• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Інструкції з профілактики та ліквідації грипу птиці

Міністерство аграрної політики та продовольства України | Наказ, Інструкція від 17.10.2011 № 547
Реквізити
  • Видавник: Міністерство аграрної політики та продовольства України
  • Тип: Наказ, Інструкція
  • Дата: 17.10.2011
  • Номер: 547
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Міністерство аграрної політики та продовольства України
  • Тип: Наказ, Інструкція
  • Дата: 17.10.2011
  • Номер: 547
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
Н А К А З
17.10.2011 N 547
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
8 листопада 2011 р.
за N 1277/20015
Про затвердження Інструкції з профілактики та ліквідації грипу птиці
Відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину", Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 N 500,
НАКАЗУЮ:
1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації грипу птиці (далі - Інструкція), що додається.
2. Державній ветеринарній та фітосанітарній службі України подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та забезпечити його тиражування та надсилання установам ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
3. Керівникам територіальних органів Держветфітослужби довести цю Інструкцію до відома ветеринарних лікарів на місцях та забезпечити контроль за її виконанням.
4. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державного департаменту ветеринарної медицини Мінагрополітики України від 26.10.2005 N 96 "Про затвердження Інструкції про заходи боротьби з грипом птиці", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31.10.2005 за N 1304/11584.
5. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики та продовольства України Сеня О.В.
Міністр
ПОГОДЖЕНО:
Перший заступник Голови -
Голова ліквідаційної комісії
Державного комітету України
з питань регуляторної
політики та підприємництва
Перший заступник Міністра
охорони здоров'я України
Заступник Міністра екології
та природних ресурсів України
М.В.Присяжнюк





Г.Яцишина

Р.О.Моісеєнко

І.Л.Вільдман
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства аграрної
політики та продовольства
України
17.10.2011 N 547
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
8 листопада 2011 р.
за N 1277/20015
ІНСТРУКЦІЯ
з профілактики та ліквідації грипу птиці
I. Загальні положення
1.1. Ця Інструкція встановлює порядок проведення профілактичних заходів спеціалістами ветеринарної медицини щодо недопущення захворювання птиці на грип, порядок проведення ветеринарно-санітарних заходів у випадках спалаху захворювання птиці на грип у птахогосподарствах незалежно від форми власності та серед дикої птиці та є обов'язковою для виконання власниками птиці, спеціалістами ветеринарної медицини, діяльність яких здійснюється у сфері птахівництва.
1.2. У цій Інструкції терміни вживаються в такому значенні:
аналіз ризику - процес, що включає ідентифікацію небезпеки, оцінку ризику грипу птиці, управління ризиком та повідомлення про ризик;
буферна зона (зона захисту) - зона, яка встановлюється в межах та впродовж кордону інфікованої зони із застосуванням заходів, що ґрунтуються на епізоотологічних характеристиках відповідної хвороби тварин, для запобігання поширенню патогенного агента до країни або зони, що є вільною від такої хвороби тварин;
виробнича одиниця - одиниця господарства, яка відповідає ветеринарно-санітарним вимогам щодо її повної незалежності від інших одиниць цього господарства відносно розміщення та щоденного догляду за домашньою птицею чи іншою птицею, яка утримується в неволі, розміщеною в ньому;
власник - фізична або юридична особа, у власності яких є домашня птиця або інша птиця, що утримується в неволі, та діяльність яких пов'язана з утриманням та обігом птиці;
добовий молодняк - вся домашня птиця віком молодше 72 годин, яка не годована, та мускусні качки (Cairina moschata) або їх гібриди віком молодше 72 годин, годовані або негодовані;
дика перелітна птиця - птиця, що існує вільно і не утримується в птахогосподарстві;
додаткова зона обмеження - зона, яка додатково встановлюється поряд із зоною спостереження (зоною нагляду);
домашня птиця - будь-яка птиця, яка розводиться та утримується в неволі для виробництва м'яса, харчових яєць, інших продуктів тощо або для відновлення поголів'я птиці з метою проведення племінної роботи для виробництва цієї категорії птиці;
домашня птиця чи інша птиця, яка утримується в неволі, з підозрою на зараження інфекційною хворобою - вся домашня птиця чи інша птиця, яка утримується в неволі, у якої виявлені клінічні ознаки чи у якої при патолого-анатомічному розтині виявляють характерні зміни або отримані позитивні лабораторні тести до грипу птиці;
зграя - птиця з однаковим епізоотичним статусом, яка утримується в одному приміщенні та складає одну епідеміологічну одиницю; для домашньої птиці це визначення охоплює всю птицю, яка знаходиться в одному приміщенні, що має спільний повітряний простір;
зона спостереження (зона нагляду) - зона, встановлена навколо господарства в радіусі не менше 10 км, включаючи зону захисту впродовж кордону зони, вільної від хвороби, що підлягає повідомленню, яка відокремлює зону, вільну від хвороби, що підлягає повідомленню, від інфікованої зони, де вживаються суворі заходи спостереження;
ідентифікація небезпеки - процес виявлення патогенних агентів хвороб тварин, які потенційно можуть потрапити на територію України при імпортуванні товарів та супутніх об'єктів;
інкубаторій - господарство (підприємство), в якому здійснюються інкубація яєць, виведення та постачання добового молодняку;
інша птиця, яка утримується в неволі, - птиця, крім домашньої птиці, яка утримується в неволі, з якихось (певних) причин відрізняється від визначення "домашня птиця", включаючи птицю, яка утримується для шоу, змагань, виставок, племінного розведення або продажу;
контактне птахогосподарство - господарство, у яке міг бути занесений збудник грипу внаслідок його розташування, переміщення людей, домашньої птиці або іншої птиці, яка утримується в неволі, переміщення транспортних засобів або будь-яким іншим чином;
птахогосподарство - будь-який сільськогосподарський або інший об'єкт, де розводиться і утримується домашня птиця, а також інша птиця, що утримується в неволі, включаючи інкубаторії, цирки, зоопарки, зоомагазини з продажу декоративної птиці, пташині ринки та пташники, за винятком боєнь, карантинних об'єктів, прикордонних інспекційних пунктів, лабораторій тощо;
свійська птиця - птиця (кури, індики, качки, гуси, цесарки, перепели, голуби та інші), що розводиться фізичною особою для отримання від такої птиці продукції (яєць, м'яса, пуху, пір'я тощо), а також з декоративною та спортивною метою;
синантропна птиця - дика птиця, територія проживання та харчування якої тією чи іншою мірою пов'язані з людиною (ворони, голуби, горобці, синиці, сойки, галки, граки та інші);
спалах - одночасне (або майже одночасне) виникнення одного або декількох випадків інфекційної хвороби в птахогосподарстві, населеному пункті;
стадо - домашня птиця чи інша птиця, яка утримується в неволі, в межах однієї виробничої одиниці;
топічна діагностика - визначення місцезнаходження вогнища хвороби;
утилізація - переробка трупів птиці, відходів інкубації і ветеринарних конфіскатів на знезаражені технічні й кормові продукти.
Інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законі України "Про ветеринарну медицину".
II. Характеристика захворювання
2.1. Грип птиці - гостра контагіозна вірусна інфекція птахів, викликана будь-яким вірусом грипу A: субтипів H5 та H7, або з індексом внутрішньовенної патогенності (IVPI) для курчат шеститижневого віку більше 1,2, або який спричиняє щонайменше 75% летальних випадків у курчат чотири - восьмитижневого віку, інфікованих внутрішньовенно. Грип птиці характеризується загальним пригніченням, набряками, ураженням респіраторних органів та шлунково-кишкового тракту та перебігає у виді епізоотій та ензоотій.
2.2. Усі віруси грипу птиці належать до типу А, родини Orthomyxoviridae, і є сегментованими PHK-вірусами. Віруси грипу A на основі гемаглютинінового антигену Н поділяються на 16 субтипів. Крім антигену H, у вірусів грипу є один із дев'яти нейрамінідазних антигенів (N). Кожен різновид вірусу грипу птиці має один гемаглютинін і один антиген нейрамінідазу у будь-якій комбінації. Більшість комбінацій H і N були ізольовані від птахів, що вказує на виняткове розмаїття, характерне для цих вірусів.
У випадку, коли відбулося спільне інфікування різними вірусами в одній і тій самій клітині, одним із наслідків геномної сегментації може бути поява різноманітних комбінацій (реасортант).
2.3. Збудник грипу птиці - PHK-вірус, за комплементзв'язувальним антигеном споріднений з вірусом типу A людей і тварин.
Визначені віруси пташиного грипу можуть інфікувати людину і являють значний ризик для її здоров'я.
2.4. Генетична реасортація збудника грипу може також відбуватись у мігруючих диких птахів з подальшим інфікуванням домашньої птиці.
2.5. Збудники пташиного грипу поділяються на віруси, що викликають високопатогенний та низькопатогенний пташиний грип. Високопатогенний грип птиці (далі - ВПГП) означає інфекційне захворювання птиці, спричинене вірусом грипу типу A, підтипу H5 та H7 або будь-яким вірусом грипу типу A з індексом інтравенозної патогенності більш ніж 1,2 чи викликає загибель курчат віком 4-8 тижнів понад 75% або має амінокислотну послідовність у місці розщеплення гемаглютиніну, яка сумісна з високопатогенним вірусом птиці.
Низькопатогенний грип птиці (далі - НПГП) означає інфекцію домашньої птиці або іншої птиці, викликану вірусом грипу A, субтипів H5 та H7, але які не потрапляють під визначення ВПГП.
Дикі птахи, особливо мігруюча водоплавна птиця, є природним резервуаром вірусів грипу птиці. Майже всі можливі комбінації гемаглютиніну та нейрамінідази були ізольовані від диких птахів.
2.6. Вірус грипу птиці чутливий до дії 3% розчину їдкого натру, хлорного вапна, креоліну, фенолу. Віруцидно діють 2% розчини формальдегіду, азотної кислоти, ефіру, хлороформу та препарати йоду. Прямі сонячні промені знезаражують вірус протягом 50-55 год., температура +56 град.С - протягом 3 год., +60 град.С - протягом 30 хв., +65-+70 град.С - протягом 2-5 хв.
На інфікованому пір'ї вірус зберігає патогенність 8-20 днів, у крові та ексудаті в запаяних ампулах у ліофілізованому вигляді - понад 2 роки.
2.7. До грипу сприйнятлива домашня, синантропна та дика перелітна птиця.
2.8. Джерелом інфекції є хвора і перехворіла птиця, а також водоплавна птиця без клінічних ознак захворювання. Дикі качки, крячки, лебеді, чайки та інші види перелітної птиці, чутливі до вірусу грипу птиці, є переносниками інфекції та природним резервуаром інфекції.
Факторами передачі збудника є інфікована обмінна тара, корми, інкубаційні яйця, тушки, пір'я. Механічними переносниками можуть бути обслуговуючий персонал, комахи, пухоїди, синантропні птахи, дика перелітна птиця, гризуни. Проте інфікування птиці відбувається в основному повітряно-крапельним шляхом.
2.9. Вірус виділяється у навколишнє середовище зі слиною, носовим секретом і послідом. Вірусоносійство у птиці, яка перехворіла, триває 2-3 місяці та більше.
2.10. Інкубаційний період у птиці триває 1-7 днів. В окремих випадках - від декількох годин до 7 діб і більше.
2.11. Клінічні ознаки грипу птиці є мінливими і залежать від вірулентності вірусу, виду птиці, віку, статі, супутніх хвороб і навколишнього середовища тощо.
Клінічні ознаки у курей різноманітні: від слабовиражених до гострого перебігу, з високою смертністю без проявів будь-яких симптомів або з мінімальними ознаками депресії; відсутність апетиту, раптова загибель великої кількості птиці у стаді; хвора птиця сидить або стоїть у напівкоматозному стані з опущеною головою. При цьому загибель птиці досягає 80-100%. Кури, інфіковані вірусом пташиного грипу, несуть яйця без шкаралупи і з часом припиняють яйцекладку. Хвороба супроводжується депресією, втратою чутливості, сльозотечею, набряками в ділянці голови і шиї, ціанотичністю слизових оболонок, гребінця та сережок, водянистим проносом, рідше - симптомами ураження органів дихання.
