• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин

Верховна Рада України  | Закон від 18.05.2017 № 2042-VIII
Документ підготовлено в системі iplex
3) приймати рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, якщо вони становлять загрозу для життя та/або здоров’я людини та/або тварини;
4) з підстав, визначених законом, видавати, переоформляти, тимчасово припиняти, анулювати та поновлювати дію експлуатаційних дозволів;
5) залучати до здійснення заходів державного контролю представників правоохоронних органів відповідно до їх повноважень, визначених законом.
Стаття 12. Вимоги до посадових осіб компетентного органу та його територіальних органів
1. Посадові особи компетентного органу та його територіальних органів є державними службовцями та користуються правами і виконують обов’язки державних службовців.
2. Посадові особи компетентного органу та його територіальних органів, які здійснюють заходи державного контролю, зобов’язані регулярно підвищувати кваліфікацію в порядку, визначеному Законом України "Про державну службу". Компетентний орган затверджує щорічний план підвищення кваліфікації посадових осіб, які здійснюють заходи державного контролю, і не пізніше 1 квітня наступного року готує та оприлюднює звіт про його виконання на своєму офіційному веб-сайті.
3. Компетентний орган зобов’язаний гарантувати, що посадові особи компетентного органу та його територіальних органів, які здійснюють заходи державного контролю:
1) проходять підвищення кваліфікації, передбачене частиною другою цієї статті, відповідно до сфери своєї компетенції з таких питань:
а) заходи державного контролю, зокрема інспектування, аудит і відбір зразків, та порядок їх здійснення;
б) законодавство про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
в) стадії виробництва та обігу харчових продуктів, кормів та тварин, можливі ризики для здоров’я людини, тварин, рослин та довкілля;
г) невідповідність та обґрунтована підозра щодо невідповідності;
ґ) небезпечні фактори при виробництві кормів і харчових продуктів;
д) аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах HACCP;
е) системи управління, що використовуються операторами ринку, які здійснюють виробництво та/або обіг харчових продуктів та/або кормів, та оцінка відповідності таких систем законодавству про харчові продукти та корми;
є) правила видачі (заповнення) міжнародних сертифікатів;
ж) заходи за надзвичайних обставин;
з) правові наслідки заходів державного контролю та порядок притягнення операторів ринку до відповідальності;
и) перевірка записів, документів, включаючи ті, що стосуються участі у програмах професійного тестування лабораторій та їх акредитації, проведення оцінки ризику;
і) здоров’я та благополуччя тварин;
ї) з інших питань, необхідних для здійснення державного контролю відповідно до вимог цього Закону;
2) стежать за нововведеннями у сфері своєї компетенції;
3) відповідають вимогам Закону України "Про державну службу".
4. Посадові особи компетентного органу та його територіальних підрозділів самостійно приймають рішення в межах своїх повноважень та зобов’язані відмовитися від виконання будь-яких наказів, розпоряджень або вказівок, які суперечать законодавству, а також вжити інших заходів, передбачених законом.
5. За протиправні рішення, дії та бездіяльність посадові особи компетентного органу та його територіальних органів несуть дисциплінарну, матеріальну, цивільну-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
6. У разі порушення посадовою особою під час виконання нею своїх посадових обов’язків прав чи свобод особи компетентний орган або його територіальні підрозділи відповідно до місця роботи посадової особи вживають у межах своєї компетенції заходів із поновлення цих прав і свобод, відшкодування завданої майнової (матеріальної) і моральної шкоди, притягнення винних до юридичної відповідальності.
7. Шкода, завдана фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової особи компетентного органу або його територіального органу, відшкодовується за рахунок коштів бюджету, передбачених для фінансування компетентного органу та його територіальних органів, незалежно від вини такої посадової особи.
8. Посадова особа компетентного органу або його територіального органу несе відповідальність у порядку регресу в розмірі виплаченого з відповідного бюджету відшкодування у зв’язку з незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю такої посадової особи.
Стаття 13. Вимоги до державного ветеринарного інспектора
1. Державним ветеринарним інспектором може бути особа, яка має вищу освіту за ступенем не нижче спеціаліста/магістра у галузі ветеринарної медицини.
Особа, яка обіймає посаду державного ветеринарного інспектора в компетентному органі або його територіальних органах, повинна також відповідати вимогам Закону України "Про державну службу".
2. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний підвищувати кваліфікацію в порядку, встановленому Законом України "Про ветеринарну медицину" з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
3. Підвищення кваліфікації, визначене частиною другою цієї статті, передбачає набуття знань у таких сферах:
1) законодавство України та міжнародно-правові акти про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин, а також про фармацевтичні речовини;
2) принципи аграрної політики, ринкові заходи, умови експорту та виявлення шахрайства (включаючи глобальний контекст: Світова організація торгівлі (СОТ), Комісія з Кодексу Аліментаріус, Міжнародне епізоотичне бюро (МЕБ);
3) базові знання з переробки харчових продуктів та харчових технологій;
4) принципи та методи належної практики виробництва та управління якістю;
5) належна практика вирощування рослин;
6) належна практика гігієни;
7) принципи та методи аналізу ризиків;
8) принципи та методи НАССР, використання НАССР протягом усього харчового ланцюга;
9) запобігання та контроль небезпечних факторів, пов’язаних із харчовими продуктами;
10) динаміка інфекції та інтоксикації;
11) діагностична епідеміологія;
12) системи моніторингу та спостереження;
13) аудит та регулярна оцінка систем управління безпечністю харчових продуктів;
14) принципи та застосування для діагностики сучасних методів (методик) проведення досліджень (випробувань);
15) інформаційно-телекомунікаційні технології, пов’язані із захистом здоров’я людини та тварини;
16) обробка статистичних даних, пов’язаних із професійною діяльністю державного ветеринарного інспектора;
17) розслідування спалахів хвороб людини, пов’язаних із харчовими продуктами;
18) трансмісивна губкоподібна енцефалопатія;
19) благополуччя тварин під час розведення і транспортування, а також гуманне поводження під час забою;
20) захист довкілля у зв’язку з виробництвом харчових продуктів, кормів та утриманням тварин (включаючи управління відходами та побічними продуктами тваринного походження);
21) корекція, коригувальні дії та запобіжні заходи.
4. Державний ветеринарний інспектор до початку виконання обов’язків із здійснення державного контролю на бійнях, потужностях з розбирання та обвалювання м’яса, у господарствах повинен пройти практичну підготовку в обсязі, що залежить від його попереднього досвіду здійснення заходів державного контролю свіжого м’яса. Для особи, яка не має досвіду здійснення заходів державного контролю свіжого м’яса, обсяг практичної підготовки не може бути меншим ніж 200 годин. Практична підготовка повинна охоплювати, у тому числі, правила проведення аудиту постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, і здійснюватися під наглядом державного ветеринарного інспектора на бійні, потужності з розбирання та обвалювання м’яса або у господарстві. Порядок проведення зазначеної практичної підготовки та визначення її обсягу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
Стаття 14. Вимоги до помічника державного ветеринарного інспектора та його повноваження
1. Помічником державного ветеринарного інспектора може бути спеціаліст ветеринарної медицини, який пройшов підготовку відповідно до вимог, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини.
2. Помічник державного ветеринарного інспектора має такі повноваження:
під час аудиту - збирати інформацію стосовно програм-передумов та постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР;
під час проведення передзабійного огляду та перевірки благополуччя тварин - проводити лише первинний огляд тварин, якщо інше не встановлено цим Законом;
здійснювати інші дії, передбачені цим Законом.
3. Державний ветеринарний інспектор зобов’язаний перевіряти роботу помічника державного ветеринарного інспектора, пов’язану з післязабійним оглядом туш тварин. Помічник державного ветеринарного інспектора не має права здійснювати післязабійний огляд туш тварин, забитих за межами бійні.
Стаття 15. Права операторів ринку
1. Оператор ринку під час здійснення заходів державного контролю має право:
1) вимагати від державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю, дотримання цього Закону, законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров’я та благополуччя тварин;
2) перевіряти наявність у державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів, інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю, службового посвідчення (документа, що посвідчує особу);
3) одержувати копії направлення на проведення інспектування або аудиту;
4) не допускати державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів до здійснення інспектування та аудиту, якщо:
а) інспектування або аудит здійснюється з порушенням вимог щодо періодичності інспектування та аудиту, встановленої щорічним планом державного контролю, та за відсутності підстав для проведення позапланових заходів державного контролю;
б) державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не надав копій документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону;
в) державний інспектор або державний ветеринарний інспектор не вніс запис про здійснення відповідного заходу державного контролю до журналу реєстрації заходів державного нагляду (контролю) (у разі надання такого журналу оператором ринку);
5) бути присутнім під час здійснення заходів державного контролю, залучати до здійснення таких заходів юридичних і фізичних осіб, за умови що такі особи не перешкоджають здійсненню відповідних заходів;
6) вимагати нерозголошення інформації з обмеженим доступом, що належить оператору ринку;
7) одержувати та ознайомлюватися з актами державного контролю, актами відбору зразків, розпорядженнями, приписами, рішеннями;
8) надавати в письмовій формі свої пояснення, зауваження або заперечення до актів державного контролю, актів відбору зразків протягом п’яти робочих днів з дня отримання таких актів оператором ринку;
9) під час відбору зразків одержувати додаткові зразки для проведення альтернативного лабораторного дослідження (випробування);
10) вести журнал реєстрації заходів державного нагляду (контролю) та вимагати від державних інспекторів та державних ветеринарних інспекторів внесення до нього записів про здійснення інспектування та аудиту до початку їх проведення;
11) оскаржувати в установленому законом порядку неправомірні рішення, дії та бездіяльність посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю;
12) на відшкодування в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, шкоди (збитків), заподіяної (завданих) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю посадових осіб компетентного органу та інших осіб, які здійснюють заходи державного контролю.
