєстраційний облік вантажопідіймального крана чи машини, що були реконструйовані, подається новий паспорт або старий паспорт зі змінами, до якого додається така документація:
довідка про характер реконструкції, підписана відповідальною особою організації, що розробила технічну документацію на реконструкцію;
креслення загального виду з основними габаритними розмірами, якщо вони змінилися, та новими технічними характеристиками;
принципова електрична, гідравлічна та пневматична схеми у разі їх зміни;
кінематичні схеми механізмів і схеми запасовки канатів у випадку їх зміни;
копії документів (або виписки з них) про якість металу, що використовувався під час реконструкції;
відомості про присадний матеріал (результати випробування наплавленого металу чи копії документів (або виписки з них) про якість електродів);
відомості про результати контролю якості зварювання металоконструкції.
7. Відповідь на заяву про постановку на реєстраційний облік надається власнику не пізніше ніж у десятиденний строк з дня одержання документів органом державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України. У разі відмови в постановці на реєстраційний облік вантажопідіймального крана чи машини мають бути письмово зазначені причини відмови.
8. Власник подає документи для зняття з реєстраційного обліку в органі державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України вантажопідіймального крана або машини у випадках:
передачі крана іншому власнику;
переведення їх у категорію, зазначену в пункті 2 цієї глави цього розділу цих Правил;
списання вантажопідіймальних кранів і машин, що стали непридатними до подальшої експлуатації.
Акт технічного стану для списання вантажопідіймального крана або машини складається за участю представника органу державного нагляду за охороною праці Міністерства оборони України після проведення ним контрольного огляду крана.
Поставлені на реєстраційний облік у встановленому порядку вантажопідіймальні крани, що були виготовлені з кабінами, але під час експлуатації переведені на керування з підлоги або зі стаціонарного пульта, з реєстраційного обліку не знімаються.
Зняття з реєстраційного обліку вантажопідіймального крана або машини здійснюється на підставі заяви власника та доданих до неї завірених копій таких документів:
у разі зміни власника - документ, на підставі якого вантажопідіймальний кран або машина передається іншому власнику;