Про затвердження Правил охорони праці для виноробного виробництва

Відповідно до статті 28 Закону України "Про охорону праці" , підпункту 41 пункту 4 Положення про Міністерство надзвичайних ситуацій України , затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 402,

1. Затвердити Правила охорони праці для виноробного виробництва, що додаються.

2. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України (Хохотва О.І.) у встановленому порядку:

2.1. Забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2.2. Внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці .

3. З набранням чинності цим наказом уважати такими, що не застосовуються на території України, Правила з техніки безпеки і виробничої санітарії у виноробній промисловості, затверджені Міністерством харчової промисловості СРСР у 1980 році НПАОП 15.9-1.26-84), та Правил техніки безпеки і виробничої санітарії для підприємств виноробної промисловості, які розміщені в підземних гірничих виробках, затверджені Міністерством харчової промисловості у 1984 році (НАПОП 15.9-1.26-84).

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Голову Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України Хохотву О.І.

1.1. Ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які здійснюють діяльність з виробництва виноградних та інших плодово-ягідних вин.

1.2. Ці Правила встановлюють вимоги до охорони праці під час виробництва виноградних та інших плодово-ягідних вин та є обов'язковими для виконання працівниками та роботодавцями.

2.1. Роботодавець повинен забезпечити безпечні і нешкідливі умови праці відповідно до Загальних вимог стосовно забезпечення роботодавцями охорони праці працівників , затверджених наказом МНС України від 25 січня 2012 року № 67, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 лютого 2012 року за № 226/20539 (далі - НПАОП 0.00-7.11-12).

2.2. Роботодавець повинен створити службу охорони праці відповідно до Типового положення про службу охорони праці , затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці України від 15 листопада 2004 року № 255, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 грудня 2004 року за № 1526/10125 (далі - НПАОП 0.00-4.21-04).

2.3. Роботодавець повинен організувати опрацювання і затвердження нормативних актів про охорону праці відповідно до Порядку опрацювання і затвердження власником нормативних актів про охорону праці, що діють на підприємстві , затвердженого наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 21 грудня 1993 року № 132, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 лютого 1994 року за № 20/229 (далі - НПАОП 0.00-6.03-93).

2.4. Роботодавець повинен розробити на підприємстві інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці , затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 квітня 1998 року за № 226/2666 (далі - НПАОП 0.00-4.15-98).

2.5. Роботодавець повинен організовувати навчання і перевірку знань працівників з питань охорони праці відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці , затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

Не допускаються до роботи працівники, які не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з питань охорони праці.

2.6. Роботодавець зобов'язаний за рахунок власних коштів забезпечити організацію проведення попередніх медичних оглядів працівників під час прийняття на роботу, а протягом трудової діяльності - періодичних медичних оглядів відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій , затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

2.7. Роботодавець повинен забезпечити безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд відповідно до вимог Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд , затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 27 листопада 1997 року № 32/288 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 1998 року за № 424/2864 (далі - НПАОП 45.2-4.01-98).

2.8. Роботодавець повинен забезпечити стан пожежної безпеки відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні , затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 листопада 2004 року за № 1410/10009 (далі - НАПБ А.01.001-2004), та ГОСТ 12.1.004-91 "ССБТ. Пожарная безопасность. Общие требования" (далі - ГОСТ 12.1.004-91).

2.9. Необхідність і порядок оснащення приміщень стаціонарними системами пожежної сигналізації і пожежогасіння повинні визначатися відповідно до вимог ДБН В.2.5-56:2010 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту".

2.10. Забороняється залучення жінок до робіт, визначених у Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок , затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Підіймання та переміщення важких речей жінками необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками , затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

2.11. Забороняється залучення неповнолітніх до робіт, визначених у Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх , затвердженому наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми необхідно здійснювати з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми , затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

2.12. Атестація робочих місць за умовами праці повинна проводитися відповідно до вимог Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442.

2.13. Роботодавець повинен розробити і затвердити перелік робіт з підвищеною небезпекою відповідно до вимог Переліку робіт з підвищеною небезпекою , затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512, та перелік робіт, виконання яких потребує професійного добору, відповідно до вимог Переліку робіт, де є потреба у професійному доборі , затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України, Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 23 вересня 1994 року № 263/121, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 1995 року за № 18/554, для проведення яких працівникам необхідно пройти спеціальне навчання і щорічну перевірку знань з питань охорони праці.

2.14. Роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки відповідно до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України вiд 26 жовтня 2011 року № 1107.

2.15. Працівники повинні забезпечуватися спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (далі - ЗІЗ) відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту , затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (далі - НПАОП 0.00-4.01-08), Типових галузевих норм безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту в харчовій промисловості (олійно-жирове, спиртове, лікеро-горілчане, пиво-безалкогольне, тютюнове та тютюново-ферментаційне, парфумерно-косметичне та ефіроолійне виробництво ), затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці України від 10 червня 1998 року № 115, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 14 липня 1998 року за № 446/2886 (далі - НПАОП 15.0-3.09-98).