У бройлерів клінічні ознаки високопатогенного грипу менше виражені, ніж у інших видів птиці, і характеризуються пригніченням, сонливістю, відсутністю апетиту та підвищеною летальністю. Також спостерігаються набряки голови та шиї, ознаки ураження нервової системи, зокрема викривлення шиї та атаксія.
Клінічні ознаки грипу індиків залежать від патогенності збудника, віку птиці та інфікування збудниками інших хвороб. При зараженні високопатогенними штамами грипу відмічається раптова загибель птиці, знижується або припиняється яйцекладка, з'являються бронхіальні хрипи і крепітація в легенях, глухий, болючий кашель, синусити, набряки голови, депресія, діарея. Смертність досягає 80-90%.
Низькопатогенні віруси грипу викликають зниження або припинення яйценосності, катар верхніх дихальних шляхів, синусит та зростаючу загибель птиці.
У каченят, хворих на грип, спостерігаються слабкість, пригнічення, сльозотеча, часткова або повна відмова від корму, приступи судом, після яких каченята гинуть. Часто настають паралічі шиї, кінцівок, крил. Загибель каченят досягає 50%. Дорослі качки хворіють без видимих клінічних ознак.
У гусей, заражених вірусами пташиного грипу, спостерігаються відсутність апетиту, ознаки депресії, пронос, набряк очних пазух. У гусенят проявляються ознаки ураження нервової системи.
У фазанів, перепілок і цесарок хвороба може перебігати з ознаками ураження дихальної системи і шлунково-кишкового тракту.
При захворюванні молодняку страусів смертність може досягати 60%. Хвороба проявляється симптомами, які називаються південно-африканськими фермерами як "хвороба зеленої сечі". Страуси старше 14-місячного віку хворіють грипом відносно легко, при максимальній загибелі 10%, при цьому загибель провокується супутніми факторами, такими, як порушення умов утримання, стресами та ускладненнями вторинною бактеріальною мікрофлорою.
Екзотична птиця, яка утримується у зоопарках, при зараженні вірусами грипу хворіє з ознаками катарального запалення верхніх дихальних шляхів. Частіше хвороба зустрічається серед молодняку до 30-денного віку, але можливе захворювання і дорослої птиці. У зоопарках грип птиці уражає 90% водоплавної птиці.
2.12. У дикої птиці грип протікає у вигляді епізоотії чи ензоотії. В окремих випадках хвороба характеризується коротким інкубаційним періодом, проте здебільшого має ензоотичний спалах і проявляється депресією, втратою апетиту, ураженням органів дихання і травлення, набряком та опуханням голови, ціанотичністю гребеня та сережок; смертність коливається у межах 5-10%, може досягати 100%; через 2-3 тижні птиця може видужати, але залишається вірусоносієм.
2.13. При патолого-анатомічному розтині хворих на грип курей спостерігають множинні крапчасті крововиливи на оболонках серця, серозній та підслизовій оболонках м'язового і залозистого шлунків, серозній оболонці кишечника, м'язах грудної кістки, паренхіматозних органах, яйцепроводах і яєчниках. При ураженні дихальних шляхів спостерігають риніт, синусит, аеросакуліт, пінисту рідину в трахеї, бронхах, набряк легень, вогнищеву серозно-катаральну пневмонію.
У курчат, які загинули, спостерігають синці в м'язах, катаральну пневмонію. У трупах курей можливі фібринозні нашарування у повітроносних міхурах, збільшення печінки, селезінки, іноді крапчасті крововиливи в залозистому шлунку. Відмічають геморагічне запалення 12-палої кишки, катарально-геморагічне запалення слизової оболонки тонкого та товстого кишечників. У трахеї та легенях збирається піниста рідина, у деяких випадках - катаральна пневмонія, жирова дистрофія печінки, серця, нирок, оваріїти.
При патолого-анатомічному розтині трупів індиків, що загинули від грипу, спостерігають кон'юнктивіт, риніт, синусит, трахеїт, аеросакуліт, пневмонію, катарально-геморагічний ентерит, нефрит.
Трупи качок виснажені. Ззовні носові отвори заклеєні засохлим ексудатом. Слизова оболонка носа гіперемована, вкрита слизом, носові ходи та підочні синуси заповнені сіро-жовтою фібринозною масою. Серцева сорочка розтягнута ексудатом, зовні вкрита фібрином. Печінка збільшена та вкрита фібрином. При гострому перебігу хвороби патологічні зміни спостерігають у носових та очних синусах.
III. Діагностика грипу
3.1. Грип птиці діагностують на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак, результатів патолого-анатомічного розтину та лабораторних досліджень.
3.2. Для дослідження направляють трупи птиці одразу після її загибелі або хвору птицю (не менше 5 голів з пташника, вигулу, вольєра, партії або населеного пункту), внутрішні органи (легені, селезінку, печінку, серце, нирки, трахею, кишечник) та головний мозок (у замороженому вигляді або в 50% розчині гліцерину) та 20 проб сироваток крові від птиці кожного пташника (вигулу, вольєра, партії або населеного пункту) та мінімум 20 трахеальних та клоакальних мазків чи проб посліду (1 г) тощо (далі - стандартний набір зразків). Проби свіжого посліду відбираються по діагоналі приміщення (1 г) з розрахунку по 1 г посліду з 60 точок пташника (вигулу, вольєра).
Якщо в господарстві утримується невелика кількість птиці (40-60 голів), то проби для дослідження відбираються від усієї птиці.
Проби свіжого посліду можуть служити альтернативою клоакальним змивам, якщо вони не можуть бути відібрані від птахів (дрібна, екзотична птиця та птиця, яка не звикла до ветеринарних маніпулювань або дії з якою небезпечні для здоров'я людини).
3.3. Відібрані зразки повинні зберігатися при температурі не вище +1 град.С-+4 град.С, асептично, для чого їх охолоджують на льоду чи на замерзлих пакетах гелю. Якщо транспортування біоматеріалу до лабораторії ветеринарної медицини триває довше 24 годин з часу відбирання, їх заморожують.
