• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про затвердження Державної програми розвитку внутрішнього виробництва

Кабінет Міністрів України  | Постанова, Перелік, Заходи, План, Програма від 12.09.2011 № 1130
За попередніми експертними оцінками, для запровадження новітніх технологій на першому етапі необхідно 10-15 млрд. доларів США.
Орієнтовний перелік інвестиційно-інноваційних проектів, який уточнюватиметься під час виконання Програми, наведено у додатку 2 .
Запровадження ефективних механізмів залучення інвестицій для реалізації інвестиційних проектів з інноваційною складовою
Інноваційний розвиток внутрішнього виробництва можливо забезпечити лише за умови реалізації активної інвестиційно-інноваційної політики. Для створення конкурентних переваг української продукції на світовому ринку необхідно забезпечити:
розвиток інноваційної інфраструктури шляхом формування мережі наукових парків, технопарків, бізнес-інкубаторів і центрів трансферту технологій;
розвиток венчурного і посівного фінансування;
створення техніко-впроваджувальних зон і промислових майданчиків;
сприяння розвитку інжинірингових та проектних фірм;
створення системи державної підтримки нових інноваційних компаній на стартовому етапі;
створення системи страхування ризиків компаній під час здійснення ними технологічних інвестицій на початкових стадіях їх розвитку;
надання підтримки імпорту ключових комплексних технологій та залучення зарубіжних технологічних донорів і центрів підготовки персоналу;
забезпечити поєднання новаторських розробок українських учених, конструкторів, інженерів з інвестиціями, налагодження постійного зв'язку між носіями новаторських ідей з власниками підприємств і потенційними інвесторами, заохочення власників та інвесторів до реалізації новаторських ідей;
підтримку корпоративним сектором попиту на інноваційну продукцію, удосконалити механізми надання підтримки експорту наукоємної продукції;
проведення незалежної експертизи інвестиційно-інноваційних проектів щодо їх наукового та інноваційного рівня;
надання податкових пільг та інших преференцій на період впровадження інвестиційно-інноваційних проектів, спрямованих на забезпечення пріоритетного розвитку внутрішнього виробництва;
вироблення активної позиції держави щодо розвитку інфраструктурних об'єктів загального користування - автомобільних доріг, залізничних колій, мостів, об'єктів соціальної сфери, інформаційних систем;
визначення провідної ролі держави у забезпеченні технологічного переоснащення державних та казенних підприємств;
створення системи технологічного забезпечення загальнонаціональних пріоритетів розвитку, що базуються на крупних інноваційних проектах, які можливо реалізувати у сучасних умовах лише шляхом державно-приватного партнерства і промислової кооперації з іншими державами;
гарантії інвесторам щодо незмінності інвестиційного режиму на строк дії законодавства з питань спеціального режиму інвестиційної діяльності на території України.
Створення умов для переходу до стратегічного управління
Основну роль у забезпеченні прогресивного економічного розвитку має система стратегічного управління.
Перехід до стратегічного управління необхідно здійснювати з урахуванням світового досвіду.
Система стратегічного управління повинна відповідати реальним умовам її одночасного впровадження на державному, регіональному та корпоративному рівні (наявність підготовлених кадрів, рівень програмного та інформаційного забезпечення тощо) та стратегічним і тактичним завданням.
Суть комплексної системи стратегічного управління полягає в тому, що на всіх рівнях управління, у тому числі на підприємствах та в організаціях, крім обов'язкового поточного планування з виконання тактичних завдань, запроваджується довгострокове стратегічне планування, що сприяє створенню конкурентних переваг, забезпечується концентрація ресурсів на важливих пріоритетних напрямах, здійснюється поетапне технологічне переозброєння, виготовляються нові товари, здійснюється управління попитом, забезпечується послідовне просування інтересів держави та корпорацій на зовнішніх ринках. Такий підхід потребує розроблення і виконання узгоджених та взаємопов'язаних довго-, середньо- і короткострокових програм, планів та проектів, спрямованих на забезпечення економічного і соціального розвитку держави.
Вжиття актуальних сьогодні антикризових методів управління і стратегічного планування шляхом запровадження постійно діючої гнучкої системи антикризового управління, зокрема, підприємствами, що входять до складу державних та приватних компаній, дасть можливість підприємствам, корпораціям, державному сектору економіки і національній економіці в цілому функціонувати у кризових умовах з найменшими втратами.
Для забезпечення модернізації та створення дійсно нового виробничого сектору необхідно отримувати синергетичний ефект від реалізації якісно розроблених стратегій і програм, що забезпечить комплексний і збалансований розвиток споживчого, високотехнологічного, мінерально-сировинного, паливно-енергетичного та інфраструктурного сектору економіки.
Удосконалення системи державного управління
Створення нової системи довгострокового прогнозування і стратегічного планування потребує утворення відповідного міжвідомчого органу, до складу якого повинні увійти науковці, представники центральних та регіональних органів влади, а також (за згодою) делеговані для цієї роботи провідні фахівці крупних українських компаній.
Система довгострокового прогнозування повинна включати науково-технологічний (за напрямами досліджень) та соціально-економічний (у галузевому та територіальному розрізі) аспекти планування і проектування на довго-, середньо- та короткострокові періоди з відповідним методологічним, методичним і нормативно-правовим забезпеченням.
Важливу роль у розвитку системи довгострокового прогнозування відіграє національна система проведення експертних оцінок нової техніки, технологій і новітніх матеріалів, яка необхідна для відбору до впровадження технологій з метою мінімізації можливих фінансових ризиків.
