Про затвердження Інструкції з профілактики та ліквідації сальмонельозу птиці

Відповідно до статей 6, 7 Закону України "Про ветеринарну медицину" , підпункту 9 пункту 4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2015 року № 1119,

1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації сальмонельозу птиці, що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного комітету ветеринарної медицини України від 03 серпня 2010 року № 316 "Про затвердження Інструкції з профілактики та ліквідації сальмонельозу птиці", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2010 року за № 774/18069.

3. Департаменту тваринництва забезпечити в установленому порядку подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра М. Мартинюка.

1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів спеціалістами ветеринарної медицини щодо недопущення захворювання птиці сальмонельозом, порядок проведення ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху хвороби птиці на сальмонельоз у птахогосподарствах різних форм власності та порядок внутрішньогосподарського використання або подальшої реалізації одержаних яєць, м’яса та м’ясопродуктів від забою птиці та іншої продукції птахівництва при виявленні сальмонельозної інфекції і є обов’язковою для виконання у всіх птахогосподарствах незалежно від форм власності і відомчого підпорядкування фізичними особами - підприємцями, спеціалістами ветеринарної медицини, які здійснюють діяльність у сфері птахівництва.

2. У цій Інструкції терміни вживаються в таких значеннях:

зграя - всі птахи одного ветеринарно-санітарного статусу, які утримуються в одному приміщенні або в одному відгородженому місці та складають єдину епідеміологічну одиницю; у випадку домашньої птиці це поняття включає всіх птахів, що розділяють один і той самий повітряний простір;

інфікованість (від лат. inficio - вношу щось шкідливе, заражаю) - наявність патогенних мікробів в організмі тварини (птиці). Термін "інфікованість" (контамінація) вживається також і для позначення наявності патогенних мікроорганізмів в об’єктах зовнішнього середовища. При виявленні сальмонел у пробах біоматеріалу, відібраного від птиці, або в приміщенні, де знаходиться зграя, вся зграя вважається інфікованою;

інша птиця, яка утримується в неволі, - птиця, крім домашньої, свійської птиці, яка утримується в неволі, відрізняється від домашньої, свійської птиці тим, що утримується для шоу, хоббі, дозвілля, змагань, виставок, племінного розведення або продажу;

компетентний орган - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів;

птахогосподарство (господарство) - будь-який сільськогосподарський або інший об’єкт з утримання птиці, включаючи інкубаторії, цирки, зоопарки, мисливські господарства, зоомагазини з продажу декоративної птиці, пташині ринки, пташники (приміщення), де вирощується, розводиться і утримується домашня, свійська птиця, а також інша птиця, що утримується в неволі (в тому числі декоративна, екзотична, мисливська та ловча хижа птиця), за винятком боєнь, транспортних засобів, карантинних об’єктів, прикордонних інспекційних пунктів, лабораторій тощо;

профілактика - комплекс заходів, спрямованих на попередження та усунення факторів ризику;

профілактичні і оздоровчі заходи - комплекс ветеринарно-санітарних і організаційно-господарських заходів, направлених на ліквідацію інфекції у свійської птиці і недопущення її виникнення;

свійська птиця - види птахів (кури, індики, качки, гуси, цесарки, перепели, голуби, фазани, куріпки та птиця ряду безкільових (Ratitae) - страусоподібні тощо), які вирощуються або утримуються у неволі для розведення, виробництва м’яса, яєць для споживання, іншої птахопродукції або для поповнення поголів’я дикої природи;

стадо - системна цілісність, яку утворює група тварин, птиці, які утримуються у певному господарстві (відділенні, площадці, майданчику, об’єкті тощо), як епідеміологічна одиниця.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Законі України "Про ветеринарну медицину" та Законі України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" .

3. Сальмонельоз - гостре зоонозне інфекційне захворювання, яке спричиняється бактеріями роду Salmonella, зустрічається в популяціях диких, синантропних, свійських птахів та становить загрозу для здоров’я людини.

У птахів хвороба характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту і септицемією, а при підгострому та хронічному перебігу - пневмонією та артритами, ураженням яєчників у дорослої птиці.

Збудник хвороби належить до родини ентеробактерій (Enterobacteriaceae) роду сальмонел (Salmonella), який об’єднує більш ніж 2000 сероварів, що розділені за набором соматичних ("О") антигенів на 67 серогруп.

4. Інфекції домашньої птиці, які спричиняють сальмонели, згруповують у три групи:

сальмонела - адаптована інфекція. До цієї групи відносять інфекцію, спричинену сероварами сальмонел, адаптованими до організму птиці S. Gallinarum, що викликає тиф птиці, S. Pullorum, яка є збудником пулорозу молодняку птиці, та S. Arizonae, яка є збудником сальмонельозу в індиків. Перебіг цих хвороб (пулороз, тиф) відбувається з характерними клінічними ознаками, патолого-анатомічними змінами тощо;

сальмонела - частково адаптована інфекція (S. Enteritidis, S. Typhimurium). Ця група включає хвороби птиці, збудники яких часто виділяються від курей (S. Enteritidis, S. Typhimurium), водоплавної птиці (S. Typhimurium). Клінічні прояви хвороби зустрічаються в основному у молодняку до 10-25-денного віку, в патології дорослої птиці інфекція перебігає субклінічно;

сальмонела - неадаптована інфекція (S. Infantis, S. Virchow, S. Hadar та ряд інших, які виділяються від птиці та з продукції птахівництва та є небезпечними для людини і для яких встановлено мету зі зниження розповсюдженності). Бактерії цієї групи не викликають характерних клінічних проявів хвороби у птиці. Однак така птиця інфікує іншу птицю, продукти птахівництва (продукти забою, яйця тощо). Корми, вода, гризуни, кліщі, комахи, інвентар, обладнання, навколишнє середовище є резервуаром сальмонельозної інфекції птиці та потенційним джерелом харчових токсикоінфекцій у людей.