Стаття 16. Обов’язки операторів ринку
1. Оператор ринку зобов’язаний:
1) допускати державних інспекторів, державних ветеринарних інспекторів та інших визначених цим Законом осіб до здійснення заходів державного контролю, за умови дотримання ними порядку здійснення державного контролю, передбаченого цим Законом;
2) усувати виявлені невідповідності шляхом здійснення корекцій та коригувальних дій;
3) надавати документи, пояснення, іншу інформацію з питань, що виникають у зв’язку із здійсненням заходів державного контролю;
4) забезпечувати умови для відбору зразків;
5) одержувати примірник припису, розпорядження, рішення, акта або іншого документа, складеного за результатами заходу державного контролю.
Розділ III
ПРИНЦИПИ ТА ВИМОГИ ДО ЗДІЙСНЕННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
Стаття 17. Принципи здійснення державного контролю
1. Державний контроль здійснюється за принципами:
1) пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров’я людини перед будь-якими іншими інтересами та цілями у сфері господарської діяльності;
2) рівності прав і законних інтересів усіх операторів ринку;
3) гарантування прав та законних інтересів кожного оператора ринку;
4) об’єктивності та неупередженості здійснення державного контролю;
5) законності;
6) відкритості, прозорості, плановості та системності державного контролю;
7) неприпустимості дублювання заходів державного контролю між компетентним органом, його територіальними органами, державними установами, підприємствами та організаціями, підпорядкованими компетентному органу, органами виконавчої влади та уповноваженими особами;
8) презумпції правомірності діяльності оператора ринку, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або норми одного нормативно-правового акта допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків оператора ринку та/або повноважень компетентного органу, інших осіб, що здійснюють державний контроль;
9) орієнтованості державного контролю на запобігання порушенням законодавства;
10) недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення операторів ринку до відповідальності або застосування примусових заходів;
11) оцінки ризиків та доцільності;
12) дотримання умов міжнародних договорів України.
Стаття 18. Вимоги до заходів державного контролю
1. Державний контроль здійснюється компетентним органом, крім випадків, встановлених цим Законом.
2. Державний контроль має бути ризик-орієнтованим та здійснюватися з періодичністю, що є достатньою для досягнення цілей цього Закону.
3. Заходи державного контролю здійснюються без попередження (повідомлення) оператора ринку, крім аудиту та інших випадків, коли таке попередження є необхідною умовою забезпечення ефективності державного контролю. Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, проводиться за умови повідомлення оператора ринку не пізніше ніж за три робочі дні до здійснення такого заходу. Повідомлення надсилається рекомендованим поштовим відправленням за місцезнаходженням (місцем проживання) оператора ринку, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, та/або відправленням електронної пошти на відповідну адресу оператора ринку, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або вручається особисто під розписку керівнику чи представнику оператора ринку.
4. Заходи державного контролю можуть здійснюватися позапланово у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності, а також в інших встановлених законом випадках.
5. Державний контроль здійснюється на будь-якій стадії виробництва та обігу харчових продуктів та кормів. Періодичність здійснення планових заходів державного контролю кожної потужності визначається на підставі ризик-орієнтованого підходу та має враховувати:
1) визначені ризики, пов’язані з тваринами, харчовими продуктами, кормами, операторами ринку, використанням харчових продуктів або кормів, процесів, матеріалів, речовин, здійсненням діяльності або операцій, які можуть справити негативний вплив на безпечність харчових продуктів та/або кормів, здоров’я та благополуччя тварин;
2) результати здійснення попередніх заходів державного контролю;
3) ефективність процедур, які застосовуються оператором ринку з метою дотримання законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
4) інформацію, яка може свідчити про невідповідність.
6. Державний контроль харчових продуктів та кормів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, має бути еквівалентним державному контролю харчових продуктів та кормів, виробництво та/або обіг яких здійснюється на митній території України.
7. Державний контроль у формах інспектування та аудиту здійснюється із застосуванням актів державного контролю. Акт державного контролю має містити вичерпний перелік питань для перевірки дотримання оператором ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин. Кожне таке питання повинно містити посилання на вимогу нормативно-правового акта (статтю, частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку. Якщо за результатами інспектування або аудиту виявлено невідповідність, в акті державного контролю наводиться детальний опис відповідних порушень законодавства. Акт державного контролю складається у двох примірниках, один з яких вручається оператору ринку протягом трьох робочих днів з дня його складення.
8. Під час здійснення інспектування та аудиту забороняється перевіряти питання, які:
відсутні в акті державного контролю;
не містять посилань на вимогу законодавства України (у тому числі на відповідну статтю, її частину, пункт, підпункт, абзац тощо), яка підлягає дотриманню оператором ринку.
9. Здійснення інспектування та аудиту без застосування акта державного контролю, а відбору зразків - без застосування акта відбору зразків забороняється.
10. Державні інспектори, державні ветеринарні інспектори, інші особи, що здійснюють заходи державного контролю, а також оператори ринку мають право фіксувати процес здійснення державного контролю засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню відповідних заходів.