Для стимулювання і підтримки розвитку високотехнологічних галузей необхідно вжити заходів до:
державного замовлення на науково-технічну продукцію за пріоритетними напрямами розвитку науки, техніки і технологій;
державного фінансування програм виробництва технічно складної продукції військового призначення, у тому числі продукції подвійного призначення;
субсидування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт шляхом надання податкових, кредитних, митних, тарифних та інших пільг;
створення привабливих умов для заохочення приватного промислового капіталу до розвитку науки та технологій, а також розширення зв'язків науки з виробництвом;
пошуку новаторських розробок вітчизняних науковців, перетворення таких розробок в інвестиційно привабливі проекти;
проведення конкурсів інноваційних ідей за галузевим принципом за підтримки заінтересованих корпорацій;
залучення до інноваційного розвитку держави широкого кола винахідників, раціоналізаторів з метою удосконалення техніки, технологічних процесів і створення промислових та програмних продуктів сучасного рівня;
поширення практики офсетних угод, виконання яких сприяє зміцненню міжнародної науково-технічної та виробничої кооперації;
розроблення довгострокової (на 15-20 років) програми просторового розвитку країни, збалансованої за основними соціально-економічними показниками за галузями і територіями, відповідно до обраної інноваційної моделі;
створення умов для запровадження системи наукового прогнозування, форсайту інноваційних технологій та стратегії розвитку держави на 30-50 років.
Збереження і розвиток науково-технічного потенціалу
Показниками стану науково-технічного потенціалу є зміни галузевої структури економіки. На даний час нагальною проблемою є забезпечення необхідних науково-технічних розробок, а також використання досягнень науково-технічного прогресу.
Головними завданням держави є забезпечення розвитку національної науки, визначення пріоритетів фундаментальних досліджень, розроблення та вдосконалення способів фінансування фундаментальної науки.
Протягом останніх років на науку і виконання науково-технічних робіт витрачається 0,8 відсотка валового внутрішнього продукту, з них із державного бюджету - тільки 0,3 відсотка. Для промисловості такі показники становлять відповідно 0,56 і 0,08 відсотка. Інноваційну діяльність провадить лише кожне сьоме підприємство.
Слід ураховувати, що сьогодні кодифіковані та структуровані знання, зокрема технології, стають ринковими продуктами, їх частка у валовому внутрішньому продукті невпинно зростає. Найбільш актуальною проблемою є рівень технологічної залежності держав. Україні необхідно подолати технологічне відставання і розрив у створенні економіки знань.
Держава повинна стимулювати корпорації шляхом надання їм на конкурсній основі пільг для розвитку прикладної науки, створення корпоративних університетів, лабораторій, конструкторських бюро, проектних інститутів, експериментальних стендів і провадження інноваційної діяльності. З огляду на зазначене важливо також зберегти університетську науку (кафедри), провідні вітчизняні наукові школи, розвивати наукові парки.
Забезпечення розвитку системи освіти відповідно до потреб внутрішнього виробництва
На сьогодні стан трудових ресурсів має такі ознаки:
старіння робочої сили і зростання частки працівників, які здобули професійну та спеціальну освіту декілька десятиліть тому, тож рівень їх кваліфікації об'єктивно не відповідає сучасним вимогам;
відсутність фахівців і робітників необхідних професій та рівня кваліфікації відповідно до вимог внутрішнього виробництва;
зниження економічної активності населення молодших вікових груп;
прагнення економічно активного населення до працевлаштування за кордоном.
Завдання з формування міцного конкурентоспроможного внутрішнього виробництва та інтеграції до світового економічного простору необхідно виконувати насамперед шляхом реформування ринку праці, підвищення продуктивності праці, усунення дисбалансу в системі оплати праці, підвищення конкурентоспроможності трудових ресурсів. При цьому особливого значення на ринку праці набуває молодь.
У сучасних умовах зростають вимоги роботодавців до компетенції працівників, що обумовлює актуальність розвитку системи освіти, передусім професійної. Удосконалення наявних і розроблення нових технологій майже у всіх галузях та сферах економічної діяльності потребує від працівників сучасних знань та вмінь. Зазначені тенденції призводять до поглиблення проблеми розвитку системи безперервної професійної освіти та навчання.
Характер розбудови сучасного виробництва і перехід до стратегічного управління потребують підготовки більшої кількості висококваліфікованих інженерно-технічних кадрів, тож національна система освіти повинна орієнтуватися на запит ринку праці і перспективи розвитку національної економіки.
В умовах комерціалізації діяльності освіти основним джерелом допомоги в одержанні знань повинне стати гарантоване державою цільове кредитування.
Завданнями державної політики у сфері освіти і підготовки кадрів є:
забезпечення рівних можливостей отримання повної загальної середньої та спеціальної освіти, професійного навчання;
створення умов для освоєння учнями середніх класів початкових знань і навичок за обраними майбутніми професіями та спеціальностями;
надання допомоги малозабезпеченим сім'ям для оплати навчання обдарованих дітей;
сприяння матеріально-технічному переоснащенню закладів освіти за сучасними технологіями, зокрема в сільській місцевості;
впровадження механізму недержавного фінансування освіти;
розвиток системи підготовки наукових кадрів, заснування нових наукових шкіл та кафедр у провідних вищих навчальних закладах з урахуванням потреб науки та виробництва і нових напрямів їх розвитку;
стимулювання розвитку системи професійно-технічної підготовки та перепідготовки кадрів за потребами галузей економіки та з урахуванням зміни технологічного укладу;
зменшення дефіциту кваліфікованих кадрів у високотехнологічних галузях і найважливіших сферах економіки та збільшення сукупної пропозиції робочої сили на українському ринку праці з урахуванням досвіду розвинутих держав світу.
Стимулювати залучення кваліфікованих кадрів можливо лише за умови реалізації ефективної політики зайнятості, створення робочих місць та подолання відставання від розвинутих країн в оплаті праці. Україна повинна забезпечити перехід від використання дешевої до переважно високооплачуваної робочої сили.