2.16. Усі ЗІЗ повинні відповідати вимогам Технічного регламенту засобів індивідуального захисту , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 року № 761.

2.17. Вибір і застосування ЗIЗ органів дихання необхідно здійснювати з дотриманням вимог Правил вибору та застосування засобів індивідуального захисту органів дихання , затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 28 грудня 2007 року № 331, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 квітня 2008 року за № 285/14976 (далі - НПАОП 0.00-1.04-07).

2.18. Роботодавець зобов’язаний організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань працівників і аварій відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

2.19. Роботодавець повинен забезпечити встановлення знаків безпеки для позначення небезпечних зон відповідно до вимог Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України вiд 25 листопада 2009 року № 1262, та ДСТУ ISO 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір".

1.1. Експлуатація вантажопідіймальних машин повинна здійснюватися відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів , затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 9 липня 2007 року за № 784/14051 (далі - НПАОП 0.00-1.01-07).

1.2. Монтаж і ремонт великогабаритного і важкого обладнання повинні проводитися лише із застосуванням засобів механізації.

Усі підйомні механізми, які використовують для монтажу обладнання, повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.01-07 .

1.3. Забороняється проведення монтажних і ремонтних робіт одночасно на двох і більше ярусах на одній вертикалі без застосування захисних пристроїв (настилів, сіток, козирків), що забезпечують безпеку працівників.

1.4. Усі монтажні і ремонтні роботи на висоті необхідно здійснювати з дотриманням вимог Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті , затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27 березня 2007 року № 62, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 4 червня 2007 року за № 573/13840 (далі - НПАОП 0.00-1.15-07).

1.5. Ділянка проведення ремонтних робіт повинна бути огороджена, позначена відповідними знаками безпеки. На ділянці повинен бути припинений рух транспорту, прохід сторонніх осіб. Відкриті канали, монтажні прорізи, приямки повинні бути перекриті або огороджені запобіжними інвентарними огородженнями відповідно до вимог ГОСТ 12.4.059-89.

У темний час доби огородження повинно бути обладнано електричними сигнальними лампами напругою не вище 42 В.

1.6. Роботи всередині посудин, апаратів, резервуарів, збірників, цистерн, ємнісних споруд необхідно здійснювати з дотриманням вимог Інструкції з організації безпечного ведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечних та вибухонебезпечних об’єктах , затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 5 червня 2001 року № 255, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 541/5732 (далі - НПАОП 0.00-5.12-01).

1.7. У всіх виробничих і допоміжних приміщеннях повинні бути встановлені урни та ящики з кришками, які щільно закриваються, для збирання відходів і сміття.

1.8. У виробничих приміщеннях і на території суб’єкта господарювання забороняється паління тютюнових виробів, крім спеціально відведених для цього місць.

Спеціально визначені та обладнані для паління місця повинні бути позначені знаком або написом, мати урну або попільницю з негорючих матеріалів.

2.1. Утримання, експлуатацію та обслуговування електроустановок та електричних мереж необхідно здійснювати з дотриманням вимог НАПБ А.01.001-2004 , Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів , затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 9 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98), Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів , затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за № 203/7524 (далі - ДСанПіН 3.3.6.096-2002).

2.2. Електропроводка та арматура силової і освітлювальної мереж у виробничих приміщеннях повинні бути надійно ізольовані і захищені від впливу високої температури, механічних пошкоджень і хімічної дії.

2.3. Використання електрозахисних засобів, які застосовують під час експлуатації та ремонту електроустановок, необхідно здійснювати відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок , затверджених наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 6 жовтня 1997 року № 257, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13 січня 1998 року за № 11/2451 (далі - НПАОП 40.1-1.01-97).

2.4. Електрообладнання повинно мати надійне захисне заземлення або/та занулення i відповідати вимогам НПАОП 40.1-1.01-97 , НПАОП 40.1-1.21-98 та ГОСТ 12.1.030-81 "ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление, зануление" (далі - ГОСТ 12.1.030-81).

Електроприлади й електрообладнання, встановлені на обладнанні (машинах) та ізольовані від його станини, повинні мати самостійне заземлення або/та занулення.

2.5. Засоби захисту від статичної електрики на робочих місцях повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.018-93 "ССБТ. Пожаровзрывобезопасность статического электричества. Общие требования" та ГОСТ 12.4.124-83 "ССБТ. Средства защиты от статического электричества. Общие технические требования".

2.6. Виробниче обладнання з електричним приводом повинно мати засоби або пристрої захисту від ураження електричним струмом відповідно до вимог ДСТУ 7237:2011 "Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Загальні вимоги та номенклатура видів захисту".

2.7. Електроінструмент, що застосовується на виробництві, та його використання повинні відповідати вимогам пункту 6.7 розділу VI НПАОП 40.1-1.21-98 та ДСТУ ІЕС 60745-1:2010 "Інструмент ручний електромеханічний. Безпека. Частина 1. Загальні вимоги".