5. Сальмонельозна інфекція уражає усі види домашньої, синантропної та дикої птиці (кури, індики, качки, фазани, цесарки, перепели, горобці, голуби, гуси, куріпки, шпаки, декоративна та зоопаркова птиця тощо).

6. У птиці реєструють первинні, вторинні сальмонельози та латентне бактеріоносійство.

7. Первинні сальмонельози спричиняються адаптованими до організму птиці сероварами сальмонел.

8. Вторинні сальмонельози ускладнюють основне захворювання або виникають на фоні зниження природної резистентності організму птиці. При цьому клінічний прояв сальмонельозів слабо виражений.

9. При латентному бактеріоносійстві сальмонели перебувають в організмі птиці, не викликаючи клінічних проявів інфекції.

10. S. Pullorum викликає гостре системне захворювання молодняку птиці (пулороз), смертність при якому спостерігається в межах 5-100 % у перші 2-3 тижні життя пташенят. У молодняку, хворого на пулороз, до 2-тижневого віку спостерігають надгострий (блискавичний) перебіг без клінічного прояву або гострий (септичний) із симптомами гастроентериту. У дорослої птиці перебіг хвороби хронічний, рідше підгострий чи гострий.

S. Gallinarum викликає гостру або хронічно-септичну хворобу птиці (тиф), яка уражає переважно дорослу птицю, особливо курей та індичок. Смертність досягає 10-93 %.

Частина птиці, яка перехворіла на пулороз-тиф, залишається довічно сальмонелоносієм.

На відміну від інших сальмонел, S. Gallinarum та S. Pullorum нерухливі, що обумовлено наявністю тільки соматичних, тобто O-антигенів, джгутикові антигени (H-антигени) у них відсутні.

11. Сальмонельоз індичат зумовлюється рухливими сероварами сальмонел підвиду S. Arizonae, при цьому смертність індичат може досягати 45-60 %. Збудник здатний уражати курей, качок та ряд інших видів птиці, а також людину. Захворювання за клінічними ознаками не відрізняється від інших сальмонельозів.

12. Сальмонельоз птиці (паратиф) спричиняється рухливими сероварами сальмонел. Найчутливіші кури, індики, водоплавна птиця.

Серед збудників сальмонельозу у курей-несучок найчастіше виділяється S. Enteritidis, у бройлерів - S. Typhimurium, у качок, гусей, голубів - S. Typhimurium. Виділяють також S. Infantis, S. Virchow, S. Hadar та інші серовари. Паратифозні інфекції призводять до захворювання птиці до 2-3-тижневого віку за умови дії стрес-факторів; у старшої і дорослої птиці відбувається безсимптомна колонізація кишкового тракту, яка може стати причиною обсіменіння сальмонелами шкаралупи яєць і тушок при патранні. Паратифоїдні сальмонели становлять загрозу для здоров'я людини, оскільки часто є причиною харчових токсикоінфекцій.

13. Джерелом збудника інфекції є хвора та перехворіла птиця, яка виділяє велику його кількість з послідом у навколишнє середовище та накопичує його в яйцях (продукції птахівництва). Перехворіла птиця, виділяючи збудник, інфікує корми, воду, обладнання. Контаміновані сальмонелами корми, особливо тваринного походження, ґрунт, вода, обладнання та предмети догляду за птахами є основними факторами передачі збудника інфекції. Збудник хвороби можуть також поширювати дикі, синантропні птахи, гризуни, ектопаразити (кліщі, пташині клопи). Основні шляхи зараження - аліментарний та аерогенний. Найбільш сприйнятливі до сальмонельозу курчата, індичата, особливо м’ясних порід, в перші дні життя. Птахи та яйця є небезпечними джерелами сальмонельозу для людей.

Працівники птахогосподарств (обслуговувальний персонал) унаслідок перенесеного захворювання сальмонельозом також можуть бути бактеріоносіями та виділяти різні серологічні типи сальмонел і при контакті із птицею можуть становити загрозу виникнення сальмонельозу серед птиці. Тому за наявності симптомів недомагання (особливо при появі розладів кишково-шлункового тракту) працівник перед початком роботи повинен повідомити про це медичного працівника (за наявності його у штаті птахогосподарства) або керівника структурного підрозділу.

Після лікування працівник повинен пройти повторне обстеження із проведенням лабораторних досліджень і надати документ щодо можливості допущення його до роботи.

Важливою ланкою у епізоотичному ланцюгу є інкубаторій, у якому не проведені належним чином ветеринарно-санітарні заходи після закінчення технологічного циклу інкубації.

14. Сальмонели - дрібні палички із закругленими кінцями, зрідка овальної форми, іноді у вигляді стрепто- і кокобактерій, рухливі (за винятком S. Gallinarum, S. Pullorum), мають перитрихіально розташовані джгутики, спор і капсул не утворюють. Фарбуються аніліновими барвниками, грамнегативні, ростуть на звичайних поживних середовищах за температури 35-42 -0C (в межах 22-42 -0C), pH - 7,2-7,6.

15. Біохімічні та серологічні ознаки сальмонел широко варіюються як у представників різних підвидів, так і в межах одного серовару. Бактерії роду Salmonella не ферментують лактозу, сахарозу, саліцин, адоніт, але ферментують більшість вуглеводів (арабінозу, глюкозу, дульцит, інозит, ксилозу, мальтозу, маніт, рамнозу, сорбіт, трегалозу). Для S. typhimurium характерна ферментація рамнози та інозиту, S. enteritidis ферментують арабінозу, рамнозу, дульцит.