Стаття 19. Заходи державного контролю
1. Заходи державного контролю здійснюються у формі аудиту, інспектування, передзабійного та післязабійного огляду, відбору зразків, лабораторного дослідження (випробування), документальної перевірки, перевірки відповідності, фізичної перевірки. У межах заходів державного контролю здійснюється державний моніторинг.
2. Державний моніторинг проводиться компетентним органом з метою:
1) визначення пріоритетних напрямів державної політики у сфері харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин;
2) розроблення заходів з недопущення обігу небезпечних харчових продуктів та кормів;
3) визначення загального рівня забруднення харчових продуктів та кормів залишками пестицидів та ветеринарних препаратів, іншими забруднюючими речовинами.
Державний моніторинг передбачає збирання, системний аналіз та оцінку:
інформації щодо безпечності харчових продуктів та кормів, здоров’я та благополуччя тварин, зокрема щодо виявлення в харчових продуктах і кормах залишків ветеринарних препаратів, пестицидів та забруднюючих речовин, визначення мікробіологічних критеріїв та протимікробної резистентності, а також формування відповідних баз даних;
( Абзац шостий частини другої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3221-IX від 30.06.2023 )
звернень фізичних та юридичних осіб щодо порушень законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
іншої необхідної інформації.
Щорічний план державного моніторингу повинен ґрунтуватися на ризик-орієнтованому підході та визначати кількість відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань) за визначеними показниками відповідно до методик, встановлених довгостроковим планом державного контролю.
3. Аудит постійно діючих процедур, заснованих на принципах НАССР, та постійно діючих процедур, розроблених оператором ринку з метою дотримання гігієнічних вимог, повинен передбачати перевірку безперервності та ефективності їх застосування, у тому числі:
1) документації;
2) ведення записів;
3) процесів, що впливають на безпечність харчових продуктів та/або кормів;
4) системи внутрішнього контролю оператора ринку;
5) коригувальних дій, вжитих оператором ринку внаслідок аналізу виявлених невідповідностей;
6) кваліфікації персоналу.
Результати аудиту обов’язково враховуються під час визначення ступеня ризику діяльності оператора ринку (потужності) та періодичності здійснення планових заходів державного контролю.
Одна і та сама особа не може здійснювати аудит на одній і тій самій потужності більше двох разів поспіль.
( Абзац дев'ятий частини третьої статті 19 в редакції Закону № 3221-IX від 30.06.2023 )
4. Інспектування передбачає перевірку дотримання операторами ринку законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин та відповідності їх діяльності вимогам щодо:
1) гігієни;
2) плану коригувальних дій, розробленого та впровадженого оператором ринку за результатами попередніх перевірок;
3) інцидентів, пов’язаних з безпечністю харчових продуктів та/або кормів.
Інспектування може включати в себе перевірку потужностей, прилеглої території, приміщень, обладнання та інвентарю, транспортних засобів, а також харчових продуктів та кормів; сировини, інгредієнтів, допоміжних матеріалів для переробки, які використовуються для приготування та виробництва харчових продуктів та кормів, напівфабрикатів; предметів та матеріалів, що контактують з харчовими продуктами; засобів та процесів прибирання і догляду, а також пестицидів; маркування, зовнішнього вигляду та реклами; простежуваності.
( Абзац п'ятий частини четвертої статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3221-IX від 30.06.2023 )
5. Особа, яка здійснює інспектування або аудит, має право проводити прості дослідження (випробування) у разі появи у неї обґрунтованої підозри щодо невідповідності або якщо такі дослідження передбачені щорічним планом державного контролю.
Стаття 20. Прозорість і конфіденційність
1. Компетентний орган зобов’язаний забезпечити прозорість заходів, які він здійснює у рамках державного контролю.
2. З метою забезпечення прозорості компетентний орган вживає таких заходів:
1) оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті узагальнену інформацію, що стосується змісту та результатів заходів державного контролю;
2) у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо небезпечності харчових продуктів та/або кормів негайно оприлюднює, у тому числі на своєму офіційному веб-сайті, інформацію про вид, назву, передбачувану територію обігу харчових продуктів та/або кормів, які становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини, а також інші відомості, що дають змогу ідентифікувати такі харчові продукти та/або корми та встановити походження, ступінь і характер відповідної загрози. Компетентний орган також оприлюднює інформацію про вжиті та заплановані ним заходи щодо запобігання, зменшення та усунення такого ризику.
3. Компетентний орган, його територіальні органи, а також особи, які здійснюють заходи державного контролю, зобов’язані забезпечувати нерозголошення інформації з обмеженим доступом, отриманої ними у зв’язку із здійсненням державного контролю. Захист інформації з обмеженим доступом не може перешкоджати розповсюдженню компетентним органом інформації, зазначеної у пункті 2 частини другої цієї статті.