Впровадження ефективних технологій
Підвищення технологічного рівня внутрішнього виробництва згідно із стратегічними пріоритетними напрямами інноваційної діяльності на 2011-2021 роки дасть змогу розробити і впровадити новітні технології у таких сферах:
інформаційно-комунікаційні системи;
технології виробництва програмного забезпечення;
оптимізація бізнес-процесів із застосуванням ІТ-технологій;
технології розподілення, обчислень і систем;
технології створення електронної компонентної бази;
технології обробки, зберігання, передавання і захисту інформації;
технології створення інтелектуальних систем навігації і управління;
біо-інформаційні технології;
індустріальні новітні технології, наноструктурні системи і наноматеріали;
технології створення біосумісних матеріалів;
технології створення мембран і каталітичних систем;
технології створення і обробки полімерів і еластомерів;
технології створення функціональних кристалів і обробки кристалічних матеріалів;
технології створення і обробки надтвердих композиційних і керамічних матеріалів;
нанотехнології і наноматеріали із заданими властивостями;
технології синтезу і спікання нанокристалічних порошків тугоплавких сполук;
нові процеси отримання та обробки металевих матеріалів;
технології мехатроніки і створення мікросистемної техніки та самовідтворювальних систем;
технології виробництва та використання вуглецевого конструкційного волокна;
створення перспективних неядерних озброєнь і систем управління ними;
транспортні та авіаційно-космічні технології;
технології створення нових поколінь ракетно-космічної, авіаційної і морської техніки;
технології створення і управління новими видами транспортних систем;
технології створення енергоефективних двигунів і рушиїв для транспортних систем;
технологія контактно-стикового зварювання надміцних рейок швидкісних залізниць;
технології створення комплексу устатковання та механізмів для будівництва і ремонту залізничних шляхів з необмеженою довжиною зварювальних рейок;
енергетика і енергозбереження
технології безпечної атомної енергетики, ядерної промисловості, безпечного поводження з радіоактивними відходами і відпрацьованим ядерним паливом;
технології водородної енергетики і виробництва нових моторних палив;
технології екологічно безпечного використання газогідратів у промислових масштабах;
технології використання нових і поновлюваних джерел енергії, інтегровані системи енергопостачання з використанням енергії вітру, сонця та потужних енергонакопичувачів;
технології створення енергозберігаючих систем на усіх фазах промислового циклу для енергоємних галузей промисловості;
технології виробництва палива і енергії з органічних відходів;
раціональне природокористування
технології моніторингу і прогнозування стану атмосфери і гідросфери;
технології оцінки ресурсів і прогнозування стану літосфери і біосфери;
технології зниження ризику і зменшення наслідків природних і техногенних катастроф;
технології переробки і утилізації техногенних утворень і відходів;
технології екологічно безпечної розробки родовищ і видобутку корисних копалин;
живі системи та організми
технології біоінженерії;
біокаталітичні, біосинтетичні і біосенсорні технології;
нові технології і методи медичної діагностики і лікування з використанням біо- і нанотехнологій;
біомедичні і ветеринарні технології захисту людини і тварин;
технології екологічно безпечного ресурсозберігаючого виробництва продуктів харчування і переробки сільськогосподарської сировини;
клітинні технології.
За кожним напрямом необхідно розробити державні цільові програми на довгостроковий період (наприклад, до 2030 року), потрібний для розроблення, впровадження і вдосконалення технологій шостого і сьомого укладу, з відповідною організаційною та/або фінансовою підтримкою. При цьому об'єктом програмного управління повинна стати технологічна база виробничого сектору в цілому, а не окремої галузі або регіону.
Екологізація та підвищення енергоефективності економіки
Для визначення на середньо- та довгострокову перспективу стратегічних завдань з розвитку внутрішнього виробництва і розроблення в сучасних умовах промислової, енергетичної, екологічної та економічної політики в цілому необхідно визначити напрями екологізації та підвищення енергоефективності виробництв, що відповідають цілям Рамкової конвенції ООН про зміну клімату.
Екологізація виробництва передбачає впровадження ресурсозберігаючих та екологічно безпечних техніко-екологічних процесів, методів раціонального управління природно-ресурсним потенціалом, у результаті використання якого буде забезпечено охорону навколишнього природного середовища і створення сегментів "зеленої" економіки.
Основні напрями екологізації виробництва:
збільшення корпоративних і бюджетних витрат на екологічні інновації для очищення у повному обсязі викидів забруднюючих речовин та відходів у повітря та водні об'єкти, зменшення обсягу нераціонально використаних енергії і матеріалів;
розвиток бізнесу у сфері природоохоронних технологій;
розроблення економічних механізмів, спрямованих на зменшення забруднення навколишнього природного середовища;
запровадження економічних стимулів з метою створення нових підприємств, на яких застосовуються сучасні екологічно прийнятні технології утилізації та/або використання відходів як вторинної сировини;
запровадження економічних механізмів та інструментів відновлення порушених екосистем, здійснення суб'єктами господарювання у сфері природокористування відновлювальних заходів;
удосконалення методик проведення екологічної оцінки наслідків господарської діяльності, посилення екологічного моніторингу, поетапне приведення норм екологічної безпеки у відповідність із європейськими стандартами;
забезпечення державної підтримки проектів, спрямованих на поліпшення стану природного навколишнього середовища.
Підвищення енергоефективності економіки
Реалізація політики енергозбереження та підвищення енергоефективності виробництва спрямована на збільшення питомої ваги новітніх енергозберігаючих технологій і зростання ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів, а отже, зменшення до 2015 року порівняно з 2008 роком на 20 відсотків енергоємності валового внутрішнього продукту і виробництва відповідних видів продукції.
Основні напрями підвищення енергоефективності виробництва:
підвищення енергоефективності та коефіцієнта корисної дії енергетичного та технологічного обладнання, машин, механізмів;
підвищення ефективності використання енергетичних ресурсів шляхом посилення режиму економії та вдосконалення системи їх обліку;
впровадження матеріало- та енергозберігаючих, безпечних і екологічно чистих технологій, насамперед в енергоємні галузі промисловості та галузі, внаслідок діяльності яких забруднюється навколишнє природне середовище;
збільшення кількості відновлюваних джерел енергії, що використовуються;
запровадження механізмів економічного стимулювання, реконструкції, модернізації та будівництва нових виробничих об'єктів із застосуванням енерго- та ресурсозберігаючих технологій;
адаптація національного законодавства у сфері енергоефективності та енергозбереження до законодавства ЄС.
Реалізація зазначених напрямів потребує формування на рівні підприємств, корпорацій, регіонів та міністерств енергоекологічних проектів і програм, що сприятиме поліпшенню стану середовища життєдіяльності людини, економії природно-ресурсного потенціалу, залученню у господарський оборот різноманітних видів відновлюваних джерел енергії.
Актуальним є формування енергоекологічного ринку шляхом:
розроблення природоохоронних, ресурсо- та енергозберігаючих технологій і техніки, виробництво енергоефективної та екологічно чистої продукції;
вивчення стану природно-ресурсного потенціалу та навколишнього природного середовища;
забезпечення функціонування екологічної інфраструктури;
надання відповідних інформаційних, консультаційних, юридичних, фінансових та екологічних послуг суб'єктам господарювання.
