Повний обшук супроводжується ретельним оглядом тіла ув’язненого або засудженого, його одягу, взуття (у разі наявності - протезів). При цьому йому пропонується добровільно здати заборонені предмети та/або речовини і повністю роздягтися. Наклейки пластирів, гіпсові та інші пов’язки перевіряються під контролем медичного працівника.
Під час обшуків персонал СІЗО повинен дбайливо поводитися з речами і предметами, що знаходяться в особистому користуванні ув’язнених і засуджених, не допускати їх необґрунтованого пошкодження.
При виявленні заборонених предметів, зашитих в одязі, тканина акуратно розпорюється по швах, із взуття виймаються супінатори та знімаються металеві набійки. Ремонт одягу та взуття здійснюється за заявою ув’язненого чи засудженого у відповідних майстернях СІЗО.
5.3. Неповний обшук проводиться у разі виведення ув’язнених і засуджених з камер та поміщення до них. Під час неповного обшуку оглядаються одяг і взуття ув’язненого чи засудженого без його роздягання.
5.4. Особистий обшук ув’язнених і засуджених проводиться представником адміністрації СІЗО однієї з ними статі в окремому ізольованому приміщенні. Під час повного обшуку не повинні бути присутніми особи протилежної статі та допускається присутність медичних працівників.
5.5. Огляд речей ув’язнених і засуджених проводиться в їх присутності під час прийому до СІЗО, перед відправкою за його межі, при переведенні в іншу камеру, стаціонар медичної частини або поміщенні в карцер. У всіх інших випадках огляд речей ув’язнених і засуджених проводиться в присутності ув’язненого або засудженого, який чергує по камері.
5.6. Під час проведення особистого обшуку або огляду речей ув’язнених і засуджених можуть застосовуватися технічні засоби виявлення заборонених предметів, речовин і продуктів харчування. Рентгенівську апаратуру дозволяється застосовувати тільки для обшуку одягу або огляду речей ув’язнених і засуджених. З дозволу начальника СІЗО та за рекомендацією медичного працівника проводиться рентгеноскопія тіла ув’язненого чи засудженого.
6. Порядок вилучення в ув’язнених і засуджених грошей, цінних речей та предметів
6.1. Гроші, вилучені в ув’язнених або засуджених під час приймання до СІЗО, зараховуються на їх особові рахунки, а цінні речі і предмети здаються на склад для зберігання.
6.2. Вилучені або прийняті на зберігання від ув’язнених чи засуджених гроші, цінності, особисті речі і предмети за їх письмовою згодою (заявою) можуть бути передані (переказані) родичам або іншим особам.
6.3. Предмети і речі, які не заборонені для передачі ув’язненим і засудженим, а також для користування та зберігання у СІЗО, але перебувають в ув’язнених чи засуджених понад визначену пунктом 4.6 розділу І цих Правил кількість продуктів харчування, предметів першої необхідності, інших речей та предметів, яку ув’язнені і засуджені можуть зберігати при собі, вилучаються та здаються на склад для зберігання, про що посадовими особами СІЗО складається акт, який підписується ув’язненим або засудженим, у якого були вилучені речі понад установлену кількість, та посадовою особою СІЗО, яка прийняла ці речі на склад для зберігання.
6.4. Вилучені в ув’язнених або засуджених гроші та цінні речі і предмети, отримані шляхом обману під час тримання у СІЗО або власник яких не встановлений, передаються в дохід держави згідно з постановою начальника СІЗО про передачу заборонених для зберігання речей та предметів у дохід держави за формою згідно з додатком 8 до цих Правил, санкціонованою прокурором.
6.5. За фактом вилучення в ув’язнених заборонених речей та предметів за рішенням адміністрації СІЗО у десятиденний строк проводиться службове розслідування.
6.6. Вилучення грошей, цінних речей та предметів у засуджених, стосовно яких вироки набрали законної сили, проводиться відповідно до статей 59 та 102 КВК.
6.7. Облік особистих грошей, цінностей та речей ув’язнених і засуджених, виданого їм речового майна здійснюється в порядку, визначеному законодавством.
7. Особливості відвідування СІЗО
7.1. Пропускний режим установлюється адміністрацією СІЗО і здійснюється відповідно до порядку, визначеного чинним законодавством.
7.2. Особи, які відвідують СІЗО, пропускаються в СІЗО і випускаються з нього за перепусткою відповідного зразка з одночасним пред’явленням паспорта або іншого документа, що посвідчує особу.
7.3. Особливості відвідування СІЗО представниками засобів масової інформації, громадських та релігійних організацій, а також іншими особами визначаються відповідно до вимог чинного законодавства.
7.4. Відповідно до статті 7 Закону України "Про попереднє ув’язнення" особи, які заходять на територію СІЗО або виходять з неї, та їхні речі підлягають огляду. При проведенні оглядів можуть використовуватися технічні засоби виявлення.
Особам, які відмовилися від проведення огляду, прохід до СІЗО забороняється.
7.5. Особам, які заходять на територію СІЗО, забороняється проносити із собою предмети, заборонені для зберігання та використання ув’язненими та засудженими. Пакети, сумки, речі та предмети вони здають на зберігання в спеціально обладнані приміщення.
При надходженні інформації про те, що особа всупереч встановленому порядку намагається пронести предмети, заборонені для зберігання та користування ув’язненими та засудженими, начальник СІЗО або його заступник, а в разі їх вiдсутностi - черговий помічник приймає рішення про проведення особистого огляду такої особи.
7.6. Посадові особи, які проводять особистий огляд, зобов’язані бути ввічливими і не допускати дій, що порушують права людини та принижують її гідність. Оглядові повинна передувати пропозиція пред’явити заборонені речі, предмети і речовини.