Розділ IV
ВІДБІР ЗРАЗКІВ ТА ЛАБОРАТОРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ (ВИПРОБУВАННЯ)
Стаття 21. Методи (методики) відбору зразків та їх простих і лабораторних досліджень (випробувань), а також види лабораторних досліджень (випробувань)
1. Для цілей державного контролю використовуються методи (методики) відбору зразків та їх простих та/або лабораторних досліджень (випробувань), встановлені нормативно-правовими актами, а в разі їх відсутності - національними стандартами України. За їх відсутності застосовуються методи (методики) відбору зразків та їх простих та/або лабораторних досліджень (випробувань), встановлені відповідними міжнародними організаціями, членом яких є Україна, або Європейським Союзом.
2. У разі неможливості застосування положень частини першої цієї статті дозволяється використовувати методи (методики) лабораторних досліджень (випробувань), валідовані уповноваженою лабораторією.
3. Методи (методики) лабораторних досліджень (випробувань) повинні визначатися за такими критеріями:
1) правильність;
2) можливість застосування (матриця та інтервал концентрації);
3) межа виявлення;
4) межа виміру;
5) точність;
6) повторюваність;
7) відтворюваність;
8) відновлення;
9) вибірковість;
10) чутливість;
11) лінійність;
12) похибка вимірювання;
13) інші критерії, які можуть бути визначені як обов’язкові центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері технічного регулювання, метрології та метрологічної діяльності.
( Пункт 13 частини третьої статті 21 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3221-IX від 30.06.2023 )( Абзац п'ятнадцятий частини третьої статті 21 виключено на підставі Закону № 3221-IX від 30.06.2023 )( Абзац шістнадцятий частини третьої статті 21 виключено на підставі Закону № 3221-IX від 30.06.2023 )( Абзац сімнадцятий частини третьої статті 21 виключено на підставі Закону № 3221-IX від 30.06.2023 )( Абзац вісімнадцятий частини третьої статті 21 виключено на підставі Закону № 3221-IX від 30.06.2023 )
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує:
1) правила інтерпретації результатів лабораторних досліджень (випробувань);
2) критерії ефективності та параметри лабораторних досліджень (випробувань), похибки відповідних вимірювань, а також вимоги до процедур валідації методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань) за зверненням компетентного органу, акредитованих лабораторій, операторів ринку та їх громадських об’єднань, а також за власною ініціативою;
3) методи (методики) відбору зразків та лабораторних досліджень (випробувань).
( Частина четверта статті 21 в редакції Закону № 3221-IX від 30.06.2023 )
5. Відбір зразків здійснюється у порядку:
1) планового відбору - для виконання щорічного плану державного контролю та/або щорічного плану державного моніторингу;
2) позапланового відбору - якщо під час здійснення державного контролю виникла обґрунтована підозра щодо невідповідності або існують інші підстави для відбору зразків, встановлені цим Законом.
6. Відбір зразків полягає у відборі двох юридично та аналітично ідентичних зразків (крім випадків, коли це неможливо здійснити через недостатню кількість відповідного матеріалу або внаслідок того, що харчові продукти є швидкопсувними), один з яких направляється компетентним органом до уповноваженої лабораторії для проведення основного лабораторного дослідження (випробування), а другий вручається оператору ринку і зберігається ним на випадок проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). На вимогу та за рахунок оператора ринку здійснюється відбір додаткових юридично та аналітично ідентичних зразків, які передаються оператору ринку та можуть бути використані ним для проведення альтернативних лабораторних досліджень (випробувань).
7. Відбір зразків здійснюється в межах граничних норм, встановлених відповідними нормативно-правовими актами або національними стандартами України. Вартість зразків, відібраних для здійснення державного контролю, державою не відшкодовується.
( Частина сьома статті 21 в редакції Закону № 3221-IX від 30.06.2023 )
8. Відбір зразків здійснюється на підставі акта відбору зразків, що складається у двох примірниках, один з яких видається оператору ринку. В акті відбору зразків зазначається перелік показників, за якими має бути проведено відповідне лабораторне дослідження (випробування), а також застосований метод (методика) відбору зразків (за наявності). У разі відбору зразків в межах фізичної перевірки вантажу, що ввозиться (пересилається) на митну територію України, в акті відбору зразків зазначається відповідний пункт частини першої статті 45 цього Закону, який є підставою для здійснення такого відбору.
9. Компетентний орган зобов’язаний забезпечити відбір зразків, їх маркування, опломбування та поводження з ними у спосіб, що гарантує їх юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування).
10. Оператор ринку зобов’язаний забезпечити зберігання зразка, наданого йому на випадок арбітражного лабораторного дослідження (випробування), та поводження з ним у спосіб, що гарантує його юридичну та аналітичну ідентичність, а також можливість проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування). У разі втрати (знищення) зазначеного зразка або відмови оператора ринку від направлення його в установленому цим Законом порядку до визначеної акредитованої лабораторії для проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) результати основного лабораторного дослідження (випробування) вважаються остаточними.
11. Оператор ринку повідомляється про результати основного лабораторного дослідження (випробування) не пізніше двох робочих днів з дня їх отримання компетентним органом.