Підтримка малого та середнього підприємництва
Малий та середній бізнес відіграють важливу роль у розвитку реального сектору економіки, підвищенні рівня зайнятості населення та наповненні внутрішнього ринку товарами номенклатурних груп, до яких не виявляють інтерес представники великого бізнесу.
Необхідно створити сприятливі умови для розвитку малого і середнього бізнесу, збільшити його частку до рівня провідних держав світу.
Пріоритетними напрямами державної політики у сфері розвитку підприємництва є:
зниження витрат, пов'язаних із входження на ринок нових, насамперед інноваційних підприємств, і виходу з ринку юридичних осіб, що припиняють свою діяльність внаслідок низької конкурентоспроможності;
стимулювання розвитку партнерства корпорацій з підприємствами малого та середнього бізнесу, що забезпечує більшу життєздатність малих і середніх підприємств та підвищення конкурентоспроможності корпорацій;
реструктуризація інфраструктурних монополій, створення механізмів ефективного державного управління природними монополіями;
забезпечення конкуренції і створення ефективних механізмів антимонопольного регулювання;
формування сприятливого підприємницького та інвестиційного клімату;
удосконалення системи технічного регулювання, системи національних стандартів, формування механізмів добровільної сертифікації і підтвердження відповідності (якості);
сприяння розвитку малого бізнесу, зокрема інноваційного, у сфері новітніх техніки та технологій, створення відповідної інфраструктури і забезпечення розвитку системи мікрокредитування;
сприяння підвищенню рівня підприємницької активності населення, зокрема у сфері надання послуг.
Удосконалення регуляторної політики
Для реалізації кожного етапу розвитку, досягнення визначених цілей необхідно запроваджувати дієві механізми, що здатні забезпечити ефективне функціонування економіки та збереження її ринкового статусу.
Представники бізнес-середовища, громадських об'єднань повинні брати участь у процесі вдосконалення регуляторної політики, що забезпечує створення цілісної системи, сприяє оптимізації адміністративно-правового регулювання економічних відносин.
Необхідно визначити на законодавчому рівні механізми державного регулювання, форми і ступінь державного втручання у господарську діяльність, забезпечити підтримку і умови реалізації таких механізмів та унеможливити створення адміністративних, економічних та організаційних перешкод для провадження господарської діяльності.
Для активізації підприємницьких ініціатив, спрощення умов ведення бізнесу та на виконання завдань Програми економічних реформ відбуваються процеси дерегуляції за всіма напрямами державного регулювання.
Очікувані результати, ефективність Програми
Виконання Програми дасть змогу забезпечити:
створення високорентабельних, менш енергоємних та екологічно чистих виробництв, здатних конкурувати на внутрішньому і зовнішньому ринку;
збільшення у структурі вітчизняної економіки частки високотехнологічних виробництв;
створення нових робочих місць, у тому числі з високими вимогами до кваліфікації фахівців і високим рівнем оплати праці;
запровадження економічних стимулів для організації або розвитку виробничих потужностей, спрямованих на виробництво вітчизняних аналогів імпортованої продукції;
використання у повному обсязі наявних трудових і сировинних ресурсів та виробничих потужностей;
розв'язання окремих соціальних проблем (зниження рівня безробіття, створення нових робочих місць та підвищення рівня доходів населення);
зменшення залежності від імпорту товарів, що дасть змогу в 2013-2015 роках знизити темпи щорічного приросту імпорту товарів до 9-9,5 відсотка;
досягнення у 2013-2015 роках середньорічних темпів приросту експорту не менш як на 7-10 відсотків;
поліпшення зовнішньоторговельного балансу товарів і послуг (досягнення у 2015 році позитивного сальдо торгівлі товарами та послугами на рівні 1,5-2 млрд. доларів США).
Розрахунок збільшення обсягу виробництва товарів і послуг у результаті активізації інвестиційної діяльності та збільшення завантаження наявних виробничих потужностей на 2015 рік (ефект імпортозаміщення - покриття від'ємного сальдо) визначено в додатку 3.
Обсяги та джерела фінансування
Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів підприємств, пенсійних та інших фондів соціального страхування, кредитів, наданих банками та кредитними спілками, коштів населення, іноземних інвестицій, коштів Міжнародного валютного фонду та міжнародної технічної допомоги, а також коштів державного та місцевих бюджетів, які виділяються на умовах державно-приватного партнерства.
Обсяги фінансування Програми уточнюється щороку під час складання проектів державного та місцевих бюджетів на відповідний рік у межах видатків, передбачених головним розпорядником бюджетних коштів.
Строк та етапи виконання Програми
Програма є безстроковою, перший етап виконання - до 2015 року.
Ризики невиконання Програми
До ризиків невиконання Програми належить:
загроза виникнення другої хвилі світової фінансової кризи та її негативний вплив на національну економіку;
посилення політичної нестабільності в державі під час підготовки до чергових виборів та як наслідок зростання рівня недовіри іноземних інвесторів;
низький рівень вкладення коштів у вітчизняну економіку національними інвесторами, у тому числі великими корпораціями;
низький рівень підприємницької активності населення;
недостатні темпи зростання споживчого попиту внаслідок низьких доходів населення;
неприйняття Верховною Радою України законодавчих актів, необхідних для виконання Програми.