2.8. Рухомі частини машин і обладнання, якщо вони є джерелами небезпеки, повинні бути огороджені або забезпечені іншими засобами захисту.

Рухомі деталі або частини виробничого обладнання, що є небезпечними для працівників і не огороджені та не обладнані іншими засобами захисту, необхідно обладнати засобами сигналізації та відповідними знаками безпеки.

2.9. Усі будівлі, споруди та зовнішні установки повинні бути обладнані засобами захисту від дії грозових розрядів, що відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд".

2.10. Горючі і легкозаймисті рідини, а також мастильні матеріали повинні зберігатися в резервуарах і сховищах (підземних, напівпідземних і наземних) або у тарі, що повинна знаходитися у спеціально призначених для цього відділеннях вогнестійких сховищ.

2.11. Забороняється зберігати горючі та легкозаймисті рідини у відкритій тарі.

2.12. На складах легкозаймистих і горючих рідин забороняється зберігання порожньої тари, будь-яких сторонніх матеріалів і предметів, а також застосування відкритого вогню.

2.13. Посудини, що працюють під тиском, повинні відповідати вимогам Технічного регламенту безпеки обладнання, що працює під тиском , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 2011 року № 35.

2.14. Для поверхонь обладнання, яке нагрівається під час технологічних процесів, необхідно передбачати теплоізоляцію і підтримання температури поверхні не більше 43°С згідно з ДСТУ EN 563-2001 "Безпечність машин. Температури поверхонь, доступних для дотику. Ергономічні дані для встановлення граничних значень температури гарячих поверхонь".

3.1. Робочі місця повинні бути розташовані поза зоною руху механізмів і переміщення матеріалів, забезпечувати необхідну оглядність, зручність спостереження і контролю за процесами, що виконуються за допомогою обладнання, його безпечне управління, технічне обслуговування та ремонт.

3.2. Рівні освітленості у виробничих, побутових, допоміжних та інших приміщеннях повинні відповідати вимогам ДБН В.2.5-28:2006.

Працівники повинні здійснювати експлуатацію пристроїв для освітлення з дотриманням вимог ГОСТ 12.2.007.0-75 "ССБТ. Изделия электротехнические. Общие требования безопасности".

3.3. Роботодавець повинен забезпечити здійснення контролю за освітленістю не рідше одного разу на рік та після кожної групової заміни ламп.

3.4. Показники мікроклімату в робочій зоні повинні відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень , затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 42 (далі - ДСН 3.3.6.042-99).

У робочій зоні вміст пилу, газів і пари шкідливих речовин не повинен перевищувати граничнодопустимих концентрацій, встановлених ГОСТ 12.1.005-88 "ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны".

3.5. Виробничі, допоміжні будівлі і приміщення повинні бути обладнані природною і припливно-витяжною вентиляцією, у тому числі аварійною протидимною вентиляцією з урахуванням вимог ДСТУ Б А.3.2-12:2009 "ССБП. Системи вентиляційні. Загальні вимоги".

3.6. Пилові камери, циклони, фільтри, за винятком індивідуальних аспіраційних пристроїв, змонтованих на машинах, повинні встановлюватися поза робочим приміщенням.

3.7. Внутрішній водопровід та каналізація виноробних виробництв повинні відповідати затвердженій в установленому порядку проектній документації.

3.8. Експлуатацію і ремонт систем водопостачання і каналізації необхідно здійснювати з дотриманням вимог НПАОП 45.2-4.01-98 .

3.9. Зовнішнє протипожежне водопостачання повинно відповідати вимогам НАПБ А.01.001-2004 .

3.10. Поєднувати мережі господарських водопроводів з мережами, що подають питну воду, забороняється.

3.11. Якість води для господарсько-питних потреб та душових повинна відповідати Державним санітарним нормам та правилам "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною" , затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 12 травня 2010 року № 400, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 1 липня 2010 року за № 452/17747 (далі - ДСанПіН 2.2.4-171-10).

3.12. Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати нормам, встановленим Санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку , затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 37 (далі - ДСН 3.3.6.037-99).

Загальні вимоги щодо безпеки захисту від шуму на робочих місцях, шумових характеристик машин та механізмів повинні відповідати ГОСТ 12.1.003-83 "ССБТ. Шум. Общие требования безопасности".

Контроль рівня шуму необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.050-86 "ССБТ. Методы измерения шума на рабочих местах" та ДСТУ 2867-94 "Шум. Методи оцінювання виробничого шумового навантаження. Загальні вимоги".

3.13. Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати норм, встановлених Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації , затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 1 грудня 1999 року № 39 (ДСН 3.3.6.039-99).

Гігієнічну оцінку вібрації, що діє на працівника у виробничих умовах, необхідно проводити відповідно до вимог ДСТУ ГОСТ 12.1.012:2008 "ССБТ. Вибрационная безопасность. Общие требования".