16. Сальмонели, як правило, виділяють сірководень і не утворюють індол, дають позитивну реакцію з метиловим червоним і негативну - Фогеса-Проскауера (не утворюють ацетоїну), утилізують цитрат і ацетат. Не спроможні декарбоксилювати глютамінову кислоту, але розщеплюють L- та DL-амінокислоти (лізин, орнітин, аргінін). Не ферментують сечовину, розріджують желатин, здатні відновлювати солі азотної кислоти (нітрати) до солей азотистої кислоти (нітрити).

17. Сальмонели мають три основні антигенні комплекси: O-антиген (соматичний), H-антиген (джгутиковий), Vi-антиген.

18. Бактерії роду сальмонел здатні утворювати термостійкі токсичні речовини - ендотоксини, які являють собою глюцидо-ліпоїдно-поліпептидний комплекс. За певних умов токсини можуть накопичуватися у харчових продуктах.

19. Сальмонели стійкі до впливу фізичних та хімічних факторів. У пташниках сальмонели виживають до 3-4 місяців, у посліді - до 120 днів, в кормах та підстилці за температури 25 -0С вони залишаються життєздатними протягом 16-18 місяців, у відкритих водоймищах - від трьох до 90 днів, у морській воді - від 5 до 27 днів, у водопровідній воді - від 1-2 місяців до року, в стічних водах - до одного місяця. В яйцях сальмонели залишаються життєздатними 13 місяців, у яєчному порошку - від 3 до 9 місяців, у замороженому м’ясі - від 6 до 13 місяців, у ґрунті - від 1 до 9 місяців.

При кип’ятінні сальмонели гинуть миттєво, за температури 80 -0С деякі штами сальмонел зберігають життєздатність близько 15 хвилин. При біотермічному знезараженні посліду сальмонели інактивуються через 3 тижні, 1 % розчин фенолу вбиває сальмонел за 3 хвилини.

20. Інфікування птиці збудником сальмонельозу може відбуватися аліментарним шляхом, а також аерогенним та трансоваріальним (через яйце).

21. Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває при аліментарному зараженні 5-7 днів, а при аерозольному - лише 24-36 годин. Розрізняють надгострий, гострий, підгострий і хронічний перебіг хвороби. Надгострий перебіг інфекції спостерігають у курчат, які вивелися вже хворими. Вони гинуть через кілька годин після виведення.

Гострий перебіг частіше спостерігається у молодняку у віці 1-10 днів. У хворих курчат погіршується або зникає апетит. Вони стають млявими, очі напівзакриті або закриті, крильця опущені. Курчата пересуваються повільно, часто пищать. Головна ознака - діарея. Нерідко захворювання протікає з нервово-паралітичними явищами, особливо це характерно для виведених каченят - тремтіння лапок, відкидання голови на спину, плавальні рухи, перевертання на спину; у гусенят нервових розладів не буває. Більшість (50-80 %) пташенят гине, у перехворілих розвиваються хронічні запальні явища в яєчниках, яйцепроводі, клоаці.

При підгострому та хронічному перебігу клінічні ознаки менш виражені. Підгострий перебіг хвороби частіше виявляється у молодняку водоплавної птиці старшого віку, характеризується серозно-гнійним кон’юнктивітом, ринітом, проносом, запаленням суглобів.

Своєрідно сальмонельоз проявляється у голубів: гостро та надгостро протікає захворювання переважно у молодих голубів до 6-тижневого віку, більшість з них гине через декілька днів. Ознаки захворювання: погіршення апетиту, запалення кон'юнктиви, розлад функції кишечника. Надалі у голубів настає втрата сил, вони байдужі, сонливі, пір’я скуйовджене, виникає спрага. Температура тіла у всіх випадках гострого перебігу підвищена. При підгострому та хронічному перебігу характерна кишкова форма: безперервна діарея, послід рідкий, містить кров, пір’я хвоста сильно забруднене. Хронічний перебіг хвороби прявляється у дорослих голубів.

Суглобова форма виникає у молодих голубів і голубок, перехворілих септичною формою. Спочатку запалення суглобів і сухожиль протікає без видимих змін. Пізніше вони збільшуються, підвищується обсяг суглобової рідини. Уражений птах не в змозі літати, бігати, тому захворювання іноді називають паралічем.

Нервова форма в більшості випадків протікає підгостро або хронічно, виникає набагато рідше порівняно з іншими. Проявляється вона характерними нервовими явищами, проносом, парезами, кульгавістю та втратою здатності до пересування.

У невеликих птахів (горобців, канарок, зябликів, синиць, щиглів, папуг та інших) сальмонельоз протікає у гострій формі з 80 % смертністю.

22. Характер патолого-анатомічних уражень залежить від віку птиці та тяжкості захворювання. При блискавичному перебігу хвороби макроскопічні зміни в тканинах спостерігаються рідко.

23. У ембріонів, загиблих від сальмонельозу, виявляють запалення жовткової та хоріон-алантоїсної оболонок, збільшення печінки із сіро-білими вузликами некрозу чи переродження. У загиблого молодняку 3-9-денного віку при патолого-анатомічному розтині спостерігають збільшення печінки, селезінки, катаральне запалення легень, слизової оболонки кишечника, фібринозне запалення слизової оболонки сліпих відростків товстого кишечника, паренхіматозні органи кровонаповнені; у курчат - жовчний міхур значно збільшений, печінка вохряно-жовтого кольору, в черевній порожнині - залишки невикористаного жовтка змінених кольору (частіше до зеленувато-сірого) та консистенції (рідка).