Додаток 1
до Програми
ПЛАН ЗАХОДІВ
щодо створення умов для реалізації Державної програми розвитку внутрішнього виробництва
Найменування завданняНайменування заходуОчікуваний результатВідповідальні за виконанняСтрок виконання
Інституціональні та структурні перетворення у сфері науки і техніки, інновацій та виробництва
1. Удосконалення державної політики у сфері управління об'єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави1) реформування власності неефективно працюючих підприємств державного секторурозвиток вітчизняного промислового виробництва, оптимізація кількості державних підприємств, підвищення їх економічної ефективності, а також конкурентоспроможності економікиМінекономрозвитку
Агентство держмайна
Фонд державного
майна
Мінінфраструктури
Мінагрополітики
Міненерговугілля
2012 - 2015 роки
2) завершення інвентаризації та створення єдиної бази обліку об'єктів державної власності
3) проведення моніторингу ефективності функціонування, управління та використання об'єктів промисловості, що перебувають у державній власності
4) формування нової моделі управління об'єктами державної власності, що передбачає, зокрема, залучення на конкурентних засадах професійних менеджерів
5) розроблення програм реструктуризації підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та підвищення ефективності їх діяльності
2. Удосконалення нормативно-правової бази щодо стимулювання інноваційної діяльності1) приведення законодавства з питань інтелектуальної власності у відповідність із законодавством ЄСстворення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку та використання науково-технологічного потенціалу країни для виробництва конкурентоспроможної продукціїДержінформнауки
Мінекономрозвитку
МОНмолодьспорт
Мінфін
2012 - 2013 роки
2) підготовка пропозицій щодо нормативно-правового врегулювання питання формування та розвитку кластерів
3. Створення та забезпечення функціонування інноваційних структур (технопарків, кластерів, бізнес-інкубаторів тощо)1) проведення комплексної оцінки ефективності діяльності технопарків, зокрема створення та впровадження підвищення інноваційної активності підприємств, створення високотехнологічних виробництв, збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможної інноваційної продукціїДержінформнауки
Мінекономрозвитку
Мінінфраструктури
Мінагрополітики
Міненерговугілля
МОЗ
2012 - 2015 роки
у виробництво нових технологій і продукції, ефективності та цільового використання наданих пільг
2) розроблення рекомендацій щодо створення та організації діяльності промислових кластерів
3) сприяння створенню промислових кластерів, зокрема в авіа-, судно-, автомобіле-, приладобудуванні, хімічній та фармацевтичній промисловості
4) сприяння створенню технополісу "П'ятихатки" (Харківська область)
5) реалізація пілотного проекту створення україномовної версії інформаційного порталу "Інтернешнл Бізнес Інновейшн Зон" для забезпечення прямого підключення баз даних про інноваційні проекти регіонів до пошукової інформаційної системи країн - членів ЄС
4. Створення та забезпечення функціонування мережі індустріальних парків1) формування нормативно- правової бази щодо умов створення та діяльності індустріальних парківзапочаткування точок промислового зростанняДержінвестпроект
Мінекономрозвитку
Держінформнауки
МОНмолодьспорт
Мінфін
2012 - 2015 роки
2) створення індустріальних парків
Механізм державного стимулювання
5. Розроблення та впровадження механізму державної фінансово-кредитної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємництва, що реалізують інноваційні та інвестиційні проекти і забезпечують розвиток виробництва1) удосконалення механізму компенсації відсоткових ставок за кредитами, наданими суб'єктам господарювання, що реалізують інноваційні проекти у високотехнологічних галузях економікитехнологічне оновлення виробництва та сфери послуг, забезпечення надходження на внутрішній ринок конкурентоспроможної продукції та виходу з нею на світовий ринокМінфін
Мінекономрозвитку
Мінагрополітики
Держінформнауки
- " -
2) удосконалення механізму надання державних гарантій для підтримки особливо важливих проектів модернізації виробництва високотехнологічних видів продукції
3) визначення механізму страхування ризиків під час реалізації інноваційних проектів малого та середнього бізнесу
6. Підвищення мотивації підприємств - замовників науково-технічної продукції до виконання важливих науково-технічних програмвизначення механізму:науково-технологічне оновлення виробництва та сфери послуг, задоволення потреб внутрішнього ринку у наукоємній продукції та її експортДержінформнауки
Мінфін
МОНмолодьспорт
Мінекономрозвитку
2012 - 2015 роки
мотивації підприємств - замовників науково-технічної продукції, а також видів економічних стимулів
надання державної підтримки для оновлення науково-технологічної бази державних підприємств
7. Забезпечення розвитку перспективних промислових технологій з використанням досягнень вітчизняної науки і техніки1) підготовка переліку перспективних промислових наукоємних технологій з використанням вітчизняних наукових та науково-технічних розробокзабезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринокДержінформнауки
МОНмолодьспорт
Мінекономрозвитку
Мінінфраструктури
Мінагрополітики
Міненерговугілля
Державна служба інтелектуальної власності
постійно
2) проведення постійного моніторингу змін технологічного рівня виробництва (прогнозно-аналітичні дослідження)
3) розширення сфери застосування Закону України "Про державно-приватне партнерство"
на такі види економічної діяльності, як освіта, наука, інформаційно-комунікаційні технології
4) розроблення пропозицій щодо внесення змін до нормативно-правових актів у частині надання права вищим навчальним закладам провадження комерційної діяльності у сфері науки та інновацій
5) підвищення рівня фінансової автономії вищих навчальних закладів у розпорядженні коштами, отриманими від замовників різних форм власності за виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт
6) реалізація пілотних науково-технічних та інноваційних проектів у рамках державно-приватного партнерства
8. Оптимізація та забезпечення розвитку науково-технічного потенціалу промисловості шляхом реформування галузевої науки, зокрема об'єднання, перепрофілювання наукових установ, створення технопарків, наукових парків, технологічних інкубаторів, центрів трансферу технологій1) стимулювання створення (відродження) науково-технічних підрозділів на промислових підприємствах державної форми власностізабезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринокМОНмолодьспорт
Агентство держмайна
Мінекономрозвитку
Мінінфраструктури
Мінагрополітики
Міненерговугілля
Держінформнауки
2012 - 2015 роки