3.14. Під час роботи на електронно-обчислювальних машинах і персональних комп’ютерах необхідно дотримуватись вимог Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин , затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 26 березня 2010 року № 65, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 19 квітня 2010 року за № 293/17588 (далі - НПАОП 0.00-1.28-10).

1.1. Технологічні процеси повинні бути організовані з дотриманням вимог ГОСТ 12.3.002-75 "ССБТ. Процессы производственные. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.002-75).

1.2. Технологічне обладнання та організація робочих місць повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003-91 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности", ДСТУ 7234:2011 "Дизайн і ергономіка. Обладнання виробниче. Загальні вимоги дизайну та ергономіки", ДСТУ ГОСТ 12.2.061:2009 "ССБТ. Оборудование производственное. Общие требования безопасности к рабочим местам", ГОСТ 12.2.032-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ сидя. Общие эргономические требования" (далі - ГОСТ 12.2.032-78), ГОСТ 12.2.033-78 "ССБТ. Рабочее место при выполнении работ стоя. Общие эргономические требования", ГОСТ 12.2.064-81 "ССБТ. Органы управления производственным оборудованием. Общие требования безопасности".

1.3. Улаштування і утримування транспортних шляхів на території та у виробничих приміщеннях необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.3.020-80 "ССБТ. Процессы перемещения грузов на предприятиях. Общие требования безопасности" (далі - ГОСТ 12.3.020-80).

На маршрутах руху транспортних засобів територією підприємства повинні бути розміщені дорожні знаки і покажчики безпеки руху відповідно до вимог Правил дорожнього руху , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, та ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування".

Швидкість руху транспортних засобів територією підприємства не повинна перевищувати 15 км/год, а всередині виробничих приміщень - 5 км/год.

1.4. Ремонт обладнання, машин і механізмів повинен проводитись тільки після відключення автоматики чи рубильника цього устаткування від електричної мережі, скидання тиску, напору води, зупинки рухомих частин і вжиття заходів щодо запобігання випадковому приведенню їх у рух під дією сили тяжіння чи інших факторів. На пусковому пристрої обов'язково вивішується заборонний плакат "НЕ ВМИКАТИ! ПРАЦЮЮТЬ ЛЮДИ".

1.5. Технологічні процеси із застосуванням горючих продуктів, які здатні створювати вибухонебезпечні суміші з повітрям, повинні проводитися у герметичному технологічному обладнанні, яке виключає можливість утворення небезпечних концентрацій цих речовин у повітрі робочої зони при будь-якому режимі роботи. Такі технологічні процеси повинні бути оснащені:

системами автоматичного або автоматизованого регулювання;

засобами контролю параметрів, значення яких визначають вибухонебезпечність процесу;

ефективними швидкодійними системами приведення технологічних параметрів до регламентованих значень або зупинки технологічного процесу.

2.1. Розвантажувальні майданчики повинні забезпечувати можливість вільного маневрування транспортних засобів для подавання сировини в приймальні бункери-накопичувачі.

2.2. Розвантажування транспортних засобів, що доставляють сировину на переробку, повинно бути механізованим. Механізми, які застосовують для цього, повинні відповідати вимогам НПАОП 0.00-1.01-07 .

2.3. Перед приймальними бункерами-накопичувачами для сировини повинні бути встановлені обмеження руху транспортного засобу заднім ходом: відбійні бруси або буферні пристрої.

2.4. Піднятий контейнер повинен очищатися від залишків сировини скребачками або дерев’яною лопатою з подовженою ручкою. Забороняється перебування працівників поблизу підйомного механізму під час розвантаження контейнера.

2.5. Перед розвантаженням плодів за допомогою гідравлічного підйомника необхідно перевіряти надійність кріплення транспортного засобу на платформі.

2.6. Ділянку території навколо бункерів-накопичувачів необхідно систематично очищати від залишків бруду та сировини.

2.7. Підлоги у мийних відділеннях повинні бути водонепроникними і мати схили, що забезпечують стік води і бруду до каналізаційних трапів.

2.8. Очищення і миття обладнання з переробки винограду дозволяється проводити лише після відключення його від електромережі і вивішування відповідного попереджувального знака. Для контролю за якістю миття слід застосовувати переносні світильники з захисними сітками, які працюють при напрузі не вище ніж 12 В.

2.9. Подрібнювально-пресувальне відділення, розташоване нижче поверхні території підприємства, повинно бути обладнане витяжною вентиляцією з витяжками із нижньої зони приміщення (на відстані 0,5 м від підлоги).

3.1. Бродильне відділення повинно бути ізольоване від інших виробничих приміщень і ділянок для запобігання потраплянню діоксиду вуглецю в суміжні з бродильним відділенням приміщення.

3.2. Входи до бродильного відділення повинні бути забезпечені відповідними попереджувальними знаками безпеки.

Забороняється вхід до бродильних відділень стороннім особам.