Огляд проводиться в окремому приміщенні і тільки особами однієї статі з особою, яка підлягає огляду. Забороняється проводити в одному приміщенні огляд декількох осіб одночасно.
7.7. Працівникам правоохоронних органів та захисникам дозволяється проносити матеріали та документи, що стосуються провадження за кримінальними справами, з обов’язковим їх оглядом на контрольно-пропускному пункті СІЗО на наявність заборонених предметів.
7.8. Особи, які мають право проводити богослужіння та відправляти релігійні обряди, можуть проносити із собою на територію СІЗО речі та предмети, які використовуються під час їх проведення, а також релігійну літературу. Зазначені речі і предмети підлягають візуальному огляду.
7.9. Педагогічним працівникам дозволяється проносити із собою підручники, навчальні посібники, необхідні для проведення занять.
8. Особистий прийом ув’язнених і засуджених та інших осіб адміністрацією СІЗО
8.1. Особистий прийом ув’язнених і засуджених здійснюється начальником СІЗО, його заступниками і начальниками відділів та служб за графіком, затвердженим начальником СІЗО, з таким розрахунком, щоб він проводився щодня протягом робочого часу, крім вихідних і святкових днів. Психолог здійснює прийом ув’язнених і засуджених щодня, крім вихідних і святкових днів. Графік доводиться до відома ув’язнених і засуджених, які тримаються у СІЗО.
8.2. Запис на особистий прийом здійснюється посадовими особами СІЗО щодня під час кількісної перевірки ув’язнених і засуджених. Заяви про прийом подаються письмово на ім’я начальника СІЗО і реєструються в порядку черговості їх подання у журналі прийому ув’язнених і засуджених з особистих питань (додаток 9) (далі - журнал прийому) із зазначенням посадової особи, до якої ув’язнений чи засуджений бажає потрапити на прийом.
8.3. Прийом ведеться в порядку черговості подання заяв та їх порядкового номера в журналі прийому. Після закінчення прийому в журналі прийому фіксуються його результати, а на заяві про особистий прийом робиться відмітка. Заява підшивається в особову справу ув’язненого чи засудженого.
8.4. Особистий прийом ув’язнених і засуджених проводиться адміністрацією СІЗО у службових приміщеннях у межах корпусних відділень.
8.5. Особистий прийом родичів ув’язнених і засуджених або інших осіб проводиться за графіком, затвердженим начальником СІЗО, який вивішується в приміщенні для відвідувачів. У цьому самому приміщенні проводиться запис громадян на особистий прийом.
9. Надання прогулянки ув’язненим і засудженим
9.1. Ув’язнені і засуджені, у тому числі поміщені до карцеру, мають право на щоденну прогулянку тривалістю не менше однієї години. Неповнолітнім, вагітним жінкам і жінкам, які мають при собі дітей у віці до трьох років, хворим з дозволу лікаря та за їх згодою прогулянка може бути збільшена до двох годин. Тривалість прогулянки може зменшуватися за бажанням ув’язнених і засуджених у разі несприятливих погодних умов, а також адміністрацією СІЗО у разі виникнення надзвичайних обставин.
9.2. Прогулянка проводиться згідно з графіком, затвердженим начальником СІЗО, на території відповідно обладнаних дворів.
9.3. Ув’язнені і засуджені виводяться на прогулянку покамерно - одночасно всі з однієї камери. Ув’язнені і засуджені, які виводяться на прогулянку, повинні бути одягнені за сезоном. У випадку порушення режиму ув’язненими чи засудженими під час перебування в прогулянкових дворах за рішенням начальника СІЗО, його заступника, а в разі їх відсутності - чергового помічника прогулянка припиняється для проведення службової перевірки.
У разі відмови ув’язненого чи засудженого від прогулянки він на цей час виводиться до окремого вільного камерного приміщення, де перебуває під постійним наглядом з боку посадових осіб СІЗО. Забороняється залишати наодинці ув’язнених і засуджених, схильних до самогубства або членоушкодження. Звільнення від прогулянки також може надаватися за рекомендацією медичного працівника СІЗО.
9.4. Для дострокового припинення прогулянки ув’язнені і засуджені можуть звернутися з проханням до чергового помічника, який доповідає про це адміністрації СІЗО для прийняття рішення по суті прохання.
V. Заходи безпеки
1. Забезпечення права ув’язнених і засуджених на особисту безпеку
1.1. У разі наявності підстав, передбачених статтею 20 Закону України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", адміністрація СІЗО, одержавши заяву або повідомлення про загрозу безпеці ув’язненого або засудженого, перевіряє цю заяву (повідомлення) і в строк не більше трьох діб, а у невідкладних випадках - негайно приймає рішення про застосування або про відмову від застосування заходів безпеки.
Порядок здійснення заходів щодо забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, визначається чинним законодавством.
1.2. Ув’язнені або засуджені, стосовно яких застосовані заходи безпеки, розміщуються в СІЗО з дотриманням вимог ізоляції та користуються всіма правами, передбаченими законодавством.
2. Підстави та порядок застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів
2.1. Порядок та підстави для застосування заходів фізичного впливу та спеціальних засобів до ув’язнених та засуджених здійснюються відповідно до статті 18 Закону України "Про попереднє ув’язнення".
2.2. Застосуванню заходів фізичного впливу, спеціальних засобів повинно передувати попередження про такий намір. Без попередження заходи фізичного впливу і спеціальні засоби можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю персоналу СІЗО або інших осіб.
2.3. У разі неможливості уникнути застосування заходів фізичного впливу вони не повинні перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на персонал СІЗО обов’язків, i мають зводитися до завдання якнайменшої шкоди здоров’ю ув’язнених та засуджених.