Зразки біоматеріалів від птахів можна зберігати до 2 діб при температурі +4 град.С або до 7 діб при температурі (-18+-2 град.С), для тривалого зберігання їх заморожують при температурі -70 град.С.
Сироватка крові може зберігатись при температурі +4 град.С до 5 днів, після чого її заморожують до температури (-18+-2 град.).
Трахеальні та клоакальні змиви доставляють до лабораторії з дотриманням холодового режиму: негайне охолодження після відбору проб з використанням пакетів льоду або холодоелементів з гелю та транспортування в межах 24 годин до державної лабораторії ветеринарної медицини.
Для проведення дослідження методом ПЛР допускається зберігання відібраного матеріалу від птахів протягом 24 годин при температурі +2 град.С-+8 град.С або до 7 діб при температурі -18+-2 град.С.
Біоматеріал терміново транспортують у термосі (ємності) з льодом у герметично закритій тарі до лабораторії ветеринарної медицини.
Відбір біоматеріалу для дослідження на грип та транспортування його проводяться, як з інфікованим матеріалом.
3.4. До лабораторних досліджень на грип входять:
серологічні тести, доступні для виявлення специфічних антитіл до вірусу грипу A: реакція дифузної преципітації (РДП), реакція затримки гемаглютинації, прямий та блокувальний ELISA (ІФА);
виділення збудника на 9-11-добових курячих ембріонах з подальшою ідентифікацією збудника одним із таких методів: реакцією дифузної преципітації (РДП) з антисироватками, твердофазним ELISA (ІФА), реакцією затримки гемаглютинації, реакцією інгібіції нейрамінідази, РТ-ПЛР або РТ-ПЛР в реальному часі;
визначення вірулентності виділеного штаму за індексом інтравенозної патогенності на 6-тижневих курчатах (який більш ніж 1,2 для штамів ВПГП) чи внутрішньовенним зараженням 4-8-тижневих курчат (ВПГП викликає загибель 75% і більше).
Допускається виділення вірусу грипу в культурі клітин.
3.5. У випадку виявлення у птиці антитіл до вірусу грипу птиці проводять повторне епізоотологічне обстеження та лабораторні дослідження.
3.6. Наявність вірусу грипу птиці визнається, коли:
високопатогенний вірус птиці був виділений та ідентифікований як такий або має характерну амінокислотну послідовність у місці розщеплення гемаглютиніну;
низькопатогенний вірус птиці був виділений як такий або має характерну амінокислотну послідовність у місці розщеплення гемаглютиніну.
3.7. Виділений ізолят (вірус грипу) передається в референс-лабораторію для проведення відповідних досліджень та зберігання.
3.8. Діагноз грипу птиці вважається встановленим, якщо виявлений патогенний вірус, антиген або специфічний генетичний матеріал у зразках від птиці або інших тканинах птахів, органах, крові чи виділеннях, наявні клінічні ознаки захворювання, характерні патолого-анатомічні зміни та відповідні специфічні антитіла.
3.9. Офіційні дослідження зразків біоматеріалу птиці проводять уповноважені державні лабораторії ветеринарної медицини.
IV. Профілактичні заходи з біобезпеки
4.1. З метою забезпечення епізоотичного благополуччя у птахогосподарствах необхідно постійно здійснювати:
нагляд за клінічним станом птиці;
проведення моніторингових досліджень щодо виявлення антитіл до вірусу грипу птиці та встановлення вірусу грипу серед різних видів диких перелітних та синантропних птахів, птиці птахогосподарств та особистих селянських господарств, іншої птиці, яка утримується в неволі, тощо;
контроль та оцінку загрози, що може виникнути від диких перелітних та синантропних птахів, щодо будь-якого вірусу грипу птиці;
моніторинг наявності збудників пташиного грипу у ссавців.
4.2. Для профілактики захворювання птиці на грип керівники та спеціалісти птахогосподарств зобов'язані виконувати вимоги, передбачені Ветеринарно-санітарними правилами для птахівницьких господарств і вимогами до їх проектування, затвердженими наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 03.07.2001 N 53, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 05.07.2001 за N 565/5756, та іншими нормативно-правовими актами.
Власники особистих селянських господарств, діяльність яких пов'язана з утриманням птиці, зобов'язані виконувати положення Ветеринарно-санітарних вимог утримання птиці в особистих селянських господарствах, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 19.12.2006 N 100, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19.01.2007 за N 42/13309, та з метою профілактики захворювання птиці на грип:
здійснювати господарські та ветеринарні заходи, які забезпечуватимуть попередження виникнення захворювання птиці;
на вимогу спеціалістів ветеринарної медицини надавати домашню птицю для проведення клінічного огляду;
виконувати вказівки спеціалістів ветеринарної медицини та проводити ветеринарно-санітарні заходи з профілактики та боротьби з грипом птиці;
виконувати проведення заходів, направлених на попередження виникнення грипу птиці, передбачених цією Інструкцією;
повідомляти спеціалістів ветеринарної медицини про всі випадки загибелі птиці або про не властиву їм поведінку;
до прибуття спеціалістів ветеринарної медицини ізолювати підозрілу на захворювання птицю.
4.3. Увезення на територію України живої птиці, продукції і сировини птахівництва здійснюється відповідно до Ветеринарних вимог щодо імпорту в Україну об'єктів державного ветеринарно - санітарного контролю та нагляду, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 14.06.2004 N 71, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 23.06.2004 за N 768/9367.
4.4. Керівники та спеціалісти ветеринарної медицини птахогосподарств організовують захист господарства від занесення вірусу грипу птиці та його розповсюдження у господарстві та за його межами.