3.3. Бродильне відділення повинно бути обладнане механічною припливно-витяжною вентиляцією з витяжками з нижньої зони приміщення (на відстані 0,5 м від підлоги) з подаванням повітря з верхньої зони в проходи між резервуарами, а також природною вентиляцією через фрамуги в зовнішніх огородженнях.

3.4. Джерела виділення діоксиду вуглецю повинні бути обладнані місцевими витяжними установками.

3.5. Під час зброджування винопродуктів перебування працівників у бродильному відділенні при вимкненій вентиляції забороняється.

3.6. Перемішування та вивантаження м’язги необхідно здійснювати механізованим способом.

3.7. Видалення діоксиду вуглецю з приямків (під пресами, стікачами) і заглиблених у землю м’язго- і суслозбірників повинно проводитись шляхом заповнення їх водою з переливанням через краї.

4.1. Приміщення обробки, витримки і зберігання вин, мадерні камери і купажно-фільтраційні відділення повинні бути обладнані механічною припливно-витяжною вентиляцією.

4.2. Приготування розчинів і суспензій, що застосовуються під час обробки виноматеріалів, повинно бути механізовано, здійснюватися централізовано на спеціально обладнаних вузлах (станціях) з подаванням у резервуари через трубопроводи.

4.3. Трубопроводи для підведення, відведення теплоносія до підігрівачів, пастеризаторів і охолоджувачів повинні бути термоізольовані.

4.4. Використання теплообмінного обладнання повинно здійснюватися відповідно до Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж , затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14 лютого 2007 року № 71, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 5 березня 2007 року за № 197/13464.

4.5. Сепаратори для очищення сусла, виноматеріалів і вин від механічних домішок повинні встановлюватися в окремому приміщенні відповідно до вимог проектно-технічної документації.

5.1. У закритих приміщеннях забороняється проводити сульфітацію у відкритих резервуарах.

5.2. Процеси сульфітування соко- і винопродуктів повинні виключати можливість виділення парів діоксиду сірки (SO2) в робочі зони виробничих приміщень.

5.3. Приготування робочих розчинів діоксиду сірки (SO2) у воді і виноматеріалах, сульфіт-сусла, а також заряджання сульфітометрів необхідно проводити в герметично закритих посудинах у приміщеннях, обладнаних механічною припливно-витяжною вентиляцією, або на відкритих майданчиках під навісами.

Майданчики повинні бути огороджені і позначені відповідними попереджувальними знаками.

5.4. Переміщення робочих розчинів необхідно здійснювати в закритих посудинах з попереджувальними написами.

Для дегазації пролитого розчину повинні бути передбачені нейтралізуючі речовини.

5.5. При сульфітуванні газоподібним діоксидом сірки подавання газу з балона в продукт повинно проводитися через редукційний клапан.

Проведення сульфітування подаванням діоксиду сірки безпосередньо з балона забороняється.

5.6. Ваги для балонів з діоксидом сірки необхідно обладнати пристроями, що забезпечують надійне укладення на них балонів.

5.7. Експлуатація десульфітаційної установки при відсутності термоізоляції і порушенні герметичності апаратів, трубопроводів і арматури забороняється.

5.8. У приміщеннях, де проводиться сульфітація і десульфітація соку, приготування сокової суспензії ферментних препаратів, а також в інших виробничих приміщеннях, де здійснюються технологічні операції з виробництва соку, забороняється перебування сторонніх осіб.

5.9. Відкривання тари, зважування і введення ферментного препарату в змішувач (екстрактор) слід проводити, не допускаючи його розпилення.

5.10. Операції з перемішування, дозування і введення суспензії у ферментатор необхідно виконувати із застосуванням відповідних ЗІЗ, не допускаючи її потрапляння на незахищені частини тіла.

5.11. Перед окурюванням (дезінфекцією) приміщення необхiдно герметизувати з метою виключення витоку діоксиду сірки.

5.12. Перебування у приміщеннях під час окурювання працівників, не задіяних у процесі окурювання приміщень, заборонено.

Перед окурюванням приміщень необхідно переконатися у відсутності в них сторонніх осiб. Після окурювання необхідно закрити двері, запломбувати і встановити знак "Вхід заборонено".

5.13. Роботи в приміщенні після закінчення окурювання дозволяється розпочинати лише після ретельного провітрювання і зменшення вмісту діоксиду сірки в повітрі до значення, що не перевищує граничнодопустимої концентрації.

6.1. Складання пляшок місткістю 0,25 л, 0,5 л і 0,75 л у штабелі дозволяється на висоту не більше ніж 2 м. Проходи між штабелями повинні бути не менше ніж 1,5 м.

Лантухи з посудом дозволяється складати в штабелі висотою не більше 2 м з відповідними прокладками між рядами для кріплення штабеля.

6.2. Під час механізованого складання штабелів відстань між рядами повинна визначатися зi врахуванням ширини застосовуваного механізму та забезпечення вільного простору з двох сторін не менше ніж 0,7 м.