2.4. Рішення про застосування сльозогінних речовин, гумових палиць та заходів фізичного впливу посадові та службові особи СІЗО приймають самостійно.
2.5. Про застосування сльозогінних речовин, гумових палиць та фізичної сили посадова особа складає рапорт, який розглядається начальником СІЗО або особою, яка виконує його обов’язки, реєструється у спеціальному журналі та долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого. Одночасно медичним працівником СІЗО здійснюється огляд цієї особи, результати якого заносяться в її медичну картку.
За фактом застосування фізичної сили та спеціальних засобів начальником СІЗО організовується перевірка на предмет обґрунтованості та правомірності застосування цих заходів, після чого матеріали подаються на розгляд прокурору.
2.6. Забороняється нанесення ударів гумовою палицею по голові, шиї, ключичній ділянці, животу та статевих органах, а кийком типу "тонфа" - по голові, шиї, сонячному сплетінні, ключичній ділянці, низу живота, статевих органах, нирках, куприку.
2.7. Наручники застосовуються за розпорядженням начальника СІЗО, його заступників, чергового помічника i його заступника, старшого по корпусному відділенню i начальника варти з переміщення ув’язнених і засуджених у випадках:
вчинення фізичного опору персоналу СІЗО, проявів буйства (до заспокоєння) або за наявності інформації, що ув’язнені або засуджені можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим;
відмови від переміщення, слідування до карцеру;
виведення з камер та переміщення засуджених до довічного позбавлення волі, ув’язнених і засуджених, які схильні до втечі, нападу на адміністрацію та захоплення заручників з урахуванням фізичних вад ув’язнених і засуджених, а також стану їх здоров’я;
переміщення після затримання ув’язненого або засудженого, який вчинив втечу;
спроби самогубства, членоушкодження, нападу на ув’язнених і засуджених або інших осіб.
Посадові особи СІЗО застосовують наручники, доки в цьому є нагальна потреба, з урахуванням випадків, зазначених у цьому пункті.
При застосуванні наручників руки ув’язненого чи засудженого тримаються за спиною, через кожні дві години посадовими особами СІЗО здійснюється перевірка стану фіксації замків (у разі необхідності здійснюється послаблення фіксації), а медичним працівником - стану його здоров’я. При цьому у разі доцільності подальшого їх застосування посадовою особою СІЗО складається обґрунтований рапорт на ім’я посадових осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту.
Наручники знімаються при відправленні індивідуальних потреб, за вказівкою лікаря та посадових осіб, які дали розпорядження на їх застосування, або за наказом начальника, вищого за посадою. Про застосування наручників складається рапорт.
2.8. Гамівна сорочка застосовується лише за розпорядженням начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов’язки, у присутності чергового помічника і обов’язково під наглядом медичного працівника цієї установи та лише у випадках прояву ув’язненим чи засудженим буйства або безчинства. Висновок медичного працівника про неможливість застосування гамівної сорочки до ув’язненого чи засудженого підлягає виконанню.
У разі відсутності начальника СІЗО або особи, яка виконує його обов’язки, розпорядження про застосування гамівної сорочки може бути надано черговим помічником, про що складається рапорт.
До неповнолітніх, жінок, осіб похилого віку та інвалідів гамівна сорочка не застосовується.
Гамівна сорочка одягається трьома молодшими інспекторами в порожній камері або іншому ізольованому приміщенні. Правопорушник у гамівній сорочці поміщується на матрац обличчям угору i тримається в ній до заспокоєння, але не більше двох годин.
Увесь час перебування у гамівній сорочці правопорушник повинен бути під наглядом молодшого інспектора та медичного працівника. Зняття гамівної сорочки проводиться трьома молодшими інспекторами.
Посадові особи СІЗО, які застосовували гамівну сорочку, доповідають про це начальнику СІЗО рапортом та складають акт, де зазначаються причини, обставини, місце її застосування, час перебування в ній буйної особи. У разі необхідності можуть зазначатися інші відомості, пов’язані із застосуванням гамівної сорочки.
Акт підписується присутніми черговим помічником, медичним працівником СІЗО та молодшими інспекторами, які брали участь у застосуванні гамівної сорочки. Акт затверджується начальником СІЗО, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
2.9. Службові собаки застосовуються:
для охорони території та приміщень СІЗО;
під час виведення ув’язнених чи засуджених з камер та їх супроводу на прогулянку, санітарну обробку, господарські роботи, а також переміщення на пункти обміну та у зворотному напрямку;
під час огляду транспортних засобів i вантажів;
для виявлення наркотичних засобів;
для розшуку, затримання та супроводу ув’язнених або засуджених, які вчинили втечу.
2.10. Порядок застосування вогнепальної зброї визначається чинним законодавством.
2.11. У разі вчинення ув’язненими чи засудженими нападу чи іншої умисної дії, що безпосередньо загрожує життю або здоров’ю персоналу СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО, а також втечі з-під варти як винятковий захід допускається застосування вогнепальної зброї, якщо іншими заходами припинити такі дії неможливо.
2.12. Зброя застосовується без попередження:
при збройному нападі на персонал СІЗО та ociб, які перебувають на території СІЗО;
при іншому явному нападі на осіб, перерахованих в абзаці другому цього пункту, коли їх життю загрожує безпосередня небезпека;
щодо ув’язненого або засудженого, який тікає зі зброєю або на транспортному засобі під час його руху;
при втечі вночі, в умовах недостатньої видимості, а також у лісистій місцевості;
при затриманні ув’язненого або засудженого, який чинить збройну протидію.