Для цього необхідно:
завозити інкубаційні яйця, добовий/ремонтний молодняк тільки з територій та господарств, благополучних щодо грипу та інших інфекційних захворювань;
проводити інкубацію завезених яєць в окремому інкубаторії в умовах надійної ізоляції від інкубаційних яєць, одержаних у цьому господарстві;
не допускати змішування в інкубаційних та вивідних інкубаторах яєць, доставлених з різних господарств;
проводити дезінфекцію інкубаційних яєць перед закладкою в інкубатор відповідно до вимог Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва, затвердженої наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 20.06.2007 N 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.07.2007 за N 813/14080 (далі - Інструкція з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва);
вирощувати ремонтний молодняк ізольовано від дорослої птиці, дотримуватися термінів міжциклових профілактичних перерв перед посадкою кожної наступної партії птиці, проводити якісну підготовку приміщень до посадки наступної партії птиці, підтримувати ветеринарно-санітарні вимоги в пташниках, інкубаторії та інших виробничих приміщеннях; організовувати роботу птахогосподарств у закритому режимі, підтримувати у робочому стані ветеринарно-санітарні об'єкти (дезбар'єри, санпропускники, дезкилими тощо).
4.5. Перед вибіркою молодняку з метою запобігання поширенню вірусу грипу видаляють пух продуванням з лотків і підлоги вивідних шаф. Відразу після вибірки молодняку відходи інкубації збирають у герметичну металеву тару (діжки, контейнери) із кришкою і негайно відправляють на знищення (спалювання), а вивідні шафи і лотки дезінфікують, миють 0,5% розчином кальцинованої соди або іншими ветеринарними препаратами, дозволеними для використання та рекомендованими при грипі птиці, потім повторно дезінфікують вологим методом "по-чистому" або парами формальдегіду чи іншими дозволеними в Україні деззасобами згідно з настановами щодо їх застосування.
4.6. Після виведення партії молодняку проводять вологе прибирання і дезінфекцію у вивідному залі. Перерва у вивідних шафах між черговими партіями виведеного молодняку повинна становити не менше трьох днів.
4.7. Керівники та спеціалісти ветеринарної медицини птахогосподарств повинні періодично організовувати проведення аерозольної дезінфекції приміщень, не звільняючи їх від птиці, відповідно до вимог Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва розчином молочної кислоти, резорцину, йодтриетиленгліколю чи іншими дозволеними в Україні деззасобами, рекомендованими для цієї мети.
4.8. Спеціалісти ветеринарної медицини здійснюють нагляд за дотриманням зоогігієнічних та ветеринарно-санітарних вимог при транспортуванні, утриманні та годівлі птиці, будівництві об'єктів птахівництва.
4.9. Спеціалісти державних установ ветеринарної медицини постійно здійснюють нагляд за птахопоголів'ям у населених пунктах, що розташовані в зоні обслуговування, відповідно до вимог чинного законодавства. При цьому проводиться клінічний огляд птиці, вибіркове дослідження в лабораторіях ветеринарної медицини сироваток крові, зразків посліду, мазків з трахеї, синусів, клоаки, свіжих трупів птиці або патматеріалу (у разі загибелі птиці).
У разі виявлення у домашньої, свійської чи іншої птиці, яка утримується в неволі, клінічних ознак чи патологічних змін, характерних для грипу птиці, або збільшення щоденної загибелі птиці (більш ніж у 3 рази), її пригнічення, зниження продуктивності (більше ніж на 5%), зменшення споживання кормів та води (понад 5%) негайно відправляють стандартні зразки для лабораторних досліджень від птиці, яка підозрюється у зараженні, та направляють до акредитованої лабораторії ветеринарної медицини. Як додаткові заходи відбирають стандартні набори зразків від птиці з кожної виробничої одиниці.
Якщо у стандартних наборах зразків були виявлені позитивні результати, для підтвердження спалаху високопатогенного грипу птиці необхідно відібрати зразки від будь-якої мертвої птиці, яка була виявлена під час здійснення вибірки, та по 60 проб трахеальних і клоакальних змивів від птиці з кожного пташника (вигулу, вольєра, партії або населеного пункту) або від всієї птиці, якщо в стаді утримується менше ніж 60 голів, та провести лабораторні дослідження згідно з розділом III цієї Інструкції.
При отриманні негативного результату лабораторних досліджень через 21 день проводяться повторний відбір зразків та відповідні лабораторні дослідження.
Залежно від результатів оцінки ризику державними органами ветеринарної медицини допускається відхилення від розміру стандартного набору зразків.
4.10. У птахогосподарстві необхідно організовувати постійні заходи, направлені на знищення гризунів, ектопаразитів і недопущення залітання диких, синантропних птахів у пташники, кормоцехи тощо.
4.11. Трупи птиці, відходи інкубації утилізують (у разі відсутності клінічного прояву хвороби) у спеціально обладнаному цеху утилізації. При цьому необхідно забезпечити повне знезараження відходів інкубації.
При відсутності обладнаного цеху утилізації трупи птиці та відходи інкубації знищують шляхом спалювання або утилізують іншим способом.
4.12. Послід складують на спеціальних ізольованих майданчиках з подальшим його знезаражуванням біотермічним або іншими методами.
4.13. Транспорт і тару, які використовували для перевезення курчат, відходів інкубації, дезінфікують після кожного використання або, якщо дезінфекція тари неможлива, її спалюють.
4.14. Проведення постійного моніторингу щодо наявності антитіл до вірусу грипу свійської та дикої птиці, а також лабораторні дослідження загиблої птиці або патологічного матеріалу від неї з метою оцінки ризиків та загроз виникнення пташиного грипу здійснюється згідно з планом моніторингу інфекційних хвороб птиці на території України.
4.15. Моніторинг проводиться в зонах ризику можливого виникнення грипу птиці, які визначають за такими критеріями:
шляхи міграції диких перелітних птахів та місця найбільшої їх концентрації з врахуванням епізоотичного стану територій;
кількість птахогосподарств та наявність в них птиці;
наявність птиці в населених пунктах, які розташовані в радіусі до 10 км від птахогосподарств;
розміщення населених пунктів біля великих водоймищ, де може бути контакт з дикою птицею.
4.16. Для лабораторних досліджень дикої та синантропної птиці направляють у державну лабораторію ветеринарної медицини сироватку крові, патматеріал, клоачні змиви, внутрішні органи (при діагностичному відстрілі птахів), зразки посліду, свіжі трупи загиблих птахів.