12. Оператор ринку, який не погоджується з результатами основного лабораторного дослідження (випробування), має право подати до компетентного органу заяву про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування), в якій зазначає уповноважену лабораторію, що використовує підтверджувальні (референс) методи (методики) та розташована в Україні, або референс-лабораторію, розташовану у державі Європейського Союзу, в якій просить провести арбітражне лабораторне дослідження (випробування) із зазначенням відповідних підтверджувальних (референс) методів (методик). Арбітражне лабораторне дослідження (випробування) не може проводитися в уповноваженій лабораторії, яка проводила основне лабораторне дослідження (випробування). У разі якщо протягом п’яти робочих днів з дня отримання оператором ринку повідомлення про результати основного лабораторного дослідження (випробування) така заява не подана оператором ринку, результати основного лабораторного дослідження (випробування), що свідчать про невідповідність, вважаються остаточними.
( Частина дванадцята статті 21 в редакції Закону № 2639-VIII від 06.12.2018; із змінами, внесеними згідно із Законом № 3221-IX від 30.06.2023 )
13. Протягом двох робочих днів після отримання заяви про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) компетентний орган приймає одне з таких рішень:
про погодження обраної оператором ринку акредитованої лабораторії;
про проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) в акредитованій лабораторії, яка розташована в іншій країні та має статус референс-лабораторії згідно із законодавством такої країни.
Компетентний орган повідомляє оператора ринку про прийняте ним рішення та про акредитовану лабораторію, яка буде проводити арбітражне лабораторне дослідження (випробування), не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття рішення.
14. Оператор ринку зобов’язаний направити відповідний зразок для проведення арбітражного лабораторного дослідження (випробування) до зазначеної в повідомленні компетентного органу акредитованої лабораторії протягом двох робочих днів з дня отримання такого повідомлення.
15. Витрати, пов’язані з проведенням арбітражного лабораторного дослідження (випробування), несе оператор ринку.
( Частина п'ятнадцята статті 21 в редакції Закону № 3221-IX від 30.06.2023 )
16. Результати арбітражного лабораторного дослідження (випробування) є остаточними.
17. Компетентний орган невідкладно призначає позапланову перевірку уповноваженої лабораторії, якщо результати проведеного нею основного лабораторного дослідження (випробування) не підтверджені за результатами арбітражного лабораторного дослідження (випробування). До завершення такої перевірки та усунення виявлених невідповідностей уповноважена лабораторія не має права проводити лабораторні дослідження (випробування) для здійснення державного контролю в частині певних видів (напрямів) лабораторних досліджень (випробувань), за якими виявлено невідповідності.
( Частина сімнадцята статті 21 в редакції Закону № 3221-IX від 30.06.2023 )
Стаття 22. Уповноважені лабораторії
1. Лабораторні дослідження (випробування) для цілей державного контролю проводяться акредитованими лабораторіями, уповноваженими компетентним органом. Компетентний орган позбавляє лабораторію уповноваження, якщо вона не забезпечує дотримання встановлених законодавством критеріїв уповноваження.
2. Акредитована лабораторія, референс-лабораторія може бути уповноважена на проведення лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю за одним або кількома напрямами лабораторних досліджень (випробувань).
( Частина друга статті 22 в редакції Закону № 3221-IX від 30.06.2023 )
3. Уповноважена лабораторія негайно повідомляє компетентний орган про результати лабораторних досліджень (випробувань) для цілей державного контролю, які свідчать про невідповідність, а також про зміни та доповнення до результатів лабораторних досліджень (випробувань), про які компетентний орган було поінформовано раніше, із застосуванням інформаційно-комунікаційної системи компетентного органу.
( Частина третя статті 22 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3221-IX від 30.06.2023 )
4. Посадові особи уповноважених лабораторій здійснюють відбір зразків, якщо це передбачено відповідним рішенням державного інспектора або державного ветеринарного інспектора про відбір зразків.
5. Уповноважена лабораторія несе відповідальність за достовірність результатів проведених нею лабораторних досліджень (випробувань) відповідно до закону.
Стаття 23. Референс-лабораторії
1. Референс-лабораторіями можуть бути акредитовані лабораторії, уповноважені компетентним органом як референс-лабораторії.
2. Референс-лабораторія повинна відповідати таким критеріям:
1) бути акредитованою на проведення лабораторних досліджень (випробувань) з використанням підтверджуючих (референс) методів (методик);
2) мати персонал з досвідом роботи у розробленні методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань) відповідних харчових продуктів та кормів, а також з досвідом навчання персоналу інших лабораторій;
3) мати обладнання, необхідне для проведення відповідних лабораторних досліджень (випробувань).