2.13. Зброя застосовується після попереджувального вигуку: "Стій, стрілятиму" i пострілу вгору:
на огороджених об’єктах при спробі ув’язненого або засудженого подолати лінію охорони, а у всіx інших випадках після подолання лінії охорони (крім випадків застосування зброї без попередження, зазначених у пункті 2.12 цієї глави);
при переслідуванні ув’язненого або засудженого;
при нападі на осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2.12 цієї глави, коли відсутня безпосередня загроза їх життю.
2.14. Після поранення або смерті в результаті застосування зброї забезпечується охорона місця події до прибуття прокурора, дізнавача або слідчого. У випадках смерті або поранення ув’язненого або засудженого за межами СІЗО, коли немає можливості забезпечити охорону місця події силами варти, посадова особа СІЗО повідомляє про те, що сталося, начальника СІЗО або начальника територіального органу внутрішніх справ, для надання допомоги варті в забезпеченні охорони місця події. Особам, які поранені в результаті застосування зброї, надається медична допомога.
2.15. У кожному випадку поранення або смерті, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що сталися внаслідок застосування заходів фізичного впливу або спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування вогнепальної зброї начальник СІЗО негайно письмово повідомляє прокурора, безпосереднього начальника i проводить службове розслідування.
2.16. При пострілах, які не потягли за собою смерті, поранення та інших тяжких наслідків, начальник СІЗО організовує проведення службового розслідування.
VІ. Придбання продуктів харчування, предметів першочергової потреби, отримання передач, посилок, бандеролей та грошових переказів і передач
1. Порядок придбання ув’язненими і засудженими продуктів харчування та предметів першочергової потреби
1.1. Для придбання ув’язненими і засудженими продуктів харчування і предметів першочергової потреби в СІЗО відкриваються та функціонують крамниці і столи замовлень, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства.
1.2. Відповідно до статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення" ув’язнені мають право купувати протягом місяця за безготівковим розрахунком продукти харчування і предмети першочергової потреби на суму до одного мінімального розміру заробітної плати.
Засуджені можуть придбавати продукти харчування та предмети першочергової потреби у порядку, встановленому КВК для призначеного їм рівня безпеки виправної колонії.
1.3. Адміністрація СІЗО створює умови, щоб кожний ув’язнений чи засуджений мав змогу придбавати товари в крамниці цієї установи не менше двох разів на тиждень.
1.4. Виводити ув’язнених і засуджених із камер до крамниці та столу замовлень не дозволяється, товари для них купуються персоналом СІЗО. Графік роботи крамниці СІЗО, асортимент та ціни на товари видаються у кожну камеру для ознайомлення з ними ув’язнених і засуджених.
1.5. Бажаючим придбати продукти харчування і предмети першочергової потреби видається бланк заяви (додаток 10), який після заповнення здається персоналу СІЗО. Бухгалтер СІЗО перевіряє наявність коштів на особових рахунках (картках) ув’язнених і засуджених та списує з особових рахунків (карток) гроші на суму придбаних товарів. Придбаний товар розноситься по камерах та видається ув’язненим і засудженим під особистий підпис у розписці (додаток 10).
2. Порядок одержання ув’язненими і засудженими передач, посилок і бандеролей
2.1. Відповідно до статті 9 Закону України "Про попереднє ув’язнення" ув’язнені мають право одержувати передачі або посилки та грошові перекази і передачі.
Передачі приймаються для ув’язнених загальною вагою не більше 50 кг на місяць. Не допускається обмеження ваги передач, прийнятих для хворих, що страждають захворюваннями, підтвердженими медичним висновком лікаря СІЗО, вагітних жінок і жінок, що мають при собі дітей, а також неповнолітніх.
2.2. Передачі приймаються в порядку черговості відвідувачів. Для приймання передач обладнується окрема кімната, яка розташована суміжно з приміщенням для відвідувачів. Кімната для приймання передач обладнується спеціальним вікном для спілкування молодшого інспектора з відвідувачами. Зазначене вікно виконується з міцними дверцятами та ґратами, що зсередини зачиняються на замок.
У приміщенні для відвідувачів установлюються столи з письмовим приладдям, меблями, скринька для скарг та заяв. На видному місці вивішуються оголошення із зазначенням часу і порядку приймання передач, а також часу і порядку надання побачень, Перелік продуктів харчування, предметів першочергової потреби, інших речей та предметів, які забороняється передавати ув’язненим, та інша необхідна інформація.
2.3. Особа, яка принесла передачу, заповнює і підписує заяву у двох примірниках за формою, визначеною додатком 11 до цих Правил. Обидва примірники заяви і передача здаються молодшому інспектору, який перевіряє її вміст за найменуваннями, кількістю предметів, продуктів харчування та їх вагою, а також оглядає передачу відповідно до встановленого цими Правилами порядку огляду передач та посилок (додаток 12).
2.4. Звірка ваги та вмісту передач здійснюється у присутності осіб, що доставили їх. Паспорт або документ, що посвідчує особу, повертається після проведення звірки або огляду вмісту передачі.
У разі природного псування вмісту передачі складається акт та на підставі висновку медичного працівника зіпсовані продукти харчування знищуються в присутності адресата.
Предмети, вироби і речі, що не дозволені для користування ув’язненим і засудженим, а також продукти харчування, які швидко псуються, повертаються особі, яка принесла передачу, із зазначенням причини повернення. Виявлені в передачі алкогольні напої, лікарські та інші засоби, що викликають одурманювання, інші заборонені для передачі предмети передаються до оперативного відділу для проведення перевірки і вжиття заходів, визначених законодавством.
2.5. Після прийняття передачі посадова особа СІЗО повертає перший примірник заяви особі, яка її принесла, з розпискою в прийманні, а другий примірник заяви після підпису ув’язненого чи засудженого в одержанні передачі долучає до особової справи такої особи. При відмові ув’язненого чи засудженого розписатися на заяві на ній робиться відповідна відмітка та складається комісійний акт про вручення передачі. У довідковій картці на ув’язненого чи засудженого робиться відмітка про одержання передачі та її вагу, після чого передача видається зазначеним особам.