Від свійської птиці для моніторингових досліджень відбирають стандартний набір зразків.
Залежно від аналізу епізоотичного стану та результатів оцінки ризику державними органами ветеринарної медицини визначається кількість біоматеріалу, який відбирається від дикої та синантропної птиці.
V. Заходи при підозрі захворювання птиці на грип
5.1. У випадку підозри щодо захворювання птиці на грип (в разі позитивного результату серологічних досліджень, характерних клінічних ознак та патолого-анатомічних змін тощо) державний інспектор ветеринарної медицини терміново разом з фахівцями державної лабораторії ветеринарної медицини проводять епізоотологічне обстеження всієї підозрілої птиці та відбирають стандартні набори зразків для повторних лабораторних досліджень згідно з розділом III цієї Інструкції.
5.2. У випадку, коли у стандартних наборах зразків при серологічних дослідженнях були виявлені позитивні результати для підтвердження спалаху високопатогенного грипу птиці, необхідно відібрати зразки від будь-якої мертвої птиці, яка була виявлена під час здійснення вибірки, та по 60 проб трахеальних і клоакальних змивів від птиці з кожного пташника (вигулу, вольєра, партії або населеного пункту) або від всієї птиці, якщо в стаді утримується менше ніж 60 голів.
На основі результатів аналізу ризику державними органами ветеринарної медицини допускається відхилення від розміру стандартного набору зразків.
5.3. За розпорядженням державного інспектора ветеринарної медицини встановлюється навколо господарства зона контролю, в якій проводяться відповідні ветеринарно-санітарні заходи.
5.4. До одержання остаточного лабораторного висновку щодо властивостей збудника головний державний інспектор ветеринарної медицини видає розпорядження про запровадження карантину (карантинних обмежень) у птахогосподарстві (на птахофермі, у пташнику, у населеному пункті), дворі, при яких:
проводиться облік чисельності домашньої птиці та птиці, яка утримується у неволі, за видами та інших видів тварин;
забороняється:
переміщення птиці всіх вікових груп, інкубаційних та харчових яєць з пташника, де виникла підозра на захворювання птиці, та обслуговуючого персоналу;
вигульне утримання птиці;
вивезення живої птиці в інші птахогосподарства та реалізація її населенню;
реалізація продукції птахівництва у вільній торгівлі та вивезення з території птахогосподарства (без дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини) продукції птахівництва, кормів, посліду, інвентарю, підстилки тощо, які могли б бути інфікованими вірусом грипу;
відвідування сторонніми громадянами птахогосподарств, особистих селянських господарств.
5.5. За умовами обмеження допускається:
інкубація яєць для потреб птахогосподарства під ретельним наглядом лікаря ветеринарної медицини, який контролює показники виводу птиці і якості молодняку;
вивезення харчових яєць з умовно благополучних пташників після дезінфекції на промислові харчові підприємства, які при виробництві продукції у своїх технологіях застосовують високі температури, або для знищення;
забій умовно здорової птиці інших пташників з дотриманням ветеринарно-санітарних вимог.
Ветеринарно-санітарну оцінку м'яса птиці проводять згідно з Правилами передзабійного ветеринарного огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м'яса та м'ясних продуктів, затвердженими наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України від 07.06.2002 N 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 21.06.2002 за N 524/6812;
складування продукції забою, одержаної від підозрілої у зараженні, в окремих складських або холодильних приміщеннях.
5.6. Проводиться такий комплекс заходів з локалізації та недопущення розповсюдження вірусу грипу:
здійснюється ізоляція птиці;
ведеться облік чисельності домашньої птиці за видами, іншої птиці, що утримується в неволі, та інших видів тварин, які є в господарстві;
установлюється щоденний ветеринарно-санітарний нагляд за клінічним станом, динамікою перебігу хвороби та загибеллю птиці;
визначається кількість інфікованої птиці та тварин тощо;
отримана інформація передається до державних органів ветеринарної медицини.
Проводять дезінфекцію відповідно до Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва.
5.7. У птахогосподарстві проводять систематичне вибраковування та забій некондиційної та малопродуктивної птиці, аерозольну дезінфекцію приміщення (у присутності птиці) через кожні 3-5 днів парами молочної кислоти, триетиленгліколю, резорцину або іншими дозволеними в Україні препаратами.
5.8. Птиця, що загинула, підлягає патолого-анатомічному розтину з подальшим направленням патологічного матеріалу до державної лабораторії ветеринарної медицини.
Трупи загиблої птиці спалюють у спеціально відведеній зоні.
Пух та пір'я, отримані при забої птиці, а також послід та підстилку знищують.
5.9. Переміщення людей, тварин, транспорту та обладнання із/у птахогосподарство можуть здійснюватись при дотриманні умов біобезпеки.
5.10. Ветеринарно-санітарні заходи при підозрі на захворювання птиці грипом проводять доти, поки не одержать два послідовні негативні лабораторні результати при дослідженні стандартних наборів зразків, відібраних з розривом у проміжку в 21 день.
Залежно від результатів оцінки ризику державними органами ветеринарної медицини допускається відхилення від розміру "стандартного набору зразків".
У випадку підтвердження спалаху високопатогенного грипу проводять заходи з його ліквідації відповідно до розділу VI цієї Інструкції.
VI. Заходи з ліквідації ВПГП
6.1. При встановленні захворювання птиці на високопатогенний грип керівники птахогосподарств, спеціалісти ветеринарної медицини, які обслуговують дані птахогосподарства, власники птиці негайно інформують головного державного інспектора ветеринарної медицини відповідної території.
6.2. Рішенням відповідної державної надзвичайної протиепізоотичної комісії ДНПК (далі - ДНПК) птахогосподарство (птахофабрика, ферма, населений пункт, двір), у якому виявлено ВПГП, оголошується неблагополучним, і в ньому вводиться карантин.
6.3. З моменту оголошення птахогосподарства (населеного пункту тощо) неблагополучним та введення карантину ДНПК працює постійно та здійснює оперативний контроль, керівництво і координацію діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, пов'язаних із ліквідацією ВПГП.