2) розроблення і прийняття Державної програми науково-технологічного розвитку національної економіки до 2025 року, що виконується у три етапи:
2012 - 2015 роки - оптимізація науково-технічного потенціалу та створення вітчизняних вертикально-інтегрованих структур з власною дослідницькою базою
2016 - 2020 роки - державна підтримка розроблення нових перспективних технологій і продуктів у пріоритетних секторах IV - VI технологічного укладів
2021 - 2025 роки - державна підтримка виведення на ринок зазначених технологій і продуктів
9. Пролонгація строків, удосконалення форм і механізму державної підтримки розвитку високотехнологічних виробництв у рамках державних програм і стратегій1) внесення згідно з Програмою економічних реформ на 2010 - 2014 роки
відповідних доповнень до державних програм і стратегій щодо розвитку високотехнологічних виробництв та продовження строку їх дії до 2015 року, розроблення нових державних цільових програм, застосування механізму надання державної підтримки
забезпечення внутрішнього ринку конкурентною наукоємною продукцією та виходу з нею на світовий ринокМінекономрозвитку
Агентство держмайна
Мінрегіон
Держінформнауки
2011 - 2012 роки
Удосконалення структури промислового виробництва та його технологічне переоснащення
10. Створення принципово нової структури промислового виробництва на основі використання енергоефективних технологій та обладнання1) імплементація енергозберігаючої моделі розвитку внутрішнього виробництва з використанням нетрадиційних і відновлюваних джерел енергіїоптимізація структури промислового виробництва із збільшенням обсягу випуску продукції кінцевого споживання, модернізація традиційного виробництва з прискореним розвитком наукомістких і високотехнологічних видів діяльності, зменшення обсягу споживання енергетичних ресурсівМінекономрозвитку
Агентство держмайна
Держенергоефектив-ності
Мінагрополітики
Мінінфраструктури
Міненерговугілля
Мінрегіон
Держінвестпроект
до кінця 2012 року і у подальшому - постійно
2) перехід до програмного управління щодо скорочення в структурі економіки частки енерго- та ресурсоємних виробництв, впровадження ресурсозберігаючих і безвідходних технологій у промисловості з концентрацією ресурсів для їх реалізації
3) забезпечення інноваційно-технологічної модернізації традиційних виробництв з прискореним розвитком наукомістких і високотехнологічних видів діяльності більш високих технологічних укладів
4) оптимізація структури промислового виробництва, закриття нерентабельних виробництв, виведення з експлуатації морально застарілого і фізично зношеного обладнання та заміна його на нове обладнання
5) збільшення обсягу випуску продукції кінцевого споживання виходячи з потреб внутрішнього ринку та розширення експортних можливостей
11. Сприяння розвиткові внутрішнього ринку1) переорієнтація заходів державного стимулювання та підтримки на розвиток галузей економіки, від яких можна швидко отримати найбільший мультиплікативний ефектпокращення стану національної економікиМінекономрозвитку2012 - 2013 роки
2) підтримка споживчого попиту на вітчизняну продукцію шляхом реалізації виваженої політики доходів населення
3) поліпшення структури експорту за рахунок збільшення обсягу продукції із значною питомою вагою доданої вартості
4) запровадження механізмів спеціального режиму інвестиційної діяльності, що успішно апробовані на територіях пріоритетного розвитку протягом 1998 - 2004 років, на митній території України під час реалізації інвестиційних та інноваційних проектів, спрямованих на розвиток реального сектору (за всіма видами економічної діяльності, крім фінансової та банківської діяльності, страхування, нотаріальних і юридичних послуг, грального бізнесу)
12. Розвиток пріоритетних галузей економікисприяння розвиткові: прогресивні зміни у галузевій структурі економіки збільшення обсягів ресурсного забезпечення реального сектору економіки для розвитку виробництва створення нових робочих місць, підвищення рівня зайнятості та доходів населення підвищення рівня продовольчої безпеки і задоволення внутрішніх потреб країни у харчових продуктах власного виробництваМінекономрозвитку
Мінагрополітики
Мінінфраструктури
Міненерговугілля
Мінрегіон
Агентство держмайна
Держенергоефективності
Держінвестпроект
2012 - 2015 роки
агропромислового комплексу, у тому числі:
- рослинництва (збільшення обсягів та оптимізація структури виробництва зернових і зернобобових, технічних культур, картоплі та овоче-баштанних культур, садівництва і виноградарства)
- тваринництва (стимулювання збільшення чисельності поголів'я та продуктивності великої рогатої худоби, свиней, овець, кіз, птиці, а також рибництва та бджільництва; створення системи сучасних елеваторів, холодокомбінатів та оптових ринків і комплексів для переробки та тривалого зберігання сільськогосподарської продукції, державних резервів та запасів, інтервенційних фондів зернових культур та інших продовольчих ресурсів; запровадження біржової торгівлі зерном та інших ринкових механізмів для підвищення фінансової стійкості агропромислового комплексу)
- виробництва сільськогосподарської техніки, зокрема шляхом відновлення виробництва конкурентоспроможних видів сільськогосподарських машин та знарядь, збільшення статутного фонду НАК "Украгролізинг" з метою збільшення обсягу закупівлі технічних засобів для агропромислового комплексу з подальшою передачею їх на умовах фінансового лізингу; вдосконалення механізму фінансової підтримки підприємств - виробників сільськогосподарської техніки шляхом здешевлення кредитів на закупівлю сільськогосподарської техніки вітчизняного виробництва
транспортної інфраструктури для підвищення швидкості і безпеки руху пасажирів та вантажів, зокрема автомобільних доріг, залізниці, аеропортів, морських торговельних портів
будівельної галузі за рахунок збільшення обсягів будівництва доступного житла з поліпшенням цільового кредитування на рівні нульової ставки рефінансування Національного банку плюс маржа 2,5 відсотка; підтримки спорудження об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури під час будівництва доступного житла
авіабудування шляхом визначення модельного ряду виробництва авіаційної техніки; запровадження довгострокового кредитування зовнішньоекономічних контрактів під гарантії Кабінету Міністрів України та вдосконалення механізму здешевлення кредитів для підприємств авіаційної галузі, в тому числі через надання цільової підтримки замовникам авіаційної техніки
космічної галузі за рахунок формування державного замовлення на науково-технічну продукцію та підтримки профільних науково-дослідних робіт в галузі, впровадження системи використання космічних технологій, зокрема, у сільському господарстві, природокористуванні, на транспорті, а також створення інформаційно-аналітичного (ситуаційного) центру при Кабінеті Міністрів України