6.3. Під час складання штабелів повинен бути забезпечений вільний доступ до пожежних щитів і кранів, до приладів освітлення, опалення, вентиляції і водопостачання, а також до запасних і аварійних виходів з приміщень.

6.4. Пляшкомийне відділення повинно розміщуватися в окремому приміщенні, обладнаному механічною припливно-витяжної вентиляцією і місцевими витяжками для видалення надлишкового тепла і вологи від мийних машин.

6.5. Завантаження склопосуду в мийні машини і його вивантаження, а також приготування і подавання мийних засобів до них повинні бути механізованими.

6.6. Пляшкомийні відділення повинні бути обладнані ґратчастими дерев’яними настилами, встановленими на підлозі в зоні обслуговування мийних машин, і ящиками для збирання склобою.

Для вилучення розбитих пляшок і уламків скла з пляшкомийної машини необхідно використовувати спеціальний інвентар: скребачки, щипці, щітки і гаки. Вилучати склобій без застосування інвентарю і відповідних ЗІЗ для рук забороняється.

6.7. Миття бочок, великих дерев’яних, металевих і залізобетонних резервуарів повинно бути механізованим. Для резервуарів слід передбачити мийні головки або переносні мийні пристрої.

6.8. Пропарювати бочки, чани, резервуари необхідно за допомогою гумовотканинних рукавів високого тиску. Кінці рукавів у місцях з’єднань повиннi крiпитися за допомогою металевих хомутів. Кріплення рукавів дротом забороняється.

6.9. Бiля кожного робочого місця мийника повинен бути дерев’яний молоток (киянка) для знімання тиску пари.

Забороняється стояти навпроти дна резервуара, що пропарюється.

6.10. Під час пропарювання резервуарів має бути забезпечене місцеве видалення пари безпосередньо з резервуара.

7.1. Робочі місця операторів лінії розливу повинні бути обладнані дерев’яними настилами та відповідати вимогам ГОСТ 12.2.032-78.

На робочому місці оператора повинен бути встановлений ящик для збирання склобою. Накопичення склобою на обладнанні або поблизу нього забороняється.

7.2. Освітленість світлового екрана на бракеражі чистого посуду і готової продукції повинна бути не менше 2000 лк.

7.3. Світильники освітлення екрану повинні бути обладнані відбивачами, виготовленими iз світлонепроникного або світлорозсіювального матеріалу.

7.4. Склобій, що утворюється пiд час роботи обладнання лінії розливу, повинен видалятися тільки після повної зупинки обладнання та транспортувальних пристроїв.

7.5. У випадку застосування синтетичних клейких речовин працівники, які обслуговують етикетувальне устаткування, повинні бути забезпечені відповідними ЗІЗ.

7.6. Переходи через конвеєри повинні бути обладнані містками з перилами відповідно до ГОСТ 12.2.022-76 "ССБТ. Конвейеры. Общие требования безопасности".

8.1. Апаратне відділення з брагоперегінними, брагоректифікаційними та ректифікаційними апаратами і кубовими перегінними установками повинно розміщуватися в окремому одноповерховому приміщенні та обладнуватися постійно діючою механічною припливно-витяжною, а також аварійною витяжною вентиляцією.

8.2. Аварійна вентиляція в апаратному відділенні повинна бути з’єднана зі світловою та звуковою сигналізацією.

8.3. Забороняється робота перегінних апаратів, що мають дефекти у зварних або фланцевих з’єднаннях, лючках, заклепках чи штуцерах.

8.4. В апаратному відділенні забороняється користуватися відкритим вогнем та зберігати горючі матеріали.

8.5. У приміщенні апаратного відділення повинен застосовуватися інструмент, що виключає іскроутворення.

8.6. Підігрівач, дефлегматори, колони і трубопроводи перегінного апарата повинні бути покриті теплоізоляційними матеріалами із залишенням вільного доступу до оглядових стекол, кришок та іншої арматури.

8.7. Завантаження куба перегінного апарата періодичної дії підігрітими до температури 60 °С продуктами дозволяється не більше ніж на 2/3 його місткості.

8.8. Вивантаження продукту з перегінного куба дозволяється проводити лише після припинення подавання пари і охолодження апарата до 40 °С.

8.9. Очищення і ремонт перегінних апаратів дозволяється проводити лише після повного звільнення їх від рідини, від’єднання від апаратів і баків усіх трубопроводів, відкриття всіх люків, очищення (пропарювання, промивання), відбору з апаратів і баків проб повітря і аналізу їх на відсутність вибухопожежної концентрації парів спирту.

8.10. Для освітлення апаратів і резервуарів при внутрішньому огляді необхідно застосовувати переносні електричні світильники, що працюють при напрузi не вище ніж 12 В у вибухозахищеному виконанні; штепсельні розетки переносних світильників і електричні пускові пристрої повинні розташовуватися поза апаратами і резервуарами.