У випадках відмови ув’язненого чи засудженого з будь-яких причин прийняти передачу, природного псування її вмісту, а також у разі неможливості повернути її відправнику адміністрація СІЗО робить про це відмітку в заяві особи, яка її принесла, складається відповідний акт, який підписується посадовими особами СІЗО, ув’язненим або засудженим.
Вміст передачі передається близьким родичам ув’язненого чи засудженого або знищується за згодою ув’язненого чи засудженого. Продукти харчування можуть бути за їх згодою передані до харчоблоку СІЗО.
2.6. Передача не приймається і повертається особі, яка її принесла, з роз’ясненням причин повернення у випадках:
звільнення ув’язненого чи засудженого з-під варти або вибуття його із СІЗО;
смерті ув’язненого чи засудженого;
відсутності в ув’язненого чи засудженого можливості особисто прийняти адресовану йому передачу (перебування за межами СІЗО у зв’язку з проведенням слідчих дій чи участю в судових засіданнях, при вибутті більш ніж на добу; перебування в медичній частині у несвідомому стані, перебування в закладі охорони здоров’я);
перевищення встановленої загальної ваги передачі. У такому випадку на розсуд особи, яка принесла передачу, частина передачі, що спричиняє перевищення ваги, повертається;
відсутності в особи, яка принесла передачу, паспорта або документа, що посвідчує особу;
наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого в прийомі передачі на свою адресу.
2.7. Приймання передач, адресованих хворим, які перебувають у медичній частині СІЗО, здійснюється відповідно до чинного законодавства.
2.8. У камерах СІЗО встановлюються телевізори невеликих габаритів (діагональ до 80 см) з розрахунку - один на камеру, одержані від родичів ув’язнених (засуджених) або інших осіб. Для отримання телевізора ув’язнений чи засуджений подає начальнику СІЗО письмову заяву.
Передача телевізорів від родичів або інших осіб оформлюється актом, де зазначаються: модель телевізора, назва заводу-виробника, рік випуску, характерні ознаки та за наявності технічний паспорт. Акт складається у трьох примірниках, перший видається особі (власнику), яка передала телевізор, другий долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого, третій зберігається у відділі соціально-виховної та психологічної роботи СІЗО. У кількість та вагу передач телевізори не враховуються.
Ув’язненим чи засудженим, які одержали телевізори, забороняється передавати їх в особисте користування іншим особам. У разі виходу з ладу телевізора його ремонт здійснюється в майстерні СІЗО або за його межами за рахунок коштів ув’язнених чи засуджених, їх родичів або інших осіб. Після здійснення ремонту за відповідною заявою телевізори видаються в камери.
У разі вибуття ув’язнених та засуджених в інші установи або до місця відбування покарання телевізори за їх письмовою заявою повертаються особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого, а при тимчасовому вибутті для проведення слідчих дій чи участі в судових засіданнях зберігаються на складі СІЗО. Видавати у користування телевізори ув’язнених або засуджених, які вибули до інших установ, у камери або для передачі в інші установи виконання покарань забороняється. Про повернення телевізорів адміністрація СІЗО завчасно повідомляє власників, а їх видача здійснюється під розписку у другому примірнику акта. Зазначені акти здаються в архів для зберігання.
До повернення телевізорів особам, які їх передавали, або родичам ув’язненого чи засудженого вони вилучаються персоналом СІЗО з камер та здаються на склад СІЗО для зберігання. Облік телевізорів на складі здійснюється у спеціальних журналах, до кожного з них додається ярлик із зазначенням прізвища, ініціалів власника та реєстраційного номера згідно з журналом.
2.9. Посилки та бандеролі приймаються від поштових відділень посадовими особами СІЗО.
2.10. Розкриття та огляд вмісту посилки і бандеролі здійснюються комісією в кількості не менше трьох посадових осіб СІЗО, яка призначається начальником СІЗО, у присутності адресата, відповідно до порядку огляду передач та посилок (бандеролей), визначеного додатком 12 до цих Правил.
За результатами розкриття та огляду посилок і бандеролей складається акт, у якому зазначаються: найменування, вага та кількість продуктів і речей, їх зовнішні ознаки та ступінь зносу, а також перелік продуктів або речей, вилучених і зданих на зберігання. Акт підписується членами комісії, оголошується під розписку адресату, після чого підшивається в номенклатурну справу.
Зіпсовані продукти харчування, що надійшли в посилці, на підставі висновку медичного працівника знищуються в присутності адресата, про що складається акт, який підписується посадовими особами СІЗО та ув’язненим або засудженим.
2.11. За результатами виявлення в посилках і бандеролях заборонених для зберігання і використання ув’язненими та засудженими речей і предметів проводиться перевірка та вживаються заходи відповідно до чинного законодавства.
2.12. Посилки та бандеролі повертаються відправникам у випадках:
звільнення або вибуття адресата із СІЗО;
смерті ув’язненого чи засудженого;
наявності письмової відмови ув’язненого чи засудженого.
Посилки повертаються поштовим відправленням з позначкою "підлягає поверненню".
Уміст посилок та бандеролей реєструється в Книзі обліку посилок та бандеролей, що надійшли на адресу ув’язнених (засуджених), та їх вмісту за формою, визначеною додатком 13 до цих Правил.
2.13. Посилки та бандеролі повинні бути вручені ув’язненим і засудженим не пізніше доби з дня їх отримання, а у випадку тимчасового вибуття цих осіб - з дня їх повернення до СІЗО. Посилки та бандеролі, що надійшли на поштову адресу осіб, поміщених у карцер, здаються на склад для зберігання та вручаються ув’язненим і засудженим після закінчення строку їх перебування у карцері. Адміністрація СІЗО не несе відповідальності у разі природного псування вмісту посилки.