6.4. ДНПК вводить карантинні та протиепізоотичні заходи, направлені на локалізацію та ліквідацію ВПГП в неблагополучному пункті (інфікованій зоні) та визначає контактні господарства, встановлює кордони інфікованої та буферної зон, зони спостереження.
6.5. Залежно від епізоотичної ситуації, щільності птахопоголів'я та інших факторів у господарствах неблагополучної зони, визначеної ДНПК, незалежно від їх форм власності застосовують стемпінг-аут (знищення (спалювання)) усього поголів'я птиці.
6.6. Облік птиці, яка захворіла, загинула та була знищена, ведеться у епізоотичному журналі. За кожним фактом знищення птиці складається відповідний акт.
6.7. При спалаху ВПГП у цирку, зоопарку, парку з дикими тваринами, в місцях, де утримується птиця з науковою метою чи з метою збереження зникаючих видів птиці, рідкісних порід птиці, допускається не знищувати птицю (якщо є підтвердження, що вона не інфікована вірусом ВПГП) за умови, що це не стане на заваді ліквідації захворювання.
6.8. Зазначена птиця ізолюється таким чином, щоб вона не мала контакту з дикою чи синантропною птицею, та підлягала ветеринарно-санітарному нагляду і лабораторному тестуванню щодо вірусу ВПГП.
6.9. У випадку, коли спалах ВПГП відбувся у господарстві, де є кілька виробничих одиниць, ДНПК має право не застосовувати стемпінг-аут птиці в тих виробничих одиницях, де немає підозри захворювання її на ВПГП, за умови, що це не ставитиме під загрозу ліквідацію захворювання.
6.10. Продукти забою птиці, пух та пір'я, отримані в період можливої дати занесення вірусу ВПГП, знищують шляхом спалювання.
6.11. Продукція птахівництва, одержана в період можливої дати занесення вірусу ВПГП і початком прийняття заходів, відслідковується і знищується під державним ветеринарно-санітарним наглядом.
6.12. Усі ймовірно контаміновані вірусом ВПГП відходи та речовини (корми, послід, підстилковий матеріал від хворої птиці, малоцінний інвентар тощо) знищують (спалюють) чи знезаражують методом, що гарантує загибель вірусу грипу.
6.13. Після проведення знищення птиці приміщення, в якому вона розміщувалася, територія, обладнання, транспортні засоби, які використовувалися для перевезення птиці, тощо знезаражуються згідно з Інструкцією з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва.
6.14. Дезінфекції також підлягають усі транспортні засоби, що були задіяні у неблагополучному птахогосподарстві. Сміття, дерев'яні сідала, годівниці з рештками корму, малоцінний дерев'яний інвентар, картонні короби, прокладки, ящики для транспортування яєць тощо підлягають знищенню (спалюванню). Обладнання, інвентар, зворотна тара з пластику або металу дезінфікуються аерозольним або вологим методом, розчином формальдегіду чи іншими дезінфікуючими засобами. Знезараження проводять відповідно до Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва.
6.15. Карантин з території, зони, господарства, населеного пункту тощо, де було встановлено ВПГП, знімають через 21 день за умови, що було забито всю хвору та клінічно здорову птицю, яка перебувала в інфікованій зоні, виконання комплексу ветеринарно-санітарних заходів та проведення лабораторно-діагностичних тестів на грип птиці.
6.16. Для контролю в приміщення (пункт, зону), де було зареєстровано захворювання птиці на грип, розміщують 120 добових курчат (індикаторних) і витримують 21 день, потім їх забивають і проводять лабораторні дослідження, результати яких повинні бути негативними до всіх серотипів грипу A.
У разі захворювання та загибелі курчат індикаторної групи їх знищують шляхом спалювання, а заходи із санації продовжують з подальшим контролем її ефективності.
6.17. При виявленні захворювання на ВПГП диких, перелітних чи синантропних птахів ДНПК встановлює зону (населені пункти, водоймища, частини їх узбережжя, лісові масиви тощо), де виявили хворих на ВПГП птахів, оголошує її неблагополучною та вводить карантинні обмеження з метою недопущення інфікування домашньої птиці та поширення захворювання.
При проведенні ветеринарно-санітарних заходів беруться до уваги такі чинники:
епізоотична доцільність;
геологічні особливості, природні перешкоди для поширення епізоотії;
розташування та близькість господарств, оцінка кількості птиці;
можливість для забезпечення відповідного контролю;
оцінка ризику можливості поширення захворювання.
При цьому державний інспектор ветеринарної медицини організовує епізоотичне обстеження птиці, що мешкає в зоні, та проведення ветеринарно-санітарних заходів у птахогосподарствах, особистих селянських господарствах до того часу, поки не буде встановлено відсутність вірусу ВПГП у диких та синантропних птахів.
Залежно від епізоотичного стану та аналізу ризику забезпечують виконання необхідних вимог біобезпеки в зоні всіма власниками птиці, у тому числі свійської, відповідно до розпорядження головного державного інспектора ветеринарної медицини. Особливу увагу акцентують на виключенні можливості контакту домашньої, свійської та іншої птиці, що утримується в неволі, та продукції з неї з синантропною та дикою птицею. Організовують збір та знищення трупів дикої та синантропної птиці, направлення біоматеріалу від них на лабораторне тестування тощо.
Карантинні обмеження знімають при отриманні двох негативних результатів лабораторних досліджень біоматеріалу від дикої та синантропної птиці з інтервалом у 21 день та проведенні відповідних ветеринарно-санітарних заходів в особистих селянських господарствах/птахогосподарствах та на прилеглій території.
VII. Ветеринарно-санітарні заходи при ВПГП у контактних господарствах
7.1. При спалаху ВПГП рішенням ДНПК визначаються контактні господарства. Державні органи ветеринарної медицини організовують проведення ветеринарно-санітарних заходів у контактних господарствах до того часу, поки не буде встановлено відсутність вірусу ВПГП.
7.2. Залежно від епізоотологічного обстеження за рішенням ДНПК в контактних господарствах можуть застосовуватися заходи, які передбачені розділом VI цієї Інструкції.
7.3. У процесі проведення заходів у контактному господарстві для лабораторного дослідження відбирається стандартний набір зразків.