суднобудівної промисловості шляхом створення сприятливих умов для організації спільних виробництв на базі суднобудівних та судноремонтних заводів, впровадження системи державно-приватного партнерства (надання підтримки для підвищення технологічного рівня виробництва зазначених підприємств), стимулювання замовлення на будівництво нових і модернізацію наявних суден для рибопромислового флоту
власної мінерально-сировинної бази та видобутку корисних копалин за рахунок збільшення обсягів геологорозвідувальних робіт і забезпечення приросту промислових запасів вуглеводнів, вугілля, урану, залізних, марганцевих, титано-цирконієвих руд та інших видів рудної сировини, саморідної сірки, каолінів, графіту, вогнетривких глин, нерудної металургійної та хімічної сировини, мінеральних вод, кам'яної солі, цементної сировини, кварцових пісків тощо
атомної енергетики та атомної промисловості шляхом спорудження нових енергоблоків на Хмельницькій АЕС та реконструкції відкритих розподільних споруд на Рівненській, Хмельницькій і Запорізькій атомних електростанціях, продовження строку експлуатації енергоблоків № 1 і 2 Рівненської АЕС та № 1 Південно-Української АЕС, збільшення обсягу виробництва концентрату природного урану, створення виробництва ядерного палива, комплектувальних виробів з нержавіючої сталі та цирконієвого прокату, наукове, проектне та інформаційне супроводження об'єктів ядерно-паливного циклу
альтернативної енергетики шляхом забезпечення промислового використання відновлюваних джерел енергії вітру, сонця, води тощо та здійснення заходів з енергозбереження у комунальній та соціальній сферах
галузей і виробництв з випуску споживчих непродовольчих товарів шляхом удосконалення регіональної політики щодо розвитку регіонального споживчого ринку
13. Стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва, суб'єкти якого використовують нові технології створення нових робочих місць за рахунок активізації внутрішнього ринку, а також стимулювання розвитку малого та середнього підприємництва, зокрема шляхом: збільшення частки малого і середнього бізнесу в загальному обсязі виробництва сучасної промислової продукції для споживчого ринку підвищення рівня зайнятості Мінекономрозвитку
Держпідприємництво
МОЗ
Агентство держмайна
Держінвестпроект
Мінфін
МОНмолодьспорт
Мінінфраструктури
Мінагрополітики
Міненерговугілля
Держмитслужба
Укрдержреєстр
2012 - 2015 роки
формування системи реєстрації суб'єктів малого підприємництва за повідомленнями (декларативний принцип)
максимального спрощення існуючої системи звітності підприємців, зокрема скорочення переліку документів податкової звітності для суб'єктів господарювання, що подають фінансову звітність, перекладення обов'язку обміну інформацією про суб'єкта на орган виконавчої влади, обов'язкового подання заяви про початок підприємницької діяльності тільки до органу державної реєстрації
оптимізації кількості контролюючих органів, зокрема за рахунок об'єднання ДПС з ДМС та створення на їх базі Державної податкової та митної служби
запровадження процедури погодження контролюючими органами позапланових контрольно-перевірочних заходів стосовно суб'єктів малого бізнесу з органами прокуратури, механізму підтримки малого підприємництва, в тому числі за рахунок надання субсидій з метою компенсації частки відсоткової ставки за кредитами суб'єктів малого підприємництва, кредитування через систему державних банків суб'єктів малого підприємництва реального сектору економіки за визначеними пріоритетами розвитку національної економіки, а також пролонгації діючих кредитних договорів
підтримки розвитку малого та середнього бізнесу, суб'єкти якого провадять діяльність у високотехнологічних сферах
14. Комплексна реструктуризація галузей економіки з незадовільними конкурентними характеристиками1) прискорення реструктуризації вугільної галузі з подальшим виведенням з експлуатації переважно шляхом консервації найбільш збиткових шахт і модернізацією перспективних шахт, забезпечення соціального захисту працівників, що вивільняються збільшення обсягу власного видобутку вугілля за рахунок оптимізації кількості шахт, підвищення їх продуктивності, скорочення державної підтримки, та зменшення обсягу імпорту вугільної продукціїМінекономрозвитку
Агентство держмайна
Держінвестпроект
МОНмолодьспорт
Міненерговугілля
Фонд державного майна
2012 - 2015 роки
2) законодавче врегулювання механізму надання системи державної підтримки вуглевидобувним підприємствам з урахування вимог СОТ і ЄС
3) створення нормативно-методичної бази для залучення недержавних інвестицій у державний сектор вугільної галузі насамперед шляхом спільної розробки вугільних родовищ державними та приватними підприємствами
4) визначення на законодавчому рівні особливостей приватизації вуглевидобувних підприємств з урахуванням їх специфіки
5) розроблення принципово нових, нетрадиційних засобів і технологій видобутку кам'яного вугілля з тонких пластів із складними умовами
6) збільшення обсягу видобутку бурого вугілля (лігніту) та горючих сланців
Реалізація ресурсозберігаючої, енергоефективної моделі розвитку
15. Стимулювання підприємств до запровадження технологій, використання техніки і обладнання, що розроблені із застосуванням вітчизняного науково-технічного потенціалу та відповідають найкращим світовим аналогам1) розроблення методичних основ та запровадження практики екологічної паспортизації, аудиту та страхування об'єктів виробництва Зменшення обсягу споживання енергетичних і матеріальних ресурсів у промисловому виробництві Міндовкілля
Міненерго
Держенергоефективності
Мінрегіон
Мінекономрозвитку
Мінагрополітики
Мінінфраструктури
2012 - 2015 роки
2) розроблення проекту Закону України "Про вторинні матеріальні ресурси" щодо переходу промисловості на екологічно безпечні замінники традиційної первинної сировини вторинною і стимулювання впровадження екологічно безпечних, ресурсо- та енергоощадних технологій
3) розроблення державної цільової програми екологізації галузей промисловості з метою забезпечення технічного переоснащення, впровадження енергоефективних і ресурсозберігаючих технологій, маловідходних, безвідходних та екологічно безпечних технологічних процесів
16. Впровадження нових технологій та устатковання для використання нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, водневої енергетики, комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, вітрових та сонячних електростанційзабезпечення будівництва вітроелектростанцій, сонячних батарей, водневих електростанцій малої потужності згідно з Державною цільовою економічною програмою енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010 - 2015 роки, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2010 р. № 243збільшення використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива для оптимізації енергетичного балансу Держенергоефективності