24. При загибелі молодняку птиці при гострому та підгострому перебігу хвороби під час патолого-анатомічного розтину виявляють множинні вогнища некрозу в печінці, селезінці, серозний чи серозно-фібринозний перикардит, переродження печінки, застійні явища та запалення легенів. Слизова кишечника запалена. У дорослої птиці уражаються яєчники, в печінці, селезінці - осередки некрозу. Запалення та розрив оболонок уражених фолікулів яєчників часто є причиною розвитку перитоніту та запалення яйцепроводу птиці.

1. Діагноз "сальмонельоз" встановлюють з урахуванням епізоотичних даних, клінічних ознак, патолого-анатомічних змін та результатів серологічних,

бактеріологічних досліджень. Вирішальне значення в постановці діагнозу "сальмонельоз" має виділення сальмонели бактеріологічними методами в державних лабораторіях ветеринарної медицини або уповноважених лабораторіях, визначених компетентним органом.

Для індикації сальмонел можна застосовувати ПЛР (полімеразну ланцюгову реакцію) або інші альтернативні методи дослідження, але при позитивному результаті дослідження слід проводити підтвердження класичними (еталонними) бактеріологічними методами.

2. Прижиттєву діагностику зараження птиці Salmonella рullorum - gallinarum (молоді кури, індики, фазани, качки), Salmonella gallinarum проводять методом ККРНГА (кровокрапельної реакції непрямої гемаглютинації) з еритроцитарним антигеном або методом ККРА (кровокрапельної реакції аглютинації) з кольоровим пуллорним антигеном. Вік птиці, при якому найбільша вірогідність виявлення сальмонелоносійства серед птахопоголів’я: курей - 50-55 днів, індиків - 45-50 днів, серед дорослої птиці - при досягненні нею 40 % продуктивності. Досліджується 10 % батьківського поголів’я.

3. Для діагностики сальмонельозу до лабораторії направляють до 10 голів слабкої живої птиці і загиблої птиці, 30 штук яєць (з кожного виробничого приміщення, в якому виявлена загибель птиці), до 30 штук завмерлих у 12-18-денному віці ембріонів птиці. Патологічний матеріал для дослідження краще відбирати не пізніше 12 годин після загибелі птиці.

4. Для бактеріологічного дослідження молодняку птиці відбирається стерильно хоріон-алантоїсна рідина та залишки жовтка завмерлих ембріонів, кров із серця, жовчний міхур, жовч, трубчаста кістка, сліпі придатки товстої кишки, селезінка, печінка. Для бактеріологічного дослідження дорослої птиці відбирається кров із серця, деформовані та запалені фолікули яєчників та яйцеводи, печінка, селезінка, трубчаста кістка, жовчний міхур, жовч, ексудат із суглобів, сліпі придатки товстої кишки, ділянки тонких кишок, свіжі трупи дорослої птиці. Для серологічного дослідження відбирається кров, сироватка крові птахів. Для прижиттєвої діагностики та для виявлення джерела збудника проводиться моніторинг щодо захворюваності птиці на сальмонельоз та наявності сальмонел в продуктах птахівництва, кормах, на поверхнях обладнання, інвентарю, стін та підлоги забійних (переробних) цехів, кормобункерів та кормоцехів, холодильних (морозильних) камер тощо. При цьому відбирають репрезентативні зразки свіжого посліду, підстилковий матеріал, зразки пилу з виробничих поверхонь, яйця, змиви з яєць, змиви з виробничих поверхонь (підлога, стіни, обладнання тощо), папір з ящиків для транспортування одноденного молодняку, меконій, змиви та шкаралупу з вивідних лотків інкубаторів тощо.

При відборі зразків необхідно дотримуватись правил асептики з метою виключення можливості контамінації їх за рахунок суміжних ділянок шкіри, пір’я, інших органів, зовнішнього середовища тощо.

5. Відібрані зразки маркуються та разом із супровідними документами якнайшвидше (але не пізніше 24 годин) доставляють до відповідної державної лабораторії ветеринарної медицини чи до інших уповноважених лабораторій для бактеріологічного дослідження на наявність збудника сальмонельозу.

Якщо зразки не будуть відправлені протягом 24 годин, вони повинні бути заморожені. Зразки, відібрані від птахів, допускається направляти в лабораторію у замороженому вигляді у термохолодильниках.

У лабораторії зразки зберігаються в охолодженому вигляді до моменту їх дослідження, яке повинно розпочатися не пізніше 48 годин після їх надходження до лабораторії або не пізніше 4 днів з дати відбору зразків.

Зразки посліду, пилу, змиви можна доставляти за кімнатної температури (до 25 -0С) за умови, що дослідження розпочнеться не пізніше ніж через 24 години після їх відбору, інакше їх слід зберігати охолодженими (4-8 -0С) до початку лабораторного дослідження, яке повинно розпочатися не пізніше 48 годин від моменту відбору зразків.

6. Виділені штами сальмонел підлягають серотипуванню.

Присутність O-, Vi- та H-антигенів сальмонел виявляють у реакції аглютинації на склі (РА) з відповідними полі- та моновалентними сальмонельозними сироватками.

Щодо кожної виділеної культури сальмонел має бути встановлена антигенна формула та її серовар за схемою Кауфмана - Уайта.

7. Визначають чутливість та резистентність у виділених культур сальмонел до антибактеріальних препаратів.

8. При встановленні попереднього діагнозу (підозри) на сальмонельоз враховуються позитивні результати проведених моніторингових досліджень в ході проведення виробничого та державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду (офіційного контролю).

Підозра на сальмонельоз оголошується, коли було виявлено Salmonella spp. в одному або декількох зразках (у тому числі органах, зразках пилу, посліду, змивах тощо).

