Про заходи з реалізації рекомендацій щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України

Підтверджуючи незворотність курсу України на європейську інтеграцію, метою якої є набуття членства в Європейському Союзі,

керуючись положеннями Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони,

виходячи з вимог українського законодавства щодо пріоритетності інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір,

наголошуючи, що демократія, верховенство права, неухильне дотримання прав людини та забезпечення її основоположних свобод є головними принципами внутрішньої політики України, на утвердження та розвиток яких має спрямовуватися діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування,

зважаючи на рекомендації Місії Європейського Парламенту з оцінки потреб, що розроблені з метою підвищення якості українського парламентаризму та викладені у "Доповіді та Дорожній карті щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України" (далі - Рекомендації Місії Європейського Парламенту),

Верховна Рада України

1. Визнати Рекомендації Місії Європейського Парламенту (додаються) як основу для внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України.

2. Рекомендувати Голові Верховної Ради України:

1) створити за участю голів депутатських фракцій (депутатських груп) та голови української частини Парламентського комітету асоціації робочу групу для підготовки і сприяння реалізації у співпраці з Європейським Парламентом плану заходів, спрямованих на забезпечення впровадження Рекомендацій Місії Європейського Парламенту;

2) утворювати (за потреби) допоміжні групи за пропозиціями депутатських фракцій (депутатських груп);

3) затвердити план заходів, спрямованих на забезпечення впровадження Рекомендацій Місії Європейського Парламенту. Вирішити в установленому порядку питання фінансово-матеріального забезпечення проведення відповідних заходів.

3. Комітетам Верховної Ради України з урахуванням предметів відання підготувати законодавчі пропозиції, спрямовані на забезпечення впровадження Рекомендацій Місії Європейського Парламенту.

4. Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України узагальнити законодавчі пропозиції, підготовлені відповідно до пункту 3 цієї Постанови, та внести на розгляд Верховної Ради України проекти відповідних актів.

5. Кабінету Міністрів України вжити заходів, необхідних для:

1) імплементації Рекомендацій Місії Європейського Парламенту;

2) посилення співробітництва між міністерствами та комітетами Верховної Ради України відповідно до предметів відання.

6. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Законодавча спроможність та законотворчий процес у Верховній Раді України

1. Необхідно схвалити цілісну концепцію законодавчого процесу, яка базуватиметься на значно посиленій координації між суб’єктами права законодавчої ініціативи.

2. Офіційному внесенню Урядом до Верховної Ради України будь-якого важливого законопроекту має передувати подання до профільного комітету Верховної Ради України так званої "Білої Книги" - документа, що пояснює політичні цілі запропонованого законопроекту та заходи, які пропонується здійснити. За результатами обговорення "Білої Книги" на засіданні профільного комітету ухвалюється висновок.

3. Зареєстрованими можуть бути виключно законопроекти, які відповідають вимогам статті 92 Регламенту Верховної Ради України та супроводжуються достовірними пояснювальною запискою та фінансово-економічним обґрунтуванням (повинна бути дотримана відповідність законопроектів принципам бюджетної нейтральності, конституційності, відповідності зобов’язанням у рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода про асоціацію), тощо).

4. Апарат Верховної Ради України повинен проводити ґрунтовний аналіз кожного запропонованого законопроекту на предмет уникнення дублювання (або суперечності) з чинним національним законодавством. У реєстрації повинно бути відмовлено у разі невідповідності законопроекту формі та вимогам, встановленим статтями 90 та 91 Регламенту Верховної Ради України .

5. У структурі Апарату Верховної Ради України повинен бути створений окремий структурний підрозділ, до компетенції якого належатимуть питання дотримання положень Регламенту Верховної Ради України, а також перевірка усіх законопроектів до офіційної реєстрації на предмет відповідності нормам Регламенту Верховної Ради України.

6. Після початку роботи чергової сесії Верховної Ради України необхідно проводити відбір 20 законопроектів, ініційованих народними депутатами України, які в подальшому розглядатимуться Верховною Радою України. Для включення до переліку обиратимуться 20 депутатських законопроектів з числа усіх зареєстрованих за пропорційним принципом відповідно до кількісного складу депутатської фракції (депутатської групи).

7. У тижневому порядку денному пленарних засідань Верховної Ради України та у плані-графіку робіт над законопроектами та проектами інших актів у комітетах Верховної Ради України повинен бути передбачений розгляд законопроектів, ініційованих народними депутатами України.

8. Положення Регламенту Верховної Ради України повинні бути переглянуті у частині гарантування достатньої кількості часу для розгляду законопроектів комітетами Верховної Ради України.

9. Кадрові потреби комітетів Верховної Ради України та потреби в експертизі повинні бути предметом регулярного перегляду та супроводжуватися забезпеченням необхідними ресурсами.

10. Календарний план роботи сесії Верховної Ради України повинен бути переглянутий у контексті запровадження тижнів, відведених одночасно для пленарних засідань Верховної Ради України та для роботи в комітетах Верховної Ради України, тимчасових спеціальних комісіях і тимчасових слідчих комісіях Верховної Ради України, депутатських фракціях (депутатських групах) у Верховній Раді України, а також відмови від тижнів, цілком присвячених роботі народних депутатів України в органах Верховної Ради України.

11. Підхід до організації роботи Погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп) з питань формування порядку денного роботи парламенту повинен бути переглянутий. Засідання Погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп) повинні відбуватися у закритому для засобів масової інформації режимі.

12. Пропонується розглянути можливість створення (організації) системи роботи групи спеціальних парламентських кореспондентів, яка б включала в себе постійне представництво у парламенті політичних кореспондентів - представників ключових засобів масової інформації держави.

13. Процедуру ухвалення актів у Верховній Раді України слід переглянути з метою запровадження системи голосування за звичайні закони простою більшістю голосів народних депутатів України за умови наявності кворуму. Мінімальний кворум для ухвалення законів має бути встановлений з урахуванням міжнародної практики. Вимога щодо абсолютної більшості голосів повинна бути збережена для ухвалення особливих законів виняткової важливості, перелік яких слід визначити з урахуванням міжнародної практики.

Політичний нагляд за виконавчою гілкою влади

14. Верховна Рада України разом з Кабінетом Міністрів України повинні розробити уніфікований формат і структуру щорічних звітів міністерств щодо результатів реалізації відповідних програмних документів. Зазначені звіти подаватимуться на розгляд Верховної Ради України та становитимуть основу здійснення нагляду за реалізацією політики у відповідній сфері.

15. Необхідно розробити чіткі інструкції для народних депутатів України щодо предмета та можливих тем депутатських запитів і звернень. Слід запровадити систему реєстрації та публікації депутатських запитів та звернень, а також отриманих відповідей.

16. Кожен комітет Верховної Ради України повинен щорічно розробляти та затверджувати річний робочий план здійснення нагляду (контролю) за виконавчою гілкою влади, що дасть змогу здійснювати контрольні повноваження системно, а не ситуативно.

17. У структурі Верховної Ради України наступного скликання пропонується передбачити меншу кількість комітетів (орієнтовно 20), які повинні чітко співвідноситися зі сферами відповідальності міністерств.

18. Для забезпечення пропорційного представництва народних депутатів України у комітетах Верховної Ради України та офіційних парламентських делегаціях України пропонується, починаючи з наступного скликання Верховної Ради України, запровадити методику розподілу посад за принципом "д’Ондт".

19. Пропонується розглянути можливість запровадження у Комітеті Верховної Ради України з питань бюджету інституту "доповідача" з його подальшим можливим поширенням на роботу інших комітетів Верховної Ради України.

20. Відповідні комітети Верховної Ради України повинні здійснювати більш змістовний аналіз та супроводження звітів, які надходять до Верховної Ради України від Рахункової палати.

21. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини представляє у Верховній Раді України щорічну (а у разі необхідності - спеціальну) доповідь. Верховна Рада України заслуховує такі доповіді відповідно до Регламенту Верховної Ради України.

Відкритість, прозорість та підзвітність громадянам

22. Відповідно до Плану заходів "Відкритий парламент" необхідним є забезпечення права громадян України коментувати законопроекти, які зареєстровані у Верховній Раді України та є предметом громадського обговорення (з використанням, зокрема, WEB інтерфейсу та новітніх ІТ засобів).

23. Необхідно розробити та схвалити стратегію переходу до електронного парламентаризму, включаючи середньострокову стратегію Інформаційних та Комунікаційних технологій (на 3-5 років). Слід передбачити відповідні ресурси, спрямовані на підвищення рівня прозорості та ефективності парламентських процесів.

24. У співпраці з Адміністрацією Президента України та Кабінетом Міністрів України необхідно розробити стратегію переведення у цифровий формат документообігу, пов’язаного з законодавчим процесом.

25. З метою забезпечення впровадження стратегії переходу до електронного парламенту необхідним є поступове збільшення чисельності відповідних ІТ спеціалістів. Працівникам Апарату Верховної Ради України, відповідальним за інформаційні технології, необхідно забезпечити можливості ознайомлення з кращими світовими практиками та обміну передовими технологіями у сфері електронного парламентаризму.

26. Верховна Рада України повинна розробити та схвалити "цифрову" стратегію, яка б дала змогу створити сучасну службу з питань Інтернету та соціальних медіа із залученням команди досвідчених експертів з метою підвищення популярності он-лайн платформи Верховної Ради України.

27. Доцільним є проведення дослідження та здійснення інвестицій у відповідні системи кібернетичної безпеки.

28. Верховна Рада України повинна розробити та схвалити всеохоплюючу комунікаційну стратегію (з визначенням основних аудиторій, каналів донесення інформації та інформаційних продуктів) та брендингову стратегію інституції, яка б визначала довгострокові цілі у здійсненні комунікаційної політики, визначенні характеру комунікації та інформаційних сигналів.

29. Необхідно переглянути структуру підрозділу у Верховній Раді України, відповідального за здійснення комунікаційної політики, та здійснити кроки з подальшого реформування, зокрема у частині об’єднання формально незалежних медіа у структурі Апарату Верховної Ради України. Працівникам Апарату Верховної Ради України, відповідальним за комунікаційну політику, необхідно забезпечити можливості ознайомлення з кращими світовими практиками та обміну передовими технологіями у зазначеній сфері.

Наближення українського законодавства до права Європейського Союзу

30. Необхідно ухвалити новий закон про імплементацію Угоди про асоціацію та впровадження норм права Європейського Союзу замість застарілого Закону України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" .

31. З метою кращого упорядкування законодавчого процесу Верховна Рада України, зокрема Комітет Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, повинні розробляти та схвалювати щорічні плани роботи з питань наближення законодавства (у тісній співпраці з Кабінетом Міністрів України та народними депутатами України).

32. Верховна Рада України вправі очікувати, що всі законопроекти, які подаються Кабінетом Міністрів України, супроводжуватимуться пояснювальною запискою (довідкою, висновком) щодо їх відповідності зобов’язанням у рамках Угоди про асоціацію.

33. Спроможність комітетів Верховної Ради України у сфері наближення українського законодавства до права Європейського Союзу повинна бути підсилена, зокрема шляхом визначення у кожному комітеті відповідальної особи за таку роботу, з урахуванням необхідності підвищення рівня співпраці комітетів Верховної Ради України.

34. Відповідно до зростаючої спроможності Секретаріату Кабінету Міністрів України та з метою забезпечення здійснення кваліфікованої експертизи щодо відповідності праву Європейського Союзу та зобов’язань у рамках Угоди про асоціацію необхідним є посилення кадрового потенціалу Апарату Верховної Ради України, а також секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції. Відповідним працівникам необхідно забезпечити можливості ознайомлення з кращими практиками Європейського Союзу та обміну передовими навичками у зазначеній сфері (розробка законопроектів, впровадження та моніторинг реалізації наближеного законодавства, оцінка недоліків у законодавстві).

Адміністративна спроможність

35. Право Верховної Ради України на формування операційного бюджету установи повинно поважатися де-юре та де-факто. Водночас кошторис Верховної Ради України та його виконання має бути предметом ретельного аудиту, що проводитиметься Рахунковою палатою (наприклад, один раз на скликання).

36. Уся нормативно-правова база документів, які регламентують роботу Апарату Верховної Ради України, повинна бути консолідована у єдиний звід внутрішніх правил, у тому числі щодо проведення кадрової політики.

37. Усі адміністративні одиниці Верховної Ради України, включаючи бібліотеку Верховної Ради України та Інститут законодавства Верховної Ради України, повинні буди консолідовані та стати частиною посиленої структури Апарату Верховної Ради України.

38. У структурі Апарату Верховної Ради України повинна бути створена цілковито оновлена сучасна Кадрова Служба.

39. Необхідно розробити всеохоплюючу стратегію розбудови кадрового потенціалу Апарату Верховної Ради України, яка передбачатиме, у тому числі, достатнє ресурсне забезпечення навчальних програм, включаючи підвищення рівня володіння іноземними мовами, індивідуалізовані плани кар’єрного зростання у поєднанні з впровадженням системи проведення регулярного оцінювання. Необхідними є розробка та впровадження системи кадрової мобільності.

40. Короткострокове стажування з огляду на умови працевлаштування слід відокремити від стажування державних службовців. Відповідно до міжнародної практики проходження стажування не повинно мати наслідком обов’язкове працевлаштування.

41. Верховна Рада України у довгостроковій перспективі може розглянути можливість переходу до створення системи відокремленої парламентської державної служби.

42. Усі помічники-консультанти народних депутатів України (незважаючи на те, чи їх робота оплачувана, чи вони працюють на громадських засадах) з метою дотримання принципу прозорості парламенту повинні мати затверджені посадові інструкції, які визначають роль та повноваження таких помічників-консультантів і відповідним чином реєструються Управлінням кадрів Апарату Верховної Ради України. Зазначене є підставою для надання таким помічникам-консультантам права доступу до приміщень Верховної Ради України.

43. Слід розглянути можливість визначення реалістичної, проте невеликої кількості помічників-консультантів для одного народного депутата України, яким би видавалося відповідне посвідчення.

Коаліція, опозиція та діалог у Верховній Раді України

44. Рішення щодо врегулювання статусу парламентської опозиції повинно бути прийняте якнайшвидше.

45. У структурі Апарату Верховної Ради України повинен бути створений окремий підрозділ з питань міжпартійного діалогу (посередницький відділ), який забезпечуватиме підтримку та координацію діяльності міжфракційних об’єднань, скликатиме зустрічі та наради представників політичних партій з метою подолання суперечностей, що виникають у рамках законодавчого процесу, виступатиме в ролі помічника (посередника) у питаннях підтримки політичного діалогу та досягнення консенсусу.

46. Необхідно підвищити спроможність політичних партій, представлених у Верховній Раді України, у тому числі шляхом підвищення рівня міжпартійного діалогу та спільного створення атмосфери довіри і побудови консенсусу.

47. З метою посилення міжпартійного діалогу та діалогу всередині коаліції між лідерами політичних партій або представників депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України необхідно започаткувати роботу неформальних платформ для здійснення політичного діалогу, які спиратимуться на досвід третіх сторін, до яких існує довіра.

Дотримання етичних норм і стандартів поведінки у Верховній Раді України

48. Голова Верховної Ради України (головуючий на пленарному засіданні) повинен мати право назвати та відсторонити від участі у пленарному засіданні Верховної Ради України народних депутатів України за поведінку, яка має ознаки насильства або спрямована на зрив роботи Верховної Ради України. Термін відсторонення залежатиме від ступеня серйозності порушення порядку. Крім того, необхідно розглянути можливість запровадження фінансових стягнень.

49. Для підтримки належного порядку під час проведення пленарних засідань Верховної Ради України рекомендується започаткування роботи інституту парламентських приставів.

50. Народні депутати України, які прагнутимуть оскаржити своє покарання, матимуть можливість презентувати свою справу під час чергового засідання Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України.

51. Спеціально визначені експерти з питань регламенту і процедурних аспектів роботи Верховної Ради України повинні під час пленарного засідання асистувати Голові Верховної Ради України (головуючому на засіданні), надаючи за його зверненням відповідну інформацію та гарантуючи, що робота Верховної Ради України під час пленарного засідання відбувається з суворим дотриманням усіх регламентних вимог.

52. Необхідно розробити та інституціоналізувати у Верховній Раді України Кодекс поведінки народного депутата України. Впровадження Кодексу поведінки народного депутата України повинно відбуватися з урахуванням принципів всеосяжності, консультативності, прозорості та відповідно до кращої світової практики.