9.1. Устаткування лінії розливу, бракеражу і оздоблення шампанських та ігристих вин необхідно обладнувати огородженнями.

9.2. Працівники під час виробництва шампанських та ігристих вин повинні бути забезпечені відповідними ЗІЗ для обличчя.

9.3. Під час використання допоміжних матеріалів при виробництві шампанських вин (коньячного спирту, етилового спирту, діоксиду сірки, водного аміаку, їдкого натру, кальцинованої соди, сірчаної кислоти, діоксиду вуглецю, калію залізистосиньородистого 3-водного) необхідно дотримуватися вимог чинного законодавства.

9.4. У приміщенні, де проводяться дегоржаж, дозування лікеру і одягання мюзле, а також в інших виробничих приміщеннях виробництва шампанських вин забороняється перебування сторонніх осіб.

9.5. Складання пляшок у бродильному відділенні і в цеху контрольної витримки необхідно здійснювати в штабелі висотою до 18 рядів із застосуванням необхідних заходів для стійкості. Між штабелями повинні залишатися проходи шириною не менше 1 м. Проходи повинні бути огороджені щитами.

9.6. Відстань між встановленими рядами пюпітрів повинна бути не менше 0,8 м. Нижні краї пюпітрів повинні бути розсунуті на 0,8 м і закріплені ланцюжком, що з’єднує обидві сторони пюпітрів.

9.7. Обладнання лінії шампанізації, приготування на дріжджовій основі та його комунікації повинні бути герметичні з метою запобігання виділенню діоксиду вуглецю в повітря виробничих приміщень.

9.8. Ящики з готовою продукцією повинні складуватися у штабелі висотою не більше 2 м, а при складуванні на піддонах - до 3,5 м у два яруси.

10.1. Під час приготування цукрового сиропу і колеру застосування варильних котлів з обігрівом відкритим вогнем забороняється.

10.2. Щоб уникнути запінювання і розбризкування маси при нагріваннi, котел повинен бути наповнений не більше ніж на 2/3 його об'єму.

10.3. Кожний варильний котел повинен бути обладнаний місцевою витяжною вентиляцією.

10.4. Перемішування киплячої маси у варильних котлах повинно здійснюватися механізованим способом.

Варильні котли з механізованим перемішуванням киплячої маси повинні бути обладнані автоматичними блокувальними пристроями захисних кришок або решіток.

10.5. Транспортування гарячої маси повинно проводитися за допомогою механізмів.

5.1. Роботодавцем повинен бути розроблений і затверджений план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій (далі - ПЛАС) відповідно до вимог Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій , затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці України Міністерства праці та соціальної політики України від 17 червня 1999 року № 112, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 червня 1999 року за № 424/3717 (далі - НПАОП 0.00-4.33-99).

Забороняється виконувати роботи працівникам, які не ознайомлені з ПЛАС і не знають його в частині, що стосується роботи, яку вони безпосередньо виконують.

5.2. Усі працівники, які працюють у підземних приміщеннях, повинні бути забезпечені відповідними ЗІЗ.

5.3. Працівники повинні бути ознайомлені з головними і запасними виходами з пiдземних примiщень на поверхню.

Ознайомлення працівників із запасними виходами проводяться кожні 6 місяців, а при зміні запасних виходів - одразу.

5.4. Роботодавець повинен організовувати позмінний табельний облік усіх працівників, які перебувають у підземних приміщеннях і вийшли з них на поверхню.

5.5. Усі працівники з числа технічного складу повинні бути ознайомлені з правилами користування саморятівниками.

5.6. Періодично, але не рідше одного разу на місяць, на підприємствах повинен перевірятися стан кріплень виробок. У виробках без кріплень не рідше двох разів на місяць повинна проводитися перевірка стійкості покрівлі та стiн, обирання породи, що відшарувалася, і за потреби - зведення кріплень.

5.7. При виявленні шматкiв породи, що відшарувалася від боків і покрівлі, або порушень кріплень роботи повинні бути припинені. Відновлення робіт проводиться після приведення виробок у безпечний стан.

5.8. Виноробні виробництва повинні розміщуватися у підземних гірничих виробках, спроектованих відповідно до вимог "Инструкции по проектированию народнохозяйственных объектов, размещаемых в отработанных горных выработках" (далі - СН 187-75).

5.9. Підйомні механізми повинні відповідати вимогам Правил будови і безпечної експлуатації ліфтів , затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 1 вересня 2008 року № 190, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 року за № 937/15628 (далі - НПАОП 0.001-02-08).

5.10. На підприємствах повинна бути обладнана припливно-витяжна вентиляція підземних приміщень, як штучна, так і природна.

Примусова вентиляція повинна здійснюватися лише за рахунок вентиляторів, встановлених на поверхні.

5.11. Для господарсько-питного водопостачання необхідно використовувати воду, якість якої відповідає вимогам ДСанПіН 2.2.4-171-10 .

5.12. Дозволяється застосовувати роздільні системи водопостачання - від поверхневих і підземних джерел.