Мінекономрозвитку
Мінрегіон
Міненерговугілля
2012 - 2015 роки
17. Сприяння запровадженню у виробництво сучасного енергоменеджменту і енергоаудиту1) запровадження енергоменеджменту на промислових підприємствахпідвищення енергоефективності промислового виробництва з доведенням питомих витрат споживання енергетичних ресурсів у промисловому виробництві до рівня провідних країнМінекономрозвитку
Держенергоефективності
Агентство держмайна
Мінрегіон
Міненерговугілля
Мінагрополітики
Мінінфраструктури
- " -
2) розроблення проекту Закону України "Про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів"
18. Сприяння раціональному та економному використанню матеріальних і енергетичних ресурсів1) удосконалення екологічних стандартів
2) створення та впровадження механізму економічних санкцій за порушення вимог екологічного законодавства
3) запровадження державної підтримки енергозберігаючих технологій у найбільш енергоємних галузях
Зменшення питомих витрат споживання енергетичних і матеріальних ресурсів у промисловостіМіндовкілля
Міненерго
Держенергоефективності
Мінрегіон
Мінекономрозвитку
Мінфін
- " -
19. Впровадження сучасної системи обліку та моніторингу результативності впровадження ресурсозберігаючих і енергоефективних технологій та технічних засобів у виробництві1) підтримка виробництва вимірювальних приладів та автоматизованих систем з елементами штучного інтелекту для керування перерозподілом та споживанням енергії, зокрема на рівні окремих будівель, підприємств, районів міст
2) створення систем автоматичного моніторингу стану навколишнього природного середовища та прогнозування впливу техногенних факторів на стан навколишнього природного середовища
Зменшення обсягу споживання енергетичних і матеріальних ресурсів у промисловому та агропромисловому виробництві з доведенням їх питомих витрат до рівня передових країнМінекономрозвитку
Агентство держмайна
Міндовкілля
Держенергоефективності
2012 - 2015 роки
Розвиток внутрішнього виробництва та підвищення експортного потенціалу
20. Створення організаційних та технічних умов для імпортозаміщення1) розроблення технологій одержання фосфоровмісних добрив різних марок на основі вітчизняних родовищ природних апатитів і фосфоритівзабезпечення розвитку галузей економіки шляхом впровадження у виробництво нових технологій (розробок) Мінекономрозвитку
Агентство держмайна
Держінформнауки
Мінагрополітики
- " -
2) переробка вітчизняної карбонатної сировини з одержанням наповнювачів полімерних і лакофарбових матеріалів та сухих будівельних сумішей
3) залучення до переробки техногенних родовищ промислових відходів виробництв діоксину титану, глинозему та манганвмісних відвалів, гальванічних шламів, осадів очищення стічних вод тощо
4) розроблення державної цільової програми видобутку фосфорної сировини з вітчизняних родовищ та створення збагачувальних комплексів
5) організація власного виробництва товарного прокату, поковок, штамповок та виробів з титанових сплавів на основі власної сировини та розроблених в Україні технологічних процесів камерного електрошлакового переплаву та електронно-променевого переплаву
6) збільшення обсягу виробництва економнолегованих корозійностійких сталей для потреб машинобудування, будівництва, виробництва товарів широкого споживання
7) збільшення виробництва листового та сортового прокату із спеціальною обробкою поверхні (антикорозійні та декоративні покриття для потреб машинобудування, будівництва, виробництва товарів широкого споживання на базі існуючого виробництва традиційного прокату)
8) підвищення якості вітчизняної продукції машинобудування шляхом застосування підходів механотроніки та адаптотроніки з використанням композитних і п'єзоелектричних функціональних матеріалів
9) організація виробництва власного металообробного інструменту на базі передових вітчизняних розробок у сфері виробництва вихідної сировини та виробів з надтвердих матеріалів, штучних алмазів, твердих сплавів
10) сприяння виробництву енергозберігаючого устатковання (теплообмінники, рекуператори, перетворювачі низькопотенційної енергії)
11) впровадження нових вітчизняних технологій у рослинництві
21. Освоєння трансферу високих промислових технологій1) забезпечення розвитку національної мережі трансферу технологійдиверсифікація ринків збуту промислової продукції, оптимізація балансу між внутрішнім та зовнішнім ринками, зменшення залежності від зовнішнього ринку збуту та сприяння процесам імпортозаміщенняДержінформнауки
МОНмолодьспорт
Мінекономрозвитку
Мінагрополітики
2012 - 2015 роки
2) приєднання національної мережі трансферу технологій до Європейської мережі підприємств (EEN)
3) впровадження механізмів стимулювання патентно-ліцензійної діяльності
22. Удосконалення механізмів просування вітчизняної промислової продукції на зовнішній ринок1) використання дипломатичних важелів впливу на іноземні держави з метою захисту національних інтересів на зовнішньому ринку - " -МЗС
Мінекономрозвитку
Мінінфраструктури
Мінагрополітики
- " -
2) забезпечення інформаційної підтримки суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
3) використання механізмів Ради експортерів при МЗС з метою сприяння українським підприємствам - експортерам високотехнологічної продукції в реалізації зовнішньоекономічних проектів за кордоном
Розвиток людського потенціалу
23. Удосконалення системи професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації робітничих кадрів і фахівців з вищою освітою в навчальних закладах та на підприємствах 1) розроблення та оновлення діючих державних стандартів вищої та професійно-технічної освіти з конкретних спеціальностей та професій, типових навчальних планів і програм з метою вдосконалення змісту навчання та приведення його у відповідність з потребами сучасного виробництва підвищення кваліфікації робітничих кадрів, підготовка висококваліфікованих спеціалістівМОНмолодьспорт
Мінсоцполітики
Мінекономрозвитку
Мінагрополітики
Міненерговугілля
Мінінфраструктури
Мінрегіон
2012 - 2015 роки
2) удосконалення правового та методичного забезпечення функціонування системи професійного навчання працівників протягом трудової діяльності, сприяння підприємствам, установам та організаціям у здійсненні професійної підготовки, перепідготовки та підвищенні кваліфікації працівників
3) формування державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою та робітничих кадрів відповідно до потреб галузей промисловості
4) скорочення тривалості та передача на регіональний рівень процедури ліцензування діяльності підприємств з надання освітніх послуг