У випадку виявлення у птиці ознак грипу, збільшення щоденної її загибелі (більше ніж у 3 рази), зменшення продуктивності (більше ніж на 5%) та споживання корму і води (більше ніж на 5%) з кожної виробничої одиниці повторно відбирається стандартний набір зразків.
7.4. У разі отримання негативних результатів лабораторних досліджень біоматеріалу через 21 день після останнього контакту з інфікованим господарством, у тому числі при загибелі птахів у приватному секторі та відсутності ознак захворювання птиці на грип, відбирають повторно стандартний набір зразків.
7.5. При отриманні повторного негативного результату лабораторних досліджень і після завершення проведення ветеринарно-санітарних заходів в контактному господарстві проводиться санація приміщень, території, знезараження обладнання тощо відповідно до розділу XVI цієї Інструкції.
7.6. Залежно від результатів оцінки ризику державними органами ветеринарної медицини допускається відхилення від розміру стандартного набору зразків.
VIII. Буферна зона (зона захисту), зона спостереження (зона нагляду) і додаткові зони обмеження
8.1. Одразу після спалаху ВПГП встановлюють:
буферну зону (зону захисту) навколо господарства в радіусі не менше 3 км;
зону спостереження (зону нагляду) навколо господарства в радіусі не менше 10 км, включаючи зону захисту.
За результатами аналізу ризику можуть встановлюватися додаткові зони обмеження.
8.2. Зони встановлюються з урахуванням таких критеріїв:
результатів епізоотологічного обстеження;
особливостей природних меж;
розташування та віддаленості господарств, чисельності поголів'я птиці;
переміщення та торгівлі птицею і продуктами птахівництва;
дотримання господарствами ветеринарно-санітарних правил (утримання птиці в закритому режимі, наявність діючого санпропускника, дезбар'єрів тощо), контроль за утриманням птиці, переміщенням продукції птахівництва (птиці на забій, м'яса птиці, яєць, добових курчат тощо), послідом тощо.
8.3. ДНПК може встановлювати додаткову зону обмеження навколо чи на кордоні буферної зони (зони захисту) та зони спостереження (зони нагляду) з урахуванням критеріїв, визначених пунктом 8.2 цього розділу.
IX. Ветеринарно-санітарні заходи при підтвердженні ВПГП в буферній зоні (зоні захисту)
9.1. У буферній зоні (зоні захисту) за рішенням ДНПК проводяться такі заходи:
відстеження можливих шляхів поширення вірусу ВПГП, включаючи домашню птицю, інших диких птахів, які утримуються в неволі, синантропну птицю, м'ясо, яйця, тушки, корми, підстилку, людей, які були в контакті з хворою птицею, транспортні засоби, які пов'язані з птахівничою галуззю, тощо;
надання власниками птиці регулярної інформації щодо завезення/вивезення птиці та продуктів птахівництва в зону захисту та нагляду;
інформування власників птиці про всі обмеження та заходи, яких необхідно дотримуватися в зоні.
9.2. Залежно від епізоотичної ситуації ДНПК вводиться програма ліквідації захворювання, яка включає забій птиці або знищення її в господарствах чи регіонах ризику.
9.3. Спеціалістами ветеринарної медицини проводяться облік та епізоотологічне обстеження усіх птахівничих господарств, включаючи господарства, де утримується свійська птиця.
Постійно здійснюється клінічне обстеження поголів'я птиці птахогосподарств та особистих селянських господарств, у тому числі екзотичної птиці. Проводяться лабораторні дослідження відповідно до розділу III цієї Інструкції.
Проводять відбір стандартних наборів зразків і направляють їх в державну лабораторію ветеринарної медицини для контролю наявності збудника грипу птиці.
9.4. У разі збільшення щоденної загибелі птиці (більше ніж у 3 рази), зменшення продуктивності (більше ніж на 5%) та споживання корму (більше ніж на 5%) відбирають стандартний набір зразків з кожної виробничої одиниці.
9.5. Залежно від результатів оцінки ризику та при відсутності клінічних ознак захворювання птиці допускається зменшення кількості виробничих одиниць, з яких необхідно відбирати стандартний набір зразків.
9.6. Для лабораторних досліджень перед транспортуванням птиці на забій чи її переміщенням не менше ніж за 48 годин відбираються (замість стандартних зразків) 60 трахеальних та/або 60 клоакальних змивів птиці з кожної виробничої одиниці, з якої птиця буде транспортуватись.
9.7. Перед транспортуванням інкубаційних та харчових яєць не менше ніж за 48 годин відбирається стандартний набір зразків від батьківського птахопоголів'я або продуктивного стада з виробничої одиниці, яка реалізує яйця.
9.8. У птахогосподарствах зони захисту птицю утримують у закритих приміщеннях. Якщо це неможливо, птицю переводять в інші приміщення на території господарства, де відсутній контакт з іншою птицею, з дикою та синантропною птицею.
У випадку забою птиці тушки та внутрішні органи, отримані від хворої і підозрілої щодо захворювання птиці, одразу знищуються. Продукти забою, отримані від умовно здорової птиці (при відсутності патологічних змін), направляють на промислову переробку з обов'язковою термічною обробкою. Пух та перо знищують.
Транспортні засоби та обладнання для перевезення птиці, м'ясо, корм, послід та інший матеріал, який міг би бути інфікований вірусом грипу, підлягають знезараженню відповідно до Інструкції з проведення санітарної обробки - дезінфекції, дезінсекції та дератизації об'єктів птахівництва.
Обіг тварин, щодо яких може бути підозра на захворювання ВПГП, забороняється. Будь-які переміщення тварин можуть здійснюватися лише з дозволу відповідного головного державного інспектора ветеринарної медицини.
При підвищеному захворюванні/загибелі птиці, різкому зниженні її продуктивності необхідно терміново повідомляти спеціалістів ветеринарної медицини для проведення відповідних діагностичних досліджень.
Відвідування птахогосподарств сторонніми особами заборонено. Як виняток, відвідування можливе за умови виконання правил біобезпеки, спрямованих на недопущення розповсюдження ВПГП.