5.13. Виноробні виробництва повинні бути обладнані системами, що забезпечують збирання і відведення на поверхню виробничих стічних і ґрунтових вод.

5.14. Скидання в каналізацію легкозаймистих і горючих рідин забороняється.

5.15. Підприємства повинні бути надійно ізольовані від потрапляння в підземні приміщення води з поверхні. Поверхневі водостоки (балки, яри тощо) повинні бути огороджені канавами, що забезпечують відведення поверхневих вод і виключають їх проникнення у підземні приміщення.

5.16. У випадку появи в підземному приміщенні загрозливих ознак прориву води (запітнілість, збiльшення краплепадіння тощо) необхідно негайно припинити усі роботи та евакуювати працівників.

5.17. На всіх експлуатаційних ділянках повинні встановлюватися засоби телефонного зв’язку.

5.18. Для оповіщення працівників на підземних роботах про виникнення аварії, крім телефонного зв’язку, повинна бути обладнана спеціальна аварійна сигналізація (світлова, звукова тощо).

5.19. У підземних приміщеннях повинно застосовуватися електрообладнання у рудничному виконанні відповідно до вимог ГОСТ 12.2.020-76 "ССБТ. Электрооборудование взрывозащищенное. Классификация. Маркировка".

У приміщеннях, де за умовами технологічного процесу виключається утворення вибухонебезпечної суміші, дозволяється застосування електрообладнання рудничного виконання відповідно до вимог ГОСТ 24754-81 "Электрооборудование рудничное нормальное. Общие технические требования и методы испытаний".

5.20. Захист працівників від ураження електричним струмом повинен здійснюватися шляхом застосування заземлення, а в мережах з напругою до 1000 В - також і реле витоку струму з автоматичним відмиканням пошкодженої мережі.

5.21. Для силових споживачів повинна застосовуватися напруга 380 і 220 В; для освітлювальних мереж - лінійна не вище ніж 127 В. Дозволяється для стаціонарного люмінесцентного освітлення застосовувати лінійну напругу 220 В.

5.22. На кожному пусковому апараті повинен бути чіткий напис iз зазначенням установки або ділянки, яку ним вмикають, і величини номінального струму плавкого запобіжника.

5.23. Електродугове зварювання у підземних приміщеннях дозволяється за умови, якщо зварювальна установка обладнана пристроями автоматичного відмикання напруги холостого ходу або обмеження його до напруги 12 В з витримкою часу не більше 0,5 с.

5.24. Робоче і аварійне освітлення підземних приміщень необхідно обладнувати у вологостійкому виконанні.

5.25. У нормальному режимі дозволяється живлення світильників аварійного освітлення від мережі загального живлення. Під час порушення електропостачання світильники аварійного освітлення повинні автоматично перемикатися на незалежне живлення (автономне джерело електроенергії).

5.26. Для передавання і розподілу електричної енергії у підземних приміщеннях необхідно застосовувати кабелі з мідними або алюмінієвими жилами з оболонкою і захисними покриттями, що не розповсюджують горіння.

5.27. Заземленню підлягають металеві частини електроустановок і електрообладнання, що можуть опинитися під напругою внаслідок пошкодження ізоляції: корпуси машин, апаратів, вимірювальних приладів і світильників, каркаси розподільних пристроїв, металеві оболонки кабелів, а також трубопроводи, розташовані у виробках.

5.28. Загальна мережа заземлення повинна здійснюватися шляхом неперервного електричного з’єднання між собою всіх електричних оболонок і заземлюваних жил кабелів незалежно від величини напруги з приєднанням їх до головних заземлювачів.

5.29. Для зберігання протипожежних матеріалів, обладнання і пристроїв на кожному підприємстві повинні бути організовані:

склади на поверхні, розташовані на території підприємства на відстані не більше нiж 100 м від входів до підземних приміщень;

підземні склади на кожному робочому горизонті.

5.30. Усі трубопроводи протипожежного захисту підприємств як на поверхні, так і у підземних приміщеннях повинні бути захищенi від замерзання.

5.31. Усе обладнання і засоби протипожежного захисту, їх місцезнаходження і порядок використання зазначаються у ПЛАС.

5.32. Зварювальні та газополум’яні роботи у підземних приміщеннях повинні виконуватись із дотриманням вимог НПАОП 0.00-5.12-01 .

5.33. До ведення зварювальних робіт у підземних приміщеннях і надземних будовах підприємств допускаються лише зварювальники, які мають посвідчення на право проведення зварювальних робіт у гірничих виробках і пройшли спеціальний інструктаж з техніки безпеки.

5.34. Під час виконання зварювальних робіт усi дерев’яні або інші горючі частини споруд, які розташовані на відстані до 2 м від місця зварювання, повинні бути захищені азбестовими або сталевими листами.

5.35. При зміні електродів у процесі зварювання залишки електродів необхідно складувати у спеціальний металевий ящик, що встановлюється поблизу місця зварювання.