9. При встановленні діагнозу сальмонельозу птиці враховуються результати досліджень повторно відібраних під час епізоотичного розслідування зразків, в яких була виявлена одна із цільових сальмонел, крім вакцинних штамів.

1. Для визначення та підтвердження статусу господарства щодо сальмонельозу в кожному птахогосподарстві з вирощування сільськогосподарської птиці має бути розроблена та виконуватись програма лабораторного контролю за сальмонельозом птиці.

Програма лабораторного контролю за сальмонельозом в птахогосподарствах включає відбір зразків на всіх стадіях виробництва з урахуванням віку та популяцій різних видів птиці за схемою, щоб виявити 1 % розповсюдження інфікованих сальмонелами птахів з 95 % лімітом вірогідності відповідно до таблиці 1 та згідно з додатками 1 та 2.

2. У птахогосподарствах контроль благополуччя стада щодо сальмонельозу птиці має проводитись:

1) самим виробником - у ході виробничого процесу у виробничих лабораторіях або за домовленістю у державних лабораторіях ветеринарної медицини / уповноважених лабораторіях, визначених компетентним органом за кошти виробника (власника) птиці;

відбір зразків проводиться на усіх етапах виробництва та переробки птиці відповідно до таблиці 1 та згідно з додатками 1, 2.

При виявленні присутності будь-якого серовару сальмонели виробником/лабораторією, яка проводила дослідження, обов’язково та терміново повідомляється головний державний інспектор територіального органу компетентного органу;

2) з ініціативи власника (виробника) - відбір зразків здійснюється представниками уповноважених органів ветеринарної медицини за два тижні перед переміщенням птиці / відправленням птиці на забій або за показниками клінічного стану птиці;

3) державний контроль та нагляд (відбір зразків).

3. Державний контроль та нагляд (відбір зразків) здійснюються:

1) при утриманні курей-несучок - зразки відбираються із птахогосподарства із поголів’ям не менше 1000 голів птиці:

при формуванні стада;

в добовому віці;

у віці 24+/-2 тижні;

зразки крові - якнайближче до початку яйцекладки (за 4-2 тижні) або переміщення;

не рідше 1 разу на 15 тижнів;

перед відправленням птиці на забій;

у будь-якому випадку підозри сальмонельозної інфекції, у тому числі при виявленні харчових отруєнь серед населення;

у всіх пташниках майданчика/господарства у разі виявлення Salmonella enteritidis та Salmonella typhimurium в одному із пташників;

у будь-яких випадках, коли компетентний орган вважає це за доцільне відповідно до чинного законодавства України;

2) при утриманні племінних (батьківських) стад - зразки відбираються від усього дорослого стада птахів птахогосподарства із утриманням не менше ніж 250 голів птиці. Відбір зразків проводиться в інкубаторії та пташниках:

в інкубаторії - кожні 16 тижнів. Якщо закладається більше 50000 штук інкубаційних яєць від одного стада, зразки відбираються у подвійній кількості;

при формуванні стада та під час виробничого циклу утримання племінної (батьківської) птиці в пташниках зразки відбираються:

у добовому віці;

у чотиритижневої птиці, у індиків - у віці 30-45 тижнів;

зразки крові - якнайближче до початку яйцекладки (за 4-2 тижні) або переміщення;

кожні 2 тижні (у індиків - кожні 3 тижні) в період яйценосності до часу, коли залишиться вісім тижнів до закінчення виробничого циклу;

у разі виявлення в інкубаторії Salmonella spp. зразки відбираються від птиці з усіх пташників, з яких інкубаційні яйця поступали в інкубаторій;

у всіх пташниках майданчика/господарства у разі виявлення Salmonella enteritidis, S. typhimurium, S. Infantis, S. Virchow, S. Hadar, S. рullorum, S. gallinarum та S. Arizonae (для індиків) в одному із пташників.

Якщо протягом двох років поспіль у птахогосподарстві не реєструвалася Salmonella spp., компетентний орган може надати дозвіл на проведення відбору зразків один раз за весь час виробничого циклу у птахогосподарстві та один раз на рік в інкубаторії або два рази на рік у птахогосподарстві;

3) при утриманні курей-бройлерів зразки відбираються:

при формуванні стада та не менше 1 разу з кожного пташника перед відправленням птиці на забій із птахогосподарства із поголів’ям птиці не менше ніж 5000 голів;

у будь-якому випадку виникнення підозри на сальмонельозну інфекцію, у тому числі при виявленні харчових отруєнь серед населення;

на основі ймовірного ризику та щоразу, коли компетентний орган вважає за доцільне.

Компетентний орган дозволяє відбір зразків за шість тижнів до забою, якщо бройлерів вирощували до 81 дня;

4) при утриманні індиків м’ясних порід зразки відбираються:

при формуванні стада та 1 раз з кожного пташника перед відправленням птиці на забій у птахогосподарствах із поголів’ям не менше 500 голів дорослих індиків;

у будь-якому випадку підозри сальмонельозної інфекції, у тому числі при виявленні харчових отруєнь серед населення;

на основі ймовірного ризику щоразу, коли компетентний орган вважає за потрібне;

5) у господарствах, у тому числі зоопарках, мисливських господарствах, інкубаторно-птахівничих підприємствах тощо, у власників або утримувачів птиці, які займаються розведенням, утриманням, вирощуванням та реалізацією інкубаційних яєць, живої птиці та птахопродукції, де утримується невелика кількість птиці одного будь-якого виду або декількох різних видів, у тому числі курей-несучок менше ніж 1000 голів, племінної птиці менше ніж 250 голів, курей-бройлерів менше ніж 5000 голів, індиків м’ясних порід менше ніж 500 голів, проводиться відбір таких зразків:

задохлики (мертві ембріони птиці) або відбракований добовий молодняк (всі доступні, максимум до 60 зразків/голів) або молодняк під час розміщення його у пташник (всі доступні, максимум до 60 зразків/голів);

зразки крові - якнайближче до початку яйцекладки або переміщення (за 4-2 тижні);

кожне стадо повинно бути перевірено принаймні один раз на рік;

зразки посліду - за 4 тижні до будь-якого переміщення птахів / яєць.