2.14. На посадових осіб СІЗО, які здійснюють прийом (видачу) та огляд передач (посилок) і бандеролей, в обов’язковому порядку заводиться форма первинного обліку № 1-ОМК "Особова медична книжка", затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 11 березня 1998 року № 66, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 березня 1998 року за № 210/2650, яка зберігається на їх робочому місці.
3. Порядок одержання та відправлення грошових переказів та передач
3.1. Ув’язненим та засудженим дозволяється одержувати грошові перекази (у національній валюті) через поштові відділення, банки або касу СІЗО, які відповідно до чинного законодавства зараховуються на особові рахунки.
3.2. Для здійснення грошової передачі ув’язненому чи засудженому родич або інша особа подає заяву у двох примірниках, де зазначається сума коштів, яка підлягає зарахуванню на особовий рахунок ув’язненого або засудженого, та після її розгляду начальником СІЗО вносить до каси СІЗО необхідну суму. Особі, яка внесла кошти, видається квитанція прибуткового касового ордера, копія якого долучається до особової справи ув’язненого чи засудженого.
3.3. Для переказу через поштові відділення, банки або касу особистих коштів ув’язненим чи засудженим подається особиста письмова заява начальнику СІЗО.
3.4. Облік грошових переказів та передач здійснюється бухгалтерією СІЗО.
VІІ. Порядок надання побачень з родичами, іншими особами та захисником, листування
1. Порядок надання і проведення побачень ув’язненим та засудженим з родичами та іншими особами
1.1. Відповідно до статті 12 Закону України "Про попереднє ув’язнення" ув’язненим надаються короткострокові побачення з родичами або іншими особами адміністрацією СІЗО лише з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, не менше трьох разів на місяць. Тривалість побачення встановлюється від однієї до чотирьох годин з урахуванням побажання ув’язненого, його поведінки та пропускної спроможності приміщень для надання побачень. Дозвіл слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, завірений гербовою печаткою, дійсний тільки на одне побачення.
Іноземцям, які тримаються під вартою, побачення з представниками посольств і консульств відповідних держав надається за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження.
1.2. На підставі письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, а також письмової заяви особи, яка прибула на побачення, начальник СІЗО або його заступник надає письмовий дозвіл і розпорядження черговому помічнику на його проведення.
Побачення ув’язненим та засудженим дозволяється одночасно не більш як з трьома дорослими особами, разом з якими можуть бути неповнолітні особи.
1.3. Громадянам, які прибули на побачення без документів, що посвідчують їх особу, з ознаками чи у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння, а також особам, не зазначеним у дозволі, та тим, які відмовилися від проведення огляду речей або особистого догляду, побачення не надається. Про причини відмови в наданні побачення письмово оголошується особі, яка прибула на побачення.
1.4. У разі тимчасової заборони побачень (карантинні заходи, ускладнення оперативної обстановки, введення особливого режиму) начальник СІЗО повідомляє про це прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законодавства в місцях попереднього ув'язнення, органи досудового розслідування та судові органи, а в приймальні для відвідувачів вивішується відповідне оголошення.
1.5. Побачення надаються в порядку загальної черги. Перед початком побачення особи попереджаються про те, що під час побачення забороняється:
передавати ув’язненим та засудженим будь-які документи, предмети й речі, продукти харчування, голосно розмовляти, кричати і, за винятком глухонімих, перемовлятися жестами або умовними знаками;
користуватися технічними засобами зв’язку, комп’ютерами, кіно-, фото-, аудіо-, відео- і розмножувальною апаратурою.
Побачення родичів та інших осіб з ув’язненими і засудженими здійснюється у присутності посадових осіб СІЗО.
Якщо на побаченні допускаються зазначені порушення встановленого порядку їх проведення, а також зухвала поведінка та прояви хуліганства, посадова особа СІЗО, яка проводить побачення, попереджає про це, а при допущенні нового порушення припиняє побачення та доповідає рапортом начальнику СІЗО із зазначенням причин припинення побачення.
1.6. У кімнаті, де розташовані кабіни для проведення побачень, одночасно можуть знаходитися декілька ув’язнених чи засуджених з додержанням вимог ізоляції.
Побачення для ув’язнених, які обвинувачуються у вчиненні особливо небезпечних злочинів або засуджених за ці злочини, а також засуджених до довічного позбавлення волі, у тому числі вироки щодо яких не набрали законної сили, проводяться в індивідуальному порядку окремо від інших ув’язнених і засуджених.
1.7. Короткострокові побачення надаються адміністрацією СІЗО у спеціально обладнаній кімнаті для проведення короткострокових побачень (додаток 14).
Побачення неповнолітнім особам та засудженим, залишеним у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, надаються в окремих кімнатах (без телефонних кабін, перегородок).
1.8. Побачення близьким родичам з ув’язненим, який перебуває в закладах охорони здоров’я, надаються з дозволу начальника СІЗО або його заступника за наявності письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження.
Начальник варти з охорони ув’язненого у закладі охорони здоров’я на підставі письмового дозволу начальника СІЗО або його заступника та письмового дозволу слідчого або суду, які здійснюють кримінальне провадження, допускає близького родича на побачення з ув’язненим з урахуванням розпорядку дня закладу охорони здоров’я та висновку лікаря цього закладу на письмовій заяві близького родича.
1.9. Ув’язненим або засудженим, які перебувають у карцері, побачення з родичами або іншими особами не надаються.
1.10. Тривалі побачення у СІЗО надаються лише засудженим, залишеним у СІЗО для роботи з господарського обслуговування, відповідно до порядку, визначеного КВК.