3. Основними функціями референс-лабораторій є:
1) розроблення та валідація методів (методик) лабораторних досліджень (випробувань), у тому числі підтверджуючих (референс) методів (методик);
2) управління програмами професійного тестування уповноважених лабораторій;
3) участь у розробленні проектів нормативних документів;
4) координація діяльності уповноважених лабораторій;
5) організація проведення порівняльних випробувань між уповноваженими лабораторіями та забезпечення вжиття за їх результатами відповідних заходів;
6) надання компетентному органу науково-технічної підтримки для виконання ним довгострокового плану державного контролю;
7) проведення арбітражних лабораторних досліджень (випробувань);
8) співробітництво з референс-лабораторіями інших країн.
4. Арбітражні лабораторні дослідження (випробування) можуть проводитися також акредитованою лабораторією, яка розташована в іншій країні та має статус референс-лабораторії згідно із законодавством такої країни.
Розділ V
ПЛАНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ
Стаття 24. Довгостроковий план державного контролю
1. Компетентний орган розробляє та організовує виконання довгострокового плану державного контролю. Виконання довгострокового плану державного контролю забезпечується шляхом складання, затвердження та виконання щорічних планів державного контролю, оцінки їх виконання, а також шляхом планування і здійснення заходів з усунення виявлених недоліків.
2. Довгостроковий план державного контролю має містити загальну інформацію про структуру та організацію системи державного контролю, зокрема:
1) стратегічні цілі такого плану та опис того, яким чином вони враховані під час визначення пріоритетів державного контролю та розподілу ресурсів для його виконання;
2) загальну організацію та управління державним контролем на центральному та інших рівнях, включаючи здійснення державного контролю окремих категорій потужностей;
3) системи контролю, які застосовуються у різних галузях, та координацію діяльності структурних підрозділів компетентного органу, його територіальних органів та підпорядкованих йому державних установ, підприємств та організацій, відповідальних за здійснення державного контролю, а також інших органів виконавчої влади в установлених законом випадках;
4) здійснення заходів державного контролю уповноваженими особами;
5) навчання персоналу, який здійснює державний контроль;
6) методику визначення показників, за якими проводяться лабораторні дослідження (випробування) у разі планового та позапланового відбору зразків, методику визначення кількості планових відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань), а також інші процедури, необхідні для здійснення державного контролю;
7) організацію та здійснення заходів у разі виникнення надзвичайних обставин, пов’язаних із хворобами тварин, харчовими отруєннями або забрудненням харчових продуктів та/або кормів, а також інших ризиків для здоров’я людини;
8) організацію взаємодії між компетентним органом, його територіальними органами, уповноваженими особами та іншими особами, яким надано повноваження щодо здійснення заходів державного контролю;
9) способи забезпечення відповідності всім передбаченим статтею 8 цього Закону вимогам.
3. До довгострокового плану державного контролю вносяться зміни у разі:
1) зміни законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин;
2) появи нової хвороби або інших загроз для здоров’я людини та/або тварини;
3) змін у структурі, управлінні або функціях компетентного органу;
4) якщо за результатами виконання щорічного плану державного контролю, перевірки системи державного контролю України представниками інших держав, отримання нових наукових або інших даних, в тому числі рекомендацій міжнародних організацій, виявляється необхідність внесення відповідних змін.
4. Перегляд та внесення змін до довгострокового плану державного контролю здійснюються не пізніше 60 днів з моменту виникнення обставин, зазначених у частині третій цієї статті.
Стаття 25. Щорічний план державного контролю
1. Планові заходи державного контролю здійснюються відповідно до щорічного плану державного контролю.
2. Щорічний план державного контролю на наступний рік розробляється та затверджується компетентним органом до 1 грудня поточного року.
3. Щорічний план державного контролю має відповідати довгостроковому плану державного контролю, ґрунтуватися на ризик-орієнтованому підході та визначати кількість відборів зразків різних видів харчових продуктів і кормів та їх лабораторних досліджень (випробувань) за визначеними показниками. При підготовці щорічного плану державного контролю враховуються, зокрема, відомості, що містяться у повідомленнях операторів ринку про намір введення в обіг дитячого харчування, харчових продуктів для спеціальних медичних цілей та харчових продуктів для контролю ваги.
( Частина третя статті 25 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1822-IX від 21.10.2021 )
4. Щорічний план державного контролю може включати щорічний план державного моніторингу.
5. Щорічний план державного контролю переглядається одночасно з довгостроковим планом державного контролю з урахуванням положень статті 24 цього Закону.
Стаття 26. Щорічний звіт про виконання довгострокового та щорічного планів державного контролю
1. Компетентний орган щороку звітує перед Кабінетом Міністрів України про стан виконання довгострокового та щорічного планів державного контролю за попередній рік та оприлюднює звіт на своєму офіційному веб-сайті не пізніше 1 березня наступного за звітним року.
2. Щорічний звіт повинен містити інформацію про:
1) зміни, внесені до довгострокового плану державного контролю протягом звітного року, їх причини та обґрунтування;
2) загальний аналіз результатів державного контролю та внутрішнього аудиту компетентного органу, проведених протягом звітного року;
3) характер та кількість встановлених випадків невідповідності;
4) заходи, у тому числі примусові, вжиті для виконання довгострокового плану державного контролю, та їх результати;
5) заходи, вжиті у разі виявлення невідповідності або появи обґрунтованої підозри щодо невідповідності.