Кількість зразків, яку необхідно відібрати в ході відбору зразків у невеликих стадах, зазначена у таблиці 2.

Державний контроль та нагляд (відбір зразків) проводяться в кожному птахогосподарстві, інкубаторії, інкубаційному цеху тощо державними інспекторами ветеринарної медицини (офіційними лікарями ветеринарної медицини) за участю представників господарства. Відбір зразків проводиться неочікувано, без попередження власників або на вимогу власника.

Якщо присутність Salmonella spp. не визначена, але відмічено позитивний ефект дії антибактеріальних препаратів або інгібіторів бактеріального росту, стадо птиці розглядається як підозріле на наявність збудника сальмонельозу.

4. Проведення відбору зразків:

1) відбір зразків на потужностях (об’єктах), що займаються утриманням стад птиці (продуктивної птиці яєчних порід, м’ясних порід, племінної (батьківської) птиці), та потужностях (об’єктах) з виробництва птахопродуктів необхідно проводити, дотримуючись кількості та кратності відбору зразків, зазначених в додатку 1 та таблиці 2;

2) відбір зразків на потужностях (об’єктах) з переробки продуктів забою птиці та виробництва яєчних продуктів необхідно проводити, дотримуючись кількості та кратності відбору зразків, зазначених в додатку 2;

3) державний контроль сальмонельозу птахів (відбір зразків) на потужностях (об’єктах), що займаються утриманням невеликих стад птиці, дрібної, декоративної, екзотичної птиці у неволі, проводиться відповідно до таблиці 1, підпункту 5 пункту 3 цього розділу, таблиці 2;

4) відбір зразків проводиться відповідно до періодичності, наведеної в додатках 1, 2, підпункті 5 пункту 3 цього розділу та таблиці 2, та / або після отримання позитивних результатів з лабораторій, які проводили дослідження.

Державний контроль та нагляд проводяться на усіх технологічних процесах утримання, розведення, вирощування, отримання продукції птахівництва (інкубаційних яєць, яєць, м’яса тощо), на потужностях (об’єктах) з переробки продуктів забою та виробництва яєчних продуктів з обов’язковим відбором зразків.

Відбір зразків біоматеріалу від птиці та продукції птахівництва проводиться відповідно до чинних нормативно-правових актів України та враховуючи вимоги законодавства Європейського Союзу з питань здоров’я і благополуччя тварин (птиці), безпечності харчових продуктів та кормів.

5. Відбір біоматеріалу необхідно здійснювати від птиці, що не підлягала обробці антибактеріальними препаратами, або після закінчення термінів очікування виведення залишків цих препаратів (каренції).

З метою державного контролю (нагляду) застосування антибактеріальних препаратів у птахогосподарствах державними лабораторіями ветеринарної медицини повинні проводитись дослідження на наявність протимікробних препаратів в зразках посліду, періодичність цих досліджень має складати 4 зразки з кожного господарства на рік (1 раз на квартал), а також можна відібрати випадковим вибором додаткові зразки - не більше 5 птахів з кожного пташника / об’єкта для можливого дослідження на протимікробні інгібітори. У разі виявлення фактів застосування антибактеріальних препаратів або інгібіторів бактеріального росту з метою контролю сальмонельозу при проведенні епізоотичного розслідування поголів’я розглядається як інфіковане сальмонелою.

6. У разі коли компетентний орган не впевнений у достовірності отриманих хибнопозитивних або хибнонегативних результатів, він приймає рішення про повторне дослідження птиці відповідно до розділу V цієї Інструкції.

7. Після відбору зразків їх маркують, опломбовують. До відібраних проб додається супровідний документ, який містить: ідентифікаційний контрольний номер господарства (об’єкта з утримання птиці), відповідну спеціалізацію і характеристику виробництва, дату, місце відбору, вид об'єкта дослідження та дослідного матеріалу; вік птиці та її стан (або термін інкубації) на момент відбору зразків; інформацію про застосування антибактеріальних препаратів (дата останньої обробки антибактеріальними препаратами); дата вакцинації птиці та дані про вакцини (живі або інактивовані, серія, виробник), якщо щеплювалась птиця проти сальмонельозу; дані про спеціаліста ветеринарної медицини (посада, прізвище, ім’я, по батькові), який проводить відбір зразків та направляє у визначену державну лабораторію ветеринарної медицини або у будь-яку уповноважену на проведення таких досліджень лабораторію.

1. Для профілактики захворювання птиці на сальмонельоз керівники та спеціалісти птахогосподарств незалежно від форм власності, а також власники домашньої (свійської) птиці (фізичні та юридичні особи), які утримують птицю для подальшої реалізації або реалізують птахопродукцію, зобов’язані суворо виконувати вимоги, передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03 липня 2001 року № 53, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05 липня 2001 року за № 565/5756, або Ветеринарно-санітарними вимогами утримання птиці в особистих селянських господарствах, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19 грудня 2006 року № 100, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19 січня 2007 року за № 42/13309 (із змінами) (далі - Ветеринарно-санітарні вимоги утримання птиці), та іншими нормативно-правовими актами.

2. Керівники та спеціалісти птахогосподарств (власники або утримувачі птиці) організовують захист господарства (об’єкта з утримання птиці) від занесення даної інфекції та її розповсюдження у господарстві і за його межами.