1.11. Особи, які виводяться на побачення, повинні мати охайний зовнішній вигляд.
2. Особливості проведення побачень із захисником
2.1. Відповідно до частини третьої статті 42 КПК ув’язнений має право на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату.
Такі побачення відбуваються під візуальним контролем посадових осіб СІЗО, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування.
2.2. Для одержання правової допомоги за письмовою заявою засуджених, їхніх близьких родичів, громадських організацій засудженим надається побачення з адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За бажанням засудженого або адвоката чи іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, побачення можуть надаватися наодинці. Побачення надається адміністрацією СІЗО при пред'явленні адвокатом ордера або договору про надання правової допомоги, а іншим фахівцем у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, іншого відповідного документа, а також документів, що посвідчують їх особу.
2.3. Побачення, передбачені пунктами 2.1 та 2.2 цієї глави, надаються без обмеження їх кількості та тривалості у вільний від виконання слідчих дій чи участі в судових засіданнях час, у години, визначені розпорядком дня СІЗО.
2.4. Адміністрація СІЗО повинна забезпечити умови для проведення побачень, у тому числі такі, які виключають при побаченні із захисником можливість третіх осіб мати доступ до інформації, що надається в процесі побачення. При цьому побачення проводяться в умовах, що дозволяють адміністрації СІЗО бачити ув’язненого або засудженого і захисника, але не чути.
2.5. У разі допущення захисником порушень, зазначених у пункті 1.5 глави 1 цього розділу, начальник СІЗО призначає перевірку, результати якої подаються особі або органу, у провадженні яких перебуває справа. У випадку допущення зазначених порушень адвокатом висновок з копіями матеріалів перевірки подається до колегії адвокатів, членом якої він є, для вирішення питання про його відповідальність з подальшим інформуванням адміністрації СІЗО.
2.6. Побачення захиснику з ув’язненим або засудженим, який перебуває в закладі охорони здоров’я, надаються з письмового дозволу начальника СІЗО або його заступника.
Начальник варти з охорони ув’язненого у закладі охорони здоров’я на підставі письмового дозволу начальника СІЗО або його заступника допускає захисника на побачення з ув’язненим або засудженим з урахуванням розпорядку дня закладу охорони здоров’я та висновку лікаря цього закладу на письмовій заяві захисника.
3. Листування ув’язнених і засуджених
3.1. Відповідно до статті 13 Закону України "Про попереднє ув’язнення" ув’язнені можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також з підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Відправлення листів здійснюється через адміністрацію СІЗО за рахунок особистих коштів ув’язнених і засуджених.
Оплата витрат за пересилку кореспонденції (за винятком апеляційних та касаційних скарг) здійснюється за рахунок відправника. У разі відсутності в ув’язненого чи засудженого коштів на придбання марки і конверта вони видаються йому за рахунок СІЗО.
3.2. Порядок приймання скарг, заяв, клопотань та листів ув’язнених, реєстрації і направлення їх адресатам, а також оголошення авторам про результати їх розгляду здійснюються відповідно до статті 13 Закону України "Про попереднє ув’язнення".
3.3. Заяви ув’язнених з питань оскарження в судовому порядку рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, а також оскарження ухвал слідчого судді про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, або продовження строків тримання під вартою, або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту надсилаються адміністрацією СІЗО до визначеного законом суду протягом доби з часу їх подання.
3.4. Скарги, заяви, клопотання і листи, пов'язані з провадженням у справі, не пізніше трьох діб з часу їх подачі надсилаються адміністрацією СІЗО особі або органу, в провадженні яких знаходиться справа. Ця особа або орган розглядають їх у встановленому законом порядку. Скарги, заяви і листи, що містять відомості, розголошення яких може перешкодити кримінальному провадженню, за належністю не надсилаються, а передаються на розгляд особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження, про що сповіщаються ув’язнений та прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування.
3.5. Кореспонденція, яку ув’язнені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за місцезнаходженням протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку ув’язнені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.
3.6. Кореспонденція, яку ув’язнені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до положень КПК, перегляду не підлягає і надсилається за місцезнаходженням протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку ув’язнені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.
3.7. Зазначена кореспонденція вручається ув’язненим у запечатаному вигляді (конверті). Перед її відправкою ув’язнені особисто запечатують у конверти зазначену кореспонденцію та передають її відповідальній посадовій особі СІЗО для відправки.
3.8. Листування засуджених здійснюється у порядку, визначеному статтею 113 КВК. Засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.
3.9. На території відділення, де розміщуються засуджені, які залишені в СІЗО для роботи з господарського обслуговування, вивішуються поштові скриньки, кореспонденція з яких щодня виймається персоналом СІЗО.
3.10. Листи і телеграми, адресовані співучасникам на волі, потерпілим, свідкам злочину, що містять будь-які відомості, які стосуються кримінального провадження, образи, погрози, заклики до розправи, вчинення кримінального або іншого правопорушення, інформацію про охорону СІЗО, його персонал, способи передачі заборонених предметів й інші відомості, які можуть перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні або сприяти вчиненню кримінального правопорушення, виконані тайнописом, шифром, містять державну або іншу таємницю, що охороняється законом, адресату не відправляються, ув’язненим і засудженим не вручаються і передаються особі або органу, які здійснюють кримінальне провадження.
Про зазначене сповіщаються ув’язнений чи засуджений та прокурор.
3.11. Листи, що надійшли на ім’я ув’язнених і засуджених, які вибули із СІЗО, не пізніше триденного строку пересилаються за місцем їх вибуття.
3.12. Реєстрація кореспонденції ув’язнених і засуджених визначається чинним законодавством.