3. Щорічний звіт у частині інформації, що дозволяє однозначно ідентифікувати оператора ринку, притягнутого до відповідальності за порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, здоров’я та благополуччя тварин, або щодо потужності якого було прийнято рішення про тимчасове припинення виробництва та/або обігу харчових продуктів та/або кормів, оприлюднюється не раніше закінчення строку оскарження відповідної постанови (рішення), а в разі оскарження - не раніше остаточного вирішення відповідного спору компетентним органом або судом.
Стаття 27. План дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та кормами
1. План дій за надзвичайних обставин, пов’язаних із харчовими продуктами та кормами (далі - план дій за надзвичайних обставин), затверджується Кабінетом Міністрів України та містить заходи, що підлягають невідкладному здійсненню у разі, якщо корми або харчові продукти, безпосередньо або через довкілля, становлять загрозу для здоров’я людини та/або тварини і такій загрозі неможливо запобігти або яку не можна усунути або зменшити до прийнятного рівня шляхом здійснення звичайних заходів.
2. У плані дій за надзвичайних обставин визначаються органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які залучаються за таких обставин, їхні завдання та повноваження, пов’язані з ліквідацією відповідних загроз, а також порядок взаємодії та обміну інформацією між відповідними органами.
3. План дій за надзвичайних обставин переглядається за потреби, зокрема у разі внесення змін до структури компетентного органу.
Розділ VI
ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ ТВАРИННОГО ПОХОДЖЕННЯ ТА ЖИВИХ ТВАРИН
Стаття 28. Загальні принципи здійснення державного контролю свіжого м’яса
1. Державний ветеринарний інспектор здійснює державний контроль свіжого м’яса на бійнях, потужностях з переробки диких тварин та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса відповідно до вимог статті 30 цього Закону.
2. Якщо за результатами державного контролю не виявлено причин, через які свіже м’ясо визнається не придатним для споживання людиною, державний ветеринарний інспектор або під його відповідальність інша особа, визначена цим Законом, наносить позначку придатності у порядку, встановленому цим Законом.
3. За результатами державного контролю свіжого м’яса державний ветеринарний інспектор:
1) здійснює обмін інформацією щодо результатів державного контролю в порядку, встановленому статтею 33 цього Закону;
2) приймає рішення згідно з вимогами статей 34-37 цього Закону.
4. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів та у сфері ветеринарної медицини, затверджує вимоги до передзабійного та післязабійного огляду тварин, у тому числі забитих за межами бійні.
Стаття 29. Особливості здійснення державного контролю на бійнях та потужностях з розбирання та обвалювання м’яса
1. Компетентний орган забезпечує присутність державного ветеринарного інспектора:
1) на бійні під час передзабійного та післязабійного огляду;
2) на потужностях з переробки диких тварин під час післязабійного огляду.
2. Компетентний орган визначає бійні та потужності з переробки диких тварин, на яких присутність державного ветеринарного інспектора не вимагається, якщо за результатами проведеного компетентним органом аналізу ризиків підтверджено здатність відповідної бійні та потужності забезпечити безпечність м’яса за умови, що:
1) під час передзабійного огляду на бійні:
а) державний ветеринарний інспектор або уповноважений ветеринар здійснив передзабійний огляд у господарстві походження, перевірив інформацію про харчовий ланцюг та повідомив результати перевірки помічнику державного ветеринарного інспектора, який присутній на бійні;
б) помічник державного ветеринарного інспектора, присутній на бійні, пересвідчився в тому, що інформація про харчовий ланцюг не вказує на порушення вимог до безпечності харчових продуктів і що загальний стан тварин відповідає законодавству про здоров’я та благополуччя тварин;
в) державний ветеринарний інспектор регулярно пересвідчується в належному виконанні помічником державного ветеринарного інспектора своїх обов’язків;
2) під час післязабійного огляду:
а) помічник державного ветеринарного інспектора оглядає та відокремлює м’ясо, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, від усього іншого м’яса оглянутої тварини. Зазначене м’ясо зберігається окремо від м’яса, одержаного з інших тварин;
б) державний ветеринарний інспектор оглядає відокремлене м’ясо, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, та все інше м’ясо, отримане з такої тварини, протягом 12 годин після забою. Відокремлене помічником державного ветеринарного інспектора м’ясо птиці та зайцеподібних, щодо якого встановлено наявність патологічних змін, підлягає вибірковому огляду державним ветеринарним інспектором;
в) помічник державного ветеринарного інспектора документує всі виконані процедури та отримані результати у спосіб, що дозволяє державному ветеринарному інспектору упевнитися в дотриманні встановлених законодавством вимог.
3. Вимоги частини другої цієї статті не застосовуються:
1) до тварин, вимушено забитих за межами бійні;
2) до тварин, стосовно яких існує підозра щодо наявності будь-якого захворювання чи патологічного стану, що становить загрозу для здоров’я людини;