Для цього забезпечують:

завезення інкубаційних яєць тільки з господарств, благополучних щодо сальмонельозу та інших інфекційних захворювань;

проведення інкубації завезених яєць в окремому інкубаторії в умовах надійної ізоляції від інкубаційних яєць, одержаних у даному господарстві;

чітку ідентифікацію інкубаційних яєць з різних господарств;

недопущення змішування в інкубаційних та вивідних інкубаторах яєць, доставлених з різних господарств;

дезінфекцію формальдегідом інкубаційних яєць перед закладкою в інкубатор відповідно до вимог Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва, затвердженої наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 20 червня 2007 року № 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13 липня 2007 року за № 813/14080 (із змінами) (далі - Інструкція з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва), або іншими ветеринарними препаратами, що зареєстровані в Україні відповідно до Положення про державну реєстрацію ветеринарних препаратів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року № 1349, згідно з листівками-вкладками на ветеринарні препарати;

вирощування ремонтного молодняку ізольовано від дорослої птиці, дотримання термінів міжциклових профілактичних перерв перед посадкою кожної наступної партії птиці, проведення якісної підготовки приміщень до посадки, підтримання високої санітарної культури в пташниках, інкубаторії та інших виробничих приміщеннях;

дезінфекцію яєць у племінному (батьківському) господарстві, призначених для інкубації, - парами формальдегіду не пізніше 1,5 години після знесення і перед відправкою в інкубаторій; в інкубаторії - одразу ж після їх надходження; після перенесення у вивідний інкубатор, або іншими деззасобами, дозволеними в Україні, згідно з листівками-вкладками на ветеринарні препарати;

дезінфекцію повітряного простору у вивідних інкубаторах у період виводу парами формаліну (для цього на підлогу вивідної шафи ставлять ванночку (кювету) розміром 20 х 30 см, у яку наливають на 8-10 см формалін із вмістом формальдегіду 20-30 % і залишають цей розчин до кінця виводу), якщо дезінфекція не передбачена конструкцією вивідних шаф, чи іншим методом або іншими деззасобами, дозволеними в Україні, згідно з настановами щодо їх застосування, якщо вивідні шафи не обладнані автоматичною системою дезінфекції;

перед вибіркою молодняку з метою попередження поширення сальмонельозу - видалення пуху продуванням чистим повітрям з лотків і підлоги вивідних шаф. Відразу після вибірки молодняку відходи інкубації збирають у герметичну металеву тару (діжки, контейнери) із кришкою і відправляють на утилізацію (спалювання), а вивідні шафи і лотки дезінфікують "по-брудному" (із залишками інкубації), миють 0,5 % розчином кальцинованої соди або іншими дозволеними в Україні мийними засобами згідно з настановами щодо їх застосування, потім повторно дезінфікують вологим методом "по-чистому" або парами формальдегіду чи іншими дозволеними в Україні дезінфекційними засобами згідно з листівками-вкладками на ветеринарні препарати;

після чергового звільнення вивідних шаф та вивідного залу інкубаторію - проведення в них вологого прибирання і дезінфекції. Перерва у вивідних шафах між черговими партіями повинна становити не менше трьох днів.

3. Вибірку курчат яєчних і м’ясних кросів проводять через 504-512 годин, індичат легких і важких кросів - відповідно через 650-672 години, каченят - через 612-620 годин, гусенят - через 696-710 годин після виходу інкубатора на режим інкубації.

4. Спеціалісти ветеринарної медицини виконують зоогігієнічні та ветеринарно-санітарні вимоги при транспортуванні, утриманні та годівлі птиці, будівництві об’єктів птахівництва; організовують роботу птахопідприємств у закритому режимі, підтримують у робочому стані ветеринарно-санітарні об’єкти (дезбар’єри, санпропускники, дезкилими тощо).

5. Спеціалісти ветеринарної медицини проводять аерозольну дезінфекцію приміщень у присутності птиці відповідно до вимог Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об’єктів птахівництва розчином молочної кислоти, резорцину, йодтриетиленгліколю, однохлористим йодом, вірконом чи іншими засобами, що зареєстровані в Україні і рекомендовані для цієї мети.

6. Кожна п’ята партія комбікормів і кожна партія кормів тваринного походження, отриманих чи завезених у птахогосподарство, підлягає бактеріологічному контролю на наявність сальмонел.

7. Забороняється використання кормів тваринного походження для батьківських та прабатьківських стад курей, індиків та іншої птиці.

8. У птахогосподарстві необхідно організовувати постійні заходи з дезінфекції, дератизації, дезінсекції, дезакаризації і недопущення залітання диких, синантропних птахів у пташники, вольєри, кормоцехи тощо шляхом герметизації можливих місць їх потрапляння в приміщення.

9. Трупи птиці, відходи інкубації утилізують у спеціально обладнаному цеху утилізації. При цьому необхідно забезпечити повне знезараження відходів інкубації.

При відсутності обладнаного цеху утилізації трупи птиці та відходи інкубації утилізують або знищують шляхом спалення на спеціалізованих підприємствах.

10. Послід складують на спеціальних послідосховищах з наступним його знезаражуванням біотермічним або іншими методами.

11. Транспорт і тару, які використовували для перевезення курчат, відходів інкубації, дезінфікують після кожного використання або, якщо дезінфекція тари неможлива, її спалюють (картонну, дерев’яну).

12. Лабораторний контроль птахопродукції здійснюється відповідно до чинного законодавства.

13. В особистих селянських господарствах проводяться заходи згідно з ветеринарно-санітарними вимогами утримання птиці.