3.13. Адміністрація СІЗО забезпечує виконання вимог Закону України "Про звернення громадян".
3.14. Скарги, заяви і клопотання, викладені письмово, адресовані адміністрації СІЗО, реєструються в журналі прийому ув’язнених і засуджених з особистих питань і доповідаються начальнику СІЗО, який вживає заходів щодо їх розгляду та перевірки або надання роз’яснень по суті. Відповідь на письмову скаргу ув’язненого чи засудженого надається у письмовому вигляді у десятиденний строк та оголошується цим особам під розписку, яка долучається до їх особових справ.
3.15. Якщо у зверненнях з питань, не пов’язаних з кримінальним провадженням, містяться вимоги або пропозиції, які можуть бути вирішені адміністрацією СІЗО на місці, вони розглядаються і вирішуються у встановленому чинним законодавством порядку. Такі звернення надсилаються адресату, а до звернень адміністрація СІЗО долучає довідку про вжиті заходи. Результати розгляду звернень і вжитих заходів оголошуються ув’язненому (засудженому) під розписку, яка долучається до його особової справи.
3.16. Якщо порушені у зверненні питання виходять за межі повноважень адресата, але ув’язнений (засуджений) наполягає на його відправці, таке звернення надсилається у порядку, встановленому статтею 13 Закону України "Про попереднє ув’язнення". До таких звернень адміністрація СІЗО долучає лист (довідку), у якому дає пояснення по суті порушених питань і вжитих заходів для їх вирішення.
3.17. Адміністрація СІЗО за заявою ув’язненого чи засудженого сприяє йому в отриманні від інших державних органів та установ копій та витягів з документів, що стосуються кримінального провадження, зокрема судових та інших рішень. З цією метою адміністрація СІЗО надсилає запит. У разі надходження до СІЗО цих документів адміністрація надає їх ув’язненому чи засудженому для зберігання.
Для підтримання листування з Європейським судом з прав людини та своєчасної відправки необхідних матеріалів у визначені судом строки ув’язнені чи засуджені зберігають кореспонденцію при собі.
3.18. Усі відповіді на заяви, скарги, клопотання та листи ув’язнених і засуджених реєструються, оголошуються під розписку та долучаються до їх особових справ. У разі відмови ув’язненого чи засудженого надати розписку в отриманні кореспонденції адміністрацією СІЗО складається акт про відмову отримати (надати розписку про отримання) кореспонденцію за формою згідно з додатком 15 до цих Правил, який долучається до особової справи.
За заявою ув’язненого чи засудженого, їх родичів або захисника адміністрацією СІЗО можуть надаватися копії відповідей на звернення за рахунок заявників.
При надходженні до ув’язненого чи засудженого листа з Європейського суду з прав людини про необхідність надання копій документів, що містяться в особовій справі ув’язненого чи засудженого, та у разі відсутності коштів на їх особовому рахунку виготовлення копій таких документів здійснюється за рахунок СІЗО. У такому випадку копії необхідних документів надаються адміністрацією СІЗО ув’язненому або засудженому у п’ятиденний строк після подачі ним письмової заяви начальнику СІЗО.
3.19. Звернення ув’язнених і засуджених адміністрація СІЗО супроводжує листами.
VІІІ. Надання соціально-психологічної та педагогічної допомоги
1. Порядок надання соціально-психологічної та педагогічної допомоги ув’язненим і засудженим
1.1. Соціально-психологічна та педагогічна допомога ув’язненим і засудженим спрямована на надання їм послуг правового та культурно-освітнього рівня, дотримання ними законів, виконання вимог режиму тримання та правил поведінки, а також на психологічну підтримку. Надання соціально-психологічної та педагогічної допомоги покладається на персонал соціально-психологічної служби.
1.2. Соціально-психологічна та педагогічна допомога ув’язненим і засудженим здійснюється у формі групових та індивідуальних бесід, просвітницької роботи на основі психолого-педагогічних принципів та методів.
1.3. Програми такої допомоги ув’язненим і засудженим повинні враховувати встановлений законодавством режим тримання у СІЗО, можливості навчання, психологічної допомоги, застосування заходів заохочення і стягнення, а також у встановленому законодавством порядку залучення громадських, благодійних та релігійних організацій.
1.4. Ув’язненим і засудженим, які бажають підвищувати свій загальноосвітній рівень, незалежно від віку створюється можливість для навчання та самоосвіти. Для цього у СІЗО обладнуються навчальні класи (кімнати для виховної роботи) та забезпечується робота загальноосвітніх навчальних закладів.
1.5. Крім основних виховних заходів, у СІЗО проводиться цілеспрямована індивідуально-профілактична робота з виявлення осіб, які належать до груп ризику (схильні до суїциду, втечі, створення конфліктних ситуацій, зі слабкими розумовими здібностями), з попередження конфліктних ситуацій тощо.
1.6. Із засудженими, залишеними в СІЗО для роботи з господарського обслуговування, соціально-виховна робота здійснюється у порядку, встановленому главою 19 Кримінально-виконавчого кодексу України.
1.7. Психологічна допомога ув’язненим і засудженим надається психологами СІЗО. З цією метою у СІЗО створюються та обладнуються відповідно до чинного законодавства робочі кабінети психологів та кімнати психоемоційного розвантаження. Робота психологів СІЗО організовується відповідно до законодавства.
2. Особливості проведення соціально-виховної, психологічної і педагогічної роботи з неповнолітніми особами
2.1. Адміністрація СІЗО користується даними щодо чисельного, соціально-демографічного, кримінально-правового та персонального складу неповнолітніх осіб, проводить ознайомчі бесіди з новоприбулими та відображає дані первинного вивчення в інформаційній картці про неповнолітню особу, яка тримається у СІЗО (додаток 16).
