7.2. Метеорологічне обладнання, встановлене на аеродромах, призначено для вимірювання метеорологічних величин, складання метеорологічних зведень погоди та доведення до групи керівництва польотами та екіпажів ПС метеоінформації, необхідної для забезпечення безпечного зльоту та посадки ПС. Усі засоби вимірювання метеорологічних величин, встановлені на аеродромах, забезпечуються експлуатаційною документацією підприємства-виробника та комплектом запасних інструментів і приладів.
7.3. Метеорологічне обладнання, що використовується для вимірювання величин видимості, висоти нижньої межі хмар (вертикальної видимості), параметрів приземного вітру (напрямку та швидкості), а також комплексні автоматизовані метеорологічні вимірювальні системи/автоматизовані аеродромні метеорологічні станції експлуатуються відповідно до встановлених вимог метеорологічного забезпечення авіації України. Продовження строку служби (ресурсу) аеродромного метеорологічного обладнання здійснюється відповідно до встановлених вимог та підтверджується актом оцінки технічного стану.
7.4. Метеорологічне обладнання та відповідна контрольно-вимірювальна апаратура повинні вчасно проходити метрологічну повірку згідно із встановленими міжповірочними інтервалами.
7.5. Склад метеообладнання:
1) склад метеорологічного обладнання ЗПС (напрямків), обладнаних для точного заходження на посадку за категорією I, повинен відповідати вимогам, наведеним у таблиці 9.
Таблиця 9
;
__________
* Спеціалізовані електронні обчислювальні машини з прикладним програмним забезпеченням можуть використовуватися як засоби реєстрації та архівації поточних показань дистанційних вимірювачів метеорологічних величин та відповідним чином оброблених метеорологічних параметрів, що відображаються на погодних дисплеях систем/станцій та передаються до ліній зв’язку;
2) у комплексних автоматизованих метеорологічних вимірювальних системах/автоматизованих аеродромних метеорологічних станціях визначається видимість з авіаційною метою;
3) склад метеорологічного обладнання ЗПС (напрямків), обладнаних для неточного заходження на посадку, і необладнаних ЗПС повинен відповідати вимогам таблиці 10.
Таблиця 10
__________
* На ЗПС класу II при фактичній довжині смуги 2000 м і менше допускається встановлення 2 вимірювачів-реєстраторів видимості.
** На посадкових майданчиках для кожного напрямку посадки, обладнаного для неточного заходження на посадку за приладами, до складу устаткування рекомендується включати дистанційний вимірювач висоти нижньої межі хмар (вертикальної видимості).
*** На ЗПС, де є вимірювачі-реєстратори видимості, щити-орієнтири видимості можуть не встановлюватися.
**** На аеродромах, де топографічні або переважаючі погодні умови призводять до значних змін параметрів вітру на різних ділянках ЗПС, повинні встановлюватися додаткові вимірювачі параметрів вітру.
***** Устаткування використовується на аеродромах з необладнаними ЗПС, на інших аеродромах зазначене устаткування є рекомендованим.
****** Допускається установка щитів-орієнтирів видимості по одному комплекту на кожний напрямок.
******* Визначаються експлуатаційною документацією.
__________
Примітки:
1. Резерв метеообладнання за рядками 1, 3 - 6 графи 2 таблиці 10 є рекомендованим у випадках, коли метеообладнання застаріле і має подовжений технічний ресурс (строк служби) та/або працює нестабільно.
2. У випадках, коли аеродроми вищезазначених класів мають необладнані ЗПС, передбачається мінімальний склад метеообладнання для кожного напрямку зльоту та посадки, що відповідає вимогам графи 3 таблиці 10. За наявності показових природних орієнтирів для визначення видимості на ЗПС щити-орієнтири можуть не використовуватися.
7.6. Вимоги до розміщення метеообладнання:
1) вимірювачі-реєстратори видимості встановлюються:
первинні вимірювальні перетворювачі видимості - на відстані 300±200 м від порогів ЗПС у бік середини і біля середини ЗПС ±100 м від траверзу середини на відстані не більше 120 м від вісі ЗПС (допускається до 180 м); на висоті 1,5 - 5 м над ЗПС - основний блок і 5±1 м - допоміжний.
__________
Примітка.
При визначенні місця розташування вимірювачів для конкретної ЗПС варто враховувати її довжину та місцеві особливості, пов’язані з можливим локальним погіршенням видимості; пульти керування (покажчики) і реєстратори в робочому приміщенні метеоспостерігачів;
2) щити-орієнтири видимості встановлюються уздовж ЗПС від спеціально визначеного для спостережень місця на відстанях 400, 800, 1000, 1500 і 2000 м і на інших відстанях, що відповідають експлуатаційним мінімумам зльотів і посадок ПС, які зазначені в інструкції з виконання польотів на аеродромі, але не більше 2000 м;
3) розміри щитів-орієнтирів повинні бути не менше:
1,5 x 1,5 м - для щитів, установлених на відстані до 800 м;
2,5 x 2,0 м - для щитів, установлених на відстані від 800 до 1500 м;
3,0 x 2,0 м - для щитів, установлених на відстані від 1500 і більше метрів;
4) щити-орієнтири видимості фарбуються:
у чорний і білий кольори (у вигляді чотирьох розташованих у шаховому порядку клітин), якщо вони з місця спостереження проектуються на височину, гору, ліс та інші об’єкти;
у чорний колір, якщо вони з місця спостереження проектуються на тлі неба;
5) для визначення видимості в темний час доби на щитах-орієнтирах встановлюються одиночні джерела світла (електролампочки потужністю 60 Ват) із посекційним або роздільним вмиканням (вимиканням) з місця спостереження;
6) вимірювачі висоти нижньої межі хмар (вертикальної видимості) встановлюються:
первинні вимірювальні перетворювачі висоти нижньої межі хмар (вертикальної видимості) - на відстані не більше ніж 50 м від робочого приміщення метеоспостерігачів;
пульти керування (покажчики) та реєстратори - у робочих приміщеннях метеоспостерігачів;
7) дистанційні вимірювачі висоти нижньої межі хмар (вертикальної видимості) встановлюються:
первинні вимірювальні перетворювачі висоти нижньої межі хмар (вертикальної видимості) - на ближньому привідному радіомаяку;
пульти керування (покажчики) та реєстратори - у робочому приміщенні метеоспостерігачів;
8) вимірювачі параметрів приземного вітру встановлюються:
первинні вимірювальні перетворювачі параметрів вітру - на відстані 300±200 м від порогів ЗПС у бік середини і на відстані не більше 200 м від осьової лінії ЗПС на щоглах/стовпах на висоті 8 - 10 м над ЗПС;
пульти керування (покажчики) та реєстратори параметрів вітру - у робочих приміщеннях метеоспостерігачів;
9) вимірювачі атмосферного тиску встановлюються в робочому приміщенні метеоспостерігачів;
10) вимірювачі температури і вологості повітря повинні встановлюватися на метеомайданчику;
11) метеорологічні радіолокатори встановлюються в районі аеродрому. Дані вимірів метеорологічних локаторів, встановлених на аеродромах, повинні забезпечити єдине радіолокаційне поле на території України;
12) спеціалізовані електронні обчислювальні машини (основні та резервні), контрольний погодний дисплей та засоби реєстрації (архівації) метеоінформації повинні встановлюватися у робочому приміщенні метеоспостерігачів.
7.7. Технічні та експлуатаційні вимоги до метеорологічного обладнання:
1) метеорологічне обладнання, встановлене на аеродромі для забезпечення зльоту та посадок ПС, повинне забезпечити вимірювання метеорологічних величин у межах допустимих похибок, вказаних у таблиці 11.
Таблиця 11
__________
Примітка.
Зазначена в таблиці 11 точність вимірів стосується тільки інструментальних вимірювань;
2) комплексні автоматизовані метеорологічні вимірювальні системи/автоматизовані аеродромні метеорологічні станції, що встановлюються на аеродромах, які обладнані системами точного заходження на посадку за категорією І, повинні забезпечувати:
автоматичний вимір, обробку результатів виміру і видачу до засобів відображення - дисплеїв, до ліній зв’язку та засобів реєстрації (архівації) значень дальності видимості на ЗПС, видимості, висоти нижньої межі хмар (вертикальної видимості), параметрів вітру, атмосферного тиску, температури та вологості повітря (температури точки роси);
ручне введення метеорологічних параметрів, що не вимірюються автоматично (кількість хмар, форма хмар для СВ та ТСU, атмосферні явища), їх обробку та автоматичну передачу до засобів відображення (дисплеїв метеоспостерігачів, синоптиків та керівників польотів) і до ліній зв’язку;
3) при розробленні цих систем враховується людський фактор і передбачаються процедури резервування;
4) вимірювачі метеорологічних величин, що працюють автономно, повинні забезпечувати:
безперервний вимір видимості, осереднення за 1 та 10 хв., реєстрацію виміряних значень і відображення їх на засобах відображення;
безперервний або дискретний вимір висоти нижньої межі хмар, реєстрацію виміряних значень і відображення їх на засобах відображення;
безперервний вимір параметрів вітру, осереднення за 2 та 10 хв. напрямку й швидкості вітру, реєстрацію і відображення значень напрямку, середньої та максимальної швидкості на засобах відображення;
безперервний вимір атмосферного тиску, реєстрацію виміряних значень і відображення їх на засобах відображення;
5) метеорологічні радіолокатори повинні відповідати таким вимогам:
метеорологічний потенціал не менше 270 дБ;
узгодження між значеннями кута місця, що задаються з панелі управління приводом, і фактичним положенням антени не повинно перевищувати ±0,25;
похибка орієнтування антени не повинна перевищувати ±1;
помилка калібрування системи "ИЗО - ЭХО" не повинна перевищувати ±3Дб;
6) метеорологічне обладнання, розташоване на аеродромі, повинно забезпечуватись електроживленням не менше ніж від двох незалежних джерел - одного зовнішнього і одного автономного дизель-електричного агрегату. Час переходу засобів вимірювання метеорологічних елементів з основного на резервний комплект обладнання не повинен перевищувати 1 хв.
7.8. Передача, реєстрація і відображення метеоінформації:
1) для аеродромів, обладнаних для точного заходження на посадку і посадок за категорією I, метеоінформація повинна передаватися на засоби відображення (дисплеї), які забезпечують її зчитування, відображення і друкування. Дисплеї встановлюються на робочих місцях керівників польотів (у приміщеннях чергової ланки), у робочих приміщеннях синоптиків і метеоспостерігачів (контрольний погодний дисплей);
2) резервним засобом передачі метеоінформації від пунктів спостережень до робочого місця керівника польотів (приміщення чергової ланки) повинен бути гучномовний і телефонний зв’язок;
3) за наявності на аеродромі автоматизованих радіометеорологічних спостережень дані метеорологічного локатора передаються на засоби відображення (дисплеї) на робочих місцях керівників польотів;
4) на дисплеях під час використання автономних дистанційних вимірювачів повинні відображатися результати регулярних або спеціальних метеорологічних спостережень, які відповідають робочому курсу посадки. Ці дані повинні включати такі метеорологічні параметри:
час спостереження;
напрямок приземного вітру (з урахуванням магнітного схилення, яке становить на аеродромі 5 м і більше);
середню швидкість приземного вітру;
максимальну швидкість приземного вітру (пориви);
мінімальну видимість (у відповідних випадках розподіл вимірювань уздовж ЗПС);
розраховані значення дальності видимості уздовж ЗПС;
явища погоди, їх інтенсивність та близькість;
кількість хмар (загальну та нижнього шару);
висоту нижньої межі хмар (вертикальну видимість);
тиск QNH та тиск QFE;
температуру повітря;
температуру точки роси;
5) усі засоби радіомовного зв’язку з групою керівництва польотами (телефон, гучномовний зв’язок), радіомовні передавачі повинні підлягати автоматизованому звукозапису наземними засобами об’єктивного контролю (наприклад, звукозапису на магнітофон). Метеорологічна інформація, що передається на засоби відображення, реєструється на засобах реєстрації;
6) лінії зв’язку, призначені для передачі сигналів від первинних вимірювальних перетворювачів метеорологічних параметрів до покажчиків (реєстраторів), а також для передачі метеоінформації на засоби відображення, повинні відповідати вимогам, викладеним в експлуатаційній документації на тип метеообладнання, що має зазначатися в акті перевірки ліній зв’язку;
7) у комплексних автоматизованих метеорологічних вимірювальних системах/автоматизованих аеродромних метеорологічних станціях час передачі метеорологічних параметрів на засоби відображення (дисплеї) не повинен перевищувати 15 с після закінчення обробки вимірювань (спостережень).
VIIІ. Вимоги до електрообладнання та електропостачання аеродромів державної авіації України
8.1. Електрообладнання та електропостачання аеродромів державної авіації України повинні відповідати:
Правилам безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затвердженим наказом Комітету України по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533;
Правилам користування електричною енергією, затвердженим постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 червня 1996 року № 28, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442 (зі змінами);
Правилам технічної експлуатації електроустановок споживачів, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017 (зі змінами);
вимогам наказу Міністерства оборони України від 21 листопада 2012 року № 770/ДСК, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13 грудня 2012 року за № 2064/22376.
8.2. Електропостачання аеродромів державної авіації України здійснюється не менше ніж від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення електроенергії. Електропостачання аеродромів допускається здійснювати від одного джерела централізованого електропостачання або місцевої електростанції.
8.3. Пропускна здатність кожної лінії електропередачі від взаєморезервуючих джерел живлення електроенергії повинна забезпечувати енергопостачання в післяаварійному режимі з урахуванням допустимого перевантаження об’єктів аеродрому.
8.4. Об’єкти, які забезпечують безпеку польотів, як споживачі електроенергії (електроприймачі) за ступенем надійності електропостачання залежно від типу обладнання та установленого на аеродромі метеомінімуму розподіляються на дві категорії - І та ІІ.
Зі складу споживачів електроенергії категорії І виділяється особлива група (далі - ОГ) споживачів, безперебійна робота яких має особливо велике значення для забезпечення безпеки польотів.
8.5. Електроприймачі категорії І повинні забезпечуватись електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення і перерва в електропостачанні цих об’єктів допустима тільки на час автоматичного відновлення електроживлення.
8.6. Електроприймачі ОГ категорії І повинні забезпечуватись електроенергією від трьох незалежних джерел живлення.
Як третє незалежне джерело живлення для об’єктів, що мають електроприймачі ОГ категорії І, та як друге незалежне джерело для інших електроприймачів категорії І можуть бути використані розподільні підстанції енергосистеми, місцеві електростанції, спеціальні агрегати безперебійного живлення, хімічні джерела тощо.
8.7. Час автоматичного відновлення напруги на секціях щита гарантованого живлення під час відмови одного з джерел живлення електроенергією повинен становити не більше:
під час перемикання з одного джерела централізованого електропостачання на інше - 1 с;
під час перемикання з одного джерела централізованого електропостачання на резервний дизель-генератор - 15, 30, 60, 120 с залежно від типу дизель-генератора і технології роботи об’єкта;
під час перемикання з дизель-генератора на джерело централізованого електропостачання - 1 с;
під час перемикання на щиті гарантованого живлення з використанням хімічних джерел, що працюють у буферному режимі, - близько 0 с (менше 0,2 с);
під час перемикання на щиті гарантованого живлення з використанням системи безперебійного електропостачання - близько 0 с (менше 0,2 с).
8.8. Під час використання як резервного джерела живлення місцевої електростанції (автоматизованого дизель-генератора) електропостачання щита гарантованого живлення від неї (нього) повинно забезпечуватися не менше 24 год.
8.9. Хімічні джерела живлення, якщо вони передбачені для систем безперервного електропостачання засобів зв’язку та РТЗ, повинні забезпечувати їх якісну роботу протягом не менше 15 хв.
8.10. Електроприймачі категорії ІІ живляться електроенергією від двох незалежних взаєморезервуючих джерел живлення.
8.11. Перерва в електропостачанні цих об’єктів у разі порушення електропостачання від одного з джерел живлення допускається на час, необхідний для повторного вмикання засобів зв’язку та РТЗ персоналом чергової зміни, і не повинна перевищувати:
4 хв. - для ультракороткохвильових та короткохвильових радіостанцій, привідних радіостанцій, маркерних радіомаяків, автоматичних УКХ радіопеленгаторів і світлосигнального обладнання;
5 хв. - для РМС дециметрового діапазону;
8 хв. - для радіолокаційної системи посадки (далі - РСП), РСБН, РМС метрового діапазону, радіолокаційних станцій та рухомих радіолокаційних висотомірів.
8.12. Категорія споживачів електроенергії за ступенем надійності електропостачання і максимально допустимий час відновлення напруги на щитах гарантованого живлення (пристроях вводу) об’єктів управління повітряним рухом, радіонавігації, посадки, електрозв’язку та світлосигнального обладнання повинні відповідати даним, наведеним у додатку 8 до цих Правил.
8.13. Засоби зв’язку та РТЗ, які розміщені на командно-диспетчерському пункті та командному пункті, повинні забезпечуватись електроживленням за категорією І. У разі технічної неможливості забезпечити електроживлення засобів зв’язку та РТЗ за категорією І допускається їх електроживлення за категорією ІІ, при цьому повинно бути забезпечено електроживлення аварійних радіостанцій від хімічних джерел електроживлення.
8.14. Усі інші споживачі аеродрому (культурно-побутові, медичні, громадські і житлові будівлі) відносяться до категорії ІІІ споживачів електричної енергії, перерва в електропостачанні яких допускається на час проведення в системі електропостачання ремонтно-відбудовчих робіт. Електропостачання споживачів категорії III здійснюється від одного джерела електроенергії.
8.15. За працездатність і придатність до експлуатації аеродромної електромережі та автономних джерел електричної енергії і пристроїв гарантованого електроживлення відповідають командири (начальники), за якими закріплені відповідні засоби.
IХ. Пошуково-рятувальне забезпечення польотів
Пошуково-рятувальне забезпечення польотів та перельотів на аеродромах державної авіації України здійснюється відповідно до Правил авіаційного пошуку та рятування в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 17 травня 2006 року № 297, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 липня 2006 року за № 772/12646 (із змінами).
Х. Протипожежний захист аеродромних будівель, споруд, авіаційної, наземної техніки, засобів ураження і матеріальних засобів
10.1. Заходи з протипожежного захисту аеродромних будівель, споруд, авіаційної, наземної техніки, засобів ураження і матеріальних засобів включають:
облаштування будівель, споруд, МС авіаційної, наземної техніки, місць зберігання засобів ураження та інших матеріальних засобів спеціальними засобами пожежогасіння, пожежною сигналізацією і протипожежним інвентарем;
будівництво пожежного водопроводу (водойми) для створення нормативних запасів води в зонах розосередження, на складах і на інших аеродромних об’єктах;
забезпечення пожежних під’їздів і протипожежних розривів між будівлями та спорудами;
утримання в постійній готовності сил та технічних засобів пожежогасіння для виконання завдань за призначенням.
10.2. Для організації протипожежного захисту аеродромних будівель, споруд, авіаційної, наземної техніки, засобів ураження і матеріальних засобів на аеродромах створюються штатні пожежні підрозділи, які діють у взаємодії з іншими пожежними формуваннями.
10.3. Рівень необхідного пожежного захисту (далі - РНПЗ) встановлюється і оголошується для кожного аеродрому залежно від розмірів ПС, які на них базуються.
10.4. Категорії аеродромів за РНПЗ при виконанні протипожежних заходів (виходячи з найбільшої довжини і максимальної ширини фюзеляжу ПС, що експлуатуються на аеродромі) наведені в таблиці 12.
Таблиця 12
__________
Примітки:
1. Категорія аеродрому за РНПЗ встановлюється за графами 2, 3 таблиці 12 на підставі визначення загальної довжини та максимальної ширини фюзеляжу ПС, що експлуатуються на цьому аеродромі.
2. Категорія аеродрому за РНПЗ повинна переглядатися не рідше одного разу на рік і під час організації польотів нових типів ПС.
10.5. У разі зміни кількості протипожежних засобів на аеродромі, що призводить до зниження РНПЗ аеродрому, експлуатант аеродрому зобов’язаний:
установити (за даними таблиці 12) і оголосити категорію аеродрому за РНПЗ, що відповідає фактичній кількості протипожежних засобів;
ужити заходів щодо забезпечення РНПЗ аеродрому (відновити кількість протипожежних засобів до колишнього рівня або обмежити польоти ПС відповідно до встановленої категорії аеродрому за РНПЗ).
10.6. Для забезпечення РНПЗ на аеродромі повинні бути пожежні автомобілі (далі - ПА), призначені для гасіння пожеж на ПС.
Кількість ПА, вогнегасних речовин (далі - ВГР), що мають розрахункову інтенсивність подачі 0,14 л/м-2 с та знаходяться на цих ПА, і сумарна продуктивність подачі ВГР повинні бути не менше наведених у таблиці 13.
Таблиця 13
.
10.7. Кількість ВГР з розрахунковою інтенсивністю подачі 0,14 л/м-2 с, що знаходяться на ПА, і сумарна продуктивність подачі таких ВГР визначаються залежно від категорії аеродрому за РНПЗ за таблицею 13.
10.8. В окремих випадках для забезпечення встановленого РНПЗ ЗПС допускається залучення сил і засобів за планами взаємодії з іншими організаціями і підприємствами.
10.9. При використанні ВГР, що мають розрахункову інтенсивність подачі, відмінну від значення 0,14 л/м-2 с, їх мінімальна кількість на ПА і сумарна продуктивність подачі визначаються за формулами:
I + Q I + q
о о
Q = -------- та q = -------- ,
0.14 0.14
де:
I - інтенсивність подачі ВГР, що використовується, у л/м-2 с;
Q, q - кількість і сумарна продуктивність подачі у кг і кг/c;
Q , q - кількість і сумарна продуктивність подачі ВГР, що має розрахункову
о о інтенсивність подачі 0,14 л/м-2 с, у кг і кг/с.
10.10. Загальна кількість ПА на аеродромі повинна забезпечувати встановлений РНПЗ ПС для всіх ЗПС.
10.11. Кожний ПА повинен бути укомплектований:
пожежно-технічним обладнанням (пожежні рукави, ручні пожежні стволи, генератори піни);
засобами для забезпечення евакуації людей з аварійного ПС (драбина, пристрій для різання обшивки фюзеляжу, ножі для різання прив’язних ременів);
засобами для індивідуального захисту особового складу пожежно-рятувальних розрахунків (дихальні апарати, захисний одяг пожежного у комплекті, тепловідбивний одяг пожежного);
шанцевим інструментом (лом, пожежна сокира, лопата, кувалда).
10.12. Час розгортання в будь-якій точці ЗПС першого ПА (із кількості, що забезпечує встановлений РНПЗ) не повинен перевищувати 3 хв., а наступних - 4 хв. від моменту оголошення сигналу тривоги до моменту початку подачі ВГР.
10.13. На аеродромі має бути не менше подвійного запасу піноутворювача відносно кількості, зазначеної в таблиці 13, і не менше двох джерел протипожежного водопостачання для заправлення ПА водою.
10.14. Місце стоянки ПС має оснащуватися (принаймні на час виконання робіт на ПС) вогнегасниками з розрахунку не менше одного вогнегасника на два ПС. Вогнегасник повинен мати запас ВГР не менше 40 кг і можливість переміщення й приведення в дію однією людиною.
| Командувач Повітряних Сил Збройних Сил України генерал-полковник | Ю.А. Байдак |
Додаток 1
до Правил визначення придатності
до експлуатації аеродромів
та злітно-посадкових майданчиків
державної авіації України
(пункт 3.2)
Таблиця 1
МІНІМАЛЬНІ РОЗМІРИ МАЙДАНЧИКІВ
для посадки і зльоту поодиноких вертольотів, груп вертольотів і максимально допустимі величини схилів вертолітних майданчиків для різних типів вертольотів
__________
Примітка.
L - довжина вертольота розрахункового типу, м;
D - діаметр несучого гвинта вертольота розрахункового типу, м.
Таблиця 2
Мінімальні розміри майданчиків для посадки і зльоту груп вертольотів
Таблиця 3
Максимально допустимі величини схилів вертолітних майданчиків для різних типів вертольотів
| Нахил | Типи вертольотів | |||
| Ми-2 | Ми-8 | Ми-24 | Ми-26 | |
| Уперед | 3-° | 3-° | 8-° | 7-° |
| Назад | 3-° | 3-° | 4-° | 3-° |
| Вправо | 3-° | 2-°30-/ | 4-° | 7-° |
| Вліво | 3-° | 3-° | 6-° | 3-° |
Додаток 2
до Правил визначення придатності
до експлуатації аеродромів
та злітно-посадкових майданчиків
державної авіації України
(пункт 3.6)
ПЛАНОВЕ І ВИСОТНЕ ПОЛОЖЕННЯ
умовних площин, які обмежують висоту перешкод
jpg
jpg
Планове і висотне положення умовних площин, які обмежують висоту перешкод на ділянках, що прилягають до ЛС і СПП: 1 - робоча площина льотного поля; 2, 3, 4 - СПП; 5, 6, 7 - умовні площини; В лс - ширина ЛС.
Додаток 3
до Правил визначення придатності
до експлуатації аеродромів
та злітно-посадкових майданчиків
державної авіації України
(пункт 4.4)
Таблиця 1
ПЕРЕЛІК
основних будівель і споруд СТЗ та вимоги до їх розміщення