1. Результати лабораторного дослідження зразків, відібраних в племптахогосподарстві (на батьківських стадах, в інкубаторію, пташнику, з ящиків для транспортування добових курчат, від живої або мертвої птиці, на яйцескладі, у забійному цеху, на кормоскладі тощо, в яких виявлено наявність Salmonella spp., дозволяють підозрювати наявність у птиці племптахогосподарства / батьківського стада збудника сальмонельозу, небезпечного для людей (Salmonella enteritidis і Salmonella typhimurium, S. Hadar, S. Infantis, S. Virchow) та птиці (S. Gallinarum, S. Pullorum, Salmonella enteritidis, Salmonella typhimurium, для індиків - S. Arizonae).

А також при отриманні результатів лабораторних досліджень зразків, відібраних у птахогосподарстві (особистому селянському господарстві), в яких виявлено наявність Salmonella spp. (є підозра щодо наявності збудника сальмонельозу у птиці, небезпечного для людей (Salmonella enteritidis і Salmonella typhimurium)), керівник птахогосподарства, уповноважений (офіційний) лікар ветеринарної медицини, головний лікар птахогосподарства (лікар ветеринарної медицини (господар)/лабораторія, яка проводила дослідження) протягом 6 годин в усній або письмовій формі зобов’язані повідомити головного державного інспектора територіального органу компетентного органу та структурний підрозділ з питань охорони здоров’я обласної (міської) державної адміністрації для вжиття спільних заходів, направлених на недопущення поширення інфекції:

припинити переміщення добового молодняку, дорослої птиці, яєць, інкубаційних яєць із пташника (вольєра), де виникла підозра на сальмонельоз, за винятком переміщення птиці на забій, з подальшою обов’язковою термообробкою продуктів забою, яка гарантує знищення сальмонели в них, або на утилізацію;

заборонити вигули водоплавної птиці на прилеглих територіях, озерах, річках;

заборонити випуск мисливських видів птиці, яка утримується в неволі, для поповнення поголів’я птиці у мисливських угіддях або природньому середовищі, виступи/ покази птиці у громадських місцях;

зберігати інкубаційні яйця, яйця з пташника з підозрою на наявність збудника сальмонельозу в окремому місці (пташнику - за їх невеликої кількості) або дозволяється перевозити їх (за умови додержання відповідних умов транспортування) в окреме приміщення для тимчасового зберігання, ізольовано від яєць, отриманих від птиці із благополучних пташників;

припинити у разі виявлення контамінації сальмонелою інкубаційних яєць у яйцескладі або контамінації сальмонелою об’єктів яйцескладу переміщення інкубаційних яєць/ яєць з яйцескладу та їх закладення на інкубацію;

заборонити реалізацію інкубаційних яєць в інші птахогосподарства або на інкубацію, а харчових - в торговельну мережу від птиці з пташників, в яких є підозра на наявність збудників сальмонельозу, а за відсутності чіткої ідентифікації (відслідковуваності) надходження яєць з пташників - з майданчика;

заборонити реалізацію в торговельну мережу яєць, одержаних від племінної птиці, не придатних для інкубації, і також яєць від птиці з пташників, в яких є підозра на наявність збудників сальмонельозу, а за відсутності чіткої ідентифікації (відслідковуваності) надходження яєць з пташників - з майданчика;

промаркувати інкубаційні, харчові яйця, які походять із пташників, з підозрою на наявність збудника сальмонельозу, позначеннями, щоб чітко відрізняти їх від яєць інших пташників;

заборонити завезення інкубаційних яєць з неблагополучних пташників у яйцесклад інкубаторію та закладення інкубаційних яєць в інкубатори;

заборонити переміщення інкубаційних яєць серед інкубаторів, крім перенесення їх у вивідні шафи з дотриманням ветеринарно-санітарних заходів, направлених на попередження поширення сальмонельозу;

заборонити вивезення виведеного племінного добового молодняку у благополучні щодо сальмонельозу птахогосподарства, крім вивезення його на відгодівлю або у товарні яєчні птахогосподарства з дотриманням відповідних умов транспортування;

заборонити вивезення відходів інкубації без попереднього їх знезаражування;

заборонити вивезення до центрів пакування товарних яєць, щодо яких існує підозра на наявність збудника сальмонельозу (та яєць, які походять від стад із невідомим ветеринарним станом), поки не будуть надані гарантії, що пакувальний центр може забезпечити здійснення заходів щодо запобігання перехресного забруднення яєць із інших стад.

Інкубаційні яйця, отримані з благополучних пташників, дозволяється використовувати без обмежень при підтвердженні чіткої ідентифікації (відслідковуваності) надходження яєць із пташників.

При підозрі на сальмонельоз у голубнику забороняється:

обліт голубів, обмін/продаж, переміщення голубів;

участь у спортивних змаганнях, виставках.

При підозрі на наявність сальмонели в кормах - припинити згодовування цих кормів та переміщення їх за межі птахогосподарства.

При підозрі на сальмонельоз в іншої птиці, у тому числі декоративної, зоопаркової тощо, дотримуватись загальних вимог обмежень при інфекційних захворюваннях.

2. При виявленні Salmonella spp. під час первинних досліджень зразків, відібраних від сільськогосподарської птиці та птиці, що утримується в неволі, та для остаточного встановлення діагнозу на сальмонельоз або для виключення хибнопозитивних первинних результатів комісія повинна негайно провести епізоотологічне обстеження птахогосподарства. А також комісійно повторно відібрати зразки біоматеріалів від птахів стада, що підпадає під підозру в зараженні на всіх стадіях технологічного процесу при утриманні птиці та виробництві птахопродуктів, переробці продуктів забою птиці та виробництва яєчних продуктів, і відібрати зразки кормів, а саме: